| Сторінки (2/157): | « | 1 2 | » |
Завдячуючи Adele
Для неї плед пахнув російською мовою
І місія Скайфол була нездійсненна.
Вона завжди людей зачіпала розмовою,
бо душа її в кожному слові натхненна.
Не мала ця дівчина зобов’язань й вагань,
Лише голосніш умикала Бумбокс.
На майбутнє у неї – зі сто сподівань,
Й пріоритету нема. Отакий парадокс.
Вона змінює ритми, міняє думки.
І місцезнаходження щораз в неї різне.
А я слухаю вкотре протяжні гудки,
Які входять у серце з стукотом грізним.
Вона завжди шукала схожості наші,
І «Дякую» мовила за те, що я поруч.
А ще вона любить казать слово «завше».
І вірші читать. Що напише власноруч.
Адель у навушниках. Координати скайфолу.
І дівчина з прізвиськом суперагента…
Я вірю, врятуєш. Й падіння додолу
Для мене укотре… стає нездійсненним. (17.01.13)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393858
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.01.2013
Вона потрапила в лікарню
І вимкнула свій телефон.
А він потягував "Мікадо"
Та мав писати фейлетон.
Вона в лікарні вже два тижні,
Їй подруга новини шле.
А він з акторкой незаміжньой
ммм… обдумує нове есе.
Вона іде вже на поправку,
І попиває свій "КолдФлю".
А він, не витримавши правки,
Порвав на клапті інтерв’ю.
Вона сьогодні – вже додому,
Там мама смажить їй омлет.
А він, смакуючи "Корону",
Створив в полоні муз памфлет.
Вона не схожа більш на фею,
Хоч крила має, як гра Ліст.
Та він, на жаль, не зна про неї.
Йому начхать. Він – журналіст. (16.01.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2013
Години із третьої раннього ранку
Чека когось пес на старім полустанку.
Ні рельсів, ні шпал вже давно там нема,
Лишилась лиш вірність, щира й німа.
Нема в нього пейджера і телефону,
Та йде пес на станцію. Знову і знову.
І вчора, й сьогодні він друга чекає.
Що той вже не прийде, щеня ще не знає.
Завершить історію уже б тут і варто,
Та доля із нами грать любить у жарти:
Ранку одного відкрилися двері –
Від пса незнайомцю враз погляд відвертий.
«Ти чий? Як ся маєш? А як тебе звати?», -
Старий дідуган ніби став сповідати.
«Собака кусачою й справді буває?»
А пес що робити в момент цей – не знає.
І лащиться, й гавкає пес той на нього.
Ставлення гарне - для нього щось нове.
«Ну ж бо, собако, на мене не сердься!
В тобі добра більше, ніж в людському серці».
… Якось притерлись, пригрілись і звикли, -
Старий дідуган і пес незавидний.
Та доля знов грається: й раннього ранку
Пес плаче за другом на старім полустанку.
Це дружба чи вірність? Різниця велика!
А хтось цуценят забива черевиком…
Чим людей знаю краще, - упевнююсь знову,
Що краще з звірима дружити. Їй-Богу. (10.01.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2013
Розриває мене щось. На клапті.
На стрічки. На нитки. Наче ширму.
Тебе хтось вже навчив не кохати.
Мене хтось вже навчив, що зашию.
Щось ізнову шарпа мою душу.
Моє серце. Мій розум. В деталях.
Ти кохати когось знову мусиш.
Я по комусь страждатиму в далях.
Десь полишаться з мене частини.
Тут талан, там кохання. Ет, жарти!
Хоч й колись тебе й навчать, як шити.
Та мене вже не буде. Не варто. (05.01.2013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2013
А в мене знову на колінах кішка.
Хоч настрою нема - вона мурчить.
Не ловить чомусь МТС-у вишка
і смс моя до тебе не летить.
І знову кішка лащиться: "Пограйся!
Почухай-но за вушком, знов і знов!"
А я, як завше, десь програла щастя.
Квиток для лотереї - за вікном.
А кішці все не йметься: "Здайся, ну ж бо!
Погладь мене і, врешті, усміхнись!"
Та я комусь зіграю добру службу,
розбивши телефон... Се ж добра вість!
Та не дає сьогодні спокою ця кішка:
І плакать не дозволить, й втримать зла.
У мене десь лишилось з двадцять фішок,
і недоламаного четверть ще крила.
Уже традиція: ця кішка на колінах,
Муркоче, пеститься і бачить дивні сни.
Тепер я знаю: ти - іще дитина.
А я - не ти. А я, на жаль... не ти. (05.01.1013)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2013
Давай з тобою просто потанцюєм?
Без будь-яких бажань і зобов'язань.
А зранку вдвох ми знову повоюєм,
А потім білий прапор. Я твій в'язень.
Даруй же хоч сьогодні мені танець!
Пливти не важко в ніжнім морі звуку...
Не бійся чоловіка, мій коханцю,
він у відрядженні. Тож стисни мою руку.
Будь у цей вечір справжнім кавалером!
Адже так легко дарувати мені свято.
А те, що ми попалися ліфтеру...
Не бійся, не розкаже... То мій тато.
Хоча б в цю ніч побудь зі мною ніжним!
Забудь про жінку, про роботу і коньяк.
Я знаю, вранці слід наш стане сніжним,
коли погоді твій набридне Кадиллак.
То буде завтра. Вранці. Перше січня.
Втечеш додому, там, де жінка, син.
Та я молюсь, щоб вечір став цей вічним,
бо лише в танці ти навіки мій... (20.12.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2012
Чого чекать в Новому році?
Чи кінця світу? Вже пройшов.
Чи виборів? Так не на носі...
А щастя хтось із вас знайшов?
Чого чекать в Новому році?
Взаємності чи, б пак, тепла?
Але ж почуть на кожнім кроці
ми можем: "Це - лиш на свята".
Чого чекать в Новому році?
Хотілось б радісний мотив.
Та виконавці трохи в шоці,
продюсер їм не заплатив.
Чого чекать в Новому році?
Й хоч важко жить на два крила,
та мерзлі пташки в водостоці
розказують нам про дива.
Чого чекать в Новому році?
Повірте, я не хочу знать...
Ми всі комусь більмо на оці,
та всім нам хочеться кохать. (29.12.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2012
Строк відбувала ваза з цукерками,
їй шили діло - спокуса і гріх.
Мовляв, постраждалу пані Скатеркіну
від шоколаду вже більше не відмить.
Ваза з цукерками плаче і божиться:
"Не злочини це, а робота моя!"
