| Сторінки (6/577): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
[i]Заполонила місто осінь
І день - занурився у сум.
Та барви срібла дощ наносить
В цей сивий ранок вбранний в тлум*.
Сьогодні знову зачинає проза,
І вітер вкотре наголошує своє.
В меню - журба й лише подвійна доза
Та трішки сонця... Це все, що зараз є.
А в гості знов приходить сіре
Й нахабно лізе в серце й до душі.
Змива - зелене, чорне, біле
Та смутком сповнює мої вірші...
* Метушня, шарпанина[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855137
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.11.2019
[i]Вже давно нічого не писав,
Ні тобі й нічого про тебе.
Та все щодня, чомусь зволікав
Чи чекав (відклав) до потреби?..
Знову втратив майже усе,
Що лишилось мені по тобі.
І здавалось, навіть - це все
Та... Був смуток, вищої проби...
У буденності загубились думки,
І у вічність поховались хвилини.
Наша історія - це вже сторінки,
Сьогодні журба й мої іменини...
І нехай історія склалась так,
Вже інакше нічого не буде.
Кожен між своїх панічних атак -
Якщо зможе, то колись забуде... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855057
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.11.2019
[i]Мені болять - несказанні слова,
Які казав та ти не чула.
Минула, осінь все ж була права,
Але на жаль вона, минула...
А ще, мені болить оте - одне ім'я,
Яке безсонна ніч, таки згадала.
На жаль у кожного історія своя -
Нам доля різні стежки готувала...
Але найбільш за все, мені болить -
Той поцілунок, що ніяк не пригадаю.
Хоч пам'ятаю, кожну нашу спільну мить,
Де я тебе, чомусь завжди втрачаю... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821367
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.01.2019
[i]Нехай любов тебе - завжди боронить
І новий день, лиш щастя додає.
Нехай сам бог - тебе, від зла сторонить,
А доля - тільки, щастя завдає.
Нехай, тебе, надія - не лишає,
І най, на все - відступиться журба.
Нехай, посмішка - тебе, прикрашає,
Будь сильна й лише інколи - слаба.
Нехай, тобі - щодня сміється сонце
І вдача, завжди міцно обійма.
Най, кожний янгол - буде охоронцем,
А в серці буде завше, лиш весна. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812465
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.11.2018
[i]Дивись... Худий з великими очима,
Він, чомусь стоїть осторонь усіх.
Сивий... Скільки ж часу, за плечима,
Коли, він чув, востаннє щастя й сміх?..
Поглянь... На його, стомлене обличчя
І руки стерті в кров та мозолі.
Жебрак... Він, наче з іншого сторіччя -
Це привид, що лишився, на землі...
Хутчіш, нам - треба його наздогнати,
Можливо це, для мене - тільки знак.
Я лиш... Спитаю звідки і як звати,
Бо є - занадто дивний, цей жебрак...
Та дійсно... Що є - тобі, до нього,
Чи ліпше... Нащо здався він, тобі?
Кажуть... В нім не має - ніч святого,
Він все, що має - носить, при собі...
Та що тобі й про бога з нього треба?
Знай... Що ліпше з ним, не мати жодних справ.
Бо він... То лиш - морока і ганеба
І жиє... Мабуть з того, що - украв.
Він... То завше лиш, одні проблеми,
Просив гроші? - Знай, там одні борги.
І кажуть... Що він, сидить в системі
Такі то, Сонце справи й пироги...
І нехай... Але якщо, то Доля
І він... Це те, що станеться мені.
Можливо... На все є божа воля,
Ми ж ніч не втратим, у цій метушні...
Май розум... Нехай він мав би гроші,
Тоді не було б зайвих запитаннь.
Он подивись - порваті галоші,
То не взуття... Причина для вагань...
І що... Що має він лише лахміття
Та й гроші знаєш теж не головне.
Можливо він ішов ціле століття,
Лише, щоб попередити, мене...
Ну що ж, прощавай моя подруго
Хай твоя Доля знову зведе нас.
А поки, що кажу до скорого,
Я з жебраками обираю пас...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809123
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.10.2018
[i] Інколи мені здається, що мене вже ніщо
і ніколи не здивує. Але вчора це переконання
було вщент спростоване. І чим - звичайною або
навіть буденною людською байдужістю... Яка
останнім часом полонила все більше людей і для
когось можливо вже стала, навіть нормою. Адже
чуже лихо та біда ніколи не будуть боліти. Як те,
горе - що сталася власне із тобою.
Хоч й людина не знає, яким чином вже завтра
чи через годину складеться її доля. Бо можливо,
що саме завтра і саме ти - ота байдужа до всіх
людина опинишся на місці того, хто неначе у
молитві буде благати тебе, дати йому принаймні -
невеликий шматок хліба. Аби просто нарешті
мати змогу що-небудь поїсти. Оскільки він вже
навіть й не може згадати, коли робив це останній
раз. Та ось перед ним стоїш ти. І він, лиш трохи
наблизився до тебе, щоб ти почула чи почув.
Бо можливо його, залишили останні сили, навіть
для того щоб щось і в когось попрохати. Та ледве
рухаючи вустами, він ніби пошепки, але голосно і
все ж таки з надією хоч й зовсім може нечутно
та благає - допоможи мені будь ласка. Й ніхто
навіть не знає, що в цей час відчуває ця людина.
Через що їй довелося пройти в цім житті й, що
спонукає до жебрацтва. Хоча кого це хвилює.
Можливо перед тобою стоїть мати яка втратила
все, але якій конче потрібно покормити дитину
чи дітей, які ось як вже кілька днів сидять голодні.
Чи то старий дід який ризикуючи своїм життям
дав шанс тобі на щасливе життя і мирне майбутнє.
Та що тобі до них? Якщо ти в розпачі тільки від того,
що тебе - несподівано потурбували. І саме тому як
завше, зло та сухо, ти, відповідаєш йому - йди і
працюй або ж зароби собі сам на їжу, руки і ноги
ж маєш. Відповідаєш, не знаючи навіть, що перед
тобою може стоїть - людина із значними
фізичними вадами. І можливо, лише тільки ти -
останній шанс для нього чи неї пережити цю
довжелезну темну і холодну ніч.
Постав себе на його чи її місце. Як би було тобі?
Невже дійсно так важко показати бодай в чомусь
й деколи - свою людяність та проявити хоча б
трохи доброти та уваги й віддати, жебракові
трохи свого хліба. Чи купити на невеликі для тебе
гроші, тієї ж самої їжі. Зробити невелику, але
дійсно добру та корисну справу.
Лякає те, що можливо саме такі байдужі та
жорсткі люди, пройдуть повз людину яка опинилася
у смертельнй нбезпеці. Підшукуючи у кожному
випадку шаблони для відповіді. Як от мовляв -
він просто напився й впав та й спить і не може встати
через це. Хоча в тієї людини насправді міг статися
серцевий напад інсулінова кома чи ще щось. Зрештою,
що тобі до нього? Адже і так, ви - напевно ніколи
більше не побачитеся.
Та найгірше в данному випадку, мене вражає те,
що ці люди як правило хоч й - самі ніколи і нікому
не допомогають так водночас чомусь заважають
це робити іншим людям, які дійсно мають щире
прагнення комусь допомогти, коли бачать, що
людина дійсно того потребує. Тож не варто
прислухатися до їхніх порад.
Слухай лише своє, власне серце й совість. Нехай
вони дають, тобі - ці важливі підказки як треба
вчинити. Особливо в цей не легкий для всіх нас час.
Коли йде війна у нашій країні. І хоча вона тебе, не
зачепає, бо ти десь далеко на заході, але ти, ж чуєш її
голос у відлунні? Ти ж бачиш біженців, які втратили
все? Тож хоча б на мить - просто постав себе на їхне
місце... І будь чи стань нарешті людиною... Не для когось, а хоча б -
принаймні для себе... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806764
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2018
[i]Дощ і ця буденна осінь
Й вітер, знову за своє...
Тихо плаче та голосить,
Він забув - ім'я, твоє...
Дощ змива - вчорашні фарби,
Й кружить танок, жовтий лист...
Осінь, знов - шукає правди,
Щем, гаптує падолист...
І стікає, десь за обрій -
Блідий день, а з ним й тепло...
Тільки дощ, іде хоробрий,
З мріями - розбити, скло...
Ця сумна осіння сцена,
Цей легкий і ніжний сум...
Коли, осінь наречен(н)а -
Загубилась серед дум...
Загубилась й заблукала,
Між розхристя хмар й землі...
Вона, літо - проводжала,
З тінню смутку, на чолі... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805469
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.09.2018
[i]Чи знаєш ти, що воно таке - кохання?
Чи знаєш, як те почуття болить?..
Чи знаєш - вбиває, навіть не чекання -
Все губить, завше - не здійснена мить...
Чи знаєш ти - весь той хміль та смуток -
Що окриляє й водночас, десь тягне вниз...
Наразі - лиш щем, то мій здобуток,
Все інше й сама добре знаєш - лиш каприз...
Чи знаєш ти, що як день, мені - потрібна?
Принаймні так, здається, кожну мить.
Напевно, застрягла в серці - стріла срібна -
Й труїть тіло, душу й весь час болить...
Чи знаєш ти, що слів порожня обіцянка -
Все руйнує та зводить на нівець.
Хоч ти мені, не подруга й не коханка -
Але чому від тебе є рубець?..
Та знаєш ти! Я ж прошу - скажи на бога,
Для чого, тобі, задалась ця гра?..
Коли і так - вже за тобою перемога,
Сьогодні, завтра і також вчора...
Чи знаєш ти? І хоча б, чи - хочеш знати?
Що я людина й мені теж болить...
Чи знаєш - як надію болісно втрачати?
Хоча тебе - це мабуть, веселить...
Та знай, що я - люблю тебе... Примхлива діво,
Хоч й знаю, що то все таки - дарма...
Люблю тебе, все інше просто не важливо
Йде сніг... Це все - на віяла Зим@...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805431
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.09.2018
[i]Тиша. Ніч. І десь порожня сцена.
Вітер - нівичить і рве рекламу та знамена.
Колискову, знову накрапає тихо дощ.
Посеред порожніх вулиць. І безлюдних площ.
Чиєсь щастя, знов поділиться на грам.
Думки, мов відлуння. Я, за тебе - все віддам.
Лиш самотність, знову дає мені пас.
Вся ця безтурботність - в профіль і анфас.
Що до мене, то вже якось майже всеодно.
Я пірнаю у чекання... І сягаю - саме дно.
Осторонь й обабіч всіх перетинів доріг й шляхів.
Я, чекаю на зелене світло, твоїх - маяків.
Ніч. Щезає. Й новий ранок настає.
Знов і знов тебе питаю - щастя моє, де ти є?
Тільки птахи, наче тіні й безіменні вартові -
Все голосять - Ви щасливі. Бо іще живі. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803469
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.08.2018
[i]Знайди мене й зітри з обличчя сльози й втому,
Переживи нещадну спеку і цей день тяжкий.
Постели немов рушник - шлях, мені додому,
І принаймні, нехай він буде світлий та легкий.
Знайди мене, десь там, за обрієм, за краєм,
В чужих землях і далеких ще незвіданих світах,
Хоч на ранок, ми знову розійдемся й пощезаєм,
Але залишимо слід у серці й дотик на вустах.
Знайди мене, поміж мороку війни, вогню та диму
І невпинно та без стриму - навзаєм, міцно обійми...
Знайди мене, прошу, лиш не шукай мені, заміну
Та час хоч би на хвилину - в цю мить ти, зупини...
Знайди мене, між зниклих міст посеред туманів,
Десь там, де в морі - загубились, пілігрими й кораблі...
Знайди мене, як правду на межі усіх обманів,
Знайди мене, хоча б - на цій, такій малій землі... [/i]
Фото Marta Syrko
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801200
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.07.2018
[i]Вже пізно так, що нараз - все почуєш,
Хоч нібито ще й не сплять, самотні ліхтарі...
І лише, ти у темряві римуєш,
Де слова і зорі - твої свідки й вартові...
Вже пізно так та ніч іще панує
І щось, тебе, у ній - знов чіпляє за живе...
Лиш час, застиг й здається не існує,
Та незабаром - й ніч в пам'ять, спогадом спливе...
Вже пізно так, що навіть зникли тіні,
Але щось знову, твій - пише й креслить, олівець...
Танцюють літери у мерехтінні,
І ніч питає - "Що це початок? Чи кінець?.."
Вже пізно так, а ти шукаєш рими,
Й кожне, твоє речення - то прихисток вагань...
Коли слова, поєднують причини,
З нічним маривом - всіх мрій, ілюзій та страждань...
Вже пізно так, ти ж в пошуках рятунку,
Свою душу виливаєш й стелиш на папір...
Ніч спогадом на л'є, знов келих трунку,
Й зникне... Лишивши вірш... Й аркуш наче сувенір...
Вже пізно так. Лягай, ти, краще спати,
Бо надранок, наче гумкою - все зітре день...
Але чуєш? Все ж варто дописати,
Чим знов, слова ховати - до заштопаних кишень...
