| Сторінки (1/24): | « | 1 | » |
Я хочу бути потрібною світу,
Відчути радість давання добра.
Думки і мрії даю без завіту
На втіху сильним могутнім вітрам.
Нехай розносять вони мої мрії,
Як сонця промені, в людські тіла.
Нехай добринку і в землю посіють,
Щоб в полі мудрість народна росла.
Бери, природо, від мене, що треба.
Я буду з радістю все віддавать.
Лише любові я прошу від тебе, -
Людині нічого більше бажать.
2012 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
Привіт, зима! Тебе вітаю!
На тебе вже давно чекаю.
Я рахував до тебе дні.
Ти, навіть, снилася мені.
Твій час настав. Берись до справи.
Давай нам снігу для забави.
Уже готовий снігохід.
І ковзани на гололід.
Чекають у кутку санчата,
Старенькі лижі мого тата.
Тож, люба, нас не підведи
І усім дітям догоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381119
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.11.2012
Дитинство непомітно промайнуло,
В душі моїй лишились почуття,
Як пам'ять про барвінкове минуле,
Як пам'ять про уроки із життя.
Я вдячна долі, що колись попала
В ансамбль танцю – кращий на землі.
З Барвінком я на сцені виступала,
З Барвінком натирала мозолі.
Тепер мені ніколи не забути
Усіх життєвих правил загалом:
Учили всіх нас ввічливими бути,
Учили поведінці за столом.
Я вдячна вчителям за їх уроки,
За музику, за танці і за спів,
За цінності, сформовані в ті роки,
За цінності, отримані з віків.
А вам, Петро Адольфовичу милий,
Вклоняюся я низько до землі
За те, що українському нас вчили,
За те, що були з нами на чолі.
Тепер «Барвінок» прославляють всюди,
Бо творчістю ви досягли мети.
Бажаю вам любові з від усюди,
Бажаю патріотами рости.
2012 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345626
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.06.2012
Рідна мово моя українська,
Як рослину з глибоким корінням,
Хоч і топчуть тебе злі людиська,
Проростаєш ти з новим цвітінням.
Добрі люди тебе омивають
Від тих слів, що забруднюють мову,
А сміливці тебе зберігають,
Щоб не знищували тебе знову.
Люди вірні тобі і охочі
Очищають тебе від полову.
Ті, що їдуть кудись світ-за-очі,
Прославляють тебе барвінкову.
Тож укріплюйся, мово рідненька,
Розповсюджуйся сильним корінням,
Щоб тобОю пишалася Ненька,
Не засіяним зверху насінням.
2012 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345412
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.06.2012
І Я люблю тебе зима.
Подивуй мене сповна
Сніжинками пухнастими,
Деревами сріблястими,
Морозами колючими,
Завіями сліпучими.
ІІ Я Мороза не боюсь,
Його чарам посміхнусь.
Кущам, морозом скованим,
Річкам, під льодом схованим,
Алеям зачарованим
І вікнам розмальованим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345181
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.06.2012
І Весёлый день, белым бело.
Наш город снегом замело.
Ведь осень убежала,
У нас зима настала.
ІІ Зима, зима чудес полна,
На улицу зовёт она,
На санках покататься
И в снежки покидаться.
ІІІ И лучший праздник – Новый год
Всегда зимою настаёт.
Когда сверкает ёлка,
Поём мы песни громко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345177
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 20.06.2012
І Ты пришёл ко мне однажды,
Я ждала тебя не раз.
О тебе мечтает каждый,
Чтоб послушать твой рассказ.
Путешествуя по свету,
Ты увидел мир большой.
А теперь прошу тебя я
Увези меня с собой.
Приспів Увези меня с собой,
Где шумит морской прибой.
Покажи мне чудо света,
Джунгли с дикою листвой.
Увези меня с собой,
И на мир глаза открой.
Покажи страну за морем,
За высокою горой.
ІІ Знаю я, уедем вместе,
Не оставишь ты меня,
Ведь вдвоём же интересней
На далёких островах.
Ты бывал в горах высоких,
Видел океан большой,
А теперь прошу тебя я:
Увези меня с собой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344084
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 15.06.2012
І Мне снится сон, что нахожусь я
В красивой комнате пустой.
