| Сторінки (1/64): | « | 1 | » |
Уже й не знаю,вірити...мовчати...
В дилемі серце розум не сприймає,
Шукаю клаптик правди, не спіймати...
А за горою сонце догорає...
Настала ніч, володарка чарує,
І марно Місяць хоче закохати,
А моє серце болісно вібрує,
І так швиденько, що не передати.
Усе зробив щоб враз тебе...й забути...
Останнім часом снишся ти щоночі,
Але чому?...Про тебе вже й не чути,
І нагадати рік уже не хочеш...
І я не зміг, втомився, зажурився...
І знаю важко буде у розмові,
Такий самий, повір мені, лишився,
Ось тільки ми занадто гонорові.
У те кохання вірити не хочу,
Його в словник французи уписали,
Та що це є? Тлумачити не хочуть,
Лиш бідні вчені трохи відгадали.
Уже під ранок випив валер'янку,
Тебе із друзів видалив в мережі,
І ти без слів поставила тут крапку,
Ну ось і все...хоч тиша...та безтежність...
23.8.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2014
[i]Юлечці[/i]
Тихенько сонце хмарками керує,
Очистить небо, зиркне у вікно,
По місту тихо дівчинка прямує,
Щоб прогулятись, їй не все одно,
Що сонце світить, серце звеселяє,
Що в небі пташка двінко голосить,
Вона весь світ любов'ю огортає,
І все ж цінує лагідну цю мить.
В широкий світ закриті ще дверцята,
І думка в школі щиро заграва,
І вже давно збираються хлоп'ята,
Та щоб признатись...губляться слова...
Дівча збирає промені кохання,
Ще цілий світ відкриється колись,
Лише вважай, бо є й розчарування,
Ну і від злих очей побережись.
Люби красу, і квіти, і природу,
Люби і мову, ніжно огортай,
Твої скарби – це чесність, розум, врода,
Це все цінуй, люби та прибавляй!...
22.8.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519008
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.08.2014
В житті усе до болю сіре,
Як в Пікассо на полотні,
Життя крокує в даль без міри,
І часто хвилі ці нудні.
А ще буває вибір тихо
Шукаєш ти,та він пропав,
Тебе той вітер не колихав,
Але ж ти сам його обрав.
А часто хочеться забави,
І часто хочеться добра,
Ти з тіла лізеш не для слави,
Але в душі ж то є нора.
Яку вже інші збили тихо,
Пустили в очі злий пісок,
І душу вітер не колихав,
Та спокій вічним сном замовк.
Та що робити?Я не знаю...
І хоч в душі лише печаль,
Я своє серце відкриваю,
Його мені ж то є не жаль.
Я не осуджу ваші дії,
Бо сатьяграху все ж обрав,
І хоч на сірім фоні мрії,
Я ж фарби тільки-но узяв...
12.8.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517818
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2014
Ви бачили як родиться хмаринка?
Пушок біленький з річки виринає,
Із бриску появляється дитинка,
Яка увись тихесенько злітає...
Зеленоока дивиться смерека,
Душа повільно річеньки тікає,
Із сонечком в таночку, мов веселка,
І кращого за диво це немає.
Підніметься хмариночка туманом,
Смерека ніжну пісеньку співає,
Осяяна мов ніжністю й дурманом,
Хмариночку щосили не пускає.
Благає хмарка,просить відпустити,
І плаче вмить дрібонькими сльозами,
Бо хоче хмарка високо злетіти,
А мусить розбиватися громами.
А чули б ви ту пісеньку,що грає
Коли хмаринка звільнена від муків,
Тихесенько із сонечком співає,
І вже не знає болю...тихі стуки...
Звільнилася...та сонечко пригріло,
І хмарка розчинилася,немає...
Якби ж душа хмаринки зрозуміла
Як часто нам цих нот не вистачає...
2.8.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517816
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.08.2014
[i][b]Софії[/b][/i]
Я буду твоїм Гетсбі, та тільки без багатства,
Не вмію задля вигоди брехати та цвісти,
Нема і в мені сили, завзятого бунтарства,
А є єдина вірність і в спогадах лиш ти.
Невже це так можливо? Повірте, що можливо,
Якщо кохаєш серцем нетлінної душі,
Вона ж для мене радість і щастя особливе,
А я їй не потрібний, мов бджілка у руці.
Помолюся увечір за неї, прошу в Бога
Щоб ангелу коханій він крилоньки підняв,
Щоб їй в житті до щастя добром була дорога,
Щоб так, як я і більше хтось щиро покохав.
Ви скажете: "Невдаха! Борися за кохання!
Не будеш ти жаліти, що раптом відпустив!"
А що це дасть, миленькі?! Для неї я, мов рана,
Вона ж того не хоче, і я це вже робив...
Благав, щоб не лишала, бо вірив, що кохає,
А та мене жаліла повіривши словам,
Тепер це я в же знаю, і сором не лишає,
Мов дзвін звучить благальний у мій самотній храм.
Хотів би повернути, бо серце ще кохає,
Та більше я не зможу з'єднати полюси,
Про щирість і бажання мій Бог Всевишній знає,
Я тут, неначе Гетсбі, без долі та краси...
11.5.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2014
Душа самотня спокоєм мовчала,
Прийшла весна, оділа квіточки,
Сім'я лелек домівку відшукала,
Ну а в кутку хатини ластівки.
Усе в добрі, збагачене любов'ю,
У парку пари весело ідуть,
Мені щемить у серці аж до болю,
Думки реальність кігтями деруть.
Метаморфози настрою набридли,
До тебе вже не можу підійти,
Разом з коханням дружбу ми відстригли,
І міст згорів, тепер нам не пройти.
Повільно тлів, горівши всередині,
Твоя байдужість кинула сірник,
Минув той рік, та важко ще до нині,
Тебе хотів, був так до тебе звик...
Вода холодна серце омиває,
Я завинив тобі, бо відпустив,
Та твоє ж серце більше не кохає,
І що не так?...Ну що не так зробив?
1.5.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2014
Ще вчора матінка раділа,
Нарешті син її женився,
А нині край могили сіла,
На неї син вже не дивився.
Закриті очі, кров по скроні,
Глибокі рани, тіло мертве,
Ідуть до сина посторонні,
За них віддав безсмертну жертву.
Дружина швидко овдовіла,
Дитя під серцем затремтіло,
Весіллям тиждень пораділа,
Як тут пропала щастя сила.
Оркестр, хор не заспівають,
Несуть синочка, люди плачуть,
Нікого в матері немає,
Окрім невістки, люди бачать...
Несуть вінки та співчувають,
Але ніщо вже не поможе,
Синів жорстоко убивають,
За що? Скажи, Всевишній Боже!
І плаче небо, гаснуть зорі,
У сон приходить син, ридає,
Нестерпний біль всю душу оре,
Душа тим болем ще страждає.
І вже не знатиме спочинку,
І це заради перемоги...
"Молись, матусю і без спинку,
Проси у Божечки дороги,
Щоб гріх пробачив, за страждання,
Я мусив вбити задля волі,
Та смерть - пітьма й розчарування,
Гілки в Саду є чорні й голі..."
Дрібним дощем ридає небо,
На гілці пташка не співає,
"Не плач матусенько, не треба,
Мені це душу роздирає.
І не клени на мого вбивцю,
І не шукай дарма ти правди,
Її віднесла вдаль водиця,
І тихо підросли блавати."
Увись два стяги підійнялись,
Червоно-чорний, синьо-жовтий,
У бій йдуть далі, щоб не здатись,
І будуть йди до бою доти,
Аж поки ворог не загине...
