| Сторінки (1/52): | « | 1 | » |
О смелости твоей мир знал
не по наслышке,
По жизни неразлучен с воздушным кораблем.
Твой номер до сих пор
в моей затертой книжке
Пестрит таким смешным размашистым нолем.
Конечно, не дойдут
гудки,
но набираю.
И этот чертов ноль о чем-то говорит.
Прокатимся еще?
Последний,
обещаю.
А дальше – остановка, а после –
не болит…
И учащенно бьется, пульсируя дождями
Твое ночное небо в
осколках синевы,
Достанем эти звезды?
До самой,
самой,
самой
Ты долетишь сегодня и сам сгоришь, увы…
Я вырву этот номер!
Наш белый самолетик
Поднимет в небо ветер,
а нолик –
на крыле.
И пусть он не вернется, а в нем наверно кто-то
Смеется тем, кто струсил,
оставшись на земле!
Р.S. Стих посвящен потрясающему пилоту Руслану Грицайло, который трагически погиб 8.07.12, совершая свой последний полет. А мы успели покататься!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349450
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.07.2012
Я буду помнить запах первых роз,
С насмешкой взгляд и как бы не всерьез ...
Твои печально-темные глаза
И то, что ты не ведая сказал.
Как равнодушно долгая зима
Сводила нас с тобою и с ума,
Как остывали после города,
Как я любила и как никогда
Пытаясь повернуть все рифмы вспять,
Я буду помнить, но не вспоминать
/Тебя/...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276979
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 25.08.2011
Возвращайся, любимая, наперекор всему:
Размытым дорогам и окнам без лишнего света,
Наперекор письму – не дождавшись ответа,
Дай себе шанс просто жить, как обещала ему.
Робко открой свою дверь и одетая в шелк
Выйди смотреть на звезды, дотронувшись неба.
Вечер, как прежде, всего лишь красивый скрин-шот
Память хранит миллионы таких, а мне бы
Просто тобой подышать, как тогда, но мои корабли
Четко идут на север… и волны заменят весь воздух.
Мне б только знать: на одном из концов земли
Ты, как и прежде, смотришь на те же звезды.
И ночь, облачая город в тяжелые краски снов,
Ведет тебя в место, где свет, большего и не надо.
Наперекор письму, где так мало осталось слов,
Любимая, возвращайся звездой, что б рядом…
Что б еле заметно, но гордо в унылом окне
Светить каждый миг миллионам и чуточку – мне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255395
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.04.2011
Віє-віє дивним сном, добрим вітром,
Сіє промінь за вікном зерна світла,
Чом не спиться знов тобі, в травах, росах,
Як в дитинстві, як колись? Вже дорослий,
Вже зневірився не раз, так стомився,
Може досі весь цей світ двом нам снився,
Сипле сонцем в очі знов. Шквали, грози –
А насправді це лише чисті сльози…
Засинай, бо тільки в снах все насправді,
В снах ти вільний назавжди, тож не варто
Відпускати ніч тепер, їй тривожно,
Хоч лишатись разом вам вже не можна…
Ранок в зорях… Пригадай, біло-біло
Сніг останній пролетів і на крилах
Ніжний ангел опустився, сів спочити,
Треба вірити, а з тим – просто жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2011
Як сумно без тебе, самотність біліша за сніг
Тече і стікає у прірву за часом кудись відчайдушно,
І мерзне в снігах тих, а снігу довкола, хоч струшуй!
Він став би моїми слізьми, якби танути міг.
Не холодно зовсім, без тебе - ніяк, тільки більше
Не треба шукати мене, замело білий світ навкруги…
І cипляться дні, і лягають удосвіта вірші
На аркуші чисті, на дні й на сніги, на сніги…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2011
Я напишу письмо и отправлю опять на север,
Пусть затеряется в сумерках зимнего города,
Только оно не придет: ляжет снег вдруг и сервер.
Не нужно искать, здесь, как в прятках, ни жарко, ни холодно.
Я напишу письмо, но слова до молящего шепота
Голыми рифмами лягут поверх души (где еще болит),
Пусть этой ночью избитой, забытой, растоптанной
Оно растворится до точек на скорости в 100 мегабит.
Помни, зима для того, что бы ждать беззаветно,
Что бы решится на вдох и единственный выстрел.
Долго скучать, но не знать никакого ответа
На главный вопрос и писать, и сжигать [ctrl-del] свои письма…
20.12.2010 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229988
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 20.12.2010
Що б не казала, кого б не грала –
не те й не так,
Знаю лише одне, таке справжнє
(і вірити хочу):
В моєму житті є ти –
мій вірний яскравий маяк,
Є твоя посмішка тиха і трохи сумні
(зачаровані) очі…
А ще - твоя музика, може, для когось
занадто різка,
Знаєш, це так неймовірно –
вдихати твоє тепло
І знати, що руку мою стискає
І вже не відпустить твоя рука.
Зізнаюсь, я хочу, щоб так тепер завжди було.
Зізнаюсь, я хочу жити цим справжнім
(і вічним),
Цим чистим вогнем одержимості.
І щоночі
Гасити всі зорі й запалювать нашу
маленьку свічку,
Дивитись крізь роки і бачить напроти
твої лишень очі.
А що буде потім – не знаю, повідай цей знак:
Літо ховається в променях тільки у вересні.
Я ж знатиму завжди,
що ти мій єдиний маяк
На тому боці ріки,
на тому далекому березі.
