| Сторінки (2/157): | « | 1 2 | » |
Я затащу тебя хоть раз на крышу дома
И покажу во всей красе созвездье Льва:
Там, в космосе, те звезды незнакомы,
Но здесь они родили нам тебя.
...В густой сени разросшейся дубравы
Младенца солнцеликого нашли.
Девичьей колыбелью стали травы,
что так высоки, так душисты, так густы.
Над ухом каждый день урчала кошка,
Младенца охраняя чуткий сон.
И по минуткам и часам взрослела крошка:
Её улыбка освещала небосклон.
Она смеялась, словно златый колокольчик,
Когда грустила - начиналася гроза.
Меня же к ней привел живой источник
И поворот Фортуны колеса...
Всё это - нашей сказки лишь основа,
Допишем, детка, вместе. Но сперва
Я затащу тебя хоть раз на крышу дома
И покажу во всей красе созвездье Льва. (24.07.2015)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644639
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 17.02.2016
[b]Тому, хто вже ніколи не повернеться.[/b]
Покотилися сльози - солоні, прозорі,
Назбирались у річку, глибоку, без дна.
Десь на заході сонця звонилось в соборі,
Тихо вечір відходив, з’явилась зоря.
Довгі русії коси заплітала дівчина
І мочила волосся вологою сліз.
Відзвонилося в церкві і настала руїна:
Швидко рухнули стіни і поріс верболіз.
Набігали на небо ажурні хмаринки,
а дівчина молилась тихенько одна.
І архангел вкладав ту молитву у скриньку,
Аби потім віднести її до Творця...
...Я закінчень не маю до тої казки,
Та нікому й не треба її більше читать.
Десь дзвонилось в соборі: нарождалась поразка,
Зорі бігли до брами, щоб її зустрічать (27.04.2015)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644638
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.02.2016
А поет конкурентів не має -
Ні в цім світі, ні в обранім небі,
І коли він на весь світ волає,
Не про вас то він так, а про себе.
По краплині відходить в могилу,
Гнучкі руки він тягне до неба.
То пробачення просить щосили.
Й не за вас таки знову - за себе.
Та коли вже знайде переправу,
і душа відлітає в пітьму...
Поле пройдено. Зроблено справу.
Обирайте: для чого й кому.
Або мед, або ж гірка чаша,
Мо’ пекельний вогонь, а мо’ храм ...
Що було в нього все, - нині ваше.
Все для вас. І присвячене вам (19.11.2014)
Оригінал: http://rupoem.ru/okudzhava/u-poeta-sopernikov.aspx
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540291
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 29.11.2014
Краще йогурту вранці-рано
Лиш горілка та гренадін.
Обіцяй собі жить без драми
І живи лише сам-один.
Всі слова перебрешуться потім;
Знай, ти будеш відповідать.
Забери у неправди свободу
І навчися нарешті мовчать.
Зі стетоскопом у Бога робота,
Хоч в нім чути лиш тишу й пітьму.
Намагайся не ширить скорботу
І мелодію вчуєш свою.
Оригінал: http://lukkeria.livejournal.com/59389.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532315
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.10.2014
Ця рана живе - й ніяк не заживає,
Вона тріпотить, мов остання струна.
Натовп скандує: "Герой не вмирає!",
Та тільки чомусь перед нами труна.
Кому ж домовини новенькі і чисті:
Тобі чи мені? А мо’ нашим батькам?
Невже до життя ми не маємо хисту
І Вкраїну без зброї складемо на Майдан?
Та ні, там лунала лебедоньки пісня,
А хлопці, ще ж юні, втопали в війні.
Тим, хто лиш споглядав, щось на серденько тисне,
Бо не всі повернулись. Зі щитом. Й на щиті.
Вже заклали бруківку і знесли барикади,
Десь поділися сотні ізгаслих лампад.
Але рана болить. Це криваве стакатто
Ще не скоро припинить нам усім докорять.
В нас змінилися душі, ми зінакшились ззовні.
Носим небо і поле біля власних сердець.
А вони кровоточать. Стрічечки наші чорні
Нам підкажуть, що битвам точно ще не кінець (25.09.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2014
Моя Анна виходить в люди,
Мружиться наче трьохмастний кіт,
Не зважає на те, що мо’ буде,
Та все мріє про далекий політ.
Моя Анна знаходить десь сили
Ген-ген мчиться за небокрай:
Її янголи туди запросили;
Як не віриш, то не набридай.
Моя Анна цитує другу,
(том Ахматової - вже до дірок),
Варить каву гірку - бо без цукру -
Й через терни бреде до зірок.
Моя Анна лишає натхнення,
Муз ненавидить, подібно мені,
Грає в шахмати, рида безупинно
І тихенько говорить вві сні.
Моя Анна - не більше ніж лялька,
Гріє ручки, бо скоро зима.
Крізь бар’єри дійдем ми початку.
...Шкода, Анни у мене нема (25.09.2014)
П.С. Дякуючи Марії Микитенко та "її Анні".
Моя римована забавка не більше ніж... забавка.
Анни ж бо’ дійсно у мене нема :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525813
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2014
Хотіла б бути твоєю кицькою:
Мурчати стишено, об ноги лащитись,
Кусать за пальці, що в боки тицяють,
І раз на тиждень з "твоєю" бачитись.
Я, бувши кішкою, ховала б кігтики,
На ліжку твоїм щоніч вкладалася б,
По даху в березні навчилась бігти би,
З "твоєю" в свято лиш би не бачитись.
Мявчання кицькине, своєї любої,
Ти б так обожнював і весь час згадував.
А я б, промчавши в квартирі бурею,
"Твоїй" сукенку об шерсть споганила б.
Дивилась б в очі твої бездоннії,
Щораз на грудях в клубок згорталася б.
Й, подібно фурії, в годину сонную
Мурчала б: "Досить з "своєю" бачитись".
Ці милі ревнощі згасить хотілося б,
Та кіт відсутній, то ж й годі бавитись.
Ти, знаєш, милий, я не жаліюся,
Що маю право "твоєю" зватися... (11.09.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522879
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.09.2014
Я знаю точно: люди - двери,
и надо к каждому стучать.
Ты впустишь сразу, в это верю,
С тобою можно помолчать.
Ты дашь еду, одежду, койку,
И разрешишь забрать кота.
К утру мы завершим попойку,
что так банальна и проста.
В людей заходим, обживаем
в их странных душах угол свой.
От воли голову теряем -
ээх, не попасть бы под конвой.
А у тебя свежо здесь, нежно;
Благодарю за кров и свет.
Ты правда, детка, безупречна,
таких как ты ждут много лет.
В твоей душе добро искрится
И освещает жизни путь.
Когда ты снова мне приснишься -
стучи. Входи. И просто будь. (21.08.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519294
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 24.08.2014
Усе відносне: час, суспільство, гроші.
Туди ж тре’ розум і вродливість віднести.
Та ми ще досі ділимось на бідняків й вельможів,
На тих, будує хто і спалює мости.
Ми ділимось на чесних і не дуже,
На тих, хто пам’ятає й вже забув,
На тих, кому все рівно й небайдуже,
На тих, хто свічку запалив і хто задув.
Ми ділимось. А може розділяємось?
Відносну відповідь колись знайду сама.
...Я знов старенькі фото роздивляюся:
Ти там всміхаєшся. А тут тебе нема (20.08.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519293
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.08.2014
На чарку кави музи більш не прийдуть:
Швиденько за валізи, й як найдаль.
В собі шукать причину - то не вихід.
Присядь, куштуй: цукерки та мигдаль.
Я з музами давно вже рву стосунки,
Ці пані хитрі й часом так чужі...
Вони чекають часу й розрахунку.
І лиш тоді приходять. Уві сні.
Ненавиджу творити без натхнення!
А музи десь за рогом, не дійшли...
Спинились і гомонять. Рівнодення.
Бодай би їх ніколи не знайти!
Та ні. Чекають, дивляться у спину:
Коли ж захочеться цей світ мені лишить.
Тоді, немов куштуючи провину,
Шепочуть легко: "Ну чого ж, пиши!"
На чарку кави музи більш не прийдуть.
Не вип’ю з ними, із тобою і одна...
У тім, що не пишу, - сама лиш винна:
В людей пірнула. А вони - без дна (16.08.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2014
Нелюбимые люди все так же просыпаются по утрам:
Кривятся трижды зеркалу, хотят весь мирок к ногам,
Умываются, чистят зубы, заваривают крепкий чай.
А после бегом одеваются и спешат на нужный трамвай.
Нелюбимые люди в толпе совсем не отличимы от всех:
Они бегут на работу, надеятся на большущий успех,
Ходят по ресторанам, пьют выдержанное "Бордо",
Официантам дают чаевые и идут на сеанс в кино.
Нелюбимые люди носят свои растянутые свитера,
Едят варенье из банок и сидят в сети до утра,
Чтобы после оправдываться перед близкими адцать минут
И объяснять, почему же им было в эту ночь не уснуть.
Нелюбимые люди смеются, листая фотоальбом.
Они собирают моменты, а особенно дорог им тот,
Где вместе с любимыми были. Как жаль, что порознь теперь.
Они ценят часы и минуты. Ну, а после молча за дверь.
Нелюбимые люди в объятья совершенно спокойно идут.
Они улыбаются искренне, глаза только чуточку врут.
Перед сном беспокойно ворочаются, засыпают на левом боку;
Вдруг приснится тот, кого хочется. Здесь надо быть начеку.
Нелюбимые люди стремятся обойти все лужи и дождь,
Боль свою мастерски спрячут, правдивых слов не найдешь.
В кондитерских треплются мило, сладкое покупают домой,
А дома ревут так жестоко, будто вернулись прям с передовой.
Нелюбимые люди тихо переворачивают блинчики на плите,
К ним стремятся все зайти в гости: только жаль, что снова не те.
Эти люди в машинку стиральную кидают с бельем и сердца,
Но перед сном столь смиренно благодарят в молитве Творца.
Нелюбимые люди все так же просыпаются по утрам:
Кривятся трижды зеркалу, клянут квартирный бедлам...
Нелюбимых людей очень много, они все до боли просты.
О таких говорить можно долго. Нелюбимые.
Я. И ты. (06.08.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515966
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 06.08.2014
Не ненавидь мене, будь ласка.
Я добро все роблю не зі зла.
Так, сьогодні кінчається казка,
Нам в реальність вертатись пора.
Мені важко забути ті зорі,
Що вночі роздивлялись удвох.
Та вже наших нема тут історій, -
Жирна крапка на світанку епох.
Позбуваюся цих любощів диких,
Вириваю з корінням з душі.
Ти не взнаєш ніколи, що винних
Не було серед нас на війні.
І відправлю збирать тебе речі,
Бо самій це несила зробить.
А як вийдеш - опустяться плечі;
Чом так важко в цім світі любить?
Напишу коротеньку цидулку,
Хоча й безліч могла б розказать.
...Ти знайдеш собі юну гуцулку,
Що навчить тебе потім кохать.
Все, прощай.
Не лице. А байдужая маска.
[i]"Не ненавидь мене, будь ласка..."[/i] (03.07.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509043
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.07.2014
Питання часу майже риторичні.
Коли і хто той час про що питав?
Години й місяці пливуть у вічність.
А хтось навіки з зорями в очах.
Застиглі очі. Більше не сміються.
І сльози більше з них не потечуть.
Вже не шука господар їхній однодумців,
Він з легкістю пішов в останню путь.
А час не спить. Не думає. Не знає.
Він риторично промовляє: "Тіки-так".
Той має жить. А цей - вже відлітає.
Чому нас легко крає кожен всмак? (02.06.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2014
Зараз, мабуть, нормально вже бачити
літри сліз після програми "Новини".
Та чи зможем колись ми пробачити
Літри крові отих, хто загинув
За майбутнє вкраїнське, заквітчане,
За дітей, ще нічого не знаючих,
За ту пару, що вчора повінчана,
За батьків, що ростили, кохаючи?
Ні, не треба ні за що перепрошувати,
Ви давно вже для себе все вирішили.
Та не бачити вас нас всіх скошеними!
Проростемо ізнов, як з полину.
Й на устах, ледь у усмішці зігнутих,
буде присмак калини і меду.
Ми полишим позаду всіх схибнутих,
Нам в майбутнім такого не треба.
І щоб хто не казав там одвічно:
Не розділять країну. Бо встоїм.