Вокруг открыты двери, окна,
И этот дом такой родной.
Приспів Тут входишь ты, любимый мой,
И даришь мне одной
Цветы, что я так жду,
Я так тебя люблю.
Их подарил мне ты
За то, что пара мы,
За ту любовь мою,
Что я тебе дарю.
За то, что есть у нас
Сынок любимый наш.
И будем мы семьёй
Всегда с тобой.
ІІ Проснулась я, не понимая,
Где нахожусь я и зачем.
Всё та же музыка играет
С открытых окон и дверей.
ІІІ Вот сбылся сон такой прекрасный
О нашей жизни на земле.
Он повторится не однажды,
И я увижу, как во сне:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344083
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 15.06.2012
І Я знаю, що в житті погані дні бувають,
Коли не хочеться ні друзів, ні кіно.
Тоді птахи для тебе не співають,
І не сміється сонце у вікно.
Приспів Але я знаю: все минає, все минає.
В житті нічого не стоїть.
Повір у себе – так людині подобає.
Тоді до тебе щастя прилетить.
ІІ Буває і таке: тебе не помічають,
Хоча людина ти не сіра між своїх.
І гарні очі твої сонцем сяють,
Але нема людської віри в них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343943
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 14.06.2012
Історію вам зараз розповім,
У ній брехні ніяк не може бути.
Щоб про славетних наших козаків
Ніхто не міг ніколи вже забути.
Я не про всіх героїв розповім,
Скажу лиш частку я про їхню долю,
Зв'язок між ними я вбачаю в тім,
Що всі вони разом любили волю.
Тепер я про Дмитрашка розкажу,
Або про Байду, як його не звали…
Відому істину усім скажу:
З ним козаки велику силу мали.
Це князю Вишневецький був таким.
І хоч посаду князя мав литовську,
Зібравши козаків в один загін,
Він з ними заснував Січ Запорозьку –
Колиску українського козацтва,
Як називав народ здавна її.
І Сагайдачний увійшов в це братство,
І славу ватажка здобув собі.
Тому його і гетьманом обрали.
Своє звання він виправдав сповна.
З ним дисципліну козаки тримали, -
І його зверхність була визнана.
Хоча був бідним шляхтич Сагайдачний,
Але даремно часу не втрачав.
А ставши гетьманом, він був уважним
І все навколо себе помічав.
Петро на сторону і цю, і ту
Свою тонку політику наклав.
І, щоб уникнути конфлікту,
Навіть стосунки з Польщею владнав.
Своєю непохитною рукою
Козацьку силу гетьман об’єднав
Із силою церковною слабкою, -
З культурною верхівкою з’єднав.
Так Сагайдачному, зазначу,
Знайомий був козацький дух.
І в козаках наш гетьман бачив
Все цільний український рух.
На жаль, всі люди помирають,
І гетьман із життя пішов.
Але живі не забувають,
Що славне він життя пройшов!
Найвидатнішим в Україні
З військових і політиків
Вважається Хмельницький нині,
Із згодою всіх критиків.
Він добрую освіту мав,
Що в школі єзуїтів дали.
Він участь у повстаннях брав,
Коли в полон його забрали.
А повернувся із полону
Він обережним козаком:
Притримувався він закону, -
Став Чигиринським сотником.
Але випадок один стався
І все життя йому змінив:
В його маєток увірвався
Поляк Чаплинський, - сина вбив.
Тоді наш «Хмель» за справу взявся
І риси бунтаря набув,
На Запорозьку Січ подався,
А там і гетьманство здобув.
Зумів створить могутнє військо
З юрби селянства й козаків,
Підвів народ до себе близько,
Знайшов діяльних ватажків.
З суспільства безнадію зняв,
І гордість відродив рішуче.
Народ на ноги він підняв
І розпочав повстання жгуче.
Він став провідником усіх
Людей пригноблених в країні.
Хоч він зробить помилки встиг,
Йому ми дякуємо й нині.
Най суперечливим у нас
Є пан Мазепа, зрозуміло.
Бо з нього москалі в той час
Зробити ворога зуміли.
Він сам із знатної родини,
Розумний хитрий дипломат,
Був патріотом України.