Адвокат, пані Супниця, нині тривожиться,
бо клієнтка від страху сама не своя.
Прокурор, пан Персіл, не йме віри нікому,
шоколад невідіпрано, й сенсу нема:
"Звинувачена винна! Це видно й сліпому!
Не втримала цукерок, тож лінива вона!"
Не витримує ваза, на сльози зривається:
"Прокуроре, помилуйте, що ж за слова?
В мене серце крихке, і фарфор розбивається,
коли чує неправду братіЯ судова!
І за віщо мене, безталанну, ви судите?
Шоколад на скатерці? Хазяйчин то син!
Рук я не маю... Чи ви мені купите?
Щоб повісить на мене й як помер Апельсин?"
"А ну мовчки в суді! Тишу, будь ласка!", -
просить суддя, мудрий пан Клавесин.
"В чому винна вона, я чекаю пояснень!
За те, що вчинив розбишака Максим?"
"Пане судде..." "Я не бажаю вас чути,
відрікаюсь знайомства із вами, Персіл.
А засуджена може про кару забути
й повертатися знову на місце, на стіл"...
Так судили повнісіньку вазу з цукерками,
якій шили діло - спокусу і гріх.
Як ви бачите, іноді зовсім нелегко-то
оправдання отримать і серед своїх (29.12.12)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
Від щирих слів потрібно прокидатись,
від ніжності, турботи і тепла,
від лоскоту, що просить тебе здатись,
і від тяжіння, що так зв'язує тіла.
Від аромату кави треба прокидатись,
від муркоту ще сплячого кота,
від почуття, що час вже цілуватись,
і від присутності твоєї. Не сама ж.
Від шепоту потрбіно прокидатись,
від співу пташок в ледь прочиненім вікні,
від голосу, що змушує озватись,
питаючи: "Ти спиш?" "Ні, рідний, ні..."
Від щирих слів потрібно прокидатись,
від перших сонця променів в серцях,
від необхідності за ковдру позмагатись,
й від звички прасувати комірця.
Від справ буденних треба прокидатись,
від прагнення коханому вгодить,
від необхідності ним довго милуватись
і роздумів... Як можна не любить? (29.12.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2012
Замерзли хрущі на шевченківських вишнях,
Й до Вкраїни Сосюрі вже діла нема.
Ще Ліна Костенко про неї щось пише,
а інші сховались. Холодна ж доба.
Поетів в нас мало. Талантів - ще менше,
і мерзнуть шевченківські милі хрущі.
"Гей, люди, із віршами ж дихати легше!"
І тиша. Стоїть в чорноблідлім плащі.
Хрущики мерзнуть, злітають додолу,
і труситься вишня. За нею - весь сад.
Нічний кабальєро стрибає ж в гондолу,
й везе українство у прірву, назад.
Заповіти лишили, а сами пощезли;
тут - хвилі, там - весла. Жить хочеш - пливи.
Й куди Україну сьогодні занесло?
Й не пекло ж-то ніби, й не райські сади...
Хрущі все ж літають. Шевченківські вишні
чекають весни. І від сонця тепла.
Як Ліна Костенко про долю ще пише, -
Вкраїна говорить, вона - не німа. (25.12.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
Я сьогодні загадаю лиш єдине бажання:
Щоб тобі було добре в усьому і скрізь,
Щоб жило і цвіло біля тебе кохання,
Щоби личко твоє не вмивалось від сліз.
Я бажати продовжу, хоча мить і минула:
Хай найлегшим у тебе завжди буде життя,
Хай про мене тобі нагадає примула,
Хай ще довго всі чують твого серця биття.
Я сьогодні загадаю лиш єдине бажання,
І щезну одразу, аби ти не збагнув,
Що я завжди була із тобою в мовчанні.
Всі мовчіть, я з собою беру таїну… (12.12.12)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388029
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.12.2012
Понавигадують різних фантазій,
І ще досі вірять у сни.
Вам же ні на що більше спиратись,
Окрім лиш як на мрійки свої.
Ви щось бачите там, де не треба,
Там, де «чОгось» цього та й нема.
Під єдиним же ходимо небом,
Але вам, бачте, краще видать.
Незалежні від власних амбіцій,
Та у вигадках взяті в полон…
Не створити вже нам коаліцій,
Кожен піде у свій бурелом.
Незагострені погляди, ввічливі,
Хоча бачу посмішку в них.
Нащо казку дитячу калічите,
Як не знаєте правдонь моїх?
В лімітованім світі абстракцій…
Якось звикли, отак і живем.
Не зробити нам звідси міграцій.
Що ж, шкода. На добраніч, мігрень. (12.12.12)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2012
"Вже досить не ходить тобі на пари",-
говориш ти, цілуючи мене.
Я розумію - хоч слова і гарні,
але порада мої вуха обмине.
"Вже досить ранком ніжиться у ліжку", -
говориш ти, із жарту сміючись.
Я розумію і, лишившись книжки,
у плед горнусь, дарований колись.
"Вже досить той будильник вимикати", -
говориш ти, наспівуючи вальс.
Я попрошу ще п'ять хвилинок зачекати
й почую ніжне: "Все, мадам, для вас".
"Вже досить бігати у літніх босоніжках", -
говориш ти у тоні "схаменись".
Я ж, по-дитячому заплигнувши на ліжко,
цілунком попрохаю: "Зупинись!"
"Вже досить не ходить тобі на пари", -
говориш ти, доходячи до шепоту.
Я розумію все ж, що слухать марно,
і залишаюся з тобою, рідний трепете... (04.12.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387777
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.12.2012
Їй так необхідний доторк.
І сила його німа.
Тоді щоб, як він стане гордим,
вона б поступилась сама.
Їй так необхідна ніжність
І віра сильна твоя.
Не плакать, якби він хвалився,
що постіль не з нею м'яка.
Їй так необхідна сила
І докір очей чужих.
Щоб більше вона не хотіла
вказівок отримати злих.
Їй так необхідний погляд
І справжня щира любов.
Тоді щоб, як він буде поряд,
вона не шукала б обмов.
Їй так необхідна ласка
Й відчинена настіж душа.
Аби ж, як закінчиться казка,
вона б мала куди вирушать. (04.02.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387694
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.12.2012
Ми з тобою спілкуємось мовою тіла, -
Не так важко вивчить. Нелегко знайти
того, розуміючого, з ким би хотіла
як найчастіше тет-а-тет говорить.
Пристрасний дотик й терпкий поцілунок.
