| Сторінки (2/137): | « | 1 2 | » |
(фон: F. Paterlini - Frozen River, Part II)
Видишь, сердце сгорело, лежит у ног,
Окончательно одичало.
Охладело от грубости и упало
От нехватки нежности на сапог.
Видишь, сердце счернело от нелюбви,
Ведь его тебе было мало.
Так по - детски влюбившись не понимало,
Что уйти впредь не хватит сил.
НЕ НУЖДАЮСЬ В ТЕБЕ.
Шучу.
Но о взаимности ведь не просят...
Я без сердца встречаю осень.
И все никак лгать не научусь.
Нет, не надо мне врать, что ты
Был открытостью моей тронут.
Бессердечные ведь не могут
Боль понять не своей души.
Не печалься и не грусти…
Кто же знал, что любить опасно?
Отстраненный и безучастный
Из судьбы моей уходил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928856
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.10.2021
А світ це щось значно ширше
Ніж стіни моєї кімнати.
Давай ми з тобою повіримо
Ніби здатні ще відчувати.
І хтозна можливо завтра
Загояться в ребрах діри
Бо в днях цих зимово – сірих
Так бракне тепла та віри...
Без почуттів зимно й слизько
Без них весни ждати всує.
Хай щось позаземне й світле
Невіру в любов загоїть.
Вночі коли значно легше
Відчути холод планети
Єдине що нас зігріватиме
Падіння на двох та злети.
Бо світ це щось значно більше
Ніж стіни твоєї кімнати.
Давай ми з тобою вдамо
Ніби вміємо відпускати...
Щоб в час коли все ж прийдеться
Нам двом роз’єднати руки
Змогли б не тілами - серцями
Зцілитися від розлуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Ты ушла от меня.
И мой мир иссяк, погрузился в ночную бездну.
Как ты там без меня? Лишь подай мне знак.
Я стою один, а вокруг лишь мрак.
Я стою один. Сам себе чужак.
Неужели позволишь исчезнуть?
Ты ушла от меня.
И мой внутренний свет будто бы забрала с собою.
Растеряв себя у всех на глазах
Я искал тебя в моих собственных снах.
Я искал тебя в родинках на щеках.
А тот…Не я…И вправду тебя укроет?
Ты ушла от меня.
И с тех пор зима навещала меня все чаще.
Как ребенок боялся я засыпать…
Я боялся правду тебе сказать.
Я боялся сознаться себе, ведь врать
Безусловно намного проще.
Ты ушла от меня.
Словно бы душа твоя не способна на состраданье.
А мне бы в волосы – солнце твои упасть...
На всего – лишь вечность тебя обнять.
Чтоб хоть как-то выжить, суметь принять…
Нет, мне не нужно твое раскаяние.
Да, тебе чУжды мои признания.
Но стих – с тобою мое прощание.
…(Очередное мое прощание)…
Ведь я люблю тебя все отчаянней,
Мое родное воспоминание.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874838
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.05.2020
Люди - шкатулки, люди - криві скринькИ,
Що зберігаєте під вашими замками?
Скільки зосталося світла отам, на дні,
У душах - рахвах всіяних камінцями?
Люди - шкатулки, люди - криві скриньки,
Що ви ховаєте, там, під дахами - спинами?
Скільки зосталось в вас віри у світлі дні,
А скільки надій вже назовсім, назавше згинуло?
Скільки лишилося темряви, пилу й сліз?
Чиїм страхам ви дозволили вас замкнути?
Вас зсередини спустошує ваша ж злість
І вам наразі іще цього не збагнути.
В кому із вас був прихований щастя зміст?
Чому його ви так легко змогли забути?
Люди - шкатулки скрізь носять з собою ніж,
Щоб їх ніхто та ніколи не зміг відімкнути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020
В найдальшім завтра й я тебе забуду
В давноминулім вчора й я тебе згублю
У пам’яті моїй змалієш схуднеш
Так й не сказавши свого того Лю...
Утомлено закутавшись у ковдру
Зімкну повіки мов мале дитя
В дитинстві ж вся ота моя збитошність
Не вірила в заплутаність життя
Бо вже під ранок я почну шукати
Твоє ім’я десь в списку «вихідних»
Пробач не вмію я «напів» кохати.
Любов «напів» - скоріш талант слабких.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2019
Говори в мені, говори!
В серці кожним глухим ударом,
Бо в тобі мене - прикро мало,
Бо потреба в тобі – міцна,
Бо в мені тебе – глибина.
Ми мов квіти під тротуаром.
Подзвони мені та мовчи.
Дихай голосно,наче грізлі
Й ні про що мене не питай…
Схаменись, коли вже запізно.
Від людей себе заховай
Між плечима моїми ніжними…
Лиш при зустрічі не мовчи,
Якщо навіть слова розгублені.
Усміхнувшись не приголубленій
Від самотності захрипай
Між ночами без снів марудними
Задихаючись десь у лютому.
Говори в мені та літай
Унизу живота, метеликами.
Розтікайся янтарним медом,
Захлинайся мовчанням неба,
Що стікає очима… Й знай
Ти тріпочеш отам…між ребрами.
Говори в мені, говори,
Бо без ліку тих слів розгублено,
Бо мовчанням їх не знайдеш!
Задихаючись десь у лютому
Усвідом, нехай важко й сплутано -
В твоїм серці немає меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2019
А знаєш, я більше не вірю в ніЯку любов
Її не існує для мене віднині.
Моє серце тепер лишень переганяє кров
Не шукаючи винних.
А знаєш, мені так бракує всьогО тебе
Вже всоте відрікаюсь писати цьогО віршА
Ранком знаходячи десятки причин
Щоб до настання ночі згубити їх всіх в словах.
А знаєш, я вже не чекаю від світу див
Твого приїзду до мене чи хоча би дзвінка
Бо очікування вбивають. Ти мене надломив.
Я ледь-ледь жива.
Знай,мені цілоденно бракує твоїх плечей...
Ніяково обіцяю собі нарешті забути про втрату.
Та між плечима твоїми стиснулась моя кімната
Кожен вигин стіни й кожна дошка її крива.
А знаєш, я більш не шукаю ніякої любові
Бо любов - то заплющені очі, то тріщина на вустах.
Ти ж мене запевняв що не викличеш болі...
То була брехня...
Бо ти добре знав, що викличеш сльози
Що любов твоя - мною випрохана в Творця.
А я потребую тебе далеко не розумом
А я потребую тебе переважно щодня...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2018
(фон: Fabrizio Paterlini - Week 11)
Одолжи свое сердце на час лишь,
Я верну его к девяти.
Я отдам ему боль любви
Мне ни капельки неподвластной,
Чтоб суметь от тебя уйти.
Открывавшись тебе, увы,
И любовь становилась явной.
Голый палец твой безымянный
Стал заложником пустоты.
Ты считал ту любовь забавной,
Что в душе моей – нет любви.
И она умирала молча,
Все ругая себя за строчки.
Угрожала порвать стихи,
Вместе с тем, что родится ночью.
Будто пропасть в моей груди…
Обещал ведь, не дашь упасть мне.
…Равнодушное безучастие...
Ты стоял на моем запястье
Для блезиру шептав «Прости».
В твоем дробном и лживом мире
Ты обрек себя – быть ничьим.
Ты прости, что считала своим.
Ведь в моем ультра – нежном мире
Чувства пели…как соловьи.
Но тут нету ничьей вины,
Что под хитрым но сладким взглядом
Я мечтала идти с тобой рядом
В незатронутом лжей наряде
Бархатисто касаясь руки.
Чувство нежности отклонив
Ты обрел свой удел печальный.
Ты как год, что все ждет весны
Не пуская притом… Ничейный.
Воплощение пустоты.
Жаль, люблю тебя вопреки
Да жду утро в обнимку с болью.
Проржавевшою антресолью
Разбиваюсь об пол в пыли.
Ты свободен переступить…
Искалечив меня внутри
И присыпав те раны – ложью
Успокоился, подытожив:
«Никогда, ни к кому не сможешь
Ты теперь от меня уйти».
…Эти чувства в моей груди…
…Эта пропасть в моей груди… –
Необъятная безнадежность.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800627
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.07.2018
(фон: Fabrizio Paterlini - Found Letters)
Що у мене зосталось
Крім так і не написаних тобою листів?
Світ же ж тебе відібрав і відправив.
Раптово.
Без права на спротив.
Беззбройним.
На Схід.
І я вкотре запитую в себе чи мала право
Дозволити тобі погодитись з світом
І поїхати назустріч смерті
Туди, на Схід…
Без права на спротив живем?
Невже такими й народжуємось та помираєм?..
Адже все, що в мене зосталось
Крім не отриманих від тебе листів
Це кілька нікому вже не потрібних медалей,
Сотні війною знехтуваних правил,
Це один із не вручених ще орденів.
Світ хлопчика мого скалічив
Уперше й востаннє.
…Й тоді відправив …
Труною назад.
На Захід.
Подалі від пострілів, вибухів і гармат,
Подалі від узаконених вбивств
Під стягами прапорів
І невиліковно скалічених солдат…
...Лиш молитви наводять у серці
Сякий – такий лад…
Над могилою сина (в річницю з дня смерті)
Священник править…
Ймовірно, всепрощення Боже славить.
А я згубилась в обіймах дат…
Між політичних домовленостей та зрад
Серед людей, де кожний по – своєму правий.
(Присвячується матерям загиблих воїнів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794971
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.06.2018
Я так боюся втратити
Тебе
Як тільки
Зійде сонце.
Сон - мій спокій
У нім ми досі разом
Як на фото
Й кохання наше
Щире й молоде.
Світанок зовсім поруч
А ти де?
Чи відчуваєш -
Слабне ночі подих?
Ти заглядаєш
В душу
З того фото...
Невже без вороття
В мені замовкнеш
Бо злодій - ранок
Все ж тебе вкраде?
Чи віднайду я сили
Щоб змиритись
З ранковою
Відсутністю тебе?
Світанок
Надто
Близько
Пережити б...
Бо хто іще крім мене
Спом'яне?
І мені страшно
Втратити й
Себе.
Почувши
Десь по ночі
Ранку окрик.
Реальність мене
Точно проковтне
Ножем мов пуповину
Відітне
Зоставивши на пальцях
Втрати дотик.
Ніяк не знайду в серці
Сил боротись
Я - мов твердиня
Що от - от падЕ...
Тебе видавлюю
Слізьми
Бо так пече
У пальцях
На яких зостався
Дотик.
Пробач мені усе
Найбільше те,
Що я молюся
Мовчки.
Слів - немає.
Вони давно в мені
Позахрипали.
У слів неначе голос
Відібрали
Оте укравши...
...Щире й молоде...
Тебе бездушно вбили
Там
На Сході
Відправивши у небо
Ледь чуже.
Психолог ж обіцяв
Що я поволі
Змирюся
І навчуся жити далі
Що виплачу
"Оте що неживе".
Ні в моїм завтра
Ні в моїм сьогодні
Ніхто тебе мені
Не поверне.
Цілує у повіки
Ранок - злодій.
З його приходом
Ти в мені замовкнеш...
Твоє лице
У рамці на комоді.
