| Сторінки (2/119): | « | 1 2 | » |
Коли наважишся бути –
навчишся слухати вітер,
Чути мантри галактик,
що зміями лізуть з глибин.
Так важливо знайти себе
в цьому надгрішному світі,
Стати протагоністом:
мільярди причин – ти один.
Як наважишся бути,
сховавши всі сумніви в скриню,
Тампонуючи серця
хронічно болючі дірки,
Підведися і йди прямо
в глотку життєвій лавині,
Йди, тримаючись неба,
(воно ж бо тут цілі віки).
Воно вічні віки над тобою
безжально високе,
Хоч в дитинстві здавалось,
на яблуні дідовій спить.
Підведися і йди,
на краю географії – спокій,
На краєчку життя –
найвагоміша бажана мить.
Лиш каміння доріг
пам’ятатиме зранені ноги,
Буде свідком німим
найпекучіших втрат і падінь.
Як наважишся бути –
зустрінешся поглядом з Богом
І нарешті зумієш
знайти свою втрачену тінь.
Одкровення снігів забинтує
нерівності долі,
Не долає шляху лише той,
хто нікуди не йде.
Рух одвічний планет
таємниці усі розпаролить
І весна зацвіте,
і дозріє вино молоде.
Як наважишся бути, то будь.
Хай міцнішають крила.
Сутність всього життя у польоті:
упав – підведись…
Скільки б доля тебе
не штовхала у прірву й не била,
Не здавайся вітрам.
Тільки ввись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2021
Хмари-ртуть. Весна, мов каземат.
Маскарад в ім'я здолання смерті?
Вірші, рими, образи - затерті,
Лиш вітри гуляють поміж хат...
В лабіринтах вуличних пустель
Голуби клюють самотній вечір.
Час настав жертовних самозречень,
Час дивитись як трава росте,
Слухати як дощ у шибку б'є,
Як сади справляють шлюбну пору
Й шепотіти, погляд звівши вгору,
Господи, в Святе Ім'я Твоє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
Давай мовчати, хай весна говорить,
Отак, як ще ніхто не говорив.
Хай вічне сонце осідлає гори
І зазирає в очі теплих нив.
Слова невчасні, бач, сади квітують,
Ти їхню казку словом не поруш.
Мов янголи безгрішні, пахнуть юнню,
І гублять білі сльози з білих душ.
Оцій весні в словах нема потреби,
Їй ще до нас хтось розказав усе...
Хай котять журавлині крила небом
Своє вертання щемно-голосне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2020
Те солом'яне сонце,
яке ти сховав на горищі торік,
зв'язавши йому в пучечки проміння
думками зимними,
вже сьогодні
котилося небом
і сяяло дзвінко,
а потім скубло траву
на узбіччі шляху самотнього,
зазирало в душі ярів
і про весну мені співало.
Ой, як рясно лилася пісня ота:
на квітучі дерева
й на галявини зелен-чубаті,
на пахучу ріллю
теплим медом...
Ми ішли з сонцем вдвох
через Землю всю...
аж надвечір воно сіло спочити
на пелюстці кульбаби,
а я далі пішла, бо
горище і досі відчинене.
Тож, зачиню...
до зими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2020
Чужі піски поглинуть кров чужу,
Магічні кола креслитиме доля.
Переступи, здолай оцю межу,
Щоб стати вищим...
Зоряного поля
Ніхто зі смертних ще не перейшов,
У водах ночі танули комети,
Іди, туман сховає під покров
Твої думки...
І весен силуети
Ітимуть поруч місяць, рік, віки
(Це ж задля них ти жив, вмирав і вірив!),
Чув подих смерті з відстані руки
Та все ж кохав...
Без взаєму, без міри
Молив, чекав і сонце тепле вів,
Мов наречену, на свою орбіту.
Та став чужим як неба льон зацвів...
Чужим піском на берегах Коціту.
*Коціт - у давньогр. міфології - одна з річок "підземного царства", де нібито перебували душі померлих.
Зійти на береги Коціту - вмерти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2020
Боса ніч, серце латане клаптями чорними,
Поміж слів причаїлася тиші струна.
Розкажи, як до тебе ходою мінорною
Йде вона і очима довкіл поглина.
Розкажи, як шукаєш розради у темряви,
Хміль душі, виливаючи вікнам німим,
Щедра мить, зорі сходять коштовними зернями,
Завтра день знову прийде у світ молодим.
Завтра сіль стане вже не такою солоною,
Ночі диск перекотиться за океан.
Розкажи, як печуть розміновані спомини,
Битим склом застрягаючи в давності ран.
Ніч мине босоногим дівчам розциганеним,
Сонця сік розіллється, не знаючи меж.
Ти прислухайся - Хтось за захмарними гранями
В твоїй долі дописує: "Ще проростеш..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2020
Чом сумуєш, моя пташино?
Чом пісень не співаєш ти?
Замерзають цупкі хвилини,
Відміряючи днів хрести.
Чорнослізно там, окрай гаю,
Плаче-журиться бузина -
Вона відчай твій колисає,
Чи ж її у тім є вина,
Що зима розпустила коси,
І скрипучим зробився світ.
Чуєш, ворон з-за хмар голосить,
Знаменує снігів політ.
Не сумуй, моя пташко мила,
До тепла сім відлиг, сім хуг.
Дуже скоро відчують крила,
Як життям просочився луг.
Як парує земля щедротна,
Видихаючи зимний гнів.
І, зриваючи з цвіту ноти,
Заспіваєш ще бузині.
Ну а поки, чекай малече,
Слухай ритми морозних снів.
Палить вовну холодний вечір...
Ще один день відполотнів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2019
Завершальність осіння,
думки одяглися у светри
І міряють кроками
темні глибини зими,
Завіконня холодне
сумними вітрами роздерте,
У вись, наче змії,
повзуть листопадні дими.
Немов кавова гуща,
прогірклі й тягучі вже ночі.
Душа зупинилася
на міжсезонній межі.
Так не хочеться йти...
Осінь також прощатись не хоче,
Ось тільки за мить
знову станемо дивно-чужі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2019
У передзимному чеканні,
У післяцвітності жоржин
Тремтить на гілці лист останній
В легкій зажурі, в покаянні
Небесний п*є аквамарин.
Лишились лічені хвилини:
Від материнського плеча,
Назустріч сніжним хуртовинам
В пориві вітру безневинний
Полине, несучи печаль.
Десь ляже на краєчку світу,
Сповитий у туманний дим
І спрагло маритиме літом,
Як був теплом земним зігрітий,
І як зелом грав молодим.
Обновець вистелить дороги,
Збіліє простір до весни.
Тоді й минуть усі тривоги,
Листочку стануть епілогом
Квітнево-брунькуваті сни.
*Обновець - перший сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2019
Я з дощами на "ти".
Вони знають ім`я мого его,
Їх вологі вуста
заколисують осінь мою
І, сповзаючи зміями
з неба, торкаються стегон,
Залишаючи присмак
спокуси в моєму раю...
Я з дощами на "ти".
Їхні душі таять непокору,
Нескінченність буття
зачаїлося в їхніх очах.
По безмовних алеях
ведуть в теракотову пору...
Я себе впізнаю
в цих холодних осінніх дощах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2019
А ми були такі близькі й далекі,
Такі чужі, як відстань полюсів,
Нас проводжав печальний неба клекіт,
Як трави ще купалися в росі.
Дороги нас вели за видноколо,
Подалі від земної метушні
І пізні квіти з нами йшли юрбою,
І чувся сум осінній вдалині.
А ми були. Звичайні і космічні.
Перепливали еру своїх мрій
І цілий світ нам задивлявсь у вічі,
І був для нас стихією стихій.
Минуло все: і радість, і розлука,
Відтоді стільки вишень відцвіло...
Та досі в серці лине перегуком
Близьке й далеке з юності тепло.
23.10.2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2019
Хризантемно. Темно.
Не тривож даремно
Спогадів моїх.
В росянім колоссі
Дзвони дзвонить осінь.
Чи то може сміх?
Кучеряве небо
Заграє до стебел
І сміється синь.
Кланяється в ноги
Вербам край дороги,
Мов до берегинь.
Бо у їхніх вітах
Жевріє ще літо,
Пахнуть ще меди.
Зупини хвилину
Тепло-тихоплинну,
В осінь не веди.
Жовтотлінь охоче
Душу зашепоче,
Журно засурмить,
Засльозить сльозою
Й забере з собою
Хризантемну мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2019
Ліщина плаче. Боже, втіш її,
Дай наостанок їй хоч трішки втіхи.
Відтьохкали весняні солов"ї,
В земні долоні котяться горіхи -
Так гірко плаче, листя йде до ніг...
Та знаю, час не можна зупинити.
Сідає сонця диск за переліг
Аж до краєчків оловом налитий.
І десь з-за рогу зимний вже мінор
Мейкапне стиха пудрою світанок.
Лиши їй, Боже, теплий мельхіор,
Нехай погріє душу наостанок.
Нехай пізнає казку при зорі,
Їй все одно зими не оминути:
Знекровить серце в молодій корі
Безхатько-вітер дотиком отрути.
А поки що красується нехай,
Допоки грає срібна павутина.
Шумить здаля пошерхло-сонний гай.
Жовтаво плаче у саду ліщина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2019
Слідами ключів журавлиних
додому,
на небо
йдуть айстри,
відзорівши своє на землі,
несуть в душах легких пелюсткових
вересневе тепло,
чиїсь радощі, сльози
і спогад про літо з грозою.
Ідуть тихо і просто...
Згорають?
Та ні. Йдуть,
щоб горіти у величних емпіреях,
щоб зорями бути,
щоб землю ще більше любити,
щоб квітнути ще...
І ніхто не жалкує за ними...
Хіба що той дивний художник
в картатій сорочці
із серцем звичайним.
Він сіяв ці айстри
на аркуш...
Тепер вони йдуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2019
Рудою лисицею
жовтень приліг край діброви,
Вдивляється в сонце
туманністю сірих зіниць.
Журбує душа -
хутро світу стає пурпуровим
І близиться час
завірюх і гучних колядниць.
А що ж тій душі?
Їй би соняхів цвіту по вінця
І хвиль голубих
(як же рясно буяв льоностав!),
Їй дрібку тепла,
як і кожній закоханій жінці,
А замість дощів
солов"їних до ранку октав.
