Олександр Букатюк

:ПОЕЗІЯ З ОДНОГО СЛОВА:

                                                                                                         [b][i](цикЛ)[/i][/b]

[quote]  Нижче  відібрані  для  конкурсу  вірші  з  циклу,  який  раніше  мав  назву  ":ЛЮБОВ  ЯК  БульдОГ:"
https://litgazeta.com.ua/podiji-literaturi/oholoshuietsia-konkurs-na-zdobuttia-vseukrainskoi-literaturnoi-premii-imeni-anatoliia-krylovtsia-2/?fbclid=IwAR0bg_3JJjUNY33Ec9BfpbZYKaOHlvcJ-vLxKKLp0JxBfiDA2oF6nd-rNm0  [/quote]

                                                                                                                         [b]    1.[/b]

[b]:поезія  з  одного  слова:[/b]

любов
:

           [b]:[/b]
ця  любов  добра
вона  не  катує  мене  цілодобово
[треба  ж  інколи  відпочивати
навіть  якщо  те  що  ти  робиш
ну  ДУЖЕ  тобі  подобається]

ця  любов  добра
вона  тебе  не  доб'є
щоб  ще  помучився
:

                   [b]:[/b]
сонце  дивиться  на  мене  з  любов'ю
небо  дивиться
перші  квіти  з  любов'ю
вигулькують  із-під  снігу
струмок  зізнається  мені  в  любові

лише  моє  відображення
дивиться  ображено
:


[b]:діагноз  №л:[/b]

у  вас  остання  стадія
невиліковної  хвороби  всіх  часів  і  народів
ми  б  спробували  вас  вилікувати
але  ви  не  зможете  без  неї  жити
:

                   [b]:[/b]
весна.  болота  вже  не  по  вуха
весна.  купи  сміття  не  такі  вже  й  від:раз:лив:і
якщо  дивитися  вище  носа
весна  –  це  така  любов
від  якої  не  тільки  боляче
:

           [b]:[/b]
слова-паразити
любов  біль  серце
щоб  їх  не  вживати  в  поезії
потрібно  закодуватися
або  піти  на  зустріч  ААЗ
(асоціації  анонімно  закоханих)
:

             [b]:[/b]
любов  ще  те  стерво

поети  –  стервятники
:

             [b]:[/b]
народжених  літати
вона  змушує  повзати
:

           [b]:[/b]
коли  її  спитати
"чи  не  твоїх  це    рук  справа?"

вона  стає  венерою  мілоською
:

         [b]:[/b]
вона  лихварка
ми  її  вічні  боржники
:

                 [b]:[/b]
її  жертв  більше  ніж  від  війн  і  геноцидів
але  кого  це  колись  зупиняло
:



                   [b]:[/b]
тут  похоронена  любов
проте  її  ніколи  не  буває  на  місці
:

                   [b]:[/b]
на  її  похороні  всі  ридали
і  тільки  один  заходився  реготом
той  хто  постраждав  найбільше

вона  винесла  йому  вирок:
ти  ніколи  не  будеш  плакати
цікаво  за  ким  він  так  гірко  сміявся
за  нею  чи  за  позбавленою  можливістю
зронити  бодай  сльозу
:

                   [b]:[/b]
ця  любов  не  любов  бо  не  Божа
ця  любов  як  алкоголізм  чи  наркоманія
ця  любов  –  нещасний  не  випадок
:


           [b]:[/b]
ця  ЛЮБОВ  добра
ЯК  злий  БульдОГ
не  у  дворі
не  на  прив'язі

втікати  наївно
:

                   [b]:[/b]
кажуть  за  любов  треба  боротися
та  чи  варто  боротися  з  вітряками
:

               [b]:[/b]
любити  –  з'їхати  з  глузду
і  навіть  коли  ти  вдома
в  тебе  нікого  немає  вдома
:

             [b]:[/b]
любити  –  зловитися  за  рятувальне  кільце
яке  виявилося  водяним  виром
:

           [b]:[/b]
подайте  на  любов
бо  помру  з  голоду
:

             [b]:[/b]
любов  мене  з'їла
залишилися  тільки  кості
хоча  які  кості
лише  один  сашко
і  непролиті  ним  сльози
дози
:

                   [b]:[/b]
у  всьому  винна  любов
на  неї  можна  спихнути  в:се
:

         [b]:[/b]
я  не  пром:е:те:й
любов  не  орел
серце  не  печінка
та  її  це  не  зупиняє
:

             [b]:[/b]
любове  від  світу  цього
я  йду  від  тебе
:

             [b]:[/b]
той  хто  ніколи  не  зронив  ні  сльози  заплакав
коли  зривав  для  неї  першу  квітку  без  якої  весна
так  і  не  настала
:



                                                                                                                       [b]  2[/b]
                   [b]:[/b]
ви  маєте  право  любити
все  що  ви  скажете
буде  використане  проти  вас
любов'ю
:  

                   [b]:[/b]
всі  кути  любові  глухі
:

                   [b]:[/b]
любов  –  замкнуте  кол0
бермутського  трикутника  в  квадраті
вона  не  вимірюється
:

                   [b]:[/b]
любов  у  овечій  шкурі
аж  хочеться  вити    
:

                   [b]:[/b]
не  можу  на  неї  дивитися
і  надивитися  не  можу
що  може  бути  гірше
що  може  бути  краще  
:
 
                   [b]:[/b]
ти  знаєш  що  любов  скажена  собака
але  все  ж  гладиш  її
:

         [b]:[/b]
незримий  напис
"Не  влазь!  Уб'є!"
не  зупиняє
вліз.  убила.
тепер  вб'ю  її  
щоб  не  влазила  більше  в  се-
рце
:

             [b]:[/b]
хто  придумав  любов

з  нею  добре
а  без  неї  не
болить
:

                 [b]:[/b]
я  ненавиджу  любов
не  відпускаючи  її  з  обіймів
:  

                   [b]:[/b]
серце  підірвалося  на  любові
:


                   [b]:[/b]
вони  жили  довго  і  щасливо
та  все  зіпсувала  любов
:
 
                   [b]:[/b]
любов  –  репетиція  смерті
життя  не  життя
надривання
ко-ко-
ха-ха-
ння
:

                 [b]:[/b]
любов  це  коли  тобі
страшенно  хочеться  спати
але  не  спиться
:
вона  перетворює  тебе  на  сомнамбулу
особливо  тоді  коли  ти  не  с  пиш
:


           [b]:[/b]
пелюстки  її  в'януть
залишаються  лиш
колючки
:


[b]:[/b]
холод
голод
спрага
–  любов
а  тому
обпікався
давився
захлина-
вся
:

             [b]:[/b]
любов  –  це  прірва
це  безодня  з  дном
їй  жертв  замало
хоч  весь  світ  до  ніг
й  всі  зорі  з  неба
і  продати  нирку
і  всіх  і  все  у  неї
через  неї  

любов  –  це  прірва
:

                   [b]:[/b]
любов  –  це  ти  ран  і  я
:

                   [b]:[/b]
вона  вода  якої  не  можеш  напитися
вона  вогонь  яким  не  можеш  нагрітися
любов  –  повітря  яким  не  можеш  надихатися
і  дихати  не  дає
:



                   [b]:[/b]
вона  твій  внутрішній  улюблений  ворог
все  на  світі  і  всього  лише  порох
:

                   [b]:[/b]
любов  –  коротке  замикання
від  якого  відходиш  довго  або  ніколи
:

                   [b]:[/b]
любов  –  це  замінник  Бога
хоч  Він  незамінний/незмінний
це  з  лона  матері  спогад
нескінченні  безжальні  війни
:

     [b]:[/b]
ікси  любові
її  ігри  ки
:

                     [b]:[/b]
                       любов
           любо
     люб
 лю
л      ю      бо      в

 лю
   люб
         любо
                     любов
                       :
 

         [b]:[/b]
любов  –  карцер
якщо  ти  один  в  ній
:
 



                   [b]:[/b]
вона  –  мій  внутрішній  джихад
вона  вчить  мене  ненавидіти  себе
:

                 [b]:[/b]
любов  –  кардіодром
:

                   [b]:[/b]
коли  з  серця  вигнати  любов
і  гарненько  у  нім  прибрати
вона  повернеться  і  приведе  з  собою  ще  сім
:

                   [b]:[/b]
хто  не  любив  хай  першим  кине  камінь
:

                   [b]:[/b]
цей  камінь  до  любові  був  серцем  
:

                   [b]:[/b]
любов  і  совість  не  перетинаються  
:

                   [b]:[/b]
любов  –  лабіринт  мінотавра
любов  –  ікарові  крила
любов  усе  людство  накрила
:

                   [b]:[/b]
любов  вмирає  першою
:

                 [b]:[/b]
любов  –  мертва  мова
я:кою  ніхто  не  володіє    
хоч  всі  знають  на  пам'ять
вона  володіє  на:ми
:

                 [b]:[/b]
любов  –  мертве  море    
:

             [b]:[/b]
не  бий  лежачого
його  любов  побила
:

                 [b]:[/b]
любов  –  це  надмір  слів
що  приводить  до  мовчання
:  

                 [b]:[/b]
любов  –  нерозлийбіда
червона  магія
червона  книга  приречених  не  кров
любов
:  

                     [b]:[/b]
любов  це  те  що  поїдає  тебе  з  середини
звір  якого  в  тобі  розбудили
і  який  прир-
учив  тебе
:

                   [b]:[/b]
любов  –  серійна  вбивця

стільки  серій  як  безліч  сантабарбар
:  

                   [b]:[/b]
сад  заборонених  плодів
з  яких  зняли  заборону
:  

                   [b]:[/b]
любов  –  це  приречення  бути  танталом
:
це  пекло  загримоване  під  рай
:
хімічна  зброя
:

           [b]:[/b]
безнадійна  любов
не  вірить  
в  себе
:

                     [b]:[/b]
любов  –  пустеля  в  масці  квітучих  полів
любов  –  айсберг  що  прикидається  цукровою  ватою
куди  не  глянь  –  любов
пов'язка  на  очах  не  заважає  
:  

                 [b]:[/b]
любов  –  глибока  рана
чорна  діра
холодне  сонце
світ
трьохкрапка
:

                 [b]:[/b]
любов  –  ковальня
на  ковадлі  –  серце
:  

                   [b]:[/b]
любов  нелюбов  –  самозванка
банка  що  прикидається  банком

справжня  Любов  лиш  одна  Триєдина
Любов  –  Бог  і
по  Його  образу  сотворена  лю-
дина
:  

                   [b]:[/b]
я  б  ще  багато  писав  про  любов
та  нею  безліч  наслідили

мені  залишились  лиш  наслідки
:  

                   [b]:[/b]
любов  –  це  фініш
що  прикидається  стартом
:  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005786
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2024

:ЛЮБОВ ЯК БульдОГ: (цикл)

[b]:ЛЮБОВ  ЯК  БульдОГ:  (23:ІІ:23)[/b]


[b]:поезія  з  одного  слова:[/b]

любов  
:

           [b]:[/b]
ця  любов  добра
вона  не  катує  мене  цілодобово
[треба  ж  інколи  відпочивати
навіть  якщо  те  що  ти  робиш
ну  ДУЖЕ  тобі  подобається]

ця  любов  добра
вона  тебе  не  доб'є  
щоб  ще  помучився
:

               [b]:[/b]
сонце  дивиться  на  мене  з  любов'ю
небо  дивиться
перші  квіти  з  любов'ю  вигулькують  із-під  снігу
струмок  зізнається  мені  в  любові
лише  моє  відображення
дивиться  ображено
:

                 [b]:[/b]
любов  -  патологія
любов  добра  як  кобра  
любов  -  отрута  в  помірних  дозах
любов  -  суїцид  тривалістю  в  роки
або  й  в  життя
та  все  ж  я  обираю  любов

хоча  це  вона  обрала  мене
як  жертву
:

 [b]:діагноз  #л:[/b]

у  вас  остання  стадія
невиліковної  хвороби  всіх  часів  і  народів
ми  б  спробували  вас  вилікувати
але  ви  не  зможете  без  неї  жити
:

                     [b]:[/b]
весна.  болота  вже  не  по  вуха
весна.  купи  сміття  не  такі  вже  й  від:раз:лив:і
якщо  дивитися  вище  носа
весна  -  це  така  любов
від  якої  не  тільки  боляче
:

                     [b]:[/b]
слова-паразити  любов  біль  серце
щоб  їх  не  вживати  в  поезії
потрібно  закодуватися
або  піти  на  зустріч  ААЗ
(асоціації  анонімно  закоханих)
:

             [b]:[/b]
любов  ще  те  стерво
поети  -  стервятники
:

           [b]:[/b]
народжених  літати
вона  змушує  повзати
:

         [b]:[/b]
коли  її  спитати
"чи  не  твоїх  це    рук  справа?"
вона  стає  венерою  мілоською
:

           [b]:[/b]
вона  лихварка
ми  її  вічні  боржники
:

     [b]:[/b]
вона  митарка
куди  не  йди
й  звідки  не  повертайся  
де  живи  чи  не  живи  -
плати
:

         [b]:[/b]
коли  ти  їй  винен
смерть  не  виправдання
вона  дістане  тебе  і  на  тім  світі
:

                               [b]:[/b]
її  жертв  більше  ніж  від  війн  і  геноцидів  
але  кого  це  колись  зупиняло
:

               [b]:[/b]
тут  похоронена  любов
проте  її  ніколи  не  буває  на  місці
:

               [b]:[/b]
на  її  похороні  всі  ридали
і  тільки  один  заходився  реготом
той  хто  постраждав  найбільше

вона  винесла  йому  вирок:
ти  ніколи  не  будеш  плакати
цікаво  за  ким  він  так  гірко  сміявся
за  нею  чи  за  позбавленою  можливістю
зронити  бодай  сльозу
:

                   [b]:[/b]
любов  перетворює  серце
на  цирозну  печінку  
воно  спочатку  збільшується  в  розмірах
а  потім  розкладається
:

             [b]:[/b]
ця  любов  не  любов  бо
не  Божа
ця  любов  як  алкоголізм  чи  наркоманія
ця  любов  -  нещасний  не  випадок

любов  ця  збирає  черги
за  автоматною  чергою
нею  все  тіло  й  душа  прошиті

розминається  з  правдою
ця  любов
:

       [b]:[/b]
ця  любов  добра
як  злий  бульдог
не  у  дворі  
не  на  прив'язі  

втікати  наївно
:

                       [b]:[/b]
кажуть  за  любов  треба  боротися
та  чи  варто  боротися  з  вітряками
:

                   [b]:[/b]
любити  -  з'їхати  з  глузду
і  навіть  коли  ти  вдома
в  тебе  нікого  немає  вдома
:
любити  -  зловитися  за  рятувальне  кільце
яке  виявилося  водяним  виром
:

             [b]:[/b]
подайте  на  любов
бо  помру  з  голоду
:

             [b]:[/b]
любов  мене  з'їла
залишилися  тільки  кості
хоча  які  кості
лише  один  сашко
і  непролиті  ним  сльози
дози  
:

               [b]:[/b]
у  всьому  винна  любов
на  неї  можна  спихнути  все
:

             [b]:[/b]
я  не  пром:е:те:й  
любов  не  орел
серце  не  печінка
та  її  це  не  зупиняє
:

                   [b]:[/b]
любов  спустошує  кишені
любов  доводить  до  травмпункту
любов  -  букет  сердечних  хвороб
любов  -  все  і  любов  -  хтось  

любове  від  світу  цього
я  йду  від  тебе
:


                         [b]:[/b]
той  хто  ніколи  не  зронив  ні  сльози
заплакав
коли  зривав  для  неї  першу  квітку
без  якої  весна
так  і  не  настала
:


           [b]:ЛЮБОВ  ЯК  БульдОГ:  -  2  (23-27:ІІ:23)[/b]

             [b]:[/b]
любов  як  шлунок
що  тебе  перетравлює
її  ж  ти  їж  не  можеш  наїстися
проте  тобі  ніяк  не  вдається  її  перетра-
вити
:

           [b]:[/b]
любов  -  кислота
що  роз'їздає  серце
:

               [b]:[/b]
мене  засудили  до  любові
присуд  оскарженню  не  підлягає
навіть  право  на  останнє  слово  не  дали
тому  пишу  не  останні:ми  а  першими  [най]ліпшими  слоВАМИ
за  крок  від  невідворотної  безжально  ї
любові
:

               [b]:[/b]
ви  маєте  право  любити
все  що  ви  скажете  буде  використане  проти  вас
любов'ю
:

           [b]:[/b]
всі  кути  любові  глухі
:

           [b]:[/b]
любов  -  замкнуте  коло
бермутського  трикутника  в  квадраті
вона  не  вимірюється
:

           [b]:[/b]
вона  -  порохотяг
все  затягує  в  себе
те  що  бачу  і  те  що  не
і  навіть  мене
:

     [b]:[/b]
любов  зла
полюбиш  і  двоногих
:

           [b]:[/b]
вона  -  ніж  у  серце
і  ласО  на  легені
:

           [b]:[/b]
любов  -  інша  назва
маніакально-депресивного  синдрому
:
любов  -  сестра  близнючка
шизофренії
:
любов  -  пухлина
ракова  лебедева  щучина
:

           [b]:[/b]
любов  у  овечій  шкурі
аж  хочеться  вити
:

               [b]:[/b]
вона  -  граблі  на  які  не  перестаєш
ставати
:

             [b]:[/b]
не  можу  на  неї  дивитися
і  надивитися  не  можу
що  може  бути  гірше
що  може  бути  краще
:

               [b]:[/b]
ти  знаєш  що  любов  скажена  собака
але  все  ж  гладиш  її
:

           [b]:[/b]
незримий  напис  "Не  влазь  уб'є!"
не  зупиняє
вліз.  убила.
тепер  вб'ю  її
щоб  не  влазила  більше  в  се-
рце
:

           [b]:[/b]
хто  придумав  любов

з  нею  добре
а  без  неї  не  
болить
:

           [b]:[/b]
я  ненавиджу  любов
не  відпускаючи  її  з  обіймів
:

           [b]:[/b]
серце  підірвалося  на  любові
:

           [b]:[/b]
вони  жили  довго  і  щасливо
та  все  зіпсувала  любов
:

           [b]:[/b]
любов  -  репетиція  смерті
життя  не  життя
надривання
ко-ко-
ха-ха-
ння
:

                 [b]:[/b]
любов  це  коли  тобі  страшенно  хочеться  спати
але  не  спиться
:
вона  перетворює  тебе  на  сомна́мбулу
особливо  тоді  коли  ти  не  с  пиш
:

           [b]:[/b]
пелюстки  її  в'януть
залишаються  лиш
колючки
:

           [b]:[/b]
любов  -  в'язниця
в  яку  ти  сам  себе  посадив
на  довічне
вийдеш  тільки  через  свій  труп
і  тоді  тільки  зможеш  жити
:

[b]:[/b]
холод
голод
спрага
-  любов
а  тому
обпікався
давився
захлина-
вся
:

           [b]:[/b]
любов  -  це  прірва
це  безодня  з  дном
їй  жертв  замало
хоч  весь  світ  до  ніг
й  всі  зорі  з  неба
і  продати  нирку
і  всіх  і  все  у  неї  
через  неї

любов  -  це  прірва
:

           [b]:[/b]
любов  -  це  ти  ран  і  я
:

           [b]:[/b]
вона  для  серця
смертна  камера
і  для  легень  вода
:

           [b]:[/b]
вона  вода  якої  не  можеш
напитися
вона  вогонь  яким  не  можеш  нагрітися
любов  -  повітря
яким  не  можеш  надихатися  і
дихати  не  дає
:

           [b]:[/b]
в  любові  освідчення  чи  зізнання
красиве  із  бантиком  
бель-
кота-
ння
:

           [b]:[/b]
коха  коха  коха  коха-
мство
не  ння
:

           [b]:[/b]
любов  -  це  хащі  і  блукання
любов  -  загубленння  себе
дебільна  рима  у  кохання

ламає  психіку  й  хребет
:

           [b]:[/b]
любов  -  це  всесвітній  потоп

ковчега  не  було  й  немає
:

           [b]:[/b]
любов  тебе  злиє
любов  тебе  злить
на  неї  ведуться  не  тільки  козли
вона  деспотична
марнот  марнота
світ  з-під  хвоста  у  кота
:

           [b]:[/b]
любов  -  ніби  серця  гангрена
любов  закохалася  в  мене
арена  любоВ  І  РОзстрільна  стаття  
життя  у  якому  немає  життя  
:

           [b]:[/b]
вона  твій  внутрішній  улюблений  ворог  
все  на  світі  і  всього  лише  порох
:

           [b]:[/b]
любов  -  коротке  замикання
від  якого  відходиш  довго
або  ніколи
:

           [b]:[/b]
любов  -  це  замінник  Бога
хоч  Він  незамінний  /  незмінний
це  з  лона  матері  спогад
нескінченні  безжальні  війни
:

           [b]:[/b]
вона  живодерка
партнерка  смерті
тиха  істерика
внутрішній  крик  і  біль  
:

           [b]:[/b]
любов  -  це  страх  і  брехня
у  темряві  світло  штучне
прекрасний  лебідь
що  перетворюється  на  гидке  каченя
істини  перекручення
:

           [b]:[/b]
міняю  усю  любов  світу
на  любові  Божої
іскру
:

[b]:[/b]
любов  і
і  все
:

   [b]:[/b]
ікси  любові
її  ігри  ки
:

     [b]:[/b]
любов  це  я
краще  мене  не  злити
:

                 [b]:[/b]
любов  -  могила  для  живого
:

                       [b]:[/b]
                       любов
               любо
       люб
лю
л          ю      бо      в
лю
       люб
               любо
                       любов
                         :


           [b]:[/b]
любов  -  карцер
якщо  ти  один  в  ній  варишся
:

                 [b]:[/b]
вона  -  мій  внутрішній  джихад
вона  вчить  мене  ненавидіти  себе  
:

           [b]:[/b]
уяви  витвір  патріотів
і  ідіома  ідіотів
вона  -  поезії  пальне
і  те  що  виводить  й  доводить  мене
:

           [b]:[/b]
любов  -  відкритий  люк  і
перелом
облом  синдром  кардіодром
:

                 [b]:[/b]
коли  з  серця  вигнати  любов
і  гарненько  у  нім  прибрати
вона  повернеться  і  приведе  з  собою  ще  сім
:

                     [b]:[/b]
хто  не  любив  хай  першим  кине  камінь
:

                           [b]:[/b]
цей  камінь  до  любові  був  серцем
:

                       [b]:[/b]
любов  і  совість  не  перетинаються
:

                         [b]:[/b]
любов  -  лабіринт  мінотавра
любов  -  ікарові  крила
любов  усе  людство  накрила
напевно  вона  була  в  динозаврів
:

               [b]:[/b]
любов  виношує  твоє  серце
до  готовності  народитися
а  тоді  робить  аб-
орт
:

           [b]:[/b]
любов  вмирає  першою
:

           [b]:[/b]
любов  -  мертва  мова  я:кою
ніхто  не  володіє
хоч  всі  знають  на  пам'ять
вона  володіє  на:ми
:

           [b]:[/b]
любов  -  мертве  море
:

           [b]:[/b]
не  бий  лежачого
його  любов  побила
:

           [b]:[/b]
любов  це  яма  яку
копав  на  інших  
і  сам  у  неї  впав
:

           [b]:[/b]
любов  -  це  надмір  слів
що  приводить  до  мовчання
:

           [b]:[/b]
любов  -  нерозлийбіда
червона  магія
червона  книга  приречених
не  кров
любов
:

           [b]:[/b]
її  ізм  -  канібалізм
темний  ліс
куди  ти  сам  себе  заніс
:

           [b]:[/b]
любов  це  те  що  поїдає  тебе  з  середини
звір  якого  в  тобі  розбудили
і  який  прир-
учив  тебе
:

:

           [b]:[/b]
любов  -  це  те  чого  нема  й  НЕ  БУде
її  катма
:

           [b]:[/b]
любов  розшукує  тебе
живим  чи  мертвим
а  ти  наївний  не  ховаєшся
і  не  втікаєш
:

           [b]:[/b]
любов  -  серійна  вбивця

стільки  серій  як  безліч  сантабарбар
:

           [b]:[/b]
сад  заборонених  плодів
з  яких  зняли  заборону
:

           [b]:[/b]
любов  -  це  приречення  бути  танталом
:
це  пекло  загримоване  під  рай
:
хімічна  зброя
:

           [b]:[/b]
безнадійна  любов
не  вірить  
в  себе  
:

           [b]:[/b]
любов  -  пустеля  в  масці  квітучих  полів
любов  -  айсберг  що  прикидається  цукровою  ватою
куди  не  глянь  -  любов
пов'язка  на  очах  не  заважає  
:

           [b]:[/b]
любов  -  суцільне  прикидання
і  прірви  й  дна  прикид
і  прокидання  навпаки
на  тижні  місяці  роки
беслізне  вогняне  ри-
дання
:

           [b]:[/b]
любов  -  глибока  рана
чорна  діра
холодне  сонце
світ
трьохкрапка
:

           [b]:[/b]
любов  -  ковальня
на  ковадлі  -  серце
:

           [b]:[/b]
любов  -  лабораторія
де  ведуться  досліди
піддослідний  кролик  -  з  грудної  клітки  
:

           [b]:[/b]
любов  -  телевізор  в  якому
показують  одне  і  те  саме
одну  і  ту

любов  -  телевізор  з  одним  каналом
всюди  суцільний  екран  
:

           [b]:[/b]
любов  нелюбов  -  самозванка
банка  що  прикидається  банком

справжня  Любов  лиш  одна  Триєдина
Любов  -  Бог  і
по  Його  образу  сотворена  лю-
дина
:

           [b]:[/b]
я  б  ще  багато  писав  про  любов
та  нею  безліч  наслідили

мені  залишились  лиш  наслідки
:

           [b]:[/b]
любов  -  це  фініш  що  прикидається  стартом
:


                                                                             

                                                                                                           [b]Далі  буде[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024

Повернення…

Нарешті  відновив  свій  профайл.  Є  тут  хороші  вірші,  але  є  й  багато  хламу,  зокрема  мої  дві  друковані  книги  "Мадонна  майдану"  і  "Мадонна  миру",  видані  в  поспіху.  Не  скажу,  що  все  там  сміття,  але  забагато  емоцій,  гасел,  деклеративності  ітд,  хоча  є  й  достойні  вірші.  Відтепер  постараюсь  публікувати  тільки  якісні  речі.  Загалом  в  мене  неопублікованого  матеріалу  на  не  одну  книгу  поеії  (деякі  вірші  є  тут),  не  знаю  чи  все  буду  публікувати  тут.    В  поезії  я  починаю  з  нуля,  тобто  вірші  періоду  двох  виданих  книг  -  період  учнівства,  тепер  все  розпочнеться  з  книги  поезії  :НУЛЬ0ВА  ЗАП0ВІДЬ:...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005279
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2024

:ПАРАОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ:

[b]:[/b]
як  птах  у  якого  відібРАНО
здатність  літати
як  дерево  у  якого  забрали  ґрунт

почуваюсь
без  слова

[b]:[/b]
поезія  –  найважчий  вид  спорту
спробуйте  дістатись  фіНІШУ  ще  до  стАрту
коли  не  можеш  відірвати  пОгляду
від  бе33вучного  почутого
або  підняти  барви  над  поЛОТнОм
чи  відокремити  музику  від  нот
а  стРИБнути  з  жердиною  пера  ви:ще  своєї  гоЛОВИ
яка  невід’ємна  від  тулуба
принаймні  до  зустрічі  з  кАТОм
або  ви  –  колобок
але  тоді  вас  футБолиТИмуть
а  на  кожне  запитання  відпоВІДАТИмуть
уДаром  з  ноги
вона  –  наче  всі  види  сПорту  в  оДНОму  –
твої  парапарнаські  ігри
а  ще
поезія  –  бойове  мистецтво
миру

[b]
:три  піґулки  світлофоріну:
       :спосіб  застосування:[/b]

червону  –  приймайте  щоб  зупинятися
і  оглядатися  по  бОКАм
жовту  –  для  уважності
та  терпеливого  очі:кування
зелену  –  щоб  йти  вперед
на  той  берег
дороги  для  всіх
(…для  вас?)
шукайте  свої  стежки-струм:очки


       [b]  :ліфтофон:[/b]

якби  телефон  був  оДНОчасно
ще  й  ліфтом
ви  б  каталися  поверхами
чийогось  голосу
ДОбРЕ  що  СЛОВО
може  бути  чим-завгодно
і  навіть  одночасно  тим-та-іншим
тож:  вперед
катайтеся
від  підвалу  серця  до  даху  голови



[b]:[/b]
якби  ніхто  не  придумував  правила
хіба  б  хтось  умудрився  порушувати
те  чого  нема:є
тим  хто  дотРимується  не  правил  а
чеснот  і  неписаного  кодексу  честі  (забутої)
відповідати  за  все
на  страшному  суді  совісті
тих  в  кого  її  немає  просто  не  існуватиме


                             [b]:[/b]
пуСтеля  розширює  межі
і  ось  уже  на  узбережжі
пустелі  обійми  ведмежі
і  вежі  ростуть  із  піску
вже  сухо  у  горлі  і  в  грудях
земля  –  скам’яніле  враз  груддя
і  мертвих  ілюзій  погруддя
взялось  наздогнати  Ріку
..
та  суджено  нам  на  віку
серця  рятувать  від  безводдя


[b]:напис  на  корі  дерева:[/b]

не  вирубуйте  нас
за  що  ви  так  ненавидите  себе?


             [b]:[/b]
першим  зруБаним  деревом
було  те  що  росло
посеред  Саду
останнім…
останнє  не  буде  кому  зрубати

                         [b]:[/b]
соки:ра  рубає  в  ритмі  серця
таке  ВРАЖЕння  що  людство
страшЕнно  змерЗЛО
тому  так  безпощадно  ліси  вирубують
не  тим  душі  грієте
якщо  вони  є  у  вас

             [b]:[/b]
те  що  ми  їли  їстиме  нас
згадаймо  скільки  всього  ми
знищили
випили
вбили
а  найГІРше  собі  заподіяли
навіть  не  гілку  на  якій  сидимо
а  весь  ліс
спилюємо




[b]:схід  весни:[/b]

кожен  мм  землі
відірваний  від  серця
болить
                                   глухим
на  прокльони  і  молитви
болем
іноді  очі  страху
заСТЕЛЯють  собою  світ
заплющують  світло
і  ти  боїшся
що  й  ця  весна  впаде
від  всеВИдющої  кулі
сліпого  сна:й:пера…
у  воді  розталих  снігів
розЧИНиться  кров
рани  землі  зарубцюються  кvitaми
і  кожну  пелюстку
приКРИВАтиме  чиєсь  серце

у  нас  їх  вистачить?

           [b]:[/b]
в  цьому  світі  ніде  не  сховатись
в  ніде  теж  ЗНАЙдуть
і  світ  у  всіх  на  виду
але  тільки  зрима  частина
1%  зі  1ОО%


           [b]:[/b]
все  що  торКається  серця
і  ніби  пРОНИзує  його  на:скрізь
болючим  світ:лом
неСТЕРпно  далеко
за  межами  досяжності
може  тому  я  все  БІЛЬше
втягую  в  себе  світ
перестворючи  його
коли  ж  відчую  тебе
ніби  кислинку  серед  надмірної
солод:кості


[b]:[/b]
людство  не  самознищилось  ще
тільки  тому
що  в  світі  є  пекло
і  вигадане  чистилище
чи  то  авгієві  стайні  для  залізних  (і  не)  коней
якби  бог  був  золотою  рибкою
чи  джином  (з  тоніком  чи  без)
і  роздавав  би  кожному  рай
згідно  зі  спис:ком
ми  би
дуже  ШВИдко  себе  виРОДИЛИ


           [b]:[/b]
природа  у  гамі:в:ній  сорочці
ЦиВІЛІзації
не  ПОТРЕ(т)БУЄ
НЕВІДкладної  допомоги
вона  неОБХІДна  нам


       [b]:[/b]
збиРАЮ  пилок  печалі
вам  діСТАНЕться  менше
ра:дійте
в  сотах  смутку
до:співають  жнива  слів
заради  радости

       [b]888-ме  березня[/b]
приший  кобилі  хвіст
чи  крила
пегас  не  клюне  ані  раз
восьме-ме-ме-ме  бе-бе-бе-березня  кажете
кожен  день  належить  жінці


[i]08:ІІІ:18
[/i]


                                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781164
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 09.03.2018

БІЛЬШЕ НІЖ ВІРШІ (Добірка в УЛГ)

Олександр  Букатюк,  незважаючи  на  досконале  володіння  ямбом,  хореєм  і  майстерність  римувати,  заглибився  у  верлібри.  Манеру  його  письма  можна  порівняти  з  генною  інженерією:  поет  у  живому  вірші  розчленовує  якесь  одне,  ніби  випадкове,  слово,  виокремлює  з  нього  нове  і  обдаровує  його  самостійним  життям.  Таким  чином  видобуваючи,  наче  рудокоп  із  руди,  інше,  коштовне,  інколи  дуже  важливе  смислове  значення/навантаження  вірша,    він  міняє  його  вектор  і  досягає  дива:  маємо  вірш  у  вірші,  такий  собі  поетичний  «кіндер-сюрприз».  Це  дійство  нагадує  також  пологи,  коли  з  тіла  жінки  на  світ  з’являється  дитина  –  нова  людина  з  іншим  характером,  іншим  резусом,  іншою  долею,..  –  бо  те  одне,  виокремлене,  слово  рівноцінне  материнському  тексту,  але  лаконічніше,  ще  й  із  задатками  дитини-індиго,  бо  спроможне  телепатично  викликати  різноманітні  і  багатогранні  асоціації  у  вашій  уяві,  завдяки  чому  ще  й  дозволити  вам  відчути  себе  співавтором  вірша.

Я  щаслива,  що  в  нашій  літературі  з’являється  така  «худОРЛЯва»  креативна  молодь  із  своїм  голосом  і  своїм  розумінням  творчості.  Щасти  нам  усім  на  таких  дітей!

 

Раїса  ХАРИТОНОВА

 
http://litgazeta.com.ua/poetry/bilshe-nizh-virshi/
 

 

[b]***[/b]

я  вивернув  світ  на:ви:воріт  –

тіровиван  тівс

і  вістря  знань  солодко  запекло  в  грудях:

слова  ще  не  було

і  ти  маєш  честь  його  вимовити

завжди  вперше

 

[b]***[/b]

витесую  зі  слів  –

вікна  і  двері

столярую  як  Ви

привиди  вишень  зрубаних

щоночи  туди  приходіт

де  ми  з  Вами

про  все  на  світі

мовчьили…

вікна  і  двері

плачут  за  вами

щозливи

а  я  ньи  бо  вже  м  віріс  до  стели

чуєте  діду

я  про  вас  вірш  написав

так  зроду  більше  й  ніхто

не  називав  мене  своїм  народом


 
[b]МОВА  В  КРЕДИТ[/b]

ми  –  діти  у:я:ви

вічні  неВИмовлята

нам  ця  мова  ви:дана  в  кредит

не  для  мар:нот:ратства

пеню  примножує  борги

кожНЕ  СЛОво  треба  повернути

я  все  сплачу  за  вас  мовчанням

але  допоможіть  мені/собі

окрасномовнюймо  тишу

 

[b]БІЛЬ:ШЕ[/b]

ніч  робить  вікно

дз;ер:калом  зорових  від:лунь

вже  бачу  більше

ніж  дозволяє  зір

чую  більше

ніж  хоче  слух

кажу  значно  більше

ніж  коли  би  говорив

 

[b]ЯК:ЩО[/b]

якщо  я  –  шах:ова  фіг:ура

у  ваших  рук:ах

то  ви  будете  ходити  мною

куди  я  напишу

 

[b]***[/b]

сорока:град:у:сні  думки

ч:хати  хотіли  на  град:у:сни:к

піґулки  від  температури

та  інше  ітеде

їм  би  пропУСТити  мене

через  м’ясорубКУ  ПОезії

заради  чергового  вір:ша

 

[b]ВИЩА  МАТЕМАТИКА[/b]

се  вам  не  шТИРи  плюс  штири

а  вища  математика  поезії

верліброалгебра    віршегеометрія

число  Пі

поміж  рядків

 

[b]ВІДМОВА  ПІД  ПОСАДИ  ПРИВАТНОГО  ПРОРОКА[/b]

я  б  щось  вам  напророчив

але  все  вже  з:дій:снилось

і  я  не  хочу  працювати  при:ват:ним  пророком

це  ж  невдячна  справа

бо  всі  пророцтва  то  застереження

щоб  не  сталося  найгіршого

а  ви  (ті  що  дума:є:те  ніби  я  не  до  вас)

сприйняли  одкровення  про  те  що  не  дай  боже

ніби  заповідь  обов’язкову  для  ви:конання

 

[b]ЧОРНІ  ДІРИ  СВІТЛА[/b]

[i]щоб  освітити  в  тобі  цю  мить

всевишній  мусив  щось  спалити[/i]
                                                                   [i]  Микола  Біденко[b][/b][/i]
 

коли  в  собі  спалюєш  сміття

допікають  внутрішні  опіки

злазить  шкіра  душі

але  стає  тобі  ви:дно  в  середині  себе

слова  –  чорні  діри  світла

витягують  з  вас  зайве

затягують  вас  в  себе

 

[b]ВИ:ХОР[/b]

що  мені  цей  вітрисько

коли  в:нутрі:шній  вихор

не  дає  розслабитись

навіть  під  час  нібито  сну

ви  –  хор  в  моїй  голові

сядьте  тихо  і  читайте  дАлІ

бо  таки  буде

 

[b]В  ДОРОЗІ  ЗАЛІЗНІЙ[/b]

якби  цей  потяг  знав

яка  у  6-му  вагоні

пишеться  поезія

став  би  космічним  лайн:еро:м

або  зав’язав  би  себе  у  морський  вуз:ол

за:лежить  від  того

з  чиєї  ми  поезії

всевишнього  чи  всенижнього

 

[b]ПРИЙДЕ:ТЬСЯ[/b]

простір  пропливає  повз

бачу  через  вікно

скло  якого  з  піску  часу

і  простір  тікає  з-перед  (з-під)  очей

і  час  перероблений  на  недодзеркало

прийдеться  за  все  брати;сь  самому

 

[b]***[/b]

крила  в  середину  ви:росли

ніби  вмуровані  в  тіло

ось  чому  мені  в  мені  так  тісно

ось  чому  небо  моє  –  дорога

бути  поет:ом  це  вже  аномалія

гріх  бути  трішечки  смертним  богом

 

[b]МОЇ  ЗАПОВІДІ[/b]

бути  художником  якого

пише  з  на:тури  власне  полотно

бути  скрипалем

з  якого  скрипка  видобуває  музику

поетом  бути

якого  висловлює  невимовність

 

[b]ВІДОБРАЖЕННЯ  В  МЕНІ[/b]

кожНА  Джоконда  пише  свого  да  вінчі

на  полотні  пам’яті  людства

поезія  пише  біденка

як  найкращого  бігуна

на  олімпійських  іграх  творчости

ви:пиймо  болюче  безсмертя

за  кеЛИХ  миті  сп’яніння

слово  –  вино  з  жил  роз5-ого  нами

одного  з  нас

рим  не  римує  зем:лю

яка  накивала  5-та-ми

з  п:лю:щем  над  прірВОЮ

повітря  верлібрує

з  легень  в  легені

я  в  само:му  собі  ві;добра:жуюсь

 

[b]ПЕРЕПРИСЛІВ’Я[/b]

біль:шість  не  живе

і  меншоСТІ  Не  дає

сам  не  га

і  другому  не  да

більшість  вічно  щось  ліліпутає

а  меншості  цей  світ  замалий  за  розміром

зате  один  худОРЛЯвий  з  меншості

важить  більше  ніж  всЯ  БІЛЬшість  разом  узята

 

[b]ЖІНЦІ,  ЯКА  ВИЙШЛА  ЗАМІЖ  ЗА  ПОЕТА[/b]

у  Києві  є  сиротинець  длЯ  Книг

у  ньоМУ  ЖиВЕ  Жінка

яка  свої  крила  віддає  іншим

аби  літали

їй  же  достатньо  одногО  ПЕРА  і  спогадів

щоб  злетіти  в  печальНЕ  НЕбо  слова

це  Вона  віддала  мені  кілька  книг-сиріт

із  серця  В  СЕрце

одні  я  передав  на  всиновлення  кільком  об:рани:м

другі  всиновив  сам  хоч  навіть  не  покликаний

бо  йду  не  чекаючи  особ:лив:ого  зап:рошення

бо  майбутнє  не  терпить  запізнення

ми  з:уст:рін:емо:сь  тепер

і  я  розповів  цьому  г:ордо:му  майбутньому

цю  віршежитт:єву  історію

 

[b]МИ    КОЛА[/b]

безусто  кличу:  батьку

а  кола  на  воді:

ми  тут  –  усюди

бо  бути  там  то  бути

у  всіх  місцях  де  треба

ОДНО:ЧАС:Н2О

 

[b]БІЛЬШЕ  НІЖ…[/b]

слова  –  лиш  корки

відкорковуйте  поезію

яка  більше  ніж  поезія

вино  в  цих  пляшках

саМЕ  СОбі  істина

воно  –  листи  кожному  з  я

пийте  цю  мову

з  букетоМ  АРОматів  мовчання  що

звукоспоріднене  з  щойНО  ВИМовною  тишею

це  більше  аніж  слова

більше  ніж  просТО  Мова

в  абетці  якої  й  не:ви:дим:і  літери  є

 

[b]***[/b]

час  вальсує

снів  сім’я  сіє

вірші  народ;жуються  недоношеними

без  кесаревоГО  РОзтинУ  СЕрця

 

[b]***[/b]

моє  особиСТЕ  Життя

зукраїнилось  до  ручки

дверної

грудка  моєї  землі

не  знає  кордонів  і  митних  контролів

плането  моя  чого  ж  тобі

чорнозе(и)мній  так  не  по  собі  в  мені

у  ворога  піД  НОгами  ГОРИш

а  в  моїх  руках  стаєш  глиною

тому  я  знову  щось

ліплю  двопало  устами

 

[b]О  ПІВ  БЕЗ  ТЕБЕ[/b]

година  в  години  питає:

котрий  я

та  відповідає:  о  пів  без  неї

не  циферблатний

не  пісочний

сонячний

я

тік-такаю  і  тік-нікаю

Б:УК:раїнською

 

[b]***[/b]

при:світ:іть  тем:р:явою

кажу  без  слів  а  ВИ  Не  чуєте

нічого  не  видно  в  цьому  штучному  світлі

не  латайте  чорні  діри

у  одній  на  всіх  Гам:і:в:ній  Сорочці

не  стійте  осторонь

пишіть  зі  мною  цей  вірш

 

[b]***[/b]

час  –  недоношене  дитя  вічности

горе  вам  радісні

бо  хто  не  знав  бо:лю

не  в:і:дає  щастя

як:ого  нема-

є

 

[b]***[/b]

ви:воджу  на  чисту  воду

плями  полум`я

читаю  поміж  плес:

не  знаєш  броду  не  лізь  у-

б`є  /  і  санскрит  сонця

сухим  з  воДИ  ВИй:шов

сто:я.вши  біля  води

рву  греблі  по:думки

йду  за  водою  про:ти  течії

річка  рве  береги  обрію

і  краплею  точить  залізобетон-

НІ  Черепи  міСТОПечер

 

[b]МОНОЛОГ  НЕНАРОДЖЕНОГО[/b]

скільки  ще  століть

но;ситим;еш  мене  Мамо

в  своїм  лоні

я  вже  давно  навчився  говорити

і  ходжу  вже  віки

лабіРИНТАми  твого  серця

я  –  одна  з  крапок  над  Ї

в  твоєму  імені

і  в  нареченні  солов’Їв

які  докаркались  до  ручки

може  ти  мене  бережеш  від  світу

але  він  і  звідСИ  Мене  дістає

з-під  твого  серця

Мамо  дозволь  мені  народитись

хоч  перед  смЕРТЮ

аби  всі  знали  що  я  таки  в  тебе

є

 

[b]***[/b]
народ:жені  ні  плачуть  НІ  Сміються

природ:же:на  з:дат:ніс;ть  –  кричати

а  вже  потім  –  за:ходи:ти.ся

плачем  і  сміхом  но-

гами  і  нарешті  –  словом

щоб  повертаючись  згодом

в  новонародженість  –

все  більше  хотіти  мовчати

на  те  ж  і  немовлята  щоб  не  вимовляти

 

[b]ДОЛЯ  ЗУБА[/b]

1.

я  –  вирва:ний  ким:ось  зуб

який  бо:лить  сам  по  собі

бо  вже  ніч:ий

позащелепний

мене  проміняли  на  золотий

ось  я  в  мишачій  норі

давно  с:писаний  на  сміттє:звали:ще  світу

тут  мені  й  місце

так  мені  й  треба

бо  гляньте  що  я  натворив

на  попередньо-наступних  сто:рінках

книги  без  початку  й  кінця

 

2.

Вам  нікоЛИ  НЕ  вир:вати  мій  корінь

хоч  мене  давно  депортували  з  раю  усмішки

я  залишу    його  вам

аби  боліло  одній  на  всіх  голові

бо  пам’ять  жиВЕ  ЛИ:Ш  КОЛИ  болить

бо  вона  –  високовольтна  лінія  голосу

зуби  мудрості  цураються  мене  зуба  безуму

бо  вСІ  РОзуми  поїли

я  ж  голодом  ситий

ви  замінили  мене  й  моїх  братів

зубним  протезом

так  можна  пхати  до  рота

все  що  завгодно

так  можна  НЕ  БОяТИся  кар:і:є:су

але  я  завжДИ  ВАм  болітиму  і  не  дам  вам  забути

про  всі  ви:биті  зуби

поки  всевишній  стоматолог  не  запломбує

всі  наші  чорні  діри

 

[b]ВЕЛИКЕ  змалЇння[/b]

комашина  на  пів  крапки

бігла  полем  по  корону

 Ярослав  Ясінський

 

стаю  щодень  дріб:ніш;им

ось  вже  менший  за  кома,шину

яКА  ЗАВбільшки  з  пів  крапки  Ясінського

але  чим  більше  меншаю

тим  світ  стає  безмежнішим

і  вже  мені  значно  ближче  до  неба

що  вкриТЕ  ТРАвою  й  камінням

шукайте  мене  в  районі  двокрапки  над  Ї

 
[b]***[/b]

сорокоУСТа  поезіє

відпусти  гріхи…

на  прощу

 

[b]***[/b]

куди  по:діти;сь  серцю-біженцю

коли  наглухо  зачиНЕНІ  всі  кОРДОни

може  назад

у  безмежжя

 

[b]***[/b]

замкнув  серце  на  де:в’ять  замків

по  цей  бік

людство

тепер  ти  в  моєму  серці

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779828
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 02.03.2018

ВІДЗЕРКАЛЕННЯ ВІДЛІКУ /дзеркало нуля/ (поема-цикл)

[b]00:12[/b]

іду  на  я
щоб  повернути  собі  себе
нас:тане  час
і  я  обміняю  струхлявіле  життя
на  вічнозелену  смерть
про:від:ницю  у  неминання
а  зараз  я  її  ще  побоююсь
хоч  каже  голос:
нещасні  далекі  від  смерті
не  така  вона  як  її  пишуть



[b]00:11[/b]

я  ос:ліп  щоб  про:зріти
щоб  почути  —  оглух
бо  не  сказав  би  цього
зронивши  хоч  слово



[b]00:10[/b]

йду  по  воді  якої  нема
в  горлі  пересох-
ла  річка
починає  свій  від:лік
з  кінця
от:же  тепер
п:уст:еля  є  джерелом



[b]00:09  (тут  був[є]  Біденко)[/b]

він  біг  по  воді  і  розбився  об  воду
наче  об  кригу-сльозу  цієї  землі
в  небі  якої  літав  і  літає
й  після  тепер
завертаючи  кожну  літ:еру
з  ви:рію  в  надхмар’я  чорнозему



[b]00:08[/b]

допотопне  майбутнє…
ані  руш  руки  в  верх…
хтось
вибухівкою  начинив  лю:ти:й
як  завжди  –  винна  смерть
іду  проти  течії  свідомості
кожен  слід  –  окунем  стає
не  почуваймося  як  удома
будемо  звідси  депортовані



[b]00:07  (Дзеркало  без  відображення)[/b]

ві:добра:ження  –  кольорові  клони  наших  тіней
в  дзеркало  без  відображення  дивляться
підірвані  на  –  слава  україні
я  не  знаю  доки  бачать  вони  нас
і  чи  ми  є  після
але  вони  реаль:ніші  ніж  ми
які  ще  не  здійснилися
бо  досі  ділимо  час
на  до  і  ніколи



[b]00:06[/b]

вчимося  все  життя  закохуватись  в  смерть
народжуючись  з  вплетеними  у  днк
від:чуття:ми  страху  і  ненависті  до  неї
чого  ж  так  лякає  нас  дарувальниця  вічности
знакпитанніє  повітря  в  легенях  зору



[b]00:05[/b]

метастази  мета:фор
спасають  від  життя
улюбленців  смерті



[b]00:04[/b]

в  черепі  зміїться  кодло  мозку
в  серці  смерть  сповільненої  дії
а  мені  ще  багато  треба  для  щастя
ще  болю!
ще!
я  спраг:лий



[b]00:03[/b]

в  окопі  рота  –  рота  слів
наказано:  тсссс:
мир  миром  пироги  з…
трілом
проте  всупереч  хворому  глузду
кожна  буква  атакує  затикання  рота