У чорній рамці
В мене на комоді.
Усміхнене
Й навічно молоде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789737
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 30.04.2018
Моїй підлозі дотепер вчуваються звуки від кроків
Твоїх кроків
Кожній її дошці хочеться знову і знову прогинати під ними спину
Дубову спину
Відчуваючи м'якість твоїх п'яточок - подушок
Ставати до скрипу вдячною що ти її не покинув.
Моєму вікну до сьогодні ввижається серед натовпу постать
Твоя постать
Його ручка ніяк не забуде тепло майже рідних тепер їй долонь
Твоїх долонь
Й те як ти прикладав їх до вкритої візерунками віконної "серцевини"
Торкаючись потім ніжно до моїх скронь.
Мої двері як і раніше чекають на тебе крізь них у гості
До мене в гості
Не дозволяють поміняти на них замок бо ключі до сих пір у тебе
Чомусь у тебе
А я наполегливо намагаюсь ступити за двері ті бодай би крок
До самої себе.
Моїй пам'яті й досі так боляче що ти від серця тоді відмовився
Мого серця
Й воно упало мовчки на підлогу так і не дочекавшись що стане потрібним
Тобі потрібним
Так і не дочекавшись що ти його все ж з підлоги тієї підіймеш
Якщо й не руками то хоча б кінчиком леза гострим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780771
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 07.03.2018
Певен був, що я значно гірша
Й переконував в тому інших.
Запевняв: «В ній не було світла…
Ні у вчинках, ані в словах».
Усе, що було між нами любов’ю
Чомусь тепер називав по – іншому
Й не раз жалівся своїй наступній
Про незліченність розчарувань…
Не сумнівався: ота наступна
Тобі світитиме яскравіше.
В ній стане вдосталь жаданого світла,
Яке ще вчора в мені шукав…
Та все, що стане начеб любов’ю
Між вами, вибач, назву по – іншому,
Бо ж і в мені колись жило світло
Та саме ти його й затуляв…
Ти зізнавався, що й в тій в наступній,
Ти не знайшов ані крихти світла.
(А що, як в тому не було винних,
Просто не те і не в тих шукав?.. )
Усе, що було ще в ній яскравим
Поруч з тобою чомусь мертвішало
Й вона з душею втікали навпомацки…
От тільки ти їх наздоганяв.
А я вціліла відкрившись іншому,
Бо ж віддалік, знаєш, - тіні слабшають…
В його очах – я є значно кращою,
Аніж хотілось б того самій.
Та я б не взнала любові глибшої,
Якщо б не зрадив мені із іншою.
Нехай й твій світ колись так зніжнішає…
Нехай знайде те, чого шукав.
…Любов весніє в мені усмішками…
Любов, яку ти заколисав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2018
Відгори в мені, чуєш?
Хоч я й боюся твоєї втрати,
Мов неминучої власної «страти»
На площі Ринок, посеред лиць
Убивць, що жадібно ждуть розплати
За помилкИ, про які не варто
Казати вголос…чи бодай знати…
Та я жадаю тієї втрати,
Я потребую тієї втрати,
Бо серця світ розіб’ється навпіл,
Якщо вдивляючись в «спраглий» натовп
У нім помічу й твоє між лиць…
Тож відгори в мені, відгори.
Знаю, не віриш в можливість втрати
І в своїх вчинках не бачиш зради,
Й нехай… Очима у небосхил…
І вже не ранить ні ти, ні натовп,
Ні навіть те, що тобі начхати.
Перед очима – лиш небосхил,
Перед твоїми – лиш хмари з вати
Й той день,як вперше мене зустрів…
Львів ж звісно зовсім не винуватий,
Що попід тінню його дахів
Не випрохавши тієї втрати
Я стану неквапом задихатись
Тут, в місті колій й старих будівль.
Та ти не чуєш…і все гориш…
Ти все продовжуєш блазнювати
Й те світло в тОбі знедавна слабне
Й лягає в сутінки долілиць…
Так, ти продовжуєш дорікати
За помилкИ, про які не варто
Навіть уголос… бо й це болить.
Я так жадаю тієї втрати,
Я так прохаю тієї втрати,
Мене ж не чують ні ти, ні храми,
Ані вчорашня іще блакить.
Ми стали гніву твогО рабами,
Бач, дим здіймається догори?..
...Він так хронічно і бездиханно,
Він так неспинно та неослабно
Немовби вічність в мені горить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2017
Хтозна – відколи люблю його безумовно.
Він хтозна – звідки приходить у мої сни
І чи зумисне чи дійсно лиш випадково
Потроху згладжує гострі мої кути.
В серці знедавна так сонячно, так просторо...
В серці розквітла незвична мені весна…
І не потрібне «потім» мені без нього,
Я б в тому «потім» - дихати не змогла.
І хоч – не – хоч я ніжнішаю на півслові
І вкотре вперше цілую його вуста…
Очі навпроти – то мій шоколадний колір,
А очі навпроти нього – то бірюза.
І хтозна – скільки відведено нам любові,
Усмішок спільних, обіймів на двох – хтозна…
Знаю лишень, що для себе я в нім вже сьогодні
Знайшла все те, про що й мріяти не могла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2017
(фон: Fabrizio Paterlini - Empty Room)
Почувствуй то, что ты не одинок
В Вселенной островов и океанов,
Она ведь дышит слышишь?.: выдох, вдох…
И чувствами полна еще вдобавок.
Мой голос – он водою из заток
Врезаеться волною в мир твой слабый
Пытаясь убедить тебя , что он
Мечтал спасти твой тонущий корабль.
Соври мне если надо, я поверю,
Что в мире комнат.., в мире, что из стен…
Ты отдавал мне честность, но взамен
Не получал того же, что не стою
Твоих стараний, что не насовсем
Ты меня выбрал… Я с твоей душой
Хотела целоваться , ты – искал средь тел,
Не находя… «Стирал» меня волной…
Да, в этом мире комнат – островов,
Здесь, в странном мире волн и океанов
Лишь я была – единственной, кто мог
Спасти твой ветхий, тонущий корабль.
Но ночью…Сотни тысяч из тревог
Во мне в одну минуту оживали…
Днём уставая от твоих обманов
Хотелось правды. Ложь оставим слабым.
Ты знал, что ты единственный лишь мог
Сцелять не отболевшую потерю:
Ту, что срослась с душой, с глупой целью
Не допустить от сердца впредь «шагов»?
Ты ври себе, а я так крепко верю,
Что в мире комнат.., стен, а не мостов…
Молча стоять часами за закрытой дверью
Важнее всех на свете громких слов.
Я сердцем, будто мачтой в потолок…
А ты с душой ведь до сих пор не веришь…
А может это просто ты не стоишь
Моих навстречу сделанных шагов?!
Смирившись из твоей закрытой дверью,
Смирившись с миром стен, а не мостов…
Я разрасталась в сердце твоём щелью
Ставая глубже и шире с года в год…
…Корабль неисправно одинок?..
…Корабль изначально одинок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746333
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.08.2017
Ты прав, уйдя, я смогу жить дальше.
Потом и впрямь обойдусь без встречи,
Даже смогу распрощаться с рыбками,
Что плывут на дне твоих глаз.
Но не согласна, что по ошибке
Повстречались с тобой в тот вечер.
От осознания нерушимого,
Внутренне присущего и наивного
С давно привычного мне голубого
Бесцветным стал глаз твоих топаз...
Но мне не в силу, уйдя, не мучиться
И лгать, что впредь не ждала я встречи.
...Всё не решаюсь себе признаться
Что нету правды в твоих словах...
...И только рыбки, подплыв по привычке
И улыбнувшись в прощальный вечер
(От чувства томного и ранимого
По - рыбьи светлого и наивного)
Подозревали:.. Уйдя успела
Их всех запомнить по именам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742597
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.07.2017
Я тримаю місяць в долонях
Відвертаючись від любові.
Та вона все ніяк не гасне…
Серце - хворе та непідвласне,
Воно точно з тобою в змові.
Я тримаю місяць в долонях
І він коле й як ти,не гірш.
Та любов лиш міцніє з часом
І підштовхує раз за разом
Впасти ницьма до твоїх ніг.
Так, він коле й як ти, не гірш!
Зоставляють червоний слід
Вщент роздряпані рогом скроні,
А щоки мокрі й чомусь солоні…
Тій любові вже п’ятий рік...
Я тримаю місяць в долонях
Сподіваючись знов і знов,
Що любов щодо тебе згасне.
Сповідаючись піднебесній
Я зціляюсь від тих розмов...
Бо ж без місяця у долонях
Коле засвітла те безсоння,
Б’є у груди, а потім в скроні!..
В непідвласнім мені полоні
Впаду ницьма тобі на шлях.
Я тримаю місяць в долонях
Сподіваючись знов і знов,
Що любов ота все ж погасне...
…Сповідаюся піднебесній
І нашіптую молитов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2017
Моїм почуттям затісно в оцім вірші,
Вони наїжачились й віднедавна не знають куди б подітися.
Не знаходячи прихистку в власному серцевому гаражі
Бездоглядними дітьми живуть в надії хоч колись зігрітися.
Моїм почуттям так тісно в оцім вірші,
Що вони задихаються, не вміщаючись між буквами чи пробІлами.
З самого початку, на початку гаснучи…Не наприкінці.
Вони існують так й не знайшовши прихистку: наїжаченими та збайдужілими .
Моїм почуттям затісно й там збоку, в грудях.
Наполягають наважитись та очам, що навпроти – відкритися.
Але кожного надвечір’я підступає не знати звідки страх,
Навшпиньки прокрадається, позбавляючи змоги, хоч частково зцілитися.
Моїм почуттям не тісно лишень в піснях.
Мелодія самовільно розповсюджується по всіх внутрішніх пустотах,
Вона віднаходить на свій розсуд єдино правильний шлях
І надихає знову й знову співати, не зважаючи на той страх анітрохи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2017
Звідсіля мені аж ніяк не дотягнутися до тебе
Ані найзворушливішим співом, ані грою у дві руки…
Так, ти ще муляєш десь під шкірою, десь всерЕдині мЕне,
Але світ без тебе (віднедавна) знову стає своїм.
Звідсіля мені аж ніяк не достукатися до тебе
Ані найгучнішими вибухами ,ані тишею навздогін…
В тебе бУла сила – силенна виправдань. А у мене…
Всього – навсього любов, що не потребувала когось взамін.
Звідтіля тобі анічогісінько не потрібно було від мене
Ані найменшого дотику вій, чи тим паче губ…
Ти хоч помітив, що мої очі жевріли дивлячися на тЕбе
І небо там – таки глибшало…й не розуміло самЕ чому?..
…Але після всього звідтіля тобі не наблизитися до мене
Попри якнайкращі спроби, попри віру в успішність спроб.
Бо для тебе любов - то поняття досі тілесне й заразом дешеве,
А для мене (по правді) найбільший у світі скарб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2017
(фон: автор і виконавиця - Рикмас Христина - Двадцятиоднограмове)
Прошу, позволь мне тебе сыграть
На крыше дома, где дышит ветер...
Там листья падая на рассвете
В последнем в жызни своей полёте
О чем – то сказочном говорят…
Позволь мне впервые тебе сыграть.