Ми живемо в годину трагічну...
Біль з поскриптумом "Слава Героям!" (02.05.-15.06.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505251
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.06.2014
[b]Моєму коханому випускничкові [/b]
Нехай майбутнє голубом летить
І завше щастя поруч хай крокує.
Запам'ятай цю фантастичну мить,
Бо скоро зникне й більше вже не буде.
Віднині ти доросла. Це так дивно.
Але в моїх думках - малятко навіки.
Богданко, нині зіронька щаслива
Засвітить у твоєму небі на роки! (31.05.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502461
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.05.2014
[b]І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, -
на сьогодні, на вчора, назавжди
ти залишишся в серці моїм. © Ліна Костенко [/b]
Я ім'я твоє залишу попід степом,
В вільних луках його з вітром відпущу.
Та ізнов воно вертатиме сонетом,
Як вертає сонце після довгого дощу.
Образ твій навіки загубила б,
Та його не вдасться втратить враз.
Грім шепоче... Нічка горобина
Немов привид підібралася до нас.
Утоплю думки в глибокому озерці,
Захлюпочу свої рани і жалі.
Лиш планує з грудей виплигнути серце,
Що босоніж танцюватиме на склі.
Як позбутися залежності? Не знаю.
Та твої слова - вже не закон.
Голубом тебе на волю відпускаю.
А за те, що забарилася із цим… Pardon. (18.-28.05.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2014
Я більше нічого не боюся. Можеш бути впевненим в тому, що не знайдеш у моїх очах ні краплі страху, адже я просто не пам’ятаю цього стертого з мого розуміння почуття. Хочеш знати, чому? Тому що я давно розбита на друзки простими словами, котрі були кинуті мені друзями у сварці, тому що поранена солоними слізьми, котрі падали з маминих очей після мого відчайдушного крику від душевного болю, тому що розірвана на тоненькі стрічки тим, кому довіряла найбільше від усіх. Відчуття болю та ненависті до світу затьмарили розум, і більше ніякого страху не видно в моїх сірих з легенькою зимньою памороззю очах.
Я більше нічого не боюся. Можеш бути впевненим у цьому твердженні і навіть перевірити. Спробуй сказати мені щось болюче, на твою думку, і отримаєш у відповідь іронічний погляд чи широку посмішку. Я навчилася відбивати подібні напади на свою душу. Я навчилася відрізняти правду від брехні, а також, віднедавна, відчуваю фальш у голосі. Не люблю людей, котрі падають на коліна, намагаючись вибачитись, бо в цей час тримають ніж за спиною. А ті, котрі грають на публіку, використовуючи замість музичного інструмента чужі емоції та почуття – саме такі особистості. Ніби бездушні лялькарі, що проникають у твою пам’ять і смикають за найболючіші нитки спогадів. Та я більше не боюсь такого болю. Виробила імунітет через подібні випадки. Можливо, неправильно, зате дієво.
Я більше нічого не боюся. Можеш мені не вірити, але факт залишається фактом – це дійсно так. Я не хочу чути ніяких доводів, що засвідчують зворотне. Ми просто залишимося кожен при своїх думках. Так буде краще для світосприйняття. Дві впертості ніколи не подолають один одну, можливий лише оптимальний компроміс, котрого Я не бажаю досягати.
Я більше нічого не боюся. Я самовпевнена, так? Напевно… Тому що, насправді, є величезна кипа речей, які мене лякають до прозорості солоної краплинки з очей мами: зневіра друзів, страждання рідних, випадкова смерть, сльози близьких мені людей, двійка з улюбленого предмету, фільм жахів, від якого холоне серце, маленький павучок у верхньому лівому кутку власної кімнати… Так дивно. Так багато. Так незрозуміло. Але існуюче. На жаль, напевно.
Та пам’ятай: для всіх я нічого не боюся. Бо всі мої острахи заховані глибоко в нетрях порваної випадковим поцілунком душі. Так глибоко, що знайти їх може лише пляшка міцного алкоголю та повна довіра до близької мені людини. Напевно, я таки слабка особистість… Але нічого не боюсь. Напевно. (2012 рік)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499907
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.05.2014
[b]Только она одна из всех, кого я помню, смотрела мне прямо в глаза — так, словно я что-то значу. © Рэй Брэдбери [/b]
Только она одна из всех, кого я помню,
Смотрела мне прямо в глаза — так, словно я что-то значу.
А после - прятала свой серо-зеленный взгляд укромно,
Думала, я не знал, как она вечерами плачет.
Вероятно, считала, что я не замечу улыбок,
Брошенных мне же, как на дуэль вызов-перчатка.
Ох, поверь, девочка, в моей душеньке столько дырок,
Что вовек все зашить не получится, хоть и жалко.
Я всё знаю. Ведь вижу, как мысли лелеешь,
Как хранишь в банке сердца любовь недоношенную.
Слушай, девочка, ты похоже зря мною бредишь.
Потеряй меня лучше. Словно флешку. Просто так, по-хорошему.
Не захочешь? Изнутри изломаю все рёбра,
Наблюдая с ухмылкою за тем, как ты в дикой агонии бесишься.
Да, малышка, на груди ты пригрела ядовитую кобру.
Не пойму только, отчего светишься? (13.04.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492975
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 16.04.2014
Прокидається вранці, накидає халат і сідає перед трюмо.
Гнучку шию свою підставляє під коштовно-камінне ярмо.
Та дивиться на себе чомусь, як на останнє лай*о.
"Королево Елізабет, чом засмучене твоє ніжне лице?
Що ж, вітаю, ти нафарбованим виглядаєш мерцем.
Щоб не злякатися, треба бути дебілом, або дивитись тихцем.
Ліз, ти механічний, потребуючий заводу найясніший прах".
У резиденції стелі - під шість метрів. І луна наче в гірських вітрах.
Королеві шукають ту пудру, що зможе закрити весь страх.
"Що я вирішую? Кому взагалі моя жертва потрібна?
Рекомендований прайс - лиш п'ять центів. Ач, яка цінна!
Сама не жила, народила лиш нещасного сина.
Той наплодив своїх, звісно, і ті тепер теж он звикають.
Рідна мова прекрасна, та лиш дві фрази серце чогось зігрівають.
Shut the fuck up, your Majesty,
Get the fuck out.
Для Ліз приносять улюблений хліб і молоко охолоджене.
"Спалахи, перші шпальти і "королевська сукенка велика, скуйовджена",
І загальний тон голосу - наче легко мені давалось те сходження.
Та важке!
Заважке оте чортове сходження!
Або кривляться, або черевички повзуть облизувать,
Чекай в гримерці, аж допоки тебе не викличуть,
Queen Elizabeth,
Queen Elizabeth,
Приймай гостей своїх величних союз,
Уникай чути пристрастей блюз,
Але щороку з'являйся у якомусь спецвипуску "News",
Та чим спокійніш і пустіш тобі, подивлюсь,
Тим стабільніші наші показники біржові.
Ти символізуєш для нас країну й закон".
Королева повільно виплива на балкон.
Каже: "З Різдвом, дорогий мій народе Британії", як водилось спокон,
І очі її усміхаються. Мов живі. (23.03.2014)
Оригінал: http://vera-polozkova.ru/poetry/nepoemanie/vsyo-mogut-koroli/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487737
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2014
Мою Україну укотре гвалтують війною,
Волочать кудись за блакитні і жовті стрічки.
Мені дев'ятнадцять. А я вже готова до бою.
За єдину державу. За діброви, лани і річки.
За усміхнену маму і теплії руки бабусі.
За татову правду й дідусині на ніч казки.
Мені дев'ятнадцять. А я вже зовсім не боюся.
Готова кайдани розбити ущерть. На друзки.
Уже вкотре країну мою на частини шматують.
Чи сусідської крові напитись схотілось сповна?
Мені дев'ятнадцять. Гаряче серденько бунтує -
Згинь, вороженьку! Не для тебе вкраїнська весна!
Мою Україну укотре гвалтують війною.
Кому на їдучий в душі пожалітися щем?
Мені дев'ятнадцять. Й я готова стати до зброї
...Та нехай цю війну, Боже, змиє першим дощем! (16.03.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486074
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2014
[b]* Для дорогої мені людини в день народження[/b]
Є люди - мов той місяць однобокі,
А є і ті, які з медаллю близнюки.
Ти лиш не смійся, хлопче кароокий,
але в тобі зі сто сторін. Не навпаки.
Не згоджуєшся з тим, що кажуть друзі,
Та суперечки зазвичай звертаєш в жарт.
Ти різний, хлопче. Часто у напрузі.
Багатокутником назвав тебе б Декарт.
В тобі багато різнопланових талантів.
Але не віриш ти у себе аж ніяк.
Я, хлопче, нині без всіляких жартів.
Аби ж брехала, то ціна мені - мідяк.
Аби ж весна всім нині нам принесла
Тепла і миру, то ще б прохала я
Для тебе, хлопче, впевненості дещо.
Й дрібниць приємних до твого життя.
Слова самі складаються в рядочки,
Це часом дуже складно пояснить.
Я може вже й набридла, милий хлопче,
Але для тебе ця поезія бринить (08.03.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484243
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.03.2014
Я не желаю тебя видеть в вечерних сводках новостей.
Я не желаю месяцами сидеть и ждать новых вестей.
Я не желаю слышать в трубке грохочущий и злобный танк.
Я не желаю подчиняться законам, что издал дурак.
Я не желаю ежедневно топить улыбки все в слезах.
Я не желаю убираться с родного дома впопыхах.
Я не желаю жить со страхом, что вдруг останусь без родных.
Я не желаю в девятнадцать дожить до локонов седых.
Я не желаю волноваться, что мою жизнь сожрет пожар.
Я не желаю превращенья всех снов моих в один кошмар.
Я не желаю быть при скорби, когда на улице весна.
Я не желаю для Отчизны таких кошмаров, как война.
(04.03.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483375
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.03.2014
Я знаю правду! Всі попередні - в піч!
Не треба людям між собою сперечатись!
Дивіться: вечір! Гляньте: скоро ніч!
Про що - поети, воєводи і коханці?
Вже вітер стелиться і вся земля в росі.
Розсиплеться от-от зірками завірюха.
І під землею скоро поснемо усі,
Хто на землі колись заснуть завадив другу (01.03.2014)
Оригінал: http://www.tsvetayeva.com/poems/ja_znaju_pravdu.php
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2014
Їх скоряли.
А вони піднімались з колін.
Їх сварили.
Та не знайдеш ріднішої нації.
Їх вбивали.
Та живуть їхні донька і син.
Їх ділили.
Та не діляться. То провокації.
Їм казали:
- Ви неправі, залежнії люди.
Їх калічили -
Били в гаряче серденько.
Та не слухались.
Йшли вперто вперед, життєлюби.
І не втратили.
Бо боролись за рідную Неньку. (01.03.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482791
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2014
Зателефонувати б тобі от сьогодні
Й розказать би про те, що болить:
Про проблеми, яких уже сотні,
Й про серденько, яке так тремтить.
Розпитать би тебе про всі справи,
Поцікавиться здійсненням мрій,
Нарікать би на те, що нас ранить,
І вітать би десятки надій.
Та дзвінків я собі не дозволю,
Бо в минулім лишилась ця гра.
Увімкну щось гучне з рок-н-роллу
Та й піду. Видалять номера (27-28.03.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482789
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.03.2014
1. Давай мені руку: ми просто поплачемо.
Сьогодні ми разом, а завтра - побачимо...
Давай трошки болю, я зможу прийняти!
Я знаю: народ наш нічим не здолати.
Спитаєш: "Чого в Україні так темно?"
Тут відповідь знаю, до того ж, напевно:
До нині між нами лиш тьма панувала,
То, серце, для волі, щоб краще сіяла.
Спитаєш: "Навіщо свободі ті жертви?"
Та ліпше тілом, ніж душею бути мертвим!
Героями стали полеглі мужчини,
У їхніх убивць - тимчасові личини.
Я знаю, ти здатен покласти життя за Вкраїну,
Всі болі її в твоїм серці горять безупину.
Та смерті не бути, ми вдвох перемогу побачимо.
Вже завтра, коханий, сьогодні ж - тихенько поплачемо... (Тетяна М., 21.02.2013)
2. Лилися сльози. З неба. То земля ридала!
Плач Ярославни чувся у вітрах.
