Федик Юрій Михайлович

На руках у ліжко занесу….

На  руках  у  ліжко  занесу
Розпаливши  поцілунком    тіло
Ти  одна,  моя  навіки  суть,
Прошепчу  тобі  на  вушко    сміло.

Ти  одна  і  радість  і  печаль,
Божий  дар  і  серця  мого  трунок,
І  моїх  віршів  жива  скрижаль,
 І  життя  найкращий  подарунок.

А  якби    розвалювався  світ,
То  твої  животворящі    губи,
Що  мене  спасли  від  різних  бід,
 Порятують  й  від  такої  згуби.

Бо  якщо  повинен  вже  прийти,
Покарання  час  для  всього    людства,
Лиш  тобі  під  силу  вберегти,
Мою  душу  й  розум  від  безумства.

Бо  у  тобі  є  святий  вогонь,
Саме  ним  мене  ти  запалила,
Відігрівши  у  теплі    долонь,
Дарувала  білосніжні    крила.

 Ми  тепер  з  тобою  є  одне,
Замислу  Всевишнього  творіння,
І  ні  град,ні  сніг  не  замете,
Незгасаюче  в  душі  горіння.

Через  те  так  тягнуться  тіла,
Поєднати  душі  воєдино,
Щоб  безслідно  зникнула  стіна,
Що  між  нас  існує  ще  незримо.

Занесу  у  ліжко  на  руках,
І  віддам  своє  тепло  і  ніжність,
І  тоді  ,вже  наяву  ,  не  в  снах,
Ми  з  тобою  рушимо  у  вічність.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2012

Поезія у всьому знає міру…

Поезія  у  всьому  знає  міру,
 У  розмірі,  у  ритмі,  у  словах,
І  той,  котрий  бере  у  руки  ліру,
Повинен  бути  чистим  у  думках.

Він  не  повинен  прагнути  наживи,
А  світло  чисте  у  думках  нести,
І  відкидаючи  слово  фальшиве,
В    віршах  в  майбутнє  зводити  мости.

Жити  для  того  щоби  говорити,
Яке  чарівне  та  п’янке  життя
Що  рідна  мова  це  безцінний  злиток,
І  як  кохати  до  «не  забуття».

 Зразковим  бути  в    вчинках  та  ідеях,
І  для  людей  світити  в  темноті
Відомості  не  прагнути  своєї,
Палаючи  в  словесному  вогні.

Горіти  так  як  в  Сонце    в  небі  світить,
 Промінцями  кохаючи  усіх.
Тоді  думки  розквітнуть  наче  квіти,
І  він  у  них  залишиться  навік.

И  лиш  тоді  назвуть  його  Поетом,
Наступні  покоління    все  поймуть,
А  ті  котрі  кличуть  себе  "  Сонетом",
Зовсім  не  знають  в  чому  правди  суть.
Поезія  у  всьому  знає  міру,
 У  розмірі,  у  ритмі,  у  словах,
І  той,  котрий  бере  у  руки  ліру,
Повинен  бути  чистим  у  думках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384573
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2012

Поетом бути…

вільний  переклад
 С.Есенин  "  Быть  поетом.."


 Поетом  бути  просто  означає,
 Що  правду  чисту  берегти  щосили,
 Поет  себе  публічно  відшмагає,
 Чужим  віддасть,  все  те  що  серцю  мило.

 Поетом  бути      -  це  співати  щиро,
   І  не  чекати  тільки  добрі  вісті,
 Так  соловей  співає  й  прагне  миру,
 В  своїй  відвертій  та  щасливій  пісні.

 А  горобець  з  чужими  голосами,
 Бездушна  лялька,  кумедна  та  смішна,
 Співати  треба  гучними  словами,
 Мовби  в  останнє,  кричить    твоя  душа.

 Пророк  великий  схитрував  в  Корані,
 Міцним  напоям  збудувавши  мури,
 Співаюча  душа  не  перестане,
 Пити  вино  ідучи  на  тортури.

 І  милу  підловивши  випадково,
 В  відвертих  позах  з  іншим  серед    ночі,
 Поет  ніколи  не  засуне  слово,
 Коханій  в  серце  мовби  фінський  ножик.

 Спалить  живцем  його  ревнива  жага,
 Та  буде  йти  співаючи  додому,
 «  таке  життя,  помру  я  як  собака,
 На  цій  землі  і  не  таке  знайоме..».

 Текст  оригіналу

 Быть  поэтом  —  это  значит  то  же,
 Если  правды  жизни  не  нарушить,
 Рубцевать  себя  по  нежной  коже,
 Кровью  чувств  ласкать  чужие  души.  

 Быть  поэтом  —  значит  петь  раздольно,
 Чтобы  было  для  тебя  известней.
 Соловей  поет  —  ему  не  больно,
 У  него  одна  и  та  же  песня.  

 Канарейка  с  голоса  чужого  —
 Жалкая,  смешная  побрякушка.
 Миру  нужно  песенное  слово
 Петь  по-свойски,  даже  как  лягушка.  

 Магомет  перехитрил  в  Коране,
 Запрещая  крепкие  напитки.
 Потому  поэт  не  перестанет
 Пить  вино,  когда  идет  на  пытки.  

 И  когда  поэт  идет  к  любимой,
 А  любимая  с  другим  лежит  на  ложе,
 Влагою  живительной  хранимый,
 Он  ей  в  сердце  не  запустит  ножик.  

 Но,  горя  ревнивою  отвагой,
 Будет  вслух  насвистывать  до  дома:
 «Ну  и  что  ж!  помру  себе  бродягой.
 На  земле  и  это  нам  знакомо».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384205
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.12.2012

Не віриться що проминув вже рік. .

Не  віриться  що  проминув  вже  рік,
 Мені  здавалось  тиждень,  два  від  сили,
 Коли  я  Твій  переступив  поріг,
 І  Ти  душі  подарувала  крила.

 Ти  розпалила  у  думках  вогонь,
 Він  в  небеса  в  катренах  виривався,
 Я  танув    у  теплі  п’янких  долонь,
 І  в  щирому  коханні  зізнавався.

 Катрени  в  небесах  влились  в  дощі,
 Сльозами  промовляючи  до  тебе,
   А  Ти  мої  відторгнула  вірші,
 Сказала  просто  «  не  пиши,  не  треба..»

 Я  знаю  в  світі  є  за  все  ціна,
 Душа  літала    в  небесах  захмарних,
 Грааль  розлуки  випивши  до  дна,
 Вона  згоріла  у  надіях  марних.

 І    почорніли  крила  від  журби,
 Та  віднайду  жадану  чарівницю
 Що  їх  коханням  вмиє  від  золи,
 Запалить  знов,  згасаючі  зіниці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2012

Життя доволі невеселий шлях

Життя  доволі  невеселий  шлях
По  лабіринту  сумнівів  й  тривог,
На  цьому  світі  ми  тільки  в  гостях,
І  час  для    нас  уже  відміряв  Бог.

Ми  всі  підемо  у  останній  шлях,
І  той  хто  розуміє  не  спішить,
Летіти  на  неспинних  швидкостях,
А  пізнає,  як  вічність  ,  кожну    мить.

Бо  тільки  в  цих,  коротких,митях  суть,
В  промінні  сонця,  в  холоді  зірок,
Щоб  перш  ніж  нас  у  вічність  понесуть,
Знайти  свою,  у  безлічі  стежок.

Всміхається  дитя  своїм  батькам,
Молитву  творить  старець  перед  сном
А  я  вклонюся  прожитим  рокам,
За  те,  що  на  кінець  себе  знайшов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2012

Я не ґвалтую Риму…

відповідь  на  
 "ЛИШ  СПРАВЖНЄ  ВАЖИТЬ"




 Я  не  ґвалтую  Риму,
 Бездушно  у  пітьмі,
 Про  неї,  як  про  Приму,
 Співаю  я  пісні.
 В  словесному  театрі,
   У    кожного  є  роль,
 Ми  всі  чогось,  та    варті  ,
 І  бідний,  і  король.
 Хтось  з  кафедри  говорить,
 За  покликом  душі,
 А  хтось  натхненно  творить,
 Довершенні  вірші.
 Хтось  пише  так  як  вміє,
 Іще  з  юнацьких  літ,
 Неологізми  сіє,
 В  літературний  світ.
 І  Критику,  вороже,
 Немов  це  фінський  ніж,
 За  критику  охоче,
 Засуне  гострий  вірш.
 Ще  й  скаже  що  бездушний,
 Цей  Критик  у  душі,
 А  потім  словом  гучним,
 Утопить  у  багні.
 Не  спробує  почути,
 Поставить  зразу  штамп,
 Словесної  облуди,
 «Душевний    Арештант».
 Та  кажуть  -  кожен  судить,
 Собою  цілий  світ,
 І  той  хто  словом  блудить,
 Іще  зазнає  бід.
 Бо  кажуть      -  що  посієш,
 То  тільки  і  пожнеш,
 Якщо  співати  вмієш,
 Душа  не  знає  меж.
 А  отже  у  темниці,
 Душа  в  того  сидить,
 Хто  у  чужій  зіниці,
 Сміття  знаходить  вмить.
 Бо  в  дзеркало  дивитись,
 Немає  в  нього  сил,
 Не  визнає  що  змити,
 Пора  зірковий  пил.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382684
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.12.2012

іще один щабель

Н.К.  в  день  народження
 
Іще  один  щабель,
 В  календарі  звитяг,
Словесна  цитадель,
На  ній  барвистий  стяг.
Там  Одіна  донька,
Святкує  ювілей,
І  в  слово  мов  ріка,
Вливає  сонм  ідей.
Вже  снігом  навкруги,
Покрилися  поля,
В  словах,  ми  вороги.
Та  в  нас  одна  земля.
Ми  в  поглядах  чужі,
Та  тільки  зрозумій,
 Ми  на  одній  межі,
В  словах  ведемо  бій.
Відомі  і  прості,
 Трибуни  і  митці,
На  слова  форпості,
Ми  тільки  олівці.
Іще  один  щабель,
 До    величі  зірок,
Підніму  «Коктебель»,
За    Твій  в  майбутнє  крок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382599
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.12.2012

кину душу мов кістку собакам

кину  душу  мов  кістку  собакам.

 хай  її  словами  порвуть,

 Бо  в  людей  ,безпричинна  є    жага,

 проявляти  звірину  лють.

   

 а  душі  вже  не  вперше  терпіти,

 голослівність  людських  думок

 вона  стерпить  образи  і  біди,

 перейде  мов  дрібний  струмок



 і  не  зверне  ні  каплі    уваги

 на  людей,    що  у  слід    кричать,

 не  здолати      своєї  їм  жаги,

 безпричинно  усіх  повчать

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382501
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2012

Я навчився прощатись навіки

Я  навчився  прощатись  навіки,
Невесела  гірка  наука,
Головою  об  стіну  з  розбігу,
Щоб  в  думках  настала  розруха.

Щоб  в  думках  не  зростали  гадюки,
 Не  сичали  в  серці  щоночі,
Щоби  душу,  мов  падаль  ,  два  круки,
Не  клювали  жаданні  очі.

Не  клювали  колишні    надії,
Обгорілу  дощенту      душу,
Умертвити  кохання  і  мрії,
 Хоч  не  хочу,  та  видно  мушу.

Хоч  не  хочу  ,  та  тільки  повіки,
Не  народять  вже  сльози    журби,
Я  навчився  прощатись  навіки,
Досконало,  так  само,  як      Ти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2012

я чорний, пречорний ворон. .

Для  того  щоб  сміятись  над  іншими,  
потрібно  навчитись  сміятись  над  собою



Я  чорний,  пречорний  ворон,
Сиджу  у  зеленому  гаю,
Дівчат,  що  співають  хором,
 Скрізь  гілля  дерев  споглядаю.

 Дівчата  співають  дивно,
 Ще  мить,  і  досягнуть  екстазу,
 А  я  все  крехчу    противно,
 Одну  замусолену  фразу.

Що  в  співі  дівчата  ріжуть,
 Як  хочуть,  довершену  мову,
 І  бачу,  що  тільки  тішу,
Співачок,пташиним  словом.

І  навіть  в  місячній  тиші,
В  зірок  мовчазному  склепінні,
Мов  вітер  у  вуха  свище
Моє  непотрібне    уміння.

Я  чорний,  пречорний  ворон,
І  вмію  одне  лиш  –  крехтіти,
Хоч  в  кожного  є  свій  гонор,
Та  сонце  одне    в  небі  світить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381901
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2012

Я не вчу , Вас, вірші писати

Я    не  вчу  ,Вас,  вірші  писати,
В  мене  зовсім  інша  освіта,
Для  віршів  мова  рідна  мати,
Ну  а  нам,  оберіг  із  квітів.

Якщо  в  нього  вплітати  штучні,
То  можливо  щось  вийде  схоже,
Хто  шукає  лиш  рими  гучні,
Той  льє  воду,  в  вино  хороше.

Дехто  ріже  слова  під  розмір,
Бо  йому  лінь  шукати  риму,
І  дзвенить  штучним  словом  простір,
Інтернету,  зовсім  без  спину.

Скоро  в    мовних    полях    засяють,
Назавжди,  тільки  штучні,  квіти,
 І  ніхто  уже  не  згадає,
Як  цвіли,      мови      рідні  діти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381571
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2012

Нам сумно без суперечок

Нам  сумно  без  суперечок,
Такі  ми  вже  видно  люди,
Вчимо  як  садити    гречку,
Того  хто  солі  півпуда,

Вже  з’їв,  на  селянській  справі,
і  знає  як  це  робити  ,
Ми  прагнемо  вперто  слави,
бо  як  нам  інакше  жити.

Себе  назвали  зірками,
 Щоб    всі  навкруги    хвалили,
Нікчемні,  пусті  думками,
 Рядками  ллємось    щосили.

Про  Риму,  давно  забули,
Мерщій  біжимо  на  Парнас,
У  Музи,  завжди  відгули,
Безкрилий  старіє  Пегас.

Такі  ми  вже  видно  люди,
Ну  що  ще  сказати  про  нас,
Нам  справжнім  суддею  буде,
Бездумно  потрачений    час.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381343
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2012

я стою на межі бажань

Не  дзвонив  я  Музі  давно,
Номер  стер,  але  пам’ятаю,
Хоч  розлука  гірким  вином,
Напоїла  мене  до  краю.

Я  стою,  на  межі  бажань,
Розриваюсь,  спорю  с  собою,
В  чорний  кокон,  немов  кажан,
Заплітаю  серце  журбою.

Час  неспинно  своє  бере,
Сум  з’їдає  мою  свідомість,
Мов  за  руку  веде  мене,
У  байдужості  невагомість.

Дощ    думок,  вмиває  лице,
І  біжу  на  вогонь  надії,
Незабута,  зуміє  все,
Побороти  свій  страх  зуміє.