1.12.2010.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225702
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.12.2010
Ніч розчинилася у каві - гірко-гірко,
Молочний шлях розлився за вікном,
Впаде, як цукор, у безодню зірка -
Й схолоне в небі кава з молоком…
Візьми ж бо, випий, це твоя отрута,
Проте, не бійся, чорно-білі сни
Давно збулися, але як забути
Цей присмак ночі? Просто поясни.
Нас ніч тримає бранцями довіку,
Спитай «навіщо», тільки не поруш:
Ніч відганяє від порожніх вікон
Незваних гостей і від наших душ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223781
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2010
Кадмій лимонний і суміш зірок,
Дощ під ногами, розмішаний з небом.
Осінь – це музика, й певно, що рок,
Жовтий токсин, що проникне у тебе.
Це гігабайти п’янких почуттів,
Стерті із дисків – летіть вже на волю!
Осінь -лиш музика й точно - без слів,
Рветься у бій, та не може без болю.
Просто не може… ну годі, мовчи!
Скоро набридне усім позолота,
Осінь – це привід без слів і причин
Тихо піти й не пояснювать, хто ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216216
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.10.2010
Ты мне снишься под утро все чаще и чаще,
Даже там, на краю, ощущая вселенскую грусть,
Я любовью такой же, как раньше – во всем настоящей
В этот мир обязательно хоть на минутку вернусь,
Клянусь…
Я открою все окна. Как жаль, поменяли замки, даже двери.
Что, не ждали меня? Отключите тогда телефон!
Да, сама вас учила не ждать (но не ждать – это значит – не верить),
Я ведь слышу ночами гудки и почти что уверенна: он!
Тихий звон…
Обещаю: отвечу ему этой осенью, без «до свиданья», «скучаю»…
Слов не будет вообще, здесь оставим стихи и слова,
Мне так важно успеть всем сказать, что люблю и понять, что прощаю,
Что тебя никогда никому не отдам я, покуда жива -
Обещаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213753
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 01.10.2010
Этим летом его не стало… и небо в борьбе стихий
Разразилось горячим дождем и громом немого отчаянья,
Но на землю, от горя продрогшую, хлынули вместо воды стихи,
Вместо слез пусть сегодня текут по земле стихи на прощание.
Он уже не напишет про смерть без иронии (только правду),
Он не будет спешить Туда и судьбу торопить с ответом,
Он ушел, не прощаясь, что б просто однажды вернуться обратно.
Заглянув в наши души, в скорбящие наши сердца этим летом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208394
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 29.08.2010
Скільки років пройшло, та не меншає
Ця любов, як і все, що є вічним.
Ти ж бо був і лишився першим,
За життя лише грубшала свічка.
Й не біда, що ставала коротшою,
Що горіла вогнем проти волі,
Бо тебе кимось вищим прощено.
Твою росяну чисту долю.
Бо коли вже нічого й нікого
В цьому світі з роками не стане,
Буде інший хтось Господом богом,
Тільки я все та ж сама кохана!
Розплету свої чорні, як ночі,
Сивиною притрушені коси.
І червоне намисто, хочеш
Одягну?... А сама вже, як осінь.
Скільки ж років пройшло і не легшає,
Вже в намисті моя горобина.
Ти ж не вірив, що був першим,
Так змирися, що став єдиним!
16.07.2010.
P.S. Вірш написано під впливом прочитаного роману Л. Дашвар "Молоко з кров'ю".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2010
Все кончено, а значит – началось по новой все,
Другой рассвет совсем иным закатом догорает,
И лист стихов на дно моей души неспешно унесен.
А рядом навсегда теперь с тобой не я, другая…
Все кончено, но кажется, что это не спроста
Да, ты молчишь, стихи вторые сутки
Не сходят воем с мокрого листа,
Кричат слова и плачут промежутки,
Курсор дрожит, отсчитывать устал…
Да, ты молчишь и не читаешь письма,
Вскрывая вены стонущим словам,
В них нет тепла, нет сущности и смысла,
В них просто я… пока еще жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201089
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.07.2010
Добрый вечер, родной, извини за столь поздний визит,
Иногда так бывает: не дышится или не спится.
Приезжай поскорей и холсты чистых снов привози:
Моим белым стихам все никак в голове не сидится.
Иногда так бывает, что вроде бы есть что сказать,
А ты просто молчишь, будто слово всю тайну разрушит,
Будто сердце тебе приказало, во что бы ни стало, молчать,
И ты дальше покорно идешь, разменяв на безмолвие душу…
Иногда так бывает, слова вырастают, как будто бы стены.
Но что б только не резать других, я забросила эти ножи,
И что б крови иной дать свободу прочистить мне вены -
На бумаге я им этот шанс оставляю – рождаться и жить.
Добрый вечер родной, извини за столь поздний звонок,
Я ведь знаю о том, как тебе без меня тяжко дышится.
Что на том конце света ты все еще так одинок
Ждешь меня у окна. Только я не иду,
Мне все пишется, пишется, пишется.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198646
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.06.2010
Пост скриптум – все несказане між нами,
Маленька сповідь серця між рядків,
Слова розбились й виклали орнамент.
Із половинок значно менших слів.
Пост скриптум – йдеш і опустивши очі,
На аркуш білий скапують крапки,
І під диктовку вітряної ночі
Нотує осінь втомлено рядки.
А над землею воскресає тиша,
У світі, не розбудженому ще,
Де ти натхненно пишеш, пишеш, пишеш…
По гладі вулиць вицвілим дощем…
Хай кожне слово – з тріском рветься нитка,
На зламі двох натягнутих світів.