Уже минули роки феодала.
Вільна країна - то для нього страх.
Лилися сльози з кров'ю перемішані...
Там брат від брата відхрестивсь щитом.
І падали на землю навіть мічені
Червоним, та не лицарським, хрестом.
Лилися сльози з очей материнських,
Їм більше нікого до себе пригорнуть!
Сини і дочки на путях вселенських.
Додому їм уже не повернуть.
Лилися сльози. Скупі. Чоловічі.
Вони братів лишилися отут.
І хай скликає влада своє віче!
Доволі вже наслухались отрут!
Лилися сльози на землю стражденну,
Її бруківка більш не покрива!
І мертвим, і живим, і нерожденним,
Хай знають: "Україна ще жива!" (Іван Б., 22.02.2014)
3. Рида душа, рида держава
І сипе першородний сніг.
Тут вранці вже не п'ється кава,
Бо наш герой на смерть поліг.
Горить свіча, горить десь місто
І похоронний дзвін луна.
Везуть труну для активіста,
Та його подвиг не вмира.
Стоїть Майдан, стоїть країна
Й на вірність кожен заприсягсь.
Бо зна старий і зна дитина:
Рабам до раю - точно зась! (Олена В.,22.02.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481198
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2014
1. Чого вчить нас Варанасі, серце моє?
Ось тому, що життя то є сон.
Ось тому, що потужність транспортних засобів у собі легко вміщає нещасний клаксон.
Ось тому, що однісінька храмова мавпа розміщена в ряді найважливіших персон.
А чому ж Варанасі навчає мене?
Ось тому, що вершини досягнеш, лиш дійшовши до дна.
Ось тому, що у них старозаповітні часи, а у нас ера остання, нова.
Ох, нелегко прийдеться Тому, хто народиться тут, щоб за все заплатили сповна (18.02.2014)
2. Чого вчить нас Каджурао, серце моє?
Ось тому, що love is just passing by.
І ви їдете в одному потязі - ти до Сатни, а він - у Мумбай.
Він у сні посміхається, а тобі що? Замилуйся і помирай.
А чому ж Каджурао навчає мене?
Ось тому, що у порівнянні з місцевими божествами я іще молода.
Ось тому, що на чистій любові будуватися можуть міста.
А знаходить її поза домом допоможе в нікуди хода.(18.02.2014)
Оригінал:
1. http://vera-polozkova.ru/poetry/varanasi/
2. http://vera-polozkova.ru/poetry/kadzhurao/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
1. Побитий катом, український хлопче,
Невже цього юнацька вдача хоче?
Навіщо мати сльози ллє без впину?
«Не плачте, мамо, то заради України!»
Допоки ж литимуться кров і сльози?
Допоки продаватимуть за гроші чи за дози?
Христа за срібники, а честь за гривні.
Ви, люциферові сини безвільні!
Та ви не виграєте бою зроду:
Ще є сини незламного народу.
Вони кладуть святу, безцінну жертву
За волю краю й душу вашу мертву! (Тетяна М., 18.02.2014)
2. Рідненька, постривай! Так, ти, сестричко!
У тебе рученьки усі в бинтах брудних!
Ще й сльозах щирих потонуло личко.
Та ти не плач дарма! У перемогу вір!
Допомогти сльозами ти ніяк не зможеш,
Бо тим, хто бореться, вони закриють зір.
Вертайсь до справи краще. Пресвятий наш Боже!
Допоки ж разом нам ще йти наперекір?
Несемо втрати й ставим чорні свічки.
Хтось думає, полишим боротьбу?
Е ні. Бо кожен - як ота сестричка,
Бере хай віру й розіпне ганьбу! (Олена В., 19.02.2014)
3. Стоїть Колос, та не на глиняних ногах,
Його опора - спини, плечі, руки.
Стоїть Колос вже скронями в віках,
А люд знов прилітають їсти круки!
Хижацька птаха тут уже не вперше ,
Вподобала людського мяса смак...
Ще з Прометеєвих часів вона доверше
Страшенну трапезу, що й витрима не всяк.
Зозулею підкинуте байстря
Звило гніздо з паперу конституцій.
І, ставши на крило, тепер кружля
Над чорним димом наших революцій!
Стоїть Колос, хоч не на глиняних ногах,
Його опора - люди в єднім колі!
Стоїть Колос в календарів листах,
Рахує дні до жаданої волі. (Іван Б., 19.02.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480577
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2014
1. Іти в нікуди - теж іти,
І можна, мабуть, повертатися нізвідки.
Я хочу убивати, як і ти,
І знаєш не завадять навіть свідки!
Ні, кров і трупи не приваблюють мене,
Скоріш, вілякує шмаркливе милосердя.
При ньому кажуть: " Я люблю, усе мине!"
А потім убивають. Словом. Спересердя.
Я краще убиватиму, як ти.
Про вбитих я робитиму замітки.
Іти внікуди - теж іти,
І можна, певно, повернуся нізвідки. (Тетяна М., 27.12.2013)
2. Самій в нікуди не дозволю! Жодних шансів.
Вбиватимемо разом, без вагань.
Іти в нікуди легко. Та вертатись -
Короткий шлях між довгих катувань.
Іти в нікуди треба тільки поза штормом,
Коли болить у грудях точно на біду.
Всю сотню свідків почастую хлороформом,
Позбудусь доказів та алібі знайду.
Як будем поруч - стане все під силу.
З пекельних кіл по виходу знайдем.
Лише, дитинко, не здавайся, моя мила!
Я вірю в тебе. Й віддано Je T'aime. (Олена В., 18.02.2014)
3. Ми неодмінно знайдем шлях внікуди,
І непотрібна мапа піде на розпал.
Нас бережуть багаття від застуди,
Щоб не згасав сердець і мрій запал.
Тіла полеглих вкриють нам узбіччя,
І наших вибачень не чутиме ніхто.
І ми вже не згадаємо обличчя
Тих, хто програв у це життя-лото.
Ми неодмінно вернемось з нікуди
І сядем в коло з пляшкою вина.
Нас тут чекали найдорожчі люди.
Їм привезли магнітиків сповна. (Іван Б., 18.02.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2014
Ти почитай укотре Фредеріка Бегбедера.
Або знайди собі заняття цікавіш.
Він говорив: "Кохання - дуло пістолета.
Без переможців битва, знаю зараніш".
А ще пророкував товариш мудрий
Любові справжній зовсім куций строк:
"Три роки проживе й про вас забуде.
Тож не закохуйтесь, не буде помилок.
Не витрачайтеся дарма на мертві квіти,
І не робіть з свого обранця ідеал.
Не намагайтеся чужі образи зрозуміти,
Бо пам'ятаєте, як закінчив життя Ікар?
І не вдивляйтесь в очі, рідні та глибокі,
В яких немов удома, не в гостях.
Кохання помирає швидко, за три роки.
Тож не шукайте того сенсу в почуттях!"
А я відмовлю Бегбедеру зовсім тихо:
"Ти справді віриш, що кохання помира?
Правий в одному: закохатись - лихо,
Але бессмертне, в чорта. Ось такі дива.
Отрута не бере його, не намагайся.
І на багатті ця любов навряд згорить.
Трохрічний строк - то мало. Начувайся.
Мо' проженеш, та воно знову заболить.
А як минуть три роки ті, то що робити?
Порадити щось зможеш, Бегбедер?"
То що, мовчиш? Берусь за нову книгу.
"Над прірвою у житі", Селінджер. (11.02.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2014
Вона пахла Майданом: горіло минуле,
Рум'янці мороз на щоках малював,
Дівча дихало вільно, без всіляких статутів.
Тільки дикий пташина їй крила ламав.
Вона прагла Майдану: в ній історія лине,
Забинтовані руки - не така вже й біда.
Віддавало дівча вічний борг Батьківщині,
Щоб рідна держава не була більш сліпа.
Вона волала Майданом: в передмові історій,
Й у законах написано, що влада - народ.
Це дівча не одне, вона крапля у морі,
У хвилі людей тих, які прагнуть висот.
Вона пахла Майданом, трохи кавою Львова,
У ній відчувались нотки засмажених шин.
...Десь луна з барикад рідна мова чудова, -
То дівча з сотней інших співа славний гімн. (11.02.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478796
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.02.2014
[b]* Чудовій людині в день народження[/b]
...Пригадую знайомство із тобою,
Й благословляю вкотре долі механізм:
У нім до чорта компліментів поза грою
І вилиті навіщось літри сліз.
Знайдуться в ньому щирість і незламність,
Незлібних жартів назбираю з сто торбин.
І не така уже й жорстока ця реальність,
Дарує ж друзів-бо і спільний часоплин.
У механізмі долі можна довго розбиратись:
Шукати в ньому усмішки, поради і тепло,
І дружнє плечико тендітне, щоб спиратись,
І все сумне, що вже травою поросло;
Знаходить мрії наші - чисті і безвинні,
В яких ми губимося, плутаєм рядки;
І розуміть: в ній є щось рідне. Ні! Родинне!
Й дарма знання, що різнії батьки.
Не раз іще разом до технік долі
Ми додамо непереборний оптимізм.
...Обдумую оце знайомство із тобою:
Де б тобі взять медаль за героїзм? (05.02.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477260
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.02.2014
[b]* Навіяно вічним Блоком [/b]
Ніч, вогнище, Майдан, проспекти,
Одвічний і незламний людський гарт.
Літай, голубко, обережно! Хижий "Беркут"
Чатує поруч. Це, на жаль, не жарт.
Померти не посмієш - вірять сотні,
Що більш вертать не будем до кайдан.
Тут з грудня на повторі до сьогодні:
Ніч, вогнище, проспекти і Майдан. (28.01.2014)
Оригінал: http://www.stihi-rus.ru/1/Blok/92.htm
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475546
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2014
Ти говори вкраїнською, пишайся,
Хай над тобою прапор майорить!
Дитям назавжди нації лишайся,
А місто навкруги... Нехай горить!
Нехай палають наші всі страждання,
Нові закони в пекло хай летять!
Ми на війні, - в цім гіркота реальна.
Та скільки в небо ще дивитись поміж грат?
На барикадах дещо лячно, любий брате...
Та хто ж заступиться, крім нас, за нас самих?
Вставай, державо! Вороженькі кляті
Прийшли в реальність, полишивши гімн.
Молись за всіх! Лунатимуть від серця
Слова вкраїнські за добро і честь.
Кордон між правдою і силою протерся,
Доводиться шукати перехресть.
Свіча горіть не буде за державу,
бо ми живі, серденько калата...
Ми встоїм! Переможем! Обіцяю!
Міцна держава наша, бо свята. (28.01.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475486
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2014
Вклала спати свою вдачу мавка сіроока,
Полоскала чорні коси у Дніпрі глибокім.
Поруч ревнощі свої зв'язані топила,
І все думала-гадала, чим так завинила
Перед тим, якому завжди щастя лиш бажала,
Отим бравим козаченьком, якого кохала.
Потемнілі сірі очі, покотились сльози...
Ревнощі у річці топить, а сама - не взмозі.
Зайвий погляд лісна діва вже не дозволяє,
Бо коханий козаченько з іншою гуляє,
Іншій дівці чорнобровій голову морочить -
Чи вона ж за мавку краща? Щасливіші очі?
Чи зварити найміцніше приворотне зілля?
А чи зашморг затягнути на тендітнім гіллі?
Прокляли, то й закохалась! І немає щастя!
Може зніме те зурочення святеє причастя?
Дораховує хвилини до нового ранку,
В нім байдужості шукає сіроока мавка.
І пішла б за небокрай, зминаючи жито,
Та немає місць, де в світі можна розлюбити.
Укладала спати вдачу мавка сіроока,
Полоскала довгі коси у Дніпрі глибокім.
Козаченька сміх і жарти долинають з вулиць.
Поруч ревнощі й кохання... Як же їх позбутись? (26.01.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475176
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.01.2014
[b]* Cool Vibes - Байдужі погляди[/b]
Ми більше не граємось, вирости втигли:
Іще не старі, та дитинства катма.
Я ідеальний твій образ воздвигла,
Він холодний такий. Як ти. Як зима.
Зараз вкотре втікаєш, збиваючи ноги,
У цьому тобі не потрібен едвайс.
Мені всточортіло розбирати дорогу.
Режим активовано. Час для "Cool Vibes".