Вже пізно так, хоч ніч іще панує,
Вона і тиша - твої наразі слухачі...
Віддай, нехай хоча б одна відчує,
Як тобі болить - не в день, а саме уночі...
Вже пізно так й нехай десь є помилки
І літери тягнуться до неба, як птахи...
Твоє сьогодні - тільки понеділки,
Повз всі далекі та ще незвідані шляхи...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801027
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.07.2018
[i]Люблю Тебе... Та нащо, знову щось – казати?
Ти ж, напевно добре знаєш, про усе й сама.
Хоч інколи… Мені, так хочеться кричати,
Та лихо, коли в серці – оселилася, зима...
Люблю Тебе... Повір, мені й таке – буває!
І моє серце, наче в полум'ї горить...
Радій, допоки... Тебе – хтось, іще кохає,
Хоч через те... Що Тобі… Це зовсім, не болить...
Люблю Тебе... Десь в небі, янгол засинає.
Для чого, Ти – мені? На щастя? Чи знов на жаль?...
Байдуже... Ти, ніколи – навіть не спитаєш,
"Мій друг, скажи – у чому щем й твоя печаль?..."
Люблю Тебе... Хоч втратив, майже все й надія –
Здається, ніби з усіма… Залишила мене...
І в молитві... Злітає, заповітна мрія –
Бо кохання, це щось дивне й дійсно, неземне...
Люблю Тебе... Моє життя й моє натхнення,
Вередлива, моя муза, KAZKA й янгол мій...
Мій сум, мій біль… Моє Ти вчора й сьогодення,
Люблю Тебе... Знай що я, назавжди – тільки твій...
Люблю Тебе... Це все... Та, що – іще потрібно?
Для щастя, між натовпу людей та смуг життя...
Це зізнання... Хоча мабуть, Тобі – все рівно,
Бо для кохання, треба мати душу й почуття…
Люблю Тебе… Відчуй... Як сум… Чи вітер в тиху ніч,
Мов дотик… І нехай, все буде – як колись було...
В ту мить, Ти – хоча б собі, зізнайся віч-на-віч,
Що між нас... Можливо теж... Щось статися могло...
Люблю Тебе... хоча Тобі – це все відомо,
Примхливий янгол й необачна помилка, моя...
Але скажи… Чому Ти, майже підсвідомо –
В своєму сні... Знов, повторюєш – моє ім’я...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800450
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.07.2018
[i]Це мій вибір і моя особиста точка вільного падіння.
Мій вихід за межі, кордони, поля та рамки.
Шлях до мрії без урахування складнощів та умов подолання часу.
У мить витоку з гирла предтечі і до моменту спогаду, всього пережитого сьогодення.
Це моє теперішнє, без жодних сумнівів та вагань, щодо стрімкої можливості безперешкодного злету.
І злиття з ритмом нестерпно шаленого та до божевілля напруженого дня.
Який вимагає та потребує віддачі більш ніж на сто відсотків.
Це поділ між цілеспрямованим відліком таймеру розтягненої у часі та замкненої в коло вічності й миті - галасу будильника.
Помноженої на вчинки, обставини та помилки зроблені за цей же день і ніч та майбутні їхні наслідки.
Це нехтування власним правом на індульгенцію, пояснення та вибачення.
Попри всі скасовані шанси й спроби обернутися та озернутися.
Заради того ж власного прохання чи звернення.
З вимогами пояснити та розтлумачити правильність кожної думки і рішення.
У єдиних і досі справжніх, відвертих та вірних, мені подруг - Безсоння та Тиші.
Це неначе репліка актора з забутого роману чи п'єси.
Гомін монологу розуміння, що - біль як завжди сходить вночі разом із словами.
Які ніби вир - засмоктують та поглинають і розчиняють у пам'яті.
Кожну важливу та суттєву мою згадку, про значимість імен - яких жорна часового млину, перемолють у чорні тіні та силуети смугастих літер.
А самотній вітер нараз рознесе - весь той пил, мов добру звістку по всьому світу.
Знищуючи усі мої намагання переробити написаний - невідомим автором фінал, цієї приреченної життєвої історії.
У якому на мій погляд все ще існує можливість для щастя і happy end.
Оскільки безталанна та причинна панянка Надія - каже все це на краще.
І повз всі темні, рутині фарби - вона ніколи не полишає, не відступає, та не відпускає.
Але таки раз-за-разом зводить мене з розуму.
Примушуючи зняти капелюха, підняти білий стяг і безпорадно капітулювати - перед нею.
Змушуючи мене знов-і-знов жебракувати людям кращого.
Чужим та рідним, близьким і далеким, всім тим хто лишив слід у моєму серці.
Хоч Доля, жорстоко й нещадно кожен раз придушує всі мої заклики і повстання.
Підводячи риску на моїй безсилій немощі та неспроможності, бодай щось змінити у цій театралізованій виставі.
Це моя молитва й моя розплата.
За моє прагнення робити лише добро.
Це мій політ схожий до польоту метелика.
Який летить на досить яскраве, але занадто небезпечне світло полум'я.
Щоб там люди собі не вигадували і не казали про мене.
Я саме такий - звичайний, як усі(можливо?).
Принаймні не гірший і не ліпший від кожної окремої взятої особи чи індивідуума.
Можливо когось це здивує або ж взагалі- стане новиною...
Нехай... Завше... Нині... І повсякчас... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799717
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2018
Експромт на вірш_ http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796330
[i]Випали мене, немов свою останню - сигарету,
Жадібно та спрагло знов і знов ковтай цей дим.
Наша зустріч, була наче помилка сюжету -
Дві долі стрілись, на перетині доріг та зим...
Видихни весь той дим і вдихни свіжого повітря,
Загаси та викинь... Спалений недопалок в сміття.
Він зникає... Мов ввечері останній промінь світла,
Все минає... Вивчи це негласне, правило життя...
Зупинись та іншій передай, мене як естафету,
Й продай в крамниці, те розбите серце... Наче сувенір.
І спи спокійно, отримавши зароблену монету,
А, що до мене... Все буде добре... Принаймні в це повір...
Нехай минуле - наче спогадів терпкий парфум,
Поєднання ароматів образи, болю та жалю.
Підводиш риску, але пишеш ще Postscript: _
І ставиш наголос на всіх написаних '' досі ще люблю ''
Та знаєш ти, не та... Хто таки залікує мої рани,
Твій дотик й поцілунок, залишив слід немов стигмат.
Хоч й кажуть, що всі люди були створенні із порцеляни,
Можливо й так... Але на жаль це лиш тільки - постулат...
Спали мене, немов останню свою сигарету,
Прожени неначе чорта або якесь інакше зло.
Й випали на зап'ястях ім'я... Та дай чесне слово,
Що в інших не шукатиме, схожість до моїх рис й прикмет... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796356
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 20.06.2018
[i] Що ж, таке іноді буває… Особливо коли – ти рахуєш
себе, якоюсь невід’ємною частиною складного механізму.
Створеної кимось й для чогось системи… І саме в цьому
місці за задумом автора – тебе, знову мусить спіткати
розчарування… Яке поставить, тобі – лише одне, але
жахливе запитання…Мов чотири прості слова – Все це так, але…
Питання коли ти, почав помічати як раз-за-разом тобою,
просто нехтують?.. Наче ти, зношений, поіржавілий і
недолугий чи зламаний гвинтик? Який не приносить жодної
користі всьому складному механізму та всій системі у цілому.
Щоб, ти, навіть не робив та які б зусилля не докладав, всім – то
було і буде байдуже… Оскільки люди зазвичай завжди помічають,
лише – одні недоліки. І розуміючи це – ти, просто випадаєш із ланки.
Тобі, стає не важливо, що і як… Нехай шукають свого ідеалу… Десь там…
За обрієм…
Хоча й ти, ніколи не тримав у своїй душі образи, на них, але все ж…
Лишаєшся назавше осторонь, чи навіть обабіч... Від болі та їхнього
шляху, стежки або дороги… Ти і вони прекрасно розуміють, що коли їм буде
конче потрібна твоя допомога, то ти – неодмінно зробиш усе, що лиш
можливо і, що від тебе тільки залежить… Але знову, перед тобою одне і
те ж саме питання, але… – Чому усе, це тобі, так вкрай потрібно? –
Оскільки, ти дуже чудово знаєш, що в твоїй скруті, тобі ніхто навіть
не допоможе… А інші можливо навіть радітимуть… Кожному твоєму
нещастю та падінню… Не розуміючи, що ти заново вчишся літати чи можливо
жити…
Ти усвідомлюєш, що людина може покладатися лише на справжніх
друзів, свою власну сім’ю чи лише просто на себе… Іноді навіть
й на знайомих, але… Шкода, що всі вони – ті дорогі серцю люди –
від тебе, наразі дуже далеко… Десь там… Між сотень далеких міст,
імен та колись побачених обличь… І кожний із тягарем своїх
проблем чи заклопотаний пошуками власного щастя… Через це,
ти і не хочеш їх турбувати своїми закликами… – Самотність для тебе,
стала звичкою… Наче всі поруч та разом, але чомусь завжди окремо
та осторонь… При цьому ти, знову муситимеш вислуховувати – чиїсь,
пусті зізнання та обіцянки… Які на щастя чи можливо на жаль ніколи
не здійсняться… І всі ті, кимось промовлені в голос чи пошепки –
слова лише наполохають безсонну ніч та дзвінку тишу…
Можливо попри все, це – хтось таки, занотує, всі твої, спроби донести світло
та добро. Де кожна твоя, надлишкова благодійність – була сповнена
обтяжливої турботи та любові… До кожної небайдужої чи навіть незнайомої,
тобі людини. І неважливо якого болю вони, тобі завдали… Оскільки
біль нагадує, що ти іще живий… І можеш щось – відчувати. А решта
не має значення… Принаймні для тебе… Але одного разу… Ти влаштуєш
для них неочікуване свято. І нехай веселяться тоді та радіють...
Можливо навіть й не помітивши, що ти знову лишився осторонь…
Так би мовити поза кадром, переглядаючи майстерно створену і
поставлену - тобою виставу… [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794570
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2018
[i]Принаймні, в мене - було ім'я
І було, навіть за що молитись.
Що для Тебе, вартує слово сім'я? -
Шанс?.. Можливість?.. Нарешті зупинитись?..
Принаймні знаєш, я колись, кохав...
Й можливо, навіть - це було даремно.
В щось вірив і чогось завжди шукав,
Хоч здебільшого все було... Не взаємно...
А що лишилось?.. Безсонна, темна ніч -
І білий день, що став, мені - немов отрута.
Напевно щастя й лихо ходять пліч-о-пліч -
Кажеш доля?.. Це гріхів моїх покута...
Я мав усе... Але нічого не лишилось -
Лиш спогадів і цін знов тягар росте
Чи може, то лиш все - мені, наснилось?
Принаймні... Але наразі, то пусте!..
Що буде далі?.. Навіть не питай мене,
Бо я і сам, на жаль того, іще не знаю...
Можливо весна, врешті зиму прожене -
Принаймні... Я ще хоч трохи, відчуваю...
Принаймні, лиш тільки бог, мені суддя -
Що люди?... Мене, то зовсім не хвилює...
Оскільки... Це не їх, а лиш моє життя,
Хтось створює... А хтось завжди руйнує...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793413
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.05.2018
[i]Джерело натхнення -
Илья Эренбург
Так ждать, чтоб даже память вымерла... (1912)
Шукати, навіть коли пам'ять - змила й витерла,
Все, що було попри лихо в кожнім нескінченнім дні -
Для мене щастя, це синонім - Твого імені,
Хоч ще спогадом п'янить, твій поцілунок на весні...
Чекати... Кожен день, раптового побачення,
За дзеркалом сховавши, своє кохання та страхи...
Хоча для тебе, це немає - сенсу й значення,
Та злітають, в небо думки... Мов сполохані птахи...
Завжди чекати... Твого слова, наче - вироку,
З поспіхом, знов наздогнати чиюсь візію чи тінь...
Наважитись, зробити крок... Й не мати вибору,
Чи залишити все як є... Десь на межі, сновидінь?..
І так зухвало, знов спіймати - твою посмішку,
Й бодай на мить, спинити рух... Й сповільнити жорсткий час...
Та чи варто гарячі сльози лити в подушку? -
Згадати... Що колись було... Й, що не сталось, поміж нас...
Сховавши біль і поскладавши літери в слова,
Коли, ти, зачинила серце й десь стратила ключі...
І нехай повз все... Ця любов, залишиться жива,
Хоча смуток, щоразу приходить в гості - у ночі...
В чеканні... Затамую подих й стисну його у руці,
Щоб принаймні, хоча б на мить, але вона, відчула -
Той ніжний дотик поцілунку... На своїй щоці...
І залишила в пам'яті... Й вже ніколи не забула...
#Експромт, #інтерпретація[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2018
[i]Мене завжди виснажує твоя некерована здатність до спізнення.
Яку тобі, не можливо приховати або навіть просто позбутися.
Хоча кожен твій рух розрахований на миттєве прискорення.