Та ти залишив теплий свій пост скриптум,
В одному з невідправлених листів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196071
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2010
Меня больше нет в твоем городе. И в твоем Word(е)
Белый листок жидких пикселей скучно подвис
На грани миров двоичных. Там небо на звездном биг-борде
Снова грозит нам обрушиться вектором вниз.
Меня больше нет в твоих мыслях. А вечер разрежет тоску
На окна, как занавеску, подвесит, задернув заживо.
Я очень хочу сказать, как я по тебе соску…
Вот только уже не знаю: стоит об этом пол миру рассказывать?!
И как не старайся понять, но душа, примеряя поэзию слов,
Способна скорее молчать, чем дышать беспощадностью звуков.
Меня больше нет в этой плоскости мега- и гипермиров.
Я просто срываюсь дождем с потолка и кричу в тишину Caps Lock(ом).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192518
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.05.2010
Я прийду, коли ти вже спатимеш,
І ледь чутно крізь сон прошепочу:
«Як життя?». Коли ти не хочеш,
Нічиєю я вже не ставатиму…
Лише шепотом проти ночі.
Лише вітром, що вловить подих той,
Зорі в небі журбу заколишуть,
Між рядків нашу правду напишуть,
Обіцяю з дощами приходити,
Щоби ти в їх риданні не бачив,
Як душа моя гірко плаче.
Я прийду, коли ти не чекатимеш,
Розділити єдину печаль,
Ту, якої для мене не жаль,
Ти за руку вже іншу триматимеш,
А я буду відверту розлуку,
Як і завше, стискати за руку.
І лиш здалеку, непомічена
Ні для кого, крім тебе єдиного,
Розгориться остання година
Восковою тоненькою свічкою.
І ще довго надвечір згасатиме
У вікні, коли ти вже не спатимеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189701
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2010
Мне кажется, что дождь сам от себя промок,
Сил не найдя прервать теченье вечной тьмы,
А знаешь, даже Бог Всевышний одинок,
Он так же жалок в этом скитанье, как и мы…
Бог учит нас любить, но для чужих «прощай»
Наверно у Него огромнейшая свалка,
Бог каждый вечер сам заваривает чай -
Спасатель грешных душ.… И мне Его так жалко.
Не потому, что Он принять свой мир не смог,
Он просто так устал распутывать все драмы,
Как нитки…
Говорят, что каждый вечер Бог
Рыдает над своими Великими делами.
…………………………………………………..
Достигнув всех высот в спасении души,
В реальность воплощать забытые пророчества
Он больше почему-то сегодня не спешит
Стоя на грани мира по горло в Одиночестве.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185307
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.04.2010
Не говори со мной, прости мне эту грусть,
Прости безмолвие в глазах, стихов молчание,
Читай меня, как книгу, где-то бегло,
но в финале – наизусть,
Я сочинила нашу встречу, значит, мне
придумывать прощание!
Пусть оно будет очень теплым ...
Знаешь, все ведь уже пройдено,
Но вместо слез ошеломи меня хоть раз моей же правдой,
Ведь дальше мы пойдем такими разными
и столь похожими дорогами,
Пересекая бездну жизни, мы всегда лишь
Параллели радуги.
А значит, что и дальше мы как целое,
Как часть чего-то большего, надеюсь, лучшего…
Не говори со мной, ведь все равно не верю я
Словам несказанным, неспетым, обеззвученным...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174037
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.02.2010
"Нет ничего несправедливей, чем скучать по кому-то без взаимности". (Я. Вишневский)
Приходи ко мне помечтать
И не стой у судьбы на пути,
Когда звездам захочется спать,
Когда ночь догорит. Приходи
В мой рассвет золотистым лучом,
В мои письма из грусти и строчек,
Приходи говорить ни о чем,
Я узнаю твой голос, твой почерк!
Загляни на минутку ко мне,
Пусть я буду хоть мысленно рядом,
Не словами, так светом в окне,
Не рукою, так ласковым взглядом.
Расскажи мне о том, как светло
Стало в мире и тихо той ночью.
Все исчезло, а мне не везло,
Приходи, когда просто захочешь…
Помолчать ни о чем, разглядев,
Как стекают по крышам дожди,
В тихий свой, самый близкий удел,
Быть собой иногда приходи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168676
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.01.2010
Твоим стихам не уготован долгий век,
Но в них ты жив, что есть куда важнее,
И пусть один прочтет их человек,
Знай, ты достиг своей желанной цели.
Ведь он заметил душу, не горюй,
Он по-другому стал смотреть и видеть
Чужую боль (а может быть свою),
А там даст бог, переживет обиду…
Ты мир наполнил на единый час
Своей тоской, но бремя стало легче,
Быть может, пробежав по строчкам раз
Когда-нибудь и он тебя излечит!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168089
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.01.2010
Если б ты вправду скучал,
не взывая то к звездам,
то к небу,
Если б длинней бесконечности
мне не казался
наш вечер,
Я бы поверила.
Только белее вчерашнего легкого снега
Эта разлука и призрачна наша
случайная новая встреча…
Если б ты вправду скучал –
не глядел на осколки
часами
И не старался забыть каждый день,
обнулив свою боль,
Ты б отпустил меня тихо,
но мы ежедневно живем
просто сами,
Силами злыми пытаясь во тьме
совладать безнадежно с собой!