В карооких озерцях не бачу вагань.
Ми робимо спроби, шукаєм гатунок
і тонемо вдвох у глибинах бажань.
Ми з тобою говоримо мовою тіла.
Та хіба тут важливо про щось говорить?
До зап'ястя відчую доторк сміливий,
ідучи за тобою в небесну блакить. (02.12.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387691
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.12.2012
Ми живемо, кохаєм, розпадаємось іскрами,
забуваємось в сяйві даремних думок.
Обмінятися б швидко записками стислими
і згоріти вогнями чужих перемог.
Ми живемо, мудруєм, лишаємо сльози,
скитаємось в світі безбарвних облич.
Поранивши вірші, стікаємо прозою...
Така от я справжня. Нумо ж, полиш!
Ми живемо, не бачим, шукаємо правду,
лишившись мальками у річках без дна.
На коханих не можна лишать копірайти,
бо так легко ж за зраду помститься жона.
Ми лишались, летіли, розсипались іскрами,
На прощання лишивши стонадцять зірок.
Я колись повернусь. І цукерками кислими
усе ж навчу тебе обійтись помилок. (02.12.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387388
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.12.2012
Наче кинутий кусінь хліба собаці
мені вдарило в душу нещире "Привіт".
Я давно зруйнувала рожеві палаци,
хоч рушать й не хотілось стабільних орбіт.
Ми з тобою - ніким одне одному стали,
і сльозинка летить на тканину пальта.
Ще з півроку кохання між нас гартувалось,
а потім все щезло. Наївність свята...
Й мимоходом не бачимось, ховаємо погляд,
бо яке ж спілкування? "Нас" більше нема.
Та я ще пам'ятаю тепло твоє поряд.
Воно так необхідне, як приходить зима.
Комірець піднімаю, шаленіє ж-бо вітер,
зігрітись не важко. Та не хочу сама.
Заходь хоч колись на спільний той цвинтар,
де похована мовчки наша постіль німа.
Я без тебе врятуюсь, можеш й далі мовчати.
Одиначкою осінь цю ж якось пройшла.
Попрохаю єдине: якщо будем стрічатись,
привітайся зі мною. Бо так хоче душа... (25.11.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2012
Коли б запланували кінець світу,
я б свою душу відпустила в пляс:
і якось швидко я б забула про освіту,
і зовсім би не думала про час;
Я б розказала мамі про усі неправди,
і на питання друзям я б відповіла.
А в ювелірці вибрала б смарагди,
й багато грошей за коштовність віддала б;
Можливо, я сказала б, що кохаю,
можливо, - замовчала б навіки.
А потім банк побігла б грабувати,
читаючи послання від Луки.
От був би кінець світу: стала б горда,
залишилась без друзів би, одна.
А потім б напилася, як потвора,
й нікому б не призналась, що пила.
Ще може я побігала б в калюжах
та з парашутом стрибнути змогла б,
із легкістю б побачила байдужих
й в суперечках би усіх перемогла.
Я б розказала ще багато мрій. По алфавіту.
Та щось їх здійснення поки що не видать
Ізнов нас надурили з кінцем світу...
Й коли вони розучаться брехать? (21.12.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2012
Зухвалість, впертість, амбіційність...
Що ще розкаже нам ім'я?
Твою несправжню емоційність
не оцінила вся "сім'я".
Ти як віслюк - завжди уперта,
примару любиш знов і знов.
Була хоч раз колись відверта?
А, так... Тобі ж не до розмов!
Зухвала... Вкотре гнеш ту кирпу
та й залишаєшся сама.
Несправжні сльози швидко витри,
щось не вража акторська гра...
Осліпла я, та Бог все бачить:
"гостей" давно час виганять.
Мале дитя без мами плаче,
а в ній - всі пристрасті горять.
Ну, а в тобі - гора амбіцій
(на "еппли" мода відійшла).
Хоча ж тобі - не до традицій....
Ти ж за "коханою" пішла... /12.06.2012/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386492
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.12.2012
Докору запах гірчичний
Я щойно відчула у сні.
Недомовку нашу одвічну
ти присвячуєш вкотре мені.
Я ненавиджу запах алоє,
а ти знову купив цей шампунь.
І нехай нас допоки ще двоє,
та не дано нам разом заснуть.
У солодкому дня ароматі
відчуваю себе на війні.
Ти ж розжовуєш, ніби маляті,
чому правий ти, а я - ні.
Аромат знайомий гірчичний...
Невже це Шанель номер п*ять?
Й хто вважає його еротичним?
Ти гірчицю не міг б передать? (07.10.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2012
Ти знов мені сьогодні скажеш:
"До ранку можеш не чекать".
На жаль, оцим уже не вразиш,
я звикла поночі блукать.
Блукать за тим червоним "Фордом",
що розітнув мої мости,
з яким, вражаючим акордом,
в моє життя заїхав ти.
Ти знову граєш першу скрипку,
а я ж хотіла стати альтом...
Піймавши ж золотую рибку,
ти загадав політ на Мальту.
Я йду за гордим вченим паном,
який тримав мене у клітці,
який, з зарядженим наганом,
подарував тілам по мітці.
Ти ще не раз мені повториш:
"До ранку можеш не чекать".
Та більше нонсенсу не створиш,
я встигла вже придбати альт... (28.09.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2012
Лимонный пудинг ты готовил мне вчера,
а я сидела молча, улыбалась.
Тихонько понимая, что пора,
я уходила по-английски, не прощаясь.
В двадцатый раз я сбрасываю вызов,
вновь муж меня не обнаружит дома.
А помнишь, обещал он мне сюрпризы?
Но мы с тобою были уж знакомы...
Я снова укрываюсь от ответа...
А ты срываешь простынь. Невзначай.
Лимонный пудинг, кофе на рассвете.
Ты, жаль, не помнишь, я хотела чай.
Приходит месседж: "Зая, где ты? С кем ты?"
А я бессовестно прижмусь к твоим губам.
Что ж, завтра все рекламные агенты
разделят мою совесть пополам.
Лимонный пудинг ты готовил мне вчера,
а я в руках вертела то колечко...
Тихонько понимая, что пора,
я вновь ушла, разбив твое сердечко. (22.09.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385556
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 17.12.2012
Вона, здалось, носила квіти у волоссі,
а потім розривалась, як наднова.
Поговорити з ним на повному серйозі
їй не дано. Та й не про теє мова...
Вона, здалося, довго ним хворіла.
