| Сторінки (2/112): | « | 1 2 | » |
Позаду стоять хрести -
Усі полягли без бою,
Були всі відверті з тобою.
Я бачив таких, як ти...
Душа - неприступний вал.
Нічого не лишилось в серці,
Воно скамяніло, чи б'ється?
Всі спроби прорватись - провал!
Я бачив таких в житті:
Зусім не існує правил,
І завжди нормально справи
В бездонній твоїй пустоті.
Ти спалюєш все дотла,
Ти знищуєш всіх до крихти
Не можна цьому запобігти.
Ти завжди такою була.
Я бачив таких, як ти:
Яскраво палають очі,
Уста без упину шепочуть,
А ззаді горять мости...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020
Зорепади розбили вщент мій маленький простір,
Доки я безнадійно мрії ховав у кишені…
З мене досить. Стомився. Я буду чинити опір!
Я би мріяв і далі, та зорі якісь навіжені…
Зорепади пронизують все: від початку – до старості.
Я раніше загадував – нині усе збулося…
Уявити не зможеш (о, скільки було мені радості) –
Цілував тебе вперше, вітер торкав волосся…
Так, ти також частинка моєї незримої вічності,
Але ти не сердись. Це ж лиш доказ – не дарма падають!
Мріє-зорі летять, наче символ жаги до величності.
Всюди хаос панує… А я, вже в останнє загадую.
Наші мрії летять. Кожна мрія – окремий постріл
Розібратися треба, хто ми: стрільці чи мішені?
Зорепади розбили вщент мій маленький простір,
Доки я безнадійно мрії ховав у кишені…
#Дід_Михалич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676428
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2016
Розвернулась. Пішла. Розбиваючи небо на атоми,
Розриваючи всесвіт такою прекрасною тишею...
Він поранений впав. В бій не можна з такими втратами..
Він би слідом пішов, та куди вже з такою нішею?
І не було жалю у твоїх скам'янілих зіницях,
Твої вуха забиті не чули його молитов...
21 століття... Яка тобі в біса різниця,
Що він марив тобою, чекав твою кляту "любов"?
Задоволена. Мов сутенерка новими шматами.
Ще життя покарає. Не може вже бути по-іншому.
Розвернулась. Пішла. Розбиваючи небо на атоми,
Розриваючи всесвіт такою болючою тишею...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675831
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2016
Так, це нестерпно, до болю і гіркоти:
Кожного просто повинні спіткати невдачі.
Знаю тебе значно менше, ніж твої коти,
Чорт забирай… Та це ще нічого не значить!
Так, безперечно: час не повернеш, ні!
Сварки, негаразди, інтриги, проблеми з зарплатою…
Певно, півсвіту живе у такому лайні,
Навіть не знаючи те, що вони там з лопатою.
Це я до чого? Все не суттєво, ні!
Світом панує хаос і це не змінити!
Наше життя – лиш моменти, що сплетені в дні
Ти ж все питаєш за що тебе можна любити…
Так, це нестерпно. До болю і гіркоти.
Сам я не раз потрапляв у житті під роздачу…
Та я люблю тебе більше, ніж твої коти
І це для мене ну дуже багато значить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2016
Я знов цілую тебе. Ти танеш, як сніг весною,
Я знаю: іншою ти не станеш, бо ти зі мною.
В твоєму місті цвітуть каштани і лиє злива.
Я дуже радий, що ти зі мною і ти щаслива!
Твоє минуле давно вже втратило свої чари,
Хоча й влилося: тобі у пам*ять, мені - в кошмари.
Моє минуле (проклята хвойда) - пішло по світу.
Так мало бути (якщо так сталось). Про що жаліти?
Знову пишу. Знов за третю.. Погана звичка...
Ніч за вікном. Я відкрию. Візьму запальничку.
Доки курю - підігрію попутний вітер.
Най буде добрим, він змінює долі і... Світло...
Вимкнули світло... Зникають думки і ідеї.
Ніч за вікном. Вже за третю... Чому і де я?
Як же чудово: ти поруч зі мною завжди.
Знову цілую і... Вітер не знає правди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2016
Проходять всі, а я сиджу одна.
Проходять… Люди, дні і зорепади.
І спогади, котрі не мають дна,
І очі, що не знали зроду правди…
А я сама, я втратила свій шлях.
Так дивно – мати пустку під ногами.
Так дивно – мати крила в рукавах…
Потрощені наївними думками.
Чомусь ідуть і кажуть всі: «Дурна»…
Життя моє – ілюзія. Наснилось…
А я кажу їм: «Спогади без дна!»,
А спогади – єдине, що лишилось…
* * * *
Дивлюсь на тебе і цілую тихо,
Молюсь на тебе, зупинивши час.
Для мене ти – чи не єдина втіха,
Для мене ти – в житті останній шанс
Спіймати всесвіт весь і не здуріти,
Зігріти небо у твоїх очах…
Мені не варто тебе розуміти,
Достатньо бачити тебе у своїх снах.
Достатньо бути лиш, достатньо жити,
З тобою поруч і без жодних «Ні»,
Не намагатись навіть пояснити
Маленький всесвіт на моїм вікні.
* * *
Ти ніжно так, торкаєш мої руки,
Цілуєш скроні так, як я люблю.
Чому ж тоді не чую серця звуки?
Годинник зупинився… Без жалю
Я розумію: все давно скінчилось,
Тополі сивиною мене вкрили…
А я ж казала: «Не життя – наснилось!».
О, люди, це не я, це ви здуріли!...
* * *
Я просто надто мало розуміла,
Під впливом юності я втратила контроль…
Я просто роздивитись не зуміла:
За пішаками… Був там мій король…
Не знала правил. Швидко гра скінчилась.
Замкнулось серце. Зникли пішаки…
І я замкнулась… Втратилась. Згубилась…
З тим королем у серці навіки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668876
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.05.2016
Розучився писати вірші,
Та навчився любити грози.
Став від цього я краще чи гірше -
Тут ніхто сказати не в змозі.
Розучився любити зорі.
Бо немає у них потреби.
Що ті зорі коли без тебе?!
Ну а мрії у мене хворі.
Розучився читати очі,
Та навчився читати душі.
Бути поряд щодня, щоночі,
Так приємно, що просто мушу.
Я навчився тебе любити.
І від цього в душі тепліше.
Та одного не зміг зазубрити:
А щасливі ж не пишуть віршів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2016
Аби зараз не ніч – я пішов би в далеку мандрівку,
Я дивився б на зорі (аби то дощу не було).
В банкоматі, що поруч я зняв би до крихти готівку,
(аби був банкомат і на картці не було "зеро").
Побував би кругом і побачив би всі краєвиди:
Від найглибших морів до найвищих у світі висот,
Скільки гарних дівчат, що прекрасні (принаймні із виду,
говорити не буду відносно манер і чеснот).
Я побачив би гори й нескорені хвилі прибою.
Надзвичайна краса! І могло би так бути... Чи ні?
Та якби так було- то не був би я нині з тобою.
І щасливим би бути повік не вдалося б мені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2016
Я на вікні розкидаю слова,
Червоним маркером не дуже файні рими.
Не бачать очі, серце тільки зриме,
Розкидаю, щоб ти зібрать змогла.
Не напишу як написав би Блок,
Шекспір, Шевченко, ще якась еліта.
Моя душа буденністю покрита,
Бо Бог не допускає помилок.
Затерли рими ми уже до дір,
І кожен другий з нас - поет, писака.
З таким розкладом вірші вже до сраки,
Коли слова дешевші за папір.
А тут у морі потонули дні.
І в небесах згоріли всі історії.
Я радий: в цьому світі ми одні,
змогли змінити звичні траєкторії.
Я на вікні розкидаю слова,
не бачать очі серце тільки зриме.
Моя душа без пафосу без гриму,
ЩОБ ТІЛЬКИ ТИ ВІДРИТЬ ЇЇ ЗМОГЛА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2016
Ти малюєш на небі промені
і майбутнє на сірих вулицях.
І нехай твої фарби стомлені,
Але все неодмінно збудеться!
Зовсім скоро весна (по графіку),
Я милуюсь твоєю вродою!
Знай: у мрій не існує трафіку.
І все збудеться! З насолодою
Поцілуй мене, ніби вперше!
Коли сам - я не знаю куди іти,
І не знаю, хто долі вершить,
Але вірю - нашу малюєш ти!
Так, я часом веду себе як кретин,
Я гублюсь у серцях, сторінках і вулицях...
Ти - малюєш десятки чудових картин,
але наша... Вона неодмінно збудеться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646616
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2016
Сколько дорог запомнят твои глаза?
Сколько перронов забудут твое дыханье?
Ну почему люди давят на тормоза
В миг, когда манит дорога ночными огнями.
Сколько бы жизней сумел я тебе спасти
Если бы ты держала меня за руку...
Сколько чудес...Какие ждали пути...
Впрочем - не важно! Все это пустые звуки...
Знаешь - зима испачкала ночь чудесами,
Всплошь розбросала оттенки твоих ресниц.
Сколько вопросов поставлено было не нам
Сколько испачкано нами пустых страниц?
Куча вопросов. Скажи, кто здесь "против", кто "за"
Впрочем не это тревожит мое сознанье:
Сколько путей забудут твои глаза?
Сколько перонов запомнят твое дыханье?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642302
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.02.2016
- Не тримай, відпусти! Бачиш - падаєм двоє!
- Але ж є парашут, він один, та нехай...
Пам*ятаєш, як мріяли разом з тобою?
І ми будемо разом! Прошу, зачекай!...
-Ні, пробач! Це остання моя насолода,
Це останній політ. Він, зазвичай, без крил...
Але ти не сумуй, я прошу тебе, згода?
Просто надто багато уже в мені стріл...
Я багато літав, та не знав всеї правди,
Коли з кимось летиш, поєднавши світи -
Шансів вижити мало без жертви. Так завжди.
Я кохаю тебе і прощаюсь. Лети!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2016
Кохатись з тобою, писати вірші -
Було дві мрії, як сенс життя.