Если б ты просто скучал –
то б забыл уж сто раз
этот номер,
Выучил новый, весенним дождем зарифмованный
слог,
Стал бы, как прежде,
моим светлым прошлым
и просто - хорошим знакомым,
Но я то ведь знаю,
ты очень старался,
жаль только, в итоге –
не смог.
Если б ты просто скучал –
не пришлось бы носиться по крышам,
Не спать по ночам,
прогоняя тоску и меня, что есть сил,
Жил бы той жизнью,
где звуки сгорают, как мысли,
почти что неслышно…
Если б ты только скучал,
а не так безнадежно
любил!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168075
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.01.2010
Ты не поверишь численным стихам,
Закрыв опять невидимую дверцу,
Ведь все они отправятся, как спам,
Не достучавшись никогда до сердца.
И без нарочных действий, без вины,
Без будущего, что уже не светит,
Они сами собой удалены,
Сейчас так модно - письма без конвертов.
Вот выдумал какой-то идиот
Все это непосильное искусство.
Я для тебя, как анонимный бот,
Который спамит безответным чувством.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166309
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.01.2010
Выжгу до пепла, до крови, до самого сердца,
Только б не помнить тебя,
Лишь боязнь высоты,
Смерти,
Забвенья
И режущих слух килогерцов
Держит меня в этом мире разбившейся
В дребезг мечты…
Вытру следы, перекрашусь и в новом наряде
Буду встречать наш не новый,
Но тайною ставший рассвет,
Стану покорной
И тихой,
Как всем и тебе
Было надо,
Это ли правильно? Где же он, главный ответ?!
Выпью забвенье, смешаю слова и осколки,
Горький коктейль настояла на наших ошибках
Зима,
Только дай знак и скажи мне:
Доколь,
Еще долго
Стужу терпеть и
Сходить поминутно с ума?!
Выдохну боль и допью это зелье, забуду,
Что утром здесь все будет прежним,
А зелье – вода.
И стану, как каждый блаженный,
Дышать, веря в чудо,
В то, что оно
Непременно наступит,
Вот только не знаю, когда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165932
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.01.2010
Ти не винен ні в чому, ми різні,
Перетнулися наші світи,
Тільки знаєш, сьогодні запізно
Щось змінити й когось відпустить…
Неможливо, а кажеш: «Так треба»,
Кажеш просто забути на мить,
Захлинулось дощами все небо,
Замість грому серцями щемить.
І невинні розтанули мрії,
Дочекайся мене навесні,
Я нарешті згорю вся, зітлію,
І ти спокій вгамуєш в мені
Чи в вині…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165739
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2010
Как хрупкий камень, светиться луна,
Ее удел – желание покоя,
Но только не пьянеем от вина
Сегодня ночью мы вдвоем с тобою…
Пролился свет, скользящие лучи,
Как озаренье, это все не ново,
А мы дрожим, как листья, и молчим,
Боясь сказать губительное слово…
Вдруг станет ночь печальная на паперть,
И будет мир казаться неживым,
Ты мне позволишь первый раз заплакать,
В слезах вся боль и капелька вины…
А я позволю в первый раз коснуться
Своей руки (считай – своей души),
В преддверье утра сможем мы очнуться,
Как после сна, что сбыться не спешит…
И будет свечка дремлющей полоской
Скользить по стенам, медля у окна,
Стал этот вечер просто отголоском,
Хмельным глотком крепленного вина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165606
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.01.2010
Совсем другая, ранящая боль
В моей душе с тобой на половину,
И в поединке все таки 2:0,
Не в мою пользу, нож вонзаю в спину
Сама себе, как лютому врагу,
А знаешь, я наверно ненавижу,
Но все равно пытаюсь и могу
Казаться тише, а выходит - ближе.
Совсем другая, дерзкая любовь
В моей душе, но телу стало легче,
Как дальше с ней бороться, только кровь
Меня спасает и забвеньем лечит…
Прощай, любимый, не преодолеть
Нам никогда ее смешных запретов.
А если выйдет все перетерпеть
Я никому не заикнусь об этом…
И ничего не выдадут слова,
Кому то просто указав дорогу,
А в результате все таки 2:2.
Ничья все ж лучше, только не намного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165391
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.01.2010
Люби меня так тихо и покорно,
Что б даже ночь молчала за глаза,
И что бы ни единого укора
Никто не мог нам мысленно сказать,
Без страсти небывалой и огня
Ты продолжай любить всегда меня…
Длиннее дня.
Терзай меня, бессмысленно, беззвучно,
Как волн смятенье размывает след,
Не ожидая, не боясь наскучить,
Не обещая через час ответ,
Люби меня на зависть всем тревогам,
Люби сейчас. Так мало и так много…
Одна дорога.
Ищи меня, сквозь годы и преграды,
Забыв ее уже который раз,
Быть может я необъяснимо рядом,
И не бывает ближе, чем сейчас.
Ты оглянись – я тут и в каждой строчке,
Еще ведь помнишь неуклюжий почерк
Из многоточий?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165164
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.01.2010
Яка зима! Не видно крізь замети,
Нікого і нічого, сипле сніг,
І хтось між нас, розставивши тенета,
Чекає жертву, кличе на поріг,
А я, мабуть, придумала сама
Собі любов, дивись,
Яка зима!!!
Їі нема, не розтопити кригу,
Як не старайся, скоро замете
Останній спогад потойбічним снігом,
Притрусить смутком, вкриє, а проте,
Про сніг - то я придумала сама,
Яка зима?!
