| Сторінки (1/27): | « | 1 | » |
Колись десь там, де нас не буде,
Зустрінуться чужі дива…
Не ми всміхатимемось людям,
Не нам білітиме зима.
За певний час ми кудись зникнем,
А світ залишиться назавше -
Не обіцяв нам бути вічним:
Сьогодні – ти, завтра – нема.
І хоч смієшся, хоч голосиш,
Для Всесвіту - це байдуж завш,
Не врятуватися ти просиш,
А змити з серця явну фальш.
Не полишай цей світ похмурим,
Прикрась його панном із барв
І невідкладних – у минуле,
Лиш подивися ким ти став!
Тебе затягує буденність,
Раніше ж – зовсім не такий
Відправ до дідька цю смиренність,
І груди сам собі розкрий!
І дихай же! Чимдуж! Швидкіше!
І ні за що не відступай
У кожного своя з нас ніша -
Ти ж відштовхнися і літай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2014
Пробач, напевне, і будь-ласка, відпусти.
Ти все одно не зрозумієш,ні, не зможеш.
Коли я прагну сум в собі нести,
Тебе це ані грама не тривожить.
Прощай, напевно, і забудь мене.
Ні, я не та, котру ти так чекав.
Гнів, злість, печаль – це все з часом мине,
І не згадаєш навіть нас, на жаль.
Пусти мене і більше не приходь,
Не повертайсь туди, де вже не жду.
І погляд якнайдалі свій відводь,
Не жди жалю. Я більше не прийду.
Пробач мене я йду ось зараз й тут.
Іду туди, де місця «НАМ» нема.
Й разом зі мною спогади всі йдуть.
Пробач. Прощай. Нас жде нова зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461874
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.11.2013
Мені здалось, що він не спав:
Весь час, коли я прокидалась,
Він ще сильніше пригортав,
І очі знову закривались…
Мене від себе не пускав:
Обнявши міцно, як дитину,
Волосся й очі цілував,
А я покірно лиш сопіла…
Я зрозуміла: він не спав.
Лиш сонце у вікні з’явилось,
Він усвідомлював, він знав!,
Що ще не скоро ми зустрінемсь…
Нас ранок вперше розлучав,
А він не міг із цим змиритись,
Він нібито мене украв,
Наказував нам розлучитись!..
Я розуміла, він не спав.
Він милувавсь, дививсь на мене.
І ні хвилинки не втрачав…
Любив мене таку, напевне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2013
Про почуття не сказати
Ні в віршах, ні в пісні, ні словом.
І мовчки тебе цілувати –
Це більше за просту мову.
Про почуття не напишеш,
Про них же і не розкажеш.
Лише коли вірші ріжеш,
Думаєш, що вони важать.
І почуття не опишеш,
Їх можна лише передати…
Коли ти поруч дишеш,
Хочеться світ ввесь віддати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013
Без підтримки, без розуміння і без любові –
Хіба це життя?
Кожній другій знайома до болі
Дорога в нікуди, без вороття.
Без взаємності ми відпливаєм
Від берегів у бурхливе майбутнє.
Потім, отямившись, щастя шукаєм,
З жахОм розумієм, що щастя не в нім.
Думалось якось, що грань насолоди
Подих його, руки, ніжні вуста.
Та не знаходити спільної згоди
Хоч і дрібниця, та не проста.
Як присвятити себе, коли бачиш,
Що у тобі не знаходять душі?
Звісно ж, більшість йому ти пробачиш,
Та віддавати себе не спіши.
Хто ти? Ти зморена долею квітка, -
До цього цвіла, а тепер ніби й ні.
І той сум в очах, скажи, звідки?
Хто затушив жар, скажи, у тобі?
Хіба навпаки не повинно все бути?
Кохання вдихає у душі життя!
А ти ж ніби випила келих отрути,
Ідеш у нікуди, без вороття.
Чи варто триматись тієї людини,
Яка не дає тобі більше злетіть?
Життя це – моє! Воно в мене єдине!
А ви як умієте, так і живіть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2013
Ти йтимеш там, всміхатимешся людям,
Я тут сидітиму з безоднею в очах.
Твоєю вже ніколи я не буду…
В очах злились сум, ненависть та страх.
І покотились… плавно, вниз, додолу…
Роздерта закривавлена душа
Влива дешевенький коньяк та колу,
Що трохи біль втамовує, стиша.
Уся трясусь: біль все ж спішить на волю
Дивлюсь на тебе і сама себе кляну!
