| Сторінки (13/1252): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
У чеканні нічки запалила свічку,
Вогник мій чарівний, теплий та живий!
Бо темніє рано, хай знайде́ коханий
Зоряну дорогу в світ зати́шний свій.
Вогник, що від серця, у очах-озерцях,
Пробіжить, пробудить свічі ліхтарів.
Хоч темніє рано, та тобі, коханий,
Буде талісманом місяць, що вгорі.
Там сніжок біліє, спогад душу гріє,
Відступає втома, пропада пітьма.
Пізно, а чи рано, повертайсь, коханий,
Бо крокує поряд доленька сама.
27.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2024
На кінчиках пальців відчути розлогість брів,
По зморшкам чола ледь на дотик пройти вустами…
Прийшов ти до мене з глибоких осінніх снів,
Де погляд ясний відчиняє забуті храми…
Де пише душа на хмаринах палкі есе,
Де вчиться кохання тривоги – не помічати…
Як солодко пити ванільний густий глясе
З обіймів і слів! Як не хочеться знов прощатись!...
О, дай мені знову надпити твою печаль!
Я знаю, ти можеш порушити звичний устрій…
Та перефразуй листопадове це «прощай!»
У сонячний дороговказ до надій про Зустріч!
24.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2024
Вітер отару хмар
За виднокіл жене.
В гущі осінніх чар
Сонечко осяйне
Сховане, мов в туман…
Ось листопад мине,
Віра, мій талісман,
Пір’ячком промайне…
Випаде перший сніг,
Іній торкнеться щік…
Тулиться знов до ніг
Цей нескінченний рік,
Ніби приблудний пес…
Серед чекання зим
О, не зникай з небес!…
Сонечком будь моїм!
20.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2024
Не докричатись, знаю. Ціную мить
Ту, що зі мною ти все-таки проживаєш.
Листя із кленів скоро вже відлетить…
З першим сніжком ти холодність приховаєш
В строгість звертань, у байдужість звичайних фраз,
В здатність мою зажуру – не помічати.
Скоро зима захурделить у вальсі нас…
Та крізь завію до тебе – не докричатись.
Сонце ранкове вияснить хмар гряду,
Злато-рожевий но́вий зійде світанок.
З світлом надії знову сюди прийду:
«Ну зустрічай мене, дивоквітний ранок!»
Ну, зустрічай, запроси мене знов на чай,
Серцем зігрій серед стін, що до болю рідні!
І обійми так, як робиш це зазвичай!...
Ми одне одному в нетрях міських – потрібні.
Не докричатись? В тишу прискорю крок.
Буду зажуру – радістю вишивати!
Доля між наших тіл протягла шнурок,
Щоби весні у душах – домінувати!
Сонце ранкове вияснить хмар гряду.
Зорі нічні дивним сяйвом запалять очі…
Погляд закоханий, любий, не відведу…
Будуть палки́ми довгі зимові ночі!...
13.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024
[i]«…Я буду тінню твоєю, любий,
Із вірним пильним недремним поглядом!...»
Т.Яровицина[/i]
Коли поринеш в хащі дум отам, за гранню,
Твої тривоги – відведу. Я буду ланню.
Якщо з’явився на межі проклятий покруч,
В огні, в окопі, в бліндажі – я буду поруч.
Як відірватись від землі прийде потреба,
Поглину всі твої жалі. Я буду небом.
Палає сонечко в тобі занадто жарко,
Вогонь притишу, далебі. Я буду – хмарка.
Коли захочеш в самоті блукати світом,
Мене не буде на путі. Я буду вітром.
Підеш босоніж на моріг, на пошук чуда,
Щоб доторкнутись хоч до ніг – росою буду.
Коли занурення в пітьму тебе здолає,
Тоді я ніжно обійму. Я буду раєм.
Захочеш – птахом в вишині, садів цвітінням!
Але – затям – ніколи, ні, не буду тінню.
07.11.2024
[i]
Картина Josephine Wall "Love in the air"[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024
Гірка іронія твоя, гірка іронія…
Вже перша паморозь взяла терпку аронію,
Уже кружляє листопад останнє листя…
І завмирає голий сад – зими передвістя.
Уже немає майже дня – суцільні сутінки.
Холодний вітер заганя колишні сукенки
До наїжачених кущів, що геть змінилися,
Понурі стебла хризантем до них схилилися…
Уранці мжичка задощить, а серце сколото,
Бо дощ вбиває у асфальт осіннє золото…
…Можливо, доля нам обом ще усміхнеться,
Та більше «золотко» твоє – не повернеться…
04.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024
На поклик твій
долиною уяв
душа летіла…
Прилинула.
А ти – не обійняв.
Не доторкнувся ні душі,
ні тіла…
Пірнула я
в холодний листопад,
що був мені і прихистком,
і домом,
та небо, вітер, хмари –
все невлад,
коли ти став чужинцем
невідомим…
Я бачила
крізь сльози забуття –
для іншої
твої світились очі…
О, осене моя!
Твоє дитя
зануритись
в обійми смутку хоче!...
Зігрій мене,
врятуй від самоти,
душа палає,
як палають клени!...
Бо лиш з тобою можу я
«на Ти…»
Побудь – ласкавим другом –
коло мене…
…А думка, як чіпкий
чортополох,
засіла в голові,
горить, мов ватра:
«Не мисли,
що ви будете удвох!...
Це – листопад.
Тут мріяти не варто…»
Уже темніє небо
між заграв…
Такі короткі дні!
Холодні ночі…
А ти – пішов собі.
Не обійняв…
Забув мене…
…А серденько – тріпоче.
03.11.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024
Шепотом у траві, шелестом – у гіллі,
Рими, що ледь живі, сіються у ріллі,
І проростає день, світлий, але німий,
Таїнством одкровень, сонцем серед пітьми.
Сходить моя печаль пагонами добра.
Бог мій створив вуаль вмить – із твого ребра,
Бачиш очима світ, ловиш губами вдих,
Мій оксамит ланіт прагне торкань твоїх…
Тягнеться крізь туман, манить теплом осель
Наш мовчазний роман, милий мій менестрель…
Збур зорепад надій, смуток в душі спини!...
Хай на картині мрій зникне мазок вини,
Хай розпочне політ пісня – серед пітьми
Про незбагненний світ, той, що створили ми,
Шелестом – у гілках, шепотом – у вірші́,
Ніжністю у руках, трепетом – у душі…
26.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2024
А так не хочеться прощатись!
Вже треба йти. Іду… Іди!
Але не хочуть розлучатись
Озера сірої води,
Що задивились в очі карі…
Горить на тілі дотик рук!...
А думка губиться в угарі,
В передчутті нестерпних мук,
Твойого голосу – не чути…
О, говори щось, говори!
Як хочу простір – перетнути!
Хвилина відчаю – гори!
Палайте всі дрібні причини,
Що перекреслюють цю мить!
…Тобі пора. Ще пів хвилини!...
О, як душа моя болить!...
20.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024
"Зачекай ще, до п'ятниці!..." – і надії нема...
Вже калину і м'ятницю приморозить зима.
Вже вітри заспокояться в споришах на межі...
Та чи рана загоїться, підкажи?! Поможи...
В наш садок, де освячення – в грудях, в сяйві облич,
Прибіжу на побачення, тільки, любий, поклич!...
Там мережана ґратниця, моє серденько "тьох!"...
Не чекатиму п'ятниці – будем разом, удвох!...
20.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2024
Так холодно! Закручені вервечкою
Усі мої тривоги та жалі.
Твоє мовчання – тишею доречною –
Ізнов прибило крила до землі…
Душа листочком в прірві виру крутиться,
Відлунює у вухах: «Не твоє!
Рятуй себе, бо тут ніхто не втрутиться!»
Скажений вітер об каміння б‘є.
Намистом краплі сонячні виблискують!
З останніх сил до берега – крізь вир.
Там папороть – зеленою колискою…
Вервечка долі там гойдає мир,
Через каміння радість перекочує.
Хтось лагідні нашіптує слова,
І голос той – час відчаю відстрочує,
В потік впливає смуга світлова.
Злітаю вгору, оповита піною,
В небесну вись, до повного злиття!...
На бе́резі Ти – звичною картиною.
О, ні, не зупинилося життя!
16.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2024
Відчуй тепло. І поклонися світу,
Що зустріч цю в "реалі" дарував.
Так мало тих, хто здатний обігріти.
Так холодно у полум'ї заграв!...
Та в час, коли обійми рук розкриті,
Відчуй себе. До когось прихились.
Запам'ятай тепло цієї миті,
За неї щиро Богу помолись.
