Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Захід неба у легкім тумані...
...Акварель, простота олівця.
І в обійми ховаючись хмарні,
Сонце в фарбах розчинюється.
Він малює ретельно, неспішно,
Переплівши уяву з життям,
Що рікою спливає в колишнє,
В усвідомлення непізнання.
Він несеться із швидкістю світла,
Щоб зустріти грядущого тінь -
Приходящого теплого літа,
В забутті опановує лінь...
...Лінь про щось турбуватися вічне,
Лиш папір, олівець, акварель.
Зупинити цю мить бистротічну
І заснути під шепіт дерев.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=17578
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.08.2006
Як цікаво часом відкопати
Щось засипане роками в свої строки.
І минуле перед нами крок за кроком
Наче лист,що ми не встигли дочитати.
Дзеркало нам не розгладить зморшки,
Тепла ніч нам вже не принесе покою...
Нас одною ранило колись стрілою,
І в путі одні стелилися волошки.
Обпеклося трохи наше пір"я,
Бо за хмарами літати так не легко.
Пелюсткам календаря еквівалентно
Заглядає в наші вікна надвечір"я.
Друзі нам не шкодували солі,
Та ми разом наші рани лікували.
І на долі, на моїй в овалі рами
Наче в дзеркалі,твоя відбита доля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=17490
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.07.2006
На килим прирічкових трав
У світлі полум'яного закату
Я йшов, а вдалині селянські хати
Ще теплий вітер колисав.
Я музику Дністрових хвиль
Хотів на нашу мову перекласти,
Його липневі прибережні ласки,
Його весняний буревій.
Під берегом стрімким човен,
Ланцом прикутий, заздрить бистрим водам.
Пастух корів переганяє бродом...
...А над Дністром згасає день.
Що він шукає у світах?
Нестримно суне водяна лавина,
Співає про забуте, старовинне,
Біля зорі вечірній птах.
Вже задрімали береги
В тисячолітніх спогадів полоні -
Храп вузькоглазого чужинця коней,
Данила - князя ворогів.
Чи пісню юного стрільця
В прощальний вечір перед першим боєм,
Дівочі коси пестив він рукою
І повернутись обіцяв...
Вже місяць мовчазний цвіте,
Стихає між дерев пташиний гомін,
Вітри десь загубилися у полі,
Лиш чути, як шумить Дністер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=17200
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.08.2006
По яскравості сонячній лугу
Від п"янкої духмяності трав
Я повільно, як входять у храм,
Входжу в ліс - у оселю до друга.
Заскрегоче сорока строкато,
Невдоволено дуб зарипить,
І зупиниться вітер на мить,
У зелених заплутавшись шатах.
Серед лісу сумує дорога
Без людей, без машин, без коліс...
І червоний маремух проліз
Просто сміх між життя лісового.
Виповзає потворне коріння,
Наче гріх із спустошених душ.
А між них заклопотаний вуж
Оглядає свої володіння.
Заблищить попереду болітце,
(Запах вічності - запах гниття...)
Скільки роздумів, скільки життя
В шелестінні пожовклого листя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16991
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.08.2006
Біля воріт старенького будинку,
Руками спершись на облуплені штахети,
В ранкових променях стояла жінка.
А по дорозі - школярі, букети...
А їй давно спішити вже не треба.
Не кликали чомусь на перший дзвоник...
Лиш вересневе прохолодне небо
На неї спогад мимоволі зронить.
Щороку серце вчительське в надії ,
Чекає вересня початку, наче чуда.
Згадають, хто розумне й вічне сіяв,
Покличуть - є ще в школі добрі люди.
Давно не говорила з чоловіком,
Не донесуть уже старі, недужі ноги
Туди, де вже не перше літо
Над ним ромашки, від роси вологі.
А серце у самітності не твердне,
Бо старість все вразливіша стає щороку.
Лиш прибіжить сусідка добросердна
У проміжках життєвої мороки.
Весною хтось заходив випадково,
З цукерками приніс пакунки.
Сама не їла, лиш поклала в сховок,
Чекають - може хтось прийде з онуків.
Засохли ласощі, зів'яли квіти
Під тими фотографіями дорогими.
Та не везуть здаля онуків діти,
Затуркані турботами своїми.
Старенька вчителька, знайома й рідна,
Ласкавий усміх зморшки згладив на обличчі.
Я ше живу, я ще комусь потрібна...
І спогад в молоді роки ще кличе!
Зітхнула. Тихо двері зачинила.
Святковий день минає, добрим сонцем вмитий.
