| Сторінки (2/145): | « | 1 2 | » |
Я завжди вдягаюсь в темне, якщо мені доводиться ходити пізно вночі. Не те щоб я міг передбачити кожну свою затримку на роботі, але більшість з них стається в п'ятницю. Тоді я повертаюсь додому пізно. І тоді я вдягаюся в темне.
Так сталося і того дня. Я в чорній сорочці і джинсах йшов вулицею, коли помітив знаки. Не дорожні, не якісь там малюнки. Я звертав увагу на дрібниці. В парку на лавках нікого не було. Найближчий круглодобовий магазин привітав вимкненою вивіскою. Не зважаючи на літню спеку всі вікна квартир на першому поверсі були закриті. І взагалі, в найближчій багатоповерхівці було надто багато темних вікон, немов всі так рано лягли спати.
У п'ятницю, коли я вдягаюся в темне. Згасли ліхтарі. Не заморгали- просто вимкнулись всі разом. Мабуть, пропало світло. Від найближчих смітників запахло гниллю. Завібрував телефон. Хто дзвонить так пізно? Рука сама потягнулася до кишені. Запах посилився. Позаду хтось йшов, я точно почув його акуратні кроки. Телефон зачекає. Крадеться? Здалося? Я пришвидшився. Як же мало світла. Жодної машини.
До мого будинку не так вже й далеко, якщо знати короткий шлях- стежку між гаражами. Ні, за мною точно хтось йде- за спиною по плитці точно хтось ступав. Здавалося, я чув його дихання. Я збільшив темп. Знову запах. Незнайомець не відставав. Може він просто кудись спішить? Може не за мною? Ось і стежка. Повертаю... Звук ходьби по плитці зник. Значить, він також йде до гаражів. Значить, за мною. Знову завібрував телефон- цього разу коротко. Це кому ж не спиться?
Наближається. Я побіг. Переслідувач також. Здавалось, що тепер він пересувався на чотирьох.
Стрибок... Зростом вищий від мене на дві голови. Вертикальні зіниці. Велетенська паща з чотирма рядами зубів. Тонкі кінцівки, обтягнуті блідо-рожевою шкірою. Довгі кігті. Куски шерсті по всьому тілу. Без сумніву, це могильний падальник. Я схопив його правою рукою. Той задригався, але було вже пізно- мої зуби впились йому в горло. Створіння не найсмачніше, але краще падальник, ніж бродячі собаки. Вечеря.
Прийшовши додому, я відразу ж закинув одяг в машинку. Плями свіжі, мали б відіпратися.
Якщо мені доводиться ходити пізно вночі, я завжди вдягаюсь в темне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798620
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2018
Над зеленню моря зависли джмелі,
Дзвеніннями крил, криці свистом,
Насипали сонця мрійливій землі,
Спекотності сон, мов намисто.
Розквітли навколо багряні вогні,
Порізали світ світлом різним,
В безкрайності синій гули кораблі,
Ганяючи пил мертвим містом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790489
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.05.2018
1.
Ви завжди знали, що трохи інші. Трішки відрізняєтесь. Чомусь вам не подобалось те, від чого фанатіли ваші друзі. Чомусь важко було почати розмову з незнайомцем. Чомусь вам комфортніше наодинці з подругою/другом, а не в великій компанії.
Тоді ви почали шукати причину своєї особливості і пройшли тест. Ви інтроверт.
2.
Вам хочеться стати екстравертом? Так, адже світ створений саме для них. Те, що вам важко, екстраверт зробить легко і невимушено. Познайомитися з сусідом? Не проблема. Розповісти цікаву смішну історію про себе в новій компанії? Просто!
Хтось каже, що стати екстравертом неможливо. Хтось радить "ну просто змінися і все". В інтроверта це може лише викликати посмішку.
Ця стаття- не переклад. Її написав особисто я. Від крапки до крапки. Знаєте, а колись я також був інтровертом.
Отже, спершу я вирішив розібратися- а що це така за міфічна істота "інтроверт"? Які тільки риси цьому типу не приписували- і сором'язливим називали, і мовчазним, і відлюдькуватим. Тому я вирішив відшукати те місце, звідки все почалося. Найперше визначення інтроверта. Найперший поділ людей на два типи. Мені пощастило- на полиці лежала оригінальна праця Юнга. І я, не довго думаючи, заглибився у читання.
О, там було багато цікавого. Описаний тип мислення кожного типу. Розумними словами пояснено їх світосприйняття та інші особливості. Меншого я й не очікував.
Але найцікавіше було попереду. Як же сам Юнг пропонує розрізняти людей по типах? Який найперший тест? І звідки він взяв, що типів саме два, а не чотири чи десять?
Сказати що відповідь мене шокувала- нічого не сказати. Юнг писав буквально наступне: "В мене було багато різних пацієнтів, і я помітив, що деякі з них відрізняються від інших. Вони потайні, схильні до відлюдькуватості, адже тільки на самоті вони нормально відпочивають, відновлюють запас сил." Далі я не читав. Юнг просто помітив, що люди бувають інтровертами. Просто помітив.
Екстраверти ж, за Юнгом, "відновлювалися" в компанії інших людей. Виходить, вся теорія лише про відпочинок та відновлення запасу життєвих сил. Теорія про відпочинок.
А як відпочиваєте ви?
3.
Кожен з нас бачив багато котів. Великих, маленьких, пухнастих і взагалі без шерсті. Якщо ми і не на 100% експерти, то щось в них точно розуміємо. І я помітив, що деякі коти чорніші за інших. Назвемо їх "чорно-вертами".
Якщо у вашого кота більшість шерсті чорна, то він попадає в цю категорію. Інших котів назвемо "біло-вертами".
Які недоліки в моєї котячої теорії?
1. Коти бувають руді, попелясті, сірі... і всі вони біло-верти.
2. Коти бувають частково чорні. Виходить, пройшовши тест, кіт з білим хвостом чи лапами також буде записаним до лав чорно-вертів.
3. Коти линяють та змінюють колір. Влітку може бути більше білого, взимку- чорного. Виходить, тип залежить від часу проведення тесту.
4. Ніяких доказів такого поділу немає, я його просто вигадав.
Думаю, тепер недоліки теорії Юнга очевидні.
4.
Повернемось у сучасність. Нехай, витоком теорії про інтровертів була сумнівна ідея про те що люди по-різному відпочивають. Послідовники Юнга, науковці-психологи, вони ж точно все обгрунтували і довели!
Чи ні?
Не зовсім. Вони просто придумали "амбівертів"- третій тип, до якого записують більшість сучасного населення Землі.
Амбіверти- це "щось середнє".
Сірі коти.
5.
Чому тест показав, що ви інтроверт:
- Ви сором'язливі?
- Так.
- Значить, ви інтроверт.
- А хто такий інтроверт?
- Це той, хто багато соромиться.
Думаю, очевидно. Тому, що ви поводите себе певним чином.
У сучасній психології вже років 20 як "в моді" ситуативна поведінка. Залежно від ситуації, ви будете себе вести як інтроверт чи як екстраверт. З тієї ж причини відпадають усі соціо- та інші типи.
6.
Підсумуємо. Чи можна стати екстравертом? Так, ви регулярно ним стаєте по кілька разів на день, коли цього вимагає ситуація.
Але переставати бути інтровертом неприємно, як і читати цей абзац. Це дуже зручне виправдання.
Нажаль, ваші недоліки не мають жодного зв'язку з інтроверсією. Нічого не заважає стати впевненим, сміливим, сильним та соціально-активним, вибиваючи в тесті 100% по шкалі інтроверсії.
А тим, кому цікаво дізнатися більше про себе, я рекомендую тест Люшера. Він показує не якісь-там глобальні типи, а ваш поточний стан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742993
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2017
Твої фіолетові очі,
Фіолетовий запах фіалок,
І на мене тобі фіолетово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735709
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 30.05.2017
Ти можеш прикрити правду верлібрами,
сховатись за видавництвами, альманахами,
найняти редакторів,
вичитатись,
переписатися,
день і ніч вчити техніки і прийоми,
щоб змінити незмінне,
побачити непобачене,
та від себе тобі не втекти,
талант не вкрасти- можеш не намагатися.
Коли слова в тебе такі слабкі,
що не розпалюють вогонь,
то хай горять в вогні.
Їм місце в смітнику не на полицях,
автору, що написав- за гратами.
Я краще помру, ніж тебе читатиму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680282
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.07.2016
Якби мені оту потребу-
намалювати зорі в небі,
зловити ранку прохолоду,
туман, що в полі гнеться долу,
розбити вітер на друзки,
додати в море клаптик тиші,
і хвилю спокою знайти
від натовпу людського вище.
Знайшлася б муза з тим талантом,
то зобразив би щастя в сні,
тримав би світ, побув Атлантом,
а ти малюєш сміху дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676528
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.07.2016
Старанно я пальцем виводжу
Хвилястії сині коси
І плаття, по пам'яті, знизу
Розніжені ноги босі.
Віддав би я душу зразу
За ще один день у році,
Де ми із тобою разом,
Та лінії мовчки просять.
Хай знову запахне кава,
Вікно хай покриє пара,
І очі твої стануть вічні,
На склі, в незавершенім скетчі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016
А, може, все це тільки сон,
і я- не я, і міст- не міст,
і небо зверху, а не знизу,
і я ще виберусь з води.
Не йди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652846
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 19.03.2016
Жив був хлопець,
грав на гітарі,
відвідував стоматолога,
вчився в універі,
підпрацьовував,
слухав рок-музику,
бавився на комп'ютері,
читав фантастику.
А йому дали автомат,
одягнули в зелене.
І посадили до автобуса, який потім вибухнув.
І ніхто не винен, і ніхто нічого не змінить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642858
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 10.02.2016
Намалюй велику пентаграму,
можна кров'ю, а можна й фарбою,
Поспівай із книги урагану,
слова латиною, а жести палкою.
Вдихни диму чужим подихом,
букет троянд- сині та білі,
і я не буду твоїм ворогом.
Сьогодні, все ж, досягнеш цілі.
Вилізаю із могили,
Руда міс, смійтесь під мої стогони.
Більше крові- більше сили,
Хто там в пеклі приймає сповіді?
"Привіт, відьмо",- морок дише.
Радієш, вдалося. Така розкішна,
А я скотився, куди нижче-
Голод отримав, душу знищив.
У чорній сорочці, в синіх джинсах
ходить дощ вночі на кладовищі,
А коси мокрі, а комусь смішно-
такий от зомбі у тебе вийшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2016
Куди пропала ти, чарівна музо?
З блакитними крильми, з вінком на голові
Квіткова, розчинилася байдужо?
У райдузі весни, у сонячній імлі.
Я знаю, що робив не те й не так,
що музи не живуть на попелищі,
Чорнилом кров- червона, наче мак.
Та, все ж, лунають подвиги колишні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2016
Червоний- колір троянд.
Та хоч червоні твої руки-
не в квітах.
Чого ти ждеш, дифірамб?
Та не вином широкі плечі
залиті.
Твій меч підійде усім катам.
Краса стіка на сніг по краплі-
як жити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2015
Віддай назад мої вірші,
Акорди гітари в нічній тиші,
Багаття, що жаром дише.
Все забудь. А мене залишиш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616966
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 29.10.2015
Будуй-будуй свою стіну,
нехай зростає в висоту,
нехай чіпає неба край,
а я прийду- ти так і знай.
Хоч товсті стіни, хоч бетон,
міцна броня, із злата трон,
замість вікон сталеві грати-
тобі нема куди тікати.
Вари залізо, лий цемент-
усе зруйнується ущент.
І ти згадаєш кожну мить
як твоя пташка прилетить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2015
Вбивця поезій, руйнівник таланту.
Це могло б бути смішно, якби не було гіркою правдою.
Чим завинили оці вірші?
Чом твої ліпші, а мої гірші?
Регрес. І цим все сказано.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2015
Я від тебе пішла,
о, ТАК йдуть лише раз, повір!
Лише раз,
не два і не три
Більше жодних сліз,
жодних зачіпок, жодних образ.
Не шукай- не знайти.
Замість паніки- тиша.
життя сповільнило ритм.
Я не вірю більше мріям,
не вірю твоїм словам,
Не треба порожніх рим!
Повернути не вийде,
хіба повертають річки,
зраджуючи течіям, морям, берегам?
Я пішла так природньо,
класне відчуття, легкість- дати волю ногам,
як в душі невагомість.
Не жди!
О, не жди мене більше, не жди!
Ти забутий, мов сон, той жахливий,
що снився сім місяців. Майже щоночі.
Майже щодня.
А я взяла і втекла.
Ні, сьогодні не п'яна!
Не віриш? Так просто перемогла!
Нелогічна й неправильна тебе здолала.
Не треба ні речей, ні розмов, ні фраз-
я до тебе нічим і ніяк не прив'язана!
я любила тебе, а ти виявився такою заразою!
Просто заразою!
Хочеш- не вір, хочеш- говори, хочеш- слухай, в центрі уваги зараз Я і Моє бачення!
Все, зруйнував? Молодець. Свої правила тепер Сам порушуй. Прощавай. Удачі. До побачення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607720
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.09.2015
Твої слова медові
Розтануть як цукерки,
Але я виріс з того.
Хай будемо відверті.
Ось пряники з глазур'ю,
і тортик тут- під кремом.
Добавлю трошки правди
в твоє життя рожеве.
Так приторно смакують
п'янкі вуста й обійми-
один короткий дотик
до грані божевілля.
Тож вибач, що питаю,
Та наміри не злісні.
Але з яким солодким
я маю зраду їсти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2015
Настало літо, сонце не світить,
Цвітуть на могилах темні квіти,
По кладовищу гуляють зомбі
І виють сумно на місяць повний...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2015
Одного дня я зборю страх одного дня!
І підійду до тебе! І признаюсь!
Не варто в темряві ходити навмання,
Та вкотре без надії намагаюсь.
Одного разу я відважусь і відразу
Моєю станеш, хоч була така чужа
А доти ще не визнаю поразку
І ждатиму одного разу того дня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2015
Десь глибоко всередині себе я запускаю рекурсивні механізми.
Знову і знову відображаю тебе в твоїх же очах,
ніби нескінченність, яку зв'язали у вузол.
Ні, ця дівчинка ніколи не помилялася.
Вона сама була критичною помилкою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554308
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.01.2015
Сьогодні барви навколо згасли,
Життя не буде таке рожеве.
А ти смієшся, а ти прекрасна.
Та не зі мною, та не для мене.