В  тихий  вечір  простим  дзвінком,
 В  монотонність  думок  ввірветься,
Щоб  кохання  п’янким  вінком,
Оповити  розбите  серце.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2012

Коли життя засмічене до краю

Коли  життя  засмічене  до  краю,
І  до  імен,  спустився  пошук  рим,
Неологізми  всюди  так  і  сяють,
І  назавжди  забуте  слово  –  ритм,
То  висновок  один  в  думку  приходить,
 Твої    вірші,  бездарні  як  сміття,
І  критика  нікому  не  зашкодить,
А  тільки  приведе  до  каяття.
Шкода  тебе,  та  жалем  не  поможу,
Ти  сам  себе  загнав  у  темний  кут,
Та  твого  віслюка,  я  все  ж  стриножу,
На  час  недовгий,до  словесних  пут.
Бо  твій  порив,  пора  вже  зупиняти,
Ти  скоро  мову  знищиш  нанівець,
Скажи  мені  ,невже  не  вчила  мати,
 Слова  шукати  в  глибині  сердець?
Коли  життя  засмічене  до  краю,
У  мови  джерело  ти  не  сміти,
Історія  за  все  з  тебе  спитає,
І  вітер  літ,  зітре  твої  сліди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012

За поетів пише душа

Тетяні  Мілевській

 За  поетів  пише  душа,
 Виливає  себе  у  слово,
 Щоби  в  звучних  рядках  вірша,
 Прославлялася    рідна  мова.

 Бо  поет  це  лишень  ріка,
 По  якій  витікає  думка,
 Олівець,щоб  Боже  Рука,
 Описала  свої  задумки.

 І  якщо  не  хватає  рим,
 Олівець  підточити  треба,
 Шліфувати  щосили  ритм,
 У  думками  злітати  в  небо.

 Гола  думка  іще  не  вірш,
 У  віршах  вона  бездоганна,
 В  прозі  можна  зовсім  не  гірш,
 Описати  душі  шукання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2012

Прощайтесь с былым спокойно

Прощайтесь  с  былым  спокойно,
 Ведь  в  будущем  прошлого  нет,
 Ведите  себя  достойно,
 С  улыбкой  встречайте  рассвет.

 Хоть  трудно  забыть  закаты,
 Которые  с  кем-то  встречал,
 Но  если  душою  богат  ты,
 Найдешь  скоро  новый  причал.

 А  старый,  пускай  скучает,
 Иль  радо  встречает  других,
 Радушием    й  теплым  чаем,
 Быть  может,  пробудит  в  них  стих.

 Вы  ж  смело  вперед  плывите,
 В  весну  или  осени  медь,
 Дверь  в  прошлое  затворите,
 Чтоб  в  будущем,  снова    сгореть.  

 Сгоревши  воскреснуть    снова,
 Чтоб  словно  деревья  весной,
 Душою,  родивши  слово,
 В  стихах,  распуститься  листвой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380751
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.11.2012

Всім бажаю безхмарного неба

Таї  Цибульскій,  
з  нагоди  дня  народження.
присвячується

Всім    бажаю  безхмарного  неба,
Голубу  далечінь  для  думок,
І  натхнення,  бо  що  іще  треба,
Щоби  пісня  лилась  мов  струмок.

Безперечно  ,  ще  треба  багато,
Щоб  вогнем    чистим  кожен  горів,
Щоб  всміхалися  сонцю  всі  радо,
І  душевний  лунав  дзвінко  спів.

І  завдання  просте  у  поетів,
Світло  слова  нести  у  народ,
Щоби  люди  в  душевному  злеті,
Позахмарних  бажали  чеснот.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380416
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2012

Вы глаза, голубые, бездонные

Вы    глаза,  голубые,  бездонные,
Напоили  меня  тоской,
Очертели  мне  джунгли  бетонные,
Брежу  я  природой  живой.

Грежу  я,  стать  могучим  волшебником,
Чтоб  наполнить  рунами  речь,
И  листая  природы  учебники,
Скверну  всю  из  мыслей  изжечь.

Чтоб  нырнув  в  траву  свежескошенную,
И  умывши  лицо  росой,
Заблудившись  в  тропинках  нехоженых,
Захлебнуться  счастья  слезой.

А  потом  у  ручья  неприметного,
Сил  для  жизни,  с  водой  черпнуть  ,
И  с    желаньем,  достигнуть  заветного,
В  бездну  глаз,  свой,  продолжить  путь  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380336
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.11.2012

Осінь, осінь, сестра безталанна

Осінь,  осінь,  сестра    безталанна,
 То  сумна,  то  весела  й  п’янка,
 Мого  смутку  коханка  жадана,
 Затягнула  мене,  мов  ріка.

 У  магічні,  словесні  тенета,
 І  по  слову  висмоктуєш  кров,
 Видно  доля  сумна  у  поета,
 Безроздільну  пізнати  любов.

 У  словеснім  мовчанні  горіти,
 Щоб  згорівши  воскреснути  знов,
 Знов  в  примарне  кохання  летіти,
   Не  втрачаючи  віру  в  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2012

Я такий же, як Ви графоман

Я  такий  же,  як  Ви  графоман,
 Безпричинно  невпинно  щасливий,
 Десь  і  в  чомусь,  в  душі  хуліган,
 Про  кохання  співаю  грайливо.

 Сперечаюсь  з  собою  в  думках,
 Але  з  ним,  сперечатись  не  смію,
 І    живу  у  житті  ,  а  не  снах,
 Хоч    римую  банально,  як  вмію.

 Я  такий  же  ,  як  Ви  графоман,
   Не  вважаю  себе  я  поетом,
 Через  те,  поетичний  наган,
 Мій  стріляє,  стандартним  куплетом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380139
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2012

Намалюю зимою весну

Я  банальною  римою  знову,
Про  кохання  писати  зачну,
І  простим  ,не  надуманим  словом,
Намалюю  зимою  весну.

Безтурботну,  веселу,  грайливу,
Із  волоссям  солодким,  п’янким,
До  безтями  спокуси  щасливу,
І  кохання  примарного  дим.

Бо  весною,  в  осінньому  листі,
Догорить,  вже  минулий  смуток,
І  краса,  у  барвистім  намисті,
Зацвіте  вогнем  незабудок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379929
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2012

Майбутнє твориш ти сьогодні

Майбутнє    твориш  ти  сьогодні,
Таким,  яким  його  напишеш,
Вершин  досягнеш  чи  безодні,
Чи  вчують,  голос  твій  у    тиші.

Чи  згинеш  у  роках  безслідно  ,
Стежина  заросте  травою,
 І  все  що  написав  ти  плідно,
 Стане  нікчемною  золою.

Вирішуй  сам,  ким  хочеш  стати,
Просто  писати,  чи  творити,
Душею    небо  розірвати,
І  серцем  темряву  спалити.

Майбутнє  твориш  ти  сьогодні,
Його  з  руки  годуєш  словом,
Щоб  душі,  спраглі  та  голодні,
Не  позабули  рідну  мову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379888
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2012

Поетам, що зловживають неологізмами.

Ви  себе  вважаєте  поступом,
Що  розширить  мовні  границі,
Не  пробачить  Вам  мова  дослідів,
У  словесній,  чистій  криниці.

Ви  нічого  зовсім  не  створите,
Бо  творити  значить  любити,
Як  глибоко  землю  не  зорете,
То  на  ній  не  заквітнуть  квіти.

І  тоді  Україна  вкриється
Будяками  неологізмів,
А  гординя  Ваша  прикриється,
Філософією  софістів.
 
І  виходячи  з  творчої  кризи,
Не  спотворюйте  рідну  мову,
Філологічні,    красиві  ризи,
Не  врятують  від    суду  слова.

Мова  рідна  за  все  з  Вас  спитає,
Покоління  людські  розсудять,
Бо  історія  тих  лиш  згадає,
Що  митці  ,а  не  словоблуди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379757
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2012

Я ніколи, ніщо не забуду

Я  ніколи,  ніщо  не  забуду,
Не  плекайте  марно  ілюзій,
Я  обличчя  відчищу  від  бруду,
Відповім  усім  по  заслузі.

Як  під  ранок  в  зеленім  гаю,
Солов’ї  співають  красиво,
Люди  в  слові  себе  виражають,
І  душа  злітає  на  крилах.

Та  з’являється  в  небі  шуліка,
Й  солов’ї  дружно  б’ють  на  сполох,
Бо  бездушний  ,моральний  каліка,
 На  поетів    наводить  морок.

Він  усіх  навкруги  критикує,
Всіх  повчає,  бо  він  філолог,
 Сам  при  цьому    бездарно  римує,
Бо  мистецтву  він  справній  ворог

Без  диплома  немає  поета
Такий  лозунг  собі  повісить,
І  вкладає  в  катрени  й  куплети,
Слів  надуманих  штучний  бісер.

Ні,  філологів  всіх  я  не  сварю,
Серед  них  є  талановиті,
Ті  ж  ,  що  мову  свою  викривляють
Знайте    -  будете  словом  биті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2012

Каждый миг я тебя вспоминаю

Каждый  миг  я  тебя  вспоминаю,
 В  суете  бестелесных  дней,
 В    чашке  крепкого  черного  чая,
 И  в  огне  ночных  фонарей.  

Даже  листья  скитаясь  по  свету,
Укрывая  собой  траву,
С  завываньем  осеннего  ветра,
Говорят  ,  что  сумею  ,смогу..

Отыскать  след  беглянки  влюблённой,
Может  даже,  жизни  ценой,
Чтоб  весною,  под  сенью  зеленой,
Повенчаться  с  нею  душой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379404
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.11.2012

Несміливо зростають думки

На  кущах  і  деревах  під  осінь,
появляються  знову  бруньки,
А  в  душі,  що  сказала  вже  досить,
Несміливо  зростають  думки.

Про  оте,  вже  забуте  кохання,
Що  цвіло  і  давало  плоди,
Від  якого  зосталось  страждання,
Що  втекло,  не  лишивши  сліди.

Що  ж,  біжи,  я  тобі  вслід  всміхаюсь,
Бо  я  знаю,  повернешся  знов,
У  житті,  ні  за  що  я  не  каюсь,
Як  й  за  те,  що  я  стратив  любов.

Бо  це  я.  виніс  вирок  безжальний,
І  під  корінь  кохання  зрубав,
В    Інтернету      холодних  скрижалях,
Вірш  –  прощання,  тобі  написав.

Як  досвідчені,    гілля    рубають,
Так  я  душу,  розчистив  мов  сад,
Бо  по  справжньому  ті  лиш  кохають,
Що  знаходять  дорогу  назад…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2012

Мы только тень…

Мы  только  тень,  но  наши  мысли  вечны,
Мы  станем  прахом,  а  они  за  нас,
Скитаясь  во  вселенной  бесконечной,
Разбудят    эхо    в  ком-то  ,  и  не  раз.

Важно  понять,  что  ты  не  центр  вселенной,
Что  без  тебя,  мир  будет  дальше  жить,
И  солнца  луч,  прорезав  сумрак  тленный,
Сумеет  твои  мысли  возродить.

В  ком-то  другом,  кто  закричит  душою,
 И  песней  зазвенит  на  целый  свет,
И  осветивши  сумрак  душ  собою,
Как  ты,  оставит  бестелесный  след.

Мы  только  тень,  от  наших  вечных    мыслей,
Которые  и  создают  наш  мир,
А  свет,  в  конце  туннеля  бренной  жизни,
И  есть,  наш  основной  ориентир…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378674
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.11.2012

дякую друже

Виде  Венсель

дякую  друже,
що  ти  не  байдужа,
 і  словом  горить,
 відвертості  мить.
повторюся  знову,
дзвенить  наше  слово,
і  буде  гриміти,
по  небу  летіти,
зачнемо  з  тобою,
 в  словеснім  двобої,
слова  гартувати,  
і  серцем  співати,
про  неба  блакить,
 і  радості  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377433
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2012

Стоим на междупутье очень часто. .

Стоим  на  междупутье  очень  часто,
И  просим  Сил  Небесных  разрешить,
Как  дальше  быть,  терпеть  ужасно,
 Но  не  решаемся  мы  все-же    позабыть..
А  замкнутому  кругу  ходим  долго,
Как  будто  в  этой  кутерьме  найдем  ответ,
Прекрасно  понимая,  нету  толку,
Никто  за  нас  не  скажет  слова  «НЕТ».
Нет  больше  повода,  сжигать  себя  тоскуя,
Нет  больше  повода,  о  ком  либо  жалеть,
И  только  отпустив,  в  душе  ликуя,
Из  пепла  вновь  воскреснуть  и  запеть.
Запеть  спокойно,    в  унисон  с  природой,
Как  соловьи  поют  в  ночном  саду,
До  головокружения  вдохнув  свободу,
Понять  ,  ты  больше  не  в  Аду.
Своих  надуманных    и  призрачных  желаний,
Ведь  по  секрету,  вам  скажу  как    друг,
 Что  самое  большое  из  страданий,
Не  знать,  как  разорвать  порочный  круг.
Стоим  на  междупутье  очень  часто,
Но  все  равно  настанет  новый  день,
Когда  себе  мы  скажем  basta,
Сомнений  из  души  прогнавши  тень…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377379
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.11.2012

Осінній сум

пам’ятаєш  ,  в  парку  гуляли,
по  руках  тік  кохання    струм,
радо  ми  себе  дарували,
а  тепер  лиш  осінній  сум.

по  під  вікна  все    ходить  зі  сном,
і  по  склу  гримить  до  рання,
щоб  під  рамкою,  з  тріснутим  склом  
розбудити    знов  кохання.

 що  з  тобою,  в    рамку  красиву,
заховали  на  все  життя.
прощавай  і  бувай  счаслива,
я  ж  дощем  ,  стечу  в  небуття.

 бо  як  скло,  знов  не  стане  цілим,
не  вернеться  кохання  знов,
 скоро      сніг  покривалом  білим,
приховає  мою  любов…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2012

Нема тепла у променях зірок. .

А  доля  ще  нагадую  про  тебе,
Мовби  весь  світ,  це  тільки  ти  одна,
 Я  вирішив  давно,  сказав    -  не  треба,
Мені  кохання,  випита  до  дна,
Ота  журбою  перелита  чаша,
Бо  дні  без  тебе,  тільки  смуток  й  біль,
Забрав  у  вічність,  час  кохання  наше,
 І  на  душі  холодна  заметіль.
А  в  почуттях,  безхмарне  синє  небо,
Не  мають  тіні,  ті,  кого  нема,
Раз  ми  не  разом,  значить  нам  так  треба,
І  не  поможуть  тут  сумні  слова.
Хоч  доля  ще  нагадує  про  тебе,
Екзаменує,  чи  завчив  урок,
Я  відповідь  кричу  у  синє  небо,
«Нема  тепла  у  променях  зірок..».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2012

Я ждал в ночи…

как  ответ
Розалине  Макбет

Я  ждал  в  ночи,
 Огня  свечи,
 Но  ты  молчишь,
 Как  я  не  спишь,
 И  скайп  в  ответ,
 Все  шлет  мне  «  нет»,
 В  твоей  душе,
 Нет  слов  уже,
 И  чтобы  жить,
 Надо  забыть,
 В  окно  рассвет,
 Свечи  все  нет,
 Мне  все  твердят,
 Что  нет  назад,
 Пути  у  тех,
 Что  сладкий  грех,
 Распив  любовь,
 Желают  вновь,
 Ее  вернуть,
 Но  труден  путь,
 Нету  следов,
 Желанья  вновь,
 Чувством  гореть,
 И  сердцем  петь,
 Зигзаг  судьбы,
 Й  чужие  мы,
 И  новый  день,
 Прогонит  тень,
 Что  от  свечи,
 Я  ждал  в  ночи…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376222
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.11.2012

Мне придется тебя распять

Мне  придется  тебя  распять,
 Целовать,  потеряв  стыд  и  честь,
 Нежных  слов  тебе  нашептать,
 Страсть  угасшую  вновь  разжечь.

