| Сторінки (1/20): | « | 1 | » |
ми занадто близькі, аби бути далеко,
аби посторонь жити, розмовляючи з небом,
аби просто любити - без зайвого шуму,
аби небом навпомацки йти і не впасти -
з болючого глуму.
ми занадто стоїм, аби бігти на зустріч,
аби дати плече, щоб піднятись пліч-О-пліч,
аби з щастя сміятись, забути про сльози,
і в розрізане шатро плювати на страх
перед небом й погрози.
ми занадто люди, без причин аби жити,
віддавати потрібне - без жалю, без крику,
аби тихо мовчати, шукаючи долю
і знайшовши її не втратити знову.
аби жити без "просто", без "шкода" і "просить"
але з щирим "будь сильним", "ти зможеш" і "досить",
не потрібно було би тоді нам "занадто",
ми близькі, тому посторонь жити не варто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2013
мої темні сторони виходять із тіла, і я сірію разом з ними.
заростаю мертвими квітами, зростають на шкірі шрами
у формі імені. ТВОГО ІМЕНІ!
ми так далеко, вибач, люба. слова, написані тобоюмною тануть.
листи духмяні з осіннім листям спалюють двірники,
немов молитви священника наспівуючи Рейдіохед пісні.
і мої долоні змучено натискають shift,
наступну букву по порядку, ел, ю, бе, ел, ю
(навіть вони зігрівають одне одного теплом
в осінні дні, холодні, сумні, гіркі),
те, е, бе, е. і крапки. довгі. порожні.
щовониусобівміщаютьщощощо?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2012
залишила.
вікно відкрила, квартиру провітрити.
записку. як завжди. на дзеркалі у ванній,
своїм улюбленим червоним маркером.
і Муракамі старенького із тезами затертими
на підвіконні,
квартиру брудну котрий тиждень, і запах
свій ніжний, який мов зумисне стирається вітром.
фіранки твої,
так і не викинув досі, бо в дні непогожі
дарують сонце,
своїм помаранчевим відблиском,
стоси
з віршами, пізніше про холод і осінь,
морозні, порожні наші відносини.
залишила.
доторкнися. зліва.
так-так, не бійся. всього лиш
деяка відсутність серця, люба.
я його вирвав. позбавився.
досить боліти й нагадувати
про тебе,
бо спогади - пісок, чистесенький та білий,
що брудниться із тлінним плином літ.
ростуть терни, болючі та міцні
із часом залишається наліт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2012
- Знаєш, наші серця розчавлені до краю,
бачиш як сік стікає крізь пальці?
Селевим потоком від краю до краю
линуть прощання та сльози зі станцій.
І їхні міста ще не дихали порохом
мертвих вулиць із залізними жилами.
Їхні дороги не переплітались,
а йшли безупинно в різні сторони.
Кордони розбиті, забуті, залиті
свинцевим мовчанням затихлих сердець.
- Кохана, заклеєм, зашиєм всі миті
і спогади. Це не наш кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2012
дороги, дороги
порожні, морозні,
мінливі
розцвіли
зацвілим
осіннім
спокоєм.
покійні
надії
міль
дожерає,
мілена малину
в руках стискає,
тисне,
стікає
по лініях
дороги, дороги,
дорога,
давай, разом
зі мною
залізьмо
на її долоні.
доволі бедламу,
ламаймо
ломимо,
МИМО!
Я ЗНАЮ!
ліхтар
догорає останній.
мілена
молитви кладе
тобі в руки,
і поручні
поруч
малиною скуті.
смерть не роздавить нас,
люба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361065
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.08.2012
тиша тисне на серце поривами осіннього вітру,
твої троянди неполиті в'януть, а їх намиста пелюстки
в мої озерах сліз згорають.
чи я кохаю?
/ сльозлива за вікном спита верба /
ні, я дихаюживустраждаю,
твій аромат, мов густий туман
на вечір літній, коли застоєне
цими непотрібними людьми,
повітря ввись злітає.
сірі тони розбавляю фарбами поезії.
Жадан. Лілі Марлен.
ти пам'ятаєш вечори зимові,
коли додому повертались
заколисані лимоновим чаєм
та іскристими снігами ночі!?
під "смерть моряка річкового флоту".
тоді я вмирав від щастя, що з тобою.
я сумую за тобою. я сумую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2012
коралові скелети
зникають в тишині глибин,
і губляться в в'язких тенетах
лиш кораблі приморських берегів.
тиняються фантомів тіні
у світі безтілесних мрій,
будуючи міцні фортеці,
і зариваючись в крихкі піски.
тут всюди віщий спокій,
лиш тихо плаче зграя моряків,
що їхня кров на глибині застигла
в глухих просторах невільничих морів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339660
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.05.2012
цього ранку я прокинувся від холоду всередині,
серце покрили заморозки пізньої осені.
