| Сторінки (2/114): | « | 1 2 | » |
Спалахне іскоркою життя та й згасне вмить , не встигши бодай
обігрітися теплом того спалаху.
Життя (- це біль душі і тіла,
що не стихає ні на мить)
Летить , вирує і клекоче
Та добру половину спить.
Коли не спить- до чогось прагне.
Це і природне , і людське...
Велике, мізерне й нікчемне
(у більшості своїй пусте) .
***
Зникне біль ...
Збайдужіє душа ...
Полетять хвилювання у світ
Над землею і в небеса.
Наблукавшись по світу доволі
Засумують за мною вони...
Де знайти ще такий притулок,
Щоб ласкав їх, як милі сни.
***
Час не зупиниться ніколи
Тектиме рік у рік ...
Цвістиме мак у дикім полі
Життю буде кінець і пік...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
Морозний день...
Вичурно білий сніг...
На ньому мільярди сріблинок...
Душу хвилюють приємно,
Всміхаються весело й чемно.
Ген там за полями
Ясніють гори в зимовім вбранні...
Чимчикує сонце по низькій стежині...
Сосни за ними в білих сукнях
Урочисті й раді погожій днині.
Зачарований вітер стоїть на горі,
Зіпершись на довгий ціпок...
Дихнути не сміє,
Ні свиснути він,
Співати , неначе, не вміє.
Сувора й прекрасна пора
Холодом все обіймає,
Випробовує на витривалість і міць,
Загартовує й благословляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2013
Гомоніла Україна...
Робить не хотіла...
Їй би свята... та ще манна,
Щоб з неба летіла.
Гомоніла Україна...
Святкувать хотіла...
Попелище розгребла
І сама зомліла.
Гомоніла Україна...
Все не йняла віри
В Розум світлий...
Позбулася і його довіри.
Гомоніла Україна
Із пізна до рання...
Вже не мала що поїсти
Навіть на снідання.
Гомоніла Україна...
Що іще там далі?
І кому іще й за що
Роздадуть медалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2013
У невеликому селі, що заховалося в лісах
На березі, колись, дніпровськім
Родився, батьку , ти і в небесах
Зоря засяяла нова - провісниця, доля твоя.
Наречено було тобі пізнати батьківськую ласку
Недовго ( у малі літа),
Щоб потім пам"ятать її як казку
Сироти -приємність серед гіркоти.
Й пізніше доля не всміхалась
Тобі (ні на війні, ні в повоєнний час ),
Знущалась, кривдила і руйнувати бралась
Начала людські - розум, совість...
(Розповісти - то ціла повість) .
... Все ти стерпів і все ти зміг:
Людське не втратив,себе подужав,
Пройшов тернистих тисячі доріг.
Ти, батьку, вартий похвали -
Уклін тобі, довго живи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013
Пам"яті матері
Мамо ! Просять люди ,
Щоб про тебе написав...
Ти прости мене...
Для цього сил душевних ще не мав.
Сумнівався я , чи зможу
Світлий образ твій створити,
А зфальшививши, не можна
Повноцінно в світі жити.
Чи я смію розповісти,
Як у муках ти родила ?
А потому довгі роки,
Без спочинку , нас ростила...
Чи я можу написати,
Що найкращою була ти?
Що по всій Землі пройти
Рівну тобі не знайти...
А як славно ти співала,
Співаючи й працювала,
Чепурна була і добра
В захисті дітей хоробра.
Книги сотнями читала,
Всім про них оповідала
Слухали тебе так тихо...
Як підкралось до нас лихо?
Захворіла ... І десятки років муки
Відбирали для розлуки
В тебе сили і здоров"я...
Все вдалось їм... обібрали...
Тільки розуму не вкрали.
Ясний був він...
...Попрощалась з нами потай...
Ми того й не зрозуміли...
Мамо! Просять люди,
Щоб про тебе написав...
Я посмів, і написав
Як зумів.
Прости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013
Досвітні роси - ніжності коси,
Сплетені з сліз і краси,
Томно дрімають, ніби не знають -
Час невмолимий: проси, не проси.
Прийде з-за обрію промінь гарячий,
Висушить коси - не стане роси.