Колись признаюсь, що все бачив.
Сховай подалі тяжкі провини.
І доки злість я в душі стримав,
хтось кращий гладив твої згини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
Відвернись, ти не маєш бачити,
Як повільно вмирають дракони.
Вухам також не варто вірити.
Ти прийняла невірну сторону.
Відвернись, не прошу- наказую.
Нам не треба плачів і стогонів.
Щоб тебе пройняло відразою
Тих, що вбиті твоєю злобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2015
Ти довго-довго житимеш,
але колись помреш.
Хтось-та́м тебе любитиме,
а хто́сь-там скаже "треш".
Кудись ітимуть твої сни,
за ними слідом підеш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2015
Сьогодні, завтра, вчора - всеодно.
Ти існувала й дихала зовсім недавно.
Навколо місто галасом гуло,
але тебе події вбили філігранно.
Як білий колір в чорному житті
проходять повз миттєвості чарівні
Не варто навіть згадувати сни,
бо зайва воля, як душа- невільник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2015
До раю із гаю в два кроки ступаю,
Хмарками злечу, світ покину без жалю,
По колу до долу з пітьми виринаю.
І знову я світло, що лине без краю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
Хліб і сіль вже на порох розміняні.
Червоніє земля попід траками.
А пожнете ви те, що посіяли,
як казарми замінять бараками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014
... іду. Глибоко під землею, по старому тунелі. Десь тут мали б бути рейки. Але їх не видно. В голові дивна порожнеча. Нечасто таке буває. Але коли монотонно переставляти ноги, думки кудись пропадають.
Вже точно пройшло кілька годин з часу останньої зупинки. Чи кілька днів. Годинник, що відслужив мені вірою і правдою багато років, банально розбився. А навколо все той же пейзаж- сірі стіни, з яких давно обсипалась штукатурка, мокра потріскана бетонна підлога, чорна темрява, яку навіть прожектором не розженеш. І я поцентру. Ні. Поцентру темрява. А вже потім я.
Зліва, за ті кілька метрів, на які вистачило світла мого ліхтаря, винирнули двері. "Винирнули" тому, що якась невідома сила вплавила їх металеву поверхню прямо в стіну, залишивши потоки заліза на підлозі, які негайно вкрились іржею. Що б тут не сталося, це було давно. Та, все ж, обережність ніколи не завадить. Дістаю з-за спини свій автомат (звичайний старий калаш з потрісканим прикладом) і поволі просуваюсь далі. А далі грати, що тримаються на замковій дужці, бо завіс давно нема. І сходи нагору. Теж іржаві, як і все навколо. Що тут взагалі було? Завод? Склад? І, найголовніше, що тут зараз є?
Не піднімусь наверх, не взнаю. Тут все просто. Або я темряву, або вона мене.
...іду. Тепер сходами. З кожним кроком все важчає рюкзак за спиною, все нижче опускається зброя в руках. Але я пересилюю себе. Треба йти. Тупіт моїх ніг по металу чути було далеко. І... І все. Далі нічого передбачати не стану. Недостатньо інформації. А з темряви, ніби, виглядає червоними очима здоровенний пес. З тої страшної розповіді, яку розказував друг, коли ми сиділи біля вогню. Але не до спогадів зараз. Навколо посвітлішало- залишилось ще кілька поверхів.
Я опинився в велетенському залі. Ангар? Ні. Швидше, цех. Проіржавілі купи заліза стояли в кілька рядів, деякі труби, що колись звисали зі стелі, зараз опинилися на підлозі разом з бетонними плитами. Вікон передбачено не було, але дальній край споруди, що обвалився і чисельні дірки вгорі давали трохи світла. Я заховав ліхтар, про що зразу і пожалкував, коли спіткнувся. Зате стало зручніше автомат тримати. Я саме збирався рушити далі, коли почув ЗВУК. Не капотіння води, не власне дихання, не скрипіння металу. Сторонній звук. І він наближався. Значить, звук знав, де я. Що ж, чекатиму і молитимусь. Хоча ні, це не в моєму стилі. Визираю з-за колони. Попався! Приціл, палець на курок.
Стоп.
Це ж...
Ні, не може бути.
Це...
Це дівчинка.
Років шести, не більше. Бруднувата(хто б казав), з довгим волоссям, боса, вдягнена в щось середнє між старим одягом і мішковиною.
-Як ти сюди попала? - мій голос здається чужим. Давно не говорив. І жінок давно не бачив. А навколо нікого- батьки не дозволили б їй так виглядати. Вона не зможе чинити мені опору. Вона ж голодна. За хавчик щозавгодно зробить. Навіть заставляти не доведеться. Вона тут з цього і живе. Точно.
-Ми тут жили. Я, тато і мама. А тоді прийшли злі люди, хотіли забрати...
Дівча розказувало все дивно спокійним тоном. Цікаво, скільки вона вже тут?
-...стріляли в тата. А маму забрали з собою. Я заховалася, і вони пішли.
-Хочеш їсти?
-Хочу!
-Давай так, я віддам тобі половину своїх запасів, але ти...
До чого я докотився? Це ж звичайна дитина. Ще й народжена "після", а не "до". Я ж завжди хотів справедливості. Так, зараз "після". Але хіба вона на це заслужила? Ні.
-Я що?
-Ти маєш вмитися. Домовились?
А заодно я побачу, де тут є нормальна вода і наповню пляшки. Хоча, чого було прямо не спитати? Звичка.
-Ага.
Дівча побігло так, що я ледь встигав. Виявилося, що "нормальної" води нема. Тільки дощова. Ну, краще вже так, ніж смерть від спраги. Знімаю рюкзак. І мимоволі розминаю втомлені плечі. Витягую вміст і розкладаю по підлозі. З їжею справді негусто. Дві консерви, останній армійський сухпайок і трохи сухарів, на які моя нова знайома кидає промовистий погляд. Їмо швидко і мовчки. Мала- бо голодна, я- бо звичка.
Коли з вечерею покінчено, дівчина веде мене до малої кімнатки(теж без вікон). Мабуть, тут була "підсобка" чи кабінет директора. Саме тут мала облаштувала ліжко з тканини і старого матрасу. Як не дивно, двері збереглися досить добре, створюючи видимість захисту. Лягаємо одягнені. Я кладу автомат поряд. Навколо знову тиша.
Доводилось ночувати і в гірших місцях. Це п'ятизірковий готель, порівняно з тим же тонелем. Але я ніколи не можу заснути, не викуривши сигарети. Єдине, що з'єднує зі старим світом. В пачці остання. А якою ціною вона, ця пачка, мені дісталася... Тихенько піднімаюся, витягую з кишені ліхтарик і виходжу зі спальні. В залі (так я назвав велике приміщення) холодно. Чомусь тягне піднятись повище і розвідати обстановку. Знаходжу іржаву драбину, до якої від холоду прилипають руки. Менше хвилини, і я вже на площадці під дахом.
Клацаю запальничкою, легені наповнює знайомий запах. Розслабляє. Смакую і насолоджуюсь. Може, це востаннє.
Навкруги, скільки сягає око, іскристий-іскристий сніг. Переливається, відбиваючи місячне світло. А якщо різдво сьогодні? А що таке різдво? Ніщо. В світі "після". До чого ж ми дожилися... Чомусь згадались лінії з металевих коробок. "Машини". Так їх називали в "до". А тепер потреба відпала. Може, десь там, зверху, люди теж стали непотрібними? І нас залишили іржавіти на узбіччі, щоб загинути через кілька метрів. Зате в русі. Покладаючись на власні сили.
Я не мав сім'ї. Була дівчина зі світлим волоссям. Так і не встиг завести дітей. Не мав можливості виховувати. І от, зараз, маю дівчинку. В "після". Доля любить іронію. Шкідливо думати про старий світ. Раніше треба було думати.
Сигарета скінчилась. Важко буде завтра. Ще й всю їжу малій залишив. Забрати? Ні. Має бути хоч щось, що зробить мене людиною навіть тут.
В пам'ять світловолосої дівчини, ім'я якої я забув.
Коли я прокинувся, малої поряд вже не було. І часу її шукати теж. Я поспішив до виходу на вулицю. За дверима був звичайний літній день. Обабіч сходів на дворі зеленіли два дерева. Залишки забору з колючим дротом, ворота, що лежали на землі, воронка на місці пропускного пункту, що заросла травою,- все свідчило, що колись тут йшов бій.
-Здоров. А ти якраз вчасно.
Мій співрозмовник- чоловік в старій воєнній формі з густою чорною бородою. Ми з ним схожі. А от калібр зброї різний. В Артура СВД (снайперська гвинтівка Драгунова), через приціл якої він і дивився в бік виходу із заводу, лежачи на підлозі.
-Здоров. Що там?- запитав я.
-Ех... Сам глянь. На дванадцять годин. Вісімсот метрів. Біля бензоколонки.
Коли Артур каже "ех", це означає, що все дуже погано. Довелось розміститись поряд, на грязній підлозі. Давно такого не було. Десяток людей. В усіх однакові пов'язки з черепами , що закривають нижню частину обличчя. Ніколи не міг розібратися в назвах усяких-там балаклав та бандан. Помилки бути не могло- це якийсь з кланів. Банда? Ні. В новому світі, де люди живуть наодинці, таке об'єднання- справжня армія!
-Що робити будемо? Чого ти просто їх не перестріляєш звідси?
-Чим? Ех... Були б патрони... - рюкзак Артура переживав точно не найкращі часи.
Тим часом, бандити розташувались на відстані кількох метрів один від одного і почали рухатись в наш бік.
-Колишній спецназ. І то воєнний. Бачиш, як розсипались по місцевості. - Артур взяв в мене гвинтівку і закинув на плече,- пора звалювати. І то швидко.
Далі все відбувалось швидко. Ось ми підхоплюємся і вриваємось до цеху, перестрибуєм через уламки верстатів, я кричу:
-Мала, виходь. Мала. Сюди бандити ідуть. Виходь. Ідем зі мною. Мала! - так дивно вимовляти "бандити" вголос. Ніби в старому мультфільмі. Мультфільмі про те, як я побув татом.
Артур питає, що зі мною і каже заткнутися. Ехом долітають вибух гранати і постріли. Кулі свистять у повітрі. Ми вистрибуємо через дірку в стіні. Починається ще один день в "після".
І чому я не запитав, що(кого) вона їсть?
Маленька дівчинка з темряви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531592
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.10.2014
Босоніж по базарі.
Така хвиляста грація-
вітрець здува тканину
з красивого лиця.
Ця плавність руху- глечика
трима на голові.
Без колихання жодного
ступає по землі.
І дивлюся- мина вона
Каміння, сміття, крихточки
і друзки скла надколоті
у нетрях міста КАрачі
А я, сутулий, мислячи
не знаю, ще не визначив
чого, чим важчий глек несеш,
тим ходиться рівніш.
Мій тільки переклад. Оригінал-
Sindhi Woman by Jon Stallworthy
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530412
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.10.2014
Я сидів на лекції, втупившись в телефон. Навколо всі веселилися, ржали з якихось тупих жартів, говорили про плани набухатися, про те, хто кого і з ким, про п'янки, траву і п'яних дівчат. Завжди такі активні. Завжди сповнені енергії. Я ж відчував себе абсолютно чужим у цьому світі. В їхньому світі. Невидима стіна, яка мене оточувала, стала ще товстішою і такою реальною, що до неї можна було доторкнутися. Зсередини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529692
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.10.2014
Так приємно і так легко.
Знову сам, знову тиша, знову.
Бо немає живого слова.
Ненароджена ще мова.
Тільки сльози стікають долу.
І тебе не було ніколи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2014
Ночі трапляються різні:
тихі, з грозами, морозами,
гомінкі у вечірньому місті,
у бою за життя грізні,
омиті чиїмись сльозами,
про які не напишуть в пісні.
А траплялось, що хтось сумуватиме-
знову серце у грудях тисне,
потайки з дахо-краю літатиме:
навіть зроблене не навмисно,
пройдено стежечки різні,
та кінець- руйнівна криза.
***
Хай дороги ж ведуть в вирій,
де скінчилася вся тризна,
де навколо лиш ти щасливий.
І живий, бо нема вбивства!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014
Тепла ще постіль,
А ти вже не тут.
Стільки зусиль
Намарно, дарма.
Знову самотність.
Зможеш- забудь.
Зайве кохання,
Тебе вже нема.
Чай ще гарячий,
А пустка в душі.
Пора припинити
Пусті слова.
Коли повернешся,
Побачу суть.
Міняємо ролі!
Мене нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2014
Літо. Морський пляж. Навколо людно і гамірно. Кричать діти, граючись м'ячем у воді, середнього віку чоловік закликає купувати в нього морозиво, звідкись долинають приглушені звуки музики, раз за разом чути "будьмо" і стукіт пляшок. Вже скоро мені стає зовсім нудно від цієї метушні, адже все навколо зовсім стандартне. Змінюються лише актори, а ролі залишаються тими ж.
Мою увагу привернула компанія з восьми молодих людей. Чому я кажу "молодих"? Бо мені аж 21 (ого!), а їм, з вигляду, 17-20. Розмістились 4 хлопця й 4 дівчини парами в тіні пляжних парасольок. Поряд стояла немала сумка, з якої раз за разом діставали металеві бляшанки. Мабуть, пиво. Хоча, важко сказати напевно. Жарти, сміх, плавання, гра в карти та й просто легкий приємний настрій і веселощі. Неважко було припустити, де (в готельних номерах) і чим (ви справді ще не здогадались?) закінчиться для молодих людей сьогоднішній день.
Зовсім поряд (мабуть, через брак вільного місця на пляжі) лежала під палючим сонцем сім'я: огрядна тітка з противним голосом, худий сивий чоловік в старомодних сонцезахисних окулярах і сутулий хлопець (звісно, навіть без натяку на м'язи чи "прес"), якому б я дав років 18. Жирне чорне волосся середньої довжини, тонкі руки і ноги та кам'яний вираз обличчя доповнювали його образ.
Раптом, матір сімейства заговорила:
- Олежик, іди-но покупайся. Тільки не вздумай далеко заходити! Краще он з дітками м'ячиком пограйся. І так вдома цілими днями просиджуєш перед тим своїм комп'ютером. Хоч тут порухайся трохи!
"Олежик", що спостерігав за білявкою з тієї компанії молодих людей (а йому таки дуже сполобалась та дівчина), робить спроби відмовитися.
-Ще чого! Ану марш! Пішов, я кому сказала!