Ще трохи розмов
про намріяне і про буденне
Під небом з бузку,
не під пасмами хмар затяжних.
Та ронять дерева
свої золотаві знамена,
Скоряючись жовтню,
що стиха підкрався до них.
І ранки тепер
в попелястих краватках із диму,
Ключі журавлині
лишають свій сум голосний.
Душа переходить
межу цю осінньо-незриму,
Відтак журбуватиме
аж до самої весни...
5.10.2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2019
Вона була дуже дивною:
носила у торбі щастя,
слізьми лікувала дерева
і поки ніхто не бачив,
кришила ще свіже небо
міським голубам
під крила.
Вона цілувала троянди
щоночі
ставала зіркою
й босоніж сама-самісінька
ходила Чумацьким Шляхом,
на спицях
із павутиння плела собі тишу
і клала її в шухляду
на завтра...
на потім...
на...
Свої таємниці й мрії
вона довіряла травам,
тримала в долонях сонце
дбайливо замотане в ковдру,
зшиту
з пустельних квітів
ще кілька століть тому.
Щоранку пила тумани
з піал,
що брала у місяця в позику
і вірила в світ
без воєн...
й писала комусь листи.
Вона була дивною...
Бо справді жила...
15.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847670
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 09.09.2019
Ти чуєш, як світ мовчить,
Як дихає чорнотою?
Блаженства, спокуси мить -
Тьма спалює денну хвою.
І попіл, і сонця жар
Цвіркун віднесе на крилах,
І ніч проросте до хмар,
І стане важка, мов брила.
Мовчатиме криком сов
І плюскітом тихим неба,
За шерхіт сухих розмов
Обпалених вітром стебел
Зачепиться торба снів,
Розв"яжеться вузол дива:
І з присмаком кавунів
Комусь наморфіє* слива.
Й у мушельках сновидінь,
В гучному мовчанні ночі
Все денне стає, мов тлінь.
Ти бачиш, он юні очі
Запалює небостав...
То зорі, а чи купави?
Леліють ходою пав,
Мов мавки, лягають в трави.
Сріблястий човняр-дивак
Намащує воском хвилі...
Хтось просто напише - dark,
А хтось заримує милі...
На те вона й тиша тиш,
Щоб казку свою писати,
Про те, як шумить комиш,
Як ніч крадькома до хати
Веде тобі цілий світ
Захований між рядками,
Фрагменти чужих орбіт
І душ чиїхсь пунктограми.
*наморфіє - насниться (авт.)
22.07.2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2019
Закрились очі соняхів. Серпнево.
Передосіння примха чи закон?
До сповіді готуються дерева,
Переступивши літній рубікон.
Простягши руки в небо зголубіле,
Шумлять пророчо, кидаючи тінь.
О, як бджолинно їхня кров кипіла
У час весняних знадливих цвітінь!
Тепер стоять обтяжені плодами.
Життєвий строк обірве скоро сніг,
Впаде листок останній з холодами,
Немов останній, прощений той гріх.
Не страшно їм (бо так воліє вічність),
Така вже суть звичайності вмирань:
Невідворотність диханням кармічним
Над горизонтом пише білу грань.
Та поки роси пахнуть ще серпнево,
Предтеча смутку лиш в календарі.
До осені готуються дерева,
Сповідуючись вітру при зорі.
12.08.2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2019
Хтось у ступочці літо розтер
і воно розлилося
Ніжно-синім жабо волошкових
пахучих суцвіть,
Пряним хлібом, що зріє
в утробі важкого колосся
І зозулиним "ку", що зривається
із верховіть.
Перегуками гроз і кармінними
хвилями маків,
Веселковим тату між хмаринностей
неба м`яких
І нестримним теплом, що викрешує
з зоряних злаків
Десь незримий мірошник
і сяйво складає у міх.
Прохолодою м`яти і соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим сонцем і яблуком
стиглим в траві.
Літо в крапельці кожній,
воно зовсім поряд, я бачу -
Мальвовухим зайчам
причаїлось в моїм рукаві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2019
Ранковий сплін, дощу прозорий сум.
І Ви мені згадалися одразу,
І пронизав єство солодкий струм,
Предивна мить розхмареного джазу
Вас привела у пам*яті сюди.
Повітря пахне спокоєм і дивом,
А дощ цілує листя лободи
І зазирає в очі голубливо.
А я мовчу, так боязко словам,
Вони бояться тишу спопелити.
І замість мене дощ розкаже Вам
Про біль і щастя виплеканий диптих.
Все голосніше плаче вогкий джаз,
Ловлю на слух оцю поліритмію.
Мені так лячно мріяти про Вас...
Й забути Вас, напевно, не посмію...
19.07.2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2019
Спитай мене при зустрічі, спитай
Про що мої мелодії і грози,
Чи янголи у мій принишклий рай
Приходять ще визбирувати роси.
І принагідно в очі зазирни,
У них іще синіють океани.
Комусь-таки тієї глибини
На кількасот життів щасливих стане.
Комусь-таки захочеться з долонь
Моїх надпити вранішньої втоми
І в час липневих зоряних безсонь
Писати казку ситцеву на спомин.
А ти спитай чи мрії всі збулись,
Чи тішить серце спалах матіоли.
Сьогодні по душі дощем пройдись,
Бо часто "завтра" вже стає "ніколи".
Спитай мене при зустрічі...а втім...
Мовчанням стрінь. У ньому, кажуть, сила.
*********************
Скрізь бачу крил твоїх далеку тінь...
Пробач, що отак просто відпустила...
3.07.2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842443
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2019
Десь на енній від сонця планеті,
за рогом зими,
В павутинні із днів,
поміж зоряних нетрів сліпучих
Стрінем юність свою.
Лебедітиме ніжно крильми
І на хвилях мімозових
спогад спливе неминуче.
Як зустрілись колись.
Місяць срібло у трави губив,
Голубіло повітря,
прошите фіалковим цвітом.
Туркотіли до ранку,
мов дикі оті голуби
Доки доля сплітала
над вербами наші орбіти.
Тихо небо пливло,
витікаючи із берегів
І роїлося щастя
в весільнім цвіту черемшини.
Під зірковим каскадом
ти вперше сказати посмів,
Що навік покохав.
Зашумів вир життя скороплинний.
Весняніли роки
й колосились у стиглих житах,
Пружно били дощі,
скроні вкрилися злегка снігами.
Твоє дуже крило
незрадливо вело по світах...
А чи може то світ
ішов поруч, милуючись нами.
3.05.2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2019
Іще не цілована
ані вітром, ані тобою,
Сни з-під вій розгубились,
лишивши сліди на щоці.
Вчора юна Алкіпа,
сьогодні палаю жагою -
Йду ва-банк без вагань:
легка посмішка - б*ю прямо в ціль.
Сходить темряви мох,
ніч збулася сльозою предтечі,
Золотими струмками
вливається день з сонцевеж.
Ти у царстві Морфея
шукаєш дорогу для втечі,
Я ж любисткову купіль готую -
тепер не втечеш...
Стріли й щит у кутку:
не для тебе загрозлива зброя.
Причарую навік
і барвінком розквітне земля.
Амазонка по крові...
Та впала колись-таки й Троя...
Ти цілуєш. Вустами гарячими.
Все. Я твоя.
23.06.2019.
Алкіпа - амазонка, яка дала обітницю назавжди лишитися дівою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2019
Натщесерце сонячний фреш:
Завойована теплим літом.
Мені небо, аби без меж,
Щоб, мов сокіл, увись летіти,
Цілувати крони дерев,
Я вам вдячна, мої зелені!
Ліс гривастий, неначе лев,
Прохолоду сипне у жмені.
І дитинного щастя клич
Проведе по верткій стежині,
Тій, що в'ється, мов круч-панич,
У шумливі гаї пташині.
Розливається м'ятна кров
По пульсуючих венах літа,
І ромашки очима сов
Задивляються в розкіш світу.
Невагома, легка, мов пух,
Поринаю у пряні трави,
Спів Дажбогів ловлю на слух,
Граю в піжмурки із вітрами.
У полоні оцих красот
Від розквітлості мружу очі.
Літо шле пелюстковий код:
Завойована остаточно....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2019
Отут і спочину:
на лоні древніх степів,
порослих казками і ковилою,
вдихаючи небо усе, аж
до останньої краплі
(воно ж бо не раз ще відродиться).
Хвилі все котяться й котяться
морем духмяних трав
і лоскочуть думки.
А довкруж деревій, деревій, деревій
і пахучий такий,
і такий довговічний
білим квасом напоює спраглість очей,
мов холодний пломбір на вустах дитинства.
Степ живий...
Набагато живіший, ніж
офісні джунглі міст,
втоптані в бетон.
Степу ганглії тягнуться
від Потопу
й до нових
пришесть...
Як волошки співають
свої сині пісні!
А їх слухає вічність.
І я.
Розтинаючи хвилі,
ідуть степом деревляни
з Іскоростеня до...
сиплють з мішків
густо-густо
гарячі родзинки цмину,
жовті.
І сміються
аж степ затихає.
Чутно дихання їхнє...
Спочину отут.
Щастям повниться серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2019
Я повернулася, я повернулася!
Хай лиш думками, що ж у тім?
Стрічай мене, акацієва юносте,
У сонцедзвоні золотім!
Стрічай, веди мене аж на околицю,
Роки минули, а я ні.
Вже кропива у ноги не так колеться,
Палають макові вогні...
Посидь зі мною, поки сонце ситцеве
Збере з гілок останки дня,
Допоки ночі первісток не випливе
З-за храму світу, іздаля.
Лиш не питай, чом довго не приходила...
Як душу гріє цей нектар!
Щораз твоє цвітіння дивним спогадом
Мене приводить на вівтар,
Де дзвін коси проймає лезом в пам`яті,
Гукає тата сіножать.
В калюжах кораблі з паперу загнуті
По хвилях все біжать...біжать...
Де шум вітрів з дерев злітає піснею,
Цілує очі і чоло,
Й під вишнею, під маминою, пізньою
Моє дитинство відцвіло.
Де степ широкий обіймає крилами,
Он, я ще юною біжу!
А угорі небесна синь вітрилами
Малює днів моїх межу.