І "Колдрекс" апельсиновий із чашки
вона пила. Аж доки не зігріла
свої тендітні руки-крила. Пташка...
Вона, здавалось, до усіх байдужа...
А два білети, що лежать у синій теці -
її реальність. Й досі ще нездужа
вона летить назустріч небезпеці.
Вона, здається, знов Бумбокс ввімкнула?
Її коханню-ж бо до ранку не дожить.
В пальтечко жовте осінь всіх вдягнула...
В волоссі, жаль, та квітів не полить. (22.09.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012
Підкинув ти задачку не з полегшених:
"А що, якби жила ти в сорок першому?
Чи вижила б в самотності і криках,
Ходивши лиш в єдиних черевиках?
Сльозливо дивлячись на мамине страждання,
Змогла б ти вкотре думать про кохання?
А чи б здала мене за зайвий кусок пайки,
віддавши німцям "серце" під жорсткі нагайки?"
А я сміялась. Якось гордо й незавершено:
"З тобою важче буть, аніж у сорок першому.
В мені собі ти дозволяєш сумніватися...
О так, брутальний, знаєш, як знущатися!
Зрівняв кохання наше із їди пакунком?
Воно прокисло, вже не першого гатунку...
Та я б мовчала. Хай би й був Ти катом!
Бо... все ж ти свій! Коханий, друже, брате...
Від всіх я спробувала бути незалежною,
та твоя воля наді мною є безмежною.
Якби сказав ідти у розвідку - пішла б,
тобі б на вірність присягнутися змогла.
Я б вижила, не захливнувшись димом.
Згубила б німцям радісну картину...
Ну, а коли вже і померти довелося,
Моє кохання б із степами ізплелося.
А рідну матір, рідну землю я не зраджу", -
відповідаю далі, доки речі гладжу.
Розмова, любий, досі не завершена:
"А що, як би ти жив у сорок першому?.." (07.09.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2012
Я витрачаю гроші всі на "Амаретто",
а потім з пляшкою проводжу вечори.
В твоїм житті не більше я, ніж нетто,
і не змінити вже у нім моєй ваги.
Мені так зараз необхідні сигарети...
Бач, я й забула, що вже більше не палю!
В твоїм житті не більше я, ніж нетто.
Хворію... Та вже більше не люблю.
А про кохання утирай наївній Греті,
з німецькой в тебе ж ніби все гаразд?
А я ж в твоїм житті завбільшки з нетто,
та за кілометр бачу твій жахливий фарс.
Я ще не раз торкнусь у танці кастан'єти,
а потім губ моїх торкне гірке вино.
Ти ж у моїм житті не більш, ніж нетто.
Прощання знову? Й знову ми ніхто... (06.08.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2012
Я ненавиділа завжди сливовий джем.
А ти його обожнював. До болю.
Так, я терпіла той сердечний щем,
що вартий досі ще мені свободи.
Не раз приходив ти від неї п*яним,
в дурмані від парфумів з мигдалем.
Пізніше запах став оцей різдвяним.
От чорт! Я б краще вже терпіла джем!
Раз по раз не знайти тебе у місті.
Далеко якось. І замовкнув телефон.
А я в лікарні: тисне щось за двісті.
Та не тривожитиму я твій ніжний сон.
Прокинешся одної ночі з криком,
та поруч її більше не знайдеш.
Втекла у тишу. Лише кіт кахика.
Ти ж - біля мене на коліна упадеш.
Та більше не підходитиму близько.
Пересторога лікарів, бо ж алерген
в тобі самому. Хай вже інша кицька
тобі на блюдечку приносить з сливи джем. (20.07.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2012
І знов Бумбокс розказує про душу,
в якій вже все отерпло від жалю.
Цій душеньці ніщо не допоможе,
хіба що лиш зеленкою заллю.
І чорний посуд, і поблідлі лиця, -
це все вже віддавна втрачає сенс.
Не знаю, що йому сьогодні сниться:
чи гордий лебідь, чи побитий пес?
Та знов скавчить ота душевна рана,
що пластирем закрита навмання.
Не виїсть йод оту кохання ману,
що зсередини мене "повністю лама".
Замало сенсу й так багато болю.
Це в кожного в житті подібна гра?
Десь антисептик мій подівсь. Від гною,
який так щедро виробля моя душа. (20.07.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2012
Її тіло носило запах терпкого яблука.
Такий же абсурдний, як й її почуття;
Символ ненависті? Та вона вже не плакала,
Хоч і впився цей запах їй надовго в життя.
Її тіло давно вже йому не належало.
Вона – не прислуга, та й він вже не пан.
Але запах парфумів! Вона ніби стежила,
Щоб вони не скінчились… Берегла, як Коран.
Оксамит її тіла вже заслуга косметики,
Але він знову з нею, зачарований чимсь,
Дарує цукерки, прикраси, букетики…
І парфуми «Green Apple», наче той супер-приз!
Її подих так ніжно пахне лікером.
Чи то наче вишня? А може киш-миш?
Цівочка почерку її на папері.
Та прощання із нею ти не скоро здійсниш.
Вона вкотре відчинить настіж всі вікна,
І той запах шалений, літній вже скрізь…
А вона… вже не та, якась дама… осіння.
Уже яблуко стигле. Тож й не втримати сліз…
Її сльози запахли солоністю моря,
Середземного й Чорного каламутячи гладь.
А вона, все збираючи краплі в долоню,
На парфуми цей запах прагла віддать.
Її тіло носило запах терпкого яблука.
Такий же абсурдний, як й її почуття;
З присмаком моря, коли вона плакала,
Із присмаком суму, як пішла в небуття. (05. 07. 2012.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2012
Ти вкотре тихо-тихо засмієшся,
Довіриш душу, - не пусті слова.
І мрія ангелів по світу розіллється,
як пролуна молитва вікова.
Ти бісенят на волю рідко випускаєш,
Вони тримають у собі правдивий гнів.
Та вірний шлях, на щастя, обираєш
і вкотре чуєш переможний гімн.
На бунт збираєш щирих безнадійниць,
апелювали що в театрі партизан.
Бо час уже ховатись за куліси
і не пустить птахів в ворожий стан.
Ти вже давно знайшла нові турботи,
І ангелу твоєму не заснуть.
Лише як вступиш у життя широке,
ти спробуй справжніх друзів не забуть.
Ти вкотре тихо-тихо засмієшся,
і ніби дзвоники маленькі задзвенять.
Та в тиші... Чуєш? Як немов хтось шепче?
