| Сторінки (3/243): | « | 1 2 3 | » |
Cкажіть, літа мої, скажіть,
В якого воза запряглись сьогодні?
Чому в дорозі він рипить,
Хіба його колеса вже не годні?
І кінь підкований біжить,
І їздовий ( що в возі) має досвід.
А я – без спокою на мить,
То ями і горби, то ніч і досвіт.
Чи не туди я сіла знов?
Чи, може, не по тій дорозі їду…
Чи віз так довго без обнов
Стояв, то може замінить без сліду…
Піду я з посохом в руках,
І вузлика з пожитками – на плечі,
І буду на своїх правах,
А це важливо може буть, до речі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2012
«Забудуться і погляди, й слова...» (Леся Геник «Забудеться»)
Любила…Так тебе любила…
Не варто…Боляче…Німе
те почуття було…Зомліло,
коли побачило тебе…
Коріння рвало, виривало
з душі і пам’яті. Мине…
бо все в житті не раз минало,
то хай тепер і це мине…
Не буду!.. Всі слова за грати.
Любов чи ні…А я жива
була. Себе таки піймати
в тобі я так і не змогла..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012
Сховали кохання в клітку
(Навіщо було кохати…)
Чиє воно, а чи звідки?..
Питала тихенько мати.
Сховали любов за грати
(А що ж бо його робити…)
І можуть же так кохати!..
Аж їм дивувались діти.
І вирвалось вже на волю
З пітьми на пекуче сонце.
Стогнало, питало долю
На волі ж бо є віконце?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012
Може доля?.. Приходять думки
(Оправдання таке простіше)
І не хочемо, все – навпаки
І німіє, німіє…тиша.
То ж бо доля!.. Вкладають думки
І повірити в це можливо.
Кроїм, ріжем самі залюбки
Сподіваючись – буде диво!
Доле, доле… В чиїх ти руках,
У своїх чи Господніх в небі.
Див не станеться, коли по швах
Трісне там, де було не треба…
Долю творимо часто самі,
Опустивши смиренно плечі,
Може вийшли б із нас ковалі?..
А кувати ж можем, до речі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2012
А він уперше не сказав «добраніч»,
Вночі приходили якісь химерні сни…
І думку бив кривим ціпком параліч,
Підказував – прийми і спокій поверни.
Того ми любимо, хто нас не бачить,
Нас часто люблять ті, кого не чуєм ми.
Але коханню доля не пробачить
Украдене… Як аксіому це прийми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2012
Вона боялася розбитися об скали
Його бажань, утіх чи почуттів…
А хвилі різко і безбожно піднімали,
У бризках піни погляд аж німів…
Десь води моря берег ніжно обнімали,
Не розійтись ні в ночах, ні у днях.
Між іншим, там самотню гальку обмивали,
Шліфовану…Ціловану… Ба-бах!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2012
Смакувало в полі жито
Сонцем й росами умите.
І підспівував ячмінь,
Вуса підстригати лінь.
А пшениця сумовита,
Вітром досі не роздіта.
Гучно токував овес,
В вікомішанці – прогрес!
Ось таке у полі диво,
Так живе хазяйська нива.
Я й собі провів там день,
Дзвоником співав пісень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2012
Ми сподіваємось, що будемо ще жить,
Все ждемо вихідних, або відпустки влітку,
У святки можемо тихенько ворожить,
З клубка свого життя крутить тоненьку нитку.
Ріка життя несе через глибини вбрід,
Спускаємось униз чи сходимо угору.
На жаль цей шлях не можна повернуть в обхід,
Сприймай як аксіому дійсність цю сувору.
Хіба то краще, як життя ні в сих, ні в тих,
Його не потім, а тепер любити треба.
Життєва істина простіша із простих –
Іде для щастя зараз час, бо є потреба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2012
Пам’ятаєш, просила тебе, не буди ти природу мою, що неспита.
Ти не чув, не хотів, не збагнув, пригортав ти до ранку мене сумовито.
