| Сторінки (3/282): | « | 1 2 3 | » |
Велика зубата Акула
Вдягнутися тепло забула.
Пливла у гості до пінгвіна
І захворіла на Ангіну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530193
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.10.2014
Всім! Всім! Всім! Гайда із нами
У мандрівку сторінками.
Ох, повірте, буде жарко
У казковім зоопарку.
Чом казковий? Не дивуйтесь,
А пройдіться, не лінуйтесь.
Бо у ньому є, малята,
Не одні лише звірята.
Ще казкові там істоти
Ждуть питань: "Ого, а хто ти?"
А хатинки всіх звіряток
Йдуть в абетковім порядку.
Тож усе ви вже почули,
Йдемо спершу до акули.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530192
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.10.2014
Прочанин я вбогий.
Надвечір в степу
Співаю про Бога,
Бреду́чи всліпу.
В шовкових низинах
Тополиться пух.
І хлюп трясови́ни
Засмоктує слух.
Ширком в луговини,
Цілую сосну,
Співають бистрини
Про рай і весну.
Прочанин я вбогий,
Молюся у синь.
Трава край дороги
Шепоче: "Спочинь".
Влягаюся гладко
Між ро́сяних бус.
На серці лампадка,
А в серці Ісус
[url="http://slova.org.ru/esenin/ya_strannik/"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528407
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.10.2014
Насиляє місяць зорі на шнурочки,
Вистилає світлом стежку на воді.
Вже не у колисках татусеві дочки,
Вже поза горами ро́ки молоді.
Соловейка трелі чути серед ночі,
Вітерець шепоче щось удалині.
Ой які ж то будуть доленьки дівочі,
Чи наснить їм нічка безтурботні дні?
Насиляє місяць зорі на шнурочки,
Вистилає світлом стежку на воді.
Я лиш побажаю, мої ангелочки,
Не будуйте щастя на чужій біді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2014
Під вікном бабусі-лепетухи,
Тишу кришить їх тягучий хрип.
З чурбака, мов скатний бісер, мухи
До ліска-кофтини урозсип.
На діброви чорні заглядають,
Зорі де у далі голубій.
За́паски строкаті підтикають,
Кліпають повіками без вій.
"Буде дощ, - вирішують старенькі, -
Небо в куряві, мов сутінкова мла.
Увесь посуд недаремно ниньки
Слиз липкий холодний покрива.
У горшечках недарма прокисло
У пивницях молоко парне.
Тиша над молодками зависла,
Дихать важко - старість не мине."
Вже завели мову про пророка,
Що на конях небом у плащі.
А навколо димна поволока,
Віє сирістю дзвінких дощів.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-107-.htm"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527222
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 01.10.2014
Стрічає дружина й ранкова зоря,
Проснувся у мені талант казкаря.
Футбол до півно́чі дивилися всі,
А потім, на зло мов, зламалось таксі.
Щоб швидше добратись, я біг всю дорогу,
На клятій бруківці зламав собі ногу.
В лікарні сказали, що це тільки вивих,
І знов я додому летів, мов на крилах.
Ви скажете: просто чому не змовчати,
Так шансів побільше, що впустять до хати.
Тому що для жінки із золота всього
Мовчання єдине не варте нічого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526712
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.09.2014
Дьоготь в старій бочці біля ґанку,
Цівки змійками чорненькими безладно.
У курей торкнуть їх забаганка -
Чистять дзьоба потім безпорадно.
Колимага на гумні без тями,
Без коліс, мов лапи, зирять осі.
Дід старий на втулці шкворінь пря́мить,
Мов косу клепає на покосі.
З маткою край хліву поросята,
Поруч із замісом в цебрику водичка,
На траві скуйовдившись зім'ятій,
Ловить воші під крилом індичка.
Скаче череда до водопою,
Плачуть-жвакають в отарі вівці.
Пастушки із клацанням пуго́ю
"Гить киря!" голосять на верхівці.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-106-.htm"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526035
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.09.2014
Жовтим кольором бавляться квіти осінні у клумбі-гримерці,
Їм крізь листя жовтяве всміхається втомленим соняхом сонце.
Спопелилося фенікс-кохання нажовто в полу́м'янім серці,
Лиш не жовтим, а сірим дощем осінь стукає в мо́є віконце.
Білосніжне хутро одягнула на плечі принцеса-земля,
Білий місяць вкривається хмарками, щоб не схопити простуду.
У сніжинковім вальсі спускається біле униз янголя -
То зима помаленьку вибілює душу, зсірілу від бруду.
Із росою небесна блакить осідає на килим зелений,
Солов'їної ночі ставок віддзеркалює зір вишивання.
Диво-пісню вишумлюють з вітром берези, тополі і клени,
І з весною у серці цвіте до життя кольорове жадання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2014
Повір'ям древнім перейнявся -
Плекати до гріха лиш страх.
В печері кам'яній тинявся,
Як під спокусою монах.
Роїлись, мов мурахи, люди
Із видовбаних брил щілин.
І рухалися їхні груди,
Скорузлих мов луска рибин.
В моїй душі усе гуділо
В пелюшка́х кам'яних алей.
В провулку кожнім знавісніло
Стогнав бичачий рик тіне́й.
Мов скло, дрижали дроги злякло,
І батогом в обличчя даль.
А небо хмурилось і блякло,
Як зношена жіноча шаль.
Із усміхом лукавим змі́я
Дівочий сміх манив мене.
Я берегти повір'я вмію -
Молитва сатану жене.
Ножами встелена дорога -
Рве чоботи каміння край.
І я почув волання Бога:
"Забудь, що бачив, і тікай!"
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-104-.htm"][b]Текст оригіналу:[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524896
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.09.2014
Одягну я червоне намисто,
Сарафан у блакитненьку смужку.
Гей, дівчата, зовіть гармоніста,
Проводжайте ласкаву подру́жку.
Наречений, похмурий, ревнивий,
Не велить задивлятись на хлопців.
Я співатиму, хай сиротливо,
Ви ж несіться у танці-потоці.
Ой, які ж сумні дівочі втрати, -
В нареченої тужливі очі, -
Відведе жених за двері-ґрати
І питатиме мене про честь дівочу.
Ніяково й соромно, дівчата,
Серцю боязкому холодно й нелюбо.
Друзями з зовицею не стати,
Як нещасна - краще вже без шлюбу.
[url="http://slova.org.ru/esenin/devichnik/"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523019
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.09.2014
Плаче дівчинка маленька із бідою віч-на-віч,
А в хоромах сміх веселий ллється сріблом навсібіч.
Плаче дівчинка, а вітер шелестить поміж беріз,
Рученята захололі витирають краплі сліз.
Зі сльозами вона просить хліба черствого шматок,
Від образи й хвилювання завмирає голосок.
Голосу цього не чути - глушить його шум утіх,
І стоїть маленька, плаче під веселий жвавий сміх.
[url="http://slova.org.ru/esenin/pobirushka/"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520648
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 31.08.2014
О дитя, я долю твою умивав слізьми́,
Кожну ніч сильнішими стають мої суми́.
Знаю, знаю, скоро, скоро сонечко зайде,
Наді мною поминальний спів лунать буде́.
Ти побачиш із віконця білий саван мій,
Оповиє твоє серце німий смуток-змій.
О дитя, я довго плакав і ридав взахлин,
І застигли мої сльози бісером перлин.
І намисто чисте я для тебе з них зв'язав,
Одягни і пам'ятай мене, чий час настав.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-101-.htm"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519721
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 26.08.2014
Одягну́ я тебе торботрясом,
Опережу обідраним лубом.
Із ціпком ти підеш вихилясом
До берізок, які ми так любим.
Там, де скирти стоять з боровини,
Ш'є русалка із листя обнови.
Червоніші уста за малину,
Чорні брови - зігну́ті підкови.
"Мандрівник я, - промов, - сил не маю.
Став байдужим, життя ж бо пропаще".
Залиши все, що маєш, край гаю,
Йди за нею у терем, що в хащах.
І зберуться русалки у квітах,
Під гармонію стануть кружляти.
З когутами тебе на засвітах
На галяву підуть проводжати.
Підбадьорений, знову брестимеш
Із частівками через імлу.
Шапку перед старенькими скинеш,
Дяку склавши уклінно селу.
[url="http://www.orator.ru/stihi_esenin_rjuriku_ivnevu.html"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519477
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.08.2014
You had been. You. The prettiest dweller of Lviv.
Very close. And my soul was filling with spring.
World around the bench will to leave
Us to speak of nor spirit nor thing.
"Venture. Touch her", - I was speaking in mind.
"Venture. Say that", - trees was rustling in park.
Sun. Wind. Clouds. They were all very kind.
I did nothing. Though they would me to hark.
You had been. This remembrance will always be keeping.
And the banal "goodbye" will be always with me.
If all benches for love hearts have taken for sitting
We'll forever be friends. Let it be.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014
Закурилося, зашуміло -
Це вона так у двері стука.
На землі вишиватиме сміло
Візерунок свій злива-злюка.
Тільки я її не лякаюсь,
Ну ж бо, де блискавиці удар?
Я нитка́ми її вмиваюсь,
Її свіжість беру у дар.
Відперіщило, відшуміло,
Вже за обрієм ллються дощі.
Врятувалось від спеки тіло,
Та не вимився смуток з душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2014
Зазирнула у серце мені
І зронила кохання зернята.
Мов в казково-барвистому сні,
Бережучи обітницю свято,
Там ростуть вони всі оці дні.
Залиши на узбіччі тривогу,
Не зважай ні на що - будь щаслива.
Омивають хай твою дорогу
Безтурботної радості злива
Й дощик смутку (бо як же без нього?)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2014
To flee from the people. From minds. From the being.
In quiet to be. Through the transparent tears
Just mutely without emotions and feelings
In star-night to see into sky underneath.
Somewhere, - I believe, - in the suburb of universe
Another exclusive is speering in space.
As me, it will nothing but isn't perverse.
It's only in talking with stars face to face.
And glances will fabulate somewhere in ages.
Explosion will happen on account the touch.
Forever in cosmic historical pages
New star will be shining so stately and much.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014
Not the same as before. Maybe you. Maybe I.
Past is only in mind.
We must new parts to find
After lessons of life.
Maybe you...
Maybe I...
Not the same as before. Maybe I. Maybe you.
Life is not always given for love.
Time for stones to collect is right now -
Lots and lots came in view.
Maybe I...
Maybe you...
No, not you and not I.
In the feculent water of life
We were searching blue pin in the sky.
Cup for both us is lie.
It's not your...
And not my...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2014
Черемшина запашиста
Розцвіла з весною.
І гілочки золотисті
Заплела косою.
Корою роса медя́на
Сповзає донизу.
А під нею зелень пряна
Вдягла срібну ризу.
Поруч, у снігу проталім,
Із-попід коріння,
Малесенького зухвалого
Струмка дзюркотіння.
Черемшина запашиста
Розвісила гілля.
На сонечку золотисто
Блищить-сяє зілля.
Хвилею гримучою
Струмок прошиває.
Улесливо під кручею
Ій пісні співає.
[url="http://esenin.ouc.ru/cheremuxa-dushistaya-s.html"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507420
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.06.2014
Моє сонечко, моя доню,
Не одну ще сльозину зроню.
І від радості, і від суму...
Та не буду тягнути я ґуму.
Хто ж тобі маячню таку скаже,
Як татусь, який "лико ще в'яже"?
Щоб хоч інколи в твої шістнадцять
Не хотілось тобі цілуватись.
І в ці хвилі щоби у тебе
У навчанні була потреба.
То ж скажу тобі не популярно
(можеш брикнути "фу-як-не-гарно"):
Всі думки про кохання відкласти
Й ЗНО на відмінно скласти.
Потерпи ще два роки у клітях -
Далі буде тобі повноліття.
Отоді буде моїм бажанням -
Будь здорова й купайся в коханні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506617
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.06.2014
Будильник продзвенів. Заледве зліз із ліжка.
До лікаря, як хоч, та стелиться доріжка.
Жаліється юнак: "Вставати важко зранку.
Не врятувала нині і кави філіжанка".
А лікар на таке: "Людина ви не хвора.
Порада лиш одна - лягайте спати вчора".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506155
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.06.2014
Зависає над Польщею хмара кривава,
Палять краплі вогняно-червоні міста.
Але світить з минулого зірка Христа.
Плаче Вісла, на хвилях рожева заграва.
До ваг війни у часовому колі,
Де сенс один, підходять всі роки.
І переможцю в знак звитяжної руки
Сам ворог квіти поклада на шальки долі.
О Польще, світлий сон Костюшка не зламати.
Невільнице в уламках ореолу.
