| Сторінки (5/481): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Тонкими нитями всё же мы связаны,
Бредом слов в расстояньях разведены,
И без взглядов мы чувствуем голодом,
Как печалиться сердце - изранено.
Нити тонкие словно ожившие,
Поцелуев и нежности требуя,
Теребят душу нежными стонами,
Не покоят сердце воспоминаньями.
Не порвать нить и бредни слов,
Прекратить не возможно.
И не простить. Сколько слёз,
Столько слов нам не проронить
И друг друга нам - не забить.
Так и тянется нить и ревет душа,
Так и будем всегда – это не прекратить,
Измываться и плакать, нам навсегда.
Наш удел вместе, порознь быть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476067
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.01.2014
Верхом.
Словно в полёте,
Плавятся ноты.
Чувства.
На пике мажора,
Не надо покоя.
Сердце.
Плачет – смеётся,
Не удаётся разлюбить.
Словно.
Мягкая нежность,
Заполонила, сердце разбила.
Плачу.
Но не рыдаю.
Сердце страдая, слов не теряло.
Верхние ноты, чувства в цейтноте.
Сердце разбили, потому - что любили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476066
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2014
За окулярами заховане обличчя?
За окулярами заховане життя!
Таке чуже! Таке незвичне!
Не так як жив…
Тут істина проста.
Потік стрімкий весняною порою,
Змітає на шляху своїм усе:
Чи з засторогами збудовані покої,
Чи дамби, де чужі всі береги.
Змело й мене!
Лишило тільки очі.
Які заховані тепер під темним склом.
Я не зніму їх. Бо уже й не хочу –
Вернутись в світ ким був давно.
За окулярами заховане обличчя?
За окулярами заховане життя!
Лиш колір скла я поміняю – зручно,
Побачу світ у рожевих тонах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474544
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.01.2014
Такий вже звичний морок у кімнаті,
Пусте вікно, без тюлі і без штор,
Немов душа розхристана й не знати,
Чому бурлить у венах люта кров.
Немов чужа вона, пульсує в скронях.
Думки транслюють свій відеофільм,
В якому на вікні є тюль і штори
І погляд твій в кімнатній тишині.
Невже так люто спомини вганяють
У даль, від снів яскравих і живих.
Мою кімнату не влаштує спомин,
Моїй кімнаті рідний лише біль.
Яким життям себе не покарати,
Кому мені прощення принести?
Щоб спокій у душі налаштувати.
Як повернуть твій погляд в мої сни?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2014
Мигдаль очей,
Солоний присмак плоті.
Мої думки давно на тому боці
Свідомості живуть, мене окремо.
З тобою поряд та лише даремно.
Даремно марять очі далиною.
Хоча б ще мить і ти була б моєю
Надією, що дні на повні груди
Вдихають запах твій і мрії без прелюдій.
Лише моя ти і солоний смак
Нектар уся ти, не лише уста,
Напитися тобою не зумію,
Моя ти не лише у мріях.
Тобою владарюю я сповна.
Моя ти вся! А не лише твої уста!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474349
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.01.2014
Коли зумів на біль любов зміняти,
Зіграти із життям у гру безпечну,
Когось минути, а в комусь терзати
Свою образу в серці недоречну.
Стократ сильніше болю лиш страждання,
Воно вбиває зародок прощання
І навіть сльози і тонкі благання,
Не порятує душу від кохання.
Ховатись міг роками з самотою,
Старався людям в очі не дивитись
І мріяв, щоб колись з старою
Самотністю своєю одружитись.
Сильніше сну і віри в надприродне,
Те почуття, у самоті розкрило
І в подарунок крила ти отримав
Й надією напнуте вже твоє вітрило.
На повнім ході, з крилами у щасті,
Летиш, немов землі не помічаєш.
Тепер ти біль шукаєш де зміняти
Й образи в світ ти вже не виливаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474345
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2014
Життя крізь призму зрад і перемог,
Крізь морок днів і п’яного туману,
Допоки сила є живеться без думок,
Та лиш пішла вона лишився без обману.
Лишився сам з думками на кінець,
Невже знемога враз покаже сутність,
Своїх наболених і лютих засторог,
А так боявся на чиюсь присутність.
В житті своєму будував мости,
Обходив гострий кут по верху,
Немов на лезі балансуєш ти,
Не віриш досі у свою поверхність.
Не можеш зовсім вірити словам,
Ніколи не повіриш ти цілункам,
Бо лиш зневірившись хоч раз, ти сам,
Тепер в тобі лише панує зверхність.
Своє життя, свій день і своє «Я»,
Ніхто в тобі тепер не запанує,
Чи одинокий ти, чи просто сам,
Життя в тобі питання це нутрує..
І вірить, серцю ритму лиш вночі,
Лише у сні ти бачиш когось близько,
Та лиш флюїд малий отримав ти,
Відразу дременув у світ свій ліпший.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472607
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.01.2014
Така не звідана і глибока таєна у її голосі до цієї миті зустрічалася лише раз. Коли мандрували вузенькими вуличками древнього Львова. Вийшло викроїти вихідні на подорож до українського Парижу. Два шалених дні і дві шалені ночі! Ніяким чином не хотілося вірити в те, що це вершина нашої самотності від усього світу, нашої заглибленості в один одного, нашої насолоди тілами і душами! Чи то Львів, чи то любов – відкрили навіть мої найглибші і найпотаємніші нотки душі! Аж страшно! Це ж певно за таку порцію щастя потрібно буде колись розплатитися. Чи комусь відплачувати! А кому і за віщо! За те, що неочікувано, після болено - переболених розчарувань і років самотності нарешті повірив, нарешті зрозумів; нарешті відчули моє єство, мою натуру, мою душу! Невже за це потрібно буде розплачуватися! Невже!
Львів! Тихе і навчене дарувати людям щастя місто! Воно, здається віддається повністю жителям і гостям завченими флюїдами щастя і вірності! Заплутані вулички і заплутані слова щоночі, заплутані руки – ноги – волосся - голоси в ліжку готелю!
Скільки б не вивчав людину – стільки у неї знаходитимеш нових рис. Відразу захоплюватися ними, закохуватися у них. З нею, тоді у Львові, зрозумів, що любов, це коли ти любиш людину частинами, рисами обличчя, тіла, характеру і разом з тим любиш це все в синтезі, тотально! А Львів відкрив масу нового в Ній! О, Вона! Моя єдина втіха і постійний пошук!
Іншого разу, цю таєну відчув коли несподівано і неочікувано зустрілися в нашому Місті на проспекті. Вона стояла на зупинці біля супермаркету очікуючи на автобус. Я їхав на зустріч в офіс однієї із торгових компаній, по дорозі обдумував майбутні переговори. Погляд із гурту пасажирів виловив її. Я зупинився, запаркував авто і підійшов до зупинки, до неї. Її погляд в той момент і нагадав мені «львівські вихідні», глибокий і сумний, таємничо – загадковий. Привіталися! Поцілунок! Питання про справи – плани на сьогодні. Обоє увечері були вільні. Домовилися зустрітися у нашому кафе.
Зустріч о пів на восьму біля Нашого Ліхтаря. Пройшлися в низ по Лесі, до нашого кафе.
Звичні розмови про дні, які минулися окремо. На роботі у неї новий директор, який підлаштовує усе під себе, звіт в податкову прийняли з першого разу, все ніби добре. Батьки здорові, передавали привіт. Мої їй теж. Пити вино відмовилася! Смакували тістечками і чаєм! А я випив! Коли зібралися додому то Вона попередила, що ночувати буде вдома, без якогось пояснення чому! Сумний погляд, поцілунок в щічку!
- Бувай!
Я повільно пішов до зупинки автобуса, здивований її сумом. Але це ж жінка, вона має право сумувати і не пояснювати мені чому! Я не розпитував, бо знаю, що в моменти її таємничості якби не старався, все одно не досягнеш бажаного. То навіщо обридати!
Також дивувало чому на наступні вихідні наші плани були різними. Знову ж її ініціатива. У неї плани поїхати з батьками в область до родичів. У мене гра! Ну добре в понеділок побачимося!
Я трішки занепокоєний! Вона сумна, дуже сумна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472601
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.01.2014
Сегодня смело я смотрю назад,
Года былые, смело созерцаю,
Слова, что так летели невпопад,
Вернут их, больше не мечтаю.
Обид кругом оставил я сполна,
Сердец разбил я много в щепки,
За это, выпью я до дна – вина,
Что было - не прошло бесследно.
Прошло, оставив тонкий шлейф,
Былых побед и поражений
И прошлый миг, минувших дней
Во мне не порождает сожалений.
Ну а зачем за тем жалеть,
Чего вернуть не сможет и волшебник,
Уж лучше впредь мне не робеть,
Не врать, не пустозвонить скверной.
Молитву, лучше вовремя читать
И за друзей и за врагов беспечных,
За всех кого обидел или смог предать,
В душе еще есть место чувствам светлым.
Просить у Бога верности себе
И смелости, смотреть в глаза недругу.
Не оскверняя жизнь, что снизошла тебе
Авансом и не творить над совестью наругу.
Поверить свято – жизнь лишь только миг,
А за спиною у тебя есть вечность
И что бы жизнью что- то заслужить
Не предавать себя и мерять жизнь всю честью.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472271
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.01.2014
як лікувати шрами на душі?
чи кров*ю омивати, чи сльозами,
чи мовити усім мені: Прости,
якби я зміг, то зникнув би у сні
і лиш, являвся б тільки в довгі ночі,
безмовний і сумний неначе птах,
якому чи у вирій довгі роки,
чи в парку мерзнути допоки,
не проклянуть, що часто живу в снах!
чи лікувати долю алкоголем?
у гаморі вечірок жити вслід,
своїх думок втамовувати море,
своїх ідей топити у вині
й вину шукати, що болять без болі
мого життя помітні ледь шляхи,
яким стелитися судилось лиш у мріях.
лише у мріях справжні дні!
лише у мріях є безболісні вірші!
як будувати храми у душі?
