Федик Юрій Михайлович

Моя мечта

Моя  мечта  словно  мираж  в  пустыне,
Священой  влагой,  манит  внеземной,
Любовь,  как  Феникс,  никогда  не  сгигнет,
Воскреснет  с  пепла  с  новою  весной.

На  пень  судьбы  привью  росток  надежды,
Вскопою  почву  обгоревших  чувств,
Чтобы  с  побегов  наваждений  свежих,
Расцвел  стихов  горячих  нежный  куст.

Моя  мечта,  звезда  на  небосводе,
И  солнце  что  не  скроют  облака,
Вино,  что  в  уксус,  никогда  не  сбродит,
 И  сил  творить,  бурлящая  река

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420733
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.04.2013

Сіяє сонце, лагідне, привітне

Нова  бджола  кружляє  над  вербою,
 Бере  обніжку,  щоб  сімья  росла,
Бринить  у  небі  ніжною  струною,
Радіє  щиро  що  прийшла  весна.

Сіяє  сонце,  лагідне,привітне,
Птахи  співають  пісні  зазивні,
Легкий  димок  поширюється  з  вітром,
Бурьян  минулий  гине  у  вогні.

А  дні  все  довші,  ночі  все  тепліші,
Сади  заквітли,  гоменять  хрущі,
Садок  вишневий,  справжня  сердцю  ніша,
І  джерело  наснаги  для  душі.

Нова  бджола  кружляє  надімною,
Із  димаря  тікає  в  небо  дим,
Я  пью  натхнення  з  джерела  спокою,
В  прикуску  із  проміням    золотим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420723
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.04.2013

В уяві не згасають милі очі

В  уяві  не  згасають  милі  очі,
П’янкі,  призивні,  як  безодні  дві,
З  м’яким  вогнем,  нестриманим  ,жіночим,
Та  з  присмаком  наркотику  на  дні.

І  вже  не  в  снах,  а  наяву  я  марю,
Магічним  блиском  пристрасних  очей,
Живу  немов  в  тенетах  ніжних  чарів,
Не  знаю  снів  у  затишку  ночей.

Дарують  серцю  радісний  неспокій,
Два  неосяжні  плеса,  чарівні,
І    роблю  крок,  щоб  згинути    в  глибокій,
Безмежного  захоплення  пітьмі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2013

Грішимо в бажаннях споконвіку

Вільний  переклад  –  адаптація
С.  Есенин  «Видно,  так  заведено  навеки»

Грішимо  в  бажаннях  споконвіку,
Зрілість  думки  право  нам  дає,
Зачерствілим  у  душі,  калікам,
За  життя  триматися  своє.

Зрілими  стаємо  поза  тридцять,
І  земля  миліша  з  кожним  днем,
Через  те  і  серцю  стало  снитись,
Що    горю  ,  рожевим,  я  вогнем.

Як  горіти,  то  уже  пожаром,
Через  те  в  п’янкий,  весняний  цвіт,
У  папуги  зняв  кільце  не  даром,
 А  як  знак,  щасливих  довгих  літ.

Ворожила  тим  кільцем  циганка,
Я  сміливо  дав  його  тобі,
А  тепер,    ридаюча  шарманка,
Палить  душу  в  ревнощів  вогні.

В  голові  болотний  бродить  вітер,
І  на  серці  прохолодна  мла,
Що  чужому,  ти  його  одіти,
Посміхнувшись  у  душі,  змогла.

Осягнувши  в  ліжку  ніжну  втому,
Ви  смієтесь  разом  від  душі,
Що  в  поеті,  дивному,  смішному,
 Розбудила  пристрасні  вірші.

Все  пусте.  І  цю  загою  рану,
Новий  стовбур  з  пня  піде  у  ріст,
В  перший  раз,  такого  хулігана,
Обдурив,  папуги  пишний  хвіст.

Текст  оригіналу

Видно,  так  заведено  навеки  -
 К  тридцати  годам  перебесясь,
 Всё  сильней,  прожженные  калеки,
 С  жизнью  мы  удерживаем  связь.

 Милая,  мне  скоро  стукнет  тридцать,
 И  земля  милей  мне  с  каждым  днем.
 Оттого  и  сердцу  стало  сниться,
 Что  горю  я  розовым  огнем.

 Коль  гореть,  так  уж  гореть  сгорая,
 И  недаром  в  липовую  цветь
 Вынул  я  кольцо  у  попугая  -
 Знак  того,  что  вместе  нам  сгореть.

 То  кольцо  надела  мне  цыганка.
 Сняв  с  руки,  я  дал  его  тебе,
 И  теперь,  когда  грустит  шарманка,
 Не  могу  не  думать,  не  робеть.

 В  голове  болотный  бродит  омут,
 И  на  сердце  изморозь  и  мгла:
 Может  быть,  кому-нибудь  другому
 Ты  его  со  смехом  отдала?

 Может  быть,  целуясь  до  рассвета,
 Он  тебя  расспрашивает  сам,
 Как  смешного,  глупого  поэта
 Привела  ты  к  чувственным  стихам.

 Ну,  и  что  ж!  Пройдет  и  эта  рана.
 Только  горько  видеть  жизни  край.
 В  первый  раз  такого  хулигана
 Обманул  проклятый  попугай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418137
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.04.2013

Розчищу сад. .

Розчищу  сад,  старі  кущі  зрубаю,
Посаджу  ніжні  паростки  віршів,
Щоб  через  рік,  в  зеленім  пишнім  гаї,
Сховати  душу,  від  лихих  дощів.

Щоб  через  рік,  в  щасливій  щедрій  кроні,
Гуляли  юні,  мавки  лісові,
А  я,  мов  цар,  в  заквітчаній  короні,
Співав  у  всесвіт  радісні  пісні.

Розчищу  сад,  засію  трави  –  квіти.
Хай  з  них  солодкий  мед  бере  бджола,
А  я  продовжу  піснею  дзвеніти,
У  пристрасті  згораючи  до  тла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2013

я любил

О  Женщина  -Богиня,  я  любил,
И  потому  решил  с  тобой  проститься,
Жить    неизвестностью    не  станет  сил,
Писать  слезами  горькие  страницы,
Взирать  на  звезды  в  серых  облаках,
Желая  счастья  робкое  мгновенье,
Гореть  свечой,  чтобы  развеять  мрак,
Не  в  этом  вижу  я  предназначенье,
Той  тайны,  что  связала  навсегда,
Двух  странников    в  хаосе  мирозданья,
Уйдут  с  вокзала  счастья  поезда,
Разделят  судьбы  –  годы,  расстоянья.
Но  только  знай  и  помни,  я  любил,
И  потому  решил  с  тобой,  простится,
Чтобы  смотреть  у  жизненных  перил,
Как  улетает  в  небо  счастья  птица.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417456
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.04.2013

Стрічайте лагідну весну

Я.  Чорногузу
На  «  Пташині  Каруселі».

Стрічайте    лагідну  весну,
У  радісні    обійми,
Трава  всміхнулася  від  сну,
Бо  сонце  щиро  гріє.

Вітри  у  небо  принесли,
Пташині  каруселі,
Весни  бажаної  листи  ,
Кружляють  у  оселі.

Вже  плесо  озера  шумить,
Щасливими  піснями,
Весна  –  це  ж  довгождана  мить,
 Кохання  до  безтями.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2013

в мире грешном

В  мире  грешном,  много  женщин,
Да  и  множество  мужчин,
Верят,  будто  время  лечит,
Верят    просто,  без  причин.
Одного  они  не  знают,
Что  Любовь,  не  есть  болезнь,
Что  она  есть  дверью  к  раю,
 Что  дарует  чувствам  песнь.
Что  Любовь,  а  не  влюблённость,
Настоящий  ,Божий  Дар,
Что  дарует  мыслям  скромность,
Когда  душу  рвет  пожар.
Ведь  когда  душа  стремиться,
 К  той  единственной,  другой,
То  она  парит,  как  птица,
Над  мирскою  суетой.
Ведь  Любовь,  как  ангел  вещий,
Среди  жизненных  пучин,
Зарождает  душу  женщин,
Как  и  впрочем  то,мужчин.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416734
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.04.2013

Сон

Тіло  вкрилось  потом,
Сниться  дивний  сон,
 Лісовим  болотом,
Лине  звірів  стон.
Грім  пронісся  лісом,
Зашумів  в  степах,
Залунала  пісня,
І  прогнала  страх.
Лісові  народи,
Вороги  вовків,
Рвуться    на  свободу,
З  лапищ  хижаків.
Білки  та  олені,
Зайці  й  ховрахи,
Рішучі,шалені,
Справжні  вояки.
Їх  на  праве  діло,
Ведуть  вожаки,
Вчать  «  Рушайте  сміло,
З  відчуттям  руки».
Тільки  осліпила,
Протестантів  лють,
Що  вони  є  сила,
 Так  і  не  поймуть.
Через  те  не  бачать,
Хто  їх  вожаки,
Це  ж  не  їх  задача,
Вони  –  пішаки.
Ведмеді  й  лисиці,
Їх  ведуть  вперед,
Ситі,  товстолиці,
Люблять  м'ясо  й  мед.
Через  те  і  прагнуть,
Скинути  вовків,
Й  вгамувати  жагу,
Хижих  животів.
Хто  на  щирість  бідний,
У  своїх  думках,
 Той  не  травоїдний,
А  справжній  хижак.
І  ведуть  лисиці,
 Зайців  на  війну,
Ось  що  може  снитись,
У  страшному  сну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416570
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.04.2013

Вона була

Вільний  переклад  –  адаптація
М.Ю.  Лермонтов  
«Она  была  прекрасна,  как  мечта»


Вона  була  красива  наче  мрія,
Дитини  на  південних  берегах,
І  хто  красу  озвучити  зуміє,
 В  стрункому  стані  чи  тонких  ногах?

Або  в  очах  великих,  пишних  формах,
Зовсім  не  це,  вкладаємо  в  красу,
Вуста  без  слів,  я  тіло  мертве,  чорні,
Не  подарують  пристрасті  росу.

Клянуся  небо  всім  і  присягаю,
Вона  була,  я  ніжністю    горів,
І  цілував  без  тями  в  тихім  гаї,
Під  музику  неспинних    солов’їв.

Я  був  готовий  впасти  в  її  ноги,
Відати  все  що  маю,  за  один,
Лише  один,  та  щирий  ніжний  погляд,
Із    присмаком,  жаданої  роси

Текст  оригіналу

Она  была  прекрасна,  как  мечта
 Ребенка  под  светилом  южных  стран;
 Кто  объяснит,  что  значит  красота:
 Грудь  полная  иль  стройный  гибкий  стан
 Или  большие  очи?  -  но  порой
 Все  это  не  зовем  мы  красотой:
 Уста  без  слов  -  любить  никто  не  мог;
 Взор  без  огня  -  без  запаха  цветок!  
 О  небо,  я  клянусь,  она  была
 Прекрасна!..  я  горел,  я  трепетал,
 Когда  кудрей,  сбегающих  с  чела,
 Шелк  золотой  рукой  своей  встречал,
 Я  был  готов  упасть  к  ногам  её,
 Отдать  ей  волю,  жизнь,  и  рай,  и  все,
 Чтоб  получить  один,  один  лишь  взгляд
 Из  тех,  которых  все  блаженство  -  яд!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416198
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 06.04.2013

війт

За    твором  Леся  Мартовича  «  Війт»

Чорні  хмари  над  селом,
Руським  ,  віють  польські,
Староста  палає  злом,
Війта  мучить  з  злості.

Штрафи  шле    немов  листи,
Кожну  третю  днину,
Війт  до  радників  кричить,
Що  немає  спину.

«  Надоїло  все,  піду,
Обирайте  війта  ,
Хай  зазнає  він  біду,
Війта  місце  вільне.»

Довго  радились  кого,
На  війта  обрати,
 Щоб  не  мав  він  нічого,
Ні  землі,  ні  хати.

І  рішили  пастуха,
 Кликати  в  обранці,
Він  мав  тільки  батога,
Та  протерті  штанці.

Йому  штрафи  не  біда,
 Він  немає  грошей,
Ні  худоби,  ні  двора,
Ні  садів  пригожих.

Нову    свитку  і  взуття,
 Справила  громада,
І  вділила  для  життя.
Арештантську  хату.

Заходився  війт  –  пастух,
Слугувати  чесно,
Берегти  громадський  дух,
 А  не  свої  чресла.

І  хоч  староста  не  раз,
Слав  на  нього  кару,
Він  стояв  як  вірний  страж,
Не  боявся  свари.

Виборів  прийшла  пора,
Війт  –  слуга  громади,
Голосує  від  села,
 Руським  кандидатом.

Староста  вже  не  стерпів,
Війта  зняв  з  посади,
Той  пішов  знов  до  корів,
 Батогом  свистати.

І  у  небо  говорив,
Війт  –  пастух  промову,
Щоб  колосся  стиглих  нив,
Тільки  чуло  слово.

«Якщо  я,  неук  –  пастух,
Відстояв  громаду,
Геть  прогнав  пропольський  дух,
І  добився  ладу.

То  якби  усе  село,
Не  боялось  кари,
То  запроданці  давно,
 Були  б  вже  на  нарах.»
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416189
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.04.2013

віднайдений рукопис

за  твором
Л  Мартовича

Відкопали  історики  книжку,
Древніх  римлян  загублений  твір,
Про  звичаї  країв  напівдиких,
Де  існує  небачений  звір.

На  людину  він  з  вигляду  схожий,
Та  чомусь,  мужиком,  його  звуть,
І  працює  від  ранку  до  ночі,
 Рабська  праця  його  видно  суть.

Він  здобутки  дарує  людині,
За  зелені  смішні  папірці,
Проживає  в  убогій  хатині,
Що  мокріє  у  сильні  дощі.

Залишає  для  себе  лиш  крихти,
Все  що  виростить  людям  віддасть,
Що  придумали  способи  хитрі,
Приховати  злодійську  напасть.

Перший  спосіб  назвали  –  оброком,
Видно  шкура  товста  в  мужика,
Бо  здирає  податки  нівроку,
 І  з’їдає  провладна  рука.

Другий  спосіб  назвали    -  торгівля  ,
Продають  непотрібні  цяцьки,
І  ще  більше  дурманного  зілля,
Замість  хліба  беруть  мужики.

Третій  спосіб  назвали  –  культура,
Низькопробне  дурманить  кіно,
П’є  мужик  політичну  мікстуру,
Й  міцно  спить  затуманеним  сном.

Вояки  з  мужиків  заповзяті,
Навіть  криком  навіюють  жах,
І  у  січі,  кривавій,затятій,
Бережуть    лиш  людину  і  стяг.

Я  не  знаю  чи  правда  чи  брешуть,
Що  мужик  не  людина  а  звір,
Покоління  майбутні  нарешті,
Розберуть  по  рядочкам  той  твір.

Та  напевно  мужик  не  людина,
Чорний  злидар  та  пан  не  брати,
Він  лише  працьовита  скотина,
Щоби  панство  не  знало  біди.