Я бачу: твій Міцкевич заряджа гармати.
Ти плетиво полону мужньо розпорола.
Хоч рідний край продовжує палати,
Та чути дзвін побід з Всевишнього престолу.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-097-.htm"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506127
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.06.2014
Втомились пришивать на серце латку?
Щасливої зламався долі олівець?
Не можете почати все спочатку -
Не гайте часу - замініть кінець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505941
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2014
Могутній Ахіллес трощив твердині Трої.
Довершений Патрокл уражений вмирав,
А Гектор меч травою витирав
Й у ворога жбурляв квітучії левкої.
З плачем над прахом сойки узялись літати,
Тунік мережу місяць проривав.
Знесилений Ахілл на землю упадав,
Він ніс убитого у ріднії палати.
О, Греціє! Душі моєї небо!
Ти казка ніжна. З ніжністю і я до тебе,
До Гектора мов незрадлива Андромаха.
Візьми меча. Будь Сербії сестрою.
Ти людству нагадай загиблу Трою.
І для вандалів хай чорніють меч і плаха.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-096-.htm"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505760
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.06.2014
На небеснім синім блюді
Жовтих хмар медовий дим.
Марить ніч. Заснули люди.
Тільки я тужу один.
Бір благословляють хмари,
Дим п'янкий вдихає він.
Косогір, де неба шпари,
Тягне пальці навздогін.
На болоті кряче чапля,
Хлюпіт в тишині ширя.
Вигляда з-за хмар, мов крапля,
Одинока теж зоря.
Я б хотів в диму імлистім
Нею підпалить ліси,
Й спалахнути в небі чистім
Серед вічної краси.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-095-.htm"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505407
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.06.2014
По волошковій тканині
Хлюпнув пальцями багрець.
В темнім гаю при долині
Плаче сміхом бубонець.
Туманіють лощовини,
Сріблом вкрився переліг.
Крізь тиночки та овини
Місяця біліє ріг.
Шляхом хвацько, стугоніло,
Піт піною стелиться,
Скаче трійка ошаліла
На танок у селище.
Дивляться дівки лукаво
На вродливця через пліт.
Хлопець бравий, кучерявий
Шапку набакир - привіт.
Яскравіше за кофтину
Зорі в небі струменять.
Позолочені пластини
З бубонцями гомонять.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-093-.htm"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504802
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 12.06.2014
Зарання́ вийшов дід
Молотити на тік.
"Підсоби-но, сусід,
Зваж на старчий мій вік".
Поскладали в копу
Золотаві сніпки.
Вперейми на току
Задзвеніли ціпки.
Перетрушує дід
Немолочений край:
"Вдар ось тут-но, сусід,
Вибивай коровай".
З-під міцної руки
Вилітає зерно.
Буде хліб із муки
Й на весілля вино.
Поруч з ралом важким
Оця доля дана.
Був би колос тучни́м -
Буде брага хмільна.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-091-.htm"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502854
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.06.2014
За рікою мерехтить,
Мох, пеньки - усе горить.
Ой, купало, ой, купало,
Мох, пеньки, усе горить.
Did'ko плаче край сосни,
Так шкода йому весни.
Ой, купало, ой, купало,
Так шкода йому весни.
В брамі товпиться народ -
Дівки водять хоровод.
Ой, купало, ой, купало,
Дівки водять хоровод.
Кому горе, кому гріх,
А нам радість, а нам сміх.
Ой, купало, ой, купало,
А нам радість, а нам сміх.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-090-.htm"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502669
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 01.06.2014
Did'ko у лісі кричить на сову.***
Криється мошка від пташок в траву.
Ау!
Спить ведмеди́ця й мерещиться їй:
Штрикає діток мисливець-злоді́й.
Ау!
Очі в сльозах її, тіло тремтить:
- Дітоньки-діти, додому ідіть.
Ау!
Дзвінко лунає луна між дібров:
- Гей, відгукнися, до кого мій зов!
Агов!
***Змушений вжити латиницю, бо сайт не пропускає мого "лешего" :)
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-089-.htm"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502561
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 01.06.2014
Хова личко за стодолами
Місяць з посмішкою бравою.
Де схід сонця, понад долами
Розпашілося загравою.
Піниться світанок росами,
Мов глибінь в очах коханої.
Провесінь ногами босими
Із ціпком чвалає званою.
На берізки поміж китиць-віт
Кинула сережки-дзвоники.
І в садочок, де бузковий квіт,
Стрибунцем гайнула коником.
[b]Текст оригіналу[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-088-.htm"][/url][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502443
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 31.05.2014
Вечір, мов сажа,
Ллється в вікно.
Білая пряжа
Тче полотно.
Вальсом гасниці
Тінь на стіні.
Тин, мов дзвінниця,
Б'є по вікні.
Шибки віконні
Гать обвива.
Крихітці доні
Мати співа.
Люлечка рипко
Сон навіва.
"Спи, моя рибко", -
Пісні слова.
[b][url="http://www.stihi-rus.ru/1/Esenin/7.htm"]Текст оригіналу[/url][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500062
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.05.2014
Ой, удома не сидиться,
Погуляв би на війні.
Полечу, мов вільна птиця,
На буланому коні.
Не ридайте, мамо й тітко,
Сльози сушать удальця.
Дала мені діва-квітка
Два перстені до вінця.
Ех, здобуду я в походах
Безрукавку хутряну.
Хай до милого виходить
В ніч холодну, зоряну.
Ти палай, моя заграво,
Не ляка ворожий стан.
Зацілує мене жваво,
Як куплю їй сарафан.
Баби, скиглити навіщо,
Я не можу осягнуть.
Адже дужі ці ручища,
Що плішню в дугу зігнуть.
До кінця веселим буду,
Молодецька голова.
Проводжай же мене, любо,
Та тримай свої слова.
[b][url="http://slova.org.ru/esenin/udalec/"]Текст оригіналу[/url][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499579
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.05.2014
Не сніги білі понад Доном
Замітали степ синім дзвоном.
На узгір'ячку, попід тином,
Прощавалася мати з сином.
"Синку, прощавай, моє чадо,
Видно, час настав, хоч не рада.
Занепав наш край понад Доном,
Під Москвою ми, у полоні."
Не журба дзвенить над водою -
Б'є копитом кінь під вербою.
Бралося уже на світанок,
Відповів їй син наостанок:
"Ти не стій, не плач у дорогу,
Свічку запали, молись Богу.
Бо зберу я Дон, здійму вихор,
Полоню царя, скину лихо."
В пагорб не ріки б'ється пі́на -
Витягнув він ніж з-під коліна.
Відріза́в з губи вус чорнявий,
Промовляв слова, кучерявий:
"Матінко моя, голубице,
Збережи ти вус на божниці;
Окропи його красним дзвоном,
Поклади його під ікону!"
Гикав-ухав він у тумані,
Закурився пил за курганом.
В відповідь вона, мов не рада:
"Чи то ж ти, мій син, моє чадо!"
Де Калуга-град, під горою,
Повінчався Вус із пургою.
По гульбі під ялини гіллям
Він лежить в снігу із похміллям.
А до нього знатні бояри,
Золоті у руках чари.
"Не гидуй ти, Вус, забудь злобу,
Піднімися, пригуби, спробуй!
Націдили вин червоносоких
Із грудей із твоїх із високих.
П'яна з них твоя вже дружина,
Дівка білокоса - хуртовина!"
Мовчить Вус, дивиться в небо,
Від землі йому нічого не треба.
Він про іншу землю гадає,
Не про ті небеса зітхає...
Зачекалась сина немічна вдовиця,
День і ніч сидить-горює край божниці.
Непомітно уже друге літо минає,
Знову сніг на полі, а його немає.
Підійшла, поглянула в мутне́ віконце...
"Скільки ж вас, доріжок, в полі є під сонцем!"
Свище сокіл-вітер, марить тихим Доном.
"Добре б помолитись золотим іконам..."
Сіла, притулилась, дивиться покірно...
"На кого ж ти, хлопче, схожий так безмірно?.. -
Заблищали сльози над зів'ялим вусом. -
Та це ж ти, мій сину, дивишся Ісусом!"
Радості сяйвом куток залила́.
Пісню заве́ла і гребінь взяла́.
Образ старечий ласкавість зберіг.
Встане, присяде, за піч, на поріг.
Вечір морозяний, в серці сумбур...
Кличе курчат й наїжачених кур:
"Ципочки-ципи, когут-пломінець!.."
Міцно тримає в руці гребінець.
Стала, уп'я́лась чолом в темноту.
Чеше волосся дитині Христу.
[b][url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/es2/es2-022-.htm"]Текст оригіналу[/url][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498384
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.05.2014
1
Потонуло село у заглибинах,
Затулили хатинки ліси.
На купинах лиш тільки і вигинах
Синь небесної видно краси.
Во́вки в сутінках люті, голоднії,
Виють грізно зі схудлих степів.
А дворами в повітрі холодному
Храп коней, як відлуння їх снів.
Впилися поглядом в шаль хуртовини,
Ніби очі совині, вогні,
Мов чортовиння, стирчать з трясови́ни
За дібровними сітками пні.
Залякала нас сила нечистая,
Що не пролизень - скрізь чаклуни.
В злющу паморозь в сутінь імлистую
На берізках висять галуни.
2
Батьківщино, люблю тебе, балую!
А за що - невідомо мені.
За утіху твою нетривалую
З гу́чним співом в лугах навесні.
В косовицю люблю над покосами
На ніч слухати гуд комарів.
Як гармонія гаркне над росами -
До багаття дівчата з дворів.
Зажевріють, як чорна смородина,
Очі-вуглики у дугах брів.
Ой ти, Русь моя, милістю сповнена,
Сон п'янкий між зелених шовків.
3
Ой, накаркали чорнії ворони,
Що гряде лихоліття стіна.
Крутить вихор ліси в усі сторони,
Немов саван, озерна піна.
Вдарив грім, чаша неба розколота,
Рвані хмари укутали бір.
На підвісках з легенького золота
Залампадились обриси зір.
Вістуни сповістили, не гаючись,
Ополченцям іти на війну.
Понесли́ся баби́, захлинаючись,
Плач прорізав наскрі́зь тишину.
Орачі-гречкосії збиралися
Без печалі, скорботи і сліз.
Пампухи в торби клали, браталися,
На кремезний залазили віз.
А селом до самої околиці
Проводжав їх юрбою народ.
От де, Русь, твої добрії молодці,
Вся опора в годину знегод.
4
Нареченою тужить слобідонька -
Як-то милі в далекім краю?
Звісточо́к чом нема, може, бідонька
Сталась з ними в пекельнім бою?
В гаю марились запахи ладану,
В вітрі стукання чулось кісток.
Прилетіла неждано-негадано
З далечі́ні навала звісто́к.
Зберегли орачі по них пам'ятку,
По листу потом вивели всі.
Підхопили родимі цю грамотку,
І усілись під верби густі.
Над ворожкою роєм роїлися,
Щоб улюблених слухати слів.
І слізливо навпочіпки грілися
Перемогами рідних синів.
5
Ах, поля ви мої, милі борозни,
Смуток ваш мою душу зігрів.
Люблю ха́тки, покошені в сторони,
З сивочолих жданням матерів.
Обійму личаки запорошені,
Мир, граблі, вам, коса і соха!
Й очі дівчини, сльо́зами зрошені,
Скажуть все про талан жениха.
Примирився з думками незграбними,
Край води от би стати кущем.
Хочу вірити в краще я з ба́бами,
Проливаючись літнім дощем.
Розгадав я їх думи незміряні,
Не сполошить ні грім, ні пітьма.
За сохою під співи омріяні
Не примариться смерть і тюрма.
Вони вірили в ці ось каракулі,
Що будили в серцях їхніх щем.
І від щастя та радості плакали,
Як в посуху над першим дощем.
Як із милими в думці прощалися,
У траві, в намистинах роси,
Вдалині їм в серпанку ввижалися
Над луками веселі часи.
Ой ти, Русь, я люблю тебе, балую,
Вдень й вночі, наяву й уві сні.
За утіху твою нетривалую
З гу́чним співом в лугах навесні.
[b][url="http://esenin.ouc.ru/rus.html"]Текст оригіналу[/url][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498101
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.05.2014
Знову ти все за мене вирішуєш,
Я згоджУся, не лобом ж об стінку,
Бо ж немає нічого страшнішого
За байдужістю вражену жінку.
НЕ ЧИТАЙТЕ, аби не образити,
Якщо є в вас, палкі почуття.
Не напИшу пристойними фразами,
Бо й вульгарним буває життя.
Омину я яскраву прелюдію,
Начитались такого вже вдосталь,
Перекинусь одразу у студію,
Чи-то пак, у зім'ятую постіль.