 И  стихами  снова  твердить,
 О  любви,  о  святой  и  грешной,
   Укрепить,  ту  тонкую  нить,
 Что  порвали  с  тобой  мы  спешно.

   И  в  душе  разогнавши  мрак,
 Осветивши  любовью  святой,
 Вновь  услышать  –  «Хочу  чтоб  так,
 Было  вечно,  любимый,  родной…»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376221
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.11.2012

И мне под силу, освободиться.

ответ  Марине  Бойковой
 на"Мне  жаль.."

 Поверь    что  все  уже  свершилось,
 Но  слово  «  жаль»,  ты  мне  не  говори,
 Нам  откровение  открылось,
 Теперь  иди  по  жизни  и  гори.

   Мерцай  звездой,  в  ночи  холодной,
 И  хоть  далекий  не  согреет  свет,
 Так  будь  счастливой  и  свободной,
 И    без  меня  на  все  найдешь  ответ.

 И  потому,  я  отпускаю,
 Из  клетки  слов,  лети  ,  жар-птица,
 Я  прошлое  не  вспоминаю,
 И  мне  под  силу,  освободиться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375994
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.11.2012

Я любуюсь спелой облепихой. .

Я  любуюсь  спелой  облепихой,
Лужи  ржавые  наполнены  листвой,
 Жизнь  моя,  ты  в  даль  умчалась  лихо,
 Я  теперь  старик,  с  седою  головой.

 Помню  цвел,  когда-то  буйным  цветом,
Словно  дуб  столетний,  я  листвой    шуршал,
Но  все  чаще  грезится    в  рассвете,
Сквозь  туман  осенний,  призрачный  причал.

Плыл  корабль  судьбы  моей  неспешно,
От  рассвета  до  заката  ,  по  годам,
 Я  вкушал  любовь  ,  и  неизбежно,
Вместе  с  ней  разлуки,  горький  фимиам.

 Сложно  было,  в  молодые  годы,
Притворяясь  циником,  с  улыбкой  уходить,
 И  любимых,  наградив  свободой,
Отношений,  вырывать  из  сердца  нить.

 Но  теперь,  я  в  чувствах  стал  взрослее,
Словно  листья,  в  осень,  сброшу  седину,
Желуди,  теплом    души  согрею,
В  молодых  побегах,    обрету  весну.

 Я  любуюсь  спелой  облепихой,
 Нежный  сок  ее,  с  горчинкой  на  губах,
 Я  противник  старости  безликой,
Я  за  откровенность,  в  мыслях  и  делах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375851
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.11.2012

Прикоснувшись к тайне мирозданья…

Философия  ОШО

В  сердце  нет  ни  строчки  о  былом,
Нет  в  душе  тоски,  и  нет  смятенья,
Горло  больше  не  сжимает  ком,
 Есть  в  глазах  веселое  свеченье.

 Января  багряная  пора,
 Подарила  новое  дыханье,
 Боль  и  грусть  прогнала  со  двора,
 И  пропало  –  счастья  ожиданье.

 Ведь  нельзя  только  надеждой  жить,
 В  будущем  и  прошлом  –  нету  счастья,
Не  пытайтесь  счастье  изловить,
 Вы  поймаете  только  несчастье.

Потому  что  счастье  –  это  миг,
Где  воркуют  голуби  на  крыше,
Счастлив  и  младенец  и  старик,
Если  он  своею    жизнью  дышит.

Надо  просто  отыскать  себя,
Суть  свою  понять,  и  улыбнутся,
Пламени  душевного  огня,
Разрешить  до  неба  прикоснуться.

Осветив  собою  небеса,
 Стать  частицей  божьего  сознанья,
Навсегда  поверить  в  чудеса,
 Прикоснувшись  к  тайне  мирозданья.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375174
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.11.2012

Став свободным как прежде душой…

Ты  конечно  найдешь  получше-  красивее,  богаче,  сильней,
Что  прогонит  с  твоей  души  тучи,  назовет  навеки  своей,
 Я  ведь  счастья  тебе  желаю,  как  быть  может  никто  никогда,
Потому  я  тебя  отпускаю,  навсегда  уходя  в  никуда.

Пусть  дожди  следы  размывают,  чтоб  дорогу  назад  не  сыскать,
А    на  сердце    рубцы  заживают,  хоть  тебе  меня  не  понять,
 Я  был  преданным,  псом  покорным,  но  в  душе  завывает  вновь  волк,
Он  желает  быть  снова  свободным,  потому  пес  в  душе  умолк.

 Сколько  лаской  меня  не  радуй,  не  поверю  красивым  словам,
Умоляя  в  объятья  не  падай,  быть  не  вместе  навеки  нам.
Вот  рассвет  разрывает  тучи,  серый  день  наполняя    теплом,
Знаю  я  –  без  меня  тебе  лучше,  знаю  прошлое  было  сном.

 Ты  забудешь    меня  конечно,  через  год  или  даже  раньше,
Под  луною  ничто  не  вечно  .  под  луною  так  много  фальши,
Только    знай,  что  я,    без  обмана,  улыбаясь  прощаюсь  с  тобой,
Ухожу  из  любви  дурмана,  став  свободным  как  прежде  душой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375016
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.11.2012

Відшепотіла золота діброва,

Вільний  переклад  «Отговорила  роща  золотая»  С.Есенин

Відшепотіла  золота  діброва,
Величним  співом  грабів  та  дубів,
 І  ні  про  кого  не  почути  слова,
 У  сумних  криках  клинів  журавлів.

Журба  ,  для  чого,  всі  ми  перехожі,
Зайдемо  в  дім,  й  розтанемо  мов  дим,
І  тільки  коноплянок  серед  ночі,
Тужить  за  нас,    із  місяцем  дзвінким.

Стою  один  серед  ланів  широких,
Клин  журавлиний  вітер  мчить  у  даль,
Прокручую  в  думках  юнацькі  роки,
Та  ні    за,  що    не  відчуваю  жаль.

Не  жаль  років  розтрачених  даремно,
Душі  не  шкода  волошковий  цвіт,
Горить  багаттям  горобина  кревно,
Та  не  зігріє  вже  минулих  літ.

Не  почорніють  грона  горобини,
 Від  жовтизни  не    пропаде  трава,
Як  в  плин  ,життя  роняє    наші  днини,
Так  в  небуття,  роняю  я  слова.

І  якщо  час,  собі  захоче  знову,
Згорнути    їх  у    непотрібний  жмут
Тоді  скажіть  що  золота  діброва,
Відговорила  ,  ніжно    свою  суть.

Текст  оригіналу
Отговорила  роща  золотая
 Березовым,  веселым  языком,
 И  журавли,  печально  пролетая,
 Уж  не  жалеют  больше  ни  о  ком.

 Кого  жалеть?  Ведь  каждый  в  мире  странник  -
 Пройдет,  зайдет  и  вновь  покинет  дом.
 О  всех  ушедших  грезит  конопляник
 С  широким  месяцем  над  голубым  прудом.

 Стою  один  среди  равнины  голой,
 А  журавлей  относит  ветром  в  даль,
 Я  полон  дум  о  юности  веселой,
 Но  ничего  в  прошедшем  мне  не  жаль.

 Не  жаль  мне  лет,  растраченных  напрасно,
 Не  жаль  души  сиреневую  цветь.
 В  саду  горит  костер  рябины  красной,
 Но  никого  не  может  он  согреть.

 Не  обгорят  рябиновые  кисти,
 От  желтизны  не  пропадет  трава,
 Как  дерево  роняет  тихо  листья,
 Так  я  роняю  грустные  слова.

 И  если  время,  ветром  разметая,
 Сгребет  их  все  в  один  ненужный  ком...
 Скажите  так...  что  роща  золотая
 Отговорила  милым  языком.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373166
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.10.2012

Серой грустью заплачут березы

Серой  грустью  заплачут  березы,
Листьям  желтым  осыплется  клен,
Но  из  слов  не  прольются  вновь  слезы,
Я  забуду,  что  был  я  влюблён.

Я  забуду,  конечно  забуду,
Оборву  тоски  паутину,
Ожиданья  в  надежде  на  чудо,
Я  до  дна  постигнул  трясину.

В  эту  осень,  что  солнцем  ласкает,
Грусть  в  моей,  опустевшей  душе,
Мое  сердце  уже  не  взлетает,
В  небеса  на  седьмом  этаже.

Здесь  когда-то  небесные  выси,
Окрыляя,дарила    ты  мне,
А  теперь  без  тебя,  нету  мыслей,
Нету  слов  в  почерневшей  душе.

Я  забуду,  конечно  забуду,
Как  каштан  золотою  листвой,
Уходя  в  никуда,  с  ниоткуда,
Я  стихами  прощаюсь  с  тобой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372900
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.10.2012

Ты выходишь на прогулку

Ответ  Миле  Машновой
   На  «Соблазню  кого    ни  будь»

 Ты  выходишь  на  прогулку,
 Наслаждаться  светом  звезд,
 Каблучки  стучаться  гулко,
 Разжигая  в  мне  вопрос.

 «Ты  устала  от  семейной,
 Повседневной  кутерьмы,
 И  желаешь  быть  ничейной,
 Нету  больше  Нас  и  Мы.?»

 Я  надеюсь  ты  разумно,
 Проведёшь  свой  выходной,
 Натанцуешься  безумно,
 И  ко  мне  придешь  домой.

 Только  соблазнять  не  надо,
 Первых  встречных  у  дверей,
 Пустота  будет  наградой,
 И  душа  станет  черствей.

 Не  отыщешь  счастья    в  жизни
 Лишь  пытаясь  досадить,
 Успокой  шальные  мысли,
 Ты  успеешь  разрубить

 Узел  судеб,    наших  грешных  ,
 В  тишине  полночных  звезд,
 Лучше  поцелуем  нежным,
 Дай  ответ  на  мой  вопрос.

 И  тогда  дышать  сиренью
 Вместе  мы  с  тобой  пойдем,
 И  с  души  прогнавши  тени,
 Засияем  вновь  огнем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372232
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.10.2012

Твои слова полны тепла

Мари  Гордеевой

Твои  слова  полны  тепла,
 Которым,  согреваешь  мысли,
Судьба  нас  неспроста  свела,
 Двух  странников,  в  пучине  жизни.

Гори,  меня  воспламеняй,
В  ночи  холодной  светом  лейся,
В  даль  за  собою  увлекай,
Чтобы  в  груди  рождалась  песня.

Чтоб  пел  я  только  про  весну,
Горел  любовью,  не  сгорая,
Чтобы  прогнав  навек  тоску,
С    тобой  сумел  достичь  я  рая.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370934
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.10.2012

Пробило полночь, я давлю педаль

Огнем    мигают  желтым  светофоры,
Пробило  полночь,  я  давлю  педаль,
Как  лошади,  в  бока  вонзая  шпоры,
Я  от  мечты  своей  сбегаю  в  даль.

Мотор  ревет,  надрывно  и  тягуче,
Пытаясь  заглушить    тоску  в    душе,
Судьба,  встречи  пошли  счастливый  случай,
Любовь,  не  убивай  на  вираже,

Еще  бы  раз,  в  глаза  взглянуть  любимой,
 И  вкус  ее  улыбки  ощутить,
Понять  что  счастье  не  промчалось  мимо,
 Что  навсегда  мы  призваны  любить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370543
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.10.2012

Я буду вспоминать тебя

Ларе  Кочубеевой  

В  душе  за  все  себя  кляня,
Надеясь  –  прошлое  вернётся,
 Я  буду  вспоминать    тебя,
 Когда  тоска  в  душе  пробьётся.

 Твое  лицо  буду  искать,
Я  в  людях  мимо  промелькнувших,
И  слезы  в  слове  выливать,
От  чувств  внезапно  захлебнувшись.

 Ну  а  пока,  есть  вальс  и  мы,
 Что  в  танце  воедино  слились,
 Где  наши  помыслы  чисты,
Где  души  для  любви  открылись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370420
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.10.2012

Зима и нежность, сложно, но правдиво

Мари  Гордеевой

Зима  и  нежность,  сложно,  но  правдиво,
И  в  холоде  можно  найти  тепло,
Раз  нас  зимою  счастье  посетило,
То  и  в  жару  ему  будет  легко.

Так  думал  я,  гуляя  по  сугробах,
Когда  сумела  ты  меня  зажечь,
Надеясь,  нам  идти  одной  дорогой,
Что  будет  нежной  и  правдивой  речь.

Но  летом  чувства,  душу  не  согрели,
Живу  надеждой,  что  опять  зимой,
Когда  любовь,  преодолеет  мели,
Судьба  навеки  нас  сведет  с  тобой..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370419
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.10.2012

Неужели, Прошли мители

Розалине  Макбетт
 ответ

 На  гитаре,  
 Снова  в  угаре,
 Я  тебе  как  прежде  пою,
 Помню  встречу,
 Последний  вечер,
 Где  шептала    ты  мне  люблю.

 Я  как  прежде,
 Живу  в  надежде,
 Обрести  с  тобою  себя.
 Дай  мне  руку,
 Я  буду  другом,
 Безответно  в  душе  любя.

 Вальс  танцуя,
 Руку  целуя,
 Я  улыбку  твою  ловлю
 Неужели,
 Прошли  мители?
 И  ты  скажешь  -  тебя  люблю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370228
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.10.2012

Я у пруда, бросаю камни в воду

Не  все  под  осень  ивы  медью  плачут,
Одна  из  них,  зеленою  листвой,
В  душу  кричит  –  «Ты  обретешь  удачу,
Любовь  не  будет  ,  страстью  роковой.

Ты  видел  жизнь,  ошибки  й  пораженья,
Так  й  не  смогли,  мятежный  дух  сломать,
Угрюмый  странник  в  жизни  отраженьях,
Остановись,  сумей  себя  понять!»

Я  у  пруда,  бросаю  камни  в  воду,
Волна  гипнотизирует    мой  взгляд,
Кого  любил,  той  подарил  свободу,
Ну  а  душа,  стремится  к  ней  опять..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370134
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.10.2012

Тужил я надрывно и долго

Тужил  я  надрывно  и  долго,
 И  волком  выл  на  луну,
 А  нынче  навечно  умолкну,
 Покину  свою  страну.

 Забуду  красивую  птицу,
 Что  в  клетке  не  сможет  жить,
 Встречай  же  меня.  заграница,
 Пора  перестать  тужить.

 Ведь  счастье  тоска  не  рождает,
 Скажи,  зачем  нам  она,
 Лишь  ночью  луна  наблюдает
 Как  с  глаз  сбегает  слеза.

 Но  знай  ,это  с  сердца  роса  лишь,
 Из  каменного  бежит,
 Тоской  ты,  его  не  ужалишь,
 Нет  в  мертвом,  силы  тужить

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369380
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.10.2012

Ты будешь отныне другом

Колеса  вагонов  стуком,
Как  эхо  твое  твердят,
Ты  будешь  отныне  другом,
И  вдаль  от  тебя  летят.

Мы  были  с  тобой  единым,
 Но  вечным  стать  не  смогли,
Чужие  с  тобой  отныне,
Мы  нас  не  уберегли.