І іде. Швидко, нервово оглядаючи всіх затравленим поглядом, іде до води.
Зважаючи на гучність і писклявий тембр голосу огрядної жіночки, значна частина людей починає посміхатися, а знайома нам компанія заходиться реготом.
Мабуть, "Олежик" багато б віддав, щоб бути серед цих молодих людей. Теж мати дівчину і друзів.
Але... Але він гірший і апріорі був гіршим. Хлопця переконали а він повірив. І все чому? Бо комусь треба бути гіршим.
Олег довго не міг заснути цієї ночі. Уявляв себе поряд з білявкою, уявляв свій відпочинок на морі інакше. А тоді пройшов повз батьків, вийшов з готельного номеру і піднявся на дах, маючи тверду впевненість, що "вже досить". Вночі було зовсім не холодно, але хлопець тремтів. Його зустріли шершавий бетон і спляче місто. Але там, на даху, була ще одна особа. За дивним збігом обставин, дівчина, яка стояла на самісінькому краєчку, маючи такий же намір. Кілька слів змогли зупинити непоправне.
Зранку двоє молодих людей їхали автобусом, а тоді- поїздом. І зовсім не важливо, куди. Адже у світі стало двома гіршими менше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511825
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.07.2014
"Ти є той, хто ти є і мета твоя є твоєю метою."
Над головою літнє небо, всіяне зорями. Навколо - степ. Лише я, трави та нічні комахи. Тиша і спокій. А життя таке коротке...
Але, як би природа не заворожувала, потрібно подумати і про те, що робити далі.
Хто я тепер?
Чужий?
Якщо так, то для кого?
Чому я зрадив, від кого втік?
І відколи це мене так почали хвилювати помилки?
А почалося все того вечора, коли я ступив крок до порожнечі. Короткий політ і вічність, що стиснулась в точку. Далі- Голос, який дав Вибір. Розсіятись в темряві, або стати жнецем. І ось, я тут. Я тепер сама смерть.
Які обов'язки жнеця? Ви здивуєтесь, але... Їх нема. Ми (важко сказати чи є інші, але давайте вважати, що навколо бродить купа таких як я) просто ходимо собі землею, не втомлюємося, не потребуємо їжі чи води, не маємо тіла та голосу. Єдине, що я можу- це Впливати. Зараз поясню, як це. Взагалі, Вплив- чудова річ. От іду я, наприклад, вулицею. Ввечері. Бачу кількох п'яних хлопців. За сотню метрів звідси красива жінка вибирає, яким шляхом їй дістатися до своєї квартири, де на неї жде люблячий чоловік і маленький син. Я можу пустити потік машин і вимкнути світлофор, можу знеструмити ліхтарі, можу завалити стовп посеред дороги, чи ще якось вплинути на її вибір. І, залежно від моєї доброї чи злої волі, жінка проведе сьогоднішню ніч вдома, або буде згвалтована групою молодиків.
Зрозуміли? Ще приклад? Можна допомогти списати студенту, відвернувши увагу викладача випадковим телефонним дзвінком. Можна примусити людину записати виграшні числа до лотерейного білету і зірвати джекпот. Взагалі, можна багато. Питання в тому, що зробив я.
Отже, що могло примусити мене, 18-річного юнака, стрибнути з хмарочосу(ну і що, що банально- зате надійно)? Яка проблема вимагала настільки кардинального вирішення?
Звісно ж, кохана дівчина. Я не витримав конкуренції і вона обрала іншого- кращого, сильнішого й досконалішого. Спортсмена, серце якого зупинилося через 17 секунд після того, як я став жнецем. Оце так співпадіння! Буває ж - бігав кроси по 10км, а серце не витримало, коли телефон з кишені витягував. Спогади...
"...так, хочу стати жнецем". Ще відлуння не стихло, а я вже стою над своїм же тілом. Поряд- юрба людей, але ніхто мене не помічає. Ну звісно. "ЯК ВОНА МОГЛА? ЧОМУ ТАК? ЧИМ Я ГІРШИЙ? ЧОМУ ВІН ЗАСЛУЖИВ НА ЇЇ ЛЮБОВ, А Я НІ?" - це просто шикарно- кричати на повний голос, знаючи, що ніхто не почує,- "ТА ХАЙ ВІН ЗДОХНЕ". От і прозвучала ключова фраза.
1...
2...
Світ вступив в резонанс зі словами і забринів, немов струна. "Хочу її побачити".
3...
Кого? Струну чи дівчину? Обох. Однієї думки достатньо, щоб опинитися у неї вдома.
4...
Розглядаю затишну кімнатку зі світло- голубими шпалерами. Дзеркало, комп'ютер, ліжко, фотки на стіні і ще купа речей.
8...
Я тут вперше, але відразу розумію, що дехто тут зайвий. Він зайвий. Він- струна.
9...
10...
- Ну все, я готова,- каже Дівчина, ховаючи помаду до сумочки,- можем іти.
11...
12...
13...
- Не спіши,- він з посмішкою загороджує їй вхід,- ці шорти тобі пасують.
Ця хтива посмішка знайшла віддзеркалкалення в небесно-синіх очах.
14...
Пристрасний поцілунок- вони ніби зливаються в одне ціле. Ммм, а його руки мацають її зад. Ніколи не бачив Дівчину такою щасливою.
15...
В повітрі зависає мертва тиша, від якої пищить у вухах.
16...
Заплющую очі- мені достатньо і звуку. Удари серця. Її - тук-тук, тук-тук, тук-тук і його, трошки повільніше,- тук-тук, тук-тук, тук-...
17...
Тиша. Модний рингтон його телефону, і лише одне серцебиття.
А тоді дівочий крик.
І очі. Блідо-сірі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510771
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.07.2014
Фрейя 1- досконалість
Зеленоока досконалість на фотці. Уламок реальності. Цілується з якимось... Не можу підібрати слова. Хлопцем, чоловіком? Мабуть, з його екстраверсії, впевненості, "класності" можна створити армії таких, як я. Армії, яким так і не судилося відчути запал бою. Які були знищені ще до зачаття уявою. Відкинуті, забуті, без права на життя. Хто я? Солдат війська, яке щойно знищив. Рекурсія.
Фрейя 2- розчарування
Всі, приходячи до життя, чогось сподіваються. Так вже закладено, що без надій, наскільки б марними вони не були, жити неможливо. А що буде, якщо забрати надію? Константне самознищення.
Фрейя 3- renovatio
Це все мрії. А реальність не така райдужна. Нема ніякого renovatio. Не було і не буде. Ще одна безглузда, вигадана кимось мрія. Чужа мрія.
Фрейя 4- [не]відворотність
Одного дня, в Місті стався Злочин. [self-] вбивство. Винних так і не знайшли, хоча вони насолоджувалися життям зовсім поряд. Такі винні зелені очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509736
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.07.2014
Повітря музика рве густа,
весь світ танцює в таємній тиші,
а Хтось так близько повітрям дише,
цілує в губи, але не я.
Ста тисяч барв задзвенить краса.
Стрічати ранок із Кимось вийшла,
і заплелася чомусь коса,
Хтось замість мене тебе полишив.
Час боротьби не минув дарма.
Хай тільки пам'ять думки залишить:
що я- це Хтось, і згоряю в тиші.
і ми обоє чиїсь колишні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498784
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.05.2014
"...будемо там, де воля."
З вікна
впала
Порожня
Пляшка.
Троянди
ростуть
в зеленій
клумбі.
Закони
тяжіння:
кому?
Нащо?
летить
швидко.
як і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492819
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2014
Кожного разу нова історія.
Будем сьогодні копатись в минулому?
П'янка перемога! Viva La Gloria!
Тільки забиті фургони трунами.
Шкода, попрощатися вже не встигнемо.
Колись ше хтось скаже, що "мали рацію".
Чому ж ти так плачеш? Навже визнала?
Життя- це любов, коли смерть- провокація.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2014
В уявному місті
Уявний день.
Уявна ти,
Палкі обійми.
І навіть Сонце
Співа пісень.
Ми знову разом.
Уявно-вільні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2014
Намалював навколо себе
три кола з чистого вогню.
Як шепіт зір в осіннім небі
нечутний захист розіллю.
Вже стіни не страшні темниці,
не наляка драконів рев.
Заглянувши тобі в зіниці,
назавжди в пам`яті завмер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491387
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.04.2014
Мовчки запитаєш, щоб отримати
відповідь не в сутності, ціль- слова.
Вслухатися в голоса муку римами
вчора ще не дихала- знов жива.
Пройдешся сторінками, книжка, аркуші.
кажеш, хочеш магії... кров? Дарма.
Вбитися закляттями, вірність- правдою
Люди не міняються, ти права.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014
Дихаю тобою
в мертвій тиші,
Мовчки б`ється серце.
Так, знову.
Ти мене навічно
не лишиш!
Більше слів не треба.
Будь поряд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014
Ти бачила, як малює художник?
Чи мовчки дивилaся на барвистий коврик?
Відчувала миготіння пензлів,
Коли під шкірою ще текли потоки,
Любила ходити по ранковому місті?
Торкати ногами бульвар широкий
І заходити на каву, коли хотіла їсти.
Тебе руйнують і стирають методами рекурсивними.
Навколо бувають ненависні ворожі системи,
немає сенсу з такими боротися усіма силами.
Створювала свою, мовчки пробиваючись крізь проблеми.
Найкраща тактика- бротися за тебе і до останнього
І навіть збій критичний не завадив нам побачити істину
а що ще вдієш, коли проти світу підняла повстання
У кімнаті бедлам, на мольберті твоя картина. Із запізненням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479488
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2014
Я думав, люди змінюються після такого:
темнішає погляд, чи хоча б голос стає глибшим.
А ти така ж, як і за кілька днів до нього
Ще досі руді пасма, прекрасне обличчя.
Я вірив, що не клюнеш-
не так
вийшло
Здаватися в обійми
чужі
класно.
І рима з дієслів-
слабак
пише.
Ти вкотре мовчки слухаєш.
Як
невчасно.
Зі ста відсотків сотню
разом
виб'єм.
А може й наодинці
мене
знищиш.
Ти вільна і чужа.
Так
близько.
Душі не залишилося.
Будь
вище.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2014
Вона тепер живе в реальному світі.
Ходить щодня в магазин за покупками.
В неї є хлопець. Колись, мабуть, будуть діти:
бігатимуть в школу з ранцями й сумками.
Щодня ходить вона по тій же дорозі:
немає часу на мрії, фантазії чи захоплення.
Любить каву, книжки, квітки амброзії.
Дивиться в землю, бо крила з'їла корозія.
Йду іноді поряд, і завжди- повз.
Бачу очі зелені, красиве руде волосся.
Ти сама ніжність, в мене ж щетини ворс.
Добре, хоч в когось із нас життя вдалося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2014
Чогось вартує твоє життя?
Чому за дешево продаєшся?
Бокал мартіні, стакан вина,
І вже руками по шиї в'єшся.
За скільки куплю твою любов?
Півчашки чаю і постіль біла.
Миттєво сам вже зліта покров.
Без ковдри голі лежать два тіла.
Та десь глибоко живе душа:
мале дівчатко, що має крила.
І, як би голосно, не кричав,
Але колись ти таки любила.
Було і сонце, і море сліз.
Приємно серце тоді щеміло.
Кохати можна лиш тільки раз.
А ти, нажаль, вже давно згоріла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014
На малюнку твоїх глибоких очей
Відображення світла, пощади ж немає
Темна прірва бездонності сотень ночей
Тихим подихом криги, як завжди, вітає.
Негатив, ніби полюс, навколо- кістки
комусь посмішку, іншому- смерті і рани
тут пустеля зі снігу, загаслі свічки
і воріт в моє серце не знищиш тараном.
Раптом спалах розсіяв одвічну пітьму
Смерч вогню топить скелі, каміння змітає
перший крок, потім ще раз. "тебе я знайду"
йдеш вперед, і пустеля від ніг розквітає
На найвищій скелястій горі навкруги
без життя, без весни, без надії втікаю
в порожнечу. "Назад. Не ступай. Не лети."
Ти так вчасно. "Назад. Відійди. Я тримаю."
Порятунок солодкий, новий світ навкруги
море квітів, і небо світліє до краю
Будем разом прихід зустрічати весни,
і, мов діти, радіти в дорозі до раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2014
Світ- пустеля, пісок сірий.
І безвихідь- капкан. Як міраж
образ твій, що у серці згинув.
Хто на тебе так згубно вплинув?
Прошу, думкою ти не зневаж.
... а колись же я в тебе вірив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471141
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2014
Як буття починає вбивати,
будь сильнішим.
Всеодно лише раз помирати.
Будь сильнішим.
Жодним хвилям тебе не здолати.
Будь сильнішим!
Розум серцю не дасть керувати.
Будь сильнішим.
І, як з ніг завалили тортури,-
будь сильнішим.
Проти смерті немає цензури!
Будь сильнішим!
Марно плачеш, в життя віриш.
будь сильнішим...
коли лезом вздовж вен ріжеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2014
"Каталіза́тор — речовина, яка змінює швидкість хімічних реакцій (найчастіше знижуючи її енергію активації), а сама після реакції залишається хімічно незмінною і в тій же кількості, що й до реакції." Wiki
Чути звуки бою. І я вже не знаю, що робити. Не допоможе навіть логіка. Тут потрібна удача. Логікою тебе не знайдеш.
А в небі, високо над головою, літають зелено-білі комети. Згори донизу. Це відбувалося сотні разів, але щоразу заворожує, немов вперше. Навіть, якби я і міг контролювати навколишню дійсність, я б не став нічого змінювати. Тут панує незримий порядок. Ми бачимо чергове оновлення світу. Вогонь зітре все зайве... і мене. Знов не встиг. Надто довго вагався. Тепер немає сенсу кудись бігти. Вибір вже зроблено. Смарагдове світло заповнює простір, спалюючи навіть кисень. О так, це кінець. І, водночас, початок.
Я приходжу сюди майже щоночі. Тут так дивно... Можна годинами сидіти посеред степу, милуватися порожнечею, вслухатися в нічну тишу. Доки десь далеко на горизонті не з'явиться червоно-жовта заграва. І стане ясно, що я не встиг. Знову і знову. Не знаю, що ТАМ. Та й не хочу знати. І полетять метеори, заливаючи нічний степ зеленавим. Такий дивний світ.
