Валерій Голуб

Сторінки (2/142):  « 1 2»

ТИ Ж МЕНЕ ПІДМАНУЛА - 21століття.

Без  тебе  я  -  в  анабіозі.
Без  тебе  –  летаргічний  сон!
Стою  з  букетом  на  порозі
У  косметичний  твій  салон.

Ти  неприступна  недоторка,
Незмінно  модна,  «от  кутюр».
Наводиш  кожного  вівторка
Свій  манікюр  і  педикюр.

Тебе  вигулює  ротвейлер.
А  ми  збиралися  гульнуть?…
І  я,  багатий,  мов  Рокфеллер,
У  кулаці  півсотні  мну.

Біжу,  пришпорюю  планету.
Ти  знову  зникла,  як  міраж!                                          
Беру  мобілку:
-Де  ти?  Де  ти-и-и?
-Привіт!  Я  тут.  Приходь  на  пляж.

Спішу,  пливу  до  тебе  брасом,                                  
В  зубах  тримаючи  букет,
А  ти…  пірнула  із  Тарасом!  
У  аквалангах    тет-а  тет!

Ах  ти  чудовисько  лохнеське!
Чому  ти  дражнишся  на  зло?
Сама  ж  писала  есемеску,
Що  буде  краще,  ніж  було.

Але  ж  були  колись  моменти…
Серця  забились  в  унісон,
Й  мені  казала  компліменти:
«Ти  приставучий,  мов  гудрон»!

В  мені  вібрує  кожен  атом.
Молю  тебе  сказати  «так»!
Ти  знову  клацнеш  дипломатом:
-Ну,  я  пішла.  Пока,  дивак!

А  за  вікном  летять  лелеки,
І  малюків  комусь  несуть…
К  бісам!  Іду  на  дискотеку,
Щоб  розгадать  жіночу  суть.

А  там  знайомі:    Зойка  й  Настя.
Кричу:  «Бон  жур!  Парле  франсе?»
Та  Зойка  зойкнула  від  щастя,
Сказала:
 -      Згодна  я.  На  все.

Та  незборимі  твої  чари…                            
Я  долю  взяв  на  абордаж.
Хто  там  сказав,  що  ми  не  пара?
Я  ідеальний  твій  типаж!

І  знай,  примхливая  чаклунко,
Спізнаю  губ  твоїх  дюшес!  
І  в  безкінечнім  поцілунку
Удвох  полинем…  до  небес!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405452
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.03.2013


Національний наркотик

(діалог  лірика  і  скептика)

-Над  білим  тлом  брунатна  смужка  крапу.
Рожеві  хвильки  стрічкою  сплелись…
-Це  що,  новий  національний  прапор?
-Та  ні,  це  сало!  Ну  лиш,  придивись!

Вкраїнське  сало,  ми  твої  васали.
Тобі  на  п’єдесталі  височіть!
-Боюсь,  що  його  швидко  б  там  ум’яли,
Вгамовуючи  нездоланну  хіть.

-Коли  хтось  каже:  «Фу,  какая  гадость!»
Повір,  що  я  радію  в  цей  момент.
-Не  розумію,  друже,  в  чім  тут  радість?
-А  в  мене  є  залізний  аргумент:

Якщо,  (не  дай  Господь!)  оцю  смакоту
Розпробують    Росія  і  Китай,
То,  маючи  охоту  й  купу  злота,
Ми  сала  не  побачим,  так  і  знай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405394
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.03.2013


ИНТЕЛЛЕКТА НЕ ПРОСЯТ

Просят  у  Неба
Навара,  приплода,  налива.
Жаль,  интеллекта  не  просят,
Но  речь  не  о  том.
Видно,    Господь
Наделил  нас  умом
Справедливо  –
Так,  что  никто  
Не  считает  себя
Дураком.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405082
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.02.2013


ВІДГУК НА ВІРШ ЛЮБИ ІГНАТОВОЇ "СУПЕРЗБРОЯ"

ЛЮБОВ  ІГНАТОВА.  СУПЕРЗБРОЯ.(з  посмішкою)

В    кожної    жінки    є    зброя    велика,
 Та,    що    на    мозок    вплива    чоловіка.
 Хто    б    міг    подумать,    що    в    пазусі    в    нас
 Є    стратегічний    військовий    запас!
 Блузка    на    ґудзиках    то    -    супербомба!
 Враз    позбавляє    мужчин    від    апломбу.
 Повільно    я    в    блузочці    верх    розстібаю-
 Мозок    суперника    вмить    вимикаю...
 А    декольте-    то    вже    зброя    найважча,
 Не    користується    цим    лиш    ледащо.
 Нема    макіяжу?    Всім    чхати    на    те,    
 Якщо    є    глибоке    у    вас    декольте!
 Для    виховання    домашніх    суб'єктів,-
 Вже    необмежений    показ    об'єктів.
 Тут    головне-    не    дійти    до    звикання,
 Тож    будьте    уважні    із    використанням!



ВІДГУК    на  вірш  Люби  Ігнатової  «Суперзброя».

Жіночка  гарна  –  мов  крейсер  ракетний.
Склад  суперзброї  й  військових  секретів.
Очі-радари  сканують  уміло
Статки  противника,  наміри  й  тіло.
Губки  –  щоб  збити  його  з  пантелику-
Тактильний  контакт  –  і  не  в’яже  він  лика.
Ніжки  –  манок.  Привертають  увагу,
Й  легше  військову  здобуть  перевагу.
Авторка  ж  мило  розкрила  секрет
Застосування  магнітних  торпед.
Є  ще  гіпотеза,  що  макіяж  –  
По  технології  «Стелс»  -  камуфляж.
Навіть  всесильне  в  Москві  ФСБ
Всіх  таємниць  аж  ніяк  не  вгребе.
От  і  шниряєм  в  місцях  дислокацій,
Для  пеленгації  локалізацій.
Та  розвіддані  скупі  і  неточні.
Кнопку  для  пуску  не  видно  наочно.
На  супербомбу  натиснеш  не  так  –
Вибухне  враз!  І  на  лобі  -  синяк!
Руки  піднявши,  в  полон  здаємось.
Де  ж  суперзброя?  
-Та  ось  вона.  Ось!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404728
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.02.2013


ДАВНЯ ПРИТЧА

Було  це  геть  давно.  В  середньовіччі,
Чи  ще  давніш  –  всі  дати  навмання.
Учителеві  дивлячись  у  вічі
Сотали  учні  мудрість  і  знання.

І  запитав  один  юнак  завзятий:
-Учителю!  То  як  цей  світ  пізнать?
Чи  розум,  а  чи  срібло  треба  мати,
Щоб  осягнути  суть  усіх  понять?

В  усіх  куточках  світу  побувати  
Без  срібла  і  коня  не  пощастить.
Мабуть,  що  саме  срібло  є    початком
Того,  що  розум  досягне  мети?

Завмерли  всі.  Цікава  ж  бо  розмова!
Чи  дасть  мудрець  на  те  ясний  одвіт?
Учитель  усміхнувся  і  промовив:
-Поглянь  навколо.  Що  ти  бачиш?
-Світ!