Кругом пітьма, не видно ні зорі,
Все так змінилось, більше не впізнати,
Згасало світло, але світ горів,
Якби могла я трохи більше знати
Твою печаль, я б зникнула сама,
Як ця зима!
А ніч німа, розкидавши під ноги
Твої слова, тікала в інший світ,
Беззвучно замітаючи дороги,
Вона лишала той уявний слід,
В якому я самотня і сама,
І знов зима!
29.12.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163536
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.12.2009
Не потому, что уйду, что сжигаю мосты,
Не потому, что уже не хочу продолжать, продолжаться,
Больше всего я боюсь одиночества и пустоты,
Ты разреши мне пока еще просто остаться…
Быть твоим небом, невидимым лучиком света,
Быть где-то там, где закрыты все двери давно,
Не предвещать ничего, кроме ночи, а после – рассвета,
А после – молчанья немого, что нам до конца суждено.
Там, где всегда тишина, где любили и любят дожди,
Там, где сгорать - не возможно уже надышаться,
Я не могу просто так все забыть и сказать: «Уходи»,
Можно, я буду и дальше тебя продолжать, продолжаться…
Можно я просто останусь, как раньше, не ближе, не тише,
Знать бы заранье. Что толку? - наткнусь на ответ,
Ночь замирает, не думает больше, не дышит,
Тихо идет, наступая на хрупкое «нет»…
29.12.09.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163448
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.12.2009
Серед одвічних втеч, сліпих атак
Твоя душа самотня заблукала,
Настане день – і піде все не так,
Їй стане світу цілого замало…
Душа прийде, готова вже до страти,
Оголена до крові й каяття,
Вона прийде, щоб просто так віддати
Свою любов, заковану в життя…
Щоб просто так відмовитись від неба,
Мов буде легше в невідомість йти…
Та що ж за спокій? Не втечеш від себе,
Себе найважче іноді простить…
Погасне вечір, день мине і ночі,
Та буде зігрівати ще тепло…
Не треба, ні, якщо ти сам не хочеш,
То може й правда, цього не було!
А що було? Спитай побиту душу,
Чи ж стане сили визнати… спитай!
Я тишу років перша не порушу,
Вона піде і зникне – і нехай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161134
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2009
Лунко падають яблука в трави осінні некошені,
Ранній вересень в вись піднімає пекучу росу,
В казку осені ми ненароком з тобою запрошені,
В цю нетлінну, магічну, даровану сонцем красу.
Вітер грається вранці покосами, снами й туманами,
Теплим маревом, блиском, вгасанням зірок,
Відчуваєм себе навіть ми досконалими,
До блаженства лишається мить, до спокуси – ще крок.
Довгі ночі і спека, і пекло, і смуток
Про загублений день, про забутий, залишений рай.
Осінь – віра, надія, любов і покута,
Не губися за обрієм, з вітром в степу, не зникай.
І запалені зорі, ці свічі, ці мрії! За обрій
Закотилося все, все лихе проминуло, пройшло,
Тільки добре, найкраще, от бачиш, лишилось лиш добре,
Серце берег любові і спокою , й віри знайшло.
Червоніють в траві іще яблука навіть не збирані,
І виблискує в сонці ще тепла осіння, мов перли, роса,
Нам махають крильми журавлі із далекого вирію,
Знов здіймаючись з болем в чужі крижані небеса.
Тихий шлях споришевий під хатою густо так стелиться,
За межу на помічено вкотре тікає наш день,
Завтра осінь-чаклунка в цей край веселковий повернеться,
Тільки ти вже ніколи сюди не вернеш, не прийдеш!
Осінь грається снами, дощами й покосами,
Сяйвом зір мерехтливих, моїх і твоїх таємниць,
Відчуваєм себе навіть ми тут відверто-серйозними,
В цім краю перших мрій і червоно-кривавих зірниць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159619
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.12.2009
У полі дозрівають колоски.
Гарячий липень згадує про літо.
І вечір дотиком ласкавої руки
Розсипле роси – намистинки в квіти,
І все у світі мов би затріпоче,
Душа спокою, затишку захоче.
У полі спека дихає в лице,
Час стомлено спинився, мов нероба,
Але налите, мабуть, по вінце
Теплом й любов’ю серце хлібороба.
А взавтра вранці вітер світ розбудить,
І серед трав так затишно нам буде...
Все забувається, бо час таки мина,
Уже стерня на полі, вітер й спокій,
І ночі безпросвітна глибина,
Але ще чути літа тихі кроки...
І ні сльозинки з неба, ні негодам!
А зорі літні з розуму як зводять!
У полі доривають колоски,
Ген пролетів у небі чистім жайвір,
Торкнеться вечір стомлено руки.
Здається, рік цей видався врожайним.
Приємна втома... запах хліба й вишень.
Сплять громовиці, світ єднає тиша!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159617
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.12.2009
Я продолженье (только без огня)
Твоих надежд, улыбок и признаний,
Ты выбирал, наверное, меня,
Как самое смешное наказанье,
Как пальцем в небо, ровно – наугад,
Еще одно слепое попаданье,
Я постараюсь сквозь стену преград
Исполнить Твое верное желанье…
Стать продолженьем утреней зари,
Как хочешь Ты, дыханьем ветхий строчек.
И говорить, как Ты мне говорил,
Что б вместо слез – слова и многоточья.