Прошу, позволь мне тебе сыграть.
Пускай отпустяться все ошибки,
Душе,с диаметром тонкой нитки
Душе, что будто играла в прятки
С любовью, что теперь не сыскать.
Позволь не таясь мне тебе сыграть.
Прошу, позволь мне тебе сыграть,
Ведь я не смогу «сказать» иначе,
Ведь я не смогу солгать при встрече
Что я справляюсь с своей «задачей» -
Не чувствовать нежность и не скучать.
Позволь без обмана тебе сыграть.
После я разрешаю тебе наврать:
Что та другая получше играет вальсы,
Сонаты, нежнее поёт романсы …
Но однажды застыв в объятьях фальши
Твои ребра не смогут нормально дышать.
Но пускай … разрешаю тебе наврать.
А пока позволь мне тебе сыграть
На крыше дома, чуть ближе к небу…
И может услышав игру прикоснувшуюся к свету
Ты влюбишься в мою черно – белую правду
Опять...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732892
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.05.2017
Я никогда не скажу тебе,
Что всё труднее коснуться света,
О том, что после тебя - во тьме
О том, что в чувствах черно…
Нелепо!
Я так нелепо сказала «прощай»
В тот день.
Увы, не найдя отваги
И спрятав сердце своё беднягу
Ты затаил и моё беднягу.
Но не тревожся и не скучай!
Я никогда не лгала тебе…
Пускай ты счёл, что во мне нет света,
Пускай любовь тоже счёл - нелепой
Но я взлетела «шагнув» за край!
И на краю среди тьмы и света,
На грани чувств, той душе раздетой…
Ей снились сон и от стихов покой,
Ей снились звуки твоих шагов
В руках с заженною сигаретой…
Мне было
Больно, безумно страшно,
Нет, до сих пор…
Очень больно, страшно…
(Я так мечтала взлететь с тобой!)
Но заприметив меня пред «шагом»
Ты в этот миг не сказал «постой!»
Ты так и не произнес «постой!»…
(Из сердцем, видимо,деревянным
Ты жыл как будто из чужаком…)
И я постигла, что не родной...
Мне никогда не сознаться в том,
Каким желанным бывало утро,
Каким тяжёлым был после ком,
Каким настойчивым страх.
Мне жутко…
Мне очень жутко здесь без тебя
Посейчас близкого и родного...
Как будто всё поглотила тьма.
Как будто всё , что оставил - тьма…
Как будто нет ничего другого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729823
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.04.2017
Я не стану, поверь, еще одной раной,
Неизлеченной, знойной…
Ведь вопреки твоему рассудку
(другой обманутому!)
Не хватает моей руки.
Не хватает песен моих бесхитростных,
Что лечили излишнюю пафосность мира,
Что скрывали тебя от всех опасностей
Когда сердце едва ли билось…
Что сцеляли от лжи
(не мною сказанной!),
Что излечивали суеверия
Уничтожая горести от любви утраченной
И побеждая твое неверие...
Той другой…
Больше не верь ей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724280
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.03.2017
(фон: Max Richter - A lovers complaint)
Оголеною краплею страху
В ту мить стікала вниз та й вниз по сходах
Від того, хто жорстокішав...
В плачУ ти зменшилась відчутно.
Крик - мовчун повибивав всі двері на тих сходах!
Замурзаною краплею страху
В той день втікала швидше, аніж змога.
Ти влилася у лютощі й тривогу!
(Мабуть змалівши вщент в очах у Бога...)
Не взмозі вгамувати крик - мовчун.
Пошарпаною краплею страху
Унеможливиш "вхід" іще з порогу
Тому, хто змусив лізти під підлогу!
(Хто спершу був і "виходом" і "входом"!)
Із вуст чиїх ужалило "люблю"...
Ти "загасиш" стосунки в тім плачУ
Та це вже їх не змінить, анітрохи.
Й нехай горять! В відносинах з жалю
Ти більш не відчуватимеш страху.
Тим паче, хоч якоїсь насолоди.
Очищеною краплею дощу
Ти впадеш на бруківку,що за рогом...
Ні...Ні! Це аж ніяк не перемога...
Це просто вміло зменшена тривога...
Це просто призамовклий крик - мовчун...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2017
Мої зранені вірші хотіли більшого.
Але ж ти і не думав про це, авжеж?
Моє тіло прохало обіймів-одеж
І очей твоїх кольору моря стихійного.
Розхвильовані зв'язки кричали про це
Та тобі було байдуже до волань тих!
Плечі ж... спрагло жадали твоїх долонь
І торкань, тих, що вміло зціляли серце.
Твої зігнуті плечі - предтечі втечі
Та й у серці -не бУло вогню. Моє ж...
Тіло вже не гасило в собі пожеж
Й споглядало сліпо на кровотечі.
Мої зранені вірші всміхались більше би,
Якби ти так й не став однією з втрат.
Отією... з незмірно важких утрат,
Що беззмінно в мені оживатиме віршами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2017
Ми самі собі мусимо бути опорою
У цьому хиткому світі.
В ньому стеля поволі стає підлогою,
По якій знов вчимось ходити.
Світ - кімната зі Сходу стає коморою,
Що дошкАми глухо забита.
В ній тепло усе сковане хакі – комою,
Її стіни не бачать світла.
Світ – комора зі Сходу стає палатою,
Чиї вікна військами розбиті.
Там, в палаті останні надії отрутою
Просякнуті, людьми ж вбиті!
Оминути, не взнати б по світлу голоду
Й по любові ,що тільки в книжках.
Лютий вдягнений ще в пінгвінячий холод,
Люди ж взуті вже в босоніжки…
Ми самі собі мусимо бути опорою
У цьому хиткому світі,
Бо стеля так невблаганно стає підлогою,
Що кулями вщент пробита...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718744
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.02.2017
( фон: Max Richter - Andante - Reflection (End Title) )
Тебе ведь совсем не больно.
Ты долго к этому шел.
Не вечность, а лишь случайность,
Вот, что ты во мне нашел.
Нет, не было больно!
Знаешь, я долго к этому шла.
Не преданность , а неверность
Вот, что я в тебе нашла.
Тебя мне не слышно,вовсе,
Внутри растет глухота.
Особенно этой ночью
Молчаньем во мне слышна.
Во мне нет любви... И точка.
Сгорела давно, дотла!
Любить, словно падать в пропасть…
С тобой я в нее сползла.
В душе той болело, очень!
Ведь знаешь, что я лгала.
Скучаю. Но ты вдруг просишь,
Чтоб я лучше впредь врала…
Не чувствовать боли, вовсе.
Вот то, чего ты желал.
Не стоило. Между прочим,
Ты так ее и не познал.
А мне бы с разбегу в пропасть!
Но только, чтоб не толкали.
Утратив всю силу воли
Отдаться своей печали...
А знаешь, я впредь не стала
Тебя ко мне возвращать.
Психолог сказал – усталость
(Не стоило посещать).
...
Ведь я не любила после
Момента, когда ушла.
В ту зиму молила Бога,
Тебя чтобы не ждала.
Чтоб Он гнев усыпал снегом
Внутри моего нутра.
В декабрь ты канул в небыль.
И боль от меня ушла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708238
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.12.2016
+ Олеся Шевчук
(фон: Olafur Arnalds - Broken)
Згадуй мене…
Не втрачай ні на мить сонця багряного спогаду.
Він приносить сезон дощів,
Залишає по собі пустку.
Як тонули в коханні, пам’ятаєш,в саду?..
Розділяли на двох смутку чи відчаю частки.
Потребуй мене,як тоді в саду
Захлинайся моїми цілунками,
Бо вони приносять потрібний захист,
Ти під ними, мов під обладунками.
Я звабливо співала для тебе блюз,
Ти ж зціляв мене диво – жартами
І здавалось,що в світі немає сліз…
Адже поруч ти, адже разом ми.
Повернись лицем,зможеш?
Хоча б в цю мить
Відшукай попід Сонця спогадом.
Нагадай: любов гріє, а не болить,
Що не виживеш тільки розумом!
Відшукай,щоб дізнатись: в мені сидить
Лиш твоя любов чорним вороном!
Але тіла торкаються яструби
Найбридкішим для мене дотиком!
Ти в мені розростаєшся,б’єш крильми!
Сам…стаєш вже наступній спогадом.
Серденько задихається під грудьми
Без обіймів із чорним вороном.
Тіло нагло зваблюють яструби
Так байдУже і відпрацьовано.
У душі моїй – пустка не першу мить.
У ній – темно…Та й в твоїй - чорно там,
Бо ти згадуєш все що зі мною …
...Спить наше сонце багряного спогаду...
Знаєш точно без тебе – мені болить.
І за це тобі,знаю, соромно.
Моє серце зчорніло попід грудьми
Без обіймів із чорним вороном.
А твоє щось шукає поміж людьми
І все дивиться в мою сторону.
Згадуй мене…
Не втрачай ні на мить сонця багряного спогаду.
Я повертаю тебе - тобі,
Найпершому твому ворогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2016
Спокій принишк серед одягу в шафі
На полиці шостій здається.
Світло знадвору треться об спогади
Вона, віриш,із них зітреться.
Ні, ти не віриш – зухвало впевнений,
Що Вона в тобі – все ж задихнеться!
Любов,що в душІ перебільшує втрачене,
А ти надієшся - це минеться.
Хочеш – не хочеш та вибір зроблено
Остаточний, без відома серця.
Ти питаєш : «Як міг я Її не кохати?
Ту, що носить в очицях сонце?!»
Не пробачиш собі, що посмів бажати
Відбиватись в отих очицях!
Там, на дні їхнім сховані сонячні ядра
Й це помітно коли всміхнеться…
То чи варто світла ще сподіватись
Коли місяць як вже не спиться?
Досі дихаєш…й цього мабуть достатньо…
Вона ж… з іншого вже сміється.
Вона в твоїй душі ще кричить про втрачене,
А ти надієшся – це минеться!
Світло місячне вкотре відсвіжує спогади…
«…Вона ж точно із них зітреться?!.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2016
З флегматичним серцем блукатимеш між людьми
Кажучи,що вже завтра життя твоє стане глибшим.
Що в тім завтра ти витягнеш всі псевдо-колючки
Й вже не зможеш радіти по датам раніше відзначеним.
Без вчорашнього графіку вміло сповільниш темп,
Щоб чим менше псевдо - обов'язків та досягнень,
Щоб чим більше спонтанності дикої на один момент.
Зробиш спробу радіти без дозволу та пояснень.
З потеплілим серцем всміхнешся поміж людьми,
Знаючи,що сьогодні ти вперше відкрився "знакам".
Чуттям глибшим все ж вдасться спекатись пустоти
І навчитись радіти спонтанно та не по датам...
Й саме того дня в тобі вдруге озветься біль
Надто вміло позбувшись гіпнозу тих всіх пояснень...
Ти не вбив його,ні! Він у крові твоїй вцілів...
Й те,що біль уцілів-то найвище з твоїх досягнень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670904
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.06.2016
Пробач мені те, що я стрімко лечу донизу…
Між ребер ввійшовши - застанеш уже безнЕбу,
Застанеш поблідлу опісля борні із пеклом.
