| Сторінки (7/696): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
я перестукуюся з нею через стіну
ми ж бо ув’язненні
нам заборонено говорити
вона мені крапки-тире-тире
я тебе не люблю
я їй
нічого
не люблю
не означає
що не любитиму
варта зіходить у карцер
перебирає ключі
випускає її на волю
пташку знесилену
вона мені попри камеру
біла неначе сніг
я тебе пам’ятатиму
пам’ятатиму
але не любитиму
сонце на площі
б’є у очі людей
наче боксер
не знаючи свого
суперника
дощатий поміст
дощами умитий
увесь
чекає на неї
з карателем
і священиком
вона дивиться
в небо
холодне як лезо
тихе як піхви
меча
перебирає
в собі
причину як похіть
невидиму
я ніколи тебе
не любила
моє таємниче
хлопча
я ніколи тебе
не любила
але завжди
тебе любитиму
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2014
Ти вибач, просто
Не маю часу померти…
Не маю часу
Ні виспатися,
Ні спитись.
На тобі куль
Гарячих як листя
У серпні,
Ніколи
Не повертатись
Легше, якщо
Залишитись.
Ти вибач, просто
Не маю часу, щоб жити,
Не маю часу
Ні згадувати,
Ні забути.
На тобі зерен
Гарячих як літнє
Жито,
Висієш при дорозі,
Коли мене більше
Не буде.
Ти вибач, просто
Не маю часу тривати,
Не маю часу,
Ні витримки,
Ні любові,
Те, що я
Найбільше хотів
Забувати,
Саме воно
Найчастіше буде
Зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
Перед смертю будемо дихати найвільніше,
Вгинаючи стебла наче жінок ласкаво,
Найпекучіше цією зимою пішим,
Обмороженим п’ятипалим.
Найотруйніша ця зима для дітей зачатих до неї –
Молоко матерів гірке наче зціджені сльози,
Смерть крокуватиме контуром ліній-лей,
І з нею триватимуть півночі литі морози.
Коли все застигне і кулі зав’язнуть в повітрі,
Туго проходячи небом-мішковиною
Птахи йдучи у вічність кольору січня
Залишать по собі відчай як найударнішу зброю.
Рухаються невагомо синім туманом тіні –
Змокла кіннота і майже пів тисячі піших,
Найменше, чого я хочу – залишитися в цій країні,
Або померти у іншій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014
Смерть як трава, що сходить по косовиці,
Волога м’яка,
Стебла її гливкі,
Замість очей у неї лише
Глибокі
Зіниці,
І кріплений в них
Темного блиску дзвін.
Літо з зябрами мов у рибин
Дихає в цівку
Пристріляного
АК,
Гонить попелом
Повітря його
Бороди,
Пахне рибою його
Растаманська рука.
Велоцераптори-танки
Переходять річку убрід,
Тягнучи мулом хвости
Наче пам’ять через
Дністер,
Минуло року сотні
Солдат
Розчинились у цій
Землі,
І деякі з них
Піднімаються
З неї
Тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
Пан Річек живши у Празі
Будучи корінним слов’янином
Схоластиком і
Математиком
Злігши із пухлиною
Головною мозку
У 2010
Знав, що надія помирає
Останньою
Наперекір усім переїхав
До України
Лікувався у Горлівській
Районній лікарні
Всі його кликали Ромою
Чех посміхався до них
Привітно
Вже трохи не сповна
Розуму
Ромою востаннє його
Кликала матір
У протопленій горлівській
Хаті наприкінці
П’ятидесятих
Перед еміграцією у Штати
Яка завершилась у
Чехословаччині
Перед смертю найбільше
Хочеться
Радості
Дитинства
І сили щоб не здаватися
Немічним
Пухлина вросла у судину
Над лемешем
Його поховали
Над Влтавою
В Чехії
З першим
Снігом
Наприкінці
Вересня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2014
Дивлячись на те, як вона засинає,
Наче її не було, наче її немає,
Наче це не вона,
Наче це не її.
Я пам’ятаю усі її точки
І всі її лі-ні-ї.
Вона моторошно дивиться в осінь,
Яка мина,
Скоро зима,
І це її дістає.
Змучена ніч укриває
Собою лиман,
Де була вона,
А, може, ще досі є.
Скільки всього заховано
В ній глибин,
Скільки б’ючись хлюпоче
У ній морів,
Може, це я – одна із
Її рибин.
А може, вона – єдине з моїх
Життів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014
Кінострічка у апартаментах Бога
У стилі студіо з ванною на кухні
Про те, що не варто гнівити праведників,
Які в тебе вірять,
Крутиться на японському фірменному телевізорі,
Поки Він дрімає,
І з його люльки залишеної на столі
Дим, їдкий ніби від п’ятки набитої
По маківку, стелиться уздовж
Безладу і гармидеру.
Господь не забув.
Господь насправді чекає, коли до тебе,
Йолопе, дійде,
Що все, чого в тебе немає,
І все, що в тебе ще буде – тлінь.
Найголовніше – люди.
А ти тримаєшся своїх соціальних зв’язків
І віртуальних порнографічних інстинктів.
Тут в цьому чаєві тепла більше, ніж у тобі,
І почуттів,
Хоча він і стине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2014
вікна твого будинку, що виходять на задній двір,
де помирають бомжі і проростає трава
крізь їхні промерзлі тіла
наче ножі
комбайнів у гарячі жнива
той двір збирає улітку дітей і соціальний працівників,
статево незрілих школярок
чиї матері
повертаються п’яними
і без спідньої білизни
у травні
двір з того боку давить око у твоє опівнічне вікно,
висмоктуючи усіх равликів з вогких кутків
чорних мишей з людськими очима
татуйованих наче на зоні птахів
ти досі боїшся вітчима
спогадів і павуків
а він приходить до тебе в кімнату
щоночі
восьмипалимм чудовиськом:
«я не хотів, дівчинко,
не хотів…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2014
Найгірше з цієї осені
Шизофренікам і гіпертонікам,
Птахам, які залишились з перебитими
Крилами,
Хлопцям на сході,
Тим, що спиною до Києва,
Жінкам з подвійною кількістю опадів,
Вуличним дітям із пароніхіями.
Зима вибілить усю цю гризоту,
«Ну, що, - процідить тобі, -
Поїхали?»
Куди поїхали?
Шляхи Господні бувають
Різними.
У цій країні не те, що поїзд,
Смерть
Прибуває
З запізненням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2014
Жінко моя, тривожна пелена,
Брудні пальці,
Народжена до Різдва,
Скільки ялин за
Твоїм вікном,
Скільки болі в твоїм
Животі,
Називай мене пастухом,
Я виведу зорі,
Я виведу їх
Під прицілом,
Як ведуть на розстріл,
І стану поряд,
Помилуй же нас
Усіх.
Жінко моя, пекуча тілом
Холодом до вогню,
Північчю до небес,
Скільки смерті
В порожнинах твоїх
Сердець,
Скільки ніжності на
Кінчиках ніг,
Називай же мене ліхтарем,
Я нічого тобі не зберіг.
Тільки сніг нічого
Не відповість.
Жінко моя, радистко тиші,
Беззбройна птахо,
Наймане вбивце,
Скільки дощів
У твоїй сітківці,
Скільки спраги
В твоєму поті.
Я приходив до
Тебе пішим.
Перехворію тобою
Потім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014
Слухай, річко з амбіціями в океан,
Як твої утопленики? Мовчать?
Як твої вечірні жуки?
Лоскочуть?
Як берег твій – протвінь,
Засмаглий хлопчак,
Хлюпоче?
Слухай, річко з жіночим ім’ям,
Як твої риби? Сплять?
Як каміння твоє
Ниркове?
Як твої птахи, ті що
Постійно летять?
Як твої раки-
Лори?
Слухай, річко з глибиною,
Але без дна,
В усьому цьому
Тільки твоя вина,
Носити в собі ікру –
Інцест.
Смерть не переходить
На літній час.
Дамби-петлі
Біля кожної з ГЕС
Мовчать.
Значить усе гаразд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2014
Набери у волосся своє морів,
Хай течуть по ньому
До ніг твоїх,
Перешіптуються наче
Сніг
До дітей і колядників.
Набери у руки свої пшениць,
Хай схиляються зернові
До плеч,
Ластовиння твоїх
Облич, облиш
Альбіони моїх
Пожеж.
Набери у легені дощ/пил,
Хай нутрує в тобі життя-
Миш,
Липне тепла дрімота
Рук/сил
В темно-синій паноптикум
Тиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2014
Голос її схожий до голосу провідниць,
Вона зовсім не знає, як він мене обпіка,
Я кожного разу шукав її погляд поміж облич,
Але жодного разу не знаходив її лиця.
То ж все, що знаю, це тембри її голосних,
Усе, що я відчуваю, сипучість її інтонацій,
Повітря повниться тишею переплетених і тугих
Слів, які мають найвагоміше значення.
Кожне кохання тримається в її голосі,
Кожна любов триває у її тілі,
Я не знаю, скільки вітрів заховалось в її волоссі,
Але жоден із них не торкається її шкіри.
Можна тримати дотики при собі,
Можна залишити ріки й каміння зіниць,
Найголовніше – це слухати вітражі
Її двохмільйонних і невтомних сердець.
Сподіваюсь, вона залишиться на узбережжі,
Де усі мусони і фени сплітатимуться змією,
Море торкатиме ноги холодним зеленим лезом,
Поки наповнить її. Поки не стане нею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014
Чого у тобі не було?
Палкої залежності тіла,
Твердої незалежності духу?
Сумирності перевтілень?
Може, ти просто не слухав,
А може, це просто неділя
І тиша – синхронність звуку.
Нехай відбивається серце
Від кожного нерівного руху
Об груди.
Смерть – не значить померти,
Померти – не значить не бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014
Відстежиш мене
По кулям
По ліжку
По волоссі
По трьохденній щетині
По хриплому голосу
По сорочці
Надірваній в ділянці
Ключиці
Полотняній або
Ситцевій
Якби не різниця
У віці
У ночах
Холодно
В ранках
Спека
Мікстури дорожчають
У аптеках
Почекай мене
Лиш почекай
І я більше ніколи
Не буду далеко
Я більше ніколи не буду.