Я вдохновенье (только без любви),
А Ты – мой путь, ведущий отовсюду,
Вместо меня рождайся и живи,
А я душой невоплотимой буду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157446
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.11.2009
Ну вот и все, закончились дожди,
Замерзли листья, пожелтели слезы.
С спокойным сердцем – просто уходи.
Я не шучу, как никогда, серьезна…
Ну вот и все, зажмурились дома,
Холодный свет пронзает где-то щели.
Я чувствовала – будет нам зима,
Мороз и солнце, – все, как мы хотели…
Последний раз, как первый, не забыть.
Последний раз не хочется мне помнить.
Последний раз смогла я полюбить,
А ты сбежал, так ничего не поняв…
Ну вот и все, наверно, не пиши.
И не звони, пройдешь - так может мимо.
Довольно яда будет для души,
Таков финал, единственный, любимый…
Пускай других терзает интерес,
Пускай другим твой голос ныньче снится.
Ты просто был и в миг один исчез.
И ничего со мною не случится!!!
2007 год
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157381
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.11.2009
Вже зовсім темно. Зорі у вікні
Жовтіють в котре і летять на руки,
Цей зорепад – остання мить розлуки,
Що пережить судилося мені…
І знову серпень, як і рік потому,
Так часу неймовірна течія
Змиває спогади. Поразка, нічия,
Без перемог… не говори нікому…
І знову спогади наринули. Світи
Враз перетнулись, розірвавши коло.
Нас вже не буде, зрозумій, ніколи.
А буду я й окремо будеш ти!!!
Ні слів, ні сліз. Ніякої покути.
Навіщо далі біль в собі тримати?
А що між нами – того не згадати,
А що було, того вже не забути.
І знову серпень, довгі зорепади.
На ганку причаїлася печаль.
Усе збулось. Та зорі вже нажаль
Не оживуть над пожовтілим садом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114233
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.01.2009
Ти снився мені несміливим,
І пристрасним, ніжним, відвертим,
В своєму нещасті щасливим,
На грані уяви і смерті…
Мене не любив, лиш голубив,
Ну що ж, і нехай, я знаю,
Що ти когось іншого любиш,
А може давно не кохаєш…
А може ти просто втомився,
Шукати у всьому змісту,
І лиш випадково наснився
Моєму осінньому місту…
22.01.09.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114013
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.01.2009
Когда меня не будет на земле
Среди друзей, поступков, двоеточий,
Среди заметок, окон и дверей,
Когда напротив будет жирный прочерк…
Я буду рядом тысячами снов,
Твоих желаний, мыслей, воедино
С дождем и ветром, с верою в любовь,
Я буду рядом, как тогда, любимый.
Ты не грусти, ведь слезы никогда
Нас не спасут от безнадежной боли,
И на перронах в разных городах
Встречаться в мыслях будем мы с тобою…
И пусть тебе покажется пустым
Несбывшееся до сих пор свиданье,
Ты посмотри в полупрозрачный дым.
Я не пришла? Ах, это опозданье…
Но я еще когда-нибудь вернусь,
За твое счастье пригублю с бокала,
За жизнь двоих украдкой помолюсь,
Мы не успели, времени так мало…
Когда меня не будет среди снов
И все слова покажутся пустыми,
Прими в подарок новую любовь,
Живи за нас, но без меня, любимый!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113949
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.01.2009
Осінь у квітах, думках і у скверах
Знов вимальовує жовтий орнамент,
Осінь у справах і стосах паперу,
Вкотре між ними і вперше… між нами.
Осінь на мокрих дахах і бруківках,
В нічних кінозалах і чашечці кави,
Осінь у вікнах самотніх домівок,
Вкотре між хмарами і вперше… між нами.
Осінь у віршах померлих поетів,
Перемішалась з моїми думками,
Осінь в афішах і навіть портретах,
Вкотре між вулиць і вперше… між нами.
Осінь повсюди, в розлуках, утратах,
Десь причаїлася знов між рядками,
Осінь у пам’яті, ніби цитата,
Сказана вголос. Так, кимось, не нами…
27-28.01.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113943
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.01.2009
Яка краса! Осіння благодать
І сонця промінь теплий, ніби руки.
Осінній сум... Мелодія розлуки
Прийшла когось сьогодні сповідать.
І сіла тихо на краєчку лавки,
Луза насіння, хмари розкида.
Без неї не настане Коляда
І вечір мрій сполоханої мавки.
Вона початок й відлік ще з нуля,
Усмішка добра з неї починалась.
Її руками у косу впліталась
Шовкова стрічка. Стогін журавля
У ній навік і сльози непролиті,
Найперша муза тих безжурних літ,
Коли осінній неймовірний світ
Мені відкрився. Щастя – їй служити!
06:15 4.11.2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10538
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.01.2006
Ледь чутно сніг лягає нам на руки,
Тобі так личить цей легкий рум’янець...
В останню мить фатальної розлуки
Нас врятував би лиш повільний танець.
Під звуки вітру тихі і спокійні
Ти йдеш тепер від мене назавжди
Хай одержимість чистої стихії
Нас зачарує. Шепчу знов: “Зажди...”
Та ти не чуєш, бо давно далеко.
І кроки притрусив сріблястий сніг.
Світ розриває на шматочки спека,
Безжально попіл падає до ніг.
То спогади згорають відчайдушно.
Заграва в небі – сонячний рум’янець.
Весь світ завмер в чеканні непорушно.
Танцюють інші наш повільний танець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=8083
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.11.2005
(Вірш присвячується нашим чудовим батькам, цей вірш - звернення до них від люблячих дочок)
Залишились самі. Війнув у очі вечір.