10.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2024
Коливання в душі гойдаються,
Від западин і до небес.
Клени з листям своїм прощаються,
Зачаровує полонез
Їх повільного падо-листячка,
Що викрешує злотом мить.
Тихо-тихо, як пух із пір’ячка,
На долоні мої летить
Світле щастя в промінні сонячнім…
Не здмухни його, вітерець!
…Милий, лагідний, любе сонечко,
Мого настрою співтворець!...
05.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2024
Вже жовтень за вікном. Темніє рано.
А він мені – промінчиком в душі.
О світе мій, хоч не його жадана,
Благаю, пломінь в серці не туши!
Дай доторків легеньких, випадкових,
Метеликів яскравих в животі!
Зроби, благаю, щоб проста розмова
В очах будила іскри золоті!
Потіш його, нехай сміється дзвінко,
А я його у мріях пригорну…
І скаже Осінь: «Ти здуріла, жінко!...
У жовтні надівочила весну…»
03.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
Як пір’їнка, в гори відлітаєш…
Забіліли знову там сніги…
Та м’яким туманом огортаєш
Наші протилежні береги…
О, моя ти бажана залежність!
Хвилі плещуть в берег твій крутий.
Піднімає голову бентежність,
Надлишок емоцій чорторий
У глибини жадібно ковтає…
Не торкнуся тектонічних тем!
На моєму березі світає.
У росинках пізніх хризантем
Сяють дивоцвітом очі карі…
Щось смереки тихо шелестять.
Губляться тривоги всі у хмарі,
Вогники привітні мерехтять…
В вишині гойдається колиска.
Знав ти, що до тебе повернусь.
Знав, що доля не накреслить риску,
Що отямлюсь, вигнуся, струснусь,
І прийду – сніги твої топити,
Малювати іскри серед трав,
Спраглим серцем пісню підхопити,
Що колись для мене написав.
01.10.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2024
[i]Картина художника Володимира Куша
(назви не знайшла)[/i]
Життя – як листок фарбований –
Летить собі в височінь!
Вже долею не керований,
Від щастя – примарна тінь…
Забуті на ньому пагорби,
Будинки, ліси, поля.
Росинки – дубові кадовби* –
Кружляння униз жбурля…
«Шахедами» хижо дихає
Буденщина навісна!
До тебе іду – за втіхою,
Коли за вікном – війна.
То що нас тримає, милий мій,
Коли уже сенс гублю?
У тебе триматись – сила є!
А я… я тебе люблю…
Ти поряд – і лихо губиться.
Тремтіння моє – пусте!
Чекаю – на Вільній вулиці
Листочок наш проросте!
[i]*Ка́діб (кадівб), рідше ка́дуб, ка́дка — дерев'яна посудина у вигляді великої діжки. Кадовби використовували для квашення капусти, зберігання м'яса, оброблення шкір вичинюванням і т.п.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
[i]Картина художника Володимира Куша
(назви не знайшла)[/i]
Де відпливає каравела
Шукати мрій примарний дим,
Мережить доля нам новелу
У мушлі, над піском рудим.
Там хвиль одвічні колисанки,
Там неба дивного блакить.
Там дні ясні́, погожі ранки,
Там ніжність піснею дзвенить.
На небі сонце – як перлина –
Торкається відкритих душ.
Не перевтілюй цю хвилину!...
Опори спільної – не руш!...
27.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024
Посміхаєшся сонячно – і на серці тепло́.
Я тягнусь, ніби соняшник; промінців джерело
Від обличчя, від постаті – зігріває усіх.
Де пройшов своїм поступом – чути радісний сміх.
А дерева хитаються, осінь йде золота,
Пелюстками сплітаються долі, мрії, літа…
Синьо, зоряно, зе́лено, до найглибших глибин,
Як барвінком постелено у найкращій з країн!
Як подвійної райдуги – на весь світ – кольори!
Будь буденною радістю, як ліхтарик, гори!
27.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2024
Вже осінню сурмлять мелодію,
Видувають тепло вітри́…
Любий вересню, мій добродію,
Ключ до серденька підбери!...
На жоржинах, на айстрах росяних
Потай ранками ворожу…
Та нікому, і навіть осені
Що люблю Тебе – не скажу…
Заспівають дощі рапсодію,
Срібні ноти впадуть згори…
Лину подумки, любий злодію,
У тенета цієї гри…
Осінь – подружка, чи розпутниця,
Нас малює на дні калюж…
Хоч душа – це твоя заручниця,
Не скажу Тобі, що люблю…
26.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
[i]Вірш з нагоди презентації збірки
"По обидва береги любові"[/i]
Завдяки жоржинам – пахне осінню
У моїй – найкращій – із осель.
Заглядає сонце з неба просинню,
Тягнеться проміннями до стель
В голові, на кухні і в кімнаті…
Світе мій! Будь поруч, пригорни!...
Хлюпають у вікна – рудуваті
Клени із близької далини…
А мої дарунки – пахнуть солодко,
Терпко, із гірчинкою на дні…
Камінці, що морем пересолені,
З мушлями «підморгують» мені,
В рамці фото ніжно усміхається,
Спогади мережить не сумні…
Під пісень акорди ледь хитаються
Зоряні троянди на вікні…
Лине танго, голос розливається,
Кличе, кличе у «Весняний сад»!
І нова сторінка розгортається
У блокноті – злетів та принад…
24.09.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2024
Вже чекання осіннє, засипання душі…
Та благаю, картину мені напиши,
Де, ще росами вмита, срібляста трава,
Де між спалахів літа душа ще жива…
Ще жива. Ще під небом буяє зело,
Бо кохання моє, як ромен, розцвіло,
Й потяглося до Тебе, крізь золото нив…
Тож прилинь, пригорни, не чекаючи жнив!...
Тут торкань оксамити зросли на межі!..
Здатен ти зупинити відцвітання душі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2024
Блищать машини в крапельках дощу,
А ліхтарі в асфальт вливають світло…
Не відпущу тебе! Не відпущу…
У серці ніби маківка розквітла!
Від постаті легкої, від ходи,
Від цих очей, що сяють променисто,
Не відведи, Господь! Не відведи…
Дай ще напитись – праведно і чисто…
Цей дощик – ніби божа благодать,
З краплинами, що нас єднає доля.
О, ти не втрать зв’язок цей, ти не втрать!..
Єднає нас велика парасоля…
Хоч за спиною вже стоять роки́,
Хоч десь на скроні вже лягли сиви́ни,
Не відпускай! Не відпускай руки…
Моя найголовніша половина.
09.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2024
Вітаю! Знов з надією приходжу,
Що от сьогодні… Але знову – «ні»…
Мій любий «випадковий перехожий»
Знов не помітив, що душа – в вогні.
З-за хмари сонце, як каблучка срібна,
Викочується, та не зігріва…
І каменем шугають, непотрібні,
В холодну воду ластівки-слова…
Я їх плекала, їм давала крила,
Від забуття, негоди берегла!
Твого мовчання непоборна брила
У складках вуст, як вирок, залягла.
Зігрій мене, допоки ще витаю
В туманному чеканні черговім!…
Бо завтра – чуєш? – скажеш ти «Вітаю!»
А я тобі мовчанням відповім…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
Прим’яти сонцем висушені трави,
І скласти у маленький оберіг.
Зібратись до вечірньої заграви,
Віддатись нескінченності доріг,
Покластися на досвід волонтерів,
На милість Божу, на вкраїнську ніч…
Не бачити вгорі гелікоптерів,
А поряд – вкрай утомлених облич…
Там десь чекає нас нова оселя,
Де часто не здригається земля…
А зараз – гнати думи невеселі.
Довкруг – пожежі, вирви і поля…
Пробач, руїна, наша рідна хата,
В душі, у серці незборимий щем…
Лиш оберегом з нами – рута, м’ята,
Волошки, та любисток з чебрецем…
04.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019206
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2024
Лине серпня мелодія, ноти вплітає в слова,
Бо від співу цикад, від очей, від хмільного чекання
Вишивається золотом-сріблом буденна канва,
І невидимий фатум веде від розлук – до кохання.
Диригентська долоня виводить складний пірует,
Стиглим яблуком падає доля в холодний світанок,
І на тлі небосхилу хмарини збира в силует,
Що рожевим серпанком заклично підсвічує ранок.
Життєдайним зерном та мелодія – в душі, в серця,
Переможно лунає над світом сюїта Любові,
Бо єднанню такому немає початку й кінця,
Як чарунку кохання у кожному русі і слові…
02.08.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024
[i]«Можете кидатися камінням у мої городи, пані,
але не своїм життям ви жили.