Не буду.
Далеко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2014
Коли вони зберуться з протилежного боку,
За лінією фронту, за межею жита,
Командир вийде і скаже: «Нівроку,
Весна.
Могли б ще хоч трохи пожити.
Але, що з цієї весни, мертвому,
Що живому –
Чотири калібри як ґудзики в серці,
Виповненому льоном.
Що з цієї весни – хіба що гарячі мундштуки,
Та й річищ волосся –
Воно вплітається в твої ребра,
Проростає у твоєму голосі.
Що з цієї весни – померти живому,
Чи виспатись вільному…»
Третій піхотний лежали у братській
Під курганами біля Рівного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2014
Залиш мені сигаретку, брате,
На грудень липку наче ніжність консерву,
Прозорі пробірки для онкомаркерів,
Безстрокові білети на Сербію.
Важко буде усе покидати,
Важко буде усе залишити,
Найгірше не те, що ти когось втратив,
А що починаєш за ним тужити.
Тож добираючись плавом до смерті,
Губи свої спогади у цій річці,
Що тобі з цього снігу у серпні,
Що тобі з цього сонця у січні?
.
Буде тривати мереживом лютий,
Залиш мені сигаретку, брате,
Щоб я міг про тебе забути,
Щоб я міг про тебе згадати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2014
Почувай себе вільніше, приставляючи цівку до скроні,
Хіба варто боятися смерті у цій країні?
Чорна кіннота вела декласованих ронінів
Ораною землею демаркаційних ліній.
Чорнозем під ступнею м’якшав від їхніх кроків,
Коріння спліталось навколо них мов змії,
Самураїв схожих на іудейських пророків
Вели на розправу до Папи Римського Пія.
Частина з них померла від болю і ран,
Частина – від спокою, інші – від голосу й тиші,
У цій країні залишився тільки уран,
Ця країна – більше нічого нам не залишить.
Смерть самурая врешті не сильна втрата,
Кожному роніну ронін приходить новий,
Смерть як життя – боятись її не варто,
Ти або з нею живеш,
Або до неї ще не готовий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2014
З’являється між нами відстані чорні зимові,
Листопадові холоди, самогубства жовтневі,
Тільки до смерті не можна бути готовим,
Особливо, як смерть застає тебе в червні.
І тут здається, що все навкруги підточено,
І люди сходяться перешіптуючись до оселі,
Мовчать каменярі поряд із зодчими,
Мовчать навіть діти, які зазвичай веселі.
В тому, що ти помреш – немає ніякої вигоди, -
Говорить Ісус мені. –
Смерть – вона не в правді чи кривді,
Вона просто вибирає між сильними,
Вона навіть не вибирає, вона просто мусить.
Така у неї робота – чекати у коридорі,
Поки ти зрозумієш, коли ти будеш готовий,
Вибирайся із цього пекла, тримайся своєї любові,
Завжди прислухайся до тиші,
Не довіряй їй ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2014
За дев’ять днів осядеться земля,
Підуть дощі,
І недожаті в серпні
Зернові
Чорнітимуть,
Немов свищі на тілі.
Тут цього жовтня
Тільки вихідні,
Тут і любові не більш
Ніж на неділю.
Влітають птахи,
Наче рядові,
І ліхтарі немов
Поводирі,
Зими шинелей
Сірих патрулі
Так чи інакше
Однаково накриють
Твою любов.
Горбані-дзвонарі,
Мідних сердець
Кістляві лікарі,
У чорній рясі
Із шрамами на шиї.
За дев’ять днів осядеться земля,
Підуть дощі,
Темнішають смертей
Календарі,
І почергово затихатимуть
Траншеї.
Я забуватиму геть зовсім
Все її,
Не забуваючи
Найкращого
Про неї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2014
Час твій такий же битий, як капа у ветерана-боксера,
Я сам бачив ці тріщини в його роті,
Зціджені як молоко очі, ламані ребра,
Не кажи, що не знаєш, що буде з ним потім.
Усі знають про долю колишніх чемпіонів і перших спортсменів,
Ніхто з них так і не повернув свою перемогу,
Один мій знайомий, який працює в ресторані в чеченів,
Говорить: «Вони убивають таких – і так вгамовують злобу.
Вгамовують лють, з якою вони програвали колись,
Вгамовують темінь, розведену усередині.
Смерть – це єдина подія, яка поміщається в мить.
Вони люблять смерть. У ній вони завжди впевнені.»
Менші брати нестимуть їхні тіла вулицями до цвинтару,
Нестимуть за ними пояса і медалі, наче особисту розплату.
Смерть зустрічає їх з того боку, і почувається винною,
Тисне руку, виводить на ринг, простягає ту ж саму капу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2014
*Музична версія вірша
Досвід у горлі мов риб’ячі кості,
Стоїть упоперек, давить тужливо,
Літо, що ллється в твоєму волоссі,
Завжди вирішує зиму.
Носиш, тугі наче пам’ять браслети,
Крадеш спогадів темінь озерну,
Час концентрації гіркого оцету
Заспокоює тебе твердю.
Тримай у собі полохливі ріки,
Швартуй у собі невідомі джерела,
Психічні дефекти, родимі мітки,
Жовтого ластовиння зерна.
Часу тривалого крихкість лютнева,
Першого снігу плавкі домовини,
І десь вдалині відцентрована зверхня
Кружляє ластівка Вітчизни.
Все, що проходить крізь груди і спину,
Все, це ти будеш носити з собою,
Доки ти йтимеш через цю зиму,
Доки зима ця йтиме з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014
Сповідай, отче, братів – їм завтра до бою,
Сповідай їхні мрії юнацькі,
Сповідай їхні помисли грішні,
Сповідай їхню відданість,
Сповідай їхню зброю,
Сповідай кавалерію, і не забудь про піших.
Сповідай, отче,
Сповідай їхню тишу і тугу,
Сповідай за їх перше кохання,
Сповідай за їх першу розлуку,
Сповідай їх за їхню гризоту,
Сповідай їхні чорні мушкети,
Сповідай за бажання жити,
Сповідай за відвагу померти.
Закінчиш з усім, монаше,
Повернешся в келію твірну,
Розкажи йому зверху про наших,
Про їхню сповідь вечірню.
Хай знають, за що помирають,
Хай знають, що прощені нині,
Кулі не вибирають,
Кулі – вони не винні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2014
І поки його рука грітиме її талію,
Поки вона вивчатиме всі його плями і невуси,
Поїзд святих, набитий грішниками і розумово відсталими,
Буде їхати не зупиняючись, розсікаючи темряву.
Волосся її ще не торкана косовиця спіла
Разом із тишею буде лягати на груди,
Біле, як молоко, і свіже, як рана, тіло
Торкається тіла його, пропускаючи морок крізь зуби.
Що треба йому, крім зап’ясть її жил і стебел,
Перевертнів її сутінок, ранішніх пересмішників,
Смолянистих човнів, які не дісталися берега,
І спочивають в річках, які простягаються стрічками
Хтось заплете їх, наче браслети на кисті,
Важкі, як каміння, густі, як морожена патока,
Ластівки чорною осінню схожі на листя,
Коли опадають як попіл поміж гарматами.
Я вирву тебе з цього міста, побачиш,
Від всіх твоїх пасток і всіх твоїх звірів скажених,
Терпіння двохтонні плацкартні вагони часу
Не зупиняючи, уздовж розсікають темряву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2014
Ти може іти, куди хочеш,
Можеш залишатися, де завгодно,
По тобі будуть тягнутися ночі,
І дівчина з запаленим горлом.
Вона буде сідати біля тебе в трамваях,
Буде співати твої пісні на вокзалах,
Як добре, що я про неї зовсім нічого не знаю,
Як добре, що вона нічого мені не казала.
Хай ходить зі мною темними шпальтами ринків,
Хай п’є з мого термоса чорного чаю згустки,
Я буду жити навпроти її будинку,
Вона буде жити навпроти моєї пустки.
І все, що буде між нами – ночі глибоко черні,
Річка тече у ліжку вгору по її тілу,
Я кохав її надто два з половиною червні,
Вона мене ще сильніше тільки один понеділок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2014
Усі її вірші – каскади
11 вересня
Стоять обгоріло
Усі її звуки – хор
Дітлахів
Кожен третій фальшивить
Кожен хто лиже їй душу
Мимоволі проникає у тіло
І вона тремтить наче злива
Після нього важко й знесилено
Почнуться дощі – вона
Забере волосся у хвіст
Лампи у тисячі люксів
Операційної –
Дні її місячних
Зникнень
Час – це теж свого
Роду річищ тривалих
Плей-лист
І вона у них чує
Глорифікований Сихів
Терпи моя річко
Входь у мене
Як зможеш
Голки-каміння
Шипами у грудень
Прострілюй
Кожної осені
Смерть вирізає
З патерну
Лезами ножиць
Химерний ескіз орігамі
І клеїть його на шкіру
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2014
Ріка, яка витікає нізвідки – ніколи й немає кінця,
Птахи, які відлітають в нікуди – не мають й куди повернутись,
Серед усіх почорнілих облич, лише холод твого лиця,
І зима…Врешті й зима не більше, ніж просто лютий.
Крижини Прип’яттю, наче екзема шкірою,
Брудно мігрують разом з тілами птахів, що залишились,
Віра, чи те, що Ви усі просто називаєте вірою,
Не більше, ніж крик, який обрамлений тишею.
По весні як розквітнуть підсніжники,
І патологи повиходять палити цигарки на вулицю,
Темним шляхом по маршруту у вічність із Ніжина
Їде туга моя, і скелетом до мене тулиться.
Перші кулі настигнуть тебе ще не раненим,
Оцинкована ртуть розіллється по тобі тверезому,
Кількість рубців повинна лишатися парною –
Правда вібрує між двома широкими лезами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2014
У ній починались дощі і спекота,
І небо трималося згустком гарячим,
Вклади свою пам’ять мені до рота,
Як теплого морфію смерті на здачу.
