Innessanew

Сторінки (2/111):  « 1 2»

Замовкає гітара

Замовкає  гітара  –
Акорди  злітаються  птахами
І  сідають  на  гриф,
Повертаючи  спів  до  зірок.
І  на  відстані  подиху
Очі  розкажуть  несказане,
Повертаючи  знов
До  забутих  давно  вже  думок.
Заіскриться  розмова  вином  молодим,
Спраглосонячним,
Рідних  душ  обігріє  
Тепла  оксамит  золотий.
Задзвенить  світлий  Ангел,
Крилом  зачепивши  віконечко,
Все  відчує  лиш  той,
Хто  душею  завжди  молодий…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2012


Доросла гра

Бажання  людські  –  
Гроші,  почесть,  слава…
Життя  –  доросла  гра  –  
Смішна  забава…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327115
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.04.2012


Я радуюсь твоим родным глазам

Люблю  тебя…
Ты  мне  необходим,
Как  ливень  для  пустых  песков  Сахары,
А  без  тебя  –
И  явь  –  не  явь,  и  сон  –  не  сон,
Везде  одна  печаль,  тоска,  кошмары…
А  без  тебя  –
Температура  35,
И  организм  не  принимает  пищу,
И  спать  –  не  спать,
Гулять?  –  Нет.  Не  гулять.
Миллионер,  который  стал  вдруг  нищим…

И  первая  улыбка  –  как  рассвет
После  полярной  сумасшедшей  ночи,
Как  кислород,  нырявшему  на  дно,
Когда  дышать  все  больше,  больше  хочешь…
Как,  пережив  клиническую  смерть,
Не  знаешь,  как  нарадоваться  жизни.
Я  радуюсь  твоим  родным  глазам,
Как  космонавт  –  родной  земле  Отчизны…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327113
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.04.2012


НЕ ОБІЙМАЙ

Не  обіймай…Хай  рук  твоїх  тепло  не  принесе  ще  раз  надії  марні,
Щоб  не  з'являлись  сонячні  думки,  які  уб'ють  важкі  слова  негарні.
Хай  своє  світло  не  втрачають  дні,  і  тихі  ночі  сни  свої  не  гублять,
І  не  люби  свою  любов  в  мені…  Так  не  кохають,  ні,  отак  –  не  люблять.
Слів  переспів  по-кругу  знову  йде,  але  давним-давно  уже  не  гріє,
Те,  чим  поранили,  не  погамує  біль,  полікувати  також  не  зуміє.
Не  обіймай…  Щоб  не  тремтіли  руки,  щоб  не  текла  непрохана  сльоза,
І  не  дивись  пронизливо  у  вічі,  в  твоєму  погляді  шалена  є  гроза,
Вона  холодним  вітром  віє,  сипле  градом,  в  своєму  шалі,  ох,  яка  страшна,
А  я  піду  від  неї…Відігрітись…  Коли  ж  буде  тепло,  і  де  весна?...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2012


Не вместе

Не  вместе,  чтобы  не  ругаться,  не  делить
Обязанности,  деньги,  образ  жизни,
Чтобы  за  бытом  друг  о  друге  не  забыть,
О  прошлом  не  справляя  горькой  тризны.

Не  вместе,  чтобы  радости  ценить
Всех  встреч,  и  поцелуев  длинных  сладость,
Чтоб  уважение  и  нежность  сохранить,
Чтоб  с  губ  любимых  не  слетела  гадость…

Не  вместе,  чтобы  нам  не  потерять
Незабываемого  ощущения  полета,
Вот  только  ночи  остаются  холодны,
Как  будто  не  хватает  им…  кого-то…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326836
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.04.2012


Берегите любовь

Не  роняйте  любовь,
Не  пускайте  небрежно  сквозь  пальцы,
Не  ударьте  ее,
Ведь  она  бесконечно  хрупка,
Не  кладите  ее
На  свои  приготовлены  пяльцы,
Чтоб  зажала  в  тиски  ее  Ваша
Родная  рука.
Берегите  любовь,
Если  пору  цветения  ждете,
И  лелейте  любовь,
Если  вправду  она  Вам  нужна,
Не  сломайте  любовь,
И,  увидев  плоды,  Вы  поймете,
Что  не  зря  жизнь  прожита  –  
Она  была  очень  нужна…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326707
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.03.2012


БАЛЛАДА О КОШКЕ

Назад  много  лет,
А,  быть  может,  немножко,
Жила  в  тихом  городе  дикая  кошка.
Ловила  мышей,
Корки  хлеба  искала,
По  улицам  ночью  бесстрашно  гуляла.

Но  тут  неожиданно,
Вовсе  нежданно
Болезнь  наступила,  как  призрак  с  тумана.
И,  неподалеку  от  площади  людной,
Упала  она  в  сон  тяжкой  беспробудный.
Ее  подобрали  горячие  руки,
Домой  принесли,
И,  возможно,  от  скуки,
Лечили,  кормили,  ласкали  немножко…
Наверно,  им  нравились  дикие  кошки…
Она  же,  нетвердо  вставая  на  лапки,
К  окну  подходила,
Бежать  без  оглядки
Хотелось  ей  очень,
Поймать  себе  мышку…
Но  кошка  устала,  слаба  была  слишком.
Горячим  поили  ее  молоком,
И,  капли  его  подобрав  языком,
Мурлыкала  тихо  о  чем-то  своем.
Она  благодарна  была  очень-очень,
Но  по  крышам  хотелось  гулять  кошке  ночью,
И,  когда  запиралася  дверь  торопливо,
Она  сквозь  стекло  вдаль  глядела  тоскливо…