Не зі своїм світом, не зі своєю долею,
коханням, оточенням, людьми.
Світ аромату слів, світ краси образів і чарів фраз,
світ поезії душ – то було ваше…»
Невідомий прихильник[/i]
Зали́шилось мало… Усе – так непросто…
Я може б писала казки для дорослих…
Я може б дзвеніла для когось струною,
Раділа, як Мавка, коханню весною…
Серпневої ночі в зірковій завії
На гі́лках верби колисала б я мрії..
І падали б зорі легеньким серпанком
На плечі Твої, пропадаючи ранком…
Я б може… В минуле відхлинули весни…
Тримає мене золотим перевеслом
Обіймів чарунок… Торкає казково
Краса почуттів, чи відверта розмова…
…Як листя осіннє, усе відлітає,
Бо стежка життя – до зими повертає…
Чому прожила я не так, як хотіла?
Тремтлива душа – не в гармонії з тілом.
Обов’язки тягнуть до низу – обозом,
Довколишні – радять узятись за розум.
Мотаюсь, як білка, кручуся, як дзиґа,
Коханий, одначе, холодний, як крига.
Не хочу відносин – з сльозами на віях.
Тому і душа вслід за тілом – німіє…
Про щастя своє не плекаю надію,
Бо я вже живу так, як хочу… у мріях…
21.07.2024р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2024
На полонину в росяну траву
Прийти босоніж. Все минуле стерти.
Отут, на мить, забути, що живу,
А через мить – що може все померти:
Ці гори, трави в росах, ці ліси,
Цих хмар отари, це бездонне небо…
Співа душа на різні голоси,
Та подумки вертається – до себе.
…І падають, як зерна у ріллю,
Мелодії, здіймають гарний настрій
У височінь, яку я так люблю,
Щоб до землі, як спраглий син, припасти.
Всотати це проміння, сонце, тінь,
Травинку, бадилину, шерех кожний…
Вдивитися в небесну голубінь,
Із серця крик здобути – переможний.
14.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2024
Надходить вечір, і торкає втома
Твоє, в зажурі схилене чоло…
Обличчя пестить вітер невагомо,
Духмяність лип підносить на крило,
Мені волоссям очі затуляє;
Та бачу я, що щось тебе гризе.
Дивись, за обрій сонечко сідає!
Не переймайся – суєта усе.
Цей вечір з річки спокій вибирає,
Крізь хмари тче проміння золоте…
Не говори: «…не називаю раєм…».
Надія – крізь каміння проросте.
04.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
Небо нам очі радує
Темним і золотим…
Вечір на місто падає,
Хмари легкі, як дим.
Не піддавайся лихові,
Смуток піде в пітьму.
Буду твоєю втіхою,
Дай тебе обніму!
04.07.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
Налітають пориви вітру,
Висне небо – клубами хмар…
Хтось в душі відключає світло,
Як під дією «темних чар».
Знов зачинені бачу двері,
Перекриті усі мости…
Я шукала тебе в етері,
Та ширяє там сум, не ти…
Зріє відчай, як стиглий колос,
Підступає довкруг пітьма,
Бо не кличе знайомий голос,
Тче тенета свої зима.
Тож з’явись, як надія світла!
Промінь вишли із темноти!
Хтось в душі відключає світло…
Та я вірю, що це – не ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2024
***
[b]Вас так ніхто не любить. Я один.
Я Вас люблю, як проклятий. До смерті.
Земля на небі, вечір, щастя, дим,
Роки і рік, сніги, водою стерті, —
Вони мені одне лиш: Ви і Ви…
Димлять століття, води і народи…
Моя Ви пам'ять степу-ковили,
Зорі червоний голос і свободи.
Дивіться, гляньте: мій — то голос Ваш:
Як світиться він тепло на світанні…
Я Вас люблю, як сіль свою Сиваш,
Як ліс у грудні свій листок останній.
1976
Автор — Микола Вінграновський (1936 —2004)[/b]
***
[i](Майже за Вінграновським)[/i]
Вас так ніхто не любить. Тільки я.
На все життя, але не до могили.
Кохані, друзі, родичі, сім’я –
Так віддано, як я, Вас не любили…
Нема зірок, ні крапель, ні знамен,
Ні прихистку, ні захисту, ні хати,
Лиш Ваше визнаю з усіх імен,
Лиш Ваші болі буду колихати.
Біду, чуму я зможу зупинить,
Я оберегом буду до світання,
Прикрию від війни. Лише живіть!
Ми – дві надії. Перша і остання.
14.06.2024
© Ірина Лівобережна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2024
Скажу тобі під тихий шум дощу –
Тремтять листочки, обважніли віти,
Яскравим дивограєм сяють квіти,
Та крапельки стікають по плащу,
На не прозорі перли трохи схожі…
Крокують одинокі перехожі,
Я мокрою бруківкою лечу
Туди, де сонце через хмари світить…
Дощу всміхайтесь, як радіють діти!
Скажу тобі… А може промовчу?
Хто може бачить під ногами небо,
У кого з перехожих є потреба
Дерев, кущів зелені оксамити,
Цю свіжість трав – зі мною розділити?
Цей літній дощ – на казку трохи схожий…
Крокують одинокі перехожі…
Послухайте! Я кожного навчу
Дощу всміхатись, як радіють діти!
Прислухайтесь… Сьогодні я сама.
Малює вітер брижі на калюжах,
Виблискуючи золотом на ружах,
Збираються в потічки крадькома
Та крутять листя зірване поволі –
Краплини неба… Чи моєї долі?
12.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2024
Ніби після дощу
Вмите сонце на блюдечку неба…
Я тебе відпущу,
Бо від тебе – нічого не треба.
Не зловити цю мить,
Де світило проміння купає…
Вже душа не болить…
А крізь пальці – вода витікає.
У потоці стрімкім
Не впіймати промінчиків долі.
У човні нетривкім
Не цвістиме кохання в неволі.
Сіло сонце за край,
Розкидало довкруг перламутри…
Що ж, пробач, і прощай…
Я сьогодні спокійна і мудра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024
Бачиш? Небо низько нахилилось.
Кожен спраглий відає листок –
Буде дощ. Такої хочу зливи,
Щоб промокло тіло до кісток.
Щоб гроза над містом пролетіла!
Змила все. Прибила до землі.
Поверни мені чутливість тіла,
Через ці краплини-кришталі…
Обважнілі тче задуха хмари,
Каменем лягають на думки
Всі мої надумані примари,
Всі – тобою писані – рядки…
Буде дощ! Бо я про це молилась,
Щоб пройшов, очистив, все забрав,
Щоб верба до клена прихилилась
Через іскри крапельних уяв,
Схвилювався ти, назустріч вийшов,
Взяв для мене – із турботи – плащ,
Крізь дощу завісу очі-вишні
Виглядав, хвилюючись, хоч плач,
Щоб спитав: «Кохана, ти не змерзла?
Йди, тебе я палко обніму»
Буде дощ. Мені сказали верби.
Вірю Вербам, Небу і Йому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2024
Вже не буде нічого: ні пісні, ні мрії, ні слова…
Ти сказав «відпусти», і зірвався з небес зорепад.
В тім безжальнім краю, де сідає зоря пурпурова,
Гаснуть цілі світи… І ніщо не вернеться назад.
Я собі ворожила, бо знала – мені не минеться,
Що так палко душа відгукнулась на спів солов’я.
Дарувала тобі ті квітки, що зростали із серця.
Як молитву святу, промовляла кохане ім’я.
Так багаття палало! Здавалось, ніколи не згасне.
Та тобі не потрібні ні квіти, ні щирість молитв,
Бо ведеш ти своє існування, життя а чи щастя
В дивній клітці обмежень, із тисячі сяючих бритв.
Не поранюся знову. Злітаю до сьомого неба!
Замерзають слова, тихо пада дрібнесенький град
На притихлі будинки, дерева, кущі, і на тебе,
На волосся твоє, що давно посивіло від втрат…
08.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2024
[b]ВОНА[/b]: Всесвіте! Мій Всесвіте! Полюби мене, бо я прагну Любові!
[b]БЕЗМЕЖНИЙ ВСЕСВІТ[/b]: Я люблю тебе, Дитя моє! Як люблю кожну билинку на землі, і кожну краплину в морі…
[b]ВОНА[/b]: Любиш? Чому я цього не відчуваю? Я маю це Відчувати!...
[b]БЕЗМЕЖНИЙ ВСЕСВІТ[/b]: Нерозумне моє Дитя! Я люблю, як умію. Непомітно, незримо, не відчутно.