Щоб кожна моя опівнічна жінка
З тривогою в серці, обручкою в светрі,
Пахла дешевим готельним ліжком,
І віддавалась за сигарети.
Буде стояти весна і конвої
Будуть проходити маршем крізь місто,
Гріючи мідних мушкетів зброю
На серпанкових полях Вітчизни.
І тільки в зашитих кишенях мундира
Як безрозмірній очеретині,
Плаває серця блискуча рибина,
Б’ючись у груди наче в крижину.
Дно, до якого сягаєш руками,
Лімфа, яка пульсує по чверті,
Найпекучіша – твоя пам’ять,
Вона холоне лише зі смертю.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2014
Ходи по лютневій траві під снігом,
Босою,
Тілом торкаючи холоду листя в повітрі,
Тягнеться пам’ять на кистях двома
Корабельним тросами,
Гострить тривога каменем
Вилиці, плечі і лікті.
Тримай дими над землею –
Хай стеляться
Теплою ковдрою для усіх
Живих і небіжчиків,
І коли з того світу почне повертатися
Вересень,
Із ним повернуться усі його злодії
Й грішники.
Будуть вертатись колоною з темними
Стрічками,
Будуть топтати врожа́ї і рвати яблука,
Червоні, мов ластівки, і сірі, немов пересмішники,
Вірні прибічники Бога, нав’язливі вороги диявола.
Душі мігрують із вересня в зимні тенета,
Глибоко в сніг заходячи, ледве ідучи,
Рушають уздовж кордону, доходячи аж до Бреста,
Виносять із нього каміння,
Лишають у ньому мушлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2014
Скільки у тобі тривог і печалей,
Скільки відчаїв сивоволосих,
Будь зі мною,
Кохаймося далі,
Осінь.
Буде у тобі смуток і холод,
Перисті ребра,
Смерть пелюсткова.
Грій моє ліжко,
Моя передчасна,
Пекельно палюче
Зимова.
Рватимеш юності й
Льону коріння,
Топлячи річища
Стерновою.
Шановні присяжні,
Атомний іній
Танув на вікнах
Весною.
Бути папороттю при
Дорозі,
Сіяти дощ як муку
Через сито.
Цілуючи тіло,
Читати прозу.
Знімати на камеру
Літо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2014
У тілах загиблих знаходиться туга посмертна,
Висвячена проповідником, вмонтована кулею,
Виношена в утробі.
Цитрини і листя кедра – от і вся твоя пам’ять.
Спека буде клювати очі
Трьохпелюстковою, наче люцерна,
Зозулею.
Обі
Твої душі – та, що хрестить крізь руки,
І та – що решитіє у мозку,
Наче полотен плацкартних кишені рвані,
Заший їх!
Ртуть можна набрати у ложку,
Міста можна випалити в напалмі.
Але кому потрібні пусті попелища,
Земля, напхана попід горло небіжчиками і
Героями.
Стає тихо, сіро марніє кисень.
Диявол спльовує в землю
Недопалок між тополями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2014
Все, що падає в воду –
Стає водою,
Все, що кидаєш у полум’я –
Зникає навічно.
Через це пам’ять завжди
Триває рікою,
Через це вічність тліє
Від січня до січня.
Через це дотики колишніх
Завжди вологі,
Через це зустрічі з ними
Завжди пекучі.
Хай у тобі прокидаються
Зимових спекот тривоги,
І хай із ними тривають
Літні льоди текучі.
Плинність, в яку ти входиш
Легко і невагомо,
Сипучість, яку рухатимеш
Власним серцем,
Перемішуються наче
В жорнах
По стінках запалених горла,
Наче легальні наркотики,
Виписані по рецепту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2014
По каналізаціям твоїх горлянок
У жовте місто
В’їжджають мої запізнілі танки,
Беруть оплотом церкву і радіоточки.
Тунелі як пункти прийому пліток і склотари,
Відтягують мочки вух до центру Землі.
Передчасна вагітність викликана радіацією,
У цьому місті навіть вагітніти ні від кого,
Не те, що приміряти місця у театрах,
Та кладовищах.
Сичі відповзають у фундаменти древніх
Будинків і сплітаються там у джерела,
Або волосся.
Надто мало повітря як на таке тіло,
Душа – це те, що отримуєш з кисню,
Коли він вигорає між плеврами-шторами,
Піднімаючись епітелієм
Наче пухлина лімфовузлами,
Дряпаючи горло,
Їжаком виходячи через зв’язки.
О пів на п’яту тіло твоє, як місто
Повне люцерни і льону,
Буде горіти між жорен.
Буде здаватись безлюдним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2014
З котом у мішку,
З піднебінням у порошку,
З серцем повним стержнями,
Ми стоїмо до смерті довгими чергами,
І заходимо в неї по одному.
Совість давиться ромом,
Вилизує порно оком,
Раніше любов називалась прискореним кровотоком,
А зараз третина дощів вібрує по шкірі
Тіла,
Як добре, що ти мене захотіла,
Як добре, що я віддався лише тобі.
Намалюй на моїй руці – ночі,
На ліктях – втому.
Щоб куля влучала завжди в єдину точку,
Невидимими дотиком,
Наче білизна із кашеміру,
Виткана в Пакистані із войлоку сірого
Через нестачу льону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2014
Мозаїка тіла, яке простріляне упритул –
Соти,
Калібрами 18,5 міліметрів,
Знайомий сотник
Помер саме з таким ливарним запасом
Віри
У власному серці.
Спогади про цю зиму – як чорний
Мелений перець, схожий на
Землю,
Якою осипають труни і оцинковані в
Них тіла,
Дощовий чорнозем із вмістом лаврового
Листя,
Травневої честі,
Гнилих яблук, кунжуту, і шкіри
Маркованої смертю і холодами.
Лямки зав’язані туго,
Кляпи заходять глибоко,
Голки повняться тишею.
Залишаються плями.
Розігріта ніжність білою,
Наче мертве тіло,
Лисицею
Трункує циферблатами
Пам’ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2014
Стелиться листя білизною/осінню,
Наче наркотики піднебінням,
Хтось заплітає в моє волосся
Мертвих чайок,
Зелене каміння.
Звідки у тобі ростуть джерела,
Куди проростає їх течія бистра,
Носи при собі свою совість
І термос
З теплим чаєм
Із ягід і листя.
Нехай повнить ріку тіло холодне,
Хай чорні птахи злітають донизу,
Звільняє від одягу
Берег море,
Цілує у шию,
І рани облизує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2014
У мені важчали її коробкові подихи і полохливі руки,
Приголосні її речень, дати місячних, календарі,
Серце, яке виходило з потом, коли ми кохалися вдруге,
Хай смерть забере усіх, і хай залишить її.
Хай чорний місяць повний горлянки і мідні труби,
Хай темінь вливається теплим мастилом крізь ваші зуби,
Хай ніч, наче постріл, криваво між днями хлюпоче,
Сповідай її, падре, сповідай її голосно й тепло,
І пробачай, пробачай за усе її, отче.
Любов до жінок – це любов до смерті й життя,
До холоду й спеки, до голоду і потуги,
Сиплеться вересень – кріпить вино. В очеретах
Холоне вода.
Ти – вагітна, мала. Від мене, мала. Від того тебе і нудить.
Усі твої діти будуть народжуватись голосно й важко,
Усі твої муки, тривоги, канати, ріки і кулі,
Ти будеш носити в собі, наче дим, наче останню затяжку,
Наче шифрований код ДНК, контрацептив, про який уперше забула.
Найгірше думати про любов після сексу і цигарок,
Допоки чорні ангели втіхи топчуть патоку смерті,
Екстази твого самогубства у лоні твоїх жінок,
Заради яких хотілося жити,
Заради яких хотілось померти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2014
Лущені українські траси, наче стареча шкіра,
Автобанами тягнуться від одного кордону до іншого,
Поки чорні душі коліс і стоптані передсердя підошв дальнобійників
Підвозять у колисках своїх кабін жінок за інтим і цигарки.
Сталеві пружини їхніх титанових осьових вібрують в унісон
З їхніми жировими печінками і вмістом очних яблук,
Вибиваючись з ритму вибоїнами наче інсультами у молодому віці
Натренованих і ще незайманих олімпійських чемпіонок.
Лісосмуги тьмянішають осінню наче запалені меланоми,
І конденсати людського поту збираються на вікнах,
Перед тим як вона випиватиме чергову таблетку,
Перед тим як він ґвалтуватиме її знову.
Життя у дорозі цікаве хіба що своє небезпекою,
Варіантом виживання і накуреними співбесідниками.
Життя на дорозі починається від одного кордону і триває до іншого,
Допоки трьохсот гривневі ангели у мереживній білизні пропускатимуть тебе через пекло біля кілометражних стовпів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2014
Літо, яке закінчується,
Смерть, до якої готовий,
Потяг, вокзали, Вінниця,
Ніч, каравани, сови.
Осінь, яка залишиться,
Життя, що не повернеться,
Густо мелена тиша ця
Повнить пшеничне серце.
Зима, що торгує тарифами,
Люди, що мерзнуть від холоду,
Часто і глибоко дихати,
Глибоко-часто мороком.
Весна, як циклічні місячні,
Темінь з пустою тарою,
Короткі – найдовші віддалі,
Смерть
Не буває
Вдалою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2014
Я буду сміятись, коли ти підеш,
Повір,
Сила-силенна чужих жінок,
Які живуть у мені
Навіть не згадають про твоє
Існування.
Група чоловіків, що живуть
У мені перенервують
Твою втрату із черговою
Цигаркою.
От і все.
Всесвіт – це насправді
Пташине воло, набите
Згустками тиші і рваним
Кахелем безнадійності
Сірих як липень лікарень.
Поетка. Слова, які нічого
Не значать,
Рими, які ніхто не почує,
Голос, який загарчав.
Рахуй тишу запаленими
Сірниками і вицвілим
Пір’ям.
Один.
Два.
Три.
Поки хтось у Берегові
Складатиме її у паперові
Коробки.