Це ж треба у відкриту рану солі:
«Бувай.Щасти. Удачі. Не люблю.»
Тут розум тж спішить зайти у гру.
І вже не сльози у очах, коли ти поруч
Ідеш. Але лишаєш все ж одну.
Я йду направо. Ти ідеш ліворуч.
Проходячи, знов підніму я очі,
Щоб глянути ще раз в твоє обличчя.
Я ж знаю, ти давно уже не хочеш
Мені всміхатись. Це доволі звично.
Я ж навпаки всміхнусь з останніх сил!
Щоб бачив ти, що вже мені не треба!
Дешевий алког оль біль трохи змив.
І ніби-то в тобі нема потреби?
Подумаєш, що я тепер змінилась?
Нарешті дала спокій я тобі?
Й молитимеш, щоб більше не зустрілась.
І знищила всі думки! І вірші…
І на обличчі вже нема твого ім*я,
І телефон більш не висвічує його,
І ти не відчуваєш те, що й я:
Нема у серці почуття того.
Але в цім ти не винен, знаю це,
Серця частенько нас так підставляють.
І я всміхаюся тобі в лице,
На людях більше вже я не зриваюсь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437055
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.07.2013
- Ти мусиш бути сильною!
- Сильною? для чого?
- Не забувай: ти - дівчина!
- Ну і що із того?
- Ти мусиш посміхатись,
Навіть, коли боляче.
- Та як не втратить рівність?
Боротись мушу стояти!
- От, молодчина вже,
Підхоплюєш все зльоту.
- Та це дрібниці все,
Душа, як камінь в воду...
Лежить десь там на дні
Й не може вже здійнятись..
Та я не здамся, ні..
Я мушу посміхатись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
Тебе нема у мене, мене нема у тебе,
Чарівний вид стосунків, чи не так?
Ні, не хвилюйсь про мене, мені цього не треба.
Серце моє без тебе уже збило такт.
Чому ти так далеко і не йдеш до мене?
Чому тепло даруєш не мені?
Облиш всю цю банальність, ці вимушені сцени.
Не хочу будувати світ свій на брехні.
Мені важливий ти, все, що було між нами.
Я все ціную, все... Та всьому ж є межа!
Тебе люблю я щиро. Ти ж грався з почуттями.
Хотів мене убити. Я ж - жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2013
Ти мені нічого не повинен.
Можеш взагалі мене забути.
Хто ж у цьому винен, що людина,
Діє жахливіше за отруту?
Ти мені не мусиш посміхатись.
Це так важко - почуття вдавати!
Так повинно було, любий, статись...
Щоб бути разом - треба кохати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2013
Здохнути б і не відчувати!
До біса б відіслати тебе, милий!
Ти ще не зрозумів кого ти втратив???
Я доброзичлива, розумна і красива,
А ти іди своїх повій втішати!
Хотіла б здохнути, щоб більш не відчувати,
Як все в мені холоне,
Коли ти поруч, а не можу обійняти,
Коли всім посміхаюсь беззмістовно,
А уночі не можу навіть спати.
Хотіла б здохнути і вже не відчувати...
Як мрії знов реальність покидають,
Ідуть туди, де їх вже не дістати,
А демони ідеї підкидають,
Як здохнути, щоб вже не відчувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
Самотність, ти для мене - муза.
Ти надихаєш на поезію та рими,
Але, знаєш, я усе це запросто покину,
Якби поруч був, хто поруч бути мусить...
Так, Самотносте, я зрадила б тебе!
Я б пішла від тебе у найпершу мить!
Але ти не хочеш мене відпустить!
Ти говориш: "Незабаром все мине..."
Так, Самотносте, я дякую тобі,ї
Безперчно, що т завжди надихаєш,
Але я б пішла бід тебе, знаєш,
Хоч мені ти і даєш вірші...
Самотність, зрозумій, це - ненормально,
Що лише з тобою можу я писати,
Якщо так, то не волію тебе мати!
Зрозумій, вбиваєш ти морально...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2013
Зачем стирать номера,
Зная их наизусть?
Зачем уходить навсегда,
А потом говорить «вернусь»?
Зачем было держать,
Чтоб потом сказать «уходи»?
Сначала тихо послать,
А потом «не плач, прости».
Зачем рвать в клочья сердца,
Зачем играешь как куклой?
Прости, но я не смогла,
Мне без тебя очень трудно!
Зачем появлялся, скажи?
Зачем мой покой встревожил?
Я теперь не могу так жить!