[b]00:02[/b]

смерть  бетеером  не  об’їдеш
бо:я:ти:сь  треба  не  її
у  серці  й  мозку  йдуть  бої
за  власне  тіло  чужо-
рідне



[b]00:01[/b]
на:род  з  обмеженими  можливостями
прикутий  до  стін  і  столів
та  чорного  леза  землі
тут  навіть  свя:ті
із  комп:лексом  неповно:цінності



[b]00:00  (ДІМ  ГАМІВНИХ  СОРОЧОК)[/b]

в  сусідній  палаті  енштейн
який  перевернув  би
всі  фізичні  закони
з  голови  на  ноги
як:би  не  гамівна  сорочка
я  ж  теж  в  ній  народився
тому  не  напишу  ці  вірші
якщо  ви  їх  не  прочитаєте



[b]00:01[/b]
скошені  трави  ростуть
по:є:дна:ні  смертю
копиця  сіна
острива  спогадів
сниться  літо
де  все  булО
не  так  як  бУло



[b]00:02[/b]

поки  життя  не  розлучить  нас
будемо  вірні  одне  одному
протягом  всієї  смерті
в  горі  і  в  радості
в  зраді  і  в  за:бутті
в  дійсності
і  в  уяві



[b]00:03[/b]

нескінченне  число  мови

пророчу  не  знаючи  що  буде  завтра:
язикопад



[b]00:04[/b]

діоген  з  ліхтарем  у  день
ніяк  не  знай:де  людину
й  самому  схотілось  у  бочку
котра  ширша  за  світ  цей
що  у  вушку  голки
наче  в  заш:морзі



[b]00:05[/b]

ні  бе  ні  ме
ні  ку-ку…
нікого  нема  вдома
всі  пішли  в  се:бе
по  вуха



[b]00:06[/b]

щастить  мені  на  батьків
дякую  миколо  миколайовичу
що  вчите  мене  й  після  смерті
хоч  не  сприймаєте  за  учня  а  за  рівню
та  ще  й  так  що  я  й  не  смію  пікнути
що  недостойний
тепер  мушу  стати  тисячеруким
бо  є  ще  куди  рити
вглиб  неба



[b]00:07[/b]

на  дні  б:ока:ла
не  істина  а  –  вина
на:лий:те  ще
щоб  спокутувати  спокуту
є  риси  хліба
в  обличчі  малого  зерна
земля  обертає  нас
від  скрути  до  крутів



[b]00:08[/b]

паралельні  лінії  життя  і  смерті
не  перетинаються
при  тому  стикаючись  л:обами
від  римозалежності  лікуюся  верлібролом
чим  більше  почуваюся  вільним
тим  час:тіше  сьогосвітні
перекривають  дихання  моїй  свободі
та  фіг  і  з  ними
вони  цим  парасловам
по  коліна



[b]00:09  (чорна  гарячка)[/b]

чорна  гарячка  землі
роздвоєння  неба
розп’яттеманія  велить:
кожен  спаситель  мусить  бути  розіпнутим
на  всіх  у  світі  хрестах
ви  думаєте  для  чого
ліси  вирубують
і  чому  кожна  діва
месію  народ:жує
?
чорна  гарячка  землі
температурить



[b]00:10[/b]

поезія  не  лиш  свята
а  й  будні
слава  дню  що  змарнований
на  роботу
чим  менша  зарплата
тим  більшає  наш  рахунок
там  –  в  збанкрутілому  банку  неба
витрачаймо  ще  більше
щоб  розбагатіти



[b]00:11[/b]

коли  я  напишу  про  ніщо
ви  скажете  що  це  не  поезія
я  ж  заперечу
бо  щось  з  чимось  пережиток  минулого
якого  вже  завтра  не  було
а  з  ніщо  все  тільки  починається
кінець  –  то  початок  навпаки
або  два  кроки  вічности  до  00:12


00:11

віти  вплелись  в  коріння
все  здається  круглим
як  нагадування
про  нуль  дзеркала
ще  один  вірш  і  нічого  не
станеться  крім
народжень  і  смертей
радості  й  й  горя
ми  всі  –  жертви
власних  експериментів
піддослідні  гомо  сапієнс



[b]00:12[/b]

два-
надцять
число  годинникулярне
апостольне
воно  ж  під  час  опівночі
перетворюється  в  нулі
(чи  мо’  чотири:їться  в  очах?)
ви  догнали  що
зворотність  відліку
відзеркалена  від  нулів
?
навіть  ті  хто  се  не  осяг
не  сумніваються  що  –
[b]далі  буде[/b]




[b]ДАЛІ  (00:13)[/b]

кожна  секунда  життя  належить  смерті
боже  як  я  люблю  те  чого  нема
вічність  знецінюється
мить  зростає  в  ціні
вільна  хвилинка  мені  не  по  кишені
не  задумуйтеся  над…
оцифровую  слова
може  колись  глухосліпі  слухопобачать



[u][b]ІНШІ  ВІРШІ[/b][/u]

***
гамівний  обмежений  простір
звільнений  вибухом
після  якого  почнуться  початки
а  підчас  них  слова
які  ой  як  будуть
вивертати  світи  нави:воріт


***
на  цьому  мінному  полі
не  одне  під:ір:вал:ось  слово
не  одне  під…
і…
рва…
лось
ре…чен…ня
час  жнив
що  посіяли
те  й  комбайнуємо



***
не  андроноколайдеруйте*
мені  тут
хтось  же  заклав  вибухівку
перед
великим  [b]БА-А-АХ!!![/b]





[i]*адронний  колайдер[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646690
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 24.02.2016

КВІТЕНЬ В ЛЮТОМУ (цикл № 02, 2016)

[b]"навпомацки"
(мовометафора)[/b]

навпомацки  вишукую
слова  що  були  ще  до  початку
їх  нагу  невимовність  одягаю
в  мовометафору

літери  —  світлофори  багатозвучні
нотний  стан  кольорів  у  слові
виходить  за  межі  замкнутої  сімки
до...  —  сі...  (далі  самі  придумайте)

відчуваю  безмежнострунність



[b]*  *  *[/b]
бездонні  глечики  слів
наповнені  всебезмежністю
світлоповітря

спраглі  пийте  тамування
якщо  ви  ще  є



[b]*  *  *[/b]
пара:соль:ок  рибяча  луска
з  ви:соти  краплинного  падіння
нас  клонують  дзеркала
корінням
відчуваю  як...  іде...  ріка



[b]"в  копальнях  снів"[/b]

в  копальнях  снів
потойбіччя  душі
наріжний  камінь  післясмертя
золота  руда  сипучих  пісків
віддзеркалення  відзеркалень
сонячна  темінь
морок  світла
суміш  світів
прокрустові  меблі  свідомості
надсвідомості  струмування
і  місяця  пів
інша  ж  половина  на  небі



[b]*  *  *[/b]
вертикальна  твердь  води
мене-світу  двоїна
уреальнениння  див
сновидіння  снів  у  снах
.....................................



[b]"множинність  відзеркалень"[/b]

братайтеся  очі  і  леза
ріки  й  дзеркала
всюди  себе  я  бачу
в  речах



[b]*  *  *[/b]
                         [i]"І  тільки  мізки-самоцвіти,
                           як  равлик,  носять  всюди  дім"
                                                               [b]Станіслав  Вишенський[/b][/i]  
слово-равлик
зі  швидкістю  думки
всюди  з  собою  носить  дім
з  кенгуру-обрію  сумки
в  світ  виходять  сонця  по  воді



[b]*  *  *[/b]
ліс  виходить  сухим  з  води
прокладаючи  міст  дороги
світ  у  соснах  трьох  заблудив
все  що  зараз  і  тут  —  лиш  спогад

серце  в  грудях  моїх  мов  мох
миті  нашої  ери  найкращої
день  стоїть  як  борець  сумо
і  стає  на  очах  все  важчим



[b]"я(щірка)  авангарду"[/b]

я  (щірка)  —  залишаю  хвости-вірші
чуєте  як  б'ється  в  кожному  з  них
моє  серце

гусінь  в  коконі  відображає  повішеників
в  дзеркалі  тіні

авангард  нарікаю  герцем



[b]*  *  *[/b]
щоб  дерева  не  нагадували
що  все  іде  по  колу  —
вирубали  сад  (знекрилили  землю)
але  викорчувати  —  зась
руки  закороткі



[b]*  *  *[/b]
равлик  землі
несе  на  собі
небо
ЧУЖЕ



[b]*  *  *[/b]
черепаха  мозку
сховалася  в  панцер
щоб  не  бачити  власної
повільності



[b]*  *  *[/b]
світ  білий  бо
в  овечій  шкурі
вночі  показує  об-
личчя
в:мир:а:ти  певно  —
вічний  зви:чай
мо'  кочувати  на  меркурій

окремо  знаки  і  питання
але  часи  й  простори  в  гущі
минає  митей  неминущість
в  муміфікованих  повстаннях

гарчить  на  прив'язі  гармоній
вже  свійський  сіромаха  хаос
але  нема  нема  гріха  ось
ця  вірність  —  вольності  агонія



[b]*  *  *[/b]
о:бла:мана  галузка  —  хвіст  ящірки
відтинаю  слова  сухі
у  власноруч  створеному
багатоповерховому  едемському  саду
заходьте  роззуваючи  душі
але  пам'ятайте  —  тут  всі  плоди
запатентовані



[b]"стерильний  вірш"[/b]

операція  на  мізках
операція  на  серцях
це  перо  —  і  скальпель
і  різка
і  в  серце  власне  забитий  цвях



[b]*  *  *[/b]
дерево  —  родич  зірки
й  зрубане  ще  квітне
випромінюючи  світло



[b]*  *  *[/b]
поміж  вітами  плавають  риби
он  одна  впіймалась  на  гачок
срібна
виконає  лиш  одне  бажання
(підказка:  це  загадка)



[b]*  *  *[/b]
земля  для  неба  щодня
народжує  по  сонцю
і  щодня  воно  повертається
в  її  лоно



[b]"сотворення  світу  (в  печі)"[/b]

спочатку  був  сірник
папір  і  дрова
потім  спалахнув
прометей-вогонь
що  створив  зі  свого  ребра
небо  і  землю
вітер  і  воду
первісних  птахів  і  звірів
трави  й  дерева
комах  і  людей

і  щоб  це  згадати
я  повернувся  в  дитинство
у  скафандрі  слова
що  теж  з  вогню



[b]"повернення  в  дитинство"[/b]

розгубленою  дитиною
зна:ходжу  себе  в  дитинстві
народжений  верлібр-хлопчиком
на  відміну  від  слухняно-римованих
я  був  приречений  на  поезію

а  може  мені  так  здається...
ну  і  нехай
саме  з  цього  й  не  припиняється
моє  світотворення



[b]"закарбовані  жести"[/b]

на:маг:аючись  вимовити  невимовне
німію
тож  якщо  прагнете
зазирнути  за  межі  обмеженого  розуму
спостерігайте  за  закарбованими  жестами  слів

папір  —  гібрид  мармуру  і  пелюсток  вишні



[b]*  *  *[/b]
перемелюю  зерна-іскри
в  борошно  диму
додаю  жовток  сонця
і  води  з  неба  землі
та  дріжді  душі
щоб  замісити  полум'я  тісто
з  якого  випечу  хліб-тіло
в  якому  тектиме  вино-кров
це  й  буде  мій  персональний
спаситель
котрий  сотворить  світ
інакшим

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642575
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 09.02.2016

БІДЕНКО І ЛІТЕРАТУРА. ПОЕТИ НЕ ВМИРАЮТЬ!

2  лютого  2016  року,  коли  виповнилося  80  літ  з  дня  смерті  Євгена  Плужника  та  115  років  з  дня  народження  Валер'яна  Підмогильного,  помер  Микола  Біденко…
Ця  звістка  для  мене,  як  і  для  всіх  його  близьких  та  друзів,  була  великим  шоком.  За  день  до  того  я  з  ним  розмовляв  по  телефону.  Він  завжди  був  багатослівний  і  завжди  говорив  про  поезію  і  про  різні  літературні  ідеї,  творчі  задуми,  та  мистецькі  проекти.  А  за  день  до  смерті  був  малослівним.  Піклувався  про  те,  щоб  всі  почули  про  наше  літературне  об’єднання  «Поетквартал»…  Чому  він  приєднався  до  нас  молодих?  Цитую  Біденка:  «Я  давно  чекав  на  таких  як  ви,  бо  ви  робите  без  грошей  для  літератури  те,  що  інші  не  можуть  (або  не  хочуть)  зробити  з  грошима.  Микола  Миколайович  загорівся  нашою  спільною  ідеєю  «жертвуючи  власним  часом,  нервами  і  навіть  коштами,  максимально  віддаватися  праці  на  благо  розвитку  новітньої  української  літератури».  Він  говорив  про  нове  літературне  Відродження…
Внутрішній  енергії  Миколи  Біденка  могли  б  позаздрити  навіть  юні.  Він  був  генератором  ідей  і  постійно  хотів  щось  робити  для  розвитку  української  літератури,  незважаючи  на  обмежені  фізичні  можливості.  Проте  назвати  Біденка  неповносправним  ніколи  не  повертався  язик.  Ми  живемо  у  країні  неповносправних,  у  світі  неповносправних,  або  навіть  у  неповносправній  країні  чи  у  неповносправному  світі  (якби  це  не  звучало,  але  згадайте  Франкове  «я  не  люблю  її  з  надмірної  любови»).  Нам  хоч  би  на  чверть  тієї    повносправності  духу  цього  Поета…
Микола  Біденко  про  свої  «Ліки  зі  смерти»  сказав  таке:  «Смерть  -  це  не  кінець,  це  навіть  необхідна  умова  життя,  тому  що  смерть  виникає  не  як  кінець  чогось,  а  як  поглинання  одного  життя  иншим.  І  ми  фактично  живемо,  перекочовуючи  з  життя  у  смерть.  Якщо  смерть  наявна  в  людині  -  отже,  вона  така  ж  природна,  як  і  все  инше,  і  можна  зі  смерти  робити  ліки  для  свого  життя  так  само,  як  ми,  наприклад,  робимо  їх  із  отрути  гадюки.  Просто  треба  так  користуватися,  щоб  воно  не  вбивало,  а  допомагало  жити.  Я  намагався  саме  таким  чином  побудувати  свої  думки,  щоб  вони  допомогли  вам  бути  міцнішими,  глибшими,  просто,  щоб  вам  було  цікавіше  жити».  Проте  тепер  щодо  цієї  збірки  в  мене  виникає  ще  й  така  асоціація:  ліки  зі  смерті  вилікували  всі  його  хвороби...  Він  створив  свій  власний  безмежний  світ  у  якому  житиме  вічно.
Не  пам'ятаю,  щоб  в  когось  прізвище  наскільки  відповідало  долі  людини.  Про  це  власне  його  вірш:

*  *  *
де  ти  земле  моя?
сади  зелені
співають  жовтими  голосами
де  ти  земле  моя?
не  знайду  притулку
чорним  полум’ям  поорана
трьохсотлітня  темнота
чи  то  каркає
чи  то  пісню  заводить
ей  біденко  чий  ти  син
син  біди  син  біди
вона  так  мене  любила
вона  так  собі  хотіла
й  народила  українцем

Думаю  про  Миколу  Біденка  ще  багато  говоритимуть.  Я  хоч  знав  його  не  багато  часу,  проте  він  встиг  стати  для  мене  близькою  людиною.  Буває  спілкуєшся  з  кимось  роками,  а  нема  що  сказати.  Біденко  дав  мені  багато  і  як  Людина,  і  як  Поет.  Він  вніс  свій  вагомий  вклад  в  українську  літературу  майбутнього.
Хай  священна  українська  земля  буде  йому  пером!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640828
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2016

2016-те січня (цикл)

[b]прелюдія  відліку[/b]

поки  ти  ходив  собі  поза  часом
звечоріло
інколи  здається  що
час  ходить  навколо  тебе
а  іноді  –  навколо  себе
у  кімнаті  дзеркал
як  втя..ми:ти
хто  кого  відображає

на  кредитній  карточці
закінчились  знаки  питання
а  нулі  яких  по  вуха
стають  петлями
00:00
на  старт  увага  …!  –
перегони  пові(р)шеників




[b]*  *  *[/b]
спочатку  був  нуль
а  потім…
(всі  вміють  рахувати)
на  линву
що  схожа  на  велетенську  струну
почеплений  ланцюг  цифр
бо  собака-час
мусить  бути  на  при:в’язі
а  й  справді
старий  дідівський
настінний  годин-ник
схо-жий  на  буду
01:00




[b]третя  планета[/b]

спаралізовану  матір  міліардів  дітей
ми  —  її  ж  чада  —  добиваємо
то  ще  квіточки  коли  орел  терзає  печінку
ми  ж  муміфікуємо  усе  тіло
разом  із  внутрішніми  органами
ЗАЖИВО

можливості  ж  необмежені

дурні  ми  не  розуміємо
що  смерть  королеви  —
загибель  вулика


[b]цифренашестя[/b]

люцифер  цифр
відмінусовує  миті
мов  знімає  па:сами
шкіру  пам’яті
яка  відросте
шар  за  шаром
але  тільки  якщо
перетерпиш  біль
за  дев’ятибальною
шкалою
1
2
3
4
…
цифрове  повітря….
все  оцифроване….
цифромазохізм….
цифрошизофринія….
…
[s]спочатку  було  сл..[/s]
вкінці  буде  цифра



[b]поміжслів’я[/b]

суміш  часів
ера  миті
зпаралізовані  погляди
на  інвалідних  візках  повік
не  важко  в  цім  поміжслів’ї
заблудитись
створи  себе  сам  світе
і  мене  не  самого
в  собі



[b]знову  (теорія  великого  вибуху)[/b]

біль  від  сміху  істеричного
довга  коротка  історія
замовчує  всім  відоме
поезія  шукає  мене
я  шукаю  поезію
інколи  наші  шляхи
перетинаються
що  спричиняє
ВЕЛИКИЙ  ВИБУХ
після  якого  буде  слово
знову





[b]*  *  *[/b]
бачу  тунель  вкінці  світла
що  веде  до  лабіринту
мов  до  шлунку  мінотавра

у  страху  око  циклопа

після  слова  –  великий  вибух  –
гармонієхаос

ручні  боженята
створюють  мінінебеса
над  кожною  грудкою
солоного  ґрунту




[b]*    *    *[/b]
в  каві  тонуть  бурульки  думок
гороскоп  канонічно  бреше
і  стікаються  води  до  решет
щоб  з  середини  я  промок

з  мене  виє  останній  вовк
щоб  заповнити  порожнечу
а  реальність  у  шкурі  овечій
замикає  всі  сни  на  замок




[b]п.ото.п[/b]

потоп!  йде  потоптом  зла  злива
ковчег  ніхто  не  збудував
вода  високого  розливу
аж  захлинаються  слова
і  ниє  ной  нагий  на  ґанку
що  бога  глас  як  глюк  сприйняв
він  сам  як  сом  ані  коханки
ані  жони...  лиш  чує  няв
котяче
й  більш  немає  скоту
добра  за  вік  не  настарав
пропив  покликання  й  роботу
нема  ні  пуху  ні  пера
а  міг  би  бути  він  поетом
та  не  престижно  бути  ним
строчив  скандали  у  газету
ігнорував  натхнення  й  рим
цурався
й  вільних  віршів
упрягся  у  ярмо  юрми
і  мудрим  був  як  дурень  ніцше
немає  бога  -  всім  сурмив
і  бог  сказав  -  немає  ноя
а  світ  осточортів  й  допік
і  людства  чорна  параноя
мені  болітиме  вовік

це  сон  страшний?  прогноз?
не  знаю!  краплинка  капнула  з  небес...
самотній  бог  —  вигнанець  з  раю
шукає  в  світ  цім  —  ТЕБЕ




[b]божевільня  в  черепі[/b]

в  моєму  черепі  –  божевільня
буйні  думки  рвуть
гамівні  сорочки
і  саме  за  те  вони  заслуговують
на  звільнення
а  в  слухняних  думок  –
постільний  режим
у  деяких  –  наполеонівські  плани
проте  вони  не  завойовують
а  створюють  світи
ласкаво  просимо  до  психонірвани
я  на  всю  голову  поезіану-
ти-
й


[b]гамівна  сорочка  повітря[/b]

легені  –  гамівна  сорочка  повітря
неконтрольовані  вдихи-видихи
у  світі  кисневого  божевілля
не  дають  душі  виспатись
у  спальному  мішку  тіла
кліпаючи  повіками
масажую  ерогенні  зони  спог-
лядання  –  зіниці
не  проморгати  б  життя
бо  смерть  ходить  тінню  від
народження  –  ангелом  о-
хоронцем  від  вічності

та  я  колись  таки  дихатиму
на  повні  простори



[b]дріжджі  в  крові[/b]

вкинув  дріжджі  в  кров
почався  процес  бродіння
буде  вино
їм  лиш  пшеницю  і  жито
щоб  тіло  стало  хлібом
ні  я  не  претендую  на  роль  спаси-
теля
мені  б  врятуватись  від  себе  сам-
ого
просто  прагну  нагодувати  голод-
них  і  напоїти  спраг-
лих
бо  лиш  так  втамую  свій  спрагоголод
будьте  добрі  людоньки  не  розпинайте  мене
бо  я  грішник  що  п’є  власну  кров  і  їсть  своє  тіло



[b]жертва  процесу  травлення[/b]

душа  що  ховається  в  шлунку
стає  жертвою  процесу  травлення
а  та  що  знаходить  притулок  в  нирках
виходить  разом  із  кров’ю
серце  ж  що  впало  в  п’яти
стає  каменем  який  тягне  на  дно
а  те  що  комусь  подароване
отримує  іноді  довічний  термін

проте  не  відчуваю  різниці
помінявши  місцями
легені  й  мозок




[b]*  *  *[/b]
спам:'я:тайм:ося
куди  ми  йд:емо
спи:ною  вперед  ¿
чорні  діри  не  ква-
драти  мале:вичів
клонований  бог
г:рає  на  Чу-Ва-Чі
з  дия...  волом
но:жи:ці
папір
к:амінь  ¿



[b]співтворчість[/b]

пийте  з  мого
паперового  черепа
вино  з  винограду  слів
щоб  стати  зі  мною
співзодчими  храму
видовбаного  в  наріжному  камені
в  середині  якого
порожнеча  безкінечности
заповнюймо  її
створюючи  речі  з  речей

ось  формула  літератури  майбутнього:
поет  –  читач  –  поет



[b]молитва  до  того  хто  просить  в  нас  мало  щоб  дати  нам  багато[/b]

мій  безпритульний  боже
месіє  на  інвалідному  візку
нелегко  чути  твій  голос
коли  звід:у:сіль  волають:
осанна!:  зціли  себе  сам!
хіба  вони  відають
що  ти  навіть  спаралізований
та  що  там
навіть  мервий  здатен
створити  чи  зруйнувати  світ
а  вони  повно:справні
прикуті  до  самих  себе
і  до  марнотлінних  речей

всюдисущий  безхатьку
приписаний  чи  не  в  кожній  оселі
але  змушений  жити  на  вулиці
ти  більше  віриш  в  нас  аніж  ми  в  тебе
ми  маловіри  не  розуміємо
що  коли  віддамо  останню  буханку  хліба
вона  перетвориться  в  безмежні  поля  хлібів
а  коли  віддамо  й  рибу
то  річки  самі  приноситимуть  її  нам  в  руках

ти  й  крихтою  можеш  нагодувати  планету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2016

Цикл «Київ – Івано-Франківськ»

[b]*    *    *[/b]
в  зброярнях  –  одна  іржа
:кінь  безголовий  іржав
із  головатим  вершником

електронка  –  bezmejnist.com


[b]*    *    *[/b]
кроки  і  крики
кропив
літрами  п’ють
алітерації

я  так  сказав


[b]*    *    *[/b]
порожнеча  роззявлених  писків
чорні  діри  в  кишенях  розлук
бог  приймає  пігулки  від  тиску
в  світі  вічних  хімічних  сполук



[b]*    *    *[/b]
забронюйте  мені  місце
у  пеклі
тут  колись  був  рай

зграя  равликів
точить
капустяну  планету

я  на  вістря  пера
мов  на  кіл  посаджений
хай  іде  все  к  чо-
р-р-р-р-р-р-р-р-
ту
до  бо...
га?