То янголяток крила шелестять... /24.05.2012/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384753
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.12.2012
У короткій чорній сукеночці
(заповідала як Коко Шанель)
я надішлю тобі месседжа.
Про зустріч на англійський манер.
Скажеш "Ні!"? Налякаю образою.
Хоча ж знаю, ти не з боязких.
Скажеш "Так!"? Не здивуюся, вражена.
Не забув ще цілунків терпких.
Ми з тобою не будем вітатися,
й без прощання розійдемся знов.
Нам же нічого більше боятися,
розчинилася в крові любов.
То можливо було лише екстазі,
та вже зараз різниці нема.
У короткій чорній сукеночці
я від тебе схід сонця пішла... (17.05.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2012
Білосніжні перла у чорному світі,
Поглянь-же, но, мамо, де твої діти?
Чому відпустила їх у землю ворожу?
А тепер не знатимуть спокою очі...
Кольорова темінь морок окропила,
Навіщо ж, ти, мамо, усмішку згубила?
Де тепер знайдеш радісті й спокою?
Там, де повернеш всіх дітей додому...
Несолодкі сльози зранку випиваєш,
Бо нічого, матінко, про дітей не знаєш.
Де вони поділись? Хто їх заховав?
Роздуми стражденні в тебе сон забрав...
Мариш ти майбутнім - щирим, золотим.
Та розбіглись діти, мамо, зникли наче дим.
Ти скажи одне лиш! В серці запекло...
Справжні-ото діти щезли за кордон? /28.02.2012./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2012
І чомусь у мене болить голова,
я думками тихо блукаю.
І чомусь без тебе втомилась одна,
і віддано знову чекаю.
І чомусь не легко затримати сліз,
я душу свою закриваю.
І чомусь так безліч великих валіз,
у яких я серденько сховаю.
І чомусь повітря стає наче віск,
чашу дня я до дна випиваю.
І чомусь під мірний стукіт коліс
я у тебе на руках засинаю... (17.05.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2012
А я б собі хотіла чорні очі.
Щоб ти без слів у них колись втонув.
Щоб більше не хотів втекти у Сочі.
Щоб швидше нашу правдоньку збагнув.
А я б собі хотіла чорні очі.
Мабуть такі, як у циганок в таборах.
Мабуть такі, кохання що пророчать.
Мабуть такі, що обіцяють тобі крах.
А я б собі хотіла чорні очі.
Щоб ти не спав без мене, наодинці.
Щоб ти не розбивав серця дівочі.
Щоб ти чекав на мене. На зупинці.
А я б собі хотіла чорні очі.
Бо сірі, знаєш, мені трохи остогидли.
Бо сірі, знаєш, так багато хочуть.
Бо сірі, знаю, вже й тобі набридли. (23.11.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384270
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.12.2012
Ти скажеш: "Істина - у серці",
а я з тобою знов не згоджусь.
Її ж знайдеш лиш у люстерці,
бо справжня істина - це погляд.
Єдиний справжній сірий погляд,
що так давно шука реальність,
якому ще потрібен догляд,
який щораз втрача тональність.
І навіть каро-сніжні очі,
що обпечуть і душу, й тіло,
вони теж істину пророчать.
Погодься, ти б так не зуміла.
Ми маєм істину й в єднанні,
де біс і ангел повсякчас,
забувши про чужі страждання,
несуть комусь ту "veritas".
Не істина, а вільний погляд,
Той дикий, владний і... безвладний.
Який порушить твій світогляд
і подарує нам безправ'я.
Ти скажеш: "Істина - у серці",
а я, дозволь, посперечаюсь.
В очах вона. В цих дивних скельцях.
Якого ж кольору? Вагаюсь. (15.11.2012)
(Репліки зі своєрідного "діалогу" з Аліною Бондаренко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384024
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.12.2012
Він - істина. Не сперечайсь, не варто.
Я залюбки погоджусь й стану на коліна.
Застигли сльози та скінчились жарти.
Він - істина. А ти, на жаль, дитина.
Він - істина, що випадком надбала,
Перед якою мовчки голову схилю.
Шерстяні ковдри і шовкові простирадла...
Він - істина. Яку я так люблю.
Він - істина, що почуттів дорожча.
В якій нема ні правди, ні брехні,
Ні ворогів нема, ні друзів... Напророчив.
Він - істина. Яку топлю в вині.
Він - істина, бо кожну душу знає.
А я неправда, що всіх дурить повсякчас.
"Ми в серці маєм те, що не вмирає"...
А підпис... "Magna..."- що? "...et veritas". (12.11.2012)
* Magna et veritas (лат.) - Велика істина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384023
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.12.2012
Інкогніто були ми і лишились
У сірих буднях, в світлі перемог.
У цьому світі наче всі сказились,
Лишивши нас удвох без засторог.
Інкогніто лишаємось ми й досі,
Сьогодні більше нікуди втікать.
Про холод за вікном співає осінь,
А ми тепло удвох вчимося зберігать.
Інкогніто залишимось назавжди,
Немає наших позивних й координат.
В думках моїх ми інколи стрічавшись,
Тонули вдвох в мелодіях сонат.
Інкогніто – як маска для знайомих,
Як опіум на двох в чужих світах.
Інкогніто удвох щоразу хворі,
Вдихаєм вірус, що збігає по вустах. (10.11.2012.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383731
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.12.2012
Ми зустрілися вперше з тобою,
коли буйно квітли каштани,
як була не в ладах я з собою,
коли зникли ранкові тумани.
Ми з тобою знайомились вперше,
як лежали сніги непробудні,
як була я від всіх незалежна,
коли шлях прокладала крізь будні.
Закохалась я в тебе уперше,
коли весни до влади вступили,
як квітневе повітря все легше,
як твій погляд в собі розчинила.
Перший раз ми сварились з тобою,
коли ревнощі застили очі,
як здавалися після двобою,
коли плакало серце дівоче.
Ми уперше з тобою мирились,
коли сонце в висотах розквітло,
як на мить ми удвох опинились,
як у жарт називав мене "світлом".
Наше перше сталось мовчання,
коли я тебе відпустила,
як спитав ти мене про кохання,
як себе я сама обдурила.
Ось й не вперше мені вже згадались
усі наші з тобою "уперше".
Думки шепотом тихим озвались,
що мелодію вальсу завершив... (14.05.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383728
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.12.2012
Гарячою олією по горлу.
Уся твоя правдивість – просто фарс.
Залишиться від тебе тільки фото,
Де ти так гарно вийшла у анфас.
Заплутані стежки у завірюсі.