Я сама на себя не похожа!
Зачем ты шел ко мне?
Зачем, прижимаясь, ревела?
Теперь все как в страшном сне!
Тебе до меня нет дела!
Не надо меня жалеть!
Себя пожалей ты лучше.
Я не хочу так! И впредь
Перестань, наконец, меня мучить!
Зачем ты играешь со мной?
Я что, настолько плохая?
Мне не нужен никто другой,
Но тебя к себе не подпускаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388647
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.12.2012
Звони, коли скучиш,
Я теж, якщо чесно, скучаю.
Дарма, що не любиш,
Заварю тобі чашечку чаю.
Прости, що любила,
Я думала, що це взаємно.
А що ти хотіла?
Брехати таки неприємно!
Скажи, як там справи?
Як сам ти себе почуваєш?
Мене це цікавить.
Що кажеш?За мною ти також скучаєш?
Не треба жаліти,
Я ж знаю, тобі тепер добре.
Продовжую жити.
Лиш знай, що так нині не роблять...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2012
Ти мене не любив!
Зізнайся у цьому!
Бути поруч хотів,
Не виходячи з дому!
Ти мене не кохав!
Наді мною знущався!
Спокій й душу украв,
Потім - не попрощався...
Ти пішов нині геть,
Наче так, як хотіла.
Та для мене це - смерть,
Я неначе змертвіла.
Любов - це знущання,
Без неї простіше...
Не думаєш зрання,
Кого він там потішив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2012
"Ну от і все: забудь мій номер,
Забудь, що ми були разом,
З тобою бути неготовий,
Забудь усе як страшний сон".
"Та як, скажи мені, без тебе?
Без тебе я не проживу!
Не йди, прошу тебе, не треба!
Понад усе тебе люблю!"
"Не перебільшуй. Ми не схожі.
Ти не така, яку я ждав.
Прощай. Прошу, зійди з дороги.
Тебе ніколи не кохав".
"Скажи мені, як ти так можеш:
Піти, залишивши мене?
Що це мине з часом, говориш,
Тож запевняю: не мине!"
"А я не знаю, що сказати.
Ти просто не чіпай мене.
Ти зараз мене тут утратиш,
А завтра нового знайдеш".
"Напевно, ти не розумієш,
Що клди зараз ти підеш,
По вітру порох мій розвієш,
Без пострілу мене уб’єш"..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2012
Я живу сегодняшним днем,
Как большинство обычных людей.
Я мало мыслю о том,
Что сложного в жизни моей.
Я – лишь одна с миллиардов,
Но я ОДНА – уникальна,
Не отношусь к серии «подарков»,
Но и не така уж банальна.
Я – простой Человек,
Но «Человек» с большой буквы.
Ведь, пока не сомкну своих век,
Буду дарить тепло людям.
Да, я обычная, может простая,
Но никогда не предам, не оставлю.
Может и буду когда-то другая,
Но на пути целью Правду поставлю.
Я – всего лишь частичка
Этого мира большого.
Так уж вышло: Правда – моя привычка.
Объясните: Что здесь плохого?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387484
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.12.2012
Мой мир – это белый лист бумаги,
Лишь здесь я такая, какая есть
И мне тогда никто не надо
Так светло и уютно становится здесь…
Я дышу теперь ровно и мысли чисты.
Так свободно, легко у меня на душе.
И становятся ближе ко мне те мечты,
Что казались незбыточними не так давно мне.
Сквозь незакрытое в доме окно
В комнате свежий воздух врывается,
На улице минус, а мне тепло:
От свежести мыслей душа согревается.
Мне здесь и сейчас не нужен никто,
Я оставляю здесь душу, меж строк.
Но, как только закрываю окно,
Я задыхаюсь… мне нужен глоток…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387470
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.12.2012
«Ты слабак, ничтожество, поддонок!
Ты не достоин места в моем мире!»
Все вокруг как будто обвалилось!
А вчера ты думал, что она ребенок…
Ты вчера ей говорил: «Малышка,
Ты забавная и нежная такая.
Никуда не отпущу тебя, родная!»
Но что она взрослая, понял позно слишком…
«Ненавижу! Уходи! Оставь!
Ты не нужен мне, ведь я тепер другая!»
Но ведь для тебя она такая же «малая»,
Хоть кричит, что повзрослее стала!
Как она могла вот так уйти?
Что её толкнуло к этой мысли?
Где романтика, любов и письма,
Что писались просто, от руки?
«Уходи! Все кончено! Прощай!
