| Сторінки (1/28): | « | 1 | » |
Як багато фальшивих тут слів.
Як багато брехливих думок.
В моїм морі наївних снів
Осідає отруйний смог.
Як багато фальшивих людей..
Тут лиш маски, театр і ролі.
Ми у морі чужих ідей,
В океані власного болю.
Ми прямуємо прямо в прірву,
Ми себе продаєм задарма.
Ви не знаєте слова "вірність",
Вам нічого не значать слова.
Ти живеш, лиш якщо ти цинік.
Без отих "правильних" принципів.
Зараз щирість - це майже вирок
Тебе вважатимуть виродком.
Кохання - не має цінності.
Релігія - задля зарплати.
А факт чиєїсь невинності
Викликає лиш купу жартів.
Вірим політикам нАслово,
І вбиваєм свою ж планету.
Гадаєм: почнемо заново!
Та насправді давно вже мертві.
Ми скотились до самого дна.
Ми не маємо права жити.
І от що: нас буде не жаль,
Як настане кінець світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2015
Чи ви знаєте дію самотності?
Чи, як модно тут кажуть, свободи?
Як вона, виростаючи з гордості,
На просторах відчаю сходить?
Чи ви знали дійсно самотніх людей?
Ні, не тих, що на публіку грають..
Тих, що просто шукають рідних очей
Й не знайшовши, в собі помирають?
Ви бачили, як вбива меланхолія,
Що з людьми йде з епохи в епоху?
Як в слова проростає іронія,
А душа покривається мохом?
А звідки цей мох береться?
Від вологості сліз подавлених.
Від холоду рук і спокою серця,
Колись вже коханням обпалених.
Тут не потрібні енциклопедії,
ЇЇ всі сприймають по-різному.
Дурні із цього роблять трагедію,
Розумні стають гордо-залізними.
Можна скільки завгодно стогнати,
Проклинати самотнє життя,
Але все ж, як всю правду сказати,
Це найкраще з усіх укриття.
У самотності завжди тихо,
В ній немає кусючих змій.
Й не таке вже й по суті лихо
Залишитись на зиму самій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2015
Б`ється серце нерівним боєм,
В голові розгорівся фронт.
І думки, як бджолиним роєм
Затьмарюють мій горизонт.
Я на тих запотівших вікнах
Вічно замкненої душі
Малювати давно вже звикла
Весни лініями на склі.
На всі перешкоди й нещастя
Уперто й невпинно плюю;
Скажіть, а це грішно, вкрасти
Тепла хоч частинку? Одну?
Його тут так мало, аж зимно..
На руках вже не тане сніг.
Я шукала його безупинно,
Істоптавши сотні доріг.
Шукала в очах і долонях,
Шукала в словах та вогні.
Й коли відчай стікав по скроні,
Знайшла лише в каві та сні.
Бо ж людей таких надто мало,
Що ще мають вогонь у серцях;
Як приходила в світ, не знала,
Скільки важить у ньому страх.
Я не знала,куди прямувати -
Інструкцію ж не додали.
Гриміли у небі гармати
Й лилися потоки смоли.
І тоді, щоб не бачити болю,
Щоб не вести зі світом війну,
Мій потяг, зійшовши з колій
Просто вирушив у весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2015
Що б не було - лишайся людиною.
Хоча б із маленької літери.
Вражай цей світ знаннями і силою,
Встеляй всі дороги квітами.
Будь відвертим з собою і близькими,
Не дивись в темні очі негоди.
Хай життя твоє стане піснею
Вічно квітнучої природи.
Огорни цю планету ніжністю,
Сій добро поміж зла й ненависті.
І тепло від твоєї щирості
Обернеться до тебе радістю.
Хай не буде у тобі ні підлості,
Ні жорстокості, ні жадоби.
Не шукай тоді божої милості,
Як в душі твоїй царствує злоба.