-Тепер  поглянь  у  дзеркало,  мій  друже.
-Тут  лише  я!  Ні  світу,  ні  небес…
-Затям!  На  склі  тім  срібло  осоружне,  
Тому  і  бачиш  ти  лише  себе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403936
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2013


ЗВЕЗДЫ СКАЖУТ…

Что  ни  познакомлюсь  –  снова  Рыба!
Только  Рыбы.  Так  из  года  в  год.
Звезды  против,  я  на  грани  срыва  -
Рыбы  –  мой  полнейший  антипод!

Эх,  судьба!  Со  знаков  зодиака
Вечно  ты  ненужные  суешь.
Ну  зачем  мне  Рыбы?  Дай  мне  Рака!
Понапрасну  душу  не  ерошь.

А  тем  часом  свадьбы  отыграли.
Где  ж  ты,  запоздавшая  моя?
Лошадей  и  Кошек  разобрали,  
Есть  только  Тигрица  и  Змея.

Вымели  достойных  под  метелку!
Я  в  тоске  травиночку    грызу…
Мне  бы  вот  Тельца,  (точнее  –  Телку),
Или,  на  худой  конец,  Козу.

Надо  мне  семью,  детишек  свиту,  
И  свою  Венеру  я  ищу.
Говорят,  что  Свиньи  плодовиты…
Но  Свинью  чегой-то  не  хочу.

Звезды  могут  все  переиначить.
Был  вчера  тузом,  а  щас  облом.
Лошадь  мне  хозяйка.  Энто  значит,
Будет  восседать  на  мне  верхом?

Впрочем…  врут  научные  прогнозы!
И  маэстро  Глоба  был  неправ.
Я  женюсь!  На  пышной  и  курносой!
…А  у  Рыб  такой  чудесный  нрав…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403662
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 23.02.2013


ТАМ ДЕ ЗОРІ - КРАСУНІ

Там,  де  зорі-красуні,
І  судьба  у  вітрах,
Я  обірвані  струни
Волочу  на  плечах.

Ті  вітри  заповзяті
Обірвали  струну.
Не  дають  доспівати
Мою  пісню  сумну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2013


НЬЮ–НАТАЛКА ПОЛТАВКА, АБО ПОЛТАВСЬКЕ ТАНГО.

Дійові  особи:  Петро,  новий  українець.
                     Наталка,  його  наречена.
Епоха:  двісті  років  після  Котляревського.



Купив  собі  заводик  біля  траси:
Приватне  підприємство  «Більшовик».
І  на  столі  манюнький  Карлик  Марксик
Борідкою  до  принтера  приник.

Я  скоро  нову  лінію  відкрию.
Не  бачу  я  ні  ночі,  а  ні  дня.
Звернув  би  гори,  (як  не  звернуть  шию
Налогова,  пожежна  й  рекетня).

А  ти  прийшла  неждано  й  недоречно,
Кивнула:  «Трудоголікам  привіт!»
Наталю,  я  люблю  тебе  сердечно,
Але  ж  у  мене  післязавтра  звіт!

       П  р  и  с  п  і  в:
Тебе  благаю,  застебнись,
Поки  контракт  не  підпишу.
І  так  на  мене  не  дивись,
Я  на  роботі,  і  спішу!

Сьогодні  ти  уся  така  принадна.
Себе  я  змусив  погляд  відірвать.
-  Петрусю,  погуляймо  в  парку,  ладно?
Там,  певно,  будуть  солов’ї  співать…

-  А,  може…  погуляєм  в  Інтернеті?
Або,  візьми  з  полиці  детектив.
Передають  дощі  по  всій  планеті.
Пес  покачався:  жди  грози  і  злив.

Ми  тут  новий  свинарник  напитали.
Як  хочеш,  то  поїдемо  туди.
А  там  саме  повітря  пахне  салом.
Прибуток  вироста,  як  із  води!

А  рівно  в  два  з  тобою  ми  заїдем
На  галушки,  банани  і  вергун
В  мій  ресторан  «Веселі  людоїди».
А  на  закуску  –  кава  і  кавун.

-  Ну  не  шуткуй,  не  смійся  наді    мною.
На  серці  тяжко  від  твоїх  реклам.
Я  хочу  заміж,  зрозумій,  бо  хто  я:
І  не  мадмуазель,  і  не  мадам.

І  я  обняв  тебе,  мою  кицюньку.
Злилися  ми  у  вирі  почуттів.
Та  на  біду,  за  мить  до  поцілунку
В  моїй  кишені  пейджер  затремтів.

         П  р  и  с  п  і  в:
Наталко,  люба,  застебнись,
Поки  контракт  не  підпишу.
Відкладемо    це  на  колись…
Я  на  роботі.  Я  спішу!

Ввімкнув  я  пейджер.  Треба  ж  подивиться!
І  ти  пішла,  лютіша  від  змії.
Я  знову  ухопився  за  таблиці…
…А  за  вікном  сміялись  солов’ї.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403126
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.02.2013


У ТИШІ НІЧНІЙ…

У  тиші  нічній,  до  господи
В  єдинім  небеснім  строю
Безсмертна  душа  мого  роду
Приходить  у  пам’ять  мою.

Я  чую  грядущого  рокіт,  
І  предків  далекий  мотив.
Орійці  мої  світлоокі,
Де  нині  ваш  плуг  золотий?

Орійці,  і  скити,  і  руси  –
Ви  різні  у  назвах  лишень  –
Стривоженим  поглядом  Буса  
Вдивляєтесь  в  нинішній  день.

А  буйні  вітри  не  вщухають,
Жбурляють  сніги  з  верховіть.
Супроти  бандитської  зграї
Народ  на  Майдані  стоїть.

Плечима  підіпремо  небо!
В  минуле  нема  вороття.
І  нашу  Вкраїну  для  мене,  для  тебе
Вкарбуємо  в  Книгу  Буття!

Нам  буть  сіячами  довіку.
Новий  розвидняється  день.
-  Дай  Боже  вам  повні  засіки  -
Ледь  чутно  лунає  з  давен.
                                                 
                                                               28.  12.  04.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402892
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2013


Про деякі риси національного характеру, або: План Барбаросса з участю Барбоса

Тільки  й  чуєш:  підлість,  лайки,  гроші…
       Все!
       Сьогодні  тільки  про  хороше:
       Он  у  лузі  річка  тиха  в”ється,
       Із-за  хмарки  сонечко  сміється,
       Пташечка  до  пташечки  співає,
       Очерет  з  водою  розмовляє…
       Тут  колись  ще  бігав  я  босоніж.
         А  тепер  корови  ходять  сонні.
         О-ондечки  пасеться  біля  рову
         Дідова  Кіндратова  корова.
         Тітка  Галька  щоб    її  здоїла,
           Молоком  Рябка  щоб  напоїла,
           А  Рябко  щоб  нових  сил  набрався,
           Та  й  від  цепу  хутко  відірвався.
           І  щоб  він  не  лащився  до  діда,
           А  пряменько  –  до  мого  сусіда.
           У  сусіда  бик,  як  грім,  гуляє,
           Ось  його  Рябко  та  й  налякає.
           А  бугай  новий  паркан  потрощить…
           Хай  сусіда  вигрошиться  трошки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402582
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.02.2013


Сходження

Я  на  вершину  камінь  знов  кочу.
А  він  зривається  –  і  вниз  у  хмарі  пилу.
Навколішки  тягну  я  вічну  брилу.
-  Вже  недалечко  –  вітру  шепочу.