Тай  людині  з  людини  знущатись,
Не  дозволила  б  віра  батьків,
Тай  людина  принизливу  напасть,
Не  терпіла  б  десятки  віків.

Тільки  все  ж  якщо  правду  говорять,
І  мужик  це  людина,тоді,
Познімати  з  очей  треба  шори,
Й  засудити    панів  на  суді.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415944
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.04.2013

Булка за твором Л. Мартовича

За  твором  Л.Мартовича  «  Булка»,  
на  конкурс

Завітав    урядник  до  пекаря  в  гості,
Вжити  до  обіду,чарку  коньяку,
А  щоб  жінка  часом,  не  згоріла  в  злості,
Через  хлібну  лавку,  скоротив  ходу.

Вийшов  та  жахнувся,  бачить  воєводу,
Спробував  вернутись,  та  іти  не  зміг,
Той  з  нього  глузує  «Що,  дівочу  вроду,
Ясний  пан  шукає,  чи  торішній  сніг?»

Від  ганьби  урядник,  вмить  примчав  додому,
Голову  схиливши  розповів  про  все,
Жінка  допікає  «  В  цьому  світі  злому,
Будь-яка  дрібниця,  зі  світу  зживе».

І  тепер  урядник  ходить  лиш  провулком,
Бо  боїться  скажуть  в  очі  щось  гірке,
«Опустився  зовсім,  сам  купляє  булку,
 Обіднів  дощенту  ,  служку    не  найме».

І  як  тільки  вчує  про  булки  промову,
То  біліє  зразу  ,  як  в  хаті  стіна,
Світ  ясний  не  бачить,  чорніє  від  втоми,
Гонор  позбавляє  урядника  сна.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415926
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.04.2013

В Україні політика – бізнес, в Україні політика – цирк. .

В  Україні  політика  –  бізнес,
В  Україні  політика  –  цирк,
Демократії  справили  тризну,
Чесні  гасла  затерли  до  дир.

Нам  з  трибуни  кричать  про  братерство,
Олігархи  з  офшорних  країн,
Що  у  помислах  хижих  та  черствих,
Сплюндрували  наш  край  до  руїн.

 Зруйнували  й  купили  заводи,
Землю  хочуть  продати  з  торгів,
Задушити  в  народі  свободу,
Щоби  злидарем  він  зубожів.

І  влаштовують  шоу  у  Раді,
Мільйонери,  з  мандатом  слуги,
Звинуватити  треба  їх  в  зраді,
За  мільярдні  державні  борги.

Це  вони  ,  поділили  державу,
На  прихильників  та  ворогів,
І  говорять  бравади  слащаві,
Щоби  правди  народ  не  хотів.

Та  недовго  народу  терпіти,
Прийде  час,  і  спитаємо  ми,
За  митарства,  страждання  і  біди,
За  руїни,немов  від  війни.

Покоління  нових  українців,
Що    не  вірить  пустим  балачкам,
Ми,  нові  заспіваємо  пісні,
Ми  новий  побудуємо  храм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415574
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.04.2013

Ростуть дома, розширюється місто

Ростуть  дома,  розширюється  місто,
З  села  приїде  кожен  другий  син,
Шукати  знань,  здобутків,  звершень  чистих,
Щоб  стати  мужем  та  здобути  чин.

А  що  село,  і  далі  напівтемне,
Старенький  клуб  розсипався  давно,
Своїх  синів,  з  тривогою  даремно,
Батьки  чекають  дивлячись  в  вікно.

І  в  думці  мріють,  бачать  в    снах  щоночі,
Прийде  з  поклоном,підлатає  тин,
Утре  від  сліз  гірких,  батьківські  очі,
На  рідну  землю  повернувшись  син.

Ростуть  дома,  розширюється  місто,
Вік  Інтернету,  космосу  пора,
А  я  бажаю,  щоб  вінком  барвистим,
Село  вкривала,  співом    дітвора.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415243
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.04.2013

Горит душа…

Горит  душа,  в  тоски  темнице,
Роняя  искрами  стихи,
Образ  любимой  сердцу  сниться,
И  чудятся  ее  духи.

Огонь  объятий,  запах  тела  ,
Улыбка  безупречных  глаз,
И  губы,  в  страсти  нежной,  спелой,
Манящий  шепот  пылких  фраз.

Горит  душа,  кипит  вулканом,
Весенний  ветер  рвет  огонь,
И  сниться  сердцу  хулигана,
Тепло  единственных  ладонь..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414925
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.04.2013

Я подумки подякую за все

Я  подумки  подякую  за  все,
Зітру  із  спогадів  минулі  сподівання,
Нам  не  судилось,  доля  рознесе,
По  полюсам  життя  змарноване  кохання.

Для  чого  небо  нам  давало  шанс?
Вкусити  пристрасті  священного  нектару,
Невже  для  того,  щоб  не  стало  «нас»,
Щоб  змарнували  те,  що  звали  «Божим  Даром»?

Я  подумки  подякую  за  все,
За  крихти  радості  у  сірості  буденній,
Що  в  грудях  б’ється  серце  ,знов  живе,
Реанімоване,  у  пристрасті  шаленій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2013

я внук селян

Я    внук  селян,  і  зрозуміло,
 Чому  у  снах  бачу  лани,
Сповитті  щедро,  житом  спілим,
 І  в  цвіті  білому  сади.

Яв  них  частину  свого  серця.
 В  юнацькі  роки  залишив,
І  через  те,  душа  так  рветься,
Бродити  в  росах  стиглих  нив.

Під  вербами  у  річки  сісти,
Забути  міста  метушню,
 І  дивлячись  у  небо  чисте,
Згадати  тих,  кого  люблю.

Що  вже  пішли  у  Божі  ниви,
Щоб  землю  берегти  з  небес,
Що  посміхаються  щасливо,
У  дзеркалах  річкових    плес.

Я  внук  селян  ,  і  в  серці  мрію,
Життя  закінчити  в  місцях,
Де  древній  дуб  теплом  зігріє,
Де  пращурів  священний  прах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414377
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2013

Милі руки – пара лебедів

Вільний  переклад    -  адаптація
(розмірна  редакція)
С.Єсєнін  «  Руки  милой  –  пара  лебедей»


Милі  руки  –  пара  лебедів,
Дотиком  волосся  зігрівають,
Не  замовкне  про  кохання  спів,
Всі  його  невпинно  повторяють.

Пісні  я  співав  на  чужині,
І  тепер,  про  теж  співаю  знову,
 Через  те  літати  в  вишині,
Ніжністю  просякнутому  слову.

Сповню  душу  ніжністю  до  дна,
Й  серце  стане  глибою  із  злата,
Та  чуттєва  ,пристрасна  весна,
 Не  закличе  у  обійми  свята.

Я  не  знаю  в  чому  сенс  життя,
 Догоріти  у  обіймах  Шаги,
 Чи  бродити  в  мріях  навмання,
В  пошуках  пісенної  відваги.

Свій  кінець  й  початок  всього  є,
Що  приємно  оку,  а  що  вуху,
І  про  те  що  пісня  душу  п’є,
Я  тобі  повідаю  як  другу.
P.S.
А    про  мене  та  про  мої  пісні,
Скрізь  роки  нехай  лунає  спів,
Що  я  був  би,  з  цілим  світом  ніжний,
Та  згубила  пара  лебедів.

(  Зміна  розмірності  остатнього  катрену  відповідає  зміні  в  оригіналі)
Текст  оригіналу
Руки  милой  -  пара  лебедей  -
В  золоте  волос  моих  ныряют.
Все  на  этом  свете  из  людей
Песнь  любви  поют  и  повторяют.

Пел  и  я  когда-то  далеко
И  теперь  пою  про  то  же  снова,
Потому  и  дышит  глубоко
Нежностью  пропитанное  слово.

Если  душу  вылюбить  до  дна,
Сердце  станет  глыбой  золотою.
Только  тегеранская  луна
Не  согреет  песни  теплотою.

Я  не  знаю,  как  мне  жизнь  прожить:
Догореть  ли  в  ласках  милой  Шаги
Иль  под  старость  трепетно  тужить
О  прошедшей  песенной  отваге?

У  всего  своя  походка  есть:
Что  приятно  уху,  что  -  для  глаза.
Если  перс  слагает  плохо  песнь,
Значит,  он  вовек  не  из  Шираза.

Про  меня  же  и  за  эти  песни
Говорите  так  среди  людей:
Он  бы  пел  нежнее  и  чудесней,
Да  сгубила  пара  лебедей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414289
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 31.03.2013

Ты сама

Ты  сама,  решаешь,  как  нам  жить,
Не  звонить,  не  видеться,  но  помнить,
Ощущая  мысленную  нить,
 В  тишине,  далеких  черных  комнат.

Но  порой  так  не  хватает  глаз,
Тех,  в  которых  мой    рассудок  сгинул,
Но  за    ожидание  воздаст,
Мне  в  сто  крат,  судьба  улыбкой  милой.

Ты  сама,  не  выдержишь    весной,
Навсегда,  придешь  в  души  объятья,
И  дыру,  прожженную      тоской,
Ты  залечишь  ,  поцелуев    гладью.



 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413390
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.03.2013

Ты придешь

Ты  придешь,  во  сне  в  халате  белом,
Красно  –  алый  крест  на  рукаве,
И  зажжёшь,  животворящим  телом,
Пыл  любви  в  остынувшем    угле.

В  горький  сон  явишься  нежной  феей,
И  улыбкой  ,в  миг,  изменишь    мир,
Поцелуем  сердце  отогреешь,
Уведёшь,  на  пылкой  страсти  пир.

Ты    придешь,  хандру    тоски  излечишь,
Слезы  сгинут,  как  с  цветов  роса,
 Твои  губы,  волосы  и  плечи,
Вновь  заставят  верить    в  чудеса.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413388
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.03.2013

В тебе день народження, вітаю

В  тебе  день  народження,  красуне,
Я  бажаю,  щедрих  благих  літ,
Хай  всевишній  радістю  фарбує,
І  коханням,  твій  душевний  світ.

Хай  обсипле  рясно  щастям  доля,
І  пошле  небесну  благодать,
Хай  яскравий  ,  мрії,  мають    колір,
І  охороняє  божа  рать.

В  тебе  день  народження,  вітаю,
Щиро  з  серця  шлю  палкий  привіт,
Плюшевих  ведмедів  цілу  зграю,
Й  почуттів  весняних    первоцвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013

Весна придет

Весна  придет,  я  знаю  скоро,
Ручьи  размоют  талый  снег,
От  сна  воспрянет  буйно  город,
Одев  себя  в  зеленый  цвет.

Весна  согреет  счастьем  мысли,
В  душе  желанье  возродит,
И  осветив  сияньем  чистым,
Расколет  прошлого  гранит.

Весна  сумеет  обнадежить,
И  мертвецов  заставит  жить,
 И  выйти  прокричать  на  площадь,
«  судьбы  не  оборвётся  нить»!

Весна  придет,  как  же  иначе,
Просто  поверь  и  молча  жди,
 Свою  любовь,  свою  удачу,
 На  долгом,  жизненном  пути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412652
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.03.2013

Всім тим, хто форму носить чесно

Моїм  друзям  з  Внутрішніх  Військ  ,
З  нагоди  професійного  свята,  присвячується..

Всім  тим,  хто  форму  носить  чесно,
І  служить  в  Внутрішніх  Військах,
Бажаю  щастя  перевесло,
І  море  радості  в  домах.

Сьогодні  в  моїх  друзів  свято,
Їм  зичу  щирих  побажань,
Сімейних  благ,  звершень  багато,
 Тільки  приємних  хвилювань.

Служив  я  з  ними  літ  немало,
І  пам’ятаю  дружній  стрій,
Натхнення  їм  у  десять  балів,
Для  здійснення  прекрасних  мрій.

Зірок  великих  на  погонах,
Жіночих  посмішок  у  слід,
І  хай  життя  в  щасливій  кроні,
Зігріє  благом    довгих  літ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412632
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.03.2013

Вітаю всіх працівників Безпеки. .

Моїм  друзям  з  Служби  Безпеки,
З  нагоди  професійного  свята,  присвячується..


Нема  загроз    примарних  чи  уявних,
Бо  диму  не  буває  без  вогню,
Споконвіків  ,  існують  з  днів  прадавніх,
Страшні  загрози,  мирному  життю.

Щоб  їх  здолати  ,  Служба    має  бути,
І  жити      на  шалених  швидкостях,
 А    в  ній,  працюють  непомітні  люди,
Щоб  вільно  майорів  державний  стяг.

Їх  поливають  брудом  журналісти,
І  кажуть  їх  робота  –  просто  гра,
Та      поки  світить,  сонце  в  небі  чистім  ,
Я  їм  бажаю  всякого  добра.

Вітаю  всіх  працівників  Безпеки,
Щоб  ми  як  менше,  чули  щось  про  них,
Щоб    всі  загрози  були    десь  далеко,
Їм  зичу  щастя,  в  буднях  нелегких.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412264
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.03.2013

Хліб не легкий у водіїв таксі

Хліб  не  легкий  у  водіїв  таксі,
Хтось  думає  для  ледаря  робота,
Таксист  на  лінії    в  сніги,    дощі,
Працюючи  до  кров’яного  поту.

А  на  дорозі  безліч    перешкод,
Літають    джипи,  букви  «У»,  «Блондинки»,
І    кожен  день  в  стрімкий  круговорот,
Вплітаються  із  «шашками»    машинки.

 У  Новий  Рік,  на  Пасху,  на  Різдво,
Водій  таксі  не  знає  відпочинку,
 Повірте  не  легке  це  ремесло,
Людей  возити  різних  без  зупинку.

Адже  в  новинах,  море  злих  подій,
Про  вбивство  водіїв,  пограбування,
Робота  в  спеку,  в  град  ,  у  буревій,
Не  насолода,  хоч  і  не  страждання.

Реве  надривно  втомлений  мотор,
Для  водія,  машина  –  друг,  істота,
Як  вірний  кінь,  об’їхавши  затор,
 Промовить  вдячним  словом  з-під  капота.

Хліб  не  легкий    у  водія  таксі,
Його  колись  я  спробував  і  знаю,
І  через  те  ,Вам  скажу  від  душі,
Таксистів  чесних,  щиро  поважаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411492
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.03.2013

Сьогодні день, поезії від Бога

Сьогодні    день,  закоханих  у  слово,
У  велич  думки,  неба  синю  даль,
У  стигле  поле,  у  п’янку  діброву,
 У  мрії  нездійсненої  скрижаль.

Мов  солов’ї,  пісні    співають    щиро,
Каменярами,  злу  буденність  б’ють,
Живуть  в  віршах,  бажають  людям  миру,
І  рідко  в  слові,  проявляють  лють.

Сьогодні  день,  поезії  від  Бога,
 Простих  людей,  які  вогнем  горять,
Життя  яких,  заплутана  дорога,
 Які  знаходять,  в  слові  благодать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411154
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.03.2013

Про що природа катаклізмами реве

Зима    вернулась,  хоч  і  не  чекали,
Ні  комунальники,  ні  діти,  ні  земля,
І  штормом  хуртовин  у  десять  балів,
Заполонила  місто  білосніжна  тля.