Хай мільйони говорять, що виживе
Лише той, хто ударить першим:
Залишайся людиною й випливи
Із болота у море звершень.
Пам'ятай: як не було би важко,
Ти завжди є цілого частиною.
Й щоб в безодню урешті не впасти,
Залишайся завжди Людиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2015
Як часто ми чуєм подібні розмови..
Слова як на плівці, давно вже не нові.
Спрямованим рухом прямуєм і знову
Повторюєм, що до життя не готові.
Е ні! Надто швидко! Чекайте! Спиніться!
Хвилини, секунди! Що ж вам не сидиться!
Мені ж лише кроку не вистачає!
Хоча...та ідіть ви...зроблю собі чаю.
Ось так і живемо: старієм, вмираєм,
Жаліємось: "Доля нас в яму штовхає",
"Це Бог! Він на небі, йому ж-бо видніше!",
"Мабуть не судилося бути успішним..".
"Та що я тут можу? Я ж тільки людина!
Нещасна комаха.. Та де в мені сила?"
"Я крапля у морі..а то й в океані"
"Я сірий. Звичайний. Простий. Я нормальний"
"А от в телевізорі кажуть: "Так треба""
"А я десь читав: "Не дістати до неба""
" - Он хтось виділяється...Бач, він щось робить!
- Та він мабуть псих... Точняк не здоровий"
Послухай розмови людей на вокзалі,
В навчанні, в роботі, удома, в трамваї..
Ймовірність почути "Я вчора бухала"
В сто раз мабуть більша, ніж "Книгу читала".
У школі навчають нас мислить буденно,
Вивчати всі правила і теореми,
І вдома нам кажуть: "Та будь ти як всі!
Яка там веселка? В якій ще росі?"
Система проста: ми вирощуєм зомбі.
"Я маю дружину. Я їжджу на Хонді.
Стабільна зарплата. Робота. Футбол.
Така лиш для мене відведена роль"
І наче здавалось би..що? Це нормально..
Буденність, статичність, стабільність, буквальність.
Нема різких злетів? Нема ж і падіння..
А мрії збуваються і в сновидіннях..
Та що там ті сни, як існує реальність?
Як є у нас щастя, успішність і радість!
Усе тут можливо, лиш вийдіть за межі.
Спілкуйтесь з людьми! У житті, не в мережі!
Навчайтесь новому, прямуйте до цілей,
І враз сантиметрами стануть всі милі,
Картонною стане бетонна стіна,
І хмари розійдуться, й прийде весна.
Ти просто повір! Закохайся у світ!
Бо хто ж тобі скаже, а скільки ще літ
Тобі залишилось тут, між людьми?
А може вже завтра будеш у землі?
Ну що ще сказать..за тобою лиш вибір:
Ти можеш стать першим! Ти можеш буть сильним!
Ти можеш цю темряву враз освітити.
А що тут потрібно? Лише захотіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2014
Муза приходить, кладучи перо мені в руки,
Букви складаються знову і знову в слова.
Душу терзають солодкі, незвідані муки,
Серце вистукує, рветься на волю душа.
Слово за словом сплітається в думку єдину,
Чітко рахується кількість складів у рядках.
Рим та ідей напливає в уяву лавина,
На папері з'являється те, що буває лиш в снах.
Гострі слова і солодкі сплетіння сполучень,
Плавний перЕхід від думки до думки...ти ба!
Те, що читав колись вражений віршами учень,
Досвідом повниться й автором стане дитя.
Й що б не примусило знову сидіти до ночі-
Щастя, чи горе, що дали мотив для письма,
Віднині моя одержимість - це творчість..
Творчість тепер є частиною мого життя..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2014
У незвіданих про́сторах вічності
Ми підтверджуєм вічний закон.
Із властивою людям епічністю
Ми будуємо свій Вавилон.
За віками, прямуючи в прірву,
Ми століття в століття живем.
Та ми робим помилку і вірим,
Що у правильнім напрямку йдем.