[b]ВОНА[/b]: Он як! Мені цього недостатньо. Завжди недостатньо… Тоді, Мій Безмежний Всесвіте, я буду любити Тебе! Так, як можу тільки Я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2024
Є безліч вражень, спогадів багато,
Та все одно цього буває мало…
Не дотягну до жанру я «присвята»
Бо я руки на пульсі не тримала.
Не сумувала про сивини ранні,
Коли життю не можеш дати раду.
Про кров і піт не відаю в Афгані,
В тіні тропічних пальм Джелалабаду.
Ми не стояли разом на Майдані,
Коли в останній бій ішли колони.
Нас не єднали зустрічі жадані,
Що звались «Українські передзвони».
Країні випав жереб нелегкий.
Коли життя, і спокій в небезпеці
Зійшлися разом вірні та палкі
Серця та душі тут, в бібліотеці.
Тримає, як синицю у руці,
Нас хід подій; однакових, та різних.
Бо світять нам сьогодні два митці,
Два Ігоря, - це Фото, Слово, Пісня.
01.06.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024
Плоди колись впадуть. І буде тиша…
Не чути звуків, музики і слів.
Ні, це не буде краще, або гірше.
Осінній сум завмре між стовбурі́в.
Не підберу дари ті перезрілі.
Їх доля – в непотрібності згнисти.
Лежать собі самотні, побурілі
В тім світі, де не разом – я і ти.
Де я – ніхто. Нічого ти не винен.
З байдужістю пішло все нанівець…
Який вже сенс – де, і чия провина?
Я йду від тебе, любий. Це – кінець.
12.05.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2024
Я кидаю листи, як під ноги – ворожі знамена,
У портал забуття, де ні щастя, ні горя нема.
Там розбиті серця спочивають, мов листя черлене,
Що вже снігом розлуки легенько торкнулась зима.
Там літають казки, ніби виткані з пам'яті хмари,
Нездійсненні бажання на тлі гіркоти майорять...
В потаємні світи, де згорають любові примари,
Залітають листи. Та кохання слова – не горять.
21.04.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024
[i]Дякую Касьяну Благоєву, моєму співавтору даного твору,
що допоміг створити його саме таким, як зараз[/i]
«Буває все в житті», – слова пророчі
Від батька й неньки чули ми не раз.
Час сонця. Парк. Світлина. Й раптом – очі!
То Янгол з неба дивиться на нас?!
У час війни, у дні, що стогнуть болем,
Де вий сирен несе мерзенне Зло,
Сини Добра піднялися до бою,
Щоб лютих орків знищити кубло!
Як Оберег, створили Коло Сили,
Що відмітає куль, снарядів град.
«Єднаймося усі!» - проголосили,
Честь, думка Гідних вийшла квадрат!
Земні, звичайні – мужні і величні,
Всім серцем вірю, зможуть нас спасти!
Та, Янголе мій любий, знову кличу:
«Явись! Мій світ від смерті захисти!»
…Без Тебе чорні дні, темніші ночі…
Коли весна вертається в гаї,
Над долею моєю сяють Очі.
Я щиро вірю, що вони - Твої
[i]PS. Це не фотомонтаж, натуральна світлина з парку Солом’янського району, 10 березня 2024 року. Я хочу вірити, що це очі Світлого Янгола, що захищає мене, моє місто і нашу країну від сил зла.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024
[b]Мельничук Володимир. Останній репортаж[/b]
Він волонтером був. Беззбройним.
Безжальний – снайпера приціл.
Вже сонечко ховалось в кронах
І тиша залягла навкіл…
Він встиг лише сказати : «Мамо…»
І – постріл тишу розколов!
«Швидка» петляла між дворами,
І час – повільно так ішов,
Неначе в ступор, в невідомість
Все падало… Помер. Помер…
Він не загрожував нікому -
Майдана вічний репортер.
Будівлі… Вулиці… Обличчя.
Ось – зовсім юних пронесли…
До нього люди так тяглися!
І ось тепер ми знов прийшли…
Тут кров обуренням клекоче.
Тут геній злий посіяв смерть.
З його світлин – обличчя, очі,
Добром наповнені ущерть.
І знов питаємо «допоки?»
Коли чекати перемог?
А по бруківці – кроки… кроки…
І правду знає – тільки Бог.
19.02.2015
З перших днів, працюючи волонтером на Майдані, Володимир допомагав всім, чим міг – знімав відео та фото в найгарячіших точках Майдану, вивозив поранених, доставляв продукти, прибирав вулицю, приймав участь у зведенні барикад.
20 лютого 2014 року він також був на Майдані. Після того, як наступило затишшя після ранкового розстрілу протестувальників на вулиці Інститутській, мирні люди зайшли в «Жовтневий палац», який нещодавно був залишений силовиками. Серед цих людей були і Володимир Мельничук з дружиною Марією. Вони допомагали робити прибирання в приміщенні. Близько 17 години вечора вийшли звідси назовні на оглядовий майданчик біля «Жовтневого палацу», де планували зустрітись зі своїм товаришем. На цей момент ранкова стрілянина на вулиці Інститутській вже припинилась. Вже сідало за обрій сонце, наче промовляючи своїми зникаючими за горизонтом променями, що небезпека вже відступила. Володимир якраз розмовляв по телефону зі своєю мамою, обіцяючи їй скоро повернутись додому.
Але в цю мить пролунав іще один постріл. Володимир Мельничук був без каски та будь-якого захисту, але снайпер вистрелив саме в нього. Куля влучила йому в шию саме в той момент, коли він в телефонну трубку промовив слово «мамо…». Це було останнє слово, яке він встиг промовити у своєму житті. Помер Володимир у 17-й лікарні міста Києва. Йому було 39 років.
Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
[b]Сергій Шаповал. Крок у безсмертя[/b]
А він ще в січні був поранений…
Та знов і знову бачив сни,
Як попрощалися з кайданами
Вітчизни-матері сини.
Піддужав, та прийшов з дружиною,
Бо не прийти – уже не міг…
В той день багато так загинуло,
Що раптом став кривавим сніг…
Вони стояли під атаками,
За побратимом побратим…
Нам світить кров героїв маками,
Що їх Всевишній тут зростив
На тій бруківці, де загинули.
Та пам’ять вдячності жива.
Понад Майданом, над могилами
Пророчі класика слова
Ми знов повторимо давайте:
Тож «Поховайте, та вставайте!»
17.02.2015
Герой Небесної Сотні Сергій Шаповал загинув 18 лютого 2014 року. Саме в той день, коли мирна хода протестувальників під Верховну Раду закінчилася жорстокою бійнею, а вулицями Києва розтеклися криваві ріки. Загинув він від двох пострілів: у груди і живіт. Його тіло побратими знайшли в Будинку Офіцерів.
Сергій був активним учасником європротестів з перших днів. Після того, як в ніч на 30 листопада силовики жорстоко розігнали студентський майдан, Герой Небесної Сотні звільнився з роботи, записався в Самооборону та повністю присвятив себе Майдану.
Охоронець приватної фірми цієї зими став на захист десятків тисяч людей в центрі української столиці. Боротися за краще майбутнє Сергій вийшов разом із дружиною. Поки чоловік стояв на барикадах, його кохана Ольга рятувала людські життя. Під час Майдану вона працювала волонтером медичної служби. Для Сергія і Ольги — це був другий шлюб. Разом прожили сім щасливих років, крокували пліч-о-пліч і так до останнього дня…
Доля вже робила Сергієві попередження. Перше поранення він отримав на Майдані ще задовго до масових наступів правоохоронців в кінці січня 2014-го. Тоді чоловіка врятував бронежилет, який був одягнений під курткою. Можливо, це був знак, але зупинятися на півдорозі — це не про Сергія Шаповала. Чоловік викарабкався, і знову повернувся на Майдан. Боротися за справедливість та захищати слабших – таким має бути справжній чоловік, вважав Сергій та завжди дотримувався цього принципу. Йому було 44 роки.
Вічна пам’ять герою!
Герой України, кавалер ордена «Золота зірка» (посмертно)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2024
[i]п. Ігорю Якубовському, композитору та виконавцю своїх пісень,
з повагою та любов"ю[/i]
Розлилась магічна прана,
Разом тішимось, співаєм,
Всі пісні – як з неба манна!
[i]Та чогось не вистачає…[/i]
Ніби все в нас – бездоганно,
Та ми часом помічаєм:
Є Максим, і є Руслана,
[i]Та когось не вистачає…[/i]
Хтось свої полишив справи,
[i]І за нами підглядає…
«Це не ви, Григорій Савич?» -[/i]
Несміливо запитаєм.
