Ірина Лівобережна

ЛЕГЕНДА ПРО ДОВБУША. Поема

Кадр  із  фільму:  «Олекса  Довбуш»  1959р.  к/ст  ім.  Довженка

Поема  написана  у  співавторстві  з  поетом  Сергієм  Сокольником

 ПРОЛОГ
 Що  за  постать  стоїть
 Вдалині  від  людської  оселі,
 Наче  хвиля  тремтить,
 І  зникає  у  темряві  скелі?
 Це  фантазії  плід?
 Чи  відлуння  гірської  природи?
 Чи  одвічний  політ
 До  свободи  -  у  скруті  народу?
 Хто  ти,  Довбуше,  -  хлоп
 Чи  розбійник,  хоча  й  благородний?
 Доля  випала,  щоб
 Жив  ти  вічно,  Герою  народний.
 ..................................
 У  ПОШУКАХ  МОЛЬФАРА
 Не  флояри  приглушений  спів.
 Не  вітрів  завивання  і  чари…
 В  глибині  непролазних  лісів
 Віднайду  я  криївку  Мольфара.
 Стежка  вгору  крута  і  слизька.
 Над  потічком  місток,  наче  стрічка
 Ненадійна,  легка  та  хитка,
 Та  нема  що  втрачати  Марічці…
 Бо  коханий  пішов  в  небуття…
 Помирав  він  у  муках  пекельних.
 То  навіщо  –  без  нього  життя?
 Полонини  ридають  і  скелі.
 Вже  темніє…  Невже  не  дійду?
 Доведеться  ховатись  до  ранку,
 Колисати  болючу  біду,
 Та  ятрити  негоєні  рани  -
 Біль  душі…  Ай!  Провалля!  Усе!...
 Хто  це?  Звіром,  немов  блискавицею,
 Хто  мене,  безпорадну,  несе
 Очі  –  владною  сірою  крицею?…
 .................................
 Чи  людина  ти,  чи  звір,
 Чарівник-мольфаре?
 Посеред  величних  гір
 Волоха*  примара?
 Із  глухих  часів  прадавніх
 Ти  живеш  і  нині
 Десь  в  Бескидах,  в  кожній  дАні
 Лісу  й  полонині.
 .................................
 *Багато  хто  споріднює  мольфарів
 зі  старослов’янськими  волхвами.
 Слов’янські  волхви  –  це,  можливо,
 карпатська  жрецько-шаманська  група
 кельтів  –  волохи  (галл.  Volcae),
 пов'язана  з  тотемом  вовка.
 .................................
 ЗУСТРІЧ  З  МОЛЬФАРОМ
 Він  дивився  на  мене.
 Здригалася  кожна  клітинка...
 Чорні  прядки  волосся  його
 Тріпотіли  під  вітром  Карпат,
 Ніби  кублище  змій…

 Він  дивився  крізь  мене…
 І  голос  пронизливий:  «Дзвінка?...
 Ти  прийшла  до  обійстя  мого
 Після  жаху  від  страт,
 По  отруту.  Брехати  не  смій!...»

 -Я  бажала,  бажала  шалено
 Коханою  зватися  жінкою.
 Я  позбулася  всього,
 Бо  стікали  і  доли,  і  гори
 Сльозами  журби…

 Ось  намисто  черлене
 І  талярів  срібних  торбинка.
 Проведи  мене  шляхом  –  до  нього…
 Дай  мені  забуття  мандрагори,
 Чарівник-ворожбит!
 .................................
 Чи  людина  ти,  чи  звір,
 Чарівник-мольфаре?
 Посеред  величних  гір
 Волоха  примара?
 В  громовицях  і  стрімнинах
 Дримбу  твою  чути.
 Та  чи  можеш  ти  людину
 З  небуття  вернути?
 .................................
 СПОГАД  МОЛЬФАРА
 Як  пізнали  круті  гори,  наші  полонини
 Де  опришки  –  діти  лісу  -  стежками  ходили.
 Два  пістолі  за  чересом,  топірці  та  кріси,
 Танцювали  арканА  –  аж  луна  над  лісом!

 Ватажок  Олекса  Довбуш  знав  таємні  чари,
 Бо  колись  зустрів  хлопчина  чаклуна-мольфара.
 Величезні  каменюки  підіймав  він  легко.
 Із  корінням  вирвав  якось  молоду  смереку.

 Заговорений  був  легінь  дивними  словами:
 «Не  пролий  ти  кров  невинну.  Не  живи  з  жінками.
 Три  зернини  я  вкладаю  у  твою  правицю.
 Третє  слово  -  не  виказуй  нашу  таємницю»
 .................................
 КАРТИНИ  З  МИНУЛОГО:
 .................................
 ОЛЕКСА  ДО  МАРІЧКИ
 Стан  твій  гнучкий,  як  у  ласки,
 Коси  –  як  звивиста  річка.
 Вийди,  кохана  любаска,
 Вийди  до  мене,  Марічко!
 Стала  ти  сяйвом  зірниці,
 Прихистком  дикому  звіру…
 Знаєш  мою  таємницю,
 Та  як  собі  –  тобі  вірю.
 .................................
 НАОДИНЦІ
 Ах,  Марічко!  Які
 В  тебе  ніжки  стрункі...
 Як  купалась  ти  щойно
 У  вирі  ріки,
 Я  від  хіті  завмер,
 Все  тебе  виглядав...
 Йди  до  мене!
 І  ніжку  на  мене  постав!..
 Ох,  ці  ніжки...
 Вони  ж  чи  туди  завели?...
 Наче  ліжко,
 Нам  вранішні  трави  були...
 Чи  на  щастя
 Ми  разом,  а  чи  на  біду...
 Своєчасно
 У  хату  до  тебе  прийду!..
 ...........................
 СТЕФАН  ДЗВІНКА
 Ой,  Олексо,  дні  минулі,
 З  любкою  не  бути!
 Вже  скували  тобі  кулю
 На  загибель  люту.
 Тре  12  служб  над  нею
 В  церквах  відслужити,
 Щоб  з  наступною  зорею
 Вже  тобі  не  жити.
 Кулю  ту  налаштували
 Зерна,  і  пір’їни.
 Підла  зрада  підкладала
 Чорну  волосину
 Із  твого  чола,  опришку,
 Наймитовий  сину!
 Я  звільнюсь  від  тебе  в  ліжку,
 Від  ярма  й  данини!
 .................................
 ...Сиплеться  порох  по  люфі...
 ...Серце  п"яніє  від  люті...
 -Ти  за  Дверима,  Олексо?
 Скоро  відійдеш  далеко...

 Сивий  від  пороху  дим...
 Будеш  повік  молодим...
 Хочеш  Марічки?  Тримай
 Кулю!  У  вічність  рушай!!!...
 .................................
 ОСТАННЯ  ЗУСТРІЧ
 -Тебе  я  кликала,  коханий  мій,
 Бо  бачу  снів  тривожний  плин:
 Стікаєш  ти  страшною  раною,
 Під  деревом,  де  сам-один,

 Без  зброї…  гавкіт  наближається
 Собачий…  Стефан  –  на  чолі…
 -Дурниці  щось  тобі  ввижаються!
 Немає  зброї  на  землі,

 Такої,  щоб  завдати  шкоди  нам!
 Хай  навіть  дідьк-о  на  чолі!..
 Отак  життям,  мов  лезом  ходимо...
 Усе  блукаємо  в  імлі...
 ......................................
 ...Давно  несу  я  смерть  панам,
 Не  проливаю  кров  невинну,
 Та  тільки  ти  –  моя  провина…
 Чи  ж  ця  любов  зашкодить  нам?
 Повір  мені,  моя  єдина…
 .................................
 НІЧНИЙ  ВІЗИТ  ДОВБУША
 -Ти  за  дверима,  чи  любка?
 Най  поговорим,  як  люди?
 Ходять  чутки  у  громаді:
 Стефан  –  причетний  до  зради?
 .................................
 Не  врятує  дивний  звір,
 Що  сидить  у  грудях…
 Гей,  Олексо,  сину  гір,
 Кара  тобі  буде!

 Бо  багатства  не  беріг,
 Щедрий  будь  до  кого,
 А  кохання,  як  на  гріх,
 Зажадав  чужого...
 ................................
 ОСТАННІ  ХВИЛИНИ
 ...Куля  пробила  плече.
 Кров  безупинно  тече.
 Сутінки  стали  густими…
 Де  ж  ви,  мої  побратими?

 Бартка  з  пістолями  –  вам!
 Ніц  не  віддам  ворогам.
 Куля  –  відплата  за  хіть…
 В  гори  мене  віднесіть!..
 .................................
 Буде  зі  мною    розп’яття
 В  ніч,  коли  знято  закляття…
 .................................
 Чи  людина  ти,  чи  звір,
 Чарівник-мольфаре?
 Посеред  величних  гір
 Волоха  примара?
 Бачиш  вглиб  і  бачиш  ввись
 Ти  завжди  далеко…
 То  чому  ж  не  зупинивсь
 У  той  день  Олекса?
 .................................
 МОЛЬФАР  ТА  ДЗВІНКА
 -Що  ж...  -  задумливо  мовив  Мольфар  -
 Дивно  склалось...  А  може  -  не  склалось
 У  Олекси  життя...  Щедрий  дар,
 Бачу  дав  я  даремно.  Так  сталось,

 Що  не  зміг  попередити  я
 Вашу  зустріч,  що  долею  стала.
 Дзвоном  стало  останнім  ім’я,
 Що  дзвенить...  Що  у  серце  запало.

 Як  я  врізав  йому  три  зерна
 У  долоню,  поставивши  захист,
 Знав,  що  згуба  для  нього  одна  -
 Буть  коханням  охопленим  навхрест...

 Не  по  тебе  прийшов  він  у  світ.
 Не  для  пестощів  згуби  хмільної.
 Він  змарнілий  людський  родовід
 Мав  полити  живою  водою,

 Чи-то  кров’ю  зажерливих  псів,
 Що  народ  наш  щоденно  терзали,
 Наших  гір,  і  річок,  і  лісів
 Хазяями  облудливо  стали!

 Він  надію  народу  надав!..
 А  загинув,  мов  зрізаний  колос...
 ...і  здригнувся,  неначе  упав,
 у  Мольфара  від  розпачу  голос.

 Хочеш,  Дзвінко,  отрути?  Бери.
 Мандрагора  сльозою  стікає.
 Це  останні  Мольфара  дари.
 Йди  до  Нього.  Мерщій!  Він  чекає!..

 ...і  як  Дзвінка  отруту  взяла
 Що  зведе  її  вмить  в  домовину,
 Був  Мольфаром  задуманий  план...
 Знов  у  нього  в  руках  три  зернини...
 .................................
 ...Десь  простує  Дзвінка  боса...
 Там  трава  м"яка...
 Ноги  змочені  у  росах...
 І  в  руці  рука...
 І  голівку  похилила
 На  ЙОГО  плече...
 ..Не  віднайдена  могила,
 Де  ріка  тече,
 Де  смереки  над  водою,
 Наче  вояки,
 Налаштовані  до  бою,
 Стали  край  ріки...
 Сірий  камінь  під  горою,
 Вкритий  тліном  чар,
 І  неспішною  ходою
 Йде  туди  Мольфар...
 Три  зернини...  Поцілунок,
 Міць,  гаряча  кров...
 Так  освячений  дарунок
 Оживає  знов.
 .................................
 ЕПІЛОГ
 Рвуться  в  серці  кайдани  -  дивись!
 Пломеніють  майдани  -  дивись!
 Революція  дзвонами  б’є!
 За  свободу!  За  щастя  своє!

 Задум  втілив  карпатський  Мольфар.
 Три  зернини  -  опришкові  дар  -
 Повернув.  І  вживив  у  серця...
 ...Як  тобі  боротьба  до  лиця,

 Український  народе-герою!
 Ти  за  Волю  готовий  до  бою.
 Зріє  часточка  Довбуша  в  нас,
 Бо  порив  до  Свободи  -  не  згас.

 Ми  йдемо.  Бо  майбутнє  нас  кличе!..
 .................................
 ...А  у  Довбуша  мужнє  обличчя...
 ...А  в  Марічки  постава  струнка...
 Поміж  гір  протікає  ріка,

 Понад  нею  місток  чарівний
 Де,  як  цвіт  розквітає  нічний,
 Душі  поряд  Олекси  й  Марічки…
 Та  далеко...  У  вічності  річка…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2015

Ещё о треугольнике…

Когда  ты  мне  надежды  даришь,
Пусть  иллюзорные,  при  НЕЙ,
Я  слышу  –  ревность  оседает
В  её  речах.  Бурлит  на  дне.
Вскипает,  недоступна  взору,
Моим  страданиям  сродни.
Рисует  странные  узоры
В  сознании…  Мы  –  не  одни…

На  солнце  –  наползают  тучи,
Как  зависть  –  на  мои  грехи.
И  выдвигаются  колючки
Невольные  опять  в  стихи,
И  я  почти  что  ненавижу
Тебя,  себя  за  эту  связь.
Но  снова  так  надежда  дышит,
Что  я  смиряюсь,  покоряясь
Твоим  словам,  всегда  особым…
Утешить  можешь  без  труда.

И  всё  же  так  люби  нас,  чтобы
Мы  не  встречались  никогда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624579
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.11.2015

Душа Психеи

[i]Памяти  Марины  Цветаевой[/i]

Она  ходила  по  земле,  неся  в  душе  рябины  кисти.
Я  появилась  в  декабре.  Ни  ягод,  ни  цветов,  ни  листьев.
Психея.  Чистая  душа,  не  защищённая  от  тела.
От  мира  грубости  дрожа,  она  любви,  любви  хотела!

Не  плотской,  не  земной  любви,  что  закрепляет  узел  брачный.
Она  летит  в  мечтах  –  лови!!!  Живёт,  и  чувствует  –  иначе.
Едва  очнувшейся  от  сна,  любовь  придумывает  снова…
А  вот  зачем  она  нужна  –  молчит.  Не  вымолвит  и  слова.

Не  успокоить,  не  понять,  не  дорасти  –  до  этой  муки,
А  быт  по  нервам  бьёт  опять,  а  быт  заламывает  руки.
Не  понимает  ни  народ,  ни  воспалённая  держава,
Наотмашь  отчужденье  бьёт,  гвоздём  в  мозгу  впиваясь  ржавым.

Мы  с  ней  висим  на  том  гвозде.  Над  бездной  недопониманья.
Здесь,  и  практически  нигде.  Неизмеримы  расстоянья,
И  нет  на  свете  никого,  кто  обогреет  и  поможет.
Мечта  о  праведной  звезде  –  стара.  Коль  Бог  –  и  тот  не  может.

Висим  –  над  пропастью  своей.  Она  –  давно,  а  я  –  на  грани.
Но  как  подумаю  о  ней…  Ушла,  оставив  только  раны.
Опять  пронизывает  боль  всю  сущность  странную  Психеи…
Мы  с  ней  взлетаем  над  судьбой  с  верёвкой  длинною  на  шее.

Опять  горчат  мои  стихи,  опять  никто,  никто  не  нужен…
Так  давят:  пол,  и  потолки,  и  вечный  быт  –  что  там  на  ужин?
Проблемы  режут  без  ножа.  Вновь  чьи-то  пальцы  леденеют,
Устав  над  пропастью  –  держать.  Но  верю  я,  что  ты  –  сумеешь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622978
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.11.2015

Романс

Моя  неведомая  тайна…
Недостижимый  идеал.
Неповторимый,  не  случайный.
Ты  не  любил  (не  предавал).

Ты  –  чутким  сердцем,  будто  эхом,
Мог  поразить  (повелевать),
Низвергнуть  в  сладкие  утехи,
Не  принимать,  но  отдавать.

Стрелять  касательно,  прицельно,
Лить  поцелуев  сладкий  хмель,
Упорствовать,  и  жить  –  раздельно.
А  я  смотрела  через  щель.

Я  –  припадала  к  этой  щели,
Ты  шире  –  дверь  не  открывал.
Ты  для  меня  всё  делал,  верю.
Ведь  не  любил  (не  предавал).

