| Сторінки (2/124): | « | 1 2 | » |
(Присвячую моїй коханій Суботіній)
Згадав про тебе знов, моя акаціє,
Леліяв мовчки, ждав коли зростеш.
Під хмарно-синім небом аплікації
Ти виросла і я з тобою теж.
Заквітчана, убрана в пишні шати,
Мов наречена, видна між усіх.
Солодкий аромат хотів спізнати
Та обривати цвіт для мене – гріх.
Твій аромат мій вітер рознесе,
Свої думки ще раз очищу кров’ю.
Для тебе знов створив нове есе
Написане взаємною любов’ю.
Хоч виростив, леліяв і беріг,
Ти мовчки дивишся, сумую за тобою.
Бо не цвітеш, а сиплешся до ніг
Не цвітом, а моєю простотою.
25 травня 2013 р. Автор: Олег ГАВРИЛЕВИЧ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2013
Вона відімкнула зачинені двері,
Інша в них просто тихо ввійшла.
Перша шість років була на папері,
А друга – із старого в нове пішла.
Одна з них назвалась ніби любов’ю,
Друга насправді нею була.
Спільного мало, казали: «I love you»
В матеріальному поті чола.
Леді-міледі жадала багато,
Не раз на коліна її припадав.
Чекала завжди, що скаже їй тато,
Бо він, що хотіла для неї давав.
Моя ж королева, казала, що – паж,
Хоч з нею завжди було свято.
Вона хоч кохала та зайвий багаж
Для чого, як й того багато.
Ось промайнуло чимало вже часу,
Королева сказала: «Кохаєш – кохай!»
Я ніколи в житті не був ловеласом,
Ти знаєш, ілюзіє, знаєш – прощай!
1 квітня 2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2013
Із неба тихо падав дощ,
А краплі входили у землю.
Не говори, ти - краще змовч,
Щоб зустріч не була даремна.
Вже скільки часу разом ми
У спокої цілуєм ночі.
Я зрозумів після зими,
Кому ще раз погляну в очі.
Заглянув в дощ – тебе немає,
Із сумом прогуляюсь знов.
Чому ти їдеш, як кохаю,
Ти ж не топчи мою любов.
А дощ все йшов щораз сильніший,
Тобі писав свої я вірші.
Щораз він бив мене в обличчя.
Баланс, тривога, протиріччя.
«Ти не впадеш», - скажу ще раз.
Почуй з дощем в чужій країні.
Благословлю наш спільний час,
Пандори скриня у руїні.
Ще дощ ішов в природи лоно
Зросив надію і любов.
Твоя душа, мов біле гроно,
Моя ж чекає знов і знов.
Пройде все літо, може, й осінь,
Зима злетить, немов літак.
Ти не впадеш у прірви косінь,
Хай навіть все буде не так.
25 червня 2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2013
1. У Дубні зачекалися мене,
Бо вже давно пора на листя впасти.
Зима в душі безслідно не мине,
Я завтра буду падати зачасто.
Приспів:
Я - білий, білий, білий,
Я – білий, ніжний сніг.
З блакиті неба сміло
Лечу тобі до ніг.
Я – твій, я – твій, я – сніг.
2. Радіють усі люди і зима,
Але мене ти топчеш машинально.
Мені не смішно й плакати дарма,
Терпітиму-кружлятиму дзеркально.
Приспів:
3. За кілька день набридну, що уже
Мене всіляко-грязно називаєш.
Душі нема у світі точних меж,
І я не вата - також добре знаєш.
Приспів:
4. Ти просиш – я приходжу, потім – йду,
Мене отравою світською нашпигуєш.
Плюєш на мене, та я все стерплю,
Бо в інший день себе не контролюєш.
Приспів:
5. Ти б’єш, терзаєш, кидаєш мене,
Куди попало і куди я влізу.
Весни вітрище знову занесе
В каналізаційну дубенську валізу.
Приспів:
6. Ти не забудь, що літом і весною,
І осінню ввіп’єш усе до дна.
Я лиш струмок забруднений тобою.
Я – сніг, і я - твоя вода.
Приспів:
Слова: Олег ГАВРИЛЕВИЧ 21 березня 2012.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406552
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.03.2013
1. Якось все починалось – не так, як вже є:
Ми – зустрічались, творили одне.
Ми – народили любові дитя,
З дитинства пішли по дорозі життя.