У співвідношенні до відліку згаєнного часу та особистого простору.
Умовно поділеного поміж пролеглої зони праці та відпочинку.
Наче виокремлення енергетичного потенціалу бездіяльності.
Та підкреслення окремих рис, оцінки твоєї поведінки.
Виділеного приречення до руху замкнутими колами.
Лишаючи по собі чітко виражені та переплетені сліди траекторій.
Що видаляють ймовірність вчиненого тобою опору.
Кожного окремо взятого до уваги фактору.
Коли ти змушена особисто пояснювати причини свого запізнення.
Спричиненого повільним рухом водіїв автотранспорту.
Через всі ці обставини тобі доводиться просити про причастя і прощення.
Та постійно перевищувати межу встановленої кредитної лінії довіри.
Спираючись на проведену в безсонні затяжну ніч.
Що зрештою призводить до телефонних розмов та пробудження від сну твоїх колег.
Які мимоволі мусять розділити скоєні тобою гріхи і
в котрий раз врятуваши тебе від немилості керівництва [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789095
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2018
[i]Привіт моя, неперевершена, примхлива й егоістична
муза геніальності.Чомусь саме сьогодні, ти, вбрала
одне, але саме найліпше своє шаття, з поміж усіх інших.
Воно знайдене після тривалих пошуків, на звалищі. Серед
хащ покинутих районів, нетрів, та кварталів гетто - вже
досить довгий час припадало пилом, у твоєму гардеробі.
Це була сама вдала, твоя спроба, здивувати мене.
Оскільки створена й зорієнтована тобою
можливість, під впливом очікування нашого оточення - була
відокремлена, чіткою оцінкою позиції й розуміння. Власної
вишуканості та граційної самобутності. Тобі вдалося
поєднати в собі елементи природної гармонії та оригінальності.
Власноруч створеного щоденного, але
прискіпливо до найменших дрібниць, продуманого образу.
Чи знаєш, що твоя спроможність повсякчас дивувати,
своєю вродою ніколи - не залишить, мене у стані спокою
рівноваги та байдужості? Оскільки твоя зовнішність поєднана
з особливим смаком та стилем, одвічно слугує взірцем.
Для сприйняття різноманітних контрастів, грайливих барв
численних відтінків свободи та любові. І навіть твоя здатність
враховувати кожну мимовільну концепцію, слідкуючи за
тенденціями сучасної моди, здається майже не вибаглива.
Оскільки ти занадто сповнена цілковитого протистояння, від усіх
відомих мені форматів конфлікту - сплетіння наголосу та знаку
оклику. Які ти, начебто й помічала раніше, але вперто
не бажала сприймати між, розтавлених мною ком і крапок.
Так само відбувається щодо, висловлених кимось поглядів,
стосовно тебе. Всіх вагомих для інших значень, нормативів
і функцій суспільної моралі та загальної думки. Яку ти,
остаточно відділила від власних міркувань - проголошенням
суверенітету з правами на вето. Це твій, вдало зроблений
акцент на власну унікальність та особисту незалежність.
Сторонню та захищену від усіх посягань і поглядів решти
натовпу. Приречену на пошуки засобів виділення, із численої
сірої маси. Попри все це, ти - ніколи не намагалася зважити всі
не втіленні в часі прагнення і зроблені заради тебе вчинки.
Сповнені відвертих рішеннь, лише на мить затримати твою
увагу на усіх можливих варіаціях, розвитку наших стосунків.
Коли в кожнім із задумів є намагання спіймати
за хвіст сяйво - твоєї посмішки. Переконвертованного та
переадресованного щастя, в момент твого доторку.
На межі перетину кордонів, всіх можливих кутів наших
істотно різностороніх поглядів. Які стікають в хвилі
імпульсивно створюючи статику любові. Руйнуючи
зведенні нашим оточенням мури та стіни й спроектовані
шаблони. Зведені в надлишку тіні мороку в рисах
пролеглої буденності. Щоразу коли ти, навмисно волієш
використати тривалість замкнених циклів, зворотів
й повтореннях слів - жваво розповідаючи, про причин(н)и
та наслідки подій, які дивним чином трапилися із тобою,
минулого вечора. Повз всі існуючі навіть й якщо - ти
незмінно лишаєш мене, у відчиненій аудиторії прихильних
до тебе, слухачів. Часом скерована цікавістю розпитуєш
про найбільш таємне та інтимне. Лишаючи відкритими
запитання про усі стислі та суперечливі перекази, моїх
не занотованих історій. І наразі після швидкого переліку
виданих тобі, чеків та квитанцій - робиш перерахунок на
значимість обставин. Свідомо намагаючись взяти
наполегливу участь в експлуатації, поєднання окремих
випадків та особистостей. Талановито розчиняючи,
поміж обіцянок шаленого драйву, свою відвертість.
Коли квапишся рухома інстинктивним прагненням стати
головною спокусою, мого сьогодення. Щоб взяти в
полон, без жодного вияву спротиву. Порушуючи всі наші
пакти рішень, умовних домовленостей. Змінюючи
всі напрямки, розрахованих навантаженнь та послідовностей...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789055
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2018
[i]Привіт спрагла й ексцентрична
емоційність натхнення та досить
важлива складова частина мого враження.
Твоя здатність генерувати задуми
цікавих ідей та створювати
сплетіння масштабних сюжетів
бере мене в полон і захоплює подих.
А приділена, тобою увага,
знову - вимагає гострого напруження
та цілковитого зосередженя,
посеред довгострокових і злагоджених
умов та наданих послуг у безкрайнім
часі буденності. Де ти певним
чином наголошуєш на занадто
тонкій та відверто прозорій межі,
твого власного бачення форм
та речей. І тільки після
підбиття остаточних підсумків
та відокремлення рахунку,
відповідно до належної класифікації
змін, ти замість крапки,
знов підведеш риску. Не застосовуючи
жодного шаблону чи узагальнення,
що до переліку всіх відомих
тобі, законів та перелічених
сводів правил. Ніким ще й досі
не доведених або спростованих
теорій та понять про ймовірну
можливість розподілу, кожної
незалежної картини на окремо
визначені й окреслені частини
і невід'ємні склади у момент
розпаду. Що були навмисно
та умовно поділені тобою, на
паралельні пазли й фрагменти,
окремих речень тексту.
Де є все те, що було створено
тобою, заради передання
нового й відвертого, але ще не
визначеного для інших - світосприйняття.
Коли, ти, щоразу висвітлюватимеш
всі події у новому форматі,
філігранного контексту символів
та силуетів, лишаючи в оригінальному
поєднанні всі визначення за складом
і змістом речень. Склавши в одне ціле
можливі протиріччя, сповнені ідейних
уособленнь й логічних навантаженнь,
від різних за обсягом і вагою чинників.
Котрі на зламі перетину всіх
відомих тобі, точок зору, певним чином
були складені у загальному співвідношенні.
Та помножені на суму еквівалентності
градусів, відносно до різниці між
проведенними відстанями всіх типів
вигинів, - гострих і тупих кутів.
Порахувавши всі зміщенні літери
записані в лапках і дужках за прикладом
тобою наведеного рівняння, де
між похилих похибок схований розв'язок,
усіх невідомих фіналів та багатих
на зв'язки подій. Ти, напевно вважаєш,
взяти за більш доцільне й необхідне,
надання шансу - для створення
можливості зміни чисельності
й заміни усіх поставлених тобою вимог.
Щодо відношення параметрів переконаннь
і поглядів, які будуть застосовані в розповіді,
особисто до героїв та звичних речей.
Оскільки на своєму шляху, поміж всіх культур
і напрямків руху, ти завжди свідомо
змушена обирати між вірогідними
перспективами та неймовірними випадками.
Лишаючись тендітно балансувати на
занадто тонкій лінії та майже невидимій
для інших, межі ризику. Оскільки
вона розташована за кордоном суперечливої,
примарної та божевільної надії.
Пам'ятай, що твої слухачі, можуть
збожеволіти лише від одного
сповненого різних за значенням
емоцій - слова. Навіть якщо ти,
промовила його зовсім пошепки і
майже нечутно. Чому? - Бо слово,
матиме всю необхідну енергію
від твого запалу й натхнення
та віддасть її - до кінцевої зупинки
руху перетину всіх векторів.
Кожне сказане, тобою в голос
із пристрастю слово - матиме
неймовірний резонанс і досить
гучний ефект відлуння. Що призведе
до психічного збудження і як наслідок
цього - до руйнування систем захисту
та спалення всіх можливих плат
запобіжників. Інакше кажучи це буде
загрожувати цілковитим божевіллям.
Але розуміння цих обставини, надасть,
тобі, незаперечне право, висловлювати
навіть найменші з усіх істотно значимих
для тебе думок. Із можливістю
імпульсивно й чітко обґрунтувати
їх в голос. Не дивлячись, що зазвичай,
ти, робиш вийняток хіба, що для
оприлюднення власноруч написаних,
сценаріїв розвитку подій. Які
дивним чином заримовані грою
світла й тіні, але частіше за все
їх записані, споконвічною й сухою
прозою. Лиш коли твої думки проллються
рясними рядками, бентежних злив
і перетворившись на світло пройдуть
крізь скло білих екранів - стрімкими
паводками потоків даних
відкритої/прихованої інформації.
Яка доноситься тобою, до обраних
за списком людей, у вигляді
наскельних малюнків, вичурних статей,
всіх тих відредагованих й переписаних
з чернеток історій та неймовірних переказів,
почутих від адептів та апостолів.
Вони будуть закарбовані незмінним
й дрібним, твоїм почерком у полохливі
чорні зграї слів. Що одвічно шукають
притулку, на жовтих полях сторінок
між сірих шпальт сьогодення.
Приголомшуючи різноманітністю всіх
можливих варіацій, твоїх улюблених
сучасників. Від яких ти не
сприймаєш жодного натяку бодай
на найменший прояв критики.
Оскільки сама в змозі майстерно
розтавити розділові знаки пунктуації.
Хоч інколи й особливо в мить
поспіху, коли відбувається випадок
випередження тобою розрахованого
часу, ти, начебто намагаешся рухатися
осторонь від всіх відомих тобі поділок
й навіть нічого не помітивши
- як завше не зважаєш на всі важливі
знаки перетину написаних слів,
бо відверто кажучи, ти, завжди
була ладна вправно обійтися
й без них. Напевно саме тому,
ти, так примхливо та прискіпливо -
обираєш і відокремлюєш все,
до найменшої деталі. Створюючи
свою фантастичну розповідь, що
має стати новою й вірогідною
історією заплетену в пасма долі з
шаленим ритмом життя...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788797
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2018
[i]І знов, полонить серце сум -
Немов, тяжка липнева спека...
Й пронзає тіло, наче струм,
Чатує, ніби небезпека...
Той збіг обставин, слів й подій,
Які на жаль, вже не змінити...
Та де знайти, бодай рушій,
Щоб кожен вчинок, пояснити?..
Так склалось й в тім нема вини,
Що смуток, через край - стікає...
Але на бога, поясни! -
Чому він й досі... Не змовкає?..
Так сталось, що між зайвих слів,
Гучніш за все, луна - мовчання...
Час множить, відстань до світів -
Хоч й не враховує, страждання...
Так сталося і це кінець,
Лиш, я, шукав завжди початок...
Хоч й зведено все нанівець
Приносять чек... Й беруть податок...
Для тебе все, хоч навіть й ти
Мене, не в змозі врятувати...
Й десь на теренах самоти -
Я знов, приречений блукати...
Якщо вже йдеш, собі, то йди,
А далі - буде... Тльки тиша...
І коли щезнуть, всі сліди,
То твоє, місце - займе інша...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788018
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.04.2018
[i] Як знайти той початок відліку
від крапки _й до коми,
коли вона/воно непомітно, але неначе підступна хронічна й невиліковна
хвороба закралася до життя.
Дивним чином порушуючи
перетікання всіх можливих
хімічних реакцій у аксонах та нейронах,
кожної клітини головного мозку.
Внаслідок перебігу яких було/буде
звільнено величезну кількість
різноманітних медіаторів, ендорфінів
та інших похідних від щастя гормонів - серотоніну, норадреналіну
та дофоаміну. Що неодмінно м@ють спровокувати стан сп'яніння - схожий на реалістичний сон/галюцинації
та відчуття піднесення й легкості
божевілля/ейфорії. Або інакше кажучи, викликати тяжку нервову хворобу,
що іноді _ навіть здатна призвести до
смерті, за свідченням психологів
(були й такі випадки). Але навідміну
від ГРЗ _ це генетично зумовлене захворювання. Супроводжується тривалим станом захоплення/проникнення
шкідливого агента /чинника до нервової/імунної системи із різноманітними
за природою явищами.
Головними ознаками закоханості,
як хвороби та першими її симптомами _
є прояв психологічних реакцій _
пригнічення/збудження у супроводі
надмірної впевненості чи виникнення безпідставних сумнів/страхів.
Перебіг _ нагадує дію
алкогольної/наркотичної речовини,
яка піднімає на максимум разове
та добове прагнення до повторного застосування й відчуття.