Яке  тут  небо!  Погляд  не  одірвеш
На  рубежі  останнього  кидка...
...Зірвався  й  цей.  І  з  гуркотом  –  у  прірву.
А  щоб  ти  в  землю  вріс  там  сторчака!

А  там,  внизу,  де  музика  і  танці,
Безжурний  світ  снує  свої  стежки.
Кричать:    Сізіфе,  кинь!  Даремна  праця!
Облиш  ті  непотрібні  іграшки!

Я  не  Сізіф.  Та  я  його  нащадок.  
До  Світла  мій  упертий  вічний  рух.
Зі  мною  дар,  залишений  у  спадок,
І  цей  призвідник  –  невгамовний  дух.

І  догори  –  а,  значить,  у  грядуще,
Горну  слова  незвершених  томів.
І  тих,  що  не  читають  нині  сущі,
І  тих,  що  написати  не  зумів.

Я  сам  звалив  цю  ношу  на  рамена,
І  мушу  до  кінця  її  нести.
У  цім  труді  покладено  на  мене
Знайти  Слова.    І  Ближнього  спасти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2013


ХЛЮПАТИ ДОБРОМ. Літерат. пародія.

Іван  Кулик.  «Чари  осені»…  (Дніпропетровськ,    ІМА-прес,    2005)

Серцю  імпонують
Спалахи  кохання,
Серцю  до  вподоби
Хлюпати  добром,
Тож  буває  прикро
Слухати  єднання
Слів  таких  несхожих:
«Серце»  і…  «порок».


             *      *      *      *
Носу  імпонують  аромати  кави,
Горлу  імпонують  чарка  і  шашлик.
Чом  же  день  сьогодні  видавсь  неласкавий:
Хлюпаючи  носом,  чхаю  в  носовик.

А  мені  ж  казали:  одягайся,  Ваню!
Не  форси  без  шарфа,  подивись  прогноз!
Тож  тепер  виходить  боком  поєднання
Слів  таких  несхожих:  «горло»  і  «мороз».

Як  же  їх  до  біса,  слів  тих  несумісних:
«Гепатит»  -  «печінка»,    «серце»  і    «порок  »…
Варто  було  вчора  виїхать  за  місто,
Зразу  ж  поєднались  «шина»  і  «гвіздок»!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401304
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 15.02.2013


СЕРЦЕ ЗОМЛІЛО. Літерат. пародія.

Іван  Кулик.  «Чари  осені».  (Дніпропетровськ,    ІМА-прес,    2005)

…Дівчино  мила,
Серце  зомліло,
Вітер  шепоче:  «Кохай».
Лиш  далиною
Лине  луною
«Хай,  хай,  хай…»


     *      *      *      *
Дні  пролетіли,
Зрадила  мила,
Я  шепочу:  «Проморгав»!
Лиш  далиною
Лине  луною
«Гав,  гав,  гав…»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401300
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 15.02.2013


Дівчина з кульбабок

Ти  хмаринко  білая,
                                                                       сонечка  не  застуй.
                                       Манить  мене  стежечка
                                                                         у  луги  квітчасті.
                                       Чую  голос  радісний,
                                                                         чистий,  як  дзвіночок.
                                         То  моя  коханая  
                                                                 запліта  віночок.

                                     
                                       В  срібно-світлім  мареві
                                                                           пісня  рветься  в  далеч,
                                       Буйноцвіттям    грається      
                                                                           вітерець-зухвалець,
                                       І  на  жовтім  килимі
                                                                   синьоока    зваба  -
                                       Сонцем  позолочена
                                                                   дівчина  з  кульбабок.

                                     -Ти  моя  весняночко
                                                                     золотоволоса,
                                           Ти  моя  сопілочко
                                                                   солодкоголоса.
                                           Зоренятко  лагідне,
                                                                     ти  моє  натхнення,
                                           Першого  кохання
                                                                 тайна  незбагненна.    

                                   
                                                 Пригорну  до  серденька,
                                                                                   обійму  за  плечі.
                                                 Лиш  торкнуся  губ  твоїх  –
                                                                               лину  в  безкінечність.
                                               А  природа  дихає,  
                                                                     струмиться  від  щастя.
                                                 Спрагла  хмарка  проситься
                                                                               до  землі  припасти.


                                               І  Всевишній  в  небесах
                                                                               усміхнеться  мудро  –
                                               І  засвітиться  роса
                                                                           дивним  перламутром.
                                               Він  незримим  порухом
                                                                           ледь  торкне  за  струни,
                                               Й  заспіває  все  навкруг
                                                                             про  кохання  юне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013


ОБРАЖЕНИЙ "ПРАВЕДНИК"

І  день  і  ніч  біжу,  біжу,
                                     кручусь,  як  вентилятор.

В  портфелі  тисяча  адрес  –  
                                       рекламний  я  агент.

Усе  в  диму  –  не  вулиця,
                                   а  газогенератор!

На  розі  пробки  розгрібає
                                   очманілий  мент.

Димлять  жінки  й  чоловіки,
                                     і  хлопці,  і  дівчата,

Таксисти  і  артисти,
                           і  члени  їх  родин.

В  колясочках,  прокурені,
                                       попискують  малята,

А  мами,  замість  сосок,
                                   видихають  нікотин.

Та  не  паліть  на  вулиці!  -
                                       задихано  волаю  –  
 
Для  цього  є  квартира,
                                       балкон,  чи  туалет.

А  то,  як  в  тубдиспАнсері,
                                         цей  кашель  дошкуляє,

Руйнуючи  мій  бізнес:
                               ПРОДАЖ  СИГАРЕТ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400900
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.02.2013


МОЄМУ ЩИРОМУ ДРУГОВІ

Моєму  щирому  другові  Віталію  Миколайовичу  Григор’єву,  автору  відомої  документальної  монографії  «Роде  наш  прекрасний»,    присвячую  цю  епіграмічну    ОДУ  (чи  ОДИЧНУ  епіграму?)  



Лякають  нас  постійно:
В  Багдаді  неспокійно.
Повсюди  Коза  Ностра  —
Ім’я  їй  легіон.
А  про  людей  хороших
Не  пишуть  ані  трохи,
Отож,  про  них  згадати
Великий  є  резон.

У  нас  на  видноколі
Віталій,  син  Миколи.
Дав  Бог  йому  великий
Діапазон  бажань.
Він  рідний  край  вивчає,
І  у  футбола  грає,
Читає  книги  мудрі,
Бо  тягнеться  до  знань.

Він  чесно,  без  суфлера
Зробив  собі  кар’єру.
Тепер  він  знаний  всюди:
З  титанами  -  на  "ти".
У  будь-якій  роботі
(Якщо  хто  у  цейтноті)
Над  шефом  візьме  шефство
І  досягне  мети.