(25.01.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474975
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.01.2014
[b]* magna et veritas присвячується [/b]
спробуй з*їсти хоча б одне яблуко
без свого ось цього зітхання одвічного
про сучасне суспільство, яке хворе наглухо,
про себе нещасного, життям покаліченого
і не думаючи зовсім, а чи з цього боку
виглядали б ви краще, ніж завжди
не вирішуючи, чи воно всенське нівроку, -
воно і без того найкраще.
побудь разом з яблуком і з його зернятами,
білосніжною м*якоттю, боком червоним, -
не дискутуючи десь із примарними
опонентами вигаданими, і все про глибоке.
то що ж, ти куштуєш? як собі почуваєшся?
як проходить хвилина твоєї свободи?
як реальний тобі, без відсотку несправжності,
той єдиний вислів природи?
тут добре, погодься? та, перетнувши всі межі,
через вчинки розумні маєш втрати приватні.
та які тобі з радості й кохання мережі,
коли ти і яблука зовсім не здатний.
(24.01.2014)
Оригінал: http://mantrabox.livejournal.com/789931.html
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474606
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.01.2014
Старе життя і нові міркування.
Знов риторичне: «І коли я відісплюсь?»
У мене знову українське римування -
Зима прийшла і повернула муз.
Я так цього чекала! Не повіриш!
Мені напрочуд важко не писать.
Зима прийшла. І повернула вірші.
А можна більше сніг не прибирать?
(22.01.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2014
Всередині – останній день Помпеїв:
Бушує розум, всі емоції змішались.
Кохання – найбезглуздіша ідея,
Та я розумною ніколи не вважалась.
На жаль? На щастя? Не мені казати.
Я лиш невдала спроба жарту долі.
Проте й подібні навчені кохати!
А буть коханими? Ну що ж, не наша воля.
Кохання не питає, просто входить
Без попередніх вистрілів, або хоча б дзвінків.
Від нього мало сенсу, більше шкоди.
Та не обмовився ніхто про шлях легкий.
Кохання – найбезглуздіша ідея,
Але із нею я так часто зустрічаюсь
У фільмах тих, що зняті на Бродвеї,
І у житті. Не знаю, чи пишатись? (22.01.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2014
[b]* Шок – це рожен, на якому судомиться, конаючи в муках, твоя віра в людей і твоя душа © Наталія Шевченко «Подвійні міражі» [/b]
Шок – це рожен, на якому судомиться,
Конаючи в муках твоя ніжна душа.
Твої голки досвіду боляче колються,
Та допоки не скажеш, я не зникну сама.
Вірити в людство? Це до болю набридло.
Я розучую комплекс стереотипних думок.
Наша вічність - це стовідсоткова кривда:
Все написане – наклеп, все почуте – з чуток.
Не повірити важко у вже існуюче пекло,
Якщо пройдено в нім сто доріг й зо п’ять кіл.
У кров збиті ноги, усі написи стерті…
Ти хотів. І мене з світу білого звів.
На жаль, одне одним зараз люди хворіють,
Й їх стосунки гіркіші за дикий полин.
Шрами від давнішніх образ не старіють,
Не втрачають у кольорі чи болючості кпин.
Сльози – найбезглуздіша вигадка Бога,
Вони ніц не варті, ти любов вбережи.
Хоча нині настала найстрашніша епоха:
Скрізь подвійні у нашім житті міражі. (21.01.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2014
Я знову спромоглась писати вірші.
Повірить важко, але врешті-решт
Рядки свої знаходжу серед інших,
Всадивши милу музу під арешт.
І вкотре поримовані контрасти -
Я віршами зв'язала почуття.
І все таки поезія - це щастя,
В яке так щиро загорнулась я.
Трима образу муза моя мила,
Не дозволяє жить римованим рядкам.
Я недалечко десь лишила свої крила,
та відчуття польоту не віддам.
Скаліченою часом почуваюсь:
Бо жоден не приходить більш сюжет!
Та знов пишу. І болісно всміхаюсь.
Мені здається, що я зовсім не поет.
(21.01.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2014
[b]А будильник так тикает в тишине,
Точно дом через десять минут взорвется. ©
И. Бродский [/b]
Разодетая, в послепраздничной мишуре,
все захлёбываюсь в тебе, как в колодце.
Иногда я нас вижу в "Джуманджи", в этой дурацкой игре.
Но потом понимаю: Максим Горький, "На дне".
А будильник так звонко тикает в тишине,
Точно дом через десять минут взорвется.
Усну, пьяная, на разобранных чемоданах.
Ты не дрейфь, мне пока тут по горло!
За тебя мне бы выпить грамм двести. Отравы.
Закусить её солью, что мне сыпал на раны.
А часам, вредно тикающим, я разнесу все суставы.
Чтоб заткнулось тут всё! Словно в морге.
В моем кофе три сахара и четыре беды.
А ты в отпуске всё, в Мадриде фиестишь.
Почему мне на трезвую от тебя не уйти?
Дурацкие жизни у нас. Как поездные пути:
параллельные (а не рядом, так поезд может сойти).
А значит я жду. Задремав в синем кресле.
А часы я когда-нибуть починю, лады?
И отправлю их на законное место. (04.01.2014)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474316
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 22.01.2014
Ребекке Атвуд всего двадцать восемь.
Она - адвокат, и получает немало.
Раз в два-три месяца она красит новую проседь,
которую ей письма из дома приносят.
Поездку к родным она отложила на осень.
Ей пора отвыкать от привычек квартала.
Девушка довольна работой и жизнью.
Её у двери каждый вечер ждет кошка.
Друзья прибегут на подмогу - лишь свисни.
Лишь пятничный суп пора бы вылить прокисший,
Но у Ребекки не о том нынче мысли.
Все чаще к животику прижимает ладошки.
Мистер Кеннет (ну Алекс, а также подонок),
полтора долгих месяца игнорит Ребекку.
Девушка сникнет, у неё маловато силенок:
Иммунитетом кормиться будет теперь и ребенок.
Кэти, подруга, ей притащит пеленок.
И напросится в крестные, хотя все это - не к спеху.
Бекки о ребенке не станет рассказывать.
Ни маме с отцом, ни мистеру Кеннету.
Рождение сына она с Кэти отпразднует,
Ни в чем своей кровушке не станет отказывать.
А выйдя с декрета, в контору будет опаздывать:
Ведь ребенок, готовка и два рыженьких сеттера.
Тридцатник мисс Атвуд уже не за горами.
Она год как мама; и пять - адвокат.
По утрам она красит губы ярко-красной помадой,
В детской споткнется о томик с стихами
И, позвонив няне, умчится словно торнадо.
Очередное дело у Бекки в семь сорок пять.
..."Мисс Атвуд опаздывает, ваша честь. Да, опять.
Она скоро будет, только вот сообщала.
Быть может, мы можем начать обвинять?"... (25.12.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468301
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 25.12.2013
Эмили Донован до смерти ненавидит Нью-Джерси.
Она не приезжая, это родной её город.
Да только тошнит уже от всех людских взоров.
И разговоров тупейших по его закоулках.
Эмили - анастезиолог в местной больнице,
Хотя ребенком мечтала работать в столице.
Ей ведь так спокойно давалась медицины наука.
На самом деле девчонка слаба. Прям до жути.
Она не раз принимала из сестринских рук косяк дури.
Всё, чтобы забыться и не быть одинокой.
Нет, мисс Донован часто бывает в компаниях,
но представленных особей забывает регалии.
На душе кошки скребут, и от боли на глазах поволока.
По буднях Эмили носит мужские толстовки,
неплохо обращается с автомобилем, чертовка.
А еще влюбленна в своего лучшего друга.
Она никак все на кухне не уберет беспорядок,
бросает на парня мимолетные взгляды
И в ответ на его шутку матерится сквозь зубы.
Эмили вдруг вызывают в кабинет к главврачу.
Мистер Томпсон с ноги на ногу мнется: "Я вас защищу.
Да только мне от вас некоторая помощь понадобится".
Девушка убирает его тяжелую руку с колен,
Звук пощечины, словно мячик, отлетает от стен.
И пока пишет заявление об уходе, Эмили улыбается.
Эмили Донован до смерти ненавидит Нью-Джерси.
Много плохих воспоминаний, но нет слёз, много чести!
Эти все улочки, домики, отвратительные магазины.
Ничего, анастезиологи пригодятся и в другом штате.
А друг позвонит, у себя обнаружив её помаду.
И приедет. Захватив дополнительно шампанское и апельсины.
(22.12.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467750
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 22.12.2013
Мальчик миленький! На фотокарточке
ты улыбаешься совсем неестественно.
Все твои конверсы, броки в обтяжку, маечки
заставляют, конечно, заигрывать дамочек.
И ты, даже может, подмигнешь рыжей Анечке.
Но не противно ли быть таким из самого детства?
Мальчик сладенький! Что аж приторно.
А сбывались ли те мечты, что придумывал?
Ты опробываешь на себе талант диктора,
В тот момент как её зашивают, подобрав на дороге избитую.
Не надейся, не выровняется пульса линия.
Она поправится и вновь возьмется за любимое курево.
...Ей теперь даже не хочется видеть его хмурого.
Она слышит от другого теперь: "Здравствуй, любимая".
И больше не пишет стихов, потому как счастливая.
О прошлом даже не думает.(18.12.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466887
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 18.12.2013
Непривычно не знать, где ты, что без меня творишь.
Иногда, даже смешно, начинаешь в прохожих чудиться.
Но я больше не стану навязываться. Обещаю, малыш.
Ты ведь когда-то хотел, чтобы я была умницей.
Но когда боль в груди разрастется размером с аршин,
Ты не слишком геройствуй и хорохорься, ковбой.
Хотя бы изредка вспоминай, о любой ерунде пиши.
Так станет легче, я буду знать: ты - живой. (15.12.2013(
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466170
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 15.12.2013
Изменилось немного со времен Бонапарта.
Одни рвутся ко власти, иные соседу завидуют.
Вся планета застыла в непонятной фрустрации.
Вот и я. Все ищу собственный мост в Терабитию.
Там действует все по неписанным правилам:
раз веришь в чудо, то входи новым жителем.
Но никто не подскажет: ни дороги, ни карты.
Все же верится, что я найду Терабитию.
Я не стану принцессой, мне не надо короны.
Мне б кино по субботам, два теплых свитера,
чуточку правды плюс чашку чая с лимоном,
И прописку безвременную. Там, в Терабитии.
Небо не рухнуло, планета так же вращается.
С постоянством завидным дожди идут в Питере.
- Здравствуй, милая. Эй, ты чего снова плакала?
- ...Жалко Лесли до жути из "Моста в Терабитию" (14.12.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466072
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.12.2013
Скажи мне по правде, дорогая подруга,
отчего он так часто мне душу калечит?
Он же знает, как мне от этого худо,
Но вновь ударяет под дых без испуга.
За окном метет разъяренная вьюга
и как с родной здравствуется автоответчик.
Ты удаляешь из моего списка его телефоны,
в надежде на то, что так станет легче.
Впустуя стараешься, мы не ведем разговоры.
За нашими окнами - иная погода,
Он пьет черный кофе, я варю макароны.
Молчу, только сердце по-старчьи крекчет.
Ты тащишь, подруга, меня на танцульки,
наливаешь текилу со льдом, солишь лаймы.
Я алкоголь проливаю на брюки,
Ты по привычке меня коришь: "Вот дура!",
приносишь со стойки еще пару рюмок.
Ты думаешь, что это поможет реально.
Милая девочка, тщетны старания.
Я номер запомнила, как пароли разведчик.
Только разговоры вести он не имеет желания,
По Интернету заказывает два билета в Германию,
моего чтобы больше здесь не слышать стенания.
И пусть. Его всегда выслушает автоответчик. (14.12.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466050
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.12.2013
Эх, Вера, детка, с твоим Гарольдом
шестые сутки не встречу сон.
Увязну в рифме, как лошадь в топи,
и похоронят. Под вальс "Бостон".
Мне всё не спится. Послушай, Вера,
прополоскать тут не с кем чужие кости.
Глотая молча свои проблемы,
с стихов рыдаю про миссис Корстен.
Ты, Вера, рубишь чужие мачты,
Но твое творчество - не калечит,
не превращает царей в собачек...
Подобным рифмам лишь стоя плещут.
Что, Вера, пишешь, до зуда в пальцах?