Чогось тепер все пішло шкереберть…
Для чого ти серце розбила ущерть?
Ти – строщила любові жагучі бажання.
Тепер в есемес тобі пише зізнання…
Приспів:
Бо ти душею – зрадниця, свого серця страдниця…
Ти за гроші згубила свою честь і навіть страх…
Так любив тебе сильно! А тепер – просто жах!
На кого ти схожа? Нащо сталося так?
Де ж та юність була, де ж то був той юнак…
2. Я ще раз подзвоню… абонент – все мовчить…
У вас новий вже роман, а мене – все болить…
Для чого так роки задарма пройшли?
Ти була світлим сонцем, та – упали мости…
3. Ти приховуєш все в глибині свого серця:
Бо не та вже усмішка… Я бачу… І рветься…
Назовні – той біль, бо зі швидкістю кулі -
Тобі все одно, бо ти – зрадна дівуля…
Легковажиш словами, як можеш… Та знай:
Спече тобі другий в житті коровай…
Приспів:
Бо ти душею – зрадниця, свого серця страдниця…
Ти за гроші згубила свою честь і навіть страх…
Так любив тебе сильно! А тепер – просто жах!
На кого ти схожа? Нащо сталося так?
Де ж та юність була, де ж то був той юнак…
Олег ГАВРИЛЕВИЧ, 22 ТРАВНЯ 2012 рік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2013
Ти ніч уже давно проводиш з іншим,
І він тебе кохає, ти ж пробач…
Признаюся, що так тобі і втішно
Мене обманюєш, то більше вже не плач.
Душа моя не витримала болю,
Що завдала і вбила цю любов.
Було би краще розтворитись в солі,
Аніж з тобою бачитися знов.
У мене все по-старому, здається,
Моя кохана поруч тихо спить.
Тобі пишу останній лист любові,
Коли твоя душа щемить-болить.
19 січня 2013 р.
Олег ГАВРИЛЕВИЧ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2013
Моє не моє
І сон цей не сон
Я у житті
На шиї кулон
Скриплю
Хриплю
Банально значу,
Бо в цьому лайфі
Ніц не значу?
Ті крики
Фігня
Підсмажена доля
Для ідолів ролі
В запущенім полі
Тут з ними вмираю
Вони ще й сміються
Нині живі ідоли не плачуть
Ці люди такі дивні
Ідоли
Вони такі безсоромні
Але
Вони живуть
І не плачуть
Ледь не знищила електрика
Хотіли вбити мою душу
Демони
Вони живі
І мешкають зі мною
Не хочу
З ними водитися
Хтось забрав мене
Від людей
Від душі
Від забобонів
Коли прокинувсь
Цей
Ідольський сон
Ці люди
Ідоли
Вони не плачуть
Під ранок прокинувсь
Труп
На шиї кулон
Моє не моє
А сон цей не сон
29 жовтня 2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406293
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.03.2013
Розпочну із чистого листа
Довго думав, як без тебе жити.
Із думок душі, чи просто так -
Лиш пером для кожного служити.
Довго ждав думок, неначе літа,
Скоро відійде зима ще кілька днів.
Не дала душа без тебе жити
Й зберегти я цього не сумів.
Залишились згадки і тривоги
Ті, що промайнули, і пройшли.
Не вини мене за ті незмоги
І в душі написані вірші.
Так вже є – новий і неповторний
Ти така ж бо, як і я.
Ці слова для тебе лише подив,
А у пам’яті моїй – твоє ім’я.
Ще не раз зустрінемо ту весну
Зиму, осінь, літовим бузком.
Ти залишиш почуття чудесні
Я ж зостанусь лиш простим листком.
31 січня 2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
Осінній вітер принесе морози,
Схолодить сум. Впаде пожовклий лист.
І нині день нашіптує нам грози...
Сьогодні багряніє падолист.
Гуляєш мовчки парком, де берези,
Проходиш. Ніби в тихому раю,
Між шальками зіржавілих терезів
Життя шепоче молодість мою.
Нехай летить же молодість на крилах
Весни і осені, кохання і тривог.
Пригадуються ті шкільні перила,
Де з другом ми зустрілися удвох.
В диявольські прогнози і бажання
Все ж не потрібно заганять себе.
Повірмо святості. В єдине лиш кохання!
Та нумо! Відшукаймо в нім себе.
Бо молодість - єдина у житті,
Осінній вітер принесе морози.