Побудь ще трохи поряд, моя юносте,
Блакитноока, золота...
Акація цвіте!! Я повернулася!
Не повертаються літа...
23.05.2019.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2019
Ну як же так, весна вже догорає,
А я ще й досі осторонь стою?
І не мої лелеки понад гаєм
Несуть на крилах пісню не мою.
І не моє мене цілує сонце,
Хтось, наче струни серця обірвав,
Лиш тінь за мною ходить охоронцем
І табуни високих диких трав.
Ну як же так, бузок зайшовся в повінь,
А я минаю паводок хмільний?
Думки свої лишивши на припоні,
І винна в тім, та тільки без вини.
Чи може я не все зимі сказала,
З думок забула змити сніжний грим?
Їй, певно, слів отих було замало,
Відтак, і з яблунь дим гірчить гірким.
Можливо в цій феєрії весняній
Сама собі я вигадала сум.
І завтра вже лелеки на світанні
Мої пісні на крилах понесуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2019
У час як горіли нарцисові вогні,
А ніч стригла своїх чорних овець
у затишку безодні,
Попід вікна
в шкарпетках із вовни
тулилися сни:
строкаті,
кирпаті,
цибаті,
руді,
у ластовинні,
смішні
і не дуже,
страшні,
кучеряві,
кульгаві,
у татуажі,
з волоссям із сажі.
Сміялися і плакали.
Ліпили глечики з учора й завтра
і клали туди
юну м"яту
вітром злегка прим"яту
й заливали небесним узваром.
Ніч достригла овець.
А вогні нарцисові так і горіли.
Не всі сни
ще збулись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835019
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 09.05.2019
Скажи, куди іти, куди втікати?
Хаос життя затягує, мов смерч.
Ми просто душ чиїхось дублікати
Тих, що раніше зважились до втеч.
Ми просто бранці власної зневіри,
Такі собі мерці, нехай живі...
І поки весни стелять саван білий,
Осінній сплін дзвенить на тятиві.
Ми добровільно йдем на ешафоти,
Нема страху, здались за мідяки,
Забули, що гріх Каїна навпроти
І, що живем не ДЛЯ, а ЗАВДЯКИ.
І часто так, рятуючи тілесне,
В рідкий азот занурюєм думки.
Та крига з душ все рівно колись скресне,
Хай не сьогодні, хай минуть віки.
В один кінець квиток, і все по тому,
Що буде далі - неважлива суть.
Живі мерці по колу золотому
В хаос життя вростаючи, ідуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2019
Ці сніги, ці сніги яблуневі!
Порух вітру - і стеляться в ноги.
Щовесни, заблукавши у мреві,
Серцем п`ю білоцвітні пожоги.
І так робиться дивно й бентежно:
Йде навшпиньки душа поміж віти
Аж до неба, в захмарені вежі,
Щоб миттєвість цю квітну надпити,
Причаститися краплею світу,
Розщепитись на атоми щастя!
І летіти, летіти, летіти
Мимовільно, мов сніг... і не впасти.
Відчувати, як лоскітно-ніжно
Проростає життя новизною...
Відцвітає нечутно і спішно
Й наливається силою знову.
Доторкати пелюстя вустами,
Осягнувши всю суть неземного...
Пряно тануть сніги над містами,
Вершать волю...задуману Богом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2019
Так тихо, ще не сказано ні слова,
Над ставом верби ходять хто куди.
Лишає ніч по собі терпкий спомин,
Табун зірок зігнавши до води.
Ще хвилі сплять, їм сняться океани,
Безмежні далі й сині кораблі.
І хтось мені намріється незнаний
До цього часу в ранішній імлі.
Ані слівця, ні звуку, тільки тиша -
Стає поволі небо голубим.
Якийсь поет колись про це напише,
А поки лиш полин, неначе дим,
Сивіє гіркотою край дороги,
Долоні степу взявши у полон.
Жалі принишкли, смуток і тривоги
Допоки світ додивлюється сон.
А вже за мить розкрилиться узвишшя!
П`янким нектаром, дзвоном кришталю,
І буде сміх, і сльози, все крім тиші,
І загука хтось голосно: "Люблю"!
На оксамитом виткані стежини
Впадуть краплини нового життя...
І завирують сонця хуртовини,
І буде слово...
Гріх...
І каяття...
25.08.2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2019
Острів'янине мій, як ти там?
А у нас вже весна.
Сонце жовтим ласо
ловить неба пошерхлого тіні,
Десь з-за пагорба чується
перше "курли" в далечіні
І твої океани шумлять
у збентежених снах.
Архаїчність зими збереглась
лиш на фото й в думках,
Її срібні сліди знайшли сховок
в торішньому листі.
Острів'янине мій, чи
здолаєш дороги імлисті,
Щоб черкнути крилом
рідний обрій, мов з вирію птах?
Зовсім скоро сади
зашампанять у первісність трав,
Обпадуть білим снігом,
укривши наш острів цнотою.
Повертайся домів, взявши
хвиль шепотіння з собою -
Наші мрії тут сплять.
Їх гіллям старий клен вколисав.
Острів'янине, вір,
тебе стріне твоя голубінь,
Абрикосовим цвітом
запахнуть небесні розхрестя.
Сотні літ тихі весни
пливуть до твоїх володінь,
Сотні весен п'янких
я чекаю тебе.
Твоя Веста.
Веста - у давн. римській міфології - богиня домашнього вогнища.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2019
Юніє світ, юнію разом з ним,
Сьогодні я зі світом в суголоссі.
Муркоче пісню вітер у волоссі,
Правічний ліс здається молодим.
Так сяйно і так тепло на душі!
Сніги давно здали вже нормативи
І до старої схиленої сливи
Зеленим зойком пнуться спориші.
Тріщать по швах вже сонячні мішки,
Під зав'язку в них сонячної втіхи.
Небесну синь погойдують горіхи,
Що поміж віти ллється навпрошки.
Оце б злетіти з хмарами в юрбі!
В політ узявши лиш думок вітрила,
Цвісти, цвісти, бо стримати несила
Квітучу юність весен у собі!
22.03.2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2019
І знов дощить. Люблю я миті ці,
Коли весь світ в одній лише краплині.
А ти його тримаєш у руці,
Тримаєш, наче небо на стеблині.
І чуєш, чуєш кожен видих - вдих
Глибин планетних в клаптику калюжі,
О, скільки ж сили у речах простих!
Як часто ми до них такі байдужі.
Дощить, дощить, симфонія води,
Напнуті струни з хмар і аж до серця.
Цей сірий дощ мій друг, мій поводир,
В життєвім плині тихе інтермеццо.
21.04.2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2019
Із небесних гілок
розлітаються зорі, мов сови,
Загусають, мов мед,
рештки ночі на спраглих губах.
У хвилини такі
недоречні і зайві розмови,
У хвилини такі
ходить янгол по білих снігах.
Горизонту кайма
ще тоненька й блискуча, мов лезо.
Лиш піввдих, лиш півкрок -
і проріжеться сонця бутон,
Мовчазні ліхтарі,
тьмяні свідки нічної імпрези
Душі кутають змерзлі
у передранковий бостон.
У хвилини такі
ходять сни по стежинах ще босі,
Оті що не збулись
і вертають із зоряних веж.
У хвилини такі
розумієш, для щастя лиш досить
Чути серцем цей світ
і радіти, що в ньому живеш...
бостон* - дорогий сорт тонкого сукна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2019
Зимою лютень вже перехворів,
Зібрав у клунок висніжену ризу.
Молочно-білі кільця з димарів
Набубнявіло хиляться донизу.
Замерзлі сопки будяться від сну,
Струмки біжать, немов прудкі куниці,
Віщують нам заквітчану весну.
Скидають сосни теплі рукавиці.
Хлюпоче медом сонечко довкруж,
Вощені буклі вмощує на стріхи.
І цокотять у блюдечках калюж
Скляних бурульок визрілі горіхи.
Пускає небо льону пагінці
Крізь сірі шати вогкого туману,
Річок крилатих пінні гребінці
Несуть про ве́сну звістку довгожданну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825957
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2019
Життя мінливе. Всьому є свій час,
У всього на землі є свої дати:
Коли кому зіп'ятись на Парнас,
Кому упасти, а кому злітати.
Є час горіння айстрових пожеж,
Народжень і вмирань,і днів транзитних,
Акацієвих повеней без меж,
Кохань палких у медозливах липи.
Є час штормів і штилів є пора,
Страждань і втрат, миттєвостей розлуки,
Буянь зелених в полі диких трав
Й зимових заметілей перегуків.
Є час для щастя й обертів планет,
Палких розмов, перонів і причалів,
Світань бузкових з небом тет-а-тет
І щирих сліз в болючому мовчанні.
Є час безсонь і затяжних думок,
Годинникар в захмар'ї знає міру.
Для всього дати є поміж зірок -
Нема часу, щоби втрачати
ВІРУ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2019
Коли мене не стане на землі,
А в вишині на зірку стане більше -
Я знаю,буде осінь. Журавлі.
І поміж листя плакатимуть вірші.
І буде все однаково мені
Чи хто нап'ється тою вже сльозою.
Котитиметься сонце по стерні,
Пливтимуть хмари сірі наді мною.
Гаряче літо з яблунь обпаде
Плодом духмяним. Ляже на покоси.
Високе небо, сизе, молоде,
Вдивлятиметься дощовито в осінь.
І поросте вже по мені трава,
Палатимуть жоржинові пожежі.
У своїх віршах буду я жива.
Жива. От тільки в світі протилежнім.
Летітимуть за обрій журавлі,
Прощальний крик кидаючи дібровам.
І в мить, як відірвуся від землі,
Захочу тут лишитися хоч...словом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019
Це просто осінь за вікном.
Вона щораз приходить в гості
З рябим духмяним кавуном,
Що зніжився у літній млості.
З очима кольору дощів,
Холодними і ледь сумними.
Калини кущ зніяковів...
Мої думки, мов пілігрими,
Пливуть за хмарами услід,
Над душами садів журливих.
Вже стільки літ, вже стільки літ
Гублю я мрії в сірих зливах.
Це просто осінь, подивись,
Як личить їй намисто з глоду,
О цій порі і глибша вись,
І приспаніші, тихші води.
