| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Частку сховаю душі у скарбинку,
Закрию на ключ, що не вкину в торбинку.
Забуду навмисно на площі міській,
Може хтось знайде, розділить мій біль...
Як ні, то носитиму погляд її,
Закину у море, у хвилі важкі,
Щоб з'їли назавжди ті чорні рядки,
Безсоннії ночі, проклЯті думки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2015
За екраном все не так,
Нема там горя, спокій. Знак,
Що в мирі репортаж відчути
Не кожен здатен, та забути
Легко.
За екраном все не так,
Там не вибирають шлях,
Ідуть повз дощ і грози, сніг
Долають, він до їх впадає ніг
Легко.
За екраном все не так,
Куля, як скажений птах,
Смертельне в'є гніздо в грудях,
Де серце в мужності щитах
За екраном все не так,
Телевізор - не солдат,
А комп'ютер - не комбат,
Не захистить від атак
За екраном все не так,
Квітне в полі Сходу мак,
Там де впав колись козак,
Сьогодні падає юнак
Знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561599
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2015
[u][i]Нанизую день, немов рукавички
На холодні руки вішаю звички.
Хочу тепло дарувати узимку,
Але не тануть ніякі сніжинки...
Вдень старанно імітую і творю
Запах, атмосферу, звуки кольорів.
Вночі спогадам я думку віддаю
Там, де вогонь колись горів...[/i][/u]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2014
" - Сед! - почулося серед зимового поля, віддаючи ехом далеко за його межі.
- Се-е-е-д-і-і-і!-вже довший крик пролунав поблизу, в лісі.
- Де ти, Седі?! - дівчачий голос ніяк не стихав.
По маленькому, білому, як молоко, обличчі потекли прозорі, гарячі сльози. Стікаючи,вони перетворювались на крижані.
Наповнені слізьми, блакитні очі дівчинки готові були замерзнути в будь-яку мить, але вона їх поспішно витерла і набравшись хоробрості, голосно закричала:
- Де ти?! Я знаю, ти поруч, десь тут! - якби не ще один глибокий ковток хоробрості, сльози так би й потекли рікою з небесних очей.
- Я тебе чекатиму! Тут! - оглядаючись навкруги, дівчинка підійшла до одного з дерев і присіла. - Саме тут чекатиму! Поки не повернешся до мене!
Не просидівши там і хвилини, до неї наближався Сед, занепокоєний тим, що могло б трапитись, якби він не повернувся раніше.
Білий вовк з де-не-де сірими плямамиласкався, як тільки міг до своєї господині, ніби просячи пробачення через таке жахливе запізнення.
- Седі... - прошепотіла дівчинка пілся довгого шасливого сміху.
- Де ж ти був? Де блукав? - загадково запитала вона, намагаючись роздивитись відповідь у вовчих очах. Але там нічого не було, ніби Сед усі відповіді, усі почуття заховав у своєму серці, глибоко-глибоко замкнув на ключ.
Позбавлена будь-якої вказівки на відповідь, вона підвелась і рушила по стежині до своєї домівки. Сед стурбовано поплентався за дівчинкою, надіючись не отримати більше подібних питань."
Окрім цього, ще багато спогадів турбували його свідомість. Вбивство брата, єдиного, кого він мав... До того ж, вбивцею був мисливець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403597
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.02.2013
Давним-давно один мисливець загубився у темному лісі. Була зима і хурделиця ніяк не вщухала. Стомлений від довгих пошуків, він безсило присів під старим і товстим деревом та необачно заснув.
В цей час у лісі самотньо блукав сірий вовк. Його добре та хоробре серце вкривали шрами, які відзеркалювались на його обличчі.
Для цього одинокого вовка не існувало ні хурделиці, ні крижаного вітру, ні безмісячної ночі.
Минаючи десятки і сотні дерев, які майже не відрізнялися один від одного, він помітив щось загадкове від ось тим старим дубом. Вовк наближався туди все ближче і ближче, у його голові роїлися тисячі здогадок. Нарешті підійшовши ближче збулось те, чого він так боявся. Там лежала людина... Вона заснула, помираючи чи то від зимового холоду, чи від власного тепла. Це підштовхнуло старі спогади знову сколихнути вовче серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401335
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.02.2013
Я напишу про спогад, який траплявся в моєму житті не один раз і я дуже рада, що він існував.
Коли я була малою і жила в бабусі взимку, рано-ранісінько, як тільки світало і надворі вже падав сніг, вона мене будила, кажучи: "Дівчуня, надворі йде сніг. Так гарно..." Це все, що вона встигала говорити, тому що я вже нічого більше не слухала, а біжала, ще не прокинувшись, до вікна і жмурила сонні оченята від сніжної білини. На подвір*ї і в саду все нагадувало казку, яку я могла спостерігати вічно. Однак в будні, в такі ранки, я швидко одягалась, вибігала надвір і гралася цим природним дарунком дорогою до школи. Я обожнювала іти по ще незаметених тротуарах, долаючи кучугури снігу і створюючи перші сліди.
Небо, шляхи, дерева і птахи здавались героями тільки-но ожившої казки. Прекрасна зимова тиша дарувала серцю та душі надприродне щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400842
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.02.2013
Як серце підказує вчини,
Іди до мети своєї, іди!
Та подумай спочатку чи це
Не буде твоїм кінцем.
Аоста, Італія
6 лютого 2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013
На поклик долі своєї піди.
Серцем дивись, всюди шукай
Стежину свою в полі знайди.
Ні вліво, ні вправо не повертай.
Вороття назад вже не буде...
Дорога твоя тебе ж і забуде.
Осінь 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013