Саме тоді, надлишок постійного викиду гормонів, поміж всіх інших причин(н)
створює й виокремлює
жахливу толерантність до однієї
речовини/людини у стійку фізичну/психічну залежність. Принаймні так
пояснюють вчені _ спираючись
на проведенні ними лабораторні
роботи/аналізи/дослідження/опити.
Люди які ж більше вірять у бога чи долю,
аніж всім разом взятим konsylyumом
під егідою вченних/науковців, свідчать
про зовсім протилежне. Що мовляв
цей стан немає нічого спільного
з хворобами та не утворює жодних
форм залежності. І взагалі існують також твердження, що кохання _
це коштовні ліки, безціний подарунок
чи квиток на транспортний засіб у мандрах стежками раю. Та чи не того раю,
що межує із пеклом?..
Нашим пращурам було достеменно
відомо і вони цілком/повністю
усвідомлювали, що навіть ліки після перетворення їх в отруту/наркотик
порушують біологічні ритми життя та послідовно замикають всі кола.
Спричинивши різні ступені важкого захворювання/отруєння
всього організму.
Колись перед тобою повстане
це риторичне питання у вигляді
аксіоми, що має потребу бути почута
та не має підстав бути доведена.
Але про таємницю якої, тобі ніхто й
ніколи не розповість[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787294
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2018
[i]Спиши на мене світу, всі гріхи -
Я витримаю, їхню ношу...
Лише забудь, на мить свої страхи -
Бо я, від тебе, ніч й не прошу...
Склади до купи, сказані слова,
Бо в них, моє - тобі послання...
І навіть вірші - тільки складова,
Моєї сповіді й зізнання...
Якщо ти зможеш, просто зрозумій,
Й нехай, це стане новиною...
Знай, що я назавжди - лиш тільки, твій,
Хоч ти й не знаєш, що зі мною...
Пронзає божевільне почуття -
Мов струм, судомить тіло й душу...
Послухай, ти ж моє серцебиття,
Послухай, бо - повісти мушу...
Зверни свою увагу, ти - й на те,
Що подруга, тобі, казала...
Мов паросток - кохання проросте,
Так сталось, ти ж цього... Й не знала...
Одне лиш прошу, все ж мені - повічь
Та не катуй, своїм мовчанням...
Цей вірш - присвячення і ясна річ -
Для тебе стане запитанням...
Та знай, що буду янголом тобі,
Торкнися ж серця, ти очима...
Цей дотик - я залишу при собі -
Моя коханна, ти - дівчина!..
Так сталося і в тім нема вини -
Що серце моє, полонила...
Я не прохаю, тебе - поверни,
Й не прошу, щоб мене, звільнила...
І щораз нехай, співає вітер
Й дощ про те, з тобою гомонить...
Це все... Мені, навіть стало літер -
Хоч і досі, щось в душі - щемить...
Спиши на мене, світу всі гріхи -
Й почуй останнє, ти, прохання...
Крізь час і простір та повз всі віхи -
Не став лише за гріх... Кохання...
Тож нехай все буде, як схочеш, ти -
Бо лем це рішення, вагоме...
Чи звільниш від кайданів самоти? -
Чи ж залишиш на межі втоми?..
Ось ... Й нарешті слово за тобою,
Що, ти - скажеш так чи ж може ні?..
Лише не мовчи, прошу зі мною -
Бо згасаю... В кожній миті й дні...
Та напевно це і є зізнання,
Сплетені у вірш, ці всі слова...
Напругою ж стікає час - чекання,
Й кожен спогад, в серці ожива...
Що ж, напевно це і є зізнання -
Коли все, несказанне болить...
І коли ніяке віршування -
Той не спинить біль... Бодай на мить... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786195
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.04.2018
[i]. Зима обернеться весною -
Десь на наступний місяць й другий рік...
Чи ти, залишишся зі мною? -
На мить спинивши дат, зворотний лік...
Чи підеш десь, у невідоме? -
Повз всі мрії, шляхом спалених мостів...
Хто-зна... Та лиш, слова й судоми -
Знов, до мене ллються, в сповіді вітрів...
Їм теж болить, самотня тиша,
І в мовчанні, вкотре чути галас слів...
Лише щораз, стає складніше -
Карбувати в пам'яті, уламки днів...
І тільки час, знов лічить відстань,
Ділить, множить й наостанок додає...
Та ти, забула одну з істин -
Що із часом, кожен й завжди програє.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785856
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2018
[i]Повідай світу таємницю,
Розкажи, що знаєш, лише й тільки... Ти...
І всі слова немов дрібницю -
Ти, позбирай докупи... Та їх, склади....
Повідай людям, Ти - зізнання,
Що він змінився й далеко... Вже не той...
Що всі його, переконання -
Відійшли в минулу еру... У канзой...
Ти, розкажи їм все - дослівно
І повідай те, що він казав... Колись...
Тобі, відверто і наївно -
З часом зраджені, слова... Як дощ... Лились...
Перефарбуй, невдалу спробу -
Відредагуй у чорне... Білі, всі листи...
Життя на кожнім ставить пробу
Й дає хреста - спогадів тягар... Нести... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785347
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.03.2018
[i]Хто ти? - Химерна постать рівноваги,
Твій час - лише одні розваги.
Та знов болить й кортить тобі, до спраги -
Мій надлишок й прояв уваги...
Та є одне питання, що між нами?
Цей штучний стан і все... Словами...
Кажу, тобі, від тебе до нестями -
Не сплю, холодними ночами...
Хоч ти, цілком від мене протилежна,
Душа, ж лишається залежна.
Питаю, чи любов не є безмежна? -
Лиш ти, занадто обережна...
Та не кажи, що ти не знала,
Бо мабуть, таки сердцем відчувала -
Чи може думки, прочитала,
Й про почуття, наважитись - спитала...
Що буде далі, звісно невідомо,
Лиш ти та я і це - свідомо.
А решта, без різниці й невагомо -
Відчуваєш?.. Чи це знайомо?..
Та лиш одне, я б ще хотів сказати,
Що звик завжди перемагати.
Кажуть кохання - гра, тож нумо грати,
І я навчу, тебе літати... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018
[i]Сьогодні дощ забув про парасолю ☔ ,
І весна знов зайшлась плачем.
Бо вітер таки вийшов, з під контролю,
А пам'ять, бавиться квачем.
Сьогодні день, так тяжко зажурився,
І все, хвилини й миті рахував.
Згадав, що вкотре помилився,
Коли, тебе зустрів і покохав.
Сьогодні зима ❄, проводжала,
Минуле щастя, в шлях до мрій та снів.
Він нагадав як ти, колись прохала,
Щоб в студену ніч ✨, тебе зігрів.
Фінал... Сьогодні тиша дописала,
Й розтавила всі коми та крапки.
Твої, слова, що ти - мене, кохала,
Вона із сумом, взяла у лапки... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780801
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.03.2018
[i]Ти заробляєш гроші й продаєш своє тіло
І не віриш ні на йоту у чиєсь слово спасіння.
Переписуєш день у миті й хвилини набіло -
І ділиш навпіл, останні уламки каміння...
Зовсім не віриш у диво та випадковості,
Але ловиш свій шанс, бо все може трапитись...
Твої вчинки й слова це лише умовності -
Та єдина твоя біда, що зовсім немає куди повертатися...
Ти вживаєш усе й завжди форсуєш обставини,
А ніч знову призводить до втрати свідомості.
Час залишає на твоїй душі глибокі подряпини,
А все інше лише замкнуті кола і послідовності...
Твоя надія змушує невідомо нащо чекати,
Бо єдине, що в тебе лишилось це незалежність.
Та мусиш, нащадкам на асфальті ті слова написати -
Що світло й пітьма має кордони і це протилежність...
Що доля мов ролі розподілені ще від початку створення світу,
І ти маєш список гріхів хоча це й не твоя провина -
Та все одно тебе притягнуть до суду і суворого звіту
I автору буде начхати янгол ти чи просто людина...
Але колись, ти станеш поміж святих чи навіть апостолів -
Й не годуватимеш обіцянками, а поставиш свій наголос.
Поміж всіх перетинів, шляхів, ком та апострофів -
Твоя релігія... Завжди без реклами, а наживо й наголо...
Ти, впевнено радиш і кажеш, що кожен матиме вибір,
Заперечуєш гріх, бо всі таємниці скриті на межі пізнання.
Єдина ж проблема, що ти потрапив у інший вимір -
Де ціна за любов одвічні наші страждання...
І нехай для когось віра це бізнес й політика,
Ти ж не матимеш з цього жодної користі й зиску.
Твоя релігія це сповідь вигнанця і доля самітника,
Час дати їм відсіч і підвести останню риску...
Та буде дано тобі по слову, вірі й за вчинками,
А доти маєш редагувати своє послання.
Твоє життя - це маршрут із зупинками,
Гадаєш, що лиш для рабів - свобода це покарання?..
Ти колись благав закляттями та молитвами,
У пересічних перехожих щастя і милості.
Та всі фільми закінчуються завше лиш титрами,
А в божому світі споконвічно не є справедливості...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772068
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 18.01.2018
[i] Ми проживемо життя разом -
Поєднанні простими словами.
Літерами числами та фразами,
Нестерпними божевільними днями.
Наше життя - це важка партія,
Без жодного шансу на козир.
Ми загубились в лабіринтах матриць -
І з поезії перейшли в прозу. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2017
[i]Десь по той край неба і по той бік бога,
За світлом і чорною пітьмою.
Землею, йшла доля, до лиха убога –
На зустріч, з втомленим сатаною…
Пропаща душа у світі збідніла,
Як вміла жила і як знала чинила.
Словами кляла, благала й молила –
Й по вірі сповна, за все заплатила…
Але тягар гріха й розп’яття металу,
Не дають досягнути, його ідеалу.
Хоч створена по образу та по подобі –
Чи можливо… китайське, зараз не в моді?
Чи може… це частина невідомої п’єси,
Де свободи не має та є інтереси.
Пророки говорять, що життя подарунок -
Але в кінці, завжди приносять рахунок... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765904
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.12.2017
[i]Все йшла… одна душа збідніла
І шлях, тягнувся в далечінь…
Лиш тиша з нею вкотре гомоніла
Й дивилась в небо, в височінь…
Все йшла. Не лишив навіть сліду
І час у пам’яті - спинився і застиг…
Згадала, як він казав – чекай, приїду,
Але він запізнився і тому не встиг…
І вже не сила, було їй на те чекати,
Хоч серце й досі вірило словам…
Тіло, земля пригорнула, наче мати –
Лишивши біль, назавжди снам…
Все йшла, ота душа стражденна
Й несла, з собою спогадів тягар…
Здавалось, знову доля навіжена –
Мов ставку, поклала щастя на вівтар…
Померле тіло, вже лишило душу –
Довічно, блукати колом самоти…
Але й в житті, тобі, сказати мушу
Також, буває досить болю й гіркоти…
Все йшла. Мабуть таки карало небо –
Безжальний осуд, забутих всіх богів…
ЇЇ не запитали – чи готова? І, що треба?
Лиш дали, квитанцію, на сплачення боргів…
А далі, її життя – піде спочатку
І хтось, кохання напише їй за гріх…
І знов… Вона – потрапить в божу пастку,
На перетині, всіх не пройдених доріг…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2017
Хай буде тільки світло у душі
І завше буде тепло від любові.
Прийміть, Ви, за вітання ці вірші
І квіти ці, такі різнокольорові.
Нехай Вам щастя посміхнеться
І вдача завжди міцно обіймає.
Най смуток в радість обернеться,
І Ваша зірка, в небі знов засяє.
Бажаю, Вам лише усіх гараздів,
Щоб був тільки затишок в оселі.
І Ваші очі з відблиском смарагдів -
Не знають сліз й лишаються веселі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760976
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.11.2017
[i]
1
Ніч застигла і тиша синхронна –
Знову відніме й навпіл поділить...
Небо важке, роздерте й бездомне –
У землю снігом, вперше поцілить...
2
Хвилини, вперто тобі відрахують –
До ранку, короткий залишок, снів...
Осінні вітри, в вірші заримують –
Прозоре сяйво, яскравих вогнів...
3
І зненацька, кимось сполохані зорі –
Складуться у сотні, старих ліхтарів...
Темрява, сплітає самотні узори –
Коли, останній вогник світла, зотлів...
4
Безсило чекаєш й питаєш на ранок –
До сліз, спрагло цілує безсоння, тебе...
І ось ти стоїш, знову палиш, світанок –
Тільки без неї, чомусь, це все не гребе...
5
Подібні, схожі думки, лякають сюжети –
Коли зайвими несказанні зостались, слова...
Хвилини, мовчки ковтають, дим сигаретний –
Й жевріє надія, все інше згоріло – дотла...
6
В пам'яті п’єса, де кохання й гра божевілля –
Кожна хвороба, кажуть по собі, лишає сліди...
Самотність, судомить твоє ім'я й сухожилля –
День розчиняє, надлишок солі, в краплині води...
7
І все ніби й добре і майже зовсім нічого –
Хоч, що ночі воно, все ж дається в знаки...