Невже немає в світі того,
Хто без вендети в мир полине?...
Кого спитатися?...нікого...
23.7.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513671
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.07.2014
Якось бува у школі тихенько закохався
У милу, чисту, ніжну, красиву, чарівну,
І як завжди буває – признатися боявся,
Що я її кохаю, як сонце, як весну.
О як невміло мусив байдужість оживляти,
Ховав думки, хоч серце фіалками цвіло,
Її почав додому щоденно проводжати,
А інколи й до школи дівча зі-мною йшло.
Боявся щось невірне в хвилини ті сказати,
Її чарівне личко на серці малював,
Закінчили ми школу, а там вже поступати,
Її я рідко бачив й потрохи забував…
Пройшли літа й раптово ми поглядом зійшлися,
Та я свою увагу вже іншій дарував,
Амур наосліп стрелив, коханням я живився,
І так болить, бо серце не тій, чомусь, віддав.
Ми стали, мов чужими: байдужі, самостійні,
Прийшло розчарування… Чому? Я не збагнув…
Коли ж відчув, що серце раптово моє вільне,
Весь рік, немов в жалобі… опущеним я був.
І знову ти про себе ні звідки нагадала,
Шкільне кохання вічне, мов дзвоником бринить,
За ці роки не знаю чи когось покохала,
Хоча б чуть-чуть, на трішки, на рік або ж на мить...
Людина раз лиш може всім серцем покохати,
А я цей шанс, не знаю… Мабуть таки вже мав,
Згадав шкільне кохання та буду все ж мовчати,
Немов Данте, що щастя усе життя шукав...
21.5.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2014
Ой щебече соловейко,
Пісеньку заводить,
Прислухаюся тихенько,
Але не виходить.
Грає сонечко по струнах,
Душу звеселяє,
Та в моїй глибокі думи,
І кобзар співає
Про роз'ядрену Вкраїну,
Треноси складає,
Відчуваює він провину,
Сина вже немає.
Сина мила врятувала,
Рани обв'язавши,
І раптово покохала,
Так і не сказавши.
Кличе армія до бою
Ворога прогнати,
Кобзаревий син взяв зброю,
Гайда воювати.
Через тиждень в перестрілці,
Куля зачепила,
Як роса згасав на квітці,
Воля в серці жила.
І ота, що на Майдані,
Тіло оживляла,
Під Донецьком у лікарні
Знову рятувала.
І під серденьком дитина,
Батька мов відчула,
Ну а мати одержима,
З чоловіком була.
Скільки б, бідна, не благала,
Скільки б не старалась,
Душа милого згасала,
Тихо забиралась.
Марення стиснули розум,
Відчував провину,
"Прийми мила жовту розу,
Вибач, що загинув..."
Бандурист над сином сумно,
"Чорна земля..." грає,
Йде цей сум удаль відлунням,
Серце роздирає...
23.6.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510894
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 12.07.2014
Як колись тебе кохав,
Ось так зараз не сприймаю,
Більше в докорах страждав,
А тепер уже й не знаю
Де той сон благих думок,
Де бажання подзвонити?
Взяв я спогад,наче шовк,
Щоб кохання збагатити,
Щоб кохати, як колись,
Гнів та правдоньку ховати,
Серце вмить підняти ввись,
І тебе не відпускати.
Ой як гірко на душі,
Обірвався цвіт надії,
В серці біль та комиші,
І незнана чудасія.
Ми не друзі все ж на жаль,
І безвихідь роздирає,
Грає з нервами печаль,
І кохання вже не сяє.
Все ж нарешті зрозумів,
Що мене ти розлюбила,
І тоді я зачерствів,
Зникла ця любовна сила,
Від'єднались береги,
Острів твій розцвів казково,
А на моєму сніги,
І нікого, і нікого...
Навіть друзів, вічно сам,
Так піду і не згадають,
Ой і бідний в серці храм,
Що душею називають.
Пташка з серденька увись
Полетіла, надоїло...
Добре було їй колись,
Навіть інколи раділа.
Пісня спокоєм бринить,
Сніг ще більший припадає,
Гріє тільки ніжно мить
Та в ілюзії...немає...
11.6.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2014
Таке маленьке та щебече
І не шукає де дива,
Чи їй від співу стане легше?
Вона співає, бо жива.
Шукає їжі та літає
І волю чує, як летить,
Ніщо на світі та не має,
Та вогник радості горить.
Не тліє в ній краплинка волі,
Радіє серденько живе,
Не буде хвилечки ніколи
Щоб відпочити, світ живе.
Не має пташечка домівки,
Живе щоб жити, Бог створив,
Тихенько житиме довіку,
І не шукатиме десь див.
Вартує справді нагороди,
Вартує Греммі чистий спів,
Я слухаю, мов чисту воду
Надлив у душу та зрадів…
23.6.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510445
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 10.07.2014
Комаха прагне світла, життя у нім вбачає,
Крізь пастки йде до нього, не знаючи чому,
А світло те пекуче та часто убиває,
Комаха те не знає, долає все ж пітьму.
Щоб мить оту відчути, дістатись до світила,
Померти героїчно, не в дзьобочку птахів,
Чому таке стремління? Чому незрима сила
Штовхає йти жертовно? Усе ж не зрозумів...
Але, мабуть, вартує змагатися за волю,
Яскраво мить прожити, долаючи печаль,
І прагнути до світла свою хилити долю,
Воно ж є особливе, як сонце...
вітер...
Рай...
5.7.2014 Здунська Воля (Польща)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510441
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.07.2014
Черговий вірш із серця витягаю,
Минув вже рік,як блискнула гроза
У почуттях, яких уже немає,
І так самотньо котиться сльоза...
Усе наївний, думав, що минеться,
Що ти кохаєш досі, як колись,
Що той магніт кохання збережеться,
Та все пройшло, окреслилось, і ввись.
Мовчить душа, і ти мовчиш, не знаєш,
Тебе ж побачу, серденько щемить,
Мені байдужо те "Привіт" кидаєш,
І мовчки йдеш, а потяг мій біжить...
О як нестерпно згадую минуле,
Сьогодні рік, як раптом розійшлись,
Мене забула, швидко ти забула,
Хоча довіку бути ми клялись.
Твої ж дарунки досі зберігаю,
Любов до тебе в серці заграє,
Не видаляю спогади, чекаю...
Чого?...Для чого?...Що це все дає?
Руйную нерви, часом запиваю,
І регресивно в мене на душі,
Минув той рік, та досі пам'ятаю
Як раптом став та вилетів з осі.
Закритий лист з адресою, без марки,
А в нім слова де відчай виграє,
В кінці листа поставив я трикрапку,
Не надіслав...Таке життя моє.
26.5.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2014
Таки без тебе я не можу,
А ти без мене розцвітаєш,
Щоб не зійтися я обходжу,
А ти й уваги не звертаєш.
Стояв я нишком, у куточку,
Душа до ангела тілака,
Ти мала вишиту сорочку,
Яку сама ж повишивала.
Сорочка променем ожила,
І бісер маки не розсіяв,
Така привітна всім та мила,
Та не для мене, перемріяв.
І раптом тихо відвернулась,
Мене помітила простого,
Та хоч би трішки посміхнулась,
Я б не хотів уже нічого.
Натомість гонір показала,
Пішла зненецька ген за очі,
І хоч би раз мені сказала
Чому так бачити не хочеш.
І знову сів...вже не мудрую,
І навіть вірш не хоче жити,
О як мені тебе бракує,
Та що я можу вже зробити?...
23.5.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508780
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2014
Гріхи свої спотворені долаю,
Хоч і безсилий жити в самоті,
Не ту дорогу в щастя обираю,
Не здатний сам Чистилище пройти.