А  мимо  летят  перроны,
 Поселки  и  города,
Я  в  небо  смотрю  с  вагона,
 И  знаю  –  уже  навсегда.

С  тобой  я  тогда  простился,
Прощаясь  на  пару  дней,
«  Лети  ,  свободная  птица,
Что  была  в  судье  моей!»

«  Лети  за  синие  дали,
За  горы  и  океан,
Но  помни  как  мы  мечтали,
Отличница  и  хулиган».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369326
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.10.2012

Я говорю об осени иной

Мари  Гордеевой

Я  говорю  об  осени  иной,
О  Женщине,  с  златыми  волосами,
В  которой  находил  я  свой  покой,
Она  меня  всегда  ласкала  снами.

Свой  первый  сон,  не  суждено  забыть,
Который  нам  .  с  тобой  давно  приснился,
 Когда  меж  нами  протянулась  нить,
 И  я  в  тебя  навек  в  душе  влюбился.

Тогда  листва  пускалась  с  ветром  в  вальс,
Меч  обнаживши,  искренне    поклялся,
Что  навсегда  судьба  связала  нас,
Что  лишь  одной,  тебе  ,  в  любви  признался.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369171
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.10.2012

За эти несколько столетий…

Мари  Гордеевой  

За  эти  несколько  столетий,
Я  научился  мир  воспринимать,
Слагать  с  глаголов  й  междометий,
 Скульптуры,  и  картины  рисовать.

Люблю  я  осень,  честно  каюсь,
 Все  потому  что  с  нее  жизнь  начал,
Осеней  грусти  улыбаясь,
Я  знаю,  в  ней  найду  я  свой  причал.

И  в  новь,  отправлюсь  сквозь  столетья,
Как  лист  осенний,  или  зрелый  плод,
Звездой    в  словесные  созвездья,
Чтоб    снова  осветить  твой  небосвод

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369116
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.10.2012

Серце погане, послухай

Вільний  переклад  «Слушай,  поганое  сердце»  С.Есенин

Серце  погане,  послухай,
Серце  собаче  моє,
Злодієм  думки  не  рухай,
Ніж  мій  тебе  не  мине.

Рано  чи  пізно,  я  всаджу,
У  ребра  холодну  сталь,
Бо  прагнути  я  не  можу,
В  навіки  прогнивши  даль.

Хай  дурні  собі  говорять,
Як  їх  загризла  мета,
Ніхто  нічого  не  створить,
Весь  світ  –  одна  пустота.

Текст  оригіналу
Слушай,  поганое  сердце,
Сердце  собачье  мое.
Я  на  тебя,  как  на  вора,
Спрятал  в  руках  лезвие.

Рано  ли,  поздно  всажу  я
В  ребра  холодную  сталь.
Нет,  не  могу  я  стремиться
В  вечную  сгнившую  даль.

Пусть  поглупее  болтают,
Что  их  загрызла  мета;
Если  и  есть  что  на  свете  -
Это  одна  пустота.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368954
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 06.10.2012

Скажи чи варто. .

Скажи  чи  варто,  вічність  від  чекати,
 Щоби  почути,  «  ти  такий  смішний,
Не  маю  звички  щось  я  обіцяти
Ну  що  тепер,  ти  вже  на  мене  злий


 Я  так  хотіла  щоб  ти    мене  забув.
В  твоїх  віршах,  було  стільки  журби
Я  так  хотіла  щоб  ти  мене  почув
Як  я  кричу  щоночі  -  відпусти.

Надіюсь,  нарешті  ти  почув  мене
Прошу  тебе,  мені  серце  не  край»
 Щоб  посміхнувшись,  сказати  «все  мене,
 Надіюсь  ти  знайдеш  без  мене  рай.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2012

Ну а щастя мене ще знайде. .

Відповідь  Вєточке  Вишни
 На  «напиши  мені»

Я  давно  збирався  з  думками,
 Але  в  них  був  вологий  туман,
Я  чужими  гуляв  степами,
І  тепер  зрозумів  -  все  обман

   Це  лише  призабута  казка,
Що  для  нас  розповіла  зима,
Наших  ролей  скинувши  маски,
 Зрозуміли  –  нас  більше  нема.

Але  казка  була  чарівна,
Як  морозу  узори  в  вікні,
ти  в  цій  казці  була  царівна,
а  я  принц  на  гнідому  коні

Та  не  склався    щасливий  кінець,
До  вподоби  тобі  став    король,
Будь  щаслива,  іди    під    вінець,
Я  спокійно  сприйму  свою  роль.

 Вже  не  в  перше  мені  блукати
В  серці  щем  неодмінно  пройде,
Вмію  світ  душею  кохати,
 Ну  а    щастя  мене    ще  знайде

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2012

Тебе забвенье не дарил

Ответ    Ларе  Кочубеевой
На  «  еще  бы  раз..»

Тебе  забвенье  не  дарил,
Не  вспоминай  меня  с  тоской,
Я  на  свободу  отпустил,
Иди  вперед  с  чистой  душой.

Забросил  строить  я  мосты,
В  сиянии  любимых  звезд,
Знай,  мои  помыслы  чисты,
но  мой  незаданный      вопрос.

Огнем  сжигает  мою  грудь,
Сердце  сжимает  мне  тоской,
Тебя  стремился  я  вернуть,
Но  видно  мой  удел  иной.

Прощался  в  мыслях  я  не  раз,
Но  снова  сам  себе  твердил,
Молчи,  терпи,  еще  не  час,
И  я  молчал,  что  было  сил.

Теперь  я  больше  не  пою,
 К  себе  меня  не  стоит  звать,
Теперь  с  тобой  не  разделю,
Я  свою  душу  и  кровать.

Текст  «Еще  бы  раз..»
Еще  бы  раз  один    услышать,
Ночного  пенья  колдовство,
Я  знаю  –  ты    меня  разыщешь,
Построив  тысячи  мостов.

Вновь  удивлённые  улыбки,
Увижу  я  в  мерцании  звезд,
Уйдут  досадные  ошибки,
Уйдет  отчаяние  и  злость.

Еще  бы  раз  услышать  пение,
Той  не  расплесканной  души,
Что  подарила  мне  забвение,
В  подлунной    трепетной  тиши

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367965
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.10.2012

Не шкодую та в душі не плачу

Не  шкодую  та  в  душі  не  плачу,
Все  пройде,  як  з  білих  яблук  дим,
Вік  осінній  з  радістю  відзначу,
Хоч  не  буду  більше  молодим.

Ти  тепер  не  будеш  сильно  битись,
Серце  оповите  холодком,
У  краї  березового  ситцю,
 Не  піду  гуляти  перед  сном.

Дух  бродяжий,  ти  все  рідше,  рідше,
У  вустах  розпалюєш  вогонь,
І  слова  не  стануть  яскравіше,
 Від  коханої  палких  долонь.

Я  тепер  скупішим  став  в  бажаннях,
Доля,  ти  приснилася  мені?
Часто  бачу  –  скрізь  серпневий  ранок,
Скачу  на    рожевому  коні.

Всі  ми,  всі  ми,  в  цьому  світі  тлінні,
Тихо  ллється  з  кленів  мідь  листків,
Образ  твій,  не  зможе  стати  тінню,
Бо  відкрила  душу  для  віршів.

Текст  оригіналу

Не  жалею,  не  зову,  не  плачу,
Все  пройдет,  как  с  белых  яблонь  дым.
Увяданья  золотом  охваченный,
Я  не  буду  больше  молодым.
Ты  теперь  не  так  уж  будешь  биться,
Сердце,  тронутое  холодком,
И  страна  березового  ситца
Не  заманит  шляться  босиком.
Дух  бродяжий!  ты  все  реже,  реже
Расшевеливаешь  пламень  уст.
О  моя  утраченная  свежесть,
Буйство  глаз  и  половодье  чувств.
Я  теперь  скупее  стал  в  желаньях,
Жизнь  моя!  иль  ты  приснилась  мне?
Словно  я  весенней  гулкой  ранью
Проскакал  на  розовом  коне.
Все  мы,  все  мы  в  этом  мире  тленны,
Тихо  льется  с  кленов  листьев  медь…
Будь  же  ты  вовек  благословенно,
Что  пришло  процвести  и  умереть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367875
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 01.10.2012

Де дрімає таємниця

Вільний  переклад
 «Там,  где  вечно  дремлет  тайна»  С.Есенин

Де  дрімає  таємниця,
Нетутешні  є  поля,
Моя  доля  –  це  в’язниця,
На  горах  твоїх  земля.

Хоч  широкі  твої  води,
 Як  і  вітру  помах  крил,
Та  століття  твої  й  роки,
Затуманив  біг  світил.

 Не  мене  ти  цілувала,
 Не  тебе  призначив  рок,
 Доля  шлях  підготувала,
 Мій  до  Сонця  та  зірок.

 І  спочатку  приказала,
 Полетіти  в  тьму  німу,
 Й  все  що  мав  я  відібрала,
 Не  лишивши  нікому.

Щоб  в  душі  твоїх  віконцях,
Розірвавши  тьму  ночей,
 Запалив  два  нових  сонця,
Незгасаючих  очей.

Текст  оригіналу

Там,  где  вечно  дремлет  тайна,
Есть  нездешние  поля.
Только  гость  я,  гость  случайный
На  горах  твоих,  земля.

Широки  леса  и  воды,
Крепок  взмах  воздушных  крыл.
Но  века  твои  и  годы
Затуманил  бег  светил.

Не  тобой  я  поцелован,
Не  с  тобой  мой  связан  рок.
Новый  путь  мне  уготован
От  захода  на  восток.

Суждено  мне  изначально
Возлететь  в  немую  тьму.
Ничего  я  в  час  прощальный
Не  оставлю  никому.

Но  за  мир  твой,  с  выси  звездной,
В  тот  покой,  где  спит  гроза,
В  две  луны  зажгу  над  бездной
Незакатные  глаза.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366739
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.09.2012

Не бродити у кущах багряних

Вільний  переклад
«Не  бродить,  не  мять  в  кустах  багряных»  С.Есенин

Не  бродити    у  кущах  багряних,
Не  знайти  слідів  між  лободи,
Пасмом  кіс,  чарівних    та  вівсяних  
Від  -  бажалась  видно  назавжди

Мовби  ягода,  червона,  спіла,
 Ніжною  була  твоя  краса,
Сонячним  заходом  ти  горіла,
 А  в  очах  безкрайні  небеса.

Хоч  зерно,  твоїх  очей  зів’яло,
Ім’я,  п’янко  пронеслось,  мов  звук,
Шаль  зім’ята,  довго  зберігала,
Запах  меду  безневинних  рук.

 В  тишині,  коли  зоря  на  небі,
Мовби  кошеня  вмиває  рот,    
Говір  лагідний  чую  про  тебе,
Водяних,  налитих  вітром  сот.

Хоч  мені  шепоче  часом  вечір,
Що  ти  була  –  пісня  моїх  мрій,
Той  хто  вигадав  твій  стан  та  плечі,
Самий  настояний  чародій.

Не  бродити    у  кущах  багряних,
Не  знайти  слідів  між  лободи,
Пасмом  кіс,  чарівних    та  вівсяних  
Від  -  бажалась  видно  назавжди

Текст  оригіналу


Не  бродить,  не  мять  в  кустах  багряных
Лебеды  и  не  искать  следа.
Со  снопом  волос  твоих  овсяных
Отоснилась  ты  мне  навсегда.
С  алым  соком  ягоды  на  коже,
Нежная,  красивая,  была
На  закат  ты  розовый  похожа
И,  как  снег,  лучиста  и  светла.
Зерна  глаз  твоих  осыпались,  завяли,
Имя  тонкое  растаяло,  как  звук.
Но  остался  в  складках  смятой  шали
Запах  меда  от  невинных  рук.
В  тихий  час,  когда  заря  на  крыше,
Как  котенок,  моет  лапкой  рот,
Говор  кроткий  о  тебе  я  слышу
Водяных  поющих  с  ветром  сот.
Пусть  порой  мне  шепчет  синий  вечер,
Что  была  ты  песня  и  мечта,
Все  ж,  кто  выдумал  твой  гибкий  стан  и  плечи,
К  светлой  тайне  приложил  уста.
Не  бродить,  не  мять  в  кустах  багряных
Лебеды  и  не  искать  следа.
Со  снопом  волос  твоих  овсяных
Отоснилась  ты  мне  навсегда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2012

День пішов, потоншала межа

Вільний  переклад
«День  ушел,  убавилась  черта»  С.Есенин

День  пішов,  потоншала  межа,
Близьким    став,  щасливий  день  відходу,
 Ріжу  легким  словом,  мов  ножем,
Таємниці  літ  прозору  воду.

У  блакитних  струменях    душі,
Б’ється    піна,  що  роки  скипала,
Що  німим  докором  таврувала,
Смуток  виливаючи  в  вірші

З  кожним  днем  більше  стаю  чужим,
Я  до  тих  із  ким  життя  зв’язало,
Все  тому,  що  в  полі  у  межі,
 Тінь  мою  від  тіла  відірвало.

 Неодягнена  вона  пішла,
 Кинувши  мої  зігнуті  плечі,
Де-небудь  вона  тепер    в  далечі,
Іншого  навіки  віднайшла.

   І  себе  даруючи  йому,
 Що  був  я,  навіки  позабула,
Породивши  у  душі  пітьму,
 Моїх  віршів  так  і  не  почула.

В  них  пишу  про  не  забутий  бренд,
Їх    відлуння  бродить  за  горами,
Що  у  снах  цілую  я  губами,
Тіні  позабутої  портрет

Текст  оригіналу

День  ушел,  убавилась  черта,
Я  опять  подвинулся  к  уходу.
Легким  взмахом  белого  перста
Тайны  лет  я  разрезаю  воду.
В  голубой  струе  моей  судьбы
Накипи  холодной  бьется  пена,
И  кладет  печать  немого  плена
Складку  новую  у  сморщенной  губы.
С  каждым  днем  я  становлюсь  чужим
И  себе,  и  жизнь  кому  велела.
Где-то  в  поле  чистом,  у  межи,
Оторвал  я  тень  свою  от  тела.
Неодетая  она  ушла,
Взяв  мои  изогнутые  плечи.
Где-нибудь  она  теперь  далече
И  другого  нежно  обняла.
Может  быть,  склоняяся  к  нему,
Про  меня  она  совсем  забыла
И,  вперившись  в  призрачную  тьму,
Складки  губ  и  рта  переменила.
Но  живет  по  звуку  прежних  лет,
Что,  как  эхо,  бродит  за  горами,
Я  целую  синими  губами
Черной  тенью  тиснутый  портрет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366592
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.09.2012

Чому ти так зі мною чиниш

Чому  ти  так  зі  мною  чиниш,
У  чому  завинив  тобі,
То  знов  покличеш,  то  покинеш,
А  я  горю  немов  в  вогні.

Невже  живеш  моїм  ти  болем,
Що  виливаю  у  віршах,
Навмисно  мої  рани  солиш,
Щоб  плакала  моя  душа.

Невже  настільки  ти  байдужа,
Самозакохана  й  пуста,
Невже  в  твоєму    серці  стужа,
І  кам’яна  твоя  душа.

Тоді  скажи  із  ким  кохався,
Із  ким  горів  в  ночах  вогнем,
Кому  навічно  я  віддався,
Опавши  цвітом  хризантем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2012

Мираж. .