Касетні бокси.
Диспансерні палати.
З підпискою про невиїзд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2014
Цінність часу у цноті його неповернень,
Загоєних ранах,
Тривалих боях,
Переповненому потойбіччі.
Здається, лиш вчора прийшла зима,
І з неї почався червень,
Якби не тривала кількість загострень,
Чорних смужок, клінічної осені,
Смерті, яка гидує тобою,
І вибирає інших.
Шкіра внутрішньо туго-туго натягнута,
Не пропускає вологи,
Гнідої пітьми,
Істин в сепсисі.
Все вигниває зсередини,
І серце твоє перекладує
Біль із останнього місяця
На тривале
Квартирування
Вересню.
Якщо триматися руками
За горло – рани
Гояться довго,
Глибше нутрують річища,
Голосніше хлюпочуть зв’язки,
Кількість життя вдихається
І видихається ротом,
Допоки повітря у нім
Не застигне ,
Засмолиться,
І зав’язне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2014
Води за руку її до далеких гірських джерел,
Коли підніматиме сонце важкий вантаж,
Нехай вона не розуміє, що ти не любиш її тепер,
Нехай вона далі вірить, що між вами усе гаразд.
Доки вона любитиме вашу пітьму,
Доки всотує в себе ніжність ваших речей,
Доки висипатиме намисто у цю траву,
Доки трава проростатиме з її очей,
ти мусиш бути, тривати в її животі,
разом з присмерковою тугою/ціаністим розчином,
разом із вологою її шкіри, гіркотою у молоці,
поряд з її тривогами, поряд з її карним розшуком.
Тільки листя буде триматись до її ніг,
Тільки холод буде торкатись її зап’ясть,
Так поступово приходить смерть, і минає рік,
Губиться в небі кожна з мазутних ластівок.
Хіба, щось вартує більшого, ніж можливість пам’ятати усіх,
Душі померлих плетуться мов терен уздовж капілярних судин,
І коли замовкає усе – залишається тільки сніг
На білім дзеркалі тіл малих і великих рибин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2014
Перелічи мої пальці на правій руці,
Починаючи із каблучки,
Чуєш, як туга пульсує рвучко,
Чуєш солом’яний сміх
На глибині радіо-хвиль
Підводних човнів.
Чуєш як високо вигорає кисень
Із падаючими вниз зірками.
Ще одна травма – кольором з тишу,
Густиною у серпень:
Народитися з серцем,
Заповненим сірниками,
І чеканити, доки один із них
Загориться,
Щоб зігріти ту, яка поруч,
І спопелити себе
До останку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2014
Доки триває любов – триває турбота,
Холодні притоки збираються густо у ріки,
Тільки смерть приносить у душі спокій,
Який разом з шкірою рвучко знімає нігті.
Те, що рівняє тебе з усіма – врешті і є життя,
Більше нічого, більше нікому не треба, окрім любові,
Холодна туга повнить судини, і чорні наші серця
Замовкають собі по одному, наче собори у Львові.
Лямки ребер – що тугіше, то глибше під воду,
І клапан у горлі хлюпоче неначе дощами,
Б’ється сумління об груди, наче рибина до льоду,
Б’ючи в хребет сталевими хвостовиками.
Що це, долоні – холодні і тверді,
Чи темна ріка, із чорним як осінь камінням,
Тільки живі повинні боятися смерті,
Тільки померлі можуть жити постійно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2014
Кожна зарубка на твоїй руці,
Як кожен камінь у цій ріці,
Як перелітні птахи, або ченці,
Прямують щодалі низовиною,
І все, що було між нами –
Залишиться із тобою,
Бо світ керується серцем,
Спрагою і любов’ю,
І наші загони передові,
Ті, що наречені першими
Йти до двобою,
Будуть терпіти найбільше,
І втрати їхні лічені вже
Не життями,
Перераховані кров’ю.
Коли ти прийдеш до тями
Лампи в стіні, немов
Катарктні плями,
Тіні навколо тебе,
Густі, як вечірнє небо,
Чого тобі не вистачало
На цій землі,
Чому ти вирішив, що все
Життя належить лише
Тобі?
Це клітка, в якій замикаються
Птахи, - говорять єпископи
В монастирі, коли розказують
Прихожанам про долю.
І ті, хто помирають першими
На передовій,
Ті – першими отримають волю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2014
Гіацинтом розсиплеться літо у тілі твоєму,
І кожна із душ твоїх буде хотіти спокою,
І ніжність як річка, а час у ній – срібна рибина,
Пливе за човном, мандрує завжди за тобою.
Зливою в твердь по плечах твоїх темінь озерна,
По мені наче стрічки заплетені в нього причали,
Весною у літо життя висіває зерна
В пульсуючі рани зимових кривавих проталин.
По крихті на йоту, що голосом в часі віками,
Минаєш тримаючись міцно за сув’язь канатну,
І щось не в порядку, вібрують неонові лампи,
Чи, може, це ніч, яка добігає до ранку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2014
Кожне життя – це ембарго на виїзд до смерті,
Найкраща сорочка – із лямками за спиною,
Тривають серця, заведені Богом у серпні,
Повниться місяць терпкою як ревінь любов’ю.
І точиться ніч у сутінь, як небо у кремній,
І стигне мазут і мастило у холод вечірній,
Дивись над рікою злітає у вічність лебідь,
Щоб перетнути межу-горизонт ватер-ліній.
Повітря наповнить цю ріку до дна і глибше,
Життя що далі, то швидше із тебе крапле,
Уже не цвітуть, уже одцвітають вишні,
Уже не живеш, уже доживаєш, брате.
Тримають тебе якорями лише рубці,
Що глибше болить – тужливіше за тобою,
Ми відчуваємо спокій в твоїй руці,
Який перемінно-постійно пульсує із кров’ю.
Найбільше страждання завжди триває у тиші,
Ночі холодять тіла і човни над водою,
Є люди, як голки, що їх ти забув чи залишив,
І люди як кулі, які носиш завжди з собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2014
Ця дівчинка не знає нікого –
Вона спить з усіма,
Вбирає голос їхніх глибоких ран,
Метастази їхніх трахей,
Криваву рвоту їхніх сповідей у церквах.
Вона витягує із їхніх грудей
Жала, глибокі наче кулі випущені
У притул, і холодні, наче стінки
Оцинкованих трун.
Вона виповнює їх собою,
Роздаючи у руки серця,
Усі в татуажах і рунах.
Блідий колір її шкіри,
Що врешті їх до лиця,
Наводить на сумнів,
Коли ж ти востаннє їла?
- Мовчи, - говорить вона, -
- Ось тіло моє, відкрите для тебе
Наче вікна у протилежних дворах,
Кохай мене, наче завтра ти можеш
Померти у своїх марних-марних боях.
- Але ж війна, війна закінчилася, мала,
Я сам бачив білі стяги і чорні хрести.
- Доки ви носите в собі злобу, - говорила вона,
Війна завжди буде між вас рости…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2014
Речі врешті стали холодними і важкими,
Шкіра тягнулася сонцем наче асфальтом спека,
Дощі малювали поля жовтавими і гнідими,
Залишались сичі і відлітали лелеки.
Підсихав між колоссям щебінь, і тлів бур’ян,
Вода збиралася між прокладками двигунів,
У кожному його пострілі – було безвідмовне я,
У кожному її страху – був запізнілий він.
Війна навчить кохати, тих хто цього не умів,
Мовчатиме ніч, плодитимесь в тиші літо,
Час кесеритиме всіх у останні серпневі дні,
Прикладаючи вниз живота пекучі рослинні ліки.
Так нарочито будуть вставати вони:
Дріблені діти – цукати війни і розлуки,
Перші тривалі життя у руїнах передових,
Перші тривалі серця і їхні пульсуючі звуки.
Життя немає лекал, циркулів чи ножів,
Тримаючи руку твердо, виводить дотичні оком,
І чорний його графіт через шийні твої хребці,
Гострішає з кожним днем,
Темнішає з кожним роком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014
Цей ранок цілком підходив для смерті,
Сонце зупинялося, зводячись над гарматами,
Ловлячи кулі, випущені у серпні,
Брудними руками і спинними широкими м’язами.
Тягнулись дими – колонади куполу на той світ,
Густішав кисень між легенями кам’яними,
Приймав дзвінки оператор на тій стороні,
Смерть підіймала тіла з вогнепальними і ножовими.
Темнішала кров на манжетах твоїх вене-трас,
Грубішав голос, корою вкривалось тіло,
Помираючи поміж нами, згадуй про кожного з нас,
І ми згадаєм про тебе, помираючи в понеділок.
Місяць тягне за линву ріки на виїзній,
Зорі муштруються в ряд, формуючись у сузір’я,
Тіло цієї зими ртуттю пульсує у ній,
Із кожною смертю стукає в її тім’я.
Ті, що помирають в полях – зростаються із зерновими,
Їхні тліючі душі проростають в гнучке колосся,
Може, насправді, це перша межа між живими і неживими,
Перед тим як осиплеться жито,
Перед тим як наступить осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2014
Ти будеш варити вино,
Додавати у нього горіхи –
Для втіхи,
Мелений перець,
Білий як сніг аспірин.
Говори зі мною,
Навіть коли тобі дуже
Самотньо,
З сталевим дулом
В рожевому роті,
Говори зі мною,
Навіть коли я дуже
Один.
Кіптява топиться в горлі –
Ніч,
Я задихаюся,
Помираючи двічі,
Дивись в мене
Наскрізь,
Дивися мені у
Вічі,
Смерть лікує усе,
І жаль, що нічого
Не лічить.
Припини, надірви
Голос,
Діри твої брудні,
Лід
Топить
Твої сліди.
У тебе діагноз –
СНІД?
Ні!
У мене діагноз –
Ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2014
Тривало літо: нони/іди/місяць,
Холодна патока, зелений чай, атман,
І липнув час на профіль перенісся
Рожевим кольором судинних телеплям.
Урок усім: тривалість є життя,
Бо смерть є мить,
бо вічність неосяжна.
