| Сторінки (19/1846): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Там десь вітри змальовують слова.
У філіжанці ночі стинуть зорі.
Ще вчора майже була я твоя...
Кохання,що складалося з історій,
Яким би заздрив кожен,хто писав.
Ти вмів мене піднести вище щастя.
Та вчора так тихенько:
-Не кохав...
Хай мрії всі до одної здійсняться...
Та що мені без тебе.Отих мрій
Набрати би і кинути у прірву.
Я так хотіла,щоб назавжди мій...
Ну як тебе зсередини я вирву?!
Пішла.Іду.Повернуся?Куди?
Мій світ-твій світ...Повернуся.Я зможу.
Чому такі обшарпані сади
Холодним вітром?!Бог мені поможе.
Іду.Пішла.Вертаюся.Змогла.
По стінці твого зсунулась будинку.
Та я тобі більше душі дала...
Ти від сьогодні-навіть і хвилинки...
Казали,що забуду...Та змогла...
Я зможу.Сильна.Я пообіцяю
Собі сама.Я осінь одягла
У кольори печалі.Тільки знаю,
Що я забуду.Що піду...Пішла
Біля твого будинку і по стінці...
Я осінь у печаль знов зодягла,
Бо лиш вона так личить цій панянці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2014
Я цілую твої долоні,
Бо ти любиш мене найбільше.
А коли посивіють скроні-
Полюблю я тебе сильніше.
Я цілую тебе у личко,
Обцілую і вкладу спати.
Свічку палю в малій капличці,
Молю Бога тобі все дати.
Я тебе собі намолила,
Бог дивився і посміхався.
Бо кохання-велика сила.
Ти щасливий?Мені зізнайся.
А коли я тебе торкаюсь,
Відчуваю,що щасливіших
Ще не бачив світ...Я благаю:
Притисни мене ще міцніше.
Не відпустиш?Ти обіцяєш?
Найрідніший мій,наймиліший,
Я кохаю...І це ти знаєш...
Я кохаю від тебе більше!
Вище сонця і зір красивих,
Вище неба тебе кохаю.
Я з тобою така щаслива.
Ти мій Янгол...І я це знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2014
Нарізьбить сум печалі до журби,
Складе на тацю осені,що спала.
Куди тепер нести оті торби?
Нехай би десь поблизу заховала.
А я тебе любила до світів,
Де ні птахи,ні осінь не літала.
Якби схотів!Якби ти лиш схотів-
Я й з тих світів би зорі всі дістала!
Все лиш тобі.Бо ти моє життя.
Уся ця осінь,вересень і листя.
Ти тишу чув у осені?Злиття
Усіх раїв!..Ти моє,моє щастя!
Наділа осінь вбраннячко і йде,
Блакитну хустку з неба пов'язала.
А сукню жовту завтра доплете...
Як Україна!Я її впізнала!
А я її питаю:
-Чом мій край
Отак бідує?..Гинуть наші діти...
Вона мені:
-Бо Україна-рай.
Лише вам треба це порозуміти...
Тому вона так вбралася і йде.
Ці кольори як прапор!Вона з нами!
Та сум з журбою знов гуде,гуде
Під чорними,під чорними хустками...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2014
Хай сни тобі насняться найсиніші!
Щоб ти була щаслива в них до ранку.
Хай Янголятка вірші найтихіше
Тобі читають завше до світанку!
Хай дощ іде.А ти в ковдру загорнеш
Себе тепленьку і вкладешся спати.
А хочеш,Юліаночко?А хочеш-
Буду казки всю ніч розповідати?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524112
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2014
Чому тепер листи не паперові?
А то б він звістку прочитав пізніше.
Він цілував півночі кольорові
Малюнки доці.Що ж тепер рідніше?
Вона намалювала небо синє.
Під ним пшеницю жовту.Весь малюнок.
Ці кольори...Як прапор.Щось господнє
У ньому є...Це татові дарунок...
Чому листи тепер не пишуть зовсім?
Він би пізніше знав про оту зраду.
Нехай би не принесла звістку осінь...
А він...Вже дасть собі...Напевно...Раду...
Війна...Війна...Ні в чому ти не винна.
Що я півроку вже не був удома.
Прощаю.Ти ніколи не повинна
Кохать каліку...Ні,та це не втома...
Це просто ноги ниють...Відірвала
Війна мені.Та я лишився жити.
О,моя доню!Ти колись питала,
Чи зможу я рідненька розлюбити
Тебе дитинко!Чи ще повернуся?
Та повернусь...Лише не в наш будинок.
Тепер за Україну я молюся.
Дали мені малий перепочинок.
Казали,що не візьмуть воювати,
Бо ніг немає.Як мені ходити?
Я сам навчився трішки малювати...
Я мушу свою землю боронити!..
Ти не сердись на маму.Ну,не треба...
Вона така хороша!Ти змирися...
Ти бачила сьогодні синє небо!
Моє маля!Хоча б мені приснися.
Чому листи не з паперу?Лиш миті
Тепер достатньо...І листа читаєш...
''Я не кохаю..."Літери розмиті...
Кохана,дуже добре,що не знаєш,
Що лист дістав...І ноги відірвало...
Лише одна душа мене боліла...
Чому в цю мить?..Щом болі менше стало?!
Ти вбити...Замість ворога хотіла...
А я цілую донечки малюнок.
Два кольори:синь неба і пшениця...
В моїй палаті це замість іконок...
Вкраїно...Моя ненько...Мученицьо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524105
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.09.2014
А он ее привел сюда вчера.
Табличка"Хоспис"новая стояла.
Проехали деревни,города.
Какая даль!Да если б она знала,
Что та больница очень далеко!
Что сын все деньги заплатил за это!
-Вернусь,сыночек...
-Мама...Хорошо...
-Я не больна...
-Да я...Ведь не об этом...
-Ты тольку кошку не забудь кормить.
Вам далеко.Возьми ее сыночек.
И я вернусь...Я долго буду жить.
Припомнилось,что ты был как комочек.
Другая кошка все у твоих ног
Лежала ночью,утром,на рассвете...
А помнится-ты сразу занемог.
Я б за тебя и жизнь на этом свете...
Ушел.Иди.Ну что ж,не целовал.
Что целовать,когда она вернется
Через неделю?..Видно,он страдал.
А маленький всегда он к ней прижмется.
Здесь увозили всех под простыней,
Ну почему болеют в мире люди?
А сын придет...И заберет ее домой...
Подлечится и все это забудет.
Врач приходил так редко,медсестра
Читала сказки ей и целовала.
-Так не бывает.
-Есть...
-Вот чудеса.
Какие люди-Ангелы...Не знала...
Уж восемь зим болела.А потом
В окошко кошка ножкой...Так хотелось
Увидеть дом.Увидеть только дом.
Но денег нет.Но разве в деньгах дело?
Что взять на память?Вывеску возьму.
Давно облезли буквы с той таблички.
Спасибо всем.Я очень вас люблю.
Спасибо,моя добрая сестричка.
Не попрощалась.Так,сама ушла.
Куда теперь?Пойду за своей кошкой.
Неделю шла.Но домик свой нашла.
Чуть холодно.Да потерплю немножко.
А утром собралась старушка в лес,
Крестились все,кто только ее видел.
-Вернулась я.Как много есть чудес.
А где мой сын?Неужто кто обидел?
Она жива,ведь он пообещал,
Что будет ждать...За ней пришла лишь кошка...
Холодный ветер ночью завывал
У маленького,теплего окошка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523255
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.09.2014
Звезды ножки кутают
В одеяльца.
Снова они путают
Постояльцев.
Солнышко осталося
На две ночи?
Снова целовалося
Долго очень
С месяцем.Но утречком
Их разлучат.
Сколько есть минуточек?
За что мучат?
Звезды ножки кутали,
Наблюдали.
Влюбленные спутали
И не знали-
Не увидит солнышко
Одеяло.
Ночь своей иголочкой
Зашивала.
Как же нежно прятали
Ножки звезды!
Что на ужин стряпали
Очень поздно?
Ноченька-разлучница.
Солнце,месяц.
Он сумел соскучиться,
К солнцу лезет.
Только ночка спутала
Ему ножки.
Одеялом кутала:
-Спи немножко...
А проснулся вечером-
Солнца нету.
Делать больше нечего.
Он по свету
Ищет свое солнышко
Днем и ночью.
У каждую щелочку
Глядит точно.
Месяц,вы не встретитесь
На планете.
По разному светите
В этом свете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523239
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.09.2014
Я йду від тебе.Завтра.Назавжди.
Лиш вітер з порцеляну голку має,
Нанизує на неї всі сади.
А потім сушить і мене благає
Вернутися до тебе.Та дарма.
Благав і дощ,що кидав краплероси.
Я йду від тебе.Що ж,буду сама
Сплітати туго я осінні коси.
Я йду від тебе!Ти б перепросив...
Я речі всі зібрала.Ти не бачиш?..
Щоб стислось в тебе серце,що згубив
Коханнячко своє...Та ти не плачеш...
-Я йду від тебе...
-Чом лише тепер?
-?!
-Я цього дня чекав вже стільки років...
Я все кохання з пам'яті вже здер...
Зробити би ще тільки...Пару кроків...
Щоби не бачив,як душа моя
Шматована кровила і ревіла...
Казав,що я життя...Хто така я?..
Та,що з тобою і літати вміла...
Ти не провів,адреси не просив.
Хотіла взяти одяг.Та для кого?
Вже вітер мені поле постелив.
А я ж люблю тебе!..Люблю...Що з того?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2014
Уж если добр ты напоказ,
То вычернкни добро ты враз.
А если хвастаешься счастьем,
То в мире нет тебя несчастней.
Ты делай добрые дела
Не для того,чтоб господа
Тебя крутым признали вмиг.
А чтоб смеяться мог старик,
Которому ты денег дал.
И тут же сразу убежал.
Чтобы старушка тебе вслед
Молилася:"Спаси от бед
Его Господь и счастья дай..."
Делай добро и убегай.
А если кто-то вдруг узнал-
Скажи:"Не я..,"-чтоб не гадал.
Чтоб улыбался Бог,вложи
В ладонь все деньги.Докажи
Только ему,что ты сумел
Быть в жизни,кем Господь велел.
Только любовь и доброта
Души спасут,когда врата
Откроет Петр нам всем в раю.
Так будьте добрыми!Молю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523092
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.09.2014
Хай насниться сондрімота.
Ось така в тебе робота.
Хай насняться Янголятка
І малесенькі звірятка.
Ніби в лісі ти ночуєш,
Спів птахів чарівних чуєш.
А ще бачиш мирне небо.
Ось що зараз нам всім треба.
Я тебе поцілувала,
Нічку ніжну побажала.
Каву зранку зварю.Чуєш?
Ти ці пахощі відчуєш.
Ось тобі шматочок сиру...
Я ще миру...Миру...Миру...
Спи малесенька дитинко.
Що відчуєш в цю хвилинку?
Хочу,щоби в твоє ліжко
Янголя поклало ніжки.
Щоб з тобою завжди спало,
І завжди охороняло.
Випери йому крильцята.
Янголятка як дитята.
Скільки рідні налітались!
Натомилися.Признались?
Ліжко купиш ширше.Добре?
Ти дитя моє хоробре.
Я тебе вже цілувала?
Так.І Янголят бажала.
Що ж ти,Відо,забуваєш?
Юліанку обіймаєш.
Спи,дитинко,Бог з тобою.
Янгол обніма рукою.
Я тебе поцілувала,
Колискову заспівала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522115
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.09.2014
Вели на розстріл декілька дітей.
Дорослі так дивилися,що сльози
Самі котились щиро із очей.
Декотрі босі,хоч давно морози.
А серед них найстаршенький був брат.
Він намагався сліз не показати.
Не розумів нічого зовсім кат.
Ну як тепер можливо ще сміятись?
Копали рів самі собі.Мороз
Все намагався цьому помішати.
Чомусь не прозвучало ні погроз,
Ні кат так не хотів чомусь стріляти.
А старший брат з молодшим говорив.
Кат підійшов:
-Про що ти на прощання?
-Та я...Щоби він рученьки розкрив...
І Янголом злетить...До мами зрання...
-Ти набрехав...
-Та ні.Там мама жде...
Це ви її убили в понеділок...
-Стріляйте,дядьку.Стати так?Це все?
Хто на могилі висадить барвінок?
Стріляйте,дядьку.Руки підняла
Моя матуся.Я іду вже,ненько!
Ти прилетиш!Сьогодні не змогла?
Стріляйте,дядьку,ось тут,у серденько!
І тільки старший випустив сльозу,
Та так змахнув,що кат не бачив зовсім.
Якби тепер побачити грозу,
Де грім у ката!..Чом тепер не осінь?
І посміхалось все чомусь дитя,
У ручки склало,плескало в долоні.
Хіба воно побачило життя?..
Летіла куля у маленькі скроні...