[b]*    *    *[/b]
моя  самотність  –
то  зрада  нашій  зустрічі
але  тут  винних  немає
як  і  початку  розлуки
якби  мені  хоча  б  
ще  одна  пара  рук
я  би  світ  перевернув
щоб  тебе  знайТи
поки  інша  пара  рук
на  руїнах  поезії
зводить  новий  храм
без  стін

зрозумій
тут  кожне  вдаряння
пальця  об  палець
на  вагу  золота
поки  кипить  робота



[b]*    *    *[/b]
завтра  буде  сьогодні
ми  –  варіації  я
робимо  перші  кроки
над  прірвою  у  повітрі
щоб  засіяти  час  і  простір
зернами  майбутнього  поля
щоби  не  було  видко
під  ноГами  безодні
аби  твердо  по  ній  ступаЛи
не  боячись  втонути
наших  внуків  нащадки
вже  нині



[b]відображення[/b]

джоконда  пише  да  вінчі
на  полотні  пам’яті  людства
поезія  пише  біденка
античним  богом
пропиймо  болюче  безсмертя
за  келих  миті  сп’яніння
слово  –  вино  з  жил  роз5-го
рим  не  римує  зем:лю
яка  накивала  5-та-ми
з  п:лю:щем  над  прірвою

повітря  верлібрує
з  легень  –  в  легені

я  в  самому  собі  відображуюсь



[b]*    *    *[/b]
скрипка  скрикує  уві  сні
скрипці  сниться  ампутація  струн
відсутність  смичка
і  зрубане  дерево
з  ребра  якого  вона  сотворена
бо  останнім  часом  вона  народжує
недоношених  скрипалів



[b]*    *    *[/b]
час  –  недоношене  дитя  вічности
горе  вам  радісні
бо  хто  не  знав  болю
не  відає  щастя
якого  нема-
є


[b]шостий  океан[/b]

слів  сполуки  із  літер
видимі  десь  на  літр
води  солоної
у  якій  втонула  б
не  о:дна  атлантида
сонця  й  кораблі

[b]шторм  під  мікроскопом[/b]




[b]вища  математика[/b]

се  вам  не  штири  плюс  штири
а  вища  математика  поезії
верліброалгебра
число  Пі
поміж  рядків


[b]*    *    *[/b]
на  моєму  весіллі  будуть  грати
бременські  музиканти
танцювати  –  риба  з  раком
співати  –  зірки
з  неба
а  молоду  вкрадуть
з-під  мого  носа  й  пера

отоді  й  кричіть:
гі-і-і-і-рко-о-о-о!!




[b]*    *    *[/b]
час  відстає  від  поезії
нині  –  на  вічність
завтра  –  на  мить


[b]*    *    *[/b]
витріщаються  тріщини
очі  вдихають  зриме
і  видихають  незриме
через  трубку  пера


[b]*    *    *[/b]
сорокоуста  поезіє
відпусти  гріхи
на  прощу


[b]Юрію  Шевчуку[/b]

вівця  виє
пес  нявкає
а  в  нас  –  
мовна  шизофренія

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637130
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 19.01.2016

Миколі Антощаку

я  знаю
саме  Говерла
вивергнула  з  себе
небесний  Степ
що  й  досі  вгорі
лавиною  хмар  тече

я  вірю
що  не  одне  дерево
тут  для  тебе  росте
щоб  стати
струмком  паперовим
з  якого
на  світ
виджерелюватиметься
твоя  поезія

чуєш:
в  жилах  верлібру
тече  кров
степових  і  гірських
вітрів

приклади  вухо
до  степових  стежин
і  відчуєш  як  б’ється  серце
Петросу

[i]12.12.2015[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2015

ВІРШЕБЕЗУМСТВО (цикл – 19. 12. 2015)

[b]головоломка[/b]

в  голови  ломка  без  безумства
серце  кровоточиве  кров  оточила
кров  от  очила
кров  от  очи  ве
гол
о
волом
ка




[b]кубік-рубік[/b]

серце  моє  –  кубік-рубік
крутиш  в  руках  як  хочеш
але  не  можеш  скласти
всі  кольори  до  купи

хоч  підкорюєш  тіло
і  заповнюєш  душу
але  в  руках  у  тебе
серце  головоломне




[b]*  *  *[/b]
земля  танцює  сім-сорок
о  7:30  ранку
(відкриваю  кватирку
мов  корок)
вічне  –  кава-сніданок
потім  –  пішки  до  праці
підошви  цілують  дорогу
одного  й  того  ж  інтерпретації
все  і  одразу  –  майже  нічого



[b]недотворець[/b]

з  глини  ночі  тебе  виліплюю
потім  ранок  тебе  краде
і  так  повторюється
з  безсоння  в  безсоння
з  вічності  у  вічність

яка  ж  це  мука  –
створити  жінку
яку  –  ні  поцілувати
ні  обійняти

півням  на  сміх



[b]*  *  *[/b]
зтобоюніч
насниласьтимені
безтеберанок-прокиданок
бракуєслів



[b]*  *  *[/b]
в  моїх  руках  ти  стаєш
паперовою
тому  я  запліднюю  тебе  поезією

рук  описи  не  горять
отже  я  смертний
створив  тебе  богинею



[b]будинки  літнього  віку[/b]

ці  будинки
наче  вставна  щелепа
старого  беззубого  міста
під  цими  балконами
в  березні
серенадять  коти
але  тут  мені  добре
ніби  в  раю  з  якого  не  виженуть
(він  ще  з  добрий  десяток  літ
обійдеться  без  реставрації)

новобудови  нині  чомусь  давлять  на  мозок
(їх  стіни  ще  ні  про  що  не  говорять)
а  тут  –  в  будинках  сто  раз  пенсійного  віку
епохи  віддаються  століттям
щоб  приглушити  самосамотність

секунди-сперматозоїди
стають  спогадами

я  прийшов  сюди
наче  хтось  в  мені  повернувся
до  блудного  дому

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2015

Перші дні віршегрудня – 3

[b]*    *    *[/b]
Тисячоліттями  триває
над  світом  судовий  процес
Вічно  будуть  вирішувати
чи  впаяти  йому  довічне



[b]Боледар[/b]

Не  вщухає  мені  наш  біль
А  ти  й  не  скривишся
бо  тебе  не  болить
Коли  твоє  серце  вийматимуть
я  божеволітиму  від  болю
Ти  ж  –  насміхатимешся



[b]*    *    *[/b]
з  п’ятикутним  отвором  в  грудях
прийшов  з  того  світу  поет
щоб  дописати  недописані  вірші
і  переписати  –  оцензурені  з  голови  до  п’ят
і  головне  –  викрикнути  у  світ
останнім  віршем
в  якім  повідає
куди  таки  насправді
веде  партія



[b]божевільня  для  поетів[/b]

в  психіатричній  клініці  світу
поет-шизофренік
в  кімнаті  без  вікон
і  з  глухими  дверима
порвав  зубами  гамівну  сорочку
і  пише  й  пише  на  стінах
не  помічаючи
чи  то  спливають  секунди  чи  століття
і  так  писав  би  й  писав  би
але  приносять  ліки
щоб  онормальнити  його.
хоч  трішки
тож  поки  діятиме  «світодурін»
поет  поводитиметься
більш-менш  пристойно
у  товаристві  психів



[b]Вірші  з  повітря[/b]

поет  напише  вірш
ну  хоч  з  повітря
наприклад
ось  вам  рядок:
«повітря  пахне  чорнилом»
я  пишу  це  шостим  пальцем  правої  руки
цей  свіжий  вірш
вдихайте  на  повні  груди
бо  він  теж  з  повітря




[b]Заповіді  поета[/b]

[b]1.[/b]  не  словохульствуй  –  словочинствуй
[b]2.[/b]  чужого  болю  жадай  сміло
[b]3.[/b]  кради  із  неба  зорі
[b]4.[/b]  вбивай  в  собі  недо  гомо  сапієнс
[b]5.[/b]  з  надмірної  любови  не  люби
[b]6.[/b]  віруй  поки  живеш  хоч  би  в  Невіру
[b]7.[/b]  пам’ятай:  надія  складається  з  двох  слів  -
«на»  і  «дія»  (на!  дій!)
[b]8.[/b]  люби  своїх  ближніх  -  і  дерево  і  собаку  і  комаху
[b]9.[/b]  бреши  –  якщо  вибрешиш  кращий  світ
[b]10.[/b]  поезія  –  це  релігія.
Не  май  інших  богів  крім  Слова



[b]*    *    *[/b]
з  ребра  риби
створене  море
з  ребра  місяця
створена  ніч

або  моє  ребро  безплідне
або  ці  вірші  з  мого  ребра



[b]*    *    *[/b]
в  безсонні  наснився  степ
посеред  нього  могила  –
мініатюрна  говерла
з  якої  чулися  голоси:
випустіть  нас
ми  живі
мертві  по  ваш  бік



[b]*    *    *[/b]
верне  від  слів
хворих  на  анорексію
верне  від  світу
який  пробрався  в  судини
і  тільки  створення  власного  світослова
рятує  душу  від  апокаліпсису



[b]*    *    *[/b]
мозок  –  легені  думок
ребра  –  ґрати
щоб  душа  не  втекла
і  не  розсипалось  тіло

на  хребті-дереві
вирізані  наші  імена
я  вже  своє  знаю
а  твоє  ще  ні



[b]*    *    *[/b]
чую  як  хтось  в  черепі
вечеряє  моєю  сірою  речовиною
то  не  страшно
бо  серцем  думаю
але  ж  як  неприємно
аж  думки  вистрибують  з  вух
а  зорі  з  очей





[b]*    *    *[/b]
в  кімнаті  без  вікон  і  дверей
однаково  чи  день  чи  ніч
довелося  списати  не  одне  перо
щоб  нарешті  зрозуміти
що  кімната  моя  –
кубик-рубик




[b]*    *    *[/b]
на  азбуці  морзе  серця
прочитую
що  знову  серед  ночі
викрикував  твоє  ім’я
як  і  раніше  не  пам’ятаю  його
та  чи  стало  б  легше
якби  пам’ятав
коли  наші  шляхи
ще  не  перетиналися




[b]*    *    *[/b]
обережно  поводьтеся
з  віршами  цими
щоб  не  вдарили  струмом
не  читайте  хто  боїться  болю
хай  серце  черствіє




[b]*    *    *[/b]
витесую  зі  слів  –
двері  і  вікна
столярую  як  дід
привиди  вишень  зрубаних
щоночі  приходять  туди
де  ми  з  ним
про  все  на  світі
мовчали
вікна  і  двері
плачуть  за  дідом
щозливи




[b]Поеткварталу[/b]

Перші  дні  нашого  злету
були  часом  проповідування  Поезії
Істинно:  спочатку  було  Слово
(не  втомлююсь  повторювати)
А  потім  була  Бистриця  Надвірнянська
і  знову  і  знову  –  Слово
Було  є  і  буде

[b]Розпочалась  нова  епоха
української  літератури
Нове  Відродження[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015

ПОЕЗІАДА

Поезія  –  моя  релігія,  моя  віра,  надія,  любов.  Моє  творче  кредо:  "писати  —  це  дихати,  дихати  —  це  жити,  жити  —  це  любити".
Іноді  я  жартую,  що  пишу  навіть  тоді  коли  сплю,  їм,  і  навіть  на  ходу.  Але,  як  відомо,  в  кожнім  жарті  доля  правди.  Бо  щодо  першого,  то  я  не  рідко  пишу  в  напів  сонному  стані.  А  от  їсти  і  при  тому  писати,  чи  писати  на  ходу,  для  мене  звична  справа.  Бувало,  що  писав  одразу  три  вірші,  тобто  на  одному  листі  паперу  починав  писати  один  вірш  (наприклад  -  патріотичний),  на  іншому  —  другий  (припустімо  -  інтимна  лірика),  і  на  третьому  —  ще  один  (екзистинціний).  Це  правда  бувало  всього  кілька  разів.  І  пояснюється  просто:  поета  не  може  лише  щось  одне  боліти...  проте  я  не  зустрічав  і  не  чув,  щоб  хтось  практикував  таке.  Але  для  мене  це  не  є  чимось  феноменальним,  оскільки  я  під  час  натхнення  пишу  вірші  десятками.  Тому  й  кажу  про  себе  —  одержимий  словом.  При  тому  прекрасно  розумію,  що  справа  не  в  кількості,  а  в  якості.  Але  не  чекаю  "манни  з  неба",  а  вправляюсь  у  віршеписанні  не  чекаючи  натхнення,  бо  якби  боксер  не  тренувався,  а  виходив  не  підготовлений  на  бій,  то  толку  з  нього  було  б  мало.  Але  це  тільки  моя  теорія  і  я  її  нікому  не  нав'язую.  Проте  я  не  знаю,  що  таке  творча  криза  і  як  це  "не  пишеться".  Бо  для  мене  поезія  попри  все  інше  це  велика  праця,  вічні  пошуки...  А  ще  я  достатньо  самокритичний,  але  й  знаю  собі  ціну.
Отже,  поезія  —  це  сто  стихій,  світло  поміж  рядків,  магія  слова,  віршешизофринія,  словоодержимість,  храм  Слова,  благословення  і  прокляття,  дар  і  вирок,  частка  Логосу,  портал  у  іносвіт  —  іншу  дійсність,  створення  власного  світу,  вивільнення  надсвідомого,  явосон,  молитвотворення,  крик  душі,  яснобачення,  ясночуття,  віддзеркалення  душі,  донорська  кров  душі,  пам`ятеувічнення,  безмежнотворення,  панацея,  світоспасіння,  боротьба  духу,  ляпас  в  обличчя  смерті,  життєпродовження,  дивотворення,  внутрішній  голос,  енергія  Світла,  повстання  проти  часу,  євангеліє  від  "єритика",  тамування  спраги  душі,  виверження  віршевулкану...
Я  б  міг  дати  ще  багато  особистих  визначень  поезії  і,  мабуть,  дам  у  своїх  віршах,  але  хочу  додати  (нагадати)  тільки  одне:  "Спочатку  було  Слово..."  (Ів.  1:1)  і  Слово  буде  завжди.

P.S.  —  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437620

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015

Перші дні віршегрудня – 2

"Лк  6,  39-42"

так  –  я  грішний
бачиш  гілку  осіннього  дерева
в  моїх  очах
на  ній  листя  немає  –  опало
мов  засушені  сльози  –  душі  сліди
бачиш  цю  віть  але  чомусь
не  помічаєш  лісоповал  у  своїх  очах


*    *    *
повітря  латане-перелатане
що  йому  ремонт  ямковий
дорога  пливе  проти  течії
пішохідний  перехід  –  від  легені  до  легені
повітря  ожеледіє


*    *    *
звірі  бояться  людей
в  тривозі  б’ються  серця  дерев
ті  що  створені  за  подобою  Божою
очима  не  віддзеркалюють  душу


*    *    *
в  парку  ворони  паркуються
вітер  займається  паркуром
наче  в  землі  перекур  –  туман
через  паркан  перескакують  вірші



*    *    *
болить  мені  вирубаний  сад
наче  я  з  нього  вигнанець
болить
не  викорчуване  коріння
в  беззубому  роті  землі


*    *    *
сліди  холонуть  на  очах
дороги  дерево  виросло
ген  аж  за  обрій
обрив?


*    *    *
зграя  зерен
в  дрімучому  ґрунті
полює  на  дощові  краплі
та  сонячні  промені
з  червоної  книги  випускаю  на  волю
рослин  і  тварин



*    *    *
добро  і  зло  –  сусіди
давно  вже  сусідять
вітаються
вітають
приходять  одне  до  одного
позичити  солі
чи  грошей  до  зарплати
ходять  одне  до  одного  в  гості
і  навіть  чимось  схожі
хоч  дуже  різні
добро  перейняло  трохи  рис  у  зла
зло  подобрішало
так  і  живуть  у  мирі-злагоді
хоч  іноді  й  сваряться
коли  не  дай  Боже  пожежа  –
не  розберешся  де  добро  а  де  зло
і  хто  кому  хто


"словократія"

кожному  соняшнику  –  по  сонцю
кожному  звіру  –  по  волі
всім  землям  –  небо  єдине
кожній  людині  –  набір  сердець


*    *    *
проходжу  крізь  стіни  простору
віршевтіленою  душею
злітає  в  повітря  час
підірвавшись  на  зМІНІ  погоди



*    *    *
вічності  словочас
оголений  простір  космосу
21:00  сьомого  дня


*    *    *
йдеш  ти
аж  сад  цвіте  взимку
душа  вивертається  навиворіт
а  тіло  в  цю  мить
стає  бесмертним  
йдеш  ти
не  названа


*    *    *
слова  вивернуті  навиворіт
показують  свою  суть
свої  кольори  і  відтінки
звуки  і  тони
вимовляючи  невимовне
своїм  світлом
зі  споду  безмежності


*    *    *
мрії  –  свідомі  галюци-
нації
чи  потенційна  дійсність
відповідь  залежить  від  нас
якщо  будемо  діяти
коли  все  здійсниться
мрій  більше  не  буде
знак  питання


"Не  гімн"

Ще  не  вмерли  України
ні  слава  ні  воля
ні  корупція  (…)
ні  політична  проституція  (…)
ні  пучок  олігархів  (…)
ні  саломазохізм  (…)
ні  шаровароварщина  (…)
ні  свинокумівство  (…)
ні  дупотатство  (…)
ні  суддезлочиннство
(що  посієш  те  й  наколядуєш)
ні  народоблудство
(на  кожного  івана  по  три  патріоти)
ні…
ще  не  вмерла
бо  не  дадуть  ані  вмерти  ні  жити


*    *    *
гру-
день
місяцеслов
змагання  вічности  з  часом
хвилини  згодиніли
я  на  80%  складаюся
з  поезії


*    *    *
час  в  маскхалаті
9  грам  слова
влучає  в  серце
щоб  те  життєнаповнювалось



*    *    *
нас  вічність  програла  в  карти
смерті
тож  тепер  нам  жити  –
готуватись  до  неї  (для  неї)
кому  скільки
ну  то  й  –  віддамо  їй  тіла
а  самі  –  житиМЕМо


*    *    *
ходив  гарбуз  по  городу…
а  далі  історія  замовчує
чи  то  дівчина  його  комусь  дала
чи  то  мати  на  всю  сім’ю  наварила
гарбузової  каші
а  родичі  гарбузові  пішли
на  перше  й  друге


"Теорія  Бука"

земля  обертається  навколо  сонця
а  сонце  –  навколо  слова
слово  ж  не  крутиться  і  не  вертиться
а  летить  собі  куди  хоче
бо  воно  –  воля


*    *    *
мій  кіт  Пушок  вже  спить
і  мабуть  бачить  котячі  сни
а  я  йому  ще  й  свої  позичу
бо  мені  не  до  сну
до  поезії


*    *    *
1
коли  від  зір  залишиться  лиш  світло
не  буде  що  діставати  дівчатам
коли  ж  не  залишиться  й  світла  –
нас  не  стане
2
збираю  світло  згаслих  зір
в  слова
щоби  воно  не  згасло



*    *    *
інколи  здається
що  в  матраці  мого  ліжка
колючий  дріт
іноді  що  там  –  натягнуті  струни
невідомих  науці  музичних  інструментів
інколи  в  сні  я  не  чую  тіла
болять  мене  ребра  матрацу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2015

Перші дні віршегрудня (триптих-цикл)

*    *    *
наче  слина  туман
не  верб  люди
плюються
світ  весь  обпльований
з  голови  до  ніг
обпльовані  сонце  і  небо
шлях  і  земля  обпльовані
і  ми  самі
і  навіть  пан  Біг



"Науковий  батл  зі  світом"

сам  на  сам  із  нав’язливим  світом
який  лізе  у  душу  нахабно?
ні!  не  хочу  від  світу  освіти
вчителі  мої  –  гори  відрадні
і  дерева  і  трави  і  небо
і  земля  підперезана  шляхом
бо  втомилась  душа  від  плацебо
тож  вивчатиму  терміни  птаха
філософію  фауни  й  флори
анатомію  духу  і  думки
перевтілень  і  перетворень
теоретику
і  відлунків
звукологію    цвітоматику
словоістину  чуттємістику
вищу  мовонадматиматику
журавлів  і  жоржин  журналістику
ну  а  потім  вже:  світку  милий
мій  всезнаючий  все  навчаючий
позмагаємось  у  могилі
знанням  істин  усевключаючих



"ПРО(майже)ВСЕ"

неба  сонячне  сплетіння
дійсність  вигаданого
нас  колесує  час
душі  не  лиш  тіла
гори  –  Коханої  вигини
цілую  Її  сліди  у  степах
слухайте
співають  птахи
у  деревах-годинниках
це  для  красномовства  кажу
а  насправді
зозулі  кукають
рахують  роки
гроші  душі
зірки  у  небі  посеред    білого  дня
тільки  дітей  свої  покинутих
не  рахують
Лагідносте  моя
будь  не  всюди  а  тут
ну  хоч  кулею  в  серці
або  ножем
будь  моїм  Краєм
Матір’ю
Жоною  будь
народи  мені  віршів
донечок  і  синів
це  не  кінець




"порушення  особистого  простору"

алергія  на  гомо  фальшіус
втечовтома
нашестя  болю
світ  —  король  очевидно  голий
але  нібито  не  всі  бачать
тільки  діти  очима  зрячими
помічають  навіть  незриме
на  прокрустовім  ложі  рими
не  одне  верліб`ятко  страчене
ще  до  свого  віршенародження
та  не  думайте  класиколюбці
що  я  храм  осквернити  хочу
просто  вам  відкриваю  очі
що  є  храм  УСЮДИ  де  люди
і  дерева  і  все  що  створено
по  подобі  Творця  Небесного
просто  схрещую  осені  з  веснами
і  холодні  зими  зі  спекою
просто  ВЕРЛІБРОСЛОВЛЮ
годі!  в  душу  лізти
очима  кирзовими
і  топтати  цю  душу-рану
цей  живий  робінзонний  простір  —
духу  острів
обітовану  грудку  Ґрунту
а  ціанисті  поцілунки
ллллллЮДИ
задушіть  ще  у  зародку  жаби
бо  душа  моя  дережабль
бо  у  ній  сто  стихій
і
просто  от  що  хотів  сказати
в  душу  лізти  не  треба  нахабно
в  ній  є  тільки  прошені  гості
бо  вона  не  публічний  хостел
і  не  храм  чи  притулок  для  хамів
все
кінець
прядіть  вухами.



*    *    *
іноді  вірші  з  неба  падуть
наче  падші  ангели
інколи  вивергаються  лавиною
з  під  землі
буває  й  так  що  устами    спраглими
люди  не  води  просять
а  –  тамуючих  слів



*    *    *
у  річки  в  горлі  пересохло
гукати  мервих  і  глухих
живі  в  цім  світі  –  еміграгранти
чужинці  гості  іншаки
а  всюди  мури-береги
й  серця  –  як  штучні  імплантати
я  буду  рупором  твоїм
о  річко  що  течеш  крізь  душу



"верлібрологія"

очі  –  планети-двійники
обертаються  навколо
чорного  сонця  землі
сила  тяжіння  серця
магнітне  поле  мозку
фізикофілософія
майбутнє  і  минуле  –  теперішнє

…  …  …  …  …  …  …  …

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2015

ПОПІЛ ВОДИ

Дощ  —  це  попіл  Води,  яка
час  від  часу  спалахує  в  небі.
Знов  бере  нас  у  руки  ріка
і  несе,  мов  на  крилах  лебідь.

І  хоч  голови  в  попелі,  хоч
в  світі  повно  печалі  повеней,
ми  минаємо  чорну  жовч,
бо  вогнями  ріки  обдаровані.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2015

Наприкінці віршелистопаду -- Миколі Біденку

       
[b]*    *    *[/b]
зірки  з  пробірки
небо  діряве
слова  –  чорні  діри
аскольд  і  дір
в  маршрутці
цілують  зіницями
сонце
що  на  першому  курсі
ви-
шу
тиша  ти  ша
душа  віршемандрує



[b]*    *    *[/b]
[i]ішла  гора
і  не  вступала  в  суперечку
                         [i]Микола  Біденко[/i][/i]
гори  щоночі  мандрують
небом
одним  із
ночі  щодня  ховаються
на  дні  гір
через  сонця  вогняне  коло
перестрибують  вірші



[b]*    *    *[/b]
десь  там  не  тут
вічне  літо  завждиспекотне
плавиться  сталь
і  тече  –  в  очі
уста  і  вуха
іржавіють  серця
слухає  метал  трава  ще  не  скошена



[b]*    *    *[/b]
біль-
ма  очей
вилуплюють
пташенят  споглядання
в  гніздах  повік
вірші  пишуть  себе
під  моєю  шкірою
щоб  вийти  з  мене
з  потом  і  кро-
в’ю



[b]*    *    *[/b]
спалахують  води
хвилі  степу  перевертають
небо  догори  дном
а  гребля  говерли
не  дає  йому  вилитись
коли  воно  стає  річкою

в  цьому  вимірі  все
може  бути  всім
словосвіт  –  гармонієхаос



[b]*    *    *[/b]
склеїв  суперклеєм
небо  і  землю
вогонь  і  воду
повітр’я  і  слово
поцілунки  і  тебе
Україну  і  Едем
Бога  й  Людину
в  цьому  вірші
на  вічність  склеїв
все



[b]*    *    *[/b]
[i]«є  де  створити  Бога  і  просто  мов  посіяти  сім’я»
           Микола  Біденко[/i]
людина  створила  богів  по  свої  подобі
і  вони  віддячили  взаємністю
а  триєдиний  трьохкратно  трьохпечально
розпинає  себе  в  храмах  і  поза  ними
на  хрестах  і  хрестиках
щоб  людина  створила  сама  себе
зі  слова



[b]*    *    *[/b]
всіх  об’єднює  смерть
небо  –  братська  могила
слово  –  повітря  і  смерч
слово  –  сильніше  тротилу

ох  і  вибухонебезпечні  вірші
рятуйся  хто  без  них  може
холодно…  тепло…    ще  тепліше
гаряче  в  казані  божім

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2015

Нащадок аrbor sapiens*

В  мене  замість  легенів  —  розгорнута  книга.
Я  читаю  повітря,  вдихаю  і  видихаю  слова.
Серце  —  як  білка  в  колесі,  як  —  віршедзиґа.
Вени  мої  —  під  напругою  —  міліард  слово-ват.

