Олена Собко

Сторінки (2/114):  « 1 2»

В ту ніч зацвіли вишні…

В  ту  ніч  зацвіли  вишні
Рожевим  й  білим  цвітом,
Шепнув  ти  їй  так  ніжно
«Буду  завжди  любити».

Та  не  судилось  долі
Звести  обох  їх  разом,
Закралася  зненацька
Війна  страшна  тимчасом.

І  він  пішов  до  бою
Її  оберігати,
В  останню  зустріч  з  нею
Лише  зумів  сказати.
Що  любить  її  щиро
І  палко  так  кохає,
Заплакана  дівчина  
Його  випроводжає.

Ішла  війна  кривава,
Усе  палахкотіло,
І  серденько  в  дівчини
За  милого  боліло.

Зійшла  зоря  вечірня
Й  в  селі  у  крайню  хату,
Зайшов  німецький  воїн
І  змусив  всіх  страждати.

Господарі  впустили
Людину  проти  ночі,
Не  відали  нещастя
Батьківські  ніжні  очі.

А  вранці  з  криком  півня
Усе  село  вставало,
Нічого  ще  страшного
Ніщо  не  сповіщало.

Та  якось  понад  ранок
Сусідка-молодиця,
Спішила  в  крайню  хату
Про  звістку  поділиться.
Що  пишуть  з  поля  бою
Усі  бійці-солдати,
Уже  відходить  ворог
Не  довго  ще  чекати.

І  пише  ще  хлопчина
Дівчині,  що  чекає,
Що  любить  її  сильно
Зосталось  трохи,  знає.

Зайшла  вона  весела
В  оту  сусідську  хату,
Побачила  убитих
Й  давай  лементувати.

На  крик  той  збіглись  люди
Й  мов  вкопані  стояли
Кому  ж  оце  сімейство
Погане  що  сказали?!

А  дівчина,  мов  квітка  
Вже  вічно  спочиває
Не  відає    хлопчина
Вона  -  вже  не  чекає.

А  він  пішов  до  бою
Кохану  захищати,
Та  не  зумів  її  він
Від  смерті  заховати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2013


Осінній дует ( за картиною Д. Кустановича)

На  папір  упали
У  багрянці  квіти,
І  виводить  пензлик
Сині  мотилі.
Вже  у  даль  відходить
Тепле,  тепле  літо
Золотава  осінь  
Ходить  по  землі.

І  рожевий  ранок
Їх  усіх  вітає,
У  дует  осінній
Осінь  кличе  всіх.
Все  у  лісі  всюди
Барвами  заграє,
Тільки  вітер  грізний  
Відпочити  ліг.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2013


Юнак і Русалка

У  теплу  погожую  пору
Сидів  біля  ставу  юнак,
Вдивлявся  у  глиб  він  прозору
І  тішився  тихо  дивак.

Любив  він  дивитись  у  воду,
Далеко,  в  річну  глибину  
Дивився  хлопчина  на  вроду
На  вроду  прекрасну,  ясну.

Дивився  на  очі,мов  небо
Й  червоні  гарячі  уста,
Чекав  він  прекрасної  долі
Та  доля  його  не  проста.

Ще  змалку  йому  прирікали,
Що  щастя  собі  не  знайде,
Полюбить  з  водиці  царівну
І  в  царство  її  попливе.

І  роки  невпинно  спливають,
Підріс  наш  прекрасний  юнак.
Забув,  що  на  нього  чекає,
Не  відає  лиха  дивак.

Сидить  біля  ставу  хлопчина.
Співає  пісень  про  весну,
Вдивлявся  у  глибвін  простору
Й  побачив  дівчину  ясну.

У  неї  волосся,  мов  нічка,
Солодкі  і  ніжні  уста
Вирує  замріяна  річка,
Краса  в  ній  така  неземна.

"Ти  звідки  дівчино  приплила?  
З  моїх  нездійснених  ще  мрій?
Серденько  моє  ти  зігріла.
Ти  -  марево  світлих  надій!"

Домівка  моя  -  то  водиця,
Сама  я  русалка  річна
Була  ще  колись  я  дівиця
Прекрасна  дівчи́на  одна.

