| Сторінки (2/147): | « | 1 2 | » |
Моя маленька країна,
на карті світу...
Ще не зовсім в руїнах,
ми навіть маємо освіту.
Ця прекрасна квітка -
Вкраїною зветься...
І я вірю політична сітка
таки колись урветься.
І я буду чекати несамовитих
цих днів...
Бо навіть політиків сердитих
можна загнати у рів.
Але найбільша проблема країни-
ментальність...
Та вихід є - обгородити мрію в стіни,
будуючи реальність.
Та мінятись мусять не лише політики,
а і народ...
Бо як помітили історики -
кожна мета варта спроб!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388006
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.12.2012
На вокзалі завжди її очі сумні,
і у неї на те є серйозні причини.
Вона живе постійно рахуючи дні,
до приїзду коханого мужчини.
Кохання на відстані - річ непроста,
бо не бачиш його тижнЯми...
Не відчуваєш на лобі його уста...
І щаслива лише рідкими святАми.
Вкравши в долі щастя на вихідні,
повертати мусить з доплатою.
"Скоро весілля" - вже рік бреше рідні,
бо він ніяк не визначиться з датою.
Сьогодні знову на вокзалі вона одна,
але цього разу майже щаслива.
В серці напружено бринить струна,
а у душі з емоцій ціла злива!
Просто нарешті обрала вона,
між хвилинами щастя й чеканням.
Тепер він рішить де його сторона,
або ж все скінчиться мовчанням!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2012
Як іноді серце скрегоче,
й душа вимагає кохання.
У відповідь розум регоче,
каже: треба лише бажання!
А я вже заснути не можу,
в голові одні лише мрії...
Та половинки я не знаходжу,
і знов опускаються вії.
І знов такий самий сон,
в якім я кохаю й кохана...
Мабуть, немає таких персон,
для яких я буду сама-сама!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2012
Чекає кожен мани з неба,
робить не хоче, але - треба.
Працювати мусить день і ніч,
бо душу запхано в суспільну піч!
Спішити жити - звичка стала...
І вже ніхто не хоче їсти сала.
їм подавай ковбаски дорогої.
Але хіба це тих зусиль стої?
Кожен хоче більше, аніж має,
а хтось більше, ніж в банк влізає.
Але життя коротке, ТУДИ не забереш.
Запам'ятаєш те, що дійсно проживеш!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2012
Я вийду з дому щоби йти
піти далеко, за край світу.
Щоб людям мене не знайти,
і щоби душу посвятити літу!
Бо люди злі, жорстокі егоїсти,
яким немає ні до кого діла.
Їм б зручно у маршрутці сісти,
і мріяти про скриті частини тіла.
Бо люди злі, жорстокі. Усі люди.
І я, і ти, і він... а ще його сусід.
Вони жорстокі з усіма й усюди,
бо в них у грудях тільки лід!
Піду щоб не бачити і не знати,
втечу від того, що пожирає суть.
Втечу, щоб більш нічого не відчути.
Втечу... Бо суспільство - то є ртуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2012
Спізнившись знов явилась Осінь,
і принесла в собі лише "печаль".
Вернути Літо? Вчені не знайшли
ще спосіб
і сталий час залишиться мов
сталь.
Нема нещастя, горя, навіть лиха,
то просто звичка Осінь - мов сумна.
І лише Сонце з Вітром стиха,
в обід з тобою розмовля!!!
І Вітер ніжно гладить вухо,
й дарує радість відчуття,
що в парі з Сонцем хватить
духу,
вернути Літу хоча б день
буття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2012
Людська юрба... І поспішання.
Затримка поїзда... Чекання.
Тебе ковтне вагон сусідній,
І милий провідник, вже літній.
Повз промчаться кілометри, милі
Роки минувші, ще не стиглі.
І біль затихлий, але з шрамом...
Все зміниться звичайним станом.
І рейками котяться хвилини,
і знов вокзал, наступної днини,
і знов така ж людська юрба,
і лиця зустрічаючих... А її нема!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2012
Підіймусь на власного будинку дах,
звідти весь світ маленький і мій,
там нижче за мене високий страх,
і думки відлітають, як птиці у вирій.
Щоразу спостерігаю одну й
ту ж картину,
як люди-мурахи метушливо біжать,
щоб завтра прожить іще одну днину,
щоб все ж таки кимось для
когось стать.
Та спуститись я мушу і бути як люди,
у всім недалекому світі.
Щоб бути постійно ніде і усюди...