Там рахую я ластовиннячко,
Щоб бодай ще хвилину, ще мить.
Там смоктатиму твоє вим'ячко,
І...де серця нема - защемить.
Будем дригатись аж до хлюпання,
Потім душ, потім знову воно -
Ну і що, що русизм, совокуплення.
Як і ти - це мені все одно.
Ніч з тобою - лише латочка
На роз'ятрених ранах душі...
Не завжди вас кохають, дівчаточка...
Не завжди все правдиво в вірші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495343
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.04.2014
За вибоїни у поле,
Де ніхто не здожене.
Гей, рідненькії сокОли,
Мчіть чимшвидше ви мене!
Низькоросла он слобідка
У вечірньому димку.
Жде мене краса-лебідка
У чарівнім теремку.
Блиски темінь розпороли
Від барвистої дуги.
Гей ви, саночки-ґринджоли,
Волохатії сніги!
Дзеленчать дзвіночки гулко,
Їх на лямках не злічить.
А як гаркну на провулку -
Вибігає люд, кричить.
Вийдуть парубкИ й дівчата
Славити зимову ніч.
Як почнуть пісні співати -
Не зімкнуть до ранку віч.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-083-.htm"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493003
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.04.2014
В ліс оцей, де пахне хвоя,
Стелеться де срібний пух,
Взяв гвинтівку я, набої,
І згадав мисливський дух.
По стежині край болота
Я пройшов, не наслідив...
Хто ж то тут катався потай,
Хто тут падав і ходив?
Роздивлюся я зблизенька:
Хто ж то сніг тут поламав,
Кігті ось, отам - дивненько,
Хтось на лижах пробігав.
Знати б незбагненну мову
Зачарованих речей,
Я б розкрив, хай випадково,
Таємниці цих ночей.
З-за високої ялинки
Втамував би я жагу:
Вдалину слідів стежинки
Хто лишає на снігу?
[url="http://www.kostyor.ru/poetry/esenin/?n=46"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492751
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 15.04.2014
Дівчина в світлиці вишива тканини,
На канві в мережках списи та хрести.
На галяві мертві після різанини,
Із грудей вже маки встигли прорости.
Ніжний шовк являє мужнього героя,
Той герой відважний - принц її душі.
Він лежить. убитий в перепалці бою,
І шумлять просяклі кров'ю комиші.
Полотно дошите. Лампа догорає.
Дівчина схилилась. Погляд потьмянів.
Дівчина сумує. Дівчина ридає.
Візерунок ночі за вікном зчорнів.
Розкидали хмари скорботнії коси,
В пасмах кучерявих вітер заблукав.
В білім покривалі дівчина голосить,
Мерехтливий образ у вікні згасав.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-081-.htm"]Текст оригіналу[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492512
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.04.2014
Маша- кругла сиротина,
Важко жити на землі,
Без найменшої причини
Лає мачуха її.
А нерідная сестриця
Їй проходу не дає,
Плаче Маша блідолиця,
Крадькома сльозини ллє.
Маша лайці не перечить,
Не знімає реп'яхів,
А сестра життя нівечить,
Відбиває женихів.
Мачуха недобра в Маші,
Відібрала убрання,
Не до хлопців Маші нашій,
Кухня цілий день й прання.
Ходить Маша в сарафані,
Сарафан весь у латках,
А в матусиної пані
Срібло-злато на руках.
Зшила Маша за дарунки
Сарафан собі новИй,
Шаль в барвистих візерунках,
Образ пишний, чепурний.
Хоче Маша в церкву Божу
У одежі йти новІй,
Просить мачуху негожу
Справити намисто їй.
Злиться мачуха на Машу,
Засукала рукава,
Проковтнула Маша наша
Так й не сказані слова.
Плаче Маша на горищі,
Бо нема куди іти,
Може б то на кладовище,
Та могилки не знайти.
Замітає хуртовина
Поле сніжним полотном,
Аж зіщулилась хатина,
Кучугури під вікном.
Вийшла Машенька на ґанок,
Біль стискає зусебіч,
А навколо вітер рв'яний,
А навколо тільки ніч.
Плаче Маша біля хати,
Причаївшись за кутом,
І сльозливі оченята
Витирає рукавом.
Плаче Маша, йдуть години,
Сердиться дідусь мороз,
У очах, немов перлини,
Відблиски сльозинок-рос.
Вийшов місяць з-за хмаринок,
Світлом бавиться ясним,
Не від сліз чи намистинок
Бісер посеред сходин.
Несподівана удача,
Кришталеві камінці,
Маша більше вже не плаче -
Всі перлини у руці.
Ще не встигла двері в хату
Наша Маша зачинить,
Як з високого замету
Сивий дід услід кричить:
"Зачекай, красуне мила, -
Чує вітру крізь порив. -
Вже немає в мене сили,
Тут намисто десь згубив."
Очі Машенька із долу
Соромливо підняла,
Сяйво яснеє з подолу:
"Я, дідусю, їх взялА."
І тремтячими руками
Закриваючи лице,
Висипала все на ґанок,
А старенький їй на це:
"Стій, дитино, стій, не треба,
Більш не буть тобі сумній,
Намистини ці - для тебе,
Перли ці - дарунок мій."
Маша радісно сміється,
Зарум'янилась, стоїть,
А дідусь над нею в'ється,
Каже ніжно, не таїть:
"О, дитино, бачив, бачив,
Скільки сліз пролИла ти,
І як мачуха собача
ПрогналА тебе в світи.
А сестриця у хатині,
Вдачу маючи лиху,
У новесенькій хустині
Помирала зОсміху.
Ти ридала в непогоду,
Бачив тебе звіддаля,
Сльози твої в нагороду
В перли заморозив я.
Дивлячись на тебе, рідна,
Біль у серці заколов,
Подихом своїм негідних
Мати й доньку захолов.
Ось й уся винагорода
За твої потоки сліз,
Добрий я, хоча й негода,
Дід-Мороз, червоний ніс.
Зник шпаркий мороз одразу...
Перли Маша піднялА,
І, забувши всі образи,
До хатини увійшла.
Пішла Маша рано-вранці
Яму рити на цвинтАр,
В той же час своїм підданцям
Краль сказав шукати цар.
Наказав король їм чітко
Землю свОю обійти
І красунечку-лебідку
Для жони йому знайти.
Машу вибрали в палати,
Мовили новину їй,
Просить Маша зачекати,
Мертвим борг віддати свій.
Тихо справили помини,
СкІнчилась її юдоль,
І на Маші-сиротині
Обвінчався сам король.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-075-.htm"][b]Текст оригіналу:[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492330
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.04.2014
Перемогли, та не скорили,
Зламати гідність враг не зміг,
Святиню твОю осквернили,
Зате душа, мов чистий сніг.
Бенкет кривавий на руїнах
Із сатанинського плеча,
Хоробра гордая країна
Упала від його меча.
Та дух свободи, дух гранітний,
Він не втрача великих сил,
Ширяє, мов орел самітний,
Над полем доблесних могил.
Ще не завершилася битва,
Ще вороги до ніг впадуть,
Гірку спокутную молитву
До вівтарів твоїх складуть.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Побеждена, но не рабыня,
Стоишь ты гордо без доспех,
Осквернена твоя святыня,
Зато душа чиста, как снег.
Кровавый пир в дыму пожара
Устроил грозный сатана,
И под мечом его удара
Разбита храбрая страна.
Но дух свободный, дух могучий
Великих сил не угасил,
Он, как орел, парит за тучей
Над цепью доблестных могил.
И жребий правды совершится:
Падет твой враг к твоим ногам
И будет с горестью молиться
Твоим разбитым алтарям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490505
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.04.2014
Вдарив грім. Чаша неба розколота.
Темних хмар розірвалась громада.
На підвісках з легенького золота
Загойдались небесні лампади.
Відчинили ангели віконце високе,
Бачать - помирає хмаринка остання,
А із заходу, мов стрічка широка,
Піднімається криваве світання.
Здогадалися слуги Божії -
Недаремно земля прокидається.
То, мовляв, німаки негожі
На війну з мужиком підіймаються.
Мовили ангели сонечку:
"Мужика розбуди піди, яснеє,
Тріпочи його за головоньку,
Настає-бо година нещасная."
Встав мужик, із ковша умивається,
Лагідно розмовляє з домашньою птицею.
Освіжившись, в постоли взувається,
Сошники дістає із палИцею.
Мислить мужик по дорозі до кузні:
"Ох і провчу я пику поганую."
Злість розпирає груди кремезні,
Із плечей скидає кофтину рвану.
Зробив коваль мужику списа гострого,
Сів мужик на шкапу вередливу-непутню,
По руському їде прОстору,
Насвистує хвацько пісню могутню.
Обирає мужик доріжки-то примітні,
Їде, свистить, посміхається.
Бачать німаки - задрижали дуби столітні,
Від свисту листя аж осипається.
Покидали німаки шапки з міді,
Налякались посвисту богатирського...
Русь справляє святА цій побіді,
Гуде земля від дзвону монастирського.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Грянул гром. Чашка неба расколота.
Разорвалися тучи тесные.
На подвесках из легкого золота
Закачались лампадки небесные.
Отворили ангелы окно высокое,
Видят — умирает тучка безглавая,
А с запада, как лента широкая,
Подымается заря кровавая.
Догадалися слуги Божии,
Что недаром земля просыпается,
Видно, мол, немцы негожие
Войной на мужика подымаются.
Сказали ангелы солнышку:
«Разбуди поди мужика, красное,
Потрепи его за головушку,
Дескать, беда для тебя опасная».
Встал мужик, из ковша умывается,
Ласково беседует с домашней птицею,
Умывшись, в лапти наряжается
И достает сошники с палицею.
Думает мужик дорогой в кузницу:
«Проучу я харю поганую».
И на ходу со злобы тужится,
Скидает с плечей сермягу рваную.
Сделал кузнец мужику пику вострую,
И уселся мужик на клячу брыкучую.
Едет он дорогой пестрою,
Насвистывает песню могучую.
Выбирает мужик дорожку приметнее,
Едет, свистит, ухмыляется.
Видят немцы — задрожали дубы столетние,
На дубах от свиста листы валятся.
Побросали немцы шапки медные,
Испугались посвисту богатырского...
Правит Русь праздники победные,
Гудит земля от звона монастырского.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490324
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.04.2014
На краю слобідки хатина сіренька,
Перез образАми молиться старенька.
Молиться старенька, поминає сина,
У краю далекім воює дитина.
Молиться старенька, сльози ледь гамує,
У очах журливих марева квітують.
Бачить вона поле, поле бою-січі,
Полеглому сину заглядає в вічі.
На широких грУдях запеклася рана,
А руки стискають стяг вражого стану.
І від щастя з горем уся захолола,
Упала на руки голівонька квола.
І покрила брови сива павутинка,
А з очей упали сльози-намистинки.
[b]Текст оригіналу:[/b]
На краю деревни старая избушка,
Там перед иконой молится старушка.
Молится старушка, сына поминает,
Сын в краю далеком родину спасает.
Молится старушка, утирает слезы,
А в глазах усталых расцветают грезы.
Видит она поле, это поле боя,
Сына видит в поле — павшего героя.
На груди широкой запеклася рана,
Сжали руки знамя вражеского стана.
И от счастья с горем вся она застыла,
Голову седую на руки склонила.
И закрыли брови редкие сединки,
А из глаз, как бисер, сыплются слезинки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490096
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.04.2014
В синій далі неозорій,
Між хмарин шовків
Промовляв святий Єгорій
До білих вовків.
"Слухайте, ставши рядами,
Оповідь мою.
В лихій біді перед вами
З поклоном стою.
Всі вовчиці на дозорі
В муромських лісах.
В їх очах застигли зорі
На хлоп'ячий страх.
Не від тих чи сіролобих
Ваш могутній рід,
Як і ви, згорає в злобах
Чужинський опліт.
Та недавно примирились
З руськими людьми.
Довго злились. довго бились,
Лягали кістьми.
Чорна хмара завертає
До наших країв.
Ворог скаче-напирає,
Злобу зачаїв.
Чую, вийде чубанина -
Не ужитись вам,
Чорна будуччина-днина
Сунеться до брам".
Шум вовки підняли звикло:
"Ми тут живемо.
Гострі кігті наші й ікла -
В жмуття порвемо!"
Всі збиралися на віче,
Щоб творити суд.
В далечіні грізним кличем
Завмирав їх гуд.
Як занюхали облаву,
Вийшли на бугор:
"Ти веди нас на розправу,
Хоробрий Єгор!"
Їм Єгорій мовив - "Добре,
Я вас поведу
В сині далі, ген за обрій,
Відведу біду".