Щось  в  мені  є  від  аrbor  sapiens  щось  від  землі,
від  вогню,  від  води,  від  чотирьох  вітрів...
Світе,  ти  у  мені  хоч  тисячу  раз  зотлій,
поки  творю  тебе  —  я  ще  не  відгорів.




*аrbor  sapiens  (лат.)  —  дерево  розумне

30.11.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015

Ми на дні Океану

Сьогодні  був  на  творчому  вечері  Романа  Коляди  «Янголи  повертаються»,  який  відбувся  за  сприяння  проекту  «Обирай  українське».  Може  б  і  не  пішов,  якби  не  хороша  компанія  (Євген  Баран  з  дружиною  Марією).  Не  буду  розповідати  про  враження,  просто  скажу,  що  слухаючи  музику  заплющив  очі  і...
народився  такий  вірш:

[b]Ми  на  дні  Океану[/b]

http://www.ex.ua/17485360
Ми  на  дні  Океану
Гармонійного  Хаосу
Міста  —  кораблі  затонулі
Дерева  —  водорості
Ми  —  дивні  створіння  для  тих  хто  на  поверхні  Води
Ні  риби  ні  краби  —  раби  нездатності  плавати
Тих  хто  пливе  не  розуміємо...
бо  звикли...
живемо  ж  на  дні
на  гачках  і  в  сітях  всі
створені  із  праху  води-музики
Ми  —  на  дні  Океану

http://odtrk.if.ua/2015/11/06/%D0%B2-%D1%96%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE-%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83-%D0%B7%D0%B0-%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%8F%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2015

Л І Т Е Н Ь (літотриптих)

Треті  півні  розбудять  ранок.
Рани  райдугою  зійдуть.
Знов  у  грудях  щось  нездоланне
кров  нагріє  мою,  мов  ртуть.

Буде,  знаю,  душа  боліти,
і  солодким  той  буде  біль.
І  радітиме  вкотре  літень  —
літотриптих  —  як  дар  тобі.

Бо  сі  вірші  —  душі  радари,
нам  сотворять  медовий  світ.
Будуть  квіти  —  мов  повні  чари
літолагідніти  в  отвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2015

08. 08. 2015 (цикл)

1)  *  *  *
Сто  рож  на  сторожі  раю.
Криничка  –  немов  капличка.
Народжуюсь  і  вмираю  –
де  річечка  невеличка.

Вслухаюсь  у  диво  тиші.
Дерева  крильми  тріпочуть.
Змістовно  мовчить  Всевишній
і  дивиться  квітами  в  очі.


2)  *  *  *
віддам  свій  світ  у  хороші  руки
за  острів  безлюдний  серед  океану  лісів  і  трав
хай  він  буде  у  бермудському  трикутнику  тиші
щоб  ніхто  мене  не  знайшов…  майже


3)  *  *  *
золоте  листя  злітає  вгору
до  самотнього  дерева  віт
і  враз  всупереч  всьому  –
ЗЕЛЕНІЄ


4)  *  *  *
бруньки  –  зелені  діаманти
колись  стануть  золотом
без  проби


5)  *  *  *
дерево  через  поле  перескочило
чи  то  я  стоячи  на  місці
вкотре  долаю  відстань


6)  [b]Залиште  мене…[/b]

Залиште  мене  в  цьому  літі
в  затінку  цих  дерев
Залиште  мене  в  спокої
марні  щоденні  турботи
напівпримарні  одноденки-люди
Залиште  мене
хоча  б  тут
в  Паперовому  світі


7)  *  *  *
світ  на  папері
набагато  кращий
бо  коли  що  –
можна  порвати
або  спалити
тим  більше  що
ніхто  не  постраждає
крім  тебе  самого


8)  [b]кілька  слів  про  себе[/b]

п’ю  полум’я
розпалюю  ватру  води
землею  дихаю
ходжу  в  повітрі
очима  будую  хату


9)  *  *  *
слізьми  поливала  квіти
весь  день
аж  виросли  вони  вище  неба
і  тепер  мені
всю  ніч  світять
може  до  ранку  зірву  їх
в  найбільший  у  світі  букет
і  принесу  тобі
щоб  не  зів’яли


10)  *  *  *
у  вазі  твоєї  душі
жодна  квітка  не  в’яне
крім  серця  мого


11)  *  *  *
тихіше  за  тишу
вибухнуло  щось  в  серці


12)  *  *  *
говорити  однією  мовою
ще  не  значить  порозумітися
балакайте  хоч  усіма  на  світі
та  гріш  тому  ціна
якщо  ви  не  здатні  хоч  однією
помовчати



13)  [b]солодкі  секунди[/b]

медові  спогади
подрібнив  на  солодкі  секунди
і  ношу  їх  в  серці
наче  краплинки  роси
може  хтось  дізнавшись
про  що  вони
сказав  би  крутячи  пальцем  біля  голови:
які  це  спогади  коли  цього  не  було?
я  б  мовчки
на  папері  відповів
що  не  ношу  годинника
тому  не  знаю  про  час
і  плутаю  майбутнє  з  минулим
але  яка  різниця
спогади  це  чи  мрії
коли  спливають  солодкі  секунди  вічності
щоб  повторюватись  щораз  по  іншому


14)  *  *  *
забрав  би  берізку  з  гір
з  собою  в  місто
але  вона  відірвавшись
корінням  від  землі
швидко  втратить  силу  і  всохне
ми  наче  дерева
викорчувані  з  коренем
теж  втрачаємо  силу  і  всихаємо
але  дуже-дуже  повільно
наче  смерть
насолоджується  нашим  конанням
танцюючи


15)  *  *  *
милуючись  красою  лісу
не  помітив  як  став  деревом
отямився  тільки  тоді
коли  зрозумів  –
мене  зрубують


16)  *  *  *
вірші  були  досконалими
поки  я  не  переклав  їх
на  паперову  мову

на  жаль  мало  хто  читає
поміж  слів


17)  *  *  *
коли  ні  на  одному  полі
не  залишиться  ні  однієї  кринички
земля  осліпне
і  не  бачитиме  своїх  дітей
тому  забуде
як  бути  матір’ю
і  як  це  взагалі  –  народжувати


18)  *  *  *
вода  тамує  спрагу  людьми
все  менше  людей  п’ють  питну  воду
все  більше  її  забруднюють



19)  *  *  *
така  тиша
що  здається
барабанні  перетинки
лопнуть



20)  [b]Не  читайте  цей  вірш![/b]

Дякую,  що  не  послухались.
Це  власне  і  не  вірш,  але,
якщо  ви  це  читаєте,
то  очевидно  не  відкинули  попередніх
і  не  погордуєте  наступними.


21)  *  *  *
коли  з  плодів  зняли  заборону
вони  перестали  бути  солодкими


22)  *  *  *
сад  в  середині  хати
одночасно  цвіте  і  плодоносить
звиваючи  гнізда  для  своїх  птахів


23)  *  *  *
Чую  як  співають  птахи,
тече  струмок,
сміються  щасливі…
Чую  –  із  під  землі
чи  під  землею.

Не  тямлю  –  де  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2015

У МІСТІ ДОЩУ

У  місті  дощу  —  ми  носимо  сонце  в  собі.
У  місті  дощу  —  ми  поза  часом  і  простором.
У  місті  дощу  серця  наші  б'ються  на  біс.
Розлуки  і  втрати  проходять  (згубивши  нас)  осторонь.

Ми  в  місті  дощу  залишились  назавжди,
забувши  про  тих  "на  пів  нас",
що  повернулись  у  зриме...

Я  зараз  цілую  краплинки  дощу  на  твоєму  обличчі
у  місті  дощу...
А  цей  "на  пів  я"  —  подобу  вірша  пишу,
бо  раптом  згубив  у  прозовому  просторі
рими...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2015

Ніч начинена джемом джазу…

Ніч  начинена  джемом  джазу.
Місяць  в  небі,  мов  джміль  нічний.
Кожен  вірш  на  душі,  мов  пазл.
Слово,  знову  мене  почни,

щоб  ходити  я  вчивсь  спочатку,
говорити  на  мові  мов.
Мо'  нашепче  Зоря-Дівчатко
ненаписану  ще  Любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2015

ДАВАЙТЕ ЗАБУДЕМО

давайте  забудемо
про  замучених
давайте  забудемо  про  убитих
давайте  про  все  те  забудемо
від  чого  болить  голова  і  серце
і  те  від  чого  вони  потенційно  будуть  боліти
давайте…  забудемо
про  тих  хто  помер  від  голоду
про  тих  хто  життя  віддав  за  наше  майбутнє
і  майбутнє  наших  дітей  –
забудьмо!!!  бо
це  так  боляче  ПАМ’ЯТАТИ
бо  взагалі
навіщо  нам  пам’ять  (магніт  болю)
давайте  відречемось  від  пам’яті
тричі  (щоб  бути  певними)
давайте  забудемо

матері  забудуть  про  біль  під  час  пологів
(а  разом  з  тим  і  про  відчуття  материнського  щастя)
закохані  забудуть  про  біль  завданий  коханими
(але  й  про  найщасливіші  миті
і  про  саме  кохання)
щоб  НЕ  ДАЙ  БОЖЕ  не  відчувати  болю
давайте  забудемо
давайте  про  все  те  забудемо
від  чого  болить  голова  і  серце
тоді  голова  не  болітиме
а  серце…
серце?
ой!  а  де  ж  ми  його  залишили?...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2015

Птахомауглі

мене  виховали  птахи
саме  тому  я  вмію  літати
і  саме  тому  звиваю  гнізда
для  потенційних  людей-птахів
і  віршів
не  обов’язково  мене  слухати
просто  не  заважайте  соловейкувати
бо  хтось  та  й  почує

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2015

Вірші написані майже на бігу по дорозі на роботу (01. 07. 2015) :

.
*  *  *  
з  опалих  крил  осінніх  птахів
сни  вимостили  дорогу
лише  для  ікарів
з-під  інших  ніг  вона  втікає
.
.
*  *  *  
було  колись  моє  серце  крислатим  деревом
тепер  залишився  тільки  пень
а  все  тому  брате-вороже
що  твоє  серце  —  сокира
.
.
*  *  *  
серед  ночі  я  прокинувся  від  вовчого  виття
виглянув  у  вікно  —  нікого
та  й  які  вовки  у  місті  далекому  від  лісу
тому  подумав  —  наснилося
і  радо  ліг  спати
та  знову  мене  розбудило  вовче  виття...
тільки  під  ранок  зрозумів
що  це  вию  я
від  самотності

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2015

29. 06. 2015 (цикл)

1)*      *      *
спочатку  я  навчився  говорити
(невміло  вимовляв  солов’їні  слова)
а  потім  вже  –  народився
вкотре
і  вивчив  каліграфію  крилатих  кроків
щоб  вимовленим  словеняткам
звивати  гнізда  в  живих  серцях


2)*      *      *
спів  птаха  вищебечує  мене  з  мене
і  раптом  я  усвідомлюю
що  я  не  був  собою
а  тільки  пір’їною  власної  тіні


3)*      *      *
до  ранку  всі  зорі  з  неба
для  тебе  дістав
а  тобі  все  мало
сонця  схотілося
та  сонце  тобі  не  віддам
бо  сонце  моє  –  земля


4)  *      *      *
він  так  довго  йшов  шляхом
не  відриваючи  погляду  від  обрію
що  й  не  помітив  –  під  ногами
вже  давно  не  дорога  а  прірва


5)*      *      *
якщо  я  іду  а  обрій  щораз  віддаляється
то  може  дорога  котиться  в  тому  напрямку
звідки  я  прийшов


6)*      *      *
після  дощу  виросли  трави  і  діти
а  я  мов  дитина  вірю
що  й  хата  виросла  після  дощу
бо  все  що  полите  дощем  –  ви-
росте


7)*      *      *
коли  зрубають  небо
на  пні  сидітиме  бог
і  гірко  ридатиме
чому  створив  людину
за  своєю  подобою


8)*      *      *
Намалюй  мені  сад
Піду  погуляти  і  не  повернуся


9)*      *      *
крила  птаха  –  клавіші  тиші
тут  були  ми
і  заблукали  в  промінні  сонячному
може  я  б  тебе  знайшов
якщо  б  знав  де  я
краю  блукань
поверни  мені  хоча  б  очі
і  я  одразу  побачу  її
в  своїх  зіницях


10)  [b]віршеспогад
           (дитинство)[/b]

коли  взимку  я  змерз  у  пальчики
дідо  зігрівав  їх  своїм  гарячим  диханням
а  влітку  –  вишні  з  ділових  рук  були  найсмач-
нішими


11)  *      *      *
дерево  приросло  до  крил  птаха
і  коли  той  злетів  у  небо
то  злетіло  й  дерево
а  з  ним  і  земля
яка  приросла  до  кореня
люди  ж  і  не  помітили
що  здійнялись  в  повітря


12)  *      *      *
христос  народився  влітку
у  яслах  маленької  квітки
і  такий  він  –  як  те  зерно  гірчичне
народився  за  мить
розпинатимуть  вічНІсть


13)  *      *      *
збудував  собі  хату  з  книг
меблі  в  ній  всі  –  із  слів
і  вже  вона  більша  за  світ
що  гепнувся  яблуком  за  вікном



14)  *      *      *
п’ю  поезії  молоко  материнське
і  все  більше  стаю  немовЛям
все  частіше
спочатку  –  вчусь  говорити
і  ходити  пішки  під  стіл  неба
а  потім  –  намагаюсь  не  потонути
в  твоїх  сльозах
земле


15)  *      *      *
в  золотій  клітці  сонця
пара  голубів  –  очей
ллється  річка  із  мене
яку  я  за  раз  випив


16)  *      *      *
ти  була  раною  кровоточивою
і  тому  я  попри  біль
ятрив  тебе
аж  поки  не  витекла  з  мене
вся  кров


17)  *      *      *
блудні  яблука  –  будні
відкотились  далеко
від  яблуньки  вічності


18)  *      *      *
як  завжди  я  спішу  в  невідоме
біжу  а  мені  намагаються  зробити
операцію  на  серці
і  на  головному  мозку



19)  *      *      *
напишу  собі  тишу
десь  далеко  в  горах
де  ніхто  мене  не  знайде
крім  тебе
а  потім  напишу  нам
те  що  не  назвати  словами
і  вилупимось  з  наших  сердець
нові  ми
новонароджені  молодими



20)*      *      *
гортай  гори
на  їх  сторінках
і  ти  не  знаючи  того
записана
пам’яттю  його  серця
хоч  ви  ще  не  бачились

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2015

21. 06. 2015 (цикл)

1)  [b]*  *  *[/b]
вибрехав  собі  правду
повірив  у  неї
тому  все  інше  стало  брехнею
а  брехня  –  правдою


2)  [b]*  *  *[/b]
немає  саду  цього
на  який  я  дивлюся
заПЛЮЩеними  очима
нема  тебе
хоч  ти  в  цю  мить
танеш  від  моїх  поцілунків
і  в  обіймах  моїх  розчиняєшся
та  й  сам  я
не  більше
ніж  тінь  від  пера
що  живе  саме  по  собі
і  віршами  розбутонюється


3)  [b]*  *  *[/b]
цей  сад  на  дні  моря
з  плодами  недоступними
бо  ані  луски  ані  плавників
(а  в  скафандрі  не  видно  його)
бо  всі  ходять  по  бетонній  воді
а  повітря  сиплеться  піском
у  легень  амфорі


4)  [b]*  *  *[/b]
море  мертве  (бо  чорне)
воСкресне
коли  берег  буде  єдиним.
море  мертве
бо  всі  зорі  із  дна  повтікали  на  небо
і  навіть  місяця  човен  дір’явий
(у  якім  плавав  армстронг)
по  небу  пливе  зрадливо


5)  [b]*  *  *[/b]
дві  птиці-зіниці
звили  гніздо  із  цвіту
вітер  поламав  спиці  дерев
тож  сад  тепер
не  котиться  яблуком
за  сім  галактик
від  яблуньки
а  хтось  чекає  коли
у  гнізді  із  цвіту
вилупляться  інші  дві
птиці-зіниці
і  буде  на  кого  дивитися
коли  не  видко  вже  цвіту
за  стінами
скло-бетонного  міста
яке  росте  на  стеблі  трави
занесеної  в  книгу  червону
троянди


6)  [b]*  *  *[/b]
навіщо  ми  нам
коли  нас  немає
нас  час  омина
і  вічність  минає
навіщо  зірки
якщо  вони  в  небі
нема  перед  ким
жонглювати
до  себе


7)  [b]люди-урни[/b]

люди-урни  носять  в  собі  сміття
а  коли  стають  ним  переповненими
то  сміття  сиплеться  з  них
на  землю  святу  та  річки  й  береги
оскверняючи  їх
наче  свої  колишні  душі


8)  [b]*  *  *[/b]
                             [i]«…і  подарувати  тобі  тебе
                                 замість  жоржини»
В.  Голобородько[/i]

кохану  приніс  квітам
нате:  вона  не  зів’яне
(в  моїх  очах)  ніколи
квіти  взяли  її  і  не  віддали
(обрали  за  свою  князівну)
ще  й  задурманили  мене  своїм  ароматом
так  що  я  забув  як  її  звати
і  обличчя  забув  її
і  нашу  тисячу  і  одну  ніч

з  тих  пір  я  зриваю  квіти
в  надії  що  одна  з  них
розкаже  де  їхня  князівна
бо  я  хоч  не  пам’ятаю  її  краси
але  почуття  живуть  й  досі


9)  [b]*  *  *[/b]
зі  сльозами  з  очей
витекло  все  що  ти  бачила
і  все  що  не  побачиш  ніколи
бо  серця  криниця  висохла

ну  навіщо  ти  плакала
коли  терзали  тебе

знак  питання  –  гак
на  який  ти  ребром
підвішена


10)  [b]*  *  *[/b]
розмовляли  не  розтуляючи  уст
не  зронивши  й  слова
про  те  і  се  про  все  на  світі
берегли  скарб  мовчання
поки  не  вкрали  з-під  носа  у  нас
мовлення


11)  [b]*  *  *[/b]
посадив  сопілку  в  землю  –
прийнялася
і  виросла  верба
на  якій  повно  груш
яких  ніхто  не  скуштує
хоч  вони  не  заборонені  плоди
просто  ніхто  не  вірить
що  на  вербі  ростуть  груші
але  ж  це  верба  із  сопілки


12)  [b]*  *  *[/b]
я  сказав:  міст
і  виріс  міст  через  річку
я  сказав:  дощ
і  пішов  дощ
Слово  назвало  моє  ім’я
щоб  міг  я  створювати  світ
щоб  всі  ми  могли
хто  вірить  у  силу  Слова


13)  [b]*  *  *[/b]
маленьке  журавленя
зважує  крильми  небо
але  воно  ще  занадто  важке

колись  коли  журавленя  підросте
то  нестиме  небо  на  крилах
у  журавлиному  клині
аж  до  самого  вирію
а  поки  –  гніздо
то  солодкий  світ  дитинства


14)  [b]*  *  *[/b]
Довго  триває  дощ
Не  пам’ятаю  коли  він  почався
і  коли  закінчиться
але  така  солодка  його  довгота  й  широта
що  не  хочеться  щоб  він  перестав
Але  люди  кажуть  що  довго  триває  дощ
Може  бояться  потопу?
О  скільки  разів  заливало  моє  серце  дощем
Не  раз  воно  зазнавало  потопу
та  від  цього  ставало  тільки
таким  як  дощ
таким  як  зараз
Не  ховайте  серця  від  цього  дощу!


15)  [b]*  *  *[/b]
дивлюся  в  очі  яких  нема
обіймаю  порожній  простір
але  відчуваю  чиюсь  присутність
десь  надто  далеко
і  від  того  мені
ще  САМОТНІШЕ


16)  [b]*  *  *[/b]
однієї  ночі  я  зрозумів
що  немає  нікого  на  світі
що  вулиці  міста  порожні
і  нема  з  ким  поговорити  і  помовчати
і  нікому  дарувати  квіти
бо  ніде  і  нікого  нема
навіть
себе  я  не  можу  знайти


17)  [b]*  *  *[/b]
сторінки  гортають  людей
з  дерева  падають  зорі
тиша  заглушує  голос
і  скільки  б  я  не  кричав
тиша  стає  все  гучнішою
а  коли  я  відчув  Мовчання  в  легенях
то  мій  голос
прорвався  крізь  стіни
щоб  почули  його  всі
хто  не  закрив  серце  наглухо


18)  [b]*  *  *[/b]
Не  повернеться  місто  в  місто
те  яким  не  було  воно
серце  світ  увесь  в  собі  вмістить
що  опуститься  в  нім  на  дно

не  забудеться  те  що  ніколи
в  надрах  пам’яті  не  жило
я  смиренно  іду  за  болем
крізь  простори  всі  напролом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2015

18-19. 06. 2015 (цикл)

1)  *  *  *
           [i]«Ось  ту  ніч,  а  там,  за  стіною,
видно  як  удень»
Василь  Голобородько[/i]

Ніч  за  вікном  а  в  кімнаті  моїй  –  день
На  сонце  на  стелі  всілися  мухи
В  тіні  зодягнуті  ангели
Вени  мої  під  струмом
Я  –  людина  вулкан
Це  віршів  виверження!
Магма  поезії  заповнює  простір  простору
Я  –  людина-оркестр-всього  –  …
Все  разом  –  Гармонія
Я  –  метаметафора
і  кожен  із  вас  я  –
ті  хто  здатен  читати  чи  слухати
Всі  ми  разом  –  Гармонія
але  не  тут
а  там  –  де  ми  –  Серце  Єдине


2)  *  *  *
[i]«…і  я  починаю  бачити  піаніно,
   де  всі  клавіші  білі…»
Василь  Голобородько[/i]

земля  –  фортепіано  де  всі  клавіші  чорні
їду  поїздом  на  одній  рейці
та  й  ту  хтось  несе  на  металобрухт
а  чи  встигну  доїхати  до  он  того  обрію
поки  його  не  залито  кров’ю  неба  розстріляного
…
може  сховатись  на  верхню  полку
поки  пише  хтось
слово  о  полку  Ігоревім



3)  *  *  *
скрипка  грає  без  скрипаля
смичком  скрипу  дверей
я  увійшов  у  цей  скрип
бо  відчинено  на  7  замків  тишу
в  якій  скрипка  грає  без
скрипаля



4)  *  *  *
На  вокзалі  побачив  незрячу  жебрачку
Аж  глянь  а  то  –  Куля  Сліпа
Впізнала  мене  і  каже:
подай  ради  землі  рідної
життя  своє  безцінне
гріш  якому  ціна…
Дивлюся  а  на  мене  вже  жде
Харон  –  провідник
німий  проповідник
А  я  ще  не  встиг  спакувати  валізи



5)  *  *  *
Сорокалітній  я  пишу:
40  літ  йшов  я  пустелею
бачив  лише  міраж
думав  що  йду  садом  едемським
аж  поки  не  вщипнув  сам  себе
і  не  прокинувся  сорокарічним
а  потім  ще  раз  вщипнув  себе
і  зрозумів  що  не  сорок  мені
а  отже  ще  довго  іти  псевдооазисом



6)  *  *  *
квартира  –  міні  тюрма
у  якій  я  сам  себе  ув’язнив
це  одиночка
а  навіть  –  карцер
нікого  тут  більше  нема
хоч  коли  б  хтось  сюди  увійшов
тюрма  стала  б  –  безстінним  всесвітом
хоча  хто  зна
чи  увійде  хтось  чи  ніхто


7)  *  *  *
в  небі  пливуть  гроби
чорна  діра  –  земля
забудьмо  усі  «якби»
і  пам’ятаймо  «для»

в  ночі  обгортці  день
пустеля  в  оазисі
хтось  по  серцях  іде
ждуть  неболази  всі


8)  *  *  *
повикидав  усі  годинники
той  що  на  руці
і  ті  що  на  стінах
щоб  забути  про  час
щоб  не  підпадати  під  його  вплив
щоб  жити  вічно
зрештою



9)  *  *  *
мальва  між  пелюстків  заховала  хату
коли  ворог  прийшов  –  трави  врозтіч
тільки  мальва  не  зрушить  з  місця
корінням  тримає  землю
одна
наче  й  не  було  більше  квітів

що  буде  коли  ворог  зірве  її
…
мобілізовані  знаки  питання

.