А  компетентні  люди  
Подейкують  усюди,
Що  написав  він  книгу
(Півтисячі  листків!)
Про  геніїв,  учених,
Про  їхніх  наречених  –
Загалом  книга  буде
Про  наших  земляків.

Бажаю  ювіляру
Знайти  достойну  пару.
Щоб  серце  тріпотіло,
І  шумувала  кров.
Добавлю:  всім  нам  браття
Пора  за  розум  братись.
Любов’ю  слід  займатись,
На  те  вона  й  любов.

Йому  я    зичу  грації,
Купатися  в  оваціях,
І  в  хвилі  чорноморській
У  «бархатний»  сезон.
Здоров’я  щоб  –  по  вінця!
І  щастя  навздогінці.
Сміятись  –  гомерично.
Співати  –  як  Кобзон!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400547
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.02.2013


МЕДИКИ ЗРОЗУМІЮТЬ

Лейкоцити
                   покрили
                                 руків’я      меча*
Стрептококи  
                     в  тампонах    
                                           нуртують.
Гей,  хірург!
                     Не  рубай  же  
                                             з  плеча,
Бо  кінцівки  
                     не  
                           регенерують!





*Меч,  мечик  (застар.)  -  скальпель

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400298
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.02.2013


НА РАСКАЛЕННОМ ПЕСКЕ

Силой  разжали  змеиную  пасть,
Влили  по  капельке  влагу.
В  общем,  не  дали  змеюке  пропасть,
Двое  парней  из  общаги.

Только  гадюка,  пришедши  в  себя,
Вспомнила  это  насилье.
-  Как  эти  наглые  люди  грубят.
Жало  не  так  прикусили!

И  выжидала  в  засаде,  шипя  –
Больш-ш-е  они  не  пос-смеют!  –
Вот  эти  двое!  Раскрыв  свою  пасть,
Прыгнула  с  веток  на  шею.

…Травы  шумели,  и  ветер  принес
Вести  змеиному  богу.
Смерть  человека  –  особый  вопрос.
Здесь  наказание  строго.

Змее  не  простили  загубленных  жертв,
И  бросили  в  сумерки  ада.
А  ей  наплевать,  что  укушенный  мертв,
Что  уличили  –  досада.

Молча  змея  проклинает  свой  век,
Плача  сухими  глазами.
Притчу  пишу  для  тебя,  человек  –
НУ,  ОТОРВИСЬ  ОТ  РЕКЛАМЫ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400029
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 10.02.2013


ДИПТИХ

«Од  отця  Орія  походите,  і  він  в  лиху  годину  знов  народжується  серед  вас…»
                         Велесова  книга.


Вони  штовхали  геть  драбини  куті,
Трощили  люто  палями  щаблі,  
А  ті  все  дерлись,  лізли,  щоб  наткнутись
На  гострі  окривавлені  шаблі.

Три  тижні  не  стихала  люта  січа,
Відтоді,  як  Батий  привів  орду.
Повсюди  гук  чужинського  наріччя,
Верблюди,  скрип  возів  і  кінський  дух.

Ворота  Лядські  впали  під  тараном,
І  ринула  орда  в  тісний  провал.
Бенкетував  Батий.  Але  зарано:
За  ніч  узвЕли  поруч  новий  вал.

І  знов  клекоче  бій  несамовито.
Та  враз  хитнувсь,  розкинув  руки  вшир  –
Немов  силкуючись  нукерів  зупинити  –
І  впав  на  мур  останній  богатир.

Вогонь  і  меч  вершили  дику  тризну,
Палали  хати,  корчились  тіла.
І  був  солодкуватим  дим  Вітчизни,
І  чорна  мла  на  Київ  налягла.

Понурий  ряд  рабів  світловолосих,
Дівоче  голосіння,  хтивий  сміх.
І  волокли  живий  товар  за  коси,
На  площі  впевнившись  в  незайманості  їх.

А  навкруги  димілася  руїна,
І  Десятинні  впали  куполи.
Підпливши  кров’ю,  мати-Україна
Своїх  дітей  тулила  до  поли.

Захрипли  дзвони  з  горя  і  розпуки,
Розтерзаний,  чорнів  іконостас.
Сліпий  чернець  підняв  до  неба  руки  –  
О,  Господи,  за  що  караєш  нас?

Устами  Первозваного  Андрія
Прорік  ти  славу,  що  не  відлуна,
Й  на  цих  горбах  засяє  наша  мрія  ...
Та  де  ж  та  ласка  Божа?  Де  вона?



І  вдарив  грім.  Сяйнула  блискавиця.
Святий  Андрій  постав  перед  старим.
-  Не  богохульствуй!  –  І  підняв  десницю  –
Не  всі  боролись  із  врагом  лихим.

Он,  княжі  раті  відійшли  за  обрій.
Не  помогли.  Та  мудрий  Божий  глас.
Ваш  праотець,  засновник  роду,  Орій
В  смутні  часи  родиться  знов  між  вас...

                                         ***
Я  знаю  стільки,  скільки  пам’ятаю.
Сочиться  час  через  піски  віків.
І  те  одвічне  „Моя  хата  скраю”
В  кривавих  ранах  вражих  канчуків.

Душа  Вкраїни  знов  кричить  від  болю
У  сутінках  неправедних  і  злих.
Вори  в  законі  вершать  наші  долі.
Для  них  ми  тільки  бидло  і  козли.

Їм  легко  правиться  в  байдужості  совковій,
В  пітьмі  чужих  думок,  чужих  речей.
Та  народившись  в  пелені  Дніпровій,
Народ  зірвав  пов’язку  із  очей.

Вперед,  на  площі!  Світло  оживляє.
Відчули  ми,  що  Бог  присутній  в  нас.
Із  нами  Правда,  що  усе  здолає.
Прабатьку  Орію.  Вставай!  Прийшов  твій  час.
 


       9  грудня  2004р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399690
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.02.2013


ДАВАЙТЕ ВЖЕ ПРО ЛІТО!

Як  солодко,  коли  з  тобою  знов
Ми  поруч,  і  мнучи  волошки  в  житі
Натомлені,  щасливі  і  розкриті
Під  сонцем  прославляємо  любов.

І  жайворон,  тріпочучи  вгорі
Огляне  нас  із  крихтою  поваги:    
-Бач.  Люди  чинять  так,  як  вільні  птахи!  
А  день  -  дзвенить!  І  літо  на  порі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013


НОСТАЛЬГІЯ З ПОСМІШКОЮ

Де  ти  є,  мезозойськая  еро?
Я  прадавній  твій  пласт  підійму—
Не  було  ні  машин,  ні  паперу,
Ні    Чорнобиля  в  чорнім  диму.

А  були  колись  чисті  озера,
Лісостепу  незаймана  даль...
Де  ж  ти  є,  мезозойськая  еро,
Мрій  моїх  незбагненна  печаль.

Зневажаю  нітрати  і  смоги,
Теплі  ванни,  дивани,  книжки.
Я  відкрию  в  минуле  дорогу,
І  піду  на  звірині  стежки.