Воно святе, незнане, і величне,
І кожен день я вибір все ж роблю,
Яке усе ж старання мені ближче?
Чому давно спокійно я не сплю?
Душа згасає тихо, непомітно,
У серці зникла ту, яку любив,
Заплющю очі, дивне сяє світло,
І скрізь туман, немов хтось закурив.
Та Ангел мій вселяє міць, надію,
Це він ще мою душу береже,
Він знає все, і те, що не радію,
Але чекає, звик, либонь, уже,
Що я забув, де радість, насолода,
Що інтравертом знову є усім,
Мені завжди похмурна є погода
Бо як родився, вдарив сильний грім.
Мене вода лікує і тримає,
Так тихо берег річки зашумів,
І знову Ангел крила піднімає,
Мені спокійно, цього так хотів...
Почув немов я голос із водиці,
Такий прекрасний, ніжний, чарівний,
Життя я п'ю з духовної криниці,
Чому сумую? Я же не такий…
24.6.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499930
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2014
Мені ти боляче зробила
Лиш тільки тим, що відпустила,
Не захотіла біля себе,
"Тебе мені уже не треба"...
Сказала це, та не словами,
Чекала дій якихось, шарми,
Зі мною щастя не хотіла,
Зі мною більше не раділа.
У чому винен? Я не знаю...
Тебе ж не менше я кохаю,
Ні ти ні я тепер не в парі,
Невже так житимемо й далі?
Мені хоч раз ти б написала,
Хоч раз про себе б нагадала,
А я втомився все чекати,
Лише б тебе хоч раз обняти.
Щоб не вертілась, не тікала,
Щоб поцілунок мій прийняла,
Якщо би знав, що ти кохаєш,
Що ти листа мого чекаєш…
Я всі б вірші, що так складаю,
Що з болем з серця витягаю,
Тобі віддав би й схаменувся,
Що я розлуку цю позбувся.
Але цього ти не бажаєш,
Вірші, мовляла, не читаєш,
Повір, я більше міг би дати,
Та не примушу ж покохати...
22.3.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2014
Як добре, що, кохана, ти радієш,
Як добре, що не маєш суєти,
Я вірю, що дурити так не вмієш,
Розлукою не можна так цвісти.
Не можуть квіти вижити без сонця,
Води, повітря, свіжості, тепла,
Любов-це квітка в вазі, на віконці,
Для нас недавно ніжністю цвіла.
О як любив я, квітом-первоцвітним
Немов Мадонну бачив у тобі,
Для тебе був я «кицькою» тендітним
Який, чомусь, частенько у журбі.
А я журився, чуючи відмазки
Від багачів, роботи не дають,
Не міг створити вже для тебе казки,
А так хотів, бодай на мить, чуть-чуть.
Не захотіла трішки почекати,
Я розумію хід твоїх думок,
І щоб від болю більше не страждати,
Я відійшов, тихесенько замовк.
Як добре, що, кохана, ти радієш,
Тепер ти вільна, адже відпустив,
Навчись чекати, цього ще не вмієш,
Для тебе щастя в Бога попросив.
26.6.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2014
Все досі я не розумію,
Чому не сила все забути?...
Цим почуттям вже не радію,
А чи б схотів з тобою бути?
Мабуть, що так, та що із того?
Як вже не в силі й написати:
"Візьми хоч трішки серця мого,
Дозволь повік тебе кохати!"
Ти не дивуйся, що тікаю,
Дивлюсь на тебе гонорово,
Тебе ж до болю я кохаю,
Мені ти досі ще казкова
Ота принцеса, ніжна фея,
Яка серденько зігріває,
Ромашка ти, ехінацея,
Тебе й ніхто так не зриває.
Та хтось зірве та приголубить,
І стане всяким прикрашати,
Та чи "полюбить", чи "замутить"?
І що мені тоді сказати?...
Ми точно різні, це я бачу,
Занадто ж серцем я відкрився,
Здоров'я думкою я трачу...
А цінувати не навчився...
20.3.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014
Я цілий день чекав удалу мить
Тобі у вечір раптом подзвонити,
Щоб запитати: "Що тебе болить?
Чи можу я для тебе щось зробити?"
Чекав...не їв...дивився на пташок,
Ввімкнув кіно цікаве та кумедне,
Таке приємне ,ніжне, наче шовк,
І зрозумів: "Життя моє нікчемне".
Тебе зустрів жовтневим, теплим днем,
Тебе не знав, та серденько раділо,
Воно горіло пристрасним вогнем,
А я...не знаю...був, чомусь, не милий.
Немов відчув, що ти, ти саме та,
Яку шукаю, хоча розчарувався
Я у коханні, зникло мов життя,
Яке я пестив, грів, та нервувався.
Настала ніч, та я не подзвонив,
А серце рвалось, мучилось, страждало,
Такий, бездарний, знову «затупив»,
Хоч знаю, знаю, серденько б співало.
Тому й пишу банальні ці рядки,
Бо я, чомусь, вагаюсь подзвонити,
Та знай – люблю, словами не простий,
Без тебе сумно якось мені жити.
28.1.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014
Сиджу щодня в бібліотеці,
Читаю, пишу та нудьга...
Душа моя у небезпеці,
Навколо серця мов фольга,
Але й вона не помагає,
Тепла немає, тихий стук,
А пам'ять моя не згасає,
Хоч часто зверху крече крук.
В бібліотеці ми зустрілись,
І подих днів отих не зник,
Любов'ю тихо в парі грілись,
Я вже до цього так був звик...
Тепер я сам і сам читаю,
Тут так як було, як колись...
І досі сумно, як згадаю,
Що ми насправді розійшлись…
3.3.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2014
Руки плачуть...фортепіано...звуки,
немає нот,мелодія ж лунає,
тук-тук,тук-тук...
це мого серця стуки
соната моя
ніжно,
сльози,
таю…
Лише годинник вічність не тримає
та прийде мить і стрілка повернеться
тебе ж немає
поряд вже
немає...
Кохана,
доле,
Чом же так страждаю?
Мовчить душа
мелодія ще грає,
сльоза,
сльоза...
І так щодня, втрачаю
до оди ноти, їх
на жаль
не знаю...
Та руки грають,
ніжність не згасає.
5.1.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2014
Ти Бог,
Всевишній мій! Любов ти дав без міри...
у серденьку моєму. ..Душа ж моя жива,
Не знаю,
ой не знаю, замало в мене віри,
Не вірю у майбутнє, не вірю у дива.
Присів собі на лавці
під хатою. Вже вечір.
Прибіг маленький песик, і гратися почав,
Радіє,
не сумує,
він став мені на плечі...
"Чекай ти скоро щастя" - хтось раптом проказав.
Нікого,
ой нікого, лиш я й маленьке диво,
А хто ж мені цю радість раптово проказав?
Упала раптом зірка, летіла так красиво,
Що я бува від цього із лавочки не впав.
Я був тоді дитина, ще грався в покемонів,
Та зараз,
тільки зараз чомусь цю річ згадав,
Життя – це дар від Бога, і грішно є жалітись,
Та вірю, саме Господь, зі-мною
розмовляв...
4.1.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497573
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2014
Дивився холодом на тебе,
А ти на мене з добротою,
Ти не дивися так, не треба,
Не можу буду я з тобою.
В філофобічній вдень стихії,
Вночі в самотності згасаю,
Інакше жити я не вмію,
Інакше жити сил не маю.
Нові лиш треки в телефоні,
Нові ще відео, картинки,
Але душі вони не модні,
Душа сумує і безспинку
Тікають хвилі, серце гасне,
Гадав як добре десь нап'юся,
Мені прекрасно стане, класно,
Що так із розпачем змирюся.