Жила  я  в  хатині  з  батьками,
Любила  у  всьому  я  лад.
Не  вміла  пробачить  хлопчині
Болючих,  пекучих  тих  зрад.

Здійснилося  давнє  пророцтво.
Чому  все  це  сталося  так?
Сидить  біля  ставу  щоночі
Закоханий  гарний  юнак.

І  враз  в  сонній  зоряній  ночі,
З  води  ще  долинув  той  звук.
Його  поманили  ті  очі
І  ласка  русалчиних  рук.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2013


Я - українка!

Я  -  українка!  Я  донька  народу!
Сягаю  корінням  глибин  родоводу.
Де  кожная  пісня  -  душа  ніжна  щира
І  де  колисанка  -  матуся  то  мила.

Де  вітер  і  поле  -  то  чиста  свобода.
Де  карим  очатам  нема  переводу
Де  завжди  із  хлібом  людей  зустрічають
Де  кожну  людину  за  ближнього  мають.

Де  стелить  барвінок  свої  ніжні  квіти
Де  кожен  із  нас  вміє  митті  радіти
Де  кожен  калину  за  символ  свій  має
І  де  соловейко  пісень  нам  співає.

Де  колос  пшениці  і  річка  бурхлива
Відбилися    в  прапорі  жовтим  і  синім
І  де  чорногузи  у  вирій  літають.
Із  тугою  в  серці  свій  дім  залишають.

Де  кожен  воліє  із  нас  сильним  бути
Де  кожен  бажає  і  щастя  відчути
Скажу  я  вам  чесно  -  такому  народу
У  цілому  світі  нема  переводу!

Бо  ми  українці  -  козацькая  слава,
Бо  ми  українці  -  прекрасна  держава,
Бо  ми  українці  -  ми  нація  світу
Я  вірю,  що  будем  щасливо  всі  жити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2012


Нiч, лiхтарi i сон

Ти  бачиш?  Вже  погасло  сонце,
Десь  там  зайшло  за  небокрай,
Й  останнiй  промiнець  в  вiконцi
Так  сонячно  кричить:"бувай".

Вже  тихо  вечiр  догорає
І  заступа  його  пiтьма,
Так  тихо,  темно,  вже  немає
Того  рятунку...лиш  вона

Блукає  у  просторi  вулиць,
Ховається  вiд  лiхтарiв
І  свої  темнi  очi  мружить
Мов  кiшка  та,що  я  зустрів.

Ця  ніч  туманом  оповита,
Закутана  тонким  шатром,
Не  люблю  ніч,  за  що  любити??
Хіба  вже    за  солодкий  сон.

Так,  так  її  нiхто  не  любить
Вона  в  серця  вселяє  страх
Нiкого  справдi  не  голубить
Лиш  залишає  блиск  в  очах.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2012


Я не поет!

Я  не  поет!
не  маю  сили
я  ще  літати  в  небесах.
немаю  птахів  щоб  носили
мені  поезію  в  листах.

я  не  поет!
немаю  ліри
щоб  нею  скликати  усіх,
я  маю  лиш  слова-сапфіри
лиш  моє  серце  знає  їх.

я  не  поет!
проста  людина
я  маю  теж  просте  життя.
та  хоч  воно  і  не  картина
Та  це  є  краще  не  буття.

я  не  поет!
мені  ще  рано
оці  слова  вам  говорить
але  я  вірю  Бог  дасть  сили
усе  прекраснеє  творить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372450
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2012


Розмова матері з сином

На  могилі  лежать
свіжі  маки  одні
і  на  них  вітерець
повіває,  
а  обабіч  ,он  там
стара  жінка  
сидить
і  сльозами  могилу  
вкриває.
"Сину  мій,  як  поліг
я  ж  не  знала  тоді
я  ж  тебе  виглядала,  чекала."
"Сину  мій,  як  ти  ріс  -
я  плекала  тебе,
та  ця  клята  війна  відібрала."
Ще  не  було  тобі
вісімнадцяти  літ,
як  прийшла  
та  біда  в  нашу  хату
і  пішли  на  війну
і  старі,  і  малі
і  сказав  ти:
"  піду  воювати!"
Я  ж  тебе  берегла
і  просила  тебе:
"  Не  ходи  на  війну  
ти  мій  синку!"
ти  ж  не  слухав  тих  слів,
все  ж  пішовши  на  бій,
й  повернувся  в  могилі  із  цинку.
І  ще  стільки  як  ти
полягло  на  війні,
а  тепер  у  землі  спочиває
ой  страшна  ж  та  війна
та  жорстока  війна
"  найдорожче  в  людей  відбирає!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363398
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 10.09.2012