Возле  дома  ее  проезжая,
По  привычке  смотрю  на  этаж,
 Где  живет,  душою  глухая,
 Мой  еще  незабытый  мираж.

 Так  случается  в  жизни  часто  ,
Миражи  нас  сияньем  зовут,
Обещая  наполнить  счастьем,
Нашу  душу    себе  заберут.

 И  тогда  без  души  и  без  счастья,
 Просим  Бога  –  «Исполни  блажь,
 Излечи  навсегда  от  напастей,
Дай  забыть  любимый  Мираж».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366229
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.09.2012

Быть поэтом, счастье й наказанье

Ответ  Саше  Третякову
 на  \"Наивность\"

 Жизнь  она  -  имеет  два  начала,
 Или  может,  просто  два  конца,
 Так  же  в  ней,  по  сути,  два  причала,
 Как    у  нас  людей,  есть  два  лица  .

 Все  кто  ручку  любит  и  бумагу,
 И  слова  свои  сливает  в  ритм,
 Тот    душевно-чувственную  брагу,
 Превращает  в  поэтичный  спирт.
   
 В  этом  спирте,    легкая    наивность,
 С  ароматом  уксусной  тоски,
 Где  под  сутью  спрятана  невинность,
 И  душа  изорвана  в  куски.

 Быть  поэтом,  счастье  й  наказанье,
 Надо  выбрать  то  из  двух  начал,
 Чтоб  пройдя  любые  испытанья,
 Не  менять  души  своей  причал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365971
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.09.2012

Чи вже пізно, чи ще досить рано

вільний  переклад  "Может,  поздно,  может,  слишком  рано"  С.Есенин

 Чи  вже  пізно,  чи  ще  досить  рано,
 Те  про  що,  не  думав  скрізь  роки,
 Дуже  схожим  став  на  Донжуана,
 Як  поет,  любовної  строки.

 Що  відбулось,що  зі  мною  сталось,
 Кожен  день  у  інших  я  колін,
 Кожен  день,гублю  до  себе  жалість,
 Віддаючи    їм  палкий  уклін.

 Кожен  день,губам  я  іншим  радий,
 Кожен  день  в  очах  інших  тону,
 Все  тому,  що  не  сприймаю  зраду,
 І  в  життя  за  все  реванш  беру.

 Я    хотів,  щоб  менше    у  стражданні,
 Серце  билось  в  почуттях  простих,
 Що  шукаю,  я  в  очах  коханок,
 Легкодумних,  зрадливо  пустих.

 Стримай  же  мене,  моя  зневага,
 Раз  ідеш  зі  мною  по  життю,
 Бо  в  душі  критична  рівновага,
 Поєднань  "  ненавиджу-люблю"

 Бо  в  душі,  що  маревом  обнята,
 Все  частіше,  чую  скрізь  туман,
 «За  свободу  прийде  час  розплати,
 Так  приймай  же  виклик,  Донжуан».

 І  приймаючи    виклик  безслівно,
 Тихий  шепіт  вітру  чую  знов,
 «У    житті  сприйматимеш  спокійно
 Пристрасть  ,  за  омріяну  любов».

 Так  відбулось,  так  зі  мною  сталось,
 Через  те  у  багатьох  колін,
 Щоб  частіше  щастя  посміхалось,
 Скрізь  жіночого  обману  тлін.

 текст  оригіналу

 Может,  поздно,  может,  слишком  рано,
   И  о  чем  не  думал  много  лет,
 Походить  я  стал  на  Дон-Жуана,
 Как  заправский  ветреный  поэт.  

 Что  случилось?  Что  со  мною  сталось?
 Каждый  день  я  у  других  колен.
 Каждый  день  к  себе  теряю  жалость,
 Не  смиряясь  с  горечью  измен.  

 Я  всегда  хотел,  чтоб  сердце  меньше
 Билось  в  чувствах  нежных  и  простых,
 Что  ж  ищу  в  очах  я  этих  женщин  —
 Легко  думных,  лживых  и  пустых?  

 Удержи  меня,  мое  презренье,
 Я  всегда  отмечен  был  тобой.
 На  душе  холодное  кипенье
 И  сирени  шелест  голубой.  

 На  душе  —  лимонный  свет  заката,
 И  все  то  же  слышно  сквозь  туман,  —
 За  свободу  в  чувствах  есть  расплата,
 Принимай  же  вызов,  Дон-Жуан!  

 И,  спокойно  вызов  принимая,
 Вижу  я,  что  мне  одно  и  то  ж  —
 Чтить  метель  за  синий  цветень  мая,
 Звать  любовью  чувственную  дрожь.  

 Так  случилось,  так  со  мною  сталось,
 И  с  того  у  многих  я  колен,
 Чтобы  вечно  счастье  улыбалось,
 Не  смиряясь  с  горечью  измен.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365970
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.09.2012

Ты ведь любишь не меня, я знаю,

Ты  ведь  любишь  не  меня,  я  знаю,
Потому  не  капли  не  грушу,
 Я  тебя  ,как  птицу  отпускаю,
Свет  в  душе  своей  я  притушу.
 
Что  бы  на  огонь  ее  случайно,
ты  не  захотела  залететь,
жизнь  свою  покрою  мраком  тайны,
 но  в  душе  не  перестану  петь.

Даже  если  песнь  мою  услышишь,
Знаю,  она  скоро  загремит,
 И  неровно  вдруг  ко  мне  задышишь,
Чувства  уж  ничто  не  возродит.

Я  сумею,  мягко  улыбнуться,
И  сказать  что  видеть  тебя  рад,
 только  знаю  чувства  не  вернутся,
нет  у  нас  с  тобой  пути  назад.

 ты  ведь  любишь  не  меня,  я  знаю,
я  тебе  всегда  счастья  желал,
встретишь  ты  его,  я  обещаю,
я  свое,  тебе,  как  смог  отдал

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365816
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.09.2012

Привычка первой уходить

Второй  ответ
Елене  Садохиной
на  "  я  уходила  от  мужчин.."

Уходишь  первой  ты  сама,
Когда  цветет  в  чувствах  весна,
Привычка  первой  уходить,
Чтоб  ,  ни  дай  Бог,  не  полюбить.
Привычка  эта  зародилась,
Когда  ты  в  первый  раз  влюбилась,
И  он  ушел,  а  ты  любила,
И  для  себя  тогда  решила,
Что  будешь  в  жизни  ты  сильней,
Что  навсегда    станешь  ничей,
И  твой  уход,  всего  лишь  месть,
Тому,  которого  ты  спесь,
Никак  не  можешь  позабыть,
 И  потому  готова  выть,
 В  тоске  горячей  на  Луну,
Ведь  ты  давно  в  его  плену,
А  излечиться  нету  сил,
 Ведь  он  тебе  как  прежде  мил,
И  заставляешь  ты  страдать,
 Тех,  что  могли  тебе  отдать,
Свою  любовь,  самых  себя,
 Но  нет  значенья  для  тебя,
 Ты  больше  чувством  не  сгоришь,
Сама  себе  теперь  твердишь,
«  Я  преподам  Вам  всем  урок,
Любовь  ко  мне  –  теперь  Ваш  рок,
Сгорайте  в  чувствах,  как  и  я,
 Давно  сгоревши,  умерла..»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365792
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.09.2012

Я від тебе ласки не чекаю

Я  від  тебе  ласки  не  чекаю,
Ти  же  бачиш  навіть  не  дзвоню,
І  віршів  тобі  не  відправляю,
Я  тепер  на  відстані  люблю.

через  силу  милим  я  не  стану,
я  давно  собі  був  дав  зарок,
більше  в  тебе  я  не  вимагаю,
ніжності  у  променях  зірок.

хоч  думки  мої      іще  з  тобою,
я  не  хочу    більше  про  сумне,
я  не  хочу  жити  знов  журбою,
кажуть  люди  з  часом  все  мине.

не  прошу  я  в  Бога,  позабути,
ту,  з    якою  розділив  би  світ,
та  на  жаль  плодів  з  дерев  не  буде,
 якщо  холод    по-обсипле  цвіт.

безперечно,  якщо  ти  подзвониш,
я  тобі  спокійно  відповім,
ти  журбу  своїм  дзвінком  прогониш,
і  вона  розтане  мовби  дим.

але  ти  мене  не  з  розумієш,
я  себе  самого  тільки  тінь,
і  хоч  ти  в  моїх  обіймах  млієш,
я  давно    пішов  вже  в  далечінь.

Не  бажай  мене  ти  відшукати
Я  для  тебе  вже  минулий  час,
Разом  нам  по  світу  не  блукати,
Бо  напевно  і  не  було  «нас».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2012

Поцелую тебя наизусть….

ответ  Марине  Бойковой
на  "  Поцелуй  сеня  на  наизусть"

Поцелую  тебя  наизусть,
Словно  это  последняя  осень,
Поцелуй  не  встревожит  грусть,
 Как  бы  ты  не  хотела  очень.

 Позабылись  картинки    теней,
Что  весна  нам  давно  рисовала,
 В  дни  когда  была  ты  моей,
 Когда  мной  задыхаясь  дышала.

Я  и  сам  с  тобой  встречи  боюсь,
Ведь  в  глаза  заглянуть  возжелаю,
 И  тогда  я  наверно  сорвусь,
 И  скажу  –  без  тебя  умираю.

Только  это  пустой  разговор,
Мы  подвластны  Судьбе,  ну  и  пусть,
Раз  такой  у  Судьбы  приговор,
 Поцелуй  меня  наизусть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365521
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.09.2012

Хоть я давно не вижу снов

Хоть  я  давно  не  вижу  снов,
 Хватает  в  буднях  мне  блаженства,
 Моя  наивная  любовь,
Зовет  стремиться  к  совершенству.

 Писать  на  выдохе  стихи,
 Вдохнувши  аромат  любимой,
 Простить  ей  наперед  грехи,
 В  театре  жизни  –  она  прима.

Пускай  замерзшая  душа,
Ее,  в  моих  стихах  оттает,
 Я  знаю,  моего  тепла,
Ей    в  этой  жизни  не  хватает.

Она  не  хочет  вновь  узнать,
Чувства  глубокого  утрату,
 Судьба  умеет  больно  брать,
За  наслажденье  свою  плату.

 А  потому  она  молчит,
Себе  любить  не  разрешая,
И  только  взглядом  мне  кричит,
 Что  от  любви  ко  мне  сгорает.
 
И  чтоб  огонь  наш  не  угас,
держим  себя  на  расстоянии,
И  потому  так  сладок  час,
Судьбой  подаренных  свиданий.

Умеем  с  нею  мы  гореть,
В  любви  своей  не  остывая,
Душа  моя  ей  хочет  петь,
В  ней  обретая  счастье  рая.

 Хоть  я  давно  не  вижу  снов,
 В  любимой  я  нашел  блаженство,
Ведь  нет  сильнее  чем  любовь,
 Силы  зовущей  к  совершенству.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365362
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.09.2012

Чарівна ніч, тече як ртуть

Вільний  переклад  (  «Какая  ночь  я  не  могу»  С.Есенин)

Чарівна    ніч,  тече  як  ртуть,
 Мені  не  спиться,  місяць  світить,
 Так  ніби  заново  цвітуть,
Моєї  молодості  квіти.

Супутниця  забутих  літ,
Не  називай  цю  гру  коханням,
 Хай  місяця  спокійний  лід,
 Остудить  душу  від  страждання.

 У  сяйві  місяця    імла,
Забутим  образом  тривожить,
Як  полюбити  не  змогла.
Та  розлюбити  ти  не  зможеш,

В  житті  кохати  можна  раз,
 І  через  те  мені  чужа  ти,
 Що  липи  марно  кличуть    нас,
 Їх  цвіт  зимою  не  вдихати.

 Бо  бачимо  скрізь  призму  літ,
Що  в  сяйві  місячного  сині,
 На  липах  вже  не  квітне  цвіт,
На  липах  тільки  сніг  та  іній.

Що  позабули    ми  давно  ,
 Ким  наша  юність  відгоріла,
І  ми  з  тобою,  мов  в  кіно,
 вже  без  душі,  раби      у    тіла


Та  все  ж  цілуй    та  пригортай,
 У  пристрасті  твоїй  згораю,
Хай  серце  вічно  прагне  в  рай,
 До  тої  що  навік    кохаю.

Текст  оригіналу
Какая  ночь!  Я  не  могу.
 Не  спится  мне.  Такая  лунность.
 Еще  как  будто  берегу
 В  душе  утраченную  юность.

 Подруга  охладевших  лет,
 Не  называй  игру  любовью,
 Пусть  лучше  этот  лунный  свет
 Ко  мне  струится  к  изголовью.

 Пусть  искаженные  черты
 Он  обрисовывает  смело,-
 Ведь  разлюбить  не  сможешь  ты,
 Как  полюбить  ты  не  сумела.

 Любить  лишь  можно  только  раз,
 Вот  оттого  ты  мне  чужая,
 Что  липы  тщетно  манят  нас,
 В  сугробы  ноги  погружая.

 Ведь  знаю  я  и  знаешь  ты,
 Что  в  этот  отсвет  лунный,  синий
 На  этих  липах  не  цветы  -
 На  этих  липах  снег  да  иней.

 Что  отлюбили  мы  давно,
 Ты  не  меня,  а  я  -  другую,
 И  нам  обоим  все  равно
 Играть  в  любовь  недорогую.

 Но  все  ж  ласкай  и  обнимай
 В  лукавой  страсти  поцелуя,
 Пусть  сердцу  вечно  снится  май
 И  та,  что  навсегда  люблю  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2012

Ровно в десять сядет самолет

Ровно  в  десять  сядет  самолет,
Подытожив    наше    расставанье,
Знаю  я,  сегодня  нам  везет,
Мы  прошли  с  тобою  испытанье

Мы    теперь  с  каленою  душой,
Нам  с  тобою,  не  страшны    тревоги,
Чувства  наши  обрели  покой,
На  судьбы,  связавшей  нас  дороге.

Мы  теперь  спокойно  на  года,
Может  без  сомнений  расставаться,
 Мы  с  тобой  сумеем  навсегда
Верить  и  ни  в  чем  не  сомневаться.

Пусть  садится  в  десять  самолет,
 Я  его  с  шести  уж    поджидаю,
Эту  встречу  ждал  я  целый  год,
А  при  встречи,  что  сказать,    не  знаю..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364883
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.09.2012

Я сегодня стихи не пишу

Я  сегодня  стихи  не  пишу,
 Я  сегодня  страдаю  ленью,
 Кто-то  скажет,  я  вновь  дорожу,
 Миражом  или  просто  тенью,

 Я  взираю  в  лица  прохожих,
 Им  наверно  меня  не  понять,
 Чувство  их,мое  не  тревожит,
 Они  могут  спокойно  гулять.

 Не  поймут  ,  что  сердце  болеет,
 И  лечиться  не  хочет  совсем,
 Сердце    знает  -  скоро  согреет,
 Его  та,  что  уже  стала  всем.
́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364658
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.09.2012

Хай квітнуть водяні лілеї

В  житті  я  люблю  монологи,  тебе  ніхто  не  переб’є,
 Ніхто  по  середині    спічу  ,  обличчя  брудом  не  заллє  ,
 Розмову  починаєш  знову,  як  важко  жити  нині  нам,
 І  що  ріка  мішає  стати,    єдиним  цілим  берегам.