Вже місяць закотив за гору свою втому.
сховався цілий світ за Ваші рідні плечі,
А ми ще й не збиралися вертатися додому.
Чекаєте на нас, ідете до дороги,
Що в'ється ніби вуж й зникає десь за садом.
Та ніч не виглядає, на жаль, давно нікого.
В саду у Вашім й досі так гарно й листопадно.
І руки натрудились, за день цей не спочили.
Та грона винограду зігнулись від ваги.
А ми не написали, чомусь не подзвонили,
І тихий вечір в зорях вже Вам не до снаги!
Блукали рідні діти, забувши про чекання.
Й на ганку засинала непрохана розлука.
Та ось прийшло для мами гаряче привітання,
Дозвольте, батьку любий, вам цілувати руки.
Пробачте, що мовчали, приходили невчасно.
Що часом Ви лягали, не дочекавшись знов.
Світило сонце нам лиш в саду вишневім ясно,
Та цілий світ зігріла ця Батьківська Любов.
Зібралася родина, блистіли ваші очі,
Розглажувались зморшки, а місяць молодий
Блукав по лабіринтах розчуленої ночі,
Знов повертав додому... й от, ми прийшли сюди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=7489
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.10.2005
Пекуче літо, день перестигає,
Колосся сиве гнеться до землі,
Поволі час жнивує-вириває,
Збирає душі – врожаї з полів.
Усе до крихти - то його, і всюди
Стоять ночами в полі вартові.
Захоче він – то й будемо живі -
На ниві довгій колосяться люди.
Час не бажає просто залишить
Або забуть про нашу необачність.
Чому так важко вірою прожить,
Себе чи інших за гріхи пробачить?
Ми поспішаєм вірити в дива,
Адже вкінці все справді прозаїчно,
Здаються невеселими жнива,
Нам вже обійми простягає вічність.
І ми туди підемо, як зерно.
Хтось – вищий сорт, а хтось бур’ян пропащий.
Та маєм дбати, що б там не було,
Щоб після нас родила Нива краще!
30.06. – 7.07. 2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=6879
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.09.2005
Якщо в неї очі блищать від натхнення
чи тихого смутку,
Якщо ти для неї сміявся, боровся і жив.
То знай, все що є – це і твій невід’ємний,
великий здобуток.
Ти дуже багато для неї сьогодні зробив.
Якщо вона плаче чи мерзне від лютого
злого морозу,
Здіймаючи в тихій молитві до Господа руки.
То знай, що твої вона теж проливає
У розпачі сльози,
Набравши у серце багато печалі, й розпуки.
Якщо ти молився колись за її
Незалежність і щастя,
Йдучи по дорозі, де страшно, і холодно, й темно.
То знай, що й тобі за ці муки так само, мій друже,
Воздасться.
Ти час цей прожив, як герой, шлях пройшов не даремно!
Якщо тобі скажуть “пропаща, забута чи навіть вже
просто руїна”.
Якщо з глибини голос інший (єдиний) почуєш,
То знай: це твоя найдорожча, найкраща,
Твоя Україна.
То знай: ти живеш, як людина, живеш, а не просто існуєш!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=6878
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.09.2005
В росі світанковій весняне проміння
Блукає, блукає іще в напівсні.
Земля прокидається, тихе прозріння
Приходить у душу й мені.
У вікні
Ще сутінки бавляться з відблиском зір,
Ще морок блукає посланцем від ночі,
В світанок воскресший сьогодні повір,
Повір ти в усе, що собі напророчиш,
Не хочеш!
А сонце вже сходить за обрієм вічним,
З далеких світів виринає. В пітьмі
Вже правда свята вмить запалює свічі,
Постав же свічу ти сьогодні й мені,
Та ні!
Усе оживає, освячене часом,
Господь промовляє вустами небес,
А квітів в гаю жовтих, синіх так рясно,
Немов нереальних далеких чудес,
Воскрес!
Так ранок святий над землею пославсь,
Життя відродилось, новий настав вік,
Іди ж по життю, не зазнайсь, не прославсь,
Бо час пролетить, як журливий потік,
Бо Він так предрік!
Ти нас збережи у незримих очах,
Нам шлях покажи без обману,
І усмішку щиру Свою на устах
Комусь приклади до болючої рани,
Як сонце ранкове устане!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3908
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2005
А ніч пройде і кава недопита
Стоятиме ще довго на вікні,
Не хочу мріять, просто хочу жити
Й твій голос впізнавати у вікні.
Коли все зникне в сутінках осінніх
Без жодних шансів вирватись на світ,
Ти знову прийдеш - чиста, вільна, сильна.
Це буде справжній пристрасний політ!
Де ж ти блукала, в кого ночувала,
Над аркушем розвіювала сон,
Навіщо всоте вголос проклинала
Нездару, захопивши в свій полон.
Прийшла до мене - ми б поговорили,
Дощем й піском розлились, рознеслись,
Вогонь в душі шалений розпалили,
Так, як востаннє, як давно колись...
Чи пам"ятаєш,я тоді чекала
Тепла й любові. А лиш Ти прийшла,
Було чорнил й калюж нічних замало,
Та вранці тільки згарище знайшла...
Любов розтанула... Тепло забрали інші,
Слова геть розлетілись у світи,
Мені Ти залишила наші вірші,
Як осінь жовта - по собі листи.
Гаряче сонце спалює мости,
Від мене відвернешся і підеш...