чи зводити каміння ряд за рядом,
чи мовити молитву наче в сні
з закритими очима лиш би зраду,
своїх колись найближчих засторог
не бачити, допоки не осліпне сумний співець,
моїх тремтливих і нічних тривог.
яким судилось стати в мені ціллю
і збудувати в серці тин із засторог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470054
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2014
Когда себя сжигаешь первый раз,
Когда в себе ты что – то убиваешь,
Ты умираешь сам и невинный взгляд,
В тебе убийцу лишь разоблачает.
И кто сказал, что человек судьбу
Свою, лишь строит сам и он хозяин,
Не верю в это, только потому, что
Сам в своей судьбе я умираю.
Я умираю тихо и не спеша,
Так словно жить века остались,
Один на свете и одна звезда,
Мне жизнь мою лишь тускло освещает.
А поиск счастья, мыслей светлый сплин,
Не одному мне, видятся пороком,
Как будто мир во мне погас и спит
И не проснется как- то ненароком.
А кто разбудит и кому в том смысл,
Предназначение по жизни каждой,
Мне неизвестно, это главный приз
Найти в пути такого человека!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469846
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.01.2014
Как много положил на эшафот!
О, не голов, не тел, а скорбных мыслей.
Идти как раньше, без протоптанных дорог,
Не веря, достигать затертых истин.
Построить дом и сжечь его дотла,
Любить себя сильнее, лишь страданье.
Найти любовь и убить её тогда,
Как только произносишь обещанье.
Писать стихи, словам поверив вновь,
Своим словам, а не чужому воплю.
Моя судьба, затерты нервы в кровь
И нервам уж моим не возродиться.
Поставить смысл, во главе будних дел,
Ему дарить лишь пыл своих признаний
И несмотря на раны бренных тел,
Нести в себе лишь боль чужих блужданий.
И некогда не веря и не любя,
Самим лишь только диким пожеланьем,
Брести по жизни, больно и шутя,
Найти себя сожжённым от мечтаний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469844
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.01.2014
Багато надто барикад,
Занадто мало зримих вад,
Ані шпарини, ані кроку
Не зміг зробить й одного вдоху.
На повні груди почуття,
Лиш тінь моя, а де ж твоя?
Тепер нарізно, в різні боки
Назавжди, певне, чи допоки?
Чекати мовленого слова,
Та очевидно, знов полова,
Замість зізнань. Лише укори!
Незвиклі ми вже до покори!
Зітхає тужно самота,
Мене лишила тінь моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465275
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.12.2013
А мить чекала довше ніж домовились
І довше по гортані йшли слова,
Застиг цілунок на губах й привиділось,
Що оживе в мені твоя душа.
Немов політ легкий, по вітру линув я,
Черкаючи, ледь – ледь, землі
І віра в серці, наче мить незвідана
То помирала то зринала в голові.
Мов океан по тілу, нерв пульсуючий
Здавалось мить коротка і от – от,
Віп юсь очима в очі люблені
І відійду я від усіх земних турбот.
Погаслий день лиш дарував обпечене,
Сумне і дивне марності чуття,
Пусте вікно й самотності побачення
Відбулося. То віддалялась тінь твоя і не одна.
А мить була коротша ніж домовились,
Померлі речення, без звуку і без слів,
А серце і з душею, наче змовились,
Потрапили в полон моїх палких надій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2013
Викрадачка мого волевиявлення,
Мною знищена й зі мною примирена.
Ти покара моя й нагородження.
Мною вбита і мною народжена.
Ти мій світ і мій апокаліпсис,
Ти солодкий цілунок із памяті.
День триває допоки ти спиш.
Я ніколи не втримаю мить:
У якій ти спокійна і лагідна,
Налаштована жити у радощах
Й милу посмішку свою дарить.
Я люблю тебе, Музо!
І мрію тебе полонить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462387
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.11.2013
Забудь мої слова.
Мелодії мої забудь.
Ти проведи мене в останню путь.
Я відлітаю на зовсім, бо йде війна.
Шалений я- ти ж тінь моя.
Навік тепер по – різному нам дні,
Тобі тремтливі, а мені пусті -
Вони без тебе будуть.
Ти ж забудь,
Що провела мене в останню путь.
Тепер нам різні будуть сниться сни.
Тобі веселі, а мені сумні.
Тобі весна, я ж в осені живу.
Але тепер я чисту воду пю.
Хай самотою часто я грішу.
Та знаєш, лиш без тебе я живу.
Я тихо вірю, що пройде війна
І серце змириться із тим, що є душа.
Що в неї є потреба чистоти -
Повір мені.
Я прагну лиш піти.
Знайти себе і врятувати дні,
Ті що лишилися у власному житті.
Шалена ти – пусти мене піти.
Не повернуся до тебе, ти повір.
Ти маєш хист затамувати злість,
А потім, подарунок це мені,
З тобою я лиш брудну воду пю.
Пусти мене в останню путь
Й прости – назад уже нічого не вернуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2013
Мне жизни к сожаленью не понять,
С её глубинами чарующих иллюзий,
С огромной правдой, цель которой, убивать -
Мечты, в которых счастье без прелюдий.
Мне не понять к чему тоска в душе,
Когда в окне колдует полнолунье
И сердце беспросветно мчит к тебе,
Но не в тебе, искомое предназначенье.
Я к жизни не успел ещё остыть.
Остыть, я сомневаюсь, что придётся,
Смотрю, как каждый день дарует миг
И счастья трепет - телом разольётся.
Мне не понять, куда ушла любовь.
Тогда, сдавалось, жизнь смеётся громко
И не понять, что было так легко, когда
Ты бросила меня, лишь улыбнулась томно.
Я в жизни не найду, то что искал,
Его, наверное, совсем не существует.
Лишь недругов, звериный, злой оскал,
Не по пятам, а впереди, мой путь турует.
Мне не понять, зачем на свете я,
Кому, мои ночные сновиденья.
Мне жизни к сожаленью не понять
И не понять, твое в ней, назначенье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459894
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.11.2013
За тим – оскома по зубах,
Мій друг, ти мій найперший враг.
Моя найбільшая помилка.
Моя найгіршая провина.
Моя журба – мій друг!
Ти винний в тім, що сум не б є,
Лиш пихо п’є життєву силу,
Здирає заживо стремління,
Тебе спасти із небуття.
Тебе спасти – лиш ціль моя!
Мій друг – веселий сміх колись:
Пісні, гітара, ліс весною,
Вогні горіли у очах,
Життя коректувало час.
Життя коректувало долю!
Мій друг – не міг ось так піти,
Зоставити тягучі недомовки,
Лише сказати не спіши
І залишитись на роки.
І залишитись на завжди!
Лише туман, мій друг, з тобою
І ти в тумані тім пливеш,
Мов привид, то зявляєшся весною,
То геть зникаєш у світах.
То геть зникаєш у примарних снах!
Тобі, мій друг, життя віддало,
Таланту повний спецнабір,
Життя тобі подарувало можливість,
Доказати всім про казку і велике горе.
Ти доказав усім, що є залежність,
Пити чорну воду.
Що є залежність в очі плюнути мені.
Тобі, мій друг, не буде більше шансу,
Лиш надто швидко мчиться в далині.
Твоє життя без розмаху людського,
Той тихий шлях, нажаль вже в нікуди.
Колючі голки, маку сік ядучий
Ти випиваєш з ним своє життя,
Мій друг, прости мене як зможеш,
А я простив тебе давно і не дарма.
Твоя наука про ядучі води ,
Про маку сік, про те, що ти живеш
І мрієш, повернуть життю слід,
Свого буття, що доля прописала.
І зникла десь не залишивши шанс.
Мій друг, життя твоє, поки не скінчений романс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459028
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2013
Задолжал цветов тебе – много,
Поцелуев при встрече страстных,
Обещал вернуться – скоро,
А вернулся совсем несчастным.
И без слов о любви – скучно,
А слова - это только мука,
Когда видишь вокруг – пары.
Вот и прячешь слёзы в лодони!
А продать бы кому- то верность,
Не за деньги, а лишь за радость,
Быть кому- то важнее жизни,
Не одиноким идти в старость.
Просыпаться с любовью в сердце
И поверить, что это правда.
Каждый день молиться щедро
И целовать при встрече каждой.
Дарить цветы тебе очень часто,
По поводу и так без причины,
Твёрдо верить, что мы едины,
Твердо зная, что мы любимы!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458747
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.11.2013
Тікаєш знову від цілунків.
З обіймів геть ти все летиш,
Боїшся, мов смертельних трунків,
Кохання вогнища у серці, що горить.
Палає серце дужче з кожним кроком,
Свідомість в підсвідомості живе,
Ти вперто знаєш, що і з кожним роком,
Любов у серці дужче ще цвіте.
Палає цвітом й аромат дарує,
Чарує піснею й немає каяття,
Від того, що в коханні помирає,
Чиясь на смерть приречена сімя.
Гріхом наповнене життя по вінця
Дароване колись чуття було,
Неоціненним в’яло на узбіччі.
Що прагло юне тіло більш всього?
Роки ідуть, минають дні шалено,
Вже перша сивина стрічає дні,
Ти мов із казки виникла, напевно,
Так доля люто мстилася мені.
І дні летіли в круговерті шалу,
Даруючи польоти в небесах
І ночі, вкрадені, вкривали покривалом,
А дні ховали в кольорових снах.
Минає шал, приходить розуміння
Усе в житті оцінене за нас,
Ти обираєш день між ніччю.
Мені лишаючи самотній страх.
Тікаєш знову від моїх цілунків.
З обіймів ти моїх зникаєш геть,
Ти від гріха шукаєш порятунків.
Сімю рятуєш! Я ж гасну з кожним днем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457361
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.10.2013
В глубину посмотрев твоих глаз,
Не увидел ни капли сомненья,
Окунулся в чарующий джаз,
Выгорал как в камине поленья.
Танец нежности, слов не прося,
Только руки, глаза и ресницы
Целовали меня не щадя.
Ты в объятиях парила как птица.
Мы увидели небо вблизи,
Солнце нам рукой помахало
И луне мы сказали: Прости!