Шукаєш подібних, питання для чого? –
В надії, що завтра небо з'єднає, ваші шляхи...
8
Я завжди хотів, написати більше, але не можу –
Душу смутком, вмивають сезонні, осінні дощі...
Мені неважливо програю я чи все ж переможу –
Ти тільки читай, поміж рядків, мої нові вірші…
9
Ти, вкотре шукаєш й питаєш про все в перехожих –
Лиш одне слово, щоб пригадати, забуті всі імена...
Що загубились, десь в приймах чи може в планах божих –
І вдивляєшся в кожне обличчя… але її, все нема…
Мені тебе треба, бо криє без тебе -
навпіл роздерте бездоменне небо...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760756
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.11.2017
[i]У бажанні чогось досягнути,
Що ліпше було би, просто забути -
Вимагають високу оцінку,
Твої слова, в родовому відмінку...
І зрештою все ж варто почати,
Коли вже зовсім не сила мовчати -
Долаючи свій страх та тривогу,
В надіях донести тобі та Богу,
Одне лише, своє запитання,
Мов мрію чи навіть просто бажання -
І назавжди про це все забути,
Але хтось, все знову хоче почути...
Всі ті слова, що варті надії,
Хай хоч на мить, вони серце зігріють -
Коли душі потрібен рятунок,
Кожне слово має власний рахунок. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2017
[i]Ця осінь, смутком мені нагадає,
Що минуле пішло без сліда.
Пожовкле листя, мов іскра згасає,
Знаєш у щастя - сестра біда...
Ця осінь, дощем мене привітає
І схололий цілунок зірве.
Вона - як жона, завжди все втішає
Й світлим спогадом в серці - живе...
Срібним туманом, мені подарує,
Забуту казку з мого життя.
Їй прикро... і вона також шкодує,
В цей день погода - як почуття...
Ця осінь, мене завжди розуміла,
І дбайливо плекала в цей день.
Навіть здавалось що біль зупинила,
Колискових - співачка пісень...
Ця осінь, колись мене врятувала,
Й дала надії - нове ім'я.
Але й вона, теж ніколи не знала
Чого варте те, слово - сім' я... . [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757967
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.10.2017
[i]Ми з тобою втечемо за лінію меридіанів –
І зустрінем світанок першими...
Слова та числа повінню ллються з порожніх екранів -
Лиш на мить, роблячи нас – легшими…
Я тобі віддаю на поруки – у власність всіх демонів
І можливість, усі скелети у шафі побачити…
І говорю це знову, майже я впевнено,
Що кохання – це вміння завжди пробачити…
Тільки зима, назначає нам відстані
Й ділить життя на міста – зупинками…
Справжня любов полягає у істині
Й по вірі дається – завжди за вчинками…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017
[i]Жовтень на землю сходить зі снігом й ангіною,
Нещадно лютують новини й самотні вітри.
День тебе, ще здивує своєю таїною,
Коли він, одне ціле знову, поділить на три.
Жовтень приходить разом з птахами останніми
Лишив сіре небо, за мить до початку зими.
Синоптики лякають снігами, вже ранніми,
Все що залишиться - відійде до ночі у сни.
Жовтень, враховує дні пов'язані з числами -
Подих осінній, в ранці спрагло цілує вуста.
Жовтень впивається в тіло гострими іклами,
І холодом заколисані, сплять сонні міста. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757400
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.10.2017
[[i]Хтось певно цінує -
Бо, варте надії.
Любов ще існує -
У серці Месії.
Лишилась залежність
Й підвела увага -
В нас є протилежність,
Й існує повага.
Та треба змішати -
Це все воєдино.
Найкраще спитати -
У божого сина.
І треба зібрати -
Слова всі до купи.
Любов залишає -
Свій присмак отрути...
Ти маєш бажання -
Й поставлені цілі.
І кожне зізнання -
Наше причастя неділі.
Ми підем по колу -
Шукати екватор.
Й не ставлячи кому -
Ввімкнем детонатор. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017
Сьогодення це просто стислий уривок з життя,
момент який вже став спогадом й відлетів
сірим птахом пережитого до пам'яті. Він згорів
тримаючи тебе за руку та передаючи нестримну
напругу кожної миті. Коли полічені хвилини
неквапливо або надто швидко рухаються у
напрямку вічності. Долаючи примарність кордонів
нових та ще не звіданих територій. Сьогодення
складається із твого хаотичного руху поміж
всіх можливих подразників та численних чинників,
які ти вперто списуєш на випадковість й обставини.
І кожен з них вимагає від тебе обрати
власну можливість. Створити й відстояти
свій кут зору. Але він завжди замовчує про те, що
існують наслідки. Обертаючись та озираючись у
минуле майже кожна людина, воліє що-небудь
змінити й переписати на біло той чи інший
власний стислий уривок. Проте не кожен може
зрозуміти, що саме сьогодення створює тебе
як особистість лишаючи майже не видимий шрам -
філігранний відбиток у твоїй душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756853
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.10.2017
Але розумієш головна героїня мусить померти.
Хоча тоді одним щасливим фіналом й буде менше.
Проте хто-зна як би склалася її доля і які страждання
випали на її шлях. І коли так вже й сталося тобі
необхідно зрозуміти, що все, що не робиться -
робиться до найкращого. Інакше просто й не буває.
Кажуть смерть не матиме фіналу. І лишається тільки
вірити у це найкраще. Щодня обираючи між світлом і
темрявою, добрим та злим. Рятуючи душу й заримовуючи
це в свої слова сьогодення. Котрі пам'ять нещадно
закарбує у спогади. І ти все будеш
продовжувати шукати відповіді на одвічні запитання, підводячи погляд
до неба. Та твої слова тільки
лякатимуть тишу й відлунням озветься
вкотре - Для чого?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756676
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2017
[i]На що схоже життя? Певно воно схоже на маршрутне таксі, то спорожніле,
то повне. Котре їде на великій швидкості по дорозі. Люди заходять і виходять
на різних зупинках. Поїздка в маршрутному таксі схожа на невеличку подорож
з однієї частини міста в іншу. Натомість життя це велика подорож повз різні країни
і міста за різними маршрутами повз розділові знаки. Котрі слугують
зупинками. Буває чекаєш на маршрутку, а її все немає і немає.
І тільки запалиш цигарку як вона під'їжджає і треба рушати.
Так і в житті іноді треба кидати всі справи і рухатися далі в невідоме
повз і через всі крапки та коми. А час рухається хвилини
стікають в години ті в роки, а маршрутка їде від зупинки і до зупинки,
життя проходить. Весна змінює зиму, літо весну. Змінюються люди
в салоні. Хтось затримується на довше, хтось входить в наше життя
лише на кілька хвилин і перетворюється у спогад. Перетинаються,
доторкаються долі й лишають по собі сліди. А ти їдеш заклопотаний
роздумами дивишся в вікно. Їдеш по справах, роботі, слухаєш музику,
говориш по телефону, будуєш плани. Сам вибираєш, змінюєш маршрут,
змінюєш плани. Знайомишся з кимось і виходиш не в той час і не
на тій зупинці. Щоб потім знову чекати на зупинку автівки сісти в неї і
їхати далі, заклопотаний повсякденними клопотами чи просто
дивлячись у вікно в надії побачити щось нове чи щось цікаве.
Так і минає життя від зупинки й до зупинки.
Люди знайомляться, закохуються, одружуються чи розходяться.
В кожного різна доля, різний маршрут, швидкість, машина.
Але всі їдуть – стомленні чи бадьорі, сумні чи веселі і дотикаються долі
котрі мов невидимі лінії перетинають нитками окремі паралелі.
Люди задоволені чи незадоволені бо приходиться стояти всю дорогу
або хтось штовхнув, наступив на ногу чи просто сказав щось не те – і все,
і всі їдуть. Та забуваються люди тьмяніють спогади – майбутнє змінює минуле
наче вид з вікна маршрутного таксі. Час стікає, автівка спізнюється чи
навпаки їде дуже швидко і хтось в обох випадках не встигає.
Всім це знайоме, бо це життя. Водій розставляє розділові знаки –
вирішуючи де зупинитися, а де проїхати, що зробити і нащо не
варто гаяти час. Водій цього маршрутного таксі слугує нам – совістю.
Адже це ми вирішуємо кого залишити в минулому,
а кого взяти в майбутнє. Це наш вибір, наш маршрут, але коли він закінчиться
не знаємо навіть ми. Їздить собі людина на роботу, з роботи і в момент
помирає – обривається життя наче остання зупинка. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756670
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 23.10.2017
[i]Час залишає назовні -
Глибокі свої подряпини.
Я бачив очі господні
І вони були налякані.
Він не лишив варіанів -
Та жодних ходів для втечі.
Серед його фоліантів,
Кілька листів до предтечі.
Він вирішив раз зіграти -
Сотворивши собі людину.
Й вона не мала лиш знати,
Появи своєї причин(н)у.
Зі словом початок всього -
Ніч - час на спокій, Мамоні.
А ти вкотре кличеш його
Й л'єш свої сльози солоні.
Та це ще, не буде кінцем,
Бо життя - назване грою,
Розплавленим стигне свинцем -
Й тягне у низ, за собою.
Не мушу казати я так -
Незнанно моя фігура.
Твоя ціна грам й четвертак,
Все інше тільки, цензура...
І ті, що за нами вже йдуть,
Як й ті, що збились зі сліду -
У цій грі завжди програють,
Прийняв по вірі гран ціаніду...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756636
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2017
[i]Тримайся за небо доки не впав
Й не бійся розправити крила.
Ті стільки разів життю програвав,
Що стало терпіти – не сила…
Тримайся за небо, навіть як зле,
Тримайся – все в світі минає.
Тримайся прошу, послухай мене
Й нехай вогник в серці палає…
Тримайся, коли дні схожі на ртуть,
Й всі шляхи ведуть до поразки.
В небі лети – доки інші лиш йдуть,
На землі не місце для казки…
Тримайся за небо доки не впав
Й лети – бо ти, вмієш літати!
Знаєш я собі таки нагадав,
Як небо навчає кохати…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2017
[i]Духи землі - з димом сходять до неба
І криком пташиним, розтинають його.
За ними лишилася тиша і спрага киснева,
В них розчиняється безкрайній морок світу цього.
Духи землі - зникають разом із світлом в тумані
Коли за дверима приховані всі таємниці дня.
Вони для всіх невідомі, забуті й не знані
І в часі їх шлях лежить навпростець й навмання.
Духи землі - спростовують принцип Оками,
Сьогодні і завтра знову прогнозують дощі.
Духи землі - до неба відлітають разом з вітрами.
Й ставши словами, неквапно лягають в вірші.
Духи землі - повстають привидами Єрусалиму,
Їхній сценарій Богом написаний в книзі пітьми.
Народженні з диму, вони повернуться в зиму
І стануть нині і прісно й навіки моїми дітьми. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756272
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 20.10.2017
[i]Якщо вже іти, то іти по лезу й по краю,
Якщо вже пірнати, то до самого дна.
І здається, що тільки одне небо лиш знає,
Що буде в моїм житті, наступного дня.
Але кажу, що не варто питати у неба,
Бо далеке і завше холодне воно.
Бо існує розрахунку, одвічна потреба.
Й каже, твій Бог, що нібито й добре воно.
Та частка відсотку - змушує балансувати,
На власнім кордоні без віз і без меж.
І кажуть, що лише тільки мені - обирати,
Попри всі запитання й буденні алеж...
І можливо, це помилка у виборі часу,
Можливо її, хтось допустився колись.
Обличчя, зводить судома - в жахливу гримасу
Й цього не змінити, хоч кому ти б моливсь.
Опинився у пастці днів - мого сьогодення
Й не лишилось ані сліду, ані слова від раю.
Та в мене є ти, і моє - божевільне натхнення
Й цього достатньо, щоб створити землю та зграю...
Та попри все лишилась в мені спокуса,
Стерти пам'ять та знову все послати до чорта
І хоч, вже вкотре розтинають Ісуса -
Любов це - єдина система, серце♥_аорта... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2017
Все ж не треба казати - те, що не треба,
Не треба казати, коли зайві слова.
Не ліки вживаю, а тільки плацебо -
Плацебо як небо - паралельна крива.
Не треба казати принаймні у голос,
Знаєш, краще залиш несказанними їх.
Нехай зрозуміє й запише все Хронос,
Бо несказанне слово - не скоєний гріх.
Не треба казати слова недоречні
І може сьогодні обійдемся без них,
Бо слова є завжди такі небезпечні -
Особливо для грішних й ще більш для святих...
Не треба казати і краще змовчати,
Бо як слово нещире - недобре воно.
Хоч іноді, прагну до вітру кричати
Й пірнаю у небо, на самісіньке дно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752814
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.09.2017
Знаєш, а небо не має кордонів,
Бо кожна мандрівка починається з кроку.
І ось ти стоїш на самотнім пероні
Й чекаєш на осінь хвилину й півроку.
А вітер як завше приносить неспокій,
Коли сонце зникає лишається злива.