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622975
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.11.2015

НА ТРЬОХ ВОКЗАЛАХ або Службовий роман

[quote][i]«В  жизни  любого  человека  обязательно  появляется  тот,  благодаря  которому  ты  понимаешь,  что  стоило  терпеть  всё  то  время,  что  было  до  него...»[/i][/quote]
Її  весна  уже  в  «мінорі»…
Бо  розквіт  -  літньої  пори.
В  маленькій  офісний  конторі
Вона  губила  вечори.
Де  шумно,  гамірно  довкола,
Кімнатка,  «комп»,  папери,  друк.
Панують  «власницькі»  закони,
Свій  запах,  відгомін  та  звук.

Він  був  задумливим  та  скромним.
Робота,  дім,  дорога,  сон.
«Тюхтій»  -  за  офісним  законом.
Не  хам,  не  мачо,  не  піжон.
Дружина  –  суєтна  Блондинка  –
Усе  хотіла  Перший  Приз.
Та  тільки  статус  «невидимки»
Їй  не  давав  жаданих  віз.

Ховаючись  у  відзеркаллі
Далеких  офісних  вітрин,
У  темряві  спішила  Галя
Додому.  Шлях  їм  був  один
З  Романом.  Легко  спілкувались.
Робота,  плани,  дім,  рідня…
Здається,  Галя  закохалась
В  супутника.  Чи  маячня?

Два  дні  у  сумнівах  непевних…
Короткі  дні…  задовга  ніч…
Себе  накручує  даремно.
Зізнатися?  Не  в  тому  річ.
Їй  так  хотілось  –  спілкування.
Та  от  згадала.  З  пліч  гора!
Хай  «віртуальному  коханню»
Прислужить  –  віртуальна  Гра.

І  ось  таємно,  вечорами
У  грі  «онлайн»  Героя  роль
Зайняв  Роман.  Прекрасній  Дамі
Він  надіслав  один  пароль:
«На  трьох  вокзалах».  На  порталі
Не  процвіта  ні  сум,  ні  злість.
Вони  в  фантазіях  літали,
Довіра,  цей  нечастий  гість
У  душах  зразу  оселилась,
Усе  ураз  переплелось,
Вони  новинами  ділились,
Все  пречудово  так  було…

Допоки  Жінка  не  дізналась.
Такий  великий  був  скандал!
Вона  нарешті  «відірвалась»
За  все,  що  «винен»  був  Роман.
Підстерігала  та  провчала,
Зривалась  запросто  на  крик,
Про  все  зізнатись  вимагала
На  публіку.    Пропав  мужик!

Герой  звільнився  зі  скандалом.
(Не  витерпів  «розборів»  шеф)
…Галина  в  стороні  мовчала.
Ночами  плакала  лише,
Ховаючи  свої  печалі…
Одного  разу,  в  склі  вітрин
Вона  Романа  помічає
За  столиком.  Це  точно  він!!!

Зайшла.  Присіла  поряд  тихо,
І  перша  мову  повела:
«Пробачте.  Не  хотіла  лиха.
Це  я  вас  підло  підвела…
Чекала  я.  На  трьох  вокзалах.
І  плакала…  Не  в  тому  річ,
Що  я  нікому  не  сказала.
Що  день  перетворила  в  ніч…
Не  ждала  я  –  такого  лиха.
Я  так  жила…  Не  грала  роль»

І  він  промовив  також  тихо:
«То,  може,  змінимо  пароль?»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2015

У ТРЁХ ПРИЧАЛОВ или Служебный роман

[quote][i]«Однажды  в  нашу  жизнь  приходит  тот  самый  человек.  И  мы  начинаем  благодарить  тех,  кто  ушел  из  нее».[/i]
[/quote]
Весна  уж  ей  была  «не  в  пору».
Ей  летняя  «пришла  пора».
В  пределах  офисной  конторы
Она  теряла  вечера.
Где  шумно,  суетно,  толково,
Клетушка,  «комп»,  рука  и  «мышь».
Царят  «бумажные»  законы,
Расчёт  гуляет    и  престиж.

Он  был  задумчивым  и  скромным,
Работа,  дом,  рыбалка,  сон.
«Тюфяк»  -  по  офисным  законам.
Не  хам,  не  мачо,  не  пижон.
Жена  –  жеманная  Блондинка  –
Тянула  вверх,  хотела  виз,
Претил  ей  статус  «невидимки»,
Иметь  хотела  –  Первый  Приз.

В  витрин  вжимаясь  отраженья,
Чтоб  место  тёмное  пройти,
Одна  к  метро  спешила  Женя.
Им  оказалось  –  по  пути.
В  метро  проблемами  делились
Житейскими.  А  где  их  нет?
И  Женя,  кажется,  влюбилась
В  сотрудника…  Ну,  что  за  бред?

Два  дня  в  смятенье,  и  в  печали…
Как  подойти?  И  что  сказать?
Нарушить  общее  молчанье,
Или  таиться  и  скрывать?
По  вечерам  страдать  –  нелепо.
Страдать  –  по-глупому  –  с  утра.
Счастливым  выпавшим  билетом
Была  –  любимая  Игра.

Ура!  Ура!  Он  вечерами
Играл  «онлайн».  Героя  роль
Так  шла  ему.    Прекрасной  Даме
Тотчас  предложен  был  пароль
Такой  простой:  «У  трёх  причалов».
И  покатилось…  понеслось…
В  мирах  их  лодочка  качала…
Доверие  –  нечастый  гость  –
В  их  странном  мире  поселилось…
Их  хрупкость  душ  –  переплелась.
На  крыльях  радость  возносилась,
И  в  воздухе  томилась  страсть…

Пока  Блондинка  не  узнала.
Какой  позорный  был  скандал!
Она  и  рвала,  и  метала,
Гасила  связи,  и  экран,
Шпионила  и  подстрекала,
Следила  в  офисе,  и  вне.
…Таилась  Женя,  и  молчала,
От  разговоров  в  стороне.

Герой  уволен  был  с  позором.
(Не  выдержал  скандалов  шеф).
Шептанья  улеглись  не  скоро,
(Вы  что!  Шушукаться  –  не  грех!).
А  Женя…  пролетел,  и  схлынул
Тот  сказочный,  бредовый  сон.
Невольный  взгляд  в  стекло  витрины…
За  столиком…  да  это  ж  ОН!!!

Вошла,  и  села  рядом  тихо,
И  искренне  произнесла:
«Поверьте,  не  хотела  лИха.
Простите,  не  держите  зла…
Я  вас  ждала.  У  трёх  причалов.
Потом  –  три  ночи  не  спалА.
Ну,  что  поделать?  Я  –  трусиха…
Простите,  не  держите  зла…
Простите  мне,  что  я  молчала,
Моя  здесь  –  незавидна  роль…
Я  вас  ждала.  У  трёх  причалов.
А  вышло  –  так…  такая  боль…»

И  он  ответил  очень  тихо:
«А,  может,  нам  сменить  пароль?»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622861
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.11.2015

Вода. сонет

Вода  є  всюди  -  в  кризі  на  вершинах,
І  в  гейзерах  -  її  ми  чуєм  спів.
Не  вижила  б  планета  і  людина
Без  океанів,  течій  та  морів.

Вода  морів,  річок,  озер  безмежна,
Мені  ж  рідніша  крапля  на  щоці.
Твій  профіль  в  річці  блискіток  бентежить,
Довкола  ніг  на  хвильках  –  промінці.

У  ріднім  краї  річка  –  чиста  прана,*
І  що  нам  океан,  що  в  далі  манить
В  передчутті  величності?  Біди?

Хай  вічне  джерело  не  перестане
В  родиннім  колі  нам  нести,  коханий,
Живильний  дотик  чистої  води.

Прана  (санскр.  prāṇa  буквально  на  санскрите  означает  «дыхание»  или  «жизнь»)  —  в  йоге,  традиционной  индийской  медицине,  эзотерике  —  представление  о  жизненной  энергии,  жизнь.  В  йоге  считается,  что  прана  пронизывает  всю  вселенную,  хотя  и  невидима  для  глаз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2015

Вода. стих

От  капли  до  потопа  -  мы  всегда
В  теченье  жизни  сталкивались  с  нею.
То  холодна  бегущая  вода,
То  нет  её  на  свете  горячее.

Вода  творит  сверкающие  льды
И  гейзеров  горячие  фонтаны.
Засохла  б  жизнь  планеты  без  воды:
Без  рек,  морей,  ручьёв  и  океанов.

Но  что  нам  море?  Капля  на  щеке
Сверкающая  для  меня  роднее.
Твой  профиль,  отражённый  в  роднике,
И  облако,  что  в  синем  небе  реет.

В  родном  краю  милее  рек  глубины,
Чем  океан  безбрежный  на  чужбине,
В  предвестии  величья,  иль  беды.

Пусть  не  иссякнет  бережно  хранимый
Источник  тот,  где  зачерпнёт  любимый
У  дома  -  ковш  целительной  воды.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622658
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.11.2015

Однажды

Свиданье.  Ночь.  Рассвет.  Вокзал.
И  снова  -  по  седьмому  кругу.
Но  вот  однажды  ты  сказал:
"Я  понял.  Мы  нужны  друг  другу"

Мгновенье  вечностью  связав
Одной  судьбою  неделимой,
В  моей  душе,  в  моих  глазах
Вмиг  эта  Нужность  поселилась.

В  ладонях  пестую  птенца
Любви,  заботы,  ласки,  дружбы,
И  греть  готова  -  до  конца,
Когда  тебе  всё  это  -  нужно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622177
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.11.2015

Серый день

Пожухлых  листьев  золото  и  медь
Так  быстро  блекнет,  морщась  и  старея...
Чтоб  до  весны  уснуть,  не  умереть,
Всё  сбросив  наземь,  зАмерли  деревья.

Земля  под  сизой  плёнкой  и  трава,
Блестит  асфальт  графитным  срезом  серым,
А  дождь  лица  касается  едва
Смывая  и  смывая  боль  потери...

Мою  тоску  тебе  передавать
Взметнулась,  поднялась  воронья  стая.
Несут  дома  усталости  печать,
И  даже  небо  -  в  серость  прорастает.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621641
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.11.2015

Солнечные Руны

[i]Рисунок  Надежды  Капинос[/i]

Как  кончиками  пальцев  по  струне,            
Ты  по  душе  моей  прошёлся  словом.
Коснулся  искр  манящих  там,  на  дне,        
Теплом  огня,  и  разгорелся  снова                
В  ответ  -  любовной  магии  костёр.                    
Души  молчавшей  отозвались  струны,
И  наш  с  тобою  страстный  разговор            
Слагает  сердце  в  Солнечные  Руны.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621074
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.11.2015

У костра

Трещит  уютно  яркий  костерок.
Грибами  пахнет,  коньячком  из  рюмок.
И  запахи  разносит  котелок  -
Обжариваем  утку  для  шулюма*.

Ночная  тьма  глотает  облака.
Деревья  на  траву  бросают  тени.
К  простой  закуске  тянется  рука,
«Двустволка»  отдыхает  на  коленях.

Осенний  лес  спокойствием  объят.
Продуманно,  без  чинностей  ненужных
Сплочённая    ватага  из  ребят
Охотилась.  Теперь  готовим  ужин.

Движения  уверенно-просты.
Общенье  душ  здесь  –  так    открыто-близко.
В  костёр  бросаем  бремя  темноты,
Взлетая  в  небо  –    лёгкими,  как  искры.

***********************
*Шулюм  -  это  такое  варево,  которое  готовится  исключительно  на  костре,  и  шулюм  -  это  все-таки  действо.  Кто  думает,  что  это  просто  еда,  тот  так  же  сильно  ошибается,  как  я  в  молодости,  когда  думал,  что  женитьба  это  раз  и  навечно.
Особенным  шулюм  бывает  только  осенью,  когда  открыт  сезон  охоты,  когда  рыба  набирает  к  зиме  свой  вес  и  стать.  Раскормленная  дичь,  спуганная  охотником,  лениво  и  тяжело  подымается  на  крыло,  и  в  полете  с  нее  капает  сало.  Лес  к  тому  времени  берется  желтизной,  разные  грибы  россыпью  по  распадкам  и  уже  некуда  их  брать,  а  третьего  дня  были  первые  заморозки.  Самое  время  для  шулюма.
Обычно  костер  разводится  пополудни,  на  берегу  реки,  где-нибудь  на  чистых,  продуваемых  ветерком  песках,  когда  в  садках  уже  полно  рыбы  и  в  носу  лодки  лежит  застреленная  дичь.  Корифеи  от  рыбалки  важно  и  со  знанием  дела  палят  костер.  Костер  должен  быть  именно  таким,  не  очень  жарким,  но  долгим,  чтобы  приготовленное  на  нем  могло  основательно  протомиться,  стало  душистым  и  наваристым.  Рыбачки  без  стажа,  начинающие  и  прочие  сопутствующие  в  это  время  скубают  дичь  и  потрошат  рыбу.  Тут  тоже  нужен  глаз  да  глаз.  Некоторые  несознательные  элементы  норовят  ободрать  дичь  вместе  со  шкурой,  будь  то  даже  глухарь  или  гусь.  Такое  надо  пресекать  на  корню,  так  как  дичь  до  закладки  в  котел  смалится  на  костре  и  тем  самым  получает  дополнительный  аромат.  С  рыбой,  в  отличие  от  дичи,  как  правило,  все  более-менее  в  порядке.  Далее  начинается  процесс  приготовления.  Готовит  шулюм  Мастер.  Никто  при  этом  в  котел  заглядывать  не  должон,  и  Боже  упаси  со  своими  советами  под  руку  соваться.  Таких,  надо  сразу  окунать  в  реку  до  неполного  утопления  и  первую  не  наливать.
Сияющий  чистотой  котел  вешается  над  костром  и  перво-наперво  туда  кубиками  крошится  сало.  Без  сала  шулюм  не  шулюм,  а  так,  пустой  перевод  харчей.  Желательно  только,  чтобы  кубики  сала  были  чуть  меньше  чем  кулак.  Как  только  сало  зашкварчит  и  начнет  браться  румянцем  -  сразу,  туда  же  потрошка  от  дичи.  В  котле  начнет  страшенно  шипеть  и  брызгаться,  надо  срочно  деревянной  ложкой  помешивать  пока  все  не  пустит  сок.
Помешивать  и  жарить  надо  чуть-чуть,  минут  десять,  довести  до  румяного  и  добавить  лук  с  морковкой.  Лук  подбирается  репчатый,  продолговатый  и  нарезается  крупно,  кольцами,  а  морковка  соломкой.  Крышку  котла  не  закрывать,  пусть  себе  вода  паром  выходит  и  не  солить.
В  процессе  приготовления  шулюма,  между  первой  и  второй  стопкой  пользуются  закусками  привезенными  из  дома.  После  третьей  стопки  добавляются  в  котел  три  штуки  нарезанных  свежих  помидор,  болгарский  перец,  и  после  четвертой  рюмки  -  кипяток.  Вода  для  такого  дела  берется  из  реки  и  кипятиться  отдельно,  в  чайнике.  Тут  же  закладываете  в  котел  дичь,  проходите  пару  раз  шумовкой,  солите,  укрываете  крышкой  и  спокойно  закусываете  ближайшие  минут  сорок.  Чтобы  скоротать  время  самый  разговорчивый  должен  рассказать  парочку  рыбацких  историй,  веселых  и  не  страшных,  что  называется  для  аппетиту.  Если  компания  ваша  небольшая,  человека  три  или  шесть,  успеете  спокойно  закончить  бутылки  две.
Вот  с  холодными  закусками  покончено,  чувство  голода  приглушилось  настолько,  чтобы  уже  дегустировать  и  появляется  ощущение,  что  жизнь  только  начинается.  Дичь  к  тому  времени  готова,  выкладываете  ее  в  миску,  во  внутрь  пихаете  пучки  зелени  и  закрываете  крышкой  -  пусть  томится.  Теперь  в  котел  идет  крупно  нарезанная  картошка  и  белые  грибы;  закладывается  рыба.  Еще  минут  двадцать  и  все.  Снимаете  варево  с  костра,  под  крышку  котла  аккуратно  лаврушку,  красный  острый  перчик,  добавляете  горошком  душистый  и  черный.  Можно  еще  туда  же  веничек  укропа,  мелко  петрушечку  россыпью  и  рюмашку  водки.  Считай,  первая  половина  действа  готова.
Далее  следует  то,  ради  чего  терпелись  все  эти  мучения.  Накрывается  по  новой  "поляна"  и  каждому,  в  расписную,  деревянную  мисочку,  "разводящий"  плеснет  шулюма.  Самый  старший,  не  по  возрасту,  а  по  должности,  до  сих  пор  хранивший  важное  молчание,  подымет  рюмку  и  скажет  первый,  настоящий  тост.  (До  того  была  просто  разминка).  Тост  будет  ни  длинным,  ни  коротким,  а  емким  и  мудрым.  Все  будут  слушать  и  вникать;  лес  и  река,  очарованные  красотой  происходящего  восхищено  переглянуться  и...  время  замедлит  свой  бег.
Так  есть,  и  пусть  так  будет.
Евгений  Буслаев.  