Спуститись, щоб знов заблукати у літі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2012
Проспекти, вулиці, райони
розділяють міста і серця,
а я зриваю щастя грони,
згадуючи риси твого лиця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2012
В любов укутаюсь, як в покривало,
щоб серце без тебе не змерзало,
щоб життя текло до тебе вперед,
бо з коханим втричі солодкіший мед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2012
Ми живемо в країні
грошей та інфляцій.
Нас переслідують тіні
пережитків націй!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344223
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.06.2012
Якби життя подарувало шанс,
почать все знову, хоч як аванс.
З нуля і ще раз все почать,
закінчити, поставити печать.
Прожити ще раз і зовсім не так,
змінити все і навіть смак.
Але такого буть не може,
та реальність мрії допоможе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012
У вчительки серце святе,
і душа, мов кришталь.
Вона знання усім несе,
і наші невдачі - її печаль.
Моя перша вчителька - жінка,
ласкава, ніжна, привітна...
Перша вчителька - друга мама,
як я падала - вона підіймала.
Вона впевнено йшла до мети,
знала чого має дітей навчити.
Знала, що треба дати, а що ні,
вона запалила в серцях вогні!
Навчила співати, лічити, читати,
і що сказати, а іноді й помовчати.
Навчила нас жити й радіти цьому,
і не забувати дорогу додому.
Навчила нас бути людьми,
цінити свої та чужі труди...
Тож давайте згадаєм науки,
прийдем поцілуєм їй руки,
за те,що навчила і що дала,
за те, що таланти знайшла.
За те, що є і ще щоб пожилА,
бо вона ж як мати нам дорога!́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2012
Люблю я в тихую годину,
посидіть, глянути в вікно,
згадати про свою родину,
і як змінились всі... Ого!
Люблю згадувать дитинство,
розбиті коліна і друзів своїх,
і наше "таємне" товариство...
Люблю життя у проявах усіх.
Люблю фотоальбом дивитись,
там зупинились миті із життя.
Й сльозою люблю котитись,
бо тому що було нема вороття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2012
Коли країна твого щастя,
погрузла в бруді та брехні,
коли чиєсь
протянуте зап*ястя,
витягує з води,
запалює вогні.
Вдивись у очі ті, що поруч,
вдивись у них, відчуй тепло.
І не роби усе власноруч,
бо може не витримати стебло.
Твоє стебло, душі основа,
твій стержень у житті...
І лише два-три добрих слова,
й живи радіючи кожній миті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2012
Сльози марні, коли все вже сталось.
Скільки б емоцій в душі не зібралось,
плакать не смій, воно того не варте,
попереду завжди буде шось гарне.
Життя - зебра, кофтинка у смужку,
за формою трохи нагадує грушку.
Трохи солодке і трохи гірке...
І втричі солодше те що тверде.
Те, що дісталось в наслідок боротьби.
Тож просто живи і себе не зганьби!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012
Все випито, випито, майже, до дна,
у чаші життя лишались крапля одна -
Я! Я та крапля яка рятує,
я та крапля яка щастя дарує.
Я! Жива вода, але не для всіх,
я - генератор для втіх.
Я твоя мила, кохана, єдина,
я - колись народжу тобі сина.
Але не зараз, я ще молода,
така зараз мода, а я не вода,
щоб змінити усе, поплисти,
я не комп*ютер шоб зависти.
Ми разом і це головне...
А все решта будЕ, все іще бУде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012
Болять у мене вуха,
бо з них "лапша" звисає.
Навкруг омана і задуха,
та віра мене не покидає.
Бо оптимістами маєм бути,
щоб себе у житті здобути!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2012
Я тепер сиджу думаючи про нього,
його ніжний погляд торкнувся мого,
його ніжні пальці таркнулись душі,
і вона заспівала вперше в житті.
Його світло-рум*яне волосся,
розсипалось, мов колосся.
Його голос такий чоловічий,
мав пройшов крізь мільйон сторічей.
Його довгі пальці, годинник, зап*ястя.
Може це воно і є, моє справжнє щастя?
Він такий розумний, цікавий, глибокий,
такий худий, але емоційно широкий.
Він такий гарний, прекрасний,
він для мене, як в пустелі дощ рясний.
Він такий високий, а я така низька,
але коли він поруч, я до раю близька!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325170
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.03.2012
Змахну руками й полечу,
відкрию очі... ні, стою.
Де ж мрія, здійснення її,
завжди так: ні людям, ні собі!
Хочеш летіти - крил нема...
Хочеш бути з кимсь, а сама...
Хочеш писати, а не дають,
одразу кляп в рот запихнуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324996
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012
Як змушений йти в юрбі холодній,
дивись: не смій загубити себе!
І віддаючи останнє совісті голодній,
знай: від себе не сховаєш лице рябе!
Тож вибачся, змирися, покайся,
і хоч собі у всьому зізнайся!