Про Кэтрин, Джона, их встречи-пьянки?
Про дам-кокеток? Бомжей-скитальцев?
Про наркоманов и лесбиянок?
Прошу, пиши! Сдаваться, Вера,
нельзя. Ты знаешь, что это - гибель.
Своею рифмой сотрешь барьеры,
проложишь рейс "Канберра-Киев".
...И знаешь, детка, тебе спасибо.
Ты, верно, ангел. Тот, что хранитель. (13.12.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465811
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 13.12.2013
[b]Самі собі крила ріжемо, самі їх даруємо © Вікторія Фролова [/b]
Ми самі собі крила даруємо,
Аби потім спитати - де ніж.
Щоб відрізать. Віддерти. Дошкульно.
Все ж одно на своєму стоїш.
І коли вже втрачаєш свідомість,
Утопаєш в кривавому пір'ї,
То шукаєш зеленку натомість
й, щоб закрить оті рани, ганчір'я.
Навигадуй собі нові проблеми,
Зроби хрест з них і, вперед, розіпнись.
До двох крил вже приєднані клеми.
Порух пальців. Розряд. Захлинись.
Нащо крила прохать в подарунок?
Щоб пустить їх під владу ножа?
...На твоїх я лишу поцілунок.
Й струм у студію. До рубежа. (12.12.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2013
вибач, я читала твої щоденники.
ти правий був - таке спалювать треба.
не за велику кількість іменників,
чи жалкування за загубленим песиком,
і вже точно не за настрій піднесений.
а за душу. розіп'яту просто неба.
ні, от взяла і не втрималась.
повелась на сторінки з улюбленим почерком.
зошит, правда, сам мені в руки кидався.
погрожував згоріти, в попіл розсипатись.
я б дуже хотіла зараз просто прокинутись.
бо тепер те читання - як збочення.
а це сповідь. ні до чого не приурочена.
розказала - і з мосту кинулась. (10-11.12.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2013
Треба позбавлятись всіх шкідливих звичок:
Кинути б курити й вживати алкоголь.
Із очей Феміди зняти б темну стрічку,
І під час ангіни купувать люголь.
В час переживання не вгризатись в нігті,
І завжди виконувать те, що обіцяв.
Ще б не домальовувать всім знайомим німби,
Та й навік забути тих, кого кохав.
Не писати б вірші збірками й томами,
Залишить в минулому декілька образ.
Попросить пробачення за сварки із мамою,
Й перестать вживати в мовленні сарказм.
Не губити б більше сто й мільйон дрібничок,
І ніколи більше б не вертать назад.
Треба позбавлятись всіх шкідливих звичок.
...Так, я пам'ятаю все, що ти казав. (10.12.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2013
мы с моей музой достойны друг друга, стервы.
но я, как обычно, пишу тебя, стих мой родной.
написать бы вчера. и ты - как далматинец, сто первый.
но не вышло. и сейчас, ты, прости, сто второй.
ты не будешь на меня обижаться, обойдемся без нервов?
и музы, я верю, придут ко мне снова толпой.
эх, вчера написать бы тебя. и ты был бы сто первый.
но ты родился сегодня. и теперь, бэйб, ты, увы, сто второй. (09.12.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465103
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.12.2013
хочу себе маленького карманного домовёнка,
чтобы оправдывать пропажу ключей.
он подрастет, наберется побольше силёнок.
вещами будет раскидываться, адский чертёнок,
и меня охранять. дабы этот подонок
не отправил назад на больничный, к десятку врачей.
мы не встретимся - домовенок беду отведет;
но надолго ли хватит отворота, не знаю.
меня же влечет, не от него, а к нему, вперед.
да так, что марафон с препятствиями пробежишь, занесет.
а после встречи - труба. никто не спасет.
давай, бей меня по щеке. и еще есть вторая.
домовенка я нарекла бы пожалуй Матвеем.
удивляться не надо, я так сына хотела назвать.
но потом появился Он, как ураган, как землетрясенье.
и все. какие там дети, внуки, десятки банок с вареньем?
сидишь, идиотка, ждешь звонка. как благословенья.
позвонит. приедет. возьмет. он привык все от жизни брать.
а потом сиди и, слушая домовенка, реви.
рыдай так, чтобы рвалась душа из грудной клетки.
на простынях-одеялах остаются следы борьбы,
на не успевшей зажить разбитой губе пара капель крови.
а ты все твердишь домовенку - любви мне, любви.
влюбленная баба и кого-то послушалась? такое бывает редко.
домовенок посоветовал сменить образ жизни.
старое оставить в квартире, забрав только нужное. да толку?
когда нужен только он, а остальное стало лишним.
когда помнишь, как любил он шампунь твой с запахом вишни.
а теперь что? прибегать к нему по первому свисту?
нет уж, Матвеюшка. приноси мне двустволку.
и когда пуля прошьет мое сердце подобно иголке,
я скажу домовенку спасибо, слышишь?
а ты, прощай.
обожай и дальше свою сестренку.
и слушай то, как она тебя ненавидя, отрывисто дышит. (09.12.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465100
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 09.12.2013
Він мовчав. Вона кричала.
Він учив. Вона повчала.
Він страждав. Вона кохала.
Він питав. Вона не знала.
Він хотів. Вона пручалась.
Він летів. Вона лишалась.
Він дзвонив. Вона не чула.
Він пішов. Вона збагнула.
Він втікав. Вона гукнула.
Він горів. Вона тонула.
Він шукав. Вона ховалась.
Він минув. Вона псувалась.
Він кричав. Вона мовчала.
Він повчав. Вона вивчала.
Він кохав. Вона страждала.
Він не знав. Вона ж питала.
Він пручавсь. Вона хотіла.
Він лишавсь. Вона летіла.
Він не чув. Вона дзвонила.
Він збагнув. Вона вже зникла.
Він гукав. Вона втікала.
Він тонув. Вона згорала.
Він ховавсь. Вона шукала.
- А на чорта?
- Хто ж їх знає... (08.12.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2013
трижды кричит часовая кукушка. без воли.
молча вгрызаться зубами в подушку. до крови.
пальцы сжимают запястье. наверно за дело.
я бы ушла от тебя. если бы захотела.
греться над чайником. ну как в этом мире без фальши.
бросаться признанием. и мыслить - а что будет дальше.
губы искусаны в кровь. плюс изрезано тело.
насмешками, болью, мечтами. и утерянной целью.
больше бороться нет сил. да, устала.
странные чувства. не любила, а больше страдала.
пальцы сжимают запястье. наверно задела.
о тебе что-то в мыслях. и недочитаном мной "консуэлло". (07.12.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464559
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.12.2013
Вночі сьогодні місто засніжило,
В перебіг часу втрутилась зима.
А я тебе так легко розсмішила,
Тим жартом, що придумала сама.
Скрізь пані зимня залишила ху́тра
Ведмедів білих; стригла їх сама.
Мурашки з шкіри прямо аж до ну́тра -
Я за тобою знов слідкую крадькома.
Куди поглянь - скрізь білі кучугури,
Мороз під десять. Й рукавиць катма.
Я в заметілі розпізнаю тінь фігури,
Ти прийдеш... Мене тиша обійма.
Вночі сьогодні місто засніжило.
У шапці білій нині спить горобина.
Мені з тобою дуже пощастило.
Ти янгол мій, яких у світі більш нема. (06.12.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2013
Все довкола пропахло тобою.
Мої по́душка й ковдра, матрац,
Мій рушник. Ти прося́кнув собою
Навіть книжки нової форза́ц.
Усі наголоси - калі́чні і правильні,
Філософські трактати Платона,
І подекуди гнів мій неправедний...
Все довкола пропахло тобою.
Чорний чай зі шматочком лимона
Й шоколад. За вікном вже світає.
Та ароматам нема заборони...
Дехто з нас "Парфумера" читає. (06.12.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464480
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.12.2013
Как же я ненавижу любить тебя,
Вытирать в голове смс ненаписанных дурь.
Мне бы взять и проклясть десятое ноября.
Вновь дождаться того, как родится заря.
И уйти. Неотправленное письмо теребя.
Да что толку? Будь проще, брови не хмурь.
Как же я ненавижу слушать других,
Обещая забыть и навсегда образумиться.
Мне бы взять и не писать больше стихи.
Чтобы понять - вот чем я так хуже других,
Тех, кто уж наметил тебя себе в женихи?
Но опять я рифму ищу. Все само образуется.
Как же я ненавижу ругаться с тобой,
Вмиг умолкая под пристальным взглядом.
Мне найти бы таблетки, чтоб утолить боль.
Да только вот где же купить их, родной?
Жаль, от тебя мне не взять выходной.
Я буду довольствоваться тем, что ты рядом.
Как же я ненавижу плакать в ночи,
Утыкаясь в подушку, чтобы никто не услышал.
Эх, узнала бы мама - поприезжали б врачи,
Отобрали бы от нашей квартиры ключи.
А я все бы ждала родной голос, как он прозвучит.
Но ты лишь телефон свой называешь "малышкой".
Как же я ненавижу... да пожалуй себя,
Запивая дорогим коньяком валерьяны настойку.
Мне бы взять и не родиться в конце октября.
Никто не плакал бы и черного не носил, скорбя.
Но я здесь. Покупаю свитер под цвет янтаря.
И меняю дорогостоющий коньяк на простую водку.
...Сложно по жизни идти без путеводителя-фонаря,
Без ориентиров и с глупыми подсказками в стиле хокку.
Ждать глупую верность, облаченную в якоря?..
Однажды во мгле споткнувшись, я проткну себе глотку.
И захлебнусь. Любовью, что стечет по подбородку.
Совершенно бесполезно и зря. (04.12.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464107
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 04.12.2013
Я люблю цю країну навіть без кокаїну.
А ти не бачиш, за що можна любить?
Люби її мову, смачну й солов*їну,
Й рідне місто, що ніколи не спить.
Я люблю цю країну і без допінгу навіть,
Бо тут мені мама подарувала життя.
Співай її гімн, щоб героїв прославить.
Послухай: бринить він, як серцебиття!
Я люблю цю країну без усяких додатків.
У мені громадянство вкраїнське, почув?
Поважай рідні Київ, і Суми, і Харків,
І Дніпро повноводний, в якім ворог тонув.
Я люблю цю країну навіть без кокаїну.
Бо ніякий наркотик не отруїть серця,
Власники котрих не впадуть на коліна,
І свій каторжний шлях всі пройдуть до кінця. (03.12.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463808
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.12.2013
Іноді дівчинці просто треба поплакати.
Так - зовсім трохи, збалансувать почуття.
Дівчинка може дивитися "Хатіко",
А може згадати фініш чужого життя.
Дівчинці на душі може буть холодно,
Вона плакать буде від ліміту тепла.
Або ж може читати оті слова Воланда,
в яких він указує на тлінність буття.
Дівчинка плакатиме від розлуки із домом,
чи від згадки про друзів і їхні листи.
Може заплакать від щастя. Й від горя.
Їй просто несила всю цю ношу нести.
Дівчинка може дочитувать книжку,
жалкувать за героями, бажати їм зла.
Чи ж може заплакать, завмерши на ліжку,
згорнувши довкола свої два крила.
Іноді дівчинці просто треба поплакати.
Так - зовсім трохи, відновить баланс сліз.
Може, згадавши легкий дотик лапками,
а, може, муркочачий й завжди теплий ніс.
До істерики дівчинку хтось може довести:
несправедливий учитель або ж гарний друг.
Дівча випадково згубить може перстень,
або ж в якійсь справі забуть сенс потуг.
Дівчинка почує розмову подруг про себе,
і плакати буде від розпачу враз.
Потрапить в аварію? Злама двоє ребер?
Чи просто ревітиме від застарілих образ?
Вона може плакать від радісних звісток,
всміхатись крізь сльози. Така ж бо дурна!
А може ридати через програш солісток,
за яких вболівала, та ще й не сама...
Іноді дівчинці просто треба поплакати.
Так - зовсім трохи. Це природний баланс.
Хоча... Вона плаче, коли незмога балакати.
Тоді, як на серці оселивсь декаданс. (27.11.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462679
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.11.2013
Она варила бы ему жутко горький бразильский кофе.
За то, что забывала о сахаре, получала бы нагоняй.
По вечерам за него она так бы рьяно молилася Богу,
А по утру, завидя пустую постель, шептала бы: "Негодяй".