Я чую, як воно в тобі шумить,
Терпляче море, пісок пустелі,
спаржа.
Ніхто не має рук, що досягти,
Рости в собі гірке коріння скрути
Углиб ріки, нехай солончаки
Римують ззовні жовтаве листя в грудні.
Хто має сил, той носить у собі
Мазутних чайок окрики канатні,
Ромену перешийки річкові,
Одну любов, і нелюбові штатні.
Не відпускай крихкі моменти/щем,
Збирай зірки, немов монети з міді,
Мені без тебе – тільки кораблем,
Тобі без мене – чайкою на півдні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2014
Ніколи не буде інших знамен, окрім наших,
Ніхто не полонить пам’яті чорні зіниці,
Триватиме сутінь, кричатиме тиша – марить
Маленька Вітчизна у своїх надвеликих столицях…
Йтимуть полки, оминаючи кладовища, росу
Вибиваючи стройовою пам’яті материк,
Кам’янистим берегом, чорною линвою по Пруту,
Граючи тишу, вагітніючи на крик.
Тереби твердогранний щебінь, лови птахів,
Минай польові, осипай недостиглий хліб,
І коли Господь підірветься на одному з твоїх літаків,
Подаси йому його непідйомний німб.
І що ти можеш сказати – це кисень/звук,
Легені картавлять – глибоко у них дірки,
Немає нічого постійного, крім розлук,
На білім зап’ясті її худої руки.
Черпай її голос, долонями, подихом з вуст,
Мовчатиме літо, в каштанах гарячих очей,
Маленька Вітчизна – викладена із руст,
Великі столиці – муровані із людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2014
Приємна сутінь огортатиме тіло її невагоме,
Вокзальні птахи замовкатимуть над її домом,
І тільки зорі пастельно криваві і місяць у повні
Проводжатимуть її до межі анексованої власним мороком.
Вона ще не знає, що втіха довкола неначе зима ефемерна,
Що люди, як ріки сплітаються крізь каміння,
Що це насправді жнива, що вона ще жива – не вмерла,
Що дощі в останнім вагоні повертають сумирно з півдня.
Ти ще не знаєш нічого, ти ховаєш обличчя у землю,
А все навкруги – демонтує у тобі тугу,
Тривала розлука корінням гіркого ревеню
Лікує чаями твою передчасну застуду.
Так народжуються думки, а поміж ними – слова,
Терпіння – найвища освіта з невизнаним атестатом,
І сходить на землю сріблястим дощем їхня ангельська стройова,
І глушить сезонні убивства мобільний їх оператор.
Бачиш, дівчинко, двері, що завжди по тобі закриті,
Нарочито існуючі, тривко в тобі живучи,
Такі ж невідомі, як осінь загублена в житі,
До якої щодня будуть тягнутись руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2014
Поки ми будемо тужити у наших містах,
Поки повітряні змії осені прилетять з-за кордону
і розкажуть про їхню субтильну культуру,
Ніхто не розв’язуватиме вогню, бо у наших вогнях
Німіють воєнні сурми.
Вагітне літо змінює викиднів-мертвяків,
Як однооких циклопів-воротарів уздовж печер
на протязі матчу життя-за-життя,
Усе інакше: на східному фронті зміни, особливо
по лінії ДНР,
І дай Боже нашим воякам удачі, бо до біса їм
Співчуття.
Крішна сходить на горлівські шахти, маріупольські труби, харківськю залізницю,
Хрестить усе мирним оком, висіває черемху/терен,
Скоро знову прийдуть війська, осипаючи стиглу пшеницю,
Залишаючи поряд тіла, і гільз ще гарячі зерна.
Він стоятиме поміж них у ситцевому вбранні і сталевому бронежилеті,
Кріпитиме їхні душі, виставляючи в ряд померлих,
Направлятиме стрілки гарматні в напрямку ДНР-у,
Оминаючи залізних птахів, і їх зовсім мирне небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2014
Море у серпні пахне стиглими кавунами,
Зелена шкіра його волога, палюча, перчена,
Сонце натягує світло поміж різними берегами,
І опускається в воду важко і певно.
Так закипає його цукровистий пісок,
Так розчиняються в ньому табуни потоплених кораблів,
І тільки пекельна тиша дзеркала сонних зірок
Триватиме на мілині.
Море відчуває, як в ньому існують жінки,
Як важко входять у нього спогади їхніх тіл,
І коли воно огортатиме їхню безмежність починаючи із руки,
Вони сріблитимуть його дно починаючи з власних ніг…
Тривають човни над темним пасмом прибережних окосу/дуги,
Заплітаючи в нього весел журбу, потопельників грубість, луску,
Кожного разу, коли ніч опускатиме в море свої рукави,
Воно висіватиме в небо свою піщанисту муку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513682
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2014
Вони рухалися як ніколи тривало і тихо,
Тримали наплічники набиті свічками і зброєю,
Не залишаючи навіть слідів, і тільки їх власне дихання
Видавало їхню присутність у блискавках між грозою.
Ці душі рухалися уперто уздовж ґрунтових і кам’яних,
Колоною чітко по сто, тримаючи твердо стрій,
І багато із наших було тоді між них,
Але жодного з них не помітили вартові.
Вони підійшли до брами і дістали ключі,
Зайшли усередину, спалили це місто вщент,
І ще довго по тому – тривали жовтневі дощі,
Допоки опісля зими не почався березень.
І кожен у тому місті, знав, за що попелів,
За що попід містом кружляє намистом дим,
Жодне прощання не вартує сказаних слів,
Бо тільки Господь пробачатиме твої гріхи.
Для кожного з нас є свій каральний загін,
Він приходить до тебе, нутрує в тобі, горить,
Бо немає нікого, хто не носить в собі гріхів,
Окрім усміхненої дітвори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2014
Досвід у горлі мов риб’ячі кості,
Стоїть упоперек, давить тужливо,
Літо, що ллється в твоєму волоссі,
Завжди вирішує зиму.
Носиш, тугі наче пам’ять браслети,
Крадеш спогадів темінь озерну,
Час концентрації гіркого оцету
Заспокоює тебе твердю.
Тримай у собі полохливі ріки,
Швартуй у собі невідомі джерела,
Психічні дефекти, родимі мітки,
Жовтого ластовиння зерна.
Часу тривалого крихкість лютнева,
Першого снігу плавкі домовини,
І десь вдалині відцентрована зверхня
Кружляє ластівка Вітчизни.
Все, що проходить крізь груди і спину,
Все, це ти будеш носити з собою,
Доки ти йтимеш через цю зиму,
Доки зима ця йтиме з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2014
Вечір настільки вологий,
Що я злизую з тебе ріки.
Літню спеку,
Польову втому – ти особисте
Моє джерело
Усіх земних
Відчуттів,
І коли вони змішуються
Усі у густий
Брунатного кольору
Дикий мед
Я годую ним своїх кишенькових
Бджіл.
Кровообіг дотиків закінчується
Щоранку, і починається
Щоранку –
Перманентні межі інфініті
Жінки з фарбованим
Волоссям
І прозорою душею.
Добре, що нам є про що
Поговорити
Після безсонних ночей.
Усе, що повнилось тишею
Тепер замовкає,
І звучить голосніше –
Щастя не знає октав,
У нього своя мелодія,
І тільки композиторів –
Двоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2014
...моє музично-вечірнє...
і всім літніх снів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2014
Люди спиваються найчастіше з приводу
Різдвяних свят, або
Некерованої любові.
Вона не фарбує лице –
У неї поламані руки.
І доки голоси гранітної плитки,
Викладеної у Львові,
Триватимуть з дзвонарями
Святого Юра о шостій
Ранку,
Доти їй існувати у цьому
Місті,
Доти їй в ньому бути.
Що керує тобою, окрім розуміння,
Що життя це лише періодичне
Відчуття глибини,
Розпачі в ньому такі ж тужливі
Як порожнеча у підводних
Човнах,
Двісті метрів по тому закінчився
Дощ, після цього почнуться
Сніги,
Вдихай їх своїми надірваними
Грудьми,
Видихай їх у кожного з нас.
Триста шістдесят сім –
Це рік і ще одна ніч,
Рівно настільки вистачить
Наших легень, тому
Вона прокидається у цьому
Місті – у ньому січень,
І щось калатає у неї в серці,
Скоріше серпень,
Скоріше серпень,
У серпні зростуться
Руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2014
Вони посідали, кожен на своїй кате́дрі,
Опустили дула, наче вудилища у воду,
Дивлячись на Христа, який ладен за всіх померти,
Не бажаючи, щоб хтось помирав сьогодні.
Кожен із них відчував, що прийдешній сніг,
Нічого більше, окрім смерті не принесе,
Тому вони жартували, а їхній сміх
Лякав усіх захоплених фарисеїв.
Розуміння того, що життя – це військовий час,
А дорога наша – це міни і стройові,
Критиме усі наші рани мов плексиглас,
Мішатиме наші страхи у чавуні.
Ніхто не вибереться живим із цих блакитних полів,
Для кожного з нас свої пропускні квитки,
І доки звучатимуть в тобі луною передові,
Ти завжди будеш на цих передових.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2014
Що глибше в тобі –
То болючіше,
Що далі –
То холодніше,
Любов розростається
З зустрічей,
Поцілунків,
Банальних віршів.
Що довше з тобою –
Віддано,
Що ближче до тебе –
Ніжно,
Любов горітиме
Зіркою,
Над нашим прим’ятим
Ліжком.
Що зовсім без тебе –
Холодно,
Що далі без тебе –
Тиша,
Любов як оцет
Із содою,
Шепоче, а, може,
Дише.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511184
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014
Туга – насправді твоя особиста анафема,
Гіркий анестетик алкогольної коми/трансферу,
І коли ти прокинешся зреанімований/заспаний,
З усіма цими венами-трафаретами,
з усіма ранами і стилетами,
і легенями, що нагадують барокамеру,
хто видихатиме в тебе кисню блекоту-осот,
в татуажу серця хну і вугілля/щербет –
у кутикулах час, наче сипучий пісок,
ставить в плей-лист свій первозданний трек.