Пам'ятаєте давню легенду
Про людей, що хотіли буть вище?
Будували до неба вежу,
Щоб до Бога й зірок буть ближче?
Так а ми ж не змінились нітрохи!
Лиш тепер ми не вежу будуєм,
А себе піднімаєм над Богом
І з незгодними з нами воюєм.
Сім мільярдів живе на планеті,
Та чи є серед них хоч хтось гідний
Залишитись, як Ной на ковчезі
На планеті,що котиться в прірву?
Люди жадібні, злі та жорстокі.
Люди прагнуть до влади й багатства.
Та все бачить всевидяче око-
Покарання прийде в наше царство.
І хоч в Бога сама я не вірю:
Не існує ні пекла ні раю.
Та усьому на світі є міра-
Підсвідомо усі ми це знаєм.
Нам диктує сама міфологія -
Вавилон, чи потоп, чи Сізіф.
І шепоче під боком історія:
А чума? А Помпеї? А тиф?
Тут вступають закони природи-
Нас Земля не носитиме вічно.
Покоління приходять, відходять,
Але з кожним усе більш трагічно.
Люди палять ліси і ховають в бетон,
Викидаючи дим в атмосферу.
Багачі на кістках вибудовують трон,
Поклоняючись лиш Люциферу.
Ви подумайте, що ви залишите
Після себе своїм же ж нащадкам?
А як це не хвилює - вирішуйте,
Що робитимете,якщо раптом
Катастрофа настигне нас зараз?
Епідемія? Голод? Війна?
Ви не думайте, що що б не сталось,
Вас врятують ті гроші, зв'язки й імена.
Тож в незвіданих про́сторах вічності
Ми підтвердили вічний закон:
Нам не бачити більше величності,
Ніж диктує нам наш Вавилон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2014
Та що ж таке із нами, добрі люди?
Чому країна ця не вирветься із пут?
Знайдуться скрізь Каїни та Іуди,
Та ми весь час куштуємо суворий кнут.
Були татари,німці і османи,
За нас змагались Польща, Австрія, Москва,
Лилися кров в моря і океани,
Та Україна залишалася жива.
Пливли роки, ми падали й вставали,
Мільйони раз ми піднімалися з колін.
Нас мучили, гнали і катували,
Та так і не побачили низький уклін.
Забороняли нашу рідну мову,
Насаджували віру- кожен сам свою.
В нас забирали землю і свободу
І хлопців відправляли на чужу війну.
Морили голодом – і неодноразово.
Вбивали, били, засилали на Сибір.
Контролювали кожне наше слово,
Країна була в клітці, ніби звір.
Та потім незалежність наступила,
Здавалося б, ми вільні! Все! Наш час настав!
Та тут у нашу Неньку-Україну
Прийшло страшніше за усе – Євромайдан.
На наших землях навіть в часи волі
Хотіла влада лиш самозбагачення.
Та після різкого плювка на наші долі
Все інше вже не мало значення.
«Занадто довго ми в ярмі сиділи!»
«Занадто довго нас водили за носи!»
Повстав народ небаченої сили,
Що мав жагу до волі дивної краси.
Спочатку у ЄС стелили ми дороги,
В Європі ми хотіли світле майбуття.
Та коли знов об нас обтерли ноги,
Почалася війна…На смерть…Не на життя…
Але ж війна ця, люди, громадянська!
Свої своїх вбивають без вагань!
Адже правоохоронці, Беркут в масках
Також є українці, як учасники повстань!
Жорстокість знов панує в Україні.
Та тільки не чужа вже,а своя.
Майдан, держустанови…все в руїнах!
Оплакала загиблих не одна сім’я…
Тож зупиніть це! Припиніть насилля!
Бо ж ваші шкури вже нічого не спасе!
Бо ж люди вам нічого не зробили…
Бо ж люди щастя хочуть…тай усе.
Покиньте егоїзм ваш,я благаю!
