| Сторінки (2/112): | « | 1 2 | » |
Маленьке сонце, маленьке диво
довкола ходить, все так правдиво...
Така маленька, але в долонці
сховалось в неї маленьке сонце.
Вона лише посміхнеться трішки,
і світ ясніє від тОї усмішки.
Усім всміхається так звабливо
маленьке сонце, маленьке диво.
І на обличчі завжди усмішка,
вона неначе плюшева мишка.
Для неї співають пташки крізь віконце,
Маленьке диво, маленьке сонце.
Мов промені сонця її волосся,
як їй усе це отак вдалося?
Хоча, напевно, це не важливо,
Вона ж бо сонце, вона ж бо - диво...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400272
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 11.02.2013
Людина нібито не літає,
а крила має. А крила має!
Вони даровані кожному з неба.
А може літати нам просто не треба?
Щоб тіло злітало - не в тому вся суть,
можливо ті крила лиш душу несуть
далеко у небо у щастя хвилини,
можливо для цього вони у людини?
У кожного є, та не кожному треба,
не кожен з нас хоче злетіти до неба...
А дехто насмілився і - полетів,
світ іншим побачив, світ новий відкрив.
З собою нас кликав, до нього пристати,
та що тут подієш? - не вмієм літати...
Не вмієм... не хочемо вірити в диво,
а мрія над нами кружляє зрадливо...
Лиш ті, що забули про сум і ниття,
злетіли й побачили інше життя.
Їм пам*ятник люди до неба звели,
і всі пам*ятають: Великі жили.
Та треба лиш вірить, що зможем злетіти,
по іншому думать, по іншому жити...
Бо нині у снах тільки вільні буваєм,
і птахом прекрасним себе відчуваєм.
Хоч крила прекрасні, незламнії маєм,
але не літаєм. Нажаль не літаєм......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400069
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2013
Таких, як Він, на світі не було:
боровся за народ - не за ідею.
Життя його у терни завело,
Та гордо йшов він стежкою своєю.
Таких, як Він не знала ще земля.
І хоч не знали люди його роду,
Він титул більший мав, ніж в короля:
Він був Поет. Вожак свого народу.
Ось так, як Він, не кожен зможе жить,
Він був вогонь, не тільки сірий дим.
Він так хотів до тридцяти згоріть
і в пам*яті лишився молодим.
Таких, як Він, на світі не було:
мене за душу частенько бере,
коли згадаю як боров він зло.
Я знаю: його слово не помре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398858
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2013
Посередній учитель розповідає,
Хороший учитель пояснює,
Кращий учитель демонструє,
Великий учитель надихає
А. Смоловик
***
Пригадуються рідні вчителі
із сонними, та мудрими очами,
у них вже сотні учнів за плечами
у рідному маленькому селі.
Директор сивий говорив мені
поради, побажання, настанови,
а я не розумів тієї мови,
слова ішли повз мене, наче в сні.
Слова були ті лагідні і милі,
про негаразди нам щось говорили,
свої серця і розум нам дарили,
та ми збагнути це були безсилі...
Хоч небагато років ще минуло,
невдачі перші, перші ще жалі,
та вже мене прозріння осяйнуло:
про все попереджали вчителі...
Подякувати хочу Вам усім
за те тепло, що Ви нам дарували,
за те, що нас щомиті надихали,
хай щастя й радість прийдуть у ваш дім!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2013
Скажімо всі "спасибі" Львову!
Скажімо, бо і в сіру днину
всі тут шанують рідну мову,
і всі шанують Україну.
Навкруг будинки старовинні,
обличчя, посмішка ласкава...
Ти скажеш "Слава Україні!",
й почуєш вмить:"Героям Слава!"
І розумієш ти, що тут
лиш справжні люди, а не тіні,
у них один лиш є статут,
статут "Служити Україні".
Згадаєш ти усіх борців,
котрі за Неньку-Україну
тих ворогів, з усіх кінців
вбивали, й лягли в домовину...
І чуєш ти прекрасну мову,
слова, неначе солов*їні.
І кажеш вмить "спасибі" Львову,
і кажеш "Слава Україні!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394917
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2013
Перший поверх. Кімната. Стою.
Чашка кави. У грудях щось бється.
Я самотність прогнати бажаю свою,
та чомусь мені це не вдається.