10)  [b]137  днів  перед  п’ятницею  13-го[/b]

Замуровані  в  стіни  істини
вимагають  в  душу  не  лізти,  не
шукати  брехливої  правди,
й  щоби  кожен  поет  знав,  де
здетонує  тиша  затаєна
й  кожне  дерево  впізнає  нас
на  небі  якомусь  «-надцятому»
у  п’ятницю  тринадцятого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2015

ПОЗА ЗОНОЮ ДОСТУПУ

Поза  зоною  доступу  друзі.
Тож  дзвонити  хіба  —  по  трубах.
Не  подзвониш  абстрактній  музі.
Порожнеча  —  карга  беззуба.

Подзвонив  би  до  Бога  в  небі,
але  в  Нього  свої  турботи.
І  ніхто  не  набрав  мене  би  —
побалакати  з  ідіотом.

Але  я  не  впаду  у  розпач,
буду  серцем  дзвонити  в  стіни.
Усі  тіні  на  стінах  —  врозтіч.
В  зоні  доступу  —  солов'їна.

Тільки  тиша  невпинно  дзвонить.
І  до  ранку  не  дасть  заснути.
На  зв'язку  якісь  перепони.
Від  мовчання  б  не  шизанутись.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2015

Лист Василеві Голобородькові

шукав  голку  в  копиці  сіна
щоб  через  вушко  голки  увійти
в  казок  Україну
а  як  голку  знайшов
то  помітив  що  сам  десь  випав
і  не  можу  себе  знайти  дотепер
хоч  мої  очі  витріщилися  на  мене
і  бачать  мене  до  кісток
хоч  мої  вуха  наскрізь  чують  мене
а  руки  перебирають  пальцями
і  не  можуть  знайти  крайнього
бо  що  не  палець  –  то  олівець

шукаю  себе  в  копиці  Поезії
і  так  багато  мене
що  хоч  би  одного  знайти

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2015

Залізний вірш

Залізна  злива  у  залізнім  світі.
Залізні  люди,  небо,  і  зело...
Залізному  —  корозія  лиш  світить.
Усе  потрапить  на  металолом.

Залізні  руки  і  серця  залізні,
не  обійняти  й  не  відчути  як
перевертає  все  на  світі  ніжність
і  творить  диво  усмішка  твоя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2015

Залізний вірш

Залізна  злива  у  залізнім  світі.
Залізні  люди,  небо,  і  зело...
Залізному  —  корозія  лиш  світить.
Усе  потрапить  на  металолом.

Залізні  руки  і  серця  залізні,
не  обійняти  й  не  відчути  як
перевертає  все  на  світі  ніжність
і  творить  диво  усмішка  твоя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2015

РАДОЩІ ДОЩУ

1
Промок  до  серця  і  до  нитки.
Знов  ллється  пісня  дощежнив.
То  дощевир  цей  вірш  вам  виткав.
Дощелавина  з  небонив.

Промок  до  серця  і  до  нитки.
Душевну  спрагу  втамував.
Цей  вірш  –  немов  дощу  візитка
налита  полум’ям  в  слова.

2
Я  промок  до  кісток.  Мов  осінній  листок
впав  із  дерева  буднів  у  море
зливосонця  живого,  що  наче  місток
у  небесні  архангелів  гори.

Я  промок  до  кісток  і  промок  до  думок.
Мені  манною  дощ  цей  здається.
Він  неначе  останньої  мрії  ковток
віршеструнно  торкається  серця.

Поезія  тУт:  ©  ОЛЕКСАНДР  БУКАТЮК  
Франківськ  —  столиця  "ПОЕТКВАРТАЛу"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015

* * * ("люди де ваші очі і вуха…")

люди  де  ваші  очі  і  вуха
люди  німого  послухайте
показую  вам  на  пальцях  поезію
не  відвертайтесь  вона  ж  не  проказа!
що  ще  сказати  –
ваші  серця  у  протигазах
відмовляються  дихати
свіжим  повітрям  слова

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2015

єНема

дивлюсь  на  тебе  аж  не  бачу  світу
а  ти  без  плоті  бо  тебе  нема
твоя  душа  –  солоний  запах  квітів  –
весни  безмежний  дивоокеан
лиш  тут  є  ти  в  безумно-ніжних  віршах
півтінню  мрій  відлунням  сподівань
рядок  шепоче:  йди.  уже  тепліше
вже  гаряче…  та  все  це  лиш  слова

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2015

Читаючи Олега Лишегу

гортань  гортає  сторінки  повітря
ми  є  нема  нас
ніжності  над-мірність
а  чим  ще  дихати  як  не  тобою
свинцевий  кисень
не  в  легені  серця
не  заспокоюсь  поки  буду  жити
й  вечеряти  кАміньНям  на  обід
в  пору  Світання
там  де  часу  пори
і  пір’я  пір
і  апокаліпсис  кінців

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2015

* * * ("позич мені мене хоча б на трішки…")

позич  мені  мене  хоча  б  на  трішки
дай  повітрям  подихати  вільним
перейду  я  все  небо  пішки
і  впаду  у  твої  обійми
бо  нарешті  збагну  –  з  тобою
почуваюся  по  справжньому  вільним
а  на  небо  вже  –  ні  ногою
я  від  ніжності  божевільний

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015

02. 05. 2015 (цикл)

1)  Золоті  дідові  руки

у  мого  діда  були  золоті  руки
за  що  б  він  не  взявся
все  робилося  золотим
я  думав  як  був  малий
що  це  дідо  змайстрував  осінь
і  весну  із  білого  і  зеленого  золота
(мабуть  і  гори  наші  що  із  чистого  золота
теж  дідових  рук  справа)
прадід  моїх  дітей
прапрадід  моїх  внуків
прапрапрадід  моїх  правнуків
він  столярував
і  дерево  в  його  руках
ставало  золотим.
пам’ятаю  з  дитинства
(янгольської  пори)
запах  золотої  стружки…
а  ще  дідо  мій  грав  на  скрипці
(я  про  це  вже  писав)
і  коли  в  золоті  свої  руки  він  брав  смичок
то  і  скрипка  золотою  ставала
і  музика…
мабуть  я  написав  свій  перший  вірш  тоді
коли  мою  шкільну  ручку
дідо  потримав  у  руках  своїх  золотих


2)  *  *  *
Весною  на  кожному  дереві
воскресає  Господь  розп'ятий.
Він  —  Цвіт,  який  в'яне
та  знову  і  знову  вперто
квітне  у  наших  серцях.
Він  —  Плід  —  Хліб  і  Вино.
Пробуджуймо  в  собі
Голод  і  Спрагу.
Весною  на  кожному  дереві
воскресає  Господь  розп'ятий.


3)  *  *  *
в  мене  навіть  подушка  обписана
називається  —  дописався  до  ручки
бо  з  ручкою  сплю-їм-живу
треба  б  запатентувати
новий  вид  спорту  —  спортивна  віршеходьба
бо  й  на  ходу  віршизую
прошу  не  здавайте  мене  в  божевільню
або  на  досліди


4)  РЕБРО
це  так  наче
вирвали  з  тебе  ребро
а  воно  у  тобі  болить
як  болять  ампутовані  ноги  чи  руки
і  ти  з  цим  живеш
якось
хоч  відчуваєш  ніби  в  тобі  не  все  на  своєму  місці
інколи  здаєшся  собі  поламаним  механізмом
якому  нІкому  продукувати  ніжність
та  коли  ти  раптом  зустрінеш  Її
то  зарубцюються  рани
і  ти  відчуєш  що  все  в  тобі  так  як  треба
тільки  серцю  затісно



5)  Голготіада
Христос  воскрес!  Воістину!
для  нових  і  нових  розп'ять!
Давайте  Іуд  всіх  повісимо.
Хто  хоче  із  себе  почать?
Хто  хоче  хреста  потримати?
А  мо'  й  на  Голготу  нести?..
Розіп'яли  і  Сина  і  Матір.
Воскресли.  І  знов  —  на  хрести.


6)  *  *  *
Пилата  душать  палати,
Пилат  не  може  заснути.
Хто  Той,  що  без  вини  розіп'ятий?...
Пилате,  минулого  не  повернути,
думай  як  завтра  бути.
У  кожному  кого  розпинатимуть
бачитимеш  Його,
поки  не  —
або  —  закинеш  на  свої  плечі  хрест,
або  —  на  душу  петлю.
Пилата  душать  палати,
Пилат  не  може  заснути.
Думай,  Пилате.



7)  вірш  без  кінця

день  став  дощем
і  знову
ллються  крізь  сито  душі
дощі
дощі
люди  (не)  ховайтесь  мерщій
під  парасолями  власних  сердець
об  які  б'ються  дощі  мов  хрущі
люди  мерщій
бо  йдуть
по  землі  й  по  воді
дощі
дощі
апостоли  Джерела
в  небі  і  тут
де  неба  тільки  тогО
що  в  дощі  і  душі
день  став  дощем
і  знову...



8)  вірш  без  початку

вірш  без  початку
можливо  з  кінця
чи  з  середини
ось  так  зненацька  застав  мене
серед  зливи
за  вікном  душі
не  питайте  про  що  цей  вірш
(я  ще  його  дописую)
можливо  про  проливні  дощі
може  про  таємницю  якусь
або  НІ  ПРО  ЩО
цей  вірш  без  початку
і  можливо  вже  без  кінця
та  –  із  золотою  серединою
ось  як  з  нічого  зробити  поезію
до  речі  це  назва  наступного  вірша



9)  ось  як  з  нічого  зробити  поезію

ось  як  з  нічого  зробити  поезію:
уявіть  що  нічого  –  це  все
а  якщо  є  все
то  про  що  тут  говорити
маєте  вірш  про  все
а  отже  це  справжня  поезія
та  й  чи  буває
вона  не  справжньою
є  або  поезія  або…
знаю  скажете  «вірш  з  нічого»
так  в  тому  ж  і  суть
щоб  з  нічого  зробити  поезію
бо  нічого  –  це  ВСЕ



10)  МОХ
(вірш-гіпноз)

Живучи  –  спимо.  Засинаючи  прокидаємось.
Прокинулась  думка,  що  туман  –  мов  мох.
І  слова  –  наче  мох  думок.
Душа  в  тілі  –  як  мох.
Чому  саме  мох?
Бачите  його?  (Уявіть!)
Чуєте  його  запах:  (Уявіть!)
Уявили?  Саме  тому  і  мох,
що  ви  його  зараз  бачили  і  чули.
(Клац  пальцями)
Прокиньтесь!  із  сну  у  сон.


11)  вірш-гіпнозотерапія
(майжемантра)

слухайте  (читайте)  мене  уважно
виконуйте  те  що  я  вам  кажу
на  рахунок  три
ви  заплющите  очі
і  будете  чути  лише  цей  голос
наче  в  собі
раз
два
три
перехлюп  трав
тиша  цвітіння
струмочків  дзюркіт  із  горла  птаства
солодка  гіркота
вас  приголублюють  ангели
їхні  обійми
міцні  і  ніжні
так  обіймають  тільки
кохані
матері
діти
…
на  рахунок  три
ви  відкриєте  очі
і  заберете  ці  відчуття  з  собою
раз
два
три


12)  я  чую  як  б’ються  ваші  серця

я  чую  як  б’ються  ваші  серця.
невимовно  приємно  слухати
бій  сердець  щасливих  молодих  матерів
а  також
серця  взаємно  закоханих
та  дуже  важко  склеювати  цими  словами
розбиті  серця
але  ви  тільки  дозвольте  мені…
добре  мати  цей  дар  –  здатність  чути  бій  сердець
але  це  водночас  прокляття
бо  душа  розривається  від  того
як  б’ється  серце  вдови  чи  матері
яка  втратила  сина…
серця  що  розіпнуті  горем
б’ються  немов  об  мури
за  якими  їхня  надія
віра
любов
знаєте  зараз  в  серці  моєму
б’ються  мільйони  сердець
а  в  Серці  Господа
і  Його  Матері  Мадонни  Миру
б’ються  серця
всіх  людей
всіх  світів
всього  сущого
…
я  чую  як  б’ються  ваші  серця
(тепер  це  вже  Його  Голос)



13)  Боготорг
«Ікони  -
   продаються  ікони
   на  кожному  кроці»
   Надія  Дичка

Продають  Господа  лЮди  з  кожною  іконою
Куплений  Спаситель  –  розіп’ятий  Спаситель
На  іконі  Христос  не  воскресне
Якщо  мертвий  в  серці  то  й  серце  мертве
Продають  Господа  лЮди
Ті  що  вітали  Його  на  ослі
розпинають  продаючи  і  купуючи
А  Він  же  віддав  Себе  нам  задарма
в  Хлібі  й  Вині  і  в  Слові



14)      *    *    *
Ще  не  було  Зорі.  Марія  –  немовля  ще.
А  весь  вже  тоне  світ  у  підступі  й  брехні.
Невже  на  цій  землі  усі  такі  пропащі?
Не  вже  на  цій  землі  не  буде  по  війні?
Та  поки  ці  думки  пройшли  шеол  і  небо,
печальних  оцих  слів  торкнулася  Рука,
Марія  підросла  –  для  людства,  не  для  себе
й  Месію  народила  у  яслах  цих  –  рядках.
І  ось  цей  вірш  вже  –  хрест.  Месії  тридцять  три.
Спіткнувшись  Він  встає  в  Дорозі  на  Голготу.
Несе  цей  хрест  та  враз  –  прокинулись  вітри,
то  наших  душ  гріхи,  й  бездійство  і  підлота.
А  ось  вже  –  та  гора,  де  всіяні  хрести.
І  вже  у  цих  рядках  розіпнутий  Спаситель.
Ми  розп’яли  Його  і  власних  душ  світи.
Воскресне?  Так.  Та  знов  розпнуть  несамовиті.



15)    *    *    *
Доспілим  яблуком  впав  Голос.
Скуштуй  його,  для  тебе  спів.
І  розімкнеться  часу  коло,
прозріють  почуття  сліпі.
Все  говоритиме  безмовне,
усе  почує,  що  глухе,
як  тільки  змовкне  все  двомовне,
і  згине  нице  і  лихе
в  твоєму  серці  (шрам  на  шрамі).
Немає  місця  вже  для  ран.
Не  вчать  нас  жити  у  бедламі
ні  Біблія,  а  ні  Коран.



16)      *    *    *
круки  викльовують  квітам  очі
жебрачка  Поезія  просить  подати  ради  Бога
хоч  кілька  монет  уваги
бо  дуже  важливо  слухати
(незабаром  цю  здатність
занесуть  до  Червоної  книги
відкинутих  Божих  дарів)
людство  ледь  зряче
все  ж  дивиться  загребущими  пальцями
та  не  туди
не  помічає  в  чаду  байдужості
що  круки  викльовують  квітам  очі



17)    *    *    *
пером  із  крил  смереки
пишу  цей  вірш
не  пастою  і  не  чорнилом  –
смолою  смереки  і  соком
гірських  лісових  ягід
не  слова  це  а  –
знимок  голосу  біля  кринички



18)  Музі
Пісню  творять  і  жіночі  руки
Я.  Дорошенко
твої  руки  –  як  пісня
до  якої  доторкнутися  можна
вони  перетворюють  в  музику
все  до  чого  торкаються…
я  цілую  Мелодію
а  вона  мене  обіймає
ми  щасливі  бо  творимо
і  в  тому  ж  наше  нещастя



19)    *    *    *
Все  цвіте  до  чого  Весна  торкається
навіть  серце  моє  заквітло
і  на  стеблі  пера  розбутонилась  квітка
Все  цвіте.  навіть  каміння
стіни  вкриваються  цвітом
лише  не  цвітуть  автомати
а  сліпа  куля  марить  серцем  весни




20)  Остання  мрія

Мрія,  що  здійснилася  –  не  мрія.
Хто  колись  розбудить  нас  із  сну?
Я  останню  мрію  відімрію
і  відпущу  тишу  ворону.
Хай  вона  помчиться  в  далі  долі,
хай  для  серця  сонце  віднайде.
Шлях  Чумацький  сяє  аж  від  солі.
Тихо  Тиша  з  Піснею  іде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2015

Собі та Шарлю Бодлеру до дня народження (антинарцистично)

в  лице  криниці  дивиться  темниця
прапам’ять  снів  себе  не  впізнає…
я  народив  ся
мені  нині  тридцять
і  кажуть  вірші  що  я  дійсно  є
є  Шарль  Бодлер
(хоч  вірші  його  з’їли
чи  з’їли  будні…
божевільний  час…)
9  квітня
день  як  всі  дні  –  білий
чистий  четвер
передвеликдень
ча-
сто  я  думаю
що  тридцять  –  вік  Христа

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015

Летюча піч (неказка про іллю муромця)

1
Тридцять  літ  ілля  муромець
не  злазив  з  печі
тридцять  літ  по  світу  літав
білий  світ  від  світу  втікав
сірий  світ  –  додаток  до  печі
А  як  тільки  ілля  спустився  на  землю
то  побачив  який  чорний  світ
від  сажі
шахт
         нафти
     війни
                 боліт
чорний-пречорний  світ
а  найперше  –  від  найчорнішої  в  Бога  землі
і  чорнобривих  дівчат
А  ще  тут  кожен  соловейко  в  саду  –  розбійник
І  всі  вони  досвистались  що  грошей  нема
тільки  у  еМВееФ
на  бороду  нащадкам
Ну  хоч  не  злазь  з  печі!



2
На  печі  пече  хоч  піч  летюча…
Добре  жити  на  печі
і  спати  і  їсти
Отак  жив  ілля  муромець
тридцять  літ  на  печі
та  піч  без  хати  не  піч
бо  хата  –  небо
бо  навіщо  ті  крила
як  неба  нема
бо  навіщо  їсти  і  спати
коли  життя  катма
Краще  вмерти  і  жити
ніж  по  землі  без  ніг  ходити
не  народившись



3
Що  так  то  так
ілля  муромець  –  богатир
він  би  усіх  солов’їв-розбійників  скрутив
та  нема  коли
бо  в  хаті  сусіди  –  люди  чужі
що  братами  рідними  назвались
коли  муромець  був  на  печі
а  потім  вони  «братца  раднова»
захотіли  викурити  з  його  ж  хати
щоб  не  було  йому  де  витати
та  хата  іллі  муромця  без  підлоги
а  як  став  він  на  землю  рідну
яка  народила  його
то  силу  відчув  богатирську
і  сказав:
пече  летюча  ти  лети  у  світи
а  я  мушу  хату  свою  у  ворога  відвоювати

...
от  і  неказці  некінець
не  той  хто  слухає  чи    читає
молодець
а  той  хто  її  дописує

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2015

чую кроки вгорі наді мною

чую  кроки  вгорі  наді  мною
ходить  хтось  і  лишає  сліди
я  втомився  від  часу  і  воєн
і  вмирати  щораз  молодим
я  втомився  від  стін  і  від  волі
маєм  волю  ціна  її  –  гріш
вже  не  хочу  ні  щастя  ні  долі
відпустіть  мене  в  гори  у  вірш
а  ні  жити  ні  вмерти  не  хочу
бо  ви  в  мене  украли  мене
добре  тільки  що  є  такі  ночі
що  здаються  великоднем
добре  тільки  що  є  Україна
у  зіницях  очей  моїх
перерізана  пуповина
до  Едемських  садів  доріг

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2015

світ менший за зерно гірчичне

світ  менший  за  зерно  гірчичне
ці  гори  з  неба  Бог  приніс
коли  вмирає  чиясь  вічність
то  біль  відлунює  в  мені
на  те  я  й  є
я  –  віршеносець
і  що  той  сміх  з  поза  очей
іду  в  поезію
у  роси
беру  пів  сонця  на  плече

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2015

* * * ("Над головою – в леті поїзд")

Над  головою  –  в  леті  поїзд.
Автомобілі  –  під  мостом.
У  моїх  грудях  серце  твоє,
а  ти  не  знаєш  де  я  й  хто.

Залізна  томиться  дорога,
в  повітрі  міст  її  несе.
І  наростає  ртуть-тривога,
що  ти  лиш  мрія.  От  і  все.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2015

Життєцирк

Живемо  в  цирку
Голови  наші  у  пащах  левів
серця  наші  здушені  удавами
а  ми  удавано  посміхаємось
наче  КЛОуНИ
Живемо  в  цирку
Мов  на  арені  тюлені  вгодовані
наче  ведмеді  на  велосипедах
або  мавпи  в  яскравому  одязі
але  атлетів  духу  між  нами  (між  нами)
майже  не  має
життя  жонглює  нами
і  рано  чи  пізно  —  впустить
Живемо  в  цирку
По  линві  долі  п’яні  від  чаду  ходимо
регочемо  коли  когось  копають
любимо  фокуси  із  розпилюванням  до  нас  подібних
із  зникненням  до  нас  подібних
нам  комфортніше  бути  глядачами
аніж  тими  хто  виконує  смертельні  трюки
тілом
духом
 сміхом  (істеричним  реготом  не  в  голос)
Ми  живемо  в  цирку

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2015

* * * ("Хочеться спокою, хочеться тиші…")

Хочеться  спокою,  хочеться  тиші,
втечі  у  втечу,  у  снів  течію,
хочеться  літа  і  хочеться  вишень,
з  світом  зіграти  хоча  б  внічию.

Може,  чекання  —  то  тринькання  часу.
Вірші  —  як  віра  у  світі  зневір.
Хочеться  сонця,  цілунків  і...  квасу.
І  щоб  були  всі  здорові  й  живі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2015

Постголготне

Несе  Месія  хрест
але  не  на  Гоготу
(там  Його  вже  розпинали)
йде  по  Чорному  морі
несе  не  в  Рим  а  в  Крим
хрест  свій  важкий
А  там  кричать:  Путіне  розіпни!!!
Тоді  Путін  неспішно  вмиває  руки  в  крові
і  каже:  Вашими  руками
які  нічого  не  крали
хоч  весь  світ  розіпну!
І  вони  розп’яли  Месію
Та  він  воскрес
знову  взяв  свій  хрест
і  пішов  на  схід
в  Луганськ  і  Донецьк
в  Щастя  і  в  Дебальцеве
до  апостолів-кіборгів
колядувати
А  потім  пішов
до  сепаратистів-
терористів-
рашистів
та  зомбі  сапієнс
і  сказав:
мир  вам
а  вони:
русскій  міррр  падавай
а  другова  міра  нам  нє  надо
і  русскую  вєсну
і  русскую  водку
вєдь  мать  наша  перємать
русская
так  сказал  Кісільов
а  єму  Путін
он  вмєсто  нас  думаєт
а  нам  думать  нє  інтєрєсна
за  ета  вєдь  дєньгі  нє  платят
Тоді  Месія
вислухавши  їх
молитви-прокльони
сказав:
Я  несу  вам  любов
на  противагу  силі  Рассії
А  вони:  Разапньом!!!
І  розіп’яли…
Та  знову  Він  воскрес
І  пішов  на  небо  по  меч
і  по  військо  своє  –
небесні  сотні
щоб  добро  таки
подолало  зло
і  щоб  настав
не  русскій  мір  або  піріміріє
а  справжній
МИР
МИР  ІСТИННИЙ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560278
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2015

вірш догори ногами (иwɐɹон иdоɹоɓ mdіʚ)

ǝƍǝɯ  ʁvɓ  ніʚ  оƍ
mǝжоwε  оmʞʁ
ņɐɯиҺоdu
іdоε  wоdǝu
ɐƍǝн  ε  ʁɔqɯǝmиu
иwɐɹон  иdоɹоɓ  mdіʚ

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2015

"коли я навчусь…"

коли  я  навчусь
ходити  і  говорити
то  буду  мріяти
не  знаючи  що  про  тебе
а  поки  я  тільки  голос
у  лоні  Слова
невимовленого
перед  початком

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2015

ТРИ КАЗКИ НІЖНОСТІ

1
"серця  яблуко  із  дерева  ніжності"

моїх  очей  соняшники
повертають  голови
за  сонцем  твого  лиця
місяць  повертає  всього  себе
за  твоїм  трояндовим  тілом
зорі  падають  на  твою  шкіру
гарячими  поцілунками  моїх  мрій
бо  вже  скреснула  крига  вікон
і  ллється  в  кімнату  квітів
небо  тепле  як  молоко
а  в  твоїх  долонях
серця  мого  яблуко
із  єдиного  в  саду
дерева  ніжності
вкоріненого  в  повітря
яким  дихаємо  ми
з  уст  в  уста
нині  –  завжди


     2
"загублені  очі"

мої  очі  летіли  за  цвітом
мої  очі  летіли  за  листям
мої  очі  летіли  за  снігом
все  шукали  тебе  мої  очі
й  заблукали  в  тлін-світі
відлетівши  від  тіла  мого  далеко
а  коли  раптом  уздріли  тебе
то  не  зміг  я  нічого  тобі  сказати
і  не  зміг  я  тебе  обійняти
бо  дуже  далеко  від  тебе  були
мої  руки  й  уста  мої
та  бодай  би  не  бачили
тебе  ці  кляті  очі
бо  душу  мою  так  мучить
тіло  твоє  медове
сплетене  з  польових  квітів
благаю
знайди  мене
поки  я  не  осліп
від  сонця  твоєї  краси
і  розпачу  білого
через  те  що  бачу
та  не  можу  поцілувати
бачу  та  не  можу  взяти  за  руку
тебе
молю  поспішай
щоб  тіло  моє  не  стало  деревом
яке  неодмінно  зрубають
бо  світ  –  лісоповал
бо  в  людей  не  руки  –  сокири

жду  тебе
наче  пустеля
дощу

P.S:  візьми  мої  очі  з  собою








3
"жертовна  ніжність"

віддам  очі  за  те  щоб  почути  тебе
віддам  руки  за  те  щоб  тебе  побачити
і  навіть  всечуючі  вуха  віддам
за  те  щоб  тебе  медоцілувати
віддав  очі
і  руки
і  вуха
але  ти  не  прийшла
і  я  не  почув  твого  сміху
не  побачив  твоєї  вроди
не  насолодився  твоїми  цілунками
і  зостався  у  мене
тільки  цей  голос
якщо  почуєш  його
пригорни  цю  книгу
до  свого  серця
я  це  відчую
і  прийду  до  тебе
хоча  б  увісні
де  й  без  очей  тебе  побачу
де  й  без  вух  тебе  почую
і  без  рук  –  обійму
та  цілуватиму  безперервно
устами  й  цим  голосом  терпко-солодким
що  наче  вино
тридцятилітньої  витримки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015

Половина мене

хочеться  пригорнути  тебе
наче  кращу  половину  себе  самого
вкрадену  в  мене  вічність  тому
героями  найбанальніших  мелодрам
хочеться  приголубити  тебе
як  янгола  з  сьомих  небес

не  дай  мені  прокинутись
якщо  це  сон
коли  ж  ти  насправді  поруч
то  я  ніколи  більше  не  спатиму

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015

Наївні вірші про…

1
*      *      *
Я  брехати  собі  не  стану,
бо  не  раз  вже  собі  брехав,
бо  солодка  печаль  обману,
мов  невисповіданість  гріха.