Там  знайду  я  шикарну  печеру,
В  пастку  мамонта,  гей,  зажену,
Приготую  смачне  на  вечерю,
І  чарівну  дикунку  гукну.

А  коли  серед  ночі  насниться
Шум  атак  і  машинних  погонь,
Я  нап’юся    водиці  з  криниці,
І  підкину  гілок  у  вогонь.


А  от  (буквально  через  20  хвилин  після  публікації)  з'явилась  експромт-пародія  на  цього  вірша,  яку  я  із  задоволенням  публікую.  Її  авторка  -  Люба  Ігнатова.

 я  жила  у  затишній  печері,
 їла  мамонтів,  воду  пила.
 Та  з'явився  чувак  дивноперий-
 Саме  з  ним  мене  доля  звела.
 Шепотів  мені:  ''О,  Галатея!
 Я  навчу  Вас  мистецтва  кохання!''
 Ну  а  сам  все  якогось  там  гея
 Від  печери  ганяв  до  світання...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399116
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.02.2013


В ПАМ*ЯТІ - СИЛА!

Ледь  розвиднялося.  Небо  ще  в  зорях.
Снилось  мені  щось  легке  і  прозоре.
Світлою  тінню  на  темній  стіні
Прадід,  мов  голуб,  явився  мені.

Був,  як  на  фото  в  старому  альбомі,
Прадід  мій  рідний,  мені  незнайомий.  
Очі  сміялись  в  ранковій  імлі,
Руки  зчорніли  від  плуга  й  ріллі.

--Правнуче,  здрастуй,--він  тихо  промовив,--
Довго  чекав  я  з  тобою  розмови.
Вчора  ти  предків  сердечно  згадав:
Добре  зробив.  Ти  нам  сили  додав.


В  пам’яті  сила,  що  простір  долає.
Та,  що  приходити  в  світ  дозволяє.
Ми  прилітаєм  на  хліб  і  пісні,
Щиру  молитву,  і  думи  ясні.

Дивно  у  вас.  Вже  не  наша  розмова.
Нова,  чудна,  перекривлена  мова.
Гупають  бубни.  А  пісні  не  чуть!
Бога  не  знають,  і  хліб  не  печуть.

Та  крізь  віки,  крізь  невіру,  незгоди,
В  сни  ваші,  правнуче,  знову  приходим.
Застерегти,  захистити  від  бід...
Так  повелося.  Такий  заповіт.

--Прадіду,  любий,  а  що  з  нами  буде,
Як  у  майбутньому  житимуть  люди?
--Тим,  що  воліють  по  совісті  жить,
Воздано  буде.  Любов  бережіть!

Хмаркою  —  зник.  Не  сказав.  Та  й  не  треба.
Знати  майбутнє...  Чи  є  в  тім  потреба?
Знати  день  смерті?  Та  як  тоді  жить?
Дні  доживать  і  хвилини  лічить?

Я  ще  подумав:  ми  владні  над  часом.
Рід  наш  безсмертний,  коли  тільки  разом.
Ми  --  як  ріка,  що  в  МАЙБУТНЄ    біжить.
Плин  поколінь....  А  життя  —  лише  мить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398860
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2013


ФІНАЛ КОХАННЯ (літ. пародія) .

автор:  Роман  Хвил.  17.01.2013  

…Веслом    розбивати    навіяні    хвилі,
 По    вітру    тримати    заточений    ніс.
 І    гордо    корити    замучені    милі,
 Ще    й    знати    при    цьому,    що    користь    приніс.

 Та    мріям    не    збутись,    я    це    розумію,
 Не    зможу    вже    вибрати    точний    маршрут.
 Щось    сталось    зі    мною,    я    більше    не    вмію…
 Щось    тягне    на    дно,    велетенське,    як    спрут.


                                 
                             Мій  текст:  

               Фінал  кохання
Гачу    кулаком  у    замучені    двері,
У  шпарки    стрімляю    заточений    ніс,
Кричу:    -Відчини!    Став  на    столик    фужери!
Дивись,    я  букет    і    цукерки    приніс!

Та    мріям    не    збутись,    я    це    розумію.
Тривожна    здогадка    у    грудях    пече.
Щось    сталось    зі    мною,    я    більше    не    вмію…
А  ззаду    дільничний    торка    за    плече…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398501
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 05.02.2013


ТАКОГО В СВІТІ НЕ БУЛО ЩЕ ЗРОДУ

Не  понимаю!-  І  прискорив  крок.
Пішов  земляк.  Не  вийшло  в  нас  розмови.
Я  розумію:  “русский    говорок”
Приємніший  йому  за  рідне  слово.  

Ох,  цей    “русскоязычный  контингент»!
Такого  в  світі  не  було  ще  зроду:
Що  українці  —  видає  акцент,
А  ще  —  зневага  до  свого  народу.

Хоч  сумно  це,  судить  я  не  берусь.
То  епілог  тривікової  драми.
З  тих  пір,  коли  була  Вкраїна-Русь
Приєднана  московськими  царями.

І  наша  мова  їм  була  “невпрок”.
Щоб  ми  її  скоріше  забували,
У  душі    наші  “русский  говорок”
Як  у  розп”яття  гвозді  забивали.

Слова  молитви  в  серці  воскрешу:
Великий  Боже,  ти  нам  дав  свободу.
Так  поверни  ж,  молю  тебе,  прошу,
Забуту  гідність  нашому  народу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398198
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 04.02.2013


ОСКОЛКИ КОХАННЯ

Ми  вражено  дивимось,  що  наробили:
Знічев’я,  з  погорди  і  марних  образ
Кохання  своє,  наче  вазу,  розбили—
Таке,  що  приходить  один  тільки  раз.

Осколки  кохання,  останнє  причастя,
Осколки  кохання  гостріші  ножа.
Ти  легко  ступила  до  нового  щастя  –  
Зосталась  моя  босонога  душа.

Прийди,  повернись  в  наші  дні  осіянні.
Кохання  ж  було  в  нас!?  Таке,  що  ого!
А  ти  посміхнулась:  яке  там  кохання.
Минуща  захопленість,  тільки  й  того…

                                                     
…Чорне  сонце.  Дикий  вітер  свище.
Б’є  у  груди,  палить  спориші.
А  бридкий  лапатий  павучище
Смокче  кров  з  метелика  душі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2013


КОЛИ ТИ ОЧІ ВІДКРИВАЄШ… (літ. пародія)

Літературна  пародія
Вадим  Собко.  Інфляція  думок.    П/В  Савчук  О.  О.,  Харків  –  Полтава,  2012



…Коли  ти  змочиш  свої  губи
Тебе  будь  хто  тоді  полюбе.
Коли  губами  доторкнешся,
Солодким  соком  не  нап’  єшся.