А він упав найперший у той рів,
Руками плескав,так хотів у небо.
І бракувало катові всіх слів:
-Чому мені?..Дітей...Вбивати треба?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522074
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.09.2014
Дай тільки руку і тихенько спи.
Я буду тебе ніжно цілувати.
А ти прийшов до мене крізь роки.
Намріяла тебе.Щоби кохати.
Дай руку...Лиш тримай...Не відпускай...
А пам'ятаєш сварки аж до ночі?
Я думала:розійдемось...І край...
Та ти дивився з болем в мої очі!..
Такий...Лиш мій...Єдиний...Назавжди...
Та що ті сварки?Так тебе кохаю!
Дай руку...Ні на мить не відходи...
Тебе знайшла...А де?..Й сама не знаю...
Ти кажеш,що то ти мене знайшов?
Господь зводив ночами нас і днями.
А ти до мене сім століть лиш йшов...
Як те кохання,що живе між нами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521851
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.09.2014
А ты однажды вспомнишь обо мне.
Когда пересчитает осень листья
До одного в прекрасном сентябре.
Да,это я...Тебе совсем не спится?..
А ты однажды снова позовешь.
Тогда,когда лучинки солнце свяжет
Дождем и снегом.Больше не уйдешь.
Но только время между нами пляшет.
А ты однажды скажешь мне:"Люблю..."
Тихонько так,боясь,что я изчезну.
Ты был уверен,что я снова жду...
Но я давно...Страданья все...И в бездну...
А ты однажды письма все сожги,
Бумажные,и те,что в мыслях жили.
Тогда,когда стучат в душе дожди.
Тогда,когда других мы полюбили.
А ты однажды встретишь вновь меня.
Столкнувшись-не узнаю...Не узнала...
Ты будешь пеплом выжигать,где я
В твоей душе живу.Жила...И мало
Тебе столетий,чтоб меня забыть.
Чтобы я не мерещилась в прохожих.
Ну как тебе?..Как мне когда-то жить?..
От имени...Душа...Сердце...До дрожи...
Поймешь,что заменить людей нельзя.
И в реку не войти нам вместе дважды...
Пройдешь...Но равнодушия стена
Нас разделила...Как тогда...Однажды...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521842
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.09.2014
Писала письма.Тут же жгла.
И пепел как лекарство ставит.
О,если бы она могла
Его любить себя заставить!
Писала письма.Разорвав,
Можна жалеть и жаждать встречи.
Представила:он опоздал
К ней только в этот тихий вечер.
Ни сна.Ни отдыха.Она
Подушку крепко обнимала.
Писала письма в города,
В которых осень опоздала
На дни коротких сентябрей.
На цыпочках потом стояла,
Чтоб заглянуть в окошко к ней.
-Придет еще,-все утешала.
Писала письма.Как роман,
Там столько нежности,что хватит
Накрыть огромный океан.
Но лишь слезами она платит
За всю любовь...А годы шли.
Они вдруг встретились случайно.
Наверное,свели дожди.
И повенчать хотели тайно.
Одна лишь встреча...А года
Любовь к нему да растворили.
Теперь она ему нужна.
-Люблю...
-Вы раньше...Не любили...
Прошли года.Она давно
Его забыла...Так бывает...
А он всегда ее лицо
В прохожих ищет.Да,не знает,
Что пепел писем все лечил.
О,сколько писем написала
Давным давно...Он не любил...
Все возвратила.Не искала
В толпе теперь любимых глаз.
Она давным давно любила.
Как жаль,что он любил сейчас.
Ну а она...Давно простила
За нелюбовь...Сентябрь дождил
Ресницы мокрые с дождями...
А он ее теперь любил.
Но не сошлись лишь временами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520926
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.09.2014
Сонце світило наче через дрібне сито,на якому залишались нестерпна пекучість і вимушена втома.Це заставляло посміхатись.Перші дні осені.Дні спокою душі і мальованої печалі.Листя вбирало в себе цілунки сонця і намагалося увібрати навіть фарби.Зжовтівши-пересихало.Хто ж витримає стільки цілунків?Листочки перетворювались в дрібне крихтя і відмирали.Очікуваний час смерті...
Хотілося колись посадити вишню.Таку,щоб вишеньки були аж прозорими.Щоб здавалось,що всередині вода з цукром.Та трішки надкусивши-нахмурити обличчя.Він хотів,щоб вона не була високою.Щоб мама сама зірвала всі вишні.Зробила джем і трішечки наливки...
-Господи,та чому ти допустив,щоб біля цієї вишні плакала рідна ненька?!Ні,зовсім не плакала!Голосила.День і ніч.Щоб кляла оцю війну?Господь,він знав,що клясти не можна.Ненька сама вчила?!Але чому кляне?Господь,зупини це жахіття!Ти ж все можеш!?Зупини!!!Ти можеш зупинити!Я знаю!Тоді чому так?..
Одного разу йому приснився сон.Що сам Господь кожного дня з ним розмовляє.
-Я нічого не буду робити.На все доля,-він лежав і їв вишні з дерева,котре не садив.-Навіщо щось робити?Доля розписана.Полежу ще трішки.Та вишня була зовсім не солодка.Схожа на перець.
-Тобі не сподобалось?-запитав Господь.
-Дай мені солодшу.
-Але ти можеш вибрати,яку посадити.Ти сам можеш вибирати.
-Виходить,я сам можу вибирати.І долю?
-Ти навіть думками стелиш собі шлях.Ти можеш вибирати.Створений по моєму образу..
-На все воля твоя...
Кулі свистіли в повітрі і не чіпали хлопця.Бог був поряд.Він завжди поряд.Здавалося,що молитвенник навіть зігрівав вночі від холоду.В нього була віра.Велика віра в Бога...
-Господи!!!Зупини це жахіття!-кричала сива мати.-Хіба ти не можеш втрутитися?!Будь ласка...Молю тебе...
Та інша людина приміряла одежу і міцно тримала зброю.Їй подобалося вбивати.Серце було скляним.Їй не читали на ніч казок.Ця людина не плакала,коли мачуха в казці знущалась над чужою дитиною...
-Господи...-тихенько молилась мати.-Господи...
Господь закрив руками обличчя і плакав.Стріляли в нього.Бо кожна людина-це образ Божий...І кожен робив свій вибір:вбивати і не вбивати...Людина має право на вибір...Це великий дар Господа.Зупинити все в одну мить-забрати в людини дар вибору...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520866
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.09.2014
-Шо ты мамко моя робіш?
Плоты вышші чом городіш?
-Бы тя сину не забралі...
Бы чужі в тя не стрілялі!..
-Ти ня втримаш силов мамко?
-Знов не спала я до ранку...
Пуйду сама...Ты будь дома.
Я до вшыткого готова...
Хмари сунуть,дощі ллються.
А дись нелюды сміються...
Дись воює чужа маті:
-Як мош мого сина браті?!
Вун стріляє в побратима.
Шо в вас люде за плечима?
Між ногами хвіст і роги!
Йдіть із нашої дороги!?
Так гойкали в Москві неньки,
Молоденькі і старенькі.
Похоронки друкували
На живих!Бись те пропалі!!
Дітий чужих не буває...
Та пан Путін то не знає.
Заганять сина чужого
Помираті до свойого.
А той син є найрідніший,
Він для неньки наймиліший...
Я звертаюсь до Вас мамки:
-Най не сідать син у танки...
Бо і ваш синок загине...
Шо робиті Ви повинні?
Та вам нич не є втрачаті.
Бо ви тоже маті...Маті...
Звержіть царя-Путанина!..
Кожна матір...Ты повинна!..
Вбиваєте українців?..
Не купуйте своїм вінці!..
Ціцьков їх ісь те кормилі...
Чом на войноньку пустилі?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520339
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.08.2014
І скупиться сльоза виймати біль глибокий,
Хоч стільки раз на вимиту долівку
Котилася.Молилася.Та вкотре спокій
Не бачить зовсім.Дощ знімав на плівку
Вантажені селом і містом гіркі сльози.
Десь вивезти б,а то що може статись?
Вони десь виморозяться в глухі морози
І проростуть,щоби навік зостатись.
Сльозинко моя,виривати з корнем знаєш
Той біль,що реп'яхом у душу в'ївся!?
Глуха сльоза...Глуха...Глуха...Чом не виймаєш
Той біль,що біл'ю вкотре отруївся?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2014
Тече річка до потоку,
Серце болить вже пувроку.
Плаче зимля моя,плаче...
Йдеш на войну муй козаче...
Ці бы то колись повілі,
Войоваті ці хотілі
З нами тоты,шо братами
Нас йши вчора називали?
Шо ся стало!Шо ся стало!
Ці ті зимлі було мало?!
Чом ідеш типирь на мою
Престашенною войною!
Зріжу і собі волося,
Вже не вплету там колося.
Пуйду зимлю захищаті...
Йой,як плаче чиясь маті!
Ци такой бы розказалі!
Шо із намі войовалі
Тоті,шо були братами!..
Тече кровиця рікамі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520175
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.08.2014
До чого ж я любила осінь!Ці декілька днів я вбираю повітря і не можу намилуватися.Більш гарного початку осені не можу згадати...
Я дивлюся на небо.Хмари ліплять самі з себе доріжки або чудернацькі витвори.Я намагаюся роздивися всі фарби...
Я молюся...Ранком і вечером...Коротесенька молитва і перелік імен найдорожчих мені людей.Ці імена я намагаюся проговорити швидко.Щоб не забути когось...
Господи,коли я навчуся молитися довго?Дай мені терпіння...
Боже мій,витри сльози з очей матерів і дитиночки,сина і доньки.Так,ми зовсім недосконалі.Ми стільки нагрішили.Спаси мою Україну...Господи,допоможи всім нам...
Я люблю цю осінь.Як же я її люблю...Я буду молитися за всіх...Так,війна для того,щоб ми відчули біль інших...Тільки спаси нас Господи...Спаси мій народ...
Я починаю свій день з того,що перевіряю особисту скриньку на цьому сайті.Бо десь живе маленька дівчина з русявими косами...А біля неї стріляють...Як пройшла її ніч?..А вона посміхається вранці.Бо говорить з вітром...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520174
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.08.2014
Как просто смело начались дожди
Осенние.Без спроса опустились
На три ручья,где летние деньки
Еще перед отплытием крестились.
Как очень смело осень перешла
Рубеж,где дни не грели,а сжигали.
Присела у порога.Прилегла.
А мы ее с тобой не отпускали.
Сжелтела словно флаг.А синева
На корточки присела и смотрела.
Я любовалась осенью сперва,
Потом еще просить ее хотела.
Чтобы осталась только до всегда,
До лет земных,что Бог отмерить сможет.
Я с ней хочу увидеть города,
Ну а она...Мне просто жить поможет...
Ведь с ней так хорошо,что закричать
От счастья можно!Как люблю я осень!
Дожди рукой потрогать.И признать:
Ты столько счастья в душу мне приносишь!..
Ее наряды мне бы надевать,
Венки плести красивейшие очень.
Потом с ней до утра протанцевать.
Ведь как ждала тебя я,моя осень!
Чтоб попросила солнце:
-Будь нежней.
Поспи немного.Станешь улыбаться.
-Ты хочешь осень кофе?
-Побыстрей.
А то нам говорить и обниматься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519914
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.08.2014
Ты не хочешь ложиться спать?
Приходи.Я тебя укрою.
Я лавандой стелю кровать.
Облаками,цветной весною.
Ты не хочешь ложиться?Что ж.
Снова сказки писать придеться.
Снова думать и быль,и ложь.
Ведь тебе никак не уснется.
Ты не хочешь?А надо бы.
Ты проспишься-и будет утро.
Где совсем нет войны,беды.
Где все так хорошо!..Как будто
Не стреляли в нас.Убивать
Заставляют....Стреляют снова...
Ты забудь...Вот твоя кровать...
Спи...Как будто бы не у дома
Твоего"град"сошел с ума...
Псалом 90-ый читаю...
Спи...Ведь ты на земле не одна...
Будет мир...Я ведь точно знаю...
Я тебя постелю кровать,
Я подушку куплю с лавандой.
Чтобы ты лишь могла поспать.
Чтобы явь вдруг была неправдой.
Ты проснешься-и будет мир.
Видишь-Янгел летит в окошко.
Ой,какой мы устроим пир!.
А теперь...Лишь поспи немножко...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519854
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 27.08.2014
Дівчинці маленькій
Казочку гарненьку
Розкажу до ночі.
Буде посміхатись,
Ляльки пеленати...
Чом сльозяться очі?
Ти вчора не спала?
Казочки не мала?
Віда тобі пише.
Ти всміхатись будеш.
Погане забудеш.
Вітер заколишеш.
З ним приятелюєш.
Посміхнися.Чуєш?
Оченьки сльозились...
Ти така красуня.
Буде мир.Ти чуєш?..
Ми усі молились...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2014
В мире нет случайностей совсем.