Жадана музо, враз зникаєш ти,
Бо скоро світ розбудить новий день,
А НІЧ ПРОЙДЕ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3628
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2005
“Поки ти спиш, залишайся під вартою мрії.”
І сипиться сніг мерехтливий на стомлені вії.
І світ оживає, народжений мріями й снами.
Милується ніч голубими, як сон, небесами.
Поки ти спиш, залишайся від вартою тиші,
А місяць великий зійшов, хоч здається, він вийшов.
І так задивився на тебе своїми очима,
Знов втома всіх днів за його золотими плечима.
“Хтось у віконце тихенько вистукує гами”,
Доки ти тут, наша пісня живе поруч з нами,
Світ засинає, а зорі продовжують жити,
І ми розійдемось, та будемо вічно любити...
“З чим порівняти розлуку? Зі снами”.
Може, з забутими вкотре сумними рядками.
Доки ти спиш, залишайся під вартою ночі.
В серці моєму назавжди твої ясні очі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3498
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2005
БАБИН ЯР
Беззірна ніч взяла у руки ножиці,
Порізала, потаврувала шлях,
Знов світяться неоном Дорогожичі,
А ми стоїм з тобою на кістках!
Тут пронеслися лихоліть невивчених
Страшні часи й принишкли на полях...
А нам з тобою так , здається, звично.
Ми ж стоїмо на цих людських кістках!
Ніч змішує із спогадів емульсію,
Далеко десь вітрини миготять.
Нам смерть проводить по кістках екскурсію,
Та що це? Ноги рушить не хотять!
І щось людське, щось вічне й не звіряче
Нарешті зупинило нас. Це страх.
Не знаю, чи ВОНИ колись пробачать
Мені прогулянку бездумну по кістках?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3475
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2005
Я не прощаюсь - говорю “прощай”,
Ты знаешь, все однажды повторится
И эта чуть заметная печаль,
Застывшая забвенно на ресницах.
Сродниться было трудно мне с тобой,
Чего мгновенье это нынче стоит,
Мы поиграли невзначай с судьбой,
Но расставаться тяжелее вдвое!
Дрожит в окне несмелая звезда,
Увяли розы от жары немного,
Я собираю вещи. Как всегда
Нас ждет опять обратная дорога.
А завтра вдруг умчатся кто куда
Холодных волн заманчивость и лица,
Что их сиянье больше никогда
В моих глазах уже не отразиться .
Что ж, я прошу одно: не забывай
Лишь этот город, что ночами снится,
Я не прощаюсь, говоря “прощай”,
Не прячь и ты унылые ресницы!
Последние минуты дороги,
А на асфальт промокший дни ложатся,
Позволь коснуться мне твоей руки,
Последний раз к руке твоей прижаться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3474
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.03.2005
Людина і зброя,
Нас кличуть до бою,
Та ми не загинем на полі обоє!
Усі не здамося, так тільки здалося,
Усім ворогам ми в лице сміємося!
Нас кличе дорога,
Близбка перемога,
Це битва за правду і віру у Бога.
Це битва до крові,
А зброя - лиш слово.
Вмираєм в імення весни і любові!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3413
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2005
Ти до мене прийдеш, але вже до іншої,
Може до такої ж беззірної, як ніч, що холодить душу,
Ти прийдеш, як друг, рідний брат і не більше,
Та я більше ні до чого й не змушу...
Ми будемо говорити на дуже загальні теми,
В маленькому кафе знову кави попросимо,
Прочитаємо одинодному свої нудні життєві поеми,
Не помітимо за вікном прощального тремтіння осені.
Ти будеш довго дивитись на свій дорогий годинник,
Безповоротно шукати даль і , о Боже,
За хвилину захочеш навіки змінитись,
А моя рука без тремтіння лежати не зможе.
Я її покладу ненароком тобі на коліна,
Щоб ти не думав,що через роки мені все одно,
Щоб ти знав, як я мучилась, невиліковно тобою боліла,
Ніби дощ просто неба у нас за вікном.
І ти візьмеш мою руку, тікаючи від порад,
Візьмеш - відпустиш й не більше,
Ти прийдеш, як найкращий друг або рідний брат
До тієї самої!!!
Хоча думатимеш, до іншої!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2005
А поруч хто завгодно, лиш не ти.
Осіннє небо вже обрало гаму,
І що ж таке, що сталося між нами,
Горить шосе, з-під ніг біжать мости...
Не знаю я , що далі з нами буде,
Де час зупинить свій безглуздий лет,
Де кожен сам для себе, як поет,
Ну а між тим ми просто собі люди...
Невже ми люди. Знов здалось мені,
Що ми ще зорі перші світанкові,
Пісні землі прощальні колискові
І ангели безликі уві сні.
Зі мною ти не будеш вже відвертим.
Зникає все без тіні і без сліду,
Куди завгодно, та до тебе, їду,
Тікають незліченні кілометри.
А що попереду, та знаєш, що завгодно,
Можливо, що зійдуться ще мости,
Хтось ще розрадить, хтось, але не ти,
А може, хвиля вічності з безодні...
В пустий будинок, в дім наш без дверей,
Ввійду сама, щоб дощ рясний послухать,
Щоб вивчити ходу й беззвучні рухи,
Щоб все було, як і в простих людей.
Візьму з полиці я твою гітару,
Її забув чи просто залишив?
Про що зіграть, ти тільки попроси -
І я заплачу із дощем на пару...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.04.2004