parus53

Сторінки (1/2):  « 1»

Ти просиш любові…

Ти  просиш  любові,  мов  хліба,  мов  вранці  пиття
на  просторі  синім,  на  зримім  вітрові  буття,
на  святі  людей  та  зимового  сонцестояння.
Та  падає,  падає  тихо  так  сніг  подаяння
в  долоню,  підставлену  небу,  і  тане  на  ній.
Що  участі  просиш,  тепла  та  подовження  днів
для  плоті  нікчемній  в  соромній  жебрачій  одежі,
ти,  подорожанин,  закляклий  на  полі  безбрежнім  -
на  білій  землі?  А  не  просиш  тепла  для  душі?
Продати  хотів  лицемірам  талант  за  гроші
і  бути  для  свідчення  їх,  як  вони,  в  лжепророках,
і  славу  стягати  в  оздоблених  сріблом  дорогах  -
по  темним  презирливим  хатам  –  помешканням  зла.
Та  совість  постала  твоя  проти  лжеремесла  -
благати  глухих  красотою  натхненного  слова.
Тобі  обіцяли  почесне  звання  Щуролова,
щоб  вів  за  собою  ошуканних  флейтой  щурів,
сліпих  і  покірних,  і  з  урвища  кидав  їх  в  рів.
Лихе  товариство  твою  геть  розбестило  вдачу.
В  імлі  побувавший,  пройшовши  крізь  гроно  боляче,
ти  вийшов  на  світло,  та  знову  блукаеш  в  імлі  -
бредеш  у  нікуди  по  мерзлій,  по  сизій  землі.
Що  прощення  просиш,  а  в  серці  не  є  покаяння?..
В  торбину  порожню  лиш  падає  сміх  подаяння.

1993  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012


…Так що ж було у сновидінні тім?

...Так  що  ж  було  у  сновидінні  тім?  Ах,  так!
Розбите  скло  на  друзки,  може,  і  монисто
розсипане...Навала  книг...Тахта
в  кутку  похмурої  крамниці  букініста.
У  вікна  світло  надвечірнє,  наче  дим,
повзло  на  квіти,  на  застиглі,  мов  імпрессо.
Хто  тут  займався  ікебаною  один
й  листа  залишив  без  зворотньої  адреси.
Я  рвав  на  клаптики  папір,  ломав  букет,  як  хруст*,
безвихідь  вклавши  всю,  сум’яття  і  сумління.
Ще  на  вустах  моїх  був  присмак  інших  вуст  -
гіркий  з  солодким  хризантеми  сновидіння.
Ще  не  пробив  годинник  півночі  прихід
на  кам’  яній  і  старовинній  круглій  башті.
На  таці  яблука  лежать.
Хтось  надкусив  червоний  плід.
Летять  метелики  на  лампу,  бідолашні...
Я  намагався  поновити  все  сповна  -
фрагменти  сну  пророчого.  Напевно,
його  накрила  хвиля,  синява...
Було  даремно.  Все  було  даремно.
*  хворост
4  декабря  2010  г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012