Залишаються тіні, сеппуку-Юкіо-тернь,
У тобі чигаючи з Прип’яті до Десни,
І коли у тобі починає роститись смерть,
Ти у ній також починаєш рости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014
Маленькі птахи
Приносять
Найбільше горе,
Помираючи відразу у
Кількості,
Лети собі далі
Синій, як море,
Орле,
Попри галери,
І попри шторми,
Пори воду,
І скель сріблястих
Конічності.
Лети собі, птахо,
Змазуй мазутом
Крила,
Пий собі часу
Кухлі французьких
Вин.
В найгіршу осінь
У тебе померла
Мила,
В найкраще літо
У тебе родився
Син.
Кружляй поміж
Степом,
Камінням,
Чужими руками,
Сонцем,
Вбирай в себе
Кисню
Краплини,
Дощі,
Листопаду печаль,
І коли паром відійде,
І почне розпадатися
Стронцій,
Тиша наповнить легені
Снігами,
Сипучими наче тальк.
Нічого не матиме
Значення,
Тільки озон,
Туплячи вістря небесні
Холодом блискавиці,
Буде синіти на пальцях
Кільцем,
По периметру
Безіменних
Анатомічних зон,
Палаючи ластовинням
На твоєму обличчі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2014
Ластовиння на шкірі її обличчя,
Рудий запах її волосся,
Дівчинко-дівчинко, скільки у тобі пожовклого листя,
Скільки в тобі ще цієї осені?
Вона забирає щітку і срібні сережки,
Старі платівки, касети, камери і конверти,
Дівчинко-дівчинко, що зісталось по тобі врешті,
Скільки ми маємо часу перед тим, як померти?
Усе, що по ній доживало, я доношував наче светри,
Вони приживались в мені, як невидимі трансплантати,
Дівчинко-дівчинко, скільки у тобі терцій,
Скільки туги нічної, скільки денної варти?
Мальований вітер завжди пахне текстилем,
Фарба її волосся завжди синіє журбою,
Скільки мені пожинати в собі безсилля,
Скільки мені давитись такою любов’ю?
Приручені птахи мають поламані руки,
Замкнуті спогади нагадують теплі ріки,
Кожне минуле завжди змушене бути,
І якщо не горіти, то буде принаймні тліти.
Кожен, хто сіє у тобі спогади і полин,
Горіхові зерна, серцевину, колосся, квіти,
Плекають стронцієм пам’яті тугі линви
Довжиною у ваше останнє деприваційне літо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2014
Давай доживемо з тобою до серпня,
А там вже згодом зима, ожеледиці,
Дубові дошки осінньої шибениці
Будуть вішати кожного
Марно закоханого.
Купи молока по дорозі із пошти,
На випадок якщо тобі завтра
Захочеться назавжди.
Будь куди – говорять йдучи на північ.
Відлітають птахи.
Короткі гудки – електронна вічність
Радіоприймачів.
Терпіння наїлося тишею так,
Що вкрилося пролежнями
У місцях найбільшої пустоти.
І все розтікається циферблатами,
Як пурпурна фарба по твоєму
Волоссю.
Як же тобі не личить цей колір,
Майже, як твій чоловік.
Але кожен із нас повія
По-своєму.
Тримати руки осторонь
Власних думок – найкраще
Протизаплідне.
Особливо коли тобі двадцять,
І кохання поняття насамперед
Незрозуміле.
Ти думаєш, що ти можеш
Усе.
Вона знає, що ти ще не вмієш
Нічого.
На цьому і будується ваша любов:
Ти відносишся до неї палко,
Вона до тебе – із розумінням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2014
Вона заплітає у своє волосся терпіння
Двома руками / однією фалангою часу,
У неї закінчились сни, залишилися сновидіння,
Кожен, хто любить двічі – помиляється кожного разу.
Можливо, любов навмисно сіє тугу у наші душі,
І кожне майбутнє кохання вростає у серце глибше,
Однак немає такого моря, яке б не впиралося в сушу,
Як немає нічого більш голосного за тишу.
Тому кожен, хто входить у воду, знає, що берег навпроти,
Кожен, хто носить віру, тримає при собі флягу,
Білі кити викидаються у пусті еховмісні доки,
Білі кити теж не знаходять шляху.
А відтак, найцінніше в тобі – це пам’яті темні стигми,
Бо все інше – колосся і струни – чорноземи твоєї плоті,
Носи біля серця наснагу, терпіння, пробачення і провину,
Як носив кожен із них – офіцерів Небесної сотні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2014
Кремнієві осердя в ділянці шийних хребців
Перетираються мілким зерном наче жорна,
І рвана вата
Вириваючись із нічних потягів і крику птахів,
Буде їдкою вологістю між легенями спочивати.
Кожен сумує за тим, чого не може собі повернути,
Носячи у собі віру, малинову наче пам’ять спілу,
Рани бродячих собаки зализують вуличні суки,
Доки усяка тривога переливається сипуче й осіло.
Майже весна розстібає твої сорочки,
Врешті, навіть колишні –
Це також твої жінки,
Врешті, навіть смерть відбувається
Лише раз,
Врешті, надійся на все,
Але найменше – на час.
Бо кожен хто втратив когось, завжди втрачає ще:
І туга неначе жито сіється між полів,
І доки життя наче річка поволі в тобі тече,
У ній завжди хтось швартуватиме кораблі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2014
І справа, врешті, не в календарях, а у часі,
Що глибше пам’ять – то тонші м’язи,
І кожен стилет, що проходив наскрізно,
Був з штрих-кодом твоєї Вітчизни.
Бо сонце палить ворожу шкіру, як нашу,
Бо ртуть проходить по всіх венах повільно,
Бо патріоти ніколи не служать в запасі,
Бо найкращий мир періодично приносить війни.
І доки попіл мішатиме з порохом сніг,
І доки зима триватиме у ваших серцях,
Тільки любов буде точити маршрути для ваших ніг,
Тільки терпіння буде личити Вам до лиця.
Ніхто не буде вагатись, крім ваших жінок,
Ніхто не буде дужчим за ваших синів,
Смерть нагадує парашут, який відкриває Бог,
Коли йому радить покійний генерал Лі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2014
Вона перчила мені піднебіння,
Доки я звикав до її язика,
Вологого і теплого,
Який віддавав кавою, потім
М’ятою чи іншими синтетичними
Пахощами,
Зважаючи від смаку її жувальної
Гумки.
А потім нашіптувала мені своїми
Губами, що я вловлював її
Присмеркове дихання, а після
Нього слова, які заповнювали цю
Порожнечу:
«Дивись, говорила вона,
Кожен мій чоловік – це моє особисте
Депо на літньо-зимовий період,
Мені з ними або надто тепло,
Або надто холодно,
Але завжди затишно, бо ці
Чоловіки мої.
А ти – це лише проміжна станція,
Через тебе проходять чергою
Жіночі голосні ваговози,
А ти мовчиш, бо серце
Твоє м’яке, напевно, уже переспіле,
Бо в грудях у тебе ніжність,
Бо в пальцях у тебе втіха.
І ти, ніби, нормальний чувак,
Але добрий надміру.
Через те з тобою хочеться бути,
Причому бути назавжди.
І цим ти мене лякаєш».
Вона забирала свої обручки,
І розкидані пасма волосся,
Маленькі стікери шоколаду,
Половину гранату,
І мою юнацьку незайманість,
Таку ж неправдиву, як її
Передчасну вагітність.
Тільки потім вона пересилала
Листівки із своїм сином
І теперішнім чоловіком.
Перший був дуже схожий
На мене,
А другий – ні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2014
Кожен врешті, кого ти тримав у серці,
Залишається в ньому назавжди,
Вростає у стінку,
Скорочується з передсердями,
Тромбує дугу аорти,
Виливаючись разом
З пам’яттю по крові,
Коли тобі зовсім кепсько.
Ну що я можу тобі сказати,
Чого я можу тебе навчити?
Я сам ношу у собі ціле місто
Із усіма його засохлими жителями
Наче старий гербарій,
Приклеєний згустками спогадів
Уздовж усіх країв
Сторінок,
Звільняючи лиш колонтитули
І місце для ремарок.
Це місто прокидається зі мною
Щодня,
І не засинає зі мною вночі,
Асинхрон у наших годинниках,
Що далі то глибше зв’язує нас
Разом, і що я можу йому
Протиставити, окрім
Примирення і прощення.
Мені лише 24 роки.
Мені хочеться нового серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2014
М.Г.
Навіть білі кити б’ючи своїми
Синіми плавниками
По її фіолетовому серцю
Піднімаючи в ньому тугу і спокій
Чи хмурі таксисти із вищою
Закінченою освітою
Вивозячи її душу з Поділля
Частинками по валізах
І зелених наплічниках
І постійно хворі прикордонники
Знаходячись на межі між двома
Кліматичними поясами
Перевіряючи її речі
І знаходячи поміж ними лише
Білу незаплямовану душу
І такого ж кольору прасовані
Хлопчачі сорочки
Ніхто із безіменних і анонімних
Службових
Не зможе забрати у неї
Її 22 години до моря
Такого ж теплого як
Вино із жовтих кульбаб
Такого ж ніжного як невідомі дотики
Такого ж солодкого
Як переспіла пам’ять
Часом потрібно приїжджати у
Сухопутні міста
Щоб відчути як за внутрішньою
Стінкою грудної клітки
Тобі хлюпочуть прибої
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2014
Доки пагони стиглої плоті
Мовчки плетуть втіху
Довкола,
Доки жінки відчувають
Перепади температури
І річкову течію,
Доки туман, який стелиться,
Осідає не вище щиколоток,
Доки синусоїди внутрішніх
Вибухів залишаються
Пунктирами й точками,
Доки любов осідає у глотці
Льодом і джином,
І тане на твоїх піднебінних
Мигдаликах,
Доти триватиме січнева
Порожнеча,
І соціальна сегрегація,
Площинний кубізм
Як елемент синерезису
Твого серця,
Перельоти маленьких
Птахів із одного човна
На інший.