Бог смотрел твои,мои желанья.
Я свою холодную постель
Все стелила робким ожиданьем.
Но тягулись ночи,годы,дни.
И дарились снова испытанья
Встреч,что не сулили мне любви...
Я ждала тебя...Все не случайно...
Сотни километров,городов,
Лет и зим холодных разделяли.
Сотни слез...А сколько поездов,
Где не ты...Другие нас встречали...
Сколько весен и холодных зим,
Сколько тех дождинок,снега...Боли...
Где не ты...Лишь ты будешь моим...
Сколько мы пудов с другими соли!..
В мире нет случайностей...Пойми...
За тебя молилась день и вечер.
А теперь меня ты обними...
Как я благодарна нашей встрече!..
В мире нет случайностей...Все до
Было испытанием и только.
Господи,все очень хорошо...
Лишь на свадьбе капельку всем горько...
В мире нет случайностей...А ты
Через города ко мне и зимы...
Не нужны мне звезды и цветы.
Есть ведь все,о чем с тобой молились...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519754
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.08.2014
Не плач,не плач мамко моя.
На вшытинькой Божа воля.
Тобі требя ся молиті,
Жебы не могли ня вбыті.
Ушыванку йши надіну
Я у себе на весіллю.
Затанцюву,заспіваву.
Мамко рідна,обіцюву.
Шо ты можеш ізробиті,
За ушыткіх ся молиті.
Бог увидіть.Вороженьків
Розжене з Вкраїни-неньки.
Не плач,мамко,йой,не треба.
Мы не спеме попід небом.
З нами сплять всі Янголята...
Такі файні,як дитята.
Я йши зроблю нову хижу,
Жебы з жонов до тя ближе.
Йши ті внуку дам,рідненька.
Ти не будеш в ня старенька.
Куля довго так літала
Нись,та в стовп старий попала.
Ти ся нас(ай?)молила.
Жеби доля боронила.
Йши надіну вишиванку,
Пуйдеме с тобов до танку.
Вже не плачеш?Вже смієшся?
Моїм фото любуєшся?
Лем молися,моя мамко,
Із вичора аж до ранку.
Мені скоро йти додому...
Не віддам зимлю нікому!..
Ми є козацького роду!
Нам не буде переводу!
Переможе із Богом!
Не оддам зимлю нікому!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519395
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.08.2014
Ты не кутай меня в шаль холодную,
Нежных слов не бросай в мою душеньку.
Я ушла...Просто стала свободною.
Отпусти...Отпусти мою рученьку...
Нет виновных.Зачем оправдания?
Хорошо все.А боль воет страшная.
Записала к тебе ожидания.
Примешь их?Лишь погода ненастная?
В солнце спрячу я лед.Пусть снежинками
Закружится.К весне да потопится.
А потом их нагрею слезинками.
Только дождь ко мне снова торопится.
Не зови.Я давно потерялася.
Босиком да по свету...Получится,
Чтоб к тебе...Хоть на миг да прижалася?..
Чтоб одной...Без тебя...Да не мучиться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519343
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.08.2014
Стоптала осінь до небес підбори.
Ванільні хмарки в'яже в дрімодощик.
Зелене листя трусить в коридори,
Жовтяве тягне в сухий сонцегорщик.
А я так зачекалась як ніколи!
Це літо розчавило навіть вірші.
Вже не писались...А тепер як бджоли
Літають різні:кращі,сумні,гірші
Від тих,що літо злюче розчавило.
Та я з дитинства так чекаю осінь!
Ось тільки б більше нас вже не бомбили...
Я молю...Прошу:досить.Досить.Досить!..
Злечу я тихо Янголом маленьким,
Прикрию,щоби кулі не вцілили.
Прикрию тіло,душеньку,личенько.
Бо вдома їх чекали і любили.
І омине їх вкотре вража куля.
Яка буде щаслива рідна ненька!..
Та чом питає знов і знов зозулю:
-Кінець війни близесенько?..Близенько?..
Вдяглася моя осінь сумно дуже.
Калину собі в пасок не чіпляє.
Бо їй краса чомусь тепер байдужа.
Вона про біль і мій, і твій вже знає.
Все буде добре.Добре.Добре...Чуєш?
Вдягни вбрання найкраще і пройдися.
Ти погляди на собі ще відчуєш...
Все буде добре,осінь...Не журися...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2014
Хай маленьке Янголятко
Обніме маля-дитятко.
Хай цілує цілу нічку
І залізе з ним на пічку.
Там тепленько буде спати,
Юліанку колисати.
Вона виспиться і встане,
Рученятками дістане
Зіроньки і загадає
Сім бажань.Які?Не знаю.
Тебе на ніч я цілую.
З Янголятами вартую.
Щоби ти була щаслива
Моя дівчинко красива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518990
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.08.2014
Мені сьогодні снилася війна.
О, як мені хотілося не спати!
Над тілом мертвим плакала душа.
Мені лишилось лиш її втішати.
Наснилась пустота чужих квартир,
Шибки розтрощив вітер і гармати.
Та уві сні я знала,що є мир.
І я бігла малесенька до хати.
Ось мене бабця тихо пригорне:
-Таке насниться Відочко рідненька.
Це ж тільки сон.І страх оцей мине.
Війна не ступить на оцю земельку.
Мені сьогодні снилася війна.
І мама загубила рідну доньку.
Яка ота війна вві сні страшна!
І тулю я до бабці голівоньку.
Потім згадала:бабці вже нема.
І так хотілось плакати всю нічку.
А потім!..Потім!..Що у нас!..Війна...
Що літом всохла до краплинки річка...
Що міст стоїть фарбований дітьми
У кольори блакитні з жовтизною...
А може?..Вже нема...Тої війни?..
А може?..Знову мир...У нас з тобою?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518988
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.08.2014
Люби мене!Бо я є українка!
Із маків темнокров'яних вінок.
На крилах-закривавлені пір'їнки
Від ран усіх...Та з вітром йду в танок...
Люби мене...Бо я є українка...
Із колосків золочених стрічки
В моїм вінку.Стою як та билинка.
Хитаюся...І палю знов свічки...
Живи лише!Бо ти із України!
Повір-за тебе молюся щодня...
Бо з однієї є ми всі родини...
Бо ми велика,любляча рідня!
Кохай мене...Бо я є українка...
Коханий,пригорни і поцілуй!
А з неба впаде тихо дощ-сльозинка...
Це плачу за героями...Почуй
Мене Господь...Це моя Україна
Стоїть у річці крові...Як болить...
Нехай вона залишиться єдина.
Не дай її вороженькам згубить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2014
Янголятка казки пишуть,
Синьсиньхмароньки колишуть
Юліаночку маленьку.
Мою дівчинку рідненьку.
Що ти ніч загадала?
Щоби осінь цілувала?
Щоби мир у всьому світі?..
Щоб малесенькії діти
Рідну маму обнімали?
В власнім ліженьку поспали?
Щоби було дуже тихо?
Щоб втекло назавжди лихо?
Щоб любов на всій планеті?
Щоб про радісне в газеті?..
Знаю дівчинко маленька...
Ніч буває і страшненька...
Дощ забув чомусь?Він плаче...
А дощатка малі скачуть...
Чуєш,тиша лізла в ліжко?
Не помила зовсім ніжки?
Притулилась і шепоче,
Розповісти віршик хоче
Про маленьку Юліанку...
Її щиру забаганку:
Щоби тиша вклалась спати,
Юліанку цілувати.
Янгол спить.Ти його бачиш?
Ось все добре...Так...Неначе...
Чом листа не написала?
Цілий день я сумувала.
Віду на ніч не цілуєш?
Я люблю тебе...Ти чуєш?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518137
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.08.2014
Дощило сумом у душі і полі.
Та що ж...Нічого...Скоро засніжить
По всіх деревах...І по чиїйсь долі...
По тих рубцях,де так душа болить...
Та що ж...Нічого...Тої прохолоди
Чекала так,що згорблена стою...
Закрила очі я від насолоди...
Щаслива досі...Бо тебе люблю...
Щаслива.Дуже.Плакала.Втішала
Маленька хмарка:
-Відо,що таке?
-Та так.Щаслива...
І обцілувала
Маля-хмаринка все моє лице...
Кублився сум в дощевім порцеляні.
Взував чоботи,з жовтизни пасок
Пришив до них.Штанці як конопляні.
І так собі тихесенько в лісок...
Щаслива.Дуже.Що для щастя треба?
Та щоб ти притулився уві сні.
Тоді літаю знову вище неба.
Тоді вірші усі лише тобі...
Дощило знов...Я змелю сум тихенько,
Приправлю хмароблідим молоком.
І стрічечку прив'яжу я жовтеньку.
І вивішу я над своїм вікном.
Щоб тільки осінь довго не блукала...
Іди вже літо...Йти...Тобі вже час...
З коханим знову осінь зустрічала.
Це листя...Дощ...І осінь-лиш для нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518120
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.08.2014
Прости нас Бог.Я знаю,что нельзя
Нам измениться за день...Но так страшно,
Когда...Вот здесь...Война...Война...Война...
Когда стреляют...Там...И здесь...Опасно...
Прости нас Бог.Прости.Прости...Спаси...
Лишь научи.Лишь подскажи!Молиться?
Уходят дети...Только помоги...
За день нельзя?..Войне той...Прекратиться?..
Я понимаю.Я пойму.Смогу...
Вот только убивают...Боли сколько
Во мне одной!..Я так тебя люблю...
Но по ночам я снова вою волком...
Ты понимаешь?..Знаю...Сами мы
Во всех тех бедах очень выноваты.
Но гибнут люди,дети всех страны...
Но мервые домой идут солдаты...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516579
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 09.08.2014
Бачиш,біля плота
Спить собі дрімота.
Ліжечко небесне,
Темносиньчудесне.
Бачиш,впали зорі,
Вигорілі,кволі.
Я підлікувала,
В небо покидала.
Вицілую,злюблю,
Ніжно приголублю.
Будуть ще світити,
Будуть довго жити.
Рученьку маленьку
Я спекла.Дрібненьким
Дощиком гоїла.
Лікуватись вміла.
А тепер малята,
Півники,курчата,
Квітоньки і річки,
Високі смерічки;
Казочку розкажу,
Стежечку покажу.
Жили-поживали,
Добра наживали
Дід,бабуся,внучка.
Для неї каблучку
Бабуся купила,
Бо дуже любила.
Нею лікувати
Можна всіх.Лиш знати
Треба чарівнії
Словадивомрії...
Треба полюбити
Тих,хто хоче жити...
Усіх лікувала,
І грошей не брала.
Бідна,та щаслива.
Ще дуже вродлива.
Принц хворів.Шукали
Лікарів.Не знали,
Що живе на світі
(Це знали і діти)
Серденько добреньке.
Для усіх рідненьке.
В замок кликуть.Гроші
Дають,скільки хоче...
Не взяла...Лікує...
Принц її...Цілує...
Закрив!За дружину
Взяв в оцю хвилину!
Ось Вам моя казка.
І мала підсказка:
Всіх любіть на світі
Мої любі діти.
Я Вас обнімала.
Усіх цілувала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515974
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.08.2014
Ты разлюбил меня...Не кажется,
Что звезды стали мельче листиков.
Как мы...Таких нету счастливчиков!..
Все так же паутинка вяжется
Из нити златой...Дождесолнышко...
И воздух болью перекрашенный.
И месяц днем давно погашенный...
Упасть бы вверх на само донышко...
Ты разлюбил...Где обещания
Сложить?Они не умещаются
Вселенной...Руки разжимаются...
Молитвы...Просьбы...Ожидания...
Я на коленях.Гордость?..Мучиться?.
Но только дверь...Не открывается?..
А стук сердечка...Не считается?
Душа...Столетий сто...Лишь учится...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515939
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.08.2014
Я вернула тебя как смерть...
Опоздав лишь на треть минуты...
Дослушанный боли концерт,
И над пропастью...Батуты...
Я вернула себя...Тебе...
Перевяжешь порезы?Глупо...
Лучше мне бы лежать в земле.
Жить в кредит...В радость...В нежность...Скупо...
Выть,когда умоляют жить...
Проскулить,когда ждут надежду...
Лишь себя бы на миг...Забыть...
Лишь на детство бы стать...Мне прежней...
Продержаться...Лишь для других...
Что считали меня хорошей...
Мне бы жить...Лишь для них...Лишь для них...
Каждый миг...Что у Бога прошен...
Не скулить.И не выть.Сильна...
Вот улыбка...Вот сила воли...
Но душа моя...Как струна
Над батутом...И тонна боли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515756
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.08.2014
Слово,погляд,дотик руки,поцілунок-все в житті має значення.Все складається з дрібниць.Якщо розколоти цеглинку великого будинку,то можна побачити дрібнесенькі шматочки.Можна розколоти ще на менші шматочки.До самого невагомого пороху.Так,одна порошинка-це дрібниця.Без неї будинок би простояв.Ось ще одна.Без цієї також.Тоді котра порошинка така велика тяжість,без якої не можна побудувати будинок?