Це серед всього у світі найгірше,
Боявся пірнути і без вороття...
Раніше читав я Франка і Блока,
Шукав натхнення у сірих днях.
Любов здавалась мені пороком,
Але змирився, послав все нах...
Тепер кохаю, з тобою кохаюсь,
Пишу сумні вірші на злобу дня.
І, знаєш, - я ні на хвильку не каюсь.
І щиро дякую, що ти моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2016
Ніжно-ніжно торкають руки,
Ледве чутні беру акорди..
Ти невдало так стримуєш звуки.
Ти така неприступна... Горда?..
Від сьогодні я - твій маестро
Ми у дивній, німій агонії.
Без сторонніх очей, без оркестру,
І ми створим найкращу симфонію...
Твої струни під ніжною шкірою
Забринять від німих дотиків.
Ця мелодія, певною мірою
Залишає обом опіки.
Але нас це лише збуджує...
Помираємо... Знов агонія...
Ну невже хтось людей засуджує,
коли пишуть вони симфонії?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2016
Чому саме січень? Чому саме ми? Для чого?
Чому саме ти? Розкажи мені, поясни!
Навіщо мені залишаєш прозорі сни,
Натомість в душі не лишивши нічого живого?
Чому до безумства? Весь світ у твоїх зіницях...
Втрачаючи вічність - нізащо тебе не віддам.
І мучусь, і каюсь, та вірю твоїм словам...
Прошу, поясни! Хоча... Вже яка різниця?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636593
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.01.2016
Я кохаю тебе до нестями...
Ти пробач. Наче тінь на зап*ястях
Я зникаю... Вогонь, що між нами -
Він тобі не приносить щастя.
А для мене єдина втіха-
Твої очі аби горіли,
Щоб сміялася тихо-тихо...
Але щось ми не так зробили...
Я іду. Я програв цю битву...
Обладунки спалю назавжди.
Цей твій погляд - по серцю бритва.
Ти пробач, я кохаю. Справді...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2016
Зима нестерпна нині. Як ти там?
Холодні руки гріє зимній вітер?
Ти й далі свято віриш чудесам?
Скажи мені - ну де тебе зустріти?
Зима жахлива нині - говорив?
Безжальний холод душу вкриє швидко...
І не зігріє крихта почуттів,
Що лИшилась від вічності, лебідко...
Я знав як буде, знав... Та далі жив,
Бо всеодно від втрат не заховатись..
Зима прекрасна нині - говорив?
Та як без тебе нею милуватись?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2016
Ми допили останню крихту ніжності.
Останню пісню доспівала тиша...
Тепер у нас з тобою різні цінності,
А темрява, що поміж нас, - густіша...
Торкався ніжно. Руки. Плечі. Груди...
Спинявся вітер. Ніч пливла за хмарами...
І, знаєш, - жаль, що так уже не буде,
Я ж бачив очі... Жив твоїми чарами..
Тепер сніги... Замерзло все, що гріло.
Погасла ніч, вітри не спинять кроку...
Ти продала.. Тепло в душі і ... тіло...
Ми випили до дна все... Ненароком...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633029
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.01.2016
Знову літаєш... Не спиш... Ремонтуєш вітрила...
Твій стиль "боді-арт " - розмальовуєш душі порізами.
Дотики, дотики... Нігті врізаються в тіло...
Завтра ти знову летиш із пустими валізами...
Твій космодром - два квартали ліворуч (швидше!),
Поверхом вище.. двері червоні, ковані..
Ти не вагайся, заходь! я забув: а ще...
Я жалкую, що твої вуста були мною ціловані...
Доки ти там, де твій новий вокзал, з валізами...
Доки злітаєш. На ньому/із ним/без логіки
Доки цю душу ти теж розмалюєш порізами,
Також не сплю. Витираю твої дотики...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631194
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.12.2015
Чи варто малювати мрії? Чи варто жити?...сонце світить...
Нас завтра будуть запевняти, що це даремно, ми ж не діти.
Нас світ триматиме за руки, і не відпустить нас тяжіння...
Пісні прекрасні - просто звуки. Тоді навіщо? Де спасіння?
Світ став залежним - гроші, пластик. Залежність нам не подолати.
Усе зітре суспільство - ластик. Навіщо ж мрії будувати?
Не знаю, та малюю казку... У небі між зірок ночую
Комусь кричу: "Прошу, будь ласка!"... Можливо хтось мене почує?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2015
- Дивлячись в даль, розумію як сильно,
Як невимовно я хочу до тебе.
Ти ж найрідніша моя, неймовірна,
Ти божевільна, та ти мені треба...
- Дивлячись в небо я бачу, як море
Тоне в тумані моєї печалі.
Серце замучене, сонне і хворе
Пошепки знову питає "що далі"?
- Далі? Не знаю... Ми втратили небо,
Втратили вічність, в обіймах дощу.
Та повертайся, я хочу до тебе...
Стань мені всесвітом, знову. Прошу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015
Допиваючи келих терпкого вина,
ти закурюєш ніби сховавшись від болю.
Дим малює ілюзії: поруч вона.
Схаменись, придивись, вона знову з тобою.
Допиваючи келих німіють вуста.
Мов отрута по тілу її ніжний погляд.
Незрівнянно прекрасна, безмежно пуста.
Твої мрії здійснились: вона знову поряд.
Допиваючи келих... Приходить зима,
Дим малює ілюзію дивну, казкову.
Ти не віриш, бо знаєш - не поряд вона...
Ти закуриш і тихо наллєш собі рому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2015
Ти сядеш край вікна. Обнімеш плечі.
Твій погляд - в даль. Душа - у темносхроні.
Тебе приваблюють прості, банальні речі...
Малюєш на вікні Його долоні...
Та чи вони обіймуть ніжне тіло?
Чи вдарять поглядом німим глибоко в груди?
А пам*ятаєш, як літати ти хотіла?
А пам*ятаєш - він казав тобі "Все буде!.."
Було. Пройшло. Забулось і нема...
Останнє листя листопад збирає.
Ще кілька днів і все! Прийде зима...
І чим зігрієшся? (В душі ж тепла немає..)
Та ти сидиш, ховаєш крила знов.
Твій погляд - в даль, душа у темносхроні...
Ти непохитно ждеш свою любов,
Малюєш на вікні Його долоні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624581
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.11.2015
За 10 миль від снів твоїх спинюсь,
налию рому зовсім небагато...
Я ж не спізнюся, ні? Я ж не спізнюсь
до тебе, найрідніша моя втрато?
За 10 миль від дотиків долонь,
За 3 секунди до твоєї мрії
Не охолонь, прошу не охолонь!
Ти ж бачиш - у руках моїх надія!
Бери, тримай, сховай її від неба!
Цінуй! Цілуй! Лети зі мною... Падай!...
Або ж без мене... Що тобі ще треба?
Сама? ну що ж - про мене часом згадуй!..
Я тут заллюся ромом і засну,
за 10 миль від осені сховаюсь.
Чекати буду тебе і весну!
І ви прийдете!.. Вірю. Сподіваюсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623464
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.11.2015
Вона крізь дим дивилась в синє небо,
Червоний вогник. Підвіконня. Вітер.
Тобі вона - ніхто. Проста потреба...
Для неї - ти єдиний в цьому світі.
Вона вдивлялась. Вірила. Молилась.
Втішалась димом і вином багряним.
І байдуже, що стільки не здійснилось -
Чекала, вірила, що щастя ще нагряне.
А ти брехав. Собі, і їй, і зорям...
Ти заблукав в її очах гарячих.
Ти, певно, насолоджувався горем...
А зараз ти щасливий? Ні, навряд чи.
Ти під дощем. Не врятуватись. Осінь..
Холодний вітер. Совість в душу рветься.
Ти втратив. Не шукай її вже. Досить!
Вона щаслива. В небі. Не озветься...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2015
На годиннику... байдуже, час зупинила осінь.
Як без мене тобі? Ти, напевно, замерзла зовсім?
В тебе гарне пальто, та воно не зігріє душу!..
І... Для тебе я хто? (Ти пробач вже, спитати мушу...)
Ти для мене - півсвіту, а, може, і в цілому... Осінь...
Я ж у тебе в душі? Я прописаний там ще досі?
Ти для мене - весь сввт, ти залишишся ним назавжди!
Це кохання чи флірт? Говори, вимагаю правди!
Ти мовчиш, розбиваючи дощ на уламки рівні.
Пам'ятаєш - якось ми були невимовно рідні!...
Пам'ятаєш - літали, сміялись, жили, раділи...
Зараз ніч... На годиннику... Байдуже. Осінь життя спинила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2015
Вдихай мене, закурюючи зранку,
вдихай... Мій погляд стисни у руках...
Розбий мене, як кави філіжанку,
Бери всю душу по дрібних шматках...
Пробач, що так! Давно уже розбита...
але бери, вона працює ще!..
А знаєш - це було найкраще літо,
найкращий поцілунок під дощем...
Палкий, жаданий... Осінь б'є у скроні...
збери мій пил, бо ж рознесуть вітри!
Твої вуста... Обвітрені, холодні..
Збери мій пил, зігрійся! Розітри
усе тепло, що зорепадом в груди
я шлю по крихтах, мов листи читай!
я знаю, знаю, що із нами буде,
та що б не було... Знов і знов... ВДИХАЙ!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2015
Замуроване листям осіннє небо,
Замуровані вікна моєї печалі.
Я так довго шукав цю дорогу до тебе,
серед тисяч осінніх доріг і що далі?
Взяти душу твою, що ось тут причаїлась
в зашифрованих сплесках твоєї свідомості,
Що з роками оманою, брудом укрилась
і сховалась в тумані, в твоїй невагомості?...
Взяти тіло, де досі сліди (хоч й заметені)
тих, хто пестив його, не смакуючи повністю?...
Долі тисяч людей у цій осені сплетені,
Насолоджуюсь цим, як хорошою повістю...
Насолоджуюсь, так!.. Але листя все падає -
Замурує у стінах, де повно печалі...
Так багато людей, та мене хоч хтось згадує?