І не вір людям, їх пліткам... Вір собі!
Бо відповіді на всі питання - в душі!
Бо ти єдиний хто знає і може,
а втрачати себе, їй-Богу, негоже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012
Я гуляю парком сумна, одна…
Нема в житті цінностей.
І щастя ниточка така ламка…
Нема в житті близкостей.
Пада лист на землю важкий.
Стоїш поруч такий же сумний.
Говориш з кимсь, наче сам з собою.
А позаду кущ з червоною калиною.
Я не вмію любити, мене не навчили.
Я не вмію нічого, окрім вбивати,
Ось задля чого мене народили.
Я вперта, і з пам’яті стерта…
Я погана. І ти моя жертва.
Я не вб’ю сьогодні нікого, знову.
Я відчуваю на серці якусь стому.
Причини не бачу, її нема…
Вуха забрали в полон слова.
Солодкі, медові, як виявилось твої.
Не вірю, не хочу. Це почуття нові.
Ти мій вчитель. Вчиш любити.
Але коли роблю помилки.
Виникає гостре бажання – вбити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2012
Вони зустрілись навесні...
коли цвіли дерева й квіти,
коли світили фарові вогні,
й щасливі посміхались діти.
Вони сміялись і разом жили,
тай загалом були щасливі,
житєвою рікою разом плили,
і обоє були дуже вродливі.
Та щось сталось, побили горшки,
якась дрібниця, а розвели мости.
І вона пішла, зачинивши двері,
а він зрозумів, що кохає... Very!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012
Не можна нам більше минулим жити,
треба піднятись й майбутнє творити.
Наша земля, багатостраждальна, рідна,
завжди була під кимсь: західна і східна.
І постійно хтось хотітиме Вкраїну скорить.
Але ми козацькі нащадки, і ворогів маєм бить.
Досить голови донизу, українці, схиляти,
ми не безродні і маємо право їх підняти.
Тож не будем плювати в дідівські криниці,
бо, як кажуть, доведеться ще води напиться.
Давайте рухатись вперед - нас чекає еволюція,
відбудуєм державу, відновиться й нація.
Бо ще сказав пророк Вкраїнський Шева,
що нам вчитись і боротись треба!!!́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Сидиш? Сиди на дупі рівно,
і не лети вперед, вже пізно.
Нічого ще не сталося, ще ні,
в очах майбутнього сяють вогні.
Воно прийде, ти його не змінив,
ти надію у серці досі не вбив.
Ти ще житимеш, маєш право,
бо розумієш - життя не забава!
Життя - це суцільна дилема,
але то вже інша, прозаїчна тема.
Тож продовжуй сидіти рівненько,
там вже нагріто і досі тепленько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Зараз мільйони таких, таких як він,
що гадає, ніби над головою німб.
Так воно і є, коже хто такий,
на всі сто впевнений, що святий.
Святість лиш для деяких обраних,
Богом за життя сильно стомлених,
для тих, хто мучився, гадаючи,
як грошей взяти, когось облаявши.
Та ти все на землі, а на горі - не так.
Там ти святий не тому, що мастак.
А тому, що вірив,боровся, любив...
Там важливо не скільки, а як заробив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2012
Ми - уламки світу, частина системи
ми не зможемо відірватись від схеми.
Ми - пункти грандіозного плану...
Складова природного стану.
Ми маленькі фігури, великої гри
Ти нічого не зміниш, хоч вмри!
Але спробуй, встань... Схаменися!
Своїм труднощам, ти не корися.
Прийшов час піднятись з колін,
не роби перед долею поклін.
Якщо вже впав - не бійся встати,
тоді ти зможеш кимось стати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2012
Весна-красна вже розплітає коси,
сміється, бігає й радіє дітвора.
Зимі сказали "Уже досить!"
Усім так хочеться тепла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
Поряд стоїмо з тобою,
твоя рука переді мною.
Торкнутися її не можу я,
бо ми з тобою не сім`я.
У тебе є дружина,
а в мене чоловік.
Хоч я твоя єдина,
ми порізно навік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
У тебе бабла вище криші,
Ти даруєш мені подарунки,
Купив ти мені треті лижі
Я дякую тобі поцілунком.
Задам питання одразу:
Навіщо мені треті лижі?
Якщо минулого разу
Катаючись, я зламала крижі.
Ти виправився. Бачу. Так.
Цього разу купив шубу.
Я дякую тобі, однак,
Краще б жуйку «Хубу-бубу».
Шуб у мене, як на ринку…
Та не ображайся ти,
Зачекай хвилинку,
Краще ти мене люби
Й не даруй дарунків…
Хочеш? Усе забери,
Але купи мені круту машинку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
Пишу я лист по електронці,
Кладу я смайлик у сторонці.