Все тому, що ігристе червоне вино вже було нами трохи надпите.
Розбудив, ти не просто мене розбудив, ти в думках мене змусив тремтіти.
За вікном світить сонце і в небі блакить, а частенько й дощі завивають,
Бо природа не спить, час летить, я до серця так міцно тебе пришиваю.
Ти його поцілунками навпіл розбив, склеїть в ціле чи буде вже змога.
Я до тебе лечу, у думках тріпочу, забуваю і страх, й осторогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2012
Привези мені щастя з собою,
Якщо потяг його дотягне.
Тільки, щоб не лягало тугою,
Посміхалось, було осяйне.
Привези мені щастя, так хочу,
Щоб колосся у ньому було.
Зберігатиму я дні і ночі,
Щоб зерно до весни проросло.
Повні вінця та ще й з головою,
Не розхлюпаю й краплі, до дна
Буде щастя прозоре тобою.
Ми його заслужили сповна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2012
Вітром кохання умите,
Сонцем ціловане ніжно,
Заколосилось, мов жито,
Заквітувало запізно…
Схоже, в медах настоялось,
Запах з п’янким ароматом,
І полину не злякалось,
Стало для нас терпким святом.
Що ж там, у буднях, лишилось.
Хліб і вода із криниці,
Може чиясь ще й немилість,
Але ж вода… не напиться!
Будні і свята злилися,
Квіти і терни змішались
Подихом свіжим із лісу.
Що ж нам насправді дісталось?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2012
Я дякую долі, що ти в мене є,
Як пахощі трав серед літа,
Як сонце в блакиті, таке осяйне,
Трава, що росою умита.
Я дякую долі, що я в тебе є,
Як тихий причал у негоду,
Як хвиля, що мовчки до берега б’є,
І зорі – не зраджують зроду.
Я дякую долі, що любиш мене,
Як вітер, що в спеку голубить,
Як дощ, що землі все-одно не мине,
І небо, що мрій не осудить.
Я дякую щиро – люблю я тебе,
Як вільного птаха на волі,
Як небо далеке, таке голубе,
Шляхи, що охрещують долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2012
То ужарить спекою по квітах,
То дощі із градом з неба б’ють.
А тоді чекаємо від літа
Врожаїв, і де у тому суть.
Множим бруд і риємось в білизні,
П’ядесталим своє чесне я.
А буває ж потім в когось прісно…
Наша совість - мов оте ягня.
Скільки ж тих образ у цьому світі,
Заздрощі, як жаба земляна.
Не судім – не будуть нас судити,
Так говорить заповідь одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012
За що з тобою кара нам
Кохати, а між нами річка.
За берегом крутим словам
Не долетіть в глибоку нічку.
За що з тобою щастя нам
Кохати, у човні ми разом.
Гойдають хвилі зорі там,
А місяць є дороговказом.
До берега колись приб’є,
Чи понесе далеко в море.
Там серце і твоє й моє
Заляже у воді прозорій.
На дні глибокім зацвітуть,
Удвох веселкою заграють.
Природи в цьому, мабуть, суть,
Із двох сердець одне складає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2012
Я іншою бути не можу,
Як крига холодна з тобою.
Молю я крізь сльози – дай Боже
Жалю не зробитись рабою.
Як льоду в спекотному серпні
Триматись в воді без морозу?
Втомилася, болі нестерпні.
Щодня треба дозу наркозу.
Вже літо схилилось на захід,
Весна твоя тло не пробудить.
Наїлася зболених ягід,
Від зайвої порції нудить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
Як страшно, коли телефони мовчать,
Завис весь ефір, ти нікому не треба.
Чи може забули, а як мені знать,
Сяйнути увись, аж до самого неба.
Побачить усіх із польоту орла,
Заглянути в душі і взять у долоні.
Чи щирими будуть, я б рада була,
Аби не відчула я сльози холодні.
Шукаєм причину і можем без слів
Порвати нитки, що навіки нетлінні.