В  цей  день  природа  в  очі  нам  сказала,
Що  ми  піщинки  ,    безпорадні  та  смішні,
Що  їй  насправді    треба  зовсім    мало,
Щоб  змити  нас,як  бруд,  очищують  дощі.

Можливо  всім  задуматися  треба,
Про  що  природа  катаклізмами  реве,
Щоб  в  мить  від  гніву  не  розверзлось  небо,
Бо  людство  зникне,    непотрібне  й  неживе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409856
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.03.2013

Не промовлю , тобі, ні слова

Вільний  переклад  –адаптація
Афанасий  Фет
«Я  тебе  ничего  не  скажу»


Не  промовлю  ,  тобі,  ні  слова,
Не  стурбую,тебе,  ані  чим,
Не  наважусь  сказати  знову,
Що  себе  відчуваю  живим.

Цілий  день,  німі,  нічні  квіти,
А  як  сонце  ,за  обрій,  зайде,
Зачинають  п’янко  горіти,
І  я  чую  як  серце  цвіте.

У  натомлені  груди,  мов  дим,
Проникає,  сирість  з  діброви,
Не  стурбую,  тебе,  ані  чим,
 Не  промовлю,  тобі,  ні  слова.


Текст  оригіналу

Я  тебе  ничего  не  скажу
 И  тебя  не  встревожу  ничуть,
 И  о  том,  что  я  молча  твержу,
 Не  решусь  ни  за  что  намекнуть.

 Целый  день  спят  ночные  цветы,
 Но  лишь  солнце  за  рощу  зайдет,
 Раскрываются  тихо  листы,
 И  я  слышу,  как  сердце  цветет.

 И  в  больную,  усталую  грудь
 Веет  влагой  ночной...  я  дрожу,
 Я  тебя  не  встревожу  ничуть,
 Я  тебе  ничего  не  скажу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408963
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.03.2013

Віддалась без докору, тихо

Вільний  переклад  –  адаптація
Константин  Бальмонт
«Она  отдалась  без  упрека»


Віддалась    без  докору,  тихо,
Всю  ніч  цілувала,  без  слів,
Як  хвилями  море,  дихала,
І  місяць  про  ніжність  шумів.

Вона  не  казала  «  не  треба»,
Обітниць  моїх  не  ждала,
Безмежністю  плакало  небо,
Сіріла  вечірня  імла.

Її  не  лякала  розплата,
Вона  не    боялася  втрат,
Хотіла  казково  сіяти.
 Як  зорі  безсмертям  горять.

Текст  оригіналу  

 Она  отдалась  без  упрека,
 Она  целовала  без  слов.
 -  Как  темное  море  глубоко,
Как  дышат  края  облаков!

 Она  не  твердила:  \"Не  надо\",
Обетов  она  не  ждала.
 -  Как  сладостно  дышит  прохлада,
Как  тает  вечерняя  мгла!

 Она  не  страшилась  возмездья,
 Она  не  боялась  утрат
 -  Как  сказочно  светят  созвездья,
 Как  звезды  бессмертно  горят!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408960
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.03.2013

Вона прийшла до мене, мовчазна як ніч

Вільний  переклад  –  адаптація
Константин  Бальмонт  «  Как  Ночь»

Вона  прийшла  до  мене,    мовчазна  як  ніч,
Дивилася  як  ніч,    фіалками  –  очами,
Де    роси  лагідні,  плескалися  плесами,
Вона  прийшла  до  мене,  мовчки,  босоніж,
Як  ніжним  сном,  ступає  тиховійна  ніч.

Єдиний  погляд  осягнув  глибини  тайні,
Де  мовби  в  дзеркалі,    існує  інше  я,
Де  я  з  її  лицем,  вона  лиш  тінь  моя,
Де  ми  вдивляємось  у  далі  надзвичайні,
В  зірок  безодню,  у  безмежні  ,  вічні  тайни.

Текст  оригіналу

Она  пришла  ко  мне,  молчащая,  как  ночь,
 Глядящая,  как  ночь,  фиалками-очами,
 Где  росы  кроткие  звездилися  лучами,
 Она  пришла  ко  мне  -  такая  же  точь-в-точь,
 Как  тиховейная,  как  вкрадчивая  ночь.

 Ее  единый  взгляд  проник  до  глуби  тайной,
 Где  в  зеркале  немом  -  мое  другое  я,
 И  я  -  как  лик  ея,  она  -  как  тень  моя,
 Мы  молча  смотримся  в  затон  необычайный,
 Горящий  звездностью,  бездонностью  и  тайной.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2013

Весні співаю пристрасні вітання

Весна  привітним  сонечком  стирає,
Печаль  і  сум,    минувшої  зими,
Дзвенять  пісні  птахів  в  зеленім  гаї,
І  ніжністю    турбують  спраглі    сни.

Усе  в  природі  тягнеться  до  сонця,
Зелений  колір  сповнює  життя,
Душа  бажає  щастя  нових  порцій,
І  радості  безмежної  звитяг.

Я  кожен  день  всміхаюсь  щиро  долі,
За  всі  уроки,  радісні  й  сумні,
Життя  тече,  то  швидко  то  поволі,
Та  не  шкодую  я  минулі  дні.

Весні  співаю  пристрасні  вітання,
Нехай  душа  заквітне  мовби  сад,
Зігріта  сонцем  вічного  кохання,
І  здійснить  мрії  ,  долі  зорепад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2013

Пянка спокуса ходить по кімнаті

П’янка  спокуса  ходить  по  кімнаті,
Не  стримаюсь  і  в  ліжку  понесу,
І  буду,  очі  милі  цілувати,
І    розплету  заквітчену    косу..

Лоскоче  думку  споглядання  мрії,
І  кров  у  мозку  радісно  дзвенить,
Що  та,  яка    бажанням  серце    гріє,
Знов  подарує  найсолодшу  мить.

П’янка  спокуса  ходить  по  кімнаті,
 Всміхається  бо  знає  наперед,
Що  тигром  розірву  тонкий  халатик,
Ведмедем  диким  вип’ю  ніжний    мед.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406377
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.03.2013

Почему я не могу уснуть

Почему  мне  сниться  твоя  грудь,
Почему  мне  сняться  твои  губы,
Почему  я    не  могу  уснуть,
И  хочу  тебя  в  квадрате,  в  кубе?

Почему  скажи,  мне  почему,
Рядом  много    женщин  обещают,
«  Отдадимся  слову  твоему,
Уведем  тебя  в  объятья    рая»

Ну  а  я,  с  улыбкой  им  в  ответ,
Говорю  -    «  Душой    желаю  ада,
И    ее    прожду  десятки    лет,
И  другого  счастья    мне  не    надо".

И  хоть  ты  холодна,  й  далека,
Но  судьба  мне  дала  слово  чести
"С    той,  с  которой    сняться  облака,
Скоро  будешь  ты  навеки  вместе".


И    теперь    я  не  могу  уснуть,
И  кричу  безмолвно  сжавши  зубы
Что  ночами    сниться  твоя  грудь,
Не  дают  покоя  твои  губы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405654
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.03.2013

Я пью вино

Я  пью  вино,  взираю  на  прохожих,
По  улицам  танцует  пьяный  снег,
Но  только  он,  на  зимний,    не  похожий,
Весна,  уже  свой  начинает  бег.

Еще  прохладно,  но  деревья  в  почках,
Чуть-чуть  тепла,  и  ива  зацветет,
 И  сонм  поэтов,    в  многоликих  строчках,
Весне  подарит  .  свой  словесный  мед.

Как  будто  их,  Зима  не  полюбила,
Как  будто  им,  ее  совсем  не  жаль,
Ведь  на  прощанье  им  ,  с  последней  силы,
 На  улицы  Зима    роняет  шаль.

Кружиться  шаль  из  снега,  в  переулках,
 Уносит  ветер,  аромат  духов,
Стук  каблучков  звучит  сияньем  гулким,
Я  пью  вино  –  «Прощай  моя  любовь!».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405472
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.03.2013

А в моей жизни , Женщина — Богиня

А  в  моей  жизни,Женщина  —Богиня,
А  в  моей  жизни,  Женщина    —  мечта,
Храниться    образ  в  сердце  как  святыня,
И  чувство  счастья  ,  страсти  не  чета.

Не    сожалею  о  прожитых  годах
Что  отпустил,  не  привязал  к  себе,
Что  жил  надеждой,  обретя  свободу,
Любовь  отыщет  ,  путь  ко  мне,  во  сне.

И  вечности    вкусив  ,  уже  не  сгинет,
И  воплотиться,  в  счастье  ,  сквозь  года,
Все  потому  что,Женщина    —Богиня,
Все  потому  что,  Женщина    —  мечта

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404182
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.02.2013

Я вдыхаю свободы колючий глоток

Без  тревоги,  в  беззвучную  синюю  ночь,
Вольной  птицей  рвусь    мыслями    звездное  небо,
И  рождается  сила  беду  превозмочь,
И  вкушаю  душой  бестелесного  хлеба.

И  спускается  с  неба  невидимый  свет,
Становлюсь  я    в  сознанье  небесном  крупицей,
И  теряется  бремя  безрадостных  лет,
В  небеса  улетаю,  стирая  границы.

Очищает  и  душу  и  тело  поток,
Божьей  силы,  и  космос  становится  ближе,
Я  вдыхаю  свободы  колючий  глоток,
Чтоб  веления  неба  сердцем  услышать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403857
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.02.2013

Стихам я душу посвятил

Стихам  я  душу  посвятил,
Без  сожаленья  ,  без  остатку,
И  на  Парнас  гоню  с  всех  сил,
Жизни  словесную  лошадку.

И  выливаю  ясным  днем,
И  звездной  ночью,  страсть  в  тетрадку,
Для  счастья  строю  новый  дом,
По  слову,  стен,  мурую  кладку.

На  твой  отвечу  я  вопрос,
Пока  есть  чувства  –  мы  живые,
И  раз  любви,  росток  пророс,
То  наши  души  не  чужие.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403400
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.02.2013

Ты не выдержишь первой, сорвёшься

Ты  не  выдержишь  первой,  сорвёшься,
Сердца  криком  неистовым  в  ночь,
Поцелуем  прошепчешь  мне  «  Солнце,
Я  хочу,  родить  сына  и  дочь…

Я  хочу,  чтоб  в  дальнейшем,  сквозь  годы,
Твоя  кровь,  согревала  мой  путь,
Не  страшны  тогда  будут  невзгоды,
С  ними,  в  жизни  появиться  суть.

Назову  их  как  нас  тобой  звали,
Буду  счастья  им  в  Бога  молить,
И  тогда  уж  ни  время,  ни  дали,
Не  порвут,  нас  связавшую  нить.

Слезы  счастья  сотру  поцелуем,
 Сердце  скажет  заветное  «Да»,
Зацелую  тебя  внеземную,
И  в  любовь  уведу    навсегда

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403228
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.02.2013

Моє минуле, мій неспокій

Моє  минуле,  мій  неспокій,
Я  не  шукаю  вже  тебе,
Життя  ріка,  стрімка  й  глибока,
Мій  спогад  в  вічність  забере.

В  хвилинах  радісних  минулих,
Пізнав  вагомий  я  урок,
І  ті  що  наче    Сонце  були,
Тепер  лиш  схожі  на  зірок.

Горять  в  ночі    холодним  блиском,
Та  не  зігріти  їм.  мене,
Бо  на  життя  шляху  не  близькім,
Я  знаю  все,  колись,  мине.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2013

Не часто ходжу я до церкви

Не  часто  ходжу  я  до  церкви,
Бо  бачив  «дівчина  -  експрес»,
Сідала,  в  Отчий  мерседес,
І  закипіли    мої  нерви.

Хіба  ж  це  справжня  шана  Богу,
Вдягнути  з  «Boutique»  взуття,
І  дарувати  каяття,
Шукаючим  світлу  дорогу?

Хіба  хороми  й  охорона,
Це  те,  чому  Ісус  учив,
Невже  до  Божих  щедрих  нив,
Без  церкви  буде  заборона?

Нема  різниці  між  церквами,
Хоч  розділяють  не  спроста,
Цькують  людей  мов  злого  пса,
Церковні  лицарі    словами.

Це  просто  різні  бізнес  –  групи,
На  себе  ласий  рвуть  шматок,
І  ворожнеча  справді  крок,
Не  в  Боже  царство,  а  до  згуби.

Я  як  і  Ви,  не  вічний,  смертний,
Та  прагну  вічного  добра,
І  через  те  кричу  з  пера,
«Не  часто  ходжу  я  до  церкви!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402991
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2013

Исповедь- вторая редакция

(  Это  отшлифованная  версия  написанных  год  назад  слов..)

Раскрою  душу  как  умею,
Перед  тобою,  мой  Господь,
О  чувстве  нежном  сожалею,
Горит  в  огне  желаньем  плоть.

Я  исповедуюсь  ,мой  Боже,
Хоть  не  назвать    любовь  грехом,
Ведь  от  нее  озноб  по  коже,
И  трепет  –  что  плохого  в  том?

Желанье  к  ней  меня  пьянило,
В  ней  заключалась  благодать,
Нашел  в  себе  теперь  я  силу,
Любовь  на  исповедь  отдать.

Она  твоя,  суди  по  праву,
Любовь  которой  больше  нет,
Помилуй,  учини  расправу,
Приму  я  твой  любой  ответ.


Всего  началом  было  слова,
Зачем  мне  принцип  нарушать,
Души  подспорье  и  основа,
С  него  начну  я  излагать..

Она  сказала  «  Симпатичный,
Женатый,  все-же  не  плохой,
С  тебя  получиться  отличный,
Любовник  пылкий,  молодой».

Когда  развесил  звезды  вечер,
Ночь  подарила  сладкий  грех,
Мы  с  ней  горели  словно  свечи,
Вкусив  божественных  утех.

С  простого  слова  страсть  шальная,
Развила  миллиарды  слов,
И  пошел  пути  не  зная,
В  надежде  обрести  любовь.


Я  водкой  заливал  сомненья,
Когда  пришёл  к  себе  домой,  
И  зародилось  вдохновенье,
Рассудок  потерял  покой.

Писал  ей  в  страсти    сообщенья,
Звонил  десятки,  сотни  раз,
Родился  стих  и  с  ним  решенье,
Как  заслужить  улыбку  глаз.

К  ее  друзьям  я  обратился,
Их  попросил  ей  передать,
В  стихах  в  любви  ей  объяснился,
Хотел  при  встречи  ей  отдать.

Вложил  в  стихи  я  предсказанье,
И  нервы  сжатые  в  комок,
В  стих  под  названием  «  Желанье»,
Я  часть  себя  пролил  в  рядок.


И  вот  однажды  позвонила,
Сказала  «  Что  ж,  поговорим,
Но  ты  запомни  мальчик  милый,
Что  я  давно    живу    с  другим».

Я  помню  все,  наш  первый  ужин,
Когда  согретая  вином,
Мне  рассказала  все  о  муже,
А  также  о  своем  втором.