За все тебе спасибо, ты прости…»
Не обнимеш её больше ты.
Просто сдесь сиди и забывай.
А она, не объяснив ни слова,
Розобьет на части себе душу,
Но его не станет больше слушать.
Будет нелюбя ити к другому…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386399
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.12.2012
Розстріляй реальність!
Розіпни всі мрії!
Це така банальність –
Вірити в надії!
Відішли до біса
Всі свої лукавства
І розкрий завіси
Сцени марнотратства!
Що для тебе цінність?
Гривні та «зелені»?
А любов і вірність –
Застаріла схема?
Що для тебе правда –
Локшина на вухах?
Хто така Повага –
Варто її слухать?
Скинь вже окуляри,
Що блищать рожевим!
Все довкола – вітер,
Що розносить жертви.
Подивись в реальність
Поглядом сарказмним!
Не показуй слабкість,
Щоб вижити в ній!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2012
Йди геть! Іди! Покинь мене!
Це ж так тобі знайомо: йти у важливу мить!
Я все забуду! Все, повір, мине!
Я все забуду! Вільно буду жить!
Йди геть! Іди до неї чи до них!
Іди туди, де так тебе чекають!
Куди мені до них, таких святих!
Вони ж тебе в обійми там приймають!
А я завжди холодна й непривітна,
Немов не хочу бачити тебе.
Та я іще просто не звикла,
Що ти нарешті мій, ти в мене є…
Але я не тримаю! Йди, як хочеш…
Одна любов на двох нас не спасе!
Хоч кажуть, що одна любов втримати зможе,
Та я ніколи не повірю в це!
Не жду взаємності і розуміння!
Ти не річ, щоб при собі тримати!
Та я без тебе просто не зумію!
Не втримаю у серці таку втрату!
Та лиш моя любов – не привід залишатись…
Я не тримаю, йди, коли тебе там ждуть.
А я посеред ночі буду різко прокидатись,
Звісно, якщо удасться тут заснуть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012
Так, я не та, з якою було б легко!
Так, ти за легкістю до іншої звертайся!
Ні, я не дивлюсь на людей зверхньо!
Я лиш не бачу сенсу маревам всміхатись!
Мені обридло дарувати ласку!
Мені вже нудить від люб’язностей фальшивих!
Коли скрізь зуби пробивається «будь-ласка»,
А на усмішці лише нотки лицемір я.
Мені погано від несправжньості відносин,
Не розумію я, коли слова на вітер
Жбурляють, а тоді у сміття зносять,
Бо ноги, як ганчіркою, об тебе витер!
Ні!Я не та, з якою було б просто!
Час настав нарешті зрозуміти,
Що коли я мила й несерйозна,
Здатна ненавидіти так само сильно як любити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2012
Що відчуваю я, коли ти поруч?
Коли моя рука в твоїй лежить тихенько,
А в грудях щось вистукує ліворуч
Так гучно й, як ніколи, так швиденько?
Коли ти, схилившись наді мною,
Губами ніжно доторкаєш до волосся,
І все всередині холоне, як зимою?:
Ти мене любиш і мені це не здалося!
Що відчуваєш ти, коли я поруч?
Коли тебе щосили обіймаю,
Або ж коли кидаюсь, як на здобич,
І губи до болю, не розуміючи кусаю?
Коли до тебе пригорнуся і мовчу,
А ти мене, мов немовлятко, гладиш?..
Або коли зірвуся і кричу,
А ти говориш, що мене не втратиш?
Що відчуваєм ми, коли разом?
Коли, зустрівшись після довгої розлуки,
Обом здається, що то був страшний сон,
І ти мене цілуєш, підіймаючи на руки?
Що відчуваю я коли ти поруч?
Що відчуваєм ми, коли разом?
Що відчуваєш ти, коли я поряд?
Відкрию таємницю: це – любов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2012
Невже тобі шкода посмішки для мене?
Ну посміхнись мені, будь-ласка,
Скажи мені тихенько «здрастуй»
І посміхнись… ніжно-шалено…
Ти ж також думав увесь час про мене!..
Розлука, милий, добре нам знайома,
А люди підло виграють на цьому,
Упевнюють мене у тому,
Що буцім тобі добре і без мене…
Але їм Бог все зло їхнє поверне…
Я ж знаю, що для тебе я єдина ,
Я відчуваю це, бо вчинки не лукавлять,
А чужі домисли, повір, мало цікавлять.
