Dobrovinskiy

Сторінки (1/3):  « 1»

фуга

Через  тисячу  літ  балансування  між  двома  прірвами
мусять  з'явитись  хоч  якісь  крила,
аби  затримало  подих  на  висоті,
або  щоб  майстерніше  робити  маневри.

Як  швидко  зникають  голки  з  бруду,  коли  вигляне  сонце.
Як  важко  Тебе  віднайти  серед  цього  лахміття.

Я  хочу  себе  стрепенути,  відгопцювати  дикунський  танок,
а  потім  стиха  молитись  природі  
під  шум  караоке,  під  гул  автостради,  
під  невгасимий  вогонь  політичних  дискусій.

Скільки  даси  мені  часу,  щоб  я  настроїв  тебе  до  себе?
Бачити  однакове  в  різних  речах  і  залишити  трохи  місця  для  тиші.

Повних  радості  днів  та  теплого  смутку  в  задумі
я  принесу  тобі  з  гір  до  твоєї  нори,
на  ходу  лікуючи  рани,
у  темному  лісі  шукавши  стежки,
себе  вириваючи  з  каменю,
в  небо  показуючи  кутні  зуби:
"Де  мої  крила?!",
"Скільки  часу  ще  йти?!"
і  "Що  в  тій  коропці  (за  ребрами/в  черепі)?"

Послухай,  кохана,  як  ми  йдемо  поміж  прірвами,
як  приємно  дихає  вітер,
і  як  стукає  серце,
що  хоче  летіти...

(травень  2012)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2012


ненароджені діти - ненаписані вірші

трьох-метровим  непролазним  тереном
виросли  посаджені  тобою  квіти,
моя  молода  і  нескорена,  красива  й  наївна  -  думко...
скроні  хочуть  спочити  на  твоїх  долонях.
на  твоїх  долонях  ще  жевріє  серце...
(дарма)
театральні  прийоми,  відчуття  себе  на  сцені  -
ця  витончена  інквізиція  людського  розуму,
ярмарки,  балагани...
якщо  ми  розіб'ємо  і  кинемо  у  вогонь
усі  ці  пластмасові  брязкальця,
невміло  розмальовані  ідоли,
то  чи  буде  від  них  хоча  б  іскорка!..
чорні  птахи  хмарою  нависають,
вони  метушаться  від  пострілів  й  вибухів.
я  втираю  в  голову  попіл  слів
і  біль  мене  залишає...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2012


Елегія

Суботній  вечір.
В  повітрі  блатняк,  перегар  і  дешеві  парфуми.
Ледь  вловлюю  нюхом
записки  молодого  маньяка,
його  спогади  й  думи...

Чи  було  тут  десь  інше  життя,
слід  від  якого
так  ранить  тепер  мої  очі?
Хтось  зовсім  інший
ховає  дурість  свою
у  п'янкому  напої,
мучить  гітару  своїми  акордами
і  зволожує  ноги  у  вечірній  росі...

Подумати  тільки,  що  цілі  роки  промайнули,
як  ті  кілька  спалахів!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2012