Якби один одним насправді горів,
Знайшов би хвилинку одну неодмінно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
Як же я просинатися хочу
У гарячих обіймах твоїх.
І вдивлятися в очі навпроти,
І читати несказане в них…
Вдень за руки іти вдвох з тобою.
Зліва - поле, а справа – стерня.
Ну, а прямо – дорога з грозою,
Небезпечно іти навмання.
Як же хочеться вдвох засинати
І тремтіти від дотику рук.
І щоб зранку нагримала мати,
Що життя вже вирує навкруг.
Та одна просинаюся зрання
Несміливо ступаючи крок.
Сон чи марево?.. Ні – це бажання,
Бути вдвох – запізнілий урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2012
Ох, здається я тебе люблю…
Вуста шептали у знемозі.
А тіло вже без остороги
Во-ла-ло!!!..
Розум стих, не міг…
В словах я можу сумніватись
Та у очах твоїх я бачу…
А хвилі штормові гойдають
Обох, ох…
Кохаю…Знаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2012
"...А серцю спокою нема,
А серцю спокою нема...". Віктор Кучерук "Зимова пісня"
А душа співає, а душа горить,
То – дарунок долі, неповторна мить.
Літній цвіт буяє, чи кругом зима,
Вітре буйний, чуєш, спокою нема…
Ти підняв на крила, в вальсі закрутив,
Та попала в хвилю знов громів і злив.
Вітре буйний, чуєш, спокою нема…
Там, в душі глибоко, совість промовля.
Вітре буйний, чуєш, сумніви розвій,
Що іду по лезу вистражданих мрій…
Вітре буйний, чуєш, ти торнадо стань
І розбий об скелі корабель вагань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2012
Я думала, що я така…
Така…така…що аж єдина,
Але біжить ріка стрімка
І не з’єднать дві половини.
Любить – це краще, ніж забуть,
Але любов буває кара.
Забути краще вже мабуть,
Якщо страждальна вийшла пара.
Не треба слів, вони мовчать,
Коли сказать нема нічого.
Подій не треба зупинять,
Не в наших то руках ця змога.
П’янить дурман, як той оман,
Бо ти сказав – найкраща в світі.
Але туман… - розвієш сам,
Коли думки стануть роздіті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2012
“Нічого вічного
під вічним небом -
сама лиш Вічність...” (Адель Станіславська)
Чи вічна в вічності
Любов?..
Вона згорить до тла
Немов
Сосна у полум’ї
І знов
Воскресне паростком
З основ
Для вічності таки
ЛЮБОВ!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2012
До серця припливають хвилі,
В душі крокує караван
Думок, потоки слів красиві…
Ніби вдихаю газ метан…
Я задихаюсь, плин емоцій
Нуртує збуджений Пегас.
Згадавсь старенький Песталоці
І як колись кохала Вас…
І раптом квіти, я і поле,
В житах волошки голубі,
До болю все кругом знайоме,
Мене, ти, просторе, прийми.
І спокою мені не буде,
Живу з роями в голові,
Хвилюють ночі, дні і люди,
Ромашки скромні польові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2012
Я хочу тебе любити
Не так, щоб сумно й далеко.
Торкатись руки, щоб квіти
Цвіли у гнізді, лелеко.
Я хочу дивитись в очі
Сумні, але тут, навпроти
І бачити сни пророчі,
Минать круті повороти.
Не все ж бо збутися може,
Вже стали руді каштани.
І літо чомусь тривожне,
Зима його не дістане…
Я хочу, самотній бранцю
Торкатись тебе вустами,
Цілунком будити вранці,
Варити пахнющу каву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2012
Я тебе зацілую зорями,
А на серце поставлю замок.
Враз на хвильку я стану кволою,
Щоб від сліз той замок не промок.
Ти у небі засвітиш місяцем,
Ясночолим, як весь білий світ.
Витреш сльози мої. Запихану
Пригорнеш - сльозам буде ліміт.