О цій порі смачніший мед,
Розмови довші і тепліші,
Прощальний журавлиний злет
І ми в цій осені геть інші.
***
Це просто осінь, просто мить,
В життєвім океані острів,
Відзолотіє, відшумить,
Вона завжди минає...
Просто...
8.09.2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2019
Чи ж Ви згадаєте про мене,
Коли зима стане на зламі?
Як сонячне пасмо черлене
Розбудить поміж душ цунамі?
Чи в серці віднайдете риму,
Щоб в унісон з моїм довіку?
Чи розпізнаєте незриму
В мені жадану Евридіку?
Орфею мій, мовчання - згуба.
Сніги, сніги, у них спокута.
Може я стала Вам не люба?
Скажіть, чи Вами я забута?
Коли вже так... тому і бути,
Ледь диха небо кострубате.
Ваша байдужість - смак отрути...
Не осудіть і... прощавайте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2019
День поволі йшов у забуття,
Опадав за край цвітом магнолій,
Наче вену хто йому розтяв,
Слід кривавий по землі схололій.
День минав, лишаючи село,
Вижите до друзки, до останку.
Тут життя, неначе й не було:
Пустка й смуток туляться до ґанку.
Півхрести штахетників старих,
Дерев'яні душі марять небом.
Чутно кожен їхній видих - вдих,
Хміль сухий пров'юнився крізь ребра.
Обважніла спогадом стіна
Сміх дитячий вгадує спросоння.
Мариться чи справді? Ні. Зима.
Сизу вись шматує гайвороння.
До дахів, зсутулених від втрат
Гачкуваті руки пнуть дерева,
Доживають. Мойра* б'є в набат.
Простір лиже тиша цвинтарева.
Чорні вікна в протягах зіниць
Бережуть печалі і тривоги,
Моляться з покірністю черниць,
Битим склом вдивляючись в дороги.
Може, хто повернеться? Аби...
Тут чиїхсь життів лишився спомин.
Марно. Лиш скриплять старі дуби.
Засинають стомлені фантоми...
______________________
День поволі йшов у забуття...
*Мойра - у грецькій міфології богиня долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019
Сухожилля планетні
сплітаються в ночі і дні,
А ця осінь сумна
не збулася і досі дощами.
Зачерствілі тумани
стирають кордони між нами
І хвилини женуть,
наче листя, по зморхлій траві.
А хто ми? А що ми?
Доживаємо вік крадькома.
Ув асфальтних пустелях
роздмухуєм здавнені мрії,
Наче ті потопельники,
тонем у власній зневірі.
Сутінь спраглих сердець...
А за рогом чекає зима...
Озирнутися час,
стоїмо,наче вже на межі.
Усі двері на ключ,
усі душі у ковані брами.
Чи відродимось феніксом,
чи будем й далі рабами?
Тож побачим на дітях,
як всі оминем віражі.
Передчасність страшна,
губить осінь вже айстровий цвіт,
Оксамит вечорів
розміновує дум полігони.
А хто ми? А що ми?
Приосінні безлюдні перони,
В сухожиллях планет
наші сонця шукають зеніт.
16.09.2018.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2019
Не зима у душі,
не зима за вікном -
просто біло.
Закодовані інеєм
сплять в потойбіччі
міста,
Між собою нявчать
світлофори з очима
кота
І за пазухи скверів
крадуться сніжинки
несміло.
Не зима ув очах,
не зима поміж зір -
сни на віях.
Уздовж вигинів вулиць
рясніють молочні
снопи,
Місяць тане і медом
стікає у відтиск
стопи
Босоногої казки,
що нишком блукає
у мріях.
Не зима у словах,
не зима у думках.
Пеленою,
Мов корсетом
весільної сукні обвиті
сади,
Срібнодзвонні рулади
нечутно пливуть
в нікуди,
Від Ван Гога шибки.
Так буває лише
Незимою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2019
Яка ж ця ніч смарагдово-духмяна!
В сапфірових лампадах темна вись.
Поміж сатинних крил Зоря Різдвяна
Нам звістку шле - Месія народивсь!
Святий Малюк - володар над царями
Прийшов у світ в убогому хліві.
Від щастя небо плаче янтарями...
Хвала і слава ллються по землі!
І пряно тане місяця підкова,
Під звуки арфи сіє білий сніг.
Ляга на плечі тиша серпанкова,
Святе Різдво ступає на поріг!
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2019
Мете й мете, ані кінця ні краю,
Злилося все - ні неба, ні землі.
А я тебе думками оминаю,
Як оминають айсберг кораблі.
І все латаю серце струхлявіле,
(Та що там серце! Вже немає й крил...)
Немов вовчиця, зимонька все квилить,
На рани густо сипле білий пил.
Поснули міцно в снігових заметах
Стежки схололі й вибоїни мрій.
І раптом неважливо стало де ти,
Лиш спогади вростають, мов пирій...
Стара сосна все люляє печалі,
Між пишних віт лиш тіні самоти.
Хвилини мчать сніжинками зухвало,
І разом з ними образ твій і ти.
А за вікном довкруж усе біліє,
Іде в минуле день іще один.
Мете й мете. Клубочить у завіях
Свої інтриги вічний часоплин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2019
Я до тебе прийду,
коли ти не чекатимеш зовсім,
Коли білим багаттям
цвістимуть узбіччя зими.
Ти загубиш свій погляд
в моєму в'юнкому волоссі -
Десь народиться зірка
із ніжною назвою " Ми ".
На осніжені крила
нічного холодного чтива
Упадуть перші промені
теплого слова " Любов ".
І усмішка твоя -
така щира, така незрадлива
Змусить битися серце
у такт весняних молитов.
Я до тебе прийду,
ми летітимем понад містами,
Будем гріти долоні
в кишенях м'яких ліхтарів.
Ти мене цілуватимеш
вперше, як наче востаннє
Під розливистий гугіт
морозних січневих вітрів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2018
Ну от.
Я повернулася додому
з журавлями.
А тут... Тут все як завжди,
все, як і колись,
Із цябер хлюпають
тумани над полями,
Тривоги, радощі
і сум переплелись.
Гойдає гойдалку
і сипле цвіт черешня,
Тут кожна квітка,
кожен кущ абориген.
Я в цій ідилії невчасна
й нетутешня,
Як гість з майбутнього,
як вождь диких племен.
Так, нетутешня,
бо приходжу дуже рідко,
Лише, коли з собою
кличуть журавлі.
Привітним скрипом
душу рве старенька фіртка
І замість сліз
цв'яхи кидає по траві.
Атлант-горіх тримає
й досі моє небо,
Оте прадавнє й сиве,
зшите із казок.
По ньому Геліос
блукає поміж стебел
Й щоночі трусить
срібні роси на бузок.
Дощата лавка
густо зморшками побита,
На ній давно
вселенський спокій оселивсь.
Я нетутешня тут,
мов сіра тінь ерміта,
Що сотні-сотні літ
не тим богам моливсь.
26.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018
Я не була морфемою життя.
Твого життя. Напевно і не буду.
Холодний дощ, мов квазікаяття,
Змива потроху із душі полуду
І засинає спомином на склі
Про незабуте, виплакане вчора.
Інтрада смерті чується в імлі,
Вмирає щемно у мені покора.
Я не була. Чи ти не захотів...
Тепер слова,немов могильні плити,
Німі й важкі. То схимники степів.
Словами душу вбиту не зцілити.
Тепер невпинно потяги мовчань
Із пункту "Ми" до станції "Колишні"
Нестимуть рештки снів і сподівань
У весни ті, де білим цвітом вишні
Зустріла нас украдена любов.
Пізнали смак отруйного оршаду.
Я не була. То чи воскресну знов?
Розп'яттям душ сплатили ми за зраду...
..............................................
Я не була. Напевно і не буду...
*Інтрада - невелика інструментальна п'єса, що виконує функції вступу до якоїсь урочистої церемонії.
*Оршад - напій з мигдалевого молока.
22.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2017
Абрикоси, диво як цвітуть!
Наче ще ніколи так не квітли!
В передгрозну сизу каламуть
Встромлюють лілейно-білі мітли.
І сніжать від поруху вітрів,
І фатою стеляться у трави...
Знов душа, зірвавшись з якорів,
Поринає у квітучість лави...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2017
Я покидаю Вас, о , сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...
Одвічний рух планети невблаганно
В заокеанні далі Вас жене.
О, як поблідли Ваші білі руки!
Як потьмяніли очі крижані.
Сакральну мить дочасної розлуки
Нехай вплетуть вітри поміж стерні.
Не осудіть, що йду отак квапливо,
Дзвіниці неба б'ють прихід весни.
Річок предтеча кличе гомінлива,
Зтрусивши з вій льодяникові сни.
Із лона пнуться списами тюльпани,
Вони ось-ось проріжуться у світ.
Тож, поспішіть, моя морозна панно,
Не до лиця Вам ніжний малахіт.
Не до снаги Вам сонячна корида,
Знесилить душу проліскова гладь.
Ще де-не-де Ваш локон сніжний видно...
Та вже пора. Он журавлі сурмлять!
Я покидаю Вас, о, сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2017
Іще далеко до півонієвих злив,
Ще небо спить прихмарене і сиве,
Тремтливе сонце явір прихистив
Своїм гіллям. І річка мерехтлива
Під голубою ковдрою зі скла
Хвилясті сни нашіптує тихенько.
А береги, мов два міцних крила,
М'якеньким пухом туляться до неньки.
Не скоро ще геранієвий цвіт
Своїм причастям випоїть безмежжя.
Ще за вікном сніжинок переліт -
Зима будує біловерхі вежі.
Далеко до весни і до тепла...
Білява панна все метіллю плаче.
Намріялось, що брунька до чола
Торкнулася розвеснена. І наче
Фіалок солод ніс залоскотав,
Защебетали радо ластів'ята,
І килими скуйовджених отав
Зеленим ставом пнуться попід хату.
Хтось знову простір снігом розкурив,
З-під вій, зігнавши веснянкові мрії.
Далеко до півонієвих злив...
Ще гуготять над вербами завії.
19. 01. 2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2017
Зимовий ранок, візерунок на вікні.
Вдивляюсь у малюнки ті розмиті,
І знову в пам'яті з'являються мені
Дитинства незабутні світлі миті.