Дасте ви людям дихати чи ні?
Зайшла далеко надто ваша зграя..
Бо ж Україна зараз дійсно у вогні.
©Ткач Наталія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2014
Небо нависло над нами
Сірим холодним шатром.
Вмило все місто дощами,
Вбило останнє тепло.
Сірість росте у буденність,
Хмари ховають зірки.
Осінь приносить непевність,
Та осені-лиш сторінки..
В ковдри закутані люди
Щиро чекають зими.
Колись-то вона таки буде!
Кодись-таки збудуться сни!..
Хочеться мабуть все ж свята,
Вогників і мандарин..
Пухнастих сніжинок..Як вата..
Щоб ніхто не лишився один.
Та втомившись від вічного бігу,
Плутаєм знову слова:
Люди чекають не снігу-
Людям потрібні дива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2013
Кроками,милями,кілометрами
Йти по дорозі життя.
Кутатись теплими,зимніми светрами
Летіть кудись в небуття.
Стінами,ковдрами,навіть хмарами
Ховатись від всіх проблем.
Помалу ставати примарними,
Руйнуючи свій Едем.
Бігти,летіти,врешті розбитися
В шаленому ритмі міста.
Немає навіть коли помолитися-
Ми в душі атеїсти.
Квітами,морем і просто лиш вітром
Насолодитись не можем.
Вони ж-бо, із техногенним віком,
Самі на себе не схожі.
Добрими, злими, досить наївними
Кожен із нас колись ставав.
Тільки-от не буваємо щирими:
Чесності Бог нам чомусь не дав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450383
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2013
Напружена тиша. Повітря холодне в легенях.
І осінь знов намагається щось довести.
Спустошені люди, закутані в власні проблеми,
Без цілі і напрямку десь намагаються йти.
Це мабуть самотність. А може це навіть свобода.
А може це просто якійсь там ванільні думки...
Коли поруч з тобою повно якогось народу,
А рідну людину між ними не можеш знайти.
Коли ти відчуваєш нутром свою непотрібність,
А навколо просякунуте все лицемірством.
Можливо, все це якась перевірка на міцність?
Хоч мабуть це просто принцип великого міста.
Малію й зникаю знов у своїй безпорадності.
В мою душу сонце давно не світить.
Тут мені не потрібно забагато завзятості:
Мої спроби все рівно нічого не змінять.
Немає ніякого сенсу дощ перекрикувать,
Чи стукать в давно уже замкнені двері.
Бо як би ми всі не старались щось виправить,
Все рівно усім нам горіти у пеклі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2013
Душить гордість у безнадійності,
Ховає сонце за хмарами.
Мабуть, совість-частина вірності,
Лиш розписана мемуарами.
Мабуть згодом я ніччю темною
На місяць вовчицею витиму,
Ну а може,сміливо й впевнено
Свою гордість вже я душитиму.
Манить,кличе,а потім вбиває
Всіх нас знову майбутнє наше.
Бо наш мозок все ж мало знає,
Та і серце йому не підкаже.
І сказала б мабуть,що розбите
Моє серце й душа болить.
Та пустими словами вже сита:
Серце-м'яз...Його не розбить..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2013
Десь далеко, у підсвідомості,
П’є каву вчорашній вечір.
У пам’яті, як в невагомості,
Лягає снігом на плечі.
Думка сон убиває римами.
Не даючи зімкнути вії.
Ніч проходить повз мене тінями,
Оживляючи давні мрії.
Світлобокий в вікно заглядає,
Щось нашіптує через скло.
Десь далеко зоря падає,
Щоб бажання збутись могло.
Ловлю подихом ніч безвітряну.
Світ – це чудо серед чудес,
Що ще й досі таке незвідане
Підіймає мене до небес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2013
Твої очі можуть бути прекрасними,
Якщо їх не ховатимеш в темні скельця.