Змочивши в крові моїй руки свої мов стебла
Ти виженеш з серця темінь мою безлику…
Ти злічиш терпінням темінь мою безлику…
Без крику.
Пробач мені те,що так часто жила без Тебе…
В такій ось,безнебій…Ще чуєш в мені потребу?!
Принісши з собою дня світло в душі печеру
Помириш із небом, поможеш здолати пекло.
Ти знімеш любов’ю болі,віднімеш зайве…
Наповниш любов’ю, відріжеш від мене зайве…
…Вже мертве…
Пробач мені,Боже, що я посварилась з небом.
Що бігла босоніж все множачи в собі спеку!
Що я зовсім слабо держалась за руки-стебла!
Що в черговий квітень я знову пройшла повз Тебе!..
Чи чуєш, мій Боже?!.Там зліва...в Тобі потреба.
Зізнаюсь, мій Боже,без Тебе мені не треба й...
...сЕбе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661775
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.04.2016
Мені б вартувало прогнати і біль і страх
Та стати перебільшено відважною.
Боротись впевненіше,вчитись на помилках,
Не здаватись,не скаржитись, стати якою вже є –
Тільки б справжньою.
Мені б вартувало носити ще сміх в вустах...
Зоставшись доречно спраглою
Зцілятись частіше в храмових молитвАх,
Ставати все ближчою, карабкатись вгору,якнайвище -
Драбиною латаною.
Мені б вартувало ступити за Ним на шлях
Дитиною встидливо- безстрашною!
Зберігши Господнє в ще вцілілих душі кутках,
Боронячи те, що найближче, (що лиш Боже й моє!)
Своєю відвагою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649975
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.03.2016
Коснувшись морского света твоей судьбы
Я вдруг очень ясно понял в чем ошибался:
Я слишком боялся последствий своей борьбы,
Борьбы за тебя…И я вскоре не к месту сдался.
Я сбился с курса позволив тебе уплыть,
Нелепо иссох продолжая в тебя влюбляться.
Я сам утонул!
А ты все продолжала плыть...
Ведь на мелководье тебе не к лицу скитаться.
...
Внутри толп холодных,глупцом между двух миров
Русалку среди людей я ищу так долго,
Что просто не верю, что в мире без плавников
Имеются волны в которых совсем не колко...
Твердя что уже не найти ни одной души
В которой хранилась хотя бы частичка света
С русалкой отправлюсь к айсбергам...
Вопреки балласту любви к хвостатому силуэту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642586
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.02.2016
Найневдаліша з усіх дочок…Це ж тому, татку мій, ти п’єш?!
Шклянка-градус - то молоточок,яким скоро мене уб’єш,
Яким скоро мене розчавиш й вб’єш прямісінько в серце кіл.
Сміло бий отим молоточком! Розтрощи отим молоточком
За невдалість.Ти ж так хотів…
Мій найкращий у світі татку, ти хоч спершу мене любив?
Як невинне хрестив дитятко в своїм серці мене носив?..
Вже не перший рік і не п’ятий знову й знову вбиваєш кіл.
Біль невтомна оця… завзята…
Хіба може боліти татко?!
А болітиме...як й болів?!.
Що ж…Зі мною все ясно, татку…Але ж мама…Її любив ?!
Отоді… перед Богом в церкві…Хоч Її в серці ти носив?
Сльози мами мій любий татко надто легко собі простив.
Як ж нестерпно мені це знати!!
Боже, як же ж нестерпно знати вагу кожної зі сльозин!..
Ні,зі мною все добре,татку…Але там…в світлі ліхтарів
Я укотре долаю слабкість все ж піддатись «рукам» мостів…
Бо ж я дійсно найгірша,татку, серед всіх,що на цій Землі.
Кожна з шклянок – немов відплата за прострочену дійсність днів,
У якій ти робив сильнішим усіх тих, хто тебе любив.
Чи ти знав,що болиш,мій татку?! Чи ти віриш у біль мій,татку?!
Чи болітимеш як й болів?!.
Знов зустрівши черговий ранок я розчинюсь на дні тих шклянок,
Захлинуся на дні тих шклянок у тім світі, що ти створив!
...В світлі порваних ребр – фіранок...в тиші серця без забаганок
Попрохаю щоб ту невдалість після тебе і Бог простив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632120
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.12.2015
Її серце для нього – порожня кімната,
Де нема ні любові,ані образів.
Де на вибитих вікнах вмонтовані грати
А на стінах не Образи - "плями масні"!
Отим "плямам" молилась вона, коли вперше
Розривалось серденько-пташатко, в друзки!
Він запевнив - їй варто злетіти! Уперше ж…
...Не вдалось. Помарніла без хліба й води.
Сиротою...ні криків, ні серця-пташати.
На підлозі ж обмануті дикі пташки…
Їм не вперше грудьми ударятись об грати,
Не в новинку! Та вкотре, наївно… в пастки…
Мала віру,що взявся їх підлікувати,
Пам’ятає напились востаннє води.
Спорожнілі, наївні кімнатні пернаті!
Вони так й не навчились минати пастки.
Її серце для нього – порожня кімната,
А з очей визирають ті спраглі пташки…
Вони теж й як вона– не зуміли крізь грати…
Її серце – пташатко щоднини в друзки...
...
Вони так й не навчились минати пастки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2015
На легковагій планеті наша спільна залежність відчутно набуватиме ваги…
В повний місяць ми носитимемо замість рюкзаків - березові крила поза спинами.
Із кристалів цукру зводитимемо карамельний дім, жваво посипатимемо пудрою хідники,
Вірячи, що саме нам личило б жити в ньому отакими – от безсоромно- окриленими!
Отакими – от відчайдушно схибленими, нерозгаданими!
Мешкати в карамельному домі,впавши на дах якого навіть дощ – солодшатиме!
Дощ проситиме в нічного світила лишень не спиняти його,не квапити!
Боячись те хитке відчуття не солоності не дай Боже сполохати…
В повний місяць ми оживемо отакими – от окриленими, незворотньо спорідненими
Витаючи в просторі, цілуючись над покосами…
Саме такими (для решти планети – незрозумілими…)
Промовлятимемо березовим листям до всюдисущого Бога ген понад росами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2015
Найпухнастішими дотиками веретільниць – рук
Розфарбовувати власну ауру.
Смакувати твої лоскоти, мов халву,
Надто свіжу,щоб жити нарізно.
Найретельнішими дотиками космо – молитов
Розбирати найвищі з мурів.
Яким чином крізь них ввійшов?
Точно ззовні зоставив звірів?!
Найбільш бажаним дотиком гілок - вій
Зігріватись, мов біля ватри.
Все ж зумів? Неоцінне знайшов?!
Всі в вогні відгоріли втрати?!
В найвологіших лігвах дикунок - змій
Відшукати зарано втрачене.
Зрозумієш сенс дотиків-плазунів?
Вигоїш мною нею скалічене?!
Лоскотаннями ящірок-чаклунів…
Вином із сакурових листків…
Вливатися…
В найнепередбачуваніше….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607615
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 18.09.2015
Что мне сделать с твоею болью?
Как убить мне твое «люблю»?
На плече молча плакал солью кроха-ангел,что сдал в бою…
Что мне сделать чтоб ты поднялся
С профундаля в своих глазах?
В них на дне сохранился якорь,мною сброшенный с корабля...
Что проделаешь, чтоб смириться
Из присутствием соли в днях?
Я предчувствую…растворишься в более голубых глазах!
Что предпримешь ,чтоб защититься
От уловок искусных «жаб»?
Лишь научишься впредь не злиться.
Главное-чтобы ты дышал!
Что мне сделать чтоб ты отбился
Ото дна, приподнявшись ввысь?!
Чтоб средь спутников растворился,наконец убив боль,малыш?!
Как взять верх над мерзавкой-болью
Захлебнувшись своим «люблю»?!..
Неуютно…и как-то скользко…среди спутников кораблю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599302
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.08.2015
Бездоріжжям мине…бо особа-не їй призначена.
Та,хто вже не сумує за тим,чому не відбутися.
Ні відмова від неї не ранить уже, ні зречення
Особою,що відмовляється їй забутися.
Серпантиновим шляхом згубиться попід кронами
Розпізнавши вказівки дороги колючо-зоряної.
Неминучо віднайдена зрадою між особами,
Що підводять не гірше тієї,первинно обраної.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2015
Разрушь стихи написанные ей,
Чтоб их слова не проглотили счастье!
Они ведь так вредны душе твоей
Пульсируя синкопами в запястьях.
Стихи те прячут истинно твое.
И смысл ей виден четко.
Крайне грустно,что свои копья ломишь не за ту
Отстаивая рифмой безрассудно.
Та девочка пульсирует с другим...
Там, среди цифр на белом циферблате…
А ты мечтаешь, чтоб устала грусть,
Дабы отвыкнуть доверять бумаге.
Сотри стихи озвученные ей
Выдернув чувства прямиком из сердца!
Быть снова обведенной вокруг пальца-
Что может для любви быть поскорбней?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585578
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.06.2015
Как-то раз мне приснилось,что умерла.
Затемно,не найдя решения.
Что меня проглотила морская вода,
Волны эти мне сердце залили.
Впредь надежда увы не пришла
Позабыв меня прежде времени,
Засолив меня!Осудив меня …
До восстания.
Задохнулась без сердца моя душа цепко веря :
«Вдвоем ведь справимся»!
И кричала мне в спину,чтобы жила,
Пробуждая мое сознание.
...Извне сна-море тел и им нет конца.
...Телам в дикость с душой слияние.
Исцелим себя,
Убедим себя,что оправимся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578964
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.05.2015
Завстидавши гріхи уввійдеш ворітьми…
Без обрАз.Поруч з образАми.
Жаль,не зможеш впізнати пасток пітьми
Без підказок, живеш ж казками.
Руки міцно зімкнувши перед грудьми
Гепнеш зАмком під ста замкАми.
З грюком ти упадеш!Вдаришся кістьми!
Й обірвЕться псальма сльозами...
Охопивши гріхи ти вклякнеш коліньми
Попід куполом з образАми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574982
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2015
Відроджуватися… вдихаючи пальцями життя у нібито зовсім бездиханну нотну партитуру. Не звертаючи жодної уваги ані на занадто голосне мовчання слухачів,ані на їх синхронний шепіт,ані тим більше на оплески,озвучені здавалося б задля пристойності і доведені до те і діло цілковитого і безвідмовного автоматизму. Відроджуватися по-дівочому несміливо…мов маленя… Знову й знову віднаходячи для себе ці ніколи не зрозумілі до останку чорні вкраплення,чиїм хвостикам притаманна невловима спонтанність їх «направленості» або вгору(прямісінько до сонця) або півмісяцем (униз сторінки)…
Зароджуватися любов’ю до кожної цілої,до кожної половинки,до кожної надто вже тендітної шістнадцятки,яку те і діло «наздоганяють» завзяті тридцять другі…Розкручувати любов’ю всі без винятку четвертні паузи,що немовби порозкривані рубці заплутались у надто вже прямолінійному(лишень на мій погляд)нотному стані. Зароджуватись любов’ю оминаючи увагою те дріб’язкове,що забирає надто довгу за своєю тривалістю частину нашого життя,тому й надвідчутну …Забирає,безперестанку множачи оті безкінечні паузи, заповнюючи ними практично всі дисонуючі моменти,коли б зарадити пластмасовій очерствілості людей спромоглася б лише цілющість музики.