Скаче вершник з довгим списом
В гурті хижаків.
І тремтить імла над лісом
Від крику вовків.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-068-.htm"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489379
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 31.03.2014
Як у книжках - пролог, серЕдина, вінець,
Та не завжди у тому же порядку.
Так і в житті - здавалося б, кінець,
А він, як виявляється, стає початком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2014
1
Хмара шапку відколола,
У постолах, немов тінь,
Шкандиба святий Микола
Серед руських володінь.
На плечах його торбина,
Стягнута шнурком з тасьми.
Він іде, співа невинно
Іорданськії псалми.
Злі скорботи, люте горе
Зимні далі уп'яли.
І займаються, мов зорі,
В небі синім куполи.
Нахилилися, незвабні,
У рядочок верби сплять.
І, мов вервиці єдвабні,
Віття бісеру висять.
Ходить лагідний угодник,
Піт єлейний ллє з лиця:
"Ой-ти, ліс мій-хороводник,
Люляй-люляй прихідця".
2
Наречениться по кругу
Гай ялинок і беріз.
На кущах зеленим лугом
Росянисті клапті сліз.
Хмарка тінню розколола
Зеленавий косогір...
Умивається Микола,
Де струмок тече між гір.
Під берізкою-сестрою,
За сухим чагарником,
Утирається корою,
Мов м'якеньким рушником.
Кроком він ступа неспішним,
Через села, пустирі:
"Йду по краю вашім грішнім,
Заходжу в монастирі".
Височіють житосмуги,
Від ріжків кадить туман:
"Сходжу, замолю недуги
Православних християн".
3
Стелиться йому дорога,
Кличуть де його в біді.
І розмову веде з Богом
В білій хмарі-бороді.
Промовля Господь з престолу,
Прочинивши вікно в рай:
"Рабе вірний мій, Миколо,
Руський обійди ти край.
Захисти в лихих знемогах
Смутком вимучений люд.
Помолись за перемоги,
З їхніх душ щоб змити бруд".
Так мандрує він шинкАми,
Гурт побачить - промовля:
"Увійшов, щоб разом з вами
Зцілити печалі я.
Душі ваші у дорогу
Тягне торба і ціпок.
Набирайте милість Бога
Житом стиглим у мішок".
4
Гіркота від попелища,
Запалила осінь ліс.
Звірів він склика товпищу -
Проса їсти їм приніс.
Крийтесь, звірі, білі птахи,
Відлітайте в теплий край.
Темний бір, - лоскочуть свахи, -
Зиму-панночку стрічай.
Відкривай-но, земле, груди,
Хай усі туди ввійдуть:
"Божа ласка з вами буде,
В терем Божий моя путь".
Білим мармуром сходинки
В райський сад ведуть-дзвенять.
Мов чарівнії перлинки,
Зорі в яблунях висять.
Пильно світиться-палає
У червоних ризах Спас.
"Чудотворце Миколає,
Помолись йому за нас".
5
Криють зорі райський терем,
Мати Божа виступа,
Відкрива голубкам двері,
Зерна жита розсипа.
"Птахи янгольськії, їжте:
Колос - то життя політ".
від медунки запашніший
Жниць й женців веселих піт.
Лісу плетиво розлоге,
ЯлинкИ купиняться.
Виярками перелогів
Пряжа льону-довгунця.
Закотивши з житом поли,
Орячі трясуть полову.
В честь угодника Миколи
Сіють жито снігом долу.
І кісся мов відголосся
В надвечірковий покіс,
На снігу дзвенить колосся
Під заплітками беріз.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/es2/es2-012-.htm"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484400
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.03.2014
Багна і болота,
Неба синя шаль.
Хвої позолота -
Лісова вуаль.
Тьохкає синиця
Серед чагарів.
А ялинам сниться
Гомін косарів.
Тягнеться із рипом
Балка попід ліс.
Сухувату липу
Чути від коліс.
Вербами почутий,
Свище вітровій...
Краю мій забутий,
Краю рідний мій!..
[b]Текст оригіналу:[/b]
Топи да болота,
Синий плат небес.
Хвойной позолотой
Вззвенивает лес.
Тенькает синица
Меж лесных кудрей,
Темным елям снится
Гомон косарей.
По лугу со скрипом
Тянется обоз —
Суховатой липой
Пахнет от колес.
Слухают ракиты
Посвист ветряной...
Край ты мой забытый,
Край ты мой родной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477857
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 07.02.2014
Зі святом народження, дівчинко-злато,
Дозволь тебе віршиком цим привітати.
Нехай навкруги буде все кольоровим,
А ти щоб весела завжди і здорова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477403
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.02.2014
Чорна, просякнута потом земля!
Пестити завжди тебе буду я.
Вийду на озеро у синю гать,
Кутає серце нічна благодать.
Курені сірим стоять полотном,
Хвилі колише комиш перед сном.
Ватра черлена кровить казани,
Місяця в хмизі жмуткИ-пустуни.
Тихо, навпочіпки, в цятках зорі,
Слухають мову старцЯ косарі.
Там, де ріка небокрай обвива,
Пісню тужливу рибалка співа.
Світиться оловом пустка ланів,
Журливий спів - біль Росії синів.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Черная, потом пропахшая выть!
Как мне тебя не ласкать, не любить.
Выйду на озеро в синюю гать,
К сердцу вечерняя льнет благодать.
Серым веретьем стоят шалаши,
Глухо баюкают хлюпь камыши.
Красный костер окровил таганы,
В хворосте белые веки луны.
Тихо, на корточках, в пятнах зари,
Слушают сказ старика косари.
Где-то вдали на кукане реки
Дремную песню поют рыбаки.
Оловом светится лужная голь...
Грустная песня, ты — русская боль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477161
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.02.2014
Заглушила засуха засіви,
Сохне жито, не зійшов овес.
На молебень з хоругвАми діви
Потяглися між безводних плес.
Прихожани зібрались край пущі,
В очах смуток, думками - в раю.
Забубнявив псаломщик худющий:
"Спаси, Господи, паству Твою".
Відкривалися двері небесні,
Крикнув дяк із усіх своїх сил:
"Помолімося, браття пречесні,
Щоби Бог землю нашу зросив".
Заливались веселії птАхи,
Крапав бризками піп з пригорщЕй.
Скрекотухи-сороки, як свахи,
Дощових зазивали гостей.
Хитко пінились зорі над лісом,
Мов полотна, хмарини пливли.
За травою в імлистій завісі
Сумували ріки береги.
Знявши шапки, зітхали, молились
У розмові селяни сумні.
"Як же гарно усе колосилось,
Та згубили засушливі дні".
На коні-чорній хмарі у санках
Тріпотіло полУм'я-шлея.
І кричали хлоп'ята співанку:
"Тебе, дощик, чекає земля".
[b]Текст оригіналу:[/b]
Заглушила засуха засевки,
Сохнет рожь и не всходят овсы.
На молебен с хоругвями девки
Потащились в комлях полосы.
Собрались прихожане у чащи,
Лихоманную грусть затая.
Загузынил дьячишко лядащий:
«Спаси, Господи, люди твоя».
Открывались небесные двери,
Дьякон бавкнул из кряжистых сил:
«Еще молимся, братья, о вере,
Чтобы Бог нам поля оросил».
Заливались веселые птахи,
Крапал брызгами поп из горстей,
Стрекотуньи-сороки, как свахи,
Накликали дождливых гостей.
Зыбко пенились зори за рощей,
Как холстины ползли облака,
И туманно по быльнице тощей
Меж кустов ворковала река.
Скинув шапки, молясь и вздыхая,
Говорили промеж мужики:
«Колосилась-то ярь неплохая,
Да сгубили сухие деньки».
На коне — черной тучице в санках —
Билось пламя-шлея... синь и дрожь.
И кричали парнишки в еланках:
«Дождик, дождик, полей нашу рожь!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476923
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.02.2014
Краю занехаяний,
Краю мій, пустир.
Косовиця згаяна,
Ліс і монастир.
ХАтки перекошені,
І усіх-то п'ять.
Зорями орошені,
Їх дахи стоять.
У соломі тісняться
Виструги стропил.
Вітер сизу плісняву
Сонцем окропив.
В вікна б'ються ворони -
Від біди привіт.
Черемшиться в сторони
Білий снігоцвіт.
Мо', життя тривогою
Доля повилА.
Що понад дорогою
Шепче ковила?
[b]Текст оригіналу:[/b]
Край ты мой заброшенный,
Край ты мой, пустырь.
Сенокос некошеный,
Лес да монастырь.
Избы забоченились,
А и всех-то пять.
Крыши их запенились
В заревую гать.
Под соломой-ризою
Выструги стропил,
Ветер плесень сизую
Солнцем окропил.
В окна бьют без промаха
Вороны крылом,
Как метель, черемуха
Машет рукавом.
Уж не сказ ли в прутнике
Жисть твоя и быль,
Что под вечер путнику
Нашептал ковыль?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476621
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.02.2014
У дорозі жінки-пілігрими,
Під ногами полин і пеньки.
Розсуваючи шпильки шипшини
Дзвонять їх рівчаками ціпки.
Бур'яни топчуть в полі постоли,
Десь іржання і храп табуна.
Кличе їх до святого престолу
Дзвін гучний, немов зик чавуна.
Жебоніють старі Євангеліє,
В'яжуть жіночки коси до п'ят.
Із обійстя з високої келії
Зрять монахи на хУстки дівчат.
Монастирські на брамі ознаки:
"Втішу того, хто вірить мені",
А в саду розбрехались собаки,
Мов зачули злодюг на гумні.
Лижуть сутінки золото сонця,
Десь гаями відлунює дзвін...
У тіні від верби-веретенця
Богомолки ідуть на уклін.
[b]Тект оригіналу:[/b]
По дороге идут богомолки,
Под ногами полынь да комли.
Раздвигая щипульные колки,
На канавах звенят костыли.
Топчут лапти по полю кукольни,
Где-то ржанье и храп табуна,
И зовет их с большой колокольни
Гулкий звон, словно зык чугуна.
Отряхают старухи дулейки,
Вяжут девки косницы до пят.
Из подворья с высокой келейки
На платки их монахи глядят.
На вратах монастырские знаки:
«Упокою грядущих ко мне»,
А в саду разбрехались собаки,
Словно чуя воров на гумне.
Лижут сумерки золото солнца,
В дальних рощах аукает звон...
По тени от ветлы-веретенца
Богомолки идут на канон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476375
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 01.02.2014
Чую радовницю Божу -
Ні, не марно я живу,
Поклоняюсь придорожжю,
Припадаю на траву.
Поміж сосен і ялинок,
Між березових спокус,
Під вінком, в кільці хвоїнок
Мариться мені Ісус.
Кличе Він мене в діброви,
В царство, де немає сліз.
І горить в парчі бузковій
Хмарами укритий ліс.
Голубиний дух від Бога,
Мов полум'яний язик,
Захопив мою дорогу,
Приглушив слабкий мій крик.
Ллється жар в безодню зору,
Сон дитячий серце вкрив.
Я повірив в ранню пору
В Богородиці покрив.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Чую радуницу Божью —
Не напрасно я живу,
Поклоняюсь придорожью,
Припадаю на траву.
Между сосен, между елок,
Меж берез кудрявых бус,
Под венком, в кольце иголок,
Мне мерещится Исус.
Он зовет меня в дубровы,
Как во царствие небес,
И горит в парче лиловой
Облаками крытый лес.
Голубиный дух от Бога,
Словно огненный язык,
Завладел моей дорогой,
Заглушил мой слабый крик.
Льется пламя в бездну зренья,
В сердце радость детских снов.
Я поверил от рожденья
В Богородицын покров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475589
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.01.2014
Засиха розтала глина,
На горбках гриби червиві.
Вітер в танці на рівнинах,
Мов руде осля грайливе.
Пахне вербами й смолою,
Синява дріма-зітхає.
В лісі біля аналою
Горобець псалтир читає.
У яру торішнє листя,
Немов оберемок міді.
Сонячна якась розхристя
На рудім осляті їде.
Шовком майорить чуприна,
Та лице його туманне.
Сосни хиляться й ялини,
І кричать йому: "Осанна!"
[b]Текст оригіналу:[/b]
Сохнет стаявшая глина,
На сугорьях гниль опенок.
Пляшет ветер по равнинам,
Рыжий ласковый осленок.
Пахнет вербой и смолою,
Синь то дремлет, то вздыхает.
У лесного аналоя
Воробей псалтырь читает.
Прошлогодний лист в овраге
Средь кустов, как ворох меди.
Кто-то в солнечной сермяге
На осленке рыжем едет.