Коли ти відкриєш красу свого серця,
Вони зразу стануть такими ж ясними.
Твої руки можуть стати умілими,
Як тільки ти перестанеш лінитися.
Мало лиш Богові просто молитися-
Потрібно робить щось своїми силами.
Життя може бути таким,як належить.
Його можна змінити одним махом..
Бо життя – це звичайна партія в шахи:
Ця гра лиш від нашого ходу залежить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436668
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2013
Це надто просто, і водночас надто важко..
Ми на порозі нового життя.
Закінчилася наша давня казка -
Нас манить в далі майбуття.
Зустріли ми останній наш світанок,
Сказали вже прощальні всі слова.
Не заспівають нам вже колисанок -
Нам виростать прийшла пора.
Не раз кричали ми: «Дістала школа!»
І щиро так хотіли ми піти..
Але коли настала мить ця загадкова,
Вже не манили так чужі світи..
Лише два роки ми провели разом,
А стали вже.. ну майже як сім’я!
І в школі були ми найкращим класом,
І у житті таких, як ми нема.
Ми мужні, чесні, енергійні,
Розумні, невгамовні,сильні,
Талановиті,артистичні,милі,
Хтось з перцем, ну а хтось-спокійний…
Міс посмішка є в нашім класі,
Організатор є від Бога..
Усе найкраще було нашим,
Та зараз в кожного своя дорога..
І може вже кінець настав дитинству золотому,
І може бачитись надалі рідко будем,
Та впевнена я точно лише в тому,
Що один одного ніколи не забудем!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2013
Ми слухаєм, та не чуємо.
Говоримо, та не думаєм.
Ми не живемо - існуємо.
Без правил. Щодня воюємо.
Їмо не заради сма́ку.
Читаємо-не для розвитку.
Суспільство зазнало краху.
Захлинулось злом у сповитку.
Між рядків тепер не читаєм.
Розучилися слухать тишу.
Ролі якійсь безглузді граєм,
Та ж сценарій не ми пишем.
Ну скажіть:що з нами сталось?
Ні війни ж немає, ні голоду..
Вся людяність десь заховалась.
Людям серед людей холодно.
Досить вже лицемірити!
Ховати лиця під масками.
Ну як,скажіть,можна вірити
Тим, що досі живуть ка́зками?
Досить буть злими, жорстокими,
На все і всіх ярлики вішать.
Не гадьте в душі потоками-
І світ знову стане світлішим!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427878
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.05.2013
Ти не цинік-хочеш ним здаватись.
Ти не егоїст-лиш тінь його в тобі.
Серце ти холодне хочеш мати,
Хоч романтик дійсно щирий у душі.
Хтось сказав тобі, що нині круто
Одягати маски і плювать на всіх.
Й ти,не розбираючись у суті,
Так беззаперечно слухаєшся їх.
Граєш роль якогось грубіяна,
Робиш вид,що не існує почуттів.
Все тому,що в серці була рана,
А ти її загоїть не зумів.
Дійсно так: не все на світі щире-
Є розчарування,зрада,страх і біль..
Треба лиш знайти у собі сили,
Й раптом перестане віять заметіль.
Треба жить, боротись, посміхатись!
Що було-усе пішло без вороття.
І щоб все,що хочеш,мати,
Стань ти режисером власного життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405277
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2013
В тенетах думок блукаю
І вихід не можу знайти.
В музиці щораз шукаю
Якоїсь в житті мети.
Й нібито все в порядку,
Та мучає душу щось.
Потрібна хоча б розрядка.
Потрібен хоч щирий хтось.
Пада сніг за вікном.Зима.
Холод пронизує душу.
Я винна у всьому сама-
Сама ж і терпіти мушу.
І знову те ж саме-кава,
В думках: "Не вперше,стерплю".
Цигарку б...Було би гарно...
Та жаль...Як на зло...Не курю...
І було б також непогано,
Щоб це комусь було цікаво.