"Негодяй" по утрам заваривал бы себе чай послаще.
Не читал бы газеты, ведь в них точно "те писаки всё врут".
На страничке её в соцсети зависал "негодяй" бы почаще.
А завидев бы парня на фотке, шептал: "Ну что, и ты Брут?"
Они терзали бы друг друга так долго, чтоб прям без остатка.
"Негодяй" бы писал. И звонил. Не давал ей себя позабыть.
А она бы стихами исписывала в месяц по восемь тетрадок.
Еженощно ему отвечая, что сумеет его не любить.
Она варила бы ему жутко горький бразильский кофе.
Выливала бы в раковину переслащеный до диковинки чай.
"Негодяй" бы когда-то предложил ей прокатиться в Европу.
А она... Согласилась бы. Может. Когда-то. Так, невзначай. (26.11.2013).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462628
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 26.11.2013
После фразы "Ты только не обижайся"
понимаешь, что сейчас будет очень обидно.
И хоть в лучшие вечерние платья наряжайся,
в чужих любовников молча влюбляйся,
и белой заинькой возле их жён притворяйся.
Выслушивая правду, чувствуешь себя очень противно.
А после снова бежишь на свидания и смеешься наивно.
Забываешь обиды, в тонком желанье прижаться.
Считаешь, взаимно?
***
После фразы "Ты только сейчас успокойся"
чувствуешь, как в груди замедляется сердце.
И хоть одеялом от людей потеплее укройся,
в воспоминаниях о несбывшемся лете поройся
и жди, пока кто-то в настоящем и прошлом разберется.
А свидетельство о смерти как на душу острейшим перцем.
А там дальше "скорая", больница, разряд в пару Герцев.
Да только ли ангел-хранитель найдется
для отнюдь не младенца? (22.11.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462175
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 22.11.2013
На часах без пяти. Без пяти того времени, что задумаешь.
Нет, молчи, ничего не говори.
Я ведь знаю, "мы" не больше, чем дело случая.
Тишина в голове. В голове жестко пьяной, обласканной.
Мы двоем на подмерзшей траве.
Забываю все страшные сны с нашим участием.
В унисон оба сердца. Сердца сильные, властные, крепкие.
Ты, не знал? так похож на младенца.
И невинен, но твоя правда едкая.
Скоро раннее утро. Утро с чужой простыней и улыбкой колючею.
Нет, не лги, что здесь очень уютно.
Ты ведь знаешь, "я" не больше, чем тело случая. (19.11.2013)
[b]* С каждым разом убеждаюсь: пора возвращаться к украинскому языку.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461572
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 19.11.2013
[b]Моя Норвегия у меня внутри © Виктория Климакова [/b]
мы за неделю третий раз распаковываем чемоданы,
позавчера нам синоптики обещали гран-при.
твоя мама рассадовано прошипит: "наркоманы",
а папа потом застанет целующимися на диване,
тебе наверняка доставать предков покажется мало.
но ты знаешь, что моя Норвегия у меня внутри.
нам скоро надоест быть правильными и полезными.
случайно потеряется ключ от входной двери
твоя мама от злости побледнеет болезненно
а папа закроет глаза. это шалость, естественно.
в пятый раз просматривая камеры с улиц Дрездена,
мы не спим. в пять утра выключаются фонари.
меня скоро отправят отсюда на учебу в Гарвард.
ты ведь никогда не оставишь наши январи?
твоя мама облегченно вздохнет. но знаешь? нахрен!
так твой папа советовал. я сошлю все в Тартар.
по поучениях жить - он мой любимый автор.
пора уж определиться, с кем мне по пути.
я сегодня ходила по магазинам за подарками
хоть рождество не люблю. но его любишь ты.
твоя мама снова ворчала. словно ворона старая каркала
а папа в обе щеки расцеловывал, чтоб не плакала.
и сыпал мне в чашку с чаем по три ложки сахара.
ничего не дари мне. лишь любовь. до слепоты.
случайно нашла в твоих бумагах ценники с ювелирки
я одену на вечер то самое платье, где снегири.
твоя мама будет натянуто улыбаться. как с картинки
а папа ухмыльнется, уткнется взглядом в ботинки.
ты долго будешь мяться, говорить тихо с запинкой:
"выйдешь за меня? мы ведь вместе и так года три"
ты никогда не поймешь моего отрицательного ответа
но ты не хотел бы подобного. сам посмотри:
чтоб я - как твоя мама. с каким-то вечным секретом.
и чтоб ты - как твой папа - любишь хорошо отобедать.
а потом станешь увозить семью в Турцию на лето.
но я выбираю Норвегию. мою. ту, что внутри.
... я верну тебе, честно, следующей весной билеты.
знаешь, не обижайся. и, да, это...
если сможешь... прости? (07-08.11.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459324
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 08.11.2013
Никогда! слышите? не любите того,
кто относится к вам, как к обычному человеку.
Тех, кто кутается потеплее в меховое манто,
смотрит глупое американское кино
и оставляет открытым в ноябрь окно,
хоть уже и не так далеко до первого снега.
Никогда! слышите? не давайте надежд
тем, кто оставляет окурки своих мечт в ваших душах.
тех, кто под алтарем спокойно бросает невест,
летает на уик-энды в Прагу и Бухарест,
и так спокойно носит на груди серебрянный крест,
который по ночам его изредка душит.
Никогда! слышите? не посвящайте стихи,
тем, кто, прочитав, оставит точно их в прошлом навеки.
тем, кто по утрам спокойно совершает грехи,
не отвечает упорно на ночные звонки,
и с легкой душой отправляет похоронные венки,
в абсолютное никуда. Ненужному ему человеку.
Никогда! слышите? не читайте чужие письма,
те, что лежат аккуратной стопкой на соседнем столе,
для тех, кто в датах неправильно ставит числа,
от тех, кто видит в любви хоть каплю смысла,
о том, что сердце давно гинет в искрах,
но адресатам плевать ведь. Тонут в красном вине.
Никогда! слышите? не говорите "нет",
тем, кто пытается вытащить вашу голову из петли,
тем, кому читали Шекспира четырнадцатый сонет,
по вечерам приносили подгоревший омлет
и после ночных разговоров вместе встречали рассвет,
сравнивая расстояние от крыши дома и до земли.
Никогда! слышите? не любите того,
кто относиться к вам, как к обычному человеку.
Лучше купите себе серое демисезонное пальто,
запейте тоску Джеком Дэниэлсом (только со льдом)
и садитесь на первый же поезд в метро.
Зачем себе душу рызрывать, превращая в калеку?
... И научите меня слушаться своих же стихов.
Хотя, знаете, мне не к спеху. (30.10.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457624
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.10.2013
Я пью кофе с тремя ложками сахара.
Язык горечь не переносит совсем.
И тебя принимать бы мне надобно
с чем-то сладким. Да только вот с чем?
В день у нас - до семи перепалок
С черным чаем, вином, коньяком...
Градус ссоры повышен. Но жалко
Вновь ругаться за общим столом.
Безпредметные споры о будущем.
Иль о прошлом. Тут уж как повезет.
Словно Цезарь, обмотана рубищем,
Ожидаю, что за мной кто-то пойдет.
Кофе кончился. Сон приближается.
Сбой будильника, и чья в том вина?
Пред тобою душа обнажается...
Но не так сладко, пожалуйста, да. (23.10.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456241
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 23.10.2013
Вот и книга окончена. Автор устал.
А если по сути, то автора нету.
Была лишь большая чужая игра,
где пешки расставлены по белу свету.
Скінчились всі сльози. Їх усмішки гинуть.
У наших же душах квітує весна.
Вони нас згадають, як ми їх покинем.
Та каятись пізно, театру нема.
Уж год как реальность. И сказки забыты.
Нет жалоб, поверьте, у тех, кто отстал.
Шах и мат, королевы; все ходы ваши биты.
Сокрушили мы в марте ваш священный устав.
Невеликий загубок. Ми й без вас проживемо.
Про совість згадала б, та сенсу нема...
Як з рожевого ви повернетесь Сан-Ремо,
то загляньте у душі. В них морозна зима.
В неестественном мире застряли вы, детки,
Присмотритесь: уж год, как живем мы без вас.
За уроки спасибо: мы в похожие сетки,
словно бабочки в лето, не спешим попадать. (09.03.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455844
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 22.10.2013
[b]"Ти не кіт, щоб тебе любити" ©[/b]
Я б обовязково запросила художника,
Одягнула б жовту сукню, піджак.
Той трьохрічний, кольору подорожника.
Він подобається тобі. Ще б пак.
На сімейнім портреті б́ули б зображені
я і ти, дві доньки, старший син.
А в молодшої дівчинки - Анечки -
точно кіт був. Із персидських порід.
У відпрасованій сорочці й краваточці,
і черевиках до блиску начищенних.
Образ твій, як за чарівної палички,
вже видніється. Мистецтво не знищити.
Старша донька в футболці "Metallica",
в джинсах, з плеєром. Копія тата.
Та як мама - вона реве на "Титаніку",
любить печиво й ненавидить втрати.
Сину - двадцять. Вже зовсім дорослий,
Свої ж діти ростуть так повільно...
Він любить жарти. І водночас серйозний.
Наша копія, й це - безнадійно.
Наймолодшу називатимем "сонечком",
будем пестить, в коханні ростити.
Неспойкіна, найбешкетніша донечка.
Ми ж з Світланою її будем хрестити?
Той художник малював би нас довго,
дивувався б коханню великому.
Бо вважають багацько не модним це,
я вважаю їхні душі - каліками.
Я б обовязково запросила художника.
Щоб зробить усе, чесно, як слід.
Та є мінус, й до пекла все котиться:
Ти не любиш мене. Я ж не кіт (21.10.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455833
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.10.2013
Двадцать восемь окурков потихонечку меряют месяц.
Еще пара затяжек, я без крыльев падаю вниз.
Помню, что обещала. Но так обещания бесят...
И я снова курю. Пачка "Бонда". Бесплатный стриптиз.
Двадцать восемь окурков по очереди съело бесправье.
Слезы, пепел, "Black Velvet" в стаканах. На дне.
Телефон у меня хоть и новый, но уже неисправен.
Я тону. В алкоголе. И в нашей пустой болтовне.
Двадцать восемь окурков составлят картину болезни.
Этот кашель - простудный. Я от рака, поверь, не умру.
Не кричи, не доказывай. Знаешь сам, это ведь безполезно.
Я смотрю на часы. Домой снова приеду к утру.
Двадцать восемь окурков остывают на лестничной клетке.
Никотин зажую, где-то в сумке завалялся "Дирол".
Он - как ты. Так же мятный. Помятый. Да, детка?
Как же... ах!.. ненавижу. Под лопатками вновь твердый стол.
Двадцать восемь окурков потихонечку меряют месяц.
Виски допили. Почитай-ка мне Блока. Меж строк.
"Незнакомка" закончилась. Я улыбнусь. А ты смейся...
Двадцать девять окурков. Я купила в ларьке себе блок. (16.10.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454831
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 16.10.2013
Під дверима комусь серце лишаєш,
Щодо інших - клянеш майбуття.
Одним віриш, другим - довіряєш.
Мало істини? Справжнє життя.
Задля когось в багатті палаєш,
А для інших малюєш кордон.
Ти, мені, мабуть, не довіряєш.
Проте віриш. Який mauvais ton!
Комусь леза у спині прощаєш,
Іншим - сам би надав залюбки.
Одним віриш, другим - довіряєш?
Угорі нами грають в ляльки. (09.10.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2013
Ми так близькі і водноча́с далекі.
Ти обереш мигдаль, я - лемонграс.
У мене на заставці - Падалекі,
У тебе на репіті - "Апплоадс".
З чужим смаком рахуємось? Буває.
Думками ділимось про тих, що навкруги.
Ти сердишся за щось, а я не знаю.
Зчепились поглядами, наче вороги.
Пробачення просити ще зарано.
Я кину декілька іще дешевих фраз.
А потім жалкуватиму. Й всі храми
Душі своєї ізруйную. Без прикрас.
Я спробую змінитись, кажу чесно.
Ми близько і далеко водночас.
Зумієм помиритися ж до весни?