 Давай  з  тобою  на  хвилинку,дозволимо    собі  сказати,
 Що  треба  річку  осушити,щоб  береги  разом  з’єднати,
 Ну  а  куди  подіти  верби,  що  по  весні  так  рясо  квітнуть,
 Загинуть  водяні  лілеї,  зате  роздолля  буде  вітру.

 Він  буде  гнівно  завивати,  на  вже  пустельних    берегах,
 Скажи  чи  треба  малювати  іще  тобі  оцей  весь  жах?
 Життя  ріка  нас  об’єднала,    найди  у  всьому  щастя  мить,
 Хай  квітнуть  водяні  лілеї,  і  вітер  радісно  шумить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2012

Семінар з літератури

Вчителька  відкрила  семінар,
 Обдивилась  клас  серйозним  оком,
 Потім,  мовби  випустивши  пар,
 Позіхнула    зовсім  ненароком.

 В  нас  сьогодні  з  вами  тема  –  ритм,
 Думаю  ви  всі  підготувались,
 Хто  із  вас  до  дошки  побіжить,
 ну  невже  сміливих  не  осталось?

 Несміливо  піднявся  Назар,
 Запитав  чи  може  він  сказати,
 Попросив  дозволити  Кобзар,
 в  виступі  своєму    в  приклад  взяти.

 І  почав  читати  Тараса,
 Що  слова  по  класу    залунали,
 Всі  відчули  –  ось  в  словах  краса,
 Для  якої  вічності  замало.

 Класика  закінчив    цитування,
 Дивну  думку  висловив  Назар,
 Нею  в  класі  розірвав  мовчання,
 Зашумів  як  вулик  семінар.

 Він  сказав  що  ритм  із  серця  лине,
 Навіть  якщо  розміру  нема,
 Через  те  скрізь  роки  не  загинуть,
 У  душі  народжені  слова.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2012

Тебе так сумно споглядати

Тебе  так  сумно  споглядати,
 Тебе  шкодую  та  жалію,
Бачу  життя  не  хоче  дати,
Одну  на  двох  нам  спільну  мрію.

 У  поцілунках  без  кохання,
 Ти  розгубила  душу  й  тіло,
 І  моє  серце  від  страждання,
 Окаменіло  й  почорніло.

 Я  не  боюсь  дощів  осінніх,
 У  всьому  щастя  відчуваю,
Сприйму  спокійно  листя  тлінність,
 Я  вже  не  мучусь,  хоч  кохаю.

 Я  не  беріг  себе  нітрохи,
Щоб  в  тихому  житті  всміхатись,
Своєї  не  знайшов  дороги,
 Бо  на  роки  встиг  помилятись.

Смішне  життя,  смішний  розклад,
Так  було  і  так  завше  буде,
 Мов  кладовище  вкритий  сад,
 В  колись  красиве  цвітом  чудо.

 Ось  так    відквітнемо  і  ми,
 Мов  гості  саду  випадкові,
 Якщо  нема  квітів  в  зими,
 То  звідки  взятись  в  ній  любові?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364473
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2012

Я вступлю у дощів прохолоду

Я  вступлю  у  дощів  прохолоду,
 В  сизий  ранок  осінньої  тиші,
 Лиш  в  стихії  я  чую  свободу,
Дощ  думкам  моїм  вітряним  ближчий.

Вітер  –  брат,  піднімаючи  листя,
 Буде  гнівно  співати  журбою,
 І  сплете  золотисте    намисто,
 у  душі  стане  свідком  двобою.

Як  ти  там,  вдалині  поживаєш,
 У  мережеві  вулиць  осінніх,
 Позабула  ,чи  ще  пам’ятаєш,
Наші  дні,  чи  вони  стали  тінню?

 Я  плекаю  не  марно  надію,
 Знаю  я,  вже  не  довго  зосталось,
Ти  приїдеш,  й  здійсниш  мої  мрії,
Бо  з-за  хмар  сонце  вже  показалось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2012

Я лікую душу залом

Я  лікую  душу  залом,
 Спробуйте  і  ви  хоч  раз,
 Всю  енергію  з  запалом,
 У  метал,  на  цілий  час.
 
Всі  думки  кудись  зникають,
 Коли  сотня  кілограм,
 Груди  міцно  прижимають,
 І  кричиш  -  я  вижму  сам.

 У  коли  несамовито,
Вправу  робиш  ти  на  прес,
 Світ  стає  миром  сповитий,
 І  кудись  зникає  стрес.

 Тричі  в  тиждень  тренування,
 Всю  відкинувши  роботу,
 Зал  стирає  всі  страждання,
 Тільки  не  дає  свободу.

 Бо  думки  приходять    знову,
 Клекотять  та  б’ються  в  душу,
 Виникає  знову  слово,
 Знов  його  писати  мушу.

 Слово    також  тренувати,
 Можна  в  правах  на  загал,
Щоб  душа  могла  співати,
 Вирушайте  сміло  в  зал.
́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364087
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.09.2012

Ми тепер відходимо потрохи

Вільний  переклад  «Мы  теперь  уходим  понемногу»  С.  Есенин

Ми  тепер  відходимо  потрохи,
В  ті  краї,  де  благодать  та  тиша,
 Може  бути,  вже  мені  в  дорогу,
 Вирушати  сказано  всевишнім.

Ви  дуби,  в  яких  птахи    співають,
 Ти  земля,  яку  слід  цілувати,
Перед    тими  що  нас  залишають  ,
 Я  журбу  свою  не  в  силі  приховати.

 Видно  сильно  я  кохав  на  світі,
 Все  що  душу  закладає  в  тіло,
 Вас,  сади  в  веснянім  первоцвіті,
 І  пшеницю  золотисту,  спілу.

 Дум  багато  в  тиші  я  продумав,
 Встиг  пісні  коханню  присвятити,
 І  на  цій  землі  ,  сповитій  сумом,
 Мав  я  щастя,  дихати  та  жити.

 Мав  я  щастя,  цілувати  жінку,
Рвати    квіти,  ніжитись  в  траві,
 Вільних  звірів,  не  садити  в  клітку,
 Та  не  бити  їх  по  голові.

Знаю  я  ,  там  квіти  не  зростають,
інші  в  тому  світі  вподобання,
Перед    тими  що  нас  залишають
Відчуваю    я  душевне  хвилювання  .

Знаю  я,  що  в  тих  краях  не  буде,
 Золотом  наповнених  ланів,
 Через  те,  такі  важливі  люди,
Що  живуть  зі  мною  на  землі.

 Текст  оригіналу
Мы  теперь  уходим  понемногу
 В  ту  страну,  где  тишь  и  благодать.
 Может  быть,  и  скоро  мне  в  дорогу
 Бренные  пожитки  собирать.

 Милые  березовые  чащи!
 Ты,  земля!  И  вы,  равнин  пески!
 Перед  этим  сонмом  уходящим
 Я  не  в  силах  скрыть  своей  тоски.

Слишком  я  любил  на  этом  свете
 Все,  что  душу  облекает  в  плоть.
 Мир  осинам,  что,  раскинув  ветви,
 Загляделись  в  розовую  водь.

 Много  дум  я  в  тишине  продумал,
 Много  песен  про  себя  сложил,
 И  на  этой  на  земле  угрюмой
 Счастлив  тем,  что  я  дышал  и  жил.

 Счастлив  тем,  что  целовал  я  женщин,
 Мял  цветы,  валялся  на  траве,
 И  зверье,  как  братьев  наших  меньших,
 Никогда  не  бил  по  голове.

 Знаю  я,  что  не  цветут  там  чащи,
 Не  звенит  лебяжьей  шеей  рожь.
 Оттого  пред  сонмом  уходящим
 Я  всегда  испытываю  дрожь.

 Знаю  я,  что  в  той  стране  не  будет
 Этих  нив,  златящихся  во  мгле.
 Оттого  и  дороги  мне  люди,
 Что  живут  со  мною  на  земле.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363843
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.09.2012

Вже ріже ніч п’янкий дзвінок

відповідь  Ірині  Жулай
   на  "Ми  знов  з  тобою  вдвох  наоднині"

 Я  наших  зустрічей  приємних  ,
 Під  лагідний  оркестр  зір,
 Чекаю  ,  як  на  здобич  звір,
 В  ночі  чатує  потаємно.

 Вже  Місяць  посміхнувся  криво,
 Вона  сьогодні  не  прийде,
 Кохання  в  дім  не  приведе,
 Не  мрій  ти  про  життя  щасливе.

 Він  заздрить,  я  це  відчуваю,
 Бо  чую  вже  твій  тихий  крок,
 Вже  ріже  ніч  п’янкий  дзвінок,
 І  ти  шепочеш  «  Я  кохаю!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2012

Кохаючи тебе, я не кричу « Кохай!».

Кохаючи  тебе,  я  не  кричу    «  Кохай!»,
 Навчився  я  безслівно  споглядати,
 Як  в  плин  життя  стікає  небокрай,
 Навчився  не  просити,  не  благати.

 Я  знаю  в  долі  є  на  все  свій  час,
 Та  лиш  бракує  часу  щоб  сказати,
 Що  доля  пов’язала  міцно  нас,
 Що  лиш  тебе  в  житті  буду  кохати.

 Від  мене  не  почуєш  більше  слова,
 Що  почуття  дзвенять  як  водограй,
 Я  мовчки    побажав  «  Бувай  здорова!»,
 Кохаючи  тебе,  я  не  кричу    «  Кохай!».

 Перевод(моего)Ларой  Кочубеевой

 Люблю  тебя,  но  не  прошу  любви..
   Я  научился  бессловестно  молвить...
 В  плену  у  жизни  все  слова  мои,
 Я  научился  не  просить,  но  помнить!

 Я  знаю,  что  в  судьбе  всему  свой  час,
 Не  нужно  торопить  её  собития...
 Но  та  судьба,  что  так  связала  нас,
 В  ней,  лишь  тебя  одну  смогу  любить  я!

 Ты  от  меня  уж  не  услышишь  слова...
 Пусть  догорают  в  грусти  эти  дни  мои.
 Я  молча  пожелаю:  Будь  здорова!
 Люблю  тебя,  но  не  прошу  твоей  любви!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2012

Не делю случайно, душу и кровать. .

как  возмошно  не  самый  удачный  ответ
 Мари  Гордеевой  "И  так  средь  женщин  я  изгой"


 В  кабаке,  случайная  подруга,
   Рядом  сев,  сказала  «  Не  грусти,
 От  любви  кошмарного  недуга,
 Излечу,  лишь  в  жизнь  свою  пусти».

 Ей  ответил  я,  с  улыбкой  чистой,
 Постарался    словом  не  грубить,
 «  Хочешь  угощу  тебя,  игристым,
 Только  не  могу  я  полюбить.

 Мой  огонь  в  душе  давно  потушен,
 Я  в  душе  словно  седой  старик,
 И  из  сердца  ,  ледяною  стужей,
 Раздаётся    мой  веселый  крик.

 Ты  пойми,  что  я  любил  другую,
 Ту,  которой  равных  не  сыскать.
 За  которую,  я  рану  ножевую,
 Мог  с  улыбкой,  радостно  принять.

 Так  что  милая,  найди  себе  другого,
 Будет  он  тебе  под  масть  и  в  стать,
 Ты  пойми,  ее  люблю  я  снова,
 За  нее  готов  вновь  жизнь  отдать.

 Не  кручинься  милая,  не  надо,
 Пей  игристое,  оно  согреет  кровь,
 Ты  пойми,  она  моя  отрада,
 И  моя,  священная    любовь».

 Женщина  ушла,  так  и  не  зная,
 Что  я  этим  ей  хотел  сказать,
 Просто  я,  в  грехах  не  утопаю,
 Не  делю  случайно,  душу  и  кровать..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363456
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.09.2012

Не дивись на мене з прокляттям

Вільний  переклад  «  Не  гляди  на  меня  с  укором»    С.Есенин

Не  дивись  на  мене  з  прокляттям,
Я  зневагу  свою  не  таю,
Не  втішаюсь  очей  я  багаттям  ,
 Не  сподобав  я  ласку  твою.

 Маниш  ти  мене  щастям  синиці,
 Вигляд  твій,  погляд  мій  веселить,
 Ти  прикинулась  мертвою  лисицею,
 Чорний  крук  вже  до  тебе  летить.

Ну,лови,  я  тебе  не  злякаюсь,
 Лиш  би  жар  твій,  швидко  не  згас,
 В  лід  моєї  душі  спотикались,
 Твої  сестри  по  духу,    не  раз.

 Не  тебе  я  кохаю,чарівна,
 Ти  лиш  тінь,  лиш  примара  її,
 У  душі  моїй  править,  царівна,
 Я  згорів,  в  її  серця  вогні.

 Серед  інших  вона  не  примітна,
 І  на  вигляд,  холодна  як  лід,
Чарівниця,легка  та  тендітна,
 Збаламутила  душу  як  слід.

Ось    таку  навряд  одурманиш,
Не  захочеш  іти,  полетиш,
 Ну  а  ти,    навіть  серце  не  раниш,
Бо  душею  своєю  мовчиш.

Тільки  знай  ,хоч    тебе  зневажаю,
Все  ж  відкриюсь  тобі  на  віки,
Що  якби  не  було  ні  пекла,  ні  раю,
Ми  б  придумали  їх,  від  журби..

Текст  оригіналу
Не  гляди  на  меня  с  упреком,
Я  презренья  к  тебе  не  таю.
Не  люблю  я  твой  взор  с  поволокой
И  лукавую  кротость  твою.

Да,  ты  кажешься  мне  распростертой,
И,  пожалуй,  увидеть  я  рад,
Как  лиса,  притворившись  мертвой,
Ловит  воронов  и  воронят.

Ну  и  что  же  -  лови,  я  не  струшу,
Только  как  бы  твой  пыл  не  погас?
На  мою  охладевшую  душу
Натыкались  такие  не  раз.

Не  тебя  я  люблю,  дорогая,
Ты  лишь  отзвук,  лишь  только  тень,  -
Мне  в  лице  твоем  снится  другая,
У  которой  глаза  -  голубень.

Пусть  она  и  не  выглядит  кроткой
И,  пожалуй,  на  вид  холодна,
Но  она  величавой  походкой
Всколыхнула  мне  душу  до  дна.

Вот  такую  едва  ль  отуманишь,
И  не  хочешь  пойти,  да  пойдешь,
Ну,  а  ты  даже  в  сердце  не  вранишь
Напоенную  ласкою  ложь.

Но  и  все  же,  тебя  презирая,
Я  смущенно  откроюсь  навек:
Если  б  не  было  ада  и  рая,
Их  бы  выдумал  сам  человек.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363454
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.09.2012

Затягнуло незгладиму рану

Вільний  переклад  «  Улеглась  моя  былая    рана..»  С.Есенин

Затягнуло    незгладиму    рану,
П’яний  смуток  надоїв  мені,
 Чарівними  квітами  із  Тегерану,
Я  лікую  душу  в  чайхані.

 Сам  чайханщик  з  круглими  плачами,
Щоб  прославилась  навіки    чайхана,
 Пригощає  ніжним  красним  чаєм,
 Замість    чачі,    коньяку,  вина.