А  як  ти  руку  подаєш,
Немов  ножом  у  серце  б’  єш.
А  як  ти  руку  підіймаєш,
Немов  танцюєш,  чи  співаєш…


     МІй  текст.
Коли  ти  очі  відкриваєш,
Мою  любов  ураз  пізнаєш.
Ходжу  кругами  біля  тебе,  
Воно  й  поручкатись  би  треба  –
Боюсь  торкнуть-  на  серці  шрами,
Бо  все  потикане  ножами.
Мелькнеш  коліном  ненароком  –
Мене  болюче  вдарить  током.
А  як  ти  руку  підіймаєш,
Я  очі  й  вуха  закриваю,
Бо  як  побачу  тебе  в  танці,
То  цілу  ніч  на  валер’янці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397663
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 02.02.2013


ДО ДНА! (ЛІТ. ПАРОДІЯ)

Літературна  пародія
Вадим  Собко.  Інфляція  думок.    П/В  Савчук  О.  О.,  Харків  –  Полтава,  2012

Повір  у  мрію,  глянь  подалі,
Зітри  із  роздумів  печалі.
Попий  чайку,  до  дна,  до  дна!
Адже  на  вулиці  весна.



   Мій  текст:
Почав  поему  про  печалі  –  
Сказали,  щоб  ішов  подалі.
Купив  із  горя  оковиту.
Вгатив  до  дна.  Прокинувсь  –  літо!

Тепер  пишу  віршІ  бравурні.
Все,  що  творив  –  закину  в  урну.
П’ю  тільки  «Моршинську».  До  дна!
Ну…  думка  щоб  була  одна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397209
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 01.02.2013


ТИ ЩЕ РОЗКВІТНЕШ…

Споконвіків  ми  тут  несли  свій  хрест.
Іще  з  трипільських  веж,  крізь  лихоліття
Вростало  в  землю,  вилось  до  небес
Мого  народу  мозолясте  віття.

На  рідній  мові  тисячі  років
Молились  ми,  сміялись  і  співали.
Немов  добірне  зерно  засівали
Вкраїнське  слово  у  ріллю  віків.

Чому  ж  сьогодні  в  нас  переважа
Імперський  рик  північного  ведмедя?
Бентежить  слух  говірка  та  чужа,
Згина  мене  аж  до  земної  тверді.

Я  підіймусь.  І  стану  я  на  прю
Сторуким  велетом,  і  стоголосим  словом!
Піснями  предків  небо  підіпру.
Ти  ще  розквітнеш,  рідна  моя  мово!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397181
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.02.2013


ДАЛЕКІ БЕРЕГИ

Той  дивосяйний  світ  
                                                           далекого  дитинства…
Ті  довгі-довгі  дні  
                                                     з  десятками  пригод,
Де  казка,  яв  і  сон  
                                                   сплелися  в  триєдинстві,
І  Ангел  вів  мене  
                                               від  лиха  і  негод.


Всі  брались  прищепить  
                                                               мені  найкращі  риси,
А  я  метикував,  
                                           сховавшись  за  стіжком,
Чому  це  у  кота  
                                             не  вуса,  а  вібриси,
І  де  воно  росте,  
                                             какао  з  молоком?


Я  вірив  щиро  в  те,  
                                                             що  завтра  буде  краще,
(Сам  перший  секретар  
                                                                 мій  галстук  пов’язав!)
І  землю,  де  я  ріс,  
                                                       не  зрадив  би  нізащо.
У  латаних  штанцях  
                                                       в  поля  отару  гнав.


Там,  де  сарматський  слід
                                                                         ще  видно  між  ярами,
Схід  сонця  у  степу
                                                         стрічав  я  на  стерні.
І  з  пагорбів  крутих,
                                                         отесаних  вітрами
Мадонни  кам’яні
                                                 всміхалися  мені.


А  думка,  як  стріла,
                                                     летіла  в  нескінченість.
Між  зорями  пливли
                                                         усі  мої  чуття.
В  космічнім  кораблі,
                                                           між  видатних  учених,
А  за  штурвалом  –  я.  
                                                         І  курс  –  у  майбуття.





І  хай  не  все  в  путі
                                                       складалось  так,  як  треба,
І  човник  мрій  моїх
                                                     втонув  у  вирі  справ,
Нехай  не  я,  а  хтось
                                                       зірки  хапає  з  неба  –  
Ніколи  я  в  житті
                                               за  цим  не  жалкував.


Ті  спогади  ізнов
                                                     мене  в  дитинство  манять,
Промінчиком  надій
                                                     у  серці  збереглись…
Все  далі  крізь  роки
                                                       видніються  в  тумані
Моїх  дитячих  мрій
                                                     далекі  береги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2013


КОМУ ГАЛЯ, А КОМУ САЛО

-  Чув  я,  внуче,  про  дівчину  твою,  Галю.
Похвалили,  що  не  курить  і  не  п’є.
Та  для  мене  похвали  такої  мало.
Чуєш,  в  мене  кандидатки  й  інші  є…

Я  б  узяв  оту  Варвару,  шинкарівну.
-  Що  ви,  діду,  в  неї  ж  голосу  нема!
-  Не  швиди.  Такій  жоні  немає  рівних:
І  вродлива,  й  при  горілці,  ще  й  німа!

А  як  ні,  то  сватай  кумову  Наталю,
Та  й  весіллячко  зіграєм    в  акурат.
В  кума  вже  напоготові  діжка  сала
І  потужний  самогонний  апарат.

-  Вам  би,  діду,  лишень  сало  та  горілка.
Тут  Микола,  хмирь,  до  Галі    пристає.
В  нього  мерс  і  наворочена    мобілка,
А  у  мене  он  мопед.  І  той  стає.

-  Не  поможе  та…  кобилка,  чи  мобилка.
Якщо  любить,  то  грішми  не  заманить.
А  за  мерса  вийде  –  то  вже  в  хаті  пилка.
І  Миколі,  зваж,  не  дуже  пощастить.

Я  й  кажу:  ось  придивись  до  Катерини.
І  кругленька,  і  живуть  як  багачі.
Там  добра!..  Що  у  коморі,  що  у  скрині.
Будуть  любощі,  і  з  салом  калачі.

-  Ну  при  чім  тут,  діду,  любощі  до  сала!
Не  укоськуйте  мене,  то  все  дарма.
В  Катьки  тої  он  аж  сало  позвисало.
Краще  Галі  в  світі  дівчини  нема!

-  Та  не  сердься,  внучку,  то  була  провєрка.
Я  в  тобі  лиш  пересвідчитись  хотів.
Це  та  Галя,  що  в  Дмитра,  і  мати  Вєрка?
Жди.  В  неділю  посилаємо  сватів.

Там,  дасть  Бог,  і  на  весіллі  погуляєм.
А  крім  діда,  хто  ж  іще  тебе  й  навчить.
Пам’ятай:  остання  чарка  вирубляє.
Так  ото  її  й  не  треба  пить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396545
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.01.2013


ГРА ВИПАДКУ, ГРА ДОЛІ?

Що  життя?  
Гра  випадку,  гра  долі,
Гра  природи,
наслідок  жаги...

...Літня  ніч
 і  запах  матіоли.
Сплять  дива,  
закутані  в  стоги.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013


ТВОЄ ЙМЕННЯ, , ,

Твоє  ймення  —  відлуння  варязьких  дружин  —
Від  норвегів  прийшло  в  наші  землі.
Юних  предків  твоїх  між  холодних  крижин
Нібелунги  купали  в  Ульгемлі.