Опубликован  в  газете  "Московский  комсомолец"  №673  от  19  июня  2007
Автор:  Владимир  Е.  Ткачук

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620377
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.11.2015

Любій Наташі - вибач, що з запізненням

[i]Вітання  тобі,  сонце.  Хай  щира  усмішка  буде  з  тобою  завжи.  Будь  щасливою!
[/i]

Тепла  усмІшка.
Тільки  в  очах  давно
Трошечки  суму.  Крапля  його  -  на  денці.
Грація  кішки.
Віршів  п’янить  вино,
І  розливає  хміль  полум"яний  в  серці.
Мавко  манлива,
Чистий  землі  смарагд,
Щедрість  її  людей,  мелодійність  пісні!
Будь  же  щаслива,
Хай  обійде  жура,
Доля  всякчас  дарує  сюрпризи  різні!
Люба  Наташо,
Хай  пропаде  печаль,
Очі  прекрасні  світяться  хай  коханням!
Сонечко  наше,
Бачиш?  Світліє  даль,
Щиро  звучать  тобі  звідусіль  –  вітання!

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619315
Ось,  люба  Гостя,  усі-усі,  хто  хотів  тебе  привітати!  Усміхайся,  сонечко!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620299
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.11.2015

Листопад

Так  падают  отжившие  листы,
Как  с  поднебесья  -  проклятые  души.
Отторгнуты.  Отчаянно-пусты
Парят    в  своём  забвении  ненужном...

Отвергнуты  и  Богом,  и  землёй.
Колючим  ветром  пО  миру  несомы.
Истоптаны  людьми  на  мостовой.
Без  просветленья,  без  надежд,  без  дома...

Повергнутые  в  персональный  ад,
Лишённые  поддержки  и  покоя,
В  последний  раз  над  бездною  парят,
Пока  их  снЕга  саван  не  накроет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619994
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.11.2015

Вітаємо Наташу!!!

Наша  Мавка  -  Наташа  Гостя  сьогодні  святкує  свій  День  народження!!!
Я  нажаль  не  підготувалася  до  свята,  та  ввечері  на  цій  сторінці  обов"язково  буде  дарунок!  А  поки  що  -  приєднуйтеся  до  привітань  і  вітайте  окремо!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DL3pP7FsRGE[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619315
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.11.2015

В костёр!

Ненужных  слов  пожухые  листы
Сгребает  дворник  в  мусорные  кучи…
Вот  так  и  ты.  От  прошлой  суеты
Уходишь  в  никуда,  чтоб  стало  лучше…

Уходишь,  превращая  в  лёгкий  дым,
Все  краски  лета  -  на  мольберте  кистью,
Где  наших  встреч  намечены  следы…
В  костёр,  в  костёр  летят  слова  и  листья!

Тот  горек  дым,  что  ты  оставил  мне.
Из  горстки  пепла  угли  выбираю
И,  зачерпнув  тепла  на  глубине,
Опять  в  своих  страданиях  –  сгораю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619215
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.11.2015

Холодает…

Лишь  только  ветра  шум  и  крик  ворон.
Да  изморозь  на  листьях  пожелтелых...
И  пасмурный  рассвет.  Со  всех  сторон
Всё  золотое  здесь  прошито  -  белым.

Дыханья  пар  куда-то  унесён.
Вновь  треплет  ветер  рваные  кулисы.
Здесь  нет  тебя.  Лишь  осень.  Крик  ворон.
Моя  печаль.  Да  изморозь  на  листьях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618968
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.11.2015

Туманний ранок

Жовтий  лист  постукав  у  вікно.
Заблукав  в  ранковому  тумані...
Вітер,  розриваючи  панно
Білосніжне,  в  диво-казку  манить,

Відкриває  клени  –  навмання,
Чи  вербу  зажурену  в  печалі.
На  барвисте  осені  вбрання
Наче  хтось  накинув  білі  шалі…

Я  в  примарний  ранок  увійду.
Губляться  там  кроки  і  хвилини…
Не  знайти  в  чарівному  саду
Приворотних  ягід  горобини.

Лиш  вологий  кетяг  бузини
Виткнеться  -  дарунком  із  туману.
Чи  примарна  постать  -  з  глибини
Приспаних  бажань  -  введе  в  оману.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2015

Солнце - в глаза

Солнце  –  в  глаза  и  в  мысли.
Мысли  –  и  в  рай,  и  в  ад.
Ад  –  где  дожди  зависли
Несколько  дней  назад.
День  за  черту  уходит
Краткий,  как  крик  ворон.
Крик  –  при  любой  погоде
Чувством  моим  рождён.

Он  –  не  ломает  веток,
Не  поднимает  лист.
Просто  летит  по  ветру,
Вечно  стремится  ввысь,
Хочет  развеять  тучи,
Чтобы  прошла  гроза.
Мне  б  от  тебя  –  хоть  лучик…
Солнце  –  опять  в  глаза.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618292
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.11.2015

Твой голос

Судьба  кривой  расчерчивает  круг.
Мелькают  в  нём  чужие  руки,  лица…
Но  тёплый  голос  твой  возникнет  вдруг  –
И  я  готова  на  него  молиться…

Он  как  вода  живая  родника,
Пробившаяся  сквозь  пласты  и  скалы,
И  вот  течёт…  крепчает  слов  река,
Которую  в  тумане  я  искала.

На  голос  тот,  безликая,  иду,
И  проявляюсь  под  его  словами.
И  знаю  –  одолеем  мы  беду,
Пока  в  сердцах  неугасимо  пламя,

Что  голос  твой  спасительный  зажёг,
Что  с  нежностью  в  душе  своей  храню  я…
Вхожу  в  его  стремительный  поток,
И  вот  –  живу,  люблю  тебя,  ревную,

Порой  не  понимая  ничего,
Опять  на  скалы  падаю,  рыдая…
Но  голос  твой  -  из  сердца  самогО  -
Опять  меня  до  неба  поднимает.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618106
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.11.2015

Второе ноября

Безжизненная  лёгкая  труха
От  грёз  любви  останется,  наверно,
Когда  войдёт  последняя  строфа
В  твой  сборник  чувств,  прощаясь  эфемерно

Со  всем,  чем  эта  книга  -  дорогА
Была  -  тебе  и  мне  порой  осенней.
Моих  порывов  -  нежность  недолгА
Какой-то  краткий  срок  была  спасеньем

Для  кем-то  наземь  брошенных  сердец.
Так  листья,  удаляя  позолоту,
Дождями  поливая,  наконец
Сбивает  время  в  липкое  болото...

Безжалостно  иссушит,  унесёт
Листочки  ветер,  рассыпая  где-то
Труху  -  когда-то  чистых  позолот  -
Под  ноги  уходящему  рассвету.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617946
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.11.2015

Осень…

…Любовь  тяжёлой  поступью  ушла…
Она  со  мной  прощаться  –  не  хотела…
Сквозь  путь  потерь  всегда  меня  вела,
А  вот  сегодня…  Разом  опустела
Тобой  опять  забытая  душа…
Там  не  кружатся…  тяжелеют  листья
И  налипают,  в  холоде  дрожа…
…Я  так  устала  –  на  тебя  молиться!
Ты  был  –  моим  спасительным  лучом.
Во  тьме  вселенской  –  яркой  вспышкой  света.
Фонарь  уныло  мокнет  под  дождём,
Не  в  силах  бросить  круг  на  краски  лета,
Где  я  была  ещё  твоя!  Твоя…
Где  нас  любовь,  как  молния,  пронзила.
Как  бабочка  при  свете  фонаря,
Вокруг  тебя  так  долго  я  кружила…

Из  ниоткуда  –  проступает  боль.
Ты  не  придёшь…  Опять  соврёшь,  что  занят…
Стираю  всё,  что  связано  с  тобой.
Как  виджеты  –  на  сенсорном  экране.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616550
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.10.2015

В палате №6

Ты  болен.  Этим  жутким  миром  -  болен.
А  впрочем  -  все  немного  здесь  больны.
Выныриваем  из  своих  мы  штолен
На  свет  дневной.  И  снова  -  видим  сны.

Отравлены  неведомым  метаном.
Окутаны  невидимым  кольцом
Из  связей,  из  потерь  или  обманов,
Болеем  -  этой  жизнью.  Но  живём.

Как  хочется  порой  найти  больницу
Хорошую.  Нарыв  чтоб  гнойный  -  вскрыть.
Вновь  ощутить  весенний  свет  на  лицах.
Оставить  -  всё  плохое.  Снова  жить

Как  в  детстве.  Каждый  день  стремиться  к  чуду.
Смеяться  звонко.  Бегать  по  ручью.
Не  бойся!  Я  с  тобою  рядом  буду!
Приляг  немного.  Я  тебя  [i]присплю[/i].

С  тобой  вдвоём  мы  в  призрачной  палате.
Нет  никого  ни  ближе,  ни  родней...
Доверчиво  на  краешке  кровати
Моя  рука  сплетается  с  твоей.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615604
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.10.2015

В Белой пустыне

Зову  с  собой  –  не  в  белые  снега…
Не  в  осени  дрожащие  осины…
Нас  поведут  иные  берега.
Давай  уедем  в  Белую  пустыню.

Коснёмся  там  вселенской  тишины
Где  лишь  жара,  да  ветра  завыванье…
Седых  песков  с  тобой  узнаем  сны.
Скульптур  природы  дивное  молчанье

Постигнем  может  сердцем,  и  душой.
Когда-то,  милый,  здесь  плескалось  море.
Был  мир  весёлый,  пылкий,  молодой!
На  дне  его  остались  мы  с  тобою…

Смотри,  что  с  камнем  делают  века!
Замри  на  миг  в  предвосхищеньи  чуда!
А  вдруг  устанешь  –  вот  моя  рука.
Всегда  с  тобою.  Верую  и  буду.

Спадёт  жара.  Мы  разведём  костёр.
Под  звёздами  любовью  будем  греться.
Пустыни  белой  облачный  шатёр
Не  помешает  в  вечность  нам  смотреться…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PbCl8zXeX5o[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615050
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.10.2015

Залиш мені

Залиш  мені!
Хоч  спогади  -  залиш
На  тих  стежках,
Де  ми  удвох  ходили...
Не  заплете
Слідів  твоїх  -  спориш.
Я  знов,  і  знову  
Там  блукаю,  милий...

О,  ні,  не  я!  
Від  мене  лиш  марА
Лиш  тінь  гінка,
Сновида  одинока...
В  очах  -  
Застигли  мука  та  жура.
А  в  серці  -
Давня  музика
Висока.

Мелодія,
Що  їй  нема  кінця
Буденний  світ
Підсвічує  спроквола...
Та  їй  несила
Зрощувать  серця...
Уламками  надій
Броджу  по  колу...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2015

Равнодушие - обжигает

Не  летают  надежды  птицы.
Что-то  давит  опять  висок...
Я  листаю  любви  страницы,
Но  от  них  ты  далёк...  далёк...

Вместо  воска  в  руках  -  как  камень.
Вместо  золота  -  мишура...
Скрылась  нежность  за  облаками,
А  коснуться  -  жара,  жара!

Равнодушие  -  обжигает.
Взгляд  блуждает  опять  твой  -  где?
Вновь  мелодия  замирает
В  этой  сумрачной  пустоте...

Пустота,  пустота  меж  нами...
Меж  соседних  миров  прыжок.
Крови  ток,  как  прибой  -  волнами.
И  под  пальцем  дрожит  -  курок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614761
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.10.2015

Прощание бордовых хризантем

[i]Картина  "Девушка  с  хризантемами"  
Художник  Alfred  Guillou(Альфред  Гийу)[/i]

Прощание  бордовых  хризантем
Последними  оттенками  заката...
Дрожат,  не  защищённые  никем.
Колючими  иголками  расплата  
Ночных  морозов  -  тронет  лепестки.
Жизнь  без  тепла,  замёрзшая  -  свернётся.
И  почернеет.  Сгинет  от  тоски.
Скупым  теплом  цветы  -  не  греет  солнце.

Так  выгорает  чувство  -  насовсем.
Лишь  искры  в  небо  улетят  крылато...
Последствия  житейских  теорем
Костры  желаний  -  тушат  без  возврата.
Там  тень  моя,  волнуясь,  чуть  дыша
В  прощании  руки  твоей  коснётся...
Как  холодна  -  забывшая  душа...
Ни  сердцем,  ни  слезой  -  не  отзовётся...




   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614323
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.10.2015

Попробовать закат…

В  бокал  немного  неба  зачерпну…
Вдали  закат  чернеющий  нависнет.
Все  мысли  опущу  на  глубину.
В  напитке  неба  пусть  утонут  мысли.
Волью  в  себя  глубокой  синевы.
Чуть  розовеют  отблески  заката…
Что  в  нашей  книге  -  новой  нет  главы
Увы,  сама  я,  милый,  виновата…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613363
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.10.2015

Моя печаль

[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/9/106/305/106305347_large_4360286_0c29607ed6f6d58e4449eafb5b46c5ad.gif[/img]
Моя  печаль  звонит  в  колокола
Надежде  той,  что  где-то  бродит  мимо...
Дрожит  витраж  из  тонкого  стекла
Листов  багряно-розовой  осины.

Кусочек  неба  глаз  твоих  синей.
И  белых  облаков  на  нём  -  седи́ны...
Целует  ветер,  губ  твоих  нежней,
Слезу,  что  по  щеке  бежит,  любимый...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612923
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.10.2015

Осенняя грусть

О  чём  же  грустят  деревья,
Когда  увяданье  -  близко?
Когда  улетают  листья,
И  музыка  не  слышна...
Все  соки  в  них  -  замирают,
Они  почти  -  умирают,
В  морозах  забыв  поверье,
Что  снова  прийдёт  весна...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612768
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.10.2015

Ты уходишь

Отзвучат  -  все  слова.
Отзвенят  -  все  гитарные  струны.
И  погибнет  любовь,  
Что  успела  родиться  -  едва.
Я  -  прощаюсь  с  тобой.
Ты  уходишь.  С  пронзительно-юной.
Ты  уходишь.  
Качается  вслед  луговая  трава.
Вы  так  смотритесь  с  ней  -
Два  -  прозрачного  мира  -  скитальца.
Я  пытаюсь  позвать.
Но  уже  не  могу...  не  могу...
Мой  немеет  язык.  
Леденеют  замёрзшие  пальцы...
Я  остаться  хочу
Навсегда  
На  проклятом  лугу.
Ты  уходишь.
Надежда  пропала.
Рыдаю  напрасно.
Через  пару  шагов  
Ты  меня  даже  вспомнишь  -  с  трудом.
Погружаюсь  в  покров,
У  вселенского  горя  во  власти,
Застывая  
Холодным  кристаллом
В  столбе  соляном.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612637
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.10.2015

В золоте сквера…

[i]Картина  украинской  художницы  Ольги  Дидык  (творческий  псевдоним  Микита)[/i]

Словно  в  сказку,  вхожу  за  ограду  огромного  сквера…
Слышен  издали  шум  городской…  Будь  подольше  со  мной
Мой  невидимый  спутник,  мой  милый,  счастливый  Просперо*
Уведи  меня  в  праздник  из  этой  листвы  золотой.