Ми у небі крокуєм парою,
В невагомості будемо жить.
Наша воля гуляє хмарами,
Бо в неволі не можна любить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2012
У снах я часто там, де народилась,
Чужа вже хата, інший тепер двір.
Та тільки клени зовсім не змінились,
Над ними небо голубе, повір.
І яблуні чекають у знемозі,
Почервонівши, падають в траву.
Чи пам’ятають, хто життя їм множив –
Ростила мама яблуньку нову…
Гуляє вітер вулицею зліва,
Що справа – споришами поросла.
На цвинтарі вже заросла могила
І доля у сусідів непроста.
Прийшла у двір чужими я ногами,
А вікна аж стогнали – загляни.
І інші квіти, як були у мами,
Десь ділись край дороги ясени.
Дитинство тут гуляло босоноге
І в юності розлогі береги,
В городі працювали до знемоги,
По-іншому ж бо жити не могли.
У спогадах село вже потопає,
Схилились пам’яттю мої думки.
Над згадками видніється заграва,
Та в снах лечу туди я залюбки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2012
Аудіовірш http://youtu.be/3FCU2-zXETA
На що ти скаржишся, Скаржинко?
Що жити так полинно-гірко,
Що двадцять хат життя лиш обніма.
Куди поділась радість, дивно…
Живе природа-королівна,
А сміху вже дитячого нема.
Там баба Настя призьбу маже.
Зігнувшись, нам так сумно каже –
Сама я тут на вулиці, одна…
І чепурна ота оселя,
Як той оазис, що в пустелі
Надію на життя ще подала.
І вишні, що діди садили
Так рясно знову уродили,
А пам’ять вже, як ягода гнила.
А під шовковицею п’янка,
Там зустрічають день до ранку
Оті, що у селі – чоловіки.
Навпроти нас життя стрічає –
Марія-«пані» нас вітає.
Синець під оком – будні нелегкі…
На що ти скаржишся, Скаржинко?
Дитя мале, чиясь Надійко,
За скільки миль до школи побредеш?
А зліва пустка, й справа пустка,
У горлі вже образи згусток.
Невже ти, Україно, в прірву йдеш?
Повстань з колін Життя й Надія,
На що нас мати породила?..
Майбутнє, ждеш, а може ще зовеш?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2012
Мої думки десь там, не тут
І на душі моїй тривога,
Вони мене чимдуж несуть
На камінь, де верба розлога.
Їй вітер коси розпліта,
А ти з моїх – знімаєш стрічку,
До ранку ми на берегах,
Вона ж одна у темну нічку.
А в чім різниця?..Ті думки
Гуляють і сидять у хаті,
Надію тішать залюбки,
Хоча між душами прип’яті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2012
Жовте-жовте поле – соняхи цвітуть!
Зранку посміхнулися і за сонцем в путь.
Шелестять причесані тихо пелюстки,
Вітер заплітав би їх в коси залюбки.
Опускають очі, відвернувши в бік,
Зашарілись ніби то, вітер уже й звик.
Дивишся заквітчана жовта благодать,
З нею дуже хочеться сонце зустрічать.
Посміхнутись небу в голубу блакить,
Вітер ніжно й лагідно з сонцем гомонить.
Жовтими литаврами загримів оркестр
В розпалі гармонії і краси семестр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2012
Між нами ціла ніч, замислилась, так треба...
Шугає чиясь тінь в кімнаті по кутках.
І місяць у вікно привіт прислав від тебе,
Заплутались думки, немов гачок в нитках.
Між нами цілий вік, а з неба шепчуть зорі,
Розгадують життям піднесений кросворд.
Гуляють рвані сни, тумани непрозорі,
Екзамени складу під їх німий акорд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2012
Фонтан любові – сяйво почуттів.
Хто покохає, той його побачить.
І прохолоду ночі спрагло пив,
Хто відчував снагу очей гарячих.
Фонтан любові – іскри почуттів,
Що загорілись полум’ям яскравим,
Вогонь гарячі душі засвітив,
Заповнив люблячі серця розмаєм.