Повертаються лише ті,
Кого очікуєш,
Бо минуле – це постійна
Трасологія карданових
Осердь на ґрунтовому
Манжеті твого
Теперішнього життя,
На простріляних жилетах
Твоїх спогадів,
На внутрішній стороні швів
Твоїх пульсуючих ран.
Життя вимірюється
Глибиною вдиху.
Смерть – кількістю
Потопельників.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014
Він обернеться в дверях і
Чекатиме доки хтось,
Кого менше любили,
Менше чекали,
Та менше з тим
Промовить:
«Іудо, вертайся,
Вертайся, Іудо,
Бо наш Христос
Також завжди
Вертався
В Єрусалим».
І він віддасть свої
Срібні монети
У гаманці,
Де поряд з ними
Така ж срібноока
Печаль.
Іуда бачив Його
Живого,
І бачив мертвого
На хресті,
І бачив як він
Відпускав гріхи,
Солодкі
Немов переспілий
Мигдаль.
Хто пише історію,
Той завжди напише
Себе,
Кожному ангелу
Клаптик землі
На випадок
Народження
Повсякчас,
Христос знає усіх,
Христос відчуває
Усе,
І рідко, та все ж,
Забуває
Часом
Про нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2014
Твоє кохання – це така своєрідна
Патока
Моєї діабетичної самосвідомості,
Куля пам’яті проходить навиліт
Через різьблені ребра
Залишаючи вм’ятини
На опуклій поверхні серця
Заповненого електронами.
І зовсім не в тому річ, що спогади –
Це тиша навколо кімнати,
Що оперізує по тобі наче по встановлених
Спіну-орбіті,
А в тому, що тиша – насправді голос,
Який розбирає тебе на гайки,
Який пульсує у твоїх ранах,
Періодично неначе жіночі місячні.
Отак кожен, хто носить наплічник
Із простроченим латексом,
І сірою фарбою,
Із вокзальними попелом,
Із прибережним пилом,
Із нічною вологою,
І постільним нерівним диханням,
Носить у ньому
Крішну,
Носить у ньому Шиву,
Носить зародки своєї
Любові,
І маленькі записники.
Виписуючи у них одні і ті ж самі
Імена у хронологічному порядку.
Виписуючи у них одне і те ж саме ім’я
Без будь якої впорядкованості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2014
Любов – коли два серця
Рухаються назустріч,
Кохання – коли два серця
Пульсують поряд,
Спогади – море,
Гігантське море
В маленькій піщаній мушлі,
Істина – час,
А втрата – найбільше горе.
Пісок наче тіло
Пітніє берегом,
Хай
Чужа жінка
Обробляє сіллю
Пекуче рани,
Море немає
Течій,
Лише намет
Рваного вітром
Неба,
Над стомленими
Головами.
І хтось розучить тебе
Наче ноти
В записнику,
Хтось кохатиме двічі
І двічі тріщатимуть
Крила,
Бог дивиться з неба,
І відходить на
Перекур,
Доки ти розберешся
З дощем,
Доки ти розмотаєш
Вітрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014
Вона повернется…
Стоятиме тепла ніч,
І наші тіла будуть
Липнути власною
Вологою один
До одного
Та готельної білизни.
Востаннє я бачив
Її у червні
Вісім років тому
Її вирізняла фарба
Довкола очей
І власне очі
Повні такого ж
Кольору
Що й річковий
Очерет у ніч
На Івана Купала.
Відтоді той
Очерет шепоче
Зі мною минулим
Наче із іншого
Світу
Ріка
Яка пливе проти
Власної течії.
Немає нічого
Ганебного
У колишній любові
Немає нічого
Грішного
У постійній потребі
Твоєї жагучої вологи
Щемкості поміж нами
Готельної білизни
Як тонкої межі
Між сьогодні і вже
Ніколи
І все що носиш у своїй
Пам’яті завжди буде
Твоїм
Майбутнім
Бо минуле твоє
Залишається
У постелях твоїх
Колишніх
І готелях прикордонних
Міст
Вона повернеться
Вона говоритиме
Буде північ
І ніщо не матиме
Іншого значення
Як ламкий очерет
Кольору її
Очей
Ріка дотику її
Долонь
Голос її зовсім
Дорослого
Тіла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505806
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014
Та жінка пахла землею і гнівом,
Полиновим соком,
Житнім колоссям,
І я чекаючи першого
Снігу
Перебирав її тепле
Волосся.
Вона видихала у мене
Тривогу,
Терпке суцвіття,
Ягоди глоду,
І кров у білому
Щемкому тілі
Переливалась
Спокійно
Осіло.
Тиша, яка проростала
З грудей,
І відчай, який виростав
В животі,
Все, що залишилося
Дня неї –
Спогади по мені.
Кожен носить
Власну утіху,
Власну тривогу,
І власну пам’ять,
Хтось вигниває
Як листя горіху,
Хтось залишається,
Наче камінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2014
Сіючи озимину – сієш для неї сніг,
Дивлячись, як в лоні її проростає твоє маля,
Господь тебе, мабуть, для того двадцять три роки й беріг,
Щоб подивитись на тебе здаля.
Будеш ростити в собі пагоном теплу журбу,
Стеблом до стебла – сув’язь гіркий оцет,
І кожного разу, коли за спиною у тебе стоятиме
Брут,
Ти перед смертю побачиш його лице.
Усі, кого відчуватимеш подихом у плече,
Кожна жінка, яка лежатиме поруч твоїх
Ребер,
Носить пам’ять по тобі,
Шпилясту немов мечеть,
І та пам’ять постійно її
Пече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2014
Руки мої – крила,
Серце моє – рани,
Кожна любов – мила,
Кожна журба – пам’ять.
Пальці мої – відчай,
Очі мої – руни,
Кожна розлука – січень,
Кожна тривога – струни.
Ребра мої – снасті,
Груди мої – море,
Кожне майбутнє – щастя,
Кожне колишнє – горе.
Хочеш забути – іній,
Хочеш кохати – попіл,
Час – пурпурово-синій,
Совість – це також спокій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2014
На відвойованих територіях літо насправді тепліше,
Море нагадує стиглу вологу і зелень,
І коли чужі командири, говорять що майже січень,
Наші війська відчувають, що справді червень.
Будемо осідати на відвойованих нами містах,
Будемо боронити їх до закінчення жнив,
Допоки в полях залишаться тільки засмаглі тіла,
Серед минулорічної озимини.
Тривай, допоки, ніші у мушлях вторять у вухо,
Будь,
Терпи до оскоми, оскалин, тріщин в зубах,
Бо так
Народжуються перші, і навіть останні герої
Вічного смутку зими,
Перші… і останні надії, немов вороння
На дротах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014
Народження – врешті, уже
Початок кінця,
Холодна зима ховає
У тиші сліди,
Чорна фарба довкола очей,
Подих її лиця,
Такий же невчасний як
Березневі сніги.
Кожен, хто повертає,
Не знає сезонів
Й дощів,
Ховає у хустку
Наперстки,
Червоні немов
Хрести,
Шкіра, суха,
Навіть черства,
Огортає немов сувій,
Поламані ребра,
Що важко в собі
Нести.
Будеш приходити
Наче на месу
Ра,
Тихо молитись
Східнослов’яським
Святим,
Вибираючи з себе
Спокуту,
Фіолетову мов
Журба,
Помирати як мінімум
Тричі,
І народжуватись
Поміж тим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2014
Чужі голоси
Осідають у винному
Погребі
Вогкою сув’яззю
Малиновим
Гнітом
Гасових ламп
Між твердими стінками
Дубових
Бочок вразливого
Серця і чистої
Совісті.
Кожна душа
Насправді
Настільки прозора,
Що нагадує море.
І тільки у коханні
Своєму
Віддає терпким
Глодом
І диким медом.
Стебла польового
Цвіту і житніх
Зерен
Вростають
У закохані серця
Як в мінарети
Молочного
Неба,
І тільки гіркий полин
Минулого кохання
Залишається осадом
На дощатому
Піднебінні,
Запаленій глотці,
Скарлатинових
Мигдалинах.
Доки зима
Мине,
І поламана крига,
Крихка,
Як свідомість
Недоторканної
Любові,
Рушить
За течією
Уздовж
Своїх
Сагітальних
Кривих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2014
Денне/нічне світло,
Осінь холодна певна,
Усе проростає співмірно,
Кохання і смутку зерна.
Тепле/холодне літо,
В’язка наче правда тиша,
Наповнює душі міста:
Залишився чи залишив.
Мовчки/голосно холод,
Пальці як линви осіло
Плетуться з тобою у морок:
Важко, терпляче, осінньо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2014
Що з того, що пам'ять моя
Це курган пересипаний
Попелом,
І губиться десь
Між
Сотнями
Тисячею
Думок,
Що з того, що була
Ти насправді
Псевдо пророк.
Що з того, що
Пам'ять
Наче куля у животі,
Проростає корінням,
Наче у землю
Сичі,
В глибину
Твоїх порожнин
Новоутворенням,
Уздовж
Жил твоїх
Наче линв,
Як досвідчений
Акробат,
Що з того,
Коли ти один –
То немає шляху
Назад.
Кожне минуле –
Це наче тривала
Смерть,
Живеш із ним,
Носиш в собі
Як кров,
І наче сталеві
Стержні у
Рамках магнітних
Осердь,
У ньому пульсує
По колу одна
І та ж сама
Любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2014
Будемо кохатись на якійсь
Станції
Якогось вокзалу
В невідомому нам місті.
Власне юність для того
І створена, щоб
Сіяти вічне.
Любов – це не секс
Довжиною у ніч,
Любов – це спільна втома
Опісля нього довжиною
В усе життя.
Ночі холонуть,
Наче риба
У прибережному
Мулі ледь виблискуючи
Плавником,
Наче місячним сяйвом,
Скидуючись на воді,
Наче перші юнацькі
Спроби.
Кохання навчить усіх
Нас
Говорити відверто,
Втрата – істину,
Час – лаконічно.