Пригощай  ,  господар,  та  не  дуже,
Є  троянди  в  твоєму  саду,
І  із  них  одна  відкрила  душу,
 На  хвилину  опустив    чадру.

 Ми  дівчат  весняних  та  пригожих,
Не  тримаємо  у  клітці,  як  птахів
Поцілункам  не  вчимо  за  гроші,
Любимо  їх  чистий  вільний  спів.

А  ось  цій,  за  ніжний  порух  тіла,
 Що  зорі  ,  сестрою  я  б  назвав,
 Я  відав  би  все  що  захотіла,
 Неба  синь  та  ніжний  подих  трав.

 Наливай  мені  міцного  чаю,
 Я  тобі  ні  каплі  не  збрешу,
За  слова  свої  відповідаю,
 А  за  душу,  вибач,  промовчу.

 Не  шукай  у  дверях  порятунку,
 Є  шпарина  в  твоєму  саду,
Згинув  я,  в  очах  п’янкому  трунку,
 Що  відкрили  душу  та  чадру.

 ТЕКСТ  ОРИГІНАЛУ
Улеглась  моя  былая  рана  -
Пьяный  бред  не  гложет  сердце  мне.
Синими  цветами  Тегерана
Я  лечу  их  нынче  в  чайхане.

Сам  чайханщик  с  круглыми  плечами,
Чтобы  славилась  пред  русским  чайхана,
Угощает  меня  красным  чаем
Вместо  крепкой  водки  и  вина.

Угощай,  хозяин,  да  не  очень.
Много  роз  цветет  в  твоем  саду.
Незадаром  мне  мигнули  очи,
Приоткинув  черную  чадру.

Мы  в  России  девушек  весенних
На  цепи  не  держим,  как  собак,
Поцелуям  учимся  без  денег,
Без  кинжальных  хитростей  и  драк.

Ну,  а  этой  за  движенья  стана,
Что  лицом  похожа  на  зарю,
Подарю  я  шаль  из  Хороссана
И  ковер  ширазский  подарю.

Наливай,  хозяин,  крепче  чаю,
Я  тебе  вовеки  не  солгу.
За  себя  я  нынче  отвечаю,
За  тебя  ответить  не  могу.

И  на  дверь  ты  взглядывай  не  очень,
Все  равно  калитка  есть  в  саду...
Незадаром  мне  мигнули  очи,
Приоткинув  черную  чадру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363269
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.09.2012

Руки милої, що пара лебедів

Вільний  переклад  «Руки  милой,    пара  лебедей»  С.  Есенин

 Руки  милої,  що  пара  лебедів,
 Ніжним  дотиком  волосся  зігрівають,
 Не  замовкне  про  кохання  спів,
 Всі  його  невтомно  повторяють.

 Пісні  я  співав  на  чужині,
 І  тепер  ,  про  теж  співаю  знову,
 Через  те  літати  в  вишині,
 Ніжністю  просякнутому    слову.

 Якщо  душу  сповнити  коханням,
 Серце  стане  глибою  із  злата,
 І  тоді  пройшовши  скрізь  страждання,
 Я  порушу  всі  закони  Шаріату  .

 Тегеранський  місяць  не  старайся,
 Не  наповниш  пісні  теплотою,
 Ти  же  знаєш,я  навік  віддався,
 Двом  очам,  прихованим  чадрою.

 Я  не  знаю,  як  життя  прожити,
 Догоріти,  присвятивши    Шазі,
 Чи  невпинно  в  старості  тужити,
 По  колишній  пісенній  відвазі,

 Свій  кінець,  й  початок  всього  є,
 Що  приємно  око,  а  що  вуху,
 І  про  те,  що  пісня  душу  п’є,
 Я  тобі,  повідаю  як  другу.

 А  про  мене,  та  про  мої  пісні,
 Скрізь  роки,  нехай  лунає  спів,
 Що  я  був  би  у  рази  ніжніший,
 Та  згубила  пара  лебедів.

   текст  оригіналу
 Руки  милой  -  пара  лебедей  -
 В  золоте  волос  моих  ныряют.
 Все  на  этом  свете  из  людей
 Песнь  любви  поют  и  повторяют.

 Пел  и  я  когда-то  далеко
 И  теперь  пою  про  то  же  снова,
 Потому  и  дышит  глубоко
 Нежностью  пропитанное  слово.

 Если  душу  вылюбить  до  дна,
 Сердце  станет  глыбой  золотою.
 Только  тегеранская  луна
 Не  согреет  песни  теплотою.

 Я  не  знаю,  как  мне  жизнь  прожить:
 Догореть  ли  в  ласках  милой  Шаги
 Иль  под  старость  трепетно  тужить
 О  прошедшей  песенной  отваге?

 У  всего  своя  походка  есть:
 Что  приятно  уху,  что  -  для  глаза.
 Если  перс  слагает  плохо  песнь,
 Значит,  он  вовек  не  из  Шираза.

 Про  меня  же  и  за  эти  песни
 Говорите  так  среди  людей:
 Он  бы  пел  нежнее  и  чудесней,
 Да  сгубила  пара  лебедей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363262
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.09.2012

То чувство, что жизнь смыслом наполняет. .

Ответ  Мари  Гордеевой  на  «  Давно  блуждали..»

А  мне  сегодня  снился  дивный  сон,
Что  я  в  лесу,  гуляя  заблудился,
 И  у  скалы,  где  плачет  старый  клен,
Воды  прохладной,  с  родника  напился.

 И  предо  мной,  восстали  города,
Где  довелось  моей  душе  скитаться,
И  женщины,  которым  иногда,
Я  разрешал  себе,  в  любви  признаться.

Любовь  .  она  как  тонкая  струна,
 Мелодией  ,  то  звонкой  то  тоскливой,
Нас  вырывает  из  объятий    сна,
И  заставляет  сердце  биться  с  силой.

 Как  молодое  не  бродившее  вино,
Страсти  огнем  игристым  наполняет,
И  душу  распахнув.  Словно  окно,
 В  стихах  пролиться  чувства  заставляет.

Мой  сон  закончился,  как  изредка  любовь,
С  улыбкой  нас  надолго  покидает,
Но  верю  я,  что  возвратиться  вновь,
 То  чувство,  что  жизнь  смыслом  наполняет..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363099
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2012

Ну співай на треклятій гітарі

Вільний  переклад  «Пой  же,  пой.  На  проклятой  гитаре»  С.Есенин

   Ну  співай  на  треклятій  гітарі,
 Мій  остатній,  єдиний  брат,
 Задихнутись  би  в  цьому  пожарі,
 Раз  немає  дороги  назад.

 Не  дивись  на  її  зап’ястя,
 Золотисте  чарівне  волосся,
 Я  шукав  у  цій  жінці  щастя,
 Але  тільки  лихо  знайшлося.

 Я  не  знав,  що  кохання  –  зараза,
 Я  не  знав,  що  кохання  –  чума,
 А  в  душі  відлунює  фраза,
 «  я  вирішую  все  сама..»

 Посміхнулась  мені  ненароком,
 і  уже  наперед  все  знала,
 і  звабливо,  примруженим    оком,
 в  хулігана    душу  забрала.

 Так  співай,  хай  життя  вирує,
 Може  з  серця  прогонить  печаль,
 Хай  себе  не  мені  дарує,
 Незрівнянно  красива,  шваль  

 Ні  чекай,  я  її  не  лаю,
 Ні  чекай,  я  її  не  кляну,
 Дай  про  себе  тобі  зіграю,
 Під  гітари  басову  струну.

 Я  прожив  у  палкому  бажанні,
 В  серці  золото  снів  зібрав,
 І  не  раз  у  хтивім  тумані,
 Я  до  серця  жінок  прижимав.

 У  природи  є  правда  своя,
 Пси  у  чергу  стають  до  суки,
 Раз  вона  і  так  не  моя,
 Так  для  чого  душевні  муки.

 Так  для  чого  мені  ревнувати,
 Наповнятись  чорним  трунком,
 Суть  життя  –  у  ліжко  лягати,
 Суть  життя    -  у  п’янких  поцілунках.

 Так  співай,  в  роковому  запалі,
 Хай  слова  тріпотять  по  вітру,
 Тільки  знаєш,  пошли  їх  подалі,
 Я  ніколи,  мій  брат  не  помру.


 Текст  оригіналу

 Пой  же,  пой.  На  проклятой  гитаре
 Пальцы  пляшут  твои  вполукруг.
 Захлебнуться  бы  в  этом  угаре,
 Мой  последний,  единственный  друг.

 Не  гляди  на  ее  запястья
 И  с  плечей  ее  льющийся  шелк.
 Я  искал  в  этой  женщине  счастья,
 А  нечаянно  гибель  нашел.

 Я  не  знал,  что  любовь  -  зараза,
 Я  не  знал,  что  любовь  -  чума.
 Подошла  и  прищуренным  глазом
 Хулигана  свела  с  ума.

 Пой,  мой  друг.  Навевай  мне  снова
 Нашу  прежнюю  буйную  рань.
 Пусть  целует  она  другова,
 Молодая,  красивая  дрянь.

 Ах,  постой.  Я  ее  не  ругаю.
 Ах,  постой.  Я  ее  не  кляну.
 Дай  тебе  про  себя  я  сыграю
 Под  басовую  эту  струну.

 Льется  дней  моих  розовый  купол.
 В  сердце  снов  золотых  сума.
 Много  девушек  я  перещупал,
 Много  женщин  в  углу  прижимал.

 Да!  есть  горькая  правда  земли,
 Подсмотрел  я  ребяческим  оком:
 Лижут  в  очередь  кобели
 Истекающую  суку  соком.

 Так  чего  ж  мне  ее  ревновать.
 Так  чего  ж  мне  болеть  такому.
 Наша  жизнь  -  простыня  да  кровать.
 Наша  жизнь  -  поцелуй  да  в  омут.

 Пой  же,  пой!  В  роковом  размахе
 Этих  рук  роковая  беда.
 Только  знаешь,  пошли  их  на  хер...
 Не  умру  я,  мой  друг,  никогда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363051
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.09.2012

В тишину шумных улиц спрячусь

В  тишину  шумных  улиц  спрячусь,
Пусть  укроет  меня  гул  людской,
Я  отныне  поверю  в  удачу,
Распрощаюсь  надолго  с  тоской.

Что  с  того,  что  большим    расстоянием  ,
Развести  вновь  стремиться  судьба,
Ты  пойми,  это  лишь  испытание,
Перед  тем,  как  свести  на  года.

И  под  сенью  сгоревших  каштанов,
Я  прохожим  улыбки  раздам,
Образ  твой,  отразившись  в  фонтане,
Тихо  скажет-  быть  вместе  нам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362854
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2012

Палить душу вогнем голубим

(вільний  переклад    «Заметался  пожар  голубой»  С  .  Есенин)

 Палить  душу  вогнем  голубим,
 В  перший  раз  нестримне  бажання,
 І  щоб  мрії  не  зникли  як  дим,
 В  перший  раз  я  співаю  коханням.

 Був  я  весь,  як  покинутий  сад,
 На  жінок  і  на  випивку  хтивий,
 А  літа  не  вернути  назад,
 Та  не  був  в  них  ніколи  щасливий.

 Надоїло  в  гулянках  нічних,
 Із  собою  у  вічних  змаганнях,
 Цілувати  хмільних  та  чужих,
 В  перший  раз  я  співаю  коханням.

 Мені  б  бачити  просто  тебе,
 І  в  очах  злато-карих  тонути,
 Я  боюсь  ,  доля  нас  розведе,
 Як  назад  тоді  повернути?

 У  очах  тільки  ніжний  твій  стан,
 Як  би  знала  ти  серцем  жаданим,
 Як  коханням  горить  хуліган,
 Як  бажає  він  бути  слухняним.

 В  кабаки  я  тепер  ні  на  крок,
 Лиш  від  тебе  тепер  я  п’янію,
 І  не  хочу  я  інших  жінок,
 Ти  одна  назавжди  в  моїх  мріях.

 Я  закину  писати  вірші,
 Щоб  твоєї  руки  лиш  торкатись,
 У  теплі  твоєї  душі,
 У  волосі  осіннім    впиватись.

 Я  б  навіки  з  тобою  пішов,
 В  далину  і  любі    мандрування,
 Бо  з  тобою  лиш  щастя  знайшов,
 В  перший  раз,  я  співаю  коханням.

 Текст  оригіналу
 Заметался  пожар  голубой,
   Позабылись  родимые  дали.
 В  первый  раз  я  запел  про  любовь,
 В  первый  раз  отрекаюсь  скандалить.

 Был  я  весь  -  как  запущенный  сад,
 Был  на  женщин  и  зелие  падкий.
 Разонравилось  пить  и  плясать
 И  терять  свою  жизнь  без  оглядки.

 Мне  бы  только  смотреть  на  тебя,
 Видеть  глаз  злато-карий  омут,
 И  чтоб,  прошлое  не  любя,
 Ты  уйти  не  смогла  к  другому.

 Поступь  нежная,  легкий  стан,
 Если  б  знала  ты  сердцем  упорным,
 Как  умеет  любить  хулиган,
 Как  умеет  он  быть  покорным.

 Я  б  навеки  забыл  кабаки
 И  стихи  бы  писать  забросил.
 Только  б  тонко  касаться  руки
 И  волос  твоих  цветом  в  осень.

 Я  б  навеки  пошел  за  тобой
 Хоть  в  свои,  хоть  в  чужие  дали...
 В  первый  раз  я  запел  про  любовь,
 В  первый  раз  отрекаюсь  скандалить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362819
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.09.2012

Есенину - рассвет сегодня нежно голубой

Рассвет  сегодня  нежно  голубой,
 И  на  листве  луч  солнца  золотится,
 А  мне  сегодня  хочется  душой,
 Любви,  безумной  осени,  напиться.

 Бродить  по  парку,  встречи  вспоминать,
 В  пустых  аллеях  наслаждаться  тишиной,
 Пусть  говорят,  что  наша  жизнь  кровать,
 Я  соглашусь,  но  только  лишь    с  душой.

 В  цветах  смотрю  ,  запуталась  пчела,
 Пытаясь  отыскать  нектар  осенний,
 Любовь,  она  тосклива  и  мила,
 Ее  всем  сердцем  описал  Есенин.

 И  за  нее  он  голову  сложил,
 Отдав  себя  ее  священной  силе,
 А  для  себя  я  точно  уж  решил,
 Что  побываю  на  его  могиле.

 Из  далека,  приеду  помолчать,
 В  безмолвный  спор,  вступив  с  его  душой,
 Спрошу  ее  –  неужто  жизнь  кровать?
 В  ответ  услышу  –  примирись  с  собой.

 И  правду  осознав,  что  только  мы,
 В  своих  земных  виновны  прегрешеньях,
 У  изголовья  положу  цветы,
 Как  благодарность  за  любви  служенье.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362703
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 07.09.2012

Календарь я заведу наоборот

Календарь  я  заведу  наоборот,
 Посчитаю  сколько  дней  осталось,
 Чтоб  судьбы  проехав  поворот,
 Из-за  горизонта  Солнце  показалось.

 Буду  дни  стихами  отмечать,
 Про  любовь,  про  сладость  ожиданья,
 А  в  конце  настанет  благодать,
 Счастье  долгожданного  свиданья.