Мы вдвоем и мира нам мало!
Долго время летело моля,
Нескончаемость, жизнь подарила.
Мы сжигали в объятиях себя,
Ты во мне любовь возродила.
Время тихо качает часы,
Тишина и в душе, и в квартире
Милый джаз, озаряет те дни,
Что судьба нам авансом ссудила.
Но долги отдавать надо в срок.
Ты уехала к мужу и дочке.
Я остался, грустить я не смог,
Тихий джаз сердце режет на клочья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454773
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 16.10.2013
Моя любов, у вирій відлітає,
Мов ключ птахів, високо в небесах
І музика в душі, вже не лунає
І ти вже не зявляєшся у моїх снах.
А ключ птахів, летить й не обернеться,
Напевно знає, що вернеться знов,
Коли весна в сопілочку заграє,
Веселим в березні струмком.
Коли птахами небо буде вкрите
І розмаїтий спів, заполонить серця,
Тебе, любове, я згадаю в миті
Як сонце подарує нам тепло.
Теплом обійме, ніби свого сина
І сліз не стане, наче й не було.
Тобі ж лишень в ту мить я побажаю,
Кохання щоб в тобі завжди цвіло.
Щоб тільки ти у небо не дивилась,
Як відлітають в вирій почуття
І щоб хоч інколи тобі вночі являлось,
Твоє кохання - вічно щоб жило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2013
Нельзя на половину полюбить.
Если любить, то лишь самозабвенно
И с головою окунуться и позабыть
Как Я звучит – в любви оно второстепенно.
Нельзя на половину подружиться.
Если дружить, то только навсегда,
Ценить часы общенья и секунды,
Когда друзья на расстоянии от тебя.
Нельзя на половину верить в Бога.
На половину, значит только доверять,
Но ведь тогда возросшая тревога
Преграды в жизни помешает удалять.
На половину не получиться расстаться,
Лишь только нервов цепь ты повредишь.
На половину не выходит целоваться,
На половину не получиться прожить.
Ты получил земную жизнь в награду.
Ей срок отведен очень не большой,
Не трать же время ты на половину,
Живи по – полной, с твердою душой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452246
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.10.2013
Любов прийде !
І неважливо, чи в весну,
А чи з листом осіннім в падолисті,
Чи під плакучим милим ліхтарем у центрі міста.
Любов прийде!
Загляне не на мить,
До віку у душі твоїй лишиться
І ти плекатимеш її мов пагін молодої вишні.
Любов прийде!
Твоя свята любов.
Та, що молитвами тобі послана.
В яку ти вірив й зморено чекав - любов ту довгождану.
Любов прийде!
Чи ж сивина в вісках
Їй буде забороною зявитись.
Ти певно знаєш ще получиш шанс, в любові щирій проявиться.
Любов прийде!
Ти віриш в це давно,
Так довго прагнеш щему в грудях,
Так довго прагнеш взяти полотно
Й закоханий художник демонструє,
Усі етюди про життя просте.
В якому скрізь довіра без омани,
Тортур нема і їх і не було
І ти окрім любові - іншої не знаєш.
Не знаєш зрад, ні болю, ані кривд
І прагнеш вічності з людиною отою,
З якою ти не прикриваєш гріх,
З якою ти живеш по Божім плану!
Любов прийде!
Ти віриш все ще в це,
Лише ж чомусь от тільки припізнилась.
Ще мить, ти віриш, що вона прийде.
Любов прийде, ти це напевне віриш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2013
полем – болем, потім небом – ревом
утікав.
мріяв, що частинами зникав,
пропадав у гаморі чужого сміху.
утопію чужої цноти
прозівав.
сорочку вишиту зірвав
і босоніж по самоті,
навипередки з алкоголем,
нерівним колом без снаги,
до висновків, про горе,
про ніч і безкінечні дні -
чомусь завжди однаково сумні,
чомусь завжди однаково дурні.
Зажди, вони ще прагнуть рими
й не вірять, що потонуть в димі
чужих цигарок дим зарізав око,
чужих долонь прорізав тіло дотик -
аж наче алкоголь весь зник -
принишк.
й черговий спур.
ти полем – болем!
до чужих тортур!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451102
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2013
Твій портрет на стіні.
Олівцем найпростішим,
Змалював сивий дід на Узвозі у дні,
Коли ми, наче вітер летіли у висі.
Коли я обіймав й певно знав – навіки.
Ми з тобою мов день сонцем миті вітали
І шалено кохали напевно вірячи в те,
Що кохання людини мов насіння на грунті
Із весною яскравим зерном проросте.
Ми в кохання оте, вірили більш чим в розлуку
Ну не зможе ж той рік остудити серця,
Відібрати той жар, ту солодку муку.
Лиш від погляду в очі твої помирали слова.
І шалено забилося серце в розпуці.
На перон ти зійшла – цілувавши востаннє уста.
Потім були листи, все холодніші з часом,
Потім зникли вірші, рима стала проста.
Лиш відкритки зі святом приходили вчасно.
І без слова люблю. Прийшла безнадії пора.
Рік минув та лишень не минулась розпука.
Ну на кого ж тепер мені нарікать,
Що любити я міг звідалля, наче в муках,
А взамін лиш отримав зронений: „Жаль!”
Певно знаю тепер, ти єдина на світі,
Що кохав і кохатиму точно на вік
Й цілуватиму в подумках миті,
Коли на Узвозі малював тебе сивий дід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2013
Навіщо слів, чи водоспад, чи зливи,
Коли діла нарізно йдуть від них,
Любові вічний пошук - до огиди,
Хто є невартим почуттів отих.
Кому, сказать люблю, то майже ігри,
Щоб вволодіти тілом лиш на мить,
Щоб впитись брудом, а опісля ночі,
Собі віночок переможця начепить.
І з тим віночком, повні очі фальші
І томний погляд, ще одна моя!
Життя будує свій перон й на старті
Стоїть уже твоя брудна душa.
І зовсім їй не весело там буде
Відповідать за брудність в почуттях
За сотні спроб знайти оту єдину,
А іншим що ж, волосся заплітать?
Отак і мчить розпуста світом,
Ти пошуком кохання прикриваєш гріх,
А як не знайдеться посеред тих єдина!
Самотнім певно зустрічаєш вік!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2013
Как горько, бывает, слезами умыться,
Излить на подушку печали и скорби
И сердце сжимается от каверзной мысли
И руки дрожат и мандраж телом ходит.
Так кажется, что в мире ты одинокий,
Один на один с кучей хлама на плечах
И очень тоскливо смотреть среди ночи,
На город в котором ты неприметен.
На город которому ты безразличен.
Так сладко, бывает, слезами умыться
Излить все печали и горести смыть
И сердце воспрянет от трепетной мысли,
Что все хорошо, ты на верном пути.
Так много вокруг неизвестных деталей
И много вокруг интересных людей
И город такой фантастически близкий,
Полно в нём твоих верных друзей.
Полно в нём твоих искренних идей.
Я плакал не скрою, вчера и сегодня.
Глаза я очистил слезами - и душу!
И горе я смыл – ощущаю я радость!
А всё оттого что просто живу я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448286
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.09.2013
Как мало в мире откровенья
И мало смелости для тех,
Кто просит в Господа прощенья
Не позабыв земных утех.
И разрываясь от двуличья,
Не там, ни тут – как не удел,
А жизнь верстается в сомненье,
Что точно что то не успел.
А сердце бьёт свою ритмовку
И мысли полные тепла.
Я к Богу мчусь: «Прими к покрову!».
А через час – девчёнки, бар, друзья.
И так и мчится мир к истоку,
К концу – концов мы все летим.
Кому не верим? Точно, Богу?
Кого? Мы Бога обмануть хотим?
И в час когда судьба ожесточенно,
Снимает скальп, иль вяжет руки нам,
Мы на коленях уповаем томно:
«Прости, помилуй Боже! Нам рабам!».
«А Бог простит?». Опять же как Иуды,
Не веря просим, просим и не чтим,
Того что мир, подобно чистой книги
И что напишем мы и кого почтим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447430
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.09.2013
Крізь зажаті судини в вісках,
Просочилось шалене зізнання,
Що живу я не з тими й не так,
Як так праглось у роки зростання.
Ходиш наче, не ті береги
І навкруг скрізь чужинські забори.
Так і хочеться крикнуть в роки:
Де я, люди! А скрізь лиш заброди.
І будинки навкруг не мої
І той парк пожовтів й скоро впаде,
Ще й задавлені тиском мізки
І ще очі червоні і впалі.
Якось мрячно і мерзне душа,
Точно знаю, не тим я займаюсь.
Плакать буду, вже ради нема,
Що ж нарешті добрався до краю.
Хтось могутній керує життям,
Іздаля, щоб себе не вказати.
Лиш на Бога надія моя
І на те, щоб навчив ще прощати.
Скрізь навколо забродна журба
І вже я в ній також розчинився,
Ще й до того навколо нема,
Віри в щастя, а сплін знов завівся.
І клокоче в нутрі таєна,
Від якої сягаєш ти жаху,
Що не той я, а того й нема,
Що так вірив у щастя й розраду.
Що так вірно всміхався всім дням,
Мляво томним й шалено веселим.
Не повернеться більше моя,
Юна радість, зітлілого неба..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446940
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.09.2013
А так спішив життя ізжити,
Так прагнув все йому віддать,
Оті малі й прекрасні миті.
Великим в мріях мав ти стать.
Обдарувать весь світ цілунком,
Серця свойого не щадив
І бути мрійником – поетом,
Співцем квітучих, райських дум.
Любити люд так мріяв щиро
І посміхатися любив,
На все свій час, ти твердо вірив
І був осміяний ти ним.
Та все ж і злети і падіння
В житті траплялись повсякчас,
А ти все брів. Здійснились мрії
Та серце не отримало свій шанс.
І зниклі сили від життя відгородили,
Ти молодим підеш, вже скоро час.
Лише пісні твої, твоя там сила.
Сльозою озвешся ти до нас
Твоє імя в віках не стане трендом
І камінь в сторону твою не полетить.