Твої  очі  —  мов  сполох  зірниці  вночі.
Недосяжні,  й  такі  мені  любі.
Ніжним  шалом  любові  в  полон  беручи,
Залишають  в  сум”ятті    і  згубі.

Твої  губи  —  троянди  в  едемських  садах.
Так  гріховно  жадають  кохання.
Я  до  тебе  лечу,  наче  з  вирію  птах:
-Чи  ти  любиш?  ...  Мовчання...  Мовчання.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013


ПРО ШПИОНОВ (весело)

.
Джерри:
В  апартаментах  ЦРУ  подписан  был  декрет
О  том,  чтоб  выведать  секрет  украинских  ракет.
Уже  готовился  агент:  негр,  Джерри  Мак  Огон  –
Учил  украинский  язык,  пил  только  самогон…

В  кармане  спрятан  пистолет  и  длинные  ножи,
Три  пачки  баксов,  чтоб  купить  секреты,  чертежи.
Над  сельской  местностью  рывком  открыл  он  парашют
И  в  огороде  чьем-то  сел  через  пяток  минут.

Галя:
Такой  девчонки,  как  она,  наверно  больше  нет:
Стройна,  красива  и  свежа  как  утренний  букет.
В  свои  семнадцать  каждый  день  она  ждала  чудес,  
И,  как  ведется,  жениха  просила  у  небес.

-  Великий  Боже!  Дай  же  днесь  мне  принца  поскорей.
Чтобы  он  был  красивый  весь,  и  голубых  кровей.
Чтоб…  синеглазеньким  он  был…  пшеничные  усы.
И  чтоб  одну  меня  любил!!!  Дай  Господи,  еси…

Вдруг  страшный  грохот  за  окном.  Кудахтанье  курей…
Подкрасив  губки,  Галя  вмиг  явилась  из  дверей.

И  что  ж  увидели  ее  прекрасные  глаза?
(Кто  знает  Галю,    подтвердит  –  сейчас  грядет  гроза!)
Курятник  сломан,  куры  врозь,  и  яйца  там  и  тут,
А  в  грядках  прячет  парашют  какой-то  шалапут.

-  Куди  ж  ти  вперся,  паразіт,  немов  свиня  в  барліг?
А  щоб  ти  як  Бровко  вночі    світ  за  очі  забіг!  
Ах  ти  опудало  сліпе,  товчешся,  як  ведмідь.
Ось  як  візьму  я  кочергу,  уставлю  клепку  вмить!

Потолочив  мені  грядки,  і  затоптав  піон.
Небритий,  чорний,  як  смола,  до  того  ще  й  шпіон!

Нутром  предчувствуя  провал,  сэр  Джерри  прохрипел:
-  Сержант  Петренко…  із  ГАІ…  прибув  на  ДТП…
И  ближе,  ближе  подходил,  чтобы  накоротке
Бегом      свидетеля  убрать  приемом  каратэ.

Глаза  их  встретились…  они  застыли  чуть  дыша,
Услышав,  как  небесный  гимн  душе  поет  душа.
И  стала  лишней  в  этот  миг  вуаль  банальних  слов,
Все  потому,  что  в  их  сердца  пришла  Она  –  любовь!

П’ять  лет  спустя:
Вот  это  дом!  Хай-тек,  модерн,  ротонда  и  портал!
(Хоть  раз  вложило  ЦРУ  к  добру  свой  капитал!)
И  Галя,  солнышка  ясней,  выходит  со  двора.
Встречает  мужа  из  полей,  а  с  нею  детвора:

Мария,  Мэри,  Джон,  Иван,  и  Сэм,  и  наш  Семен-
(Кто  скажет,  сколько  вместе  их  –  крутой  знаток  имен.)
Кругом  веселый  тарарам,  и  слышится  опять:
-Сьогодні  татко  буде  нас  на  тлактолі    катать!

Теперь  он  в  паспорте  не  сэр,  не  Джерри  Мак  Огон,
А  український  хлібороб  Гаврило  Макогон.
И  от  возмездья    ЦРУ  он  скрыт  не  второпях  –
Пускай  попробуют  найти  в  украинских  степях!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395713
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 26.01.2013


Ліні Костенко

В  бетон  одягнута  байдужість
Міняє  вірші  на  рекламу.
Коли  вже  нице  не  подужать,
Дивлюся  в  небо,  що  над  нами.

Ти  наче  білий-білий  голуб
У  потемнілім  передгроззі.
Зорій!  Щоб  не  було  ніколи
Кінця  Поезії  і  Прози.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2013


ПРЕДИВНИЙ СОН

Предивний  сон!
Такий  чудний  спочатку-
Був  день  ясний,
І  річка  чиста-чиста.
І  я,  малий,  
Стрімляв  у  воду  
рученятка,
І  обіймала  їх
Вода  іскриста.

Та  враз  роки
Димами  промайнули,
І  та  вода  вже
Обпікає  руки.
Бо  в  ній  сліди
Чорнобильського  мулу.
Бо  в  ній  жахкі
Ціанисті  сполуки.

…Я  плакав  уві  сні
Від  того  болю,
В  отруті    
Захлинаючись  
поволі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013


ВЧОРА КУМ ПОЗВАВ МЕНЕ

Вчора  кум  позвав  мене
Випить  пляшку  «Шардоне».
Досить,  каже,  пoгань  пити  --    
Маєм  імпортне,  міцне.

Осушили  геть  усе!
А  воно  ні  те,  ні  се…
Почитали  етикетку,
Кум  освоїв  «ля  франсе»…

Знов  пішли  по  «Шардоне»
До  кіоска  у  турне.
Після  третьої  не  брало,
А  тоді…  як  шардоне!

Кум  гука:  шерше  ля  фам!
Знаю  я  веселих  дам.
Значить  так:  мені  -  Наташка,
Лізу  я  тобі  віддам.

Скажеш  їй:  бонжур,  Лізе!
Натякнеш  на  же  ву  зе.
Не  зважай  на  габарити…
Більш  не  пий,  бо  розвезе.

Доки  ми  тих  дам  шукали,
Пики  нам  понабивали,
І  в  міліцію  наряд
Запроторив  всіх  підряд.

Слава  Богу,  в  кума  блат:
В  нього  жінка  –  адвокат.
І  де  Юре,  чи  де  факто
Визволя  нас  із-за  грат.

Кум  правицю  їй  трясе:
Гранд  мерсі  тобі  за  все!
А  вона:  -Не  диш  в  обличчя!
Самогоном  з  вас  несе.

Нализавсь,  як  свинопас!-
Й  не  пустила  в  хату  нас.
Довелось  нам    (се  ля  ві!)
Ночувати  у  хліві.

Ох,  воно  ж  таки  й  дурне,
Оте  кляте  «Шардоне"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394785
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.01.2013


СПАЛАХ

Подвигу  Олекси  Гірника  присвячую.

Уночі  по  снігах  –  на  Тарасову  гору.
Чорна  темінь  чіплялась,  тяглась,  як  смола.
Тільки  ніч.  Він  давно  собі  вибрав  цю  пору.
Вдень  гебісти  в  цивільному  шиють  діла.