Українська мова

Українці!  Любіть  вашу  мову!
В  ній  і  ніжність,  і  ласка  звучить,
Має  безліч  пісень  калинових
І  у  кожному  слові  бринить.

Ваша  мова  все  квітнути  буде
Лише  ви  розвивайте  її
Та  плекайте  -  і  кожен  здобуде
Найсвятіший  цей  скарб  на  землі.

Кожне  слово,  мов  чиста  росинка,
Кожне  слово  -  прозора  сльоза,
Бо  без  мови  народу  немає!
Без  народу  -  держави  нема!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2012


Подяка Україні

Я  чую  Україну  в  колосках,
У  хлібові,  що  пахне  тільки  з  печі
В  дитячій  усмішці,  в  устах,
У  першім  слові"мама",  в  кожній  речі.
Так  гарно  процвітає  Україна,
Її  ми  берегти  заприсягались
Колись  ще  скажуть:"ця  країна
Свободи  й  волі  дочекалась".
Та  скільки  завдавали  їй  печалі
Вона  пройшла  усе  це  гордовито
Тож  скажемо  усі  ми  хором  й  гарно:
"  Спасибі,  що  ми  українські  діти!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012


Веселі звірята

Виють  вовки  день  при  дні
Грає  білка  на  сосні,  
А  зайча  мале,  сіреньке
Спить  під  кущиком  тихенько.

На  калині  пташенята
Вчаться  до  неба  злітати,
А  стара-стара  сова
Вчиться  гратись  у  слова.

Ведмежата  разом  всі
Грають  вальси  на  трубі
В  жабенят  ідуть  змагання
Хто  не  квакне  аж  до  рання.

Ну,а  мудрий  наш  ведмідь
Під  березою  він  спить.
Отакий  чудесний  ліс
Скільки  радості  приніс.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2012


Співанка до повісті М. Коцюбинського

Був  Іванко  з  Черемошу,
а  з  гір  та  потічка
полюбилась  тиха,  ясна
дівчина  Марічка.

Із  дитинства  полюбились
вівці  припасали
як  хотіли,  не  судилось
щастя  незазнали.

Доля,  доля  тиха  доля
що  ж  ти  наробила?
їхнє  щастя,  їхню  радість
та  й  занапастила.

А  Марічку  тиху,  ясну
та  й  вода  забрала
і  життя  оте  веселе
Йванкові  зламала.

Ой  співала  та  співала
співанки  Марічка
та  й  понесла  із  собою
тиха,  швидка  річка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2012


П'ятнадцять юних літ

В  п'ятнадцять  юних  літ
у  нас  ще  стільки  сили.
Для  того,  щоб  творить,
Шляхом  безмежним  йти,
І  щоб  зробить  усе,
Аби  збулися  мрії.
Дивитися  вперед,  
життя  в  руках  нести.

П'ятнадцять  юних  літ!
Адже  це  так  ще  мало?!
Та  вступиш  в  корабель
і  попливеш  в  життя.
Так,  юні  діти  ми!
Багато  ще  не  знали.
З  далеких  тих  стежин
Немає  вороття.

В  п'ятнадцять  юних  літ
життя  таке  прекрасне!
Дитячі  мрії  в  нас  
такі  легкі,  легкі...
І  думки  світлі  ще,  
у  головах  тих  ясних.
Та  щоб  дорослим  стать
багато  треба  йти!

