| Сторінки (4/313): | « | 1 2 3 4 | » |
__________________"Я не здамся без бою"
___________________________з пісні гурту "0кеан Ельзи"
я не здамся без бою
зненацька причарований Тобою
хоч Ти
натравиш військо поцілунків
й обіймів артилерію важку
атакувавши серце обеззброєне
коли воно найменше жде того
о, окупантко моїх снів гарячих!
не шли на мене орди своїх поглядів
бо від твоєї вбивчої ласкавості
душа стає невідворотно білою
а білий колір – символ упокорення
даремно серце б'ється у конвульсіях
не відійшовши від чуттів контузії
ну що ж – Тебе вітаю, переможнице!
Тобою я навічно завойований
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2013
білу молитву
янголятко підносить до Бога
слуха Всевишній
серденько взявши на руки
згодом воно на руках
засинає щасливе
бачивши в снах
що немає на світі неправди
але й прокинувшись
в прірву зневіри не впаде
бо пам'ятатиме
руки Творця колискові
й вірити буде
що Боженька дивиться з неба
любляче кожне з сердець
які моляться біло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397424
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.02.2013
Лише нарікання. Ні гарту, ні герцю, ні злуки.
Мабуть, ми ще досі в оковах червоних богів.
Лише нарікання, й жалі, що на грані розпуки.
Втіка за кордони кохана калина з лугів.
Й верба тут залишила діток на ласку недолі.
Вона емігрантка, так важко працює за хліб...
Нащадки козацтва, чому ж ми безсилі і кволі?!
Чому, мов антеї, не вимолим сили в землі?!
...Лише нарікання. А вітер в степах без стремена.
Потоки карпатські у жили горян не течуть...
Чому ж ти синами так нині зневажена, Нене?..
Століття змарновані... в літопис поразок ідуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397413
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2013
______"...Так тяжко мною пише біль"
______________________Василь Стус
коли серце озвучує тишу
відкриваються двері в незвідане
й рука неба тобою пише
може ямбами може верлібрами
отоді віднаходиш гармонію
і здається життя тобі вічністю
і не схожий вже час на агонію
наповняється простір ніжністю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2013
твоє тіло
біологічна зброя
міська мавко
заведеш мене
в місто дрімуче
і на плоті моїй застосуєш
пронизливі поцілунки
та вбивчі обійми
і не зможу я більше жити
без твого шоколадного голосу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397178
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.02.2013
1
якщо кохання – хімія
то я
від надлишку
повинен був би згинуть
та навпаки
я устократ живіший
від почуттів які взаємодіють
реакцію творивши
надпалку
2
любов – психічний розлад?
що ж – можливо
якщо цей світ здоровий
абсолютно
та я бажаю щиро всім хворіти(!)
цим недугом якого серце прагне
при тому не питаючись у мозку
о будьмо всі дітьми не світу цього!
P.S:
хто скаже ще
що почуття хвороба?
ні. я погоджусь – ви мої здорові(!)
але так любо буть невиліковним
хоча – ПИТАННЯ – хто між нами хворий.
*заперечення наукових істин, що кохання - це хімія, а любов - психічний розлад.
(кверовірш)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2013
дитинство нашого кохання
ще грається у піжмурки цілунків
тримаючись за руки із промінням
всіх сонць в безмежнім всесвіті всього
щоби рости або померти раптом
у переддень безжальної розлуки
навіки розчинившись в наших душах
що породили лагідність торкань
якщо рости
то слів не треба зайвих
бо щастя мовчазливо невимовне
у розквіті своїх бентежних митей
що вічність заколисують п'янку
під музику голублячих обіймів
під погляди на світ немов уперше
коли нам небо матір'ю здається
бо носить нашу ніжність на руках
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2013
Три тривоги – і днів, і ночей,
три тривоги – в тринозі печалі,
і в тумані буденних речей,
й в недомріяних мрій на причалі.
Перша ти – почорніла від бід,
Рідна земле, країно козацька.
Перевівся уславлений рід,
чи пропала звитяга юнацька?!
Доки будем плекати ярем*,
доки будем вклонятись батию*,
і вкраїнок давати в гарем –
не свята нас Покрова покриє,
а ганьба(!) і зневага за те,
що удома до рабства готові,
що даєм осквернити святе
шолудивому, підлому псові!..
Три тривоги на триста безсонь...
Друга ти – рідне слово з колиски,
що в молитві зімлілих долонь,
і збезчещене в підлому писку.
Ми без тебе загинем в собі,
ми не будемо більш українці.
Україна без тебе в журбі
на обірваній часом сторінці.
Ти, небого, тривога з тривог,
бо без тебе немає народу.
І кладе на вуста тебе Бог,
щоб співці прорікали свободу!