Что  он  ее  не  понимает,
И  потому  она  грустит,
Со  мною  вечер  коротает,
Но  сердце  только  им  горит.

Ее  улыбкой  наслаждался,
И  ничему  не  возражал,
Душу  ее,  понять  пытался,
И  слову  каждому  внимал.


Но  во  вторую  нашу  встречу,
Мы  говорили  об  ином,
Что  был  ошибкой  первый  вечер,
Что  не  найдем  мы  счастье  в  нем.

Что  жизнь  дана  одна  на  свете,
Что  у  нее  и  муж  и  друг,
И  что  за  всех  она  в  ответе,
И  не  порвать  ей  этот  круг.

Мне  на  прощанье  хлопнув  дверцей,
Ушла,  когда  второй  позвал,
Оставив  пропасть  в  моем  сердце,
Мои  стихи  с  собой  не  взяв.

А  я  просил  про    очищенье,
Домой  уехал  и  молил,
Чтобы  пропало  наважденье,
Чтоб  я  ее  скорей  забыл.


Но  образ  вновь  ее  являлся,
И  я  писал  стихи  опять,
И  в  первый  вечер  возвращался,
Я  незаметно  в  мыслях  вспять.

И  на  одре  при  лике  смерти,
Ту  ночь  забыть  я  не  смогу,
Скажу  «  В  любовь  всем  сердцем  верьте»,
Я  даже  злейшему  врагу.

Безмолвной  подчиняясь  страсти,
Ту  ночь  я  описал  в  стихах,
В  любви  я  оказался  власти,
Когда  исчез  сомнений  мрак.

В  любви  слепой,  без  пререканья,
Я  ей  ни  разу  не  звонил,
И  страстной  силою  желанья,
На  чудо  право  заслужил.


Она  однажды  позвонила,
Когда  друзьями  водку  пил,
Я  попросил  чтобы  простила,
Что  раньше  сам  не  позвонил.

Что  не  приеду  в  этот  вечер,
Что  слишком  пьян,  но  не  забыл,
Что  рад  звонку,  желаю  встречи  ,
Но    все-же  трубку  положил.

Душа  в  сомнении  терзалась,
Странный  огонь  в  груди  горел,
И  почему-то  мне  казалось,
Что  близок  счастья  мне  удел.

С  утра  звонил,  не  отвечала,
Не  первый,  ни  десятый  раз,
А  страсть  меня  переполняла,
Коснуться  милой  нежных  глаз.

И  вот  однажды,  среди  ночи,
Когда  никак  уснуть  не  мог,
На  телефоне  обнаружил,
Ее  пропущенный  звонок.

Я  позвонил  и  голос  нежный,
Сказал  спокойно  «  Приезжай»,
А  в  мыслях  прозвучало,  грешных,
«Любовь  свою,  скорей  мне  дай!».

И  я  приехал,  как  в  тумане,
Ласкал  ее  и  целовал,
В  желанья  призрачном  дурмане,
Вулканом  страсти  я  пылал.

Любимой  телом  упивался,
И  наслаждался  без  конца,
И  с  нею  снова  превращался.
В  любовь  познавшего  юнца.


Под  утро  в  радости  расстались,
Я  глаз  с  нее  не  отводил,
Казалось  души  повенчались,
И  ангел  их  благословил.

О  эта  милая  улыбка,
О  этот  блеск  желанных  глаз,
Их  две  недели  ,  словно  в  пытке,
Я  вспоминал  три  сотни  раз.

Как  дни  казались  мне  мгновенья,
А  дни  сливались  как  года,
Но  силою  воображенья,
Я  счастья  строил  города.

В  них  были  замки  откровений,
Венеры  Храм,  Любви  Чертог,
Алея  сладостных  сомнений,
И  я  на  ней,  у  ее  ног.


Но  две  недели  пролетели,
Я  лишь  любимой  в  мыслях  жил,
Шумели  за  окном  метели,
А  я  покой  не  находил.

Но  я  любил,  был  всем  довольный,
Свою  я  веру  не  терял,
И  нашей  ночью  вдохновенный,
Ей  «Ожиданье»  написал.

И  снова  чудо,  многоточьем,
Беззвучно  пискнул  телефон,
И  ЕсЕмЕс  «  Спокойной    ночи»,
Прогнало  до  утра  мой  сон.

В  ответ  я  выслал  «Ожиданье»,
А  вместе  с  ним  и  пару  строк,
Что  буду  рад  опять  свиданью,
Что  как  всегда  у  ее  ног.


Но  час  заветного  свиданья,
Настал  лишь  через  пару  дней,
На  день  Оксаны,  с  ожиданьем,
Любви  подарка  ехал  к  ней.

Я  телом  и  душой  стремился,
В  глазах  любимой  утонуть,
Из  сладких  губ  любви  напиться,
Понять  в  чем  жизни  моей  суть.

А  сердце  просто  разрывалось,
Сплошной  адреналин  в  крови,
И  мне  тогда  уже  казалось,
Что  с  ней  найду  себя  в  любви.

И  вот  мы  рядом,  ее  губы,
Навстречу  бросились  ко  мне,
Фанфары  зазвучали,  трубы,
И  я  сгорел  в  любви  огне.


И  снова  ночь  меня  пьянила,
Я  от  нее  с  ума  сходил,
Мне  в  радость  путь  она  открыла,
Я  шанс  на  счастье  заслужил.

О,  эти  сладкие  мгновенья,
Любимой  нежно  обладать,
Откинув  все  предубежденья,
Ее  ласкать  и  целовать.

Я  помню  запах  ее  тела,
И  не  забуду  сквозь  века,
Как  подомной  она  горела,
Бурлила  страстью  как  река.

Мы  оба  знали  что  недолгий,
Запретного  свиданья  миг,
В  ушах  звучит  и  не  умолкнет,
Ее  от  счастья  тихий  крик.


И  поцелуев  обещанья  ,
Которых  слаще  я  не  знал,
Казалось  ,вот  предел  мечтаний,
Который,  я  всю  жизнь  искал.

Еще  мы  долго  говорили,
В  ночной  целуясь  тишине,
Себя  неистово  дарили,
Сгорая  в  сладостном  огне.

Она  шептала  мой  желанный,
И  растворялась  вся  во  мне,
А  я,  от  счастья  словно  пьяный,
Парил  в  небесной  вышине.

Она  меня  не  отпускала,
Просила  «Нет,  не  уходи»,
И  сердце  страстью  волновала,
Огнем  неистовым  груди.


О  грудь  ее,  две  чаши  страсти,
Размешанных  любви  вином  ,
И  вермут  с  пригоршнею  счастья,
Нектар  богов  сокрытый  в  нем.

Я  с  этих  чаш  не  мог  напиться,
Меня  одолевала  страсть,
С  любимой  в  поцелуи  слиться,
Навек  попасть  под  ее  власть.

Я  ей  шептал  слова  желанья,
Тело  безумно  целовал,
Твердил  обеты  й  обещанья.
Себя  ей  в  жертву  отдавал.

Я  знал  что  скоро  расставанье,
В  темнице  без  нее  опять,
Мне  жить  надеждой  на  свиданье,
Пытаться  страсть  в  себе  унять.



В  субботу    снова  была  встреча,
Она  продлилась  на  три  дня,
Смешались  утро,  день,  ночь,  вечер,
Я  жил  лишь  тем  ,  что  есть  она.

Глаза  ее  сияли  счастьем,
Тем  удивительным  огнем,
Что  не  страшны  были  ненастья,
Что  я  сгореть  готов  был  в  нем.

И  без  остатку  раствориться,
 В  ее  постели  навсегда,
В  раба  любви  переродиться,
Ее  ,  на  долгие  года.

Тогда  еще  не  мог  представить,
Что  виделись  в  последней  раз,
И  что  клеймо  свое  поставят,
Разлука  и  печаль  на  нас,


Сгораю  под  иконой  свечи,
И  счастью  тоже  есть  предел,
По  окончанью  этой  встречи,
Я  оказался  не  удел.
Я  с  той  поры  ее  не  видел,
И  даже  голос  не  слыхал,
Как  будто  чем-то  я  обидел,
Ту,  что  богиней  называл.

В  своих  писала  сообщеньях,
Что  вместе  нам  не  суждено,
Что  в  новых  встречах  нет  значенья,
Что  все  уже  предрешено.

А  я  читая  сомневался,
Что  написала  их  она,
В  сердцах  ей  даже  отписался,
«Скажи  мне  это  все  в  глаза».


Писал  я  много  ей  про  «Плаху»,
Про  «Отраженье»,  про  «Обет»,
И  душу  рвал  словно  бумагу,
В  безумстве  пьяном  рвет  поэт.

Мне  не  забыть  последней  встречи,
Ведь  даже  не  простился  с  ней,
А  время  сердце  не  излечит,
Тоска  все  глубже  и  сильней.

Она  просила  «  Успокойся,
Забудь  меня,  и  не  звони,
Стихи  пиши,  но  знаешь  солнце,
Не  высылай  мне  не  строки!»

Никак  ни  мог  я  примириться,
Что  больше  «Нет  и  никогда»,
Что  суждено  мне  подружиться,
С  тоской  на  долгие  года.


И  вот  теперь  перед  тобою,
Склонивши  голову  стою,
О  чувствах  что  лились  рекою,
И  вдруг  иссякли,  я  скорблю.

В  душе  еще  тлеет  надежда,
Что  оживет  любви  ручей,
Что  будет  лучше  все  чем  прежде,
Что  повстречаюсь  снова  с  ней.

Но  если  нету  силы  в  мире,
Любовь  и  счастье  возвратить,
Найди  покой  для  моей  лиры,
И  оборви  страданий  нить.

Не  посылай  вновь  в  испытанье,
Любовь  и  страсть  –  тебя  молю,
Что  плата  за  любовь  –  страданье,
Усвоил  заповедь  твою!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402891
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2013

Я лягу на твои колени

Я  на  твои  колени  лягу,
И  загляну  с  мольбой  в  глаза,
Из  губ  вкушу      святую  влагу,
Творя  молитву    в  небеса.

Все  будет  как  когда-то  в  парке,
Под  ивою,  на  берегу,
Где  поцелуи    как  подарки,
Ты  мне  дарила  на  бегу.

Мы  предадимся  сладкой    лени  ,
Счастьем  наполняться  глаза,
Я  лягу  на  твои  колени,
В  любви  поверив  чудеса.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402822
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.02.2013

Тут все пітьмою завішане

Вільний  переклад  –  інтерпретація  
 Б.Окуджава    «Ваше  Величество,  Женщина»

 Тут  все  пітьмою  завішане,
 Тиша  як  в  річці  на  дні,
 Ваша  прекрасна  величносте,  
 Чи  не  приснились  мені?

 Тьмяно  тут  світить  електрика,
 З  даху  фонтани  води,
 Жінка  –  богиня  до  смертного,
 Як  ви  з’явились  сюди.

 Ваша  поява  як  вогнище,
 Дихати  сили  нема,
 Прошу  заходьте,  ну  що  іще,
 Дивитесь  мовби    німа.

 Звідки  з’явились  негадано,
 Ох,  я  смішний  чоловік,
 Спутала  –  в  погляді  сказано,
 Вулицю,  місто  і  рік.

 Текст  оригіналу

 Тьмою  здесь  все  занавешено    
 и  тишина,  как  на  дне...    
 Ваше  Величество,  Женщина,    
 да  неужели  --  ко  мне?    

 Тусклое  здесь  электричество,    
 с  крыши  сочится  вода,    
 Женщина,  Ваше  Величество,    
 как  Вы  решились  сюда?    

 О,  Ваш  приход  --  как  пожарище,  
 дымно  и  трудно  дышать.  
 Ну,  заходите,  пожалуйста,  
 что  ж  на  пороге  стоять.  

 Кто  Вы  такая?  Откуда  Вы?  
 Ах,  я  смешной  человек.  
 Просто  Вы  дверь  перепутали,  
 улицу,  город  и  век.

 1960

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401933
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.02.2013

Распишусь на груди поцелуем

как  ответ  Миле  Машновой


Распишусь  на  груди  поцелуем,
Жаром  губ  отпечатаю  след,
Чтобы  ты  вспоминала  ликуя,
Как  мы  в  новый  вступили  рассвет.

На  груди  распишусь  восхищеньем,
Согревающим  светом  свечи,
Сокровенным  и  чистым  влеченьем,
Мягким  воском  горячей  души.

Нежных  слов  волшебством  заколдую,
Под  негаснущей  счастья  звездой,
Поклянусь  на  груди  поцелуем,
Что  ты  стала  мечтой  и  судьбой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401923
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 17.02.2013

В морской пучине ураган

В  морской  пучине  ураган,
Наполнил  яхте  паруса,
Как  юбку,  ветер  –  хулиган,
Красавице,  рвет  в  небеса.

И  гонит  по  седой  волне,
В  круговорот  житейских  бурь,
И  небо  то  горит  в  огне,
То  черная  приходит  хмурь.

Яхта  неистово  кричит,
«Желанный    ветер    -  я  твоя,
Уж,  буря  спряталась  в  зенит,
И  вдалеке    видна  земля.

Но  впереди  бурунов  дрожь,
На  них  несет  меня  прибой,
Они  как  в  тело  острый  нож,
Стремятся  разлучить  с  тобой.

Ты  гавань  тихую  найди,
Чтоб  не  было  подводных  скал  ,
Чтоб    с  нежным  трепетом  в  груди,
Ты  паруса  мои  ласкал.»

И  ветер  яхту  приподнял,
И  перенес  в  лагуну  снов,
Чтоб  на  земле  волшебных  трав,
Навечно  обрести  любовь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401582
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.02.2013

Навчіться критику сприймати

Навчіться  критику  сприймати
Яка  пече  мов  в  серці  ніж
Згадайте  як  вас  вчила  мати  
В  росі  гуляти  босоніж

 Не  бійтесь  ноги  замочити
Об  сльози  радості    землі
Не  бійтесь  цілувати    жито
що  хлібом  стане  на  столі

Не  бійтеся  щасливо  жити
Любити  щиро  увесь  світ
Щоб  слово  мовби  злата  злиток
Чеканило  у  вічність  слід.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401479
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2013

Поклав у твоє ліжко квіти

Вільний  переклад
«  Я  положил  к  твоей  постели..»  С.Есенин

Поклав  у  твоє  ліжко  квіти,
Які  вже  вмерли,  не  живі,
Дозволив  з  ними  я  згоріти,
Надіям  в  пристрасті  вогні.

Я  шепотів  моїм  левкоям,
Про  безталання  почуття,
В  твої  омріяні  покої,
Мені  немає  вороття.

Це  не  життя,  це  тільки  туга,
Та    в  кожній  митті  є  краса.
Цілуй  тепер  мене  як  друга,
В  уже  чужі  тобі  вуста.

Нехай    читаю  я  у  мріях,
«  Ти  не  любив  мене    на  жаль»,
Зате  я  краще  розумію,
Яка  в  коханні  є  печаль.

Текст  оригінала  
Я  положил  к  твоей  постели
 Полузавядшие  цветы,
 И  с  лепестками  помертвели
 Мои  усталые  мечты.