Ми зітхаєм справедливо,
Сподіваючись на чудо.
То скажіть усім правдиво:
[i]З нами Ігоря не буде?[/i]
У повітрі колобродить
Сплеск гітарного звучання…
[i]Чом маестро не приходить
Хоч попити з нами чаю?[/i]
04.02.2024
[i]PS. Пан Ігор був відсутній на даному пісенному Заході. Співали його учні - Руслана та Максим[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
[i]Максиму Кірсанову (виконавцю та хорошому другу)[/i]
Він у́смішку свою в очах несе,
В його вустах завжди палкий «привіт!»
Здається часом, що він знає все,
Прадавні саги та сучасний світ.
Співає він: «З любов’ю не жартуй»
І голос дужий, як струна, дзвенить.
Від стріл Амура, доле, нас врятуй,
В нім полум’я кохання струменить.
Він переможцем у «війні троянд»
Чи вікінгом іде до читача,
Його талант – як сяєво гірлянд,
Як помах крил, чи іскри від меча.
Він викладає, пише; повсякчас
На все, на все у нього досить сил.
Вгадали, що за постать серед нас?
Ну звісно, наш улюблений Максим!
04.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2024
[i]Присвячено Руслані П’ятницькій, жінці,
яка прагне та любить співати
[/i]
Жінок ми знаєм з іменем Руслана,
Вони для нас усіх давно відомі.
Ну от, наприклад, Писанка Руслана,
Красива жінка у зірковій долі.
Згадаємо гуцульські «Дикі танці»,
Тріумф Руслани, справжня перемога!
То ж, прокидаючись щоденно вранці,
Звернися ти з молитвою до Бога,
Нехай талант твій лагідно гартує,
Нехай надії трепетно плекає,
Пресвітлий янгол у вуста цілує,
Наставник хай завжди допомагає.
Хай труднощі, як білий сніг, розтануть,
Та будь завжди готовою до бою!
Бо жінка з світлим іменем Руслана
В усім живе в гармонії з собою.
04.02.2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
[i]Під враженням від аудіо книжки
«Берен і Лутієн» Дж. Р.Р. Толкіна,
за редакцією Крістофера Толкіна[/i]
Срібний вітер хита ромен…
Твій танок вночі - диво з див!
Ти мани його, Лутієн,
В зоре-сяйво твоїх світів!…
Смертний Берен з усіх імен,
За твоїм услід – поспіша…
Покохай його, Лутієн,
Бо тремтлива твоя душа…
Камінь рабства з його рамен
Сам собою не упаде…
Тож знайди його, Лутієн,
Бо без тебе він – пропаде.
Бо кривава війна здавен,
В світ загрозу життю несе!
Ти врятуй його, Лутієн!
Будь щасливою попри все!
04.02.2024
[i]Ілюстрація Алана Лі[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2024
[b]Дмитрів Ігор. Пам’ять у вічності жива[/b]
Чоло високе. Добрі очі сині.
Любив країну та її людей.
Не з’явиться тепер – в своїй хатині,
Не пригорне вже матір – до грудей.
Матуся подалась на заробітки,
Щоб міг учитись на юриста син.
Бо тут інакше грошей взяти звідки?
Що ж, маминих надій не зрадив він!
Навчався і в Одесі, і в Франківську,
Диплом одержав, сам на ноги став…
Про совість пам’ятаючи синівську,
За хворим батьком ревно доглядав.
Та не судилось: батько не одужав,
Пішов у засвіт, нині вже в раю?..
За Україну син журився дуже,
Щоб жити гідно в рідному краю.
Коли повстали люди у столиці,
На всіх Майданах вирував народ,
В буремні дні пішов за правду битись
Наш калушанин Ігор-патріот.
…Хоч кличе ненька – та звестись несила…
Пішов на небо він без вороття.
Чотири кулі з даху підкосили,
Бо рани – несумісні із життям…
Плач, Україно! Не вернути сина,
Безсилі сум, молитва і слова…
Закрилися навіки очі сині,
Про подвиг пам’ять в вічності жива.
2015р.
На початку лютого 2014 року вперше приїхав на Майдані Незалежності у Києві, де став активним учасником Революції гідності. Вдруге поїхав разом з друзями 18 лютого 2014 року ввечері автобусом з Івано-Франківська, не попередивши нікого з рідних та близьких. Був весь час на передовій, із засобів захисту мав щит, шолом і окуляри; бронежилета у нього не було.
На ранок Ігоря Дмитріва не стало. Його вбили одним із перших під час атаки на Інститутській. Чотири вогнепальні поранення, які пошкодили легеню, нирку та аорту, були несумісні з життям. Йому було 30 років.
Похований у місті Калуш Івано-Франківської області на Новому цвинтарі Височанки.
Указом Президента України Петра Порошенко № 890/2014 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Ігорю Федоровичу Дмитріву посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
[b]Віктор Чернець. Останній блокпост…[/b]
Мирний протест придушити силкується влада,
Їдуть «тітушки» найняті та силовики,
Та зупиняти їх вийшла місцева громада:
Всі на блокпост – відбирати «провладні кийки»!
Не пропустити у місто підступного ката,
Волю народу не дати втопити в крові!
Вікторе, осторонь ти не умієш стояти,
Бо за народ усі помисли світлі твої.
Джип із шаленою швидкістю – чорні бандити…
Що як прорвуться? У світлі сліпучому фар
Кинувся ти навперейми! «Будь-що зупинити!»
Спалах! Як боляче!.. Кров залила тротуар…
Не повернути… Та смерть не була твоя марна…
Вільна громада повстала. Чужі не пройшли.
Хай упаде на убивцю заслужена кара!
Вітю, уклін за твій подвиг тобі до землі!
22.02.2015
На трасі Одеса-Київ жителі села Маньківка та Умані біля села Подібна встановили блокпост на дорозі, щоб «тітушки» та спецпризначенці не дісталися до столиці. Водій невстановленого джипа, який пробивав дорогу внутрішнім військам, на великій швидкості 19 лютого збив Віктора, що спричинило смертельні наслідки. Йому було 36 років.
Присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності.
Вічна слава Герою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
[b]Олександр Плеханов. Стрибок у вічність…[/b]
Відкритий погляд, непохитна віра.
Сашко навчався, танцював, любив,
Усім він так захоплювався щиро,
І все на світі встигнути хотів…
Створив скульптуру. Рветься на свободу,
З осмисленим поривом у очах,
Душа стражденна нашого народу!
Та підвестися – заважає страх…
У кожному із нас живе вагання.
Воно присутнє – у тобі, й мені…
Що думав він у мить свою останню?
Чи бачить він в своїй височині,
Як піднялись в борні сини Вітчизни?
Як звір стрибнув – і страх свій переміг!
Повстали ми – такі несхоже-різні
Орлів чужинських кинули до ніг
В єдинім вирішальному пориві!
Незламні ми – ні в чому і ніде!
Здолаєм ворогів ми в Україні!
Небесна сотня нас вперед веде!
16.02.2015
18 лютого, близько 15.00 Сашко вийшов з дому. О 18.00 зателефонував додому і повідомив, що з ним все гаразд і через дві години він повернеться. Саме у цей час розгорталися найзапекліші бої у центрі Києва між повсталими людьми і силовими підрозділами бійців, підконтрольними владі. О 20.00 його мама сама подзвонила, але на дзвінок відповів волонтер, який саме у той момент виносив його з-під куль. Чоловік встиг сказати, що Сашко у важкому стані і що він несе його у Будинок Профспілок. Пізніше на місце подій прибули лікарі і відвезли смертельно пораненого до міської лікарні № 17, куди прибули його мама і сестра. Деякий час медики боролися за життя Сашка, але після операції пояснили рідним, що його поранення несумісне з життям і врятувати його було неможливо...
Мама Сашка згадує яскравий епізод у час його роботи над дипломом у січні 2014 року, коли він замість наукової праці несподівано почав ліпити фігуру звіра. На зауваження відповів — звір є алегорією на український народ: «Він має осмислений погляд і вже вислизає із своєї шкури страху. Усвідомлює себе, розуміє свою силу і готується зробити останній ривок — щоби підвестися, встати». На запитання мами, чи є у цього звіра можливість і час, щоб встати, відповів: «Якщо і є, то дуже мало. Але він теж це розуміє. Бо цей звір живе у кожному з нас». (Записано зі слів сестри). Наразі ця незакінчена скульптура зберігається у мами загиблого.