Важливіше, коли поруч людина,
Що хоче бути поруч щохвилини…
Ну посміхниь, будь-ласочка, всміхнися!
Я так тебе чекала, рідний, милий,
Я впевнена, що вистачить нам сили,
Щоб подолати всіх, хто не змирився
Із тим, що в нас серця в одне сплелися…
Коханий, я люблю тебе, всміхнися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2012
Ми не цінуємо те, що маємо…
Ми в усьому нещирість шукаємо…
І тих, хто поруч ми не кохаємо…
І серце в дрібних уламках збираємо…
Ми випадковим людям всміхаємось
І геть проганяємо з наших сердець!
І без почуттів щирих лишаємось…
І зводимо долю свою нанівець…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2012
Незамінних людей не буває…
Так влаштоване людство ще з давніх часів
Є такі, яких не вистачає,
Але зміна зростає разом із тим.
Ось наприклад, тебе всі так люблять,
Поміж тебе не пройде жоден байдуже.
Але в плині часу тебе загублять!
Й не згадають навіть колишні ліпші друзі!
Ті, хто поруч були весь час,
Ті,кому стільки добра зробив!
Де ж вони? Чи згадують Вас?
Добрим словом згадав би хоча б один!
А згадайте, як разом клялись,
Нерозлучними бути до кінця своїх днів.
Але раптом всі клятви знялись
І по вітру звуком пустим розлетілись…
Коли кажуть: «Такого, як ти більш не буде!
Ти єдиний для мене, без тебе ніяк!»
Прослідіть, як швидко він це забуде,
І хто місце Ваше посяде відтак…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2012
Песимістом бути – гріх,
Життя яскраве, що б не сталось,
Але в житті трапляла мить,
Коли нічого не лишалось.
Коли все сіре і буденне,
Коли депресія шалена,
Коли дощі в душі й надворі,
І життя пливе поволі..,
Коли близькі не розуміють,
І щоки вже не рум’яніють,
Коли в очах немає блиску,
І краще не підходить близько.
Коли в душі меланхолія,
Коли не плачеш, й не радієш,
Коли життя втрачає сенс,
Ну а думкам не має меж.
Життя – яскрава річ, як не крути,
І це неправильно, що руки опускаєш!
Доки вогонь у серці є – живи!
Бо другого життя, на жаль, не маєм…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2012
Чи ви любите дощ??? Отак просто сісти перед вікном, вдивлятися у сіро-зажурене небо і проводжати очима щойно народжені краплинки, які от-от розіб’ються о стомлену землю?!? Які думки з'яляються у вашій голові, коли все навколо таке похмуре?.. Звісно, залишаючись на самоті з собою, ви щиро сумуватимете, а, можливо, навіть заплачете разом із небом. І не обов’язково через те, що у вас щось тяжке і незрозуміле відбувається у житті, а це може трапитися, навіть, лише тому, що вас просто охопив цей безпощадний меланхолійний настрій…
Ось так просто і невимушено… Ти сидиш і відмотуєш свою пам'ять до найнещасніших моментів. Згадуєш, як лукаво раділи друзі з твоїх перемог, як вороги вставляли палки в колеса, як зраджували найдорожчі люди, як зумів зрадити сам собі… Навіщо далеко ходити, коли найстрашніший зрадник поруч? Ось тут! Придивися! Візьми дзеркало і заглянь йому у вічі…
Що ти бачиш? Сором?! Значить ще не все втрачено! Просто треба набратись сміливості і визнати свої помилки! Але де вона? Куди вона поділася? Може, просто заховалася за похмурими обличчями хмаринок? Так іди ж до мене! Іди сюди! Мені так не вистачає тебе… Як боляче відчувати те, що і ці зажурені хмаринки… Такий же сум, відчай, безвихідь… Цей стукіт по вікнах.. Ці розбиті вщент крапельки, які так нагадують мене – таку ж покірну і знедолену…
Але що це? Грайлива усмішка на вустах неба – промінчик сонечка, котрий так несміливо визирає з неба. Лиш він промайнув, як все знову заграло кольоровими барвами. А там, над тим деревцем з'явилася веселка! Усе це зробило світ таким живим! А я? Я підвелася і вийшла надвір. Цей запах! Цей неймовірно-казковий аромат свіжості і легкості! Невже ще мить назад усе довкола здавалося непоправним?!? НЕ ВІРЮ! Я вдихаю зі звичайнісійким повітрям новий ковток життя і розумію, що я його господиня і все залежить лише від мене...
Чи любте ви дощ???..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384724
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.12.2012