Співай пісень допоки серце бється
Повік допоки ти ще не зімкнув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446370
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.08.2013
А ви бачили як помирають нічні ліхтарі міста? Я бачив і не раз. Кожного ранку прямуючи додому я спостерігав це дивне явище. Свідомо розуміючи, що то якийсь дядько просто виключає „рубильник” , я боровся із цим розумінням і фантазував на тему смерті міських ліхтарів. Знав, який із них помиратиме першим, а який останнім. Який помиратиме раптово, а який повільно і з муками, приходитиме до свідомості і знову відключатиметься і так декілька разів. А кому краще, ось так раптово тому, що зліва, чи тому, що от там подалі, біля клену. Дивно все це, але такі думки снували в голові по – дорозі додому, додому від Неї, додому в приглушений депресивний світ давнього холостяка, який вагається. А чи боїться! Ось так і долаю шлях від кохання до однокімнатного суперпростору, під смерть нічних, міських ліхтарів і беззвучну „На небі” Океану Ельзи. Так хочеться іноді гарно співати, не так як Славко, а по своєму але також гарно, надривно, щоб ці ноти видавала не тільки душа, але і неслухняні голосові зв’язки. Але я не вмію співати, тому просто прямую від Неї під музику ОЕ.
Знаєте, що я тепер знаю усіх „жайворонків” нашого району. По дорозі весь час зустрічаються ті ж самі люди. Почав з ними вітатися і розуміти, хоча раніше, це мені було незрозуміло, чому вони просинаються так рано. Тому, що місто зовсім інше, інше настільки, що просто не віриться, що це одне й те ж саме, західноукраїнське, суперпровінційне місто, а якесь інше тихе - тихе курортне містечко ЮБК. І люди вранці інші, привітніші, добріші, спокійні і повні сили і бадьорості до нових справ і звершень. От і Людмила Євгенівна вивела на ранковий моціон свого пікенеса, гонорового і самостійного...
Ранок це чудова пора, але сумна від розставання, хай недовгого та все ж.
А прийшовши у свій однокімнатний прихисток, мій ноут отримує повну інформацію про пережите. Тут тобі і емоції, любов, секс, спроби зрозуміти жінку (не вдасться ніколи зрозуміти жінку!!!) у вигляді віршів. Пишу, бо пишеться. Пишу бо, не співається. Пишу і буду писати вірші. Їй буду писати, напевне, буду! Писатиму щиро! Писатиму правдиво і відверто! Бо кохаю, впевнено кохаю і вірю в кохання!
Я впевнено закоханий! А вона щаслива?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444601
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.08.2013
Зійди із трону, мій печалю
Поглянь навкруг – твої діяння!
І навіть миті без кохання
Не студять голову шалену.
Лише гарячою порою,
Самотній день рятує сон
І мовить маса в унісон,
Що ти живеш вже не собою.
Не мариш більше висотою,
Все нижче й нижче навпростець
І лише теплий вітерець,
Тобі ввижається красою.
Зійшов із трону мій печаль
Сурмить душею, тіло плаче
Поклав я голову неначе,
Сумує погляд мій у даль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443127
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.08.2013
Ще місяць літа!
Ще місяць мрій!
Ще місяць сповнений єднання,
Зізнань наповнений в коханні -
Ще цілий місяць нам на двох.
І лише день нам на прощання
Лиш день один як в серці ніж!
Але ще місяць нам кохання,
Аж цілий місяць - наче мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442914
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2013
Ти повір, що не знаю лихого.
Ти повір, що у серці весна
І плакуча верба при дорозі,
Розповість про мої почуття.
Про жагучі нічні, диво сльози,
Серцем плачу, а очі сухі,
Як згадаю твій погляд порожній,
що мої омина береги.
Як застогне наш парк від знемоги,
Що б мені здарувати тобі,
Як сказати про свої тривоги,
Як минути надії сумні.
Хай і поглядом ти мене раниш
І мовчиш, оминаєш слова.
Я не вірю, що мить ця розстане.
Я не вірю, любов ще жива.
Так багато несказаних реплік
І так мало лагідних мук.
Ти минаєш як літо у серпні,
А я літо так мрію вернуть.
Що ж мені дивним чином зробити,
Як зуміти тебе розгадать.
Я не можу тебе не любити
Я не можу тобі це сказать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2013
А чи знаєш, де могила нашого кохання?
Чи в місті мрій, що збудували ми на двох
Можливо в парку вічної розлуки,
А може під плакучим ліхтаром.
То де ж могилу дощ осіннім плачем,
Все поливає і тамує біль.
Вона неприбрана квітками і без знаків,
Що тут похована безпечність юних днів.
На тут могилу не приходять люди,
Бо в кожного могила є своя.
В когось надій поховано багато.
В когось каміння серце розрива.
А наш печаль похований таємно,
Верба лиш віттям злочин прикрива,
І навіть птах ту таєну взаємну
Нам не покаже. Кохання вмерло!
Кохання закінчилася пора!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2013
А в купі, з мотлохом речей,
Думок, отравлений сніданок,
Гіркий смак болю на губах,
Убита колись гарна рана.
Колись промовлене: Люблю!,
Тепер лиш докором лунає,
Сказав - зарізав самоту,
У серці вогнище палає.
Й не вистачить ніде води,
Щоб те багаття затушити.
Чи втамувати самоти,
Скрипучі серця крики.
Чи здара я до людських втіх,
А чи на вік тепер блукання.
В однокімнатній самоті -
Моє заблудженне кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2013
А ти на відстані руки,
Так мало ще і дотягнуся.
Ще мить в обійми я візьму,
Тебе мою таку безлику.
Таку безмежну таєну
Відкрию і секрет зоставлю,
На довгі роки під замки,
Твоє відлуння я поставлю.
Ще мить здається і життя
Отримає терпку зупинку,
В обіймах ми, лиш ніч шука,
Куди сховалися ми привільно.
Ще мить здається і візьму,
Тебе в своє життя до віку,
Очей нап”юся доп”яна
І обцілую ніжні віки.
Ще мить здається і луна
Мелодія в душі єднання
І незнищенна самота,
Мені дасть спокій на прощання.
Ще мить здається не пройшла,
Як сон минув, як я проснувся
І знову сон мене вбива –
Я не зустрів твій погляд поцілунком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2013
Ти зникаєш мов сон,
Мов мана,
Мов весна -
Мало втіхи лишаєш по собі.
Капля смілості по щоці,
Не сльоза – ти лишаєш усе в напівспробі.
Ти лишаєш вогні, у очах на зорі,
Ті вогні, повні зранених іскор.
Повну чашу мені не судилось відпить
Ти надпита лишась помітно.
Не зуміти мені осягнути тебе,
Не зумію тебе полонити.
Хоч частину мені,
Хоч частину в тобі,
Хочу я над усе зрозуміти.
Можна бажаним буть,
Іскри віри ловить, що згасають в стрімкому польоті.
Твій вогонь не погас, але й він не горить,
Тліє сірим обезбарвленим гнотом.
І не має тепла і не гріє він рук,
Не вогонь, а суцільна завада.
Попелище років залишилось мені
Попелище - непрощенна зрада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2013
Зникнем безвісті
Будемо без вістей
Без мобіли, контакту і твітера
Без затертого: „Як діла?”,
Від знайомих, їм в дійсності по фігу.
Будем вдвох і на двох один подих дня
І світанок один і захід на двох,
Повно сонця і щастя мала іскра
У очах твої розведе вогонь.
Вдвох лягати й тримати в обіймах нас
Забагато, щоб було на кожен день,
Голе тіло у морі, краплини джаз
Прокладає на спині твоїй мій шлях.
Дині смак на губах не минається,
Груди дишуть твої повним днем
Ти моя, а я твій і солоний смак .
Ніч вітаємо ми у екстазних снах
Так було і так буде - не навпаки,
Твій закоханий день повний висновків
Що любити, як любиш ти
Вміти треба і жертви нам нести.
Злив цілунків й щемить душа
Затамовані ми і відлюдяні
Тільки ти, тільки я, і лише три дні
Залишилося вірити - знову я в тобі,
Розчинився як вітер зїдає крик
Від захоплення знову на небасах
Залишилось аж цілих три дні
Повних щастя й пануючий динний смак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438241
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.07.2013
Поклич мене,
Не рухом,
Не очима,
Лиш теплим усміхом мені кивни.
Ти позови мене, не як Людину
А як кохання вірне. І твоє!
Ти прокажи мені лиш те, що хочу чути,
Лиш те, що ж бачу в тебе у очах.
Те, що зривається із уст жахучих
Ти прокажи, не стримуй, вже наш час.
Його ж так мало залишилось,
І ж ,небагато так його було,
Поклич мене, поклич мене очима,
Я справ не маю. Та й певно й не живу.
Лише чекаю сон який скоротить,
Ту відстань, щоб побачити тебе
І з тріпотою ніжною у серці так лоскоче,
Ще мить і знову відчуватиму себе.
З тобою поряд, я всесильна мука,
Безвольний раб, з сенаторським тавром,
Тобі поет, ти муза оповита
Нажаль чужим, а не моїм теплом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2013
Я тебе цілував, обнімав і обманював
Повна крові тепер є душа
Я у тебе кохання благав і зраджував
Стогне й плаче тобою сльоза
Вік малий і малі в ньому виклади
Скрізь зі мною крокує журба
Ти навпомацки мріяла вірити
Я знав певно - що ти не одна
Фраз туманом повитих окрилених
Повно впало із уст і в уста
Поцілунки летючою хвилею
Полонив я тебе – насправді в полоні вже я
Можна тихо піти і зоставити
Сум не зборений у вухах гука
Тільки серце у крові знедолене
Повно знає – що йти вже пора
Залишити і будь - якось збудеться
Стерти номер і стерти чуття
Варто вірити ти невпокорена
І в усьому провина моя
Зайвим стати у днях понад місяцем
Лиш шукати колишню тебе
Віднайти незнайдену втішену
Уподоблену ж змити з себе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2013
Я їду до Львова!