Рівно через день після загибелі Олександр Плеханов мав отримати диплом бакалавра. Йому було 22 роки.
28 листопада 2014 року у Київському національному університеті будівництва і архітектури відбулася церемонія відкриття Меморіалу Герою Небесної Сотні, студенту архітектурного факультету Олександру Плеханову.
Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024
[b]Сергій Байдовський. Пострілом в груди…[/b]
Груди! Відкрийте груди!
Боже! Кривава рана…
Тут… вже його не буде…
«Зовсім без болю,.. мамо!...»
Очі заплющив сині…
Втратила матір сина…
Кача - вздовж по Тисині…
Плаче… уся країна…
Тужить-рида дівчИна…
Юний… іще дитина…
Мати – в останнє сина
Бачить у домовині…
Ви долюбіть – за нього.
Недругам - не здавайтесь,
Проти насилля злого
В лави бійців ставайте!
Впав він у буревії,
Пам’ять гірчить сьогодні…
Виборем наші мрії!
З нами – Небесна сотня.
12.02.2015
Одна із останніх цитат на його сторінці в соціальній мережі - слова Левка Лук'яненка: «Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе…»
Працював інспектором з безпеки лінійної частини магістральних нафтопроводів «Дружба». Рядовий Українського реєстрового козацтва.
Герою було лише 23 роки. Ці слова написала його дівчина: «Він мріяв про свою сім'ю і був би гарним батьком. Не встиг... Він багато чого не встиг. На барикадах пробув лише кілька годин…»
Убитий снайпером 20 лютого 2014 на вулиці Інститутській у Києві.
Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2024
[b]Артем Мазур. Небесний охоронець[/b]
Боляче – його нема – сказати,
Та людина в пам’яті – жива,
Ладен був Артем життя віддати,
Щоб була країна в нас нова.
Він пішов… Його – не повернути.
Не спинити невблаганний час…
Більше не торкнутись… не почути…
Кращі – з неба дивляться на нас.
З сивиною ранньою на скронях,
Прагнуть захистити, зберегти -
З неба простягають нам долоні,
Виставляють сонячні щити.
13.02.2015
Артем народився в Хмельницькому 6 серпня 1987 року. Працював логістом та охоронцем. На Євромайдані перебував 2 місяці. Зрідка приїжджав додому.
18 лютого, у чорний вівторок, коли мирний наступ Євромайдану на Верховну раду перетворився на криваве побоїще, чатовий 9ї чоти 15 сотні Самооборони Майдану Артем Мазур отримав надзвичайно важкі поранення. Від них і помер у лікарні. Йому було 26 років. Прийшов до тями лише один раз, але навіть не зміг нічого сказати… Рідні та друзі до останнього вірили в те, що Артему вдасться побороти смерть. Але у боротьбі за життя герой Небесної сотні програв. Зі згадок рідних: «Він був дуже чутливий до несправедливості…»
Звання Герой України з нагородженням орденом «Золота зірка» (посмертно)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
[b]Володимир Кульчицький. Куля в серце[/b]
Тату, ви чуєте, тату?
Куля крізь серце – наскрізь…
Як я пишаюся, тату…
Щоки вже мокрі від сліз…
Поряд будинок палає.
Кров, що по краплі – у сніг…
Віри не йму… Вже немає…
Тату, не треба вмирати!
Як же я вас не вберіг!
Тату, там друзі чекають!
Я рятувати їх мушу!
Ви вже пробачте, благаю…
Кулею – в серце, і в душу…
26.01.2015
Володимир Станіславович прийшов на Майдан, бо там тривалий час перебував його син Iгор, який входив до числа однiєї iз сотень. “Буду тебе захищати на Майданi”, – казав пан Володимир синовi. Та про власний захист не дуже дбав. Мав лише шолом. Нi бронежилета, нi щита.
18 лютого Володимир у свої 64 роки цілий день стояв на барикаді по вул. Грушевського.З предметів захисту у нього був тільки шолом. Після атаки беркуту, охорона перемістилась під Будинок Профспілок. Там він обмiнявся iз сином кiлькома словами. А той сказав: “Тату, я тебе люблю i дуже тобою пишаюся”.
Близько 22.30 на барикадах біля Будинку Профспілок куля снайпера влучила у серце Володимира Станіславовича, пройшла наскрiзь…. Друга влучила чоловiковi в живiт. «Я не розраховував, що він вийде на передову, але він пішов саме туди. Далі пролунала фраза: «Коридор! Важкий!». І четверо людей пронесли тіло. Я впізнав його, коли його вже майже пронесли повз мене. То був мій батько» – розповів син.
Його занесли до Будинку Профспілок, але будинок невдовзі запалав. Син пана Володимира встиг забрати тiло батька. Разом iз працiвниками Червоного Хреста занiс його до Михайлiвського собору.
22 лютого Володимира Кульчицького поховали на кладовищi в Нових Петрiвцях – селi у Вишгородському районi Київської областi.
Звання Герой України з нагородженням орденом «Золота зірка» (посмертно)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004379
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2024
[i](квартон)[/i]
Виє хурделиця, вітер зустрічний.
Швидше додому! Крокую квапливо.
Раптом – на гілці ліхтар новорічний!
Звідки взялося нечуване диво?
Я крізь замети сміливо прошкую!
Виє хурделиця, вітер зустрічний.
Кожну пухнасту сніжинку цілую,
Не загасити той промінь магічний!
Сяй же, ліхтарику, ясно і вічно!
Знаю – твій вогник тепло, не омана.
Виє хурделиця, вітер зустрічний.
Світло залишив для мене коханий!
В щирі обійми сміливо пірнаю!
Рідного, любого поклик одвічний -
Знов переміг! Хоч на вулиці, знаю
Виє хурделиця, вітер зустрічний.
14.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2024
Цвітуть ромашки серед типчаку,
Пелюстками сплелися, колосками,
У волоть сизу мітлиці легку
Волошки вмалювались з сокиркáми.
На білопінних гронах королиць
Метелики гойдаються завзято,
І коники з ногами танцівниць
З-під ніг моїх вистрибують строкато.
Пшениця золотиться на полях,
Там кукіль зрідка зблискує рожево.
І маками усміхнена земля
В моїй душі викрешує пожежу.
07.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
Замітає снігом дивний сад,
Де цвіт яблунь вітер колихав…
Не поверне час тих днів назад.
Був ти поряд, тільки не кохав…
Дарував то сміх, то зорепад,
Хоч торкання всі заборонив…
А тоді – одну весну назад –
Ти пішов, і двері зачинив.
В серці – навіть дружби не зберіг,
Зник з думок навіяний етер…
Вчора перший сніг на землю ліг,
І тобі однаково тепер:
Що на серці – брила крижана,
Що жура в моїх очах сумних,
Що в холоднім домі край вікна
Мою душу засипає сніг…
13.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2023
Заколи́шу тебе, замилу́ю,
Як легкий вітерець зело́.
Задивлюсь, як сніжинка цілує
Враз твоє дороге чоло…
Краплі срібла тремтять на віях,
У бездонних очах – пітьма…
Білим вельоном* сніговію
Нас ховає від всіх зима.
На вустах моїх – слід кармі́ну,
На твоїх – насолод печать.
Ну, цілуй мене в цю хвилину!..
Бачиш, губи уже тремтять…
Поєднання солодке коло
У захмарні веде світи!..
Розпливається все довкола…
В цілім світі – лиш Я і Ти.
*Вельон – вуаль, серпанок; легке, довге покривало
з тюлю, шовку або мережива.
10.12.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023
Я до Тебе прийду. Наче спрагла рілля, притулюся,
І обличчям щасливим уткнуся у дружнє плече…
На долоні твоїй із розхристаних скалок – зберуся,
Там, де іній на серці, одразу мені запече…
Щось тримає мене, наче в рамках, в холодних лещатах.
Це байдужість твоя все розкрити тобі – не дає.
Все блукають думки, ніби в полі малі потерчата,
Все шукають в заметах загублене серце моє…
Я засну до весни. Вітерець не підніме вітрила.
Сонний плес не загра швидкоплинний під кригою вальс…
Обійми, мов колись! Ворухнуться за спиною крила,
Й заспіває зима крізь хурделицю пісню про Нас…
01.12.2023р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2023
Напередодні подзвонила.
-Ти як? Привіт!
-Як я? Всі вікна я зачинила, вітрам услід…
В Одесі – чуєш? – все замітає. А що у нас?
Лиш сильний вітер гілля гойдає, осінній вальс…
Як ти? У вас ще не засніжи́ло?
-У нас тепло́.
Велику хмару до гір прибило, ген, за селом.
