| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Закрились двері й вікна
Відкрилася душа,
До неї треба стукать
Не завжди відкрива.
Але коли достукав,
Не треба одходить.
Чекати щоб відкрили
Пробачили і запросили,
У своє серце трішки жить.
А раптом всі про це забули?
А раптом з горя потонули?
Та всі про нас давно забули…
Проходить час, ні він біжить
І за собою тягне долю,
Людську, блаженну вільну долю
Яка закінчується в мить…
Не вспієш ти моргнути,
Як на лиці з’явились зморшки.
І сивиною вкрилась голова,
Тіло твоє ніби постаріло
А душа, завжди буде жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318955
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.03.2012
Усе пройде, ти тільки вір
Усі печалі і незгоди
Не опускай ти рук своїх
У час поганий та незгоди
Буває все, але проходить
Як борешся то виграєш завжди
Хоч у душі твоя ця буде перемога
Але залишиться і буде назавжди!
Опустиш руки – згубиш свою долю.
І не повернеш щастя ти ніколи,
А тільки будеш все життя жаліти
Що опустила руки ти, як діти!
Але і програвати треба вміти,
Приймати це і працювати раз у раз
Щоб на наступний раз не відчувати
Це відчуття і не носити у душі.
Буває так, що програєш
А у душі, ти наче виграв
Десь помилився, крок назад
І все, дороги вже нема на зад.
Усе пройде ти тільки вір
Усі незгоди і печалі
Людина ти, як гордо це звучить!
Але пройде все це незнаними стежками
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315877
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.02.2012
Люблю – кажу це слово кожний день!
Люблю тебе, свою матусю.
Люблю себе, наскільки слово це гучне
Порине в світ великої любові.
Не знаю, люблю, чи все це спогад?
Який закінчиться в секунду цю гучну.
Але не втихне слово, яке дарує нам кохання
Коханим будь й завжди люби себе
Воно приходить , але ти не знаєш.
Не бачиш, не чуєш тільки відчуваєш.
І в серці іскорка палає,
Коли кохання бачить, чує, знає.
Але і іскорка горіти вічно може
А може згаснути у перший день
Слід берегти її як своє око,
Яким побачиш ніжний погляд свій.
Тримай її, так сильно своїми руками.
І не пусти бо полетить, як попілець
У небі синьому кружляти буде довго,
Бо відпустив ти пташку свою золоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2012