Чомусь мені так просто їх знайти.
Але ти знову, у своєму дусі,
Лишаєш інших гідної мети.
«Надійні» бою вірного константи:
Акторська гра, довіра і знання.
На жаль тобі, знайшлися протестанти,
Що вийшли з темряви підпільного життя.
Високі ціни за неякість дружби.
Нелегко вийти із крамниці казочок.
Та ти й не думала; признайся мені, ну ж-бо,
Тобі вільніше без ватаги «діточок».
Міцної кави зранку на сніданок;
Та й далі граєш у чужих світах.
Із своїм вибором ти зустрічай світанок,
Але, будь ласка, не заплутай у слідах.
Дурні. Еге ж, дурні переживання!
І ніби час вже заспокоїтись давно.
Та не вдається здать до поховання
Із наших записів старих німе кіно.
Тоненька нитка зв’язує нас досі.
На жаль, на спогадах не клікнути «Delete».
Я пам*ятаю. Й дякую за досвід.
Віднині в кожної новий життя сюжет. (10.05.2012.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383510
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.12.2012
Їй вже не вперше
Розбито серце.
Гарячі сльози...
Та їх все менше.
Терпіть знущання?
Дурне кохання.
Пішла від нього
та лиш до рання...
Була всесильна,
Боялась вільно.
А потім знову
без сліз ревіла.
Стріляли в крила
Вона летіла...
Огнем палала,
та не згоріла.
Стоп-знак для болю,
зламали волю.
Кусала губи.
Нестримна доля...
Їй вже не вперше
розбито серце.
Вуста німіють...
Чому, бентежні? (23.04.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2012
Така принципіальна безпринципність:
Ти відреклась від основних законів.
І неповторна українська колоритність
Перемагає вперто викидони долі.
Настільки вмить продумана спонтанність:
Ти поривалася до світу в ореолі.
Зневірившись, шліфуєш многогранність,
і в ролі скрипки граєш сильні долі.
Так войовничо-романтична підсвідомість:
Ти ніби іскра серед вибухівки.
І має твоя Муза невагомість,
що важить більше, ніж заряд гвинтівки.
Така тендітна і водночас витривала:
Ти як мисливець й ніби птаха повсякчас.
Зривати легко із неправди покривала,
й "весняний" розвалить "іконостас".
Чи підуть за тобою люди - ні, не знаю.
Але відомо лиш, що я уже пішла...
Відкрила очі. Розвінчала ману.
Ти світ у новий колір одягла. /14.04.2012/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383263
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.12.2012
Поутру пожалею о сказанном,
И стереть возжелаю написанное.
Мы с тобою всегда были разными:
Я старалася быть независимой;
Ты держалась других точек зрения,
Подстрекала других ненавязчиво.
Наши ссоры - как точки кипения -
Тихим омутом были обманчивым.
Режиссер, постановщик, актриса...
А я зритель. Навеки ослепшая.
Только жаль. Оборвались кулисы,
Сняты маски. Тут власть ослабевшая.
Сложно было принять оправдания,
Я не верю в чепуху несусветнюю.
Эктоплазмы, субстанции... Нарния!
Жаль, есть люди, которые веруют.
В наше время все лгут без ведома.
Я б желала с "Прощаю" расстаться.
Ты смолчала. Работу проделано.
Соглашусь. Ведь зачем пререкаться?
Как-то быстро расстались с "друзьями"...
Плюс - желали удачи. Как вежливо!
Не пугаю, но игры с огнями,
Так опасны и опрометчивы. /13.04.2012/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383261
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.12.2012
Печатка лицемірства – це назавжди,
Скалічено з півсотні рідних душ.
Тобі потрібно грати на естраді
Та не вберіг ти свій великий куш.
Хоча не знаю, як тепер звертатись,
Із усміхом малюються слова.
Тепер, як бачиш, нічим вже пишатись,
Не чув про совість, світла голова…
Чи вже «не чула»? Боже, як це смішно!
Дитячі ігри із дорослих рук,
Про Бога більш ні звуку! Надто грішна.
Згада тебе тепер лиш сірий крук…
Якась безмірно впевнена тактовність,
Та білим шиті всі свої слова.
Я рада, що подібна «неповторність»
Дала плоди. Нарешті, я жива.
Жива в переконаннях і надіях…
У справжніх друзях, врешті-решт, жива.
Поставлю свічку за рожеву мрію
І поховаю всі твої слова.
Тобі ж вже не звикати поминати
Людей несправжніх, зшитих із думок.
То іншим лиш наказано ридати,
Плести із розпачу та сліз тугий вінок.
Та знаєш, лицемірство так банально,
Тож чхала я на твій анкреатив.
За досвід дякую, навчилась розрізняти
Де серцевина в людях, а де видно гниль. /12.03.2012/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383183
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.12.2012
Ти подаруєш мені вишню в шоколаді,
А я заллю її гірким вином.
Підозри мала, що мені не раді...
Тепер же всі розмови снігом замело.
Ти пропонуєш людям втрачену надію.
А я переживаю, чи живеш?
Нестимеш довго ту рожеву мрію,
в якій удосвіта до крихти пропадеш.
Ти б розізлився точно. Навчена та знаю.
І все одно регочуся, дурна.
Але ж колись людина дійде краю,
бо є у неї совість. Не ціна...
Ти зовсім безнадійний. Так банально.
А я із усміхом несу тобі фату.
Фатальні вчинки. Та ще гірше знати,
що більше нічого узяти за мету.
Колись ти пожалкуєш про мовчання,
в мені живе той гордий скорпіон,
що має жало. Жаль, твоє скавчання
оцінять лише кішки за вікном. /09.03. 2012/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383182
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.12.2012
Ін'єкція ненависті під шкіру.
Два кубика в шприці твого ім'я.
Завищу дозу. І нехай шкідливо,
Та так я швидшу згину в небуття.
Три грами героїну. Героїчно.
Не видно більше нашої вини.
Я в пам'яті твоїй залишусь вічно,
загинувши від тихої луни.
Наївно так шукала в кокаїні
незримий захист. Передоз розлук.
Нас вже нема, то лише наші тіні.
Задовга пауза в рефрені моїх мук.
Я докотилася уже до нікотину.
З запаленням вдихаю сизий дим.
Моя душа померла ще дитиною.
А потім серце захворіло ним.
Залежу хворобливо. Незалежна.
Не сплю, та вже готова впасти в транс.
Я вже не та. І так необережно
дарую сльозам королівський вальс. /07.03./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012
Ти не бажав її кохання,
і руки з шиї прибирав.