В  п'ятнадцять  юних  літ
дорослим  мріють  стати.
Та  кажуть  нам  батьки:
"ще  встигнеш  підрости".
Як  увійдеш  в  життя,
то  пожалкує  вчасно.
Не  солодко  тоді
важку  вагу  нести.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2012


Війна

І  скільки  
безіменних  їх
на  фронт  пішло  
старих  й  малих.  

І  теплота
ота  в  серцях
за  Батьківщину  
гнала  страх.

І  кожен  звук,
той  чорний  дим
все  пам'ятали  
й  батько  й  син.

Все  віддаляла
 їх  війна
ота  страшна,  страшна,  
страшна...

Згоріло  безліч
 паспортів
І  зникло  стільки
 ще  життів

Навіщо  все
це  принесла
Безжальна,  
нищівна  війна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2012


Цвіт яблуні

Вона  так  любила  цвіт  яблуні.  Його  аромат  нагадував  їй  про  роки  щасливого,  безтурботного  дитинства  поряд  зі  своєю  сім'єю.  Так,  саме  цей  цвіт  приносив  їй  безмежну  радість,  але  водночас  і  гіркий  смуток.  Дівчина  обожнювала  весну,  тільки  тому,  що  в  цей  час  зацвітали  яблуні,  а  її  цвіт  був  найкращим  спогадом  дитинства.  Він  був  символом  родинного  тепла,  доброти  та  щирості.  Саме  яблуневий  цвіт  давав  їй  змогу  жити.  Здавалося,  без  нього  дівчина  задихнеться.  Цвіт  давав  спогади,  у  які  вона  поринала,  ловлячи  тонкий  його  аромат.  
Так,  вона  згадувала  ту  весну...  Страшну,  безжальну...  Саме  тоді  цвіли  улюблені  яблуні  посаджені  всією  родиною.  Здавалося  усе  йшло  як  завжди.Та  ж  пора  року,  ті  ж  турботи,  але  ні...
Того  вечора  в  їхню  хатину  постукав  незнайомець  і  попросив  дозволу  переночувати.  Батьки  цієї  дівчини  впустили,  адже  були  надзвичайно  добрими  людьми.  Ніхто  не  здогадувався,  що  один  вечір  міг  так  змінити  життя.  Уся  родина  вечеряла.  До  столу  запросили  й  незнайомця.  вечеря  закінчилася  тихою  розмовою.  Усі  ладналися  спати.У  одній  із  кімнат  постелили  й  незнайомцеві.  Стало  тихо...
Ранком  прокинулася  дівчина.  Як  завше  вона  зайшла  в  кімнату  до  своїх  батьків  і  жахнулася.  Як  вона  тоді  кричала,  побачивши  холодні  тіла  своїх  любих  батьків.  Повсюди  була  кров,  розкидані  речі.  Лише  на  столі  стояв  непорушно  цвіт  яблуні.  Він  бачив  події  тієї  жахливої  ночі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329811
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.04.2012


9 травня!

Вже  тюльпани  зацвіли,
їх  у  школу  принесли
На  веселе  й  добре  свято,
Де  людей  усіх  багато.
Всі  в  святковому  одіті
І  промінчиком  зігріті
Свято  травня  ,свято  миру
Свято  дружби,  свято  дива.
Свято  сонця  й  перемоги,
Тож  гайнемо  всі  з  дороги
Бо  крокують  молодці,
Всі  солдати  ,всі  бійці.
Що  несли  нам  перемогу,
Не  лякались  куль  тривоги,
Тож  усіх  ми  привітаєм
Миру  й  злагоди  бажаєм.
Щоб  країна  досі  жила,
Процвітала  й  багатіла,
Щоб  її  ми  захищали
волі  завжди  вдосталь  мали.
І  щоб  більш  уже  не  було,
 Ні  війни  ,ні  болю,
Щоб  всі  наші  хлопчаки
мали  щастя  й  долю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321582
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 13.03.2012


Вірш до новели Ольги Кобилянської

Лунає  вальс  в  пустій  кімнаті.
Як  він  зажурено  звучить!
І  слухає  його  вдесяте
Та  тиша,що  ось  тут  стоїть.

Легкий  початок,  граціозність,
А  далі  ціла  боротьба.
І  хочеться  лиш  крикнуть:"Досить",
Та  не  скажу  оці  слова.