Розбилось серце, я в тумані,
Пробач Всевишній, що сумую,
Хмільні ті миті були марні,
Тепер я гасну, не "кальфую"…
Думками був я серед неба,
Душа омилася росою,
Дивився холодом на тебе,
А ти на мене з добротою.
3.3.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2014
"Підлий,мов собака" - вислів є крилатий,
Підлий це придумав,підлий повторив,
Вірного собаки вже не відшукати,
В мене був собака,так ним дорожив...
Вижену коровку зранку випасати,
Барсік,наче вітер,з буди вибігав,
Починав кружляти,гратися,стрибати,
І зі-мною в поле тихо вирушав.
Бігають собаки,брешуть і гризуться,
Барсік є мудріший,битися не йде,
Тільки дурнуваті б'ються,завжди б'ються,
І куди дорога їх ця приведе?
Барсік не буянив,з кішками не бився,
В буді його квочка жила цілий рік,
Спати на морозі Барсік вже змирився,
Кожен на подвір'ю був до нього звик.
Часто засумую,сяду і закурю,
Барсік лиже руку,тулиться,мовчить,
Я його страшаю,копаю,муштрую,
Він до мене тихо знову підбіжить.
Поглядом благальним я нарешті здався,
Загасив сигару й більше не курив,
І цілими днями з Барсіком лиш грався,
З друзями у школі так я не дружив.
…Слід той загубився,Барсіка не стало,
Депресивність дійства знищили мене,
Барсік би розрадив,серденько б співало,
Та ніхто минуле вже не поверне...
3.4.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2014
Забув про твій вже поцілунок,
Він ніжно грів, не відпускав,
Немов творився візерунок,
А я його все малював.
Так ніжно, палко поцілую,
Сплітаю пристрастю вуста,
Нічого більше я не чую,
Бо зараз ти, бо зараз я.
Мені піднесено з тобою,
Не відпускаю, не змирюсь,
Я гладжу локони рукою,
"Я нині в тебе залишусь"...
Проте...нема цього вже в дії,
Нема і сну, нема вже й слів...
Я відпустив тебе, мов мрію,
Хоч відпускати не хотів...
21.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2014
Не цілую іншу, хоч вона чекає,
Закохалась в мене, каже про любов,
Чимось є цікава, радість в ній лиш сяє,
Але я свій вибір ще не обійшов.
Щось мене тримає, я ще не готовий
Покохати ніжно, щиро, як колись,
Відчуває серцем я доволі кволий,
Адже там осколки літа збереглись.
Їх я витягаю, раню свою душу,
А вона сумує втративши любов,
Ці важкі страждання вирвати я мушу,
Поки я гостюю, ще не захолов.
А вона чекає, каже:"Та змирися,
Їй ти не потрібний, якщо геть пішла!
Не сумуй, коханий, навіть не журися"...
Словом притулила, але вмить пішла.
Чи її догнати та поцілувати?
Щось мені не сила, досі ще болить,
Більше ж я не можу пристрасно кохати,
Мій Амур сумує, стрілонька горить.
Мила, ти прекрасна, вмієш звеселити,
І сім'ї вже хочеш, час такий прийшов,
Але чи я зможу так тебе любити,
Як кохав уперше, я ж це вже пройшов?
Знаю, це безглуздо дівчину тримати
Поки та бажає вчинків замість слів,
Ні мабуть не зможу так тебе кохати,
Вийшло все раптово,так як не хотів.
2.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2014
Не правда, людоньки, не правда,
В любові терміну немає,
Не вихід це і не розрада,
Любов є вічна, не зникає.
І сірий світ здається дивом,
І сон приймає насолоду,
Немов все вперше, все красиве,
Немов пролив цілющу воду.
Коли у парі вмить набридне
Цей світ мистецтва, вічні зорі,
Кохання робиться огидне,
У вічне щастя входить горе.
Це горе вже не відвернути,
Розлука входить із пилою,
Їй легко міст перевернути,
І зіпсувати комусь долю.
Не винний той, хто ще кохає,
Не в радість в зайве лити сльози,
Любов примхливо обирає,
У слід лишаючи морози…
29.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2014
Ввімкнув кіно веселе і дотепне,
Безсмертний Чаплін створює пригоди,
Яка ж це роль!У захваті,мов терпну,
Тому не втратив вільної нагоди.
Дивився всі короткі ці новели,
Не міг на мить і стриматись від сміху,
Який актор. Які ж тут були нерви,
Щоб фільм створити і підняти втіху.
І скільки болю вдалось пережити,
Бродив життям, аби лише не здатись,
Всього він сам зумів в житті добитись,
Бо вмів одне: крізь сльози - посміхатись.
26.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469522
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.12.2013
Аlone - англійською самотність,
Alone в мистецтві особливе,
Куди подів свою моторність?...
І що тепер душі важливе?
Розлуки нота…фонограма…
Легенький голос баритона,
Сьогодні хроматична гама,
Пробач за слабість цю Мадонна!
Змирився з тим,що одинокий,
Холодне серце… світ і сон…
Усі зрадіють Новим роком,
А я в цю ніч, на жаль, alone...
Але не буду сумувати,
Бо тільки раз у рік це свято,
Цей рік я буду пам’ятати,
Бо він змінив в житті багато…
31.12.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2013
Я пишаюся за силу,що підживлює повстання,
Я пишаюся,що досі в українців ціль в серцях,
Годі нам,вкраїнський люде,жити лиш розчаруванням!
Годі нам терпіти кривди,на майбутнє бити цвях!
Сльози,біль і безробіття вже зашкалюють за межі,
Мова,побут і культура вже забули про красу,
Вітер гладить кожну душу,бо не в своїй та мережі,
А майбутнє...де майбутнє? Що тобі я піднесу?
Свята серденько бажає,хоче гордість відновити,
Цей Майдан-велика сила,що по світі гомонить,
Що народ весь цей бажає? У Європі тільки жити,
Поки та нас потребує,поки мить ще та горить.
Тут цінуються таланти,тут і жити є дешевше,
Хто працює у Європі свої миті не зганьбив,
Він приїхав в Україну,каже "Жити в світі легше",
Та серденьком він сумує,в Україні ж так не жив…
Ми змирилися?Не правда!Всі ми віримо у волю!
Нас мільйони на майданах,ми дійдемо до мети!
Ми не просто тут зібрались!Ми будуємо всі долю!
Ми готові до Європи,що готова помогти!
Хай нам Господь допоможе,хай всі ангели дарують
Нам надію в перемогу,нам іскринку у очах,
Хай бажання з вуст народу в нашій владоньці почують,
Поки ми ще українці,поки віра ще в серцях!
8.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465246
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 10.12.2013
У Канаді на роботі
Фермер з України жив,
Господарство все в турботі,
Ним він дуже дорожив.
Бо робив усім вино,
І родзинки ще й сушив,
Щоб у праці заодно
Мудре з корисним творив.
Якось в сорті винограду
Він зерняточка зустрів,
Та не кликав щось громаду,
Працювати сам умів.
Те зерно що посадив,
Не просте, а сорт пшениці,
Як зерно він получив?...
Це прислуги таємниця.
Забриніла жовтокосо
Вся пшениця, дивина!,
Вмить серпом пшеницю косить
А вона, мов чарівна...
Так від болю серце рвало,
Що зомлів від щастя він,
Душу сонце осіяло,
Чувся десь могутній дзвін!
З України на поріг,
Прилетів брат гордовито,
Він промову не беріг,
Лиш спитав: «Зродило жито?"...