До різної ситуації кожен відноситься по різному.Якщо він особистість,а не натовп.Можна обурюватись,можна погоджуватися,можна грюкнути дверима.Тільки не байдужість!
Я ще з школи зрозуміла,що в житті за добро добром не платять.В нас викладала хімію вчителька,з котрої страшенно знущалися учні.В нас ніколи не було уроків по хімії.Тільки вона з'являлася в класі,як всі починали кричати.Я не підтримувала однокласників.Ніколи.Постійно сварилася з усіма.Останній місяць навчального року вчителька захворіла.Її підмінила завуч.Вона хотіла поставити мені в табель четвірку.Класний керівник дуже просила мене,щоб я поговорила з нею.В мене ніколи не було в табелі четвірок.
-Але я заслуговую на...двійку.На стільки я знаю.На відмінно може знати хіба що її син,що навчається з нами в одному класі...
Я ніколи не ображалася на жодну з них.Мені було боляче,що над вчителькою всі знущаються.І навіть директор не міг з учнями навести належного порядку.Потім вчителька,за котру лише я заступалася,хотіла знизити мені оцінку...Бідна,як же їй було важко...
Коли я була маленькою,я була на мільйон процентів була впевнена,що тільки після того,як людина пережила величезне щастя в дуже довгий період,вона зможе померти.Я не могла порозуміти,що буває по різному.
Я завжди помиляюся.Завжди.Я була впевнена,що якщо я зустріну чоловіка,котрого буду кохати понад життя,то мені більш нічого не буде потрібно в житті.Зустріла.Він зовсім не розуміє мене.Мене рідко хто розуміє.Але від нього-це дуже боляче...
Люблю дарувати квіти.Я їх довго вибираю.Дуже довго.Не люблю багато паперу...Інколи я хочу більше посмішки...Від моїх квітів...Та як вже є...Мені не дарують квіти...Ніколи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515687
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.08.2014
Хмароньки,хмаринки!
Малі порошинки
Дощика старого,
Блідоголубого.
Юліанку бачать.
Що,сміється?Значить:
Вона щасливенька.
Дівчинка маленька.
Ліженько біленьке,
Перина світленька.
Ковдра золотиста.
Як же в тебе чисто!
Стільки прибирала!
Віду в гості звала?
Я прийшла...Відчиниш?
Чим мене накормиш?
Борщ тобі і квіти.
Ляльку...Ми ж ще діти...
Казку про принцесу
Я тобі принесу.
Юльку поцілую.
Так люблю!..Ти чуєш?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515123
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.08.2014
Жива ще?Майже...Домовина?Встану.
Це тільки сон.А домовина?..Зайва.
Я ще тут за Янголами нагляду.
Якими?Моїми...Навіщо мені мальви?..
Європа рукавичками шмагає
Дядечкам пику...(Де мої чоботи?!)
І ввічливо кляняється...Збирають
Людські тіла із дозволу сволоти...
Жива ще?Так.Коханий мій цілує.
Цілунки вже не чую.Помилилась?
Косу я ріжу..Крила..Не фарбую
Голубі очі...Дуже я втомилась...
Зрізаю...Біль?Спалити чи на згадку?..
Чоботи взую і візьму булаву...
А трішки...Зазирну в свою шухлядку...
Там мої вірші...Мали б вони славу?!
І йду я за Вкраїну...Не стріляти...
Чоботями би пнути поміж ноги
Отих дядьках,що хочуть гроші мати
За сльози наші...Йдіть собі з дороги!?
Косу я ріжу кольору пшениці...
Навіщо мені крила?..Де сховаю?..
Я...Може візьму в руки...І рушницю...
Піду за Україну...Зможу...Знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515113
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.08.2014
Оці вінки?..Кому вони потрібні?
Давитимуть вночі...Вони печуть...
Купіть сусідці хліба...Вони бідні...
Навіщо всі мені несуть?..Несуть...
Пробач,що не купив тобі будинок.
У мене є...Не цей...На небесах.
Ти чуєш дощ?Неначе з намистинок...
Ти чуєш дощ?..А той?..В наших лісах?..
Я так хотів тебе поцілувати.
Не так.Міцніше!..Більше...До завжди...
Я так хотів ще більше обійняти...
Моя хороша...Та іди вже...Йди...
Не плач.Не плач!Навіщо,мамко,плачеш?
Ось тут уже нічого не болить.
Що я пішов...Колись мене пробачиш?
Ти бачиш-Янголя маленьке спить?..
Не видно зовсім?А ось так?..Даремно...
За мене ти б і душу продала?!
Я знав,що ти так любиш...Знову темно...
А ти сидиш,матусенько,сама...
Живи!Живи!Для чого?..Не згадаєш?..
Не смій!Ти чуєш?!Я прийду вві сні!?.
Ти падаєш?!.Ти зовсім не літаєш?!!
Привіт...Прийшла...Ми тут...Ми тут усі...
Чому?Чому?..Я вицілую сльози...
Та тут нічого зовсім не болить...
Нема дощів...Тут рай...Які морози?..
І Янгол на моїй долоньці спить...
Впізнала?Знаю.Це мала дитина.
Хворіла.Рак.Сусідська.Так.Мала.
Та я пішов...На землю...Не спинила
Ні буря...Ні безглуздая війна...
Тепер уже побільшало роботи.
Комусь я на землі розкажу сон...
Для когось трохи випрошу дрімоти...
І зіронькою до його вікон...
Поспи.Поспи.Стомилась?Приголублю.
Ти тільки мою руку відпусти.
По іншому тут зовсім...Та я люблю,
Коли в раю долоньки від роси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514509
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.07.2014
Оці вінки?..Кому вони потрібні?
Давитимуть вночі...Вони печуть...
Купіть сусідці хліба...Вони бідні...
Навіщо всі мені несуть?..Несуть...
Пробач,що не купив тобі будинок.
У мене є...Не цей...На небесах.
Ти чуєш дощ?Неначе з намистинок...
Ти чуєш дощ?..А той?..В наших лісах?..
Я так хотів тебе поцілувати.
Не так.Міцніше!..Більше...До завжди...
Я так хотів ще більше обійняти...
Моя хороша...Та іди вже...Йди...
Не плач.Не плач!Навіщо,мамко,плачеш?
Ось тут уже нічого не болить.
Що я пішов...Колись мене пробачиш?
Ти бачиш-Янголя маленьке спить?..
Не видно зовсім?А ось так?..Даремно...
За мене ти б і душу продала?!
Я знав,що ти так любиш...Знову темно...
А ти сидиш,матусенько,сама...
Живи!Живи!Для чого?..Не згадаєш?..
Не смій!Ти чуєш?!Я прийду вві сні!?.
Ти падаєш?!.Ти зовсім не літаєш?!!
Привіт...Прийшла...Ми тут...Ми тут усі...
Чому?Чому?..Я вицілую сльози...
Та тут нічого зовсім не болить...
Нема дощів...Тут рай...Які морози?..
І Янгол на моїй долоньці спить...
Впізнала?Знаю.Це мала дитина.
Хворіла.Рак.Сусідська.Так.Мала.
Та я пішов...На землю...Не спинила
Ні буря...Ні безглуздая війна...
Тепер уже побільшало роботи.
Комусь я на землі розкажу сон...
Для когось трохи випрошу дрімоти...
І зіронькою до його вікон...
Поспи.Поспи.Стомилась?Приголублю.
Ти тільки мою руку відпусти.
По іншому тут зовсім...Та я люблю,
Коли в раю долоньки від роси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514508
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.07.2014
Що можна писати,коли бачиш,як військовий несе вінок на похорон?Що відчуває матір?Це не дитина померла.Це дві смерті:спочатку-матері.Потім-дитини...Чому могила одна?..Зробіть щось.Вирийте дві могили!Хіба матір ходить живою по світі?..
Поясніть мені: одна людина настільки багато,що може купити місто...І в цей час дитина чи чоловік в паперовому жилеті стоять як м'ясо?І їх обстрілюють з усіх сторін...
Не можна судити народ по одній людині.Гріх.Взагалі не можна судити.У нашій області прихистили багато людей.Більшість сидять в кафе.Вгодовані,товсті і посміхаються.Сьогодні я почула розмову:декілька з цих людей намагались згвалтувати дівчину-підлітка...
Я досі чую плач знайомої,коли забрали її внука.Наче він помер.Так моторошно і страшно.Досі його чую...
Кожного дня я перевіряю листи на цьому сайті.Щоб побачити одне:мені відписала Любочка Вишневецька?З нею все гаразд?..
Мені розповіли історію:люди викинули лушпиння і малесенькі картоплини.А наші хлопці збирали.І варили в якомусь ящичку.Вони їли.Щоб не бути голодними...
Ти не будеш думати про честь.Що скажуть про тебе потім чи зараз.Про те,щоб гідно поводитись в своїй країні в любій ситуації.Можна за свою дитину і перегризти горлянку як хижий звір.Не думаючи ні про що...Як звір...Боже,хай ти мене навіть ніколи не пробачиш за ці слова.Тільки збережи наших дітей.І рідних...Покарай тільки мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514349
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.07.2014
Димдимдень без пісень,
Ніч як піч.В чому річ?
Намисто черешень
У руці...Не каліч
Дядьку моїх синів...
Я їх матір.Так,всіх...
На землі ти горів?!
Невідмолений гріх...
Невідплаканий плач...
Некошена трава...
Ти лиш кат...Та пробач:
Україна моя...
Чи я вчила тебе?
Чи прокляли усі?
Україна-це все...
Бог у нашій душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2014
День спопелів моленими дощами.
Пропав.Пішов.Він більше не прийде...
Накрився вечір темносиньплащами.
І крадькома соншепіток краде.
І я краду...Думкосніжки хмаринні.
Розкидую і зв'язую вірші.
Хотілося б,щоб золотоглибинні...
Та інколи...Страшні такі...Смішні...
А вечір йде в туманнодимчоботях.
Пасок із вітросуму,капелюх
Повісив на гаптованих воротях.
І спить собі темнезнодрімлінюх.
Мені тепер робити всю роботу?!
Тримати у полоні дрімдумки?!
Ось я йому покажу в цю суботу!
Хай лиш не купить гарні чобітки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2014
Ти бачиш,що сонечко плакало віршами?
Чужими,невтішними,грішноболючими?
Ти бачиш,що прірва глибенна між душами...
Що літери стали страшенноколючими?..
Ти бачиш-летіла у прірвобудиночок?
Схилялась,молилась чужими невіршами?
Мій Янгол мені із маленьких драбиночок
Склав доледорогу попелоаркушами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2014
Спустилась з під землі на небо.
Заплакати?Та де ті сльози?
А мені тільки...Тільки треба...
Щоб холоднішали морози...
Грішу...Мовчу...Кричу...Спустіла
Я у душі до крихти.Страшно...
А я літати так хотіла...
Та крила з м'ясом рвали вчасно...
Грішу...Я Янголят вбивала...
Безвинних...Тихих...І безгрішних...
Не стрималась...Та сил не мала...
Хіба такій писати вірші?!
Хіба такій на світі жити?!
Когось втішати,цілувати?..
Під сонцем,місяцем ходити...
І щастя просто викрадати...
Пробач,мій Боже.Вибач тільки...
Пробач мене.Пробач...Благаю...
Не зшию крил Янгола-ляльки...
Пробач...Я більше не літаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2014
Простите.Я давно Вам не писала.
Что рассказать?Да,я еще люблю.
Я просто Вас сто тысяч лет искала.
А Вы ушли.А я...Я Вас ищу...
Простите.Разучилась снова плакать.
Стихи пишу с тех букв,что ветер дал.
Он просто превращал дождь в грязь и слякоть,
И мне такой словарь он предлагал.
Читать?Читали.Глупость,холод,скука.
И солнцем иссушили и сожгли.
А Вы мне протяните свою руку.
Вы просто полюбить меня б смогли?
Простите.Я давно Вам не писала.
Вы встретили меня на том мосту...
Вы помните?Там нищенка стояла.
И платье мое рваное в снегу...
Вы бросили монетки две.Как кошке...
Купить бы себе хлеба и воды.
Но я хотела дом...И чтоб немножко
Увидеть в нем хотя б...Ваши следы...
Простите...Что я так о Вас мечтала...
Хотела дом купить...И старый плед...
Я бы Вас очень нежно укрывала.
И чтоб зашел какой-нибудь сосед...
Чтоб посмотрел.Завидовал.
-Красотка...
Мила...Умна...Ну как Вам повезло!..
На том мосту мне спать...Вот эта лодка...
Посплю еще...Да как здесь хорошо...
Простите...Что я столько намечтала...
Вот Вы...Сейчас...Узнаете меня...
Который день я на мосту стояла...
Который месяц...Верить я могла...
Простите...Я пишу...Я научилась...