У Львові Даринка -
Мені подарує ласкаву годинку.
Мені проспіває мелодію вітру.
Не флейті зіграє – чарівно, привітно.
По центру пройдемось
І львівської кави я пити не буду.
Кохання Даринки напюся до п”яну.
Велика людина - велика в усьому.
Отак і Даринка велика у спробі
Мене полонити не рік вже планує
А я все мудрую, а я все танцюю.
Люблю я Даринку! І Львів пристарезний
Люблю колихати перса її ніжні
Люблю коли каже мені не ходити
По інших жінках, в них нема, що робити!
Люблю я Даринку у львівській квартирі.
В шаленстві натхненно її обцілую
Й квиток покажу – вже в дорогу пора.
Люблю я Львів - там Даринка моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2013
Зїдаєш дим останньої цигарки,
Зімята пачка тане у руці
І дим кільцем підкреслює помарки,
Які так часто непідвладні є тобі.
Ти владно мислив, лив вогонь на люди,
Слова злітали з вуст немов стріла,
Бездумний шлях подоланий в нікуди,
Лиш тільки в мріях цілісна душа.
Страждає й плаче на шляху лихому,
Усе покладене на шальки терезів.
Чи переважить вирій, чи додому
Знесиленим вернутись, як хотів.
Листом паперу чистого закриєш,
Минулі прочерки, помарки і діла
Ти можеш мати силу, зможеш мріять
І на папері дать собі нове і”мя.
У волі вибору в сміливому запалі,
Чоло підняте прагненням життя,
Бо ж мрії не збуваються в полоні
У нім лише безсмертне каяття.
Останньою була найгірша сигарета,
Лишила по собі лиш терпкий смак,
Нової пачки не відкриєш злету.
Не для полону ти! Ти зможеш ще літать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432120
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2013
Стук - стук! Відкрийте - я вже поряд,
Це мої пальці роблять звук.
Впустіть мене, я вже готовий
Прийнять тепло із ваших рук.
Готовий їсти вашу їжу
І пити те що ви п’єте,
Готовий слухати поеми
На що табу, що в забороні є.
І повний морок вашої кімнати,
Готовий вже прийняти без завад,
Аби лишень приміряти ваш спокій
Теплом торкнутись до своїх втрат.
Так дуже хочу з вами говорити,
Не про печаль, не про біду,
А просто мирно розуміти
Що вами поряд я живу.
Збігає час і втрачене бажання
Стук – стук, а двері не ріплять.
Впустіть мене, благаю, на хвилину,
Впустіть мене, я маю що сказать.
Я можу вірити ще досить сильно,
Бо ж не в зневірі поки я,
Впустіть мене, бо надто стрімко
Минає прагнення зайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432064
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.06.2013
Напевно сльози проростуть квітками
Можливо ніжними весняними віршами
Чи про кохання дивними піснями
Моїх зізнань шаленими словами
Вони не зникнуть їх тобі й не бачить
Нас Бог за це ніколи не пробачить
І людям в очі стидно буде глянуть
Були ми всім – тепер лиш сльози тануть
Сльоза з душі не зникне
Й не погасне вогонь у серці лиш палає
Ясно лише одне
Ми втратились навік
Що затамує сліз стрімкий потік
Що проростає квіткою в душі
У серці піснею лунає
Вірші крізь тіло пропускає
Мурашкою сльоза бринить
Занадто ми собі змінили світ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2013
На роздоріжжі в тисячу доріг,
Де гамір міста відбирає спокій,
Піти сміливо далі я не зміг,
Заплутаним у бруд чужих утопій.
Отак й стояти змушений я там,
Без захисту промовистих ілюзій,
Бездумним мріям відданий на срам,
Що міг втекти без завчених прелюдій.
Можливий світ вбачався в далині ,
В якому слово має тверду силу,
Дароване собі і навіть в самоті
Не відшукаєш у душі зневіру.
Упевненим промчися по полях
Сумних думок втамуєш вир жалючий
І піднесешся високо. І в небесах
Побачиш, що від тебе свій цей хоче.
Спокійним вернешся назад
На роздоріжжя в тисячу доріжок,
Набравшись в тому світі сто порад
Як душу вберегти, як не загинуть.
Не втік ,нажаль, туди тропи нема,
Нема туди шоссе, ні магістралей.
Стоїш ізморенна твоя сумна душа
І роздоріжжя з тисячі деталей.
Легких ,здається, мінімум зусиль
Потрібно, щоб життя це зрозуміти
І лише в серці все частіше біль
Нагадує що світ цей не змінити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429745
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.06.2013
Я надто оповив себе в лушпинням
Лихих тривог круг мене надто
Лукавих друзів круг мене коріння
І зкорчувати їх вже надто складно
Занадто слів багато в круговерті зради
Слова навік вкарбовуються в память
І клятви в світі опонують простір
У моїх снах утворюючи камінь
Клянути дні минулі вже несила
Не зміг в собі я звіра розчинити
І як тепер на світ дивитись щиро
І людяність в собі не розчавити
Невірив свято у проклять величність
Відчув чомусь від них лише розраду
Коли побачив в кому є злочинність
Лихі думки складаю я в шухляду
Колись наповнена вона суцільним лихом
Основа і каркас її поб’ється
Наповниться в ту мить круг мене всесвіт
Прокляття завжди до мене вернеться.
І в миті злобної тривоги краху
Прийдешні дні здаються бурянами
Де відшукати вихід з лабіринту?
Де друзі ті що стали ворогами?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2013
Заблукало тіло в пошуках душі
І шукає зморене – де ж її знайти.
Відшукати любую, душеньку свою.
Поєднати наново грішне і святу.
Тіло має правила: їсти, пити й секс,
А душа ізранена тілом нанівець.
Стогне і звивається від ваги гріха,
Тіло лиш всміхалося – в тім його біда.
Грошей більше, солоду, сміхом навкруги,
Оточило гонором справи всі свої.
І не діло грішному, чом прийшла пора.
Справедливо каране в пошуках буття.
Блукле, брудне, втомлена тіло все бреде
І гукає хрипами: - Душе де ти є?
А душа всміхається: - Загубило нас!
І життю спотворенім вже прийшов твій час
Тіло загубилося - веденне навсліп
І брехнею зваблене - в нім скінчився світ.
Далі шлях – доріжечка нарізно їм йде,
Душа в пеклі тлітиме – тіло ж зігниє.
Стерпить чи врятується? З пекла утече?
Тіло ж лише гнитиме! .
Розуміть навчилися сенс буття
Й життя тілу впорядковане!
Ну, а як душа?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2013
Коли прийде весна в дорогу я зберуся
Тобі не поясню що більше не вернуся
Коли настане день прощатися пора
Я віднайду в собі загублені слова
Коли прийде той час тривогою повитий
Не бійся у думках до тебе я прикутий
Як прийде мить останнього цілунку
Не дам тобі свого лихого трунку
Як прийде час мені нову зорю вітати
Відчуєм знову ми всю гіркоту утрати
Як прийде знов весна а я не повернувся
Влаштуй своє життя я в прірві зупинився
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2013
Не руш давно настроєні мотиви
Плекай своє надмірне почуття
Шукай натомлена спочинку труни
Відчуй у чім розпука пророста
Шануєм ми весь час чужі прогнози
Захоплено вдивляємось у світ
Де віднаходять люди ті погрози
Що вимовляють їх тобі у слід
А ти грядеш не в силі озирнутись
Руїни сірі по собі лиша
Колись в мені також була руїна
Ледь збудував своє нове життя
Твої пороки так руйнують долю
Навкруг тебе зібравшихся людей
Ти попіл днів, ти світу заморока
Я не готовий до нових твоїх ідей
Шануєш ти весь час чужі прогнози
В не силі обернутися навкруг
Де віднаходять люди ті погрози
Тобі одній вони лунають вслід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2013
Дивно було стояти під непевним вишневим цвітом, у саду, в дворі дому, на окраїні міста і пам’ятати ще зовсім недавні кучугури снігу, заметені автівки, постійну заметіль і повну відсутність надії на весну. Скільки всього трапилось за такий короткий період. Як все взагалі може так швидко змінюватися, відносячи нас все далі і далі від терпкого запаху села у дитинстві, від молодої і такої найгарнішої мами до чогось нового. З віком все частіше згадуєш минуле - приємні моменти дорослішання, тривоги перехідного віку і перші, найважливіші події життя. Перший поцілунок, після якого на тебе із дзеркала дивився доросліший хлопчина, якийсь поважнішій і найголовніше впевнений у собі і своїй привабливості. Перший екзамен після якого відчувається сила знань і з”являється бажання вчитися краще. Перший футбольний матч на чемпіонат області, де відчув велику силу командної роботи і солодкий смак перемоги. Першу зраду друга, не зі зла, а так просто, як так і мало бути і зумівши простити йому зрозумів, що прощати це найбільша втіха, хоча і надзвичайно непопулярна в наш бізнес – час. Швидко все змінюється, швидко минаються річні пейзажі рідних доріжок та стежок, швидко мчить життя нас до нового, от- от і уже звіданого і пережитого. Найгірше, що з віком, стає менше таємниць, які носиш в собі і які так несила тримати в секреті, а мусиш бо ж то таємниця. Тепер все інакше! Але не гірше і не краще от саме так як має бути – саме так як потрібно.
Вона працювала неподалік у офісі невеликої фірми. Про роботу говорили мало і якось побіжно - є важливіше. Тому і чекав її найчастіше у цій порі, у цьому місці, щоб провести пару годин разом. Спілкуватися і знаходити свої точки опори в стосунках, відкривати все нові і нові грані її думок, характеру. Віднаходити у її обличчі і поставі „свої” риси, улюблені погляди і рухи: при слові „НІ” вона весь похитує головою, коли хоче погодитись ледь - ледь схилює голову наліво, коли збирається засміятися у кутиках губ з”являються ледь помітні морщинки, які так і хочеться назвати смішинки. А ті бісики в очах! Дивно, кохаючи – закохуватися знову і знову, при кожній новій зустрічі. Знову і знову відчувати „свою” людину, прагнути подарувати їй усі свої надії і мрії, здійснити і сказати:
- То все тобі, все – все!