Чому, скажіть, у зрілому бутті
Блакитне небо нам дарує грози?!
04.09.06 р. Львів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2013
Де сум і жаль, холодна порожнеча,
Тебе ж скує з усіх усюд лиш сум.
Знайти в очах не важко ворожнечу –
Сьогодні на душі безмежний глум.
Чому душа хаосом захворіла?
Ти запитаєш поглядом сумним.
Така душа давно вже відболіла.
Сумна вона. В очах у неї – грим.
Вони – це світ, де завжди порожнеча.
Цього їм Бог, напевно, не простить.
Не будемо ж творити ворожнечу,
Побачать нас в одну прекрасну мить...
05.12.06.
Олег ГАВРИЛЕВИЧ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2013
Катаклізатори в політиці, еге ж,
Хоч прикидаються людьми у білій масці.
Без диму не буває в нас пожеж,
Якщо бувають, то лише у казці.
В політиці існує субкультура,
У казці дим існує без пожеж.
Невже у тебе черствая натура,
Бо ти мовчиш і помираєш теж.
Ти не мовчи, а говори багато
Про тих катаклізаторів у нас.
Для тебе у неділю тільки свято,
Вони ж святкують кожен день і час.
Ти у землі із сапкою в руках,
Вони з пером у власнім кабінеті.
Село вмирає, подивитись жах,
У них законів стверджуються злети.
Заросле поле, бур’яни, кювети,
Закони писані, ухвалені чи ні.
Яка різниця – селянин, естет ти
Ти ж всеодно людина, так чи ні?
26. 06. 08. Автор: Олег ГАВРИЛЕВИЧ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405148
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2013
Задув в вікно пестливий вітер,
Стара черешня відцвіла давно.
Складав поет із чорних літер
Нове життя в старому кімоно.
Писав він вірш пронизаний
до болю
Давно знайомим доторком руки.
Критикував і трав і квітів волю
Й здоров’я било вже давно
взнаки.
Посеред столу дивний букет
квітів,
Що припідніс був давній
корифан.
Не знав від смутку собі ліків,
Хоч як не нюхав він букет
тюльпан.
Солодкий аромат витав повітрям,
Приємний сплеск розбурханих
думок
Тягнулися розпеченим, холодним
вістрям,
Коли в душі розтягувався шок .
Болів поет душею досить важко,
Ніхто не міг розвеселить його.
Болів в думках продуманих і
тяжких,
Хоч люди вспіли обізвать того.
Назвали бовдуром, калікою,
мазилом,
У слові ще сказали, що баран.
А він писав любов’ю і чорнилом
Та нюхав свій букет... тюльпан.
11. 05. 2007.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
Любов свою роздам всім іншим,
Мабуть, тут жити треба так.
Між світом праведним і грішним
Я лиш всього маленький знак.
Роздам любов свою по світу,
Нехай летить на всі боки.
Вклонюся кожному цим літом
І так пройдуть мої роки.
Розтрачу юність для людей,
Щоб прожили вони в любові.
Нема в цім світі добрих фей
Гріхи у нім й потоки крові.
- Як зупинити зле нещастя? -
Питає думка знов і знов.
Мені одному це не вдасться,
Тож віддаю тобі любов…
Олег ГАВРИЛЕВИЧ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2013
Народитися заново, як це?
Я запитую нині у себе.
Дякую тобі, Благородице,
Дякую, Ісусе, для Тебе!
Може, рима якось не складається,
Та сьогодні про неї не йдеться.
Сотні раз душа моя кається,
А у грудях – серце б’ється.
Дякую, Господи, дякую!
Народитися заново – славно!
Бережеш мене, Боже, по-всякому,
Значить я тут – недаремно!
Олег Гаврилевич
28 жовтня 2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404612
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2013
Я присвятив тобі своє життя
Я присвятив тобі своє життя
Не догодив, не захотіла й знати.
А я ж тебе настільки покохав,
Ти ж заплатила подихом відплати.
Я присвятив частиночку душі,
Тієї, що залишилась живою.
Ти ж відказала тихо: «Не спіши!»,
І плюнула в обличчя гіркотою.
Ох запекло, у серці заболіло,
Ти вибрала дорогу, не стежину:
Ти вибрала не душу тільки тіло
І він тебе назве тепер: «Дружина».
Олег Гаврилевич
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2013
Коли на серці сумно – йди вперед
Минай незгоди сміло і завзято.