-  Здрастуй,  Батьку  Тарасе!  Прости,  що  тривожу.
Я  усе,  що  замислив,  відкрию  тобі.
Без  надії  і  віри  я  жити  не  можу.
В  мене  серце  болить,  як  народ  у  журбі.

Змордували,  зросійщили  всю  Україну.
Тож  у  кого  сьогодні  нам  долі  питать?
Сотні  кращих  синів  хто  в  Сибіру,  хто  згинув,
А  на  тих,  що  зігнулись  –  мовчання  печать.

Я  спалю  себе,  Батьку!  Й  піднімуться  інші.
Годі  плакать.  Сатрапи  не  вірять  сльозам.
Мій  останній  протест,  аргумент  найсильніший
На  вівтар  незалежності  й  волі  віддам.

…Ніч  завмерла  від  жаху.  Принишкли  алеї.
Сильний  запах  бензину…  Сірник  між  долонь.
І  живим  смолоскипом,  вогнем  Прометея
Спалахнув  він,  щоб  вічно  горів  цей  вогонь.

Тьмяне  сонце  червоно  зійшло  на  морози.
В  лютім  холоді  день  розповивсь  і  зачах.
У  багрянім  промінні  льодинками  –  сльози  
Мерехтіли  в  Шевченкових  сивих  очах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394473
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.01.2013


ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО ГОНДУРАСУ!

Точить  запахи  цвіт  на  зеленім  ущерть  рушникові.
І  косаті  русалки  сміються  у  листі  вербовім.
І  нащо  вам,  сеньйори,  здались  Емірати  далекі.
Ви  послухайте,  як  у  пампасах  клекочуть  лелеки!
Може  вразить  щось  вас,  і  дасте  ви  нам  добру  пораду,  
Бо  місцеві  пеони  ніяк  не  дадуть  собі  ради.
Головний  тут  –  дон  Федро,  і  донів  до  біса,  як  личить.
На  фасадах  фазенд  імпозантні  квадратні  обличчя.
Вони  кожного  чують  і  пильно  вдивляються  в  даль:
Чи  куються  мачЕте?  Чи  вариться  експортна  сталь?
Обіцяють  залізний  закон  і  судовий  процес,
Бо  на  волі  ще  банди  злочинців  у  формі  і  без.
А  хто  дихати  хоче  –  дозволять  (свободи  ж  пора!)
Тільки  слід  кому  треба  по-чесному  дать  хабара.

Хлопчик  хоче  в  Тамбов?  То  й  чого  ж?  І  нехай  собі  їде!
Бо  вже  зайвих  парковок  нема.  Джипи  ставити  ніде.
Ще  від  Нестора  так  повелось  –  нами  правлять  чужинці.
Козиряємо  хвацько  вождям,  государям  і  принцам.
І  вчимо  ми  терпляче,  століттями  мови  чужі,
І  зостався  лиш  крок,  щоб  до  рідної  нам  збайдужіть.
Вже  в  історії  пишуть,  що  ми  –  нерозвинута  раса.
Радять  досвід  вивчати  у  старших  братів-папуасів.
Але  нам  все  одно,  ми  вже  звикли.  До  всього  звикаєш.
За  роботою  ніколи  все…  і  хати  наші  скраю.
Нас  побачите  в  білих  платочках  і  жовтих  сомбреро
На  безкраїх  просторах  цукрових  плантацій  і  прерій.
Хлібом-сіллю  зустрінем,  і  щиро  запросимо  вас:
Завітайте,  аміго  туристо,  до  нас  в  Гондурас!

Ех!..  Текіли  б  із  перцем…  і  вишиті  пончо  нам  би.
Та  й  утнем  гопака  під  веселу  мелодію  самби…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394250
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.01.2013


Край лісу…

Присвячується  І.  Ю.

Край  лісу  притулилася  хатина.
Дубки  там  перелазять  через  тин.
В  зеленім  царстві  тім  живе  дівчина,
А  очі  в  неї  –  мов  аквамарин.

Там  ластів’я  вигулькує  з-під  стріхи,
Троянди  пломеніють  гаряче,
І  білочки,  експерти  по  горіхах
Спускаються  з  ялини  на  плече.

Квітують  там  Любов,  Добро  і  Віра,
У  царстві  королеви  лісу  й  вод.
А  солов’ї  заливчастим  клавіром
Для  неї  шлють  вінки  веселих  од.

Я  вирвуся  з  бензинового  чаду,
Поставлю  хрест  на  метушні  й  ділах.
Прощайте  друзі  і  міські  принади,
Я  до  дівчини  проторую  шлях.

Примчу  до  її  царства  проти  ночі,
Кордони  нелегально  перетну,
Загляну  в  ті  бездонні  сині  очі,
І  впевнюсь,  що  люблю  її  -  одну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2013


ВИ ЧУЄТЕ?

Все  біжимо,  поївши    нашвидкоруч.
Підошвами  тремо  опалий  лист.
А  десь  далеко...Там...  А  може  й  поруч?
Готує  вибухівку  терорист.

І  заспішать  хвилини  швидкоплинні.
Сяйне  сліпучо-біло…  Дзенькіт  скла.
І  падають  підкошені  невинні.
Мов  жертви  на  вівтар  людського  зла.

Виходять  з  тіні,  наче  поторочі,
Політикани,  банди,  кримінал.
Оскал  варфоломіївської  ночі.
Там    кров  і  смерть  сьогодні  правлять  бал.

Хто  спинить  цей  розгул  бандитських  кланів?
Злочинці,  кілери  на  нас  пішли  у  бій.
І  здійснюють  свої  криваві  плани,
Поправши  слово  Боже:  “Не  убій!”

Все  біжимо...У  клопотах  невпинних.
Чергова  жертва:  знову  журналіст.
Ви  чуєте?  Вже  цокає  годинник.
Готує  нову  бомбу  терорист.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392904
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2013


ДЕ ТИ Є?

Де  ти  є,  відгукнись,  половинко  моя.
Ти  десь  ходиш  по  світу,  я  знаю.
Як  співала  весна,  не  знайшов  тебе  я,
І  тепер  без  надії  шукаю.

Ти  відкрийся  мені,  посміхнись,  ідучи,
Мила,  рідна,  як  важко  без  тебе.
Ти  і  я  –  наче  два  журавлині  ключі
На  осінньому  сірому  небі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2013


ЕЛЕГІЯ

Темна  ніч,  наче  тінь  фантастичного  птаха,
Силует  вітряка  при  дорозі  накрила.
І  легкий  вітерець,  мов  останній  невдаха,
Все  хотів  покрутить  його  стомлені  крила.

Та  закуті  вони  ланцюгами  розрухи,
В  круговерті  століть  зупинили  свій  порух...
Проти  ночі,  тримаючись  ніжно  за  руки,
Ми  скрадались  по  сходах,    збиваючи  порох.                                      
                                               
                     Блудник-місяць  сміявся  тихенько,  беззвучно,
А  зірки  підглядали,  відверто  і  хтиво.
Наші  губи  злились,  як  вода,  нерозлучно.
Наші  руки  сплелися  в  гарячім  пориві…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2013