Прядь волос нежней кудели,
Но лицо его туманно.
Никнут сосны, никнут ели
И кричат ему: "Осанна!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475427
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.01.2014
Забути стрАхи та піти.
Туди, куди покличе совість.
У вічність хтось, а хтось, натомість,
Палити в майбуття мости...
Тобі писати випало цю повість,
Бо влада зАвжди там, де Ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475188
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2014
Краю мій, моя скорбота,
Мила серцю сторона.
Ліс суцільний і болото,
Згин ріки, дзвінка луна...
Десь церківка зачахає,
Заховавши в хмарах хрест.
І зозуля докучає,
Як і я, одна, мов перст.
По тобі, моїй сторонці,
Не один десяток літ
З сумки і ціпка на сонці
Богомольний ллється піт.
Пил й засмага в лиця в'їлись,
Виссала повіки даль.
В тіло зморене встромилась
Спаса смирного печаль.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Сторона ль моя, сторонка,
Горевая полоса.
Только лес, да посолонка,
Да заречная коса...
Чахнет старая церквушка,
В облака закинув крест.
И забольная кукушка
Не летит с печальных мест.
По тебе ль, моей сторонке,
В половодье каждый год
С подожочка и котомки
Богомольный льется пот.
Лица пыльны, загорелы,
Веки выглодала даль,
И впилась в худое тело
Спаса кроткого печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474669
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.01.2014
Я - пастух, мене ростили
Брижі трав серед полів.
Гір зелені крутосхили,
І гарчання дупелів.
Пінним плетивом над лісом
Хмари небо золотять.
Крізь дрімоту під навісом
Чути - сосни шелестять.
Світять в сутінках тополі,
Росяніється земля.
Я - пастух, мої покої -
В зелені м'якій поля.
Співрозмовники-корови
Слухають мої думки.
А пахучії діброви
Віттям кличуть до ріки.
Не тривожусь людським горем,
На гіллях і хмизі сплю.
Я молюся ясним зорям,
Із струмка причастя п'ю.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Я — пастух; мои палаты —
Межи зыбистых полей,
По горам зеленым — скаты
С гарком гулких дупелей.
Вяжут кружево над лесом
В желтой пене облака.
В тихой дреме под навесом
Слышу шепот сосняка.
Светят зелено в сутемы
Под росою тополя.
Я — пастух; мои хоромы —
В мягкой зелени поля.
Говорят со мной коровы
На кивливом языке.
Духовитые дубровы
Кличут ветками к реке.
Позабыв людское горе,
Сплю на вырублях сучья.
Я молюсь на алы зори,
Причащаюсь у ручья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473647
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.01.2014
Ой ти Русь, моя ти мати,
Меж нема - куди не кинь...
У іконах стоять хати,
Очі смокче далі синь.
Мов захожий богомолець,
Я дивлюсь твої поля.
Невисоких край околиць
Затополена земля.
Пахне яблуком і медом
Спас смиренний у церквах.
І веселощі під небом
За селом, в густих лугах.
Де зелених пасм мережки,
Бігтиму з усіх я ніг.
А назустріч, мов сережки,
Задзвенить дівочий сміх.
Якщо крикне рать святая:
"Кинь ти Русь, живи в раю!"
Я скажу: "Не треба раю,
Хочу в рідному краю".
[b]Текст оригіналу:[/b]
Гой ты, Русь, моя родная,
Хаты — в ризах образа...
Не видать конца и края —
Только синь сосет глаза.
Как захожий богомолец,
Я смотрю твои поля.
А у низеньких околиц
Звонно чахнут тополя.
Пахнет яблоком и медом
По церквам твой кроткий Спас.
И гудит за корогодом
На лугах веселый пляс.
Побегу по мятой стежке
На приволь зеленых лех,
Мне навстречу, как сережки,
Прозвенит девичий смех.
Если крикнет рать святая:
«Кинь ты Русь, живи в раю!»
Я скажу: «Не надо рая,
Дайте родину мою».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473161
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.01.2014
Літній вечір. В темряві село.
Звивистою стежкою
Йдуть під спів гармоні весело
Рекрути мережкою.
Все співють про улюблені
Та останні свої дні.
Прощавай, село голублене,
Темний гай, знайомі пні.
Зорі пінно розпливалися,
В темне небо крик лунав:
"В горі дотепер купалися,
Та гульнути час настав".
Попрощалися з печалями
У веселім у танкУ.
А дівчата звуть коралями
За село на здибанку.
Хвацько парубки виходили
За гуменні за тини.
А дівчаточка їх зводили:
Нумо! Спробуй, здожени!
Над горбками над зеленими
Хустки розвівалися.
Зупиняючись під кленами,
Старці усміхалися.
У кущах, в траві над ликами,
Під сови лякливий спів,
Їм гайок сміявся скриками
З переливом голосів.
І кривенькою стежиною,
Пообдершись об пеньки,
Грали хлопці лебединую
Про останні про деньки.
[b]Текст оригіналу:[/b]
По селу тропинкой кривенькой
В летний вечер голубой
Рекрута ходили с ливенкой
Разухабистой гурьбой.
Распевали про любимые
Да последние деньки:
"Ты прощай, село родимое,
Темна роща и пеньки".
Зори пенились и таяли.
Все кричали, пяча грудь:
"До рекрутства горе маяли,
А теперь пора гульнуть".
Размахнув кудрями русыми,
В пляс пускались весело.
Девки брякали им бусами,
Зазывали за село.
Выходили парни бравые
За гуменные плетни,
А девчоночки лукавые
Убегали, - догони!
Над зелеными пригорками
Развевалися платки.
По полям, бредя с кошелками,
Улыбались старики.
По кустам, в траве над лыками,
Под пугливый возглас сов,
Им смеялась роща зыками
С переливом голосов.
По селу тропинкой кривенькой,
Ободравшись о пеньки,
Рекрута играли в ливенку
Про остольние деньки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472462
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.01.2014
Пахне свіжими драченами,
Край порогу в діжці квас.
Понад пічками точеними,
Лізуть таргани у паз.
В'ється сажа над заслінкою,
В грубці попелу нитки.
На ослоні попід стінкою
Сіль й яєчі лушпайки.
З рогачами мати мається,
То робота нелегка.
Кіт до горщика скрадається,
До парного молока.
Квокчуть кури знепокоєні,
Поскидали хомути.
І обідню, мов опоєні,
Відправляють когути.
А у сінях біля лохані
Від сільської суєти
Цуценята наполохані
Заповзають у кути.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Пахнет рыхлыми драченами,
У порога в дежке квас,
Над печурками точеными
Тараканы лезут в паз.
Вьется сажа над заслонкою,
В печке нитки попелиц,
А на лавке за солонкою —
Шелуха сырых яиц.
Мать с ухватами не сладится,
Нагибается низко,
Старый кот к махотке крадется
На парное молоко.
Квохчут куры беспокойные
Над оглоблями сохи,
На дворе обедню стройную
Запевают петухи.
А в окне на сени скатые,
От пугливой шумоты,
Из углов щенки кудлатые
Заползают в хомуты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471291
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 09.01.2014
Не вітер хащі осипає,
І золотить не листопАд.
З блакиті мовчазно лунає
Блаженний спів зірок-лампад.
В хустині, бачу, волошковій,
В хмарин ажурних пелюстках,
Йде Мати, сповнена любові,
З Пречистим Сином на руках.
Христа воскресшого розп'яти
Несе вона для світу знов.
"Тобі, мій сину, не звикати
В миру стрічати нелюбов".
Над кожним жебраком убогим
Я мислитиму у журбі.
Чи не Помазаний він Богом
На клюку й торбу на горбі.
І долі вічним пілігримом
Пройду повз місце і повз час:
В смереках - крила херувима,
І під пеньком голодний Спас.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Не ветры осыпают пущи,
Не листопад златит холмы.
С голубизны незримой кущи
Струятся звездные псалмы.
Я вижу — в просиничном плате,
На легкокрылых облаках,
Идет возлюбленная Мати
С Пречистым Сыном на руках.
Она несет для мира снова
Распять воскресшего Христа:
«Ходи, мой сын, живи без крова,
Зорюй и полднюй у куста».
И в каждом страннике убогом
Я вызнавать пойду с тоской,
Не Помазуемый ли Богом
Стучит берестяной клюкой.
И может быть, пройду я мимо
И не замечу в тайный час,
Что в елях — крылья херувима,
А под пеньком — голодный Спас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471092
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.01.2014
Ялівцями повзучи по крутосхилах,
Розпуска руда кобила-осінь гриву.
Над покровом річки берегів
Чути синій брязк її підків.
Схимник-вітер кроком обережним
Листя мне біля доріг бентежно.
І цілують виразки Христа
На кущі горобини його вуста.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Тихо в чаще можжевеля по обрыву.
Осень - рыжая кобыла - чешет гривы.
Над речным покровом берегов
Слышен синий лязг ее подков.
Схимник-ветер шагом осторожным
Мнет листву по выступам дорожным
И целует на рябиновом кусту
Язвы красные незримому Христу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470032
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.01.2014
Втекти від людей. Від думок. Від усього.
У тишу. У ніч. І крізь сльози прозорі
Без слів, без емоцій, забувши тривоги,
Дивитися, просто дивитись на зорі.
Я вірю, що десь на околицях всесвіту
Вдивляється інша самотність у небо.
Із зорями свОю веде вона бесіду,
І, як і мені, їй нічого не треба.
І стрінуться погляди десь там у вічності,
Й від дотику їхнього станеться спалах.
І нова зоря у магічній величності
Засяє яскраво в космічних анналах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2014
Йшов Господь у пошуках любові,
Вийшов на галявину, спітнілий.
Там старенький на пеньку в діброві
Шамкав яснами пампушку зачерствілу.
Дід побачив жебрака-небогу
Із ціпком залізним на стежині.
І подумав: "Ач, який убогий,-
Аж хитається. Не їв, напевно, нині".
Підійшов Господь, приховуючи муку:
У людей вже серця не розбудиш...
І сказав старий, простягуючи руку:
"На, поїж... Міцнішим трохи будеш".
[b]Текст оригіналу:[/b]
Шел Господь пытать людей в любови,
Выходил он нищим на кулижку.
Старый дед на пне сухом в дуброве
Жамкал деснами зачерствелую пышку.
Увидал дед нищего дорогой,
На тропинке, с клюшкою железной,
И подумал: «Вишь, какой убогой,—
Знать, от голода качается, болезный».
Подошел Господь, скрывая скорбь и муку:
Видно, мол, сердца их не разбудишь...
И сказал старик, протягивая руку:
«На, пожуй... маленько крепче будешь».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469372
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 30.12.2013
У скуфії ченцем покірним,
Або білявим босяком,
Піду рівнинами, де білим
Берізок ллється молоко.
Примарній зірці долю звірить,
Поміряти краї землі.
І в щастя ближнього повірить
У житі. що дзвенить в ріллі.
Світанок прохолоддю росить,
Збиває яблука зорі.
Лишаючи стрункі покоси,
Співають пісню косарі.
І, дивлячись за кільця прясел,
Спадає думка отака:
Щасливий, хто життя прикрасив
Ціпком й сумою жебрака.
Щасливий, хто програвши битву,
Не переймається рубцями.
Й складаючи стогам молитви,
Бреде убого манівцями.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Пойду в скуфье смиренным иноком
Иль белобрысым босяком
Туда, где льется по равнинам
Березовое молоко.
Хочу концы земли измерить,
Доверясь призрачной звезде,
И в счастье ближнего поверить
В звенящей рожью борозде.
Рассвет рукой прохлады росной
Сшибает яблоки зари.
Сгребая сено на покосах,
Поют мне песни косари.
Глядя за кольца лычных прясел,
Я говорю с самим собой:
Счастлив, кто жизнь свою украсил
Бродяжной палкой и сумой.
Счастлив, кто в радости убогой,
Живя без друга и врага,
Пройдет проселочной дорогой,
Молясь на копны и стога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469135
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 29.12.2013
Краю милий! Серце зріє
Сонця стОги в лонних водах.
Заховатися я мрію
У твоїх зелених сходах.
Білим молоком ромашки.
І видзвонюють в вервиці
В ризі з резеди і кашки
Верби, лагідні черниці.
Пелена понад болотом,
Чад у коромислі неба.
Я, обірвані в польоті
Затаїв думки від тебе.
Всі сприйму дарунки Бога,
І віддам все найсвятіше.
Бо прийшов у світ для того,
Щоб залишити скоріше.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Край любимый! Сердцу снятся
Скирды солнца в водах лонных.
Я хотел бы затеряться
В зеленях твоих стозвонных.
По меже на переметке
Резеда и риза кашки.