...Цур, я на двох принесу "Шеріданс". (01.10.2013)
* Падалекі - американський актор Джаред Падалекі
* "Аппоадс" - пісня Lady GaGa "Applause"
* "Шеріданс" - двоколірний ірландський лікер на основі віскі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452064
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.10.2013
Мені здається, що час пише менуети,
А не токати у тональність "до мінор".
Тікають люди, їх зникають силуети.
Вона ж читала вчора про Босфор.
О п*ятій ранку вкотре їй не спиться.
Книжки не ваблять, безлад в голові.
Цієї осені лишилось застудиться,
Температурить щоб й нагадувать собі
Про стрілки золотого циферблату,
І милі часу, які їм вже не пройти.
Він розумітиме без слів. Його догмати
Заради неї зникнуть. Безвісти.
Сон гра у піжмурки. Ніхто його не бачив.
Вона ж чека світанку за вікном.
І грішниці, буває, також плачуть.
Як ангели торкнуться їх крилом.
Він спить під ранок. А вона в безсонні,
як в павутинні, що сама з думок сплела.
...Мені здається, у розмові електронній
багато слів, а доказів нема. (01.10.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451946
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.10.2013
Твої завжди холодні ці руки
Ще не раз хай присняться мені.
Їх обійми після року розлуки,
Ніжні дотики. Нижче спини…
Ці тонкі, наче в дівчинки, пальці
Ще не раз хай вспокоять мене:
І на скронях виводять кружальця,
І до келиха ввіллють «Каберне».
А до шиї, ти знаєш, пасують,
Перла краще, ніж пальців сліди.
Та мене вже ніхто не врятує.
Й віднедавна я хочу втекти.
Та диявольсько-хитра усмішка
Ще не раз спровокує на жарт.
Й я піду за тобою. Мов кішка.
Ти попросиш – я буду мурчать.
Ці як завжди легенькі доторки
Ще не раз скаламутять в мені
Почуття вже чужі. Щовівторка
Я від тебе рятуюсь. Чи ні? (30.09.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451867
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.09.2013
Перевірка не вдалася. Це було зрозуміло це ще до того, як питання озвучили і ноосфера вирішувала, чи задовольнити звичайну цікавість. Але ж... Тяжка наша доля. Правду кажуть: чим менше знаєш, тим більше надумаєш. Та що поробиш?
- Якого кольору в мене очі? – короткі хвильки розтягуються в години, чекаючи відповідь.
Та не забарилась.
- Твого. Заперечення є?
Єдина думка: «Оригінально. Доволі».
- Ні. Не було і не буде.
А які були б ще варіанти? Звичайно, він не пам’ятає. Здалось воно йому в біса тридцять разів. Вона також не пам’ятатиме цієї телефонної розмови. Забуде, як і він.
***
Чи є сенс випробовувати власний організм на витривалість? Три келихи червоного вина, тонесенькі дзвіночки у вухах і він - наче червоний прапор тореро для бика. Але ж вона промовчить і нічого йому не скаже. Навіть прощаючись. Ну, майже.
- Все, досить. Я не бажаю продовжувати будь-які розмови.
- Як хочеш.
- Тобі завжди все одно. Щоб не сталося…
- Потрібно обережніше обирати тих, кого допускаєш у найближче коло спілкування.
- Ти не раз вже це повторював. А я ще досі не змінилася.
- Твоє право.
- Я ж кажу, тобі все одно. Досить, я йду спати. Не хочу сваритися, а вранці жалкувати.
- Тоді йди.
- Навіть не побажаєш на добраніч?
- А треба?
- Та знаєш що?
- Ну?
- Нічого.
Їй не вистачає слів.
Не дивитися в очі.
Не обертатися.
Не слухати, як він зараз перший встигне зникнути з майже поля бою.
Декілька кроків. Спасенні двері…
- Сірі! – короткий оклик з уже темного коридору позаду.
- Що?!
- Я знаю, що вони сірі. Твої очі. І завжди знав. І тоді не збрехав. Це ж дійсно твій колір…
Перевірка не вдалася? Хто її знає… Але сьогодні вона засне з щасливою усмішкою на обличчі. [b]Він же пам’ятає[/b]. (28.09.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451493
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.09.2013
Щиро вдячна тобі за турботу
Й суперечки наші смішні.
Комусь завтра знов час на роботу,
А ми вдвох – як ті діти малі…
Щиро вдячна тобі за підтримку
Й під час жахів - руку в руці.
Чийсь тролейбус десь мчить без зупинок,
А ми вдвох – як ті діти малі…
Щиро вдячна тобі за цікавість
І за гарно проведені дні.
В чиїхсь горщиках квіти зав’яли,
А ми вдвох – як ті діти малі…
Щиро вдячна тобі за підказки
Й розуміння підколів дурних.
Оминуть десь хтось хоче поразку,
А ми вдвох – як ті діти малі…
«Щиро вдячна тобі я за дружбу», -
Ти ж дозволиш сказать це мені?
Хтось ще пише, співає чи тужить,
А ми вдвох – іще діти малі… (11.12.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450774
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.09.2013
Коли на серці пустка і тривога,
Й незрозуміло боляче душі,
Єдине, що лишається, - дорога.
Ти ж від автівки не згубив іще ключі?
Чужі з тобою. Жодної розмови,
В яких прохаєм один одного: "Кричи!"
Єдине, що лишається, - дорога...
Від серденька мого залиш собі ключі. (15.09.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2013
Я хочу, щоб ми стали кошенятами.
Рудим та чорним, наче день і ніч.
На пташок і курчаток поглядатимемо,
а потім вляжемось мурчати. Аж на піч.
Нам подарують по строкатому клубочку
й покажуть пса, який на всіх гарчить.
Я лапи намочу десь у струмочку,
а ти мурчатимеш. Люблю, як ти мурчиш.
Ти виростеш до статного котиська.
Блискуча шерстка, довгі вуса, хвіст.
Й горіхового кольору очиська...
Ти знову прийдеш терти ніс об ніс.
А я все бачу у тобі коша руденьке.
Яке в зашийок мене ніжно так куса.
Якому я колись своє серденько
життів на дев'ять чесно віддала.
Ми станем кошенятами. Напевно.
Рудим та чорним, наче день і ніч.
Ти ж не вважаєш це усе даремним?
Деталі обговорим віч-на-віч. (15.09.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449130
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.09.2013
Мені здається, я тебе зачекалась,
Як пасажир без квитка зачаїлась.
Та ти знаєш, чекання - у радість,
І без тебе я вже не залишусь.
У цім світі вагонів і колій,
жити можуть де лиш голоси.
Я лишаюсь всіх страхів та фобій,
обіцянок, всіх клятв і краси.
В провожатої схлипів не буде,
Хоч поїхав ти й не дочекавсь.
Оці потяги, люди... Повсюди.
Так, я дам тобі ще один шанс.
Почекай на пероні, довірмя.
Я придбала в майбутнє квитки.
В мене двоє їх. Парой залишмось?
Знай, ти завжди зумієш піти... (14.09.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2013
Знаєш, дитинко, ці тоненькі зап’ястя
Давно вже із розуму зводять її.
Ту, котра ловить хвилиночки щастя,
Коли поруч тебе. А ти їй: «Мовчи!»
Знаєш, дитинко, ці тендітні ключиці
Давно її погляд забрали в полон.
Вона тебе любить. Та великі очиці
Постійно відводить у книжки Голон.
Знаєш, дитинко, ці біленькі долоні
Доторкнутись давно вже благають її.
І вона з задоволенням скине корону
І слідом за тобою згорить у вогні.
Знаєш, дитинко, ти весь їй потрібен…
Давно уже мріє про близькість душі.
Проте вона знає. Й чекає загибель.
Бо на близькість тілесну очікуєш ти. (06.09.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448132
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.09.2013
[b]Швидка імпровізація у відповідь талановитій людині.
Таким стилем користуюсь вперше. [/b]
люди йдуть.
лиш два слова на клапті паперу.
і забулись дитячі химери.
я без тебе читаю вольтера.
в добру путь.
в них дорога.
чи далека, терниста і болісна.
чи коротка і з муками совісті.
а комусь пощастило із колесом.
не забудь.
щирі спогади.
полишаю на когось безправного.
те усе, що колись тебе бавило.
хоча знаю - усі дії марнії.
одним поглядом.
сконструйовано.
і зруйновано.
а чи йдуть?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445125
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.08.2013
В повітрі чутно запах чорнобривців,
У сивих скронях ще проміння гра.
Дарма, мабуть, нема у тебе вбивці.
Якому б відомстити я могла.
Блакить небес все кличе: "Повернися!"
Та усмішки твоєї не видать.
Чому нема проклятої жар-птиці,
якій бажання можна б загадать?!
Пташки щебечуть. Й на осінь вертає.
А я застрягла у серпневім дні.
У тому, де тебе, на жаль, немає.
І де уже не буде. Точно ні. (20.08.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444968
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.08.2013
Я в тебе буду хворою Алісою.
Хоч й милі очі, та недобра гра.
Ти - Капелюшник? Підіймається завіса.
Ходім на сцену, нас чекає дітвора.
В театрі тіней, в лялечках театру
Ми просто залишаєм власну суть.
Що ж, я Аліса. Підросту вже завтра.
А ти піджак свій більш у мене не забудь.
Шалений Капелюшник. Й так коханий.
Мені б ти ще Чешира приписав...
І не дивись як на дурну, бо я реальна.
"Швидкої" номер нащо набирав?
Я покладу ножа на місце, обіцяю.
Ти лиш скажи мені, чому тоді пішов?
У наші двері не увійдуть поліцаї.
Вони не знайдуть і слідочка підошов.
Я заховаю револьвера, от клянуся...
От тільки ж от навіщо ти збрехав?
Алісою була я. Ти ж - спіткнувся.
Знімай свій капелюх. Бо ти програв.
Я божевільна. Тут немає заперечень.
Та чи нормальною кохала б я тебе?
Ви кролика не бачили? ...В цей вечір
Він вже у морзі. А вона - у ФБР. (31.07.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440631
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2013
В твоїх метеликах багато екзистенції.
І мало серця, у якому жаль.
Той твій підпанок десь міркує про потенцію.
А ти його чекаєш. Темна ж даль
Тебе безпечно кличе за собою.
Але у пам`яті - метеликів вогонь.
Послухай, бейб, пора знайти ковбоя,
якого б ти поїла із долонь.
Твої тендітні ручки мовби крила.
Крилята тих метеликів, абсурд...
Ти ж знаєш, я писати не хотіла.
Це все та екзистенція, мабуть.
Мені напевно час відкрити Кафку,
забути б ще про Брауна на час,
і стати надбуттєвою... Панянко,
перечитала я сьогодні трохи Вас.
Ти ж знаєш, я хвилююся, лисичко.
Дурниці ж більш не буде? Обіцяй!
Я знаю. Ти не можеш. Ох, сестричко...
...В наушниках ОЕ. І знов "Стріляй". (30.07.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440547
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.07.2013
Ти - ніщо інше, як мій гіркий досвід.
Ти - ніщо інше, як що в серці болить.
Ти - ніщо інше, як незвіданий острів.
Ти - ніщо інше, як солодкий полин.
Я - ніщо інше, як просто здалася.
Я - ніщо інше, як зі свята втекла.
Я - ніщо інше, як була й не збулася.
Я - нішо інше, як у серці стріла.
Ми - ніщо інше, як марево ночі.
Ми - ніщо інше, як фантазії гра.
Ми - ніщо інше, як щось очі лоскоче.
Ми - ніщо інше, як того, що нема. (16.07.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437660
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.07.2013
Після смерті ніхто не бажає залишитись тінями:
Ні старець, ні багач, не знайдеш там когось й з дітвори.
Хтось благатиме в неба пощади, завісившись віями.
Ну а ким після смерті з тобою залишимось ми?
Варіантів багато, єдиного ж важко дібрати.
Досипати не буду, я висплюсь деінде мабуть...
Лиш подумай: ти ж зможеш податись в солдати,
А мені доведеться тобі супротивницей буть.
А ще спробувать можна по смерті лишитися байкою,
Чи неточним приблизно-непевним поцІлом в мішень...
Ну, а ти б працював у театрі. Й добірною лайкою
Покривав би акторів. Усіх. Окрім мене лишень.
Що акторка із мене - нездібна занадто, - я знаю,
Та кому ж у житті удалось вберегтись помилок?
Час на пошук себе у майбутньому швидко спливає,
Відчуваєш чи ні, як по спинах пробіг холодок?