У кожному сплетінні серебра
Я впізнаю щось дуже особливе
І забуваю все, чого нема,
Й до болю пам'ятаю все щасливе.
Ось постають фігури крижані
Тих, кого поряд вже давно немає.
Здається, що усе це уві сні
І в серці тепла музика лунає.
Дзвенить тихенько срібна павутинка,
Що з'єднує минуле й майбуття.
А на вікні виблискують сніжинки
І раз у раз бентежать почуття.
Сьогодні рівно чотири роки, як я у Клубі Поезії.
Саме цей ( написаний дуже давно, один із перших моїх творінь ) вірш був дебютантом на цьому сайті. З часом я його видалила, а от зараз вирішила все-таки виставити на суд. Ностальгія так би мовити....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2017
Є багато у світі
стежинок, стежок і доріг,
Найсвятіша одна -
та, що в'ється до рідного дому,
Зацілований росами
батьківський теплий поріг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
На похилений тин,
той що бачив тебе ще дитям,
Тремко віти спускає
стара, іще дідова груша.
І від неї війне
тим дитинно-щемким каяттям,
І зупиниться час,
і стоятиме світ незворушно.
Пригадається враз,
як у синьому небі бузьки
Колисали крильми
світлі мрії в легкій високості,
Клекотанням своїм
проводжали у край неблизький
Й розтинали тумани,
чекаючи знову у гості.
Сколихнеться земля.
Буйні трави ледь-ледь зашумлять,
І нестримно, до сліз,
так захочеться їх обійняти,
Доторкати долонями
свіжу нескошену гладь,
По живих рушниках
йти босоніж до рідної хати.
Скільки б ти не сходив
і стежин, і широких доріг,
Збережи у душі, ту,
що в'ється до отчого дому.
Щедро сонцем облитий
дитинства твого оберіг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
12.05.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2017
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст,
Прохолодне й п'янке,
ні на що більше в світі не схоже.
І своїми думками
ловити думки перехожих,
(Ніби ноти на слух
впізнає віртуоз-піаніст).
Пити з теплих кав'ярень
м'яке суголосся розмов
І безцільно блукати,
зганяючи сни з тротуарів.
Завмирати від подиву
(як личать соснам ці сарі!),
Що, мов янголи білі,
схилилися для молитов.
Крадькома, наче тать*,
зазирати у душі вітрин,
Мовчазні і скляні,
від морозу в легкім татуажі.
Й милуватися, як
у нічній оксамитовій сажі
Тонуть стрічки доріг,
одягнувшись в пухкий палантин**.
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст...
*Тать - злодій.
**Палантин - хутряна чи оксамитова накидка у вигляді широкого довгого шарфа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2017
Не звикай до мене. Я мину.
Як минають весни рік за роком.
На вустах лиш присмак полину,
На очах провогклу заволоку
По собі залишу. Відцвіту,
Мов пожежі айстрово-осінні.
Листопадну пору золоту
Змінять сніжно-білі заметілі.
Відчеканить мудрістю життя
Кожен крок, розпише наші ролі.
Чи прийме Всевишній каяття?
Чи, мов зорі, тлітимем поволі?
Відречись, благаю, я піду.
Озирнутись навіть не посмію.
На порозі стишивши ходу,
Настіж двері лишу сніговію...
Не звикай. Бо скорена вітрам
Повернуся птахою до неба...
Омини душі моєї храм.
Я боюся... Звикнути до тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2017
Радіє світ! Святе Різдво Христове
Несе нам щастя. Сипле білий сніг.
Шановні друзі, пані та панове,
Із світлим святом вас вітаю всіх!
Бажаю вам лиш радості і сміху,
Ріка достатку щоб довік текла.
Онуки й діти хай ростуть на втіху,
Любові сім'ям, щирості й тепла!
Нехай здійсняться заповітні мрії!
Хай небо буде мирним і ясним!
Вітаю вас я, друзі дорогії,
Всіх із Різдвом!!! Родився Божий син!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2017
Шовковим сяйвом стелиться під ноги
Чумацькй шлях. Я знов до тебе йду.
Крізь океани й зоряні дороги,
Де ми одні в засніженім саду.
Де червоніють кетяги калини
І місяць німбом вилитий вгорі.
Де похололи юності стежини,
Де жовтоокі плачуть ліхтарі.
Вже засніжило скроні. Відболіло...
Вуста гарячі стали вже німі.
Не розлюбили...Небо сполотніло,
Не дочекавшись нашої зорі.
І знову сяйво стелиться під ноги,
У юність знов до тебе я іду.
Щоб віднайти загублені дороги,
Якими йшли в засніженім саду...
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2016
Аритмія моїх почуттів...
Мефістофель чи янгол небесний
Хто сьогодні у мені воскресне
Від агонії зимних вітрів?
Назбираю золи з підвіконь,
Що розсипали зорі згорілі.
Проживатиму дні чорно - білі,
Захлинаючись в вирі безсонь.
Проводжатиму потяги в ніч
І чекатиму їх на пероні...
То мої почуття безборонні
Повертаються долі настріч.
Знову ранок розпустить канву,
Запорошить мою безнадію.
Бути янголом я не зумію...
А людиною - просто живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2016
Не тримай. Відпусти. Хай крильми розтривожена тиша
Проросте цілим лісом із досі несказаних слів.
Над верхів'ям густим ненароком мене хтось допише,
Мов епіграф, чиїхось іще непрожитих життів.
І змертвілим листком кружелятиме далі планета
Поміж сотень галактик, між тисяч сліпих ліхтарів.
На зап'ястях століть пульсуватиме вічна вендета,
Спопеляючи айсберг моїх мовчазних почуттів.
Не тримай. Відпусти. Струни в серці давно поржавіли.
Як безжально п'янить ця солодка симфонія тиш...
Коли згасне свіча від несказаних слів сполотнілих,
На форзаці душі свій автограф на згадку залиш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2016
Музика і виконання: Микола Шевченко
Слова: Ірина Гончаренко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2016
Відцвіли сади вже яблуневі,
Оповили трави білим димом.
І душі торкається незримо
З дощовиць заплетена печаль.
Відлітають весни ніжнокрилі,
Б'ється серце клекотом лелечим...
Мов вітрильник, лине сизий вечір,
Юність теплу, несучи у даль.
І зринають спогади далекі,
Що збудились спалахом бузковим.
Опадають зоряні підкови
У долоні купкою золи...
Височіє небо споконвічне,
Оповите білим-білим димом.
І пливе, пливе життя незримо...
Яблуні так швидко відцвіли....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2016
У паводку фіалкових ночей
Знайди мене, зумій мене зігріти.
Чарівним співом місячний Орфей
З'єднає душ загублених орбіти.
Стікають зорі теплими слізьми,
Горять нарцисів жовті смолоскипи.
Збуди мене від лютої зими,
Із вуст моїх солодкий трунок випий.
Не прирікай на вічну самоту...
У лакримозі місячного сяйва
Скидає небо зоряну цноту.
Чи я була для тебе, може, зайва?
Чи ти між снів, немов анахорет*,
Збираєш попіл згаслого кохання?
Знайди мене у спалахах комет
Поки не впало краплями світання
На сяйно-біле прядиво хмарин.
Збери росу із вій моїх тремтливих...
У паводку фіалкових хвилин
Зігрій мене у ніжності розливах.
*Анахорет - відлюдник, самітник, пустельник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2016
Коли зажуравліє синє небо
І, мов мімоза, ранок зацвіте,
Цілунком світ розбудить юна Геба,
З долонь розливши сонце золоте.
Тоді зі сну зимового воскресну.
Віолончелі змовкнуть снігові...
Піду босоніж зустрічати весну
По зеленавім чубчику-траві.
Залебедіють хмари білопінні,
Немов з-під пензля майстра гохуа,
У вечоровім сакуроцвітінні
Поволі скрипка вітру затиха.
І так бентежно робиться на серці...
І так нектарять зорі молоді!
Знов юнь весни мрійливо озоветься
І зачовніє легко по воді.
Коли зажуравліє небо пряне,
І засміється сонце між кульбаб,
Прийде квітуча, тепла, довгожданна
Пора кохання, ніжності і зваб.
*Гохуа - китайський живопис водними фарбами на шовкових та паперових сувоях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2016
Чом ти, вербо, віти похилила?
Чом тривожиш річки плесоспокій?
Чи тобі чекати вже несила,
Коли знов зазеленіє локон.
Коли небо криложуравлями
Заклекоче. Й синню через вінця
Розтечеться стрімко над полями,
Хмар пухнастих розігнавши кільця.
Коли рясно травокилимами
Береги укриють свої плечі.
Попливуть,полинуть табунами
У туманах заспіви лелечі.
Сонцемедом звощені стежини
Оживуть каскадами фіалок.
Заквітують кущики калини...
Залишилось зовсім-зовсім мало.
Зачекай ще трішечки, вербице,
Не тривож ще річки плесоспокій.
Нехай сон зимовий їй досниться...
Скоро твій зазеленіє локон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2016
[url=""]https://www.youtube.com/watch?v=7uM87uN34Q0&feature
[/url]
Я дуже вдячна двом талановитим людям, які попрацювали над моїми скромними рядочками!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2016
Останній вірш. І знову буде тиша
І кардамонність довгих вечорів.
Колиску неба зорі розколишуть
І догорять у сяйві ліхтарів.
І знову буде шкрябатись у двері
Печаль у светрі з інеєвих слів.
Лише крапки́ на білому папері
Залишать слід. Поета хист зотлів.
На циферблат життя німою тінню
Душі розпука ляже. Й мимохіть
Пізнає хтось у тихім шепотінні
Останній вірш із глибини століть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2015
Такі яскраві зорі! Вийду в ніч...
Вітри на домрі грають в завіконні,
І ліхтарі, мов сонця напівсонні,
Лимонним шовком туляться до пліч.
Зберу в долоні місяця нектар,
Що розіллявся оловом із глека.
Зів'ється в небо стежка недалека
В оздобі зкучерявлених примар.
М'яке маренго стелиться у сни,
Лапаті сосни в білих рукавицях,
Їм, як мені, під зорями не спиться,
Вони в чеканні юної весни.
11.01.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2015
Друзі! Хочу поділитися з вами радісною новиною - днями побачила світ моя перша збірочка " Чорнобривці в мами на подвір'ї".