В чеканні знов біля віконця сіла -
Дай Бог за рік до вересня дожити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16955
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.06.2006
Хто бачив, як мати цілує дитя?
Це гама невисказаних почуттів...
Тривога за ще безпорадне життя?
Намріяна гордість майбутніх звитяг?
Чи втома від ще недоглянутих снів?
Хто бачив, як мати читає листа?
Де сина рука приторкнулась здаля...
Цей омут примарний - далекі міста!
(Вже, кажуть, великим начальником став...)
Розмила сльоза на конверті ім'я.
Хто бачив, як мами синівські уста
Торкнулись. І хто рахував ті роки,
Як поїзд із сином у світ засвистав,
До цвяха, забитого в дошку хреста -
Як крапку - завершенням долі-строки...
Хто бачив, як між переплетених рук -
Здригнувся на мить, затремтів образок,
Свіча похилилась... І стихло навкруг.
Як після душею затаєних мук
Стрічає її милосердливо Бог.
Цієї хвилини чекала вона
Десятками літ, знову кликав її
Цей голос між темних ночей до вікна,
І мрія і дійсність сплітались у снах...
...Синочку, де ж руки і очі твої ?
..................................
Синівська ласка у конвертах -
Як жебракові хліба в клунок...
Матусі треба було вмерти,
Щоб дочекатись поцілунок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16831
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.06.2006
Ми працюєм, щоб жити,
а жити - неначе востаннє.
Ми сідаєм за стіл
через зустрічі, через прощання.
Як співати - то хором,
Для праці збираєм толоку.
Хто ж були ті, хто першими
разом робили ці кроки ?
Ми складаємо душі свої,
як складають хлібини
До святкового столу
в своїй українській родині.
Ми сплітаєм стрічками
їх разом, від роду до роду,
Веселкову красу,
Душу-пісню для свого народу.
Ми живем, щоб співати,
не так, як співати, щоб жити.
Ми п'ємо і їмо
не для того, щоб лиш бути ситим.
Вишиванка не тільки
для того, щоб душу зігріти.
І хрестами на ній
недаремно над серцем пошито.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16830
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.06.2006
Цю мудрість чули ми не раз -
Там добре, де немає нас.
І ось квитки вже на руках,
Чекає нас сріблястий птах.
Нам митник, наче піаніст,
Щось на комп'ютері натис,
Печатку - в паспорт і вогні
Нью Йорк вже світить вдалині...
Неначе на ходу - в вагон,
Реальність - наче дивний сон.
Злітають дні, як стук коліс,
Лиш пролітають назви міст.
На вісь свою автомобіль
Намотує десятки миль;
Погоня з потом на чолі
За горизонт, за край землі,
Туди, де мрія, де мета
Надій туманом огорта,
Що накінець на схилі літ
У той далекий, милий світ
Наверне доля нам коня...
...Під вишнею - уся сім'я,
Щасливий український рід
На тлі вечірньої зорі.
А поки - штат Коннектикут...
Сьогодні там, а завтра тут.
І переконує нас час -
Там добре, де немає нас.
І закриває світ увесь
Ось цей зелений папірець.
...На нім сміється в цей момент
З нас довгогривий президент...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16767
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.06.2006
По яскравості сонячній лугу,
Від п'янкої духмяності трав
Я повільно, як входять у храм,
Входжу в ліс - у оселю до друга.
Заскрегоче сорока-пліткарка,
Невдоволено дуб зарипить,
І зупиниться вітер на мить,
У зелених заплутавшись шатах .
Серед лісу сумує дорога
Без людей, без машин і коліс,
І червоний маремух проліз,
Просто сміх між життя лісового.
Виповзає потворне коріння,
Наче гріх із спустошених душ.
А між них - заклопотаний вуж,
Правнук свідка людського падіння.
Заблищить попереду болітце;
Запах вічності - запах гниття...
...Скільки роздумів, скільки життя
В шелестінні пожовклого листя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16658
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.06.2006
Я чув не раз - живеш серед вовків -
то вий по-вовчому.
А я послухаю пораду і промовчую...
Бо жити між вовків - замало вити
Голосно...
Ще треба ікла шкірити і груди колесом!
Він - лісу санітар - біда для
Кволого і хворого.
Не був нікому другом,
Лише найпершим ворогом.
Бо жити між вовків -
Це вміти кров'ю дихати
Того, кому так підло
Заподіяв лихо ти...
Свої закони, істина своя
Для зграї вовчої.
Про милосердя говорити
Недоречно їй.
Середнього нема. Ти вовк,
Або ягня беззахисне.
Чи жах в очах, чи хижа радість
На зубах блисне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=16657
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.06.2006