Режисер ти чудовий, а воїн ще кращий, - то правда.
Й ці всі оди тобі ще співати мені до снаги...
Зараз пройдемо тести й себе у минулому знайдем;
Тільки ким у майбутньому вдвох все ж полишимось ми?.. (10.06.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2013
Замерзлі "котики" уже не дивина.
Вже скоро й вишні вродяться під снігом.
Та, щоб не сталося, кохатиме вона,
А він мовчатиме. Ви, милі, несміливі...
У лісі проліски сміливі зацвітають,
Червоні вишні замерзають попід снігом,
Вона говорить: "Щастя - це кохати".
А він мовчить, малюючи між вікон.
Їх кіт нявчить, бо "котики" замерзли.
Чи жаль рідні, чи дума про своє?
Та як дівча з котом засне у креслі,
юнак у неї поцілунок забере.
Цей поцілунок і тихесеньке "Кохаю".
Чи щось приснилося мені, я не збагну...
Ну, а "коти" на вербах зовсім вже відтали,
і вишням час цвісти вже у саду...
Це, мабуть, сон. Чи марення? Не знаю.
"Котів" нема. Уже відців й бузок.
Та як не прикро... досі я кохаю.
У медальйоні твоє фото й образок.
(26.05.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427920
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.05.2013
"Як хочеш миру, то готуйся до війни", -
у нас життя до прикрості подвійне.
Всі мрії розіб'ються. Так, вони
людині друзі досить ненадійні.
Готуй війну: дешевих кардиналів,
як шахи, підставляй до мене в бій.
А білих прапорів не буде. Ці сигнали
я пофарбую у червоний. Отже, стій...
Капель крові стає все голосніше.
Я ж, руки відмиваючи, мовчу.
Ти знаєш, в тебе очі стали глибші?
Це буде надцікаво глядачу.
Війна - не тітка. Не сестра, не сваха.
Та без дзвінка приходить, без вітань.
Мене сьогодні відведуть на страту,
але не ти, будь ласка, убивай.
"Готуйся до війни, як хочеш миру", -
подвійності у нас - не позичать.
Я буду жить? Або хоча б ці мрії
Залишаться в твоїх думках блукать? (22.05.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426697
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.05.2013
[b]Тим, хто говорить за спиною[/b]
Не пиши про мене, чуєш? Не пиши.
Істини ж моєї ти не знаєш.
Я складатиму прострочені вірші.
Все одно мене ти не читаєш.
Не дивись на мене, чуєш? Не дивись.
Погляд мій нічого не розкаже.
Я летіти хочу в синю вись,
Та в посадці мені небеса відкажуть.
Не глузуй із мене, чуєш? Не глузуй.
Обговорювать мене не маєш права.
Я навколо себе звожу мур...
Не достукаєшся. Пізно. Ниють рани. (21.05.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426447
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.05.2013
[b]Не знаю, чи вже треба зазначати та все ж...
Пані Бондаренко присвячується. [/b]
Хоч щоб не відбулось у нашім світі,
Ми, сестро, із тобою дуже схожі.
Можливо, десь отам ми іще діти,
Заплутані в бітах Доміно-Лочі;
Можливо, ми вже виросли з дитинства,
Всі іграшки закинувши до шафи;
І дуже часто прагнем самовбивства,
Напившись «під зав’язку» тої кави.
Застрягли ми, мабуть. Посередині.
Тут б’ється серце, та побили душу.
І так манливо торкнувшись бантини,
Я дбать про тебе, сестро, таки мушу.
Кохання б’ється. Та синці лишає.
Але по-різному ми, сестро, програєм.
Твоя душа незламана злітає.
Моя ж поранення лиш ліками заллє.
Ми, сестро, схожі… Так, теоретично…
Бо в нас на двох з тобою – два крила.
Але в тобі свобода – дещо феєричне,
а я? Я так. Звичайно ще жива.
В твоїй поезії напрочуд все прозоро:
Ти пишеш щиро, чисто й без прикрас.
Я так не вмію. Бо ховаюсь знову
В вуаль метафор і крилатих фраз.
Але до болю схожі, сестро, ми з тобою,
Негоже, знаєм, жить нам у страху.
Нікому не здамося ми без бою,
Хоч щоб не трапилось на нашому шляху! (20.05.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426206
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.05.2013
О, Господи! Як я тебе любила...
Дияволе! І досі ще люблю.
Це щира звичка. Звичка незрадлива.
Я нею собі ліжко застелю.
Вона лоскотна, ніжна і тендітна.
До шкіри лине, наче до душі.
О Господи! Та я ж іще дитина...
Дияволе! Але не старший ти.
О Господи! Оця любов задушить...
Дияволе! І вкотре воскресить.
Примара прийде з піснею. Зворушить.
А я тобі писатиму листи...
Листи несправжні, тихі, емоційні,
Що безвісти в блокнотах пропадуть.
О Господи! Ці почуття шкідливі...
Дияволе! Я з ними хочу буть.
О Господи! Це не любов, а кара...
Дияволе! Її лишу собі.
І котрий за рахунком вже лист марний
я завершаю підписом "Тобі"... (12.05.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424229
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.05.2013
"Самотнім добре - жодної розлуки"...
Велична Ліно, ти, на жаль, не права.
Ми час від часу опускаєм руки,
і час від часу крила розправляєм.
Нема розлук. І зустрічей немає.
Все прийде з часом, вірим, врешті-решт.
Але до розуму серденько промовляє:
"Самим-то добре. Краще разом все ж..."
Та ця свобода, норовлива пташка,
у клітку не дається, все втіка.
Чи легко одиноким? Ні, їм тяжко.
За тишу в серці важче нош нема.
"Самотнім добре - жодної розлуки"...
І ніби правда, а немов і фальш.
Десь в голові звучать тривожні звуки,
там розум в серця викрада карт-бланш. (02.05.2013)
* "Самотнім добре - жодної розлуки" (с) Ліна Костенко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2013
Поглянь, навкруг усе цвіте,
й моя любов не гасне.
І день мине, і ніч мине,
а ми - в полоні часу.
Другі в полоні ніжних трав,
в них почуття сміливі.
А ти... чи ти мене кохав?
До болю незрадливо?
Тобі й до тебе - я уся,
й хоч на очах омана...
Я вкотре буду воскресать,
ти ж залікуєш рани.
Я знов дійшла до рубежу,
де, знав?, ростуть черешні...
Тебе сюди я принаджу
варенням з них нарешті. (02.05.2013)
* Жіночі варіації на тему вірша Миколи Гриценка "Прослав себе, прослав мене" (http://www.dotyk.in.ua/grytsenko_m.html)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422388
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.05.2013
Від нього ніколи парфумом жіночим не пахло.
Чужої помади на шиї не бачила я.
Та бУли, я знаю, у нього найкращі коханки,
Я вчора уранці з останньою каву пила.
Вона усміхалась: привітная, щира, відверта;
Казала: «Марія. Як Матір Пречистую звуть…»
А я все міцніше стискала в руці револьвера:
Як же вирішить, скільки потрібно їй пуль?
Як завжди пунктуальний, він приїхав додому учасно.
А я тут – не сама, бо ж хотілось зробити сюрприз.
"В нашім ліжку сьогодні на тебе чекають контрасти:
Мертва дівка і кава. От тільки солодка. Без сліз.
Розкажи, я не знаю, - про Ольгу, про Віку й Тетяну?
Може я пропустила ще котрусь з твоїх отих хвойд?
Я тобі відомстила. І хоч помста з гірчицею страва,
Але краще з усього смакує в тобі мій патрон".
Ні надії на втечу. Не забракне на постріл повітря.
І багряні краплини стечуть по спітнілім чолі.
"Ти був правим, коханий, - бо я дещо таки божевільна,
Та тебе вже нема. То ж ти спробуй, оце доведи…" (23.04.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2013
Якась сумна з тобою в нас весна.
На дворі сніжить березень зрадливий.
Що на сніданок? Кава знов міцна?
Не захопися нею. Це шкідливо.
Жорстокий сніг порошить сонцю очі.
І ти ідеш від весни. Чи втікаєш?
Поговори зі мною ще посеред ночі...
Не можеш? Чи не хочеш? Сам не знаєш.
Смеркає швидко. Лютий знов вертає.
Хтось усмішки хова в свою залізу.
Ти завтра, знаю, в Бостон вилітаєш.
А я чекати весну тут залишусь.
Квитки в барсетці. Час уже прощатись.
Цнотливий доторк до щоки. Все вірно.
Тобі сюди недоля більш вертатись.
Й мені недоля більше в тобі гинуть.
В аеропорті проводжатиме Вона.
А я скраєчку. Де ніхто не знайде.
Якась сумна з тобою в нас весна.
Сумна, мабуть, бо в нас вона - остання. (03.03.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2013
Вас так ніхто не любить. Я одна.
Я вас люблю, як подих сонця квіти.
Любов моя в душі моїй кона,
бо я мовчу. А дні біжать мов діти.
Говорить все навколо лиш про вас;
Ламаються годинники і люди.
За вами я - в Сибір, і на Кавказ,
Моя любов летить за вами всюди.
Мовчіть. І гляньте ж-бо, - німа,
У вашім голосі розтанула під ранок.
Я вас люблю, як перший сніг зима,
І як художник любить світ без рамок. (23.02.2013)
* Намагаючись бути схожою на М. Вінграновського.
http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=15814
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403648
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.02.2013
Вибач, я сьогодні трохи п’яна.
Вибач, бо сьогодні я люблю.
Вибач, я не та, що так кохана.
Вибач, бо цілунок я вкраду.
Вибач, що лише сьогодні кАжу:
«Вибач. За усе, що відбулось».
Вибач, я вину свою загладжу.
Вибач, усміхнутись не вдалось.
Вибач, що пишу тобі ізнову.
Вибач, то не я. Все алкоголь.
Вибач. Ти її чекаєш, тую долю.
Вибач. Через мене ж не знайшов.
Вибач, я сьогодні трохи п’яна.
Вибач, пити не бажаю я сама.
Вибач… То коньяк… і я палала.
Вибач, що не впив мене. До дна. (19.02.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402359
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.02.2013
А у неї знову телефон в руках,
і палають очі, мов вогні ялинки.
А у неї присмак досі на вустах
вчорашніх бесід... "Ех, ну ще б хвилинку!"
А у неї в голові лише кохання,
і емоції весь розум витісняють.
А у неї у душі нове повстання -
різні страхи її лати пробивають.
А у неї вариться на кухні кава в турці,
як смакує пісні солов'їні вранці.
А у неї зустріч знов на думці...
Та чи варто бачитись коханцям?.. (08.02.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400479
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.02.2013
м. Суми з вікна універу присвячується
Я дивлюсь на промислове місто:
Багатоповерхівки та авто.
Люди у юрбі, строкатій, тісній,
вдягнені в однакові пальто.
Я дивлюся у вікно і обираю:
бути науковцем чи митцем?
У двигуннім шумі повертаюсь
до прогресу не спиною, а лицем.
Я дивлюся в монітор нетбуку.
Поруч же - чорнила і перо.
А на вулицях, під німбами самбуки,
янголи, обпалені тавро.
Я дивлюсь на промислове місто:
банки, магазини та метро.
У крамницях люди під акорди твісту
продають останнє з душ добро. (01.02.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
А мати вкотре проводжатиме
Очима - потяг, а душею - доньку.
"Скоріше повертайся, я чекатиму".
А сльози на очах танцюють польку.
А донька вкотре з дому від'їжджатиме.
В вагоні тілом, а душею - вдома.
"Не знаю, чи приїду не вік-енд. Не обіцятиму".
Гудки у трубці. Й неймовірна втома.
А мати у порожній дім ізнов вертається.
На серці важко, а у думках: "Де ж?"
"Ти набери мені, як в тебе все наладиться?"
І сонце яскравіш засвітить від "Авжеж".
А доньку - в гуртожИтку. Час навчання.
Та їй одразу легше - поруч друзі.
"Та я читаю, мам! Яке ще тут кохання?"
Душа ж летить десь по зустрічній смузі.
"Привіт, маленька! Як у тебе справи?"
"Мені ж вже вісімнадцять, мам! Все добре".
"Ти приїжджай скоріше, адже я чекатиму..."
"Відчиниш двері, мамо? Я вже поруч". (20.01.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013