 Календарь  я  заведу  наоборот,
 А  душа  пускай  рождает  песни,
 У  Судьбы  есть  свой  круговорот,
 Точно  знаю  будем  снова  вместе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362513
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.09.2012

Нехай ти випита до дна, зовсім не мною

(  вільний  переклад  на  українську  "  Пускай  ты  выпита  другим"  С  Есенин)

Нехай  ти  випита  до  дна,  зовсім  не  мною,
 Душа  звинить  як  та  струна,  тільки  тобою,
 Мені  достався  кращий  приз,  у  подарунок,
 На  дні  твоїх  палких  очей,  осінній  трунок.

 Твого  волосся  ніжний  дим  ,  п’янить  бажання,
 І  арфою  в  душі  звучить,  твоє  кохання,
 Мені  дорожче  юних  літ,  і  вітру  літа,
   Осінній  вік,  як  зрілий  плід,  і  ніжні  квіти.

 І  як  поет  кричу  тобі  -  мрія  здійснилась
 Моїй  уяві  у  рази,  ти  полюбилась.
 Брехати  серцем  я  тобі,  зовсім  не  вмію,
 Що  поєднались    на  віки,  маю  надію.

 Тому  говорю  я  тобі,  без  долі  чванства,
 Що  без  жалю  я  розстаюсь    із  хуліганством,
   Скандальні  сплинули  роки,  та  час  відваги,
 серце  напилося,  кров  очисної  браги.


 Вербою  вересень  в    вікно  ,  моє  ввірвався,
 Про  те  що  любиш  ти  мене,  мені  зізнався,
 Багряним  світлом  у  душі  спокій  засіяв,
   пообіцяв  -  скоро  прийде  і  здійснить  мрії.    

   Тепер  у  світі  все  мені  для  серця  мило,
   Без  примусу  і  без  журби,  живу  щасливо.
 Тепер  здається    навкруги  весь  світ  прозорим,
 І    в  ньому  образ  твій  п’янить  своїм  узором.


 Бо  ти  освітлюєш  мій  шлях,як  та    комета,
 Рідніше  стала  ніж  сестра,  душі  поета,
 І  в  вірності  тобі    поклявшись  ,без  останку,
 Співати  буду  я  пісні  ,  безперестанно.

 Про    те  як  вітер  шепотить  слова  любові,
   що      ми      в  думках  навічно  з  ним,  брати  по  крові,
 Що  без  кохання  всі  слова  лиш  дилетантство,
 Та  позабуте  навіки  вже    хуліганство….

Перший  варіант



 Нехай  ти  випита  до  дна,  зовсім  не  мною,
 Душа  звинить  як  та  струна,  тільки  тобою,
 Мені  достався  кращий  приз,  у  подарунок,
 На  дні  твоїх  палких  очей,  осінній  трунок.

 Скловидне  марево  волосся,  п’янить  бажанням,
 І  арфою  в  душі  звучить,  твоє  кохання,
 Мені  дорожче  юних  літ,  і  вітру  літа,
   Осінній  вік,  як  зрілий  плід,  і  ніжні  квіти.

 І  як  поет  кричу  тобі  -  мрія  здійснилась
 Моїй  уяві  у  рази,  ти  полюбилась.
 Брехати  серцем  я  тобі,  зовсім  не  вмію,
 Що  поєднались    на  віки,  маю  надію.

 Тому  говорю  я  тобі,  без  долі  чванства,
 Що  без  жалю  я  розстаюсь    із  хуліганством,
 Скандальні  сплинули  роки,  та  час  відваги,
 І  серце  випило  уже,  кров  очищаючої  браги.

 Вербою  вересень  в    вікно  ,  моє  ввірвався,
 Про  те  що  любиш  ти  мене,  мені  зізнався,
 Багряним  світлом  у  душі  спокій  засіяв,
 Сказав  що  він  прийде  і  здійснить  мрії.    

 Тепер  у  світі  все  мені  для  серця  мило,
 Без  примусу  і  без  журби,  живу  щасливо.
 Тепер  здається    навкруги  весь  світ  прозорим,
 І    в  ньому  образ  твій  п’янить  своїм  узором.


 Бо  ти  освітлюєш  мій  шлях,як  та    комета,
 Рідніше  стала  ніж  сестра,  душі  поета,
 І  в  вірності  поклявшись  ,без  останку,
 Співати  буду  я  пісні  ,  безперестанно.

Про    те  як  вітер  шепотить  слова  любові,
Про  те  що  ми  із  ним,  брати  по  крові,
Що  без  кохання  всі  слова  лиш  дилетантство,
Та  позабуте  навіки  вже    хуліганство….



 текст  оригіналу,  що  вдохновив  на  перклад.

 Пускай  ты  выпита  другим,
 Но  мне  осталось,  мне  осталось
 Твоих  волос  стеклянный  дым
 И  глаз  осенняя  усталость.

 О  возраст  осени!  Он  мне
 Дороже  юности  и  лета.
 Ты  стала  нравиться  вдвойне
 Воображению  поэта.

 Я  сердцем  никогда  не  лгу,
 И  потому  на  голос  чванства
 Бестрепетно  сказать  могу,
 Что  я  прощаюсь  с  хулиганством.

 Пора  расстаться  с  озорной
 И  непокорною  отвагой.
 Уж  сердце  напилось  иной,
 Кровь  отрезвляющею  брагой.

 И  мне  в  окошко  постучал
 Сентябрь  багряной  веткой  ивы,
 Чтоб  я  готов  был  и  встречал
 Его  приход  неприхотливый.

 Теперь  со  многим  я  мирюсь
 Без  принужденья,  без  утраты.
 Иною  кажется  мне  Русь,
 Иными  -  кладбища  и  хаты.

 Прозрачно  я  смотрю  вокруг
 И  вижу,  там  ли,  здесь  ли,  где-то  ль,
 Что  ты  одна,  сестра  и  друг,
 Могла  быть  спутницей  поэта.

 Что  я  одной  тебе  бы  мог,
 Воспитываясь  в  постоянстве,
 Пропеть  о  сумерках  дорог
 И  уходящем  хулиганстве.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362511
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 06.09.2012

Я тобой овладею « силой»

Я  тобой  овладею  «  силой»,
   Это  будет  наша  игра,
 Помнишь,  сама  мне  твердила,
 «  я  хочу  тебя  без  ума».

 Будет    все  неожиданно  просто,
 Буду  нежно  тебя  целовать,
 А  потом  ,  грубо  брошу  на  простынь,
 И  начну  одежды  срывать.

 Руки  цепко  сомкну  в  изголовье,
 Нужно  шею  твою  укушу,
 И  без  всяких  уже  предисловий,
 Я  себя,  в  тебя  погружу.

 Будешь  ты  подомной  извиваться,
 Чтоб  за  руку  меня  укусить,
 И  с  желаньем  навстречу  бросаться,
 И  движеньем  каждым  твердить..

 «  Да,  хочу,  я  все  время  хотела,
 Но  тебе  не  смела  сказать,
 А  теперь,  свою  душу  и  тело,
 Я  тебе,  готова  отдать.»

 Улыбнёшься  мне  нежно  и  мило,
 Будешь  томно  «милый»  шептать,
 Я  тобой  овладею  «  силой»,
 И  не  раз  ,  мы  так  будем  играть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362053
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 04.09.2012

Нам так лучше, быть на расстоянии

Я  спокоен,  но  еще  немного  тлеет,
Жар  всепоглощающей  тоски,
Твердо  знаю,  в  мире  тленом,
Мы  с  тобой,  воистину  близки.

Мы  друг  друга,  понимаем  с  полуслова,
С  полуправды  знаем,  что  по  чем,
Потому  я  верю  в  счастье  снова,
И  хоть  редко,  все  же  мы  вдвоем.

Нам  так  лучше,  быть  на  расстоянии,
Чтоб  друг  друга,  чувствами  не  сжечь,
Наслаждаться    редкими  свиданиями,
И  любовь  свою  в  душе  беречь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361903
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.09.2012

Тебе как прежде, сняться паруса

Тебе  как  прежде,  сняться  паруса,
 С  красивой  алою  раскраской,
и  ждешь,  что  отворяться  небеса,
и  станет  жизнь,  волшебной  сказкой..

и  в  этой  сказке,  будет  принц,
и  яхта  в  золотой  оснастке,
 и  пред  тобой  все  падут  ниц,
 но  вот  себя,  не  вижу  в  этой  сказке.

Я  зритель,  тот,  что  улыбаясь,
 Душой  возрадуется  за  тебя,
 И  растворится,  не  прощаясь,
 Навеки  помня  и  любя…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361832
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2012

Всем скажу я, что такое счастье:

Всем  скажу  я,  что  такое  счастье:
 С  глаз  любимой  целовать  слезу,
 Заслонив  ее  от  всякого  ненастья,
   Снова  обрести  в  душе  весну.

 Ждать  подолгу,  безнадежно  верить,
 Задыхаться  жгучею  тоской,
 Чтоб  нежданно,  в  неприметный  вечер,
 Вновь  услышать    –  я  живу  тобой.

 И  другого  счастья  мне  не  надо,
 Как  в  глазах  любимой  утонуть,
 Через  годы,  встретиться  вновь  радо,
 И  сказать  –  ты  мой  навеки  путь..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361695
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2012

Мы думаем, что разум и душа

Мы  думаем,  что  разум  и  душа,
 Могут  шагать,  совместно  ,  не  спеша,
 Но  они  слишком  разные  понятия,
 Один  носит  костюм,  другая  платье.

 И  разум  в  своей  логике  железной,
 Смеется      над  душою  бестелесной,
 «ты  жаждешь  тела,  да  еще  чужого,
 Словно  забыла,  что  оно  оковы..

 В  которые,  до  смерти,  как  в  темницу,
 Судьба  запрячет  грешную  блудницу,
 За  прегрешения  любви  продажной,
 Рождённые  порочной    жаждой.»

 Душа  спокойно  говорит  в  ответ,
 «  мои  искания,  только    робкий  свет,
 В  лучах  которого  рождается  искусство,  
 Ведь  люди  жаждут  истинного  чувства..

 И  тот,  кто  ищет,  может  оступиться,
 В  тоске  немой,  в  глухую  стену  биться,
 Ведь  целью  всех  духовных  изысканий,
 Есть  поиски  любви,  но  без  страданий.»

 Их  диалог,  так  часто  в  наших  мыслях,
 Звучит  на  протяжении  нашей  жизни,
 И  только  у  вселенского  порога,
 Мы  понимаем  –  наша  жизнь  дорога..

 Порой  тернистая  и  скользкая  тропа,
 Сквозь  испытанья    и  чужие  города,
 Где  разум  жаждет  обрести  покой,
 И  где  любовь,  все  ищется    душой..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361401
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.09.2012

Словесным стану ковалем

Словесным  стану  ковалем,
 Из  слов  скую,  алмазные  браслеты,
 Проливши  мысли  золотым  дождем,
 Нарушу  все  возможные  запреты..

 В  душу  твою,  проникну  вором,
 Покой  из  твоих  мыслей  украду,
 Лирическим  ,  неспешным  разговором,
 Тебя  я  собою  уведу..

 И  овладею  телом  и  сознаньем,
 Ты  возжелаешь  страсти  роковой,
 И  души,  слившись  в  сладостном  желании,
 Навеки  вместе,  обретут  покой..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361400
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.09.2012

Где половинки , смогут целым стать. .

Мне  так  хотелось,  быть  простым  прохожим,
 Бродящим  в  безразличии  косных  слов,
 И  чтоб  мороз  не  пробирал    по  коже,
 В  мучительном    рождении  стихов.

 Порой  и  мне    казалось,  что  под  силу,
 Струну  в  душе,  заставить  замолчать,
 И  мыслей  страстных,  грешную  трясину,
 В  стихах  своих  не  постигать.

 И  я  молчал,  взирая  безучастно,  
 На  быстротечной  жизни,  яркий  хоровод,
 Но  твой  звонок,  ночью  ненастной,
 Моих  сомнений,  разрушил  небосвод.

 И  снова  слово,  разрывает  мысли,
 На  строки,  на  катрены,  на  стихи,
 И  одного  хочу  я  только  в  жизни,
 Чтоб    твои  чувства,  не  были  глухи.

 Я  в  них  пробьюсь,  любовным  резонансом,
 Тебя  заставлю,  верить  и  мечтать,
 Жизнь  разложить,  безумным  пасьянсом,
 Где  половинки  ,  смогут  целым  стать..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361221
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.08.2012

А я еще, люблю, надеюсь, верю. .

А  я  еще,  люблю,  надеюсь,  верю,
Что  долгожданной  встречи,  час  пробьет,
 Моя  Любовь,  открыв  навстречу  двери,
 К  себе,  меня  из  грусти  заберет.

 А  мне  еще,  так  хочется  напиться,
 До  полусмерти,  тела  ее  ласки,
 А  мне  еще,  так  нужно  возвратится,
 В  горячие  объятья,  зимней  сказки.

И  лишь  сгорая,  с  нею,  снова  в  страсти,
 Огонь  тоски  в  душе  я  укрощу,
 Освобожусь  от,  мрачной  грусти    власти,
 И  в  радость,  свои  мысли  обращу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360892
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.08.2012

мне, говорили были жрицы

янне    345564

мне,  говорили    были  жрицы,  любви  изысканной  когда-то,
 они  тепло  свое  дарили,  их  нежность  была  как  награда,
 их  страсть,  в  душе  воспламеняла,  сокрытый  робостью  талант,
 и  даже  скромный  ,  юный  мальчик,  могучим  становился  как  Атлант.


это  лишь  скромная  рецензия  на  красивые  стихи  которая  может  со  временем  выльется  в  что  -  большее,  а  возможно  кто-то  подумает  что  это  реклама  стихов  автора  Янна.  Раз  думаете  уже  хорошо

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360624
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.08.2012

Почему так грустно, почему?

Не  хочу,  теперь  уж  ,  не  хочу,
 Обращаться  к  той,  что  не  ценила,
 Что  любовь  мою,  подобно  палачу,
 В  камеру  печали  заточила.

 Мне  казалось,  только  лишь  казалось,
 Я  смогу,  любовь  в  ней  разбудить,
 Но  в  душе    осталась    только  жалость,
 Прошлых  чувств  не  возродить.

 Не  пишу,  стихи  я  не  пишу,
 Я  скорее  шут,  под  маской  лира,
 Не  ценившую,  с  улыбкой  отпущу,
 И  кабак,  станет  моей  квартирой.

 Мне  не  надо,  больше  уж  не  надо,
 От  нее  восторженных  речей,
 Не  хочу  в  ее  купаться  взгляде,
 От  сегодня  я  уже    ничей.

 Почему  так  грустно,  почему?
 Господи,  ну  в  чем  я  провинился?
 Неужели  это  потому,
 Что  безумный,  искренне  влюбился..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360418
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.08.2012

"Я все тебя, еще люблю "

Я  выброшу  из  дома  ручки,
Сломаю  все  карандаши,
И  музу,  нежную  подружку,
Прочь  прогоню  с  своей  души.

Сожгу  всю  чистую    бумагу,
Заброшу  в  угол  телефон,
И  в  кабаке,  затею  драку,
Чтобы  забыть  тебя  как  сон.

Напившись  горечи  до  края,
Тоску  в  вине  я  утоплю,
Жаль  не  поможет    это,  знаю,
 Я  все  тебя,  еще  люблю  ..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360209
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.08.2012