Так, десь у книжці читала:
Кохання загоює рани.
Якби ж я правди не знала,
Якби ж не кохала ніколи,
Мабуть його б і шукала-
"Ліків" так званих від болю.
Та знаю: від нього ще гірше!
Врешті хтось когось зрадить.
Знаю: воно не вічне.
Не знаю лиш чим воно манить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2013
Цени всегда того,кто рядом.
Будь верен тем, кто не предаст тебя.
Наплюй на то бесчувственное стадо,
Где каждый любит самого себя.
Люби(по крайней мере постарайся)
Всех тех, кто без тебя не может жить.
И с чувствами чужими не играйся,
Ведь это правда больно, когда рвётся эта нить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394720
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.01.2013
І знову,і знову по колу..
На вулицях ліхтарі...
Ховатись за маскою болю,
Втрачати літа молоді.
І дихати,й бачити,й чути,
Просто життю радіти!
Вимкнути чайник забути,
Від когось отримати квіти.
Скрізь шукати натхнення-
У каві, в чужих віршах..
Думати про сьогодення,
Забути про клятий страх.
Сидіти ось так пів ночі,
А рано вставати...знов..
Дивитися в чиїсь очі,
З кимось пізнати любов.
Десь телефон загубити,
Чекать новорічного дива.
Пробачення в когось просити,
Зробити свій світ красивим.
Мрію здійснити таємну,
Віддатись цілком меті,
Комусь зробити приємно,
Плакати на самоті.
Від музики кайф отримати,
Зробить фотографії з другом.
Якось дверима гримнути,
Літом поїхать до Бугу.
Кричати, сміятись і плакати,
Мріять, молитися Богу,
Сипать доречні жартики,
Знайти потрібну дорогу.
Це-життя...Точніш-його миті.
Їх у житті не злічить.
Та щоб буть ним по-справджьому ситим,
Треба гідно його прожить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2013
Більше немає болю.
Більше я не боюсь.
Знов спілкуюсь доволі,
Знов від душі сміюсь.
Вже тебе не кохаю,
В душу весна прийшла.
В серці безкраїм гаєм
Радість буяла,цвіла.
Хмари туги розійшлись,
Висохли сльози дощу.
Сонце зійшло...Подивись!
Всміхаюсь знову життю.
І хоч нема вже болю,
Хоча тепер не боюсь,
Ти знай: до життя свого
Вже тебе не впущу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2013
Не хочу, мамо, за кордоном вчитись,
Не хочу, тату, інших я людей!
Ростить не хочу там своїх дітей,
Ні думати не хочу, ні миритись.
Бо там цілодобово буде снитись
Краса Вкраїни нашої ночей,
І не замінять купи тих грошей,
Що ніби мають там "із неба литись"
Того, чим можна тут насолодитись.
Й для мене був найкращий би трофей
Багато років ще підряд дивитись
На погляди українських очей.
́́́І вічно слухать б українську мову,
Що нині є найкраща на Землі.
І попри все приємно так мені
Повсюди чути українське слово,
Що в формі чи прозовій, чи віршовій
Пробуджує мелодію душі
Й запалює в людських серцях вогні.
Чого лиш варте українське поле:
Мільйони колосків, лани, діброви..
Жовто-блакитний прапор, герб,пісні,
Здобута кров'ю й потом колись воля,
І гордість України за синів.
Люблю тебе, моя Вкраїно мила!
Всі твої села,всі твої міста...
Твоя безмежна сила і краса
В моєму серці ніжність породила
І виростила за спиною крила.
Усе тут рідне: клен біля вікна,
Той степ безмежний,що живе в віках,
Дніпро прозоре, нива і калина...
Усе для чого жили і творили
Шевченко, Плужник, Хвильовий, Бажан,
Франко, Теліга, Стус, Костенко Ліна,
І все, для чого хочу жити я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394319
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.01.2013
Алеями зимового натхнення,
Бульварами осінніх кольорів
Невмітно так проходить сьогодення,
Стираючи без сліду сотні днів.