20.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464254
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 05.12.2013
Чим більше когось покохали,
Тим більше, часто, не потрібні,
І жаль, і гірко, бо не знали,
Що цій симпатії не гідні.
А ладні були все віддати,
На гріх піти якщо прийдеться,
Наївно вірити, чекати,
Що відстань ця не розійдеться…
А відстань завжди розділяє,
На довго грішно відпускати,
То ж серденько болить, кохає,
Тому і мусить так страждати.
Тут класик влучно написав,
Цей вислів, як-не-як, та вірний,
Я над усе одну кохав,
Та раптом став їй непотрібний...
Чому та як? Не розберуся,
Невже так легко розлюбити?
Собі я кажу, що змирюся,
Але чи легко це зробити?...
11.9.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2013
Як сходить сонце - ангели співають,
І Бога просять світло показати,
Вони ж є світло, все ж його благають,
Без нього їм вже крила не підняти.
Коли все небо хмарами закрите,
Сумує ангел, гірко пробиває,
Одні стоять, їм легше сльози лити,
Ніж світла дати, Він не дозволяє.
Не кожен з них за мрію свою б'ється,
Опустить крила, пісню не співає,
Людині сумно, важко їй живеться,
Саму причину ангел тільки знає.
Забули ми про ангела святого,
А тільки він про світло наше дбає,
І я забув, не хочу вже нічого,
Кого кохав, мене та не кохає.
Прийнявши дощ, прийняв я сентименти,
Мій ангел плаче, світла ж бо бракує,
Та він чекає, може так і вмерти,
Та він живе, бо віра все ж лікує.
Пробач мені, мій ангеле за сльози,
Дарма приймаю відчай і не вірю,
Тебе, мабуть, скропили сильні грози,
Чому страждаю? В щастя вже не вірю...
Не гріх коханню серце віддавати,
Не гріх кохати палко лиш єдину,
А гріх в розлуці все життя страждати,
Якщо вже й визнав свою я провину,
Піду до церкви,тихо помолюся,
Очищу гріх у сповіді та щиро,
І вперше за весь час оцей всміхнуся,
Зрадіє ангел, і розпустить крила.
20.9.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2013
Чому,кохана,ти не почекала?
Чому так довго я все відкладав?
Я вірю мила, ти того не знала,
Що я з тобою розум свій втрачав.
Мені писалось легко і натхненно,
В житті сіяли ввічливі думки,
Але усе вмить стало незбагненним,
Любов для нас взялася у лапки.
Мені є жаль, що серце захололо,
Воно ж хотіло вічного тепла,
Кохати так не зможу вже ніколи,
Бо та соната вже навік пройшла.
24.6.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013
Поїзд вже стукоче по колесах,
Вдаль летять думки людських надій,
Світ надій роками забереться,
лиш не забереться з волі змій.
Оповив він душу і тримає,
Не вдихнеш повітря хоч на мить,
Вдаль життєвий поїзд вирушає,
і ліхтар червоний вже горить.
Засвіти зелений колір волі,
Темну ніч світлішою зроби,
швидко йди мій поїзде до волі
До мети,лиш з рейок не зійди!
17.02.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438881
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.07.2013
В світі сяйва серед трав,
Що дурманом є политі,
Я тебе раз покохав,
наче вишні соковиті
твої губи заблистіли,
Як же пристрасно в цілунку
Моє серденько хотіло
Бути вічністю в малюнку.
Позабувши свою мрію,
Все ж не можу я забути,
У цій думці я радію,
Бідний,щоб з тобою бути.
Вишні пахнуть в серці знову,
Мить,і спогад розцвітає,
Не віддав тебе б нікому,
Твоє ж серце не кохає.
19.3.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013
Сенс життя мислителі шукають,
Схибнулись на думці не простій,
Вони різні книги прочитають,
І заплачуть в думці лиш одній,
Час приходить часто сумувати,
Бо не знають як життя пізнати.
Що ж ця думка вас в душі мордує?
Адже цим ваш розум висихає,
Вас ніхто від горя не врятує,
Як у серці Господа немає,
Якщо сумнів серце привітає,
В ту же мить вас совість полишає.
А чи можна жити без гріха?
Що в житті прекрасного зробити?
Ось скажіть, не в цім є сенс життя
Господа Всевишнього любити?
Якщо ні, свідомість не жива,
В вашім серці Господа нема.
Звідки Він почує ваше слово?
Кожні юди шлях свій оберуть,
Їм, здавалось, буде часом кльово,
Але болі серця не минуть,
Ближнім є жага тоді помститись,
А ніхто не хоче – помолитись…
Господь був і буде Він між нами,
І які часи там не прийдуть,
Він вестиме душі берегами,
А безвірні вмить «униз» сповзуть,
Не кидаймо душу в небуття,
Вірмо в Бога! В цім і сенс життя!
08.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422741
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.05.2013
Все в житті ціну вартує,
Навіть зло наб’є ціну,
І ніщо вже не врятує,
Силу має все одну.
Якщо вкрасти, обсудити,
І забути, що зробив,
Це не дасть спокійно жити,
Бо цього не заслужив.
Церква каже: «Не судіть,
Бог вас бачить, покарає,
Праведно усі живіть!»
Та хто церву вислухає?
Цей життєвий бойовик
В місті, селищі, селі,
Люд давно до злого звик,
Справи чинить чималі.
Схаменеться все тоді,
Коли Бог почне карати,
У всесвітній боротьбі
Нікуди буде тікати.
Збережімо мир в серцях,
Пожаліймо наші сили,
Бо зазнають люди крах,
Хоч не всі це заслужили...
15.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422165
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.05.2013
Що ж павуче ти будуєш
Так старанно павутиння?
Ти біду, на жаль, не чуєш,
А та прийде, мов каміння,
Ще й зупинить всю роботу,
І на тебе вже не гляне,
Тільки принесе турботу,
Кине ще й слівце погане.
Ти стараєшся, виходить
Ніжне з шовку полотно,
Але хтось чомусь доводить,
Що бездарним є воно.
Люди прагнуть мир зустріти,
Чи розраду будуть мати?
Мрію злим не зрозуміти,
То ж приходиться страждати...
15.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2013
Не романтична є людина,
А я романтик є на жаль,
Для мене є важка хвилина,
І іноді зайде печаль.
Ніяк її не роз’єднаю,
Ніяк її я не порву,
Гармонію в душі плекаю,
І часто мріями живу.
А в тій країні де немає
Краплини навіть співчуття,
Де вільно птаха не літає,
Романтику важке життя.
Не романтична є людина,
Романтиком уже не будь,
Романтик зараз, мов тварина,
Він є беззахисним мабуть.
Це є філософ, це шукач
Того, чого ніде немає,
Немов футбольний він є м’яч,
Що атмосферу випускає.
Не ті тепер уже часи,
Не той період, щоб любити,
Бо затягли всі пояси,
І йдуть на ворогів робити.
А я, романтик, пропаду,
Таких життя не розуміє,
На серце квітку не кладу,
Бо квітка ядовитим гріє.
Чи ці думки я поміняю?
Бо я заплутався уже,
І що найбільше поважаю
Мене, чомусь, не береже.
13.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421469
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2013
Дивлюся на пару похилу,
Тихенько у парку сиділа,
В устах мала усмішку милу,
В досі ще світом раділа.
З пакетика хлібчик узяли,
Кришили його голубам,
Десятками їх прилетіли,
І сіяли лиш радість очам.
Старенькі уже не спішать,
Вони вже багато прожили,
Батьки вже, на жаль, їхні сплять,
Дітей же поваги навчили.