Ідилія була раніше. Сьогодні щось змінилося. Та ж тиша, та ж ніч. Той же я. Але степ розвалювався і помирав. Все тому, що хтось, такий схожий на мене, припустився помилки. З'явилась ненависть і порушила хід речей. З'явилась, щоб надовго оселитися в серці когось, дуже схожого на мене.
Відлуння, подібне до грому, розривало залишки тиші: "... тоді я не хочу жити в такому світі!"
А світ, підкорившись, почав змінюватися. Без пам'яті і без сенсу.
Я ж навіть не знаю... нічого. Лише назву, яку сам і вигадав. "Каталізатор." Щось таке, що дозволить мені жити далі. Заради чого варто буде знову вдихати повітря. Я точно не каталізатор. А от ти маєш з ним прямий зв'язок. І з повітрям- теж. Твоя стихія- вітер. Не просто вітрець, а справжнє торнадо. Знаєш мою?
Із сотень невизначених доріг навколо, я вибираю одну. Єдину, яку знаю. Просто покладаюсь на інтуїцію. В цьому порожньому дивному світі лише я живий. Вже нема жодної різниці, куди веде дорога. Звичайно, ніч таки скінчиться і ранок настане. Може й прочитаєш мене між рядків. Колись. Побачиш своє віддзеркалення. Але доти я мертвий. Потрібен каталізатор. Мій подих загубився, так і не побачивши цілі. Ми могли й розминутись на якесь тисячоліття. Час- ніщо в маштабах вічності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466702
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.12.2013
Звичайне існуваня буває неправильним:
вписатись в обмеження, кимось залишені
буває болісно, буває з травмами,
але так хочеться здаватись вищими!
Десь в небі, висОко, за нас, за хмарами
всесвітній рандом приймає рішення
помилка, що в скріпті збій направила
гортати сторінку і клацати мишкою.
Миттєвий вибір і купа наслідків:
відсотки, запИтання, вільні погляди,
новІ принципи, нОве бачення,
сто три вечора за розмовами.
Хоч сили навколишні сильно вплинули,
Життя - константа. Незмінна істина.
Та серце, що повністю, думав, згинуло
було розбуджене рудими іскрами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463918
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.12.2013
Я зробив тобі чаю
з любові й ненависті
знову бачу й читаю
смерті крила розмашисті
і востаннє не першому
кажу "вибач, розправимось"
не сміємся й не плачемо
просто тихо прощаємся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2013
Відстані від сотні відрізками
вірою увіковічнені, ніким не розрізнені
такі прості чи нереальні
банальні відстані.
Кажеш, бризами, відмовляєш творіння кризами,
ніколи згадаєш, побачиш життя наскрізними-
такі далекі й довгі
відстані.
Думки навколо відрізками,
застрягли фразами-іскрами
і вже від тиші можна тріснути
лиш незмінні і неназвані
відстані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2013
Навколо вогні,
життя тече,
люди ідуть
вперед, в імлу.
чекаю завжди,
хоча й не ждеш.
А я... а я тебе люблю.
Такий жалюгідний,
такий слабкий.
Навколо йде бал.
З мечем стою.
І досі ще жду:
коли прийдеш?
Бо я... бо я тебе люблю.
Насправді все просто!
І на десерт
знайомий смак, ніби дежавю.
Прекрасно, що я,
нажаль, не вмер.
Бо досі і знову тебе люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2013
Завтра багато нових речей станеться. Ти зрозумієш свої помилки.
Але мене не буде.
Завтра почнеться щаслива історія, нарешті, ми дочекалися. Переїдемо до нового великого дому.
Але мене вже не буде.
Завтра покажуть новий фільм, на який ти так чекаєш і вийде наступна частина гри, в яку ти так любиш бавитись.
Але мене точно не буде.
Завтра зміниться все, і ти також поміняєшся.
А мене не буде.
Завтра гроші впадуть з неба. А ти розпалиш багаття і дивитимешся у яскраве полум'я.
Бо мене вже не буде.
І вкотре підніметься сонце, і розпочнеться новий день. День без нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2013
І, вмерши вкотре, вкотре відродився:
Навчився дихати, іти кудись навчився,
ЗанОво й зАново дивитись в твої очі,
Тепер вже знаючи, що ти сюди не хочеш.
Без волі й смутку, радості й печалі
Візьму білет туди, а може й далі.
Відсутній подив, серце і провина.
Колись була для мене. Ти єдина.
Куди тепер, навіщо, з ким і звідки?
Ми будем бачитися? "Може. Дуже рідко."
Слова летять, а сльози теж не вічні.
І голос твій, мов з трубки- з потойбіччя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2013
Він кращий за мене
по всіх параметрах.
Без шансів на виграш,
лише на знищення.
Твій вибір назавжди
лишив поранення.
Ідеї буття
здавались вищими.
А серце вже чорне-
таки обпалене.
Душа полетіла
без крил з "колишнього"
Чому добиваєш?
Дружити замертво?
Кохання не стало.
Любов залишилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449924
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.09.2013
Як шкода, що зовсім
Не вмієш любити.
Так прикро коритись
Чужому велінню.
Береш сигарету,
В останню затяжку
Вкладаєш несповнені мрії розвіяні.
Як шкода, що ти
Не навчилась страждати!
Таке незахищене, миле створіння
Я, мабуть, піду- надоїло чекати,
Допоки закінчиться це божевілля.
Дві капельки неба, два промені сонця-
Ці очі сьогодні аж надто чарівні!
Кого вони люблять?
Чого вони хочуть?
І я, немов п'яний, від свого ж везіння.
В уяві малюю твій образ надточний,
І спогад короткий по венах, мов лінія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2013
Ти поряд щаслива, і Лондон навколо.
Старайся не впасти із мосту завчасно-
Життя вже останнє опише півколо.
Тоді буду мертвим, як твій співучасник.
Високо у небі, де місяця кратер
Літає останній повітряний човен
Навіщо нам стільки, нам вічно страждати?
«Ненавиджу»- крапка, а «люблю»- лиш кома.
А десь під землею, в метро у вагоні
Спішать на науку два юних студента.
Чи варто кохати, щоб битись в агонії?
Хай він і вона вам розкажуть відверто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2013
Я заплющила очі.
Це таке відчуття! Тобі ніколи не уявити. Весь світ- лише твій. Стояти посеред вулиці і не боятися, що зіб'є машина. Ходити по кафешках, музеях, квартирах. І знати, що кожі двері будуть відчиненими. Що ніхто тебе не виштовхає і не покарає. Бо у світі більше не було людей. Лише одна я. Як я тут опинилась? А хіба це важливо? Під сонячним небом, посеред велетенського житлового масиву, в оточенні сотень тисяч сонячних зайчиків знаходилась остання жителька цієї планети. Але прийшли хмари і почався дощ, що затопив все місто. Рівень води піднімався і піднімався, доки не накрив найвищі будинки. Дивно бачити звичні вулички під водою! Хтось стиснув моє горло в грубих долонях. Ти кричав: "Дихай!" А я не могла дихати. І знову крик розірвав навколишній простір, відбився ехом від сплетіння моєї свідомості. "Дихай!" Це ж так просто. Втягнути в себе повітря. Але ж я в воді! Треба гребти руками, випливти на поверхню. Кілька рухів. Провальна затія: я навпаки впала ще глибше. Чи це рівень води піднявся? "Дихай!" О, як ти вже дістав. Не можу я дихати, НЕ МОЖУ! А ти впертий. Не здаєшся, хоч я тебе і не бачу. А, он ти де. Несподівано так опинився в каламутній воді. Зовсім поряд. Але це вже не було важливо. Бо перед очима попливли різнобарвні кола. Образи з підсвідомості. Дивні звуки, схожі на безперервне пищання. Ну от і все, мабуть. Раптово, відчуваю, як твої теплі губи торкаються моїх. Ти видихаєш залишки повітря в мене. Втягую все, до решти. Так багато! Не дивно, що ти кричав так довго! З високого неба десь там, над товщею води, б'є блискавка. Синій розряд прошиває наскрізь, я здригаюся. Ще раз. І ще. Закриваю очі, не витримуючи яскравих спалахів навколо. Втягую воду. Якщо помирати, то пошвидше. А нею, виявляється, можна дихати. Відчуваю, що мої сили зростають, відштовхуюсь від тебе ногами і вистрибую з океану. Не втримавшись на ногах, падаю. "Тихо, тихо! Не вставай. Тепер все буде добре,"- звертається до мене лагідний жіночий голос. "От бачите, витягли! Я ж казав продовжувати реанімацію,"- ще одне джерело шуму розірвало мої барабанні перетинки, що так звикли до тиші. "Де він?"- це вже я пробую щось сказати. Правда, виходить одне хрипіння. "Що? Повтори повільніше,"- хтось таки звернув на мене увагу.
- Де. Він. Де він?
- Ти про того хлопця, що вів машину? - я уявлення не мала, про яку машину вона говорить. Але інтуїція підказувала, що моя співрозмовниця права.
- Так. З ним все добре?
- Він помер хвилину тому. Мені дуже шкода.
Сльози потекли по обличчю. І я відкрила очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439422
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.07.2013
Буду валятися на траві, немов забута й непотрібна іграшка. Дивитимуся в небо. Помрію трошки. Поспостерігаю, як навколо тече життя, оминаючи мене.
До чого тут те, що голова розривається від болю? Нічого ж не зміниться. Чомусь, я завжди приходив запізно. Чи, може, було ще надто рано? Неважливо.
17
"Так, ти класнючий друг. Я навантажу тебе своїми проблемами: підкажи, що робити далі, допоможи, порадь. А сама розважатимуся з файним хлопцем. Він такий сильний! З ним кожен поцілунок офігезний. Круто! А ти чекай далі, може знайдеш свою неповторну."
20
"Дивися, якого телефона він мені презентував! Ну і що з того, що я з ним вчора лизалася? Краще допоможи мені з новим проектом: викладач реально грузити почав. Ти ж мені друг?"
24
"Ні, вибач, ти хороший хлопець, але я з іншим вчора одружилася. Тепер ми сім'я і в нас буде дитина. Ти не радий за нас?"
30
"Ну привіт, давно не бачились. Ти досі один? А в мене все добре: старшу доньку в перший клас віддали, в чоловіка нова робота, машину купити плануємо."
40
"Цього року, мабуть, до Єгипту полетимо. Ми вже там були, але мені сподобалося, та й діти не проти: чому б і не поїхати! А ти вже б женився на комусь. Не сімнадцять же, щоб чекати на чудо."
45
"Кажеш, 4 вчора виповнилося? Круто! Це ж така насолода, радість батьківства. Ну а кому легко! Я, звісно, розумію, що однокімнатна квартира- це пекло, але ти маєш сам чогось добитися. Нічого з неба не падає."
58
"Ну, дав би Бог, щоб в житті йому пощастило. Все-таки сімнадцять літ- це той період, коли від удачі все залежить. От як мої: одна в Канаді, інша- в Іспанії. Заміж повиходили. Тепер одна з чоловіком лишилася."
17
"Так, ти хороший друг, але..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438950
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.07.2013
Заборонь мене, знищ! Розтрощи й розтопчи.
Я сказав, що ненавиджу твої порядки!
Кожну кістку зламай, кожен подих спали,
Але спершу дослухай цей почерк до крапки.
Якось було життя.
Якось зникли пісні.
І не в кайф про панів
Більше чути нащадкам
Тих що жили на вільній,
Красивій землі
Ти ненавидиш. Зрадив?
Кохай беспощадно.
Без душі без подиху без крил
Я дойшов і впав до ніг. Верону?
І розбудив останє гроно
Винограду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2013
Дoвгий чac дивнe, нecфopмyльoвaнe вiдчyття лiтaлo нaвкoлo, нe дaючи зaкpити пoвiки в нaйвiдпoвiдaльнiший мoмeнт. A зapaз вce cтaлo чiткo. Haдiйшлa нoвa iнфopмaцiя, яка змiнилa Щocь. I Щocь змiнилocь.
B poцi 2090 чи 3090 aбo й взaгaлi 9999.
Cвiт нapeштi cтaв лoгiчним. Пpaвильним.
Але раптово сталось непередбачуване. Шторм. Таких вже давно не бачили. Вони ж небезпечні. З ними боролися. І побороли- нанотехнологічні машини для керування водою електро-якимись хвилями. Але проти цієї несподіванки навіть вони були безсилі. Велетенські маси води, що закручуються і, дивним чином, підтримувані вітром, летять. Так, політ цей коштуватиме недешево. Але в центрі- я і ти. А навколо- світ. Такий досконалий, з міріадами вогнів, з винаходами та історією. І водночас беззахисний, як немовля.
Цей шторм наш. Тільки твій і мій. Ніхто не стане втручатися- сьогодні наш день і наш час. Сьогодні, не завтра. Смієшся? Я теж. Це так круто! Тримайся міцніше.
Всі знають, що один водяний вихор нічого не змінить. Можливо. Але ми спробували. А що зробив ти?
Потрібне оновлення. Треба якимось чином знищити ці високі залізно-кам'яні коробки, повитягувати людей назовні. Хай все буде так, як раніше. В гармонії. Тоді ми б також приєдналися - ходили б босими по траві. Просто стояли і ловили б дощові краплі. І сонце відображалося б в кожній з них.
Але чомусь, нам немає місця в цьому світі без щастя.
Там треба винаходити засоби відтворення штучної реальності. "3-Д" "4-Д" "5-Д"... І так до нескінченності. Щоб команди з тисяч найрозумніших фахівців створювали реалістичне зображення трави? Щоб потім могли по ній ходити?
"Об'єкту RFG13-87 присвоєно третій статус небезпеки. Діяти згідно з протоколом. Відбій."
Це про нас. Ті, хто знаходяться за водяною перепоною бояться змін.
"Об'єкт RFG13-87 наказано знищити. Анулювати заборону на використання абсолютної зброї."
От і все. На мить промайнув спалах і на горизонті почала розповзатися темно-червона пляма.
"Вогонь."
Розтікається рідка стіна і падає. Як і ми.
- Падаєм тут?
- Ага. Давай впадем. Ну і дощить сьогодні.
- Це тому, що ми на прогулянку вибралися. О а закон підлості ще ніхто не відміняв.
- Тобі замовляти щось?
- Так, каву напевно.
- А "з серйознішого"?
- Навіть не знаю. - Я підняв очі і подивився на власницю приємного голосу. Вона така красива, коли мокра. І коли суха- також.
В маленькій затишній кафешці в центрі міста, за столиком сиділи двоє звичайних студентів- першокурсників. Я і вона. І, хоча спроба змінити світ провалилася, ми обоє віримо в успіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435472
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.07.2013
Спочатку була темрява.