 Я  нашептал  моим  левкоям
 Об  угасающей  любви,
 И  ты  к  оплаканным  покоям
 Меня  уж  больше  не  зови.

 Мы  не  живем,  а  мы  тоскуем.
 Для  нас  мгновенье  красота,
 Но  не  зажжешь  ты  поцелуем
 Мои  холодные  уста.

 И  пусть  в  мечтах  я  все  читаю:
 «Ты  не  любил,  тебе  не  жаль»,
 Зато  я  лучше  понимаю
 Твою  любовную  печаль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401354
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.02.2013

Ночью в пятницу, выйду из дома. .

Ночью  в  пятницу,  выйду  из  дома,
Диким  зверем  в  преддверье  весны,
Сердцу  волчьему  время  знакомо,
Когда  явью  становятся  сны.

Загадаю  желанье  у  ветра,
 И  у  звезд,  у  священной  луны,
Воплотить  любовь  безответную,
Ту,  которой  желанья  полны.

Терпеливо  мне  жизнь  доказала,
Если  небом  уж    счастье  дано,
Можно  в  спешке  уехать  с  вокзала,
Но  судьба  возвратит  всё  равно.

Ночью  в  пятницу  выйду  из  дома,
Чтоб  тебя  заказать  у  небес,
Чтоб  зажглась  ты  желанья  истомой,
И  ко  мне,  огонь  страсти  воскрес.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401350
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.02.2013

Я грустных слов уже не помню

Я  грустных  слов  уже  не  помню,
Их  смыла    нежность  страстных  рук,
 В  душе  горит  искристой  новью,
Твоя  любовь,  мой  нежный  друг.

Пускай  рыдает  небо  снегом,
Пусть  бьётся  вьюга  за  окном,
Я  погружусь  мечтою  в  негу,
Сольюсь  с  надеждой  сладким  сном.

Страстной  весной  в  душе  пустила,
Побеги  смелые  любовь,
 И  я  шепчу,  Богине  милой,
«  Уже  не  помню  грустных  слов».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401030
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.02.2013

Сьогодні день священного кохання

Сьогодні  день    священного  кохання,
Ціна  на  квіти  виросла  в  рази,
Сьогодні  пристрасть  здійснить  сподівання,
 Палкі  надії  та  жагучі  сни.

Комусь  хтось  скаже  щось  саме  важливе,
І  хтось  почує  заповітне  «  Так»,
Хтось  стане  на  землі  без  меж  щасливим,
Хтось  радості  відчує  новий  смак.

В  цей  день  колись,  закоханий  священик,
За  свою  мрію  заплатив  життям,
Сьогодні  день,  закоханих  шалено,
 Які  в  серцях,  йому  будують  храм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2013

« Элита – Центр»

Моим  друзьям  из  Омска
Посвящается…

Нам  пациент  всего  важнее,
Его  желания  указ,
Он  в  нашей  клинике  сумеет,
Их  воплотить  без  лишних  фраз.

Нас  Вам  послал  счастливый  случай,
И  в  Омске  каждый  знает  метр,
В  стоматологии  нет  лучше,
Чем  клиника  «  Элита  –  Центр».

Четырнадцать    -  число  везенья,
 На  улице  в  Поэта  честь,
Сам  Маяковский  без  сомненья,
Вкусил  услуг  бы  сектор  весь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400884
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 13.02.2013

Во сне ко мне явилась Фея

Во  сне  ко  мне  явилась  Фея,
   И  говорила  нежные  слова,
 Сказала  ,  все  в  судьбе  сумеешь,
 Твой  путь  храню  я  многие  года.

 Потом  согрела  поцелуем,
 Пообещала  пылкую  любовь,
 Огонь  в  груди  снова  раздула,
 Чтоб  факелом  из  слов  взорвался  вновь,

 Во  мгле  ночной,  вулканом  страсти,
 Собой  явив,  негаданный  рассвет,
 Чтоб    засияла  новым  счастьем,
 Фея  Мечты,  что  лучше    в  мире  нет..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400713
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.02.2013

Судьбой в насмешку. .

Судьбой  в  насмешку,  даром  награжден,
Искусным  словом  излагать  стремленья,
В  ночной  тиши,  под  сердца  дикий  звон,
Вливать    в  листок  надежды  и  сомненья.

И  говорить  в  пронзительную  тьму,
 О  радости,  про    счастье,  о  разлуке,
О  тех,  кто  дорог  сердцу  моему,
И  кто  обрек  меня  на  эти  муки.

 К  кому  бреду  я  в  мысленном  бреду,
Стремлюсь  всем  сердцем,  и  душой  и  телом,
В  надежде,  что  любовь  их  обрету,
 Судьбой  в  насмешку,    под  свечою  белой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400545
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.02.2013

Я помню твои руки как сейчас

Я  помню  твои  руки  как  сейчас,
Они  во  сне  мое  ласкают  тело,
И  как  тону,  в  двух  океанах  глаз,
Кудесницы,  любовных  дел,  умелой.

И  годы  расстояний  и  разлук,
Не  стерли  образ  с  мысленной  скрижали,
В  сердце  моем,  ты  самый  верный  друг,
 Моя  любовь,  моих  мечтаний  дали.

Я  помню  твои  руки  как  сейчас,
И  поцелуи  страстного  свиданья,
И  свято  верю  –  счастье  встретит  нас,
На  сложных  перепутьях  мирозданья.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400410
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.02.2013

Губы твои, как эликсир спасенья. .

Губы  твои,  как  эликсир    спасенья,
Едва  коснусь,  и  нет  проблем  вокруг,
И  на  душе  такое  ощущенье,
Что  ты  судьба  –  мой  самый  верный  друг.

Что    ты  любовь,  и  радость,  и  желанье,
Глоток  надежды  в  буднях  серых  дней,
Что  лишь  с  тобой  без  слов  есть  пониманье,
Что  ты  всегда  была  в  судьбе  моей.

Губы  твои,  как  эликсир  спасенья,
И  их  молчанье  громче  тысяч  слов,
Коснёшься  их,  и  пропадет  сомненье,
Что  не  возможно,  отыскать  любовь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400158
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.02.2013

Ты еще не пришла, но я чувствую рядом. .

Ты  еще  не  пришла,  но  я  чувствую  рядом,
Раздаётся  на  лестнице  стук  каблучков,
Раздеваю  желанную  мысленным  взглядом,
Совершенство  лишаю  одежды  оков.

Вот  звонок,  переливною  трелью  играя,
Разрывает  рассудок  и  кровью  в  висок,

Обещает  достигнуть  заветного  рая,
Поцелуем  наполнить  душевный  песок.

Сердце  рвётся  с  груди,  словно  птица  из  клетки,
Губ  коснусь,  и    взорвётся  сиянием  мир,
На  площадку  сбегутся  старушки  -  соседки,
Посмотреть    как  меня,  мой  целует  кумир.

 Ты  еще  не  пришла,  но  я  чувствую  рядом,
Каждый  день  в  моем  сердце  неистовом  ты,
 Я  живу,  вдохновляясь  одним  твоим  взглядом,
Словно  солнца  лучом,  полевые  цветы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399895
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.02.2013

Мы как и двадцать лет назад…

Мы  как  и  двадцать  лет  назад,
Придем  весной  в  зеленый  сад,
Чтобы  под  сенью  белых  груш,
Ушла  печаль  из  наших  душ,
Как  будто  долгих  двадцать  лет,
 Не  изменили  чувства  цвет.

Потом  пойдем  в  старый  отель,
 Где  в  первый  раз  вкусил  постель,
Где  вкус  любви  я  осознал,
Под  сенью  звездных  покрывал,
Где  тело  феи  молодой,
Украло  из  души  покой.

Пройдя  сквозь  череду  потерь,
Отыщем  в  будущее  дверь,
Сумеешь    стать  моей  судьбой,
Живя  вдали  в  стране  чужой,
И  прилитая  лишь  на  день,
Чтоб  я  не  превратился  в  тень.

Мы  как  и  двадцать  лет  назад,
Утонем  в  сумраке  лампад,
Глотнем  любовного  вина,
Друг  друга    иссушим  до  дна,
Чтоб  чувство  радостно  росло,
Печалям  й  горестям  назло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399617
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.02.2013

Головокруженье

Головокруженье,
Мыслей  грешный  круг,
И  сердец  биенье,
И  сплетенье  рук.
Поцелуи  жарких,
 И  желанных  губ,
Ты  судьбы  подарок,
После  долгих  мук.
Грудь  твою  целую,
Словно  в  первый  раз,
Как  росу  святую,
Слезы  пью  из  глаз.
Ты  мое  желанье,  
Ты  мой  сладкий  сон,
Моего  страданья,
Молчаливый  стон.
Головокруженье,
Мысли  кувырком,
Ты  мое  смятенье,
 И  в  гортани  ком..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399553
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.02.2013

Зеленая жилетка.

Зеленая  жилетка,
Серебряный  кулон,
 Нимфетка,  как  конфетка,
Но  только  сладкий  сон,
Дает  мне  насладиться,
Греховностью  мечты,
Желанью    взвиться  птицей,
И    возвести  мосты,
Для  душ  двоих  скитальцев,
Которым  не  забыть,
Как  их  сплетались  пальцы,
Удерживая  нить,
Связавшую  их  вместе,
Давно  и  неспроста,
Чтоб  чувства  пели  песни,
Сквозь  сонные  уста,
С  необъяснимой  силой,
Молитвой  в  небеса,
И  грела  кровь  текилой,
Надежда  в  чудеса,
Чтоб  виделись  яснее,
Любимые  черты,
И  с  каждым  сном  сильнее,
И  явственней    мечты.
Хоть  клетку  серых  будней,
Пока  им  не  сломить,
Но  все  ж  сомкнулись  судьбы,
В  нервущуюся  нить,
Чтоб  не  страшили  годы,
Ни  расстояний  даль,
Желаний  тайных  всходы,
Заглушат  боль  й  печаль,
Зеленая  жилетка,
Серебряный  кулон,
Любовь  покинет  клетку,
И  станет  явью  сон  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399440
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.02.2013

І скажуть був провідець і месія…

До  200-річчня  з  дня  народження
Тараса  Григоровича  Шевченка.

Пройде    цей  день,  цей  тиждень  і  цей  місяць,
За  ними  рік,  десятиріччя,  вік,
Його  портрет  поміж  ікон  повісять,
І  скажуть  був  великий  чоловік.

І  скажуть  був  провідець  і  месія,
Підняв  країну  з  змучених  колін,
Віру  в  майбутнє  у  серцях  засіяв,
І  заслужив  повагу  та    уклін.
 
Майбутніх  поколінь  свого  народу,
Якому  ділом  присвятив  себе,
А  словом  вічним    -  дарував  свободу,
Воно  вогнем  не  гаснучим  живе.

І  прийде  день,  коли  пітьмі  на  зміну,
З  цього  вогню  народиться  зоря,
Поступ  його  по  справжньому  оцінять,
 І  возвеличать  гідно  Кобзаря.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398694
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.02.2013

А сніг січе

А  сніг  січе,  та  радує  мене,
Мереживом  .  що  тане  на  долоні,
У  грудях  б’ється,  серце  ще  живе,
І  дзвінко  кров,  відлунює  у  скронях.

Заполонила  небо  сіра  мла,
Дерев  скелети  тужать  за  весною,  
В  зимі,насправді  ані  каплі    зла,
Вона  є  жінка  ,  є  сама  собою.

А  кожна  жінка  в  чомусь  чарівна,
Як  дивно,  в  році  ,  три  пори  жіночі,
А  може  це  в  трьох  постатях  одна,
Якій  коханець-літо  найдорожчий.

А  через  те,  і  осінь  і  весна,
Це  тільки  сум  і  радість  у  коханні,
Насправді  є  лиш  літо  і  зима,
Життя  яких,  то  відстань,  то  єднання.

А  сніг  січе,  по  лобовому  склу,
Стікає  по  щоці  сльоза  жіноча,
Як  в  синю  даль,  лечу  у  сіру  млу,
А  пам'ять  душу,  спогадом  лоскоче.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2013

Слезой шлифую, словно каплей камень

Слезой  шлифую,  словно  каплей  камень,
Свои  забытые,  ненужные  слова,
В  груди  горит,  необъяснимый  пламень,
И  я  желаю  всем,  вселенского  добра.

Желаю  тем,  кого  давно  покинул,
И  кто  обиду  на  меня  сумел  забыть,
А  также  тем,  кому  кричал  я  в  спину,
«  Не  рви,  связавшую  нас,  тоненькую  нить..»

Я  не  жалею  прошлого,  я  знаю,
Судьба  плетет,  для  нас  загадочный  узор,
Чтобы  в  конце  пути,  у  жизни  края,
Мы  благодарный,  обращали  к  прошлым  взор.

Ведь  неспроста,  они  явились  в  жизни,
Они  учили  нас  и  делали  сильней,
Чтоб  мы  сгорев,  на  погребальной  тризне,
Загробный  мир,  собой  мы  сделали  светлей.

Слезой  шлифую,  словно  каплей  камень,
Слова,  и  как  ни  странно,  радостна  слеза,
В  груди  горит,  необъяснимый  пламень,
И  озаряет,  чистым    светом  небеса  ..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397541
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.02.2013

Что Чувство есть?

Что  Чувство  есть?    И  как  оно  родиться  ?
Мы  думаем,  им  сможем  управлять,
Оно  ж  летит,  подобно  вольной  птице,
Сквозь  бренность  жизни,  в  неба  благодать.

Зачем  оно  ,  рождается  нежданно?
Когда  его,  в  себе,  совсем  не  ждешь,
И  кто-то  вдруг,  становиться  желанным,
И  мысли,  разум,  обращают  в  дрожь..

Что  Чувство  есть?  Быть    может  откровенье,
Души  ,познавшей,  чистых  мыслей  свет,
Придет  оно,  подарит  вдохновенье,
 И  навсегда,  неизгладимый,  след..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396761
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.01.2013

Нету мечты об Идеальной Даме

Нету    мечты  об  Идеальной  Даме,
Есть  только  идеальная  мечта,
Ее    нет  силы  описать  словами,
Но  жизнь    моя,  идет  к  ней  сквозь  года.

И  та  которой  посвящаю  песни,
Возможно  вовсе  и  не  идеал,
Но  с  ней  хочу  идти  по  жизни  вместе,
Ее  навечно  сердцем  возжелал.

А    мир  пускай  идет  своей  дорогой  ,
Я  со  своей  дороги  не  сойду,
Судьба  пошлет,  мне  в  испытанье,  многих,
Но  я    любить  буду  ее  одну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394412
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.01.2013

Нехай собі Билинка

Н.К,  Валькірії  чи  то  відповідь,  чи  то  переспів

Нехай  собі  Билинка,
Росте    посеред  шляху,
П’є  воду  по  краплинці,
Чарує  вільну  птаху.
І  тягнеться  до  неба,
В  дощі  і  спеку  люту,
І  вірує  у  себе,
 Та  у  майбутнє  чудо.