Я пожив сто життів. Зупинився. Що далі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2015
- Не спиться знову, знов зірки малюєш?
Та завтра дощ. Він змиє їх з небес...
Сьогодні дощ... Спинися, любий, чуєш?
Це все дарма, та й ти промок вже весь...
Застудишся!... Так, це біда з дощами...
Довкола осінь і сумні вірші...
Та все прекрасно, бо тепло між нами,
Бо від цілунків любо на душі...
Спинися, чуєш? Ти ж бо моє небо,
А мої очі - то не штучне світло...
Навіщо зорі восени? Не треба!
Ти краще намалюй тепло і літо...
- Смешная, правда... Не смотри глазами!..
Смотри душой, ведь звезды на стене
Рисую я мечтами и стихами,
Ведь звезды счастье посылают мне...
Ведь эти звезды - вспышки наших взглядов,
И вспышки судеб тысячи других.
Ведь в них душа.. Дожди им не преграда.
И даже ливни не остудят их...
Я нарисую их, смотри и грейся!
По чашкам осень розлила покой...
И только поезда бегут по рельсам,
А я взлетаю. К звездам. Ты со мной?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2015
Умирая, листья громко плачут,
Падая, хватаются за звезды...
Осень в стеклах, осень... Это значит -
Нам не рано жить да и не поздно...
Просто жить. Гулять под вечер в парке..
Покривать листву лучами смеха.
Видишь - снова парень на гитарке
за листвой тоскует... Ветер. Эхо...
А листва шуршит и громко плачет.
Музыкант, остановись, не пой!
Осень в сердце, осень!... Это значит
Не тоскуй, родная, я с тобой!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608642
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 22.09.2015
Без 20 півініч. Час спиняє кроки.
Журливо плаче осінь мені в шибку.
Мені за трохи стукне 20 років
і де вони? Так, пролетіли. Швидко...
Без 20 сумно. В темряві серця,
Їх звуки не збагнуть, не зрозуміти...
А всесвіт котиться невпинно до кінця,
Ти думаєш, щось можна тут змінити?
Відкрити вікна. Заварити кави.
Впустити осінь в дім. Впустити в душу.
Побути з нею щирим і ласкавим.
Це допоможе всесвіт тобі зрушить?
Так, допоможе! Осінь ллє дощем.
Прокляття - не далеко до застуди..
Але в тобі ж живе надія ще,
вдихни цю осінь! так, на повні груди!
Без 20 злива... Пролітають миті,
слова, думки,дощі, серця і... Осінь...
Усе пройде, усе мінливе в світі..
Живи.! бо на годиннику без 20, досі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2015
Останнє літо у цієї зливи.
Остання злива - крихта цього літа.
Я вже давно не був таким щасливим,
ти вже давно не бУла так зігріта
моєю ніжністю і поглядом палким,
словами тихими, що прорізають скроні.
Коли ж я був замріяним таким?
ех... Не згадати. Бачиш - літо тоне...
Най тоне, у відпустку знов летить,
тихцем розчиниться в осінній першій зливі.
А ми за ним у казку хоч на мить/
на все життя!
Нам можна все!
Щасливі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603676
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.09.2015
Сильная девочка. Слезы ночами в подушку.
Взрослая, глупая, нежная, робкая, милая...
Много бухает и курит на нычку с подружкой.
В жизни есть все, но счастья ей жизнь не дарила...
Сильная девочка пишет стихи и романы,
прячет в шухляду и смотрит потом как горит.
Стерва снаружи, ведь душу все так же в карманы...
Нежное сердце снаружи прочней чем гранит.
Стильная девочка. Мило - татушка на шее,
новости моды читает, ведь скоро весна.
Вечером книги читает в пустынной алее,
ночью - по клубам, по барам все бродит она..
Ну а потом позабудет про пяные рожы,
бистро в кровать и подушка в слезах ее вновь.
Просит у Бога того, что всего ей дороже -
счастья немного, просит у неба любовь...
Взрослая девочка. Детство во время рекламы
быстро проходит, а фильмы - "16+"...
Странная девочка - плачет как осень стихами,
а поутру заарет "ничего не боюсь!"
Милая девочка - платье с узором. Глазки.
Хоть и полны тоски, но там свет горит.
Девочка хочет жить, как живут лишь в сказках
и мелодрамах... Да попросту - хочет ЖИТЬ!
Ты отыщи ее взгляд среди тысяч взглядов
и урони ей каплю своей теплоты.
Хрупкая девочка. Ей это вправду надо...
Кто-то же должен явью делать мечты...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603431
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.09.2015
Я возвращаюсь в город, где ты
ждешь меня в тихой уютной кровате.
В вазе засохшей пылятся цветы,
греются окна от слез на закате...
В город, где солнце гризет небосвод,
вместе с листвой осыпаються звезды...
Вот он - последний к тебе поворот
Жди меня, слышиш, ведь я же серьезно
странствовать всюду устал, надоело...
Странно - замерзнуть средь лета в пустыне.
Я вспоминаю твой запах и тело...
Кто же меня еще так вот обнимет?
так, чтобы мысли несли меня к югу,
так, чтобы кровь потекла со спины..
Помнишь - мы небо дарили друг другу...
Помнишь - дарили друг другу сны...
Жизнь вся прошла, не хочу просыпаться...
Да, я дурак, но давай о хорошем...
Все же спрошу - ты позволишь остаться
в городе, где ты ждала меня в прошлом?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601165
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.08.2015
Напиши мне письмо на листве сентября,
на коре свежо выжженных сосен.
Напиши, что я мир, целый мир для тебя,
или что позабыла вовсе..
Расскажы как цветут в твоем море цветы,
как на вкус они горечью сладки
я в душы твоей нотах потерян, а ты?
ну скажы - у тебя все в порядке?
Пусть розбудит меня крик твоей тишины,
на прощанье пусть падают звезды...
Мы ведь в мире ничто никому не должны,
разве только любить, ведь не поздно
взяться за руки, в пропасть нырнуть... и остаться...
улыбнешься и вновь промолчишь...
Просто все ведь не так, как могло показаться:
ты не падаешь, нет! Ты летишь!
Я летаю на крыльях илюзий, фантазий...
Сочиняю куплеты, рифмую миры...
Напиши мне письмо и в безумном экстазе
дай мне руку! Мы в пропасть шагнем...
Раз...
Два...
Три....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2015
Двері відкриті - постукай! А раптом
ти у життя моє знову ввійдеш,
може мене не назавжди ти втратив
і ми відродимо те, що без меж
рвало на крихти всю душу. На шмаття...
Я ж пам*ятаю твої ніжні руки
і почуттів нашиих сильних багаття
криком у горлі ще довго так буде...
Запахом спогадів, дотиків терпкістю
ти поселився у серці назавжди...
Спробуй, візьми мене знову відвертістю,
нужбо - цілуй мене криками правди!
Де ти ? чому перестав мені снитись?
Ти ж мною марив, мене так хотів...
Може нам треба сховатись, сипнитись
тут, за стіною міцних почуттів...
Спогади все зсередини вбивають
хочеться знову все так повторити...
Люди ж казали, що так не буває...
Чом не приходиш ти? двері ж відкриті..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2015
Закат - отраженье тепла,
восход - отраженье прохлады...
тот миг, что со мною была
ты вытри из памяти, надо
вперед несомненно шагать,
ведь скоро закончится лето...
и в миг, когда хочешь обнять,
ты спросишь наивно "ну где ты?"
а я в остраженьи тепла,
в ветрах, в тротуарах и ливнях
ты жизни дороже была,
но разве мы вместе смогли бы
вот так неразумно скучать,
сквозь стекла арать перехожым,
сквозь тучи, сквозь сон целовать...
жить мы смогли бы тоже?
Закат отражает печаль,
восход отражает надежды
восход... начинаю летать!
удачи тебе. ну, как прежде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2015
Ти граєш ніби янгол, бо сам Бог
Створив тебе і музику, і ноти…
Ти зараз натискаєш, певно «до»,
А я вірші записую в блокноті…
Ти незнайома, ніжна, чарівна…
Твої мелодії підносять вмить до раю
Богиня щастя якщо є – вона
На тебе схожа, я напевне знаю!
Ти граєш так, неначе зник весь світ,
Мов окрім музики нічого не існує….
Не підійду, сказати щоб «привіт» -
Я знаю, що мене ти не почуєш…
Не зупиняйся, я благаю – грай!
Я тут тихенько слухатиму тебе,
А ти і далі душу розривай
І зцілюй вмить, мелодіями з неба…
Ти розчиняєшся поміж рядочків нот
І в музиці, продовжуючи грати…
Ці відчуття тоненький мій блокнот
Ніколи не зуміє передати…
А ноти й далі з’єднуються вряд
І відчуття, що їм не буде краю.
Та я іду, бо думаю – навряд
Чи буду жити, коли ти дограєш…
Без тебе світу, певно, не було б
І доки граєш – він існує доти…
Ти граєш ніби янгол, бо сам Бог
Створив тебе, цю музику і ноти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2015
Набери мене. Просто так набери і мовчи.
Я ж тебе так любив... Та, нажаль, загубив ключі,
Що від серця. Твого чи мого - не знаю!
Набери мене, я ж до ранку не засинаю!
Я чекаю дзвінка. Я чекаю тебе, ти чуєш?
Я не можу заснути. Ти зараз із ним ночуєш?
Тобі добре? За мене він, певно, кращий?
Всі ми гріші, а ти заслуговуєш щастя...
За усе що робив (і хороше, і зле) - пробач!
Певно він не такий, тож благаю - ти більше не плач!
З пам*яті видали все, що колись нас єднало,
не читай ці вірші! Мені просто самотньо стало...
Просто інколи пам*ять (ну тобто щодня, щоночі)
Вимальовує образ твій, запах і милі очі...
Просто думаю часом - якщо в тебе все владналося -
То навіщо зі мною так довго мучилась, нащо гралася?
Ну а зрештою... Вибач, що знову тобі пишу...
Сотні ж раз присягався, що я це колись залишу..