И вызванивают в четки
Ивы, кроткие монашки.
Курит облаком болото,
Гарь в небесном коромысле.
С тихой тайной для кого-то
Затаил я в сердце мысли.
Все встречаю, все приемлю,
Рад и счастлив душу вынуть.
Я пришел на эту землю,
Чтоб скорей ее покинуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468990
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.12.2013
Зелена неділя, відгомін канону,
У гаю берізок білі передзвони.
У святковій тиші ніжиться село,
Благовіст природи вітром принесло.
На різьблених вікнах стрічечки і віти,
Піду до обідні плакати на квіти.
Підспіваю птАшкам у гущавині,
Молодість схороню в святобожі дні.
Зелена неділя, відгомін канону,
У гаю берізок білі передзвони.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Троицыно утро, утренний канон,
В роще по березкам белый перезвон.
Тянется деревня с праздничного сна,
В благовесте ветра хмельная весна.
На резных окошках ленты и кусты.
Я пойду к обедне плакать на цветы.
Пойте в чаще, птахи, я вам подпою,
Похороним вместе молодость мою.
Троицыно утро, утренний канон.
В роще по березкам белый перезвон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468721
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.12.2013
Очерет понад заплавою шумить,
Плаче дівчина, бо серденько щемить.
Ворожила на Зелені на святки,
З повитиць плела віночок край ріки.
Не будЕ весільних навесні музик,
Налякав її знаменням лісовик.
На берізці пообгрижена кора,
Забиратися із двору їй пора.
Б'ються коні. І вінок у хвилях зник,
Ой не любить чорні коси лісовик.
Запах ладану в ялиновім гайку,
Вітер виє панахиду їй дзвінку.
Бережком дівчИна бродить навмання,
Тче їй хвиля поховальне убрання.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Зашумели над затоном тростники.
Плачет девушка-царевна у реки.
Погадала красна девица в семик.
Расплела волна венок из повилик.
Ах, не выйти в жены девушке весной,
Запугал ее приметами лесной:
На березке пообъедена кора,—
Выживают мыши девушку с двора.
Бьются кони, грозно машут головой,—
Ой, не любит черны косы домовой.
Запах ладана от рощи ели льют,
Звонки ветры панихидную поют.
Ходит девушка по бережку грустна,
Ткет ей саван нежнопенная волна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468234
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.12.2013
Сльози і мрії,
Квіти й надії.
Тобі всі дні.
З твоєї ласки,
Ніжної казки,
Я у вогні.
Слова кохання...
Скільки страждання
Завдала ти.
Сам скую долю,
До біса волю.
До мене йди.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Мечты и слезы,
Цветы и грезы
Тебе дарю.
От тихой ласки
И нежной сказки
Я весь горю.
А сколько муки
Святые звуки
Наносят мне!
Но силой тертой
Пошлю все к черту.
Иди ко мне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467999
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.12.2013
[b]А[/b]нь, душею співай,
[b]Н[/b]е зважай ні на що.
[b]Я[/b]к вільшанка, стрічаючи весни.
[b]-[/b]
[b]В[/b]се збувається - знай,
[b]Б[/b]ез якби та якщо.
[b]Х[/b]ай життя твоє буде чудесним!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467604
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.12.2013
Задрімали золотаві зорі,
Дзеркало заплави затремтіло.
Світло річці вишива узори
І рум'янить сітку небосхилу.
Посміхнулися берізки сонні,
Розпустили шовковисті коси.
Зелень палахкоче на осонні,
І виблискують сріблясті роси.
Біля тину зарослі кропиви
Наряджа яскравістю світанок.
І вони шепочуть пустотливо:
"Добрий ранок!"
[b]Текст оригіналу:[/b]
Задремали звезды золотые,
Задрожало зеркало затона,
Брезжит свет на заводи речные
И румянит сетку небосклона.
Улыбнулись сонные березки,
Растрепали шелковые косы.
Шелестят зеленые сережки,
И горят серебряные росы.
У плетня заросшая крапива
Обрядилась ярким перламутром
И, качаясь, шепчет шаловливо:
«С добрым утром!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467309
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.12.2013
У понурій кузні парко
І важкий нестерпний жар.
Дзвін ударів лине шпарко,
Чад у голові владар.
Миготять засмаглі руки,
Дзенькіт чути звіддаля.
Іскрами лягають звуки
На обличчя коваля.
ВогнянА веселка грає
У запалених очах.
Погляд коваля не знає
Сумнів що таке і страх.
Куй, коваль, вражай ударом,
Хай з лиця стікає піт.
Щоб серця палали жаром,
Геть від горя і від бід.
Загартуй свої пориви,
На метал їх оберни.
Мрією лети грайливо
У захмарря далини.
Там, за хмарами, майбутнє,
Де нема похмурих днів.
Сонце майорить могутнє
Над рівнинами полів.
Пасовища тонуть й ниви
У блакитнім сяйві дня.
Зеленіє там щасливо
Все, що виросло з зерня.
Обнімись з промінням дружно
І від сонця запались.
Геть боязкість осоружну,
Страх покинь й лети увись.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Душно в кузнице угрюмой,
И тяжел несносный жар,
И от визга и от шума
В голове стоит угар.
К наковальне наклоняясь,
Машут руки кузнеца,
Сетью красной рассыпаясь,
Вьются искры у лица.
Взор отважный и суровый
Блещет радугой огней,
Словно взмах орла, готовый
Унестись за даль морей...
Куй, кузнец, рази ударом,
Пусть с лица струится пот.
Зажигай сердца пожаром,
Прочь от горя и невзгод!
Закали свои порывы,
Преврати порывы в сталь
И лети мечтой игривой
Ты в заоблачную даль.
Там вдали, за черной тучей,
За порогом хмурых дней,
Реет солнца блеск могучий
Над равнинами полей.
Тонут пастбища и нивы
В голубом сиянье дня,
И над пашнею счастливо,
Созревают зеленя.
Взвейся к солнцу с новой силой,
Загорись в его лучах.
Прочь от робости постылой.
Сбрось скорей постыдный страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467127
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.12.2013
Дзвін з дрімоти вийшов,
Розбудив поля.
Усміхнулась сонцю
Заспана земля.
Понеслись удари
У небес блакить.
І луна у лісі
Голосно дзвенить.
Заховала місяць
Смирная ріка.
Гратися побігла
Хвиля гомінка.
Тихая долина
Вже не уві сні.
Завмирають дзвони
Десь удалині.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Колокол дремавший
Разбудил поля,
Улыбнулась солнцу
Сонная земля.
Понеслись удары
К синим небесам,
Звонко раздается
Голос по лесам.
Скрылась за рекою
Белая луна,
Звонко побежала
Резвая волна.
Тихая долина
Отгоняет сон,
Где-то за дорогой
Замирает звон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465952
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.12.2013
Їду. Тихо. Чути дзвони
На пороші від копит.
Сірі розбрелись ворони.
Снігу білий оксамит.
Заворожений зимою,
Ліс дріма під казку сну.
Сніг білястою габою
Підперезує сосну.
Нахилилась, мов старенька,
Обіперлась на ціпок.
На верхівці здалеченька
Чути дятла між гілок.
Скаче кінь без остороги,
Сніг йому не допіка.
Нескінченної дороги
Стрічка вдалину тіка.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Еду. Тихо. Слышны звоны
Под копытом на снегу.
Только серые вороны
Расшумелись на лугу.
Заколдован невидимкой,
Дремлет лес под сказку сна.
Словно белою косынкой
Повязалася сосна.
Понагнулась, как старушка,
Оперлася на клюку,
А под самою макушкой
Долбит дятел на суку.
Скачет конь, простору много.
Валит снег и стелет шаль.
Бесконечная дорога
Убегает лентой вдаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465815
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 13.12.2013
Пряний вечір. Гаснуть зорі.
Долом стелиться туман.
Між беріз на косогорі
Майорить твій сарафан.
Зачаровані дерева.
Зір мелодія гуля.
Ти чекаєш, королева,
Молодого короля.
Коромислом серп дворогий.
Хмар на небі оксамит.
Там, за гаєм, на дорозі,
Лине лунко дзвін копит.
Скаче вершник там грайливо,
Віжки міцно він трима.
Відвезе тебе сміливо
Де завжди буя весна.
Пряний вечір. Гаснуть зорі.
Храп коня. Берізок стрій.
Ще між них на косогорі
Королевою постій.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Пряный вечер. Гаснут зори.
По траве ползет туман.
У плетня на косогоре
Забелел твой сарафан.
В чарах звездного напева
Обомлели тополя.
Знаю, ждешь ты, королева,
Молодого короля.
Коромыслом серп двурогий
Плавно по небу скользит.
Там, за рощей, по дороге
Раздается звон копыт.
Скачет всадник загорелый,
Крепко держит повода.
Увезет тебя он смело
В чужедальни города.
Пряный вечер. Гаснут зори.
Слышен четкий храп коня.
Ах, постой на косогоре
Королевой у плетня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465214
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.12.2013
У всіх по вінця? Всі уже встали?
Сорок-якась-там відмітка життя.
Спогади тільки щоб зігрівали,
А неприємне усе - в небуття!
Не оббивати нічиї пороги,
Вас не чекають?- то їхня біда.
Щастя схопити й тримати! Тривоги
Самі втечуть, як крізь пальці вода.
Навіч побачити вільну країну,
Серед хороших жити людей.
Мати здорову й щасливу родину,
Втілити сотні думок та ідей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464995
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.12.2013
З-за дерев, з-за лісу темного
Піднімалась зоря рум'яна.
РозсипАла диво-веселкою
Промінці вогнисто-багряні.
Запалали ясним полум'ям
Старожили - могутні сосни.
Нарядили зелену хвою
В золотавий колір осені.
А навколо роси-перлини
Відливали червоним блиском.
І над озера срібним плесом
Очерет шепотівся низько.
Того ранку за руку з сонцем
Випливала, мовби нізвідки,
Чи не з тих же зарослів темних
Білосніжна краса-лебідка.
А услід ватагою струнко
Пливуть лебедята-малеча.
І дробилась гладінь дзеркальна
На смарагдовії колечка.
Від тихої тої заводі
Ген-ген до берега другого
На срібній поверхні озера
Струменіє широка смуга.
Зникла в мареві лебідонька,
Заховалася білокрила.
Там, де береги мовчазнії
Шовкова травиця укрила.
У зеленому тому царстві,
Прихиливши голівки ніжні,
Шепотілися зі струмками
Квіти-лілії білосніжні.
Стала кликати лебідонька
Лебедят своїх на поляну.
Погуляти по моріжечку,
Пощипати траву духм'яну.
Виходили лебедяточки,
Копирсалися у травиці.
Осипали роси перлинки,
Умивали в ній свої лиця.
А навколо блакитних квітів
Пряні хвилі колихалися.
І мов гості з країв далеких,
Дню новому посміхалися.
І раділи діти маленькі,
Поміж трав зелених бродячи.
А лебідонька білосніжна
Стерегла, очей не зводячи.
Як змія шурхотіла в траві,
Чи шуліка летів над гаєм,
То гелгоче лебідка біла,
Лебедят до себе скликає.
І збігалися лебедята,
Під крилом шукали прихистку.
А як тільки лихо минало,
Пустували знову, крихітки.
Ой, не відала лебідонька,
Що вже доля її склалася,
Що від сонця золотавого
Хмара чорна насувалася.
Молодий орел під хмарою
Розправляв крила могутнії.
І метав очима блискавки
По роздолині по безлюдній.
Бачив біля лісу темного,
Як змія в кільце скрутилася.
Й на пригірку край розколини
На осонні мирно грілася.
І хотів орел зі злобою
Мов стріла, на землю ринути.
Та змія його примітила -
Зачаїлась, щоб не згинути.
Крила розпластав під хмарою,
Пазурі він розправив гострі.
І, на здобич сподіваючись,
Знерухомів у високості.
Але очі його орлині
Враз до обрію прикіпіли -
Біля озера широкого
Він побачив лебідку білу.
Грізним помахом крил могутніх
Відігнавши хмарину сизу,
Закружляв орел в піднебессі,
Опускатися став донизу.
Того часу лебідка біла
На дзеркальну дивилась гладінь.
І у відбитку неба синім
Запримітила страшную тінь.
Ой, здригнулася лебідонька,
Лебедяточкам закричала.
Позбирала до купки швидко,
Та під крила свої сховала.
Та орел, змахнувши крилами,
Блискавично на землю ринув.
І вп'ялися безжальні кігті
В тіло ніжнеє лебедине.
Вже не мала боротись сили
Білосніжная лебідонька.
Лебедят своїх відштовхнула -
Утікайте, біжіть, дітоньки!