Годі  серце  кидати  в  прірву,
сподіваючись,  що  злетить,
у  нірвані  палити  нерви
та  ілюзій  плести  світи.

Тож  не  створю  богині  з  тебе.
Всі  на  світі  ми  цім  земні.
Поміняю  снів  сьоме  небо
на  ці  вистраждані  пісні.

2
*      *      *
Не  вірю  мріям  брехливим,
не  вірю  собі  самому.
Хай  ллються  із  серця  зливи,
світ  зводить  судин  судоми…
Наївно  і  необачно
повірю  твоїй  усмішці.
У  грудях  –  знов  бій  кулачний.
Ну  як  тобі,  музо,  вірш  цей?


3
*      *      *
Хто  тебе  впустив  зненацька
в  серце  –  наче  сіль  на  рани?
Чи  моя  душа  бурлацька
мрій  могильником  постане?

Чи  мені  того  не  досить,
що  зовуть  коханням  люди
і  печальних  віршів  стоси
світ  не  б’є  об  мої  груди?

Де  подітися  –  не  знаю.
Всюди  бачу  твої  очі.
Чи  для  тебе  це  лиш  гра  є,
як  в  дитинстві  «тамагочі»?

Мо’,  розвієш  словом  сумнів,
може,  підеш  й  не  вернешся,
а,  можливо,  я  безумний  –
принц  в  палаці  твого  серця.

4
*      *      *
Сліпе  кошеня  кохання
ти,  може,  без  жалю  втопиш.
Надія  помре  остання,
заплачуть  поезій  строфи.
А,  може,  у  серце  приймеш
сліпе  кошеня  кохання.
І  небо  знов  зорі  вийме,
хай  сяють  –  мов  ніч  остання.


5
*      *      *
Не  буду  мріяти  про  тебе,
в  безсонні  ночі  коротати.
Медооман  мені  не  треба.
Я  вже  наївність  всю  розтратив.

Ти  посміхнешся  загадково:
«Не  мрій,  про  тебе  я  помрію.»
Забуду  враз  про  дане  слово
й  не  покохати  не  зумію.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015

"Понад нірванами і снами…"

Понад  нірванами  і  снами
в  новому  Божому  Саду
ми  вдвох  смакуємо  плодами
не  забороненими  тут.

Ніхто  не  вводить  нас  в  спокусу.
Бо  що  нам  краще  за  цей  шал?
Ні,  я  в  коханні  не  клянуся,
та  ти  –  споріднена  душа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015

камінь серця

до  шиї  моєї  прив'язаний
камінь  серця
знову  потону
у  морі  нестерпного  болю?
здається  душа  —  стара  дерев'яна  церква
що  легко  займеться
вогню  б  лише  дати  волю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2015

Голубко миру, прилети

Голубко  миру,  прилети
в  огнем  охоплену  тривогу,
щоби  земля  у  серці  Бога
зростала  сонцем  золотим.

Голубко  миру,  прилети,
розвій  журбу,  дай  серцю  спокій,
бо  ця  земля  –  зіниця  ока
небес  погаслих  в  тьмі  світил.

…Голубко  миру,  прилети.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2015

За читанням Пауля Целана

Чого  ти  така  важка  пелюстко  зими?
(Сонце  приходить  після  опівночі)
Куди  дивляться  зорі  яких  нема?
Пролита  кров  незнайомих  братів
заливає  мої  нутрощі  з  середини
і  серце  ззовні..  а  ще  —  вітрила-легені
тому  я  не  можу  дихати
не  можу  говорити  а  тільки  писати
зіницею  ока  і  кров'ю  що  по  вінця  в  мені
яка  прибуває  і  прибуває
вливається  в  мене  із  вічних  ран  предків
героїв  сучасників  (надіюся  не  нащадків)
а  ще  Кров  (о  земле)  Кров  Спасителя
Кров  Слова  яке  народжується  щодня
яке  розпинають  щодня
але  воно  ВОІСТИНУ  ВОСКРЕСАЄ
і  засіває  себе  в  родючім  повітрі
та  в  серцях  які  б'ються  поза  грудьми
в  лоні  всюдисущого  болю...
Голос:  "блаженні  миротворці..."
Господи,  вірую  в  МИР

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015

Різдво в окопі

Христос  народився  в  окопі
на  холодній  мов  крига  землі.
Поряд  мерзнуть  укропи.
А  Ірод  жирує  в  теплі.

О  як  Тобі,  Божая  Мати,
народжувати  серед  війни?...
Молитви  –  немов  автомати
стріляють  у  трон  Сатани.

Молімось  за  МИР  і  за  ПЕРЕМОГУ,
і  щоб  не  всіх  розіп'яли  синів.
У  небі  не  видно  Бога,
Він  живий  у  хлібі  й  вині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015

Шизофеєрверкшизм

Зафеєрверкшилась  ніч  новорічна!
Хвилину  мовчання  осквернено
феєрверщиків  п’яним  реготом!
Куди  ти  дивишся,  думко  публічна?!
Веселіться  поки  не  знаєте  зубів  скреготу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547922
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.01.2015

* * * ("Невже комусь до феєрверків?…")

Невже  комусь  до  феєрверків?
Очам  не  вірю  я  своїм.
У  цьому  світі  скільки  фейків.
Без  правил  й  честі  йдуть  бої.

І  йде  війна.  Та  хтось  оглух  мов,
жирує  завжди,  хоч  би  що.
Чи  допоможуть  яйця  тухлі?
Як  змовчимо  –  зійдем  в  ніщо!
31.12.  2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014

Via Dolorosa («Перемир’я-2»)

Перемир’я  Сатани  із  Богом?
Не  смішіть,  благаю,  не  смішіть!
Всюдисуща  здибилась  дорога.
Мироточить  кров  із  ран  століть.

Де  ми  є?  На  Via  Dolorosa?
За  плечем  «калаш»,  неначе  хрест.
Сніг.  Мороз.  А  Мати  наша  боса.
І  тіла  братів  на  кілька  верст.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014

* * * (Земля пропахла порохом і кров’ю…)

«І  мене  в  сім’ї  великій,
в  сім’ї  вольній,  новій,
не  забудьте  пом’янути
незлим  тихим  словом»
Тарас  Шевченко

Земля  пропахла  порохом  і  кров’ю,
свинцем,  залізом,  розпачем,  слізьми,
але  також  –  і  вірою,  й  любов’ю,
надією  на  перемогу  й  мир,
молитвою,  що  зло  усе  поборе,
бо  буде  час  відродження  основ,
й  окови  скине  з  себе  Чорне  море.
Мадонни  миру  захистить  покров.
І  Україна  –  нація  героїв,
які  в  серцях  і  в  пам’яті  живі,
криваві  рани  вічністю  загоїть
в  сім’ї  великій,  вольній,  і  новій.
Тебе  згадають  Кобзаря  й  Пророка
(звершиться  все  у  віршах  що  писав)
і  пом’януть…  Не  ступим  більше  й  кроку
до  лиха…  Нас  огорнуть  небеса.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2014

Сестрі по перу Мирославі Гордєєві-Мельник (експромт)

Мир-
ося,  будь  горда  Гордєєва,
бо  ти  –  МЕЛЬНИК  –
не  тільки  по  паспорту,
а  й  в  поезії.
Перемелюєш  в  серці
почуття,  болі,  слова
на  борошно  віршів.
Потім  жовток  сонця,
напевно  навмисно,
падає  в  цю  мукУ  як  в  мУку
і  те  де,  і  те  пе…
Головне  результат  –
випечений  в  печі  душі
духмяний  хліб  слова,
щоб  вгамувати
голод  сердець.
Кожна  буханка  твоєї  поезії  –
як  хліб  насушний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2014

Дівчині, що сколихнула моє серце (Присвята-диптих)

1

Будь  в  моїм  серці

Як  за  кам’яНою  стіною
будь  в  моїм  серці
Тут  тобі  буде  затишно
Просто  ввійди
Тут  для  тебе  завжди  відчинено
Тільки  довірся  мені
бо  щастя  моє  –
твій  погляд  і  посмішка
 

2

*    *    *
Я  у  серці  тебе  берегтиму,
щоб  не  скривдив  ніхто  й  ніколи.
Може  ми  віднайдемо  риму
на  дорогах  любові  й  долі.

Я  твій  смуток  візьму  на  себе,
щоб  сміялась  ти  янголино.
Впаде  снігом  на  землю  небо.
Щастя  в  наші  серця  прилине.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2014

* * * ("З очей падуть не сльози – пелюстки…")

З  очей  падуть  не  сльози  –  пелюстки
кохання,  що  відквітло  на  морозі.
На  серці  осад  боляче-гіркий.
Мені  зі  щастям  знов  не  по  дорозі.

Я  вже  втомився  мріяти  і  йти
за  міражем,  за  сном,  за  серця  боєм.
Поезія  –  мов  правда  між  світил.
Все  інше  –  згустки  самоти  і  болю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2014

* * * ("сей вітер зруйнує мури…")

сей  вітер  зруйнує  мури
сей  вітер  завиграшки  дахи  зриватиме
але  ніколи  не  скривдить  тендітну  квітку
а  лише  ніжно  торкнеться
свіжим  подихом  ніжності
бо  се  вітер  поезії  –
стихія  серця

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2014

із Твоїм поцілунком на устах

ось  уже  кілька  днів  поспіль
ходжу  із  Твоїм  поцілунком  на  устах
не  їм
не  сплю
не  дихаю
бо  це  наше  перше  єднання  уст
паталогічна  ніжність
немов  доторк  пелюстків-крил
палкість  як  пам’ять  про  найдорожче

ось  уже  кілька  віків  поспіль
пишу  із  Твоїм  поцілунком  на  устах

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2014

* * * (журАвель Україну…)

журАвель  Україну
несе  під  крилом
по  мінному  небу
і  сниться  снам
журавлине  вино
журавлиний  клекіт
та  не  сниться  синам
журавлина  жура
журавлині  жорна
і  чорне  море
і  чорна  пора
земля  пречорна

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2014

28. 11 - 01. 12. 2014 -- 55 (цикл)

1) *    *    *
йде  відлік
на  самознищення
світ-камікадзе
створив
атомну  бомбу

на  очах  у  природи



2)  [b]СхідUA–2014[/b]

Земля  із  лона  якої
постійно  сходило  сонце
в  ці  дні  дуже  холодна
хоч  нині  там  пекло
Наші  хлопці  зігрівають  її  тілами
і  гарячою  кров’ю  своєю

Це  ж  скільки  треба  її  пролити
щоб  відігріти  цю  землю?




3)  [b]На  перехресті  колій[/b]

А  де  ми  є?  На  перехресті  колій.
Віки-вагони  в  ирій  відплили.
Калина  квітне  в  сні  –  на  полі  бою
і  відквітає,  бо  нема  коли,
бо  знов  ті  біди,  наче  йдуть  по  колу,
із  Скриньки  лих    хтось  випустив  їх  знов.
І  куля  в  грудях,  наче  доля  коле.
Колись  же  ти  закінчишся,  війно?!





4)  [b]Пародія  на  Поета[/b]

Відкорковую  горло  і  ллю
це  вино,  яке  зветься  віршем,
і  Євгену,  і  Василю,
і  тобі  мій  новітній  Ніцше.

Ви  –  уявні  мої  читачі,
побратими  мої  уявні.
Я  учора  лиш  зліз  із  печі,
але  вже  ґеніальний  явно.




5) *    *    *
Б’єш,  значить  –  любиш,  Поезіє?
Любиш,  отже  –  губиш?
Теплотраса  в  землі  –
німі  єрихонські  труби.
Сонце  в  грудях  пече.
Чому  червоніє  рілля
(Тут  не  доречний  знак  запитання)

Б’єш,  значить  –  ЛЮБИШ!




6)  [b]Тетяні  Череп-Пероганич[/b]

Осінь  прийшла  до  мене  погрітись
І  каже:
Зима  геть  знахабніла
вигнала  мене  із  стін  вулиць
не  залишила  ні  кутка  для  мене…
(Сказавши  заплакала)
Тоді  я  взяв  її  нещасну
і  притулив  до  свого  серця
аж  воно  позолотіло
а  потім…  зів’яло
і  впало  до  ніг  осені
листком  вірШа  цього…
А  я  стою  тут  і  досі
закам’янілий



7) *    *    *
слово  солоне
скапує  із  очей
йду  назустріч  запитайвітру
а  ти  слухаєш  дзюркіт  дороги
якою  весна  йде  до  нас  навперейми

від  місяця  в  небі
залишилась  лиш  пелюстка
прочитай  її
вишіптуючи  мене  із  тиші

ми  вигадали  одне  одного  нав-
заєм  вимріяли  себе
ти  і  я  –  зіниці  одних  очей
що  плачуть-сміються  поезією




8) *    *    *
як  дерево  даю  себе  спиляти
щоб  стати  книгою
щоб  вірші  одягнулись  в  лати
обкладинка  книги  –  наче  кора
із  середини  якої
ножем  пера
вирізаний  коран  поезії
буків  і  букатюків  біблія
тора  тернів
священні  тексти  грішників
а  іноді  просто  –  труна  порожніх  слів
із  відкритим  віком
для  випорожнень  словоблудства

та  все  так  не  буде




9) *    *    *
Ти  мене  розумієш  з  пів  тиші.
Чи  тому,  що  на  відстані  ми?
Ці  слова  не  з’їдять  навіть  миші.
І  хай  бреше,  що  хоче,  німий*.

Ти  мене  розумієш  з  пів  думки,
з  пів  акорду,  з  пів  ночі,  з  пів  мрій.
Твоє  серце  на  вірші  ці  лунко
відзивається  з  світла  зорі.




10) *    *    *
руки  мов  ріки  впадають
у  океан  обіймів
шторм  наших  тіл  вилився  у  цунамі
яке  не  назвеш  коханням
бо  мало  одного  слова
бо  усіх  слів  замало
…
в  наших  жилах  тече  поезія-пристрасть
та  мало  одного  слова
і  усіх  слів  замало





11) *    *    *
виверження  жоржин
із  вулкану  пам’яті
в  лавині  спогадів
того  що  було  і  буде
виверження  жоржин
які  пахнуть  тобою
лиш  ради  цього  вже
варто  жити
та  помирати  не  варто…
бо  ще  рано…  тож
поживу  до  опівночі

а  там  видно  буде




12)  [b]вірші  пишуть  мене[/b]

півняча  північ
час  на  миґах  ку-ку-ріка-є
слово  солодке  гірчить
вірші  пишуть  мене
пишуть  і  не  дописують
залишивши  кілька  слів
для  тебе  (може  колись  допишеш)
…
коли  ти  прийдеш?
дні  без  тебе  як
сторінки  порожні
…
книга  мого  щастя
не  вийде  друком
без  твоїх  уст  редакції




13) *    *    *
без  тебе  ніяк
живу  в  очікуванні
у  вічному  пошуку
…чим  більше  здобуваю  знань
тим  ясніше  усвідомлюю
що  знаю  мало
тому  не  перестаю  бути  учнем
всіх  і  всього
бо  лиш  тоді  зможу
чогось  навчити  інших
(або  мені  так  тільки  так  здається)
але  без  тебе  ні-
як…  хоч  живу  якось…  і
пишу  –  отже  дихаю




14) «…і  раптом»

…і  раптом  стало  затісно
поміж  стінами  вулиць.
Виведу  в  поле  пісню,
туди,  де  таку  не  чули.
Поле  врочисто  біле.
На  полі  цім  слово  родить
спрагле  як  твоє  тіло
дотиків  –  нагороди
за  вроду,
за  те,  що  ти  є  на  світі,
бо  як  я  в  ньому  без  тебе  –
без  неба  немов,  без  квітів,
і  так,  наче  сам  без  себе.






15) очі-сніжинки

очі  твої  –  сніжинки
та  не  розтануть  ніколи
може  зронять  сльозинку
аж  мені  в  серці  заколе
очі  твої  –  сніжинки
ніжні
що  серце  гріють
я  б  для  такої  жінки
здійснив  заповітну  мрію





16) *    *    *
голуб-дух
з  ікони  злетів
сів  мені  на  плече

дякую  Боже  що  ця  любов
у  серці  моїм  пече



17)  [b]Невидима  Діва[/b]

опівнічні  півні  запіяли  тричі
я  тебе  не  зраджу  Діво-Беатріче
напливає  ранок  на  землі  обличчя
можна  я  у  тебе  серденько  позичу?
серденько  позичу  і  впущу  у  вірші
бачиш  вони  кличуть  і  чекають  рішень
я  його  не  скривджу  бо  воно  як  птиця
подивись  навколо  –  світ  уже  святиться
бо  гряде  як  свято  наша  зустріч-днина
віру  я  не  втратив  що  ти  є  Єдина
то  не  сон  приснився  а  майбутнє  наше
вітер  помолився  нашим  отченашем
озовись  у  тиші  Невидима  Діво
не  жалкую  серця  –  мучу  його  співом







18) Подихи

Сніг  розтав  від  подихів  кохання.
І,  здавалось,  зорі  з  вишини
геть  усі  попадали  до  рання,
щоб  здійснити  видива  весни.

Вчора  сніг,  а  нині  вже  струмочки.
Ми  у  долі  –  наче  дві  руки.
Нам  дарує  сонце  по  шматочку
хліб  тепла
на  миті  і  роки.
Ще  й  частує  березень  безмежжям.
А  берези  спокій  бережуть.
То,  мабуть,  за  нами  з  неба  стежать.
Ніжність  чую…
Що  ще  –  не  скажу.








19)  [b]Ти  причуваєшся[/b]

На  диску  ночі  –  стогін  стегон.
Всім  тілом  слухаю-горю.
Ти  причуваєшся.  Від  сего
очима  цілюся  в  зорю.
На  тебе  в  мене  вічна  спрага.
Єдина,  прагну  до  єднань.
Якби  мені  таланти  мага,
сказав  би  враз:  моєю  стань
на  цьому  місяці  безлюднім,
явися  тут  із  далини…
І  пристрасть  спалить  сірі  будні.
І  ми  забудемо  про  сни.





20) *    *    *
зола  золотої  ночі…
зело  зір…
очі  опівночі…
зачерпни  мене  із  віршів
нездійсненна  мріє
всупереч  всьому  здійснись
бо  яка  воля  без  долі
бо  кому  це  серце
як  не  тобі
?





21)  [b]вірші  висерцевлені[/b]

«весело  велесу  на  селі
сиплять  сіль  слів  василі»
а  тіло  твоє  сонцем  налите
у  віях  твоїх  заплутався  вітер
не  смію  дихнути
коли  ти  читаєш  сі  вірші
що  саме  для  тебе  висерцевлені



22)  [b]Божий  перст  –  перо[/b]

…магнітне  поле  землі
…небес  тяжіння
…підстрелені  журавлі
…обрубане  зір  коріння
…окрилена  кров
…знаки  оклику
…Божий  перст  –  перо
…любов  без  похибки






23)  [b]Зорелюб[/b]

зорі  –  пні  небесних  дерев
зрубаних  неборубами
невідь  чому  кладу  тире  –
і  паперову  покрівлю
словами  не  грубими
бо  так  вже  пишуться  вірші:
фундамент  –  вгорі
внизу  –  «квітка»
не  переварюю  слова  сирі
пишу  серця  чорнилом
ангели  –  свідки
та  не  збираюся  кожному  догоджати
кому  не  подобається  нехай  не  читає
(ще  невичерпні  запаси  для  вух  вати)
а  істинних  читачів
можу  почастувати  чаєм
не  обов’язково  саме  мої  вірші  читати
можу  прожити  без  смальцю  і  слави
але  шкода  мені  зір
навіщо  зорі  рубати?!!
все!  годі  теревенити  язиче  лукавий!
кінець
квітка!







24)  [b]решето  віршів[/b]

просіюю  світ  крізь
решето  віршів
серце  моє  не  на  місці
бо  вічно  десь  тиняється
тебе  шукаючи
читачів  читаючи
та  за  словом  в  кишеню  не  лізу
але  й  не  кидаю  слова  як  бісер
поміж…  поважних  громадян
які  мозок  мов  тісто  місять






25) [b]три  сльози[/b]
1
стіни  відкритого  простору
відкритого  в  нікуди
любовю  пишу  без  апостофу
сумно  без  чуттєдив


2
змілів  дніпро  жур-
нал
а  Шевченків  Дніпро
досі  реве  та  стогне
по  вінця  крові


3
дози  Сльози
зирк
аж  то  вже  й  третя
капнула
аж  захвилювалося  море
на  картині  Рембрандта






26) *    *    *
Ніч.  Вікна  –  з  вікна.
А  ні  чирк-чирк.
Почерк  тиші.
Цікаво,  а  ти  спиш?
Бо  я  все  пишу,
все  невгамуюсь  ніяк.
Але  без  тебе  –  самотньо…
Ніч.  Вікна  –  з  вікна.
А  ні  чирк-чирк.





27)  [b]заметіль  слів
             (не  казка)[/b]

на  ліво  підеш  –
слова  знайдеш
на  право  підеш  –  теж
і  прямо  –  таке  ж
всюди  слова
але  не  все  –  поезія






28)  [b]На  стадії  останніх  стацій[/b]

Із  серця  воля  кровоточить,
а  доля  сльози  гіркі  ллє.
І  правда  бреше  нам  у  очі
про  часу  витканий  рельєф.

Бо  все  змонтовано  на  світі.
І  зло  –  то,  нібито,  добро.
Проігноровані  століття
не  прокрадуться  повз  перо.

Ткачі  майбутнього,  до  праці!
Завзяття  духу  тіло  рве.
На  стадії  останніх  стацій
душа  береться  за  живе.


29)  [b]Не  відірватись  від  землі
               (віршовоплочення)[/b]

Не  відірватись  від  землі.
Хто  вище  трав  –  той  може  згинуть.
А  як  вам  в  небі,  журавлі?
Чи  й  там  стріляють  у  людину?

Через  судини  і  віки
йде  караван  степами  крові
крізь  серце  воїна,  яке
віршовоплочене  у  слові.

У  каравані  у  крові,
у  серці  й  слові  –  духу  сила.
Ми  поки  боремось  –  живі.
Нас  небеса  благословили.

Не  відірватись  від  землі.
Хто  вище  трав  –  той  може  згинуть.
А  як  вам  в  небі,  журавлі?
Чи  й  там  стріляють  в  Україну?