Уведи  меня  –  в  мир,  где  лишь  вечное  солнца  сиянье
Сквозь  златые,  как  звёзды,  как  дар  -  старых  клёнов  листы.
Я  не  смею,  без  права,  назвать  эту  встречу  свиданьем…
В  восхищенье  посмотрим,  как  речка  разводит  мосты

Берегов,  что  отныне  мне  дороги  будут  стократно,
Этих  тихих  тропинок,  где  каждый  изгиб  –  как  прибой
Из  шуршащей  волны…  Не  спеши  в  свою  пьесу  обратно!
Так  хочу  этой  осенью  я  насладиться  с  тобой!

Только  ты  всё  спешишь.  Ты  наверное  грезишь  восстаньем**
Неспокойно  в  душе,  коль  в  стране  кто-то  жирно  живёт.
Я  боюсь  за  тебя.  Но  я  верю  –  пройдёшь  испытанья,
И  на  площади  Мира  тебя  возвеличит  народ.

Белой  магией  ты  безупречно  владеешь,  я  знаю.
Ведь  не  зря  же  в  объятьях  твоих  забываю  слова,
Что  полынью  горчат.  Я  с  тобою  -  себя  забываю…
В  старом  сквере  мечта  золотая  плетёт  кружева…

*ПРОСПЕРО  (англ.  Prospero  -  букв,  «счастливый»,  «безмятежный»)  -  герой  пьесы  У.Шекспира  «Буря»  (1611-1612).  Законный  герцог  Миланский,  П.  стал  владыкой  таинственного  острова  в  силу  обстоятельств,  многократно  описанных  в  трагедиях  Шекспира  (предательство  брата  и  узурпация  престола),  но  вся  политическая  коллизия  остается  за  скобками  действия.
Вследствие  страшной  бури  враги  П.  оказались  в  полной  его  власти;  он  использует  «белую»  магию,  чтобы  расстроить  их  козни  и  навсегда  отвратить  от  зла.  При  этом  добрый  волшебник  наказывает  своих  врагов  довольно  безобидно,  ибо  ставит  целью  перевоспитать,  а  не  покарать  заговорщиков,  которых  не  отрезвило  даже  кораблекрушение.

«Три  толстяка»  В  книге  рассказывается  о  восстании,  поднятом  гражданами  под  предводительством  **оружейника  ПРОСПЕРО  и  гимнаста  Тибула  против  несправедливости  и  угнетения  в  придуманной  стране,  находящейся  под  властью  Трех  Толстяков.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611699
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.10.2015

Осіння мелодія

А  осінь  
Вже  холодними  крильми
На  нашу  долю  хмару  насуває...
Та  досі
Ідемо  у  парі  ми.
Мелодію  кохання  серце  грає.

Від  того,
Що  ти  вірний  лиш  мені.
Що  щастя  в  душах  сяйвом  розлилося.
Таке,  що  не  намрієш  уві  сні.
Що  ми  з  тобою  -
Разом  йдем  у  осінь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2015

Я К ВАМ ПИШУ…

(роман  в  письмах)

[i]В  соавторстве  с  Серго  Сокольником[/i]

ГРАФИНЯ:
Не  упрекайте,  что  пишу  нечасто…
Мне  горло  душит  светской  жизни  нить.
Вчера  в  окно  настырный  дождь  стучался…
А  Вы  –  меня  успели  позабыть?
Вчера,  когда  я  с  графом  танцевала,
(Как  он  спесив!  Напыщенный  павлин!)  –
Я  Ваши  поцелуи  вспоминала
Безумные…
Бросайте  этот  сплин!
Вас  не  излечит  от  хандры  –  охота
На  рябчиков!
Красоток  новых  –  тьма!
Вытягивайте  тело  из  болота!
(Ах,  это  тело…  Я  сойду  с  ума!)

АНРИ:
Графиня!
Я  Вам  говорил,
Лаская  Ваше  тело,
Как  куропатку  подстрелил-
Стреляю  я  умело-
Но  Вы,  в  любовном  шале,
Видать,  не  услыхали.
Графиня,  Выпейте  вина.
Вы  все  одна,  совсем  одна...
Но  мне  стрелять  охота,
(а  с  Вами  не  охота)
Все  тянет  на  болото...
Сыскать  для  Вас  заботу
Я  Графа  попрошу.
Откланяться  спешу.

АКТРИСА:
Анри,  красавчик!
Здесь  сезон  –  в  разгаре!
Под  крики:  «Браво!»
И  корзины  роз!
Приедь,  молю!
Ночами  в  будуаре
С  тобой  исполним
Уйму  новых  поз…

АНРИ:
Весь  мир  -  театр,
И  люди  в  нем  актеры...
С  постели  я  чуть  нА  пол  не  упал,
Коль  в  позе  «надцать»
С  Вами,  как  на  горе,
Корнеля  пьесу
Сладострастно  изучал!
Сезон  охоты-
Ну  какая  ж  это  пьеса?
И  в  Ваших  пьесах
Нет  мне  больше  интересу.

МОДИСТКА:
Анри,  вы  бука!
Не  играйте  в  прятки!
Я  шью  Графине  новый  туалет,
От  ваших  ласк  страдая  недостатка!
Вернитесь  весь!
От  шляпы  –  до  штиблет!
А  лучше  –  обнаженною  натурой…
Страдаю…  Видеть  очень  вас  хочу.
Мы  с  вашей  потрясающей  фигурой
Завалимся…
Нет,  лучше  промолчу!

АНРИ:
Ах,  милая,  я  б  завалился  с  Вами
На  сена  стог  на  берегу  пруда,
Да  опасаюсь,
Что  при  встрече  с  комарами
От  Ваших  прелестей
Не  будет  и  следа.
Пошить  просил  я
Сетку  на  все  тело  -
Да  все  Вам  некогда,
Коль  скоро  Вы  со  мной.
Вот  с  накомарником  -
Совсем  иное  дело...
Я  весь  в  укусах.
Не  могу.  Лежу  больной.

ГОРНИЧНАЯ:
Мой  Господин!
Беснуется  Графиня.
У  ей  мигрень…
Ну,  как  нам  не  понять?
Пора  бы  «загнуздать»  её  гордыню…
(И  с  вами  тоже  сможем  «поскакать»)

АНРИ:
Здравствуй,  детка.
Скакать  -  я  непрочь...
Мне  охота.
Гарцевали  б
С  тобою  всю  ночь.
Но  -  охота...
Кроме  прочего,
В  утках  здесь  нет
Недостатка.
А  какие  в  именьи  моём
«Куропатки»!…
Все  прекрасны,
Свежи  и  резвы,
Круглолицы.
Передай  –
Не  приеду,  увы
Я  в  столицу.
На  графиню  в  любовном  угаре
Есть  управа  -  разгневанный  барин.
Ну,  всё.
Я  лишь  отвлёкся  на  минутку.
Спешу.
Друзья,  собаки,
Ружья,
Утки.

ПИСЬМО  АНРИ  НЕКОЙ  КНЯЖНЕ...
Ах,  мадам!  Я  без  Вас  не  могу...
Я  О  НАС  никому  НИ  ГУГУ...
Как  тогда  -  с  Вами  мы  -  на  лугу...
Да  у  речки...  Да  позже  -  в  стогу...
Я  намедни  приеду  в  столицу...
Я  намерен  не  медля  жениться...
Вы  отныне  мое  достояние!
p.s.
Не  растратьте  своё  состояние...

ЗАПИСКА  АНРИ
Друзья!  Я  лезу  в  этот  брак...
Дарю  вам  ружья  и  собак.
Я  состоянье  получу,
И  все  долги  вам  заплачу.
Но  заплачу  -  в  последний  раз.
Я  больше  не  увижу  вас.
Сейчас  такая  мода  -
Сражаться  за  Свободу.
Все  жертвую  в  ударе  я
Движенью  Карбонариев.
Еще  -  на  попеченье  вам
Своих  я  оставляю  дам.
Но  вы  об  этом  -  тихо!
Не  поминайте  лихом.

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611328

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611390
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.10.2015

Приди

Приди.
Сквозную  боль  мою  –  сними.
Я  столько  лет  ношу  её  оковы!
Тебя  коснусь  –
Перевернётся  мир.
И,  может,  я  поверю  в  чудо  –  снова.
Оденусь  не  в  вериги  –  в  кружева.
А  лучше  –  заключи  меня  в  объятья.
Шепчи
Такие  нежные  слова
Снимай  
Такие  давние  заклятья…
Дай  силу  мне  –
Опять  себя  любить.
Счастливой  всё  же  быть,
А  не  казаться.
Но  только
Ты  люби  меня,  люби
Сейчас!
Не  оставляй
Надежд  на  завтра!
Тот  ад  разбей,
Где  маюсь  взаперти.
Хочу  успеть
Счастливою  проснуться.
Чтоб  перед  тем,
Как  навсегда  уйти
Твоей  души
Успела  я
Коснуться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610632
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.10.2015

В городе теней

Я  заблудилась  в  городе  теней.
Луна  на  тонкой  ниточке  висела...
А  город  был  чужой.  Я  только  с  ней
По  улице  шагала...  так  несмело...

Кружили  тени...  и  огни,  огни...
То  яркие,  то  еле  различимы...
Но  мне  -  пути  не  видно  из-за  них...
Неужто  ты  забыл  меня,  любимый?

Всё  иллюзорно.  Нет  меня  самой.
Одной  -  так  жутко...  Небосвод  всё  уже.
Куда  идти  -  не  знаем  мы  с  луной,
А  потому  опять  на  месте  кружим.

Я  потерялась.  Видела  сама,
Луна,  взлетев,  запрыгала,  как  мячик
На  ниточке.  Вокруг  сгустилась  тьма.
Испуганный  зайчонком  сердце  скачет,

Готовое  прорваться  -  из  груди,
Прыжок  вселенский  совершить  с  испуга!
Здесь  нет  меня.  Найди  меня!  Найди...
Ведь  мы  уже  не  можем  друг  без  друга.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609514
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.09.2015

Над озером туман

Білий  туман  над  озером.
Сонце  –  в  клубочку  хмар.
Квітка  латаття  росяна
Волею  срібних  чар

Ніжиться  жовтим  човником…
Ніби  спинився  час…
Верби  –  легеньким  дотиком
Грають  на  хвилях  вальс…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608893
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.09.2015

Туман над озером

[img]http://file.mobilmusic.ru/4a/84/b5/935837.gif[/img]

В  лёгком  тумане  озеро…
Ряска  дрожит  слегка.
Солнце  –  разливом  розовым
Прячется  в  облаках.

Лилия  –  воду  радует,
Девственна  и  чиста.
Время  стекает  праною
С  Ивового  куста…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608890
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 23.09.2015

Мене проковтнула риба

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601283
[i]Під  впливом  віршика  Улянки  Задарма[/i]

А  вечір  по  хаті  дИба…
Мене  проковтнула  риба.
Така  велетенська  риба…
Надулася,  і  мовчить…

Обклалась  навкруг  камінням.
Мовчати  затялась  вмінням.
Їй,  рибі,  одній  комфортно,
Образи  вдавати  мідь.

А  ти  –  одягнувся  в  шорти,
В  великі  рибацькі  боти.
Ти  тільки  прийшов  з  роботи,
А  риба  собі  –  мовчок.

Та  з  сумки  ти  витяг  торта!
І  бідна  маленька  риба
Під  впливом  такого  дива
Попалася  на  гачок!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608670
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.09.2015

Про поезію

[i]«Поэзия  —  та  же  добыча  радия.
В  грамм  добыча,  в  годы  труды.
Изводишь  единого  слова  ради
Тысячи  тонн  словесной  руды».
В.Маяковский[/i]

***
Вбиваю  заступ  в  сказані  слова,
Бо  лагідні  торкання  тут  –  безсилі.
Хай  мова  розсипається  жива
Та  вільна  –  в  цій  неораній  місцині.

Старанно  кожну  грудку  -  розпушу.
З  глибин  душі  джерельцями  заб’ється
Струмок,  яким  натхнення  воскрешу,
Що  тягнеться  прямісінько  від  серця.

Та  життєдайна  сила  пробіжить
Корінням,  стовбуром,  охопить  строфи-віти,
Мелодія  симфоній  забринить,
Розкриють  пелюстки  чудесні  квіти,

Яким  чи  день,  чи  в  вічності  –  цвісти,
Красу  нести,  проміння  дарувати.
Якщо  сади  зростити  хочеш  ти,
То  починай  –  із  плуга,  чи  з  лопати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608657
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.09.2015

Где ты?

Я  сама  тебя  придумала.
Поверила.
Незаметно  -  всей  душою  приросла.
Утлой  лодочкой  причалила  -  у  берега.
И  намеренно  сломала  два  весла.

Сквозь  трясину  подалась
Тропой  заветною,
Чтоб  с  тобою  -  дни  и  ночи  коротать.
Но  -  растаял  ты
Туманами  рассветными...
Ни  коснуться.
Ни  окликнуть.
Ни  обнять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608417
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.09.2015

А если…

[i]По  мотивам  стихотворения  Агидель«Чего  ты  желаешь?»[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605992

А  если  вдруг  вспомнишь,
Что  я  без  святого  огня
Блуждаю  в  потёмках  за  гранью  волшебного  круга
И  тени  неясные  в  бездну  с  собою  манят,
А  я…  мне  нельзя  –  за  черту…
Я  всего  лишь  –  подруга…

Не  дай  мне  –  остыть!
Позови  меня  –  издалека!
Здесь  в  белом  тумане  мне  шепчет  холодная  вьюга,
Что  женская  доля  всегда  так  полынно-горька…
И  даже  я  здесь  упаду…
…Ты  не  выйдешь  из  круга…

Я  вьюге  –  не  верю!
Я  верю  –  тебе  я  нужна.
Ты  радужный  шарф  захватил,  чтоб  укрыть  мои  плечи…
Тогда  объясни,  если  можешь…  Какого  рожна
Ты  медлишь?
Любимый,  ты  выйдешь  навстречу?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606996
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.09.2015

Встреча

Нереальность  случайных  встреч…
Связи  –  странная  ирреальность…
Притяжение  сильных  плеч
И  касания  рук  –  случайность…

Нежность,  выпитая  до  дна,  -
Ожиданья  твоих  объятий…
Обжигающая  волна
И  по  телу  –  от  губ  печати.
05.09.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605351
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2015

Ожидание встречи

Ты  придёшь.
Моих  сфер  коснёшься
Плотно  замкнутых  -  тонкой  тростью.

Что  в  незримом  огне  -  горела,
Что  к  мольфарам  ходила  в  гости,
По  неведомым  горным  тропам.

Из  забвений  налёт  -  снимала.
Зажигала  на  пнях  замшелых
Краски  яркого  карнавала,

Зазывая  с  собой  в  трясину
Огоньков  неземных,  дурмана,
И  такую  давала  силу,  
Что  нам  воздуха  было  мало!!!