"Тебе люблю!" кричу в листі,
та він не передасть тобі.
Ні болю того, ані крику,
бо техніка не має лику!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
Маленька країна на березі моря,
Маленька принцеса не знає горя.
Маленьке кохання принца і принцеси,
варте пера кращої за мене поетеси.
Життя в них цікаве, але і нудне.
Прийоми і раути. Одне і одне.
У ті рідкі хвилини, вільні від балів,
коли у замку не має накритих столів,
вони проводять час разом,
у них через річку власний пором.
Маленька хатинка на березі річки,
біля хатинки маленькі смерічки,
садила принцеса власними руками.
Не вірете? Поїдьте - побачите самі.
Просто лише там вони одні.
Не принц і принцеса, а закохані прості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320828
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2012
Прощай нещастя, горе, лихо.
Прощай, бо на душі вже тихо.
Бо серце не збивається, коли
він погляд зводить догори.
Мене вже не хвилюють його очі,
тепліші та ніжніші за літнії ночі.
Його для мене вже нема. Ура!
Ура! Ура! Я без нього. Я жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2012
Сон проходить повз,
і ти не можеш спати.
Вже стільки змінив поз.
Може таблеткою стати?
Ковтни мене, молю!
Я поруч на шафці лежу.
Я для тебе сон зловлю,
і біля ліжка прив`яжу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2012
Хочеш знищити країну - стань її президентом...
Так набагато легше боротися з дисиденством.
Легше знищити віру народу у власну волю.
Легше склепати для нього ж нещасну долю.
Легше сваритись, вбивати, саджати.
І все це буквою закону прикривати.
Символ влади президента, то є булава...
На світовій арені саме він країни голова.
Рік біля влади Всеукраїнський траур...
Біля керма країни море чорних аур.
Вже не довго залишилось бути йому головним.
У народу є шанс на вибір, що буде правильним.́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2012
Йосиф Сталін був диктатор і тиран,
він наносив народу болючих ран.
Люди плакали, молились, вмирали,
навіть з того світу його проклинали.
Та що з того користі? Він далі вбивав.
Камінь у грудях болю не зазнавав.
Часи змінились і Сталіна нема...
Та його тиранія й досі жива.
Йдучи вулицею, можна зустріти,
того хто не нехтує тираном бути.
Того хто може до влади прийти,
і вчорашніх друзів просто вбити...
Бо хто заважає, той значить "враг".
Давно заплямовано нації стяг.
Кров`ю, болем, стражданням народу.
Та мені не змінити кроваву моду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2012
Снігу немає, немає й дощу...
Кастрюля, а в ній немає борщу.
Стан речей у світі дивний:
Кожен третій двічі судимий,
Кожний п`ятий мріє співати,
А кожний другий - багатим стати.
Машина дорожче людини...
Я розумію: навколо козлини.
Зелені побільше кожен щипає,
Не жує, а в банк складає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012
Я квітка з трьома пелюстками.
Я скарб за сімома замками.
Не знайдена, не зірвана,
просто забута...
Мої муки, то, мабуть, покута.
За що? За страх, зраду...
За те, що забула про маму.
За те, що втекла з Батьківщини,
забула запах дому і ліщини.
За те, що втекла і забула вернутись.
За те, що посміла в коханні забутись.
Іноді поглядаю на карту,
цілую й без того затерту цятку.
Сумую... Сумую... Сумую...
На чужині днюю й ночую.
Хочу додому, лечу, поспішаю.
Та чи чекають на мене... не знаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2012
Липень. Серпень. Листопад.
Календар на календар. Каскад.
Ніч на день. Очки на очі...
Поїзд... За маршрутом Київ-Сочі.
Четвер. Середа. Понеділок.
Небо і немає зірок.
Рука на кермо. На педаль нога.
Смерть на життя. А я все ж жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.02.2012
Олександра Половська сиділа перед дзеркалом і як завжди думала про існування життя на інших планетах, окрім їхньої Патанії. Вона не хотіла йти на бал влаштований батьком на її честь. Чому? Бо вона таки вже повнолітня, 22… Треба одружуватись, вийти заміж за… За кого? За того хто обере її, або кого обере її батько, людина жорстка за своїми переконаннями, але любляча, він зробить вибір за неї, бо думає, що знає краще від неї про її потреби. А вона знає, що не красуня, бо хоч залицяльників завжди було досить, але все не ті, тай не тому, що вона така, а тому хто вона. Принцеса, донька короля однієї із ста одинадцяти країн планети Патанії.