Він розробив свій варіант:
План об’єднання України,
Ідею незалежності створив,
Як самостійної родини.
Із цим він все життя прожив.
Плану здійснитися завадив
Збіг несприятливих обставин.
Але країну він не зрадив!
І був поетами прославлен.
А це ознака перемоги,
Хоча не всі із нею згодні.
Все ж правда з’єднує дороги, -
І маєм волю ми сьогодні.
Така історія народу,
Який обрав нелегку долю.
Сам Бог надав тепер нагоду,
Щоб зберегли ми з вами волю.
1995 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343942
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 14.06.2012
Грай, моя сопілочко, грай,
Музику свою видавай.
Кобза с тобою зіграє,
Інших у гру закликає.
Ось вже і ліра вступила,
Нота її аж занила.
Що за струна забриньчала?
Домрочка швидко заграла.
І бубонець привітався,
У нашу гру він ввірвався.
Ось і вступили цимбали,
Файно вони нам заграли.
Бухало б’є, що є сили,
Щоб всі в танок захотіли.
Що то я чую за бас?
А, то заграв контрабас.
В що це так сильно подули?
То за козу потягнули.
Ну а баян ви впізнали?
З ним інструменти всі грали.
Грали всі дуже красиво.
Це є народнеє диво.
1995 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2012
Якщо в тобі неспокій, брате,
Не треба личенько ховати,
Ти розкажи, що там болить,
На біль ту треба світ пролить.
В темряві вона нудьгує
І тебе весь час хвилює.
А я хочу допомогти,
Повинен ти в це вірити.
Психологія людини,
Як в маленької дитини,
Коли душу ти відкриєш,
Тоді, мабуть, зрозумієш,
Що душа твоя боліла,
Бо сама з собою нила.
А тепер вона відкрилась
І зі мною поділилась.
І їй легше стало, схоже,
Це тобі і допоможе.
Ти не будеш сумувати
І на помсту уповати.
І тобі сказати треба,
Що та помста проти тебе
Може роль свою зіграти,
І тоді будеш ти знати,
Що злоба не є корисна,
Вона зроблена навмисно,
Щоб таких людей псувати,
І порядність їх марати.
1995 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2012
Україно, моя Україно,
Хто тебе тепер в світі не знає.
Ти, як гарна вродлива дівчина,
Що своєю красою вражає.
Україно, моя королево,
Буду вічно тобі я служити.
І для мене це дуже суттєво,
Бо я хочу тобі догодити.
Україна, моя ти сестричко,
Я говорю до тебе від серця.
А підтвердити можуть і річка
І твої величаві деревця.
Я бажаю щасливої долі,
Що в житті своїм ти заробила.
Я тобою пишаюсь доволі,
Бо завжди тебе, рідна, любила!
1995 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343500
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2012
Моє улюблене дитя,
Що дарувать тобі не знаю.
Ти в мене все іще маля.
Любов до тебе відчуваю.
Любов таку, що не сказати.
Вона у серці назавжди.
А ти, мій милий, хочеш знати,
Як увійшла вона туди?
Не знаю, що тобі сказати,
Мій милий синку дорогий,
Не треба відповідь чекати,
Мене ти любий зрозумій.
І зрозумієш, я це знаю.
Спочатку тільки підростеш.
А зараз, я вже відчуваю,
Мене ти в світ свій поведеш.
Цей світ назву я «Знак питання».
Тебе, мій любий, він несе
Від запитання до питання.
Бажаєш ти узнати все.
Питаєш ти про сіру пташку,
Що заспівала у дворі,
І про велику білу чашку,
Що залишилась на столі.
А я радію із тобою.
З собою радість ти несеш.
Ти вранці вмиєшся водою,
До неї пальчик піднесеш.
І запитаєш: «Що це мамо?»-
Просунув пальчик свій малий.
Я відповім: «Вода з під крану,
Мій милий синку дорогий».
А потім знов тобі здається,
Що треба мене запитать.
Мені, буває, не вдається
Так швидко відповідь згадать.
Тобі, мій синку, я бажаю
Найкраще у житті пізнати.
Я розкажу тобі, що знаю,
А ти повинен пам’ятати.