Вот буква Л...Вот Ю...Вот Б...Смогла...
Моя ладонь в грязи...Но я крестилась...
Пусть на мосту...И пусть совсем ничья...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512497
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.07.2014
Ти ще дощі в долонях пам'ятаєш,
Коли мені збирав ти по краплинці?
Питав:
-Чому свої не підставляєш?
-Бо ти збираєш...Як малій дитинці...
Все відійшло.Дощі гостять не часто.
Босоніж лиш ганяюся за вітром.
А ти пішов...Можливо,дуже вчасно...
Я за тобою...Тиняюся світом...
А ти не йдеш босоніж.Парасолю
Ти відкриваєш.Не біжи,не вітер.
Це хочу я...Хоч краплю в твою долю...
На самий край...Самісінький...Хоч світу...
Та зачиняєш вікна,двері,душу.
Ти залишаєш дощ...Не чуєш вітер...
А це все я...Тебе любити мушу...
На цих світах...І поза оцим світом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014
Спинявся дощ,шукав собі притулок.
Обмацував руками стиглі груші.
З віршів понаробляла я шкатулок,
І запросила мокрого до суші.
Він скинув плащ,він зняв старі чоботи,
Сорочку зняв і кинув мені прати.
Заліз в шкатулки.Стільки мав роботи:
Усі мої вірші запам'ятати.
Він роздягнув кожненьку літеринку.
Голий папір обмацував руками.
І запевняв,що тільки на хвилинку.
Натомість папір пхав дощедумками.
Мені б його сварити аж до серпня.
Мені б його побити,лупцювати.
Та він тулився до моєго серця.
Ну як мені його не цілувати?
А ці вірші?Вони недосконалі.
Нехай в дощі тихесенько розтануть.
І ми з дощем допишем без печалі.
І нас із ним колись іще впізнають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014
На малу хатиночку
Янголи плахтиночку
Верглі.Позераліся.
Іши чудоваліся,
Чом не розпозералі,
Шо в плахті.Позбералі
Звізды собі ввечері.
То банікі печені
Самими Янгелами.
Ішли із амбреламі
Дощ і малі хмароньки.
Які малі чароньки!
І Відочку кликалі.
Та вна із музикамі
Пушла веселитися.
Шо юй буде снитіся?
Нучка пудпозерала.
І звізды назберала.
Шмарю їх у річеньку.
Усім файну ніченьку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2014
Маленькая девочка,лучшая на свете.
Видишь,что уснули маленькие дети?
Быстро мой ладошки,спать ложись в кроватку.
Ты мне нарисуешь кошку и лошадку.
Я тебе садила лилии и розы.
Ангелочек вытер у девочки слезы.
Ты не будешь плакать?Мне пообещаешь?
Я тебе целую на ночь...Ты же знаешь...
Спи.Пускай приснится Ангел,Ангелочки.
Пусть оберегают во все твои ночки.
Я тебя целую.Нежно обнимаю.
Что ты меня любишь-хорошая,знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510795
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 11.07.2014
Закрий оченятонька.
Хай всі Янголятонька
Біля твого ліженька
Поцілують ніжненько
Маленьку дитиночку.
Ось у цю хвилиноньку
Йдуть до тебе,сонечко.
Відчини віконечко.
Дощик,дощеняточка
Цілують дитяточко.
Ти така малесенька,
А мені ріднесенька.
Посміхнись,я бачу все.
Чому личенько сумне?
Ось,вже краще.Спатоньки.
Пісеньки співатоньки
Будуть Янголяточка...
Маленькі дитяточка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510579
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.07.2014
Відпусти.Не тримай.Я піду за світи і за мрії.
Потяг там не дійде,там літають на крилах своїх.
Там будинок майструє руками самотня надія,
І там дощ заморожує в дощ недопаданий сніг.
Відпусти.Я піду.Цього міста немає.Шукати
Марно нам.Я знайду.Я така,що знайду.Та знайду...
Відпусти...Тільки ти не тримав...Закричати?..Кричати?..
Лиш тоді,коли пішки до того я міста дійду...
Не тримав!..Не тримав!..А я стільки собі нагадала!
Що валізу складу,ти навколішки станеш...Смішна...
Як кохаю тебе!До нестями!Та тільки не знала,
Що самотня і досі...Маленька така...І дурна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2014
Вона знає,що сильно заплаче
Її син,як лишень захворіє.
Пригорне так...Як світ...Ну,неначе
Він від болю вже збожеволіє...
Знову завтра.Сьогодні не пише.
Він сьогодні іще не дізнався.
Дивно тиша молитву колише,
Дивно Янгол в Архангела вбрався.
І рукою так в шибку.Дзеленькать
Змокла тиша дощами зморена.
Він ще прийде.Така веселенька!
Та взуває чоботи Марена.
Чом стоїш під вікном?!Не озвуся!
Ось синочок прийде.Прийдуть внуки.
І ходила старенька весела,
Лиш не слухалися чомусь руки.
Хто це в шибку зраненька дзеленькать?
Це приїхав синочок рідненький?
Ні,це ніч.Лягла спати старенька...
Він десь мокне...Напевно...Рідненький...
-Відчини...
Це тихенько Марена.
-Відчиняю,-озвалась старенька.
Рученята,які холодненькі...
Личко,личко,яке ж ти бліденьке...
І не знала,що смерті озвалась.
Та давно чатувала,ходила...
Промовчала б...Живою б осталась...
Дочекалась,кого так любила...
Вмили тіло сусідки старенькі,
Хто б сльозинку пустив за старою.
Домовину крізь двері вузенькі
Тяг сусід лише із самотою.
Треба б тричі пустить на земельку,
Тільки віз десь півдня тут чекає.
-Поможіть хтось підняти стареньку!
Старий дід домовину тримає.
Кінь старий зупинявся тут тричі,
Хай би ненька як слід попрощалась...
Чом Марена у світ другий кличе?..
Я ж синочка своєго чекала!..
І душа не стояла над тілом,
Бо дитятко не бачить рідненьке...
Ну яким же ти занятий діло,
Що грудинку не кинеш в земельку?..
Та любила його навіть мертва.
На дитя ображатись не можна...
Ой Марено,яка же ти вперта...
І чому ти і досі голодна?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2014
Как четки теребила тишина
Моей душой.Зачем же уронила!?
И хаос букв ложился на слова ...
Лишь по порядку снова бы сложила!
Кричу.Уходит.Дверь не заперта.
Ладошку тянет,милостыню просит.
Я нить с души запросто отдала,
Пускай себе красавицею ходит.
Возьму простую.Только вот беда:
В такую бисер слов не пролезает!
Выходит,я стихи ей отдала!
Вернет,скажите?Кто об этом знает?
Закрыла окна,дождь я прогнала,
И тишину манила до рассвета.
Ну что же я такого ей дала?!
Не пишется совсем мне этим летом!?
Кричу,кричу,мне четки не собрать,
Я молотком отверствие долбила.
Поймите,не могу я столько ждать?!
Ушли с той тишиной все мои силы...
Господь,Господь!Терпения пошли!
Чтобы нашла я время помолиться!
Чтоб собрала все бусинки души...
И с облегчением перекреститься...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510215
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.07.2014
Я буду ждать тебя всегда.
Когда молюсь,когда я плачу.
Когда судьба мне даст на сдачу
Сто дней,ночей,где нет дождя.
Я буду ждать тебя всегда.
Когда готовила я ужин.
Когда вязала пояс туже...
Копейки жалкие скребя...
Я буду ждать тебя всегда.
Когда нет хлеба даже крошки...
Я подожду...Еще...Немножко...
Я буду молча...Я смогла...
И ты придешь...Ты поседел?!
Сто лет прошло...Лишь пролетело...
И плохо слушается тело...
Но ты дошел...Сумел...Успел...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2014
Застыл весь свет и тучи не плывут,
Сквозь них на ночь упали в пропасть звезды.
Ты наступил ногой?Они умрут?
Мне их поднять и бросить?Уже поздно?
Застыла ночь.Ботинки уронив,
Она тихонько в утро заползала.
Никто так в мире больше не любил...
Как я тебя...Лишь ночь все это знала...
Споткнулась ночь.Боялась разбудить
Тебя сейчас.Ты спи...Ты спи любимый..
Никто не буде в мире так любить,
Как я тебя...Хороший...Лучший...Милый...
Чтобы судьба смогла мне подарить
Тебя,мне нужно было ошибаться.
И не один раз душеньку разбить,
Чтобы с тобой небес всегда касаться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510152
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 08.07.2014
Мне бы очень хотелось,чтобы меня поздравила Любовь Вишневецкая.Просто все поздравили.Или могут поздравить.А она больше месяца не выходит на сайт.Я очень волнуюсь.Очень.Здесь много людей,которых я безумно люблю.Они пишут мне.А она не открывает письма.Ну где ты?Я очень волнуюсь...
Меня поздравила мама.Пожелала,чтобы Господь добавил мне ума.Но это уже поздно.Пускай остается прежний.
Самые дорогие подарки мне дарят люди с этого сайта.Так получается.
Я хочу дарить подарки людям,которых очень люблю.Чтобы они не догадывались.И каждый день.Но так не бывает.Я могу только за них молиться.
Стихотворение-это очень дорогой подарок.Я от него улыбаюсь целый год.Много раз перечитываю.
Я не люблю отмечать день рождения.Это обычный день.Правда,в мой день рождения все идут в церковь.
Если я когда-нибудь смогу себе позволить шикарный день рождения и у меня будет настроение его отмечать,то я приглашу всех с этого клуба.Кого очень люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509919
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.07.2014
Здравствуй Бог.Вот,сбылась мечта.
Молча счастье сидело в кресле.
Возле ног его тишина.
И мы вместе.
Здравствуй Бог.Ты с каких дорог?
Босиком да по белу свету.
А если бы ты занемог?..
Что ответишь?..
Здравствуй Бог.Я его люблю.
Он ведь лучше меня намного.
Зацепила чуть тишину
У порога.
Здравствуй Бог.Я не буду спать.
Разве что на твоих ладошках.
Ты ложись на мою кровать
Хоть немножко.
Здравствуй Бог.Я тебе пишу
Снова мысли свои и чувства.
Тихо в вечер их отпущу
С нежной грустью.
Отдохни.Ты совсем устал.
Поседел.Гвоздь на двух ладошках.
Ты немножечко бы поспал...
Хоть немножко...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509651
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.07.2014
Я тебе изменила вчера.
Так случилось.Причина?Лето.
Тихо спросишь:
-Как ты смогла?!
А он бродит...Наверно...Где-то...
Кто в измене моей виноват?
Не целуешь.Стихи забросил.
Об измене моей говорят.
Да забудут...Вот...В эту осень.
Я тебе изменила.Соврать?
Нет.Не стоит.Сама признаюсь.
Но его еще буду я ждать.
Только знаешь...Совсем не каюсь...
Я тебе изменила.Нельзя?
Ты не верил...Тебе сказали...
А они для меня ведь друзья...
Нет.Не врали.Совсем не врали...
Я тебе...А,ты знаешь.Пойми.
Так бывает.Читаю книжки.
Обними.Я прошу:обними.
Буду спать я с игрушкой...С Мишкой...
Я тебе изменила.Но свет
Даже каплю не изменился.
И встречала я с ветром рассвет...
Он ушел...Будто растворился...
Я стою.А его просто нет.
Обнаженная.Да.Рыдаю.
Изменила я с ветром...Секрет...
Так нельзя?..Да,я знаю...Знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509320
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.07.2014
Ішов холодний дощ і зупинявся,
Чоботи довгі,сірий плащ в краплинку.
Він до красуні вкотре залицявся.
Присів на річку на одну хвилинку.
Заснув собі і просто розчинився,
А як собі сорочку шив із неба!
А потім біля неї опинився.
Сумний...Сумний...Ну що красуні треба?!
Не так її сьогодні обнімає?
Чому вона і досі вередує?!
І на дорозі голий він лягає...
Та знов вона ні крапельки не чує...
Він не прийшов.Потріскалась земелька.
І сонце руки склало на травичці.
Він так кохав оте дівча маленьке...
Прийшов на мить...В кожусі...В рукавичках...
Ніхто його не бачив...Крапля впала...
Це його сльози висохлі...Дрібненькі...
Чому вона знов парубка чекала?
Чому все так?!Чому?..Чому рідненька?
Втішає вітер.Тільки дощ не чує.
Чому?..Чому?..Він просто...Не людина...
І під її віконечком ночує...
Він тільки дощ...І в цьому вся причина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509308
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2014
Зорі,зоренятонька!
Малі Янголятонька!
Ніченьку молитиму,
Хмароньки хилитиму.
Хай дощинки в ліженько
Свої тулять ніженьки
По малій краплинонькі
Кожненькій дитиноньці.
Щоби посміхалися.
Щоб ночі здавалися
Казкою гарненькою.
Буду ще маленькою.
Виросту красивою
І дуже щасливою.