- Доню, ти йдеш? – це була її мати, жінка років сорока п’яти, але така прекрасна, Саша завжди дивувалась, як це її матуся з кожним роком гарнішає. – Ти що… що з тобою?
- А що зі мною? – дівчина глянула в дзеркало.
- Не ззовні. Тебе щось тривожить?
- Зовсім трошки, просто я боюсь, стати дорослою, вийти заміж, бути нещасною. Хіба мені й так непогано? Я зараз щаслива. А далі… Я не знаю, що буде далі…
- Не переживай, люба. Все буде добре. Тато тебе любить, він не змусить тебе виходити заміж, якщо ти не захочеш.
Саша встала зі стільця, потягнулася. Підійшла до матері…
- Я тебе люблю. – і поцілувала.
- Я теж тебе люблю… Ти готова? – дівчина кивнула. – Ходімо.
РОЗДІЛ 1
Зал прекрашенний біло-фіолетовими кольорами, сяяв мільйонами свічок. Від електричних засобів освітлення вся планета відмовилась кілька сотень років тому, як і від інших засобів комфорту, що з’являлись протягом розвитку науки і суспільства. І зажили навіть краще. З’явилась купа вільного часу, люди почали більше спілкуватись.
Саша спускалась довжелезними сходами, спускалась до свого невідомого майбутнього. Зазвичай спуск займав лише кілька хвилин, а тут здавалося… цілу вічність. Центральна зала королівського палацу була переповнена людьми. Всі вони про щось зосереджено спілкувались, але коли оголосили її ім’я, вони як за командою звернули свої погляди на верх сходів.
Залишилось лише дві сходинки. Останні кроки на шляху до нового, дорослого життя… їх уже зроблено. Всі до кого вона підходила, точніше змушена була підходити за наполегливим проханням батька, улесливо поклонялись, хоча серед них були і ті хто Саші сподобався, але більшість просто ненавиділи її за те що вона принцеса, а не кожен з них. Заздрість, не найкращий порадник у житті, але, на жаль, досить поширений.
Вечір виявився досить довгим і нудним. Від награної ввічливості Сашу здавалось ось-ось виверне. І хто мріє все життя про бали? Маленькі провінційні дурепи, вони не розуміють, що означає бути принцесою, відвідувати бали, не мати можливості спілкуватися з тим з ким хочеш, а бути змушеною спілкуватись з тими хто викликає відразу. Саша, мабуть, багато зараз віддала, щоб опинитися в свої кімнаті, самій і мати можливість думати, думати… Думки, мрії, які їй навіювала самотність, чорне небо покрите зірочками… Породжувало в її голові такі реальні картини, що іноді дівчині не хотілося повертатися, хотілося залишитись на тій планеті, на якій на її думку існувало життя. Так-так вчені давно довели, що Патанія єдина планета де можливе життя, але хіба вченні можуть бути авторитетами для тієї, яка щоночі потрапляє на неіснуючу планету, живе не існуючим життям, їсть не існуючі фрукти, закохана у когось теж, мабуть, не існуючого.
Саша стояла прихилившись до вікна, вона давно вже знайшла єдине місце де здавалось ніби вона на балу, але й ніхто не заважає думати, тільки слуги час від часу пропонують напої.
- Пані…- ось хтось знову вирішив порушити самотність дівчини.
- Дякую, я нічого не хочу. – Вона навіть не обернулась, була впевнена, що це знову хтось з слуг вирішив запропонувати свої послуги. - В мене ще є шампанське.
- А з чого ви взяли, що я хочу запропонувати вам випивку? Невже я так схожий на офіціанта? – Коли дівчина обернулась незнайомець з усіх сил намагався зберігати ображену гримасу на обличчі, але було зрозуміло, що він ось-ось заллється сміхом.
- Ні, просто я сподівалась, що ви образитесь і залишите мене в спокої. – віджартувалась дівчина, хоча вона справді прагнула спокою.
- Наскільки я пам’ятаю, ми раніше не зустрічались, тому я не міг вас образити. То в чому справа, принцесо? – Вирішив підтримати розмову в тому ж руслі незнайомець.
- Мене звуть Саша, і таки-так ми з вами не знайомі, і ви просто не мали змоги зробити це. Просто я ненавиджу збори людей, які насправді ненавидять одне одного, але роблять вигляд, що насправді це не так, бо так зобов’язує їх робити етикет.
- Цікавий погляд, хоча зобов’язує їх це робити не лише етикет, а й пошук власної вигоди. Хоча… в цілому ви праві, принцесо.
- Я ж казала мене звуть Саша, не треба називати мене принцесою, а вас як звуть? – Незнайомець раптом спохватився…
- Вибачте не представився, ми з вами тезки, мене також батьки назвали Олександром.