Ну навіщо? ти ж не читаєш ці кляті вірші...
Номер мій ти зітри - я ж у пам*яті твій залишив...
Набери...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586751
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.06.2015
В наушниках "Sting", на чесах - минус три,
минус три ночи без счастья и сна...
Много любил и мечтал, что ж, смотри -
мать его, круто проходит весна...
Музыку выключу - давит на душу,
ну а потом же ведь печень страдает...
Где же найти эту кнопку "не слушать",
"вырубить мир" - подскажите, кто знает...
Я ведь любил, всей душою, всем сердцем...
Было давно, но ведь было, я помню...
Пробовал как - то любовью согрется,
бросился - просто накрило волною...
Что было дальше - не важно! Не надо
расспрашивать что-то, слова говорить...
Не надо смотреть проклинающим взглядом,
верить не надо, не надо любить...
Сердце закрыто навеки в темнице -
уже не достать, не согреть, не зарезать..
Просто наивной маленькой птице
как - то сумели крилья отрезать...
Выжыла птичка, выросли крылья,
раны зажили, высохла кровь...
Но птичка уже никому не поверит,
птичка уже не поверит в любовь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584366
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.05.2015
Чому все лиш так стається,
Чому аж ніяк інакше?
Хто щастя не вартий - сміється,
Хто вартий найбільше - плаче...
І вітер, як завжди несе
по небу хмаринки тихо.
І люди, котрі над усе,
ідуть без жалю... Лихо...
Живих у душі хоронимо,
померлі живуть у душах.
Слова через злість говоримо...
Слова, що тихенько душать...
Чому ми завжди ризикуємо,
йдемо на безглузді втрати?
І вірші вночі друкуємо
для тих, хто й думок не вартий...
Чому, хто найбільше кохає
і віддає все серце -
найбільше з усіх страждає,
об стіни безсило б*ється?..
Чому ми лиш хвойд кохаємо
І робим з життя чуму?
Ми відповідей не знаємо...
Скажіть, ну хоч хтось - чому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582232
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2015
Я знаю - колись ми почнем малювати картини,
поміняємо образи, будемо жити за містом...
І затишно, й тепло, і мов кілометри хвилини....
І стільки любові, що в домі від неї аж тісно.
Будемо жити, немов кожен день не останній,
я буду вмирати, тонути в твоєму теплі.
Ми будемо разом... На хвилях дурного кохання
вдаль нас нестимуть незримі думки - кораблі.
Господи милий, як довго тебе я чекав...
Іншим життя устилав дурнуватими віршами,
з іншими був,хоч ніколи - таки не кохав...
Просто вони від прокази, мабуть, були гіршими...
Ти не повіриш, та хочеться просто тепла;
дівчинку поряд, яку називатиму жінкою,
щоб в радості й горі насправді зі мною була,
від дотиків ніжних щоб танула просто сніжинкою...
Я побачив тебе. Забриніла тихенько душа -
з тобою так добре... В тобі розчиняюсь поволі...
Цілую тихенько, не хочеться знов поспішать...
Хочеться дуже докупи з*єднать наші долі...
Добре з тобою.. Цілую тебе, сміюсь...
У очі тобі дивлюсь і тихенько мрію.
Що разом назавжди - я тобі не клянусь,
але всією душею у це я вірю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582019
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.05.2015
Забери мою зиму, чуєш?
І впусти в моє серце літо.
Мені байдуже з ким ти ночуєш
І теплом чиїм ти зігріта…
Мені байдуже на коханців,
Хоч і знаю, що спиш ти гарно,
Знаю, як посміхаєшся вранці,
Знаю й те, що кохаю марно…
Забери мою зиму, чуєш?
Вчора в мене знов випав сніг…
Я схиляюсь тобі до ніг:
Добре знаю – лиш ти врятуєш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2015
Скажи мне друг, который стал мне братом,
Где я сейчас и что все это значит?
Здесь дети в 5 всех кроют жостким матом,
Здесь люди – твари… Может быть иначе
Все в этом мире, или мы в ловушке?
Мы на крючке? Ну кто же здесь рыбак?
Мы игроки здесь, или лишь игрушки?
Мой брат, скажи, мне разобраться как?
Брат, здесь весна пьянит своим обманом,
Иллюзиями счастья и тепла…
Мне умирать, как будто бы и рано,
Но если б жизнь такою не была…
Да ладно, брат, ну что там по программе?
Наденем маски и давай, вперед!
И будут вновь улыбки в «инстаграмме»
А что в душе? Да хрен кто разберет…
Я понял все – ищу себе подобных,
Чтоб улететь. Здесь клиника. Палата…
Мы в мире всех иллюзий невозможных.
Но где ты, друг, который был мне братом?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579934
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.05.2015
Такі, як я.. хм, напевно, западають у душу,
Закохують в себе і вже не можливо позбутися…
Таким, як я не бронюють місця на небі –
Нас вигнали з раю, без права туди повернутися.
Такі, як я… ми загублені, просто загрузли
У просторі – часі, у мріях… не віриш – загугли!
Наскільки ми сильні і вільні і вбиті – побач!
Ми йдем проти проти правил, воюєм зі світом. Пробач!
Такі, як я… Нас ніхто тут не бачив, не знає.
Ми сховались. З нас досить пустого життя…
Ми померли. Нас «план» й алкоголь не «міняє».
Ми йдемо по дорозі, з якої нема вороття…
Як ти там, та, яку я зустрів серед зливи?
Ще сумуєш за мною? Ще згадуєш, віриш, чекаєш?
Сподіваюсь забула і зараз живеш ти щасливо…
Таких, як я, виганяють із пекла, ти знаєш?
Такі, як я… ми гартуєм в бою свої лати.
Ми воюєм щодня проти правил і проти системи.
Нас немає в раю, в пеклі теж не судилось палати
Ми померли. І де зараз ми? Це дилема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2015
Моя дівчинко, світла і мила,
Я за фахом ніхто, але все ж…
Я тобі намалюю крила,
Щоб не знала кордонів і меж.
Слова собі все занотовую…
Хоч у нас й паралельні світи,
Але я підштовхну тебе, спробую…
І тихенько шепну «лети!».
Скоро літо розквітне барвами…
Ти життя моє дуже змінила,
Я заїду додому і фарбами
Намалюю усе ж тобі крила…
Все, що було – сховаю за хмарами…
Мені соромно. Віриш/ні?
В мою душу влізали примарами
Демони люті й страшні…
Але час все до болю правив –
Він тебе змінив. Я змінився…
Хм… Ти стала ще більше хитрою,
А мені мудрий сон наснився.
Хоч усе, чим я можу пишатись –
Це звання «випускник гімназії»,
Та дозволь мені приєднатись
До польотів твоєї фантазії!
Крізь мільйони бітів і байтів
Мою душу ти зачепила…
Я – лише людина із сайтів,
Та дозволь намалюю крила!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576358
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2015
Мені тебе не вистачає
І, знаєш, так самотньо тут…
Я інших пригощаю чаєм,
Трую себе – ходжу в фаст-фуд.
Я не з тобою зараз поряд.
Іду крізь парк. Звучить гітара…
Хм… наші друзі всі говорять,
Що ми з тобою гарна пара…
Вони праві! І, знаєш, рідна,
Із ким би й де б не був би я,
Ти все одно мені потрібна,
Потрібна посмішка твоя…
Вони холодні і байдужі,
До них не хочеться іти:
Тіла в них є, душа – не дуже,
От інша справа, рідна, - ти!
Чи знаєш, як би я хотів,
Якби я міг так просто взяти,
Накраплю твоїх почуттів
Усе, що маю обміняти?!..
Чи знаєш, як я хочу чути
Твоє «кохаю», «як спалося?»,
«тебе не зможу я забути»,
І… «це не я, тобі здалося»…
Всміхаюсь… Ти така, така…
Не зрозуміти, не збагнути.
Ти – тепле світло маяка,
Лише з тобою зможу бути!..
Лиш ти турбуєшся і плачеш
Пробач за сльози – знов благаю…
Ти янгол мій і ти неначе
Мій на землі шматочок раю.
Дивлюсь – і знов замкнувся круг.
Обпікся я гарячим чаєм.
Чи знаєш, як самотньо тут?
Мені тебе не вистачає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575169
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2015
А знаєш - я любив тебе щосили,
Про тебе думав, мріяв, уявляв…
Хоч часто десь життя мене носило,
Та я до тебе завжди повертав…
Я помирав, душився у тенетах
Зрадливих мрій і псевдо теплоти;
Згасав до тла, мов в небесах комета,
Та воскресав… Ні! Воскрешала ти…
І як би на душі моїй загнившій
Паскудно часом не було і гидко,
Пройшов крізь все – урятував всевишній
І згадка про тебе, моя лебідко…
Пройшов крізь все… Як довго я блукав
У коридорах, лабіринтах, тінях…
І я кохав тебе… О, Боже… Так кохав…
Зустрів тебе і думав – це везіння.
Та ні, пробач! Кохана, люба, мила…
Наш світ – ілюзія, невже ти це не бачиш?
Життя за мить всі кольори змінило,
Я знов помер, згорів до тла… Не плачеш?
Я й не дивуюсь… Закінчилась казка…
Знов клуби, випивка, ти вії знов фарбуєш…
Не став я рідним… Що ж – пробач, будь ласка…
Та я кохав тебе, як міг, щосили… Чуєш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570696
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.03.2015
Як тебе не любити, скажи, як тебе не любити?
Як не чути твій голос у слухавку зранку щораз?
Як не жити тобою, скажи мені, як же не жити?
Як не мріяти, люба, про каву, про побут, про нас?
Як не бачити щастя, про котре давно уже мрію?
Як мовчати про те, що ти пахнеш, як пахне зима?
Як прожити без тебе, скажи, в цьому світі зумію?
Як прокинутись зранку і знати : я сам; ти – одна?
Як прокинутись зранку і знати – тебе не існує,
Усвідомити те, що ти – просто лиш самообман?
Як собі пояснити, що щастя душа не відчує,
І що серце холодне вже більш не повірить словам?