Янголятка,ніченько!
Затуляйте віченьки.
Віда вартуватиме!
Щастя Вам бажатиме!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509110
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.07.2014
Я тебя не держу.Уходи.
Улыбнулась.И все.Невстреча.
Как меня утешают дожди!
Как меня обнимают за плечи!
Я тебя не люблю.Прости.
Я врала тебе.Так бывает.
Эти ночи вдвоем...Твои...
На душе моей лед не тает...
Очерствела.Глаза-стекло.
Поумнела.Любить не надо.
Хорошо.Все давно прошло.
За себя я так!..Очень рада...
Я сейчас просыпалась в раю!
Ангел мой,почему рыдаешь?
Без него...Только в ад лечу...
С ним везде...Хорошо...Ты знаешь?..
Отпустила?!Глаза-стекло...
Мыслей нет...Я к нему летаю.
Ангел мой...Будет все хорошо
Только с ним...Ангел мой...Я знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509106
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.07.2014
Десь на небі Янголи тупцюють,
З дурістю людською не порадять.
Кожную сльозиноньку відчують.
Чим зарадять?
Літерами зореньки вкладають,
Хто би ще навчився їх читати?
Потім криленятка опускають.
Заридати?..
Пригортають матір і дружину,
Що стоять над тілом і ридають.
Гинуть найрідніші за Вкраїну.
Пам'ятають?..
Простягла війна свої долоні
До матусі,що живе далеко.
Ходять,роздивляються у полі
Дві лелеки...
-Хоч би вас війна не зачепила!?
Хоч би ви жили на білім світі!
Довго сива ненька голосила...
Діти!..Діти!..
Ранком на самісінькому краю
Полечка лелеку розірвало.
-За тобою пташенько ридаю!?
Дітей мало?!
Голосила сивая матуся,
Яму для лелеченьки копала.
-Я ще зовсім трішечки схилюся...
В яму впала...
Чи глибоку треба тобі яму?..
Чи калину кращую садити?
Але ми на світі маєм справу:
Всіх любити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508271
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.06.2014
Чекала потяг.Ще...Хвилини дві...
А він не йде.Не прийде.Повернутись?
Тримала Янголяточко в руці...
Я Янголом для нього хочу бути!..
Чекала потяг...Ось білет...Він впав...
Хвилини дві...Одна...Його немає.
Вона пішла.Назавжди...Він гадав,
Що досі на порозі ще чекає...
Нема адрес.Ні скриньок...Ні листів...
І літери розтанули в нікуди.
Потяг пустий тихенько дріботів.
В купе сідають незнайомі люди.
А він їй ще писатиме листи.
Сварити буде листонош стареньких.
Підпалювать в думках старі мости.
Ну де ти?Де?..Ріднесенька.Рідненька...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2014
Небо,небо,смужечки-хмаринки
Роздували сиві вітерці.
Сипались прозорії краплинки,
Схожі на звичайнії дощі.
Як ромашку смуток відривали,
Ось один,ось другий вже летить.
Паперовим кораблем пускали
В людські душі...Знов болить...Болить...
День сидів насуплений і голий,
Сукня шита нотами із снів.
Притягнувся вечір зовсім кволий.
Певно,людським болем захворів.
Ніч прийшла.Така ще молодиця.
На весіллі місяця була.
Шита чистим золотом спідниця,
Аж до моря довгая коса.
Я їй розчесала.І дві смужки
В коси тії довгії вплету.
Сині,жовті...Зірочки як дружки
На весіллі в місяця...Піду...
Стіл накритий...Тільки не танцюють...
Бо в Вкраїні плачуть за дітьми...
Це на небі біль Вкраїни чують...
І не хочуть бачити війни...
На землі так холодно...Дощами
Плачуть Янголяточка малі...
Місяць оженився.Та піснями
Не співали Янголи пісні...
Гімн Вкраїни...Аж не небі сумно.
Краплі-дощ на землю.Як роса...
Поступають владні нерозумно...
І не припиняється війна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506586
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.06.2014
Янголяточко на віконечку
Промінці складав у долонечку.
Щоби дощик лив,лив краплиночки
На усі маленькі хатиночки.
Щоб літечко моє напилося,
Із земелькою поділилося.
Дощенятка,вас кличуть дітоньки.
Та сідайте на ці ось вітоньки.
Хоче моя земля напитися.
Хмаренятка,могли б схилитися.
Я краплятка візьму в долонечку,
Покидаю по всьому полечку.
На дерева і малі квітоньки.
Бо вони теж господні дітоньки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506170
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.06.2014
Плакала матінка...Сива за ніченьку...
Рученьки тягне в молитві до боженьки.
Не відкривались від горенька віченьки.
Не піднімалися стомлені ніженьки...
Син її вдома...Сусідський у ліжечку,
Що постелила сама йому смертонька.
Що завинила сусідонька літечку?!
Вже не підніме у поленьку зернонька...
Йдуть всі вечеряти.Питимуть з горнятка,
Що пив колись з нього хлопець сусідоньки.
Двадцять сім років назад свого первістка
На рученятоньках вкладала спатоньки.
Вклала його тепер смертонька...Людоньки!..
Квіти блакитні і жовті настелені...
Вже не прийдеш ти ногами до хатоньки.
Голова в терені...В зелені...В терені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506164
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.06.2014
Не плач,не плач,вже небо витирає
Сльозинки-роси,що дощами впали.
Бо втрат таких Вкраїна досягає,
Що Янголятка смуток розібрали
Собі в торбинки.Вифарбують в щастя.
Або в дощатка.Це маленькі краплі.
Дитяткам сни про Янголів насняться.
А потім перевтіляться в спектаклі
Про Україну.Де війни не буде...
Де матері не будуть сльози лити...
Дощатка-краплі будуть як приблуди
Малесеньким хмаринкам ніжки мити...
Не плач...Не плач...Я спатиму з тобою,
Коли фашисти будуть наступати...
Закінчиться все швидко...І весною
Ми будемо жахіття забувати...
Можливо...Так...Ідіть...Це моє небо...
Моя земля...Мої краплини-роси...
Скажіть мені:ну що від нас вам треба?
Чому ви тут?Чому?Чому і досі?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505969
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.06.2014
День як свічка.І вечоріє.
Краплі воску сльозами впали.
Ангел плакати вже не сміє,
Дяки Богу листами стали.
Сім листів...Перебрав.Читає.
Він кричить,та його не чують.
Бог тихенько листи гортає...
Де ті Ангелики ночують?..
Написало дитя маленьке,
Написала стара бабуся...
Плакав Ангел...Всі стали в жменьку...
Сім листів...Та я ще спущуся...
Напишіть,я віднесу Богу!
Напишіть!Та листів немає...
Ви шукайте до Бога дорогу...
І той Ангел...Листи чекає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014
Я буду Ангелом твоим,я буду счастьем.
Я буду небом и дождем.Я все ненастья
Руками разведу.Тебя хранить я буду...
Ты у меня такой...Такой...Ты мое чудо...
Я буду снегом.Буду днем...Я буду тучей...
Держать тебя рукой...Душой...Ты в мире лучший...
Я буду жить лишь для тебя...Ты счастье...Знаешь?
Будешь со мной всегда?Всегда?..Ты обещаешь?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505775
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 17.06.2014
Тебе нема.Я вірш тобі писала.
Я римувала душу і слова.
Я літери в кохання фарбувала,
Та снігом білим вибілить журба.
Тебе нема.І сонце по краплині
Вимірює мені крижаний біль.
Нема.Нема.Іду по тій стежині,
Де сонце заховалося в купіль.
Тебе нема.Я впала.Не від втоми.
Нікуди ноги просто не несуть.
Співали довго Янголи псаломи.
Я бачила,де Янголи живуть.
Тебе нема.Писались знову вірші.
І фарбувались літери в слова.
Спіткнулась знов...Я стану щасливіша...
Коли з тобою буду...І одна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2014
Я гладила руками тишину,
Я ниткой к ветру туго пришивала.
Садила долго дерево в саду.
Столетий сто...И двести поливала...
Две ветки упирались прямо в рай,
Семь Ангелочков перья вычищали.
Ночлег себе нашел случайно май,
И нищие там милость отдавали.
Я трогала руками тишину,
Я дерево садила.И срубила.
Ведь корни находилися в аду.
Я ветки пеплом жгла...Я не грустила...
Зачем же было дерево пилить?
Ведь ветки упирались в рай.Я знала...
Но корни в ад...Не вытянуть.Делить?
А я его когда-то поливала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505314
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.06.2014
Я малесеньку хмаринку
Загорнула на хвилинку.
А вона дощем пропала,
Квіточкою в полі стала.
Я дощинку цілувала.
Нічку добру всім бажала.
Цілувала в полі роси,
Янголяткам плела коси.
Квіточки пофарбувала,
Я у казці побувала.
Я сідала на віконце,
Не впущу вночі я сонце.
Хай малятка сплять.Я тишу
У мішечку заколишу.
Вітерець візьму у ліжко,
Лоскочу йому я ніжки.
Ось така мала пустунка.
Ой,та я ще і віщунка!
Вам насняться сни і снята!
Лиш закрийте оченята!
Я цілую всіх швиденько.
Я таке дівча маленьке.
Янголятка казки пишуть.
І колишуть Вас...Колишуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505241
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.06.2014
Не римуються вірші стомлені,
І романи давно розірвані.
Котилися літери згорблені,
І в майбутнє уже не зібрані.
Відпустила на волю.Читані
Читачами,що час свій згаяли.
Вітрами моїми розхитані,
Та на хмари дощем розкраяні.
Не писались вірші.Читалися
Тільки попелом серед вогнища.
І сварилися.Витрачалися
І без імені...І без прізвища...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2014
Шо ниська за динь,
Шось такой зрання.
Не цвіли лілеї.
Ты стойиш як пинь,
Плачу як дитя...
Ты ходив до ниї...
Знаву,пруйде все.
Я забуду тя.
І твої обійми.
Чомусь ціловав
Так моє лице...
Стову коло прірви...
Плакала мамі.
Мамо,та не плач.
До неї не скочу...
Сіно грабаті
Пуйду...Мі пробач...
Його вже не хочу...
Сонце світиті
Буде і для ня.
Я йши заспіваву...
Мене любиті
Будуть...Знаву я...
Лем коли...Не знаву....
Йой,горі селом
Свальба йшла сумна.
Дружки не співалі...
Столи із вином,
І повно мняса...
Ті начаклувалі?..
Лишивісь жону,
Прийшовісь до ня.
Люблю я другого...
Тебе не хочу,
І я не твоя...
Йой,я маву свого...
Цілуву всю ніч.
Оддамся завтра.
Будуть у нас діті...
Кажи у чім річ?
Де тота правда...
Де кохання діті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504649
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 11.06.2014
Місяць спав і спали зорі,
Вартувала я їх в полі.
Постелила трохи сонця,
Що зібрала на віконцю.
Трав всіляких насушила,
Собі подушку пошила.
Там лаванда і малина!
Ой,яка вийшла перина!
Які пахощі!А квіти
Самі можуть шепотіти!
Ще зібрала всяке зілля.
Буде в місяця весілля-
Я прийду і подарую.
В нього потім заночую.
Нареченій сім віночків
Наплету із всіх лісочків.
А якщо він не запросить?
Місяць ніченьку приносить.
Сумувала,як заснути?
Чи весіллячку не бути?
Ось таке я нагадала,
Коли на ніч цілувала
Слоненятко і хмаринку,
Незнайомую дитинку.
Всіх в думках я цілувала.
Янголяточків бажала.
Хто мене ще поцілує?
Мала Відочка почує.
А тепер я ковдру взяла,
Що для місяця зшивала.
Не образиться?Не знаю.
Тільки чесно обіцяю
Я усім таку пошити.
Треба Відочку любити.
Хай мене полюбить місяць,
Цілу нічку мені світить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504644
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.06.2014
-Бог,сегодня обычный дождь.Надоел.Скучно.
-Но ты его обожаешь...
-Надоел...
-Посмотри.Эти дождинки одинаковые...
-Лучше скажи:почему я тогда на школьной олимпиаде не выиграла первое место?Я написала лучше всех!Лучше!
-Я знаю.
-Почему тогда так!Да ты понимаешь...Я из-за этого дурацкого сочинения в институт не пошла.Я была бы самой лучшей журналисткой!
-Ты была бы лучше всех...
-Ну почему тогда так?Вот Ника поступила!Как она зарабатывает!Но писать совсем не умеет.
-Не умеет.Совсем.
-Но зачем ты допустил?
-Ты смотрела кремовую тюль.Как ты хотела порадоваться за них!Помнишь?Мама Ники купила и хотела повесить в новой квартире.Ника купила ей квартиру.Спустя столько лет.Ты была там и очень радовалась.Она поступила,чтобы купить маме квартиру.
-Бог,но она совсем не умеет писать.
-Да.Совсем не умеет.