І гайнули вони хутенько,
Зрозуміли прохання мами.
Залишили її, щасливу,
Умиватися кров'ю-сльозами.
А орел своїм дзьобом гострим
Упивався в тіло глибоко.
Розліталося біле пір'я,
Немов бризки, на усі боки.
Тихо озеро колихалось,
Очерет шепотів, схилившись.
І сиділи під купинами
Лебедяточки, схоронившись.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/e74/e74-054-.htm"]Текст оригіналу[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464812
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 08.12.2013
В світлі місяця блідому,
Серед сніжних кучугур
Ми неспіхом йдем додому,
У юрбі хвацький сумбур.
Надокучили санчата,
І сідаємо в рядки.
Бо бабуся онучатам
Повідатиме казки.
Ми про дурника Івана
Ладні слухать без кінця.
Спати кличе вкотре мама:
"Скоро ніч закінчиться!"
Все казкам. Пора у ліжко,
Але як тепер заснеш?
"Ну бабусю, ну ще трішки,
Ти була малою теж".
Скаже бабця нам несміло:
"Не сидіти ж до зорі".
Та яке до цього діло
Безтурботній дітворі.
[b]Текст оригіналу:[/b]
В зимний вечер по задворкам
Разухабистой гурьбой
По сугробам, по пригоркам
Мы идем, бредем домой.
Опостылеют салазки,
И садимся в два рядка
Слушать бабушкины сказки
Про Ивана-дурака.
И сидим мы, еле дышим.
Время к полночи идет.
Притворимся, что не слышим,
Если мама спать зовет.
Сказки все. Пора в постели...
Но, а как теперь уж спать?
И опять мы загалдели,
Начинаем приставать.
Скажет бабушка несмело:
«Что ж сидеть-то до зари?»
Ну, а нам какое дело —
Говори да говори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462451
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 25.11.2013
Ти від мене пішла - не вернешся,
Залишила в кутках лиш печаль.
І до іншого зараз смієшся,
На плечах поправляючи шаль.
Смутку й жалості повна кімната,
Незатишно камін мій горить.
Лиш у книжці фіалка зім'ята
Знає щастя минулого мить.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Ты ушла и ко мне не вернешься,
Позабыла ты мой уголок
И теперь ты другому смеешься,
Укрываяся в белый платок.
Мне тоскливо, и скучно, и жалко,
Неуютно камин мой горит,
Но измятая в книжке фиалка
Все о счастье былом говорит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461962
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.11.2013
Затремтіло листя, захитались клени,
Віття золотаве мла оповилА...
Вітри зашуміли, охнув ліс зелений,
Шепчеться з луною висхла ковила...
Плаче край віконця вітровій похмурий,
Верби прихилились до мутного скла,
Гілочки гойдають голови понуро,
Огортає смутком їх напівімла.
Вдалині чорніє, виповзають хмари,
І реве сердито буремна ріка.
Водянії бризки підіймають вири,
Мов жбурляє землю дужая рука.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Дрогнули листочки, закачались клены,
С золотистых веток полетела пыль...
Зашумели ветры, охнул лес зеленый,
Зашептался с эхом высохший ковыль...
Плачет у окошка пасмурная буря,
Понагнулись ветлы к мутному стеклу,
И качают ветки, голову понуря,
И с тоской угрюмой смотрят в полумглу...
А вдали, чернея, выползают тучи,
И ревет сердито грозная река,
Подымают брызги водяные кручи,
Словно мечет землю сильная рука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461774
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 20.11.2013
Заквітчана весна-царівна
Розплела коси по діброві.
З молитвами пташок чарівно
Співають дзвони гімн любові.
Від чар веселощів хмільна,
Димком кудлато-золотистим
Лісами сочиться вона,
Виблискує своїм намистом.
Сп'яніла їй услід русалка
На місяць хлюпає росою.
І я, як пристрасна фіалка,
Прагну кохатися з весною.
[b]Текст оригіналу:[/b]
В цветах любви весна-царевна
По роще косы расплела,
И с хором птичьего молебна
Поют ей гимн колокола.
Пьяна под чарами веселья,
Она, как дым, скользит в лесах,
И золотое ожерелье
Блестит в косматых волосах.
А вслед ей пьяная русалка
Росою плещет на луну.
И я, как страстная фиалка,
Хочу любить, любить весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461352
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 18.11.2013
Я плакав на зорі, коли вже сутеніло,
Як росяниста ніч навіювала сни.
І з хвилі шепотом ридання відбриніли,
Відлунювала їм сопілка здалини.
"Ми упиваємось даремно смутку трунком", -
Сказала хвиля й заховалась в берегах.
Серп місяця блідий холодним поцілунком
Перлинами укрив моє лице в сльозах.
І я приніс тобі, царівні ясноокій,
Ті перли сліз моїх, самотності неспокій,
І з хвилі пінної тонку м'яку вуаль.
Не раде серце лиш коханню вище неба...
Віддай за все мені, чого тобі не треба,
Хоч поцілуй мене за сліз моїх кришталь.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Я плакал на заре, когда померкли дали,
Когда стелила ночь росистую постель,
И с шепотом волны рыданья замирали,
И где-то вдалеке им вторила свирель.
Сказала мне волна: «Напрасно мы тоскуем»,—
И, сбросив свой покров, зарылась в берега,
А бледный серп луны холодным поцелуем
С улыбкой застудил мне слезы в жемчуга.
И я принес тебе, царевне ясноокой,
Тот жемчуг слез моих печали одинокой
И нежную вуаль из пенности волны.
Но сердце хмельное любви моей не радо...
Отдай же мне за все, чего тебе не надо,
Отдай мне поцелуй за поцелуй луны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460976
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 16.11.2013
Бувай, матусенько моя,
Я помираю, гину я!
Хоча скорбота не мине,
Та не оплакуй ти мене.
Не міг я жити серед люду,
Холодний трунок душу губить.
І те, чим жив і що любив,
У божевіллі сам згубив.
Укрившись в гордощів броні,
Промчавсь повз щастя на коні.
Пролиті сльози бачив й кров,
Прокляв і віру, і любов.
Я кубок випив свій до дна,
Отруєна душа - ціна.
Усе. Життя у смерті пащі,
Та перед нею мені краще.
З чола землі відбиток стер,
Тремтливих вище став тепер.
Життя лишаю пристрасті рабам,
Я почуттям шаленим душу не віддам.
Жахливий сон, шалений світ,
Життя, неначе пустоцвіт.
І ось його я покидаю,
Останній гімн собі співаю.
А ти бувай, не будь сумною,
Не плач даремно наді мною.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Простись со мною, мать моя,
Я умираю, гибну я!
Больную скорбь в груди храня,
Ты не оплакивай меня.
Не мог я жить среди людей,
Холодный яд в душе моей.
И то, чем жил и что любил,
Я сам безумно отравил.
Своею гордою душой
Прошел я счастье стороной.
Я видел пролитую кровь
И проклял веру и любовь.
Я выпил кубок свой до дна,
Душа отравою полна.
И вот я гасну в тишине,
Но пред кончиной легче мне.
Я стер с чела печать земли,
Я выше трепетных в пыли.
И пусть живут рабы страстей —
Противна страсть душе моей.
Безумный мир, кошмарный сон,
А жизнь есть песня похорон.
И вот я кончил жизнь мою,
Последний гимн себе пою.
А ты с тревогою больной
Не плачь напрасно надо мной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459692
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 10.11.2013
[i]Привіт! У мене сьогодні невеличкий ювілей - соте творіння у Клубі Поезії. Його присвячую Кожному, Хто хоч разинку завітав у гості на мою поетичну сторінку. Повірте, кожен дочитаний Вами до кінця вірш перетворився на краплинку мого щастя. Дякую!!![/i]
Ось перша сотня перших рифмосплетів,
Мій інший, нелукавий паралельний світ.
Далеко до шекспірівських сонетів,
Якими сяє поетичний небозвід.
Спасибі Всім - мені Вас не забути,
За щирі відгуки Усіх б розцілував.
Переконався - чорним не потрібно бути,
Щоб хтось на світі білому тебе впізнав.
[i]
"Маємо бути чорними, щоби нас побачили на білому світі?.." (Люко Дашвар. "На запах м'яса")[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459106
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.11.2013
Твою я постіль устелив
Напівзів'ялими квітками.
Надії марно я ростив -
Вмирають разом з пелюстками.
Я матіолам прошепочу
Про загасаюче кохання.
До твого ложа я не хочу,
Не клич - даремні сподівання.
Наше життя з печалі трунком,
Краса у миті - істина проста.
Вже не запалиш поцілунком
Мої безпристрастні вуста.
Нехай у маревах я чую:
"Ти не кохав, тобі не жаль."
Зате сердешную людськую
Я краще зрозумів печаль.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Я положил к твоей постели
Полузавядшие цветы,
И с лепестками помертвели
Мои усталые мечты.
Я нашептал моим левкоям
Об угасающей любви,
И ты к оплаканным покоям
Меня уж больше не зови.
Мы не живём, а мы тоскуем.
Для нас мгновенье красота,
Но не зажжёшь ты поцелуем
Мои холодные уста.
И пусть в мечтах я всё читаю:
«Ты не любил, тебе не жаль»,
Зато я лучше понимаю
Твою любовную печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458971
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 06.11.2013
Березонька біла
Під моїм вікном.
Зима тебе вкрила
Сріблистим сукном.
На пухнастій кроні
Снігова кайма.
Звисає сережок
Біла бахрома.
І стоїть береза
Наче уві сні.
Золотом сніжинки
Сяють у вогні.
Зоря, неквапливо
Ходячи довкола,
Віття обсипає
Світлом-сріблом нОвим.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Белая берёза
Под моим окном
Принакрылась снегом,
Точно серебром.
На пушистых ветках
Снежною каймой
Распустились кисти
Белой бахромой.
И стоит берёза
В сонной тишине,
И горят снежинки
В золотом огне.
А заря, лениво
Обходя кругом,
Обсыпает ветки
Новым серебром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458709
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 05.11.2013
У цій могилі поміж вербами старими
Спить він, закопаний глибоко.
З душею чистою й поривами святими,
І з вірою в зорі вогняне око.
Тихо загасли вогні благодатні
В серці страждальця землі.
І на чоло лягли невідплатно
Тіні похмурі і злі.
Спить він, а верби над ним похилилися,
Звісили гілки шатром.
Мов для молитви вони притулилися,
Гріб оповивши добром.
Тихо від вітру слабкого, безкрилого,
Журиться в річці вода.
Ніби їм всім передчасно спочилого,
Бідного хлопця шкода.
[b]Текст оригіналу:[/b]
В этой могиле под скромными ивами
Спит он, зарытый землей,
С чистой душой, со святыми порывами,
С верой зари огневой.
Тихо погасли огни благодатные
В сердце страдальца земли,
И на чело, никому не понятные,
Мрачные тени легли.
Спит он, а ивы над ним наклонилися,
Свесили ветви кругом,
Точно в раздумье они погрузилися,
Думают думы о нем.
Тихо от ветра, тоски напустившего,
Плачет, нахмурившись, даль.
Точно им всем безо времени сгибшего
Бедного юношу жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458440
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.11.2013
Ти гірко плакала в вечірній тиші,
Гарячими сльозами землю умивала.
Журба й печаль на серці мОїм лишать
Слід. Та розуміння все ж не стало.
Пішла. Розтанула в очах, мов дим,
Зів'яли мрії, так і не пізнавши цвіту.
І вкотре я залишився один
Страждати без ласкавості й привіту.
І часто вечорової пори
Ходжу до незабутніх місць побачень.
Твій образ бачу, звівши очі догори,
Й тужливим розбавляю тишу плачем.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Ты плакала в вечерней тишине,
И слезы горькие на землю упадали,
И было тяжело и так печально мне,
И все же мы друг друга не поняли.
Умчалась ты в далекие края,
И все мечты увянули без цвета,
И вновь опять один остался я
Страдать душой без ласки и привета.
И часто я вечернею порой
Хожу к местам заветного свиданья,
И вижу я в мечтах мне милый образ твой,
И слышу в тишине тоскливые рыданья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458439
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 04.11.2013
Сумно... Душевні муки
Серце шматують і рвуть.
Часу безрадісні звуки
Навіть зітхнуть не дають.
Ляжеш, та думку сумну
Важко від себе прогнати.
Шум в голові - не до сну,
Далі що... Знемагати
Зраненій мОїй душі,
Втіхи шукати намарно
Серед людської глуші.
Темно довкола. Хмарно.
Доле! Чиє ти дитя?
Голову ніде схилити.