Допоки кулі
І душі померлих
Птахів
Повернуть за обрію
Минулорічної
Ще
Зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2014
І коли одне з їхніх тіл жадатиме глибини,
А сув’язь між ними стане тихою мов очерет,
Коли в цьому стані дико зґвалтованих власним
Коханням вона попросить у тебе води,
Перелий в неї подихом Ніл,
Відай їй усю вологу свого механічного
Серця,
Усю росу своїх цокольних поверхів,
Усю щемкість суничних ягід і терпкий
Нектар полинових стебел,
Віддай їй кожен міліметр своєї
Шкіри, і кожен день свого
Марного математично прорахованого
Життя.
Жінки вагітніють двічі.
Вдруге від чоловіка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
Носи змій в
Рюкзаку за спиною,
Поряд з дешевим
Алкоголем
І латексними спогадами,
Поряд з недопитим
Чаєм
І вчорашнім фастфудом,
Поряд з надірваною
Фотографією
І невчасними календарями,
Поряд із своєю голубою
Помадою і сірою
Тушшю,
Поряд з ртуттю для
Термометра,
Поряд з кулями для
Тиші,
Поряд з домашніми
Яблуками,
І гірким від часу вином,
Нехай сичать,
І переплітаються разом
З волоссям,
Губляться по дорозі,
Головне завжди
Носи їх
За своєю спиною,
А не у лівій кишені
Текстилю,
Заплатках джинсів,
Сукні із слідами
Любові.
Минуле – це завжди
Точка відправлення,
А не призначення,
Навіть якщо ти рухаєшся
По колу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014
Він видихає
У тебе повітря,
Він залишає у тобі
Кохання,
Кожної ночі
Холодного
Січня,
Кожного ранку
З початку травня.
Ти носиш у грудях
Просвіт зачаття,
У стиглому лоні
Паростки
Втіхи,
Білі, немов диких
Лілій латаття,
Червоне,
Немов іудейські
Ріки.
Народиш
І будеш терпіти
Ніжність,
Пити відчай,
Ковтати ліки,
Молитись
У сіру
Холодну північ,
Скільки, до ранку,
Скільки?
Будеш кохатись
Не люблячи, палко,
Будеш тремтіти
Як листя осіннє,
Носи у легенях
Його цигарки,
Нехай деруть
Твоє
Піднебіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014
Нехай ці птахи,
Скільки б увись –
Завжди лише
Знову і знов.
Все, що назавжди
Завжди колись
І майже ніколи
Любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2014
Він дихає тим
Теплом, яке
Живе у тобі,
Виймай його
Стержні,
Заливай у
Нього графіт,
Нехай серце
Хворіє,
І тонко зсідається
Пил.
Люби його, Лільо,
Двічі,
Люби із
Останніх сил.
Бо коли він
Пі́де,
Що залишется:
Дим, трава,
Пам'ять, яка
Щоночі
То глибше усе
Пророста,
Іній, щоранку
То більше
Уже чужий,
Люби його
Крихітко
Змалку,
Люби його
Поки малий.
Ніщо не повернеться
Нерест іде вперед
Короп ковтає душу
Усіх нас ковтає
Смерть
Лімфовузли
Пульсуючи
Час зника
Люби його
Часто всує
Люби його
Просто так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2014
Взагалі, на тій стороні – там тихіше, вони не запарюються всіма комунальними проблемами, у них у всіх є декодери, курва, декодери, і вони сублімують тишу, наче в статевовому акті, дозволяючи їй проникнути у рідкому стані у всі ті шпарини самосвідомості, де їй врешті і місце. А потім лише за мить і у всіх наступає цей мовчазний синерезис, так же неконтрольовано як передчасна еякуляція, і вони ходять наче обкурені нарики після якогось якісного голландського креку, похитуючи головами як раста Марлі, і слухають свій піднебесний даб. І кожен з нас потрапляючи туди стає частинкою цієї незвіданої психлікарні з обірваною нейроглією, отримує свій декодер і налаштовується на це їхнє незрозуміле зомбі-фм, і вторить похитуючи головою, наче корейські дітлахи на уроці математики.
«Що з ними не так?» - думає Бог, дивлячись зверху на цих накурених адептів, потім помічає серед них Євангеліста із «Вартовою баштою», і починає сміятися вголос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502444
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.05.2014
Твої маленькі поліетиленові імена
Заплітають у тепле волосся руки –
Так починається істина, крихітко,
У цих паралелоподібних клітках
Із гіпсокартону,
У цих набряклих від диму
Легенях, і їхній
Простріляній плеврі.
Смерть набирається в роті
Зі слиною
Підсолоджена,
Глікозильована,
Спльовуй її у пробірку
Для онкомаркерів –
І може тобі вдасться
Себе обманути.
Грип пробирається крізь
Твої зуби –
І починається карієс,
Юність вибирається
З твого тіла
Залишаючи порожнечу
І мушля ця сичить
Бісовими голосами
Твоїх колишніх
Жінок.
Телеграфний дзвоник
Вибиває азбуку Морзе,
«S.O.S» чути у тій
Глибині,
Але море заглушить
Усе,
А як ні –
До біса тоді таке
Море.
Трава покривається інієм,
Наче слизові наркотиками,
І хрящова перегородка
Вигниває,
Як у сифілітичних невдах,
Чи ще не прооперованих
Онкохворих,
Між тим і цим світом –
І що загалом потому?
Вечірня втома,
Як результат
Ятрогенних втручань
У твою похітливу
Душу.
Твої маленькі поліетиленові імена
Заплітають руками у моє волосся
Стрічки,
Як мавки у воду цвіт
Жовтих і білих лілій.
Вода під ногами важка
І темна,
Кровоточить собі під камінням,
Вкривається берегом
Виразками і папулами.
У кожного з нас своє
Венеричне захворювання,
У кожного з нас свій грип
І свій СНІД,
І тільки оголена плевра нашої
Свідомості однаково
Важко свистить як чайник
На кухні,
Вигниваючи з глибини,
Заростаючи ззовні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2014
Її волосся руде,
Пальці її крихкі,
Кохай її більше
За все,
Люби її більше
За всіх.
Погляд у неї синь,
Прозорих зіниць вино,
Кохай її щиро
Як син,
Люби її навіть
Крізь сон.
Тіло у неї жар,
Дотик у неї сміх,
Кохай її
Наче не знав,
Люби наче
Не зміг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2014
Коли повернулись дощі,
Осіли і гнів, і пил,
Я нагадую ВІЛ-носіїв,
З якими щоденно пив.
Дихаю у вікно,
Біле від сепсису зим,
Душа вигорає в ніщо,
Коли її повнить бензин.
Тіло нагадує мить,
Коли його повнить смерть,
Мені й від того болить,
Що знаю тебе наперед.
Думай, страждай, гори,
Іній мов атомний пил,
Падає листям згори
У трахею чужої зими.
Живи з ним, кохай, вмирай,
Ховай плавники у лусці,
Коли повернеться жаль,
Закінчаться всі дощі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2014
Твоє/моє – усе,
Наше на двох – ніщо,
Життя – це столярський цех,
Час – це найбільше зло.
Кожен кожному – сіль,
Кохання – як дикий мед,
Ти відчуваєш сніг,
Я відчуваю смерть.
Чорний/білий – не птах,
Після тебе – усі не ті,
Тобі відмовляють – так,
Мене умовляють – ні.
Совість – найдовший м’яз,
Гордість – найбільший гвинт,
Так починаюся я,
Так починаєшся ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2014
Камінь, який ти на серці носиш -
Жінки, яких далі то менше хочеш,
Тіло з набутим синдромом Рея –
Все, що залишилось після неї
Кожен, хто йде крізь тебе, як морок,
І залишає у тобі сором –
Формує гвинтівкою твою совість,
Замість тої, що була натомість.
Істина – дужий сталевий гвинт,
Закручуй його поміж власних крил,
Глибше до дна поміж твоїх ребер,
Не кожен знатиме, що помер.
Серце твоє у саркомі як в комі,
Ти ставиш крапки, Бог ставить коми,
Плавить твердий емалевий цукор,
Ховає в кишеню бинтовану руку.
Будеш давати дітям цукерки,
Діти не є клієнтами смерті,
І їхній щемкий радісний сміх,
Нагадує перший сніг.
Жаль має найглибше коріння,
Жовте листя, колюче насіння,
Його не лікують у жодній з ятреїв,
Жінка – це вічність,
Вмирай із нею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2014
Нещасні програмісти
У своєму небесному офісі
Пишуть твоє життя у шифрах,
Ти уявляєш – у шифрах,
У них там навіть смайлів
Немає:
Сі плюс плюс, бейсік,
Джава скрипти,
Семафори твоїх
Дій, алгоритми
Співпадінь.
Куди ти ідеш проти
Системи?
Вони перетирають тебе
Бекспейсом,
Ти знову робиш щось
Не так,
Знову витирають,
Знову дописують.
І врешті коли їм
Набридне,
Вони дефрагментують
Тебе у маразматичну
Старість,
А потім форматнуть
На своє кладовище
Двійкових чисел,
Хоча ти по життю
Один.
І все що вони про
Тебе говоритимуть
Опісля: «А пам’ятаєш
Той хитрови****ий
Вірус з 91 року?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2014
І сумління її м'яке і чисте на дотик,
Нагадує заплатки із шовку і кашеміру,
Дівчинко-дівчинко, тобі вже двадцять чотири роки,
А ти досі малюєш вії свої у сіре.
Вона посміхається, ховаючи щемко журбу
За червоним жабо, за гранатної втіхи вустами,
Дівчинко-дівчинко, скількох ти торкалася рук,
Що дотики наші здаються тобі холодами.
Кожен четвертий вечір, кожні четвер-суботу,
Вона задихається, курить на підвіконні,
Дівчинко-дівчинко, видихай це повітря ротом
Прямо у мене, у мою запалену глотку.
Викидає свою цигарку, вертає у теплу постіль,
Укриває мене собою, цілує бджолиним жалом,
Дівчинко-дівчинко, розбуди мене завтра о шостій,
Стягуючи униз непотрібне нам покривало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2014