А що було до темряви?
Світло?
Бог?
Інший світ?
Ні, до Темряви була Вона.
Всього-тиш ще одна звичайна особа жіночого роду.
Без особливостей і особливих прикмет.
Її не знайдеш.
Зате Вона сама тебе знайде.
Уявляєш? Приходиш в свою затишну оселю, а там, прямо на такому звичному вже дивані чи стільці, чи підвіконні сидить Вона.
Нічого не скаже нового. Взагалі не говоритиме.
А ти дивитимешся на неї і бачитимеш в кожному дзеркалі.
Ці кілька днів, що таємнича незнайомка пробуде з тобою, залишаться найсвітлішим спогадом у душі.
Не думай, що буде потім. Насолоджуйся, адже це більше ніколи не повториться.
Наступного ранку Вона не проснеться поряд. І ти дивитимешся в дзеркало в пошуках, але бачитимеш лише самого себе.
Світ затопить темрява.
Прийде кінець. А потім початок. Цикл вкотре повториться.
Сподіватимешся на своїх дітей. Ждатимеш Її. Готуватимешся. Але цього разу, Вона вже не належатиме тобі. І мовчатиме не для тебе. Ти помреш. Не витримаєш ігнорування. Чому?
Бо Вона і є Досконалість.
Тепер, коли знаєш, як її звуть, будь готовий. Частіше дивися в дзеркало. Вір, вона прийде. І чекай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435311
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.07.2013
Деякі речі ніколи не зміняться.
Іду вузькою доріжкою. Молодий чоловік у смугастій сорочці на короткий рукав і чорних джинсах. Знову пробачиш і вкотре залишуся. Тішу себе думками. Це круто- знову і знову прокручувати вдалий сценарій у своїй голові, доки не почну вірити. Самообман. А так хотілося, щоб все вийшло. Ти ж можеш і не гніватися. Адже так?
- Привіт. Як ти?
Мовчиш.
Що ж, треба починати.
- Пробач.
Мовчиш. І маєш на це повне право після того, що я зробив.
- Вибач. Це більше ніколи не повториться.
Мовчиш. А, знаєш, це досить-таки логічно. Я не дуже переконливий.
- Я більше ніколи не залишатиму тебе одну. І більше ніколи не вийду з дому без зброї. Мабуть, мене вважатимуть божевільним в сучасному світі.
Ти красива, коли посміхаєшся. Така життєрадісна. Така жива.
- Мені шкода, що так вийшло. Вибач.
Мовчиш. І на що я сподівався? Це, мабуть, було б досить дивно для всіх цих людей, якби ти раптом заговорила.
- Здивована, що я з сигаретою? Так, не втримався. Але я кину. І назавжди. Я ж пообіцяв.
Жодного слова. Нічого, це не страшно.
- А сьогодні день твого народження. Бачиш, не забув. Вітаю. Бажаю щастя і удачі- вони завжди потрібні. Ось букет- дванадцять червоних троянд і торт. Він може трошечки пом'явся, доки я дістався сюди, але всерівно смачний. Спробуй, це твій улюблений.
Мовчиш? Я також. Тиша така приємна. Але ще приємніше- відчувати на собі твій погляд. Милуюся твоєю усмішкою. Ось і кілька годин пролетіло.
- Мені вже, мабуть, пора. Я завтра прийду. Приблизно в цей час. Як і кожного дня. Ти ж знаєш.
Не забула?
- Я не люблю і не вмію прощатися. Зате люблю тебе. Як щодо поцілунку? Ні? Що ж, я пішов. Удачі.
В світлі серпневого сонця, яке повільно заповзало за горизонт, з території кладовища вийшов чоловік. Пильно придивившись, можна було побачити вогник цигарки в лівій руці.
Сьогодні ти знову пробачила. Не знаю, чи зможу прожити сімдесят третій день без тебе. Але спробую. Я впертий, ти ж знаєш.
Не забула?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434945
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.07.2013
І відкрилась істина.
І ангели впали з неба.
Вони були скинуті.
І кров потекла по річках.
І червоним стало сонце.
Чому?
У світі, де немає зла, не може існувати і добро.
Сіра смерть, довжиною в вічність.
Хто це зробив?
- Ось фотка.
Не впізнаєш себе?
Але...
Коли сонце заходить за горизонт,
коли годинник показує чотири нулі,
коли вулиці стають безлюдними,
коли люди ховаються по хатах,
забивається в нори, мовчать чи сплять,
з'являються вони.
Тіні, демони, істоти з потойбіччя,
створіння з ненависті, з любові, з почуттів...
з крові.
Твоєї крові.
Тоді найдивніші думки і бажання стають реальними.
Місто перетворюється на клубок, який невідома сила зв'язала з ліхтарів, машин, химерних тіней і відблисків фар у чиїхось очах.
Отже, досі шукаєш...
А не пробувала зупинитися?
Послухати тишу? Чарівну, опівнічну, місяцеву.
Таку незайману, якою ти ніколи не була.
А колись-таки потечуть чорні сльози.
Це не туш.
Ти ж ніколи не звертала уваги на глибину темної безодні.
Доки вона не оселилася в твоїй душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434735
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 01.07.2013
Каплі завжди летіли донизу-
Чи дощі це, чи смерчі і грози.
І востаннє в планеті пустельній,
На жаркому, як свічка, морозі
Покотилися дівчини сльози,
Щоб писати скінчилось чорнило.
Пальці рук дивно стерлись до крові-
Все дарма бо без руху вітрило,
Як в останню безвітряну кризу.
І, вже вкотре зігравши репризу,
Каплі знов полетіли донизу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434067
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2013
Мені не треба забагато
слів
красивих.
Розмови про майбутнє
завжди
абсурдні.
Навіщо дав людині
білі
крила,
якщо усі моралі
тут
відсутні?
Ніколи не бажали
швидкої
смерті.
Лиш років довгих муки
скували,
знищили.
Навіщо, о, навіщо?!
Усі
підступні.
І вимоги твої
такі
завищені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2013
Відкриваю несвідомість.
В невагомості душа.
Досконала й неповторна,
І потворна, біло-чорна.
Вільна, ніжна і чужа.
Зачиняєш міцно двері,
Замикаєш всі засови,
Але вже не допоможе.
Я прийшов. О боже!
Боже!
Вкотре в очі пильно глянеш.
"Ти живий? Я знала!"
Скажеш. "Надто пізно."
Розумієш?
Нас нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2013
Затримай дихання, її не потривож!
Тут тайна, таїнство, таємна сталась тиша.
Кохання щойно справжнє відбулось!
І душі навіки разом сплелися.
Тримала руку не свою, його.
Так ніжно, злегка, вперше несміливо.
Любов раділа: "Сталося, вдалось!"
І почуттів, шаленства справжня злива...
Минали дні, секунди і роки,
і знов сльозинка в коло концентричне
упала. Разом. "Тільки не мовчи."
Руйнує зрада все, а, часом, вічне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2013
"220 на себя.
Обмотался и вперёд.
220 на себя.
220 на неё.
Ты меня учишь ждать,
и говоришь смешные фразы."- t.A.T.u.
Коли на душі жахливо, коли виливається ненависть через край, коли розумію, що, як був слабкою комахою, так і залишився, що не добився абсолютно нічого, і ще менше доб'юсь, тоді і підходжу до низеньких перил. Смерть... Привіт! Не відповідаєш? А й не треба. І так все ясно. Я ніщо. Був ніким, став ніким.
Смерть.
Ти чуєш?
Перегинаюсь через металеву загорожку і втягую повні груди повітря. Затримую подих, дивлячись донизу. Височенько!
Що буде далі? Залежить від тебе. В цієї історії немає ні кінця, ні початку. Є тільки холод, що роз'їдає почуття зсередини. Немає сенсу любити. Я ж слабкий. Нащо тоді взагалі жити?
Бувай, світ. Бувай, небо. Удачі. Хай хоч комусь пощастить більше за мене. Не вагаючись, ступаю крок в порожнечу.
Кілька секунд польоту.
- Привіт.
- Хто тут?
- А кого ти бачиш?
- Нічого. Одна темрява.
- Я і є Темрява.
І це все через неї?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427097
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.05.2013
- Скільки тобі? - в голові з'явився рій думок. Вони, немов неслухняні бджоли, кружляли навколо вулика і ніяк не хотіли залітати всередину. А як же іще? Хочете сказати, ви б не розгубилися, якби... Якби все пройшло вдало. От так взяло, і поталанило раптом! Скільки народу до мене пробували... І як тільки не намагалися... А я зміг. І доказом був цей тихий шепіт, від якого на милю віяло небезпекою. Демон, для якого цей ритуал проводився, відгукнувся.
- Скільки тобі? - знайомий голос вкотре повторював одне і те ж запитання. Нічого, зачекає. В інструкції так і написано: намалюйте круг, намалюйте навколо знаки, розставте свічки і чекайте півночі і повного місяця. І закляття... Ну а куди ж без нього! Так от: якщо вже демон з'явився, то обертатися не варто- всерівно він зливається з темрявою. А от питати можна. Правда всього-лиш три рази. В інтернет, звідки цей ритуал родом, давали мудру пораду: записати на листку все, що тебе цікавить, щоб в найвідповідальніший момент не думати довго. Але я, звісно ж, цього не зробив, тому що в успіх якось не дуже вірив.
- Сімнадцять. - мій голос тремтів, як осиковий листок.
- Жертву приніс, круг також є... Все, ніби, покищо добре. Чого ж ти тоді хвилюєшся?
"Яка різниця?"- хотів я сказати, але вчасно зупинився. Вимов я цих два слова, і стало б на одне питання менше.
- Хммм... Не хочеш говорити, не треба. Питай. Ти ж для цього мене сюди витягнув.
- Так, зараз. Тільки згадаю.
- Сміливіше. - голос явно не приховував зневажливо-іронічного ставлення до мене, і по тону це вчувалося. Зібравшись з силами і думками, я почав:
- Я попаду в рай? - пауза затягнулась. "Ну от, маєш. Тільки дійшло до діла, як демона вже й нема. І безтолку все."- рука потягнулась, щоб стерти коло, але тут голос з-за спини знову дав про себе знати.
- Якщо і надалі будеш захоплюватись викликом створінь з пекла, то такий розвиток подій дуже сумнівний. А житимеш чесно- може й попадеш.
- Вона мене любить? - я був впевненим, що демон знає, про кого йдеться, та, все ж, він вирішив уточнити.
- Вона- це Ніка?
- Так. - я вже приготувався знову чекати кілька хвилин в тиші, але відповідь була блискавичною і миттєвою.
- Ні. - "Як просто. Ні, і все."
І надія, якою я існував останній місяць, розбилась на маленькі часточки. Для чого жити далі? Вона і так ніколи не буде сприймати мене в серйоз, не буде зустрічатися зі мною. Не буде.
- Чому... - в роті пересохло і замість звуку вирвався хрип. Я закашлявся, але продовжив.
- Чому між впевненим, брехливим ідіотом і скромним, адекватним хлопцем дівчина обере першого? - питання прозвучало настільки комічно й безглуздо, що навіть в теперішній ситуації, я посміхнувся зі своїх слів. "Сидить на підлозі посеред ночі здоровий хлоп в крейдовому колі і говорить з темнотою."
- Отже, останнє питання задано. Добре, слухай. У віці сімнадцяти, я ламав голову над одним цікавеньким питанням. Вражений несправедливістю, часто розчаровувався, роблячи перші кроки в доросле життя. А зараз, кількасот років по тому, я відповідаю і тобі, і собі. Все просто. Жінка хоче захисту, безпеки. А молодий хлопець, який ще й не досить впевнено почуває себе у цьому світі, не може їй цього дати. Як можна покладатись на того, хто сам поняття не має, що робити і яке приймати рішення в екстримальній ситуації? От тоді і з'являються тупуваті самці, на кілька років старші за вас обох, і беруть ініціативу до своїх рук. Так вже споконвіку ведеться, що люблять жінки воїнів, завойовників, сильних і мужніх. Дівчина хоче не занудного інтроверта, який і собі не може дати ради, а екстраординарного, з яким весело і просто.
- Дякую, я тебе відпускаю.
- Удачі. - порив вітру, який звідкись взявся в зачиненій кімнаті, задув свічки. Як просто. От і все! Сеанс зв'язку завершено.
- А що робити далі?
І тиша, яка встигла стати вірним другом, відповіла мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426833
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.05.2013
В сотні криків тендітне і тихе
виділялося її мовчання.
Усі чекали, сподівалися, благали
"Скажи хоч щось."
Але вона була глуха
і затрималась
ТУТ
на два дні.
Достатньо?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426385
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2013
Можна на тебе поглянути стиха?
Так, ніби й досі не сталося лиха.
Очей не відводити й серце віддати.
Як же собі заборониш кохати?
Можна торкнутися лагідно шкіри?
Нас не розділять ні двері ні грати.
Ти будеш жити так довго, без міри.
Я ж буду поряд. І вічність вмирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2013
Присвята: співавторці
Союз міцним здавався іще вчора.
Відсутність фальші, суму і брехні.
Ми замахнулись на незмінене: змінити!
Від мук душевних всіх звільнити.
Але підвів. Не та опора,
щоб знищити в мені. О ні!
І знову вперше як востанні
і знову рахувати дні.
Вони боролись як кохання
і ненависть. А світ в вогні.
Занадто пізно народилась.
Ковтнути нещастя мені довелось.
Якби ж все раніше, ми б разом змінились.
Але я зачерствів. А ти запізнилась.
Та апріорі ж була винна... І красива.
Чому? Немає значення, о так!
Я в звинуваченнях таки мастак.
Без адвокатів. Вибач. Будь щаслива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425910
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.05.2013
ШУКАЮ СПІВАВТОРА В ПРОЗІ!
Рано чи пізно в кожного настає такий момент, коли хочеться створити щось справді вартісне. Але, нажаль, не завжди виходить впоратися самому: не може бути людина в усьому талановита.
Так-само і я. Я НЕ вмію описувати сцени подій і зовнішній вигляд героїв. "Висока рудоволоса дівчина з карими очима,"- це мій максимум. І тому звертаюсь до вас. Все що треба- це кілька десятків описів. Я людина добра, чуйна... на цьому сайті всі це знають))
А тепер по суті:
Ти молодий і ініціативний?
Ти старий і розсипаєшся по кісточках?