Намагаюсь дібрати потрібні слова,
намагаюсь писати картини,
але кругом чомусь йде моя голова,
мене білі задавлюють стіни...
Я так хочу кричати... О, ні, не радію,
я, насправді, й не вмію радіти.
Хочу крикнуть від суму, але не посмію -
трохи вище заснули вже діти.
Я так хочу всю землю, чомусь, розірвати,
і, чомусь, захотілось так змін...
Хочу плакать, але я не вмію ридати,
я сумую у тьмі сірих стін....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394139
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.01.2013
В кожному з нас є частинка країни,
Та неповторна частинка її.
Ми разом взяті – творці України,
Тож не опустимо руки свої!
В кожному з нас є частинка блакиті
І неповторних пшеничних ланів.
Дбає про нас Україна щомиті,
Вірних своїх і дочок, і синів.
Ми є майбутнє своєї держави,
Ми його творимо, кожен із нас.
Маєм гордитись, що прапор держали
Ми український в руках, і не раз…
Дякувать Богу за щастя тут жити
Маєм щодня ми молитись, й згадати:
Ми землю вкраїнськую маєм любити,
Ставитись вдячно і оберігати.
Бо Україна – це ми разом взяті,
Ми її творимо, ліпим, формуєм…
Маємо бути хоробрі й завзяті,
ІСНУЄ ВКРАЇНА, КОЛИ МИ ІСНУЄМ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391085
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.01.2013
твір на тему для учнів 11 класу
Сучасний ринок праці може запропонувати сотні різних професій, на будь-який смак робітника, та чому в наш час молодь все частіше цікавиться такою професією, як журналістика? На це просте, і водночас складне питання я спробую відповісти сам.
Звичайно, кожна робота має свої позитивні і негативні сторони, журналістика не є винятком. Звичайно, всі фактори перерахувати не можливо, та деякі можна. Тож до плюсів цієї професії можна віднести те, що журналісти як ніхто інший завжди в знають всі основні новини, вони за своє життя спілкуються із безліччю цікавих та визначних людей. Також позитив є у тому, що потрібно постійно подорожувати від одного місця подій до іншого, тож є змога хоч на мить побачити різні міста і містечка, дізнатися щось нове, зрештою просто побувати в тих місцях, звичайний касир чи бухгалтер про існування яких не знає, і навряд чи коли дізнався б без журналістського репортажу чи статті. Також підштовхує до вибору такої професії різноманітність особливих прав журналістів : це і вільний доступ до інформації, і дозвіл на зброю, і можливість швидше оформити візу для подорожей закордон, і інші.
Особливим пунктом плюсів журналістики є влада, так-так, саме влада. Не знаю, чи хтось помічав, та я без перебільшення можу сказати, що журналісти – це люди, які роблять для країни більше, ніж деякі народні депутати та міліціонери. Це чиста правда, адже не один раз у новинах ми бачимо, що із приїздом журналістів вмить у місцевому бюджеті з`являються кошти на ремонт доріг, служби ЖКГ починають виконувати свої обов’язки, у лікарнях з’являються ліки, яких раніше не було у органах МВС починають поновлювати кримінальні справи, заводити нові, які раніше не хотіли розпочинати, бо не бачили ознак складу злочину, цей список може бути нескінченним.
Не один посадовець звільнений, тисячі проблем вирішено, врятовано сотні життів, і це все завдяки журналістам… А щодо негативних факторів професії, таких, як відсутність вільного часу, то про них можна і забути, коли перед тобою у житті стоїть світла мета, мета допомагати людям.
Особисто я думаю, що і плюси, і мінуси журналістики однаково приваблюють молодь. А висока популярність професії є лише ознакою того, що в країні ще живе молодь, якій небайдужа доля країни і громадян, молодь, що прагне щось змінити у нашому світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385876
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.12.2012
Він серед натовпу один такий лишень,
У нього інша, зовсім інша мова.
І словом він влучає у мішень,
Й малює ним, бо він – художник слова.
Йому без слова цілий світ пустий,
Для нього слово – усьому основа.
Сором`язливий, замкнутий, простий…
Та всеодно це він – художник слова.
Слова бувають ніжні до нестями
Й гостріші часом від мечів стальних.
Як не крути – слова керують нами,
А він до купи складує все їх.
Хоч він не любить говорити,
Та в голові мільйон ідей.