Мене колише безмежна тиша, і пригортá.
Пташина в небі кругами пише мої літа…
Спадає вечір мені на плечі, і я з руки
Годую іноді тут овечок, і п’ю зірки,
Що віддзеркалює темне небо мені у чай…
Вернуся днями я знов – до тебе. Ну, не скучай!
… І тиша знову мене накрила, як оберіг.
Від слів твоїх розгорнулись крила.
І випав сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Де ти бродиш, мольфаре? Нависли над Києвом хмари.
А в Одесі – негода. Весь день заметіль мете.
Забіліли сніги у Карпатах твоїх, мольфаре?
Зазирни в свою душу, й мені розкажи про те…
Ти повідай мені, чи дзюркоче, не змерзла ще річка?
Чи стрічаєш світанки, коли виринаєш зі сну?
Чи пухнастим гіллям обіймає тебе смерічка,
Чи завмерло усе від зимового білого сну?
Чи блукають в Карпатах мелодій твоїх примари?
Над напоєм із трав при зірках ти собі зворожи…
Розжени, якщо можеш, думками над Києвом хмари.
Я благаю тебе, хоч про тишу мені розкажи…
26.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Я знов потрапила в зневіру.
Довкола клу́биться пітьма,
Бо дружба сіється нещира,
А у відносинах – зима…
Зима, зима!.. Як можна жити,
Коли в душі – омани страх?
Ні запалити, ні купити,
Нічим, нічим не пробудити
Цікавість у твоїх очах!..
Як старець немічний, недужий,
Хитається життя моє…
Хоча тобі – усе байду́же.
Світанок знову настає,
Та не приносить ранок квіти…
Я усміхаюсь крізь пітьму.
За всі занедбані «привіти»
Колись подякую йому.
Нещира дружба. Мертві квіти.
Ще раз повторений урок.
З несправжніх спогадів із літа –
Зробила в зиму перший крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2023
Листків яскраві кетяги горять
Так полум’яно, що аж мружу очі.
Не знаю я – руси́н а чи варяг
Цей виноград назвав колись дівочим
За граціозну та гнучку красу,
Таку легку, безмежно-веселкову.
Як дівчина квітки́ впліта в косу,
Так ягідки розсипано довкола.
Нехай несправжній – дикий виноград,
Та в час, коли його торкає осінь,
Листків яскраві кетяги горять,
Як дівчини звабли́вої волосся…
18.09.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
Пішли дощі. Я знову тут. Прошу, не сердься.
Серед тобою звитих пут намокло серце…
Тече по венах не любов, рікою лави,
А плаче, плаче серце знов дощем кривавим.
Вже не благаю я: «Пробач, і повернися!...»
Та, як почуєш серця плач, хоч усміхнися!...
Твій теплий погляд – до основ підсушить серце,
І дасть надію на любов… Прошу, не сердься!...
01.11.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2023
Чарівна ніч пірнула в листопад…
Твоя відсутність лиш мене бентежить.
Прийди, прилинь в наш почорнілий сад,
Примарний сон, мій скарб, моя залежність!
Злітають з кленів роки, як листки,
Метеликами падають під ноги…
Ні, не листки… То вишень пелюстки,
Що посипають думи та тривоги…
Останній місяць осені іде.
Та ніч-циганка нам обом ворожить.
О, тінь моя, нема тебе ніде,
А я без тебе жити вже не можу!
Сховаюсь серед тисячі облич,
Пірну в безодню, сонечком за хмари.
Як тоскно там… Поклич мене, поклич!..
Лиш місяць срібні розсипає чари…
Я знов в думках складу твоє ім’я.
Твоєї долі лиш торкнуся краєм.
Як річка з берегами – ти і я…
Дивись! Остання іскра догорає!
Чарівна ніч пірнула в листопад…
Твоя відсутність знов мене бентежить.
… Не повернути часу нам назад,
Та доля килим зоряний мережить…
31.10.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
[i]Тані Яровициній - в День народження
[/i]
Засвітилася на небі зірка,
Проявилася цікава дата:
Нереальна цифра – дві четвірки.
Що про неї можна ще сказати?
Ро́ки, наче котик на осонні,
Зичать лиш радіти та мурчати…
Ти була собою в закордонні,
Прилетіла пташкою до хати.
Біля себе ти збирала гожих,
Вишиванку з гідністю носила,
Тож все подолаєш, знову зможеш,
Бо живе в тобі Тендітна Сила.
Та, що любить, та, що обіймає,
Сила Берегині – не новá,
Сила та, що цілий світ тримає!
Бо тобі лиш – два по двадцять два.
30.10.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
Любов у смуток осені пішла,
Пташки́ замовкли, трави похились,
На чисте небо наповзла імла…
А я ж на тебе ледве не молилась!
Ти був – як промінь, як ясна зоря,
Як літній дощ, що ніжить та зціляє…
Метеликом у світлі ліхтаря
Моя душа довкола ще кружляє…
Та серце – серед втрат – не бачить ціль,
Нема розкритих рук, лиш гострі грані…
На жовтім листі проступає біль
Зображенням на сенсорнім екрані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2023
Відлічують роки́ нам дзиґарі,
Та нам з тобою те усе байдуже.
Не зазираєм ми в календарі.
Важливо те, що знають наші душі.
Там щось співало, мріяло, цвіло,
Вдивлялося в слова, ескізи, фарби.
Уклін, Танюшо, за твоє тепло,
Що розливаєш щедро так, не марно.
Примхлива доля поєднала нас,
Таких ліричних, і таких несхожих!
У цей неле́гкий для країни час
Мистецтва світло, наче слово Боже,
Продовжуєш ти з гідністю нести,
В рядках палких, місточком поміж нами.
Непросто серед різних нас – плести
Єднання, але рідні ми – думкáми.
Хто пише серцем, творчості вогонь
Роздмухуєш ти, щоб засяяв всякий.
За світло, за тепло твоїх долонь
Від нас усіх тобі - ВЕЛИКА ДЯКА!
20.09.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023
Уже позолотила осінь крони,
А сивина твоїх торкнулась скронь…
Важка сльоза почáла перегони
Від мого серця до твоїх долонь…
Не відаю чи радість ти, чи згуба,
Чи ти моєї долі джерело.
Твої вуста мовчать. Чи знову любиш?
Чи я відчую рук твоїх тепло?
Я біля тебе – квітка на осонні,
Дороговказом ти – в моїм житті.
Сльоза солона на твоїй долоні
Прощання? Чи початок почуттів?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2023
Увечері прийду в свій дивний сад
Послухати, як гомонять з зірками
Квітучі Айстри, що ще день назад
Цвіли примарним світлом поміж нами…
Ви говорили. Я була німа.
Ловила голос, видивлялась в очі…
Осінній вечір душу обійма,
Прощатись з Вами серденько не хоче.
Ці ніжні квіти – спогади і сум,
Але ж які, які вони яскраві!
Від них відходить благодатний струм
На зоряній далекій переправі.
Вони – хиткий між душами місток,
Що так боюся раптом розхитати…
«О, дай нам, доле, ще один квиток!» –
В голівки квіток буду я шептати.
Вже місяць повний у садочок зирка.
Злітаю в небо на хмарині мрій…
І розквітає Айстра* – світла зірка,
В душі моїй, що сповнена надій.
*АЙСТРА (лат. Aster), від грецького «asteros» - зірка, назва дана за форму суцвіть.
Є символом краси, скромності та чарівності, символом смутку за літом, втраченим раєм, за неможливістю піднятися в небо.
Айстра відома людям дуже давно, її вирощували ще скіфи, знаходячи в ній символ сонця та подарунок богів. Взагалі, майже у всіх народів ця квітка так чи інакше зв'язувалася з небом і зірками, що знайшло своє відображення в легендах. Стародавні греки вважали, що айстра виросла з порошинки, що впала з зірки.
Існує повір'я: якщо вночі стати серед айстр і уважно прислухатися, то можна почути ледь вловиме перешіптування – то айстри спілкуються зі своїми сестрами-зірками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023
В хащах далеких, в лісі примарнім
Жив Сопілкар в своїм світі безхмарнім.
Той інструмент був чарівної сили,
Звуки мелодії – сонце будили,
Квіти бутони свої розкривали,
Ледве сопілка в лісі заграла,
І танцювали місяць та зорі
На річковому, у хвилях, просторі…
… Плаче душа у окремій господі,
Вільна від пут, почуттів та мелодій:
«Я б полетіла далеко, за хмари,
Тільки ніяк не знайду собі пари…»
Та Сопілкар про страждання не знає.
Чом від людей своє вміння ховає?