В тобі горів вогонь бажання,
Та її нервами згорав.
Ти не хотів її покори
і підіймав дурну з колін.
Згоріли почуттєві твори,
а попіл весь розбився в дим.
Не бачив ти її печалі,
поранив душу просто так.
Вона зпалила фото кралі,
не оцінивши гарний смак.
Ти пропустив її байдужість,
і знов її не відпускав.
Та пригубивши з чарки юність,
вона втекла. Ти не питав.
Та не чекав її весілля,
і мовчки проводжав літак.
Напевно, приворотне зілля
пізніш далося тобі взнак. /21.02.2012/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382914
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.12.2012
Олександрі К.
Люди так люблять стереотипи,
дурнуваті стандарти, хворі кліше...
Ті, що дарують нам болісні схлипи,
забирають веселощі й просять іще.
Не можемо винайти ліки від болю,
І чомусь не втримати в серці образ.
Винною в горестях зробимо долю,
а потім нізвідки беремо сарказм.
Образити легко. Непросто забути.
Зі сповідей грішних тчемо гобелен.
Всередині чорні. Як ніч, як отрута...
Та літати бажаєм, наче той Пітер Пен.
"Вибач" говоримо лиш найріднішим,
бо знаємо як це - ридати без сліз;
Себе ми малюємо як найсильніших,
й не спиться ночами. Безликий сюрприз.
Живемо як можем, когось копіюєм.
Й бажаєм не чути затаєні хрипи.
А чому ми, люди, подібно байдужі?
Це все називається "Стереотипи". (05.02.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2012
Я надішлю тобі останнього листа,
Додам до нього свій квиток на потяг.
І скрасить посмішка твої тонкі вуста,
а відповідь загине в темних дротах.
Валізу завтра я збираю без жалю.
Всі спогади в будинку залишаю.
І ту твою підвіску з кришталю
Подарувала я на вулиці скрипалю.
Мені лишилось сорок дві хвилини.
З нервовим зривом я давно знайома.
У підсвідомості – якісь чудні картини,
де ти мене спиняєш на пероні.
Зачинить двері у вагоні провідниця,
Наївність мені очі застелила.
В тіснім купе, на горішній полиці,
Своє кохання я навіки придушила.
Чи дійсно було правильно втікати?
Тобі це не цікаво, а даремно.
У нашім світі дуже легко заблукати…
Та потяги з перону йдуть щоденно. (03.02.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2012
Босими ногами по кришталевій долівці. Не гріє лід
тендітне тільце, що ніяково щулиться від кожного подиху крижаного вітру. Рада була б сховатися від нього, та нема куди. З одежини – тоненька чоловіча сорочка з відірваним верхнім ґудзиком та таким рідним Його запахом. Не гріє нічого, опалення душі зламалося, зійшло за безцінь, покотилося на вимощену камінням бруківку крихітним серцем під ноги перехожих… Та усім байдуже.
Босими ногами по розпеченому льоду, що змушує пришвидшувати
ходу. Хмарка пари ненароком виривається з дівчачих грудей разом з нечутним стогоном.
Довірлива та наївна. Мале дівчисько з великими очима та зламаним механізмом почуттів. Пронизані колючим морозом пальці перебирають волосся кольору молочного шоколаду. Чи шукають прихистку під час снігової заметілі?
Оголеними словами по живому. Зібрала дрібні солоні кришталики в долоньку, щоб нікому не демонструвати своїх сліз. Ловиш дивні
погляди і грузнеш у них, як в мулистому болоті; намагаєшся виправдатись та замовкаєш під засуджуючі звуки рідного колись голосу.
Закривавленою душею по узбіччі життя. Нікуди подітися від
квапливих зваблень, мимолітних поцілунків і смаку власної ж крові на вустах. Замерзаєш у бурані почуттів, що з розпеченої лави вмить перетворились у крижані пальці, котрі так гидко торкаються залишків непорочного кохання.
Міліметрами гідності через людські посмішки. Ступаючи по
талому снігу босими ногами і так невпевнено кутаючись у Його сорочку, скидаєш з себе останній тягар і отримуєш підтримку власної совісті. Десь на задвірках підсвідомості ввімкнеться маленький червоний ліхтарик, світло якого нервово відбиватиметься пульсом у висках: «Повія, його повія, його…». Та хай так.
Ти ж не здалася, не опустила руки, не знівечила своєї
наївності… Лише познущалася з своїх почуттів, отримуючи райську насолоду від покори ніби люблячого серця. Та пізно зрозуміла істину: кохання – це товар, і ми всі колись будемо за нього розплачуватись, рано чи пізно; тож той, хто назве страждаючу від зради дівчину, що за звичкою продовжує йти босоніж за примарним почуття, повією, нехай перш
подумає, чи сам не є нею…
Одягнись тепліше, наївна. Він не гідний стати твоєю застудою.
Ти не маєш бути до нього прив’язаною. Перестань вважати запах його тіла за повітря. Ти просто ще нічого не знаєш… Розхристана нічним вітром, особисто передана в руки розчаруванню, коронована невідомим досі титулом… Така собі непорочна повія, що шукає кохання, йдучи босоніж по узбіччі гострих почуттів… (08.01.2012)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382298
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.12.2012
Я не буду благати тебе відпустити,
бо ти більше ніхто у моєму житті.
Я не залежу, і не буду висіти
на волосині у твоєму вогні.
Гріхи замолити я спробую вчасно,
Не треба, нещасний, я вловлюю суть:
Не модне кохання? А де ж тоді щастя?
Бути коханцями, а вранці забуть?
Нічого, я сильна і звикла до болю,
Твій погляд принизить мене ще не раз.
Поцілунком перепустку дарую на волю.
Більше вже не існує означення "нас".
Я не хочу винити тебе у розлуці,
Непотрібнії сльози швидко поснуть,
Бо навчилася їхня хазяйка науці
як заклеїти душу від забруднених рук.
Ти - чужий, і водночас - моє власне прокляття;
наче Єва змією спокусилась на плід.
Я пішла за тобою у пошуках правди...
Та в очах наштовхнулась на небажаний лід.
Святою й безгрішною стала одразу,
Молитву забуту я хочу згадать...
Вітром сердитим розбились каркаси
Кохання якого з руїн не піднять.
Пробач, я кохала, я дійсно кохала,
Та руки на горлі не дарують життя.
Я прощення просила вже коли відлітала,
Ти про мене забудь... Я пішла в небуття... /04.12.2011./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2012
Кожна зустріч невипадкова,
Подивися в очі мені.