Сніжинкою на землю опустившись,
Повз мене тінню спогади пройдуть.
І журавлем у небі опинившись,
Мені згадають весь нелегкий путь.
Те, що минуло, те,що тільки буде,
Усе, що відбувалося в житті:
Приємні спогади, усмішки, люди,
І повна гама людських почуттів.
Ви знаєте, це щастя: просто жити!
Побачити вогні в чиїхсь очах,
Сім'ю і друзів щиро так любити,
І виливати почуття в віршах.
І йдучи знов алеями все тими ж,
Я кожен раз натхнення там знайду.
І коли ти, мій друже, ними йтимеш,
Тебе в свій світ віршами приведу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2013
Я думаю, таке у всіх бувало,
Що просто ти втомився від життя..
На цій землі тобі так пусто стало,
Аж хочеться піти у забуття..
Покинути усе, втікти, сховатись,
І щоб ніхто ніколи не знайшов.
Лиш наодинці з музикою залишатись
І назавжди забути,що таке любов...
Але не варто! Адже всі, і навіть ці
Проблеми зникнуть,бо ніщо не вічне!
Та пам'ятай:Лише у повній темноті
Побачить зможеш світла ти промінчик...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2013
Усе,що в тебе зараз є-цінуй!
Не плач ніколи,не жалійся.
До цілі завжди впевнено крокуй.
Сміливим будь.Проблем не бійся.
Читай побільше. Вчитися почни.
Виконуй те, що обіцяєш.
В мережі надто часто не сиди.
Й не відпускай,якщо кохаєш.
Не трать свій час на нерви і дурню.
Терпимим будь. І розвивайся.
Займайся спортом. Мрію втіль свою.
І основне: НІКОЛИ НЕ ЗДАВАЙСЯ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393420
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.01.2013
Я б розказала тобі про любов…
Про таку,як буває в кіно.
Як у жилах гаряча й терпка кров…
Але знаєш, тобі не дано.
І я б розказала тобі про біль,
Що випалює все, що було..
Скільки потрачено було зусиль..
Але знаєш,тобі не дано.
Я б розказала тобі про долю,
Яка людей раптом зводить...двох..
і розлучає,всупереч волі.
Та ти знаєш, тобі не дано.
Я б розказала тобі про брехню,
Яку породжує в серці зло.
Про справжнє значення слова "люблю"..
Але ти ж знаєш,що не дано.
Я б розказала тобі про усе,
Що на цім світі колись було...
І знаєш, ти зрозумів би це все,
Якби це тобі було дано...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2013
Забити...Забути...
Піти...Не згадати...
І враз перестати
Любити й страждати...
Не плакать...не чути...
Послати усе...
І сильною бути...
ЗАБУТИ ТЕБЕ!!!
Із пам'яті стерти
Назавжди,навічно...
Спалити конверти
Змінити всі звички...
Себе побороти...
Забути про біль...
І в щастя ворота
Зайти без зусиль...
Зробити що-небудь
Щоб серце застигло...
Я знаю,це треба...
Та це неможливо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2013
Розсипалася осінь золотим намистом
І пролилась на місто хмарами з дощів.
Й укривши зверху все жовтогарячим листям,
Приготувала нашу землю до снігів.
Та кожен бачить і шукає в ній своє,
Для кого що буде найближче до душі:
Комусь лиш привід для депресії дає,
А хтось, захоплений, друкує їй вірші.
Згадати навіть Любку:"це-коханка смерті"..
І щось правдиве таки є в його словах!
Але природа-фенікс...має знов померти,
Щоб відродитись...Істина проста.
А я люблю її, що б там не говорили!
Не дивлячись на школу, холод і дощі.
Бо осінь-муза..Ось у чому її сила...
Бо осінь-не для тіла...ні..це для душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393263
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.01.2013