-Бог,почему дождь такой скучный?Я снова видела сегодня большую нищенку.Почему она не идет работать?
-Но ты всегда так жалела нищих.Помнишь,однажды ты почти целую зарплату отдала женщине.Почему ты не помогла девочке?
-Пусть идет работать!Я очень много работала!
Вот мои дочки уже скоро будут работать сами.Если бы я поступила тогда...Если бы не это сочинение...Оно подорвало мою веру в себя.Почему так?
-Ты любишь своих дочерей.Ты бы их обменяла на популярность?Ты была бы очень известной.Настолько,что никогда бы не родила детей.
-Я бы нашла время.
-Ты хочешь все вернуть?И не будет никогда дочерей.
-Бог,как ты так можешь говорить!Да ну ее...Эту работу...Институт...
-Тебе надоела нищенка?Она стоит себе.Я о ней позабочусь.
-Бог,возле нее всегда такая маленькая собачка.Почему я ей не подала?!Даже не погладила по голове?!Почему?!Такой дождь!Бедная девочка!Как она на меня смотрела!Как я на тебя...А я что?Как так?Бог,я побежала...
-...
-Бог,я ее снова не видела.Может,нашлись ее родители.Прошла неделя,а ее нет.Она каждый день стояла возле церкви.Бог,спасибо за дождь.Он щекочет мои волосы.Я его обожаю.Где мой зонт?Но ты знаешь,что я его не ношу...
-...
-Девушка,вы почему здесь стоите?Зайдите в церковь.Дождь должен кончиться.А вы промокли.
-Вы кто?
-Священник.
-Господи,как же хорошо!Вы мне поможете!Вы должны помнить нищенку.Ну!Она всегда вот здесь стояла.А сейчас ее нет.
-Да...Вот она...Видите щеночка?..
-Нет!Вы меня не поняли!Нищенка.Девочка такая красивая!.
-Вот...Могилка.Ее щеночек.
-Подождите...
-Щенок побежал.Он хотел попасть под машину.Она спасала своего щенка...
-Как?!Я ей даже копейки не дала!Могла спросить!..Почему?!..
-Ее родители погибли в автокатастрофе.Бабушка не выдержала.Она в психбольнице.Квартира перешла к мошенникам.И девочка оказалась на улице...
-Какая больница?
-За городом.Быстро найдете.А могилка Али вот там.Мне пора.Хорошего вечера...
-Бог,почему я была такой черствой?Как ты мог на меня смотреть?Скажи?!Ответь мне?!
-...
-Щеночек...Пошли со мной.Будешь жить с нами...Послезавтра найдем бабушку.Обещаю...
-...
-Бог,почему я была такой черствой?!Я могла помочь этой девочке...Почему все так?Почему так больно?!.
-...
-Вы кто этой женщине?
-Я...Вот деньги.Возьмите.Я...Очень близкая родственница...Вот еще...Очень много...
-Аля!Ты пришла!Как же ты выросла!Тебя не узнать!Девочка моя!А я жду...Заболела...А тебя нет.Алька моя!Внученька родная!Ты заберешь меня домой?Когда?Когда мы пойдем домой?
-Очень скоро...Обещаю...
-Алька...Как ты выросла!Почему волосы срезала?
-Ты обещала,что мне разрешишь.
-Я говорила,чтобы ты не плакала.Отпусти волосы.Помнишь,когда тебе было четырнадцать?
-Помню...
-Обними меня...Тебя так давно не было...Нам не разрешают гулять на улице...
-Дома мы будем гулять...Долго...Вечером под дождем...
-Алька,я ждала тебя.Молилась и ждала.И Бог услышал!
-Я знаю...
-Обними меня.Очень сильно...
-Я люблю тебя...Бабушка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2014
Місяць роздивлявся і тихенько плакав,
Чи навіть на небі сліз так забагато?
Потім з зіроньками до ранку балакав.
Падали сльозинки на землю лапато.
Сплутала із снігом,санки влітку взяла.
Помилилась?Знаю.Що ж мені робити?
Цілу нічку місяць в личко цілувала.
Слізоньки лапаті більш не будеш лити.
Я йому стелила ліжечко біленьке,
Зірочки горнула у його долоню.
Місяцю,мій місяць,ти такий рідненький.
Я зіроньки зберу зранечку по полю.
Покидаю в небо,ти їх порахуєш?
Що?Я помилилась і не всі зібрала?
Я ще пошукаю?Обіцяю...Чуєш?..
Я їх загубила...І не там шукала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2014
Я не нравлюсь очень многим.Это нормально.Мне говорят,что я не умею одеваться.Часто говорили даже родители,что я очень большая лентяйка.Говорят,что некрасивая,толстая.И выгляжу намного старше своих лет.Почему я это пишу?Очень многие после таких слов перестают верить в себя.Да,бывает больно и обидно.Но посмотрите на себя в хорошем настроении.Вы-это Вы.Больше нет такого человечка во всей вселенной!С такими глазами и душой!С такой улыбкой!Сказали?Да пусть забудут!Никто из них не работает в службе вселенной,которая вымеряет каноны красоты!Верьте в себя.Даже если ни один человек в Вас не верит!..
У меня есть большая мечта.Очень большая.Хочу,чтобы она исполнилась!Очень хочу!Но если бы Бог спустился на землю и попросил ее обменять-я бы согласилась.Не написала бы больше ни одного стиха,ни одной строчки.Мне бы хотелось,чтобы одна очень красивая девочка просто бегала и ходила на работу пешком...Чтобы прыгала...Я ее никогда не видела.Но я знаю ее.Она самая лучшая...
Мне однажды учительница сказала,что после замужества никто не пишет.Никогда.Что не стоит даже пробовать.Прошло очень много лет.И я поняла,что те,кто учил нас-недоученные...
Помню себя в четыре годика.В садике дети почему-то уже тогда была разделены между собой.Я ни с кем не играла.Но самые-самые решили меня пригласить в свой маленький домик.Мы начали играть.Через несколько минут они попросили мою желтую кофточку.Постелить куклам кровать.Я не согласилась.Указывать мне?!?В четыре года?!Тогда они сказали,что я играть с ними не буду.Я очень гордо вышла и так стукнула дверью!..
Мне бы хотелось,чтобы люди часто говорили,как говорил Господь.А они повторяют шаблонные поговорки и афоризмы.Великие ошибались.Господь только знает все...
Звезды-это такие красивые капельки на большом небе.Как пол в рай.Люди не могут быть звездами.Есть люди,корые достигли успехов в кино,в шоу.Они красиво одеваются и за ними следят дяденьки с фотоаппаратом.Но звезды-это такие маленькие капельки в небе...Как пол в рай...
Я притянула свою любовь мысленно.Я думала о нем.Много,много.И он приехал.Через расстояние,возраст и всех...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503969
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.06.2014
Вітер розірвав мою хустинку,
Я її так довго вишивала.
Я пошию ще собі торбинку,
Щоб прохання в неї я складала.
Поможу я Янголам маленьким,
Бо у них роботи аж до ранку.
Та хіба літати їм одненьким?
Ось сидять на дерев'янім ґанку.
Тільки мої крильцята зносились,
А нові слабі як той метелик.
Руки склали дітки і молились.
Прилетів малесенький Янгелик.
Затулив крильцятками дитину.
По голівці гладить і голубить.
Господи,нехай в оцю хвилину
На землі засмучених не буде.
Хай не плаче матір і бабуся,
Хай здорові будуть всі малята.
Татусі,дідусі...Я молюся...
Помоліться всі.Я обійняти
Хочу всіх...І пригорнути міцно!
Хай у сні всміхаються всі люди...
Я літала ввечері над містом.
І я знаю,що все так і буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2014
Почему меня не любит осень?
Может,мое платье не из листьев?
Одолжи серебрянников восемь.
Новое куплю.Рисуешь кистью,
Что тебе купила я у ветра?
Продаешь?..И купишь себе счастье?..
Да купи для бедных много хлеба !
Ты же обладаешь такой властью...
Осень,не любила?А мне надо.
Кто меня полюбит?Дождь и звезды.
Я тебе всегда,всегда так рада!
Ты приходишь в лето очень поздно...
А тебя июль дождем прогонит,
Но ты любишь дождь!Не понимаю...
Август за тобой слезу проронит.
Да и я.Сегодня...Отпускаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503672
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.06.2014
Іди і ти.Вже всі пішли давно.
Залишили і душу подавили.
Колись ми цілувалися в кіно,
Колись...Коли так дуже ми любились...
Іди і ти.Залиш.Не стій.Прошу.
Ти й так на роздоріжжі.Я ж бо знаю.
А я листа тобі ще напишу...
Бо я тебе коханий мій...Кохаю...
Іди і ти...Я шлях давно знайшла.
В каміннях весь,шипи з троянд під ноги.
Та я пішла...Та я іду сама
До самої останньої дороги...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2014
Когда плачут маленькие дети-
Ангелы целуют,утешают.
Но вот так на этом белом свете,
Нет людей,что видят...Да и знают...
Когда плачут дети-Ангел плачет.
Тяжелеют крылья.Не упасть бы.
Но не может в жизни быть иначе.
Споконвека все лишь в божьей власти...
Когда плачут дети,сиротеют-
Это боли большей пребольнее.
Крылья от дороги тяжелеют,
Но становьятся в сто раз белее.
Когда плачут дети-плачут звезды,
И дожди льют капельки-слезинки.
Ангел,обними...Ведь все возможно...
Вдруг тебя увидят в этой жизни?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503047
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.06.2014
На моїм віконечку
Янгол згубив долечку.
Піднімала,міряла.
Чи про таку мріяла?
Янгол,ти вертаєшся?
Де ж ти зупиняєшся?
Хочеш черевиченьки?
Будеш їсти вишеньки?..
Плакала всю ніченьку,
Не стулила віченьки...
-Я не їв черешеньки...
Спитав у лелеченьки,
Чи літають в хмароньки?
Чи там будуть спатоньки?
-Смак черешні...
-Пір'ячко
Летить на подвір'ячко...
Я не вмію їстоньки.
Хотів би присістоньки...
-Янголя,я знатиму,
І про смак казатиму.
Це...Та закрий віченьки...
Ніби зірки з річечки-
Це таке морозиво.
З півночі привозимо.
Холодом обліплене.
В ведмедя поцуплене...
А сама я плакала.
Янголу однаковий
Смак вишні і кавуна...
Сплять малі Янголята...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502869
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.06.2014
Покохай мене так,щоб від щастя я завжди всміхалась.
Щоб коли ти торкнешся до мене-дощі зупинялись.
Покохай,щоб я в небо без крилець завжди піднімалась.
Покохай так як я...Та ми навіть і не цілувались.
Прошу...Прошу тебе...Не просять кохання,з долонею
Протягнутою.Кинь хоч трохи і я повертатимусь
За своєму,без тебе лише прожитою долею...
Чи щаслива?..Буду сміятись...Хоча б намагатимусь...
Іду.Не до тебе...Хіба так тобі і хотілося?
Чекаєш листів,що ніколи тобі не писатиму?
А дощі зупинялись...Скільки думок ще вертілося...
Та про тебе думки ніколи в житті не спинятиму...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2014
Ти сьогодні інший.Не такий.
Цілував і руки клав на плечі.
Ти сьогодні...Трішечки чужий...
І не знаєш...Що останній вечір...
Ти сьогодні інший.Відчував,
Що мене у тебе вже немає?
То ж чому?..Так мало цілував?
Завтра...Ти мене ще забажаєш...
Я сьогодні інша.Не така.
Я могла сміятися.Сміятись?!
Мить одна...І вже мене нема
У житті твоїм...Порозплітати
Можуть коси весняні дощі.
Я вплету вам стрічечки біленькі
Із хмаринок...Мить...Де ми самі...
Де такі...Неначе б...І рідненькі...
Відболить за рік...За два...За сім...
Відболить...Всю душу відшматує
Біль...Тільки кому я розповім?
Ти такий...Що близько не почуєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2014
Дощ,ти знову відганяєш сонце?
Я вже почала з ним говорити.
Ти забіг в відчинене віконце.
Ти збирався завжди в мене жити?
Я тобі читаю знову вірші.
Ти киваєш головою.Віриш?
Що вони для мене...Найтепліші...
Ти собою...Мою душу...Білиш...
Дощ,ти поцілуєш мене на ніч?
Я до тебе притулюсь.Холодний.
Відчиню вікно.Іду назустріч.
Каву приготую.Ти голодний?
Втіш мене.Скажи,що я найкраща.
Що пишу найкращії я вірші.
Ти збреши...Збреши...Ні?Ні?..Нізащо?
Вони гірші?Що?Вони найгірші?
Ти так не казав?Пробач.Вернися...
Я собі такого нагадала...
Поміж тебе дні життя сплелися,
В котрих я в сльозах одних стояла...
Дощ,пробач.Образився?Дурненький.
Хто тепер мене хоч поцілує?