Прийде  зима  і  зникне,
Билинка  ,  під  снігами,
Без  неї  в  серці  звиклім,
Осиротіють  гами.
Осиротіють  рими,
 Що  в  серці  у  поета,
І  водночас  чужими,
Всі  стануть  на  планеті.

Ніхто  і  не  згадає,
Який  слід  залишила,
Для  кого  була  раєм,
Хто  прихилив  тут  крила.
Мораль  всі  неодмінно,
Знайдуть  поміж  рядками,
Що  вчились  на  відмінно,
 І  ті,  чий  розум  камінь.

Бездарність  же  плекати,
 Не  варто  жодним  словом,
З  нас  кожен  тільки  атом,
Та  слово  все  –  основа.
Написано  у  Книзі,
«  Спочатку  було  слово»,
Воно  як  голуб  сизий,
До  нас  вернулось  знову.

Нехай  собі  Билинка,
 Росте  попри  дорогу,
Для  Всесвіту    пилинка,
Як  вміє,  служить  Богу.
Нехай  навчить  поета,
Як  прагнути  до  суті,
Як    прагнути  до  злету,
 Та  Правду  серцем  чути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394181
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2013

Откроешь дверь, войду я молчаливо

Откроешь  дверь,  войду  я  молчаливо,
Хотя  сказать,  хотел  возможно  много,
Только  зачем,  ведь  чувство  в  сердце  живо,
И  поцелую  прямо  у  порога.

Как  будто  в  миг,  забуду  про  полгода,
Молчания,  и  мертвых  сообщений,
Ценю,  как  прежде,  я  твою  свободу,
И  принимаю  ,  все  твои  решенья.

Важна  мне  ты,  твоя  душа  и  мысли,
И  тело,  как  алтарь  ,  для  поклоненья,
Я  перед  ним,  как  жрец,  в  молитве  чистой,
От  радости,  склоню  свои  колени.

И  через  миг,  в  глаза  взгляну  Богине,
Бес  слов  скажу  ее  святому  телу,
Что  я  в  огне  любви,    горю  доныне  ,
Что  ей,  одной,  принадлежу  всецело…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394145
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.01.2013

Візьмусь за рими…

Візьмусь  за  рими,  ніби  я  жонглер,
Вони  –  предмети,  що  блистять  у  світлі,
Напишу  вірш,  наче  спечу  еклер,
І  посміхнеться  ,по  той  бік,  Гомер,
Який  живий,  бо  у  думках  не  вмер,
Що  є  нащадки,  які  чогось  гідні.

Візьмусь  за  рими,  ніби  це  вогонь,
Що  палить,  розриває  грішну  душу,
Що    піддається  лиш    теплу    долонь,
Що  слово  з  серця,  возведе  на  трон  ,
Якщо  боїшся,  то  стань  осторонь,
І  випалю    з  думок  безлику    стужу.

Візьмусь  за  рими,  наче  гострий  ніж,
Хтось  скаже  що  я  бавлюся  словами,
А    я  піду,  по  снігу  босоніж,
Підставлю  душу  ,  ну  давай  поріж,
Порізали    ж  мій  безневинний  вірш,
І  затоптали  помисли  ногами.

Візьмусь  за  рими,  наче  за  живі,
Істоти  божі,  що  живуть  і  вірять,
 У  новий  день,  у  простір  для  душі,
Вони  загоять  рани  ножеві,
І  на  новій,  омріяній  межі,
Повірю  в  те,  що  люди  кращі  звірів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393248
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.01.2013

А ты возьми, да и пошли всех вон.

Всегда  найдутся  те,  что  скажут  «плохо»,
 Похлопав  по  плечу,  тебе  солгут,
 Что  в  твоих  мыслях,  вовсе  нету  проку,
 Душе  на  шею,  слов  накинут  жгут.

 В  своей  улыбке,  приторно  притворной,
 Они  его  затянут,  что  есть  сил,
 Из  зависти  ,  зальют  все  краской  черной,
 Растопчут  все,  что  ты  душой  любил.

 И  не  успеешь    даже  оглянуться,
 Как  соберётся  их  ,крикливый,  сонм,
 Кто  скажет  «плохо»,  те  всегда  найдутся,
   А  ты    возьми,    да  и  пошли  всех  вон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393155
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.01.2013

Ты удача, продажная девка

Ты  удача,  продажная  девка,
Улыбаешься  звону  монет,
А  поэту,  с  холодной  издевкой,
Говоришь    равнодушное  «нет».

И  друзья  твои,  счастье  с  везеньем,
В  темном  мире  не  встретят  его,
Его  жизнь  обнимает  призренье,
 Только  знаешь,  ему    все  -  равно.

Только  знаешь,  он  денег  не  ищет,
Просто,  петь  перестать,  нету  сил,
Он  себя  посвятил  в  этой  жизни,
Той,  которою,  не  позабыл.

И  лишь  смерть,  все  исправит,  изменит,
И  придет  уваженье,  почет,
Но  он  это  уже  не  оценит,
Он  в  безмолвные  дали  уйдет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393016
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.01.2013

Мои слова теряют силу

Мои  слова  теряют  силу  ,
Как    будто  в  чувствах  нет  огня,
Наверно  сердце  Музы  милой,
Навек  забыло  про  меня.

Я  не  грущу,  я  умираю,
Не  грешным  телом,  а  душой,
Что  не  найдет  наверно  рая,  
не  в  этой  жизни,  ни  в  иной.

Мои  слова  пустые  звуки,
 Что  на  листок,  на  казнь  идут,
Пройдя    сквозь  равнодушья  муки,
Не  отрекутся  чувства  пут.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392896
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.01.2013

Мерцает снег, блестит луна…

Мерцает  снег,  блестит  луна,
Мысли  заполнила  до  дна,
Тоска,  о  дали  голубой,
В  которой  ,грезился  покой,
В  твоих  объятьях  под  луной,
Но  серых  дней  смыла  волна,
Картины  призрачного  сна,
И  ты  теперь  уж  не  со  мной.

 Я  помню  время,  когда  ты,
Шептала  мне  свои  мечты,
Про  счастья  тихий  уголок,
Со  мной  делила  каждый  вздох,
Я  был  как  пес  у  твоих  ног,
Дарил  себя,  стихи  цветы,
Но  ты  разрушила  мосты,
В  мечты,  таинственный  чертог.

И  вот  опять,  тоска  в  душе,
 Меня  заносит  в  вираже,
И  я  не  знаю,  как  мне  быть,
Порвать  связавшую  нас  нить,
Гордеев  узел  разрубить,
Ведь  нас  с  тобою  нет  уже,
Лишь  мыслей  стертое  клише,
Мне  не  дает  спокойно  жить.


Мерцает  снег,  Солнце  встаёт,
В  жизни  есть  свой  круговорот,
 И  может  быть,  что  новый  день,
 В  плоть  облачит,  былую  тень,
Для  чувства  выстроит  ступень,
Чтоб  мы  прошли  за  поворот,
И    нас    тогда  судьба  сведёт,
В    страну,  где  вечная  сирень..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392452
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.01.2013

Наша жизнь

Наша  жизнь  –  лишь  слезы  с  глаз  любимых,
А  еще  поступки  и  слова,
Часто  мы,  ветром  судьбы  гонимы,
Счастья  покидаем  города.

И  куда  -  то  мчимся  неустанно,
Будто  в  этой  гонки  жизни  суть,
Чтоб  достигнуть  призрачной,  желанной,
Цели  жизни,  и  закончить  путь.

Наша  жизнь  –  короткое  мгновенье,
 И  она  нам    для  того    дана,
Чтоб  пройдя  сквозь  терны    искушений,
Возвратиться  в  счастья  города..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392389
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.01.2013

Я ничего тебе не дам

Я  ничего  тебе  не  дам,
Мои  слова  сплошной  обман,
 И  грусть  моя  как  мошкара,
Не  потревожит  даже  сна,
Уйдет,  как  поутру  роса,
Уходит  в  голубой  туман.

Я  ничего  не  дам  тебе,
Я  даже  не  горел  в  огне,
Писал  безликие  слова,
Считал,  любовь  будет  жива,
Она  ж  завяла  как  трава,
Зимою  вянет  в  мертвом  сне.

Тебе  не  дам  я  ничего,
Наверно  все  предрешено,
Судьбой  заведомо,  за  нас,
Мы  встретились  в  ненужный  час,
Но  все  -  же    пару  нежных  глаз,
Забыть  мне  видно  не  дано..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392209
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.01.2013

Я пишу тебе строчку за строчкой

Я  пишу  тебе  строчку  за  строчкой,
И  слова  подобны  листве,
 В  отношеньях  не  ставлю  точку,
Ты  не  станешь  чуждою  мне.

Может  быть,  я  тебя  не  встречу,
В  этом  мире  все  может  быть,
Но  надеюсь  что  как-то  под  вечер,
Ты  решишься  мне  позвонить.

Может  даже,  ни  слова  не  скажешь,
Молчаливо  напомнишь  мне,
Незабытое  прошлое,  наше,
Даш  мне  силу  гореть  в  огне.

Я  пишу  тебе  строчку  за  строчкой,
Искры  в  небо  летят  с  груди,
Раз  не  ставлю  на  прошлом  точку,
Значит  все  еще  впереди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392182
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.01.2013

Не бывает просто женщин. .

Ответ  Миле  Машновой  
На  «  Я  бы  с  радостью  хранила,  тебе  верность,  милый  мой..»

Радость  это  пониманье,
С  полу  -  вздоха,    с  полу  –  фраз,
Это    быть  в  центре  вниманья,
Согреваться  блеском  глаз..

Не  бывает  просто  женщин,
Как  и  в  общем  –  то  мужчин,
Если  чувства  стали  меньше,
Значит  множеству  причин…

Получилось  их  разрушить,
Словно  снег  размыть  скалу,
Затопить    сомненьем  душу,
 И  убить  слово  «  люблю».

В  рифмы  верю  как  и  прежде,
Легкомысленности    нет,
В  тишине  живу  й  надежде,
Что  сама  найдёшь  ответ..

Не  в  подарках  видно  дело,
Для  себя,  сама    реши,
До  конца  ль  оно  созрело,
Чувство  в  глубине  души.

Не  вопрос  что  не  хранила,
Верность  тела,  ведь  с  другим,
Ты  шептала  в  мыслях  –  «Милый,
 Как  ты  мне  необходим!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391805
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.01.2013

Багато тих, з ким можна переспати

Вільний,  та  не  зовсім  професійний  переклад
«  Как  много  тех,  с  кем  можно  лечь  в  постель»  Є.Асадов

Багато  тих,з  ким  можна  переспати,
Та  мало  тих  з  ким  би  хотів  проснутись,
І  зранку  на  прощання  посміхнутись,
Рукою  помахати  й  обернутись.
І  цілий  день  хвилюючись  чекати..

Багато  тих  з  ким  можна  просто  жити,
Розпити  каву  і  посперечатись,
Поїхати  на  море  покупатись,
І  на  плече  надійно  опиратись,
Але  при  цьому  зовсім  не  любити.

Як  мало  тих  кого  покличеш  в  мрії,
Дивитися  в  захмарні  сині  далі,
На  себе  перейнявши  всі  печалі,
Писати  про  кохання  на  скрижалі,
І  іншого  бажати  не  посмієш.

Як  мало  тих  з  ким  можна  помовчати,
Хто  розуміє  з  погляду  ,з  півслова,
Кому  віддав  своє  життя    би  знову,
І  щоб  його  укрити  від  лихого,
Ти  приймеш  біль  любий  і  навіть  страту.

Життя    летить,  його  не  наздогнати,
Пішовши  раз,  назад  не  повернутись,
Багато  тих,  з  ким  можна  переспати,
Та  мало  тих,  з  ким  хочеться  проснутись…

Текст  оригіналу

Как  много  тех,  с  кем  можно  лечь  в  постель,  
Как  мало  тех,  с  кем  хочется  проснуться…
И  утром,  расставаясь  обернуться,  
И  помахать  рукой,  и  улыбнуться,  
И  целый  день,  волнуясь,  ждать  вестей.

Как  много  тех,  с  кем  можно  просто  жить,  
Пить  утром  кофе,  говорить  и  спорить…
С  кем  можно  ездить  отдыхать  на  море,  
И,  как  положено  —  и  в  радости,  и  в  горе
Быть  рядом…  Но  при  этом  не  любить…

Как  мало  тех,  с  кем  хочется  мечтать!
Смотреть,  как  облака  роятся  в  небе,  
Писать  слова  любви  на  первом  снеге,  
И  думать  лишь  об  этом  человеке…
И  счастья  большего  не  знать  и  не  желать.

Как  мало  тех,  с  кем  можно  помолчать,  
Кто  понимает  с  полуслова,  с  полувзгляда,  
Кому  не  жалко  год  за  годом  отдавать,  
И  за  кого  ты  сможешь,  как  награду,  
Любую  боль,  любую  казнь  принять…

Вот  так  и  вьётся  эта  канитель  —
Легко  встречаются,  без  боли  расстаются…
Все  потому,  что  много  тех,  с  кем  можно  лечь  в  постель.
Все  потому,  что  мало  тех,  с  кем  хочется  проснуться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391704
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.01.2013

Всі такими як Ви не будуть. .

Всі  такими  як  Ви  не  будуть,
Є  на  це  вагомі  причини,
Хтось  малює  в  житті  етюди,
Хтось  живе  за  кермом  машини  .

Хтось  живе  непомітно,  тихо,
Споглядає  цей  світ  душею,
Не  бажає  нікому  лиха,
Йде  дорогою  лиш  своєю  .

Хтось  бажає  грошей  ,як  митар,
 В  них    шукаючи  марно  долю,
Та  багатший  за  нього  злидар,
Що  найбільше  цінує  волю.

Кожен  день  він  радіє  щиро,
Сонцю,вітру,  дощу  і  зорям,
І  наповнює  душу  миром,
Щоб  не  було  в  ній  місця  горю.

Хтось  бажає  стати  відомим,
Щоби  ЕГО  задовольнялось  ,
Хтось  щасливий    прийти  додому,
І  бажає  лиш    правди  малість.

Хто  ,скажіть,  із  них  щасливіший?
З  ким  би  Ви  подружились  в  житті?
Всіх  нас  слово  красиве  тішить,
Всі  ми  грішники,  всі  ми  святі.

Нас  багато,  та  всі  ми  різні,
Молоді,дозрілі,  відомі,
Хтось  знаходить  себе  у  пісні,
Хтось  знаходить  себе  у  слові.

Всі  такими  як  Ви  не  будуть,
Ми  несхожі  і  це  прекрасно,
 Ми  не  вічні,  ми  тільки  люди,
Хай  всім    щиро  всміхнеться    щастя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391567
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2013

я памятаю …

Я  пам’ятаю,  твої  долоні,
Тихо  всміхалась  у  очі  мені,
Кров  пульсувала  болісно  в  скронях,
Перша,  що  досі  приходиш  у  сні.

Перша,  яка  колись  обігріла,
Душу  юнацьку  жіночим  вогнем,
І  запалила  ніжністю  тіла,
 В  серці  роками  не  гаснучий    щем.