Завжди, коли добро робити,
Воно сторицею вернеться.
Тоді буде і легше жити,
І щастя тобі посміхнеться.
1995 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343499
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.06.2012
Можливо, дЕсь Ви не праві були.
Ви теж людина і не досконалі.
Можливо, правду ви не довели,
Тому тепер знаходитесь в опалі.
Можливо, вірили не в тих людей,
А, може, в тих, але їх було мало.
Можливо, серед всіх Ваших ідей
Нема такої, щоб колег тримала
В суворій дисципліні, щоб вони
Не знищували Ваші починання,
Щоби підтримкою для Вас були
Щоб сповнилися Ваші сподівання.
І хоч тепер ніхто не вірить в Вас,
Що Ви десь є, що робите корисне,
Я думаю настане ще той час,
І збудуться всі Ваші мрії дійсно.
Тому, що плани Ваші всі були
Направлені здобути справедливість.
Відтак народ Ви гарно підняли,
І, сподіваюсь, буде ще можливість.
Я вірю в Вас, а, може, і не в Вас,
А в Ваші цінності і в Вашу правду.
Тому я впевнена, що прийде час,
Коли в державі буде все до ладу;
Коли у тюрмах будуть вороги,
Що не дають можливість працювати;
В Верховній Раді, та, і навкруги
Будуть лише у чесні ігри грати.
Це просто мрія? Мріймо так усі!
Щоб так і сталось, як ми забажали.
І мрії наші будуть нас вести
До чесних дій, до бажаної слави.
Прославимо країну навіки
Красою й мудрістю її народу!
Нехай в країну їдуть залюбки
І прославляють українську вроду!
2011 ріќ́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343288
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.06.2012
Коханий, на що так жорстоко
Ти душу мою образив?
Ножа ти сунув глибоко,
І серце моє ним вразив.
Невже не знав, що кохаю,
Невже не бачив любові?
Тепер лиш я сумно зітхаю,
А ви мені будьте здорові!
Усі, хто навчив цю людину,
Яка вам – слухняна тварина,
У тую злощасну хвилину
Відвернутись від мене і сина.
Усі. І ти, мій коханий,
Ти поринь у серцевую скриню,
Що за хист тобі притаманний?
Ти хотів в мені бачить рабиню?
Але ні, чоловіче, послухай:
Я не буду отак плазувати.
Я теж маю очі і вуха,
Маю право в сім’ї щось казати.
Так, я – жінка, але не у приймах.
У той час, коли ти заробляєш,
Як в усіх порядних родинах,
Я дивлюсь за дитиной, ти знаєш.
Ти все знаєш, але ти не чесний.
Лицемірство родинне з тобою.
День мав бути сьогодні чудесний,
Але я його стріла з журбою.
Я, здається, не тебе любила.
Я любила у тобі людину.
Але матір твоя все змінила
І зробила із тебе тварину.
Тож залишишся ти не зі мною,
Бо не буду я більше терпіти.
Я навіки прощаюсь з тобою.
Мушу сина свого захистити.
1995 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343287
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.06.2012
Ось я чую гарну пісню,
Вона кличе у танок.
- Гей, дівчино, не барися.
Одягай собі вінок.
На голівоньку – красуню,
Щоб у хлопців дух звело.
І танцюй, танцюй, дівчино,
Поки сонце не зайшло.
За чоботи не хвилюйся,
Їх стоптати не жалій.
Ти навколо посміхнися,
Душу у танку відкрий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2012
Хто сміється так грайливо,
Що аж в нім вогонь горить?
Посміхається красиво,
Оченятка теребить?
Це моє дитятко миле,
Любий синка дорогий.
В ньому вже існує сила,
Хоча він іще малий.
Сила перш за все у тому,
Що приносить радість він.
І тому свому малому
Я даю низький уклін.
Хай росте моя дитина,
Хай щасливим він буде.
Щастя його хай не кине.
Хай добро в житті веде!
1995 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342702
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.06.2012
Що за дивне у нас місто?
Я його люблю, звичайно.
Все навкруги майже чисто.
Поливають тут охайно.
Рано – вранці на роботу
Я збираюсь, поспішаю.