Якщо заліз в густющий очерет
То все одно не псуй для себе свято.
Вертати вже назад затрохи пізно,
Стежина так чи йнакше не мине
Хоч як пече, та я не плачу слізно,
Як не болить життя ж воно - одне.
Пройду цю даль крізь болота в тривозі,
Спізнав достатньо у своїм страху.
Моє кохання вірне, ти – в дорозі
Тож я тебе чекаю на шляху!!!
Олег ГАВРИЛЕВИЧ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404330
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2013
Знаєш ти, може, й
не знаєш,
Коли помирає
любов?
Коли любиш й,
водночас, кохаєш,
То життя
починається знов.
Коли вогнище,
скроплене снігом,
Не палає, а
тільки жеврить.
Знаєш ти, може, й
не знаєш,
Як у душі щемить.
Та холодний вітер
подує,
Ось-ось – ніби
жар спалахне.
Коли небо нам
сніг подарує,
То вогонь
безнадійно зітхне.
Більше йому тут не
жити,
Жар – загасне, як
і вогонь.
Не кохати і більш
не любити,
Тільки – просто
дивитись сторонь…
11.03.2011. Автор Олег ГАВРИЛЕВИЧ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2013
Я любив тебе як міг,
Хоч не бачились ніколи.
Твоє ж слово я зберіг
Зі стільця і парти школи.
Ти – орел, я зізнаюсь,
Ти – духовний чоловік.
Твоїм болем обпечусь
Й збережу тебе навік.
Був святинею в народі –
Став нездвижним, як гора;
Був мислителем ти гордим,
Та прийшла страшна пора.
І, донісши хрест до смерті,
Досягнув ти Божих хмар.
Та думки твої у серці,
Палахкочуть, як пожар!
Ще не раз тебе згадаєм,
Перехреститься рука.
Ти усіх нас возвишаєш,
І душа чогось чека...
11. 05.07. Львів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404048
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.02.2013
О любий Бог, прости сьогодні,
Провини пред Тобою годні.
Чомусь така печаль на серці
Відкрив тобі давно я дверці.
Подяку шлю, о мій Спаситель,
Що ти вернув мене в обитель.
Якби не Ти, то я б пропав:
У безвість зла лиш був би впав.
Прийди, Ісусе, з синіх хмар,
Спали гріха страшний кошмар.
Спаси народ, Всесильний Бог,
Щоб не було в житті тривог,
Спаси і ворогів моїх,
Прости їм непростимий гріх.
Бо ти мій Бог, лиш Ти мій Бог.
Живеш Ти аж у лиця трьох.
Хвала тобі, Осанна Сину,
Храни усю мою країну.
Прошу Тебе за мир у світі,
Щоб серцем всі були зігріті.
Хай буде мир завжди й вовік,
Зітри сльозу з моїх повік.
І ти є Бог, Ти мій Спаситель,
Ти мій найкращий Утішитель.
В Тобі любов. В тобі буття.
В Тобі, Господь, одне життя.
А я лиш тінь, одна лиш тінь.
Амінь, Ісус! Амінь! Амінь!
19.02.07.Дубно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404047
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.02.2013
Можливо вчора
зараз тут продажа курток
а тут туш гарячий душ.
Відсутність жалю не комарю
я мовчу.
Совість разом із гноєм
лежать в полях дивитись жах.
Руки перстні багатюр
завдають холодний дур
а нам по фіг.
Алкаш релігія
старе кохання як нова
амфібія нехарпсихоз.
Святенницька мораль
через „а” в амораль дебілізм.
Перелюбниці біля „Танка” –
знак спорожнілого банка
абсурдизм.
Трупи новеньких немовлят в
смітниках
Інтелігенція
здохла риба в ставках
ідіотизм.
Шприц наркоти в
тринадцять років з самоти
таке життя.
Потворні ідеали
вимерлі бажання
від смерті вітання
песимізм.
Потоптані мрії у ролі надії
Трупи...
Трупи...
Трупи...
Спотворіла любов
збочене щастя
згвалтована Настя –
істерична радість
каліки на голову.
Музична кров
Зогнилі серця
Воскова усмішка
І піввідерця
Аморального збочення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403013
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2013
Україно моя, Україно,
Краю рідних прадавніх пісень.
Так люблю тебе, мамо єдина,
Й той народ, що зовуть його чернь.
З черні виріс я, з неї родився
Між дорогами рідних країв.