Ми із фонтану бризки наших мрій
Вустами жадібно всю ніч ловили.
Ти у душі щасливу мить посій,
Щоб ми фонтан цей зберегти зуміли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2012
Ти чуєш, любий, осінь за вікном,
А в нас з тобою на порозі щастя.
Сувоєм цілим сіре полотно
Життя сьогодні вибілить припасло.
Знайдемо разом згарище життя
І наберемо попелу у жмені,
Замочимо наділене буттям
І щастя пустить пагони зелені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2012
Грози рвали, а блискавки різали небо.
Там стогнала душа, треба так, чи не треба.
Колісниця вогнем думку ту розпікала.
Що робити? Як далі? І знати не знала.
Раптом небо затихло, веселка заграла,
Семицвітний вінок у волосся вплітала.
Стало дихати легко, я вітру гукаю:
«Що робити? Як далі?» І знову не знаю.
Вітер хмари погнав, простягнув мені руку.
Ми у вальсі кружляли, а серденько стука…
Уже квітів букет до душі пригортаю.
Що робити? Як далі? Я так і не знаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2012
Закритий простір і відкриті душі
Переплелись в одне корінням і гіллям.
Глуха стіна, мабуть її не зрушить,
Або збирать німе каміння разом нам.
Волає розум і розбите серце,
Його осколки грізно врізались в думки.
Тепер у жилах кров біжить із перцем,
А навкруги плітки зібрались залюбки.
Життя, як піт солоний в очі ллється,
Хустини, як завжди, в руках моїх нема.
Я не ховаю сліз, яким не йметься,
А позбираю в жменю, вмиюсь, як німа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2012
Болить. Пече. Пульсує. Ниє.
Кричу. Мовчу. Тремчу і млію...
Щемить, Лоскоче. Стукає. Німіє.
Терплю. Боюсь. Молюсь: "О. міє!.."
Переболить. Перепече і перениє.
Перекричу. Перемовчу і не зомлію.
Перещимить. Перелоскоче. Заніміє.
Перетерплю. Я не боюсь:"О, міє!..."
І не болить, і не пече, і вже не ниє.
Я не кричу, і не мовчу, але й не млію.
І не щемить, і не лоскоче, не німіє.
Стерпіла все! Й не страшно вже:"О,Міє!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2012
Без пафосу і зайвих слів
Я рідну мову хочу знати.
Вкраїнську, нею говорив
Ще прадід, дід і рідна мати.
А дочки наші і сини
Державну мають перш вивчати.
Її ти, Боже, борони
Від долі кинутої хати..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2012
Це у кого трояндовий рай,
А у мене – ромашкове диво.
Десь гуляє на серці розмай,
Ну а я – у ромашках щаслива.
Їм у очі загляну на мить,
Доторкнусь білих вій – такі чисті.
Ні, не можу я їх не любить,
Бо душі це квітуче намисто.
Жовтизною, як сонцем горять,
Пелюстки, як невинність незвична.
До душі буду їх пригортать,
Щоб зігрітись теплом променистим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2012
Зозуля нам в дорозі рахувала кроки,
А я чомусь гадала, що рокИ,
І не подумала, що прожила вже рОки,
Йде відлік не вперед, а навпаки.
А може то дала вона мені уроки?
Не все ж в житті рахується, як вік.
Людські стосунки, їм якби отак…нівроку –
Узяв життя й як поле пересік.
Ку-ку, ку-ку – вслід посилала щохвилини,
А я той спів ловила, як життя.
Красиве, зачасту таке несправедливе,
Як та зозуля, що не зна дитя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2012
Я соловейка слухала вночі,
Сміялись зорі, щось шептало небо…
Далеко закричали десь сичі,
Гілки гойдались, їм обнятись треба.
Світанком аж пташиний передзвін,
Я музику природи тут почула!
Всі раптом заспівали, хто хотів,
До ранку так заснуть мені й не сила.