- То як вам бал?
- Бал? Досить не погано, якщо не враховувати, що особа на честь якої влаштовано його зневажає ледь чи не всіх гостей.
- Я? Я не казала що зневажаю їх, просто не розумію… Вибачте. – дівчина просто повернулась і пішла. Вона дозволила собі бовкнути зайвого і зараз була надзвичайно засмучена з цього приводу.
Та хто він такий? Він просто каже їй що вона неправа. Дівчину просто роздувало від злості. Час від часу вона долала в собі бажання знайти його і дати добрячого ляпаса по обличчю. Але… Тай він якось більше не потрапляв їй на очі. Вона й заспокоїлась.
- Доню, то як тобі бал?
- Мамо… Бал чудовий, як завжди. Ти добре попрацювала, молодчинка.
- Сашка, бачиш скільки тут гарних хлопців. Батько постарався…
- Бачу… - дівчина зітхнула.
- А як тобі той? – Матір кивнула в сторону Олександра, дівчині перехопило подих. Як це під час розмови вона не помітила? Він надзвичайно вродливий і когось так нагадує. Хлопець, чи вже чоловік, років 25, розмовляв з паном Менделем. І про що з ним можна розмовляти, він ж такий нудний, завжди торочить, що електрика найкраще, що було на їх планеті… дивний чолов’яга.
Протягом наступної години, дівчина тільки те й робила, що поглядала на свого нового знайомого й відмітила, що він досить високий, його чорне, мов смола волосся ледь діставало широких плечей. Смугла шкіра надзвичайно пасувала до його карих з легким відблиском вогню очей. За весь вечір вона ні разу не побачила його серйозним, посмішка не покидала його обличчя, здавалось, він просто не вміє по-іншому виражати свої почуття.
Бал добігав кінця, батьки все частіше представляли їй якогось потенційного нареченого. Все це стомлювало, але такі вже у неї обов’язки. Вона мала йти стояти біля дверей, щоб подякувати гостям за їх присутність на балу. Знову море фізіономій, яких за сьогоднішній вечір вона побачила чимало і чи не вперше. Приклеювати до своїх уст за потреби посмішку, вона навчилась дуже давно, була змушена навчитись. О, Боже… Як вона стомилась за сьогоднішній день!
- Принцесо, дякую вам за бал. Він був чудовим. – Це він, Олександр. Вона посміхнулась йому, він єдиний з ким вона сьогодні спілкувалась із превеликим задоволенням. Зараз дівчина розуміла це, не дивлячись на те що він її образив, хоча ні сказав правду, вона дійсно зневажає деяких з тих, кого запросили на бал її батьки, а на правду, як відомо не ображаються. Та зізнатись йому вона не могла, бо й так сказала цьому чоловікові надто багато.
- Олександре, - Саша зробила реверанс, що мало б виразити йому її повагу, але він зробив з цього свої висновки.
- Ви ж казали, що не розумієте тих хто лицемірить, а що зараз робите ви?
Дівчина обернулась, на щастя, її батьки прощались з якоюсь дамою років сімдесяти, і не були свідками їх розмови. Та хто дозволив йому, вже вкотре за сьогоднішній вечір, ображати її? Небачене нахабство.
- Я не лицемірю. Просто спочатку я була впевнена, що відчуваю до вас якусь повагу, але зараз не зовсім впевнена в цьому.
- Чому? Хіба я був у чомусь не правий?
- Не знаю…мабуть таки, ні. – Дівчині важко було визнавати його правоту, але у цей момент батьки повернулись у їхню сторону. – Дякую вам за те що ви відвідали наш бал, сподіваюсь ми ще колись побачимось. – він теж помітив, що її батьки повернулись до них і теж вирішив, що можливо варто продовжити розмову іншим разом.
- Бувайте, принцесо. Я також сподіваюсь на нашу зустріч. – І він, відвісивши королю та королеві поважливий уклін, вийшов на вулицю.
РОЗДІЛ 2
Кімната Олександри, яка зазвичай була для неї фортецею, цього вечора не могла не те що заспокоїти її, а навпаки наштовхувала її на непередбачувані роздуми і висновки. Її помічниця Юлія вже давно допомогла їй переодягнутися, і побажавши спокійної ночі, покинула кімнату.