З смАком полИну життя
Важко без щастя прожити.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Грустно... Душевные муки
Сердце терзают и рвут,
Времени скучные звуки
Мне и вздохнуть не дают.
Ляжешь, а горькая дума
Так и не сходит с ума...
Голову кружит от шума.
Как же мне быть... и сама
Моя изнывает душа.
Нет утешенья ни в ком.
Ходишь едва-то дыша.
Мрачно и дико кругом.
Доля! Зачем ты дана!
Голову негде склонить,
Жизнь и горька и бедна,
Тяжко без счастия жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458286
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.11.2013
Краплі перлисті, краплі яскраві,
Гарні в промінчиках ви золотих.
Чорної осені, краплі сльотаві,
Сумом повиті на вікнах вогких.
Люди, веселі в життєвій ріці,
Велич у інших очах - то дарма.
Ви жалюгідні в занепаду мороці,
В світі живих вам утіхи нема.
Краплі осінні, ви навіваєте
Смуток на душу - їй треба тепла.
В пошуках радості мовби блукаєте
Тихо стежками віконного скла.
Люди нещасні, дійсністю скорені,
З болем в душі ви свій вік доживаєте.
Миле минуле, світлом озорене,
Часто назад ви його зазиваєте.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Капли жемчужные, капли прекрасные,
Как хороши вы в лучах золотых,
И как печальны вы, капли ненастные,
Осенью черной на окнах сырых.
Люди, веселые в жизни забвения,
Как велики вы в глазах у других
И как вы жалки во мраке падения,
Нет утешенья вам в мире живых.
Капли осенние, сколько наводите
На душу грусти вы чувства тяжелого.
Тихо скользите по стеклам и бродите,
Точно как ищете что-то веселого.
Люди несчастные, жизнью убитые,
С болью в душе вы свой век доживаете.
Милое прошлое, вам не забытое,
Часто назад вы его призываете.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458248
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 03.11.2013
Не поет, хто слів пророка
Не бажає заучати.
Хто з глузливістю пороки
Не уміє викривати.
Не поет, якщо боїться
Сильним світу дошкуляти,
Перемогою гордиться,
Слабших може налякати.
Не поет і той, хто має
Різну до людей любов.
Хто за правду не бажає
Проливать ворожу кров.
Ворогів поет погубить,
Його рідна правда - мати.
Мов братів, людей він любить
Й ладен він за них страждати.
Все він робить благородно,
Що для інших хитросплет.
Він поет, поет народний,
Рідної землі поет!
[b]Текст оригіналу:[/b]
Не поэт, кто слов пророка
Не желает заучить,
Кто язвительно порока
Не умеет обличить.
Не поэт, кто сам боится,
Чтобы сильных уязвить,
Кто победою гордится,
Может слабых устрашить.
Не поэт и кто имеет
К людям разную любовь,
Кто за правду не умеет
Проливать с врагами кровь.
Тот поэт, врагов кто губит,
Чья родная правда — мать,
Кто людей как братьев любит
И готов за них страдать.
Он все сделает свободно,
Что другие не могли.
Он поэт, поэт народный,
Он поэт родной земли!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458162
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 02.11.2013
Заімлився вечір, кіт дріма на брусі,
Чути десь молитву: "Господи Ісусе".
Зорі палахтіють, куряться тумани,
Над вікном різьблЕним завіса багряна.
В'ється павутиння у вечірній тиші,
Зачинена в сінях, десь шкребеться миша.
Проліску обабіч полукіпків риси,
Вперлися у небо ялинкові списи.
Гаї під росою закадили димом,
Спокоєм у серці кінчається днина.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Задымился вечер, дремлет кот на брусе,
Кто-то помолился: "Господи Исусе".
Полыхают зори, курятся туманы,
Над резным окошком занавес багряный.
Вьются паутины с золотой повети.
Где-то мышь скребется в затворенной клети...
У лесной поляны - в свяслах копны хлеба,
Ели, словно копья, уперлися в небо.
Закадили дымом под росою рощи...
В сердце почивают тишина и мощи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457920
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 01.11.2013
На Купала матінка лісами блукала,
Босі ноги зранені роса їй ласкала.
Трави ворожбитські кололи до болю,
В бугилі ріднесенька дала сльозам волю.
Враз попід печінкою судома схопила,
Охнула матусенька, тут і породила.
Народився з піснею у шовкових травах,
Зорі світанкові мене сповивали.
Виріс я до зрілості, внук чаклунки-ночі,
ДУхи лісовії щастя знов пророчать.
Тільки не по совісті йти на все готове,
Вибираю вдачею і очі, і брови.
Мов сніжинка біла, в просині розтану,
Розлучницю-долю чекати не стану.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Матушка в купальницу по лесу ходила,
Босая с подтыками по росе бродила.
Травы ворожбиные ноги ей кололи,
Плакала родимая в купырях от боли.
Не дознамо печени судорга схватила,
Охнула кормилица, тут и породила.
Родился я с песнями в травном одеяле.
Зори меня вешние в радугу свивали.
Вырос я до зрелости, внук купальской ночи,
Сутемень колдовная счастье мне пророчит.
Только не по совести счастье наготове,
Выбираю удалью и глаза и брови.
Как снежинка белая, в просини я таю
Да к судьбе-разлучнице след свой заметаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457889
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 01.11.2013
Людино, чуєш? Зупинись.
Життя віддали в чорну днину
За рідну неньку Україну
На цьому місці. Тут. Колись.
Постій. Не ворушись, Людино.
Повір, на тебе тут чекають,
"Ти збережи ЇЇ" - благають.
Віддай життя свого хвилину.
На інших скоса не дивись,
І не буди у серці плач.
Всього хвилиною віддяч,
Людино. Стань. І поклонись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457814
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.10.2013
Ой заграй, зіграй, гармоніє, розпрями свої міхи,
Ти виходь, дівча, до милого на околичні шляхи.
Серце світиться волошками, бірюза в ньому горить,
А я граю на гармонії про очей твоїх блакить.
Візеруночок на озері - то не відблиск ясних зір,
То майнула твоя вишита хусточка за косогір.
Ой заграй, зіграй, гармоніє, розпрями свої міхи,
Хай послухає красуня судженого частівкИ.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Заиграй, сыграй, тальяночка, малиновы меха.
Выходи встречать к околице, красотка, жениха.
Васильками сердце светится, горит в нем бирюза.
Я играю на тальяночке про синие глаза.
То не зори в струях озера свой выткали узор,
Твой платок, шитьем украшенный, мелькнул за косогор.
Заиграй, сыграй, тальяночка, малиновы меха.
Пусть послушает красавица прибаски жениха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457219
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.10.2013
Палає зірка й наді мною,
Та у тумані надто вбого.
Майбутнє манить далиною,
Лиш в бур'янах чомусь дорога.
І посміхається весь світ
Презирливим усмішкопадом.
І доля шле мені привіт,
Лиш замість втіхи - сльози градом.
[b]Текст оригіналу:[/b]
И надо мной звезда горит,
Но тускло светится в тумане,
И мне широкий путь лежит,
Но он заросший весь в бурьяне.
И мне весь свет улыбки шлёт,
Но только полные презренья,
И мне судьба привет несёт,
Но слёзы вместо утешенья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456943
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.10.2013
Тихо струмиться річка сріблиста,
В царстві весни все живе завмирає.
Сонце за гори сідає лісисті,
Місяця ріг золотий випливає.
Захід рожевими барвами вкрився,
Втому рільник до хатини приніс.
Лиш соловейко в гаю не зморився -
Пісню кохання співа між беріз.
Лагідно з заходу слухає щебет
Стрічка рожева - вечірня зоря.
Ніжно в вечірнє дивиться небо
І посміхається зорям земля.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Тихо струится река серебристая
В царстве вечернем зеленой весны.
Солнце садится за горы лесистые,
Рог золотой выплывает луны.
Запад подернулся лентою розовой,
Пахарь вернулся в избушку с полей,
И за дорогою в чаще березовой
Песню любви затянул соловей.
Слушает ласково песни глубокие
С запада розовой лентой заря.
С нежностью смотрит на звезды далекие
И улыбается небу земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456923
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 27.10.2013
Не ходи під моїм ти вікном,
І зелену траву не топчи.
Я тебе розлюбила давно,
Та не плач, а спокійно мовчи.
Не сховаєш свій смуток в вині,
Час лікує від болю розлуки.
Не даєш чом спокою мені,
Ну навіщо тобі оці муки?
Все одно я не буду твоєю,
Я тепер не кохаю нікого.
Не люблю, та жалію душею,
Відійди від віконечка мОго.
Ти забудь, що була я твоєю,
Що шалено кохала тебе.
Не люблю, та жалію душею,
Відійди. Ну не муч ти себе.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Не ходи ты ко мне под окно
И зеленой травы не топчи;
Я тебя разлюбила давно,
Но не плачь, а спокойно молчи.
Я жалею тебя всей душою,
Что тебе до моей красоты?
Почему не даешь мне покою
И зачем так терзаешься ты?
Все равно я не буду твоею,
Я теперь не люблю никого,
Не люблю, но тебя я жалею,
Отойди от окна моего!
Позабудь, что была я твоею,
Что безумно любила тебя;
Я теперь не люблю, а жалею —
Отойди и не мучай себя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456204
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 23.10.2013
Благенька хатинка,
Горе-живопліт.
Плаче завірюха
Часто край воріт.
Часто за стіною
Стогони розпуки.
Ремствують на бідність
Пісні глухі звуки.
Всі пісні про горе,
Про долі удар.
Про нужду злиденну
Й голоду тягар.
Веселощам місця
Нема поміж стін.
Ховається в пісні
Поминальний дзвін.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Ветхая избенка
Горя и забот,
Часто плачет вьюга
У твоих ворот.
Часто раздаются
За твоей стеной
Жалобы на бедность,
Песни звук глухой.
Все поют про горе,
Про тяжелый гнет,
Про нужду лихую
И голодный год.
Нет веселых песен
Во стенах твоих,
Потому что горе
Заглушает их.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456045
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.10.2013
Ватру я запалив,
Спалахнуло раптово.
Язички навсібіч
Розлились колисково.
Відступила імла
Поза межі буття.
У знеможених грудях
Заіскрилось життя.
Серед тріску жарин
Безнадійна печаль
Обернулася піснею,
І полинула в даль.
Від веселого полиску
Очі я закриваю.
І згадавши свій сум,
Тихо пісню співаю...
Знов навколо імла,
Стихло все, догоріло.
Лиш безбарвна зола
Від вогню уціліла.
Знову смуток і тУга
Переповнюють груди.
І журлива недуга
Підступа звідусюди.
Знаю - буде гроза,
Серце ж бо защеміло.
І скотилась сльоза
На багаття зотліле.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Я зажег свой костер,
Пламя вспыхнуло вдруг
И широкой волной
Разлилося вокруг.
И рассыпалась мгла
В беспредельную даль,
С отягченной груди
Отгоняя печаль.
Безнадежная грусть
В тихом треске углей
У костра моего
Стала песней моей.
И я весело так
На костер свой смотрел,
Вспоминаючи грусть,
Тихо песню запел.
Я опять подо мглой.
Мой костер догорел,
В нем лишь пепел с золой
От углей уцелел.
Снова грусть и тоска
Мою грудь облегли,
И печалью слегка
Веет вновь издали.
Чую - будет гроза,
Грудь заныла сильней,
И скатилась слеза
На остаток углей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456023
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.10.2013
Дивлюсь і із болем зливаюсь,
На те, як брат рідний гине.
Ненавиджу всіх, не вагаюсь,
Хто тиші його виклик кинув.
Поглянь, як він плугом оре,
БорючИсь із землі твердизною.
Послухай, як пісня про горе
На чолі пролягла борозною.
Чи нема в тобі жАлю краплини
До страждальця сохи з бороною?
Знаєш же - неминуче загине,
Та байдУже ідеш стороною.
Ти ж бо бачиш злиденну неволю,
Не проходь мовчазний стороною.
Чи не чуєш, оплакує долю
В своїй пісні, йдучи борозною.
[b]Текст оригіналу:[/b]
Тяжело и прискорбно мне видеть,
Как мой брат погибает родной.
И стараюсь я всех ненавидеть,
Кто враждует с его тишиной.
Посмотри, как он трудится в поле,
Пашет твердую землю сохой,
И послушай те песни про горе,
Что поет он, идя бороздой.
Или нет в тебе жалости нежной
Ко страдальцу сохи с бороной?
Видишь гибель ты сам неизбежной,
А проходишь его стороной.
Помоги же бороться с неволей,
Залитою вином, и с нуждой!
Иль не слышишь, он плачется долей
В своей песне, идя бороздой?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455829
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 21.10.2013