мертві клітини вкрили посинілі руки
теплою ковдрою старого вжитку.
паморозки в травні - це моя ілюзія
чи холодний вітер приносить сльози
Снігової королеви?
В морзі я чи це ворота від Аїду
відкриває Осінь?
а за блакитними фіранками
темні стіни дихають перегаром та стресом
піді мною завжди сірий глечик
в який скапує кров із полатаних вен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2012
я прокис наскрізь. навіть стерв'ятники мною не цікавляться.
мій сік отруєний самотністю та непорозумінням.
Львів - місто-наркодиспансер,
він є, але не виліковує.
я клієнт-невдаха, бовдур, що блукає
сам довгими коридорами лікарень.
старий халат смердить гіркотою сліз.
зараз очі висохли.
напухлі коло вій.
клієнт-невдаха, привид, що
заблукав у просторі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337850
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 16.05.2012
ти, мов відірваний шматок тканини,
що поплямований гористими й рівнинними краями,
твій дотик оживив
таємні закутки душі людини
і огорнувши тіло пледом погасле серце патріота запалив.
ти, мов пахучий яблуневий цвіт,
блукаєш неозорими степами,
приносиш тихий спокій з пригорщем поезії
і чорнота твоїх очей кохається в контрастах.
розбуди мене, як зійде лютий на утомленій землі.
ти так потрібна, бо твій голос не є скутий кайданами зими,
утопленої в сонячному сяйві, пахучих квітах березня.
ти не забудь і розбуди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337471
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 15.05.2012
твій світ - мій сон,
пустий целофановий пакет,
злітаючий із неба в вись.
це небо - ти,
твої мрії розкидані маленькими
намистинками.
ці намистинки - мої очі,
одне - сонячне та радісне,
інше ж глибоке, але холодне.
спи,
нехай твої сни
вкриють тебе теплою ковдрою.
вони заварять гарячий чай,
сьогодні - не кошмари,
вони дружелюбні.
вимкни світло,
воно вкраде твоє тіло,
віддай своє серце
свіжим вітрам ночі.
небо - ти,
твої зіниці - зорі.
спи, майбутнє зовсім поряд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329874
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 12.04.2012
привіт.
ти чуєш мене крізь товстезну стіну тієї пісні, яка грає в навушниках?!
очі в тумані. зіниці збільшені.
хвороба відшліфувала тебе до краю.
підходжу ближче. вуста за декілька міліметрів від твоїх.
відходиш.
я така як була. мовиш. я така як була.
замуровані душі. серця. обличчя. ти ж знаєш, що це не вітер стогне за цими стінами.
за декілька дверей від нас знаходиться твоя кімната.
там ти ховаєш старі брошури. Шива. Вішну.
все це Дереш.
жодного слова. жодного подиху.
ти ще живий?!
насправді я не тут. я не біля тебе. не знаю, де.
і не буде більше можливості подзвонити
коли обірветься мій голос і потягнуться довгі гудки,
ти зрозумієш, що мене немає.
що я не на Землі.
а за телефонні послуги у Пеклі додаткова плата.
як в дешевому готелі на Подолі
я розумію. все розумію. не витрачайся. до побачення.
а через секунду довгі гудки скажуть істину, і крик обірве мовчання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2012
твої вії жосткі та опущені, голос по-залізному спокійний - він лине до мене через північні мусони. я судомно здригаюся. сторінки "Голови Якова" шелестять на лавці брудного парку.
"В густющих нетрях
на горі Грозовій
лиш вітер знайде стежку." -
читаю твої улюблені хоку. схвильовано зашурхотіли листки на деревах, заскрипіло небо - встановлюєш зв'язок зі мною?!
наш Зимовий сад із високими зубчастими вікнами. готика. наші мандрівки замшілими стежками Риму (нагадуються корінці книжок із твоєї колекційної бібліотеки вікторіанської епохи), наші мідні труби на дитячому майданьчику на окраїні міста, де кожну Зиму грілись малиновим чаєм і розмовляли про кінець світу. ти казала, що я помру на твоїх руках - всюди буде темно, а ми сидітимемо тут, в цих Богом забутих трубах. будеш мені співати, ноти розтікатимуться під моїми змарнілими ногами гарячим молоком з медом.
..."Зниклу весну
в димці бухти Вака
нарешті побачив."
ти все це пам'ятаєш? правда?!
озвись!
ще ніколи ти такою не була...
пирій простогнав під моїми ногами, вітер гнув його до холодної землі.
мої повіки стають тяжкими.
проводиш рукою по волоссю, судинами розливається твоя мелодія дощу.
"Росинки - крап-крап.
Може, спробувати ними
змити бруд зі світу!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321625
рубрика: Проза, Поетичні афоризми
дата поступления 13.03.2012
Дівчинка укрита темною постіллю пізньої Осені. Дівчинка - помста.