Ще попередніми катастрофічно необхідними нотними дотиками вона відчайдушно намагалась зробити всесвітні умови гармонійнішими…Ні,не для себе коханої (від її відсутності всесвіт точно не задихнеться від дисгармонії!),а хоча би для небесних створінь,чиї онімілі крила і є тим дійсним свідченням знесилення у боротьбі за дружню згуртованість людиноподібних істот. Істот(і з її участю теж) в яких ще цілком достатньо нахабності для того,щоб називати себе людьми.
Наповнюватися теплом до ще можливо не до кінця відпрацьованого м’язами пальців твору,але до останку зрозумілого твоєю «акапельною душею» і безвідмовно сприйнятого всім обспіваним до консонансної знемоги нутром…Множити розґратоване власними легенями сонячне сяйво заражаючи всіх присутніх своєю нерозсудливою (тільки на їх безапеляційний і єдино-логічний погляд) озвученою залежністю…Втрачати суворість настільки вчасно,наскільки це можливо під час агресивно-байдужої налаштованості вже звикло схибленого оточуючого світу…
Випромінювати отим віднайденим сонцем магічне медово-бурштинове тепло…Зігріватися ним,щоб хоча б на декілька хвилин ,які необхідні для виконання не випадково обраного тобою твору,а власне зумисне обраного властивою тобі ще з восьми років озвученою залежністю нарешті зуміти відігрітись ним!Вщент заповнитись!Щоб усе ж спромогтися до щастя …
Щастя довжиною в такт!
Що ж…Зате ти відчуватимеш оте подароване тобі щастя настільки гостро,наскільки це можливо,відчуватимеш його з такою споконвічною самовідданістю і вдячністю,на яку ти ще тільки спроможна!
І знаєш,впродовж того розсекреченого такту твоє серце уже не здатне буде асинхронно достукуватися до реальності…Адже дійсна реальність перебуватиме не зовні(як могло б здатися збоку),а прямісінько всередині тебе…
*Присвячується І.Г.Балух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567873
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.03.2015
Війною вперше зраджений хлопчисько,мій нескоримий хлопчик-бородань!
Тебе боронять ангели й Пречиста цілує в тім’я в час випробувань.
Твоя снага-людські молитви в сльозах,вірші,пісні,отримані листи…
В Ремарка-ти відбитком на дні прози.
Його рукою твориш сторінки…
Конфліктом в мене забраний хлопчисько,відісланий наказом,без вмовлянь!
Твої дзвінки-короткочасна втіха,скупа відрада звершених благань!
Твоє життя ще з пуп’янка - значуще ,без сумніву шляхетне і містке.
Я певна-Бог благословить на успіх!!
…для мене вкрай потрібна віра в це….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558480
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 09.02.2015
Підкори недовіру-ніжністю,мікросвіт же-зціли любов'ю.
Зашпаклюй у ній макротріщинку,зашліфуй її надлюбов'ю!
Внеможливлюй своє відторгнення,щоб прижитись на рівні серця.
Зігноруй всі слова відчуження розчинившись в очах-озерцях!
Знівелюй рівноденник дотиком об'єднавши кордони миром;
Увігнавшись червневим сонечком...вглиб...блокадним її ефіром...
Не піддайтесь зніяковілості під прицілом "знавців" з зеніту!
Любіть ніжно,без тіні зверхності...
Осягнувши дарунок світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015
(+Той,що воює з вітряками)
На західному фронті все без змін
На східному,як правило,ще гірше.
Епоха танків,вертольотів,мін...
Із кожним днем болючіше й темніше!
З кожним світанком-нова черга втрат
І мир,як виняток,стає в рази ціннішим.
Вечір кривавим зліг між трав...
День згаснув кров'яним і тиранічним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544908
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.12.2014
Одичав от потерь волк не верит в любовь.
Чувства вовсе не исцеляют.
Бродит миром без цели внутри лесов ,
Ветки-цепи нутро сжимают...
Ограничив доступность извне врагам
Cам свернулся посреди ребер.
Нету предназначения его шагам.
Лишь лесная луна и ветер...
Отказавшись от модной охоты стаями,
Вновь простив все отнятия бывшим...
Веткой не отягощенною листьями
Возродился богатым нищим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543836
рубрика: Поезія, Стихи о животных
дата поступления 14.12.2014
Вблизь коснувшись моей души
Он с улыбкою отвернулся.
Стол.Соженные письма-стихи...
Он ведь робко исчез,
Он ничуть не подлец!
Он наверное заблудился!
Свет погас,лишь фонарь не спит.
Облик твой на луне вместился.
Дом.Пробитое сердце.Стих.
Ты нелепо смолчал,
Ты так искренне лгал!
Ты с душою моей скрестился...
По паркету слышны шаги...
На душе из молитв компрессы.
Нож.Упавшие в дрожь стихи.
Мир чуть-чуть приболел,
Мир на осень подсел.
Нож отрезал тебя от пьесы.
По счетам не проплачен чек.
Бог по прежнему лечит судьбы...
Свет.Услышанный человек.
Бог так кстати зашел.
Бог с лекарством пришел,
Чтоб спасти мои вирши-просьбы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531576
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.10.2014
"У нас тепер така свобода, наче сміттєпровід прорвало. Свобода хамства, свобода невігластва, свобода ненависті до України..."(Л.Костенко"Записки українського самашедшого")
МолитвАми,шматками рими
Натще,в душі убивць кричу!
Не розстрілюйте України!
А їм дивно з того плачу...
Побагряніли всі новини...
Не словами, єством молю...
Не зігнути вам горді спини
В сальто деспоту- “королю”!
Не забракне усім нам сили
Щоб відстояти спільний Схід!
Єством вірю,що нам під силу
Залишити достойний слід!
Ми зумієм кордон сховати
Від зухвалих й бридких атак!
Й знов відвикнемо хоронити
Вже зсивілих дітей-солдат...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530660
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.10.2014
Пауза дротами в кілометр...
Мій чохол-тобою теплий светр.
Силуетом ще з'являюсь в снах,
Нотко-йменням на вустах...
Спогадом крокуєш по кімнаті:
Тріснутим,обірваним,обтятим...
Спільно з ніччю оживемо в снах,
Лініями-дуо на руках...
Голою душею по перонах...
Колією-сном у перегонах...
Ми ще там...у заспаних світах...
Серденьками-моно у дротах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2014
Якщо б мої легені завтра змучились-
Стань видихом моїм...
Щоб ангелів не змусили
Вдих запускати в ритм!
Щоб не хворіти звичкою
Любові із жалю...
Повір,Амура змусили
Спустити ту стрілу!
Якщо моє серденько завтра вибухне-
ЯкОсь мене згадай...
Недбало так...Відчужено...
Без зайвих клопотань,
Без домішків зухвалості
Та стійкості образ.
Бодай ось так відчужено...
Нехай в останній раз.
Якщо моє прохання завтра згубиться
Все ж не торкнувшись хмар...
Я знаю ти здивуєшся
Впізнавши хрип октав.
Впіймавши окрик терпкості
У надлегкій журбі
Ти навіть не обернешся...
Зоставшись у мені...
Якщо твоє нутро все ж завтра збудиться
Знайшовшись між рядків...
Хоча б ось так...відчужено...
Тягнись до голубІв...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2014
Ледь-ледь живою прокидатись з світлом...
Всміхаючись лишень для мами й тата.
Щоб не вгадали,що слізьми омита душа,
Війною зморена,розп'ята!
Душа,що не сховалася у спокій!
Душа,що вже боїться й засинати...
Де ділось його лЮдське?!..
Безсторонність...в серцевім м'язі ката-супостата!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520924
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 01.09.2014
Дивно,наскільки справжніми є спогади,що їх людина носить у собі кожного вдалого чи не дуже дня.І байдуже чи вони ще зовсім як діти,чи вони вже перейшли кордон підлітковості і увірвалися у юність,а чи вони вже мало-помалу починають зживатися з ще настільки недосвідченою старістю.
Просто-таки химерно,наскільки реальною є їхня властивість збільшувати свою вагу поселяючись у ще не до кінця сформованому серці!Доплюсовуючи кожним присвяченим відповідній особі скороченням ще один зовсім “невідчутний” міліграм до вже й без того насиченого ними серця: 253...253,1...253,2...і так без упину...і так без найменшої можливості на абстрагування за чашечкою мелісового чаю у товаристві леді Ірреальності...
Чи не здається вам,пані та панове,(до кольок у животі) смішним,що ота його незначна й тому автоматично озвучена вустами обіцянка ще досі знаходиться у партері її пам'яті?..”Так.Ваша правда,здається!”-відповіло за звичкою включене і усміхнене почуття гумору винуватиці(вкриваючись добре помітними рум'янцями).
Його озвучена на автоматі комбінація слів-вужів мандрує поміж рядами,з кожним тижнем відповзаючи все далі і далі від сцени,де якраз розігрується трагічна комедія з епічним(але все ж бажаним,принаймні для одного з них) кінцем...
І ось...Його вужина відстань від сцени до запасного виходу збільшилась настільки,що останні кинуті (ще вчора необхідною) дівчинкою вигуки, вимовлені з такою чіткою однозначністю,що здається їх би мало зрозуміти навіть немовля,здаються засекреченим посланням,якому просто смішно надавати якогось,бодай найменшого значення...А тим паче вважати дійсно серйозним! Бо неочікуваній поведінці дівчиська з такими вже звично усміхненими очима просто-таки абсурдно надавати якоїсь ваги,чи не так?!
Т.зв. шосте чуття чомусь підказує їй,що створеному фіналу по-справжньому зраділи,лишень особи,мовби зовсім випадково,введені у курс “справи”.Знаєте,ті особи,очам яких притаманні характерні хитринки-кислинки...
А щодо іменованого світла його очей,то...вони намагаються (лиш виходить кепсько) освітлювати ним іншу,лишаючи на ній відбитки все тієї ж,хоч і доплюсованої до статусу “колишня”.І уже байдуже,що ота інша(доплюсована до статусу "теперішня")здатна всміхатись лишень вустами.
Ви зовсім випадково поцікавитесь:”А скільки ж білетів було продано на прем'єру “їхньої” комедії?!”
ЖОДНОГО...
Бо касир(як єдина адекватна у даній “сітуейшн” особа) чомусь відмовляв бажаючих їх купувати,мовляв,“і зовсім вона не комічна!”.Можливо отой не зацікавлений у вигоді касир лише один й вчиняв слушно?На відміну від них обох.
А те,що люди надають спільним спогадам своє окреме,зрозуміле нажаль тільки їм значення-не що інше,як зафіксоване янголами,але все ж допустиме безумство...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518286
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.08.2014
(+Той,що воює з вітряками)
Надто пізно ставати украй потрібними
Повернувшись в холодні душі.
Прагли стати морями,мостами рідними...