Ти не вмієш розв'язувати біквадратні рівняння?
Це все неважливо! Якщо в тебе Є талант до описування зовнішності людей і зовнішнього вигляду будинків, машин, предметів інтер'єру, пейзажів... Якщо можеш описати будь-що і хочеш стати моїм співавтором, тоді тобі СЮДИ! (сюди- це на мою сторінку і повідомлення писати)
"Яка мені вигода від того? Нащо мені та заморока?"- спитаєш.
А я відповім. Золотих гір не обіцяю.
Чисто матеріальна вигода буде у випадку якщо наша книга стане популярною і піде в тираж.
А друге місце в списку авторів гарантоване в будь-якому випадку.
=Що ми пишемо?
Роман.
=На якій стадії він?
На зародковій. Багато недописаного. Сюжет повністю не викладений. описів нема.
=Який термін написання?
Великі твори і по 10 років писалися. В нас років 10 точно є)
=А сюжет... Про що хоч писатимем?
Трохи фантастики, трохи любові, трохи жахів... Якщо в двох словах- історія про драконів, про помилку і про звичайну людину в незвичних обставинах.
Альтернативний варіант- навчити МЕНЕ писати описи самостійно. Але це, мабуть, безнадійно. Хоча... Якщо хтось хоче попробувати себе в ролі вчителя- я тільки за)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2013
Лиш точка біла на полі
чорному.
Брехати на вміла, відкрита
кожному.
Спокійно, стримано, похвально
зникнула.
"Нічого не зробиш,"- востаннє
крикнула.
Безглузде існування- шукати незнайдене.
Відсутній злочин, та кари не уникнути.
Одне лиш слово зітре поранення,
А до кохання можна звикнути?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013
Три крапки над ''і''. Тринадцять хвилин.
І будь те, що буде, та я не один.
Сотні вогнів у потоці машин іграшкових
ти знов розставляєш людей, ніби сонце в зеніті.
І вкотре здаємось в полон поцілунків ранкових,
а може й спізнаєш колись же, що впадемо вбиті.
Кілька годин, слів несказанних нескАзаність.
Тут завжди файно, ти ж знаєш, про що я. Чи ні?
Ненависть нас трима на цьому світі,
ти бачиш сенс?
Натхнення жити?
Я ж бо тобі не небожитель,
не найтютіший поля звір,
що вирвався з твоєї пащі
страшної. Лицар я? Не вір.
Таке звичайне, не пропаще
створіння роду люд, та й годі.
Не варвар! З тої ж плоті, крові,
що з'їла ти, коли зростала
і доки сильною не стала.
Ідея тут, а де творець
і де вінок лавровий? Звідки?
Не чути більше тих слівець,
що жити треба як по міркам,
що все у нього під контролем.
А з ким тепер і де ти?
З тролем.
Що, взявши добрий грунт і зілля,
посадить вічність і похмілля
на ранок прийде. Ти ж живеш!
Ненависть там, ненависть тут
слова- отрута. І без болю,
як мертва, бо не відчуваєш.
Та крила просяться на волю
Де серце? Ха! Його не маєш!
Піду в атаку на пангею.
Сьогодні ще бажання вволю
у ритмі твого апогею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2013
Твій кожний крок відлунням в серці,
удар- сльозами на щоці.
І відчуття як вічність рветься
у бій, і ангел на плечі
нехай сміється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2013
Я довго чекав. Сподівався.
СТІЙ!!!
І ось, збулося, ти моя.
ЗУПИНИСЯ!!!
Слабкі слова, їх присмак і досі залишається зі мною.
ЗАЧЕКАЙ!!!
Його і не знищити і не змити водою.
Все добре! Все чудово!
СТІЙ!!!
І могло б бути навіть краще.
НЕ ЙДИ!!!
Якби ти вчинила інакше.
ЗАЧЕКАЙ!!!
Наодинці з кимось.
Я не хотів цього робити.
ВИБАЧ!!!
Це вийшло випадково.
ПРОБАЧ!!!
Прошу тебе, повір.
ЗАЛИШИСЬ!!!
Але... не сталося, і вона не повернеться.
СТІЙ!!!
Мертві не повертаються?
АЛЕ...
Вона жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2013
Перемогти, але відразу
з очей полуду! В очі фразу:
таки воюєм... Вийти з лісу!
Втекти від того компромісу
разом. Навіщось навіки.
Чотири дірочки на шиї,
як каплі крові. Я і ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2013
Десь під чорним небом безмежної ненависті лежав той, хто завинив. Він порушив Абсолютну Справедливість. І був покараний.
З грудей стирчали їжаком залізні шипи. Дихання і пульс були абсолютно відсутні.
Багато людей проходило повз нього щодня. Деякі вдавали, що не помічають, а інші, може і справді не помічали, заклопотані буденністю. А інші зупинялися і показували своїм дітям, кажучи: "Ось бачиш, що з тобою буде, якщо ти..." А інші... Інші... Всі навколо були ІНШИМИ!!! Вони ніколи б не змогли усвідомити і соту частинку почуттів тої душі, яка... Яка відважилась виступити проти Абсолютної Справедливості.
Падав дощ, потім- сніг. І сталося те, на що ніхто не очікував: ВІН прокинувся і відкрив очі. Що сталося? Як таке може бути? "Легко"- відповів ВІН приємним чоловічим голосом, зірвався із залізних шпичаків, на які був настромлений і пішов собі вулицею.
З того часу Справедливість перестала бути Абсолютною, стала "просто справедливістю", а порушника більше ніхто ніколи не бачив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421980
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.04.2013
Штурмувати поезію заново.
Вкотре воїнів в битву вестиму.
Ні назад, ні вперед не погляну я
І поляжу в бою чесному.
Не голосять, не будуть плакати
Строфи й рими, що тут згинули,
Але ціль наша- не згаснути,
Засліпити весь світ крилами.
Розпалити вогонь вічності,
Розвалити страхи древнії
Бо у замку в духовній бідності
Сотні душ у невігластві, темряві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2013
"Відкриваючи очі, побачить,
розбиваючи серце, відчує
хай кричить і біжить, я сховаюсь
і вона більш мене не почує."
Не почує... Прокидаюсь,
перша думка- знов про НЕЇ
це - хвороба, я вже знаю,
але знову відчуваю.
Серце вирву із грудей
викину на вітер
крила дам і хай летить
те, що вкрав, а квіти
Знову вирву цілу клумбу
знов спалю і як востаннє
нащо мені це безумство
де ж моє живе кохання?
В тому й справа, що немає
ні, не розлучились
де ти ходиш, незнайомко?
Ми ще не зустрілись!
Але разом лежали на ліжку
душі наші вже поряд літають
і про це вже написано в книжках
мудрі люди "любов" називають.
Справді, можна любити дитину,
або справжнього, вірного друга,
чи єдину у лузі пташину,
почуття до душі, це наруга?
Та готую знов звечора квіти,
і промови вітальні готую,
от би завтра тебе лиш зустріти,
ну а поки в уяві малюю.
Закарбую твій образ і голос
і, проснувшись, за пензлик візьмуся
буду бачити кожниий твій волос
на папері у тебе віллюся.
Поцілую... Всього-лиш твій образ,
але він- найдорожча ікона,
бо надія, на щось в житті нове,
тільки відстань- одна перепона.
Де живеш ти, я й досі не знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2013
Сказав? Та пусто вже навколо!
Лиш я, та я, і моє Его,
душа, що вмерла так раптово.
Чи чула? Так, була розмова!
Любила? Вірила? Е, ні!
Бо просто рахувала дні,
текла як річка, як смола
горіла довго, та повільно,
але в останню мить втекла
подалі. Зараз справді вільна?
А я тебе шукав так довго
і сотню слів добрав, придумав
"люблю" сказав, та от біда
згубив в дорозі те, що завжди
штовхало... Справжні почуття
лежать десь там. А де?
"Неважно" -
ти кажеш, разом, кажеш, все
збулися мрії: ось натхнення!
Й талант, якого більш нема.
Вже кликав я тебе на ймення,
шукав, благав, просив і вірив,
кричав, молився... і програв.
У серці пустка, перевірив,
а знаєш, я ж тебе кохав!
Тобі, напевне, буде смішно,
можливо й будеш реготати
але вже все, немає, зникло
натхнення. Де його шукати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2013
Якщо, навколо все горить,
Були надії, та розбиті.
Скажу так твердо, як колись,
Що хочу я на світі жити.
Коли в тумані, в небутті
Іду, шукаю... Сенс? Лиш квіти:
пелюстки падають до ніг...
І знаю, далі треба жити.
Останній ранок... Не здаюсь!
Бо новий день, і знов, в дорогу.
Я мислю, отже, я існую.
Люблю, і, значить, я живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2013
6. Початок (Інтродукція)
З чого все почалось? Мабуть, з того ідіотського, злощасного тесту з англійської мови. Всі зайшли до аудиторії, зайняли свої місця, почали копошитися, витягати ручки, листки паперу, конспекти... А я ж просто сидів мовчки і в задумі дивився перед собою. "Навіщо все це? Що я тут роблю? Чи треба сидіти такого погожого, майже літнього дня в цьому трохи задушливому приміщенні? Чого я добився за свої двадцять з чимось років? Життя таке ж безглузде, як і цей тест."
5.
За парту підсіла людина, яка належала до іншого світу. "Я до тебе"- "Добре". Як і решта студентів навколо. Вони ніколи б не змогли мене зрозуміти. "Чому?" - в густому повітрі повисло питання без відповіді. "Ось ще вісімдесят. По-англійськи. "GPS needs clear sky ____ work properly" Але на цьому листку паперу є хоч варіанти відповідей. Так просто: якщо не знаєш, як правильно, то просто обводиш навмання A, B, C чи D. І маєш шанс з вірогідністю 25% дати правильну відповідь. Але навіщо вгадувати, якщо я прекрасно знаю цей предмет?"
4.
Картина в аудиторії змінилася: за кількома рядами парт, які своїм розташуванням нагадували шкільний клас, сиділи, схилившись, молоді пани і панянки, напружено думаючи і старанно шкрябаючи ручками по листках. Тест... "А день согоднішній вийшов геть невдалим. Він і почався-то погано, а далі буде все гірше і гірше."
Я вже написав близько 50 питань. Залишилось ще 30. А завдання важкуваті, каверзні, спірні. Була б ця відповідь усною, можна було б довести викладачу свою точку зору, пояснити, чому вибрав саме так. Але, на жаль, перевіряючий матиме перед собою лише картку з відповідями. Старенький викладач, який вже втомився ходити по аудиторії, сів і знічев'я почав гортати якусь книгу.
І ось, прямо на моїх очах, випадковий сусід по парті, як і декілька іншихж осіб, витягнув невеличкий листочок-шпаргалку, на якій красувалося: "Test. Option1. Part1. 1-A 2-A 3-C 4-B 5-...". Не треба мати надзвичайних розумових здібностей, щоб здогадатися, що це таке. Правильні відповіді.
3.
Мабуть, саме час розказати вам про те, чому цей день був апріорі поганим. Справа в тому, що, коли я прийшов на зупинку, щоб сісти в автобус, черга вже налічувала осіб 40. Просте співпадіння: не виїхав на рейс один з водіїв. Буває. А буває і таке, що в спробі вибратися з салону, коли всі звинувачують тебе за те, що ти хочеш вилізти, за те, що прокладаєш собі шлях ліктями (бо вийти ж таки треба!). "Дозвольте вийти"- не спрацювало. Відповідь негативна: "Зачекайте, зараз тут пройдуть", "Куди я маю...", "Та дайте пройти...", "Тут діти..." - важлива не форма, а зміст.
Я вирішую іти на все, відстоювати своє право вийти до останньої краплі крові. Хапаюсь за поручень і різко підтягую своє тіло до виходу. Крик, гамір, лемент, штовханина... А я прорвався-таки! Я зміг протистояти напору, натиску, зміг повернути потік людей в інший бік. Бабуся, яка вперто не хотіла поступатися дорогою, загородивши прохід і, вчепившись обома руками в поручні, летить кудись вбік; тітонька, яка важить кілограмів напевно 200 також мало не вивалюється з автобусу, коли через дверний прохід пробую протиснутися я. Але це іще не все! Дорогу загороджує гора м'язів чоловічого роду з характерним запахом поту і спритного, яка каже (мабуть, до мене) "Е-е-е, малиш, ти...". Я не слухаю далі, я думаю і оцінюю ситуацію. Можна або прослизнути під правою рукою "гори" або вдарити його по носі. Тоді "гора" впала б з останньої сходинки, вдарилася головою об асфальт. Бажання розірвати його на шматки. Але я стримаюсь. Не люблю конфліктів, тому протискуюсь і вислизаю з маршрутки. От скажіть тепер, чи може день з таким початком бути добрим?
2. Відповіді.
Тест завершено, роботи здано, останні студенти покидають аудиторію. "Ну як тест, не важкий?"- чую, як якийсь голос з насмішкою питається в когось. "Ні, не дуже."- така ж відповідь.
Маючи правильні відповіді, жити легко!
Несправедливість продовжувала роз'їдати зсередини. "Чому я маю сам старатися, вчитися, писати... маршруткою їздити в кінці-кінців, а ті, хто має багатих батьків можуть просто переписати букви з листка в листок. І на власній машині потім поїхати відмічати "успішну здачу і завершення"? "
По коридору повз мене проходить шумна компанія "списувальників". Настільки близько, що я навіть відчуваю запах дорогих парфумів (який не мені призначений) високої красивої брюнетки з привітною усмішкою (яка сміялася також не для мене). Хотілося перегризти їй горло. Але я стримався. Покищо.
1.
Рідний під'їзд зустрів мене обіймами металу, напівтемряви і запахом сечі. Я ж жив в одному з таких будинків, до якого страшно наближатися і вдень, і вночі. Третій поверх- тридцять сходинок, поворот ключа в замку... Чорт! Знову заклинило! Удар кулаком прийшовся по стареньких, облізлих дверях, які відгукнулися ображеним скрипом. Ну нарешті! Переможне клацання могло означати лише одне: Я ВДОМА!
Якими б облупленими не були стіни, якими б поцвілими не були кутки, всерівно дім є дім. Дві кімнати, маленька кухня, туалет, коридор. Тут я виріс, тут пройшла більша частина мого життя. Натискаю на ручку і заходжу до своєї кімнати. О так! В мене була власна, ні з ким не розділена, кімната! Шафа з одягом, ліжко, старенький комп'ютер на столі, розчинене вікно... Сто-о-о-о-оп!!! Як могло вікно виявитися відчиненим, якщо я на сто відсотків впевнений, що зачиняв його?