Ніч вкриє твої поснулі органи. Поки ти спиш, морозними склепами золотого цвинтару блукаючи, зорі напиваються запахом твого волосся.
Обережно підіймаєш зів'ялі квіти з фарфорових стель. Ходиш по стінам.
Ніч, мов день.
Хвилини загубилися у постелі.
Затерті джинси. Затерті й твої слухові рецептори.
Слухаючи Нірвану втрачала зв'язок із дійсністю. Випивала до дна денну норму/дозу музичного накотику.
Далі сон.
Горбаті дахи будинку тихо скрипіли під твоїми ногами. Співала разом із кі(и)шками. Ніч засинала від твоєї колискової. Втомлене небо посміхалося.
Після цього ти вбивала мене/ніщо пострілами своїх очей. Кажу ж, дівчинка - помста.
Бруківка пашіла ароматом пізніх яблук. Проводиш руками по землі. Збираєш відбиті зорі у водах Дунаю.
Вони змиють солодку кров на твоїх руках.
Тунелі десь там - (за дном) звиваються зміями поміж твоїх пальців. Покровителька.
На твоїх віях завмирав перший іній.
Віяло першим зимовим холодом.
Ти ще молода. Часу ще багато.
Дівчинка-помста. Дівчинка-весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321310
рубрика: Проза, Поетичні афоризми
дата поступления 12.03.2012
непотрібні cлова
згорали
в зухвалих обіймах
запізнілої
Осені.
Ніч перекрила
всі повітряні
шляхи.
втомлені птахи
знайдуть свої
гнізда на
орбітах
поснулих планет,
загублених
в кавових рештках
Зими.
фенечки
сплетених доріг,
потоптані кеди
ранніх часів
революції -
непотріб.ні. (?)
пожовтлі листи
зухвалих обійм
Осені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320150
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 08.03.2012
В гармидері буденних справ знайшов гербарій поснулих мрій.
Старесенький, полатаний альбомчик. Розкрив його ніжно й водночас нетерпляче, віддано й немов уперше.
Вони солодко позіхнули. Сизий вітер пролетів, залишаючи за собою зимний подих Осені. Невдоволено зашурхотіли, ніби сварились, щоб їх назад сховали за
їхню затишну покрівлю! Побачили мене й сон, немов рукою зняло. Ах, любі мої, злеліяні щирими дитячими молитвами, обплакані тимчасовими невдачами. Я вже й забув про вас!
Вітер доніс їхній приємний аромат. Весняний талий сніг, затишне осіннє листя, повністю просякнуте ароматом бабусиного сливового пирога, зимовими хурделицями та літнім палаючим сонцем.
Мене одурманило це асорті.
Одна дивилась не дуже впевнено, сором'язливо. Її старенькі жилки враз заіскрились, вкрились позолотою і зних утворився малюнок.
Ти ж іще не розівчився мріяти, друже?!
Яскравий велосипед. Із допоміжними колесами.
Ви були моїми допоміжним колесами!
Наступна запроменилась у всіх барвах веселки, і я побачив Ейфелеву вежу, Венеціанські канали, Римський пантеон, Біг Бен Англії.
Вони всі такі різноманітні. Я загубився у часі. Бачу кожну мрію, потрапляю в інший проміжок часу. Бачу себе. Іншого. Із іншими бажаннями.
Приставка... Левіси... Миру вдома...
Її... Спокою... Смерті...
// стоп.
Мої очі наповнились пекучими слізьми.
Досить. Ви дані мені для щастя, а не для гіркоти споминів!
Ти сам робиш щастя.Своїми руками.Своїми мріями.
Я обережно закрив альбом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319219
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.03.2012
наверное,
рыбам тоже что-то снится,
потом они просыпаются с теплым взглядом,
наверное, рыбам хочется утопиться в
те дни, когда не случилось
поплавать рядом
Автор Невідомий.
-----------------------------------------------
троянди
пелюстки
укриють
моря
штиль.
байдужість
лине
з-поміж
вій,
огорне буревій
захриплі
крики
чайок,
шхун
морським
нальотом
вкрив.
Осів
твій
голос
тих
портів,
укритих
морем берегів.
вітер
вкрав
твої крики
сонце
залишило
сіль
язики білі
вже з'їли
твій
наглий
кислотний
біль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012
не рекомендується дітям, вагітним та людям
із серцево - судинними захворюваннями.
Напис на платівці "The Rolling Stones"
Старенька доріжка вже повністю розмита дощами. Я знав, що скоро зайду в глухий кут. Обабіч стежки простяглись кущі малини. Далі церква. Стара. Купол втратив золотистий відтінок.