Ти такий...Такий мені рідненький...
Та сьогодні дощ мене не чує...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2014
Сонце,сонечко,лягаєш?
Ніжки миєш і тікаєш?
Я казки тобі розкажу,
І шкарпетки нові зв'яжу.
Спи,хай сняться Янголятка.
Всі найкращії звірятка.
Я за тебе помолюся,
Ранком тихо притулюся.
Ти мене цілуєш зранку,
Навіть через всю фіранку.
Я ще сплю.А ти цілуєш.
Я люблю тебе.Ти чуєш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502270
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.05.2014
-Бог,я не снова не поступила в институт.Но я так хотела!Ты веришь мне-я лучше всех написала!Лучше всех...Вот Анька...Ей случайно повезло.Хотя...Случайностей не бывает.Но я так хотела в него поступить!В чем моя вина?
-Ты молилась.Долго молилась.Мне было слышно стук твоего великого сердца.Каждое слово,которое ты даже не произносила вслух...
-И поэтому ты решил помочь Аньке?А мне?Почему не мне?
-Ты молилась,когда твоему папе врачи не давали ни одного шанса после аварии.Ты сказала,что только одна веришь,что он будет дышать и ходить.Даже мама твоя только плакала и не верила.Ты так искренне молила,чтобы я забрал все маленькие радости и оставил твоего папу на земле.Для тебя это очень важно.Я знал,что ты очень любишь своего папу.А он тебя за ручку водил в институт.Помнишь,как врачи сказали?Что он даже не будет дышать.А вы бегаете вместе утром...Ты с ним вместе читала,что взяли Аньку...
-Но Анька совсем ее умеет писать.Какая будет с нее журналистка?
-Она будет хорошо себе зарабатывать на жизнь.И купит квартиру для мамы.Ее мама давно купила белую тюль в новую квартиру.И верит,что повесит ее только в новой квартире.
-Да,она мне показывала.Тюль красивая.Но уже почти пожелтела...
-Бог,а почему я совсем не умею покупать вещи?Утюг сломался в первый же день.Мне теперь снова в магазин,с этой гарантией...Я устала.Хочу отдохнуть.
-Да,ты очень устала.Ты бы вчера заснула.А утюг так и остался бы включенным.Начался бы пожар.Твоя кошка бы погибла.А ты ее так любишь.Она тебя всегда ждет в коридоре.Когда не ночуешь дома,она совсем не кушает.Глупая, думает,что обидела тебя.И ей больно...
-Бог,но почему Андрей полюбил Жанну?Она его почти не любит.А я...Не сплю ночами.Я его так люблю...
-Он очень красивый.Но ты хочешь на него посмотреть через двадцать лет?Вот,это он.Смотри.
-Но я его не вижу.Только какой-то пьяница в грязный брюках копает картошку...
-Посмотри внимательно...
-Это же...Андрей?..Почему?
-Он мог поднять руку на женщину.Жанна его выгнала.
-Выходит,что это хорошо...Ну,что он не влюбился в меня...
-Бог,почему ты не приходишь сразу?Как ты мог допустить,что такого молодого мальчика вчера застрелили?Так много вопросов...Мы продолжим завтра?Я должна сама находить ответы?А ты отдыхаешь?Тебе очень больно?Бог,мы обращаемся к тебе на ты.Почему?Ты один?Чтобы было больше понятно?Бог,ты слышишь меня.Я знаю.Почему молчишь?Ты просто улыбаешься.Я знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502123
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.05.2014
Не дави мне душу.Это очень больно.
Впихиваешь гвозди?Ведь не крест.Довольно.
Нет,я не устала.Мертвая живая.
Это я стояла вечером у рая.
В платье белоснежном,босиком.Срезала
Волосы-косички.Потом продавала.
Я наторговала на букет из маков...
Возле рая тихо нищий старый плакал...
Не давите душу.Ведь она седая.
В платье рваном ходит крошки доедая
Под столом у ночи.Звезды покрошили.
Звезды,мои звезды.Дольше меня жили?
Не впинайте гвозди,крест уже рассохся.
Только продолжали.Все лишь началося...
А еще толкали камни,не бросали...
Чтоб не выходила к тем,что проклинали...
Не примкнуть к толпе мне,не искать мне стаю.
Я ведь одиношка...И останусь...Знаю...
От искорки солнца крест мой поджигали.
Он гореть не будет...Но люди не знали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501870
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.05.2014
Розійшлися в обидві сторіноньки,
Я на сонце,а ти десь за хмароньки.
Я питала сьогодні в лебідоньки,
Чи далеко до твоєї хатоньки.
Розійшлися і не цілувалися,
Не було тих прощань,що показують
В гарних фільмах...А ми ще вагалися!..
Некоханням кохання наказують.
Розійшлися.І котрою стежкою
Дні топтати?І ночі.І весноньки...
Я пройдуся ще старою казкою,
Щоб сховати усі свої слізоньки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2014
Спить малесеньке дитятко,
І велике слоненятко.
Мала мавпочка і зайчик.
Він побив маленький пальчик.
Я його на руки взяла,
В носик ніжно цілувала.
Мама кличе мене спати,
Хочу зайченя забрати.
Вкласти в ліженько біленьке,
Хай поспить моє рідненьке.
Тільки ліжко розстелила,
Зайчик втік.Я в ліс ходила.
Стала в білочки питати,
Де це зайчикова хата?
Та нема в нього хатинки...
Плачу.Мокра вже хустинка...
Як матуся не втішала,
Казочки розповідала...
Я не можу вночі спати...
Іду зайчика шукати...
Всіх покличу?Хто зі мною?
Не заблудимось.Весною
Я підсніжники шукаю.
Зайченя своє гукаю.
Хто не буде вночі спати-
В ліс піде мене шукати.
А я зайчика малого,
Найріднішого такого...
Не кажіть,що я не спала...
Зайченятонько шукала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2014
Дождь,ты тоже меня оставишь?
Как другие меня разлюбишь?
По каким нотам вальс составишь?
Меня утром собой разбудишь?
Дождь,я тоже тебе чужая?
Я стихи не пишу.Ты знаешь?..
Только дни свои коротая
Стала просто...Земная...Таешь
Из снежинок.Ленишься падать?
Там снежинки собрались в тучках?
Долетают дождем.Заплакать...
Да.Мне больно,когда всем скучно...
Дождь,ты тоже разлюбишь?Верный?..
Дождь,а я так боялась.Веришь?
Подожду тебя в нашем сквере,
Где цветы мне под ноги стелишь...
Все давно отвернулись...Люди...
Я другого не ожидала...
Мы с тобою проснулись...Ну же...
Ты не бросишь меня...Я знала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501452
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.05.2014
Простите.Больше нету слов.
Я тихо шла за Вами следом.
Я рисовала Вам любовь.
Вы были заняты...Обедом...
Как будто нет ничьей вины.
Обедать.Спать-по расписанью.
Но глупо мне даритьцветы,
Ведь это даже не свиданье...
Да,буду Вас еще искать.
В подушку плакать,рвать на части
Всю свою душу.Признавать,
Что Вы нужнее неба.Властью
Любви дарить любовь всегда
Всем тем,кто ею обделенный.
Я разрисую облака...
Ты будешь...Так в меня влюбленный!...
Жаль...Жаль...Об этом мне не знать.
Не улыбнуть в ответ.Но знайте:
Я могу небо рисовать.
А Вы...Хороший мой...Прощайте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500773
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.05.2014
Я чекала.Молилась.По іншому склалось.
Боженьку мій,ти знаєш,що краще для мене.
Сонце ранком в будиночок свій піднімалось.
Бачу-ліженько сонечка вже застелене.
Хто перину для нього пере?Я не знаю.
Боже мій,ти його відпускаєш в відпустку?
Хоч на тиждень один.А я дощ почекаю.
Я одягну із сонечком вишиту хустку...
Я молитимусь щиро.Тихесенько.Чує
Бог завжди всі молитви...Я з ним розмовляю.
Сонце йде у відпустку...На тиждень.Ночує
На великому ліжку,що я застеляю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2014
Я однажды тихонечко,тихо уйду.
Даже лист не услышит...И солнце...И ветер...
Я по прежнему сильно любила...Люблю...
Ты любимый.Ты лучший на всем белом свете...
Ты проснешься...А рядышком только луна.
Ты не знаешь еще,что так будет и завтра.
Я тебе говорила,что только твоя...
Это правда.Любимый.Хороший мой...Правда...
Я однажды уйду...Навсегда...Насовсем...
Будешь спать.Я тихонечко двери закрою.
Поцелую.Любила.Люблю.Ну?!Зачем?!
Одеяло упало.Я пледом укрою...
И меня уже нет в твоей жизни.Была...
Разбросай свои вещи.Пусть будет красиво.
Я была тебе просто жена.Я ушла.
А ты будешь счастливым...Счастливым...Счастливым...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500646
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.05.2014
Мой Ангел,ты наверное устал.
Поспи,а я тебя укрою пледом.
Наверное,ты целый день летал.
Уходишь?Я пойду тихонько следом.
Мой Ангел,тебе волосы помыть?
Купить тебе клубнику?Вкус не знаешь?
А хочешь-буду в мире всех любить?
Немного отдохни.Ты обещаешь?
Оставь меня.Ты сына береги.
Родителей.Любимого.Устанешь-
Ко мне тогда мой Ангел приходи.
Вернись...Прошу...Вернешься?Обещаешь?
Я пледом ноги буду укрывать.
Ты вкус клубники до сих пор не знаешь?
Я расскажу.Ты будешь ощущать...
Вернись...Ты долго...Долго так летаешь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500244
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.05.2014
Це на сьогодні буде все?..
Не треба більш по душі бити.
Камінням кидайте в лице...
Та можна ще!..Ще розлюбити!..
Я помиляюся завжди!
Завжди...Очікуючи дива...
Та в цім ніякою біди
Немає зовсім...Я щаслива...
Це на сьогодні буде все?..
Усі каміння пожбурляли?
Що розкохали?..Цей впаде
Запізно...Бо з неба впускали...
А так все добре...Як завжди...
Живу,очікуючи дива
Для інших...Бог казав:люби
Ти ближніх...Ти тоді людина...
А так все добре...Як листа
Писала вірш...Кому потрібний?..
Без адресата...Лиш сльоза
В кутку наклеїть марку срібну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2014
Усміхалось сонечко,
Щиро так долонечки
Склало і молилося.
До землі тулилося.
Це ж бо його дітоньки
Дітки й малі квітоньки.
Пелюстки і личенька,
Травичку,криниченьку,
Цілувало променем,
Гладило долонею.
Хмарки потопилися,
Дощиком пролилися.
Затулило сонечко
Голівку долонею.
На зірках погашених,
Янголом залишених
Вклалось воно спатоньки.
Йде Світланка в хатоньку.
Вітер йде вечеряти,
Які кроки!Зміряти?
Я візьму хустиноньку,
Його як дитиноньку
Пеленаю.Ніженьки
Тримаю і в ліженько
Вкладу.Ой,малесеньке!
Ой ти мій ріднесенький!
Є стільчик,перинонька.
Як малу дитиноньку
Вишечу.Колисочку,
Вшивану сорочечку
Витягну із шафоньки.
Із кращої скриноньки
Витягаю ковдроньку.
Потім кличу ніченьку.
Вітер буде в ліжечку
Ноги класти в пір'ячко.
Я наб'ю периноньку
Дрімотою.Боженьку
Прошу бути в помочі.
Нитки позолочені
Витягну і віршики
Вишию.Промінчики
Сонечка триматиму.
В віршики вплітатиму.
Я маленька дівчинка,
Та вже пишу віршика.
Хто його читатиме,
Щастя в житті матиме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499351
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.05.2014
В странное время живьем:пришел мальчик поиграть в песочницу к мальчику,с которым никто не играл-и забрал песок,песочницу,дом,вишню и выгнал всех соседей.Забрал дом,чтобы захламить их вредными игрушками.Просто он толстый?И ему все разрешается?Надо было спустить собак?
Мы умеем летать на Месяць,но думает за нас гугл.Продаем себя за конфету,в котором начинка из яда.Облизываем.Вдруг яд в оболочке?Непроницаемой.
Мы знаем,как круто иметь джип.Хвастаемся.И совсем уже не важно,что честь и мужество утратили свое значение.
Нас покупают за пачки стирального порошка,макарон,муки,бутылку водки.Никто породистого щенка не купит за такую цену.Никогда.За двести рублей.Породистой кошке на недельный корм надо больше.
В нашем государстве репутацию можно купить за двадцать яиц и подхалимничество.Даже не смешно.
Тебя посадят в тюрьму,если своруешь мешок картошки.Но если умрет роженица при родах-максимум маленький скандал.Цены на операции-как на рынке.Попробуй,не заплати.Смешнее то,что на эти деньги даже улыбка не покупается.
Старость почти не уважает.Неужели стареют только старые?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498495
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 12.05.2014