О, черне моя стеблиста,
Тобою давно захворів.
Ти бідна, я також, одначе,
Заплачем, народе, удвох.
Чи вороном чорним закрячем
Часами суцільних тривог.
Державо, небесно-пшенична,
Чи поле нездійснених мрій.
Тут сльози із болем не лишні,
О, черне розбитих надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403011
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.02.2013
1. Музична тусовка кажуть під реп
Їду в маршрутці вдалині степ
Мчуся лечу із села в місто
По боках грязно попереду чисто
Буду дивитись як у столиці
Себе продають сільські молодиці
Приспів:
Ай ой то зовсім не шутка
І не піяр і не замутка
Бо ти вже давно
Політпроститутка.
2. Ким ти була і ким тепер є
Совісті нуль ще й на тебе клює
Відомий політик і бізнесмен
Для тебе клієнт і шоумен
Для нього сміття твоя крапля надії
А він твоя мрія, а він твоя мрія
Приспів
3. Не знаю чи варто, але так і було
Ти повернулася в рідне село
Усім пояснила що місто дістало
І ти розгубилась як квітка зів’яла
Ти продалася за гроші і славу
Тебе потягали як тряпку діряву
Твоя ж бо ціна сором й хвороба
Й на серці біль залишок злоби
Ні це не жарт ні це не шутка
Бо ти вже давно
Політпроститутка
Приспів
4. То не тусовка невдалий то реп
Я хочу додому у рідний мій степ
Не хочу дивитись на тих проституток
Політиків клятих і їхніх замуток
Для них напишу із трьох літер есе
Дякую, дякую. Покищо все…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402711
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 20.02.2013
Я знаю те, що нічого не знаю,
Зараз цікаве щось заспіваю.
Я не літаю, і не пливу,
А по дорозі світській іду.
Не їжджу я в «мерсах» і «опель-кадетах»
Та я не пруся ні в які портрети.
Не хочу я слави й не хочу осуди
І не чекаю чогось доброго, люди.
Я не Рембо і не Ірванець
І не поет, і не митець.
Я не Шекспір і не Петрарка,
А мовчазна українська вівчарка.
Я знаю фас, сидіти, лежати
Потім прогавкавши довго мовчати.
Треба ж команду свою споглядати
Я їжджу в маршрутці з Дубна на Повчу
Кліщиху затопить, а мені – тощо.
Не їм я тоді, коли їсти хочу
Ні, я не пощу, знаю це точно.
Оці рядки можна читати
Можна їх під аналіз віддати.
А потім картати, і ще раз картати
Нащо так жити, якщо це знати.
Поставлю я віллу в Ботанічному саду,
Друзів покличу в приватну нараду.
А потім поїду хто-зна куди.
Може, сюди, а може й туди.
В Мальдіви, Канари, дешевії нари
Може, у Альпи чи Антарктиду
Заберу те, що вкрав – і тихо поїду.
Я не Рембо і не Ірванець
І не поет, і не митець.
Я не Шекспір і не Петрарка,
А мовчазна українська вівчарка.
Я знаю фас, сидіти, лежати,
Потім прогавкавши довго мовчати.
Навіщо комусь забагато так знати?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2013
Зимові хмари стали різко темнішими,
Світ замітало гарними віршами.
Нас закружляла любові хурделиця,
Сніг спадає до ніг, тихо стелиться.
Наша зима, остання зима любові,
Лиш пригадую-згадую наші зустрічі знову.
Вже давно познайомились, а тепер розійшлися
Та чому ти мені кожної ночі снишся?
Не коханий-святий, а трохи грішний я,
Ти давно, ти давно уже не моя.
А де наша сім’я, а де наша сім’я?
Іду в твоє ім’я, ти давно не моя,
Не коханий, а – грішний я.
Вже не сніг, тільки дощ з неба скапує
Ти не вернешся, більш не вернешся, добре знаю я.
У твоєму житті усе добре складається,
А душа, а душа з дощем кається.
Зимові хмари стали знову світлішими
Мої сльози тепер стали твоїми віршами.
Ти ідеш тепер з іншим і не вітаєшся,
Та чому у душі знову і знову каєшся?
Не коханий-святий, а трохи грішний я,
Ти давно, ти давно уже не моя.
А де наша сім’я, а де наша сім’я?
Іду в твоє ім’я, ти давно не моя,
Не коханий, а – грішний я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013