Озари  же  -  прикосновеньем,
Без  свечения  жить  -  не  в  силах...
Лишь  ускорь  ты  -  моё  спасенье.
Отвори  мою  душу,  милый!
05.09.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605285
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2015

Под зелёным палантином

Я  под  зелёным  палантином
Иду,  как  парусник  под  галсом.
В  моей  неприбранной  квартире
Мир  слишком  узок  мне  казался…

Здесь  туч  нависшие  громады.
Багровость  грозная  заката
Как  жирным  росчерком  помады,
В  твой  мир  направленным  куда-то…

Сквозь  кАпель  серую  вуальность,
Сквозь  туч  сереющую  вату,
Я  проявляю  ирреальность
На  стёклах,  чуть  продолговатых…

А  те  нелепые  химеры,  
Нас  преломившие  с  тобою,
Уже  подкручивают  сферы,
Уже  подлаживают  крОи

Сквозного  времени-пространства,
Где  я  в  изломах  и  скольженьях
Почти  на  грани  постоянства
Твои  рисую  отраженья…
05.09.2015  20.00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605099
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.09.2015

Я устала

Я  устала…
В  бездорожности,  в  невозможности  –  спастись…
Приоткрой  меня  –  немножечко,
Чтоб  тревогу  –  отпустить.
Приближённым  будь,  приблИженным…
Пригуби,  приобними,
Прикоснись
Приятным
Призраком…
Сплин-уныние  сними
С  плеч,  под  грузом  дней  опущенных…
Заколдуй,  заворожи,
В  днях,  что  нам  судьбой
Отпущены
Слово  нежное  скажи,

Чтобы  айсберги  растаяли,
Что  храню  я  в  глубине…
Чтоб  оставила  печали  я
В  рюмке  с  горькою
На  дне…
До  краёв  налей,  в  молчании.
Водка  душу  обожжет…
Перельётся  ожидание
В  губы,  мягкие,  как  шёлк,
Руки  жаркие  потянутся,
Жар  желанья  задрожит,
В  тесной  комнате  останутся
Лишь  холодными  –  ножи,
Да  бутылка  недопитая,
Воздух  свежий  из  окна…
Я,  тобой  сейчас  –  открытая  -
Буду  страстью  –  спасенА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602623
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.08.2015

Ночной зов

Так  остро  –  зов  цикады  в  тишине.
Ночные  тени  так  подкрались  близко,
Что  темнота  вокруг  –  ещё  тесней
Под  тОполя  зловещим  обелиском…

Малиновым  мазком  заката  край
Тускнеет  вдалеке,  едва  заметен…
Ты,  как  ночную  бабочку,  поймай
Меня  в  объятий  ласковые  сети…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602101
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.08.2015

Такий спекотний день…

[i]Картина:  Брахинский  Артур  «Стихия  огня»
[/i]
Застигла  тиша  пОвагом  пливе.
У  спеку  вітер  гІлля  не  колише.
Розлуки  сонце  палить  все  живе,
А  змушене  мовчання  –  греблю  рве,
Де  ти  мене  безжалісно  залишив.

Хоч  вистачає  неба  навкруги,
Хмаринок  тіні  іноді  цілують
Без  слів  твоїх  –  обпечені  думки…
Обіймів  любих  аромат  п’янкий
І  губ  дурман  –  душа  моя  малює…

Якщо  в  тобі  мій  поклик  –  не  здригнеться,
Згорю  одна,  земні  залишу  мЕжі…
Нехай  же  голос  твій  з  небес  проллється,
Бо  спалить  сонце  ту  частину  серця
Що  лиш  тобі,  коханий  мій,  належить…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2015

Ключи от Рая

[i]Стихотворение  написано  в  соавторстве  с  поэтом  Серго  Сокольником  
[/i]
 Ключи  от  Рая...  Взяты  на  хранение
 Как  таинство  апостолом  Петром...
 Как  людям  дар,  как  шанс  на  исправление...
 Не  помнил  мир  подобного  Спасения  -
 Спасителя,  пришедшего  с  Добром.

 И  был  момент...  Ключи  от  Рая  выпали...
 Случайно...  Или  нет...  Из  рук  Петра...
 И  где  упали  -  земли  росы  выпили,
 Как  слезы,  что  с  раскаяньем  рассыпали
 Паломники  в  искании  добра.

 Так  падали…  Ключи  от  Рая  падали
 С  лазурной,  поднебесной  высоты…
 Из  слёз  потоков  появлялись  радуги,
 Свеченье  гроз  распространялось  нАдолго,
 А  по  земле  рассыпались  цветы.

 Трава  любая  стала  там  целебною,
 Как  дар  святой  от  ангела  крыла.
 И  девушка  растения  волшебные
 Из  алтаря  земли  с  благою  требою
 В  страданий  мир  –  спасеньем  принесла.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600701
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.08.2015

Вдивляючись в картину «Сікстинська мадонна»

[b]Вірш  написаний  в  співавторстві  з  Тетяною  Лавинюковою.  
Таню,  тобі  велика  дяка![/b]

[i]О,  хто  сказав,  що  не  людина  ти?
                           Максим  Рильський  «Сікстинська    мадонна»[/i]

Чи  мають  сенс  прості  мої  слова
Про  жінку,  що  в  просвітлення  хвилину
На  жертвенний  олтар  несе  дитину
Така  велична  і  така  жива?

Між  двох  світів,  в  тривожній  самоті,
Вдивляючись  в  майбутню  долю  сина,
Така  земна,  небесна  і  невинна,
Що  серце  завмирає  в  німоті…

В  очах  дитячих  гіркота  думок,
А  на  чолі,  мов  відблиски  Голготи*,
Терновий  вже  просвічує  вінок.

Під  захистом  незайманої  цноти
Дитя  в  обіймах  жінки,  а  не  Бог  -  
Дитя,  що  має  в  світі  зло  збороти.

http://slovopedia.org.ua/27/53395/178.html
*ГОЛГОТА

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2015

К тебе

В  покосы  вечности  отчаянно  нырнуть,
Единожды  ступив  на  Млечный  путь.
В  чужих  мирах  отшельницей  скитаться.
И,  падающей  яркою  звездой,
Погашенною  вечности  косой,
В  твоих  глазах
Мгновением
Остаться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598972
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2015

Прелюдия к поцелую

[quote][i]Единственное,  что  надо  делать  с  женщиной,  —  это  любить  её,  ну  да,  любить..  
Люби  её,  найди  в  себе  нежность,  и  желание,    и  мужество  -  её  любить.  
Никаких  «потом»,  никаких  «вчера».
Если  её  глаза  грустнеют,  дай  ей  больше  любви.
Если  они  всё  ещё  печальны,  дай  ей  еще  больше  любви.
Ты  не  представляешь,  каким  сокровищем  ты  будешь  обладать,  если  у  тебя  всё  получится.[/i][/quote]
В  этой  схватке
                             я  теряю  веру…
Мой  несладкий,    сделай  что-то,  сделай!
Помани  –  любовною  игрою,
Если  осень  холодом  накроет,
Если  лето  пересушит  зноем,
Если  песня  –  бесконечным  воем,
А  звезда  заветная  –  лампадой,
Будь  моей  пленительной  отрадой!

На  плечо  твоё  –  позволь  спуститься
Без  надежды  прозябавшей  птице,
На  груди  –  согрей,  накрой  полою
Подними  –  над  грешною  землёю,
Окружи  –  участьем  и  заботой,
Протяни  –  ладони  для  полёта,
Но,  внезапно,  резко  передумав,
Жестом  властным,  жарким  и  безумным

Притяни  к  себе,  коснись  губами,
Разорви  преграды  все  меж  нами,
Обещая,  страстно  проникая,
Отступая,  и  в  себя  впуская,
Чтоб  волна  пошла  по  телу  дрожью,
Сладкой  сказкой  и  желанной  ложью…

То,  что  ты  нечаянно  разбудишь,
Всё  равно  –  спасёт,  или  погубит,
Болью  отзовётся,  иль  блаженством.
На  костёр  взойду  -  готовой  к  жертве.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598879
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.08.2015

В ПОЛЯХ ВІЙНИ

[b]ТАМ  БІЙ  ІДЕ[/b]
Там  бій  іде.  А  я  тут  у  поту
Збираю  хліб,  складаю  у  загати
Думок  тривожних  звичну  гіркоту
Та  поміч  –  невідомому  солдату.
 
Тут  жайвір  заливається  в  полях.
А  там  у  хлопців  –  лічені  хвилини,
Від  вибухів  здригається  земля,
І  сонце  –  як  надкраяна  хлібина.
07.08.2015

***  
[b]В  ПОЛЯХ  ВІЙНИ...[/b]
Над  згарищем  не  пролітає  птах...
Метал  іржавий  -  справжня  домовина.
Гарячий  вітер  іноді  хита  
Побляклий  прапор  -  схилену  стеблину...

Та  чорні  сльози  росяні  часо́м
На  спраглу  землю  по  броні  стікають...
Останній  подих.  Вибух.  Вічний  сон.
...А  вдома  матері  іще  чекають...
07.08.2015

***
[b]ПОБРАТИМУ[/b]
Повернення  додому  –  світла  мить,
Ось-ось  вони  –  хвилюючі  хвилини…
Мій  побратим  зажурений  стоїть,
А  карі  очі  –  чорні,  як  вуглини.
 
В  душі,  на  денці,  біль  війни  несе,    
Бо  спогади  -  як  незагойні  рани.
Ти  дай  їм,  Боже,  жити  -  попри  все,  
Неназваного  бою  -  ветеранам.
07.08.2015

***
[b]ПОВЕРНУТИСЯ  З  ВІЙНИ[/b]
Ніч.  Я  без  «броніка»,  без  зброї.
Квартира.  Вікна.  Дві  стіни.
Заснути  можу  тільки  в  строї,
В  якому  я  прийшов  з  війни.
На  ліжку  донька  спить  «клубочком»,
Дружина  бачить  другий  сон…
…В  думках  ми  знову  взяли  «точку».
Крізь  гуркіт  –  вибух!  І  полон.

І  ось  я  вдома.  Справді  –  вдома?
А  в  голові  триває  бій.
Важкі  повіки  душить  втома,
Та  я  готовий  знову  в  стрій!
Щоб  опір  ворога  зламати,
Прогнати  з  рідної  землі.
Щоб  мирно  жили  батько  й  мати,
Щоб  діти  бавились  малі,
Нам  треба  впоратись  з  бідою.

Повстали  доньки  і  сини,
Щоб  переможною  ходою
Ми  повернулися  з  війни.
[b]14.06.2023[/b]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2015

Не оглядываться!…

В  туманной  дымке  гаснет  даже  пламя…
Когда-то  мне  светившая  звезда
Упала,  раскрошившись  под  ногами,
От  света  –  не  оставив  и  следа…

Иду  в  туман.  Я  прах  топтать  не  буду.
Ведёт  меня  невидимая  нить
В  страну,  где  я  опять  поверю  в  чудо.
Чтоб  вновь  себя  –  любимой  ощутить.

Чтоб  в  душу  свет  невидимый  прокрался
И  разбудил  –  уснувшую  весну.
Ты,  что  таким  незыблемым  казался,
В  пыли  остался.  Я  не  оглянусь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598058
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.08.2015

Я рада

Я  рада,  что  мои  слова  
Тебе  приносят  вдохновенье.
Что  ты  гореньем,  а  не  тленьем
Плетёшь  из  строчек  кружева
Такой  осознанной  печали…
Такой  пророческой  хулы…
Пускай  не  крылья  за  плечами  –
Там  не  болтается  ярлык
С  простым  названием  «банальный».
Мы  живы!  Значит,  будем  жить!
И  сможем  –  искренней,  печальной,
Ментальной,  избранной,  астральной
Строфой  –  поэзии  служить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598049
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.08.2015

Воспоминание о море

Я  всматриваюсь  снова  в  звёздный  ковшик  –
Непрочную,  невидимую  нить.
Сверканье  звёзд…
                     Любимый  мой,  ты  помнишь?
Под  этим  небом  жизнь  соединить

Твою,  с  моей  сумели  мы  когда-то…
Вела  нас  путеводная  звезда,
А  мы  вдвоём  от  пламени  заката
До  розового  утра  в  никуда
 
За  лунною  дорожкой  уплывали…
Нам  кожу  грело  ложе  из  песка,
И  мы  любовь  свою  переливали  
С  тебя  в  меня…  И  так  была  легка

Морской  волны  безудержная  нежность.
Горстями  –  звёзды  на  нагую  грудь
Ты  мне  дарил  так  страстно,  и  небрежно,
Боясь  речами  тАинство  спугнуть…

Вода  как  ложе  царское  сияла!
Она  несла,  манила,  и  звалА.
…Я  ничего  тогда  не  замечала…
Наверно,  слишком  счастлива  была.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597315
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.08.2015

ПРОСТЫМ ГЕРОЯМ. Диптих

[i]Красно  дякую  Касьяну  Благоєву  за  неоціненну  допомогу  
в  редагуванні  даного  твору.[/i]

ПРОСТЫМ  ГЕРОЯМ  ПЕРЕПРАВЫ  ЧЕРЕЗ  ДНЕПР
 (1943г.  Лютежская  переправа.  Впереди  –  битва  за  Киев)

Земля  горела.  Днепр  кипел.
И  поглощала  переправа
Водой  студеной  сотни  тел...
Там  -  неприступный  берег  правый

Плевался  бешеным  огнём.
Но  -  наступали!  Пули  –  градом
А  небо  -  бесконечным  адом
И  смерть  -  осколочным  дождем
И  воздух  -  болью,  кровью,  смрадом!..

Бежали!..  Падали  тела.
Окопы  вражьи  ближе,  ближе,
И  мысль  одна  у  всех  была:
"Эх,  добежать!..  И  –  выжить,  выжить!!"  –

Как  выжить  посланным  на  смерть?!.
Но,  в  землю  вязкую  вгрызаясь,
Назад  стараясь  не  смотреть,
Ты  мысленно  взывал:  «Родная,

Не  за  отчизну,  -  за  тебя,
За  дом  отцовский,  рощу,  поле,
Я,  всей  душою  жизнь  любя,
Погибну,  вам  даруя  волю!

Любовь  и  месть  меня  ведёт.
Готовит  пусть  нам  доля  тризну  -
Я  свой  им  выставляю  счет:
Не  будет  оккупантам  жизни!»

Последний  шаг!  Чужой  окоп.
И  –  взрывом  рык  войны  от  мины...
–  Ах,  мама,  как  огнем  печет!!.
И  –  свет...  и  радуга  над  ними...
***************************

КИБОРГАМ  ДОНЕЦКОГО  АЭРОПОРТА

«Да  что  ж  ты,  киборг,  сука  бля*?!!!»  -
Кричат  наёмники  из  раши.
Им  не  понять,  что  здесь  земля
До  каждого  строенья  -  наша.

Промозглый  холод.  Вновь  палЯт.
И  сверху  накрывают  градом.
Заметно  поредел  отряд,
Но  держит  крепко  слово  «надо».

Сквозь  грохот  яростных  атак,
На  высоте,  не  пригибаясь,
Они  развёртывают  флаг,
Едва  заметно  улыбаясь.

Ни  отрешиться,  ни  забыть,
Спокойный  сон  им  только  снится...
Они  способны  так  любить,
В  детишек  всматриваясь  лица,

В  минуты  редкой  тишины…
Они  -  ни  пяди  не  отступят!
Пускай  они  окружены,
Ножом  вытаскивают  пули,  -

Они  вросли  в  аэропорт.
Из-под  обломков  терминала
Их  кровь  товарищей  зовёт.
А  дома  жены  ждут  и  мамы...

Они  –  герои  наших  дней.
Простые,  крепкие  ребята.
Господь,  спаси  их,  обогрей,
Пошли  им  только  мирных  радуг!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597085
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 01.08.2015

Белая река

Белая  река*.
Носит  облака,
И  хранит  она
В  золотых  песках
Там,  на  глубине  –
Свет  души  –  на  дне…
Нежность  этих  струй
Будто  поцелуй
Ластится  к  ногам…
Скачет  по  камням
Пенная  волна,
Искрами  полна,
Как  мечта  –  вольна!
Тысячами  брызг  
Утверждая  жизнь,
Побеждая  риск,
Благозвучьем  лир
Наполняя  мир.
Подойди  к  реке
Вольно,  налегке.
Золотую  гладь
С  нежностью  –  погладь.
Смело  наклонись,
Подержи  в  горстИ.
Песню,  что  поёт,
Ты  в  себя  –  впусти.
Просто  отрешись.
Просто  разреши
Понести  себя,
Не  сказав  пути.
Милый  пилигрим!
Выйдешь  ты  –  другим.
Всю  печаль  и  боль
Унесёт  с  собой
Белая  река.
Спрячет  в  облаках.

