Condannato a Solitudine

Сторінки (1/1):  « 1»

Параноя

Розкидані  по  стінах  африкади.
Стара  газета  і  холодний  чай.
Уявою  малюю  нічні  страти.
Десь  за  вікном  ми  спопелили  рай.  

Розпиленні  думки  давно  сп'яніли,
І  втрата  сорому  впивається  у  кров.
Нікчемного  до  страти  засудили.
Кат  зневажа  загиджену  любов.

Нічна  апатія  притисне  до  постелі,
І  чашка  кави  стигне  на  столі...
Я  параною  запрошу  до  себе.
Ми  будем  пити  разом  на  вікні.

Терпке  проміння  сонця  все  зруйнує.
І  завищить,  тікаючи  мій  страх.
Стару  газету  вітер  пошматує,
Залишивши  гидоту  на  губах...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2012