Та запізно:вбиває мерзлючість!
Та запізно:повсюди лиш грубість,
І відсутня Господня милість…
Культ сили- взаємна байдужість,
У кишеню захований стилос!
Надто важко помножити власну щирість
Упиваючись медом брехонь.
Ми не прагнем відвертості,в моді-стислість.
А любов-лиш на рівні стегон...
Архікласним розкрученим брендом,
Алкоголем розпеченим в кров…
Ми кохання зробили трендом,
Зруйнувавши фундамент основ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517281
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.08.2014
(+ Той,що воює з вітряками)
Життя,як рельси,ти,як поїзд:зносиш все на своєму шляху.
Я-мов стіна,а ти,як лози:занурені тілом в ріку.
Ти нагадуєш мені отаву,отаву чи осоку.
Ти нагадуєш воду талу-глибоку і часом мілку.
Життя,як небо,ти,як грози:вповзаєш струмом в висот пітьму,
Освітлюєш хмари...Я ж-молодик,підвішений на стрілу.
Ти нагадуєш мені Інару,Інару чи Вурунсему.
Шматком сонця віщуєш грядущу війну.
Звуками пальців знімаєш вину,знімаєш вину і даруєш любов.
Даруєш співзвуччя зі світом,весну і розганяєш кров.
Ти нагадуєш мені арфу...Вурунсему-ти мій собор.
О,Інаро,звільнімо варту і з'єднаймось в єдиний шов!
*Інара-богиня війни;Вурунсему-богиня сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516420
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 08.08.2014
Ім'ям впала на дно підселивши у серце ломку,залишивши залежність!
Кохання ж звернуло вбік...
Однобічно украла любов-незнайомку й від'єднавшись інертністю
Радість зігнала з щік.
І на дні поселившись всміхалась своїм здобутку,по-дитячому тішилась!
Серце ж стиснув твій нік!
Ангел в сльозах сховавсь в продірявлену вщент коробку,
В ту серцеву коробку,що мав я по лівий бік...
Опустившись на дно ангел тихо читав молитву,
Затуливуши долонями діри моливсь,не втік...
Поміж нами минуло німих пів року.
А я й досі ношусь лиш з тобою по лівий бік!
Нема спраги в пустих “люблю”,що промовиш з фальшю,
Хоч й в обтяженім серці штрих код із твоїм ім'ям!
Ми не зможем зізнатись,що дико пасуєм щастю!
І за слабкість оцю вдвох поплатимось сум'яттям...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513765
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2014
Недопонятыми ходим мы по миру.
Недозволенными всплесками в корнях оживаем..,поднимаясь...
К ветру (недокормленному страннику в сердцах).
Недосказанными листьями в эфире...
Недослышанными...высохшими вдруг,падаем...
Мишенью в тире(недотёпой ,кормящим испуг)!
Недоразвитыми чувствами банкира холодно подсчитываем вслух
То что было,но не дотерпело до восхода...
В солнца ведь недуг.
Недоверчивыми мы ступаем снова в новый день,в ошибках чуть иных...
В то и дело чуждых разговорах мы теряем истинно своих.
Не колеблясь мчимся,недотрогой .
Выпустив наружу сердца стон.
С побледневшим выдохом и вдохом направляем в наши чувства ствол...
Чтобы все же встретить свет заката,кровью чтобы не запачкать тех,
Кто некстати застывал и плакал...
Раздробляя ствол свой,как орех...
Ведь нетрудно быть чуть-чуть светлее сделав шаг навстречу ясным дням...
(Но!..)
...не под силу чувствовать слабее скорбь,что пригвоздил к моим корням!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508885
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.07.2014
Не вини її,мамо,
Ту смерть,що мене забрала.
Я в змаганні віддав своє серце за спокій твій.
Я би витер сльозу з твого личка...
Та смерть украла й цю утіху мою...
Зчорнивши найближчий бій...
Не зови мене,мамо!
Не сердься,що зник раптово!
Я б собі не простив свого "брата" загибель,ні.
Я би втішив тебе хоч однесеньким теплим словом...
Та не в змозі уже.
В надмогильній лежу броні.
Не кляни його,мамо!
Наш ворог за все заплатить!
Мій народ його совість утопить в безмежжі сліз...
Мамо!Мамо моя...
Не лякайсь,що повсюди втрати...
Вірю,що проросте поле гніву прощенням...
Скрізь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507525
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.06.2014
Забирайте себе до останку,як йдете від..!
Не лишайте надії й любові в вчорашнє сонце:
Неможливо стояти одразу у двох воріт,
Неможливо з людиною бути і ні-це нонсенс!
Анулюйте усіх “учорашніх”,як йдете до..!
Не руйнуйте стосунків зберігши холодний попіл:
Алогічно здійматись ще вірячи в власне дно,
Алогічно єднатись все ж живлячи власний опір.
Забарившись на старті й прогавивши викрик “руш”
Наш Суддя все ж зачислить,як хибу-зухвалість слуху:
Неможливо зцілити прощенням цементність душ,
Бо на кожному з нас вже відбилась відсутність руху...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502778
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2014
Я тебе не люблю...та знаю,що і ти нелюбов’ю сниш…
Зранку серце своє вмикаю...
Пульс -болотний,немовби стих...
Чашка кави тренує розум,щоб мотор все ж відстукав ритм...
Зігріваєш холодний подих...
Стан амебний,а ти вже й звик...
Ти не любиш мене ...сховавши почуття в закапелку “ікс”;
Я втомилася дослухатись...відміняючи статус “екс”...
Я тебе не корю,я вдячна...за взаємність окремих днів;
За наш дотик до стану «щастя»;за можливість вважать “своїм”.
За недоспані очі ніччю через опіки синіх сліз...
За страх втрати;за слабкість в звичці геть не здоланих катаклізмів...
Я тебе не люблю...та вірю,що ти Богом мені був дан.
Не бентежить наївність мрії!Чом ж мовчанням мій біль розп'яв?!
Ти не любиш мене...та віриш,щиро віриш,що ще твоя...
Кров вбирає химерна думка:що ти з Місяця,з Сонця-я…
Я тебе не люблю...й все ж вірю,досі вірю у спільність душ...
Не люблю тебе!
Лиш хворію...
Невід'ємно хворію вслух...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2014
"Урешті-решт ми завжди ловимося у пастки,які самі ж були наставили.Я цього певен.Урешті-решт ми в них ловимося."(С.Кінг "1922")
Врешті-решт відділитись убивши доречність мрій...
Заховавши утечею серце вразливе...В нічку...
Я тебе відпущу і змирюся укотре, вщент...
Я уже не вернусь...
Не зіткнусь із тобою ніччю...
Поселившись у згадці залишиш кровистий слід...
Пожалівши про вчинок задзвониш вже звично,двічі...
Не розчую подовгу...
Обманутий абонент...
Поза зоною вуха...затулені й серце й вічі...
Тенькну в думці ударом принісши до серця біль...
Винувато відзвоню,змирившись з тобою...Люто!
Серця,вбиті безглуздо...
Невтомно мене гукнеш...
Не відзвоню...оглухну...
Наїлась вчорашнім чудом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2014
Нема слів...все ще в біженцях...досі...
Лишень присмаком літа ще танеш на власних вустах...
На холодних вустах,де замешкала осінь...
Нема сліз...всі погублені...зовсім...
Тільки шепотом віри зароджую радість в думках...
У ледь змоклих думках,де проснуся о шостій...
Нема снів...розграбовані...досі...
Звикло пульсом реальності б'ємось у мрійних тілах...
В гордо взутих тілах,де лиш в снах дійсно босі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014
Десь там...поміж трав,що невтомно колишуть кулю,
Розхитують з сходу на захід застиглий люд...
О,як ж натхненно родини квіток танцюють блюз...
Десь там...поміж снів,що живильно латають землю,
Очищують з півдня на північ ще денний бруд...
Гнучкою кішкою танцем квіток замуркочусь...
Десь там...поміж слів,що квапливо вмивають душу,
Підсолюють зверху до низу цукровий дух...
У полі квіткою-сонцем зійду...увись здіймусь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
Замасковане...Замкнуте...Зморене...
Серце вдосвіта втомлене...
Запилюжене...Загнане...Зронене...
Серце буквами зжоване!
Відмежовано...Згублено...Втоплено...
Зліва: трюми затоплено!
Незахищене...Зраджене...Зоране
Плугом рабства...Не скорене!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487695
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.03.2014
Шелестіла б вустами на вушко дива...щоби пам'ять спочила від наглих конвульсій...
Щоби спогад сховався у нірці крота...й призвичаївсь до завчених функцій...
Я б тебе огорнула...шерстяно...чимдуж...щоб ребро розігнулось від тиску емоцій...
Я б зігріла ще завтрашнім- вчорашній штрих...я б вдалася до імпровізацій...
Я б тебе не віддала...заклято...навскіс...щоби очі вдяглися в усмішки із цвіту...
Ворогів би зцілила узваром із квітів...Здивувався б чарівності в нім...
Я б в тобі зазвучала...романсом...навзрид...щоби серце звільнилось від пильності звуків...
Я би констатувала,що ти чарівник...ти ж веслом відбивав ритм на суші...
Я б тебе упіймала,Блукаючий нерв!Я б тебе упіймала на piano чи forte...
Я за двох відспівала б...Провулком пройшов ти...
Незнайомками бавлячись вслух...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2014
Не торкайся намарне вже більше мене у думках...
Там віднині я зайва,я лишня...
Не потрібно ні вибачень,ані прощань...
Заховалась у віршах....
Не торкайся даремно вже більше мене у думках...
Там віднині я зайва,я лишня...
Не потрібно ні дотиків,ані зітхань...
Заблукала у віршах...
Не торкайся ніколи вже більше мене у думках...
Це віднині вже зайве,вже лишнє...
Не потрібно ні вияснень,ані питань...
Задихнулися віршем...
Не торкайся ніколи вже більше мене у думках...
Там віднині я зайва,я лишня...
Не потрібно ні докорів,ані прощань...
Вперто вдячна за вІрша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2014
Пелюстками резервними впав порятунком в траву...
Закотившись упевненим сонечком в килим під небом...
Пелюстками-надіями відгодував...в тім впізнавши потребу...
Пелюстками відновлення впав недоречно в траву...
Так й не давши нагоди сховатись в пригорнуте небо...
Пелюстками змужнілими взяв й обгорнув...в тім знайшовши потребу...
Пелюстками гарячими впав в обгорілу траву...
Ледь віддаленим опіком впав на росу попід небом...
Пелюстками-затримками перекормив....Чи була в тім потреба?..
Пелюстками сумнівними впав на вже зблідлу траву...
Так й не давши нагоди зіткнутись віч-на-віч із небом...
Пелюстками сезонними впав й відвернув...в тім згубивши потребу...
Пелюстками зрадливими впав в худорляву траву...
На залитий наївністю килим упав спраглим медом...
Пелюстками залишення утворив кут...хоч й не було потреби...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2014
Нічого крім болю у серці немає,
Нічого крім болю,нічого окрім...
Сльозами багряними прапор ридає згубивши синів...
Нічого крім болю у серці немає,
Нічого крім болю,нічого окрім...