Знявши кеди і легеньку, схожу на спортивну, куртку, завалився на ліжко. "Тест... Чому одні мають все й одразу, а іншим треба всього добиватися, починати з нуля? От взяти, хоча б ту дівчинку, яка штовхнула мене в коридорі: чи задумається вона хоч раз над тим, що жити треба чесно? Ні. Вона не має часу: розваги, дискотеки, шумні компанії... А зовні така красива! Але не моя. Я ж не можу дозволити її постійні обіди в ресторанах, їзду на таксі чи на власній машині з водієм... І в цієї особи все буде добре: життєвий шлях як тест, відповіді на який ще до початку приємно гріють кишеню. Але вона не житиме в щасті, бо не заслужила! Дівчинка просто не житиме. Сміялася... Списала, згрішила і тішилась!"
0.
Якою б багатою людина не була, всерівно час-від-часу доводиться ходити пішки. Так було і з НЕЮ. Навпроти нічного клубу з яскравою рожевою вивіскою, коли на годиннику було вже давно за третю вийшла красива дівчина з карими очима, коричневим волоссям, яке звисало на дивовижу прямо. Губи світилися оранджевою помадою, вії виблискували тінями. Коротка спідничка, модна футболка, зручні кросівки, кожен з яких коштуя більше, ніж заробляє за рік середньостатистичний громадянин, і купа золотих прикрас довершували образ цієї юної особи.
- Таксі! -п'яним голосом вимогливо сказала дівчина і жовта машина рушила до неї. За кермом сидів я. Задні двері відчинилися, юна особа ввалилася до салону і з лязкотом закрила дверцята. А вже через кілька секунд знепритомніла від великого шприца з снодійним, який я заздалагідь підготував.
Епілог.
Кілька годин по тому в одному з підвалів лежала гола красуня, прив'язана до столу мотузками.
Холодне лезо вкотре торкнулося ніжної шкіри. Дівчинка напружилась і завмерла від страху. "Боїшся?" - відповіддю стало благальне: "Будь-ласка, не треба! Я зроблю все, що ти захочеш, тільки звільни мене!" Ні! "Думаєш, тобі все можна?" - я повільно, з насолодою провів металом по внутрішній стороні її бедра. Крик болю розірвав тишу: жертва смикалася, з усіх сил старалась вивільнитись, врятуватись. Але марно: мотузки надійно втримували юну красуню на місці, не даючи навіть поворухнутися.
Поріз вийшов неглибоким, червона лінія, довжиною в десять сантиметрів, повільно розтікалася, крапельками падала донизу. Я впритул підійшов до дівчинки і заглянув їй в обличчя. Тепер карі очі були переповнені жахом.
- Будь-ласка, я дуже прошу, відпусти мене! - далі продовжувала вмовляти.
- Ти будеш чесною?
- Так, так, я буду чесною, я буду...
- Ти кажеш це, бо скажеш все що завгодно, щоб врятуватися звідси. Насправді ж, вважаєш мене божевільним...
Подальші слова були заглушені ще одним, цього разу сильнішим, криком, який супроводжувався риданнями. Ще один поріз, цього разу трошки довший, намалював лінію, паралельну до попередньої.
- А-а-а-а-аха-а-а-а-аха-а-а-хха-а-а!!! - цього разу перерви майже не було, я знову провів червоним і липким лезом по вологій від крові шкірі.
- За що? Що я тобі зробила?!! Чого ти мене так ненавидиш?
- Бачиш, біль заставляє думати і ставити правильні запитання. За що... Я також хотів би знати, за що ти отримала привілеї ще від народження, чого ти можеш собі дозволити все, що душа забажає?
- Але я ж не вибирала, де і в якій сім'ї народитися!!! За що ти ненавидиш мене?
- Ненависть?- я посміхнувся,- Та це ще квіточки були. От коли розігріється паяльник, тоді ти дізнаєшся, що таке СПРАВЖНЯ лють! А покищо- насолоджуйся!
Я відклав лезо на стіл і з силою вдарив дівчинку в сонячне сплетіння. Жертва почала хрипіти і, широко відкривши рот, силувалась втягнути повітря. Удари сипались один за одним, і крики не припинялись. Раптом, я відчув як завібрував мобільний в кишені. Від хвилювання трусилися руки і телефон впав на підлогу. Я нагнувся, щоб підняти, і помітив дивну річ: поділки сигналу абсолютно пропали, а тоді знову з'явилися. Я добре знав не лише англійську, а й фізику і зрозумів, що якийсь пристрій мав би глушити зв'язок. Поводивши рукою з мобілкою над тілом дівчини, яка байдуже спостерігала за моїми рухами, я визначив, що створює перешкоди ліва рука дівчини. Але як таке можливо?
Перстень.
Жучок.
Міліція.
Все пропало! Все пропало!!!
Думки хаотично розбіглися, але чітка картина все ж утворилася.
- Ти, с'а! Ти ж викликала ментів! - я буквально зірвав прикрасу і розтоптав її.
- Ні, я нічого не робила.
- Брешеш... - якось невпевнено вимовив я. По спокійному тону моєї жертви вгадувалось зовсім інше.
- Якби я хотіла, то зробила б це ще годину тому.
- Але чому?..
- Бо тоді ти був би мертвим. А я люблю тебе, дурника, що б я робила без тебе?
Мозок закипав і відмовлявся вірити в те, що помилявся. Вона ж, виявляється, любила мене весь цей час... Взаємні почуття! ВЗАЄМНІ!!!
- Але чого ти нічого не сказала раніше? - я розривав і розрізав мотузки, мазав її зеленкою, замотував рани бинтами, вибачався, плакав (ми обоє плакали), замотував мою змерзлу героїню в якісь покривала, щоб зігріти, метушився: "Ну чому ж я так пізно побачив?" Але це все більше нічого не важило. Бо я знав, що тепер все має бути добре. Адже ми разом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420939
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 25.04.2013
Все просто. Треба почати з умов: муза не прийде в кімнату, де вже чимось зайняті. Лінощі- найкраще підгрунтя.
1) Просто лягти на дивані і нічогісінького не робити.
2) Полежати з закритими очима. Але якщо подумки постійно над чимось клопотатися, то нічого не вийде.
3) Усвідомити, що лежати так можна вічно, чим відкинути плин часу. І тоді музочка стане по трохи підкидати теми.
4) Думки здаватимуться своїми, але новими, унікальними. Потім здивуєшся: "Чому ж раніше це не спало мені на думку?"
5) От тоді, відчувши тему, хапаєш музу за хвіст, і негайно записуєш все, що прийде на думку.
І останнє: чим більше намагаєшся придумати риму розумом, тим гірше виходить. А якщо не гвалтувати свій розум, не штурмувати і надсилу видумувати, а просто зупинити плин думок, тоді муза матиме можливість все продиктувати тобі на вушко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420893
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.04.2013
Скажи "люблю" і вже востаннє,
без зради. Плачу і молю:
скажи "люблю".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420254
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2013
Розмір- це математика.
Скласти формулу чистих почуттів?
Неможливо.
Кохаю... Любов роз'їдає душу.
Заставляє сумніватися.
Вбиває.
Похідна ненависті- лють.
Злість, яка переповнює,
яка дає силу, заставляє рухатись.
Знищити, розчавити, розірвати.
Перегризти горло, якщо така можливість з'явиться.
Важко? О так!
Ти невинна? Ха! Я вже виніс вирок!
Ніхто нічого не скасує.
І апеляцій не буде.
Ховаю ніж за спину,
приховую під звичною вже усмішкою
справжнього себе.
Ще один день, ще одна зустріч.
І знову провал! Ти смієшся.
Я тримаюсь з останніх сил.
Буде крик. Спочатку- ненависті,
потім- болю. І краса згасне.
Задмухаю тебе як свічку.
Але випадає зброя,
підкошуються коліна.
А ти б змогла вдарити Досконалість?
Щось прекрасне, абсолютне, витончене.
Як альфа і омега водночас.
Наткнутися на погляд, що переламує навпіл.
Спалює. Блакитно-небесний вогонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2013
У коридорі сталася аварія:
Згоріла лампочка, що добре жарила.
Велика справа близиться в кінець,
А в магазин по нову рушив тесть.
Жарівка наша ж, згадуючи молодість,
Електро-неуспішна, застаріла,
Насправді, була зроблена на совість нам
Ото вже і не втрималась- згоріла.
Майстерно на заводі скляно-вилита
Ураз попала під прилавок і запилена.
Розміреним життям собі жила.
І дня одного сонячного, красного,
Шукала собі власника і класного
Електрика та майстра віднайшла.
"Навіщо стільки світла нам?"
"Не треба буде- викрутим"
Іспанський гладіолус- це не хлам!
Вартує ще повісити,
А три-чотири місяці побуде квітка й так.
Грошима не обсипана, світила ще як новенька,
А гладіолус знизу розквітав
Йому вона подобалась "моє маленьке сонечко".
Співав, і в промінь світла поринав.
Якби ж так було в вічності...
Невинності й безгрішності!
Електрика, енергія... Зламалась.
Раз- і все. "Куди тепер, малесенька?"
О дай ще трохи рОзквіту, і
Золотого відблиску
Мені, але не чуєш вже, розбилась...
І поїхала в той
Рай, де гладіолус не росте.
Емоції,емоції... Тепер є "нове сонечко"
Найкраще і ще більше, ніж старе.
Отож бо!
Так заведено,
що кожен з нас потрібен всім
лиш доти, доки світить і цвіте.
А як скінчилась молодість,
і руки опустилися,
що в праці цілий вік вже пробули,
то викинуть, забудуть вас,
ресурс бо зовсім мізерний.
Що в пам'яті залишиться? Листи?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2013
Таксі летіло по нічній дорозі,
і фари розривали темноту.
Година перша скоро на порозі,
а я ще й досі на авто "бомблю."
Навколо ліс. І звідки він узявся?
Здавалось, їхав щойно до села!
Аж раптом музики мотив прорвався-
ввімкнулось радіо. Це що за чортівня?
Як бачу: ось, нарешті, на узбіччі,
стоїть клієнт- майбутня пасажирка.
З одежі (двадцять перше-бо сторіччя)-
одна спідниця лиш і майка в дірках.
- Добридень, пані! - двері відкриваю.
- Хеллоу, чувак. - мені відповіла.
- Куди поїдем? - в очі заглядаю.
- Мені б на хату. Я вже геть одна.
- Живеш де, мила, скажеш ти, чи ні?
- Тут зовсім поряд- миті три чи дві.
- Ну добре, покажіть мені дорогу,
а я доставлю вас геть до порогу.
Ми рушили, сиділи, розмовляли.
Вона сказала, що живе одна,
що з друзями сьогодні пиво хляли,
сама три пляшки випила до дна.
Дівча як скрикне: "Швидко! Зупинися!"
Ну я злякався, дав по тормозам,
а сам тихенько вліво подивився:
будинків геть нема: ні тут, ні там.
- То де живеш? - клієнтку я питаю.
- Дивись направо і мій дім побачиш.
Я оком глип, а там могили скраю.
- Ти що, жартуєш?- Ні. Мене пробачиш?
- За віщо? Ти ж ніяк не завинила?
- Того, що думала, я ще і не зробила.
Аж тут відчув міцний укус на шиї,
і вени спалахнули і в безсиллі
махав руками- от же поворот!
З останнім криком мій закрився рот.
Долоні ці в безсиллі опустились,
талант яких відкрити так хотів,
що плакали, надіялись, молили
щоб тільки шлях життєвий не підвів.
Бо є життя, і є своє обличчя-
це щастя, безумовно, так і знай.
Не прагни більшого, ніж можеш ти добитись.
Щоб опиниться... Ні, не зупинитись,
щоб вирватися з смерті- там, за край,
де сходить сонце, де птахи літають,
не мій це світ- чужим він завжди був.
Останній зомбі і поет водночас,
але тебе я й досі не забув.
Моя чарівна, мила незнайомко!
Кохання перше, сильне, як ріка,
що берег подолати волю мала,
назад вернутись- доля не дала.
Зробила греблі, і русло змінила,
бетонні блоки та мішки з піском.
Навіщо зомбі ти собі зробила,
якщо не любиш? Я ж бо дур@ком
тепер ходжу. Поезія- це крила.
Крилатий зомбі: "Я тебе люблю."
На кладовищі, де лежали
в могилах тіла три чи два
таксиста також поховали.
Зупинка серця- ось ціна,
Що я сплатив, віддав своє обличчя
і все, що в мене будь-коли було.
Зате тепер я маю інше, вічне!
Поезія! Привіт, моє крило.
Мене вкусила... муза?
Все-одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2013
Була раніш дорога недалека,
в минулому, де все вже мохом поросло,
де подарував тобі квіти,
і маленький поцілунок заховався в пелюстках тюльпанів.
- Ти ж міг нічого не помітити.
Був колись ніж, який намалював червону лінію,
ніби ручка вчителя, що виправляє похибки.
Але мою помилку не перепишеш.
Досі живеш спогадами? Краще вже так, ніж...
- Ти ж міг пройти повз.
Була і дівчинка, і зграя недонасильників,
які тягнули беззахисне створіння кудись...
Герої довго не живуть.
- Але важлива не кількість років, а якість!
- Але чому саме ти?!!
Самотні краплі дощу на щоках.
- Як ти там, без мене? Досі одна?
Осіння тиша самотнього кладовища.
Руді листки летять: Не треба крил!!! І сліз.
Розглядаєш невдалу фотку на камені,
за огорожею квіток- вічних, як кохання.
Там я.
- А ти також могла пройти повз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417393
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 10.04.2013
Шістнадцять крапель крові
і стільки ж літ життя:
стояти на дорозі.
Вперед, в невороття!
Записка диха смертю.
Три крапки, десять літер,
що зробиш? Вже нічого
не змінить навіть вітер.
Тринадцять рік червоних
із лівої руки.
Скінчилась, не почавшись.
ВідбУла у віки.
За що караєш, Боже?!
Ніхто ж так не любив...
Із горя бідний батько
руки заломив.
"Нащо ж ти написала
жорстокий цей мотив?"
"Нікого я не мала,
це ВІН мене убив."
А хлопцю вже всерівно,
він іншу має, певно.
Лиш батько без розради,
дочку шука щоденно.
Прийшов на перехрестя,
віддав мільйон... і душу:
"Диявол зрозуміє!