Сон все не йшов, хоча зазвичай після таких балів, дівчина засинала ледь торкнувшись подушки. Вона любила сидіти біля вікна вночі, любила рахувати зорі, але цього разу й це не допомагало. Думки про Олександра надовго засіли в її голові. Чому її так хвилював він? Безперечно він надзвичайно гарний, але він такий нахабний і безцеремонний, від його зухвальства дівчина просто втратила можливість здраво мислити, але можливо саме тому цей хлопець пробудив у ній таку бурю емоцій? Раніше вона завжди була обережною у своїх висловлюваннях, а тут ніби розум відібрало і вона вивалила на нього все, що її бентежило в той момент на балу. І він не з тих людей, які слідують етикету, а тому не мовчатиме. Вона б не здивувалася якби назавтра всі говорили про те, що принцеса зневажає власних підданих. Це буде таким ударом для батьків… Але вже нічого не змінити…:
- Що зроблено, те зроблено.
Свічка на столику давно догоріла й кімната цілком погрузилась у холодну темінь ночі… Чи вже світанку? Нарешті Саша відчула, що повіки важчають, роздуми розсіюються й відлітають кудись далеко. Нарешті спокій, такий довгожданий сон.
Олександр добрався додому вже на світанку. На сон вже не було часу, по обіді мала прибути його матір, разом з його племінниками, а будинок зовсім не готовий для життя дітей. Помічники, звичайно, все зроблять якнайкраще, але Олександр ніколи не був лінивим хоча батько залишив йому такий щедрий спадок, що він міг все життя пролежати на ліжку нічого не роблячи, і тратити гроші на ліво й направо, але грошей вистачило б і його правнукам за такого ж способу життя. Але, на щастя, його не цікавила перспектива животіти, як паразит. Він хотів жити.
Його не покидали думки про принцесу, він критикував її з погляду логіки, але на його думку робив їй компліменти. Бо так само щиро зневажав лицемірство, намагався уникати таких дволиких людей і не мусив терпіти їх, але ж вона принцеса, вона мусить, така вже в неї доля. Йому було щиро жаль її, але він відчував до неї не лише жаль, його кров закипала лише при згадці про неї але… І він поринув у думки згадуючи ті події, які зараз можуть зруйнувати його відносини з принцесою, такою незнайомою, але такою близькою, бо він не зможе її обманювати, він буде змушений їй все розповісти. Вона ж не знає ні хто він, ні звідки, знає лише його ім’я. А якщо дізнається то навіть не гляне у його сторону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317680
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.02.2012
Земля - це моя планета...
Люди її жорстокі вбивці...
Але скоро настане вендета,
і зникнемо ми, її кровопивці.
2012 - рік символічний,
чекаємо на апокаліпсис,
він буде цілком епідемічний...
Нами закінчиться землі літопис.
Живемо, як і завжди
зовсім не думаючи про завтра.
А Земля подає нам знаки: "Зажди"
Бо вже догорає твоя ватра.
Лише кілька місяців очікування,
кілька останіх місяців життя.
Догорає людська свіча. Тління...
Та нічого не станеться, то все брехня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2012
Ми жінки всі однакові, всі як одна.
Мріємо про мужчину, а ти як ганчірка,
До того ж брудна.
Надто добрий, розмірений, нудний,
А жінці потрібен, щоб характер був скудний,
Не передбачуваний, крутий,
Ну і бажано щоб не скупий.
У тебе є вибір:
Змінися, або ж змирися.
Сни, або ж снися.
Вбий, або вбийся.
Йди, або вернися.
Або ж просто забудь.
Але тоді вже не обезсудь,
Адже жінці потрібні жертви
І бажано щоби не смертні.
Купиш квіти, зробиш вибір за неї,
І вона уже у твоїй кишені?
Не сподівайся, що усе так просто,
Кожному з вас не вистачає лоску.
Не розуміючи причини –
ти змінюєш уже шосту.
Провин багато, та головна одна,
Ти надто солодкий і тому вона нудна.
Зміни на краще помітять усі,
Та не ведись – не слухай хвалебні пісні.
Бо потім ти не простиш,
їй або собі зайвую лесть.
Просто ви двоє тепер інші.
Не кращі, не гірші - сильніші.
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2012
Звучить душі моєї нейлонова струна,
Відбивається об пустоту в грудях. Луна.
Моя душа не гітара. Я не хочу на ній грати,
А твоя не концертний зал, щоб в ній звучати.
Та й ти не слухач: вдячний, фанатичний.
Ти простий спортсмен, до того ж нулячний.
Квіти, кіно, прогулянки, морозиво, романтика…
Ти хоч слова ці чув? Подаруй хоч від жуйки фантика.
Ти ж дорослий, розумний, майже мужчина
Батько твій приходив, розповідав про тебе, сина.
Гарний, розумний, сильний. Ну прям ідеал…
Він точно твій батько, бо як на мене, він тебе не знав.
Ти ж насправді: лінивий, нудний, депресивний.