І місяць у небо злітає мов сокіл,
А Осінь лиш тільки розправила крила.
Знаєш - осінь це просто дорога -
Стара обіцянка зими повернути.
В мандрівці до самого, осіннього бога,
Щоб знову згадати колишнє й забуте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751527
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 21.09.2017
Плаче тихо осінь за дверима,
Смуток тягне небо до землі.
Тиша із голодними очима,
Тінню розчиняється в імлі.
Чути, виє вітер між будинків
Й спрагло дощ, весь день стучить в вікно.
Знову день, втікає за шпаринки
Й осінь стелить золоте сукно.
Тільки відліта пожовкле листя,
Осінь знов гортає сторінки.
Сад застиг в обіймах падолиста,
Плаче осінь й створює казки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751065
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.09.2017
[i]Хочу тебе, але тверезою -
Щоб залишилося в пам'яті,
Те, що кличуть тебе Терезою,
І все... Чим ми були зайняті...
Хочу лишитися, доторком -
Кожного твого дня, частиною.
Впізнаю тебе за почерком
Будем розмовляти - латиною...
Я хочу тебе - залпом випити,
Мов келих вина, домашнього.
Сьогодні, складаємо іспити,
Низька - різновид вчорашнього...
Я хочу тебе - залпом випити,
Вщент до цілунка останнього
Зуміти б від пестощів вижити
Поміж сварок - б знайти, крайнього...
Хочу тебе, але тверезою -
Щоб залишилося в пам'яті,
Те, що кличуть тебе Терезою,
І все... Чим ми були зайняті...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750842
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.09.2017
[i]Сьогодні, віяло дощем,
Бо сьогодні осінь, повернулась.
Й немов в легкій сріблястий щем,
Все довкола знову обернулось.
Як тріпотів пожовклий лист -
Вітром заколисаний й журбою.
І десь на перехресті міст,
Вона, таки стрінеться з тобою.
Сьогодні, віяло дощем,
То краплини землю цілували.
І ледь помітний срібний щем -
Ті хвилини в пам'ять карбували.
Сьогодні, віяло дощем -
Все ж таки напевно буде злива.
Лиш осінь знов зайшлась плачем,
Завжди сумна і така вродлива... [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749307
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.09.2017
[i]без п'ятнадцяти осінь і за розкладом дощ,
вітер знову щосили гойдає фіранки.
відлуння в тиші, стікає бруківками площ –
осінь зайняла місце моєї коханки...
без п'ятнадцяти осінь й за годинником день,
вже долає останній кордон цього літа.
і цей дощ... – я для нього тільки нова мішень –
наче птах, знесилений поривами вітру.
за п'ятнадцять осінь і саме час для життя,
літо як спогад – в небі, за обрій щезає.
маю зробити, лиш крок й навзаєм почуття –
осінь, занадто довго на мене, чекає...
за п'ятнадцять осінь іще напевно є час –
та почуття смутку, в цю останню хвилину,
осінь, назавжди спинила цей літній колапс
лиш одним поцілунком, зі смаком полину...
за п'ятнадцята осінь й недобачені сни,
десь в небо – тихо вітер відносить на ранок.
вже за п'ятнадцять та може нарешті і ми –
разом цей перший, осінній стрінем світанок...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2017
[i][u]1[/u]
Ти закралася в мої думки -
Я опинився в твоєму полоні...
В серці оселилася ти на роки -
Відколи ми стали знайомі...
Та випадковою наша зустріч була -
На теренах зовсім незнаної долі...
Пам'ятаєш як в той день у села -
Сонце сховалось за високі тополі?..
[u]2[/u]
Скільки, без тебе я мусив блукати -
В пошуках твоїх блакитних очей?..
Скільки часу довелося не спати -
Поміж осінніх, холодних ночей?..
Скільки обом довелося зустріти -
В цім житті зовсім не тих і не там.
І попри все ми зуміли зустрітись -
Певно доля, посміхнулася нам...
[u]3[/u]
І найбільший для мене дарунок,
Та найцінніший мій скарб в цім житті -
Є не сміливий твій поцілунок,
Бо перші миті - є завжди святі...
Я пам'ятаю той присмак ванілі -
І як солодко було, нашим вустам...
Як поміж липневої заметілі -
На мить, сама доля всміхнулася нам...
Ти закралася в мої сни і думки -
І не сила без тебе вже жити...
Я гортаю життя свого сторінки -
Та буду, завжди тебе любити...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747308
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.08.2017
[i]Всі ми тільки тінь та пил,
Тінь та пил - це слід від зір і світла.
Десь злітає дим з кадил -
І зникає у обіймах вітру...
Всі ми - тільки тінь та пил -
Наче перший витвір Майстра, з... глини...
Й завше манить - небосхил,
Бо людина, колись мала крила.
Всі ми лише тінь та пил -
В своїх пошуках, примари... світла...
Й недосяжний небосхил -
Мов свобода, що є тільки в вітру.
Всі ми тільки тінь та пил -
Суміш слів і сліз, землі та диму.
І потрібно трохи сил -
Аби пережити, знову... зиму...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747128
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.08.2017
[i]Бог не чує – натиснув, на паузу,
А в магазинах – захмарні ціни.
Життя – це різновид арт-хаузу,
Я – потребую, нової заміни…
І перебравши сотні сюжетів,
Я перепишу – нашу історію драми.
В небо, злітає – дим сигаретний,
Дощ – також приходить з вітрами…
Стікаючи в часі й становиться днями –
Розклад і розпад нової хвилини.
Життя карбується новими місцями,
Ролі його – написанні, кожній людині…
І комусь певно, достеменно відомо,
Що в книзі написана історія п’єси.
Де доля і відчай – такі нерухомі,
А щастя нажаль – немає твоєї адреси…
Та кожен день – як ціле сторіччя,
Й неквапно оселяється відчай.
Вдивляєшся в кожне нове обличчя –
Не любові, кохання – прагнеш зазвичай…
Купуючи щастя – в дріб’язок й оптом,
Рухаєся – в замкнутім колі.
Мов доля, оспівана кожним поетом –
Неодмінно з присмаком болі…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743830
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.07.2017
[i]
Ти розкидаєш уламки каміння,
В думках повільно зменшуєш кроки.
Бо це твоя власна точка кипіння
Помножена на прожиті роки –
Де осінь здається, застигла у літі,
І запевняє, що треба – чекати.
Та хоча твоє сонце, тільки в зеніті,
Лише, ти, знову вкладаєшся спати…
А в небі, неквапно збирається злива,
Життя наче – падіння краплини.
У сні, ти, знову будеш щаслива,
Але він триває та лічить хвилини…
Маєш квиток, але – це навіть не втеча,
А скорше лиш різновид мандрівки.
Де лишає тебе порожнеча,
Й чекає на тебе, забута домівка.
Він стирає непомітно кордони,
Це квиток у казкове місто свободи.
Там не діють жодні фізичні закони
Й до неба для тебе, прокладенні сходи…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739670
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.06.2017
[i]Спочатку WE.UA, потім ця фігня з пропозицією зареєстуватися хоча програма не дописана так було із WE. UA.
Якщо ви не в змозі створити щось своє реально конкурентно спроможне із світовими соц мережами, то чому забороняємо чуже.
Кому потрібно і так користується вк, ок, І тд...
І він зрозуміє, що вк як і інші рос соц мережі сповнені агентів ФСБ і агентів СБУ які невідомо, що роблять за зарплату.
Їхня некомпетентність і не спроможність захисти від усього спаму, що йде з Росії призвела до заборони вк і тд.
Питання - За що ж вони отримають свої гроші?
В Україні ще довго не буде якісного бренду, окрім що певно цукерок ROSHEN.
До того ж укр-соц мережі не підтримають пошт на кшталт outlook.com.
Проблеми з рос-соц мережами дійсно є. Але це справа нашої кібер-поліції, яка як і інші органи влади нічого не робить.
До того ж сервіси vpn не заборониш.
Маю сказати, що мою сторінку вк 3 рази ламали, але зміна пошт з російських на Gmail чи Outlook назавжди вирішила цю проблему.
Мені здається, що річ навіть не в терористах, не у війні, а в грошах які хтось отримує за неї.
Існує приказка - Комусь війна, але для когось Мати рідна.
Прохання якщо Бог не наділив здатністю творити - то просто перепишіть коди ВК чи Facebook, сподіваюся це вам вдасться...
P.S.: Ніхто не рекламує з пропозицією вступи в соц-мережу до її відкриття це лиш спроба привернути увагу обуреного суспільства. Це – просто фейк…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737269
рубрика: Проза, Громадянська лірика
дата поступления 11.06.2017
[i][b]About day and night...[/b]
Реалії дня – відносини загартовані прозою –
Лиш гола правда з брехнею і числа без містики.
Страх… невідоме завжди лякає страшною загрозою –
Всі почуття з’єднані в суміш з слів і логістики.
День зачинений в прозі – стікає в брудний реалізм,
З вірою тільки у себе і свої власні можливості.
Він вірить у факти, бо все пояснює раціоналізм,
Знову вивчає новини, події й властивості.
Магія ночі – починає зовсім протилежний процес,
З реінкарнації слів – починаються дотики.
Неодмінно трапиться диво і може народиться Зевс,
Дивись, ти це бачиш? – навіть без зайвої оптики .
І стомленні вже поснули всі непотрібні слова,
Лінгвістика ночі без них мить карбуватиме в лірику.
Існує, магія, містика і віриш, існують дива –
Тільки їх не можливо, записати в граматику…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737222
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2017
[i]Берешся за ручку чи олівець з зошитом –
І злітають твої думки в небо, птахами.
І скидають слова котрі були тяжкою ношею,
Де чорне і біле наче поділене шахами.
Всі переплетення літер, лиш мереживо лінії –
Де напруга тримає твій діалог-речення.
Вкотре слова потопають у білому інії,
Та аркуш мов тиша німа чекає на зречення.
А ти знов шукаєш рими очима шаленими –
Що єднають думки, ті що лем визріли.
Та дивиться в дзеркало ніч очима зеленими
І чекає допоки ще сонце не визирне.
Десь блукають слова, поміж крапками –
Й замикають твої надії, знов комами.
Заростають білі поля рядками-травами,
А чорне колосся наповняється формами.
А рука все ще щось пише й дряпає –
Те, що тобі спалахом в душу встромлено.
Креслиш папір, бо серце болить й шарпає,
А думка стікає й лягає знов втомлено.
Та пробіли повільно стануть примарними –
Й обернуться в голоси десь із Тартара.
Чорне і біле було поділене парними
Й опинилось в полоні чорнила під вартою.
Відчуваєш жар, що тіло пронзає судомами –
Й тягнеш це все на світло, ти паростком.
І л’ються слова повінню, темними водами
Й розповзаються, розподілені знаками й комами.
І колосяться ниви, навіяні думки, Музою –
Котрі були у мозку твоєму поселені.
Їм аркуш для втечі стане злітною смугою,
Їхній шлях – як твої мрії захмелені.
І коли ти сплетеш у знаки, вітри і сторони –
Та обереш все найліпше з найгіршого.
Лиш тоді, усе, що тобою колись було створене –
Матиме зміст, назву і стане віршами...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736996
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 08.06.2017
[i]Вона чекала і знов дивилася у ніч,
У темряві, пила іще гарячу каву,
Лиш пам'ять зачинала спогадів виставу...
Звично тиша обіймала в ранці віч-на-віч.
Вона мов книгу гортала долі сторінки
І в мить як впали ніжні роси світанкові,
Вона згадала його очі волошкові
в серце впивалися шипи - минулі роки
На її скроні вже випав перший, срібний сніг,
Вона читала свій роман, життя у прозі,
Його сліди згубилися в тяжкі дорозі...
Життя чекала... але він прийти не зміг.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2017
[i][b]Джерело натхнення: – http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735658[b]
[/i]
[i]І відповість тобі, чиясь душа –
Що не погані має вчинки.
Але кохання, також залиша –
Як дощ, що десь пройшов з хмаринки.
І плин століть – можливо стримать!
Й спинити вільний вітер, на льоту!
Кажеш, поганого не вчинить?
І, що вона – тримає чистоту?..
Що смерть – прихована в безсмерті?
Але Вона не стерпить вічний страх.
Спинюсь та будемо відверті –
Не серцем, мозком – володіє жах.
В ночі, я молюся до Бога,
Лиш сон – повільно стулює вуста.
Чи ж їй потрібна допомога?
Під ранок – непокоїться душа…
Душею вистраждані рими,
У цих рядках – лишився біль душі.
Вона придбала трохи гриму –
Щоб знов здійснити – втечу з метушні…
І буде так – десь піде душа,
В світ заочі, де лиш бачать очі.
Рима ж – тихо впаде у вірша,
Душу, ще злякають – день і ночі...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2017
[i]рукою вказую, що вже досить –
знаєш? про тебе, ніхто не спросить,
не згадає, свої обіцянки –
і вуста, не твої, а коханки…
лиш вітер, тобі, знову шепоче,
всі слова, наче листя, стріпоче –
де один, все ж… вже вийшов із пари,
а інший – потерпає від кари…
множить день, знову відстань між нами
та споїть небо, землю дощами...