За людину вирішує слово,
і кричать вечірні вогні.
Кожна зустріч - мелодія дивна,
Власного автора має.
У людини мрія ефірна,
Свій шлях до веселки шукає.
Кожна зустріч погляд дарує.
Одиниці за душу чіпляють.
Як людина у хмарах парує -
цей погляд на землю вертає.
Кожна зустріч - зірка яскрава,
що летить у свій зорепад.
ЇЇ людина в руках не тримала,
бо райський на переобліку сад.
Кожна зустріч целком неподільна,
Ніжномрієво в безвість кидає...
У людини завжди серце вільне,
Аж допоки вона не вмирає.
Кожна зустріч не є випадкова.
Кожна зустріч породжує мрію.
Кожна зустріч - життя додаткове.
Кожна зустріч дарує надію... (13.11.2011)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2012
Одного разу ти просто припиниш дихати. Тихо і без драматизму. І цьому не зможуть зарадити ні волання рідних, ні сльози друзів, ні жалюгідні спроби лікарів врятувати тебе. Це станеться швидко і безболісно. Ти просто закриєш очі, зупиниш дихання і забудеш звук стукоту власного серця.
Я й гадки не маю, куди ти подінешся... Величезна кількість людей буде невблаганно стверджувати, що ти померла. Але я не віритиму. Бо не знатиму, де ти. Та, справжня, жива, найрідніша... Я не чутиму твого голосу, і весь час буду напружено вслухатися в мовчазне стакато темряви... Я не бачитиму тебе, але вперто буду відчувати твою присутність... Іноді ти приходитимеш до мене уві сні, прикрашаючи своєю милою усмішкою декорації похмурого видіння, бо теж сумуватимеш... Нехай я тебе не бачу, не відчуваю і не чую... Нехай розумію, що тебе вже немає зі мною... Нехай я не можу спитати у тебе поради, і в мене навіть не виходить відтворити у пам*яті музику твого голосу... Нехай... Ти для мене все одно просто у довгій відпустці, адже я знаю, що ти втомлена емоціонально і фізично. Я чекатиму тебе, не дивлячись ні на що. І ти чекай. Ми обов"язково зустрінемося.
Одного разу ти припиниш дихати. Тоді припину своє існування і я. З холодним вранішнім промінням гарячого сонця, з дихаючим мінусовою температурою вітром, з переливом думок навколо себе... Я також візьму собі відпустку і ми побачимось.
Чуєш?
Я обіцяю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382063
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.12.2012
У ручках звернулось тендітне серденько,
із присмаком болі поцілунок лиша...
Любов нерозмінна. У кишені не дзенька.
Бо у неї сьогодні тендітна душа.
Газетна реальність знімає напругу,
помилки шукає в своєму житті...
Дим сигаретний куштує вже вдруге
й совісті власній пише листи.
Коливання мрійливі думки забивають,
У очі блакитні - як у небо летиш.
В почуття з головою зазвичай пірнаєш...
А потім питаєш: "Чому, душо, болиш?"
В сьогоденні ти схожа на мале кошенятко,
та душу людську кров'ю не обливай...
Перевір все минуле на коми і крапки,
І страждання чужого за своє не примай. /05.11.2011/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381814
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.12.2012
О.Ж. присвячую
Саркастичний погляд у вічі,
Твоя мрія куплена двічі.
На жаль, вона трохи продажна.
Та звикай, бо так зараз сучасно...
Крива посмішка більш не зігріє,
Твоє слово тихенько хворіє.
На жаль, ліків для нього немає.
Його вмиєш моїми сльозами...
Гостра думка помирає в душі,
Під твій шепіт знайдуться ключі.
На жаль, я вже до нього байдужа.
Емоційно розтанула, друже...
Гіркі сльози зібрали в дарунок,
Моїм болем поповниш рахунок.
На жаль, далі я буду мовчати.
Мені губи печаль запечата. /04.11.2011/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381813
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.12.2012
Ю.Я. присвячую
О, як же я тебе прохала,
Допоки встала на коліна.
Та черства ти, бо ж не кохала,
І в піднебесся не злетіла.
О, як же я вночі кричала,
Допоки не зірвала голос.
А твоя посмішка мовчала,
І крові повен златий колос.
О, як же я, дурна, ревіла,
Допоки в натовпі шукала
Тебе, оту, котра летіла
Від своїх друзів до провалу.
О, як же я переживала,
Допоки не зазнала втрати.
Пробач, ти душу не втримала,
Вона потрапила за грати. (28.10.2011)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381591
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.12.2012
Сьогодні я - болюча рана,
В якій гарячої сповна,
Тієї крові, що в омані
Тобі я випити дала.
Сьогодні я - щемляче серце,
В якому загубилось вже,
Оте кохання у два Герци,
Що чулося тобі. Невже?
Сьогодні я - бридка облуда,
В якій залишилось тоді
Жорстоке покарання суду,
Натянутій душі-струні.
Сьогодні я - легка примара,
В якій видніються важкі,
Солоні сльози, що з екрану
Колись повернуться мені.
Сьогодні я - рядок без рими,
В якому більше не знайдеш
Новин змістовних, невловимих...
Та в них і ти колись ввійдеш. (23.10.2011)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2012
Пантомімі ІФСК присвячено
Твої сонні страждання не потрібні нікому,
Тож можеш упасти на коліна не раз.
Я знаю, не матиме щире сердце спокою,
І ти будеш благати іще один шанс.
На нулі відчуття всі, твоя музика - стогін.
Можеш тікати, та спасіння нема.
Я знаю, коханням хворий твій логін,
що суворе сумління в кайданах трима.
Твій розпач шалений порушує легкість,
Ти більше не зробиш нових відкриттів.
Я знаю, відчуєш ти губ чужих терпкість.
І знову прийдеш у театр почуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2012
А.Д. присвячую
Зникнути гостре бажання;
Руку тримає в волоссі...
Зник сміх, і зникли ридання.
Це ранок, - вже так повелося.
Невдоволений вираз обличчя;
Наче вулик гуде голова.
Поруч з нею примари сторіччя.
Трохи п'яна... Чи лише вона?
Нові спогади приходять. І сором.
Куди з кімнати подітись - не знає.
Заховати б знання під паролем,
А вона - лише очі ховає...
Розуміння приходить запізно...
Та висновок зробила однак.
Запитай про мовчання... Реприза...
І алкогольний блиск у очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381367
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.11.2012