| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Давай заповнимо коханням ночі й дні,
Щоб почуття горіли палко й ніжно.
Коли ми разом, і коли - одні,
І в літню спеку, і коли вже сніжно.
Кохай мене за те, що ще горять,
Палахкотять наші серця в багатті,
За те, що мрії наші ще не сплять,
Кохай за те, що ми ще не розп′яті.
Давай заповнимо коханням пустоту,
Щоб на землі не залишилось лиха.
Кохай мене, коли я відійду,
І проросту травинкою десь тихо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017
Як дзеркало блищить ставок,
Ковзають плавно водомірки.
Погасла вже ранкова зірка
В чарівних зарослях гілок.
Ось рожевіє небокрай,
Пташиний спів день зустрічає,
Пастух корівок виганяє
Hа пасовище попід гай.
Легкий туман осів в долину,
Прозора пара над ставком.
Слідкую я за поплавком,
Ще мить - і тягну вже рибину.
Неспішно сонце мідне сходить,
Плюскоче короп в дивнім танці,
Чарівний запах ставка вранці
У сні до мене ще приходить.
ІІ
Вже осінь листям шарудить,
Яскраві фарби, як ніколи.
Зібралась дітвора до школи,
Замріялась ясна блакить.
А в лісі вигуки гінців
Вселяють страх у звірину.
І, щоб добути свіжину,
Вдивляюсь пильно у приціл.
Мисливці раді полювати -
По кабану б"ють номера.
Темніє, вечір і "Пора",-
Лісник запрошує до хати.
Потріскує вогонь в печі,
І смажитться картопля з м"ясом.
А на столі горівка з квасом,
А в небі місяць уночі.
ІІІ
Ocь теплий дощик моросить,
І краплі падають з листочків.
Пора чудова для грибочків –
Опеньок повний кошик вмить.
Чарує око ліс осінній,
Доріжка встелена листвою.
Скрізь пахне дубом і сосною,
Туман встає довколу синій.
Будинок причаївся в лісі.
В печі потріскують вже дрова,
На вішалці рушниця нова,
Та білка щось ховає в стрісі.
Вже сірий морок поспішає
Зіркам відкрити двері в простір.
Заглянув повний місяць в гості,
Красуня-ніч всіх нас вітає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464750
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.12.2013
Як сумно в повітрі кружляє
Останній осінній листок.
І день поступово згасає
Від сірих холодних думок.
Над полем, пустим почорнілим,
Літає лиш зграя круків,
І плугом розрізане тіло
Промокло під небом віків.
В долині ще тихо дзюркоче
Прозорий привітний струмок.
А серце тепла тільки хоче,
Не хоче холодних думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456042
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.10.2013
(Марина Цветаева, AETERNUM VALE - перевод на украинский)
Aeternum vale! Вільна знову!
Іду шукати нову казку
І нову прірву, зірку нову,
До перемоги - від поразки!
Aeternum vale! Дух окріп
І новим сном зі сна злітаю.
Я вся - любов, і легкий хліб
Із милосердя не приймаю.
Aeternum vale! Шлях з імлою,
Веде вже інша непокорність.
Між нами вічною стіною
Неумолимо встала - гордiсть.
-----------------------------------------
Марина Цветаева, AETERNUM VALE
Aeternum vale! Сброшен крест!
Иду искать под новым бредом
И новых бездн и новых звезд,
От поражения — к победам!
Aeternum vale! Дух окреп
И новым сном из сна разбужен.
Я вся — любовь, и мягкий хлеб
Дарёной дружбы мне не нужен.
Aeternum vale! В путь иной
Меня ведёт иная твёрдость.
Меж нами вечною стеной
Неумолимо встала — гордость.
---------------------------------
* лат. Aeternum vale — Прощай навеки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401056
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.02.2013
Який жорстокий і сумний мотив,
Погас веселий блиск очей.
І мідяки нам осінь подає,
З верби здуваючи плакучий спів.
Мовчать простори зоряних ночей -
Твоє тепло не може їх зігріти.
Обличчя біле кригою стає,
А пізній час такий несамовитий.
Ну, що ж - вже не звучать пісні,
Замовкло небо, зблідли зорі.
І дивні мрії неозорі
Вже розчинились в вічнім сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2013
Над рікою пливуть
Хмари втомлено тінню.
Кришталева вода відзеркалює в пахощах трав.
Ти мене не забудь,
Під цією безмежною синню
Я у неба кохання для нас загадав.
Через луки й поля
По холодній росяній доріжці
Я збігав крізь тумани до срібних озер.
Зігрівала земля
В материнській ласкавій усмішці.
І ранкова зоря догоряла у зарослях верб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013
(Вільна інтерпретація І. Аненського)
Вже колір останній погас,
Як шепіт в північнім благанні...
Зникає все враз без прикрас
В моїм божевільнім коханні.
З рахунку збиваюсь не раз,
Далеко не видно, сіріє...
Пронизливий вітер весь час,
Потужно хурделиця віє.
Та щось моє серце двоїться,
Далеко вона - я це знаю.
Ночами мені часто сниться,
Що я її палко кохаю.
Та мрії моїй вже не збутись,
Сніг білий і мертвий - це доля.
Настав час для нас розминутись
На цьому холодному полi.
Ми зблизились - все це, здається,
Тривало одну тільки мить.
А серце у грудях ще б"ється,
Та тільки уже не болить.
..............................
Вже колір останній погас,
Як шепіт в північнім благанні...
Зникає все враз без прикрас
В моїм божевільнім коханні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2013
(Стихи Анны Ахматовой - перевод на украинский)
А ти тепер сумний, такий безсилий,
Відречений від мрії і від слави,
Але для мене невиправно милий,
І чим темніший, тим ще більш ласкавий.
Ти п"єш вино, твої нечисті ночі,
Що дійсно є, не знаєш, що у сні,
Але зелені ще ці згубні очі, -
Напевно, спокій не знайшов в вині.
І серце тільки - тільки смерті просить,
Клянучи всю незграбність долі.
Та вітер з заходу приносить
Твої слова сумні поволі.
Чи повернутися до тебе я посмію?
Під батьківщини блідим небом
Співати тільки, згадувати вмію,
А згадувать мене не треба.
Минають дні, примножують печалі,
За тебе Бога як мені молити?
Вгадав: моє кохання - це крижалі,
Що навіть ти не міг його убити.
****************************************
А ты теперь тяжелый и унылый,
Отрекшийся от славы и мечты,
Но для меня непоправимо милый,
И чем темней, тем трогательней ты.
Ты пьешь вино, твои нечисты ночи,
Что наяву, не знаешь, что во сне,
Но зелены мучительные очи, -
Покоя, видно, не нашел в вине.
И сердце только скорой смерти просит,
Кляня медлительность судьбы.
Все чаще ветер западный приносит
Твои упреки и твои мольбы.
Но разве я к тебе вернуться смею?
Под бледным небом родины моей
Я только петь и вспоминать умею,
А ты меня и вспоминать не смей.
Так дни идут, печали умножая.
Как за тебя мне Господа молить?
Ты угадал: моя любовь такая,
Что даже ты не мог ее убить.
22 июля 1917
Слепнево
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2013