ту мить й присмак, солодкого диму –
повернути, б мені... на хвилину…
де я люблю, твоє світло біле,
але обираю… завше чорне...
ми розділили, одне на ціле –
і все, що лишилось – [b]По.Слі.До.Вне...[/b]
що було – лишилося пасткою,
а що трапилось – втечі синоніми…
шукаю між множником й часткою,
ми – подібні, на слова омоніми…
і всі протиріччя й протилежність –
поринають у нашу безмежність,
в мовчанні лунає, істерика –
тиша, всі поглинає голоси...
ти далека, наче Америка,
нас поділено – на різні полюси...
не хвилюйся... це не має значення –
Чекай, на наступне – побачення...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2017
[i]Зачинається день,
Світлом надії.
Десь серед пісень,
Прокидаються мрії.
І ранкова роса,
Та тиша блукає.
І вчорашня гроза,
В серці лунає.
Прокидаються всі,
Після темної ночі.
Та лишаються в сні,
Твої очі дівочі. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734513
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.05.2017
[i]Цей танок повільний і жвавий,
Вистава кохання, для двох…
Сьогодні, початок цікавий,
Сьогодні, був створений Бог…
Сьогодні, все сталось таємне
Й спопелив вогонь твоїх рук…
Всі наші бажання взаємні,
Синхронний у часі наш рух…
І шепіт мов дотик, обійми
І твої гарячі вуста…
В танку не згадаєш про війни,
Лише тільки слово, Христа…
Сьогодні знов смерть – пройде мимо,
Це свято любові для двох…
Цілуй – як можеш, лише щиро,
Нехай все бачить тільки – Бог…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2017
[i]принцип людини -
складний механізм.
зводить судини -
життя реалізм.
небеса без потреби -
всі молитви богам.
наче принцип амеби -
результат кардіограм.
цей день, наче вічність -
і смерть і життя.
твоя хаотичність -
і наше злиття.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732844
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 11.05.2017
[i]А знаєш - не паління вбиває,
Бо не отруює дим душі.
Нас вбиває - те, що минає
Й лишає по собі білі вірші.
А знаєш - казав, що не зможу,
Прожити без тебе навіть і дня.
Та тільки не знайти мені схожу,
На тебе, а все інше брехня.
Та знаєш - якщо так вже сталось,
Якщо в Бога, інші плани для нас.
Згадай, що між нас відбувалось,
Я знаю, ти пам'ятаєш той час.
Пам'ятаєш прогулянку містом?
І той свій невідомий маршрут.
Завжди прагнула іншого змісту,
І кохання зайшло, в глухий кут.
Знаєш, ти, хотіла змінити
І немомітно ми стали чужі.
На разі ж лишається жити
Смуток він піде й наповнить вірші.
Тебе не зрікався ніколи,
Хоча став для тебе, наче - Петро.
Лише почуття охололи,
І наше кохання стало - зеро...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730080
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.04.2017
[i]знову йде дощ, за розкладом,
вмикає сни за графіком
та лишаються спогади -
і обмеженість трафіку.
ти танцюєш танок смерті,
у храмі моєї віри
ми були надто відверті -
й не знали почуття міри.
втратили точку опору
та існуєм тільки сьогодні,
життя й почуття докору -
вітаю тебе з великоднем.
і невідомо, що далі
та настрій наче погода.
рухаюсь по вертикалі -
це моя й твоя свобода.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729929
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.04.2017
[i]ні сенсу, ні змісту, ні пам'яті
всі ролі вже кимось зайняті
всі кістки для нас були кинуті
існує ймовірність знову загинути.
в цій книзі теорія й практика
прадавнє послання з минулого
все що не вмістила граматика
все із серця свого власного
ні сенсу, ні змісту, ні пам'яті
лишились тільки старі історії
ми ходимо лиш біля паперті
вивчаємо слова й множим теорії
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729165
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 17.04.2017
[i]До чорта чорне, до бога біле,
Є й інші кольори.
Спитай людина чи ти щаслива?
Спитай хоча б згори.
Всі намагаються завше вкрасти,
Думки, почуття й тіло.
Я ж намагюсь лиш тільки не впасти,
Хоча втратив вже крила .
І кожен хто ще хоче без черги,
Купити все трохи дешевше.
Втрачає почуття рівноваги,
Злітає та падає першим.
Є багато інших варіацій
Й багато старих, забутих релігій,
Є багато всіх тих резервацій -
Де сховатися душі полохливій.
А Хтось потребує спасіння,
Хтось потребує знову ротацій.
Чекаю твого воскресіння
І виглядаю з-за декорацій.
Не має ні сенсу ні змісту,
Твоє минуле самогубство.
Йду темрява, порожнє місто,
А ти рятуєш знову, людство.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728996
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 16.04.2017
Навіщо відмовлятися від всього
Коли живемо тільки один раз
Хтось вигадав останнє й перше слово
Хтось вигадав тебе, зігравши джаз.
Навіщо триматись за заборони
Якщо нема шляху і вороття
Хтось вигадав тебе, створив кордони
Підкреслив - це мозаїка життя
Навіщо я тебе тепер питаю
Якщо свобода слово не нове
Лиш тільки часом знову я згадаю
Всі ті умови що між нами є
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2017
[i]замовляння від безнадійності,
дати б раду своїй свідомості.
і відкинувши всі умовності,
перейти у стан невагомості.
намалювати тебе символом
та наділити новим іменем.
наректи б тебе богом-ідолом
й пристібнути безпечно ременем.
і віддати все цьому світлові,
вмити обличчя дощем-зливою.
витерти всі знаки розділові
і зробити тебе щасливою.
символ перетворити в літеру,
розчинити мов думку у слові.
зорі б тобі, зробити з бісеру,
твоє ім'я, початок любові.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2017
[i]Не подорослішаю вже ніколи,
Не має значення це сьогодення.
Та знову квітнуть, в тебе матіоли,
А цей день, певно стане - рівноденням...
Цей день, такий не схожий на всі інші,
Лише вчорашня тільки злива.
Мені шепоче знову, твої вірші,
І каже, кожна мить - важлива.
Цей день, не той, що буде тільки в завтра,
Й вже відлітає, наче птах до неба.
Та поки ще палає, його ватра,
У нім лишається, моя - потреба.
Цей день, таких ще є багато
Та світлий він, неначе воскресіння.
У цей день, ще нікого не розп'ято,
І він прийшов... Немов спасіння.
Але не те, що так чекалось
І я повірив, йому вкотре знову
Лиш серце, трохи заваголось,
Коли співав, йому, я - колискову...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728804
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.04.2017
[i]можна благати просто у бога
та можна молитись, тількі пітьмі.
питаю де швидка допомога?
де перетнуться знов наші прямі?
можеш кричати просто до неба,
чи можеш вухом припасти к землі.
існує єдина в тобі потреба -
тож залишайся, назавжди в мені.
зможу чекати скільки завгодно,
я у тиші кожне слово, твоє.
та нехай ця весна прохолодна,
але я знаю, що ти - таки є...
ти таки є, мов дощ на асфальті,
неначе перша весняна гроза.
чекаю тебе, наче пенальті,
чекаю мов світло, котре щеза.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2017
[i]Між небом й землею – межа невидима,
Поміж ніччю і днем лише тонка лінія.
Всі межі не чіткі, до твого відома –
Неначе слова, що записані в Біблію.
Хтось окреслив всі межі й назвав іменем,
Цей пунктир наче час – пісок у годиннику.
Пара, знову колись стане срібним інеєм,
Межа дорівнює завжди – лиш чиннику.
Та межі і відстань не мають значення,
Якщо лінії стерти – начисто ґумкою.
Дія, чинник, межа й точка призначення,
Крізь простір і час – обійму тебе думкою.
Й поскладаю, слова до купи в речення
І проллються вони до тебе – знов повінню.
Меж не існує, моє заперечення,
Останні кордони між нами – вже пройдено.
Ми вийшли за рамки своєї свідомості
І ладні роботи все, що лиш зможемо.
Нами порушено вже всі послідовності,
Я певен, ти знаєш – ми переможемо.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727439
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2017
[i]насправді час, це тільки плацебо,
а ліки... мусиш шукати сам.
кровотеча і серце, заслабло -
стала душа, зруйнованний храм...
майже весна - призводить до втоми
почався зезон, перших дощів.
від моїх слів в тебе, судоми
смуток стікає до, білих віршів...
приходжу як вітер нізвідки
і залишаюсь в цю кляту війну.
знаєш, ми з тобою - лиш свідки,
що заплатили подвійну ціну...
та знаєш ніщо не є вічне
і буває, що ти - тільки дарма
попри їхніх наступних свідчень
вип'єш лиш келих сухого вина.
завжди чатуєш тільки на вечір,
...божевільним, знов, видався день
ТИ - не врятуєш, від кровотечі,
а тільки призупинеш, лишень...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726650
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.03.2017
[i]я ділю цей світ на світло й темряву
та прагну досягти відчуття спокою.
дим по собі лишає знов кіптяву,
а час залишає почуття докору.
мені колись було добре з тобою
та стало набагато ліпше без тебе.
я залишаюсь назавжди собою,
я поринаю надто глибоко в себе.
я відчиняю заперті кордони,
свідомо... останні стираю я межі.
я перепишу не свої закони -
свобода, символ вавилонської вежі.
стікає сьогодні прісно і нині,
неначе дощ, твоє святе воскресіння.
але чи конче потрібно людині -
ніким незнанне й невідоме спасіння?
та щастя є кажуть бігборди реклами,
проте лиш мовчать стосовно сьогодні.
я ділю своє щастя знову на грами
і потопаю у власній безодні...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726516
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.03.2017
[i]Чи бачиш ти? Ось літери у черзі –
Стоять й мовчки чекають на слова.
Неначе літаки, на злітній смузі –
Застигли, бо до них прийшла, сльота...
Чи чуєш ти? Слова вчинили галас –
Їм певно теж, завжди потрібен рух.
Лиш крапка поділивши, завагалась –
Відчуй її, на дотик своїх рук...
Чи знаєш ти? Слова стікають в звуки –
Ні пари з вуст. І більше жодних слів.
Мої слова, немов жертовні духи –
Почуй їх шепіт, десь, поміж вітрів...
Впізнаєш ти і буде кожне слово –
Моє... Тобі – тенета самоти.
Співає янгол знову, колискову,
Слова, лишають присмак гіркоти...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726128
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.03.2017
[i]Кожен новий день - стирає пам'ять,
Кожна темна ніч - лишає сни.
Та мене вже більше не цікавлять -
Рими, невідомої весни.
Кожен крок - помноженний на відстань,
Кожна зустріч - складова із двох.
Кожна мить - піднесена до вістря,
Кожне слово - колись мовив бог.
Кожен час - полічений в хвилини,
Кожен звук - відлуння голосів.
Кожна повінь - сумою в краплини,
Кожен ключ - повернення птахів.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724862
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2017
[i]Любов, мене ненависті не вчила -
Вона, завжди любила - як могла.
Коли сонце, мої спалило крила -
Вона, в мені надію зберегла.
А час, минав. Летіли дні за днями,
Й губились думки в хороводі літ.
Та той цілунок - спраглими вустами,
Я відчував, неначе перший зліт.
Любов, мене ненависті не вчила
І вчів Господь - завжди прощати всіх.
Але нажаль, нас Доля розлучила,
Й кохання стало карою, за гріх...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724624
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.03.2017
[i]Стрічаєш новий ранок. Палиш цигарку,
Рахуєш, лічиш нескінченність хвилин.
Самотність - на тебе наклеює марку,
Йде дощ. Слухаєш шепіт, перших краплин.
П'єш схололу каву, збираєшся в місто,
А кіт щось на вухо муркоче тобі.
Самотність - назавжди і нині і прісно,
Тебе, наче за брата взяла собі.
І з поспіхом йдеш крізь та повз перехожих,
Божевільна весна, зайшлася плачем.
Шукаєш подібних, знаходиш несхожих,
Самотньо тобі у цей ранок з дощем[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724600
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.03.2017
[i]Я помилився, що вдіяти?
Я поділив – замість помножити.
Ми щастя мали, посіяне
І мали кохання, ми – зоряне.
Я б повернувся, як лишити?
Все що із часом було створено.
Ім'я, намагаюсь вишити,
Але в пам'яті – все зруйновано.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2017
[i]Це буде тривати вічність і цілу годину,
Не дійти до початку й не впізнати кінця.
Весна знов наповняє кожну твою клітину,
Вона завжди займає, лише ліпші місця.
А вітер знову тріпоче твоє сьогодення,
Недалекі плани це обіцянка життя.
Чекаєш і кличеш її, немов рівнодення –
Весна повернеться і про це була стаття.
Весна повернеться, немов слова випадкові ,
На разі сніг знову готує свої жнива.
Весна повернеться, наче початок любові
І ти зрозумієш – що залишалась жива.
Забудеш про відчай як весна повернеться,
Чекай і не намагайся лише десь утекти.