Гріхами кривавими прапор вкриває від вбивств земляків...
Нічого крім болю у серці немає,
Нічого крім болю,нічого окрім...
Новинами давлячись світ завмирає від правдо-шматків...
Нічого крім болю у серці немає,
Нічого крім болю,нічого окрім...
Ударами-втратами серце шматує...не злічиш кусків...
Нічого крім болю у серці немає,
Нічого крім болю,нічого окрім...
Протестами віра по серцю блукає...надіючись змін...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480736
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 20.02.2014
Люди немов цукерки...із часом тверднуть...люди немов цукрові сплетіння крил...
Ось воно,б'ється солодке желейне серце...ось воно,б'ється...Й все ж дихає через пил...
Люди немов цукерки...квапливо тверднуть...люди,мов мармеладні сплетіння див...
Ось воно,б'ється багряно-вишневе серце...ось воно,б'ється...Чи чуєте вишні спів?..
Люди немов цукерки...сумлінно мерзнуть...люди немов сніжинкова пудра днів...
Ось воно,б'ється фруктово-ванільне серце...ось воно,б'ється... Гамселиться об папір...
Люди немов цукерки...уперто тверднуть...люди немов грильяжні огризки тіл...
Ось воно,б'ється фабричне какао-серце...ось воно,б'ється...Льодяником між снігів ...
Люди немов цукерки...із часом змерзнуть...так і не вибравшись з коконів й душ-плащів...
Де воно людяне?!.Карієс швом на серці...Карієс витіснив спомин цукрових днів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2014
Танцюючі жили зухвало й уміло підшкірно влилися під плитку...
Страшенно вертіло довіри судину...
Трощило в судині- перлинку...
Налякану плитку зимового вжитку підкорено жильному ритму...
Приймаєте відзвуки?..Вірите ритму?..
Лиш свідки фіктивного блиску...
Надщерблену плитку вторичного вжитку приклеїли снігом на стінку...
Ви вірите снігу?..Лякаєтесь скрипу?..
Лиш свідки вільготності взимку...
Ви,свідок дошкульного вигуку в спину майданному сніжному вітру...
...й причина?..Авжеш...
Недоречним є злитись на накип за зайвість наліту...
(присвячую землі,якій відчутний і мій особистий "11 маршрут"...)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014
(+ Дід Михалич)
Паперова дівчинка ділить з олівцем
Плин думок надтріснутих,вигорілих вщент,
Спалених зухвалістю із байдужих вуст…
В понеділок заново в сні твоїм з’явлюсь.
Паперова дівчинка,ніжна і п’янка...
Я щодня з’являтимусь у твоїх думках…
На стежках засніжених не лишу слідів.
У вівторок увірвусь знов до твоїх снів.
Паперова панночка,лагідна й крихка…
Голубливим почерком обняла листка
Монохромну райдугу вклавши між рядків…
В середу опівночі не торкнусь до снів…
Паперова дівчинка,паперові крила…
Про життя задумалась-в небо полетіла...
Поміж хмар блукатиму-відшукай тепер...
Повернусь у сни твої-тільки у четвер.
Паперова дівчинка зовнішньо-мовчить,
А якщо прислухатись-внутрішньо дрижить…
Вичавленим спокоєм спинить водограй...
Та укотре в п’ятницю-першою за край…
Паперова дівчинка зовсім не слабка…
Тільки від фальшивості ломить ще листка…
Обпаливши впевненість-не примножить страх.
І в суботу-видалюсь... лиш реальність-в снах…
Паперова дівчинка…паперові дні…
Лиш листки й затримують почуття тонкі…
Паперовим запахом доплюсуюсь в світ…
У неділю віднімусь…Замкнений відсік…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2014
Ти вирвав клямку із серцевиною
І скло хитається,мов желе…
Вікно захищене пуповиною,
Учора-ціле,тепер ж сліпе…
Ти вирвав клямку із серцевиною
І скло хитається і дрижить…
Ехом заскиглив й згубивсь долиною...
Торкнувсь ж лишень…невтямки…болить…
Ти вирвав клямку із серцевиною
І скло укрилось під тиском рук…
В зрачках своїх відіб'юсь дитиною…
В твоїх ж зрачках…невтямки…гублюсь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2014
Так недоречно гірко є від того,що я втекла лишившись на душі…
Слово люблю-це аварійне слово, знешкодитись готове лиш в "війні"…
Так невіддільно гірко є від того,що ти утік сховавшись в цім ж вірші…
Іще люблю-це вже даремно...Слово на краплю призабуте у вині …
Так незбагненно гірко нам від того,що обміняли двійку на нулі…
Слово люблю-ще не любов…Відмолю усі слова подумані в імлі …
Як ж несказанно важко є від того,що ти пішов оживши у душі закоханим у мене…
Зайве слово...не бійся...зачисляю до своїх…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2014
Чорний кіт крокує понад містом
Вигнувши ракетою хвоста...
Вкотре серед люду стало тісно
Й істинному спільнику кота...
Розпустивши чорную копицю
І замкнувши горницю вагань
Піднімаюсь східцями все вище...
Щоб перепочити від зітхань...
Видершись ведмедкувато вгору
І підпавши під небесний вплив
Запалюся провідною роллю
Проковтнувши галактичний пил...
Уввібравши місячне відлуння
І відклавши кучері тривог
Звалюсь на знайоме підвіконня...
Дива зачерпнувши у зірок...
Панна із котом блукає містом
І всміхає леді Темноту...
Щоби й їй не було надто тісно
З Місяцем припише рандеву...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2013
Павутинням надлишкових фраз,
Сплутаних роз'яснень і пробачень
Обволік і ввів в чарівний транс...
Місяць в повні підморгнув неначе...
Павутинням надлишкових дій,
Сплутаних обов'язків і функцій
Обснував...Не розпізнати крій...
Місяць в повні зістрибнув із кручі...
Павутинням зайвих вже торкань обгорнув...
Розбухле тістом місто знітилось...
Із ревнощів намисто місяцю на шию одягнув...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465861
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.12.2013
Віднайдені випадком...
Вперше цим літом зірвав заржавілі думки...
Відсіявши стружки із серця крізь сито ти ніжно торкнувся руки...
Віднайдені випадком...
Вкотре цим літом ти вперше мене упізнав...
Відсіявши камені страху тривкого в ванільне підпілля позвав...
І ось,ми в підпіллі заховані...
Спільно піддались сердечнім вогню...
Підлога укрилась світилами тісно...
З тобою...уперше живу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2013
Свідки "вдалих" мутацій,показних варіацій
В стриманих комбінаціях шалених цифр...
Люд стомивсь...й через силу почав посміхатись
Заховавши природність в знебарвлений шифр...
Власник хирих прострацій,дощових ілюстрацій
В немічних комбінаціях побічних справ...
Земні усмішки ловлять лишень папараці...
Людський світ зручним рамкам укотре піддавсь...
Свідки штучних мутацій,заскладних конспірацій...
Ми відсутні в емоціях й зонах чуттів!
Вся активність втекла із людських адаптацій
Поступившись логічності завчених слів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461775
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.11.2013
Розкидані пазли червової масті...
Розставлені снасті...отруйні плітки...
В задимлених шторках на вікнах з пластмаси
Пороблені міллю сердечні дірки...
Погублені пазли з картинок про щастя...
Вмонтовані чіпи в нечулі зрачки...
В покручених цівках соснових плантацій
Заражені біллю сердечні замки...
Забруднені пазли червової масті...
Розгублений люд в міжпланетних боях...
Серця,що піддалися впливу мутацій
Зазнавши фіаско в камінних тілах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458358
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.11.2013
Боже,чи приймеш мого життя
Слабкі спроби духом Твоїм жити?
Чи просканувавши дні до дна
Браму скажеш ззовні причинити?
Боже,чи приймеш мого життя
Неприкриті грішності провини?
Знаю,не загою віршем я помилки
Болючіші за кпини.
Боже,чи простиш мені думки,
Що снують без графіку по серцю?
Чи не будеш зводити лічби
Чорним коливанням в мегагерцах?
Боже...чи простиш мені Мене?!
Чи приймеш без залишку,без сліду
Помістивши пензлем на палітру
Й вибачивши вірусне земне?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457112
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2013
А я до тебе вільною була...
Будила ранок сміхом брязкотливим,
День починався з помаху крила,
А вечір- обіймався пустотливо.
А я була ще та паливода!
Не було цих зупинок біля туги
Та й сміх не викликав в мені потуги,
Виходив звільна.Чом ж тепер смутна?
До тебе незалежною жила
Й не піддавалась споминам мінливим...
Ще донедавна ти не був важливим
Підпунктом мого власного життя...
А я свободолюбною була...
Не відчувала рабської потреби
Почути шурхіт другого крила,
Щоб знов відчути запах й колір неба...
А після тебе болі завдала собі ж на сміх!
Вже й пір'я облетіло із крил густих
Згубилось,поріділо...
Все ж не знайшовши звиклого плеча...
А я до тебе вільною була...
Ти ж після мене вільним залишився...
Чом прохолодним в сні моїм з'явився
Пізнавши мене в цілому,до дна?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2013
Веселкова людинка визирає зі знимки
Зеленавим відтінком очей.
Веселкова людинка,що відбита на знимку-
Спільник в втіленні диско-ночей.
Веселкова людинка розжбурляла смішинки
Кучерявим забарвленням дій.
Веселкова людинка,що відбита на знимку-
Спільник в втіленні диких затій.
Веселкова людинка розфарбовує знимки
Зеленавим відтінком очей.
Торев'єські кубітки витанцьовують біти
Найкумедніших диско-людей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447953
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.09.2013
Програвши в бою з смертю й дико втомившись,
Ви збліднувши серцем пішли із життя...
Всю силу згубивши у надважких "війнах"
Полинули ввись до Земного Творця.
Вас раптом не стало у цім людськім світі:
Ви більше не ступите на землі крок,
Ви більш не відчуєте теплоти літа...
Хвороба ввіп'ялася в нирки кілком!
Тебе прошу,Боже,прийми його душу,
Свої теплі руки назустріч відкрий
І біль забери в сім'ї...Щоб не загуснув!
Ти їхню скорботу у душах зціли.
Тебе прошу,Боже,Ти висуши сльози,
Що дикою річкою рвуться з очей.
“Прийми його душу”-в молитві попросим...
Прийми ж ці прохання у своїх дітей.
Ви в пам'яті нашій залишитесь завжди.
Запалимо свічку із вашим ім'ям,щоб Бог піклувавсь...
Тихим світлом лампади
Освітимо зустріч з небесним життям...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446317
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.08.2013
Мій телефон по-зрадницьки мовчить
Ще й світ затих,сховався за куліси...
Я знаю більше він не зазвучить.
За стартом-фініш;спущені завіси...
Мій телефон не ловить твій сигнал,
Що ще учора рвався крізь провулки.
Закінчились любовнії пігулки...
Аптекар нам востаннє їх продав.
Мій телефон по-змовницьки мовчить.
Весь світ оглух...Танцюють танго вени...
Танцівники покинутої сцени...
Осіннє танго вбитої весни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2013
Маленький клубочок найбільшого щастя...