И  тебя  –  вернёт,
Подтолкнув  слегка…


*  Белая  река  (Агидель)–  левый,  самый  крупный  приток  реки  Камы.  
От  города  Уфа  и  до  устья  река  судоходна.
     Течет  по  территории  республики  Башкортостан.  
Река  очень  длинная  –  1430  километров.  Площадь  бассейна  –  142  тысячи  кв.  км.  
На  реке  Белой  стоят  многие  крупные  города  Башкирии:  
Белорецк,  Мелеуз,  Салават,  Ишимбай,  Стерлитамак,  Уфа,  Бирск,  Дюртюли,  Агидель.  
Этой  реке  посвящена  одна  из  известных  песен  группы  ДДТ  «Белая  река».

У  этой  реки  два  распространенных  названия  –  Белая  и  Агидель.  
Башкиры  называют  ее  Агидель  («белая  река»,  «белая  Волга»).  
По  одной  версии  река  получила  название  от  того,  что  течет  с  юга,  
от  солнца,  поэтому  «светлая»,  «белая».  
По  другой  версии  ее  так  назвали  из-за  белесого  цвета  воды  
из-за  высокого  содержания  в  ней  растворенной  извести.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596670
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.07.2015

Будет дождь

Будет  дождь.
           Растворюсь  безрассудно  в  нём.
И  к  ногам  твоим  грусть
           принесу  -  ручьём.
Серых  туч  вуаль  не  коснётся  плеч...
Унесу  печаль,  
           буду  свечи  жечь
Редких  фонарей  на  твоём  пути...

Нежностью  моей
           для  тебя  светить!!!
Отгоняя  мрак,  призывая  свет!
Мой  любимый  враг...
           Мой  заветный  бред...
Знаю  -  ты  прийдёшь  позабытым  сном.
Повторится  дождь.
           Растворимся  в  нём...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596144
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.07.2015

Невинна пародія

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595812
[quote][i]Невинність    березень    під    снігом    приховав...[/i][/quote]

Неначе  й  слів  інакших  –  не  було.
Та  я  про  те  й  не  думала  глибинно.
Навіщо  знову  морщити  чоло?
Весь  світ  до  ніг  спускається  невинно.

Не  винуватий  був  ні  день,  ні  ніч.
І  очі  ті  були  не  винуваті.
І  певне,  чула  я  невинний  сміх,
Що  вух  моїх  торкався,  як  крізь  вату.

Якщо  вже  шквал,  то  двох  у  тім  вина!
А  ти  мене  торкався  так  невинно…
Була  у  тім  для  мене  дивина:
Примара  ти,  а  чи  живий  мужчина?

А  сніг  невинно  у  саду  кружляв
(Ну,  сніг  у  тім  не  можу  винуватить
Що  на  світанку  ти  невинно  взяв,
Та  приховав  свою  невинну  вартість)

Ти  приховав.  Укотре  здивував.
Узяв  своє,  тай  втік  навіки  з  хати.
Мою  невинність  березень  сховав
Під  снігом.  Та  й  було  б  чого  ховати?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595843
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 25.07.2015

Белый стих о лете

Колкий  воздух  иглами  сечёт,
Неподвижность  знойная  не  дышит,
В  щётках  позолоченной  травы
Лишь  вьюнков  зелёных  полоса.

Солнца  заходящего  лучи
Мёртвых  теней  мне  рисуют  вальсы,
На  земле,  измученной  жарой,
Где  дождей  потеряны  следы…

Просят  стебли  влагой  напоить.
Сердце  пересохшее  закрыто,
По  сосудам  нежности  моей
Уж  прошлась  всесильная  коса…

Но  касанием  полузабытым
Чистых  рос  предутренняя  ласка
Чаши  нежно-розовых  бутонов
Раскрывает  трепетно…  Молчи!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595534
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.07.2015

Про Шар и Куб

[i](по  мотивам  картины  П.Пикассо  "Девочка  на  шаре")[/i]

По  жизни  нам  идти  порой  завещано
Путём  замысловатым,  не  прямым.
От  нежной,  гибкой  по  природе  женщины
Мы  познаём:  «О,  как  прекрасен  мир!»

Мужчина  ж  отличается  ментальностью.
Надёжен,  верен,  прочен,  как  гранит.
Основою  всего,  фундаментальностью  -
На  двух  ногах  -  так  прочно  он  стоИт.

Когда  ж  однажды  эти  двое  сходятся,
И  чувства  зажигают  в  них  пожар,
Шар  -  только  в  центре  Куба  успокоится.
Не  пробуй  ты  пристроить  Куб  на  Шар!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595166
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 21.07.2015

Ангел-амулет

(начало  истории  "Про  Плутон"  читайте  здесь  )))  :
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594944)

Я  на  Плутоне  каменном  -  замёрзла.
Харон  -  замедлил  время  -  вот  беда!
Здесь  нет  тепла,  давно  не  греют  звёзды,
И  горизонт  слоится,  как  слюда...

Но  знаю  -  до  последнего  дыханья,
Что  мне  ещё  забрежжит  солнца  свет!
Спасенье  принесёт  крылатый  Ангел*.
Теплом  души  согретый  амулет.

*Ангелочка  этого  я  получила  в  подарок  от  Ульянки  Задарма.  
То,  что  сделано  собственными  руками,  подаренное  от  души    -  дороже  вдвойне.
Спасибо,  милая  подружка!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595024
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.07.2015

Полёт к Плутону. Отражение

[i]По  мотивам  поэмы  Серго  Сокольника:[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594743

Вселенная  до  каждого  фотона
Враждебна,  холодна  и  далека…
Я  на  орбите  древнего  Харона
Сломала  Модуль.  Смерть  моя  близка…

Плутон  холодным  боком  тускло  светит.
Земля  вдали  как  блюдечко  видна…
Я  без  тебя  –  одна  на  целом  свете.
Неверия  кольцом  окружена…

Лети  ко  мне,  любимый!  Силы  тают
Без  рук  твоих,  без  губ  твоих,  без  глаз…
Отчаянье  сквозь  Космос  прорастает,
Что  равнодушно  обтекает  нас…

Я  мысленно  взываю…  Я  не  плачу…
На  плач,  на  крик  мне  не  хватает  сил…
Меня  найдёшь  ты,  верю…  А  иначе…
Последний  обогрев…  И  он  застыл…

Решаюсь  я.  Ресурсы  собираю
В  один  пучок.  И  из  последних  сил
Я  на  Плутоне  –  сердце*  высекаю.
Чтоб  нашу  встречу  ты  не  пропустил.

http://kp.ua/life/505664-nasa-pokazaly-chto-na-plutone-est-narysovannoe-serdtse
*  На  своем  официальном  сайте  НАСА  опубликовали  новые,  более  детальные  фотографии  самой  большой  карликовой  планеты  Солнечной  системы  Плутон.  Они  были  сделаны  7  июля.

Снимки  сделал  космический  аппарат  New  Horizons.  На  них  видно,  что  на  поверхности  планеты  есть  участок  в  форме  нарисованного  сердца.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594944
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.07.2015

У влюблённых фонарей

Я  у  влюблённых  фонарей,  
Забыв  про  старые  обиды,
Сижу  с  подружкою  своей,
Не  делай  вид,  что  нас  не  видишь!

Мой  восхитительный  Палач,
Мой  Трубадур  полузабытый,
Не  понимаешь  ты,  хоть  плач,
Что  улыбаюсь  я  для  виду.

Не  надо  музыки,  Трубач,
Сказитель,  не  готовь  историй!
Запрячь  кинжал  под  чёрный  плащ,
Ночных  Владелец  территорий.

Забрезжат  сумерки  в  саду…
Ты  зачехлишь  свою  гитару.
Допью  я  пиво  –  и  уйду.
Готовь  кулёк  –  под  стеклотару.
[i](ШУТКА)[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594541
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 18.07.2015

СОНЕТ О ЛЮБВИ

Опять  спасает  разум  от  вторженья
Ту  часть  души,  что  тянется  к  тебе.
Коснусь  плеча,  готова    на  побег,
В  глазах  твоих  –  лишь  мира  искаженье.

Ловлю  невольно  каждое  движенье,
Любовью    восхитительно  больна.
Мне  так  сладка  незримая  война,
Что  кажется  желанным  пораженье.

Согласна  я  ещё  немало  лет
Лететь  к  тебе,  как  бабочка  на  свет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594142
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.07.2015

В разгар июля

Листва  пожухла  на  сухих  покосах,
Уже  зарделись  ягоды  рябины.
В  разгар  июля  мы  попали  в  осень
Иль  лето  нам  почудилось,  любимый?

К  тебе  -  душа  немая  без  утайки
Прильнула  с  воркованьем  голубиным...
Та  проседь  облаков  над  нами  стайкой
Ненастье  или  свет  несёт,  любимый?

Но  ты,  мои  сомненья  все  отбросив,
Приметы,  и  наветы  все  отринув,
Целуешь  так,  что  отступает  осень.
Меж  нами  -  лето  буйствует,  любимый!
14.07.2015

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594011
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.07.2015

Містам України

Конкурс  акровіршів  «Українські  міста»  від  журналу  "Пізнайко"

[b]ІВАНО-ФРАНКІВСЬК[/b]

[b]І[/b]*  Польшу  знало  древнє  місто
[b]В[/b]*пліталась  –  Австрії  хода…
[b]А[/b]*ле  –  зелене,  променисте,
[b]Н[/b]*есеться  БИстриці  вода,
[b]О[/b]*бабіч  –  травами  повита…
[b]–[/b]  ***(і  озеро  чарівне  є).
[b]Ф[/b]*ранківськ  –  привітний,  та  відкритий.
[b]Р[/b]*аптово  дощик  настає,
[b]А[/b]*  потім  знову  –  сонце  в  небі.
[b]Н[/b]*а  небі  –  сонце,  й  на  землі!
[b]К[/b]*ували  шати  променеві
[b]І[/b]*  встановили  -  ковалі
[b]В[/b]*  день  міста,  в  скверах,  і  у  парках
[b]С[/b]*кульптури-сонечка  малі  -  
[b]Ь[/b]*  (дерева,  птахи,  місяць,  арки)
[b]К[/b]*азкові  мрії  ковалів.

[b]ЯРЕМЧЕ[/b]

[b]Я[/b]*к  пінний  регіт,  Прут  клекоче
[b]Р[/b]*еве,  Пробій  перекида!
[b]Е[/b]*гей!  Тримайсь!  Підкрастись  хоче
[b]М[/b]*іж  гір  впольована  вода!!!
[b]Ч[/b]*ерез  місток  дорога  йде.
[b]Е[/b]*тап  –  в  Яремче  приведе.

[b]ВЕЧІРНІЙ  КИЇВ[/b]

[b]В[/b]*огні  горять  рядами  –  ліхтарів,
[b]Е[/b]*фірним  світлом  мІчені  фонтани...
[b]Ч[/b]*асУ  хвилини  лічать  дзиґарі
[b]І[/b]*  губляться  у  сутінках  каштани…
[b]Р[/b]*ізкіше  пробивається  з  вітрин
[b]Н[/b]*еонове  мигтіння  від  реклами  -
[b]І[/b]*люзій  світла  незбагнений  плин…
[b]Й[/b](І)*ди  зі  мною,  сину,  до  Майдану.

[b]К[/b]*олись  Герої,  із  простих  родин
[b]И[/b](І)*шли  на  бій  тут,  волю  захищали.  
[b]Ї[/b]*х    душі  повертаються  сюди,
[b]В[/b]*дивляючись  у  вічності  свічадо…

27.06.2015
*******************
(на  літературний  конкурс  "Українські  легенди"  від  журналу  Пізнайко)

[b]ЛЕГЕНДА    ПРО    УКРАЇНУ[/b]*
Колись-то  Бог,  в  прадавні  ті  часи
Багатства  різні  роздавав  народам.
Комусь  дав  –  пляшку  пива  й  ковбаси,
Комусь  –  родючі  землі,  сині  води,

Тим  –  гори,  тим  –  безмежнії  поля,
А  тим    -  ліси,  іще  глухі,  первісні…
А  Україні  –  що?  Моя  земля
Спізнилась.  Та  у  дар  дістала  –  ПІСНЮ!

С  тих  пір  –  співає  трепетно  душа,
Та  ллється  пісня  –  попід  хмари  лине!
Шанують  у  Європі,  навіть  в  США  –
Усюди  -  нашу  мову  солов’їну.

*  Існує  легенда  про  те,  як  одного  разу  Бог  між  країнами  ділив  різні  багатства.  Всім  дісталися  якісь  скарби.  І  раптом  Бог  помітив,  як  якось  невеличка  на  зріст  дівчина  в  бідному  одязі  плаче  у  куточку.  Їй  нічого  не  залишалося.
Довго  Бог  розмірковував,  чим  допомогти  сердешній,  що  подарувати?  І  ось  нарешті  сказав:
—  Я  знаю,  тобі  подарую  те,  що  в  мене  залишилося  найдорожчого  —  пісню!
І  пішла  дівчина,  усміхнена  і  щаслива,  крізь  віки  із  цим  скарбом.  А  була  це  наша  славетна  Україна,  яку  знають  у  світі  як  країну,  сповнену  найніжніших,  наймелодійніших,  найрізноманітніших  пісень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2015

Про Алису

[b]Шляпнику-Волшебнику[/b]

Я  однажды  поверю  в  сказку!  Вот-вот  поверю!
И  весёлый  Шляпник  меня  позовёт  с  собой.
Я  лечууууууу!!!!  Распахните  -  сердца,  и  
двери!
Там  звенит  веселье  тугой  струной!
Там  чирикают  облака,  в  небе  тают  птицы...
Ты  -  идёшь  вперёд,  а  тянет  опять  назад...
И  листают-листают  жизни  моей  страницы
Дорогие  сердцу,  трепетные  глаза...
Там  торгует  булочками  -  Королева!!!
Я  на  счастье  в  сказке  той  -  обречена!
Только  сказка  -  справа  -  а  мне  -  налево...
Где  ты,  Шляпник  мой????  Я  грущу  одна!
*************
Девочка  Алиса,  маленькое  чудо,
Прыгаю  забавно  между  НЕТ  и  БУДУ,
Кролик  потерялся,  нету  рядом  Лиса,
Появись,  Волшебник,  развлеки  Алису!!!  
Колокольчик  смеха  зазвенит  в  аллее,
Рыжие  кудряшки  вспыхнут,  заалеют,
Протяну  ладошку,  и  тоску  развею,
Появись,  Волшебник!  Отогрей  скорее!!
********************
[b]Шаг  в  неведомое[/b]

Перед  зеркалом…  
Как  перед  выбором…
Я  стою…  и  не  смею  дышать…
Что  там?  Если  зайду,
И  не  выйду  я?
Если  там  начну  исчезать…
Насовсем?
Больше  нет  меня…
Нет  меня…
Только  эхом…
Последнее  АЙ!!!
Вот  стою  на  краю…
Перед  выбором…
Ну,  Алиса,  смелей  шагай!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593641
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 14.07.2015

ЛІЧИЛОЧКА ДО 12-ТИ

Раз  і  два,  раз  і  два!  
В  нас  лічилочка  нова!  
Дві  ноги  за  кроком  крок:  
Починається  урок!  
Раз  і  два,  раз  і  два!  
Та  -  одна  в  нас  голова!

Раз,  два,  три!  Раз,  два,  три!  
Є  у  казці  три  сестри!  
Три  ведмеді,  поросятка,  
Ще  три  брата,  три  курчатка!  
Що  ти  любиш?  Обери!  
Раз,  два,  три!  Та  -  раз,  два,  три!

Раз,  два,  три,  чотири!  
Роззирнемось  по  квартирі?!  
У  стола  –  чотири  ніжки,  
В  табуретки,  і  у  ліжка,  
Та  чотири  в  нас  кутка!  
Ось  лічилочка  легка!  
Раз,  два,  три,  чотири!  
Так  багато  –  у  квартирі!

Раз,  два,  три,  чотири,  п’ять!  
Пальці  нумо  рахувать!  
У  Оленки,  у  Андрійка,  
У  Оксанки  та  Надійки,  
Ще  й  Миколку  наздогнать  –  
Раз,  два,  три,  чотири,  п’ять!