30) місія  віршів

нащадки,  наші  вірші  –
ваші  вуха  і  очі
в  цей  час  що  для  вас  є  минулим
а  для  нас  теперішнім
…
се  віковічне  переймання  досвіду
з  часів  першої  поезії
написаної  на  стінах  печер
се
віршів  місія






31)  [b]вірші-роси[/b]

вірші-роси
на  пелюстках-сторінках
квітів-книг
пийте  се  прозоре  пречисте  вино
тамуйте  спрагу  сердець
бо  роса  істинна  –  миро
цілющих  трав
які  зцілюють  від  духу  травм
бо
вірші  –  роси




32) *    *    *
Україна  втрачає  кров!
Де  ви,  донори  світу?
Наламала  Росія  дров!
На  могилі  молодих  квіти.

Україна  рятує  світ,
коли  той  собі  спить  спокійно.
Такою  ціною  здійснюється  «Заповіт».
Долю  нації  пишуть  війни
…кров’ю
…
Світе,  спи  спокійно!





33) *    *    *
Де  мені  подітись  в  світі?
Б’є  об  груди  слово  «град».
Майже  грудень.  Не  зігрітись.
А  ж  пара  йде  від  пера!

Де  мені  подітись  в  світі?
Україна  –  весь  мій  світ.
Пише  пам’ять  заповіти
днів  цих  чорних,  мов  століть.

Де  мені  подітись  в  світі?
Де  зігрітись  без  тепла?
Я  загинув.  Голос  –  вітер.
Україна  ожила!

Де  мені  подітись  в  світі?
В  небесах  –  чужі  краї.
Рідна  земленько,  у  цвіті
воскресатиму  твоїм.





34)  [b]музика  землі[/b]

музику  землі  озвучує
праця  і  тиша
музика  землі  –
наша  сила
і  крила
музику  землі  чую  зором
слухом  бачу
музика  землі
смієтьсяплаче



35) *    *    *
відкрию  тобі  таємницю
читачу
але  не  в  голос
прочитай  її  поміж  рядків
звідти  почуєш
що  тобі  серце  каже

якщо  чесно  то  я  й  сам  не  знаю
це  ж  твоє  серце




36) *    *    *
потойбіччя  рядків
міждзеркалля  тиші
хтось  нас  з  тобою  пише
тебе  –  читача
і  мене  –  поета
а  хтось  читає
саме  ці  слова
що  пов’язують  нас
у  вузол  духу  єдності




37)  [b]Це  вже  зима[/b]

Це  вже  зима.  Дарма,  що  листопад.
Це  вже  зима.  І  серце  знову  мерзне.
Не  той  вже  сад,  не  той  вже  зовсім  сад.
Але  душа  таки  уста  отверзне.

Я  виллю  слово  тепле  на  папір.
Погрійте  очі  і  розкрильте  руки.
Щоби  прозріли  порухи  сліпі,
де  всюди  сніг  –  від  втрати  до  розлуки.




38) *    *    *
За  градом  не  видно  неба.
А  може  його  нема?
Б’ється  серцеземля  об  ребра.
Не  зігрітись.  Війна  –  зима.

За  градом  не  чути  неба
і  власних  думок  в  голові.
Ми  помремо  як  буде  треба,
а  ви  –  будьте  живі!






39) [b]Апокаліпсіада[/b]
1
Зніміть  Христа  з  хреста
і  у  серця  прийміть
бо  тісно  буде  Йому  там
на  образах
де  птаха  не  колише  віть
і  фіть…  і  фіть…
я  знаю  –  світ  не  тінь  на  образах
йому  пасують  більше  ризи  чи  пагони
зніміть  Христа  з  червоної  грози
візьміть  із  ран  Його
живі  калини  грона



2
Христос  з  хрестом  на  плечі,
а  на  тому  хресті  –  весь  світ  розлігся:
неси  Месіє  неси
мене  знову  спаси
а  коли  донесеш  на  схід
я  знову  тебе  розіпну
бо  я  –  Рассія  сама  собі  месія
мені  раз  плюнуть
себе  прибити  до  хреста  як  розбійника
бо  нині  ж  буду  з  тобою  в  раю
щоб  окупувати  його


3
Прийшов  Спаситель  до  Рассії
а  там  Йому:  валі  атсюда
у  нас  вєдь  свой  мєсія  імєєтса
царюшка  наш  Ве  Ве  КаГеБешушка
ФееСБутін
і  нє  прапавєдуй  здєсь
нам  сваю  бендеравскую  єресь
АТО    РАЗАПНЬОМ!





40) [b]Гаснуть  зорі[/b]

Гаснуть  зорі  на  небі  віконному.
Гаснуть  зорі,  підкинути  б  дров.
Ранку  кава  у  кухлі  бездонному,
мов  схолола  у  серці  любов.

А  кому  ту  любов  одігріти?
Нема  кому,  то  й  мерзне  вона.
Бо  остання  донька  Афродіти
зникла  безвісти  в  світі  одна.





41)  [i]Тепла  хата
     (майже  утопія)[/i]

Як    добре  те,  що  тепла  хата.
І  цукор  з  вікон  розтає.
Я  сніг  приніс,  м’який  як  вата.
А  в  хаті  сонечко  моє.
І  не  одне.  Кохана  –  сонце
і  дітки  –  сонечка  малі.
Немов  проміннячка  –  долонці.
І  як  тут  сам  не  ангелій…
Дзвінка  розмова  любо  ллється,
мов  пелюсткове  молоко.
І  серце  тулиться  до  серця…
А  що  тобі  –  пиши  руко.



42)  [b]Нещасне  місто  Щастя[/b]

У  місті  Щастя  лихо  й  горе,
у  місті  Щастя  йде  війна.
Землі  червоно-чорне  море.
Сепаратюга  –  сатана.

Тож  місту  Щастя  не  до  щастя,
бо  п’є  вино  із  крові  й  сліз.
Спасемо  край  свій  від  нещастя!
І  буде  мир  на  цій  землі!




43) [b]Чорне  море[/b]

Чорне  море  чорніє  від  горя,
а  колись  проглядалась  синь.
Чорне  море  закохане  в  гори
і  в  широкі  мов  море  степи.

Чорні  дні  й  на  душі  моїй  чорно.
І  не  радує  слів  чорнослив.
Чорномор’я  краса  неповторна.
Кримських  мрій  білопінний  приплив.






44) [b]Грудка  землі[/b]

Взяв  я  грудку  землі  зімлілої
вогнем  обпеченої
кирзовим  чоботом  топтаної
потом  і  кров’ю  й  слізьми
пропахлої
І  сказав  так:
Я  господар  цієї  землі
тож  не  ступить  на  неї  більше  ніколи
ворожа  підошва!
Посаджу  я  на  ній  вишневий  сад
і  обов’язково  –  вербу  і  калину
щоб  стали  мені  у  головах
якщо  за  землю  свою  загину
бо  краще  впаду  із  простреленим  серцем
аніж  віддам  комусь  все  це
А  ще  побудую  на  цій  родючій  землі
хату  білу  мов  ангел
хай  вона  росте  до  небес
щоб  тут  на  моїй  землі  –
зараз  –  Христос  воскрес!
А  потім  знову  візьмусь  за  працю
(бо  лінощі  –  стрес!)
щоб  не  відрубали  моїй  землі  голову
і  не  поклали  на  тацю
(за  те  що  вона  –  предтеча  раю)
Воістину  воскрес!
Омине  мою  землю
атомний  клятий  прогрес
і  ЧА  ЕС
Тут  не  буде  жодної  зброї
крім  СЛОВА
Шевченко  розмовлятиме  із  Дніпром  і  степом
Мельничук  –  із  Карпатами  і  росою
Стус  писатиме  листи  мільйонам  синів
і  знову  буде  Тичина  молодим  (лише  молодим!)
Франко  і  Стефаник  посміхнуться  нарешті
і  Леся  буде  здоровою
а  ще  –  Нестор  Чир
Воскреснуть  всі  розстріляні
заморені  голодом
убиті  тюрмами  і  війнами
тут  смерті  не  буде  і  чорної  крови
а  тільки  –  сльози  щастя  землі  –
роси
БАГАТО  РОСИ
на  квітах-очах
на  вікнах  і  образах
а  навіть  на  мальві  сонця
…
А  щоб  ніхто  землю  мою  не  вкрав  і  не  відібрав
я  сховаю  її  у  свою  душу  (в  зіницю  ока  пера)
там  їй  буде  тепло  і  затишно
без  війни…  бо
вже  бачу  як
КВІТНЕ  МИР
завтра





45) [b]Страж-дання[/b]

Бідна  моя  весна  –  вічно  доношує  шубу  зими
Нещасний  мій  квітень  –  люди  множать  пластМасові  квіти
А  куди  мені  подітись  поету?
Я  залишився  один  на  всю  однокімнатну  планету!




46) *    *    *
Я  з  тобою  стояв  як  з  вишнею.
Ти  –  цвіла.  Я  –  уста  твої  пригубив.
Чи  бувають  кохані  колишніми
і  безкрилими  голуби?
Може  ти  просто  мені  наснилась?
Може  тебе  взагалі  нема?
Тільки  звідки  у  серця  виросли  крила?
…Замкнуте  небо  кохання...  Зима.



47) *    *    *
Росіє,  стань  на  коліна
перед  моїм  народом!
Проси  прощення  в  України!
В  усіх  кого  ти  вбивала  і  нищила!
Покайтесь,  каїни!
Брат  не  вбиває  брата!  –
хто  вбив,  той  звір,  а  не  брат!
……………………….
Росіє,  стань  на  коліна!





48) *    *    *
Богородиця  наче  вдова
мов  сирота  Богородиця
Зайві  тут  убогі  слова
бо  Любов  богородиться





49) *    *    *
Боляче  бачити  й  чути
вдихати  і  видихати
кровоточиву  Україну
але  біль  –  любов



50) *    *    *
плоть  моя  –  із  рідної  землі
кров  –  калини  сік
скачуть  чи  не  скачуть  москалі  –
України  не  віддам  повік!



51) *    *    *
розп’яті  ластівки
гніздяться  на  бетеерах
сонце  заміноване
бо  небо  –  мінне  поле
люди  створені  із  цієї  землі
воюють  за  мир  у  світі




52) *    *    *
війна  створена  із  ребра
бетеерозавра
наші  серця  –  плоди  заборонені
кожне  із  них  –  граната
душі  без  бронежилетів  –  безсмертні
як  Україна
як  смерть  сама

кров  –  предтеча  миру




53) *    *    *
журАвель  Україну
несе  під  крилом
по  мінному  небу
і  сниться  снам
журавлине  вино
журавлиний  клекіт
та  не  сниться  синам
журавлина  жура
журавлині  жорна
і  чорне  море
і  чорна  пора
земля  пречорна






54) Із  листа  з  війни

«…я  на  Донбасі,  донечко…
Привезу  тобі  грудку  землі  солодкої,
найдорожчої,
відвойованої  у  ворога.
За  неї  заплатили  життям
тисячі  моїх  братів,
а  до  них  –  мільйони  предків.
Пробач,  донечко,  якщо  читаєш  таке  перед  сном.
В  дитинстві  я  співав  тобі  колискову…
Тепер  пишу  цей  страшний  лист,
який  волів  би  спалити  і  не  чути  ніколи
слово  «війна»
насолоджуючись  миром…»







55) *    *    *
На  стінах  окопу
маленька  іконка
від  крихітки  донечки
щоб  татка  оберігала
Боженька

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2014

ГРУДКА ЗЕМЛІ

Взяв  я  грудку  землі  зімлілої
вогнем  обпеченої
кирзовим  чоботом  топтаної
потом  і  кров’ю  й  слізьми
пропахлої
І  сказав  так:
Я  господар  цієї  землі
тож  не  ступить  на  неї  більше  ніколи
ворожа  підошва!
Посаджу  я  на  ній  вишневий  сад
і  обов’язково  –  вербу  і  калину
щоб  стали  мені  у  головах
якщо  за  землю  свою  загину
бо  краще  впаду  із  простреленим  серцем
аніж  віддам  комусь  все  це
А  ще  побудую  на  цій  родючій  землі
хату  білу  мов  ангел
хай  вона  росте  до  небес
щоб  тут  на  моїй  землі  –
зараз  –  Христос  воскрес!
А  потім  знову  візьмусь  за  працю
(бо  лінощі  –  стрес!)
щоб  не  відрубали  моїй  землі  голову
і  не  поклали  на  тацю
(за  те  що  вона  –  предтеча  раю)
Воістину  воскрес!
Омине  мою  землю
атомний  клятий  прогрес
і  ЧА  ЕС
Тут  не  буде  жодної  зброї
крім  СЛОВА
Шевченко  розмовлятиме  із  Дніпром  і  степом
Мельничук  –  із  Карпатами  і  росою
Стус  писатиме  листи  мільйонам  синів
і  знову  буде  Тичина  молодим  (лише  молодим!)
Франко  і  Стефаник  посміхнуться  нарешті
і  Леся  буде  здоровою
Воскреснуть  всі  розстріляні
заморені  голодом
убиті  тюрмами  і  війнами
тут  смерті  не  буде  і  чорної  крови
а  тільки  –  сльози  щастя  землі  –
рОси
БАГАТО  РОСИ
на  квітах-очах
на  вікнах  і  образах
а  навіть  на  мальві  сонця
…
А  щоб  ніхто  землю  мою  не  вкрав  і  не  відібрав
я  сховаю  її  у  свою  душу  (в  зіницю  ока  пера)
там  їй  буде  тепло  і  затишно
без  війни…  бо
вже  бачу  як
КВІТНЕ  МИР
завтра

©  Олександр  Букатюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2014

Антиреклама! (

Так  і  кокакольнутись  можна!
«Свято  наближається!
Свято  наближається!...»
Яке  в  біса  свяАТО
коли  гинуть  герої???!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2014

Ця осінь

Ця  осінь  смертельно  бліда,
ця  осінь  стократно  сіра,
побила  її  біда,
але  все  ж  тримає  віра
на  світі  лихім,  де  кров
і  ллються  нестримно  сльози.
Ця  осінь  –  печаль  дібров
і  правда  життя  як  прози.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2014

Мадонна Майдану (титулка) + передмова

„ВІРШІ  –  РАНИ  ХРИСТОВІ“…
Декілька  слів  про  Сашка  Букатюка
 і  його  дебютну  збірку  «Мадонна  Майдану»

Сашко  Букатюк  з  Надвірнянщини.  Вчився  в  Прикарпатському  університеті,  де  здобув  фах  українського  філолога.  Сиріч,  непотрібна  людина.  Бо  кому  потрібний  український  філолог  в  неукраїнському  світі?  Ще  одна  особливість  його  навчання  –  він  „заочник“.  Це  не  радянська  доба  з  усталеною  формою  навчання  і  вимогами  до  неї.  Це  українське  освітянське  море  хаосу.  Зі  всіма  негативними  наслідками  такого.  Сашко  був  одним  із  двох  (за  мою  практику  викладання)  студентів-заочників,  які  прийшли  до  філології  невипадково  (другим  став  Василь  Карпʼюк).  Напевне  вже  цими  хлопцями  маю  власне  виправдання  свого  непростого  викладацького  хліба  (є  ще  Богдан  Стрільчик  –  дитя-вундеркінд,  але  в  нього  інший  шлях  у  філологію).
Сашко  писав  вірші.  Власне,  це  ще  не  були  вірші,  але  було  бажання  писати.  Потім  була  надвірнянська  літературна  студія  «Бистрінь»  і  поет  Нестор  Чир.  Так  думаю,  що  саме  Нестор  Іванович  показав  йому  взірець  поетичної  ходи.  Сашко  –  вдячний  учень.  Недаремно  у  цій  збірці  є  вірш  з  присвятою  Несторові  Чиру.
Відтак  були  ще  якісь  літературні  і  навкололітературні  зібрання.  Знаковим  для  Сашка  став  злам  2013/2014-го    років.  І  не  тільки  тому,  що  у  Києві  прорвався  Майдан  –  Революція  Гідности  –  і  Сашко  брав  у  цій  Революції  безпосередню  участь  (за  кого  я  внутрішньо  чомусь  переживав,  це  за  нього).  Також  тому,  що  в  цей  період  Сашко  зазнав  втрати  рідних  людей  –  одне  за  одним  померли  його  бабуся  і  батько.  Напевне,  без  Майдану  і  без  цих  втрат  рідних  Сашко  був  інакшим  поетом.  Але  те,  що  він  поет,  –  у  мене  вже  немає  жодного  сумніву.
Скажу  більше,  думаю  Сашка  цим  не  зіпсую,  –  після  Павла  Вольвача  з  його  збіркою  «Маргінес»  (1996),  «Мадонна  Майдану»  –  найяскравіший  український  поетичний  проект,  автором  якого  виступає  дебютант.
Складовою  написання  цієї  книги  є  три  джерела:  Біблія  –  Тарас  Шевченко  –  Тарас  Мельничук.  І,  звичайно,  Майдан.  Це  настільки  широкий  простір  поетичний,  настільки  вільний  простір  поетичний,  настільки  щирий  простір  поетичний,  настільки  національний  простір  поетичний    –  що  залишається  дякувати,  що  цей  поет  не  зійшов  зі  шляху,  а  вперто,  системно,  сумлінно  трудився  на  сій  невдячній  філологічній  ниві.
Ця  збірка  мала  би  стати  знаковою  для  нового  покоління  українців.  Ця  збірка  мала  би  стати  книгою-закликом,  книгою-сумлінням,  книгою-вірою.  Але,  якщо  навіть  цього  в  силу  різних  причин  не  станеться,  досить  бути  того,  що  вона  написана  і  цей  поет  є  моїм  братом  по  крови.  Так  колись  вітав  Микола  Вінграновський  Павла  Вольвача.  Так  собі  дозволю  привітати  цього  поета  я.  Нехай  Бог  вибачить  мою  гординю,  бо  відає,  що  йдеться  мені  не  про  себе,  а  про  Українське  Слово,  яке  здобулося  ще  одного  Воїна.

P.S.  Цитувань  не  буде.  Залишається  повірити  і  читати.  Залишається  відкрити  серце  і  прийняти,  як  це  прийняв  я.

Євген  Баран
літературний  критик,  літературознавець,  Голова  Івано-Франківської  обласної  організації  НСПУ  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014

Роздираю себе на вірші

Роздираю  себе  на  вірші
вМИРаю  народжуючись
НАРОДжуючись  воскресаю
бо  Слово-Бог
знову  і  знову
створює  Тебе
з  ребра-рядка
блуднице  непорочна
мамо  Поезіє

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538459
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2014

23 листопада (1932-33 — 2014)

у  кожнім  колі  кільканадцять  кіл
і  кожне  коло  кволо  в  груди  коле
і  колотнеча  й  колос  нізвідкіль
знов  воля  долі  обізвалась  болем
голодні  німби  в  голосі:  "коли?"
свіча  колюча  і  кричуща  пам'ять
і  тіло  Сина  нагло  відняли
як  хліб  насущний...  більше  не  віддам  я!
вином  чи  кров'ю  в  колоброді  літ
земля  впивалась  що  і  нині  спрагла?
відлуння:  ГО-О-О-ЛОД!!!...  і  війна  століть
у  пеклі  ДАТ  моя  душа  засмагла

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2014

із циклу "Народження воїна": 2. ("Брате мій із Донецька…")

*    *    *
Брате  мій  із  Донецька
мені  не  страшно  з  тобою
іти  у  бій
бо  ми  пліч-о-пліч
(серце  з  серцем)
наче  Карпати  з  Донбасом
воюємо  разом  за  Україну
за  єдність  наших  малих  батьківщин…

Ми  за  мир
і  саме  тому  взяли  в  руки
зброю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2014

Окупація тиші

Окупація  тиші.  Що  се?  пекла  повтор?
Пером  серця  я  пишу:
Йде  війна,  не  АТО!
Не  АТО.  А  на  НАТО
не  надійся,  народ.
Перемир’я  із  Катом?!
Президент  ідіот!
Не  прокинулись  й  досі?
Ох,  який  страшний  сон!
Замінована  осінь.
Божевілля  вогонь!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2014

Букет віршів

Приходжу  до  Тебе
з  букетом  віршів
а  вони  –  квіти
які  ніколи  не  зів’януть
бо  вічно  цвістимуть
на  галявині  Твого  серця
наче  в  Саду  Едемськім

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2014

* * * ("Спочатку були мрії…")

Спочатку  були  мрії
довгі  безсонні  ночі
і  безкінечні  будні…
а  потім  була  зустріч
довгождана  як  доля  зустріч
перед  великоднями  Кохання
під  покровом  Ніжності

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2014

Послухай

Послухай  заплющивши  очі
як  б’ється  серце  вечора
бо  тільки  так  ти  можеш  його  почути
бо  тільки  так  ти  можеш  відчути
його  самотність
хоч  на  вулицях  людно…

вечір  –  це  я
чуєш  як  не  вистачає
тебе  в  моїм  серці?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014

Ти земна

Ти  земна.  Неземних  я  давно  відлюбив.
Та  чи  були  вони    неземними?
Ти  земна,  але  люблять  тебе  голуби
і  моїх  почуттів  пілігрими.

Бо  з  тобою  земною  я  –  на  небесах,
й  не  потрібні  мені  штучні  крила.
Я  у  серці  своєму  тебе  написав,
мов  поему  живу  без  чорнила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014

Хіба се вірші?

Хіба  се  вірші?  Згустки  болю,
душа,  що  рвана  на  шматки.
Се  не  поезія,  а  –  доля,
розп`яті  відчаєм  рядки,
небес  вода,  що  серце  точить,
самопожертва,  віра,  чин,
причастя  слова,  духу  почерк…
Се  кров  пролита  —  в  світ  кричить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2014

Народження воїна

Сьогодні  я  НАРОДився  на  Донбасі
та  не  в  сорочці  а  в  бронежилеті
Це  моє  друге  народження
перше  було...  та  яка  різниця?
головне  що  в  Україні...
Нині  мене  Мати-земля
пригорнула  до  своїх  грудей
як  немовля
і  врятувала  від  смерті
прикривши  собою
бо  безсмертна  Вона...
Я  вчитимусь  ходити  (знову)
коли  оклигаю  після  поранення
(Хочеться  вірити  що  в  моїх  ногах  осколки  зорі)
(Плекаю  надію  що  колись  триматиму  в  руках  книгу
а  не  автоМат)  (в  серці  моєму  РАНОЮ  болить  Батьківщина)
Почуйте  ж  і  ви  ПЕРШІ  і  можливо  останні  МОЇ  СЛОВА:
СЛАВА  УКРАЇНІ!!!









*Друзі,  це  монолог  ліричного  героя,  а  не  автора!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2014

Тепломір*

Немов  у  градуснику  в  горлі,
як  ртуть  нагрілися  слова,
із  серця  вирвались  акорди,
що  Україна  ще  жива,
що  Україна  буде  жити,
бо  Боже  Слово  не  мовчить
і  сходить  віршів  вічним  житом
святої  мови  віща  мить.






*тепломір  –  градусник.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2014

Українська мова

Живої  мови  спрага  і  жага  –
то  сила  духу  і  в  бою  звитяга.
Вона  мені  як  доля  дорога,
душі  моєї  віра  і  наснага.

І  серця  голос  нею  гомонить.
Вона  –  спасіння  від  мовчання  й  тліну.
У  вічність  віршів  обертає  мить
і  береже  мов  небо  Україну.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2014

Чаша страждань

Чаша  сія  бездонна?
П’є  вже  віки  народ.
Воля  із  землі  лона  –
мов  генетичний  код.

Вічно  отруту  пити?
Тягне  біда  до  дна…
Віє  козацький  вітер  –
долю  пророчить  нам.

Доля  із  горя  й  болю,
але  минувсь  той  час,
взяли  у  руки  долю,
вже  не  втече  від  нас.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2014

Осінь 2014-го

Тихо  вечір  осінній  надходить,
наче  тінь  чорноземних  полів.
ЗатаМОВАний  вічності  подих  –
мить  натхнення  –  данина  землі.
Її  рани  слова  не  загоять,
але  Слово  –  початок  діянь
і  спонука  у  хаосі  бою,
щоб  жила  Україна  моя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2014

Бистрінь кохання

До  струн  Твоїх  слідів  торкаюсь
на  цих  невидимих  стежках,
з  гніздечка  серце  відпускаю.
Біжиш  від  мене  як  ріка.

Злечу  дощем  у  Твої  води,
зіллюсь  з  тобою  у  Одне,
впадемо  в  Океан  народу.
Бистрінь  кохання  не  мине.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2014

Віршебіблія

Вірші  мої  –  води  чорного  моря
яке  протікає  крізь  схід  і  захід
з’єднуючи  їх  в  Одне  Ціле
Це  майженезриме  море
з  літер  абетки  Рідної  Мови
Вірші  мої  –  гарячі  й  холодні
потоки  Поезії
вірші  мої  –  відлуння  Божого  Слова

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2014

Олі Бреславській

Помаранчева  дівчинка
Твого  серця
бігає  чи  то  літає
по  небесних  вулицях  Поезії
нею  опікується  Слово  що  є  Богом
слово  що  є  Любов'ю
тому  від  посмішки  Помаранчевої  дівчинки
осінь  стає  помаранчевою
від  нині  року  Божого  2014-го
і  надалі  –  допоки  світу  і  СЛОВА