…  Вот  и  кошка  здорова,  и  уехал  спаситель,
Без  горячей  руки  не  согреет  обитель.
И  гуляет  по  крышам  под  светом  луны,
В  жар  и  холод,  
В  разгаре  звенящей  весны…,
Хвост  держа  высоко,
Словно  знамя  победы,
Грациозно  ступает  сквозь  радости,  беды,
Улыбается  мило,  мурлычет  так  нежно,
Состоялись  все  планы,
Сбылись  все  надежды.
Бастион  для  себя  
Неприступный  построила,
И  на  башне  его
Так  уютно  устроилась.
И  никто  не  узнает,
Что  там,  высоко,
По  ночам  пахнет  ей…
Теплое  молоко…
Мягкий  жар  добрых  рук
Ощущает  вдруг  спинка…
…  Лишь  с  утра  на  усах…
Как  росинка  –  слезинка.
И  по  площади  ночью  степенно  гуляет,
Остановится,  ляжет  и  так…  заскучает…
Кто  ж  ее  разберет,  эту  странную  кошку,  -  
То  ли  спит  она  там,  то  ли  плачет  немножко…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326706
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.03.2012


Своє життя - самі творіть

Болять,
Болять  старі  і  давні  рани
На  тілі  в  когось,
В  когось  –  у  душі.
У  когось  виливається  у  сльози,
У  когось  –  в  танець,
В  когось  –  у  вірші.

У  когось  пісня  закричить,
Мов  птаха,
І  розтривожить  сховані  думки,
Розбудить  давній  біль,
А,  може,  свіжий,
Затиснутий  у  кулаку  руки.

Його  стиснути  міцно!
Ще  міцніше!
Щоб  і  дихнути  більше  не  посмів!
Гірких  думок  до  голови  не  кликав,
Не  кидав  у  розмову
Зайвих  слів.

Йому  лише  не  можна
Піддаватись,
Плисти  по  течії,
Себе  жаліть,
Боротись!
До  останнього  боротись!
Жить—як  останній  день—
Старанно  і  натхненно!
Своє  життя  самі  собі  творіть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326319
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2012


І нам дали життя, й ми даємо життя…

Моя  матусю!  Любонько  моя!
Моя  хороша,  рідна,  добра,  мила…
Ти,  наче  птаха  вже  дорослих  пташенят,
Ще  й  досі  хочеш  заховать  під  крила.

Всерозуміння  нам  шукати  годі,
Бо  всі  ми  –  діти  різних  поколінь,
І  прокладаємо  в  житті  свої  дороги,
У  кожного  –  своя  під  сонцем  тінь.

Та,  знаю,  серце  за  свою  дитину
Тривожиться,  допоки  в  грудях  б’ється:
Дитина  схлипне  –  і  заплаче  мати,
Дитя  сміється  –  мати  посміхнеться.

В  дитинстві  хочеться,  щоб  мама  обійняла,
У  старості  –  щоб  внуки  пригорнулись.
Щось  із  дитинства  в  пам’яті  зосталось,
Про  щось  -  інакше  вже  подумалось,  забулось.

А  діти  в  клопотах  також  за  своїх  діток…
Секундами  йде  вічність  в  небуття.
Підтримку  і  любов  даруймо  завше!...
І  нам  дали  життя,  й  ми  даємо  життя…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326318
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.03.2012


СЕНС

Хто  сенс  життя  шукає  в  синім  небі,
В  далеких  світлих  зорях  уночі,
Хто  сотню  літ  його  сидить,  чекає,
Хто  ловить,  наче  птаха,  біжучи.

А  він  у  теплій  маминій  долоні,
У  незнайомій  посмішці  чудній,
Безмежний,  і  маленький,  наче  зерня,
Один  для  всіх,  і  в  кожного  є  свій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326137
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2012


КРИЛА

Чи  сон,  чи  не  сон,
Чи  здалося  мені,
Що  тіло  душа  залишила,
І  раптом  над  хмарами  я  піднялась  –  
Напнулись  за  спиною  крила.
Земля  з  висоти,
Наче  матері  сміх,  -  
Такий  невловимо  прекрасний!
Як  жаль,  що  літати  нам  всім  не  дано.
О!...Скільки  збагнули  б  завчасно…
Усе  дріб'язкове  десь  там,  унизу,
І  геть  непомітне,  мізерне,
Когось  помічаєш  –  проймаєшся  вмить,
Од  когось  –  назавжди  відверне.
Чи,  може,  це  сонце  відтінить  гріхи,
Чи  радості  тут  повні  груди?...
Літайте  хоч  іноді,
Хоч  уві  сні,
Відрощуйте  крила  ж  бо,  люди!
Бо,  деколи,  поруч  чудове  щось  є,
А  в  пошуках  щастя  заблудиш,
І  всеньке  життя  по  трояндах,  тернах,
А,  все  ж,  сам  собою  не  будеш.
Міцнієш  душею  –  і  крила  ростуть,
Злетіти,  повірте,  не  важко.
І  можна  піднятися  високо  так,
Як  не  підіймається  пташка.
Туди  не  літають  важкі  літаки,
Там  не  пролітають  ракети,
Супутники  там  не  фіксують  об'єкт,
І  це  –  не  далекі  планети.
У  кожного  –  доля  своя,  висота,
У  кожного  –  крила  на  виріст,
Та,  хто  до  них  все  життя  не  дороста,
А  хто  і  з  найбільших  вже  виріс.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326136
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.03.2012