Помираю з тобою, а ще – помираю без тебе.
Серце рветься з грудей, я все стримуюсь, та закричу…
Мені в землю холодну, тобі – у далекеє небо.
Я кохаю тебе! Ти не віриш? Ну що ж, я мовчу…
Як тебе не любити, скажи, як тебе не любити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555762
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.01.2015
Брат, мы запутались, просто плохая погода.
Просто не знаем, что делать: любить/не любить…
Брат, успокойся, все будет!.. Меняются годы –
Многих полюбим и многих успеем забыть.
Брат, так бывает – меняются ветром картины,
Люди уходят, бросаются в сердце словами,
Пустыми… Но счастье никто не отнимет,
Ведь наша удача всегда где-то рядом. Не с нами…
Не с нами случается счастье – мы все поменяем!
Нам 19 – еще не умеем любить…
Много законов здесь, в мире шальном мы не знаем,
Но знаем, чего мы хотим – ну конечно же – жить!
Жить, наслаждаясь моментами счастья и горя,
Искренность видеть, уметь вычислять по глазам…
Бросить заботы, уехать под вечер на море,
Вспомнить о дружбе и выпить хоть соточку грамм...
Много мечтаю о счастье, пишу, повторяюсь…
Много дышу и не пробую бросить курить.
Жить не выходит, но я не здаюсь, я стараюсь.
Я лишь хочу быть любимым и просто любить…
Брат, успокойся, ведь мы же научимся жить,
Сядем, покурим… Осталось всего лишь полгода!
Просто не знаем что делать: любить/не любить.
Брат, мы запутались. Просто плохая погода…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546519
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 26.12.2014
Давай я дорахую до п’яти,
А потім ми візьмемося за руки.
І підем в пекло – тільки я і ти.
Ми не відчуєм більше біль розлуки.
А просто біль…
Та справимось, я знаю!
На роздоріжжі проклятому геть.
Ти пам’ятай, що я тебе кохаю
І це наш знак – давно померла смерть.
Ми справимось! А пам’ятаєш час,
Писались ми до ранку в інтернеті?
Я мріяв про сім`ю, про дім, про нас..
Нелегка доля, певно, у поетів…
Життя – на показ; на папір – всю душу…
Та я живу, душа ще трошки тліє.
Тут правила? Я знати їх не мушу!
В мені надія, як завжди, жевріє
Що можна жити без законів світу,
І разом можна все перебороти…
Давай про все не будем ми жаліти
І підем в в пекло, разом, ти не проти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543523
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.12.2014
Я знову викурюю третю поспіль
І як завжди думаю – як твої справи?
Що у мене? – як завжди холодна постіль,
А на кухні постійно запахи кави…
Так хочеться просто спитати: як ти?
І довго чекати твою смс…
Ти, певно, читаєш газету «Факти»
І мрієш рукою торкнутись небес...
Ти певно… Ти просто пробач за все…
У мене тут сніг. Він чудовий. Зима…
Із снігом мене десь у мрії несе…
Та де він, той «я»? Я існую? Нема!
Я знову один і я знов випиваю…
Курю… Добиваю своє кляте тіло…
Пиши, я прошу… Ти пиши, я чекаю…
Ти – щастя, що вдаль від мене полетіло..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541744
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.12.2014
Не дай померти, чуєш?! Зупини…
Торкнись душі крізь час і кілометри.
Тримай її, зігрій і обійми…
Роби що хочеш, не давай лиш вмерти!
Все в світі вічне, тільки лиш життя…
Воно коротке, часом – аж занадто.
Забий на все і знай, що почуття –
Вони спроможні й вічність подолати.
Бо той, хто справді любить і любив
Зуміє все! Минає днів циклічність…
Він має силу, котру заслужив.
Кохання має другу назву – вічність.
Так, буде біль, приниження, образи…
Хтось скаже: все, я за*бавсь, тікаю!
Так й не відчувши радість тої фрази
І гіркоту – я так тебе кохаю…
А ти відчуй! Візьми мене за руку,
Так в пам'ять закарбуй, щоб вже не стерти.
Зв’яжи, запри в тюрму, а краще – «дурку».
Люблю тебе! Не дай мені померти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534938
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.11.2014
Штормить і знову. Осінь. Чорт, прокляття…
Утратив пам*ять… Як? Я ще живий?
А в голові дзвенить моїй закляття:
«Ти не помреш. Приречений. Не мрій…»
Розбився в хвилях, потонув у мріях
Мій корабель розтрощено давно…
Лишалася на смерть одна надія,
Але… Пробачте, цього не дано!
Боротись. Жити. Не втрачати сили…
Пірнути, наковтатися води…
Знайшов уламок, прив*язав вітрило
Добрався до землі, а далі – йди!
Не зупиняючись, допоки серце б*ється,
Допоки кров тече в тобі гаряча.
Йди до мети! Хто бореться – доб*єтья!
Лише хоробрим посміхнеться вдача!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534293
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.11.2014
Не спиться… Осінь не приносить снів…
Четверта ранку… Знову. Ніби вирок…
Душа згубилась в плині сірих днів,
Душа болить від ярликів і бірок…
Не спиться. Ніч. Знов кава, підвіконня…
Вікно відкрите. Дим. Сльозяться очі.
Але я бачу: вдалині, спросоння
Летять зірки кудись у прірву ночі…
Так холодно, чорт… Осінь за вікном…
Разом із димом в душу мою рветься…
Давно ніхто не дзвонить перед сном
І не питає, як мені живеться….
Та й чи хотів би, щоб дзвонив мобільний?
Птахів осінніх десь лунає спів…
Я тут закований і водночас – я вільний!
Не спиться… Осінь не приносить снів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532381
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2014
Це просто осінь… Осінь за вікном.
Це тільки туга – літо в серці й досі.
В холодні ранки, в каву перед сном
Лиш додає печалі пані-осінь!..
Це просто холодно, це просто я палю.
Не щоб зігрітись – просто так бажаю.
Сумні думки я вітру віддаю,
Та спогади… Нікуди не зникають…
Це просто лиш передчуття зими.
Це між минулим і майбутнім мить…
Ще вчора веселились, грались ми,
А нині - ми самотні, щось болить…
Щось всередині, щось застрягло в горлі.
Щось в серце врізалось, щось заразило кров.
Та все нормально, не смертельно хворі,
Це просто осінь завітала знов…
Це так буває – без причини сумно,
В душі з нас кожен лишиться самотнім.
Це не логічно, тут нема причини,
Це просто осінь… Це звичайна осінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524632
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.09.2014
Утро. Тучи терзают воображенье.
Утро. Холодной росой по замерзшим ногам.
Солнце. А знаешь, любовь – это тоже вторженье
В душу… Но стой, я тебя не отдам!
Берег. Здесь волнами бьются мечты об реальность.
Кофе. Беспалевно смоет из губ твои крошки.
Ветер… А в мире вокруг суета, аморальность…
Листья… Прорвемся, терпи, нам немного осталось!
Вместе… Все можно решить, удалить иль исправить!
Местом… Стали местом святым нам прогулки места.
Светом… Стала наша любовь, что над нами лишь правит.
Светом… Стала ты для меня, это, знай, неспроста!
Утро… Сна не видел три дня и не хочется как-то.
Мысли… Все роятся в башке, ну а толку от них?
Смутно. Вижу нашу любовь, что похожа на кактус.
Но нам в кайф. Ты моя истеричка, а я… Я – твой псих!
Утро… Утро пахнет дождем, волосами твоими сырыми.
И слезами… Я прошу – ты не плачь, детка, тише!
Знай, что в мире огромном одни мы.
Не кричи, ведь никто не услышит!
А восход так прекрасен и сочный,
Двери в рай рай распахнулись как будто…
Кофе, я ну и ветер восточный –
Это все называется утро!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2014
Бездомные псы на асфальте… До дрожи
Промерзли… Хоть солнца лучей видят краски.
Им хочется нежности, хочется ласки…
Им хочется счастья – мне хочется тоже!
Они хотят нежных и ласковых слов.
Они ведь как люди и тоже страдают,
И больше людей эти пси порой знают
Про верность, про честность и про любовь.
В глазах их тоска и печаль неземная,
Они плачют молча, ведь всем наплевать!
Но все же они засыпают мечтая,
О счастье мечтают, уставшие ждать…
Мечтают и знают, что будет все, верят!
Для счастья немого им хочется ведь.
А знаете – люди подобные зверям ,
Ведь каждый счастливим мечтал умереть!
И я так наивно мечтаю о чуде,
Подобный тем псам – засыпаю, мечтаю…
Я верю, что счастье нас всех ожидает,
Что каждый душевно согрет скоро будет!
21.05.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501735
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2014
Хто не народжений - тому не помирати.
А люди - смертні. Істина проста!
Подумай, що ти маєш цінувати!
Спитай - чи треба вірити в Христа?
Проснись о півночі! Дивись! Ти бачиш тьму?
Це - ти! А поруч, у пітьмі, таких - мільйони.
Маленький вогник - вдасться лиш йому
зібрати всіх, розповісти закони...
І повести в якийсь далекий край...
Чи зупинитись - змусить всіх чекати.
Ти не пітьма, ти маєш дар - палай!
Проснись, ти чуєш? Годі тобі спати!
Вставай! Біля вогню спинись на мить!
Помри на краплю, й в той момент воскресни!
Чарує погляд... Бачиш, як горить!
Повір, горіти так дано і смертним!
Вогнем любові, віри, доброти;
Вогнем, що не згасити навіть зливі!
Проснись і подивись: палаєш ти?
До біса сум - гори, живи щасливим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496347
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.05.2014
А я насправді міг би буть щасливим,
Коли зумів би кинути палити.
Мене нітрох не лякають зливи.
Я хочу просто жити і радіти!
І небо, що поділено на два,
Хотілося б з`єднати у єдине.
Шептати ніжні, трепетні слова...
Я хочу просто другу половину.
Щоб руки її гріти/ цілувати.
Писати, їй присвячувать вірші...