А невидимки - маленькі хитринки
В небо злетять: "Хмаро, нас поноси!"
Хто-зна чи знову повернуться... може...
В травах свій спокій на мить
Знайдуть..., спочинуть і знову полинуть
В світ..., де прозора блакить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013
- Забороню сіяти мак! -
Сказав з висот один простак.
- Ураз усуну я наркотиків чуму,
А потім, помудрівши,
Ще рішення прийму:
Картоплю, буряки, пшеницю,
А також іншую пашницю
Не смій ростити, хлібороб,
Бо заженеш п"яниць всіх в гроб!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013
Чиюсь поведінку завжди судять по законах логіки, своя ж простота
часом не входить ні в які рамки.
Жарт- прояв розуму, думки,знань; повинен служити їх розвитку та
підняттю настрою оточуючих.
Судачить брались про мораль ...шакали...
Людина , яка багато думає про одне й те ж, втрачає розсудок.
Чванство не повинно бути ознакою гордості, так як воно нею
виключається.
Хвалять людину, як правило, тоді, коли її вже немає...Хвалити
ж треба її тоді, коли вона на те заслуговує.
Не страшний той, хто каже не зроблю й не робить, а страшний той,
хто каже зроблю й не робить.
Освіта не дає розуму... Вона його тільки розвиває.
Я не ображаюсь на всіх підряд... Ображаюсь тільки на розумних.
І горе тим, хто в вашій простоті не бачить величі...
Всяк, хто серед диваків живе - дивак.
Говорити про все разом- це все одно, що не говорити ні про що,
Людина,яка постійно печеться про свій авторитет, не може
розраховувати на повагу розумних людей.
Серед службовців є ті, що служать, а ще більше тих,хто вислужується,
Більшість людей- це люди настрою;деякі люди здатні самі собі
робити настрій... та все ж окремі випадки життя непідвладні і їх волі.
Знання- сплав пам'яті, логіки і наслідків праці, тобто складова,
а не тільки результат учіння.
Все для слави - не для справи,
Деякі речі заперечують протиставлення,
Метод безпідставних аналогій -метод простаків.
Однозначностей в житті мало.
Людина - істота недосконала і потребує постійного удосконалення.
Ідіотизм суспільних відносин породжує індивідуальний ідіотизм.
Нам рідко доводиться мати справу з правильністю -неправильністю,частіше - з більш правильним - менш правильним.
Тому вибирати доводиться з останнього.
Брак розумної строгості пізніше вимагає жорстокості.
Мораль закінчується там, де починається шкурний інтерес.
Дав бог розум, але глибоко заховав за кістками (черепа).
Інтуїтивне -до кінця не пізнане, не осмислене (підсвідоме).
Розуміння - одна з найвищих форм щастя.
Людина про себе завжди краще думає, ніж про інших.
Люди часто свою уяву видають за мою логіку.
Дуже правильно, а ще більш мрійливо.
Емоційне пересичення.
Кожен пропускає все через призму своєї примітивності.
Особливим нападкам піддаються розумні, не тому, що гірші вони,а тому, що ліпші вони.
Неправильна стратегія зводить нанівець тактику.
Жіноча логіка -єдиноправильна логіка; всі інші форми логіки правильними бути не можуть.
В житті найкраще і найгірше відштовхується .
Жінки мають власний кінцепсувальний підхід.
Мерзенність буває схованою за личиною навченості.
Визначити чи мислиш ти правильно не так важко, коли маєш основу для роздумів.
Головне не тільки як оцінено, а й те, хто оцінює і які критерії оцінки.
Говорячи про щось, обов'язково, (якщо того не знають інші) спочатку треба розкрити суть його.
Лаконічний (короткий, точний) запис (вислів) - прояв розуму, думки, знань.
Жити треба навіть тоді, коли зовсім непомітно в тому необхідності.
Чужа поведінка може бути дивною тому, що ви її не в змозі зрозуміти.
Навчились робити ревізію ідей, суті яких не розуміють.
Аморально вести себе невигідно.
Одним з "бичів" нашого часу є всезагальна зарозумілість і егоїзм,
Я смішний людям, коли жартую, люди ж мені, коли серйозні.
Принцип розповіді: 1) гарний початок; 2) суттєвий виклад; 3) вагомий висновок.