Висловлюю щиросердну подяку Наталі Данилюк за передмову до моєї першої ластівки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2015
Полуницею пахне сполоханий щебетом ранок,
Перший промінь цнотливим цілунком торкнувся землі.
І згасаючі зорі мереживний срібний серпанок
У сувої згортають,ховаючи ніч вдалині.
Перламутрова синь обіймає квітучі простори
І в скуйовджені трави завзято пірнають джмелі.
В малахітових сукнях стоять заворожені гори,
Сивоокий туман одягає поля в кришталі.
4.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2015
Донечко люба,трояндочко ніжна моя,
Ти вже доросла,а я пам'ятаю і досі,
Як перші кроки твої ноженяточка босі
Ледь-ледь ступали. Тоді ти була ще малям.
Як швидкоплинно несе нас у вихорі час...
Бога молитиму,щоб дарував тобі долю.
І днів безхмарних,як крапель у синьому морі.
У добру путь хай веде тебе цей шкільний вальс!
Зіронько,рідна,нехай тобі завжди щастить!
Повняться радістю сині твої оченята....
Хай бережуть тебе янгола дужі крилята...
Хай зорепадами щастя в долоні летить!
На фото моя донечка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2015
В залитій сонцем, замережаній долині
Над плесом кришталевого ставка
Стоїть вербиця в малахітовій свитині
Часом зажурна, часом гомінка.
Дрімає мавка пишнокоса, зріють роси,
Ажурним сяйвом ополіскує туман,
В гіллі загрався вітер стоголосий,
Збирає місяченько срібняки в казан.
Ранкове прядиво спускається на воду,
Промінчик-першачок спива нектар.
Вербиченька милується на вроду,
Й жене світанок геть нічних примар.
18.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2015
Хіба винна зима,що не ти
Грієш мої схололі долоні?
Хіба винна вона,що світи
Поміж нас в крижаному полоні?
Чуєш,вітер безжальний ущух?
Не чіпає скрипучих віконниць.
І поземкою стелиться пух,
Сповиваючи простір околиць.
Не спинити вже часу забіг,
Не зцілитися подихом неба.
Коли вибілить спогади сніг,
Моє серце тримати не треба.
Відпусти. Бо не винна зима,
Що поблідли у хмарах софіти.
Може інший зуміє сповна
Мою душу холодну зігріти.
11.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
Ні,я не плачу...То лиш краплі неба.
Відбиток щастя,спомин про любов,
Лиш дві зими і дві весни без тебе...
Та вже в туманах відчай захолов.
На роздоріжжях,збілених зимою
Блукають тіні. Спалені мости...
Січнева хуга сніжною золою
Гаряче серце студить з висоти.
Не дописали повість...Поміж нами
Крилом зчорнілим звилися круки.
Журливо квилить темна вись вітрами,
І рве з душі кохання сторінки....
14.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2015
Згасає ніч у зорянім намисті,
Кидає сонце перші промінці.
Гаряче серце,руки мозолИсті,
Скупа сльоза на зморщеній щоці.
Старий дідусь з дитячими очима
Збілілі скроні,мов грудневий сніг,
Вітри життя шугають за плечима,
І лиш самотність тулиться до ніг.
Відлітувало літо...Й на долонях
Не полічити зморшок-павутин,
Його роки,немов дозрілий сонях,
Зерном налитим хиляться за тин.
Відвесняніла юність скороплинно,
Червоні маки вицвіли в душі.
Золотокоса осінь журавлинно
З глибин очей все ллє рясні дощі.
І все частіше протяги зухвалі
Перемітають вигини доріг.
В його усмішці крапельки печалі...
Спішить годинник - щастя оберіг.
Старий дідусь вдивляється тужливо,
Як завірюха білить за вікном.
Зимовий простір дихає сонливо....
Гірчить самотність в серці полином....
4.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2015
Навіки, назавжди, міцно
Врослася батьківська земля
Глибоко у серце…
Моя земля… моя колиска…
Мій оберіг…
Нікому її не вирвати,
Не витруїти звідти…
Бо квітне й квітне небом барвінковим,
Шумить,шепоче хвилями Інгульця,
Вербовими косами.
Співає маминою піснею,
Соловейком тьохкає…
А пахне як! Медами,
М’ятою і чебрецями,липою,
Дзвенить колоссям нив дозрілих,золотих,
І припадає теплими росами до ніг…
Стрічає вишиванками полів,
Срібними ранками,
Нагідковими зорями,
Соняшниковими очима…
Із зернини зростала я тут…
Пагінцем тягнулася до сонця,
До неба барвінкового…
Не вирвати, не витруїти….
Навіки…
27.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550106
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 09.01.2015
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470298
Давай слухати ніч
під розливистий гугіт зими,
У зав'юженім небі ,
давай розфарбуємо зорі.
Ми,мов лебеді білі,
змахнемо кохання крильми,
І полинем у казку,
де щастя дріма в мельхіорі.
Давай вкриємо плечі
хмаринно-пухнастим сукном,
З крижаного бокалу
розіп'ємо зоряний трунок,
У цитринному плетиві
місяць зійде за вікном,
Розіллється теплом на вустах
твій палкий поцілунок.
Давай вірити в сни
і у янголів,що з висоти
У засніжену ніч
поєднали навік наші долі.
Лебединою піснею
зІрвемо сплячі світи...
Нехай стелить зима
гобелени шовкові поволі...
02.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
Нарешті стихла стомлено хуртеча,
Клубочать піну люльки димарів.
Заходить в дім передсвятковий вечір,
Між змерзлих кленів місяць ліхтарів.
Тріскоче хмиз у комині….О,диво!
Хто ж то по шибці так помалював?
У колі друзів я така щаслива,
У круговерті сміху і забав!
Аромить лісом гостя пухокоса –
Струнка ялинка в сукні золотій.
А за вікном на білому підносі
Іскряться й тануть зорі-конфеті.
Ніч новорічна стукає у двері!
Куранти б’ють дванадцяту. На сніг
З гірлянд стікають сяйні акварелі,
Магічна казка почала розбіг….
Шампанять святом ,дзенькають бокали,
Від феєрверків небо розцвіло!
Вогні бенгальські радо запалали,
Стрічає Рік Новий моє село!!!
9.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014
- Куди ж ви поспішаєте,
малесенькі сніжинки?
- До Петрика і Владика,
до Йванка і Даринки.
А також завітаємо
до Наточки й Галинки,
Усюди повстеляємо
м'якенькі килими.
-Чи ж ви не змерзли,крихітні?
Де ваші рукавички?
- Та ні. Ми ковдри стелимо
для кволої травички,
І поміж хаток ставимо
пухнастенькі копички,
Ми ж грайлики-веселики
морозної зими.
- Коли ж ви спочиваєте,
красунечки біленькі?
- Тоді,як заіскріє ліс,
і поле,й місто всеньке.
Тоді як погукають нас
татусь Мороз і ненька,
Полинемо дивитися
льодяникові сни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2014
День зимовий,мов свічка згасав
В позахмар'ї солодкої вати,
Рум'янів у полоні заграв
І м'якенько стелився у хати.
Бахромою звисав із дахів,
Розливався ялинкам на плечі.
Із небесно-глибоких льохів
Вийшов сизий змережений вечір.
Накрохмалені крила підвів,
Щедро зорі засіяв крупою
І над шапками сніжних снопів
Вишив місяць медовий каймою.
По стежках морозцем зарипів,
Розкошлатив посріблені брови,
І,струсивши сніжок з рукавів,
Шугонув у безлисті діброви.
15.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2014
Скоро ніч підійме чорні крила,
Просом зорі вимережать млу.
Знов матуся плаче посивіла,
Їй старенькій знову не до сну.
В хустку неба сльози загортає,
Очі зводить у бездонну вись.
Може там синочка упізнає?
Він між хмарок,мабуть,забаривсь...
І тамує подих безутішна,
Коли вітер хвірткою скрипить,
Чи коли гіллям похила вишня
Роздирає виболілу мить.
Він пішов усміхнений у осінь.
Двадцять п'ять. Ще майже і не жив...
Як дощила та холодна просинь!
Коли впав журавлик серед нив...
Ріже тишу серце передзвоном,
Тане свічка між старих долонь.
На столі сержантські два погони...
...й безкінечність маминих безсонь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014
З-за хмарки зиркнув місяця ріжок,
Вже з мандаринним присмаком сузір’я.
І щедро ллється срібло в келишок,
Святковий настрій мчить до нас з узгір’я!
Перлинні хмари помахами вій
Прядуть ялинкам сукні-пелерини.
І,мов у рясі ніжно-золотій,
Блищать морозно втоптані стежини.
На арфі ночі янголи вгорі
Перебирають струни променисті.
І розсипають з неба янтарі,
Дзвенять в душі дитинства миті чисті!
28.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
Здіймає сині крила вечір,
Ледь-ледь торкається землі.
М'яким пером,немов лелечим
Розтане скоро вдалині.
Йому на зміну ніч патлата
Зіллється щедрістю зірок.
Із сяйва місяця соната
Вплететься в небо,мов вінок.
Захрумкотить морозним духом
Груднева ніч... І мимохіть
Пройдеться тихо білим смухом
Поміж соснових верховіть.
Під ялівцем розхутряніє,
Легеньким вітром зашумить.
Опустить срібні свої вії
Зимова ніч - казкова мить.
5.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014
Зі мною осінь попрощалася сльозами...
У філіжанці стигне м'ятний чай.
І до вікна вже тулиться вустами
Зимова ніч. Шепоче:" зустрічай".
Як скороплинно осінь відгоріла
Рясним багаттям визрілих шипшин.
Сріблястий іній стелить мавка біла,
Крильми холодить землю з височин.
Лоскоче вітер вогке підвіконня,
Мовчить зоря у темряві німій.
Духмяний чай,прощальна мить,безсоння...
Осіння казка згорнута в сувій...
30.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540542
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014
Саде мій, напоєний туманом,
Не сумуй, що лист духмяний змок.
Ще вдягнеш вишивану сутану
На промерзле плетиво гілок.
Ще зігрієш в сонячнім наливі
Свої плечі, стомлені плодом.
Вересневі хмароньки грайливі
Табунами ходять над селом,
Пишноцвіті айстри попід тином,
Наче зорі, що забули вись...