Це Богом забуте місце раз на день відвідував священник. Мета - нагодувати котів. Вони любили лише Отця. Мене не любили. Їхні спокійні зелені очі наповнювались люттю. Кажу ж, люблять тільки священника.
Глухим кутом була нічим не помітна маленька, сіра клініка. Один поверх. Довгий, темний коридор. Загратовані вікна.
Тут завжди тихо. Лиш коли небо рветься на шматки - це місце наповнюється громовицями. Чути запах паленого. Коти злісно ховаються під продирявлену покрівлю. Ворони виходять з темряви. Нікого. Тільки я і чорні птахи.
Моя темна шкіряна куртка схожа на бездонний океан. Шторм.
Тут я шукав спокою. Серед дощів, громів та стогонів старих дубів.
Коти спали.
Священник саме йшов назустріч з мискою риб'ячих залишків. Він не побачить мене. Моя матова, сіра шкіра нічим не відрізняється від тутешніх стін.
Байдужий. Виконує свою, довірену Богом, місію.
Мій погляд помітив малий рух у вікні. Брудний, оп'янілий постріл очима. Його піжама з Міккі Маусами, подарована дочкою на річницю заснування групи. Весела донечка...
Апатія. Повна відсутність всього, що десь там - за його світом з чотирьох стін, м'яких стін. З ним небезпечно. Сказала медсестра. Хрести малює. Вночі голосно кричить.
Вона відвідувала клієнта зранку, в обід, ввечері. Вночі - змінити білизну. П'є багато. Каже, що це єдиний спосіб вмерти. Тут всі помирають. Треба звільнятись.
Скрипуче ліжко, стілець, коричнева шафа - боїться її. Каже, що розкривається вночі. Чує голоси.
Ніхто не відвідує. Всі залишились за межами його планети. Сюди - зась!
Я притулив руку до запітнілого вікна. Дивився крізь мене. Він з іншого світу. Нас розділяє стіна. Тіні. Роки. Кількість порізаних вен. Дороги. Дози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318621
рубрика: Проза, Езотерична лірика
дата поступления 03.03.2012
Я тихо посміхнувся в темряву крізь морозну шибку, вдихаючи солодкий запах пізньої Зими, що неквапно, боязко проходив повз милі тріщинки старого вікна. Привіт. Чудовий вечір, правда?
Ти захоплено видихнула. Я відчуваю твій усміх, він теплий і зігріває мене в цей останній лютневий вечір. Подивись на небо! Спробуй його на смак. Чорничний, мій улюблений. А колір?! - мовиш ти.
Я підхоплю на одному диханні - ми розділяємо це повітря на двох, воно наше: Твій улюблений - фіолетовий. Чому воно такого кольору? -спитаєш ти.
Ангели розлили фіолетову фарбу, малюючи для тебе чорничні ночі. Ніч, як спосіб життя, як мить для здійснення найголовніших мрій.
Це геть прекрасно. Це щастя! - промовиш ти.
Твоє "геть" вже не ріже мені вухо. Це така собі звичка! Мій приємний спомин про тебе.
А ще твої парфуми! Стандартні, зовсім не оригінальні, але наповнені тобою - твоїм характером, посмішкою.
Ти завжди різна - запах, колір очей, настрій.
Пахнеш малиною, м'ятою, шипшиновим чаєм.
Світлі,втомлені очі; темні, веселі; шалені. Прекрасні.
Посмішку я відчуваю за багато метрів, через телефон, через книги, які ти читала.
Я малюю на запітнілому вікні пацифік! Твоя слабкість. Моя звичка, набута завдяки тобі.
Скарлет.Тезі.Шерлі.
Тесс. "Сс.." - ніжно,витончено, солодко, мов чай з лимоном. Правда ж?
Мері. Кейт. Емілі.
49 синочків, 51 донечка, ти ж не забув, правда ж?
А як же Меггі?
Ах, Меггі.
Ми можем годинами говорити про наше майбутнє, обирати імена нашим дітям. Просто мовчати.
Тиша. Ти терпляче вслухаєшся.
Нас розділяє велика відстань. Декілька кварталів. Тисячі вікон з тьмяним світлом. Мільйони телефонних ліній. Але ти близько. Тут. Я можу доторкнутись. Почути твій голос, запах.
Я тебе люблю.
Ти мене любиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318322
рубрика: Проза, Iнтимна лірика
дата поступления 02.03.2012
день як ніч,
сповита теплим пледом.
гаснуть зорі,
світяться мости.
на молочнім шляху
над бездонним небом
чаєм гріються планетники у сні.
просякнуті туманами долини,
що багряніють
з відстані в сто літ
буяють м'ятою й бурштином,
освітлені лампадами.та гніт
згубився в темноті.
день як ніч,
залиш останній дотик,
шлях останній освіти.
день як ніч,така пустинна.
тьмяним світлом догорить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2012