Шість  –  лежать  в  тарілці  вишень!  
Сім  –  звичайно,  днів  у  тижні!  
Вісім  –  скоро  мами  свято,  
Дев’ять  –  книжок  є  у  брата,  
Десять  –  в  мене  у  руці  
Кольорових  олівців!  

Ще  в  коробці  кільканадцять  –  
Одинадцять,  і  дванадцять!  
Раз,  два,  три,  чотири,  п’ять,  
Шість,  сім,  вісім  –  ось  лежать!  
Дев’ять,  десять,  одинадцять,  
І  червоний  –  це  дванадцять!

Рахувати  –  так  цікаво  
Олівці  мої  яскраві!  
Ну-мо  разом  олівці  
Рахувати  у  руці!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593631
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.07.2015

В облаках

"Чтоб  ты  не  страдала  от  пыли  дорожной,
Чтоб  ветер  твой  след  не  закрыл,  -
Любимую,  на  руки  взяв  осторожно,
На  облако  я  усадил..."
Михаил  Светлов
*******************

Пройду  сквозь  анфилады  облаков,
Коснусь  той  обезличенной  печали
Воздушных  замков  посреди  снегов,
Где  в  белых  стенах  льдинками  -  молчанье.

Туманный  смог  впитают  перья  крыл,
Порыв  сломав,  холодные  чертоги
Расступятся…  Но  мне  не  хватит  сил
Пушинкою  взлететь  с  ладоней  Бога.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593395
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.07.2015

Ливневые мотивы

Меня  в  объятья  принял  ливень,
Завесой  капель  спрятав  высь.
Шепча  осенние  мотивы,
Что  две  дороги  разошлись,

Что  я  одна  –  намёком  тонким  –
Иду,  роняя  капли  с  кос…
Но  я,  с  отрадою  ребёнка,
Тянусь  к  тебе,  как  абрикос,

Что,  жарким  зноем  опалённый,
Ветвями  жадно  капли  пьёт.
Листы  расправились  у  клёнов,
Цветов  нестройный  хоровод,

Омытый  ливнем,  –  мне  милее,
В  них  свежесть  дивная  видна.
Мой  милый,  позови  скорее!
Томлюсь  от  жажды  я  –  одна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593088
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.07.2015

Поєднані в Купальську ніч

Любові  квітку  –  не  знайти,
В  магічну  ніч  –  не  відшукати,
Там,  де  танцюють  Потерчата
Під  темні  відблиски  води…

Вінкам  –  до  берега  плисти,
Де  Перелесникові  шати
Водяник  з  полум’я  розплати
У  Долю  може  заплести,

А  може  –  різні  два  світи
Навік,  назавжди  -  роз’єднати…
Не  нам  –  над  вогнищем  стрибати,
Рука  в  руці  –  не  нам  іти…

Та  будем  знову  –  я  і  ти  –
Ламати  пристрастю  загати,
І  як  в  останню  мить  –  кохати
В  промінні  гаснучих  світил…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2015

Озарение

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=saMGzdBS87w[/youtube]
О,  нет!  Неправда!
Кто  сказал  здесь  -  БЫЛО?!!
Ты  –  был  –  моей  отрадой.
Вьюга  выла,
Порою  застилая  солнце  в  небе.

Молились  мы  –  о  мире,  и  о  хлебе,
Чтоб  обошли  невзгоды  стороною,
Немые,  поглощённые  войною…
Но  снова  я  неистово  молилась,
Чтоб  ничего  с  тобою  не  случилось!!!

Меня  услышал  Бог,  а  может,  доля.
Нашли  мы  силы  –  справиться  с  бедою.
Теперь  любовь  моя  -  непобедима,
Поняв,  как  я  тебе  необходима…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591087
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.07.2015

ПЕРШЕ ЛИПНЯ

Вже  відцвіли  духм"яні  липи,
Іду  розпеченим  асфальтом...
І  відчуваю  -  наше  літо,
(Промінням  вписане  у  шпальти
Легких  хмаринок,  хвиль  річко́вих),-
Смара́гдовим  мигтінням  листя
Вчепилось  в  спомин  веселко́вий,
Де  наші  сте́жки  -  розійшлися...

Трави́  заквітчана  колиска!
Нас,  зрілих,  кликати  -  не  варто...
Колись  -  лиш  сонячна  завіса,
Тепер  -  твоїх  мовчанок  варта
Розпечених,  не  світанко́вих,
Звиває  спомини  -  з  намиста
Кущів  троянди  пурпурових,
Що  в  душу  -  тернами  вп"ялися...

Ні  наздогнати,  ні  спинити
В  любистку  ску́паного  -  літа...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2015

Застывшее

Переплелись…
Терзая  и  играя
Две  линии  –  как  ленточки  в  косе…
Порою  высь
Совсем  не  выбираем…
Давно  стоим  на  взлётной  полосе.

И  в  глазах  укор,
И  заглох  мотор,
У  другой  тебя
Я  краду,  как  вор,
Не  вступая  в  спор,
Не  снося  забор,
Не  произнося
Этот  разговор
Вслух…

Мириады  мух…
Неприятный  дух…
Там,  где  след  протух…
И  костёр  потух…
Зола…

Не  твоя  была…
Не  твоя  ветла
По  лицу  секла
Прутиками  зла…
Могла…

А  ведь  я  –  МОГЛА!
Могла,
Лаская,  и  играя,
Весь  мир,  весь  цвет  весны  –  к  ногам  сложить!
Порою  высь
Совсем  не  выбираем…
В  застывшем  мире  -  продолжаем  жить

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590681
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.06.2015

С болью - о былом…

Так  странно...
Былые  раны
Порою  углом,  иль  гранью,
Из  памяти  поднимаясь,
Всплывают  -  в  рассветной  рани...

И  ходим  опять
По  краю,
Устоев  запрет  -  ломая,
В  касаньях  -  пересекаясь,
С  полслова  всё  -  понимая...

Но  -  доля  моя
Немая,
Дару́я,  и  отнимая,
Безжалостно  режет  завязь...
И  я  отступаю,  каясь...

********************
Я  замок  грёз  -  из  пены  возвела,
Законы  притяженья  тем  нарушив...
Но  магия  четвёртого  числа
Всё  выжгла  в  нём  -  и  по́мыслы,  и  душу.

Остались  там  -  лишь  пепел,  да  зола,
Да  тени  -  милых  сердцу  приведений.
Прости  меня  за  то,  что  я  была
Лишь  радужною  плёнкою  -  на  пене...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590570
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.06.2015

Любій Наташі - з теплом і вдячністю

Коли  тумани  бродять  на  світанку
В  долинах,  що  розкинулись  між  гір,
Долає  шлях  красива  Галичанка
Із  мрійних  снів  –  в  буденний,  звичний  двір.

В  її  незмінній  полотняній  тайстрі
Є  яблука  і  місяця  ріжок.
Ночами  їй  нашіптує  Чугайстер
Легенди  втаємничених  казок

Та  вірші  -  феєричні,  незрівняні,
Що  душу  читача  беруть  в  полон,
Але  Чаклунка  віддає  Роману
Палкого  серця  заповітний  трон.

Та  Гостя  з  втаємниченого  лісу
Мене  водила  в  смерековий  рай.
Над  водоспадом  підняла  завісу,
Весь  Прикарпатський  показала  край.

Ми  в  хитавиці  підвісного  мосту
Серцями  і  руками  -  заплелись.
Тож  –  дякую,  Наталю,  люба  Госте,
Що  доля  разом  нас  звела  колись,

Таких  несхожих  зовсім  –  поєднала,
Ромашку  з  маком  –  у  вінок  вплела,
Спасибі,  мила,  і  тобі,  й  Роману
За  дивоквіт  –  любові      та    тепла!!!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-HQi-laykws[/youtube]
Ось  на  такому  підвісному  місточку,  стояли,  узявшись  за  руки.  Хіба  таке  забудеш?
Красно  дякую,  Наташо,  тобі  і  Роману  за  таку  незабутню  подорож  у  Яремчу,  за  екскурсію  і  за  тепло!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2015

На конкурс тексту ГІМНУ України

[b]№1[/b].
МОЛЮСЯ  Я  ЗА  УКРАЇНУ
(перший  варіант)
За  Вітчизну  милу  щиро  станемо,
За  народ  мій  –  хай  молитва  лине
В  небеса;  за  дух  любові  зранений
І  за  біль  всієї  України:
–  Боже  мій,  великий  і  єдиний  –  
Ці  слова  з  душі,  як  плач  чаїний,  –  
Люд  весь  захисти,  мою  родину,
Неньку  рідну  –  край  мій  солов’їний!

Приспів:  
На  колінах,  з  молитвою  щирою
Я  розп’яття  святе  цілую:
Ти  мені  обіцяв:  –  Помилую!
Своїм  Словом  прорік:  –  Врятую!

Від  війни  і  смерті  вже  втомилися…
Молитовно  я  підношу  руки:
Боже,  Ти  –  Суддя,  спаси,  помилуй  нас,
Вбережи  від  горя  та  розпуки!
Йде  війна,  і  зло  ричить  і  біситься,
Рвуть  наш  край  осатанілі  звірі  –  
Отче,  Цар  Ти  неба  -  хай  засвітяться,
Зорі  перемоги,  правди  й  віри!

Приспів.

Боже  Правий,  бачиш:  покалічено
Скільки  вже  і  спалено  війною!
Та  не  марні  ці  життя  нелічені  –  
Захисту  даровані  нам  строї
Твоїм  Сином,  жертвами,  молитвою
До  небес  високих  у  покуті:
Укріпи,  Всевишній,  перед  битвою,
Дай  нам  знать:  Твої  ми,  незабуті!

Приспів.

Господи,  дай  втіху  серцю  матері,
Що  від  сліз  і  горя  посивіла!..
Віру  в  Тебе  ми  святу  не  втратили,
Нам  даруєш  свого  Духа  Сили!
І  надії  наші  з  тих  же  коренів,  –  
Не  здолать  нас  духам  Злого  чорним,
Каїновим  сім’ям  не  впокорені,
Міцні  духом  –  вільним  і  соборним.

Приспів:  
На  колінах,  з  молитвою  щирою
Я  розп’яття  святе  цілую  –  
Воскресаєм  любов’ю  і  вірою:
З  нами  правда  і  Бог  чатує!
28.03.2015

МОЛЮСЯ  Я  ЗА  УКРАЇНУ
[b]№1-а[/b]  (2-й  варіант,  відкориговано  для  пісенного  тексту)

–  Боже  мій,  великий  і  єдиний  –  
Ці  слова  з  душі,  як  плач  чаїний,  –  
Люд  весь  захисти,  мою  родину,
Неньку  рідну  –  край  мій  солов’їний!

ПР:  
На  колінах,  з  молитвою  щирою
Я  розп’яття  святе  цілую:
Ти  мені  обіцяв:  –  Помилую!
Своїм  Словом  прорік:  –  Врятую!

Боже  Правий,  бачиш:  покалічено
Скільки  вже  і  спалено  війною!
Та  не  марні  ці  життя  нелічені  –  
Захисту  даровані  нам  строї

ПР.

Від  війни  і  смерті  вже  втомилися…
Молитовно  я  підношу  руки:
Боже,  Ти  –  Суддя,  спаси,  помилуй  нас,
Вбережи  від  горя  та  розпуки!

ПР.

Йде  війна,  і  зло  ричить  і  біситься,
Рвуть  наш  край  осатанілі  звірі  –  
Отче,  Цар  Ти  неба  -  хай  засвітяться,
Зорі  перемоги,  правди  й  віри!

ПР:  
На  колінах,  з  молитвою  щирою
Я  розп’яття  святе  цілую  –  
Воскресаєм  любов’ю  і  вірою:
З  нами  правда  і  Бог  чатує!
04.04.15
********************
[b]№2.[/b]
З  УКРАЇНОЮ  В  СЕРЦІ

Отче  мій!  Боже  мій  Святий!  
Я  до  Тебе  молюсь  невпинно:
В  Своїй  милості  не  покинь
Нашу  матінку-Україну.

ПР:  Хай  Твій  ангел  з  небес  зійде  
Й  Дух  Святий  шлях  життя  освітить!
Мир  і  щастя  в  пітьмі  знайдем  -
України  Твоєї  діти.  

Отче  мій,  Ти  прости...  Пробач,  
Що  синів  Твоїх  кров  невинна
Ллється  знов  під  журбу  і  плач.  
Захисти  нас  в  лиху  годину!

ПР.

Боже  мій!  Хай  настане  день  -
Твій  народ  переможе  в  герці!
Вірю  в  таїнство  одкровень:  
Україна  -  в  Твоєму  серці!

ПР.

Боже  Праведний!  Провісти
І  відкрий  нам  духовні  очі,
Щоб  в  майбутнє  сміливо  йти.
Поможи  нам,  Великий  Отче!

ПР:  Хай  Твій  ангел  з  небес  зійде,
Й  Дух  Святий  шлях  життя  освітить!
Мир  і  щастя  в  пітьмі  знайдем  -
України  Твоєї  діти.
28.04.15

**********************
[b]№3[/b].
УКРАЇНІ
Україно,  моя  земля!
Розцвітай,  урожай  примножуй,
Що  зроста  в  золотих  полях.
Поможи  їй,  єдиний  Боже!

Приспів  :
Ти  молитву  святу  прийми,
Збережи  ти  оту,  єдину,
Що  у  серці  плекаєм  ми  –
Найріднішу  мою  країну!

У  майбутнє  торуєм  шлях,
Що  на  пісню  прекрасну  схоже!
Україна  –  крилатий  птах,
Хай  же  вільною  буде,  Боже!

Приспів  :
Ти  молитву  святу  прийми,
Збережи  ти  оту,  єдину,
Що  у  серці  плекаєм  ми  –
Найріднішу  мою  країну!

А  коли  на  її  лани
Враз  насуне  орда  ворожа,
Мужньо  встануть  до  лав  сини!
Захисти  Україну,  Боже!

Приспів  :
Ти  молитву  святу  прийми,
Збережи  ти  оту,  єдину,
Що  у  серці  плекаєм  ми  –
Найріднішу  мою  країну!
17.03.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589868
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.06.2015

ТАНІ ЛАВИНЮКОВІЙ

[i][b]ТАНІ  ЛАВИНЮКОВІЙ  –
 з  подякою  за  незабутню  зустріч![/b][/i]

Мої    –  уклін,  подяка,  і  вітання
За  все,  за  все,  що  щиро  так  віддала!
В  твоїх  обіймах  дружніх,  люба  Таню,
Я  світ  новий  для  себе  відкривала

Тих  незабутніх  вуличок  Франківських,
Надій,  і  площ,  річок  та  Бастіону!  
Історію  нову  старого  міста
Ти  показала  –  ніби  на  долоні:

Розкритій,  дружній,  щирій  та  привітній!
І  знову  мій  низький  уклін  землі,
Що  так  вітала,  гріла  та  раділа,
Що  освятили  славні  ковалі.

Там  Ратуша  крильми  у  небо  ріє,
Театр  –  привітно  двері  відкриває,
Там  гордо  височить  готель  Надія,
Вокзал  старий  –  стрічає,  та  вітає!

Згадати  можна  ще  чого  –  багато
Моя  подруга,  щира  та  привітна.
Тож  дякую  ізнов  –  за  зустріч-свято,
За  теплий  твій  прийом!  Іду  на  світло.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2015

Дружній спільноті «Об'єднані словом»

[i][b]МІСТУ  ІВАНО-ФРАНКІВСЬК,
його  неповторним  площам  і  вулицям,  
його  дружній  спільноті  «Об'єднані  словом»,
що  20червня  святкувала  свій  3-річний  ювілей[/b][/i]

Зустрічав  дощем,  проводжав  –  дощем
У  двох  Би́стриць-річок  лоні…
Та  тримають  нас  водограї  тем,
У  твоєму,  Франківськ,  полоні!