Нехай зозуля щедро накує
Років цьому прекрасному оркестру.
А що прекрасніше сьогодні є?
Я за гармонію земну й небесну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2012
Сьогодні мені нагадала береза,
Що думка моя має бути твереза.
В березовім гаю я клена знайшла,
Під нього сховалась, а він промовляв:
«Тебе захищу, коли стануть морози,
Страшні буревії і літнії грози.
Це краще, як в полі лишитись самій
І віття торкалось уже моїх вій».
Сльозу я зронила, сховала від клена,
Думки зароїлись, як бджоли у мене.
Зраділа, що можу сховатись у тінь,
До нього тулитись, коли заметіль.
Спасибі березі, яка нагадала,
Що клен і вона у гаю цім недаром…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2012
Я в минуле іду. Споглядаю пожовклі портрети.
Повернула в ту мить найдорожче… Сонетом
Лине музика давня забута неначе. Навпроти
Вже вмостилася пам`ять в оті раритети.
Я проходжу скоріш в оті вулички ближні і дальні.
Відчуваю любов щонайменше… Проблеми
Вже у сни відпливають глибокі одначе. Реально
Дзвони ночі і дня я чую кожен окремо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2012
Нинішній п’ятикласник Богданчик появився в гуртку років три тому. Маленьке хлоп’ятко з перепічкуватим обличчям і хом’ячковими щічками розкривало ротик і без кінця щось вигукувало. Воно ніяк не хотіло мовчати, кричало голосніше від інших і завжди спішило знайти пригоди на свою голову.
Зачасту його штаненята сповзали і рука машинально підтягувала резинку, одночасно витираючи рукавом рівчак під спітнілим носом.Засмаглі хом’ячкові щічки були вкриті брудом, розмазаним грязними руками вперемішку з гіркими слізьми.
Якби був уважним і наполегливим – з нього вийшов би гарний турист. Швидко ловив ази туристської техніки, безстрашно лазив по мотузках, стрімко "летів" вниз, не встигнувши навіть причепити суддівську страховку.
Йому так хотілося бути першим!
Та раптом Богданчик пропадав то на тиждень, а чи й на добрий місяць.
Грайливе безтурботне дитинство гукало покарабкатись по деревах, поганяти м’яч, чи просто побродити околицями села.
І тоді хлопченятко ніяк не могло наздогнати науку, що отримали інші дітлахи, мовчки знімало спорядження і спішило поїхати додому.
Та все-таки Богданчик вдавав з себе дорослого чолов’ягу. А як же інакше? Старший брат, Сашко, уже турист з досвідом!
Одного разу з радістю підбігши до керівника гуртка, простягнув правицю і сказав: "Добрий день, Василю Олексійовичу!". З побаченої картини присутні "рвали животи". Але добре, що вже - "Василю Олексійовичу!" Ще рік тому, несміливо смикаючи керівника за полу куртки, гукав: "Дядьку!" І тоді присутні теж "рвали животи".
А торік хлопчик пропав надовго. Діти сповістили – сім’ю спонукало страшне горе - смерть батька. Він замерз прямо у дворі дому, в той час,коли дітвора грілась біля теплої грубки, чи то від серцевого нападу, чи ще від чого іншого…
Дитинча враз подорослішало і, появившись на занятті, тихо сказало:
"У мене помер татко…". Тоді мені, дорослій жінці, прийшлось непомітно витирати сльози грязними від мотузок руками…
А потім ми обнялись, притулились і так були схожі один на одного – на наших щоках був розмазаний бруд… Та в ту хвилину це було неважливо, бо ми так розуміли один одного… За ці роки мені не забути ще одних сліз мого любимого "гаврика".
Богданчика не взяли в похід. Надто маленький він був і ще не готовий до таких випробувань. Важко сказати, що то були за сльози?.. Чи то гіркої образи, чи безпомічності, чи надій і сподівань на майбутнє.
Але тоді я пообіцяла сама собі – наступного літа для таких, як він, похід неодмінно буде.