Та я вдаль по парку пішов,
Побачив я пару сучасну,
Дивився, здавалося мов
Я бачу картину не ясну.
Курила вона свої «дамські»,
Та й пиво хмільне випивала,
А губи ті чорні, мов рабські,
І хлопця свого матюкала.
У хлопця також очі чорні,
Бо їх олівцем підправляє,
Ті очі страшні, мов голодні,
Та хлопець на це не зважає.
Вона вже давно не цнотлива,
І хлопцю лише для одного,
Не буде із ним вже щаслива,
Не матиме щастя вже свого.
Вернувся я вмить до стареньких,
Під руку ті досі тримались,
У хвилях для себе гарненьких,
Ще досі вони не розстались.
Кохання для них є перлина,
І важко їм було в житті,
Любов - це прекрасна стежина
В якій сяють ноти дзвінкі.
Не кожен любов розуміє,
Не кожен зуміє пізнати,
Це квітка, що в бруді черствіє,
І більше не буде зростати.
01.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2013
Бідно песику бродячий
Дивишся у мої вічі,
Але погляд не гарячий,
Хоч і дивишся ти двічі.
Не прожену, бо не можу,
Посумуємо удвох,
Може чимось хоч поможу,
Щоби ти бува не здох.
Він пішов і озирався,
Не повернеться уже,
Тихо сум і в мене взявся
Та чи скоро він пройде?
14.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419932
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2013
Не замислюємось люди,
Що живемо в темноті,
Що як світить сонце людям,
Це є радість у житті.
Крутиться Земля тихенько,
Сонце гріє пів землі,
Але іншій є сумненько,
Бо при місячній зорі.
Так і серце наше лине
Крізь іньянівський значок,
Чи добро із горем прийде?
Що ж нам клюне на гачок?
А від нас лише залежить,
Обираймо лиш скоріше,
Поки інші не забрали,
Бо привласнять значно більше.
27.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419929
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2013
Як ти музо поживаєш?
Гарна ти в мені мабуть?
Ти лиш кілька років маєш,
І дитинка ще чуть-чуть.
Ти ж така для мене мила,
Бо тебе і молодь любить?
Та не завжди ти щаслива,
Хто ж дитятко приголубить?
Хто опіку подарує?
Хто промовить – «Не журися!»
Ні, маестро не почує,
Хоч просися, не просися…
Сам тебе, дитятко миле
Я на ноги покладу,
Будеш в мене ти щасливе,
Як не знатимеш біду.
18.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2013
Я повертаюся тим днем,
Коли щось в серці стукотіло,
Побачив я прекрасну М…
Мені вона серденько гріла.
Для мене радість, ті уста,
Той погляд ніжний і чудовий,
Коханням зцілював щодня,
І кожен день, немов казковий.
Та підлітком тоді я був,
В любові ще ніщо не тямив,
Й любов оцю не огорнув,
Я щось встидався і… проґавив.
Вона любов свою знайшла,
А я тихенько відступився,
Бо я бажаю їй добра,
В цей перший раз я помилився.
Багато я вже зрозумів,
Я в цій любові забарився,
Та втриматися все ж зумів,
Хоч в серці погляд залишився…
11.04.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2013
Арфи мої – струни серця тихі,
З глибини ви душу берете,
Вас я люблю, слухаю, проте,
Вас долають сумні часом миті,
Серця ніжні струни бережу,
Вони скажуть час, коли піду.
Я ці струни лагоджу, вставляю,
Слухаю, чи нота мелодійна,
Чи вона на місці цім надійна,
Я тоді без слів в душі ридаю,
Хочу часом біль угамувати,
Та не знаю, як з колін устати.
Струни мої, серце не травіть,
Я не хочу слізно в світі жити,
Дайте мені ціль в житті зробити,
Грайте, і красиво зазвучіть,
Ноти ці запишу на папері,
І відкрию ними в щастя двері.
08.04.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
Поки брат молодший спав,
Старший дівчину шукав,
Тай ходив на дискотеки,
І для власної безпеки
Взяв ліхтарик, щоб світити,
Не хотів вночі блудити,
Ненароком послизнувся,
І в повітрі як роззувся…
Куртку з бруду витирає,
Ліхтарець він свій шукає,
А тим часом той котився,
І в калюжі опинився.
Світла зразу не було,
Та й немов би як на зло
Розрядився телефон,
Панасонік-електрон.
Хлопець вже 16 має,
І сигарами стріляє,
Закурив собі, пішов,
Заду чує: «Ей! Агов!
Почекав ти вже мене!»
Хлопець став, не відверне,
Хто гукає? Він не знає,
То ж із страху став, чекає…
Сигарету загасив,
Орбіт м’ятний вже розвив,
Соплі повтирав в салфетки,
Гроші поховав в шкарпетки.
Біцепс добрий накачав,
У нокаут всіх поклав,
До удару вже готовий,
«Вистою, не гоноровий!...»
Ледь від дива не упав,
Брат молодший підбігав,
Він 12 років має,
В хорі хлопчиків співає.
«Дай з тобою я піду,
Ні на крок не відійду,
Тихо стану у гурток,
І усе нам буде ок.»
Старший не хотів біди,
«Ну, як хочеш, то іди,
Тільки поряд не тулися,
Став в кутку, ну і дивися!»
Вже молодший не просився,
На «угоду» він згодився,
Музика у клубі грає,
Касир гроші вже збирає.
Люд уже сходився ввесь,
Наче зграє тих овець,
Вже штовхаються і б’ються,
І ніяк не схаменуться.
Але швидко розступилось,
Наче миром закінчилось,
Музику DJ включив,
І транспол умить ожив.
Але старший не танцює,
Щось сидить собі, бикує,
А молодший як завівся,
Вже від танцю аж нагрівся.
І танцює так вже й сяк,
Вже червоний, як буряк,
Вже аж пара з вух димить,
А той, старший, сів, сидить…
До молодшого дівчата
Позбігались ціла хата,
Він із ними вже танцює
Так, як музику почує.
Як медляк уже почався,
Старший тихо в куртку вбрався,
Та й на вулицю пішов,
Своїх друзів там знайшов.
Говорили, говорили,
Трохи пиво хмільне пили,
Дискотека закінчилась,
Вже вся молодь розходилась.
Наш молодший у помаді,
Наче торт у шоколаді,
Номера дівчат в кишені,
Трохи ще й тримав і в жмені.
А той старший сів, сидів,
Та під ніс собі гудів,
Вже нічого не сказав,
За молодшим добігав…
Як ідете танцювати,
Це не овочі саджати,
Потанцюйте, не сидіть,
Своє тіло розімніть.
Так і пару вмить знайдете,
І додому проведете,
Вже танцюйте, веселіться,
Та за меншими дивіться.
23.01.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416882
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 08.04.2013
Завжди! Де б хто не блукав,
Де б ту радість не шукав,
Він надію не загубить,
І таки когось полюбить.
І весь світ на це існує,
В світі мир й любов панує,
І питання задається,
Чому нам любов дається?
Щоб щасливо вік свій жити
І ніколи не тужити,
Треба другу половинку,
Чисту й ніжну, мов краплинку.
Полюбити назавжди,
І тікати від біди,
Бо якщо живеш самотньо,
Йде сльоза невідворотно.
Та любити треба щиро,
На душі не буде сиро,
Благо лиш тоді прийде,
Як любовний сад цвіте.
16.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2013
Якщо перше покохав,
То весь світ неначе диво,
В колі радості й забав
Все довкола є красиво,
Спів пташини в серці сяє,
Швидко сум кудись зникає,
Час миттєво щось проходить,
І назад вже не приходить.