Вона постійно підходила якось зненацька. Як на пероні чекаючи потяга, чи у дитинстві батьків грузовик, яким він під’їжджав додому на обід. З усіх сил вдивляєшся у вигин вулиці, чи залізничну колію перону, щоб непрогавити той момент, саме той момент появи, і постійно не встигаєш побачити його – чи моргне підступна повіка, чи хтось закриє огляд. Так і вона – з усіх сил вдивляєшся і обов’язково прогавиш її легку появу. І коли уже прогавивши мить її появи, бачиш її ходу, швидко- повільну ходу, мрієш, щоб зараз подув легкий вітерець і підняв її волосся, лагідно пестив їх, ніби як в заповільнених кадрах у фільмі. Часом здавалося, що саме так і виходить. Саме так і стається коли вона підходить до мене і в легких обіймах цілує у щічку, вітаючи нашу нову зустріч, наше нове дослідження один одного, нашу нову світлу подію вітання ПРОЛІСКА. Маленького, непевного цвіту нашої зустрічі. Нашого оберегу і світі бізнес - часу, і кохання не в інтернетівському онлайні, а в дійсному часі, двох молодих і рідних частин всесвіту, які притягнулися так пізно один до одного, які разом за руки йдуть ранньо – вечірнім містом. Місто яке стало Нашим.
Перехожі котрі поспішають по своїх справах, чи прогулюються після тяжкого робочого дня, чи байдикують вештаючись містом - не знають, що в мене є таємниця, у них є свої, та й їм не діло до мене і нас. А вона у мене є! Є! Її я не відкрию нікому , бо це ж секрет! Хіба тільки їй, але пізніше, трішки пізніше. Потрібно ще зрозуміти чи є в неї від мене таємниця. І поділитися нею, було б добре, разом. Наодинці у нашому кафе, чи під нашим ліхтарем, чи у парку Нашого міста. Я їй відкрию таємницю...
Я таємничо - щасливий! Вона таємничо - вродлива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424597
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.05.2013
Запитай весну - чому один ти,
Чому один у полі, лузі і лісі,
Чому сумний, коли квітне вишня.
Чому, чому, чому один ти.
Ти запитай у неї строго - строго
За що, спокута в самоті сувора.
Чому у парку пари, пари, пари -
А ти один - з тобою лиш твої цигарки.
Ти у весни також спитай -
Чи довго ще одному до кумів ходити,
Слова, що просто не знайшов,
Із року в рік без зміни говорити.
Ти у весни ще запитай суворо
- ТО де ж вона моя суждена?
- Де моя чудова?
Весна промовчить бо вона ж не знає!
Кохання має лише той, хто його шукає!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2013
Можна наректи себе веселим клоуном
Приміряти маску з дурнуватою посмішкою
Причепити червоний, кулястий ніс
Але все одно не стати розрадою натовпу
Можна постійно розказувати анекдоти
Махати розкуто руками в такт розповіді
Спокусливо посміхатися на оплески
Але все одно не стати душею компанії
Можна в ресторані домовитися з музикантами
І профальшивити якусь популярну пісню
Присвятивши її своїй поки єдиній дамі
Розраховуючи по цьому на якісь додаткові ласки.
Але все одно не стати відомим артистом
Можна бути не собою в натовпі, стати іншим в купе поїзда
Обманути попутників, назвавшись Клоуном
Розказувати їм чужі вірші підписавши своїм імям
Сподіваючись на відомість в цілому купе
Але все одно не відчути себе володарем слів
Можна різне робити з собою, можна різні моделі шукать
Змінивши себе від позору, пекучі сльози проливать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2013
Оточений сумом в пивному угарі
Нелякані очі повії напроти,
Як добре буває не дивлячись в зорі
І не про кохання казати без цноти.
Терпкий смак у роті полину від чехів,
Мій бєхер - не раз відкриває зізнання,
Глибокі і тошні - як вий серед ночі,
Завжди у цю мить виникає бажання.
Повія моя, безперечно дождеться,
Мене, що на барі останню п’є сотку,
Бармен (сука) бачить, що я вже напився,
Наллє не соромлячись гидкої пальонки.
Кишки ополчившись від смрадного пійла
Вогнем у печінці горе озветься.
Бармен (сука) лиш нагло всміхнеться.
Повія моя мене все ж діждеться
Вона, і раз ,мені дасть вмилуватись.
Принадами втіх у відточених рухах
Минається смак пальоного лиха,
Проходить розпука з продажної плоті.
Повія моя - моя це естрада
Вірші присвячу їй - на ній одружуся.
Повія (не сука) моя ти розрада.
Повія (не сука) в тобі оживу я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2013
Ти не зронила останню сльозу
Не посміхнулася навіть востаннє
Втомлений день обіцяв самоту.
Так починалося наше прощання.
Довго дивились на нас ліхтарі
Місяця варта у тихім провулку
Ніжно й лякливо світили вони.
Так починалися наші зізнання.
Правди занадто буває завжди
В мить коли є що ховати
Мляво дивилися очі твої.
Так починалось сердець замирання.
Краще мовчати як верзти дурню
Де віднайти мотивацію зради
Тіло гріховне - камінь в душі.
Так помирало наше кохання.
Пустка навколо лиш - пару хрущів
Пісню свою безкінечну співають.
В небі нічному пливуть кораблі.
Так закінчилось наді мною знущання.
Може колись я побачу тебе
В день чи в ночі чи у снах несвідомих
Посмішку змию, очі втоплю.
Так вже забув, закінчились страждання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2013
Хай тисячі слів вже несказані
Й пісень багато ще не співано
І ми з тобою щоранку невмивані -
Репліками правди від совісті.
Ховаємось, сили вже стратили,
Цілунків колишніх запал,
Жагу постільного захвату
Душевно – тілесних єднань.
І годі себе нам обманювать,
Мінятись як вечір прийде.
Солодкими зливами морені,
Твої і мої дешеві слова.
Хто перший промовить істинне?
Хто ж перший межу перетне?
Кому ярлик вручимо - Кинули
Кому ж з нас свободи тавро.
А може зустрінемось в попелі
Минулих чуттів і жага,
Охопить поломленим захватом
Твої і мої почуття.
А може ми втратимо голову
Й не звіривши наші часи
Потонем у морі прийдешності.
Чи ж нам закривати мости?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2013
кінець – кінцем – усе минеться,
пройде усе й відгомонить ,
забудем сльози і лаштунки
театру з назвою „Реально Жить”.
кінець- кінцем мене забудеш,
втамуєш думи і чуття,
пройдеш в житті чиїмся актором,
а режисером буду я.
кінець- кінцем мене зустрінеш,
ми пригадаємо слова,
які з тобою говорили
у тиші залу драмгуртка.
кінець- кінцем ми будем разом,
зіграєм драму про життя,
й на біс не вийдем,
бо забудем- чи ми жили, чи це брехня.
кінець- кінцем ми світ залишим,
і пекло нам, чи рай в горі,
це неважливо- разом будем
акторами в небесній грі.
18.03.2003р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2013
Таксі, увімкнувши лівий поворот, плавно виїхало з провулку, де розміщався НЕ НАШ паб, на вулицю, яка веде до центру, а далі розбігається у різні сторони міста. Міста вечірньої розради і весняно – ніжного сподівання наступної зустрічі. Вона поїхала в тому таксі, з букетом пролісків, коли сідала в авто посміхнулася. Посміхнулася не заклично, не знущально, не роздратовано, не розчаровано. Просто посміхнулася, саме так, як було потрібно в цю мить. Саме так!
Вирішив пройтися пізньо – вечірніми вулицями міста, яке вже встигло стати рідним, у якому так багато всього трапилось і у якому так багато випадкових зустрічей, спонтанних розмов, розбитих сердець та марних сподівань. Моє місто!
Вечірня тиша ледь – ледь порушувалася запізнілими автівками, тролейбусами, які майже беззвучно пливли в ДЕПО та всюдисущими таксі. Серце відбивало ритм, який ніяк не гармоніював з містом. Воно жило спогадом ще зовсім недавньої зустрічі, яка вже встигла стати історією мого життя, історією ЇЇ життя, історією міста. ПРО – ЛІ – СОК, ПРО – ЛІ – СОК, ПРО – ЛІ – СОК: відбивало серце десь біля 90 ударів в хвилину, ніби скандувало речівку, ніби вболівало за НАШ Футбольний Клуб, ніби прискорювало час до нашої наступної зустрічі. А вона відбудеться! Я вже знаю точно, я впевнено закоханий і запланований на наступну зустріч.
Дивно, все ж таки, як так довго проживши у цьому місті, невеликому затишному місті бездоріжжя і безалаберності влади, відчувати себе в ньому частинкою і зустріти таке випадкове, таке незбагненне і незрозуміле почуття! Чому ця зустріч відбулося саме тепер?
Як у школі, дівчинка яка сидить перед тобою обов’язково має бути відмінницею і ти обов’язково в неї на перервах списуєш математику і обов’язково кохаєш до нестями її косички, мрієш як на випускному подаруєш їй букет квітів і поцілуєш, а вона не дочекавшись випускного виїзджає до матері у Венецію, бо там краще вчитися і жити також краще. І ти переживаєш за той втрачений шанс поцілувати ту, яка подобалось твоїй непевній душі, а замісь неї цілуєш іншу, обціловану до тебе уже декількома однокласниками, а що робити гармонально – підлітковий вибух. І як наслідок переживаєш тепер уже дорослим, пожившим чоловіком, бо кохати хочеться усім! І цілувати – кохаючи!
Недалекий, хвилюючий шлях додому промайнув в думках про НЕЇ, про її руку, про її цікавий вибір меню у пивному барі, про її впевненні роздуми про все. ЇЇ рука! Потрібно було наблизитись, зазирнути в очі, промовити щось ніжне – ніжне, таке як ніхто і ніколи їй не казав, щоб тією фразою ти в неї залишився довго у пам”яті, аж до наступної терпкої, солодкої, вишневої, проліскової зустрічі з Проліском! А вона вже буде точно, знаю!