Я  пам’ятаю,  як  цілувала,
 Мовби  в  останнє,  мене  кожен  раз,
Видно  тоді,  було  щастя  мало,
Раз  доля  знову,  об’єднує  нас..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2013

Я розповім про свої мрії

Я  розповім  про  свої  мрії,
Чого  я  хочу  досягти,
Які  думки  у  серці  грію,
Якої  прагну  я  мети.

У    сні  думки  мої  малюють,
 Картину    милого  села,
Гадаю  небеса  почують,
Мрію,  яка    іще    жива.

Стоїть  дубовий  ліс  великий,
 По  ліву  сторону  села,
Старезний  ліс,  прадавній,  дикий,
 До  нього  хата  приросла.

Сучасним  шифером  накрита,
Поштукатурена,  жива,
 Я  не  сказав  би  що  велика,
Бо  поверхів  лиш  тільки  два.

Квітник  великий  перед  входом,
Праворуч  яблуневий  сад,
 І  по  паркану  на  свободу,
Втікає  синій  виноград.

В  саду  ховаються  барвисті,
Колоди,  вулики,  пеньки,
Затінені  зеленим  листям,
Відкриті  широко  льотки.

Бджола  працює  невгамовно  ,
Несе  обніжку    та    нектар,
Старанно  стільники  наповнить,
І  зробить  мед  –  солодкий  дар.

За  садом  два  широких  лани,
На  них  картопля,огірки,
Буряк,  цибуля,  і  мов  панни,
Квасолі    тягнуться  рядки.

Лани  спускаються  до  річки,
У  цих  ланів,  межа  жива,
Аґрус,смородина,  порічки.
А  перед  річкою,  верба.

 А  за  хатиною  пасеться,
Корова,  ну  а  може  три,
 Такі  думки  малює  серце,
 Мандруючи  в  інші  світи.

 Я  знаю,  в  дійсності  це  буде,
Бо  все  чіткіше    бачу  я,
Приховане,  природнє  чудо,
Яким  порадує  земля..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391234
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.01.2013

Мне постучало прошлое в окно…

Мне  постучало  прошлое  в  окно,
Спокойно  тихо  и  с  надеждой,
И  скрытых  мыслей    разорвало  дно,
И  я  горю  огнем    как  прежде.

Как  будто  годы  можно  возвратить
Переписать    с  чистой  страницы,
Соединить  разорванную  нить,
Как  в  первый  раз  снова  влюбиться,

Мне  постучало  прошлое  в  окно
Я  настежь    дверь    ему  открою,
Чтоб  чувство  душу  снова  облекло
Когда  -то  милою  весною..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391092
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.01.2013

Зачем мне тебя ревновать?

Зачем  мне  тебя  ревновать?
Зачем  мне  гореть  тоскуя?
Другая  согреет  кровать,
 Другую  к  себе    прижму  я.

Поверь  что  я  не  ревную,
 Я  знаю  уже  много  лет,
Судьба  мне  пошлет  другую,
Чтоб  в  сердце  зажгла  она  свет.

Зачем  ревновать  мне  тебя?
Жизнь  нас    постоянно  учит,
Теперь  я  горю  без  огня,
 И  солнце  вижу  сквозь  тучи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390774
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.01.2013

Життя - брехня, з журбою чарівною

Вільний  переклад
С.Есенин  «  Жизнь  обман..»

Життя  -    брехня,  з  журбою  чарівною,
І  кожен    день  доказує  вона,
Свою  всесильність,  грубою  рукою,
В  скрижалях  долі  пише  злі  слова.

Завжди  коли  я  закриваю  очі,
Говорю  їй  –    торкатися  не  смій  ,
Життя  –  брехня,  та  деколи    тривожить  ,
Хвилинним    щастям  невгамовний  біль.

Звернись  до  неба  синього  обличчям,
І  скаже    місяць  долю  рокову,
Вгамуйся  смертний,  бо  іще  накличеш,
Для  себе  правди  болісну  тюрму.

Якщо  весною  у  дерев  цвітінні,
Вдавати  що  життя  це  тільки  шлях,
Що  ж    ,  хай  хвилинні    друзі  стануть  тіню,
Коханні  тимчасові  згинуть  в  прах.

Нехай  мене  словесністю  зігріють,
Хай  гострим  лезом  буде  злий  язик,
Покинули  мене  колишні  мрії,
Кого  кохав,  тих  навіть  слід  вже  зник.

Морозять  душу  ці  думки  захмарні,
Нема  тепла  у  променях  зірок,
Життя  –  брехня,  всі  хвилювання  марні,
Воно  ніколи  свій  не  стишить  крок.

Та  тільки  все  ж  знедолений  й  стражденний,
У    новий  ранок  посміхаюсь  я,
На  цій  землі,  близькій  й  благословенній,
Тобі  за  все,  подякую  життя.

Текст  оригіналу

Жизнь  —  обман  с  чарующей  тоскою,
 Оттого  так  и  сильна  она,
 Что  своею  грубою  рукою
 Роковые  пишет  письмена.  

Я  всегда,  когда  глаза  закрою,
 Говорю:  «Лишь  сердце  потревожь,
 Жизнь  —  обман,  но  и  она  порою
 Украшает  радостями  ложь».  

Обратись  лицом  к  седому  небу,
 По  луне  гадая  о  судьбе,
 Успокойся,  смертный,  и  не  требуй
 Правды  той,  что  не  нужна  тебе.  

Хорошо  в  черемуховой  вьюге
 Думать  так,  что  эта  жизнь  —  стезя.
 Пусть  обманут  легкие  подруги,
 Пусть  изменят  легкие  друзья.  

Пусть  меня  ласкают  нежным  словом,
 Пусть  острее  бритвы  злой  язык.
 Я  живу  давно  на  все  готовым,
 Ко  всему  безжалостно  привык.  

Холодят  мне  душу  эти  выси,
 Нет  тепла  от  звездного  огня.
 Те,  кого  любил  я,  отреклися,
 Кем  я  жил  —  забыли  про  меня.  

Но  и  все  ж,  теснимый  и  гонимый,
 Я,  смотря  с  улыбкой  на  зарю,
 На  земле,  мне  близкой  и  любимой,
 Эту  жизнь  за  все  благодарю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389795
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.01.2013

Стою один, взираю в небо серое

Стою  один,  взираю  в  небо  серое,
Похмелье  бьет    по  голове  ключом,
А  я  как  прежде  в  счастье  в  жизни  верую,
А  мне  как  прежде  горе  нипочем.

Бреду  всегда  дорогою  нехоженой,
И  только  к  солнцу  обращаю  взор,
В  моей  душе,  как  в  ульи    растревоженном,
Мысли  ведут  кипящий  разговор.

Бурлит  в  них  страсть,  порок  и  искушение,
Они  искрятся  сладостным  грехом,
Но  все  ж  рассеяв  сумрак  заблуждения,
Они  прольются  пламенным    стихом.

Пройдет  похмелье,  жизнь  моя  изменится,
И  небо  станет  нежно  –  голубым,
Сотрут  года,  как  жернова  у  мельницы,
Мои  слова,  и  их  развеют  в  дым.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389681
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.01.2013

Куда исчезают поэты

Куда  исчезают  поэты,
В  какую  уходят  дверь,
Раз  больше  не  пишут  сонеты,
Чем  дышат  они  теперь?

Быть  может  живут  преспокойно
В  душе  не  горя  огнем
Готовятся  к  встречи    достойно,
С  последним  веселым  днем

А  может  они  улетели,
 В  лазурного  неба  высь
Корабль  свой,  разбивши  на  мелях,
 В    другую  уходят  жизнь?
 
Куда  исчезают  поэты,
Оставив  взамен    слова,
 Что  бродят,  гуляют  по  свету,
И  память  о  них  жива

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389487
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.01.2013

Питаєш Ти чи я іще кохаю

Питаєш    Ти  чи  я  іще  кохаю,
Чи  Ти  іще  приходиш  в  кожен  сон,
Чи  не  знайшов  без  тебе  часом  раю,
 Чи  в    сині  далі  рушимо  разом?

Відлунюють  у  серці  запитання,
 Та  я  мовчу  немов  столітній  дуб,
 Чекаю  щоб  в  шаленому  бажанні,
Зірвала  поцілунок  з  моїх  губ.

І  відповім  я  дією,  не  словом,
Все  зрозумієш  з  дотику  руки,
Що  із  тобою,  я  на  все  готовий,
Що  Ти  ,  в  моєму  серці  на  віки…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2013

У Новий рік із чистими думками

У  Новий  рік  із  чистими  думками,
Рушайте  сміло  –  все  в    руках  у  нас,
Зустрінетесь    з  натхненими    словами,
І  заспіває  серце  й  вмовкне  час.

Своє  минуле  залишіть  в  минулім,
В  майбутнє  йдіть  як  діти  в  перший  клас,
І  не  шкодуйте  тих  що  не  почули,
 І  долі  сотої  співучих  фраз.

 До  них  Ви  промовляли  неустанно,
Готові  були  дарувати  світ,
 Скінчилась  ніч,  гряде  новий  світанок,
Пора  звільнитись  від  минулих    літ.

У    Новий  День  пірнайте  з  головою,
Всміхніться  долі  –  хай  почує  Вас,
Тоді  Ви  станете  самим  собою,
 І  скажете  «  У  мене  все  гаразд..»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389102
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2013

Ти для мене завжди сьогодні

Невже  зможе  серце  забути,
 Невже  думка  покине  тебе,
Мов  наркотик  солодкі  груди,
 І  уста  в  яких  пісня  живе.

Гіпнотичні    твої  долоні,
Сигаретний  гіркий  фіміам
Як    вулкан  пульсували    скроні  ,
Досконалий  цілуючи    стан


І  обійми,  безмежно  палкі,
 Та  очей  чарівних    безодню,
Не  забуду  ніколи  ті  дні
Ти  для    мене  завжди  сьогодні

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388472
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2012

Та я вірю в священну весну

Ще  не  мертвий,  та    схожий  на  тінь,
Серце  в  смутку  холодне  ,безсиле,
І  думок  голубу  заметіль,
Чорна  хмара  страждання  накрила.

Та  я  вірю  в  священну    весну,
Що  як  ти,  оп’янить  до  безтями  ,
Зачарує,  залишить  без  сну,
Щоб  новими  пролився  словами.

Я  тоді,  як  закинутий  сад,
 Побілію  новими  думками,
І  надія,  вернеться  назад,
 І    кохання,  що  було  між  нами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2012

Відправлю кохання в відпустку

Відправлю  кохання  в  відпустку,
Хай  їде  на  свята  в  столицю,
А  я  в  серця  чорного  пустку,
Закличу  п’янку  молодицю.

Щоб    в  пристрасті  жарких  обіймах,
Зігрілось  згасаюче  серце,
Хай  буде  тепло  не  постійним,
Із  присмаком    дикого  перцю.

Покличу  лишень  на  хвилину,
Щоб  серце  зуміло  забути,
Єдину  бажану  людину,
В  яку  вірить  свято,  як  в  чудо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2012

Я не жалею, это грусть. .

Уйду  от  всех,  напьюсь  вина,
Во  всем  одна  моя  вина,
Что  каждый  день  чернеет    тень,
Что  я  сгораю  от  тоски,
Что  наши  чувства  не  блески.

Всему  начало  есть  й  конец,
Нам  не  судилось  под  венец,
Сгорели  мы  среди  весны,
Хоть  даже  не  были  с  тобой,
Одной  несбывшейся  мечтой.

Я  не  жалею,  это  грусть,
И  потому  вина  напьюсь,
Пошлю  печаль  подальше  вдаль,
Чтобы  в  отсвете  синих  гор,
Любви  не  слышать  приговор.

Любовь  ушла,  ее  уж  нет,
Окончен  бал,  погашен  свет,
К  чему  страдать  или  рыдать,
Любовь  испили  мы  до  дна,
И  я  один,  и  ты  одна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388138
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.12.2012

За себе візьмусь досконало

За  себе    візьмусь  досконало,
Очищу  словесним  лезом,
Насправді  всім  треба    так  мало,
Щоб  зло  з  цього  світу  щезло.

Щоб  люди  признали  помилки,
Очистили  думку  в  вогні,
 Бо  тільки  насправді  великі,
 Свідомо  живуть  в  каятті.

 Я  рушу  до  прощі  сміливо,
 Сповідую  кожне  слово,
Щоб  критика  змила  як  злива,
забутих  думок    основу.

 Візьмусь  досконало  за  себе,
Розплавлю  минулі  вірші,
 Їх  думку  відпущу  у  небо,
 Щоб  словом  пролились  в  дощі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387966
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.12.2012

Найкращі вороги з колишніх друзів

друга  редакція,  
 під  патронатом  Ярослава  Чорногуза

 
Найкращі  вороги  з  колишніх  друзів,
Приховану  твою  розкриють  суть,
І  швидко  й  залюбки  по  всій  окрузі,
Про  тебе  чорну  славу  рознесуть.

Потрібно  придивитись  досконало,
Кому  й  наскільки  довіряти  тил,
Бо  справжніх  друзів  буде  страх  як  мало,
Якщо  струсити      лицемірства  пил.

Бо  друг    лишень    говорить  правду  в  вічі,
Нехай  вона  перцева  та  гірка,
Він  скаже  –  схаменися  чоловіче,
Коли  ти  станеш  гірше  простачка.

Коли  життя  твої  розправить    крила,
Відкриє  благодаті  чисту  вись,
То  псевдо  -  друзі  ,  в  заздрості,  щосили,
Захочуть  скинути    тебе    униз.

І  ті  з  ким  бився  ти  в  одному  крузі,
Що  заздро  успіхи  твої  пасуть,
Петлю  на  безневинній    шиї  звузять,
І  розтерзають    ніжну    твою  суть.

 У  всьому  є  момент  непереборний,
Насправді  друзі  –  тільки    дзеркала,
Вони,  як  ти,  у    чомусь  білі  й  чорні,
І  дії  їх,  твоїх  думок  слова.



 перша  редакція



 Найкращі  вороги  з  колишніх  друзів,
 Вони  прекрасно  знають  скриту  суть,
 І  швидко  й  залюбки  по  всій  окрузі,
 Про  тебе  чорну  славу  рознесуть.

 Тому  потрібно  вибирати  краще,
 Кому  й  наскільки  довіряти  тил,
 Насправді  друзів  мало  настоящих,
 Якщо  стряхнути  з  них  знайомства  пил.

 Бо  тільки  друг  говорить  правду  в  вічі,
 Нехай  вона  перцева  та  гірка,
 Він  скаже  –  схаменися  чоловіче,
 Коли  ти  станеш  гірше  дурачка.

 Коли  життя  твої  підріже  крила,
 На  собі  без  вагань  потягне  в  вись,
 Знайомі  навпаки  зачнуть  щосили,
 Старатись  затягнути  тебе  вниз.

 Минулі  вороги  найкращі  друзі,
 Вони  сприймають  твою  справжню  суть,
 І  без  вагань  й  питань,  усій  окрузі,
 В  війні  пекельній  горло  розгризуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387663
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.12.2012

Дивіться, не промахніться

Дивіться,  не  промахніться  ,
 Бо  хоч  я  Боже    Ягня,
Мої  похмурі  зіниці
Горять  у    різних  вогнях.