Перші є слова кохання
Почуття палких признання,
Перший скромний поцілунок,
Перші квіти, подарунок.
В кожного своє кохання,
Неземні це є бажання,
В кожного любов ще буде,
Але першу не забуде.
19.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2013
Стелиться степами широка долина,
Там росте тихенько червона калина,
Тією долиною йшли колись солдати,
Плакала в дорогу посивіла мати.
Син її в бою страшеннім стріляє,
Мати молить Бога, роками чекає,
А сина немає, воює бідненький,
А він у матусі є сокіл маленький.
І ластівка тихо злетіла в садок
І щиро співала щоб сум не замовк,
Ця пташка співала, а мати раділа,
Що ластівка щастя й свободу зустріла.
Не вмер її син у ворожім бою,
Прийшов і обняв свою неньку стару,
А ластівка та їм співала в віконце,
Калина росла і світило їй сонце.
22.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415298
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 03.04.2013
Незамітно світ являє,
Як іде - аж серце крає.
Ах любов… незнана річ,
Вона є і в день і в ніч.
Як любов хтось не шукає,
То Амур його не знає,
Голову він відверне,
І стрілою не пальне.
Він лиш там, кому потрібний,
Хто сидить в любові бідний,
Хто на долю нарікає,
Вмить він прикрість розганяє.
Він не любить людські сльози,
Вмить десь розганяє грози,
І в житті краса панує,
Миті щастя всім дарує.
Хто любов ще не знайшов,
Хоч давно вже час прийшов,
Десь Амур прийде й до нього,
І вже буде серцю кльово.
02.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013
Золотом видніється на сонці,
Душу звеселяє на столі,
Хліб Господній стигне на віконці,
Радість він для кожної сім’ї.
Колосок підніметься угору,
Із землі він вирветься на світ,
Відвертає людям злу негоду,
І дарує їм тепленький хліб.
Бережімо хліб, як свою неньку,
Слава буде в нашій Україні,
Бережімо мир в своїм серденьку,
Сіймо радість нашій Батьківщині.
11.07.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415001
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.04.2013
Скільки прекрасного є на Вкраїні,
Гори високі, поля золоті,
Люди тепер є щасливі, бо вільні,
Різні дороги ще є у житті.
Довго, ой довго, Вкраїна молилась,
Важко жилося її діточкам,
В поті і крові душа її лилась,
Кожен по-своєму зводив свій храм.
Квітка, щоб вирости, хоче водиці,
Корінь цього потребує завжди,
Хочеться в ласці купатися тваринці,
«Кривдо погана, ти геть відійди!»
Треба народе нам істину знати,
Нам без Вкраїни не жити, проте,
Треба сьогодні з колін своїх встати,
Поки ще віра життя береже.
20.05.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013
Першоцвіти ви мої,
Ще є сніг – та ви цвітете,
Не в глибокім весна сні,
Бо красу ви бережете.
Першоцвіти! Білі квіти.
Ви ростіть собі чемненько,
Хочу вами я радіти,
Ніжно піднесіть серденько.
Прикрашайте повен сад,
Щоби кожен дивувався,
Щоб питав у вас порад,
І гарненько посміхався.
03.02.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013
Ви не вірте тій людині
Вперше бачачи її,
Перші враження є хибні,
Їх багато на землі.
Друг є той – хто зрозуміє,
Другом не спішіть назвати,
Друг – це той, хто радість сіє,
Завжди зможе виручати.
І людей ви розрізняйте,
Люди є хороші й злі,
Все, для блага, додавайте,
І все буде у добрі.
25.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013
Не втрачаймо свою мрію
Із якою нам іти,
А тримаймо тую міру
І доб’ємося мети.
Мрія в кожного єдина,
Кожен мріє про визнання,
Той хто мріє, в нього сила,
Сила волі і пізнання.
І хто мріє, свої сили
Неодмінно в ній положе,
І буде тоді щасливий,
Як стихії переможе.
Мрія – це є дар Господній,
Бережімо свою долю!
Шанс буде той благородний,
Буде сіяти свободу.
28.04.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013
Одні люблять дискотеки,
П’яні і гучні гуляння,
Інші люблять тихі сплески
Симфонічного звучання.
Часом класику включають,
Їх ця музика лікує,
Негаразди забувають,
Час приємно десь крокує.
Ми є різні, нас багато,
Кожен сам свій шлях кладе,
Кожен любить своє свято,
І, як хоче, так веде.
Але всіх одне єднає -
Християнське в серці слово,
А хто інше щось шукає,
В серці вже не так казково…
26.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412716
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2013
Мелодія бандури
Ой бандура грає-грає,
Скільки пісень вона знає?
Як сумує - серце рветься,
А як весело – сміється.
Загадкова та бандура,
Часом зроблена із дуба…
І здається в ній є сила,
Бо людина є щаслива.
Бандурист заграй, благаю,
Хай минуле я згадаю,
Заспівай ти пісню тую,
Хай тихенько посумую.
22.06.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
П’ять горобчиків зібрались,
Крізь сніжок той пробивались,
Було важко в цю погоду,
Але рвались на свободу.
- «Чи не змерзли ви маленькі?
В вас же пір’ячко тоненьке,
А чи може пощастило,
І воно вас захистило?
Чому б вам не полетіти?
Промінь сонечка зустріти,
Та летіть і зігрівайтесь,
А весною повертайтесь.
Хочеться вам певно їсти,
З холоду в тепло присісти,
Що ж вас тут тепер тримає?
В зимі сонця не буває!
- «Ми не будемо летіти
Де ростуть найкращі квіти!
Рідне місце хто лишає
Вже назад свій шлях втрачає.
Там добра нам є замало,
Тут, зимою, нам є сало,
Тут в людей є годівничка,
А у ній смачна пшеничка.
Жити тут нам пощастило,
Хоч не завжди серцю мило,
Ми долаємо стихії,
Бо в серцях у нас надії.
В Україні ми живемо,
В Україні ми й помремо,
А цей сніг пройде швиденько,
Знову буде на тепленько.»
- «Ви горобчики маленькі,
Та хоробре в вас серденько,
Ви є ростом наче мишки,
Орлів дух у вас заввишки.
Буде хай добро у всьому,
І в великому, в малому,
Горобці! Хай вам щастить,
Дух Вкраїни захистить!
03.02.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412167
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.03.2013
Щось не спиться мені нині,
Може місяць освітив?
Наче ні. Зірки не винні
Що я каву щойно пив.
Ще й зробив міцну, гарячу,
Я хотів покуштувати,
Її перший раз я бачу,
А тепер не можу спати.
Ходжу в хаті як лелека,
Лиш віконце відчинив,
В хаті не зникала спека,
Та вікно я зачинив.
Дощ почався сильно литись,
У воді не хочу спати,
Став в вікно на дощ дивитись,
Захотілося дрімати.
Чув як він ще тихо лив,
Я тихесенько заснув,
Усі справи залишив,
Але істину збагнув.
Каву в вечір вже не п’ю,
Інколи лиш п’ю чаї,
Бо від чаю хоч засну,
А вони ще й помічні…
23.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412163
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.03.2013
У наметі, на ночівлі,
Двоє якось виживали,
На змаганнях є повільні,
Вони взяли… і пропали.
Їм хотілося награтись,
Щоби хтось їх пошукав,
Звідки ці герої взялись?
Нострадамус би й не знав.
Хоч би компас взяли, карту,
В лісі ж можна загубитись,
А вони взяли лопату,
Щоб від звірів захиститись.
Посміялися годинку
«Що? Та як? Герої ми!»
Але вітер взяв хмаринку
І почалися громи.