Посміхнулось небо так гостинно-
Саде мій зажурний,звеселись!
Зашуми ще вітами до сонця,
Золота у трави ще насип!
Заспівай ще пісню березОньці,
Що,мов змерзла,тулиться до лип.
Друже мій,ще веснонька розмаєм
Замережить заспане гілля.
Зараз бо зима коней сідлає -
Чутно подих вже її здаля.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2014
Кольорові будинки і скельця надламаних мрій,
Недопитою кавою рясно зволожені ранки.
Засинає надія в холодній долоні твоїй,
Коли йдеш манівцями додому від Музи-коханки.
А вона жартівливо щоразу сміється услід,
Мов крізь пальці пісок,розтікається ніч невагома.
Знову тиша глуха,замість чаю-розпечений лід,
Між порожніх вокзалів-забутої слави оскома.
В павутинному светрі пилюкою диха рояль.
Навпіл серце від болю,його вже нічим не зцілити.
Знов підеш до коханки,та їй тебе зовсім не жаль,
Її тіла жадає злий геній,навмисно дволикий.
Манускрипти дописані,ноти загублені.Дощ.
Кольорові будинки вже блимають сірістю вікон.
Полохливо біжать твої мрії по вигинах площ,
Ти її полоненим лишишся назавжди....навіки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2014
Не знаю я, не знаю й досі
За що люблю ту німфу-осінь.
Чом серце рветься в височінь,
Коли крізь хмари бачу просинь.
Не знаю я чом плачу щиро,
Коли птахи летять у вирій.
Ляга на душу смутку тінь.
Зникають крила в пряжі сивій.
Не знаю я чому жоржини
Так зливно в вечір тихоплинний
Свої шовкові сльози ллють,
Схиливши голови дитинно.
Не знаю я, не знаю й досі
Чом так журливо у колоссі
Вітри пожухлі струни рвуть,
Коли приходить німфа-осінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2014
Людські чесноти -
правда,вірність,доброта
З лиця Землі
зникають невблаганно.
Немов стирає їх
чиясь важка рука,
Оповиває їх густим,
липким туманом.
Нема й любові
у людських серцях,
І милосердя вже давно забуте.
Лиш гіркота полину
у слівцях,
Здається,що добро
у кайдани закуте....
Я закликаю! Схаменіться,люди!
Задумайтеся про своє життя!
Ще трохи-гряне грім,
і пізно буде...
Не буде в світлий край
вже вороття,
Не знатимуть
ні діти,ані внуки,
Що то таке
у злагоді і мирі жить....
Не прирікайте їх
на гіркі муки.
І не змарнуйте
цю останню світлу мить!
Цей вірш є одним із перших моїх творінь.... Написаний давно,та як мені здається,актуальний і сьогодні....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2014
Гуляє вітер між деревами стаккато,
І рветься небо навпіл від туги.
Порозтікались голубінню так завзято
У світлі блискавок петрові батоги.
Блакитнооких кошиків сузір'я
Вмиваються в холодних потічках.
Зринаючи смарагдовим узгір'ям,
Шумлять патлаті хвилі у річках.
Пахтіє свіжістю липнева дощовиця,
Нанизує перлинки на гілля.
І сонця пляма чиста,жовтолиця
У сірій гущі блимає здаля.
Коромислом веселочки барвисті
Ввібрали в акварелі береги.
Й гойдаються в прозорому намисті
Усміхнені петрові батоги....
20.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014
Я соняхи до серця пригорну...
В них стільки літа й неба голубіні!
Зачепить вітер зболену струну,
Сповільнять хід мірильники настінні.
Нехай біжить по коліях життя...
Тихцем зійду на сонячній зупинці.
Дідисько-дуб вже віти он простяг,
Додолу трусить жолуді-гостинці.
Хатина бабці білим реп'яшком
Вчепилася край вулиці,старенька.
І до дверей стежина в'ється швом,
У грудях щось здригнеться і затенька.
Люстерця жовтоокі розцвіли!
Медово плачуть в гущу молочаю,
Вже скоро ніч накрапає смоли...
А я до серця сонях пригортаю....
**Фото автора
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2014
Дрімає степ в очіпках конюшини,
На небо вийшов білий баранець.
І медом липовим по звивистій стежині
Із глека бронзою розсипався липЕць.
Ставок всміхнувся сонцю бірюзою,
Дозріли в травах пряні купажі.
І в барвінкових келихах росою
Дзеркалять літа крила - вітражі.
1.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2014
Коли в полях поснуть вітри,
Снопів розгладивши чуприни,
Зітри із серця сум. Зітри,
І слухай вечір тихоплинний.
Про що шепоче сад п'янкий,
Сховавши вишні зрілі в листі.
Нектар з медових зір надпий.
Вже небокрила у намисті
Вплітають шовк поміж гілок,
Рум'яне сонце вкривши пухом.
Хвилясто ніжиться ставок.
А ти вечірню тишу слухай.
Як стрімголов у пряжу нив
Пірнає стежка прудконога.
У краї тім,де ти ходив,
Вже бур'яном взялась дорога.
Та ти печаль свою зітри,
Лиши її у мальвозливах.
Коли в полях поснуть вітри,
Подякуй Богу,що щасливий....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2014
У ластовинні хмар зрябіла неба синь,
Крізь сито грає сонце промінцями,
Вдягла свитину чебрецеву далечінь
Розшиту щедро маків каганцями.
У м'ятнім вихорі дрімає літній сад,
Й тяжіють аґрусу рубінові сльозини.
Крокує червень на святковий променад,
Дитинством пахнуть кошики малини.
Ставок дзеркалить клаптиком води
Й співає вітер тихо в очереті.
Мене дитинство знов веде сюди,
Де вічна казка в солов'їному сонеті...
16.06.2013.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2014
Над плесом озера,розлитого сльозою,
Де вітер ніжно пестить лободу,
Гойдає спогади,заплетені лозою
Стара альтанка в заспанім саду.
У тій альтанці срібним відголоссям
Кохання нашого спливає світла мить,
Дрімає поле волошкове у колоссі
І стежку нашу заколисує блакить...
Солодким сумом плаче арфа ночі,
Вкривають плечі роси-янтарі.
Я й досі пам'ятаю твої очі -
До щему рідні...і нажаль такі чужі.
Вогнем пекельним пристрасний цілунок
Ще й досі пломеніє на вустах,
Спила до дна гіркий любові трунок,
Душа моя блукає по світах.
Стара альтанка...спогади у серці,
Відбиток місяця у полисках води,
І крапельки любові,що на денці
Все раз у раз ведуть мене сюди...
23.06.2013.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2014
Давай відкоркуємо тишу,
нехай собі лине на волю,
Вплітається в коси
ромашково-чистих полів.
А ми наодинці
побудемо,милий,з тобою,
Смакуючи ніч
і вслухаючись в спів солов'їв.
Давай розгадаємо тишу
по зорях на синьому лоні,
Що сріблом лягають
на зіткані з шовку лани.
Нам місяць зливатиме
сяйво гаряче в долоні,
Хай Всесвіт чекає....
бо зараз є МИ...лише МИ....
Давай відкоркуємо тишу....
2.06.2013.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2014
Шовковичиться ранок. Чай на двох
Розіп'ємо під сонячним каскадом.
Янтарні зорі в трави,мов горох,
З гілок нічних розсипались за садом.
Меліси холод тулиться до скронь,
Повітря пряним соком налилося.
А ти,зігнавши сни із підвіконь,
Знов зацілуєш звивисте волосся.
Вустами ніжно плечі обпечеш
І зазирнеш у вічі волошкові.
То янголи з блакитно-білих веж
Крильми прядуть тенета із любові.
Впаде сльоза гаряча з моїх вій,
Усе збулося,що просила в неба...
В долонях тане щастя заметіль.
Ти поряд. Мій. А більшого й не треба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2014
Обійми мене подихом вітру,
ароматом чаруючих трав,
Подаруй мені неба палітру
у спокусі вечірніх заграв.
Розмалюй мої сни візерунком,
переливами суму дібров,
Доторкнися до мене цілунком,
щоб щасливою стала я знов.
Зачаруй мене співом стеблини
очерету над плесом води,
На дні моря кохання перлини
лиш для мене одної знайди.
Розкажи мені казку шовкову,
що блукає у тиші ночей.
Заспівай із дощем колискову,
розчинися в безодні очей.
Ти мене укради на світанні,
свідком буде лиш стиглий розмай.
Вже зоріє...у миті останні
ти кохай....до нестями кохай!
29.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
Мені тебе не вистачає
У лабіринтах вечорів.
Коли весна гуде розмаєм
В обіймах вершників-вітрів.
Коли в махровостях півоній
Ховає сонце зрілий мед,
Блукаю в тиші напівсонній.
А десь шепоче очерет
Про наші ночі недопиті
В м'яких каскадах ковили,
І про п'янкі,шалені миті,
Де зовсім юними були.
Про відболіле і забуте,
Про споконвічний часу біг.
Як загубились на розпуттях
Посеред зоряних доріг.
Як милувалися весною
В передчутті квітучих злив.
Тростинно мріяв над рікою
Той очерет...і літом снив.
Відшаруділа пряна осінь,
Зійшли з полів сліди зими.
Та впала нам під ноги просинь
І вЕсну стріли вже не ми...
А ти тепер лише у мріях,
В провулках сизих вечорів.
Сльозяться спогади на віях,
Коли всміхаєшся зі снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2014
У кожної людини життя складається по-різному,кожен його проживає по-своєму. Але беззаперечною істиною є те,що життя-це безцінний скарб,дарований нам Богом. Дуже влучно про це сказав відомий американський філософ і психолог У. Джемс : « Не бійтеся життя. Повірте,що життя гідне того,щоб його прожити, і дасться Вам по вірі Вашій «
Сутеніло. Весняний надвечірок розливався густим кумачем на небосхилі, зручно вмощувався на дахах, майстерно вплітався в крони розквітлих дерев. Здавалося,що таку красу неможливо не помітити. Та Милі було все одно до того,що відбувається навкруги. Вона вже не одну годину блукала вулицями містечка. Понуро опустивши голову,зовсім не звертала уваги на перехожих,котрі супроводжували поглядами «дивакувату» дівчину на інвалідному візку,що безцільно «каталася колами». Нікому не було до неї діла. А їй так хотілося аби хоч хтось заговорив,запитав як справи,приділив хоч трішечки уваги.