А моє серце до тебе знову озветься,
Минула зима – мов хвилина чи мить самоти.
Весна повернеться і неначе, у квітні –
Мені розповіли це старі і чорні птахи.
Твої очі, знов стануть веселі й привітні,
Ти забудеш свої колишні дитячі страхи.
Весна повернеться – так написано в книзі,
Неначе незмінні закони природи й життя.
А доти ти йди, лиш обережно на кризі –
Повз бруд, щоб не забруднити своє нове взуття.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2017
[i]Дай мені, Боже, ще сил вижити
Й здобути вогонь, руками замерзлими.
Всі події, треба відстежити
Й омити рани ріками – безмежними.
Дай мені, Боже, знов пірнути й випливти,
З цієї води-ріки пам'яті.
Тільки от мені, у неї не виграти,
Вона, ставить мені хрест-пам'ятник.
Всі події на ікси вже помноженні,
Кожен день, стає лише пасткою.
Певно ми одразу були народженні
І поділені навпіл часткою.
Тільки винна наша генетика,
Тому кожен, прагне бути – володарем.
Життя, це складна арифметика,
Тож не дай мені, Боже стати лодарем.
Тож гребу, доки ще вистачить сил,
І в життя, беру тебе – в кредит, в позику.
Лиш доля безкрайня мов небосхил –
Спростовує невідому нам фізику...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2017
Життя тебе з колії вибило
І додало нових чинників
А мене, це все з себе вивело -
Мов дія твоїх замінників...
Емоції цих подразників,
Викликають в мене ремісію.
Тільки ти, без посередників -
Візьми всю решту на, комісію.
І постав цей момент на паузу,
Напиши пост, комент, враження.
Доведи чи спростуй гіпотезу -
Все руйнують - навантаження...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2017
[i]Тут входу нєма, нема й виходу,
Життя заблукало, на перетені міст.
Все, що можливо - вжито й випито,
Ти знову чекаєш, невідправленний лист.
І знову хвороба підкралась раптово,
Наче весна, що вже втратила зміст.
Душа спорожніла та лиш поступово,
Ти станеш як всі, вони - реаліст...
Стираєш пам'ять та лишаєш все зайве,
Втрачаєш кілька відсотків себе...
Хто знає - наскільки далеко це зайде?
Хто знає, де знову стріну тебе...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2017
[i]Новий день - ранок, кава, робота,
Простори та паралелі.
Чекаєш, коли прийде Субота,
Щоб залишитись в оселі.
Сповідуєш її, наче свідок
Та будуєш нові плани.
Щоб не носити клятих мармідок,
Крізь огорожі й паркани.
Субота для тебе - мов ікона,
Суботу взяв за причастя.
Субота - ти, сьогодні вже вдома,
Субота - твій ключ до щастя...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2017
[i]Ремісія болю, стирає кордони –
Де пунктирні лінії, наче межа .
Він розриває рецидиву шаблони,
Бо наш світ – це лише складна мережа.
Полегшення болю, то інша наука –
Випий пігулку й завари собі чай.
Біль – це така, складна хімічна сполука,
Біль – це квиток тільки крізь пекло й повз рай.
Лиш ремісія болю створює звичку –
Єдине питання – це тільки коли?
Ти зав'язуєш червону тонку стрічку,
Й чекаєш на вихід з цієї імли.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723722
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2017
Сила й слабкість завжди ходять поруч
І весь відчай розчинився в самоті
Серце стискає сталевий обруч
Пауза. Немов в кіно, але в житті.
Бо серце пам'ятає ще кохання,
Й солодкий поцілунок на весні.
Але буденність, докори, страждання
І воля загубилася десь в сні.
Але серце б'ється ще в надії,
Що доторкнуться її палкі вуста.
Та в прогнозі тільки буревії,
Вже не перейти бо спалено моста...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2017
[i]Ця голодна весна і мізер, що ти вдихаєш,
Повітря у ніч, під час сну та у день.
І знов, як завжди ти її за все вибачаєш,
Бо прагнеш ти завжди - все нових натхнень.
Ця голодна весна, між міст звела паралелі,
Прямуєш на схід, шукаючи захід.
Знову береш ти свої, ті старі акварелі,
Здається ось вихід та напис - це, вхід.
Й ти шукаєш помилку, виміряєш похибку,
Малюєш з молитвами, для неї німб.
І знову береш ту стару, розбиту слухавку,
Дзвониш, чуєш - наступне коло, це лімб.
І ця голодна весна тобі дається в знаки -
Помилка часу та відстань безмежна.
Та лише, себе й тебе у тому світі б знайти,
Прошу спинись, моя доля бентежна...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723523
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.03.2017
[i]Мій час – екзальтований в просторі думки,
Не має початку й не має кінця.
Хвилини стираю за допомогою гумки,
А ти вибираєш нового гравця.
Хвилини стікають непомітно і мляво,
Допоки ще не болить голова –
Все має бути відверто і дуже цікаво
А інше – все тільки зайві слова.
Паралельність думок обіцяє – кайдани,
А слова, вже ніхто не вірить словам.
Нас об’єднують лінії, згини, мередіани,
Поцілуй… Доки пристрасть жива.
Екзистенція всіх твоїх дотиків –
Це спалах Сонця і вічний вогонь.
Твоє тіло мені – замість наркотиків
Та вбиває твоє, оте охолонь.
Руйнація погляду та спалах уяви
Все сховає ніч і чорна пітьма
Твій прихід – різновид облави
Не зупиняйся… це все… не дарма…
Бо хімія тіла у кожній нашій клітині,
Мов відблиск пожежі у твоїх очах.
Не згубися в цій нестерпній рутині,
Розчинися й залишся у моїх ти снах.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723145
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.03.2017
[i]Кажуть, спочатку було слово,
..але йому – ніхто не повірив.
і кимось був створений світ –
..та його, чомусь ніхто, не відкрив.
Час і простір були безмежні
..і був той, що біди наробив.
Кажуть, що стали люди залежні
..та був й Той хто нас – полюбив.
Ніч і день вже є незалежні
..і Він нас, назавжди розлюбив.
..і тепер мов примари блукаємо –
Десь між лабіринтів кам'яних брил.
..і щось завше в небі шукаємо –
Та уживаючи рук, а не крил…
Дивись небо, над нами – суцільне
..тож стрибай доки вистачить сил
Наше падіння – буде, повільне
..мов ніжний дотик, легких вітрил...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723085
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.03.2017
[b][i]Купуєш цигарки поштучно,
І думаєш про сьогодні й майбутнє.
Відкладаєш всі свої справи –
Все заради чергової забави.
Та молишся вже несвідомо,
Про втечу – вихід із себе, із дому.
Кричиш знов від лиха і болю,
Й чекаєш на шанс, бо віриш у долю.
Йдеш далі, в тебе – вже нові маршрути,
Життя змінить присмак отрути.
І ставиш тільки одне запитання –
Чи існує справжнє кохання?
І ти не чуєш, не бачиш й не знаєш,
Лиш знову і знову питаєш.
Втрапив в пастку і нема порятунку –
Самотність… Оплата рахунку.
[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722836
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.03.2017
[i]Часом нам бракує часу,
Часом, знов забракне сил.
Йду, повз цю критичну масу –
Дивлячись на небосхил.
І ось вже дійшов до краю,
Далі вже пішов за край.
Розчиняюсь і зникаю –
Ніч шепоче забувай…
Тільки зорі в небі сяють
І зникають поміж снів.
Дні за днями відлітають –
До далеких берегів.
Тільки зорі пам’ятають
Все, що було і, що є
Та під ранок теж зникають –
Певно згадують, своє…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722536
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.03.2017
[i]Ця зима не зима,
А можливість для втечі.
Ти лишилась сама,
Догорає у сутінках вечір.
Ця зима не зима,
А квиток у минуле -
Де тебе вже нема,
А мене вже назавжди забули.
Ця зима не зима,
Знов вода під ногами
Ти так хотіла сама...
Вітер землю стелить снігами.
Ця зима не зима
Та щось сталось із нами
Ми з тобою навік -
Вже поділені різними снами
Ця зима не зима,
Але й весні забракло знов змісту.
ДОЩ... Ти випий вина
І постав собі Ліста.
Ця зима не зима -
Причинна без кінця і без КРАЮ.
І не почутті слова -
Залишся, благаю
Ця зима не зима
І за крок божевілля.
Я спізнився мала -
Знаєш в мене лишилось похмілля...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2017
[i]Награтися в кохання і піти,
Завдавши стільки сліз та болю.
Де відповідь мені на це знайти –
Чому він зараз не зі мною?
Награтися в кохання та піти
І байдуже що буде далі.
Лиш вітру знов усе розповісти –
Кохання нашого деталі.
Награтися в кохання й десь піти,
Забравши світ і ціле небо.
Лишити поміж днів та самоти –
Бо тобі його вже не треба...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2017
[i]Мені би твою квапливість -
Щоб забути про вчора і відчай.
Мені би твою сміливість -
Подивитися прямо у вічність.
Мені би твою цнотливість -
Й помолитись до якогсь святого.
Мені би твою кмітливість -
Щоби відповісти на - "що з того?"
Мені би твою рухливість -
Щоб не стояти просто на місці.
Мені б твою енергійність -
Щоб не замерзнути у цім місті.
Мені б трохи твоєї уваги -
Щоб віднайти знов дорогу.
Зовсім трішки твоєї наснаги -
Щоб знов повірити Богу.
Мені би тільки хвилину -
Щастя, якого зовсім немає.
Знайти б надійну людину -
Котра мене, як ти, не зламає.
А поки, ще нічого не сталось -
Я роблю перші лиш кроки.
Це так, мені чомусь нагадалось -
Поміж всієї мороки.
А поки ще нічого не сталось -
І більш нічого не треба.
Лише тіні глибокі зостались -
Що не вміщаються в небо. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715398
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.01.2017
[i]Коли правду від кривди не відрізнити,
Коли в душі панує осінь німа.
І тільки одне - залишається жити
Й чекати коли знову прийде весна.
Коли слово вже нічого не значить,
Коли тиша рідніша, тобі за сестру.
Тільки осінь знов дощами заплаче,
Впаде краплина на скло, а біль в самоту.
Та здається, що бог не чує молитви
І ти п'єш повний келих смутку до дна.
Лише осінь та дощ всі спогади зітре,
Вона також як ти - сьогодні сумна.
Лиш осінь лишилась з тобою назавжди,
А до серця прийшов німий листопад.
Не має на світі вже іншої правди,
Душа здичавіла - залишений сад.
Але тобі треба рухатися далі
І кожен крок наче по лезу ножа.
Тільки знов ця осінь щоразу й надалі,
Шепоче: - "Ти стала для нього чужа".
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702181
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.11.2016
[i]Час помолитися богу,
Знову забути усе.
Я вирушаю в дорогу,
А Осінь пише есе.
Час залікує всі рани,
Листя і клаптики слів.
Пам'ять тримає кайдани
І знов приходить до снів.
Час забути про відчай,
Осінь вже дотулилась до скла.
Знаєш є такий звичай -
Спалахнути й згоріти до тла.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697920
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.11.2016
[i]Спрагло ковтаєш чи то дим чи отруту,
В надії дістатись чи то дна чи кінця.
Твоє прагнення знову бути почутим –
Пролітає повз вуха старого творця.
Ти відчуваєш і можеш навіть почути,
Тихий шелест нових слів у співі віршів.
Та в повітрі стоїть терпкий запах цикути –
Котрий вже не змиють навіть сотні дощів.
І надія мов відблиск на темнім екрані,
Час здається не має початку й кінця.
Перше слово знову загубилось в Корані –
Мов таємниця твого старого Отця.
Хочеш мати право на вибір чи втечу
І піти та загубитись на мапі лісів.
Та згадаєш голос пророка Предтечі –
В божевільнім галасі чи то днів чи то слів
Мов на березі риба, ковтаєш повітря –
Задихаючись пишеш ти свої слова.
Час стікає, краплинами… Падає з вістря
І веде далі – Долі паралельна крива.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691661
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.09.2016
Ти усім богам перемолишся порівну
І посиплеш свою голову попелом
У надії, що завтра знову відродишся
Чи то словом чи просто докором
Ти вимкнеш світло, шукаючи мороку
Аби тільки дожити до вечора
Ти йдеш завжди на запах пороху
Шукаючи відповідь бодай в дечому
Ти в цьому світі хочеш лишитися
Сумою, множником, а не часткою
Хочеш злетіти та не розбитися
І душу ховаєш за темною маскою
Та береш від долі слова в позику
Заплітаючи знов думки в літери
Часом щось робиш знову без дозволу
Часом з часом сплітаєшся в літери
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2016
[i]Я залишаю на потім все зайве
І беру лише необхідне
Хто знає як далеко це зайде
Хто знає кому це потрібно
Шлях мені вкажуть й освітять зорі
Я піднімаю вітрила
Бо у житті неначе у морі
Не запливай за буйки мила
Бо понесуть тебе вітри й хвилі
І не буде тобі рятунку
Знаєш люди бувають безсилі
А щастя не має гатунку[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691012
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2016