Я впевнено щасливий! Вона поїхала з ПРОЛІСКАМИ! ПРОЛІСОК з ПРОЛІСКАМИ! А серце: ПРО – ЛІ – СОК, ПРО – ЛІ – СОК, ПРО – ЛІ – СОК!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419000
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.04.2013
відстраждало серце плачем
промину тягучий біль
ми собі ніколи не пробачим
свіжим ранам подаруєм сіль
подаруєм даль розлуки
вимушено доля п’є
той нектар відомої отрути
лиш у ньому правда є
проведіння ласки нечакавши
не шукаючи нові світи
зникли наші вечорові лампи
що світили стежку у пітьмі
і тепер незнаючи дороги
ми бредем у різні болота
ти подалі від тривоги
я поближче де твоя тропа
не зійдеться шлях – не поєднає
нам разом з тобою пекло скрізь
тож біжи по швидше – доганяє
смуток мій він мчить навскрізь
і крім тебе в мене лише проби
і у тебе лиши гулі від потреб
не шукаєм нас у парі з небом
небу ми лише даруєм треб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2013
Дуже дивно було замовляти вино і тістечка в найпивнішому пивному барі центру. Офіціантка, спеціаліст високого ґатунку, усіма своїми навичками пропонувала: горілочку, пиво, оселедець, шашличок, навіть пішла далі, удар нижче пояса стейк з телятини- трішки з кров”ю, а взагалі- то з душею від їхнього шеф- кухаря. Ну яке може бути м’ясо? Несуразиця якась- м’ясо і пролісок! Все ж не лишивши її талантів без компліменту, лишили її без великого виторгу і вже між дубовими столами пабу лине наше бестардо і тістечка, абсолютно не гармоніюючи із інтер’єром пивнухи.
Цей заклад не стане НАШИМ. Він не ліхтар першої зустрічі і не перші проліски. НАШИМ стане інше кафе пізніше, яке влюбуємо за іншої зустрічі.
Слова лилися потужним напором нового знайомства. Почате речення вже на середині думки було зрозуміле і здогадувався його кінець. Однакові вподобання у новітньому французькому кіно, спільні улюблені музиканти, композиції, телепередачі і навіть один улюблений футбольний клуб, хоча цей клуб у нашому місті єдиний, хоч її пізнання футболу здивували - все ж таки жінка. Чомусь чоловікам здається, що футбол жінок цікавить в якихось інших аспектах, тільки не в плані тактики і стратегії.
Якось дивно але не було питань про професію, родину, друзів, рутину. Ніби розчинившись в її поглядах і присутності жив сьогоденням, от саме цим моментом, який от і закінчився, ні - продавжився, ні - продовжується далі. Ми прожили разом цілу вічність із цікавих розповідей, думок, тверджень- яка насправді, та вічність, тривала 3 вечірніх години радості. Можливо насправді життя складається із безлічі вічностей, які ніколи не закінчуються, які ніколи не тривали, які просто є Життям.
ЇЇ рука покладена на стіл, трішки далі за бокал, так заклично спонукала мене зробити рух назустріч. Чи не закликала? А це вже питання складне і найнебезпечніше! Купа різних: А що? А якщо? А можливо? – проносилися в голові і відволікали від розмови. Зумів взяти себе в руки і перестати дивитися на закличну руку – трохи ближче бокалу.
Тепер її рука, рука – пролісок! Тепер вона несе весну містом, схвильованим переднічними сонетами життя, тепер вона Пролісок, яка в руках тримає проліски і понесе їх у свій дім наповнить його світлом нашої зустрічі та молочно – жовтавим цвітом НАШИХ квітів.
Я впевнено щасливий! Вона впевненно посміхається!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418808
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.04.2013
Можна сказати тисячі слів, а доторкнутися до людини лише тисяча першим. Можна подарувати тисячу троянд, а доторкнутися до людини першим непевним, ще блідим, молочно- жовтавим проліском.
От стоїш посеред затишної маленької вулички, біля ліхтаря, який сьогодні стане НАШИМ. У вухах лунає музика, яка сьогодні стане НАШОЮ- хоча ніякого плеєра у тебе немає, святково прибрана посмішка і такий шал очікування у очах, що тобі здається, що перехожі дивляться на тебе якось по- особливому. Якось по- змовницьки на тебе подивився перехожий дідуган, тягнучи якийсь клунок. Якось усе ще вчора сіре і пізньо- зимове прибралося у весняне різнобарв’я, хай навіть більш уявно, чи то пак надумано.
Ти себе відчуваєш щасливим!
Перехожі вклопотані своїми справами, хлюпочуться струмочками, калюжами чи старим- брудним снігом - мчать своїми шляхами. Деякі кидають на тебе погляд, як от той дідуган, деяким ти стіна, іншим дерево.
А ти себе відчуваєш щасливим!
Квіткова лавка по дорозі до ліхтаря зустріла тебе хитрими очима на 25 грн. за штуку. Ну які троянди, гвоздики, орхідей? ПРОЛІСКИ! Тільки проліски! Їй тільки проліски, проліски, проліски. Вона пролісок!
От як колись в дитинстві у весняному лісі, натрапляв на справжні, лісові першоквіти- неочіковано із-за кущика - пеньочка визирає молочно - жовтава прикраса лісу. Так і наш погляд на зустріч один – одному у переповненому людом тролейбусі. Із- за людей- кущів- пеньків визирнула ВОНА освітивши мій напівсонний погляд яскравим сонцем прийдешньої весни – літа – осені - зими.
„-Тепер сонце зі мною буде завжди!” - прийшло впевненною думкою усвідомлення кохання.
Ще б пак тобі себе не відчувати щасливим? Чому б це молочно- жовтаві проліски прирослися б до твоїх рук? А й справді ніби рука ніжний цвіт- символ весни! І ніякий дрібний дощ не завадить, ніхто не завадить. Ти впевненно чекаєш коли подаруєш ВАШІ перші проліски, біля ВАШОГО ліхтаря під беззвучну мелодію ВАШОЇ музики.
Ти впевненно щасливий! Ти впевнений це ВАША перша весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418734
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.04.2013
Стакан води лише посилив спрагу,
Джим Бім це лише вияв дум,
Пройшовши мимо йди відразу
У свій збудований наново сум.
Коли забутись втомлено несила,
Печалі неодмінно відберуть,
Останні і крихкі життєві сили
Й назад їх вже ніколи не вернуть.
Поганим бути добре лиш відразу,
Лиш раз відчуєш помсти смак,
Все повернеться в мить, хоч для показу
Залишиться без змін в тривожних снах.
І так й надалі будеш мати спокій,
Химерний і нездарний в почуттях
Й твої без страху, в коридорі кроки
Відлунням сколихнуться у життях.
Стоїш посеред бару із питанням,
Джим Бім чи келих чистої води.
З тобою вибір - і в тобі зізнання,
Проживши мить - куди ж тепер іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
Оскорблено давно вже відчуття знемоги,
Несмілі кроки увійшли в характер,
А як колись летіли ми в пригоди
І як тепер ховаємось від ласки.
Правдиві дні давно „канули в Лету”,
З обманом попід руки ми ідем:
- Ти мене любиш, - випаляєш злету.
- Люблю, - себе обманюю тихцем.
Отак й живем в несилі розійтися,
Бо ж щось вже побудовано на двох.
Колись так прагли долею ділитися,
Тепер так важко нам дається сон.
І ніби ж часу не пройшло багато,
Не так же в нас побільшало морщин.
Я ж відчуваю - що не ті ми, надто
Багато недомовлених причин.
В не силі все сказати сміло,
Можливо нарізно полюбимо ми знов,
І твоя усмішка колись мені така чарівна,
Когось огорне радісним теплом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2013
Це ж так завжди- прийшов кінець етапу,
Нового прагнеш відчувати смаку,
Захоплено летіти у світи,
Знаходить варіації нові в житті.
Проходиш зло вглядаючись у далі,
Безперспективний край в печалі.
Зумів так високо дійти- не зупиняйся
Далі йди!
Натер сполохані очиці видом
Сакральних тем. Холодну кригу
Не втамував - набрякне мізк ,
Від нездійснених мрійних ігр.
Незмога лиш добавить часу
І біль не пройде лиш здійснить
Крутий піке. Серцевий бій -
Не ний!
Не хочеться губити любу долю,
Нових вершин не досягнуть,
Поряд з тобою лише воля -
Навіщо ж воля із тортур.
В лихому відчаї свої є переваги,
Можливість не відчути біль
Від батога - на спині лише шрами,
Ти навіть їх і не маскуй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
Кожен день я бачу тебе у вікні,
А ти відводиш погляд вперто.
внесилі посміхнутися уста мої
І головою не кивнути обережно.
В очах твоїх, згадаю я не раз,
Наповнені зізнаннями зіниці.
Тоді пройшов я мимо й напоказ
Не дарував тобі й уваги миті.
Проходить час, лишає попіл днів,
Мереживом годин, хвилин. Ми квиті.
Шукаю у вітрині кожен день,
Надії хоч ковток. Лишилось тільки вити!
За ніч одну, проведену у снах,
Одне на двох було в нас сновидіння,
Я згордував твій погляд тільки раз.
Тепер для мене ти лише в вікні видіння...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2013
Коли настане ніч - приходить знов вона,
Жагуча і проста, в нестерпності сумна.
Собою закриває, собою боронить
Від п”явкості людської. Не очорнить!
Сховає кожен подум від зливи почуття,
Вбереже від фатального кроку в небуття.
Покаже справжнє місце. Там де заболить-
Злікує біль сльозами. Ніколи не лишить
На роздоріжжі вулиць, із вибором зійтись.
Закаламуть долю - не дасть. І відлетить
У світ рятунку щирих і радісних ідей,
Чекать коли вернуся і піднесу трофей.
Здобутий у боях із комплексом в собі.
Лиш перемогу приймає у вдячність за труди.