Вкотре впевнившись,що вона знов «чужа» серед своїх, Мила звернула на тиху алею у парку,яка вела до річки. Вечір ставав дедалі густішим,у повітрі пахло весною,свіжою травою,мімозовим цвітом. Навкруги все наповнювалося життям…а їй те життя здавалося прогірклим,самотнім,сірим….і непотрібним. Дівчина на мить зупинилася,озирнулася навкруги,на повні груди вдихнула пряне,запаморочливо свіже повітря, і закрила на кілька секунд очі. Потім рішуче скерувала візок до води. Річка радо привітала її мелодійним переспівом хвиль. Сонце вже сховалося за горизонтом,лишивши за собою рожевий,схожий на цвіт сакури ореол.
Мила підняла голову, подивилася на темне небо,посміхнулася,і прошепотівши: «Або зараз або ніколи», різко подалася вперед. Серце шалено калатало,здавалося,що от-от воно вирветься з грудей і злетить,мов птах,за хмари. Вона вже майже відчувала,як її скалічене тіло разом з таким ненависним їй візком опускається на дно річки,як холодні хвилі заколисують її свідомість…. Ще якась доля секунди і…
- А хто це вештається тут пізньої пори? – почула дівчина за спиною старечий голос і здригнулася.
- Я… - несміливо прохрипіла Мила.
Від переживань і переляку у дівчини аж голос сів.
- Хто «я» ? І що це ти собі надумала? – вперто допитувався рятівник.
Незнайомець підійшов впритул до Мили, і здавалося намагався крізь темряву розгледіти лице дівчини. Принаймні так їй здалося. Це був старенький дідусь із сивою бородою, в кумедному строкатому сюртуку і в ще кумеднішій шапці з бубоном. В одній його руці була величезна торба, а в іншій крива дерев’яна палиця.
- Хто це тут «я» ? Як тебе звати? – не полишав своєї цікавості дід.
- Мила. – у словах дівчини відчувалася тривога. Хтозна, що на думці у цього старого?
- А я Пилип Семенович, - вже більш привітно мовив старенький,і трохи помовчавши додав: - Але люблю, як мене називають просто дідом Пилипом. От і познайомилися, от і добре.
- Так… Мабуть… - нерішуче прошепотіла дівчина все ще тремтячим, зохриплим голосом.
- Я посиджу тут з тобою трішки, - не то запитуючи,не то стверджуючи мовив Пилип Семенович,обмацуючи палицею місцину.
Простеливши свою величезну торбу на траву, дідусь зручненько вмостився поруч з Милиним візком.
- Ось,вийшов нарвати травички кролям.
- Майже вночі? – здивувалася дівчина.
- А яка мені різниця ? – гірко усміхнувся старий. – Чи то день, чи то ніч,мені однаково. А от що ти тут робиш в цю пізню пору? Хіба тобі не час додому?
Мила мовчала. Вона й справді не знала що відповісти. Розказати випадковому знайомому всю правду? Та якось ніяково…. Збрехати ? Щось наплести? Цього їй теж не хотілося, адже дід Пилип виявився простою і привітною людиною. Та на додачу до всього першою живою душею, хто за сьогодні з нею заговорив. Як же бути?
- Мовчиш? – перервав запитанням роздуми дівчини Пилип Семенович. – Ну мовчи, мовчи. Чи ти думаєш, що дід старий і нічого не розуміє?
- Та ні…
- Я відразу все зрозумів. А от тільки думаю, навіщо це тобі? Загубити життя, коли воно тільки-но починається, і трохи відкашлявшись, додав: - Ну не хочеш казати, то не кажи… Не моя це мабуть справа
Та Мила вже не могла мовчати. Не стримуючи гарячих, і рясних, мов літня злива сліз, дівчина почала свою розповідь. Розповідала довго і детально. І про дитинство-веселе і безхмарне, і про юність, і про ту страшну аварію, у якій ледь вижила та на все життя лишилася прикутою до візка. Про те,як у цій таки аварії втратила батьків,про невимовний біль від самотності та непотрібності. Ділилася з дідом Пилипом найпотаємнішим і найнаболілішим.
- …Ось так… - завершила свою сповідь дівчина. – Це був мій єдиний вихід.
Пилип Семенович весь цей час уважно слухав Милу. Не перебиваючи,не перепитуючи,просто сидів і слухав плач зраненої молодої душі. Якоїсь миті дівчині навіть здалося,що старенький задрімав. «Ну то й що… - подумала вона, - так навіть краще,виговорюсь в темряву ночі,в тишу… кому потрібні чужі проблеми? А запитав,мабуть,для годиться». Але щойно Мила закінчила розповідь,як дід Пилип випростав спину,і сплеснувши у долоні вигукнув:
- От дурненька! Дурненьке дитинча! Вкоротити собі віку тільки через те,що лікарі не дають надії? А віра… Де твоя віра? Де бажання жити,незважаючи ні на що ?
Дівчина не знала,що відповісти дідусеві. Серцем відчувала,що старенький правий. Їй було дуже соромно.
- Адже життя це дар Божий. І забирати його може лише Той, Хто подарував. – продовжував журити дівчину Пилип Семенович. – Чи ти думаєш,що моє життя було легшим? Стільки горя я пережив,стільки лиха витерпів…Війна,голод і холод – це не найгірше,що трапилося мені на життєвім шляху. На моїх очах розстріляли маму і старшого брата. Я отримав серйозне поранення. Але я не здавався,завжди знаходив заради чого жити далі.
Дід замовк. Здавалося він чекав,що дівчина скаже,що все зрозуміла,що помилялася,що дійсно життя чудове . Та її реакція на сказане дідом була зовсім іншою:
- А заради чого жити мені? - з розпачем вигукнула Мила. – Ні батьків,ні родичів,ні друзів! Навкруги все сіре і безбарвне….
- Та хоча б заради цього… - сказав усміхнувшись дідусь і вказав однією рукою на схід.
Іншою він доторкнувся до зарослої густою сивиною щоки,на якій зручненько вмостився несміливий сонячний зайчик.
Почало світати. З-за маківок дерев розливалися перші промені сонця. Такі легкі,теплі і …життєдайні.
- Ти бачиш це ? – запитав старий,повернувшись до дівчини.
- Бачу, - відповіла Мила,не розуміючи,що саме хоче сказати їй співрозмовник.
Вона вже добряче втомилася, безсонна ніч давалася взнаки. На додачу до всього ще й густий туман,що клубочився понад люстерком річки почав дошкульно пробиратися під одіж.
- Пилипе Семеновичу, я дуже вдячна Вам,що вислухали,що приділили увагу,та мабуть мені вже час додому. До побачення.
Вона розвернула візок і вже від’їжджаючи від місця своєї ночівлі почула те,що змусило її повернутися:
- А я усе на світі віддав би ,аби хоч раз побачити схід сонця,чи зорі,чи цвітіння весняного саду…..
- То Ви… А як ? – збиваючись,дівчина намагалася зв’язати слова докупи.
На якийсь час у повітрі зависла тиша. Важка і тягуча. Тільки зараз Мила почала все розуміти. Все ставало на свої місця – і те,як дід Пилип обмацував палицею траву перед тим,як простелив торбу,і нічна пора для заготівлі корму кролям….Вона все пильніше й пильніше вдивлялася у зморшкувате дідове обличчя…. О Боже!
- Так, я незрячий…ще з юності, - промовив дід Пилип і посміхнувся. – Але завжди тримався за життя. Які б випробування воно мені б не посилало . Я навчився цінувати те,що маю, а не жалкувати за тим,чого нема. І тобі раджу спробувати.
Мила слухала старенького і з її очей котилися рясні гарячі сльози. Їй було так соромно. Соромно за свою слабкодухість,за невміння цінувати життя. Вона під’їхала ближче до Пилипа Семеновича і нахилившись,поцілувала його у старечу,порізьблену роками-павутинками щоку.
- Дякую, - прошепотіла ледь чутно. – Дякую.
А тим часом сонце все вище і вище підіймалося над світом,вкриваючи позолотою блакитну скатертину неба.
- Господи,спасибі Тобі за янгола-охоронця, - прошепотіла дівчина і похапцем блимнула на дідуся.
Мила допомогла дідові Пилипу нарвати травички для кролів і провела старенького додому. Вдома Пилип Семенович познайомив дівчину із своїм онуком Сашком,котрий жив з дідом і допомагав по господарству. Хлопцеві дуже сподобалася блакитноока красуня і він зголосився її провести.
Підійшовши до дверей Милиної квартири,новий знайомий,сором’язливо відводячи погляд убік,запитав:
- А можна я ввечері забіжу на хвилинку?
Дівчина ствердно махнувши головою,вперше за останні місяці засміялася. Щиро і голосно. ……
Все-таки життя чудова річ і…… непередбачувана. Головне – навчитися його цінувати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500254
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.05.2014
Солодким нектаром розквітла акації злива,
У полисках сонця джміліє її ніжноцвіт.
Обійнята небом,стоїть загадково-мрійлива,
Медовою гущею радо шумить живопліт...
З небесної глиби спадає накидка парчева,
І місяця промінь розгладжує китиць кришталь.
У білій,духмяній сукенці,немов наречена,
Акації повінь пряде зоресяйну вуаль.....
10.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2014
Вечірні зорі,м'ятні,недозрілі
В долонях тануть,тільки доторкнись.
Міцним еспресо ллється темна вись
У бузинові цвітозаметілі.
Бешкетник-вітер в липове зело
Ховає хмар пухнасті пеньюари,
Жене ген-ген бавовняні отари,
Щоб зранку небо льоном розцвіло.
Я так люблю травневі вечори!
У солов'їних купелях зігріті.
Коли малює місячне графіті
Невидимий художник ізгори...
Коли ванільно гусне на вустах
Ірисів цукор,змішаний з росою.
Й шовкова тиша срібною фатою
Поміж дерев злітає,наче птах.
Люблю ті зорі м'ятні,недозрілі,
Що розпустились пуп'янками в ніч.
Лишусь до ранку з ними віч-на-віч,
Впустивши в душу цвітозаметілі....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2014