Вітер віяв, грім гримів,
Дощ собі пролився грізно,
Кожен з них собі сидів,
«Чаю» ж бо напились пізно.
Захотілося співати,
Ой «Горіла сосна вже!»
Дощ почав палатку рвати,
Вся природа злобно рже.
З переляку як рвонули,
Суперменсько, дуже швидко,
Чоботи не парно взули,
На душі вже стало гидко.
Щось світилось недалеко,
«Хата» – думали вони,
Та злякалися швиденько,
«Мамо рідна! Кабани!»
Мав кабан той сильні ноги,
Важив певно два центнера,
Зуб, неначе ріг в корови,
Чорний був, як та пантера.
Спайдерменсько, на смереки
Ці туристи вгору друться,
Не уникнути халепи,
Але лізуть, не сміються.
На деревах віддихались,
Дощ тихенько припинявся,
Високо вони піднялись,
Та ніхто із них не здався.
Злізли хлопці, далі йдуть,
Кабана вже не було,
Вони радісно пливуть,
Вже минулося їх зло.
В якусь хату завітали,
Журналісти там сидять,
Репортаж собі знімали:
«Як у горах люди сплять.»
Та як хлопці завітали,
І сказали: «Добрий вечір!»
Журналісти повтікали,
Ще й забули свої речі.
А та камера працює,
Ще й прямий ефір іде,
Весь канал вже галасує,
Бо не бачив це ніде.
Вигляд в хлопців престрашний:
Цілі в грязі, мов в десерті,
В хаті був якийсь малий,
Мав він подушки подерті.
Пір’ям хлопців осипає
Висипав усе, що мав,
Вже спецназ той прибувай,
«Чупакабр» цих піймав.
Хлопців весь канал вже знає,
Хлопці стали знамениті,
Орден президент вручає,
Вони ходять гордовиті.
Знаменитість, гонорари,
Інтерв’ю, один закон,
Вони мали лиш дуляри…
Але все це був лиш сон.
У палатці пробудились,
Вчитель довго їх шукав,
Між собою ще дивились,
Але суп їх достигав.
03.06.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411896
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 24.03.2013
В сім’ї одній у господарстві,
Велася гуска вже стара,
Вона жила неначе в казці,
І навіть мудрою була.
Хазяїн топірець маленький,
Добренько лезо нагострив,
Узяв він мотузок довгенький,
На гуску кулею влетів.
А гуска певне мала вуха,
Чи розуміла людську мову,
Полетіла неначе муха,
І залишила ту стодолу.
Ґаздиня бачить, а у річці,
Пливе та гуска помаленько,
Хлюпочуться у тій водиці
Маленькі качечки гарненько.
Ґаздиня це сказала ґазді,
- Е ні… - подумав той одразу –
Хай гуска буде,і в гаразді,
Ховаю я свою образу!
Одразу ж гуска була вдома,
Своїх маляток за собою,
І довго їй була свобода,
Було ще більше їх весною…
10.02.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411895
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 24.03.2013
Це було не так й давно,
Це було на Прикарпатті,
Тут не було все одно
Як прожити в своїй хаті.
Приїжджає внук додому
З інституту дорогого,
Не казав про це нікому,
Дід зустрів його не строго.
Внук іде, не розмовляє,
Запустив собі борідку,
І ні з ким він не вітає,
Трішки випив він горівку.
- «Ну що, внучку!» - дідо мовив:
Як навчання, не легке?
А цей внук йому промовив:
- «Що ви, діду, ой важке!
Цілий день нас щось питають,
Надоїв вже інститут,
Самі тему ту не знають,
Ще й той іспит тут як тут.
В «Крокодила» очі сині,
Лиш в кишеню хоче гроші,
А ми діти, всі ми бідні,
Ось. Подерті в нас калоші.
А в «Лелеки» пика жирна,
Сало з вух вже витікає,
Ще й та думка в нього хибна,
Щось спитай, він те не знає.
А «Їжак», отой директор,
Як в моржа завів си вуса,
З філософії він ректор,
Гроші в нього, мов спокуса.
Ще й той «Півень» з полонини,
Лиш сидить і коткудаче,
Із «Вівцею» пів години
Випиває, ой добряче!…»
Дідо як на нього гляне,
Сів на лавку, зняв кептарик,
Він на внука не буяне,
Бо на лавці спить пес Шарик.
Внука перебив в розмові:
- «Я не можу зрозуміти,
Як «Когут» з «Вівцею» в змозі,
Перед парою щось пити?
А «Лелека» - це ж є птаха,
Як він жирним може бути,
Це хіба якась комаха,
І живе вона не тута?
«Крокодила» в нас немає,
Вуса в «Їжака» малі,
Та й тварина не навчає,
Лише ходить по землі.»
Поки дідо дивувався,
Звідкись взялась телеграма,
І той внук таки попався,
Бо писала чиясь мама.
Дід читає: - «Ваш онучок,
В інституті не буває,
Зазирає він на дочок,
І навчання пропускає.
І до відома вам ставлю,
Що мій чоловік, директор,
Його з вузу виключає,
То ж тепер хай внук ваш знає!»
Дідо як знімає крайку,
Крайка моцна, вся у шкірі,
Внука він повів до ганку
Бив та й бив його по спині.
Після цього внук змінився,
Гарно, чисто поголився,
До дівчат він ні ногою,
Оббігав їх стороною.
Дід приніс бутилку чаю,
Ректор не тримав образу,
- «Ой студента я втрачаю!»
Внуку лист прийшов одразу.
В нім було: «Прошу назад
Цього хлопця в вуз прийняти,
І без суду, без порад
Ще й стипендію вручати!»
В інституті вже не було,
Зоопарку того злого,
Все минулося, забуло,
Готувалось до нового.
Скільки жив онук на світі,
Всяке було, різні сіті,
Але «крайку» він ту славив,
Нею він й дітей прославив. 12.01.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411766
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.03.2013
Якось в лісі, ще й густому,
Під смерекою старою
Білий гриб там красувався,
Мухомор теж не здавався.
Білий мав велику шапку
І міцну, високу лапку,
Молодий є і стрункий,
Всередині не гнилий.
Мухомор також красивий,
Ніжка мала ковнір сивий,
Шапка вся у крапочках,
Наче в білих світлячках.
Мовив мухомор хитренько:
- «Білий, ти ростеш гарненько,
Але вищий я, красивий,
Маю навіть ковнір сивий.
Хоч я людям не їстивний,
Та не є я всім огидний,
В лісі я найкрасивіший,
І від всіх грибів я більший.»
Довго білий гриб мовчав,
Та не витримав, сказав:
- «Не хвалися ти дарма,
Бо добра в тобі нема.
Я хоч користь, та приношу,
Людям кривди не несу,
Не хвалюся, не голошу,
Люблю ранню в сні росу.»
Тут лісник нізвідки йшов,
Схованку грибів знайшов,
Зрізав білий гриб гарненько,
І пішов він помаленьку.
Мухомора як уздрів,
Ледь зі сміху не здурів,
Він щосили гриб як копнув,
Мухомор на двоє лопнув.
***
Люди є на світі добрі,
Мирні, чесні і хоробрі,
У житті вони радіють,
Щастя й радість іншим сіють.
Злі також існують люди,
Вони біль лиш творять всюди,
Все собі лише збирають,
Всіх не люблять, зневажають.
Хто шанує мир й свободу,
Хто не творить злу погоду,
Успіх у житті чекає,
І нещастя геть тікає.
То ж в житті нормальні будьмо,
«Копнуть» нас за вихваляння,
Зло подалі лиш відсуньмо,
Лиш тоді буде визнання.
20-21.08.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411764
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.03.2013