Це, звичайно, не в суботу,
До зупинки прибігаю.
Я «не довго» там чекаю,
Десь, приблизно, дві годинки.
Зрозуміло, замерзаю
І рахую вже хвилинки.
Але їде мій трамваю,
Він від нас за три хвилини,
На дорозі вже чекаю, -
Не пропущу ні машини.
Ми сміливі з вами люди:
Під колеса будем лізти.
Як же тут інакше бути,
Щоб в трамвай нам в перший сісти?
Влізла, люди, до трамваю.
Але тут не дуже зручно…
- Я до тиші закликаю!
Хтось мені по морді влучно.
Так було під час дороги,
Всі в трамваї ми стогнали.
Відтоптали мені ноги,
Ґудзики повідривали.
Ось уже моя зупинка:
- Мене випустіть, панове!
Їду з вами не до ринка!
Ох, життя моє бідове.
Так проїхавши зупинку,
На якій мені сходити,
Я згубила не хвилинку.
Скільки можна нам так жити?
Але в літку розумніше
Я робити починаю,-
Вже трамвай мене не тішить,-
Пішечки ходить бажаю.
Я іду собі повільно
Вздовж дороги головної,
А на зустріч їде вільно
Поливалка із водою.
Вона ближче під’їжджає, -
…по мені аж жах крадеться,-
З голови до ніг вмиває,
Ніби наді мной сміється.
А тепер, як мокра курка,
До роботи поспішаю.
І усіх людей, як чурка,
Своїм виглядом вражаю.
От таке у мене місто.
Я його завжди кохаю,
А коли їду з таксистом,
Нічого не помічаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342466
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 07.06.2012
Чого ви так клянете долю?
Невже погана в вас вона?
Вам дали говорити вволю,
І накричались ви сповна.
Про те, що ковбаси немає
І сиру, масла і вина;
Дитина в хаті замерзає
І їсти просить вас вона.
Я знаю все це, добрі люди,
І хочу вам допомогти,
Від цього ковбаси не буде,
Але я спробую знайти
Хоча би те правдиве слово,
Що нам усім не вистачає.
І моя щира вільна мова
Усіх вас, перш за все, вітає!
Вітає з тим, що ми вже маєм, -
Ми маємо нашу свободу.
А ще з історії ми знаєм,
Що люди не жаліли поту.
Так, люди, що раніше жили,
Коли стогнала Україна
Від вражої чужої сили.
Задумайся над цим, людина.
Невже вважаєш, що на краще
Нам жити з повідком на шиї?
Ні, друже, набагато важче! -
Від цього шия дуже ниє.
Ви скажете: «Хай ниє шия,
Зате наш шлунок буде повний.»
Але з вас кожний розуміє,
Що в нас живе неспокій кровний
За ту довго чеканну волю,
Що так бажали заробити.
Згадаймо про козацьку долю,
І не бажаймо це згубити.
Нам дана ще одна можливість
Державу сильну утворити.
І ми знайдем в собі сміливість,
Щоб помилок не наробити.
А щодо шлунку, то, панове,
Невже забули штучний голод?
Тоді життя було бідове,
І був тоді сильніший холод.
Але тоді ми всі мовчали,
Хоча все тіло в нас боліло,
Бо всім нам рота зачиняли,
А серце жить таки воліло.
Тож не старайтесь жити люди,
Виходячи з потреб тварини,
А запрацюймо. В нас все буде.
Ми діти з славної родини.
1995 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342462
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.06.2012
О, люди, скажіть-но, чому ви жорстокі?
У вашої злоби коріння глибокі.
Чому ви, панове не вірите в Бога?
Чому ви не вірите в себе самого?
Чому ви не вірите в вічне кохання?
Чому ви не вірите в добрі діяння?
Чому би самим вам добро не робити?
Або щось прекрасне навкруг не дарити?
Наприклад, усім подаруйте усмішку,
Ще в перші хвилини, спросоння, у ліжку.
А потім на вулиці – друзям, знайомим,
Пізніше всміхнетеся і невідомим.
Тоді ви повірите в добрі діяння.
Тоді ви відчуєте силу кохання.
Любов же і навчить нас добрими бути.
І про справедливість ніде не забути.