Малесенький згорток нового життя...
Це зменшена копія матері й батька;
Це збільшена доза любові двох “я”.
Медовий дарунок ванільного неба...
Казковий дарунок цукрованих мрій...
І світ став солодшим!Лавандові стебла
Обняли й прийняли малятко двох “зір”...
Теплесенький згорточок ніжності й дива...
Космічний клубочок ангЕльських світил...
Мій Боже,наповни дитячі вітрила
Твоїм світлим сяйвом для розмаху крил!
Маленький дарунок безмежного щастя...
М'якенький клубочок людського “шиття”...
Нехай пелюстками встеляється шлях ваш,
Наповнений нотками сміху й добра!
Щиро вітаю!..і радію за породільницю..))..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2013
Позволь мне уйти,улизнуть словно не было соли
В моей подуставшей,безвкусной коробке-душе...
Позволь расплескаться уплыв с твоих мокрых ладоней...
Позволь доиграть на дрожащей слезами струне...
Позволь мне уйти и покончить с губительной властью
В моих подуставших ,"украшенных" встречей глазах...
Позволь раствориться доплыв все же целой,не частью...
Позволь мне уснуть минимально...одной...натощак...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443713
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.08.2013
В кріслі-гойдалці розхитав...
І оживши химерним танцем
Світ загорнутий людьми в панцир
Впав...поділений по човнам...
В стільці-гойдалки розсадив...
І спустившись в підземні води
Світ злякавсь й переплутав гроти!
Світ десь весла криві згубив...
В ліжку-гойдалці розімлів...
І заснувши малям-ординцем
Світ вдарявсь об чугунне бильце...
Ставши дибки проти вовків...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441327
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.08.2013
Среди кричащих овальных стен,
Среди бушующих волн из лжи
Ты искупал меня...и в обмен
Сдал так легко,будто одолжил...
Среди обманчивых дюн и дел,
Среди изломанных едких чувств
Ты вихрем ловким ворвался в щель
Вопя бесстрашно “тебе сдаюсь”...
Среди орущих желейных стен
Струящих только больную грусть
Ты отвернулся...и выполз в тень
В последний миг начертив“вернусь”...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441132
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.08.2013
"Тварини, які живуть з людиною, стають ручними, а люди в суспільстві один одного дичавіють. "(Геракліт)
Без теплоти,опіки і без ласки
Залишили на вулиці щеня.
Хтось вишвирнув заплакане дитятко,
Беззахисним покинув цуценя!
Без теплоти,турботи,наодинці...
Воно дрижало,плакало слізьми.
І вірило,що вернеться господар
І віднесе назад,до дітвори.
Але “господар” тільки сухо кинув
Безбарвний погляд із вікна авто.
Натішився...й без докорів поринув
У справи.Йому бАйдуже було:..
До того цуценяти,до тривоги,
Що розривала серце...
Людський рій снував безперестанку:
"Ноги,ноги...Усі не ті...
Де ж дівся власник мій?!"
Воно не сміло вірити у кривду,
Жорстокість-не вміщалась в сприйняття
І дикою була в собачім світі,
А в лЮдськім...
Хто ж подбає про щеня??!
Собаченя здригалось,потерпало...
І плакало всім тілом,всім єством.
І відмовлялось вірити у зраду.
Чи в діях його-хибним щось було?!
Щенятко лиш зігрітися хотіло,
Подарувати вірність,теплоту.
Та бАйдуже було на те "людині"...
Безбарвний погляд із вікна авто...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437683
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.07.2013
Я вам писала подумки листи...
Каліграфічним помахом крила
Виводила,мов олівцем думки.
Лиш страх за поворотом скавучав.
Я вам писала пошепки листи...
Розхристаним оціпенінням рук,
Мов накипом,що не бажав жаги...
...важкий наліт-сторонній атрибут.
Я вам писала сліпо,навпростець,
Не прагнучи ні ласки,ні турбот.
Ви ж запаяли вихід...і рубець
Відкрившись кровоточив і колов...
Я вам писала...горнучись в слова...
Ви ж відповіли тишею лісів...
Не зрозуміли почерку крила...
І мій листок-зайнявся й обгорів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437321
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013
Припинені кроки
Важкої піхоти...
Лиш вітер кружля манівцем...
Розкидані нотки...
Облізлі обгортки
Учора ще вартих людей...
Загострені кігті
Увіп'яті в ніжні
Зап'ястя живих кругляків...
Обвітрені лікті...
Розгублені вісті
Забутих землян-вояків...
Зневажені мрії...
Відіграні дії
В спектаклі не власнім-чужім...
І вітер змокріє сховавшись на віях...
Принісши дарунок із змін...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435553
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.07.2013
Не віддавай на здичавілий страх,
Не заставляй примушену кружляти
Й всміхаючись гасити зорепад...
За усміхом-обпеченість ховати...
Не полишай і не підмінюй ціль.
Не підгодовуй вигадками-ситих,
Бо так багато ємкостей налитих
Напитками з занедбаності слів...
Не визначай всі збитки наперед,
Не підраховуй витрати сердечні!
І безвиглядність усмішок статечних
Зумій віддать..а ні-то вишли чек!
Не прирікай на цей зухвалий біль,
Що ще учора впевнено схибнувся,
Клубочком на плечі твоїм згорнувся
Накрившись теплим серденьком моїм...
Не віддавай...
Хоч ні,прошу-залиш...
І розчинись у секторах галактик...
Лишень не треба цих холодних тактик-
На перший погляд:щирих й запальних...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2013
Місяцю-воїне,серця вибоїни
В поле кульбабок штовхни...
Серця вибоїни,місяцю-воїне,
Сміхом зірчастим зціли.
Місяцю-воїне,струни розстроєні
Ти на нюанс підтягни.
Струни розстроєні,місяцю-воїне,
відредагуй і зміцни.
Місяцю-воїне,впадь сонцем згоєним,
На зблідлий струмінь тужби.
Впадь сонцем згоєним й ніжністю воїна
Згладь елегійні сліди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2013
Шибка хитається:..
Куля купається під муркотіннями злив.
Світ роз'їдається:...
В клунок згортається,мов здичавілий папір.
Шибка вмивається:...
Сонцем втирається під вже пригаслий вогонь.
Світ не шифрується й серцем торгується!
Зниження цін в аукціон...
Шибка встидається:...
Й клямка згинається під грубим тиском дубових долонь.
Світ абсорбується:..
Від ліків жмуриться,
Здійнявшись злітною смугою скронь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431632
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.06.2013
Смерч увірвавсь в сліпе вікно
І зрушив стійкість цегляну:
Цеглину вкрав-й цим знищив всю
напіввідвернену стіну.
Торнадо вліз, здеформував,
Приспав колючую,чужу!
І тромбом цеглу замінив,
І залишив напівживу...
А легіт втрапив і злічив
Крізь дику мряку-цю стіну.
На місці тромбу-латку вшив
Й підгіпсував хирлявую...
І взявши в сонця відблиск мрій-
Підрихтував.І вглибину
Її утраті помістив.
І сонцем-загасив пітьму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2013
Край скомканного одеяла
Напомнит мне,что ты был здесь.
С утра продрогший след искала
Шатких надежд.
Край скомканного одеяла
Напомнит мне лишь сжатость чувств.
Нас словно не было.
Приврала:еще лечусь...
Край скомканного одеяла
Осмелится помять покой.
Не беспокойся,что приврала,
Лишь...привкус-твой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429668
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.06.2013
Не заставляй чадіти серед стін,
Які твоїм ім'ям волають гнівно...
Шпалерами промоклих потрясінь
Обсушу мури.
Чом мовчиш покірно?!
Не дозволяй скуйовджувати слух,
Бо не в новинку-стін безликий скрегіт...
Нас вже не тішить новизна споруд...
Цю темряву знесилить лампа Деві.
Ми запалили вогник крадькома,
Прикривши сіткою-не відвернули вибух.
І згасли ми!
Залишились тіла,
Які так прагли дихати крізь сітку...
Ми в шахті опинились.
Глибина...
Ти поруч йшов торкаючись зап'ястя...
В душі тонкій-відверта нагота,
Яку ти не прикрив у слові "щастя"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2013
Как же подло одной влюбиться
И бледнея казнить упреком.
Краем сердца-ожесточиться,
Краем чувств-бродить недотрогой.
Как же странно в одно мгновенье
Потеряться в родных объятиях!
И танцуя вокруг вселенной
Лишь безудержно улыбаться.
Как же глупо-не звать на помощь
Обнаружив свою ущербность...
Лишь почудилась невесомость!
Подвернуло улыбкой смелость.
Как же грустно составить тщетность
Безуспешных попыток счастья.
Лишь почудилась невесомость!
Поскользнулась в твоих объятиях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425209
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.05.2013
Знай,я сильная-
Все стерплю.
Не предам я в борьбе ни разу,
Сердцем-бронью тебя защищу,
Станет нужно-достану шпагу!
Знаю,сильная-
Все стерплю.
В одиночку пройду сквозь пули!
Даже если заденет в бою-
Хватит смелости, хватит воли.
Кажусь сильной...
Только прошу, в лишний раз
измерять не стоит мою твёрдость-
Доверся брони.
Место взрыва-собой заслоню.
Верь мне- сильная,
Все стерплю!
Лишь...
Измена меня надломит,
Сокрушит...
Но поверь, не сломит!
И с закатом-тебя прощу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423855
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.05.2013
Закинувши у вакуум серця -
До мінімуму звели коливання,
Обмежились байдужим співчуттям,
Обмежились стороннім спогляданням…
Ми помістили в вакуум серця:..
Розсортувавши порціями ласку,
Даруючи лишень мізерну частку
І крадучи вже стерті відчуття…
Ми увімкнули вакуумний стан,
Без кнопки «Викл.»!
Рух-односторонній.
Живемо в світі дикі...
Електронно торкаємось знайомого плеча…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2013
Перенаситившись доступністю розваг
І зодягнувши у лахміття душу,
Туди провели зайві-світло й газ
І сплачуєм рахунки наших «хочу».
Світлодіод вкрутили в власний зір
І ультрафіолет-сьогодні вабить...
«Ох!Як же мало в світі кольорів!»-
Зітхає й надувається захланність.
І пеленає райдуга тугу,
Мов рідну,не сповитую дитину,
Накривши плечі хустонькою .
Спину-вона ж зігнула й вивела в дугу…
Позаставлявши мотлохом серця
Ми безупинно прагнемо новинок!
Закресливши привабливість фальшивок-
Все ж намагаймось чистити серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421542
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2013
Чашка впрілих,залежних думок,
Набурмосених й вічно п’яних,
Мов прокАжених-вічно гнаних…
Залишивсь не один ковток…
Ти придбав лиш один квиток:..
В різні сторони,в різні боки!
Й контролер надірвав мій збоку,
Твій ж вцілів…
Побілів жовток…
Поїзд рушив:...колеса бігли,
У вагоні однім нарізно
Ми сиділи…
Кричав гудок:..
Надривався,ревів,гарчав,
Намагався зі сну збудити!
Вже в руках-не від тебе квіти…
Ми придбали не той квиток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2013