Один  що  зветься  коханням,
В  небесну  летить    блакить,
А  інший  живе  стражданням,
 І    димом  чорним  коптить.

Вогні  ці  палають    стильно,
 В  двобої  живуть    в  душі.
 І  пишуть  слабкі  чи  сильні,
За  мене  мої  вірші.

Гартують  як  можуть  слово,
Кують  наче  гострий  меч,
 Вертаються  в  душу  знову,
 Своїх    досягнувши    меж.

 Два  кольори  мого  духу,
Для  кожного  є  вогню,
Для  ворога  і  для  друга,
По  різному  я  горю.

Це  людям  усім  властиво
І  правда    одна  для  всіх
А  ті  що  говорять  хтиво,
Ховають  у  собі  гріх

 Безгрішних  майже  немає,
А  я  по  духу  хижак,
На    всю    поетичну    стаю
Я  словом  наводжу  жах


На  тих  хто  посмів  вважати
 Що  я  жертовне  ягня,
 Настав    для  них  час  розплати
Година    судного  дня..


Людина  хижак  найбільший,
Та  тільки    не  людожер
 Від  всіх  я  нічим  не  гірший,
Наповню    вином  фужер.

І    дивлячись  просто  в  очі,
Пробачу  недругів  всіх,
Образу  що  серце  точить
Замінить  веселий  сміх.

А  критика  всім  корисна,
Коли  предметна  вона,
 Прийміть  її  серцем    чистим,
Бо  в  кожного  є  вина.

Та  тільки  не  всі  бажають
Признати  свої  гріхи,
Збирають  тоді  врожаї,
З  посівів  своїх  лихих

Та  видно  судилось  з  миром,
Закінчити        ратний    день,
 Піду    постріляю  в  тирі,
Співати  зачну  пісень.

Напевно  взяв  верх  хороший,
Вогонь  у  моїй  душі,
Напевно  по  волі  Божій,
Омили  її  дощі.

та  все  ж  ніколи  не  згасне,
той  другий  ,  який  коптить
Таке  вже  життя  сучасне,
Та  тільки  летить  як  мить

Тому  я  ціную  миті
І  думку  чужу  сприйму,
Напевно  тепер  ми  квиті?
Закінчимо  цю    війну?


Дивіться  не    промахніться
Я  дійсно    чорний  хижак.
Не  стану  жити    у  клітці
Бо  вільна  моя  душа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387494
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.12.2012

Сьогодні Ваш настрій не в розмір…

Т.М.    відповідь  на  стертий    коментар  до
«  сьогодні  мій  настрій..»
 
Сьогодні  Ваш  настрій  не  в  розмір,
І  в  цьому  не  винен  сніг,
Не  треба  в  римований    простір,
Кидати  слова    на  сміх.

Бо  я  слідкуватиму    далі,
Без  спину,  навіть  на  мить,
На  всіх  Інтернету  скрижалях,
Невтомно  Вас  буду  вчить.

Шукати  слова  досконалі,
Щоб  в  розмір,  як  книжка  вчить,
І  краще  втікайте  подалі,
Бо  гнів  мій  уже  бринить.

Колись  ви  повчати  хотіли,
Як  вчитель  мале  дитя,
І  били  словами  щосили,
Топтали  моє  життя.

Тепер  Вам,  за  Ваші  «творіння»,
Хай  буде  гіркий  урок,
Бездарність  з  Вас  вирву  з  корінням,
Помічу  Ваш  кожен  крок.

Казав  же,  ніщо  не  забуду,
Змиріться  й  прийміть  удар,
Достатньо  словесного  бруду,
Пролилось  в  запалі  чвар.

Заглянути  в  дзеркало  раджу,
Признатись  хоча  б  собі,
Що  пишете    зараз  не  краще,
Ніж  курка  сільська  в  багні.

Сьогодні  Ваш  настрій  не  в  розмір,
 І  в  цьому  не  винен  дощ,
Що  в  Вас  у  думках  мутний      розчин,
Що  треба  Вам  йти  до  прощ..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387338
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2012

Поїду кататись на лижах

Поїду  кататись  на  лижах,
Подальше  від  шуму  людей,
 В  природи  засніжену  тишу,
За  пошуком  нових  ідей.

Забуду  невтішне  кохання,
Очей  чарівниці  блакить,
Відпущу  із  серця  страждання,
І  думка  у  небо  злетить.

Розправить  натомлені  крила,
Щоб  словом  барвистим  з  небес,
Знедоленим  двері  відкрити,
До  справжнього  щастя  чудес.

І  серце  зануриться  в  чудо,
Засяє  яскравим  вогнем,
Пекельні  бажання  забуде,
І  жити  зачне  новим  днем.

Минуле  безслідно  розтане,
Як  в  сонці  зникає  туман,
І  більше  не  буде  жаданим,
Солодкий  кохання  обман.

Нехай  не  всміхається  хижо,
Уже  не  моє  почуття,
Поїду  кататись  на  лижах,
І  там  ,  повернусь  до  життя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012

Хоч до крові, хоч до болі

Вільний  переклад  «Ну,  целуй  меня,  целуй..»  С.Есенин

Хоч  до  крові,хоч  до  болі,
 Ти  цілуй,  цілуй    мене,
Не  товариш  міцній  волі,
 Мертве  серце,  не  живе.

На  столі  фужер  порожній,
Між  веселих,  не  для  нас,
 Через  те  й  життя  хороше,
Що  його  живуть  лиш  раз.

Навкруги  спокійним  оком,
Подивися,  сич    кричить,
Місяць,  мовби  жовтий  ворон,
Над  землею  вже  кружить.

Так  цілуй  же,  я  так  хочу,
Морок  вже  до  мене  йде,
Видно  смерть  на  крилах  ночі,
Мене  скоро  віднайде.

Вже  згасає  моя  сила,
 Помирати  не  боюсь,
І  до  смерті  моя  мила,
В  твої  руки  віддаюсь.

Щоб  весь  час  в  дрімоті  ранку,
Чув  від  тебе  завжди  я,
«  ти  життя  мого  серпанок,
Милий,  я  навік  твоя».

Щоб  фужер  завжди  пінився,
 І  вогонь  в  серці  не  згас,
Я  в  душі  тобі  відкрився,
 На  землі  живуть  лиш  раз.

Текст  оригіналу

Ну,  целуй  меня,  целуй,
 Хоть  до  крови,  хоть  до  боли.
 Не  в  ладу  с  холодной  волей
 Кипяток  сердечных  струй.

 Опрокинутая  кружка
 Средь  веселых  не  для  нас.
 Понимай,  моя  подружка,
 На  земле  живут  лишь  раз!

 Оглядись  спокойным  взором,
 Посмотри:  во  мгле  сырой
 Месяц,  словно  желтый  ворон,
 Кружит,  вьется  над  землей.

 Ну,  целуй  же!  Так  хочу  я.
 Песню  тлен  пропел  и  мне.
 Видно,  смерть  мою  почуял
 Тот,  кто  вьется  в  вышине.

 Увядающая  сила!
 Умирать  так  умирать!
 До  кончины  губы  милой
 Я  хотел  бы  целовать.

 Чтоб  все  время  в  синих  дремах,
 Не  стыдясь  и  не  тая,
 В  нежном  шелесте  черемух
 Раздавалось:  «Я  твоя».

 И  чтоб  свет  над  полной  кружкой
 Легкой  пеной  не  погас  —
 Пей  и  пой,  моя  подружка:
 На  земле  живут  лишь  раз!

P.S/  я  прекрасно  бачу  що  дієслівних  рим  забагато,  це  другий  варіант  перекладу,  третій  напевно  вийде  і  в  розмір  і  без  дієслівних  рим…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387152
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.12.2012

Місяця холодна позолота,

вільний    переклад  "Золото  холодное  Луны"  С.Есенин

Місяця  холодна  позолота,
 Запах  олеандру  і  сосни,
 А  нічних  прогулянок  щедроти,
 Знов  навіють  романтичні  сни.

 У  думках  Багдад  далекий  стане,
 Нагадає  Шахрезади  спів,
 Та  ніщо,  ніколи  не  приманить,
 У  життя,  померлих  почуттів.

 Міражі  жаданої  святині,
 Розчинились  у  тумані  літ,
 Не  бажаю  жодній  я  людині,
 Поклонятись  до  могильних  плит.

 Озирнись  як  навкруги  красиво,
 Губи  так  і  тягне  до  троянд,
 Помирися  з  ворогом  зрадливим,
 І  отримаєш  блаженства  гранд.

 І  якщо  вже  жити  ,  то  влюблятись,
 Якщо  йти,  то  нищити  мости,
 Якщо  мертвим  хочеш  поклонятись,
 То  живих  на  волю  відпусти.

 Так  співала  Шахрезада  в  небо
 І  любила  кожну  мить  життя
 Ті  ,котрим  ,  ніщо  в  житті  не  треба
 Викликають  тільки  співчуття..

 Текст  оригіналу

 Золото  холодное  луны,
   Запах  олеандра  и  левкоя.
   Хорошо  бродить  среди  покоя
   Голубой  и  ласковой  страны.  

 Далеко-далече  там  Багдад,
   Где  жила  и  пела  Шахразада.
   Но  теперь  ей  ничего  не  надо.
   Отзвенел  давно  звеневший  сад.  

 Призраки  далекие  земли
   Поросли  кладбищенской  травою.
   Ты  же,  путник,  мертвым  не  внемли,
   Не  склоняйся  к  плитам  головою.  

 Оглянись,  как  хорошо  кругом:
   Губы  к  розам  так  и  тянет,  тянет.
   Помирись  лишь  в  сердце  со  врагом  —
   И  тебя  блаженством  ошафранит.  

 Жить  —  так  жить,  любить  —  так  уж  влюбляться.
   В  лунном  золоте  целуйся  и  гуляй,
   Если  ж  хочешь  мертвым  поклоняться,
   То  живых  тем  сном  не  отравляй.  

 Это  пела  даже  Шахразада,—
   Так  вторично  скажет  листьев  медь.
   Тех,  которым  ничего  не  надо,
   Только  можно  в  мире  пожалеть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386756
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.12.2012

Чим Жінка старша, тим більше переваг

Вільний  переклад  
«Чем  старше  Женщина  -Тем  больше  преимуществ.»  Б.  пастернак

Чим    Жінка  старша,  тим  більше  переваг,
 Всьому  розумний  вибере  момент,
 Лишень  одному  довірить  щастя  стяг,
 І  юна  діва  їй  не  конкурент.

Ходи  вперед  рахує  на  десяток,
Думок  не  приховає  жоден  гість,
Немов  бджола,бере  з  усього  взяток,
Вона  лиш  те,  що  їй  смакує  їсть.

Чоловіків  в  житті  робить  рабами,
В  родині  править  ,  твердо  як  тиран,
Все  рідше  плаче  справжніми  сльозами,
Жалість  людську  сприймає  за  обман.

Кокетства  дурість  прикрашає  шармом,
В  житті  сповідує  відвертий  гріх,
Що  їй  приємно,  подарує  даром,
На  вид  поставить  кожну  із  огріх.

Сховає  вади  мовби  чарівниця,
А  переваги  вміло  обведе,
І  поглядом  п’янкої  таємниці,
Спокійно,  не  напружено  блисне.

Вмістивши  в  собі,  гени  досконалі,
Ставши  Родзинкою  в  руках  Творця,
Без  сумніву  ,вагання  чи  печалі,
Піде  в  жертовність  шлюбного  вінця.

Вступивши  в  досконалість  поза  тридцять,
Струсивши  втому  пережитих  літ,
Черпнувши  із  душевної  криниці,
 В  гармонії,  пізнає  цілий  світ.

Текст  оригіналу


Чем  старше  Женщина  –тем  больше  преимуществ.  
Она  мудрей,  хитрее  и  нежней.  
И  четче  знает,  кто  ей  в  жизни  нужен,  
И  юной  деве  не  сравниться  с  ней!  
Ходы  вперед  десятками  считает,  
Читает  взгляд.  И  даже  слабый  жест.  
Запретный  плод  её  уж  не  прельщает:  
Она  все  то,  что  ей  по  вкусу,  ест.  
Мужчин  с  успехом  делает  рабами,  
По-царски  правит  в  собственной  семье.  
Все  реже  плачет  «бабьими»  слезами  
И  жалость  вряд  ли  вызовет  к  себе.  
Кокетства  глупость  заменяет  шармом,  
Перешагнув  в  утехах  тела  стыд.  
И  дарит  то,  что  ей  приятно,  даром,  
А  память  ставит  промахи  на  вид.  
Умеет  скрыть  природные  изъяны,  
Достоинства  изящно  подчеркнуть.  
И  взглядом,  полным  магии  и  тайны,  
Привычно,  без  усилия,  сверкнуть.  
Вместить  в  себя  все  вековые  гены.  
Изюминкою  стать  в  руках  Творца,  
Быть  Афродитой,  вышедшей  из  пены  
На  жертвенность  венчального  кольца.  
И  в  40  «с  хвостиком»,  вступая  в  совершенство,  
Стряхнув  усталость  напряженных  лет,  
Почувствовать  душевное  блаженство  Гармонии,  
Цены  которой  нет!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386437
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.12.2012

Кохана , я все пам’ятаю

Вільний  переклад
«Я  помню,  любимая,  помню»  С.  Есенин

Кохана  ,  я  все  пам’ятаю,
Як  сяйво  лилось  з  волосся,
Та  двері  замкнути  до  раю,
Згораючи  довелося.

Осінні  у  спогадах  ночі,
Березових    тіней  розлив,
Хоч  дні  тоді  були  коротші,
 Та  місяць  яскраво  світив.

 А  ще  ти  мені  говорила:
Блакитні  роки  проминуть,
Забудеш  мене  мій  милий,
Із  іншою  вирушиш  в  путь.

Знов  липа  квітуча  сьогодні,
Збудила  мої  почуття,
 В  очей  незабутих  безодню,
На  жаль,  не  найти  вороття.

 І  серце  вже    майже  холодне,
Коханою  іншу  вже  зве,
В  печалі  своєї  безодні,
Із  нею,  тобою  живе.

 Текст  оригіналу

Я  помню,  любимая,  помню
Сиянье  твоих  волос.
Не  радостно  и  не  легко  мне
Покинуть  тебя  привелось.

Я  помню  осенние  ночи,
Березовый  шорох  теней,
Пусть  дни  тогда  были  короче,
Луна  нам  светила  длинней.

Я  помню,  ты  мне  говорила:
"Пройдут  голубые  года,
И  ты  позабудешь,  мой  милый,
С  другою  меня  навсегда".

Сегодня  цветущая  липа
Напомнила  чувствам  опять,
Как  нежно  тогда  я  сыпал
Цветы  на  кудрявую  прядь.

И  сердце,  остыть  не  готовясь,
И  грустно  другую  любя.
Как  будто  любимую  повесть,
С  другой  вспоминает  тебя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386165
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.12.2012