Її оберігати і кохати...
Зібрать до купи крапельки душі!
І хочеться так донечку - царівну,
І сина... І той блиск у їх очах...
І все, як в фільмах - мило і чарівно.
І все це є... Та лиш у моїх снах...
Найкращий чоловік, найкращий тато -
Насправді це було б, я присягаюсь!
Для щастя мені треба не багато,
Та не виходить, як я не стараюсь....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2014
Все не плохо – в кармане полпачки «винстона»
Пачка «кента» - серце разорвано в клоччя…
Очень много людей, что казались близкими,
Но лишь только казались… На деле – не очень…
Все не плохо… И все светофоры горят
Лишь зеленим… Наверное я победитель?
Ей, ребята, построились дружно все в ряд!
Есть предатели? На*уй из жизни идите!
Все не плохо… Ведь я научился терять!
Не увидит печали моей биомасса…
Нужно быть человеком, а если ты б*ять –
В руки влаг тебе – вот есть свободная траса…
Все не плохо… Удобнее ты становись!
Продавайся хотя все сем дней на неделю…
Буду жить – обломайся и подавись!
Все не плохо! Я жить в одиночку сумею!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493602
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2014
А знаєш, я ніякий не митець...
-Будьласка, з коньяком амерікано!
І не торкнусь я словом до сердець...
- А знаєте, у вас доволі гарно!...
Не напишу картин і слави не здобуду...
- Так, я присяду там біля вікна...
Помру - забудуть, не згадають люди.
- Я перепрошую, тут цукру лиш одна...
Не хочу визнання і слави - теж.
-Так, ще дві цукру... Ви пробачте - звичка...
Я хочу лиш одну любить без меж...
- І ще морозиво тій дамі в рукавичках...
А я б хотів кохання навіки,
яке переживе вірші Шекспіра...
Й моїх нестерпних віршів помилки,
І пам*ять Елвіса, і всіх його кумирів.
- Тримайте, ось, і решти вже не треба,
купіть на них своїй коханій квіти!
А я б долонями хотів торкнутись неба
і хоч хвилинку б я хотів пожити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2014
Чому ти палиш? - Гарне запитання...
А я спитаю - "Чом би не палити,
якщо рахуєш зорі на світанні,
не спиш якщо, не знаєш нащо жити...
Якщо ти каву наодинці п*єш,
а твій диван самотній, як комета...
Якщо ти відживаєш - не живеш,
то чим тобі завадить сигарета?
Якщо з оригінальністю не дуже,
а так, як всі, не хочеться жевріти...
І не горіш, а тільки тлієш, друже,
Чому ж з цигаркою разом не можна тліти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014
А час спливає нотами сумними...
А ночі все нестерпніші стають.
Самотності рахую все хвилини...
Час зупинився - стрілки ніби йдуть.
І не заснути знов мені - не зможу.
А зрадник - місяць за вікном сміється.
Себе все планами майбутніми тривожу
і трошки тим, що вже не повернеться...
І знову плани, спогади прозорі...
Самотня ніч, самотні знов вірші.
Я потопаю, та не в тому морі...
А хочеться щось гарне для душі...
Я хочу щоб прийшла ти і лишилась...
Щоби між нами злагода була.
Раніше ти мені лиш тільки снилась,
А ще в думках постійно ти була...
Щоб захід сонця й тисячі світанків
з тобою ніби вперше зустрічали...
Щоб сум не вартувАв і 10 франків,
щоб обійнявшись ми без крил літали...
Щоб ти була вреднюча - я терпів,
І щоб були ми сАмими - самими...
А поки - 3 подушки, я без снів...
І час спливає нотами сумними...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2014
Нове життя і нове небо.
Усе з початку, так ось, знов…
Я не скажу «помру за тебе…»,
Не помирають за любов…
Кохання ж помирать не вміє,
Навіть коли спинилось серце.
Воно в тобі також жевріє,
Десь тихо в грудях зліва б`ється…
В думки свої я не пірнатиму,
Та й мовчазним я вже не буду.
За тебе тост не підійматиму –
Пить за любов безглуздо, люди!
За дружбу пить також не стану…
Сьогодні «друзі», наливають,
Ну а коли біда настане –
За мить зникають всі… Зникають…
Я всіх забуду, все і всіх,
Я їм, на щастя, вже не треба!
А був потрібен… то мій гріх…
Нове життя і нове небо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487534
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.03.2014
Ти десь там, а я ось тут блукаю.
Ти далеко, ти мене не бачиш...
Та повір - я якось відчуваю
коли ти смієшся, коли плачеш...
Я тебе не бачив і не знаю...
Різні ми, як зорі і тюльпани.
Та тебе я завжди відчуваю,
ти щоночі йдеш до мене снами...
Губи твої стиглі, мов комети,
У очах я бачу спів ланів...
Ти прекрасна! Не тікай з планети
І не йди, благаю, з моїх снів!
Бачу я думки твої прозорі.
Я знайду, я відшукаю тебе!
Бо у нас з тобою спільні зорі
І на двох у нас єдине небо!
Ще душа - також вона єдина!
І думки... Вірші оці і джаз...
В нас з тобою спільна Україна...
Все, що є довкола - все для нас!
Люди йдуть по вулицях, мов тіні...
Ну а я одне напевно знаю -
Ми зустрінемось днем літнім чи осіннім.
Ти прийди, ти знай, що я чекаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485027
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.03.2014
В місті плачуть дощі, в місті холодом віє!
Вітер ріже обличчя, літає сміття...
Десь далеко у небі ще сонце жевріє...
Сереж тисяч калюж загубилось життя!..
Місто труїться димом, туманом вмивається,
Місто вже захворіло і, певно, не сказ...
А мелодія літа, тим часом, кінчається.
В місті холодом віє, не шукай в ньому нас!
Я піду, розчинюся в обіймах холодних!
Поміж сірих будинків за мною не йди!
Я піду вже за мить, залишу тільки подих...
Дощ розмиє усі на асфальті сліди!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479470
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.02.2014
Не шукай більше радості в мОїх очах,
не питай чи живий, не кажи "все ще буде"...
Я забув про життя, про кохання, про страх,
мене поглядом вбили бездушнії люди...
Мертве місто... воно вже давто спорожніло,
хоч по вулицях й ще перехожі ідуть...
і душа не болить - вже давно відболіло,
вже немає живих, хоч живих ще вдають...
Каву п*ю, а довкола - подертії стіни,
биті вікна... А ще - мертві птахи і люди...
І годі сподіватися на зміни...
Зима прийшла і щастя вже не буде...
Холодний поцілунок не зігріє!
Замерзло серце, захолола кров..
Проклятий натовп в щасті жить не вміє...
А ти і знов говориш про любов...
А ти не віриш, що тебе вже вбили:
Слова зрадливі, "вічні почуття...".
В очах маленьких твОїх повно сили...
Але не правди... Ось таке життя!
Хочеш жити - живи, а я мертвий, повір!
Бо життя в цьому світі триває лиш мить...
Я не янгол, не демон і навіть не звір...
я лиш тінь... у очах вже вогонь так давно не горить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477712
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2014
А ти пиши, до стертих рук пиши,
Допоки не завершиться чорнило,
Свої ванільні трепетні вірші,
Як і куди тебе життя носило...
Пиши! Я чув - писати нині модно,
"Поетів" розвелось, немов сміття...
Про роботів пиши, про що завгодно,
Пиши, допоки є в тобі життя!
У терабайтах всіх нікчемних рим,
Знайдуть тебе прихильники й фанати.
Сідай зручніше і нанось вже грим,
бо "Слава, о, поете" всі почали гукати.
Не сперечайся, нині ти - митець,
володар слів і істини святої.
Ти повелитель душ, умів, сердець,
та схаменись, всі граються тобою!
У віршах кажуть всі, що їм душа болить,
це просто модно, це така епоха...
Тебе й мене забудуть вже за мить,
Пиши! і я пишу! це сумно трохи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2014
Я день у день чекаю мить,
Як серце спинить всі страждання
І в небесах десь прогримить
Тривожна пісня на прощання.
Я стану вільним, наче птах,
в безкрайній всесвіт помандрую...
Поміж зірок, неначе в снах,
Це буде скоро, дзвін вже чую!
Я не люблю, як плачуть люди,
Хто знав, любив - хай не ридають!
Але коли мене не буде,
Тоді, напевно, й не згадають!
Забудуть - знаю я напевно,
Чомусь так порожньо в душі...
Життя своє прожив даремно,
Даремно кляті ці вірші...
Всі почитали і забули...
Це так образливо, до болі...
Ось знову дзвін... Вже близько, чули?
У вісімнадцять вмру поволі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2014
Люблю тебе, мамо, не плач, не кричи,
коли мене беркут ногами затопче...
Нова уніформа, нові палачі,
й тиран, що при владі, щосили регоче....
Не будем стояти ми більш на колінах,
бо маєм Вкраїну ми тільки одну!
Повстала могутня моя Україна
і я теж поїду на мирну війну!
Хай б*ють мене, мамо, а я усміхнусь,
бо в мене мільйони стоять за плечами,
не плач ти, рідненька, я ще повернусь,
І ти будеш спати спокійно ночами...
Бо там, на Майдані, майбутнє кується,
Там браття - вкраїнці, там воля, там слава,
В нас, мамо, багатим прекрасно живеться,
а я туди йду, щоб і ти не страждала!
Нехай мене, мамо, вбивають до смерті,
Та волі славетної їм не зламати!
Іду я туди, щоб ПОЖИТИ - не вмерти,
Пробач мене, мамо, я маю рушати!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2013
Брат, давай нап’ємося в хлам!..
Хоч цього, певно, буде мало,
Просто знаєш, все так дістало…
Брат, давай, ну хоча б по сто грам!...
Брат, дивись – за вікном сніги…
А у серці давно вже зима…
І бажання напитись нема…
Брат, давай хоч покурим з туги!..