ДочкУ вернути мушу."
Так досі і блукає,
шука чогось на полі,
бо він- остання жертва
батьківської любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
В співавтростві з Веронікою Стрельченко
Сьогодні зранку хтось навчив
Шукати всюди позитив.
І, як мені великий дядько
Узяв й на ногу наступив,
''незлим і тихим'' тре згадать-бо
Отой коштовний ''плюс-мотив.''
Сьогодні йшов по вулиці у дощ,
Мене обхляпала машина із калюжі.
І хтілось приложить "по наглій ружі"
Я ж був мокрісінький, такий як хвощ!
Водій поїхав, гад, і втік із поля бою,
Сказав мені, останньому герою,
Ямки дорожні мовчки рахувати:
курити сигарету і сумно споглядати,
Згадати ще щось... Позитив?
Це так банально, але вірно.
Від злоби був би і убив,
А так все файно, гарно й мирно.
Прийшовши до дому, новини включив,
Дітей обіймаю, дружину цілую,
Бо є ж такі речі, що справді ціную.
І вам осягнути б це "диво із див".
Я дякую,
За все
Що хтось мене навчив.
В цьому житті
Бажаю вам
Шукати позитив.
Якщо уважно хтось
Читатиме наш твір,
То він тут відшукає
Маленький акровірш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416547
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2013
Передмова.
Викладаю ще одну маленьку частинку мого майбутнього роману. Навіщо? Потрібна ваша оцінка. Не намагайтесь зрозуміти сюжет. Зверніть увагу на стиль. І знайдіть якомога більше недоліків, бо я хочу вдосконалитись як автор і покращити свій твір.
Епіграф.
Ніколи не тягнути з написанням твору. Нагйоловніше- розвинути відповідну швидкість письма щоб руки встигали за думками. Писати те що думаєш спочатку важко- відволікаєшся на дрібниці, думаєш, як сформулювати, як подати правильну думку яка б усім сподобалась. Неможливо.
Не можна розділяти нероздільне на параграфи й альбоми.
17.
Свічка догоріла і згасла. В хату заглянула темрява.
- Тра вже спати. Батько заки жив, то все так казав: "Сонце з хати- треба спати". А геть шось не хочеться. А шо недобре? Ні, все файно. - Фамберт лежав на лаві, підклавши під голову старий халат. Завтрашній день обіцяв бути напруженим і цікавим. Адже він нарешті наважився.
- Завтра я проситиму Селеву вийти за мене заміж. Селева... Файна, добра дівчина. Не тра сі дивити шо дочка корчмаря. Пошлю сватів. Чесна, гарна. Як казав мій батечко покійний: "Вибирай коня розумом, а пару серцем." Розумний був чоловік. Жаль, нестало його. - Фамберт перевернувся на інший бік і зітхнув. Прийшов час нарешті сказати їй все.
- Ми ж разом ше з малого росли. Але вона багата. І татуньо її корчму має. Не схоче Селева такого жениха, ой не схоче. Ше зі двора випхне і гарбуза дасть. То шо робити? Тра шоби десь гроші сі взяли.
Гроші... Все, що в Фамберта було- це коса, сокира, три тяпки, дві мотики, лопата і три "копачки для бульби". Його батько, хоч і був мудрою людиною, але і випити дуже любив. "Раз так сі напив, шо йому чорт сі привИдів. Бігав тоді батечко круг хати з сокирою, заки сі не спотикнув і не впав."
- Якби-то я мав гроші, дав би хазяйству лад. Найняв би наймитів, землі більше купив, худобу б завів. Тоді б і Селева моя була. А так зара посватає хтось багатший з другого села.
Від таких думок Фамберту на душі робилося все важче і важче. Щоб відволіктись, він вирішив переключити увагу на щось інше.
- Дідо мій- ото людина була. Рицар! На хуторі жив біля села. А як хату спалили, то сюди сі перебрав. Закляте місце кажуть, де його хата була. Ніхто туда не ходе тепера. А який-то будинок був! Не то шо наш дерев'яний і стріха соломою вкрита. Дідо мій з каменю спорудив. І фундамент там був, і льох був. Кажуть, шо заки будинок горів, то вийти не можна ніяк було. То дід сі заховав до льоху і сидів заки вогонь не вщух.
Раптом, Фамберту спала на думку чудова ідея.
- А коли... коли дідо заховав гроші чи золото десь під будинком? Він же рицар був! Але звідки у нього шось цінне? Все пропито давно. А коли там не гроші сховані, а меч, щит чи ше яке рицарське знаряддя? А може кінська збруя? За стільки років певно все вкрали. Але ні! Туда ж ніхто не ходе, місце-то закляте!
Фамберт заснув вже під ранок зі щасливою усмішкою на губах. Він твердо вирішив взяти лопату і піти до розвалин.
Ти віриш в те, що вигадка і реальність ходять поруч? Довга дорога через ліс обіцяла бути цікавою. Фламберту завжди подобалась тиша, яку порушував лиш зелений вітер в зелених верхівках дерев, віддаючи коливаннями настільки тонкими, що сприйняти їх можна було лише тонкою душею. А у Фамберта була саме така. Рідне село- купа спогадів- перший крок, перша удача, перша радість, перший біль, розчарування- також перше. Багато хто зневажав селян, вважав їх нижчими від власного достоїнства, меншими за власне его. І саме такі високомірні люди скакали дорогою на конях, не звертаючи уваги на навколишню красу. А подивитися таки було на що! Розкинувся степ- розкинув руки, розкинув ноги і ліг поспати. Сонце високо в небі, але не настільки, щоб палити жахливою спекою, заганяючи усіх по домівках. Позаду- тридцять білявих хатинок з солом'яними стріхами. Попереду- вузеньке мереживо дороги, яка вплелась в різнотрав'я і різно-твариння. Степ... Поля пшениці, що наливається золотом Сонця і колихається, заколисуючи: так би і ліг тут. Але степ помалу віддавав свої позиції лісу. Дубова роща починалася за кількасот метрів і саме через неї потрібно було пройти, щоб попасти до пункту призначення. Слова не можуть описати тишу, яка порушується тільки сюрчанням коників і гудінням бджіл. Неможливо передати відчуття, яке охоплює кожного, хто хоч раз зупинявся на мить, щоб увібрати в себе побільше сонця. Ніби соняшник. Щоб відчути себе частиною природнього організму. Думаєте, гроші головне? Ха! Скажіть це тут, подалі від кам'яних стін міста. Тут, де споконвіку ростуть дуби, даючи приємну прохолоду подорожньому. Доведіть, не мені, Їм доведіть, що багатство- найбільше щастя. Вони лиш посміхнуться у відповідь: "Не доріс іще до розуміння справжнього. І не доростеш." талант... Попроси у дуба таланту. Не треба продавати душу! Знищуй ілюзії. Тобі кажуть, що безталанний, що недостойний, що немаєш права на життя. Повчися відповідати на такі питання в дерева. Шепотом листя, промінням сонця, життям і вічністю. Повір, що зможеш і в тебе все вийде. Неповноцінний, неповносправний, бідний... Що скаже дуб, якщо почує це? А тим-часом, думки летіли за кількома білими хмарками. Летіли на північ, бо саме там, на півночі, знаходилась мета Фамберта, будинок, який зруйновано, спалено, але не знищено. Бо пам'ять завжди збереже славетних предків навіть тоді, коли нащадки вже про все забули. Лопата на плечі, сільська говірка, неписьменність, відсутність освіти: все це компенсувалося тим вогнем, який горів в його очах. Навіть іскра з нього могла запалити і розтопити кам'яне серце. І ви- не виняток. Той, хто хоч раз бачив вогонь таланту в очах назавжди зходив зі звичного шляху, бо, усвідомлюючи мізерність свого існування, хочеться зробити набагато більше, ніж просто прожити весь свій вік, стоячи з тяпкою в полі. Ні, Фамберт знав, що народився для якоїсь великої справи і саме зараз інтуїція йому підказувала, що ця справа вже не за горами. Бо чому не ходили люди до того будинку, в якому сотню років тому останній паладін закінчив життя, випустивши свій вогонь наволю? Чому воля виявилась дорожчою за життя? Чому своя душа важила менше, ніж дві сотні чужих життів? Відповідей нема.
Дорога, нарешті, дійшла до потічка, обкладеного камінцями- великими і малими. Робота Фамберта- в десятирічному віці хлопчик любив втікати від важкої, часто непосильної праці сюди, до спокою лісового життя, любив розмовляти з птахами, зі степом, з дубом, який став йому старшим братом і вчителем. Чому в когось є шанс отримати те, що належить мені? Що мій дід залишив тут для своїх нащадків? Потік свідомості, потік відчуттів... Але все колись закінчується, як і це невеличке втілення водяної стихії, до якого Фамберт нахилився, щоб попити. І дорога також скінчилась. Ні, шлях продовжувався і далі: ось дороговказ, ось камінь, ось невід'ємна частинка того, що в природі, того, до чого кожен може доторкнутися, але не кожен осягне. Хто ти? В місті цього не зрозумієш. Бо камінь стін мовчить. Він не скаже вам про сенс життя. А хто скаже? Людина без мети- немає нічого жалюгіднішого. Жити і не знати, навіщо? Чому б тоді зразу не кинутися з моста в воду? І кидаються. Сотнями кидаються. Чому? Бо камінь глухий, він не почує тих страждань, не розділить з вами болю. Чому митці геніальності своїй завдячують природі? Чого присвячують твори полям, яблуневому цвіту, а не камінню міських вулиць? І як розпізнати талант? Нічого не має значення. тепер залишилось лише три десятки кроків. Продираючись через густі кущі, лопатою прокладаючи собі шлях через зарості кропиви і малини, Фамберт знав, що доля його буде залежати від знайденого тут. А він не з тих, хто боїться заглянути в очі майбутньому. От і пришвидшував він крок і вперто ігнорував подряпини й порізи. "Я роблю це заради НЕЇ." Долі чи майбутньої дружини? Заради них обох. І ось, нарешті, можна було дихнути вільніше, спершись на кам'яну, обліплену мохом, стіну. Фамберт вже колись бачив руїни, але так близько ще не підходив.
То як вам стиль?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013
Співай, співай, АВЕ! АВЕ!
Цензура і модер нехай живе!
Кричи, кричи, УРА! УРА!
Наш модер бажає усім добра!
Жив був модер колись давно:
- Яких ще світ не знав!
Бан- одному. Ще сто- заодно.
- Ніколи не спочивав!
Вітай, вітай, нехай іде.
Очей не закриє, повік не зімкне.
А, якщо троль- біжи, втікай:
ти будеш останнім- так і знай!
Був модер невтомний- сила сама.
- Його оспіваєм, його!
Та якось та й сталась велика біда.
- Буває ж, як на зло!
Прийшов лиходій, хакер страшний:
- Три голови і мишка.
Він бій тримав, і сайт не віддав-
- Настала модеру кришка.
Співай, співай, АВЕ! АВЕ!
Цензура і модер нехай живе!
Кричи, кричи, УРА! УРА!
Наш модер бажає усім добра!
П. С.
Всі співпадіння випадкові. Сюжет абсолютно вигаданий. Мій перший твір у жанрі підлизування, такщо не судіть строго і не копайте ногами)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013
Подорожуючи автостопом, я якось опинився на перехресті шести доріг. Пустельний клімат, відсутність води і жодної машини навколо. Знічев'я я почав вивчати оголошення на старій, богом забутій автобусній зупинці.
Тебе вражає жалюгідність твого існування?
Відчуваєш, що нічого не досягнув, а життя вже позаду?
Тебе не люблять? Зневажають?
Тоді ти попав куди треба!
Тільки сьогодні і тільки зараз наша компанія пропонує ексклюзивну подорож до пекла! Висококласні спеціалісти підберуть найцікавіші розваги саме для тебе! Все включено: від киплячих казанів зі смолою до повільного піджарювання на сковороді! Широченний вибір транспортни: засобів: ножі, петельки, медичні препарати, газові камери: індивідуальний підхід до клієнта не залишить тебе байдужим. Консультація за гарячою лінією цілком безкоштовна. Кваліфіковані чорти-спеціалісти дадуть відповідь на будь-яке запитання.
Дзвоніть: +6-666-66-666-66; +6-666-66-666-67.
Жодної інформації про замовника чи тираж на оголошенні не було. Жарт якихось малолітніх хуліганів? Можливо. Але перевіряти я не став.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
Епіграф:
Бідний бродяга бродвеєм бродив
бідний бродяга байдики бив.
Ви чули якось після бою тишу?
Коли солдати плачуть у окопах.
Воістину, чекання смертю дише!
Усе закінчилось, комдив махнув рукою.
Як, хтось сьогодні не прийде до-дому?
І ти дізнаєшся сто сорок днів по-тому.
Та зараз рік давно не "сорок перший"
і в твоїм ліжку я вже раз не перший.
Війну ти почала, та виграти не сміла,
я лиш зриваю сливу, коли вона доспіла.
На полі бою нашім локації мінялись:
почалось все на кухні, нехай-бо їй і грець!
Ти борщ недоварила, на стіл розлив я каву,
і ми, красива пара, як діамант в оправу
попробувала влізти у сварку, в сам кінець.
Тоді й зіткнулись раптом не танки й не солдати,
але слова болючі: воюємо ж без жертв!
Тарілки літаками, подушки- наші лати!
"Я скільки років маю сидіти без зарплати?"
Кричала войовничо, розбивши серце вщерть.
На фронт північний вирушив без жодних я пожертв.
Але й солдати мужні, та все-одно здаються,
а ти трималась довго- поставим монумент.
"Найкращій, любій, милій! З тобою одружуся."
Отримай золоте колечко на презент
"А зараз, моя люба, підпишем перемир'я,
від нині і навіки- живемо разом. Так!"
"І, може, не романтик, і не найрозумніший,
але твоїм я буду." "Миритись ти мастак!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
Сумно чи весело, згадуй піднесено.
Кожен пожовклий листок.
Юності спомином, димом над комином...
Знову отримай урок!
Вірила-вірила, без стріли стрілила!
Лук, Купідон і вінок.
Губиться, любиться... Вічна відлюдниця,
чула останній дзвінок?
"Вибач, не будемо... Разом ми нудимо.
Інша- мій шлях до зірок."
Поїздом-поїздом... їхав. Без совісті.
Ну ж бо! Зроби перший крок!
Як, перебудеться? Ні, не забудеться!
Не натискай на курок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2013