А в тім, вам здається, що все це даремно,
Що люди поводяться з вами не чемно.
Так. Так. Не живемо ми в віку Астреї.
Батьки в нас, звичайно, не Боги, як в неї.
Але хочу вас я тоді запитати:
Чого ж від життя нам лишилось чекати?
Або, в що ви вірите, люди хороші?
І що в цім житті перш за все для вас? Гроші?
Дуже сумно мені, але то не нове.
За гроші продали б усе ви панове:
І батька, і матір, й кохану дружину,
Так само продали б свою батьківщину.
Багато чого би могли ви продати,
Щоб потім в житті з цього грошики мати.
За гроші ви купите нову машину,
Візьмете собі ви гарнішу дружину.
Звичайно, із зовні, ніяк не душею,
Щоб можна було би хвалитися нею.
Щоб потім її ви дорожче продали,
Щоб більше за неї грошей ви узяли.
Але на хвилину хоча б зупиніться
І очі відкрийте навкруг оберніться.
Побачите ви, що не все продається,
Не всі люди зліЇ, як вам то здається.
Звичайно, я знаю, що гроші – то сила
Лиш з матеріальної сторони діла.
Наприклад, за гроші ти дрова нарубиш,
А от щодо щастя… його ти не купиш.
За гроші здоров’я тобі не купити,
І злагоди в хаті за них не створити.
Не купиш ніколи за гроші любові,
Не купиш, природно, і доброї волі.
Не купиш ніколи ти віру в людину,
Без віри в житті обернешся в тварину.
Без віри не можна нікого любити.
Без віри добро на землі не створити.
Тож вірте: погане лише вам здається,
І сонечко в небі усім посміхнеться.
Із вірою будемо жити у світі.
Із вірою вступимо в нове століття.
Я думаю: так воно має все бути.
Самі своє щастя повинні здобути.
Бажаю цього вам, і будьте здорові.
Добра вам і щастя, і доброї волі
1995 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341222
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.06.2012
Я хочу щоб завжди душа співала,
І щоб від доброти в ній скрипка грала.
І щоб добром сповнялася постійно,
А все погане було сховано надійно.
І щоб в душі завжди було кохання,
Щоб дарувать любов було бажання.
Щоб те кохання з гідністю дружило,
І все прекрасне з ними разом жило.
І щоб в душі завжди була порядність,
І щоб до гарного була принадність.
Щоб з чесністю завжди вона ходила.
І щоб брехні ніколи не служила.
Облудність хай до себе не пускає,
І лише правду хай завжди впізнає.
І хай присутня буде добра воля,
Тоді і радісна буде в людини доля.
1995 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2012
Скоріше б весна наступила.
Звичайно, я люблю і сніг.
У ньому відчутная сила,
Коли він впаде на поріг.
Він гарний, пухнастий, ласкавий,
Не лише, коли снігопад.
На землю лягає яскравий,
І царством стає білий сад.
Коли морозець приударе, -
Оце-то зимова краса, -
На небі не має ні хмари,
А зверху бурульки звиса.
Вони як сріблясте намисто
На дереві гордо висять.
І все навкруги урочисто.
Зимові прикраси блищать.
Зима – то, звичайно, красиво,
Але я чекаю весни.
Вона мене кличе грайливо,
І я поринаю у сни.
У сни, де немає тривоги,
Де все починається знов,
Де злої нема настороги,
І вічна панує любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2012
Хочу дещо вас спитати:
Чи не надоїло, брати,
Вам у кільватері плисти?
Так на обміль можна сісти.
Знаю. Корабель наш, звісно,
Не іде, як треба, дійсно.
Він хитається поволі,
Визнава тяжкої долі.
Він пливе під вітер в морі,
І висять над нами зорі.
І ніхто не може знати,
Де ми маємо пристати.
Я, народ, вас закликаю
І на працю визиваю.
Щоб готове не чекали,
Шлюпки швидко будували.
В них синів своїх саджайте,
І їм щастя побажайте.
Щоб знайшли вони нам пристань,
Подолав велику відстань.
Попливем ми всі за ними,
За синами молодими.
Корабель тоді пристане,
І життя найкращим стане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341011
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.05.2012