Три тривоги – як Трійця розпук...
Третя ти – наша Пам'ять забута.
Стільки сліз і заломлених рук,
що не всі пам`ятали про КРУТИ,
СМЕРТЬ ГОЛОДНУ, ГЕРОЇВ УСІХ,
ДНІ ЧОРНІШІ ВІД ЧОРНОЇ НОЧІ,
і ПЕКЕЛЬНІ ГОЛГОТИ ДОРІГ...?!
Як ми Совісті глянемо в очі?..
Що ж ми дітям у спадок дамо?
Власну ницість, байдужість, лакейство?!...
Білозубо всміхайся, Пітьмо, –
розрослося твоє фарисейство!
Ми звертаємо в Лети* русло,
чи у Стікс* занесуть нас вітрила?!.
ТРИ ТРИВОГИ, що стало б на трьох –
ТРИЗУБ МІЙ, проти ворога сила.
Й поки в душу, мов дужі вітри,
ТРИ ТРИВОГИ всилятимуть пімсту,
надихатимуть гори й степи
на звитяги нові УКРАЇНСТВО.
*ярем – тобто подібних Яремі Вишневецькому – катові власного народу, що був онуком засновника Запоріжської Січі Дмитра (Байди) Вишнивецького.
*Батий – монгольський завойовник, перед яким мусили вклонятись руські князі.
*Лета – міфічна річка забуття в потойбіччі. В народі кажуть: "Як в лету кануло, тобто коли щось пропало.
*Стікс – міфічна річка, якою в потойбіччі Харон перевозив душі мертвих в царство Аїда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396608
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2013
"Будьте не від світу цього..."
(із Святого Письма)
немов вулкан
що дрімає століття
наш дух у чеканні різдва
мов дідух
рождайся месіє
із оселедцем
бо серцем ми вбогі
бо світ наш бог
і лаву єднання
влий в Україну
влий власну кров
помри і воскресни
помри і воскресни
знов
пророки предки
пророчать
твоє різдво
а віра-пам’ять
тебе предтеча
любов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2013
причастя перше
вишеньки малої
у зелен-храмі з куполом блакиту
де голуб-Дух взійде
в подобі сонця
у голос пташки
що є серцем вишні
бо незмовканно б'ється поміж віття
молитву білу
в пелюстків долоньках
усеньке небо слухає й Всевишній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396557
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.01.2013
Справжня дійсність – це вічність,
а життя – це сон в ній.
Невиправний Романтик
із сну реальності іду у дійсність сну
душа моя не засинає в тілі
і відкриває серце таїну
що чистий розум – в щирім божевіллі
і ніч і ранок і колись й давно
усе тепер бо так не може бути
а хто сказав що кров це не вино
із присмаком солодкої отрути
що чорний день і найсвітліша ніч
повернуть душу до своєї суті
і поспадають маски із обличь
таки тому що так не може бути
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396548
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.01.2013
розповім тобі казку
кішечко
знаю ти ждеш її
наче сонця весною
мов безсоння в солодку ніч
отже
казка ця біла
не віриш - то виглянь в віконце
там так ніжно-преніжно
сніжинки вливаються в сніг
та щоб казку цю слухати
до мене ходи на коліна
приголублю тебе
як іще не голубив ніхто
і на вушко шептатиму:
мила і ніжна жадана
ти спитаєш де казка
а казка уже почалась
бо хіба так буває
щоб райдужно було в цім світі
та ми створимо свій
у якому не буде розлук
будем в нім тільки ми
будуть наші окрилені руки
що на ласку летять
мов пташки до гніздечка в саду
чим усе це закінчиться?
а не хочеться в казці фіналу
тож її не завершую
хай буде вона без кінця
а за те що ти слухала
я райсько тебе поцілую
і поглину в обійми
поринувши в ніжність без дна
...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396301
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.01.2013
інколи мені здається
що я ще не народився
смокчу дрібненькі пальчики
в лоні матері
не знаючи
чи вона мати
чи вбивця
страшно виходити назовні
коли тут так затишно
наче в серці Бога
коли ти на рівні з ангелами
маєш право літати
але ще не можеш вибирати між добром і злом
мати здається тобі богородицею
а ти (як і кожне немовля) - месія
тож просто мусиш врятувати світ любов'ю
навіть не здогадуючись про те
що він готує тобі хрест для розп'яття...
як добре не знати нічого зайвого
і лише те що потрібне
та якщо тобі дозволять народитися
то всеж матимеш вибір
важкий мов життя
а поки в очікуванні свого різдва
ти сподіваєшся тільки на краще
і не знаєш про смуток
як і про те
що твоє життя
висить на волосинці надії...
© Олександр Букатюк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396296
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2013