yura9614

Сторінки (1/3):  « 1»

Людська душа

Закрились  двері  й  вікна
Відкрилася  душа,
До  неї  треба  стукать
Не  завжди  відкрива.
Але  коли  достукав,
Не  треба  одходить.
Чекати    щоб  відкрили
Пробачили    і  запросили,
У  своє  серце  трішки  жить.
А  раптом  всі  про  це  забули?
А  раптом  з  горя  потонули?
Та  всі  про  нас  давно  забули…
Проходить  час,  ні  він  біжить
І  за  собою  тягне  долю,
Людську,  блаженну  вільну  долю
Яка  закінчується  в  мить…
Не  вспієш  ти  моргнути,
Як  на  лиці  з’явились  зморшки.
І  сивиною  вкрилась  голова,
Тіло  твоє  ніби  постаріло
А  душа,  завжди  буде  жива.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318955
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 04.03.2012


Усе пройде, ти тільки вір

Усе  пройде,  ти  тільки  вір
Усі  печалі  і  незгоди  
Не  опускай  ти  рук  своїх
У  час  поганий  та  незгоди

Буває  все,  але  проходить
Як  борешся  то  виграєш  завжди
Хоч  у  душі  твоя  ця  буде  перемога
Але  залишиться  і  буде  назавжди!

Опустиш  руки  –  згубиш  свою  долю.
І  не  повернеш  щастя  ти  ніколи,
А  тільки  будеш  все  життя  жаліти
Що  опустила  руки  ти,  як  діти!

Але  і  програвати  треба  вміти,
Приймати  це  і  працювати  раз  у  раз
Щоб  на  наступний  раз  не  відчувати
Це  відчуття  і  не  носити  у  душі.

Буває  так,  що  програєш
А  у  душі,  ти  наче  виграв
Десь  помилився,  крок  назад
І  все,  дороги  вже  нема  на  зад.

Усе  пройде  ти  тільки  вір
Усі  незгоди  і  печалі
Людина  ти,  як  гордо  це  звучить!
Але  пройде  все  це  незнаними  стежками

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315877
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.02.2012


Моя любов

Люблю  –  кажу  це  слово  кожний  день!
Люблю  тебе,  свою  матусю.
Люблю  себе,  наскільки  слово  це  гучне
Порине  в  світ  великої  любові.

Не  знаю,  люблю,  чи  все  це  спогад?
Який  закінчиться  в  секунду  цю  гучну.
Але  не  втихне  слово,  яке  дарує  нам  кохання
Коханим  будь  й  завжди  люби  себе

Воно  приходить  ,  але  ти  не  знаєш.
Не  бачиш,  не  чуєш    тільки  відчуваєш.  
І  в  серці  іскорка  палає,
Коли  кохання    бачить,  чує,  знає.

Але  і  іскорка  горіти  вічно  може
А  може  згаснути  у  перший  день
Слід  берегти    її  як  своє  око,
Яким  побачиш  ніжний  погляд    свій.

Тримай  її,  так  сильно  своїми  руками.
І  не  пусти  бо  полетить,  як  попілець  
У  небі  синьому  кружляти  буде  довго,
Бо  відпустив  ти  пташку  свою  золоту.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2012