Брат!.. Не куриш? Пробач, забув…
А у мене цигарка в зубах,
Я прокурений весь… Це жах…
Брат, є щастя! Про нього я чув…
Брат!.. Далеко ти так, я сумую…
А довкола зникають люди…
«рідні» з серця ідуть в нікуди…
Брат, давай по сто грам, хоч чаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464349
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2013
Не везет? Бывает, даже часто…
В жизни все не то, и все не так…
Но я сам построю свое счастье,
Я ведь далеко уж не дурак…
Взлет тяжелый, да, а падать больно,
Дым вдыхая с привкусом потерь
Я скажу себе: «С меня довольно,
Поражения забудь и в них не верь!!»
Жизнь такая длинная… зараза…
Но так быстро кончиться она..
Будет все у нас, хоть будет и не скоро..
Ми прорвемся, помни, старина!!!
Будет все прекрасно, не иначе…
Все-таки ведь круглая земля…
Далеко не убежит удача!!
Докурю и все начну с нуля…
(С) Дід Михалич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464100
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2013
Ей, мам, я не такой, прости…
Я не такой, как ты хотела…
Душа разбита на куски,
Уж нет души… а что мне тело?..
Ведь это маска, манекен
Больной бываю, иль простужен…
Я не востребован никем,
И мне бездушный люд не нужен…
Ты, мам, прости – я ведь курю,
Нет, я бросать не собираюсь…
Еще я с солнцем говорю,
И жить хоть чуточку стараюсь…
Сейчас вот дождь стучит в окно,
К себе меня немного манит….
Ты, мам, прости – мне все равно
Когда мое сердечко станет…
Ведь душу вырвали мою
Давно уж проклятые люди….
Давно уж в пекле я стою
И все равно, что завтра будет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446722
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.09.2013
Він був наївний, як наївні діти:
радів життю, всміхався, просто жив...
Його було не просто зрозуміти.
І всі питали: що ти там курив?...
А люди ж мають знати: що і як?
Чому й навіщо ти життя це любиш?
Ти не такий, а отже - ти - дивак,
Ти стережись, бо цим себе ти згубиш!
Ти стережись, проклятий оптиміст
і не спростовуй ці серйозні штуки!
Спалили люди в місто Щастя міст,
а оптимісту геть зломали руки...
Відкриті переломи, кров*ю він стікав,
але всміхався: "Волі ж не зломити..."
Він вижив, так. На ноги швидко встав...
Та геть по-іншому йому схотілось жити.
Кров не тече, але душа болить...
А замість сміху - збиті кулаки.
Ци гарка у руках його горить...
Все як й раніше, тільки навпаки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445351
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.08.2013
Конкурентів поет не має,
адже слово одне для всіх.
Але хтось тим словом ридає,
а у іншого - лине сміх.
Нам немає чого ділити:
У поетів нема зарплатні...
Жити маємо ми і творити,
А щоб славу шукати - НІ!
Все мінливе у цьому світі...
Все тут є, але не для нас.
Нам немає чого ділити...
все поділить безжальний час.
Час зітре геть усі страждання,
шепіт вітру і спів комет.
А до кого прийде визнання
через сотні років, той - поет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440502
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.07.2013
Нехай від бід не відречусь,
хай в пекло йде моя дорога...
Та я відваги наберусь
й скажу, що я не вірю в Бога.
Ви кажете "на небі Він..."
Та ні: у небі - літаки...
А ви, почувши церкви дзвін,
несіть у неї п*ятаки!!!
Пожертвуйте авто й квартиру,
самі ж - ідіть у монастир...
Віддайте душу ради миру
й колись настане він, той мир...
Біжіть скоріше до ікони,
смиренний погляд киньте ввись.
Священник в джипі за мільйони
за вас помолиться...колись...
Ви все ще вірите у чудо,
У небо шлете побажання...
А я - от завжди вірить буду
у себе, в друга і в кохання..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439511
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.07.2013
Я постарів давно в свої 17.
Я не хотів, та якось довелось…
Однолітки щосили веселяться,
А я… філософ… Трясця йому! Ось..
Ось знов сиджу і думаю про літо…
Десь заблукала знов ота зима…
Не певен я, чи є тут сенс: жевріти,
Якщо вогню не буде і нема…
Давно вже філософію став вчити,
Про пристрасті читав і почуття…
Та сам себе питаю «Нащо жити?!
У чому сенс проклятого життя?!»
«Ну що воно – життя, чого вартує», -
Волаю я до всіх, вже ледь живий.
Та сірий натовп слів моїх не чує,
Холодний він завжди, завжди чужий…
І я один, не знаючи як жити,
Копаю істину, ну де ж у неї дно?
Я можу плакати, сміятись чи тужити…
І вмерти навіть!.. Людям все одно…
Я зрозумів закони всіх світів.
І сни вже дивні якось мені сняться…
Хоч як би я змінити все хотів –
Та ні… Старий я вже, в свої 17…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438511
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.07.2013
Буває - в світі геть один,
кричиш - тебе ніхто не чує.
І тількимузика рятує
тебе від цих страшних годин...
Буває - ніби помираєш
І голова тріщить від дум,
ти тихо музику вмикаєш -
поволі геть зникає сум.
Буває - серце твоє мліє,
чи у душі зима лютує -
ніхто тебе вже не зігріє,
Лиш тільки музика рятує...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437790
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.07.2013
Сонце холодне на смак...
Небо холодне на дотик...
Можливо я просто дивак,
та доки я житиму - доти
цей світ, клятий світ проклинаю,
де замість людей - манекени.
Я знаю, напевне... Я знаю:
Цей світ, диво-світ не для мене.
Сонце холодне на смак,
вітер у полі гуляє.
Люди говорять "дивак"...
А правди ніхто і не знає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436494
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.07.2013
Поет писав про Україну,
Сльоза стікала по щоці…
«За неї тільки я загину» -
Він написав на папірці.
Поет бажав скоріш підняти
Народ замучений з колін,
Не знав: змогло багато встати,
А хто сидить – так треба їм,
Нехай страждає їхнє тіло
За їх слова, байдужість, вчинки…
Але поету так боліло,
душа не знала відпочинку…
Поет помер ( він надірвався,
Коли з колін всіх підіймав.
Він рвав щосили, не здавався…
Що всі прив’язані – не знав…).
Помер поет, забули люди...
І тільки батько свому сину
замовить пам*ятник, де буде
виднітись "вмер за Україну"....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2013
Я помру! Знаєш: люди частенько вмирають,
Кожну мить хтось ступає на стежку до раю.
Та коли помирати – це люди не знають…
Не повіриш, та я вже чудово все знаю…
Я помру коли сонце вставатиме,
Чи як зайде воно, таке ніжно – багряне…
Коли дощ за вікном накрапатиме,
Коли грім у кімнату загляне…
Я помру! А коли ховатимуть –
Йтиме дощ і так мило блискатиме небо.
А музики класику гратимуть…
Романтично?! Та ні, так треба.
Я помру!.. Знаєш, люди всього бояться:
І життя, і смерті, і просто так…
Сновидіння їм, мабуть, не сняться,
І не знають вони, що життя – літак,
Що дорога завжди кінчається,
Кожна мить – то остання мить…
За вікном знову дощ починається…
В звуках грому життя бринить….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2013
Мій янголе, тримай мене, благаю!
Я вже безсилий і мені здається -
немає сили жити - помираю...
І серце в грудях майже вже не б*ється...
О, янголе мій, дай мені пораду:
ну як по - правді в цьому світі жити?
Чи непокоїтись про те, що вже позаду?
Чи вірити, чекати і любити?
Я жить не вмію, жити я лиш вчусь,
Іду вперед я, істину шукаю.
Я знаю: на шляху своїм спіткнусь.
Мій янголе, тримай мене, благаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426241
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.05.2013
Скажу я правду - нічого брехати,
ви правду цю, зумієте почуть?
Не кожен має щастя помирати,
бо в більшості своїй і не живуть.
Багато хто життя своє вбиває:
навчання, бар, робота, знову дім...
Існує сонце?! Де?! - ніхто не знає...
В пісок совали голови - стоїм.
В нас цифрове ТБ, круті канали,
лиш частку космосу зуміли підкорить.
А істина... Її ми не пізнали...
І головне, ми не навчились - жить.
.................................
Життя своє ми маєм будувати,
Я вже цеглинок кілька положив...
Бояться нерозумні помирати,
А я хоті в би - знатиму, що ЖИВ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425200
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2013
Я на колінах, цього не ховаю.
Мені не соромно, бо духом я не впав.
Я на колінах Господа благаю,
Щоб рідним й друзям завжди помагав.
Щоб дав Він сил іти і не здаватись,
і не упасти на своїй путі,
і на людей дурних не ображатись
за їх слова нікчемні і пусті.
Щоб не з*явилась у мене причина
розлук тривалих з батьківським порогом.
Не раз в житті я стану на коліна...
Не перед ворогом - а тільки перед Богом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425127
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.05.2013
Навіщо жити? Підкажіть, не знаю...
Життя - Це жарт? У чому його суть?
Навіщо я вірші свої складаю?
Куди мене слова мої несуть?
Я полоненний думкою своєю,
У вакумі я, в темряві нічній.
Я тут - ніде, між небом і землею...
Іду кудись, та шлях мені чужий.
Навіщо жити? - ось таке питання...
Чому я аж під ранок засинаю?
Навіщо мені кляте існування?
Навіщо жити? Підкажіть, не знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424713
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.05.2013
Ех, жаль, поете: пізно народився...
Твоя епоха вже пройшла давно.
Ти нерозумний... Нащо тут з*явився?
Тебе почуть не кожному дано...
Ти нерозумний... Нащо ти волаєш?
За кого ти, за кого душу рвеш?
Ех, жаль, поете: мабуть ти не знаєш
за кого борешся і з ким ти вже живеш...
За ворогів своїх у бій ти линеш,
воюєш із собою через них.
І переможеш... А коли загинеш
не буде сліз - а буде їхній сміх...
Не зрозуміють, ні... Бо їм байдуже...
Тебе вони не бачать і не чують,
та ти плекай надію, милий друже,
можливо після смерті вже почують...