Не покидай ніколи - ніколи не залиш,
Будь завжди світла й вірна, Думка, що приходить в ніч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2013
Я б так багато не писав про розставання
Якби в житті їх стільки не цвіло.
На капищі прощань суцільні рвані рани
Від мовленого :”- А пам’ятаєш як було?”.
Це відбувалось часто- може й хватить
Уже трагічних сцен на все життя
І каламутить долі перспективне щастя
Нажаль не вийде без печального: ”- Ну всьо!”
Та годі вже. Всі чітко розуміють
І всі готові до таких мелізм
І розлучатися готові безупину,
Аби відчути захвату хоч мить.
Щоб відчувати непокорене бажання,
Лиш від знайомого: ”- Привіт!”
І щоб збивалося вспокоєне дихання
Коли весні являється вишневий цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013
Я не хочу знать з ким ти кохалася
Не повірю, що назавжди розсталася
І з минулими твоїми зізнаннями
Справжніми наді мною знущаннями
Годі марить моральними тезами
Хизуватись золотими протезами
Не зумію себе я настроїти
В твоїх ритмах тебе непокоїти
Не зможу тебе я порівнювать
Вже не хочу тебе оцінювать
Хватить слів шанобливої жалості
Йдемо в сторону вічності п”яної
Покладемо тебе на вівтар
Розведемо душевний пожар
І в диму сизо- синього кольору
Втамувавши похилену голову
Запитання критичне утну-
Хочу знать з ким утратила цноту свою?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013
Дощозливою зимньою-
Снігометом січневим,
Ти зявилась мені дниною-
Спогадом ранім заморозком
Приємновидом вранішнім
Розбудила мене роботою змореним
Привітанням доброранковим
Спопеляла втому несьогоднішню
Рукогладила промовляючи-
Чи радію від зустрічі нашої
Й веселилася юнішньо
Від ствердження здогадки.
Віра в погляди, в сон і марево
І надія не вмерла від пострілу
Це моє сподівання на зарево
Твого погляду- в ніч наздогадку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
Затамовані бажання, смуток у твоїх очах
Непотрібні вже зізнання їх пройшов вже час
Я не зможу вже співати серенади про любов
Буду в небі я літати- мир знайшов.
Вільним птахом оселюся, дім збудую на горі,
Буду звідти споглядати на твої сумні вірші.
Рай у мене оселився і окрилилось життя,
Буду долю майструвати у своє ім.”я.
Так прожить хотілось разом, шлях пройти один,
Дітворою милуватись, буть в один мотив.
Та не зразу зрозумівши, помилка була в чутті-
Непотрібно було вірить у свої гріхи.
Всі на світі нашім грішні, всіх спокута жде
Нам від цього не подітись, розуміння є.
Лиш потрібно не піддатись на чужі слова,
По другому могло статись- та пройшла пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
Лагідний вітер колише чуприну,
Дощик весняний хвилює серця.
Гляну востаннє я в домовину-
Сьогодні ховаю свою почуття.
Красиво убрані, у вельоні білім,
Заплетені коси у кублик невзгод,
Я вирішив твердо- покину вас, кину,
Для спроби позбутися власних незгод.
Ну ось, мить прощання стискає нутрину,
Ну все вас цілую останій я раз.
Удар за ударом лунає в долину,
Прощайте й простіть не оплакую вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2013
Мій френч джи́нсовий вже потертий скрізь-
На рукавах, кишенях і на спині,
Відтяті ґудзики на комірцях, та геть
Його в сміття мені не сила кинуть.
Він у кінці яскравого життя,
Колись був в тренді наймоднішім,
Ловив хмільне захоплення-
Коли проспектом линув в підвечірній тиші.
Не раз його торкалися жінки,
Погладжуючи міць тканини.
Не раз і за лацкан його тягли,
З хмільної бійки сорочки й кофтини.
Бувало п’яним брів додом-
Нічними вулицями міста.
І ліхтарів рожева тінь,
шляхом проводила привітним.
Пройшло з захопленням життя.
Його тепер і не впізнати.
Та в час коли охоплює журба,
Він може вулиці вітати.
Пройти, так ніби в перший раз
І шанобливо поклонитись,
Мелодіям, які лунали в час
Коли по-іншому могло все закрутитись...
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Він так дивився, щоб запам’ятати мить
Передостанню перед розставанням
Вагон посилював бажання вить
Через миттєвість їх перон прощання
Один на проти одного сидять
Тугою оповиті сподівання
І очі їх приречено мовчать
Зімкнуті губи зваблюють бажання
Людей в вагоні мало- тишина
Хто б бачив погляди зізнання
Вагонна лампа свідком лиш була
Подій, як розбивається кохання
Вона піднялась тихо і пішла
До тамбуру сумна і досконала
Відкрились двері ось перону таєна
Розбите серце кровоточна рана
Він залишився далі шлях йому
Простелена епоха самотою
Обіцянки, що оголошенні були
Уже здавалися лиш грою
Можливо час пройде й настане знов
Пора для їхнього єднання
Й вагонні розставання без оcнов
Колись поставлять крапку їх стражданням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
У пустелі сліз,
Є краплі крові:
„Оази”- кажуть всі,
та ми минаєм небезпеки,
які вони нам піднесли б.
У пустелі сліз,
Є сховок від спеки,
Та лише у оазах отих.
І стоїть перед вибором хлопець –
Чи спектись, чи окровити вік.
І стоїть, і чекає, незнає
І волає: „Де дітись, скажіть!”
А навкруг лише Сонце регоче.
А навкруг лише сонячний сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2013
Це як у фільмі, про чикагські банди-
Хресту молитися щоб вбить.
І я молюся Богу спозаранку,
Щоб більше вже ніколи не любить.
І щоб не вити разом з моїм нотом
І wordу істини вергать-
Так хочеться легким польотом,
Всі труднощі свої минать.
Іти по- світу легко і розв’язно,
Шукати лише втіх жахучий плин
І не журитися коханням повсякчасно,
А бути з тим хто допоможе знищить сплін.
Відшукувать найтайніші коморки,
Примхливих дам в нічному клубняку
Й недумати про здогадки та недомовки,
Які в коханні зараз бережу.
Пройти так хочеться повз неї мимо,
Хоч раз, щоб невідчути, що впаду .
Від захвату тобою скоро згину.
Я певне скоро нанівець зійду.
Та це ж як в фільмі про чикагські банди,
З досягненням мети- нема кінця
І вже молитись Богу спозаранку,
Щоб не любить, пройшла моя пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013
То значить зиму пам’ятаєш ту,
Коли в мороз гуляли парком ти із нею-
Ти не купив той раз квітки, бо на щоках були у неї орхідеї.
А пам’ятаєш ще тоді,
Засипав сніг вам двом дорогу,
Ви ангелочкі малювали снігові: „Ох, ви й малі!”
То й пам’ятати маєш, як тоді
Набравшись смілості п’янкої ти тихо мовив:
„Знаєш ти прости, але мені потрібно їхать в Ковель!”
Останій вечір пам’ятаєш той,
Нічний ліхтар у центрі Луцька-
І мовила її печаль тобі: „Невідпускай мене, так нам не буде ліпше!”
Спізнілий танець вітру, пам’ятати маєш ти,
І репліка твоя метіль підсилила раптово,
„Ти знаєш, ти прости, але мені потрібно їхать в Ковель!”
Й останні метри долані на вмовк,
Лиш пізні, випадкові перехожі, рипучим снігом
Мовила тобі: „Що? Знов, мене лишаєш поглядом казковим!”
Сказати про минучість почуттів,
Відкрить потік тамуючий прощання, не встиг ти- ну, або не зміг,
Лиш видихнув: „Прости! Ти, знаєш, треба їхать в Ковель!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013
Блаженства кращого немає,
Як тихий сон без кави й цигарок.
І блюз тихесенько в навушниках лунає,
Навіюючи дрімку без турбот.
А ти проходиш мимо, тихо- тихо,
Вже мабуть думаєш я сплю,
Лягаєш скраю, щоб нерозбудити,
Я затаївся та й мовчу.
Чекаю вечоровий поцілунок,
Він зніме втому дня, який мина.
Люблю щоденний твій дарунок
Й тебе люблю ,сопілонько моя.
Ти повернешся- до мого обличчя,
Навушкі знімеш- ложиш їх на стіл,
А я чекаю ,тишком- нишком,
Вишневий смак твоїх п”янких губів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013
В тебе не може бути мало залицяльників,
І ти не зможеш більше без пригод,
Шукати й далі будеш шанувальників-
Своїх ще досить молодих принад.
І ще ти зможеш в серці розібратися,
На все пора приходить золота,
Хтось розкидає камінь розігнавшися-
Комусь його збирать прийде жага.
В тобі не може буть багато гонору,
Й сказать слова ти зможеш, ще й тому,
Що я як сфінкс сумний й брудний від попелу-
Нездарно промовчу в ту мить сумну.
І ще прийде весна не раз я вірю- з опадів,
Із злив води, збудуєш ти життя.
Шукати будеш й далі шанувальників-
В твоїм це стилі: „Ти вже не МОЯ!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013
можна створить ілюзію дня
день сотворити з розваг чи пригод
та не створима усмішка твоя
зіткаю я серце своє із турбот
скажу тобі що люблю без завад
усміх побачу відчую бажання
може прийду і застану впопад
насміх якому нема виправдання
можна створити тебе й наяву
й в мріях створити- навчити любить
поглядів різні моделі по дню
такі як захочу так і мінять
скажу тобі що люблю я без меж
мов океан виливаю зізнання
може тобі нецікаве це теж
так як моє нероздільне кохання
можна створити усе і усіх
та й у собі збудувати людину
та нестворимий твій вранішній сміх
той що кохає мене безупину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013
В долі прошу лиш одного,
щоб кохання ожило
і у снах весняно- літніх
ти приносила тепло!
В лазуровий вечір море,
Заказкує нам життя-
І зіллємося в природі
ТИ і Я!
В долі прошу лиш одного,
Неминулось щоб чуття
І твоя присутність зрима
НАЯВУ щоби була!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013