Чим менше знає людина і розуміє, тим більш впевнена вона в своїй правоті.
Система задоволень - суть людського життя.
Час робить зрозумілими пророцтва.
Відсутність простоти робить людину великою.
В людей таланти роблять гроші ,а в нас гроші - таланти (точніше звєздонутих ).
Рупор нечисті ( актуальний термін ).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413334
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.03.2013
Вітер в гості завітав,
Всіх знайомих привітав,
Облетів довкілля,
Подивився, як зимує
В степу сухе зілля,
Міцності в гілок питав,
Сніг принести обіцяв.
Притомився ... і на мить
У долинці ліг спочить.
Спочиваючи, згадав,
Що в просторах придніпровських
Вже давненько не бував,
Що й минулої зими
Не пас хмар - худібку неба,
Хоч була в тому потреба.
Та худібка стійлувала,
Стійлуючи, римигала,
Сонце надовго закрила,
Землю тінню, знай, морила.
Тільки в квітні вся охляла
І з небес попропадала.
Сонце бралось до роботи,
(Це святі його турботи),
Гріло, пестило, ростило...
Та вже в липні, без худібки,
Майже весь врожай спалило.
Стрепенувся вітер...
Треба не розводить сонні чвари,
А постійно і сумлінно
Пасти в небі синім хмари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
Плакала осінь дощами невпинними...
Вітру всміхалась прозорістю неба,
Сонцем притомленим, ясними зорями,
Свіжістю, смутком і прохолодою.
Літу вторила - землю росила,
Зелень тримала у жовтні весняною,
Спрагу її тамувала водою...
Пам"яттю славилась все ж полум"яною.
... Спалахнула осінь барвами миттєво
І з бабиним літом за два дні пройшла
Шляхом призабутим (хоч це й не суттєво -
Програму здійснила) ... Ось яка була.
... Падає на землю поріділе листя,
Догоряє осінь лишками тепла,
Промиває очі світу дощ завзято,
Щоби був видющим - не топтав добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
Стрімкий політ шпаків
Приніс весну на крилах,
Завзятий вітер, як умів,
Цьому сприяв щосили.
Життєву силу і тепло
Дарує сонце всім.
Хоч і не знає, що добро
Сіє дарунком цим.
Дніпро несе могутні води
Із пам''яттю щедрот природи.
Позичте, люде, трішки згоди
У сонця , вітру і природи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412220
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
***
Дожилися наші люди,
мабуть, вже до ручки...
Безсоромні й Галілеям
Виписують збучки.
***
Життя заплуталось в роботах...
В них радість, смуток, втоми біль.
А роки мчать... в своїх турботах,
У кожного свої бажання й ціль.
***
Як добре, що все має початок і кінець...
Чи день, чи біль, а чи й саме життя.
Інакше – урвався б в нас терпець
І муки втіхою зробило б нам буття.
***
Метіль-краса – сестра морозу
Танцює світом... ще зима
Та незабаром примандрує
Зовиця холоду, сестра теплу – весна.
***
Очікування і бажання без зусиль -
Що погляд... хоч би й на сто миль,
А дії і старання без мізків -
Що пустоцвіту сто возів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
У величі гори,
У задумі море,
В бажанні люди,
Все в русі усюди...
Півні співають,
МузИки грають,
Цвіркуни цвіркочуть,
Всі їсти хочуть.
А ще хочуть розваг:
Відчайдушні - звитяг,
Помірковані - спокою,
Немирковані - бур.
Ми тут...
Між усіх... і самі по собі..
В спочинку, ледь смутку,
й старечій журбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411907
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2013
Летять в небі журавлики
У вирій... далеко..,
Де зимують чорногузи
І білі лелеки.
Летять собі журавлики...
Журливо співають...
Що там буде на чужині
Ніколи не знають.
Летять... сумно курликають,
Відстані долають.
Прийде весна колись й до них,
Її й привітають.
Потягнуться гуртом туди,
Де на світ з "явились.
Це їх свято, їх весілля,
За яким журились.
Потягнуться всі на північ...
Роки порахують...
І, залюбки, в рідних місцях
Знову поворкують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411905
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.03.2013