Богданчик ( продовження)
Богданчик, Богданчик…Я так сподівалась і стільки надій покладала на цього хлопчика! Здавалось, він такий добродушний і беззахисний.
Не знаю, чи помилятися, це природно, але я помилилася. Він має всі дані, щоб виправдати надії спортсмена- туриста. А от душа…
Нинішнього літа я взяла Богданчика в похід. Він підріс, змужнів, став маленьким коренастим чоловічком. Скільки радості було! Безкінечні запитання:
- Тамаро Марківно?!.. Тамаро Марківно?!..
Я довірила йому найціннішу ношу – казанки, які напередодні він так старанно почистив до блиску і з такою гордістю мостив їх на дно рюкзака.
Прудкий, як ящірка, він не міг всидіти на місці, все шукав пригод на свою голову. На автобусній зупинці бігав за голубом – хотілося впіймати. Яким же було моє здивування, коли побачила, як Богданчик цілиться в пташку куском кори дерева.
- Хочу вбить, - спокійно сказав він. Знаєте, як я їм голови відкручую! Сусід приносить.
Я ніяк не могла второпати, звідки така жорстокість і задоволення від сказаного і не дай Господь, від зробленого. Починала пояснювати, що все живе хоче жити…Але мої слова, мабуть, пролітали мимо, бо подібні випадки траплялись все частіше і частіше. То задавлений жук чи павук, то розповіді про жорстоке розчленування ящірки, втоплених котенят чи вбивство пораненого кота.
Бесіди вели гуртом, дорослі і діти. Але, здавалось, хлопчик не чув. Мені так хотілось, щоб в дорозі трапилась щось таке, що викликало б жалість у дитини. Я на щось сподівалась…
Раптом, ідучи по сільській вулиці, побачили збиту машиною курку. На її понівечене тіло було дивитися моторошно.
Так, - подумала я, - хлопчик зараз пожаліє нещасну птицю. Але Богдан аж присів над шматованим м’ясо-пір’ям і з цікавістю розглядав побачене.
І десь взялось неприємне прізвисько – Живодьор. А згодом появився ще й Зек. І став мій Богданчик Зеком-Живодьором…
Переконувати чи соромити було безрезультатно, бо хлопчик своє прізвисько підтверджував новими діями – на вогнищі жарив, запікав, палив дебелих гусениць, яких на деревах біля місця нашої ночівлі було предостатньо.
Я переконана, що в житті знайдеться сильніший від Богдана, але не дай Бог – жорстокіший… Повідала дітям страшну історію життя, але Богданчика вона не вразила.
Замилувавшись красою рідного краю, насолоджуючись співом пташок, крекетом жаб, ми одночасно піймали в душі маленького хлопчика насолоду від смерті тваринок, бурних фантазій про полювання, жорстокості. Що це? Виховання чи відсутність його? Гени чи вплив оточення? Думки рояться в голові і я ставлю перед собою нові завдання – пробудити душу маленької людини.
Богданчик не повинен носити таке страшне прізвисько – Зек-Живодьор.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347365
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.06.2012
Присутність в просторі небеснім…
Серед світил в голубизні,
Ніби в раю, розквітли весни,
А в них і я, і ти, і ми.
Неждано літо стоголосе
І раптом в небесах гроза.
Ти розплітаєш мої коси,
Боюсь залишитись одна.
Не хочу прямувати в осінь,
Бо недалеко там зима.
Хто ж буде розплітати коси,
Де райских весен вже нема?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2012
Злободенне життя переносить у сни загадкові,
Відкриває думки і породжує інше буття.
Я в ковчезі пливу, так боюсь заблудитися знову,
Чую голос прокляття, а в мене в душі каяття.
Я на сповідь життя поведу в полотняній сорочці,
Повитягує з серця гріховні осколки душа.
В посмугованім дні я у пекла знаходжуся точці,
Ну а райського саду до цих пір у снах не знайшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2012