Але й такий сильний, високий, красивий.
Ти став на коліно… Що за новина?
Ти змінюєшся на очах… Дивина.
Вийти за тебе заміж? Стати дружиною?
Не знаю… Я обіцяю… я подумаю.
Але не важливо: ні чи так.
Бо нам не розстатись, вже ну ніяк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2012
Я не хочу казати палкі та гарячі слова…
Боротись за Батьківщину? Я ще не доросла.
Я не вмію слово перетворити на меч,
Що знесе вражу голову із зрадницьких плеч.
Та й зараз трохи інші приорітети.
І щоб досягнути бажаної мети,
Треба просто кілера найняти,
Або ж статтю в газету дати.
Де є слушок, не треба факт,
Він був здоров, а тут – інфаркт.
І я радітиму сумна,
Бо йго нема, а я жива!
Ні совість не мучить, й немає жалю,
Бо або він мене, або я його вб’ю.
В суспільстві зараз істина єдина:
Піду я – прийде ще, і вже не одна.
Я жорстока? Але ж не тільки Я!
Ні. Це не помста і не боротьба,
Просто надворі ХХІ століття,
І таке воно зараз життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2012
Холод душу заполонив
Він щойно кохання моє вбив.
Розстріляв з автомата, порізав ножем.
Сама винна, знала, що граю з вогнем.
Клялась не вірити, клялась не любити,
Але він такий гарний, не змогла встояти.
Ось знову: шукаю мінуси – знаходжу плюси.
Він був правий: ми з ним два різні полюси.
За законами фізики нас притягує,
Але підводить хімія – реакція не слідує.
Я відчувала, що це станеться. Відчувала…
Що він казанова, я завжди знала.
Але ж кохання сліпе – вірить усьому.
Ти знаєш, це викликає втому.
Може краще, що він зараз спалився,
Я побачила їх разом і пасьянс зійшовся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2012
Кохання є в казках,оспівують його у піснях
І такі люди, як я, описують його у віршах.
А кохання нема, нема й емоцій
Ми відчуваєм лиш те що самі хочем
Говорим про те про що самі не знаєм
Високі почуття ми лише уявляєм!
Немає й життя , є лише сурогат існування
Немає й буття є лише тимчасове перебування.
Немає і нас, ми лише сторінки
У книзі Господній, а дні то рядки!
Немає і щастя є лише бурхлива уява
Немає і горя є до саможалю тяга.
Немає й долі є лише оправдання
Немає й волі є лише розчарування.
Немає й дому є лише куди втікати
Немає й злочину, а чому? Вам не варто знати.
Нема на землі нічого складного
Та чому ми не розуміємо одного
Кохання, емоції та почуття
Варто повернути із забуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314959
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2012
На білому снігу червона калина…
У тебе на серці серйозна провина.
Ти мені не сказав, що у тебе дружина!
Про що ж ти думав? Ах ти ж скотина.
Навіщо співаєш мені дифірамби?
У тебе завжди все було якщо б та якби.
Не хочу я слухати. Помовчи.
Не треба спішити, кричать: «Прожени!»
Я люблю тебе. І це правда.
Я кричу на людях. І це не ганьба.
Ти працюєш юристом у мого брата.
Наші розмови вже не обходяться без мата.
Тобі – тридцять два, а мені лише двадцять.
У мене душа, а в тебе в грудях лиш фантик.
Багатий, високий, смуглявий…
У мене до тебе також був чорнявий.
Нічим він не кращий. Ви двоє безбарвні.
Та чого ти нервуєш? Я ж сказала, що ні!
Я не шкодую, що ми разом з тобою,
Я просто хочу бути сама собою.
Я стомилася жити в постійній брехні,
Я читаю всі написи на стіні.
Там усе про любов, або лише мати,
А мені так набридли постійні дебати.
В тебе очі попелясті, властні.
Глянув – зрозуміла: він має серце вкрасти.
Тобі треба дружина, родина.
А я хочу щастя і знать, що єдина.
Ти обіцяєш розлучишся, освідчишся.
Мої постійні вибрики. Я знаю: ти стомишся.
Розлучення, весілля, буденне життя.
Ми швидко стомимось, і я...
Втечу від тебе в забуття,
Від твого занудства, від твого ниття.
Але ж я кохаю… Ну що ж за біда?
Я мов у чужому місті. І там я одна.
Ти не чуєш, не бачиш, не знаєш мене.
Ти про щось там говориш, а в очах все пливе.
Твій поцілунок все змінить, як завжди…
Ти проводиш додому і скажеш: «Щасти!»
Але ми скоро зустрінемось знову,
Я ставлю в відносинах лише кому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2012