Софі  створила  із  печалю,
І  смутком  знов  оповила,
І  стільки  горя,  стільки  жалю!
Вона  в  ньому  передала.

Нема  Софі.  Та  ще  витає
Її  неспокій  раз  у  раз
Ніхто  вже  більше  не  зіграє
Отой  "меланхолійний  вальс".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012


Школа

Сумно  стоїть  наша  школа,
Віти  верба  похилила
Треба  прощатися  з  нею,
Хоч  і  іти  нам  несила.

Ключ  журавлиний  у  небі.
Ми  тим  ключем  і  полинем
Всі  вже  покинем  домівки
І  полетимо  у  вирій.

Мамі  і  батьку  вклонюся,
Що  хвилювались  всі  ночі
Нас  виглядали  зі  школи,
Ваші  ласкавії  очі.
 
Руки  тепло  дарували,
Навіть,  в  лихую  годину
Ви  завжди  пригортали,
Як  ту  маленьку  дитину.
 
Вже  підросли  ми  так  швидко,
Стежка  свій  шлях  прокладає
Ми  вже  дорослі  лелеки!
Нас  ще  багато  чекає!

Мудрість  учителя  знову,
Буде  тепер  межи  нами  
І  теплоту,  що  лишали
В  наших  серцях  Ви  роками.

Край  і  калину  з  вербою
Будем  завжди  пам'ятати
І  повертати  додому,
Знову  до  рідної  хати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012


Верба

Стояла,рипіла  осіння  верба  
І  листя  її  опадало.
Вже  літ  з  пятдесят  
Десь  мала  вона;
Ось  -  ось  її  смерть  вже  чекала.

А  вітер  шумів,  її  не  жалів,
Хитав  він  старою,що  світ  аж  тремтів.
Неначе  природа  його  попрохала,
Бо  так  хилитав,  що  ледь-ледь  не  упала.

Сердитий  вітрисько  ще  більш  зашумів,
Стару  залишати  ніяк  не  хотів.
"Нехай  помирає  ,чого  тут  стоїть?
Хай  світ  покидає  і  більш  не  рипить".

Аж  ось  в  цю  хвилину  упала  верба,
Додолу  упала  на  землю.
Скінчилось  життя...
Скінчилось  життя!
Та  скільки  нещастя  зазнала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321305
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2012


Мамина вишня

Мамина  вишня  в  саду  проростала
Догляд  і  радість  завжди  вона  мала.
Хоч  і  не  чула  від  діток  ні  слова:
Вдячного  "дякую"люба  та  мова.

Вишні  щорічно  родили  у  неї
Гарні,  червоні  і  темно-вишневі.
Користі  людям  принесла  багато,
Та  повсякчас  сумувала  щось  мати.

Мамина  вишня  усе  відчувала,
Ніби  із  ненькою  цілим  та  стала.
Кожна  тривога  і  кожна  образа
Все  хвилювало  обох  і  одразу.

В  неньки  за  діток  серденько  боліло,
В  вишні  всередині  все  аж  горіло.
Часом  буває  скрикує  мати  -
Вишня  гілки  починає  ламати.

Старість  до  неньки  в  вікно  заглядає,
Вишня  потроху  в  саду  вже  всихає.
Ось  відцвіло  все  життя  у  матусі
Корінь  у  вишні  усох  та  погнувся.

Так  швидкоплинно  життя  відцвітає
Неньки  нема  та  і  вишні  немає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321001
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2012


Весна

Вона  прийшла  жаданна,  тиха
Принесла  барви  чарівні
І,  не  бажавши  того  лиха,
Вселила  у  серця  пісні.
 
Красиво,  ніжно  розсипала
Травинку  кожну  по  землі,
Здається,  що  усі  чекали
Її  приходу  день  при  дні.

І  засвітила  радість  в  душах,
У  серці  запекла  вогонь
Та  роздмухати  його  мусить,
Щоб  не  погаснула  любов.

Завжди  прихід  її  хвилює,
Дарує  часточку  тепла
І  заворожує  й  чарує
Та  врода  чиста  й  неземна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320990
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.03.2012