Йому приємно лиш творити
Картини словом про людей.
І хто зна: може все дарма?
Забудеться його промова,
І визнання йому нема…
Він тільки лиш художник слова…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012
Материнська любов – сила це неземна,
З кожним днем знов і знов все забуде вона:
Про розлуку і сум, все забуде, і знов
Залишиться у серці материнська любов.
Материнська любов. Що прекрасніше є ?!
Мати дітям своїм всю себе віддає.
Ллються сльози гіркі від прощань і розлук,
Ллються сльози, коли бере внуків до рук.
Ллються сльози… а ми? Не цінуємо їх,
Хоч немає ціни в сліз отих золотих.
Ллються сльози.. а ми? Вирушаємо в путь!
Нас простори вперед невідомі зовуть!
Летимо ми вперед і у спеку, й в морози,
А що ж дома лишилось? - Материнськії сльози…
Ми матусь не цінуємо милих своїх,
Та не вартії ми сліз отих, золотих.
На цій грішній землі тільки раз ми живем,
Морем, сповненим хвиль, в свою пристань пливем.
Матері ж ввесь цей шлях присвятили лиш нам,
Лиш своїм найдорожчим дочкам і синам.
Плач, істерики, сміх, і безсоннії ночі,
Геть усе пам`ятають материнськії очі.
Сивина вмить проскочить на маленькії скроні
Від турботи про долю чи то сина, чи – доні.
Хай зірветься земля, і загине усе,
А частинки у всесвіт, вперед рознесе,
Та світитимуть зорі, й відродиться знов
Найсвятіша з святинь – МАТЕРИНСЬКА ЛЮБОВ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2012
Ми українці, гордий ми народ,
У нас єдина Україна – мати
Ми щастям засіваєм свій город,
І як ніхто ми вміємо кохати.
Ми – українці, доля в нас така,
Ми – славний рід козацтва й Кобзаря
Ми летимо в сидіннях літака,
Хоч шлях нам не освітлює зоря.
Ми – українці від Карпат до Дону,
Ми вільні всі, немов пташки у полі,
За волю ми боролися до скону,
Бо так хотіли ми цієї волі.
Ми – українці, славним є наш рід,
Ми простяглися з Києва до Криму,
Ми – злитки із найкращих із порід,
Не підкорились ми ні Польщі, а ні Риму.
Ми – українці, горде в нас звання,
Ми – українці ,любимо свободу,
Ми шлях собі топтали навмання,
Пили в річках рясну від крові воду.
Ми – українці ,нескоренні ми ,
Ми – українці ,щиро вірим в Бога,
І навіть найлютішої зими
Ми ,босоногі,гнали ворога з порога.
Ми – українці, цього не забрати,
Ми – українці, навіть у вісні,
У нас єдина Україна – мати,
Нас підбадьорюють народнії пісні.
Ми – українці і у спеку й в холод,
Ми всі закохані в безкраїї лани
Ми прожили війну тяжку і холод,
Бо ми Святої Вкраїни сини.
Ми – українці ,любимо співати.
Ми знаєм з діда – прадіда пісні
Ми Україну будемо кохати
В реальності, у мріях і ввісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377480
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 13.11.2012
Він ріс насправді,був на цій землі,
Нераз він кидав виклик своїй долі.
Щоб слухались великі і малі,
Щоб рвалися щодуху із неволі.
Нераз за це він покарання мав,
Нераз було таке, що він спіткався,
Та він від цього ще сильнішим став,
Хоч він страждав та ні, він не зламався.
Чим слабше тіло,тим сильніший дух,
Він нас благав, щоб тільки не здавались,
Він говорив думки такії в слух,
Що всі про них і думати боялись.
Та він ішов,угору ліз ,старався,
Йому вказала вірний шлях зоря,
І він ішов,і,все ж таки піднявся
Від кріпака лишень до Кобзаря.
Він Кобзарем став,хоч в житті ніколи
Не грав на кобзі і не був сліпим.
І Він ходив ось так,як ми до школи,
Він був звичайним, так ,він був простим.
А його слово – світ його науки
Для нас це - в морі промінь маяка.
Він просить не складати руки,
Коли вже випала нам доля от-така.
Він просить нас боротись безупину,
Він просить нас боротись безліч літ.
Нехай колись розкаже мати сину
Шевченка славного могутній Заповіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377336
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 12.11.2012