Ти  відкрив  мені  всю  красу  облич,
Дружніх  усмішок,  слів  привітних.
Повернусь  сюди  –  тільки  знов  поклич!
У  спільноту-гурток  –  світлий!

Осередок  щастя  –  Галичина  –
У  тобі,  у  мені  озветься!
Хлюпа  за  вікном,  та  бринить  весна
У  вірша́х,  і  у  кожнім  серці!

Іменинний  торт,  та  на  серці  –  щем,
Лиш  надія  на  зустріч  –  но́ву!
Зустрічав  –  дощем,  проводжав  –  дощем,
Тож    поклич  нас  усіх  –  знову!!!
****************

ПОЕТИЧНА  ЧАША

Ця  чаша  -  переповнена  теплом
Поезії.    Як  сяєвом  -  перлина.
Одна  родина  дружня  -  за  столом.
Ця  -  душами  поєднана  -  родина.

І  усмішки  довкіл  -  з  усіх  облич,
Бажання  теплі,  та  слова  пророчі!
Спілкуємося  в  колі,  віч-на-віч,
І  сяють-променять  щасливі  очі!

Нехай  натхнення  хвиля  -  вирина,
Примножуються  віра,  та  чесноти,
В  поетів  душах  -  не  згаса  весна
В  цій  дружній,  теплій,  сонячній  спільноті!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2015

Найкоротша ніч

Найкоротшу  ніч  -  подаруй  мені!
Від  злиття  облич  -  тіні  на  стіні,
Силует  грудей...  З  доторком  долонь
Наче  струм  -  іде  у  мені  вогонь!
Від  торкання  тіл  -  все  в  тобі  горить.
Вибуховий  шал  -  поєднання  мить!

Більше  не  цілуй,  не  сумуй,  не  клич...
Поділи  навпі́л  цю  червневу  ніч!
Не  питай  мене,  чом  любов  зника́...
Найкоротша  ніч  -  темна,  і  п"янка...

22.06.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2015

Космическое

Загадки  простота  в  руке  моей  -  превыше  всех  страданий,  вер  и  практик.
Ты  Астроном?    Так  разгадать  сумей  важнейшую  из  будущих  Галактик.
Из  Солнечной  системы  –  дотянись.  Коль  веры  нет  –  создай  по  новой  Веру.
Из  Черных  дыр  на  Светлый  путь  –  вернись.  И  Звёзды  меряй  –  этой  новой  мерой.

Туманности  в  душе  –  я  не  приму.  Протуберанцев  вспышки  –  не  приемлю.
Метеоритный  дождь  назад  верну  –  чтобы  не  бил  неистово  о  Землю!
Я  на  краю  Кометного  Хвоста  петлю  из  Звёздной  Пыли  –  завязала.
Чтоб  в  час  Ночной,  когда  вернусь  назад,  ты  ждал  меня  –  у    Звёздного  Вокзала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588226
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.06.2015

До зустрічі, друзі!!!

[img]http://typical.if.ua/wp-content/uploads/2015/04/%D1%96%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE-%D1%84%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA.jpg[/img]
У  Франківську  ізнов  дощі
З  грозами.
Та  лунає  мотив  в  душі  –
Кобзами…
Лине  серце  моє  до  вас  –
Піснею!
Буде  наш  поєднання  час  –
Здійснений!
У  обійми  подруг  впаду  –
Леготом!
Ми  розвіємо  сум-біду  –
Реготом!
Заіскряться  усі  слова  –  
Радістю!
Подарує  усім  тепла  –
Райдуга!
Тож  стрічайте!  Уже  гримить
Потягом
Диво-зустріч,  бажання  мить  –
Доторком!
**************
Зустріч  творчої  спільноти  «Об'єднані  словом»  
відбудеться  20червня  в  м.  Івано-Франківську  в  приміщенні  
обласного  часопису  "Галичина",  
і  я  маю  честь  бути  запрошеною!  
Тож  -  до  зустрічі,  любі  друзі!!!  )))
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2015

Липовим чаєм

Зустрічались...  цілувались,  розмовляли...
А  та  липа...  прямо  в  душу  -  зацвіла...
Дотемна  удвох  по  місту  ми  гуляли...
А  тепер...  шляхами  суму...  йду  сама...

Хлюпа  червень  ароматом  тим  духм"яним...
Стиглим  медом  на  простягнутій  руці...
Та  немає...  вже  кохання  поміж  нами...
Заховались...  поміж  хмари  -  промінці...

Диво-чари...  в  кошик  вічності  -  зберу  я...
Як  війне  холодним  подихом  зима
Я  кохання  -  в  чашці  чаю  -  намалюю.
І  поверне  наше  літо  -  аромат.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2015

Липова казка…

І  знову  зустріч  –  поманила…  
І  зникла…  Липовим  теплом  
Хлюпоче  червень  розімлілий,
Гойда  фіранку  над  вікном

Моєї  спраглої  печалі,
Отого  буйного  зела,
Де  красномовно  ми  мовчали,
А  доля  зосліпу  вела

Куди?  Ти  знаєш?  Я  –  не  знаю…
Та  –  бАйдуже,  аби  удвох…
Духм’яні  квіти  я  збираю
Під  шелест  сонячних  казок

Про  диво-чай,  напій  перлинний
Де  наша  липа  відцвіла…
Мені  даровані  хвилини
Спадають  –  краплями  з  весла…

Та  ти  уже  не  помічаєш
Душі  згорьованої  щем…
Тебе  –  я  вкотре  вже  –  прощаю…
Лиш  сльози…  липовим  дощем…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2015

На сцене

Я  на  сцене  стою  в  ослепляющем  свете  софитов.  
Микрофон–усилитель  и  я  -  напряженно-одна.
Пелена  -  позади.  Впереди  -  мне  невидимый  зритель
Замер  –  в  беге  минут…  И  теплеет  отдачи  волна!

Льётся  слово  –  напевно,  волнующе,  тихо,  тревожно,
И  восходит  над  бездной  –  себя-узнавания  тишь…
Иллюзорный  канат...  Мне  идти  по  нему  -  невозможно.
Нереально.  Но  –  надо.  Как  будто  ты  –  рядом  стоишь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587532
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.06.2015

А ніч грудневим подихом дихне…

[i]За  мотивами  «Ностальгії  по  осені»  К.Б.[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586197

А  ніч  грудневим  подихом  дихне…
Вселенський  щем  над  душами  війне
І  полетять,  беззахисно-крихкі,
Дві  сиві  долі  –  скручені  листки…
Шепоче  жовтень:  «Я  не  охолов…
Світанок  сонцем  розквітає  знов,
Торкається  до  кучерявих  крон
Осінніх  кленів  -  з  золотом  долонь…»
Той  шепіт  –  він  із  марева  оман…
Закриє  сяйво  ширмами  туман,
Тепло,  і  світло  з  серця  украде  -
Додолу,  в  безвість    золото  впаде…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2015

Я опять попыталась

Я  опять  попыталась  коснуться  зеркал,
Что  в  долину  ведут  от  заснеженных  скал.
Повиликой  зелёной  сквозь  трещин  разлом
Я  тянулась  упорно  к  Тебе,  напролом,
Не  боясь,  что  сорвусь,  что  опять  упаду
Я  цеплялась  узлом,  замерзая  во  льду,
И,  едва  твоё  слово  давало  тепло,
Поднималось  во  мне  моё  чудо,  росло,
Распрямлялось,  бутоны  готово  растить!
Только  б  Ты  не  устал  хоть  немного  –  светить.

…Над  обрывом  стою.  Впереди  –  пустота.
И  опять  –  недоступна  твоя  высота.
Над  началом  пути  -  тает  призрачный  след.
Мне  б  любовью  –  цвести…    а  опоры-то  нет…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586174
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.06.2015

Співають в терні солов’ї

Співають  в  терні  солов’ї…
Чому  я  плачу?  Знову  плачу…
Бо  відцвітають  дні  мої,
А  я  тебе  в  уривках  бачу

Моїх  не  пройдених  шляхів…
Гірчить  черемхова  розпука…
Сколола  пальці  об  гріхи,
Кров  цебенить,  та  ти  не  слухай

По  краплі  вилите  життя…
Багряним  пломенем  –  тернина
Вже  світиться.  Без  вороття
До  тебе  спраглим  серцем  лину…

Твоє  відлуння  лиш  ловлю…
Твій  голос  –  трепетно-глибинний…
Уклін  мій,  доле,  що  люблю…
Останній  подих  лебединий…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2015

На денці ро́ків

Я  з  небом  синім  тебе  порівнюю...
Та  світло  лагідних  очей  -  сині́ше...
Крізь  долі  попіл  чоло  поси́віло.
Волосся  срібне  -  душі  миліше...

На  денці  ро́ків,  в  світах  розхитаних  -
Твої  обійми  -  одвічна  молодість!
Без  поцілунків  палких  заквітчаних,
Без  сяйва  у́смішки  -  так  зимно-холодно!

Кохання  вишні  збирай  -  у  пригорщі.
Ще  не  пора  нам  -  ключем  до  вирію...
Як  пух  кульбаби,  надію  випущу,
І  наше  щастя  під  сонцем  -  вимрію...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2015

Ты придёшь…

В  озарении  этого  дня,
Или  может  неистовой  ночи,
Вожделенно  коснёшься  меня...
И  останешься.  Если  захочешь...

Пусть  раскаянье  -  тысячью  жал
Всё  исколет.  Захлещет  кнутом.
И  заноет,  заплачет  душа
Вопреки.
                     Это  будет  потом.

Но  сначала  -  ты  всё  же  придёшь.
Из  силков  мою  выпустишь  грудь,
И  себя  -  из  одежды  оков.
Чтоб  нектаром  любовным  плеснуть

Через  край,
               чтоб  ключом  сквозь  запрет
Дверь  взломать  с  лепестками  преград.
...А  потом  -  будет  новый  рассвет...
Но  уже  -  не  вернуть  всё
                                                                   назад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585594
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 05.06.2015

Просто так

[img]http://favim.com/orig/201105/21/key-live-life-to-love-love-pretty-vintage-Favim.com-51276.jpg[/img]

Заклубились  громады  туч…
Непогодится…  Ты  далече.
День-то  выдался  –  невезуч.
Будет  дождь.  И  не  будет  встречи.

Только  яркий  пробился  луч,
Заиграл  –  золотым  в  окошке.
От  надежды  –  желанный  ключ
На  промокшей  от  слёз  ладошке.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584996
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.06.2015

Місячного вечора…

Повний  місяць  срібло  позича
У  ріки,  отам,  у  стромови́ни…
Ліхтаря  погашена  свіча
Ніжиться  у  заростях  шипшини.

Таємниче-темно  у  саду…
Їсть  хвилини  невблаганний  Хронос…
А  мене  чарує  на  біду
Той,  що  лине  з  трубки,  любий  голос…

Місяцю,  світити  не  покинь!
Соловейко,  замовчи,  не  сердься…
Голос  твій  торкається  щоки,
І  теплом  вливається  у  серце…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2015

На зелёные святки…

НалилА  вина,  ворожила  травами…
Вспомнив  тех,  кто  ушел  давно…
Хоть  любовью  моей  приправлено  -  
Ты  виновен  –  горчит  вино.

Я  нагая  ходила  полночью…
Мне  светила  луна  на  грудь…
Под  окошко  твоё…  за  помощью…
Но  не  вышел  ты…    не  уснуть…

Я  упала  в  траву-муравушку,
Только  звёздам  открыла  взгляд…
Что  любовью  твоей  отравлена  –
Только  ты  один  –  виноват…

Силы  древние,  воды  вешние,
Одолень-трава,  крик  ворон…
Может,  зря  поддалась  я  лешему,
Если  ОН  –  не  в  меня  влюблён?

Поднялась  душа  в  небо  звёздное…
В  лунном  свете  –  давай  плясать!
…Отыщи  меня,  коль  не  поздно  нам
Воедино  судьбу  связать!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584486
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.05.2015

Это связь

Это  связь.
И  её  не  прервать,  не  забыть  в  одночасье
В  вязи  дней,  среди  призраков  тихого  счастья.

Это  есть.
Это  узел  тугой  на  полотнище  судеб.
Не  горчит  эта  месть,  но  и  сладкой  не  будет...

Это  яд.
Эта  тяга  -  забыться  -  меня  пропитала.
Чтоб  в  тебе  раствориться  -  нет  ни  крыльев,  ни  жала...

Жжёт  гортань
Как  перчёная  соль  на  десерте  из  хлеба.
Но  за  грань  я  опять  ухожу  -  по  велению  неба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584361
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.05.2015

Горчит рябина…

Мои  думы,  как  проталины
Проступают  на  снегу.
Не  могу  быть  крепче  стали  я,
Мягче  воска  –  не  могу.

Я  любовью  –  не  изнежена,
Я  надеждою  жива.
Сквозь  страдание  процеживай
Ты  случайные  слова…

Чтоб  не  стать  открытой  раною,
Не  нести  в  ладонях  боль.
Если  нужно  –  то  обманывай,
Но  не  сыпь  на  раны  соль.

Ибо  чувства  лебединые
Не  гнездятся  на  песке…
Растворяются  снежинкою
В  крепко  сжатом  кулаке.

Проверяются  рябиною
На  отерпшем  языке.
Измеряются  стремниною
На  Смородине-реке.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583947
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.05.2015

Любовный треугольник

И  туда  я  уже  не  съездила,
И  сюда  -  попаду  едва  ль...
Яд  акации,  думы-месиво,
И  потери  тяжёлой  шаль
Враз  накрыли,  собой  опутали
И  стремления,  и  пути...
Уж  никем  для  тебя  не  буду  я...
Ни  окликнуть,  ни  подойти,
Ни  крылом  прикоснуться  мысленно.
Так  безвременно  разошлись...
Я  к  тебе  всё  тянулась  высями,
А  она  -  увлекала  вниз...
Увлекла.  Говоришь  загадками,
Сторонишься,  и  прячешь  взгляд...
Я  смотрела  на  вас  украдкою...
Куст  сирени,  и  листопад...
Жало  ревности  острой  пикою
Раной  новою  жжёт  в  груди.
Я  сама  разберусь  с  обидою.
Не  тревожь  меня.  Уходи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583908
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.05.2015

Дві хвилини

Дві  хвилини  –  і  вічність  ціла…
Ніби  віхола  впала  біла…
Від  порогу  і  до  порогу
Розвели  нас  шляхи-дороги…
Та  з  утратою  не  змирюся!
Я  до  тебе  –  весь  час  горнуся…
Хоч  я  душу  в  тривозі  краю,
Та  –  вернися!!  –  в  мені  волає,

Перекочується  і  кружить,
Тихим  шелестом  вітру  тужить,
Ніжно  квіти  в  траві  торкає,
Виникає  і  пропадає  –
Переливом  мелодій  лине!
Найцінніші  –  оті  хвилини…
Зимна  доля  –  дзвінок  в  дарунок
Принесла,  наче  твій  цілунок!

(Я  кохаю  тебе,  кохаю!!!)
Вибачаєшся,  та  благаєш
Щось  про  зустріч  ти  без  упину,
Я  –  про  те,  щоб  в  лиху  годину
Обійшла  тебе  вража  зграя.
(Я  кохаю  тебе,  кохаю!!!).
Дві  хвилини  –  ключі  до  раю.
Бережи  себе!  Я  чекаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2015

Полумистика…

Ты  ушёл.
И  оставил  зеркало.
Манит  бликами,  как  магнит…
На  поверхности
Всё  коверкая
Ртуть  волнуется.  Лишь  шагни!
И  уже  никогда
Не  буду  я
Той  обычной,  полу-живой.
В  отражении
Будешь  мужем  мне.
Я  же  –  стану  твоей  женой,
Иль  наложницей,
Иль  любовницей.
Диво-зеркалу  –  всё  равно.
И  уйдёт  за  черту  –
Бессонница,
Мы  с  тобою  познаем  дно
И  вершины
Утех  неведомых!
Я  когтями  в  тебя  вцеплюсь!!!
...Только  –  чу!...
Почему  же  медлю  я?
Я  –  тебя,  иль  себя  боюсь?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583508
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.05.2015