А ти помреш, без жодного вагання,
бо для людей ти тільки вмієш жити.
Не розумієш: марні всі страждання...
Ех, жаль, поете: тебе не змінити..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424377
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.05.2013
О, люди! люде… Що з вас взяти?
Ви, люди, всі такі убогі…
Самі не учитесь літати,
А звинувачуєте Бога,
Що обділив Він вас крильми!?
О, люди! люди… грішні ми…
Ми зневажаєм все і всіх,
Шукаєм рай? – його не буде…
Набрид вже лицемірний сміх,
Та ми ж лиш люде, грішні люде…
Всі мрії – мізерна частинка,
Ніщо… А Всесвіт… Він без краю…
У ньому ми – лише пилинка…
Не знали ви… а я не знаю
Навіщо це життя нещасне
На долю випало мені.
Все до фіналу йде, все згасне,
І не оглянетесь ви, НІ!
Усе забудеться, минеться,
Із кожним днем усе частіше,
А потім з пам’яті озветься
Лише найкраще, найсвятіше…
Та що там варт життя чиєсь,
Блудливий атом цього світу?..
О, люде… ви вперед рветесь,
Ви здобуваєте освіту…
Всі звикли вже книжки зубрити,
Та толку тут, нажаль, не буде…
Усі повинні зрозуміти,
Що ми – ніщо, що ми лиш люде…
Але цього не зрозумієм…
Самозакохані верблюди….
Інакше жити ми не вмієм…
Бо люди ми…. Всього лиш люди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421975
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.04.2013
. [color="#ff00d9"][i]Нет одиночества страшнее, чем одиночество в толпе... (Едгар Алан По)[/i][/color]
Я у світі оцім одинокий...
Серед тисяч машин - пустота.
Я іду... Та не впевнені кроки...
Убиває самотність ота...
Убиває... та їй не зламати
Мою душу, думок і ідей.
Я всміхаюся всім... Мене мати
вчить завжди поважати нещасних людей.
Я іду... А на зустріч мені
йдуть мільйони звичайних облич.
Вони теж одинокі, безмежно сумні,
їхні мрії й думки - темна ніч.
Я іду, бо немає назад вороття.
Я іду, у душі сподіваюсь на диво.
Тільки раз маю змогу прожить це життя,
тож прожити я хочу правдиво.
Одинокий у світі, але не звертаю
Я уваги на сірі обличчя і час.
Де скінчиться стежина моя - сам не знаю,
але йду... Одинокий, як й кожен із нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418906
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2013
А я люблю поговорити з вітром,
про хмари, про життя, що все минає.
Багато ж бо літає він по світу,
багато чує і багато знає...
А я люблю з дощем поговорити,
до нього свої руки простягаю.
Кажу: "шановний, підкажи, як жити,
а то я вже, здається, помираю.
І довго ми ведемо з ним розмову,
з дощем я цілий вечір розмовляю.
Я щось подумаю собі, а потім знову
під дощ свої долоні простягаю.
Можливо хтось засуджувати буде,
мовляв я хворий, чи не зна як жити...
Та чхав на те, що там говорять люде.
А я люблю із вітром говорити....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417764
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2013
Щоб вернутись додому причини не ждіть,
Не потрібна причина щоби повертатись.
Вдома завжди чекають на вас, кожну мить,
Рідні очі завжди будуть вас видивлятись.
Повертайтесь! Ідіть крізь сніги й заметілі…
Повертайтесь, як душу вам рани вкривають.
Повертайтесь тоді, коли рани на тілі.
Повертайтесь в свій дім, вас там завжди чекають.
Не потрібні причини, аби повертатись,
Бо додому ведуть міліони доріг.
Повертайтесь, щоб просто ось так привітатись,
Повертайтесь завжди на батьківський поріг!
08.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417622
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2013
Не шукайте причини аби посміхнутись,
Цьому світу сумному усмішку даруйте.
Не шукайте причини додому вернутись,
Вас вже кличуть давно, ви лиш тільки почуйте!
Не шукайте причину казать компліменти,
Не шукайте причину щось добре зробити,
Не шукайте причин бачить щастя моменти,
Не шукайте причин для того, аби жити.
Не втрачайте можливість когось дивувати,
Не шукайте причин, дарувати щоб квіти.
Не шукайте причини аби покохати,
Не шукайте причини, щоб просто радіти.
Не шукайте причини життя цінувати,
І любити його кожну мить, щохвилини.
Не шукайте причини, когось обійняти,
Не шукайте причин ви… живіть без причини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417044
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2013
Цінуйте тих, хто завжди поряд з вами,
Хто завжди вас підтримає в біді,
Отих, що не кидаються словами…
Цінуйте світ, допоки молоді!!!
Частіше зустрічайтесь із людьми,
Котрі в життя вам радощі несуть,
Котрі зігріють вас серед зими,
Живуть для вас, за вас вони помруть…
Цінуйте друзів. Справжніх. Для яких
«Бабло» не є вершиною життя,
Найвища нагорода їм – ваш сміх,
Найвища цінність – справжні почуття…
Цінуйте тих, хто істину рече
(слова, що не розтануть у воді).
Ви бачите як швидко час тече?
Цінуйте світ, допоки молоді!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412637
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2013
Четверта ранку. Я і чашка чаю...
Вікно відкрите. Вулиці вогні…
Кого я все стою і виглядаю?
Не знаю… Сумно так мені…
Четверта ранку. Ніжна прохолода…
Весняний сніг під вікнами лежить…
А я не сплю… О, ні, мені не шкода…
Стою. П’ю чай. Смакую кожну мить…
Четверта ранку. Дощик накрапає…
Весняний вітер промайнув ледаче…
Ще мить і обрій знову запалає…
Й проснеться все, відродиться неначе…
Четверта ранку. Дощик накрапає…
Вікно відкрите. Я і чашка чаю…
Обнявши тишу, містом сон блукає,
А я не сплю… Світанок зустрічаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410610
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.03.2013
. Знаешь, в каждом человеке есть свой секрет..
. Artegor
***
Людина – загадка. Людина – таємниця…
Ми бачимо пакунок, але нам
Не взнать ніколи що людині сниться,
Що коїться в душі у неї… там….
Людина – всесвіт, і ніхто не знає,
Що в неї твориться у закутках душі…
Можливо гніву там вулкан палає…
Можливо ніжність…. Може там вірші?..
Людина – вічність, неповторний сміх…
Ми розумієм все, що відбувається?!..
Відвертий світ: відкриті всі для всіх…
Та щось і за відвертістю ховається…
Ми неповторні, більш таких не буде,
Бо кожен з нас – прекрасна вільна птиця…
Але в одному схожі усі люди :
З нас кожен – загадка, з нас кожен – таємниця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409690
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.03.2013
Немає «заходу» і «сходу»!
Ні, це не різні два світи!
Бо треба ж бо всьому народу
Іти до світлої мети.
Ми – нація, ми жити маєм
У мирі й щасті, мов брати.
А ми країну роздираєм
На шмаття… ніби ті хорти…
Ми разом – сила, все здолаєм!
В нас кров козацька знаменита…
Та подивіться, що ми маєм? –
Нас покосила оковита…
Нас суперечки покосили,
Бо кожен хоче краще жити.
І де знайти вже тої сили,
Тих, хто б Вітчизні міг служити?…
Я бачив: люди у мережі,
Роззявивши щосили рот,
Забувши про моралі межі,
Кричать: «Я, на*** ПАТРІОТ!!!».
«Смерть комунякам!», - хтось гукає,
Хтось – «Западенци нам враги…».
Народ мій честі вже не знає….
Я помираю від туги….
О, Боже, донеси народу,
Що Україна помирає…
Немає «заходу» і «сходу»,
Але ніхто про це не знає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408799
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.03.2013
Я не пишу вірші свої навмисно,
Вони самі так прагнуть на папір...
Слова почав збирати як намисто,
Й душа не знає спокою з тих пір...
Навіщо взагалі мені писати?
Цього, напевно, вже ніхто не знає...
Цьому не вчать ні вчителі, ні мати,
Душа секрет цей знає, та ховає...
Мої вірші від мене не залежать,
Бо їх пишу не я - саме життя.
Мої вірші мені і не належать,
І взагалі - у мене відчуття,
Що всі вірші хтось заховав давно
в думках і душах тихо, ненароком.
А всім поетам місію дано:
їх відкривать постійно, крок за кроком...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408069
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2013
А сніг із неба пролітає,
Він був в блакиті голубій....
А сніг лапатий.... Він не знає,
що вже весна в душі моїй....
А сніг летить, а сніг усюди,
Без перестанку він летить.
Сумні блукають, сонні люди,
А я так прагну просто жить....
А сніг іде, таке буває....
на щоки липне, і на вії,
він без упину все долає,
Він мов думки мої, мов мрії....
Сніг несподівано почався...
це правда, чи мені наснилось?
Хоч я не ждав, не сподівався,
Життя моє за мить змінилось..
А сніг іде....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403038
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2013
Матуся мені це життя дарувала,
усі негаразди стерпіла вона...
І сотні ночей через мене не спала..
А нині ж у скронях її сивина...
Хоча я життя ще не бачив, мабуть,
життя лиш почато моє,
та хочеться часом в дитинство пірнуть,
що барвами все виграє...
Дитинство своє я не зможу забуть,
воно все немов на долоні...
лиш жаль, що не можемо час повернуть,
Бо в мами сивіють вже скроні....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402559
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 19.02.2013
Заходжу в школу, йду неначе в храм,
відразу в голові заграла рима,
ще тільки вчора я навчався там:
простий школяр з портфелем за плечима...
Ще вчора лиш бісив учителів,
було байдуже все мені малому.
А нині схожий я до журавлів,
Котрі завжди вертаються додому...
Ще вчора не хотів книжки читати,
усе мене бісило і лякало...
якби я міг тоді ото все знати,
що за порогом вже життя чекало...
Старенькі вікна, фотки на стіні,
на них дивлюсь сумними я очима.
І жаль одно: не бути вже мені
тим школярем з портфелем за плечима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401379
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2013