Має свій вплив на воді, і на суші,
Та не лікує зранені душі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2023
У парку райські яблучка достигли.
А нерви – як натягнута струна…
Хвилини розставання вже побігли
Ламати світ, бо на душі – війна.
Не та війна, що Україну душить,
Ламає долі, пристані, мости.
Ні, внутрішня війна тривожить душу…
Я так прошу: «Мене не відпусти!»
Не відпускай! Та вже гірчить калина.
Вже чую я із далеку «курли!...»
Палає купина неопалима
Там, де колись з тобою разом йшли.
Вона – моя. Вона моя ікона,
Що від біди, коханий, захистить.
Та непотрібна, мабуть, вже нікому…
Ти вирішив. Прощай, мене прости…
Вже скоро осінь. Жовте і червоне
Цей парк старий рядниною затче.
Підуть дощі сумні, зважніють грона,
Не сяде пташка на твоє плече…
Вже вересень краплинами поволі
Звучить між нами, як старий рояль,
Що грає вальс сумний моєї долі…
Тож обійми, допоки ще – твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023
Не припиняй це! Колосом, житом – жити!
Зливою, краплями, хмарою – аж за край!
Сонечко любе, буду тебе любити
Пристрасно, віддано, тільки не зупиняй!
Не зупиняй – безголоссям – порив відвертий
Диких бажань серед спілих цупких ожин.
Чуєш? Іде війна. Я б могла померти
Тільки б не ти! Тільки б ти в цьому світі жив!
Не припиняй – потурати моїм бажанням.
Я віднайшла тебе в мороці самоти,
Щоб запалити очі твої – коханням,
Та й поєднати наші – навік – світи.
Вірю, що разом можем ми боронити
Та відстояти наш благодатний край!
Милий, хороший, буду тебе любити
В горі, і в радості. Тільки не припиняй!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992749
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2023
Співав цвіркун в буянні трав на всі регістри,
Коли раптово ти сказав: «Немає іскри…»
Палало світло від заграв на небосхилі…
Навіщо в мене ти украв хвилини милі?..
Мовчи! Нічого не кажи. Нічого більше.
Серпневий вечір, ворожи, бо буде гірше…
Вже видно дно, гірчить вино, темніє швидко,
Згортає небо полотно в блакитну квітку,
Що ще цвіте серед пітьми, та враз зів’яне…
Коли такого слова МИ між нас не стане.
З-за хмари срібний молодик лякливо зиркнув,
Та й потягнувся до води… І впала зірка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2023
Серпень кольору меду, з вечорами прозорими.
В очі дивиться айстрами – кольоровими зорями.
В зорепади вбирається, місяць схожий на диню,
На городах збирається все, що щедро вродило.
Кавунами пишається, пахне персиком теплим,
Любе літо кінчається, і душа наче терпне…
Від колосся звільняється переповнена нива,
І так хочеться трошечки нам затримати диво!
Неквапливість та млосність пити щедро, ковтками,
Та ще тиждень, до осені, не пришити нитками…
Пригадай все духм’яне, наливне, соковите!
Збережи цю мелодію – до наступного літа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Ти до мене прийшов через гори й долини,
Там, де чиста водиця з каміння тече.
Дивні трави збирав, що ростуть в полонинах,
Лікував свою душу від зайвих речей...
Я чекала на тебе всі ночі і днини,
Я пушинкою сіла тобі на плече…
Рахувала любові безцінні хвилини,
Слідкувала – чи сонце тебе не пече?
Там, де ти, буйні трави та росяні квіти,
Розсіває проміння зерно золоте.
Наді мною каштани сплели свої віти.
Моя спрагла душа диво-сітку плете…
Не для того плете, щоби птаха зловити,
Що для нових польотів готує крило.
Берегинею стати, плекати, радіти,
Закривати від зла, дарувати тепло.
Там безжальна війна сіє зло на планеті,
Та молитва моя всі незгоди жене,
Бо каштани і трави в одному букеті
Наче руки твої, обіймають мене…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023
В моєму суденці благенькому
Ні весел, ні днища нема…
Між правдою та побрехеньками
Давно вже пливу я сама.
Минуле лишилось за обрієм,
Майбутнє – ховає туман…
Між мріями мирними, добрими
Гойдає мене Океан.
Літаю самотнім журавликом,
Радію, що сонце встає.
Не хочу на інші кораблики,
Хоч шторм мене інколи б’є.
Мій човник у даль спрямовує
Лиш Доля – мій капітан.
Говоримо спільною мовою
Я, Вітер та Океан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023
Минає серпень зорепадом див...
Вже скоро осінь... Він уже не прийде.
Дрібненький дощик тут колись блудив.
А тут у вись злітали змії-крила!
Гаряча кава, прохолодний день.
Не прийде він. Йому дорожче спокій.
Стирчать листи з усіх моїх кишень.
О, серця біль, тривати будеш доки?
Струмками сліз, дорогою благань,
Не повернути мить, не повернути!...
Ти - чемпіоном спринтерських змагань
Пішов собі... Та як тебе забути?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023
Вже ранок – сонце народив,
Усі готуються до свята,
А я спішу – у відділ див,
Де все із скла, пластмаси, вати,
І із фантазії людей,
Що трохи вміють ворожити,
Бо саме тут мій будній день
Яскравим дощиком прошитий.
Тут балаган, тут маскарад,
Тут радість, сяйво та прикраси,
Тут казка все – за рядом ряд,
І усміхаюся одразу!
Пірнаю в цей яскравий світ,
Бо саме тут я вірю в диво,
У цих метеликів політ,
В дитинства спогад невразливий,
Дивлюсь на іскорки гірлянд,
І сяйво ллється прямо в очі,
І цей яскравий маскарад
Додому весь забрати хочу!
Сніжинки, зайчики, білки –
Усі улюблені трофеї!..
Та ось торкається руки
Моєї – диво! – справжня фея!
В душі – вогонь, вона – моя,
Неначе світло Прометея!
Іду додому – інша Я.
Оновлена.
Зі мною – фея
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
Крізь скелясті шпилі́, крізь примарні мости
Я хотіла у ніжність твою прорости,
Де обійми п‘янкі, де кохання дива,
Я тягнулась до тебе, плети́ста трава…
І, коли твоє слово давало тепло,
Прокидалось в мені моє диво, росло,
Піднімалось, готове ростити квітки́,
Дарувати відраду в хвилини гіркі.
Щоб лунала мелодія, щастя мотив, –
Тільки б ти, з висоти, мені сонцем світив!..
…Знову прірва внизу. Не розкриєш вуста.
Знов мені недосяжна твоя висота.
Із глибоких щілин виповзає пітьма…
Я б коханням цвіла!.. а опори – нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
Вся пожовкне трава.
Не залишиться ніжність на де́нці.
Хто сказав, що слова
Підлікують поранене серце?
Раз пройшлася коса –
Отже кров’ю із ран витікають
І життя, і роса,
Нам під ноги безжально лягають…
Ти сказав: «Відпусти.
Хай самотність іде твоя в люди,
І зійдуться мости.
Хтось тебе неодмінно полюбить…»
Маю досвід гіркий,
Та не вірю в байду́жі поради.
Відмітаю плітки,
Бо зі мною завжди – моя правда.
Не полюбить ніхто.
Люблять пиво, цукерки, трамваї,
Люблять власне авто,
Переважно. А жінку – кохають.
Там нестяма палка́,
До відча́ю, де дихать не сила!
Коли жінка – струнка,
Молода, і безмежно красива.
Їй дарують п’янкі
Поцілунки, як на́пій із хмелю,
Їй зривають зірки!..
Але ж мова моя – не про неї…
Дуже важко цвісти
Без турботи, де димно і жарко.
І тому – відпусти!
Відпусти… Не боюся косарки.
Вся пожовкне трава.
Не залишиться ніжність на де́нці…
Хто сказав, що слова
Підлікують поранене серце?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
Холодна серпнева ніч.
Тепла іще тіло просить…
Та дні, що летять навстріч,
Уже наближають осінь.
Я кутаюсь залюбки
В кохання свого примару…
Пливуть в небесах зірки…
Ні! Очі твої у хмарах.
В них ніжність і теплота,
В них світло пливе за обрій,
А місяць – твої вуста –
Шепоче : «Все буде добре!..»
Кохання, мене поклич
В той край, де панують весни!
Мій любий, з усіх облич
Твоє у душі – не щезне.
Гойдається навсібіч
Мереживна тінь фіранок…
Холодна серпнева ніч
Рожевий веде світанок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
[i]«Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти…»
Леся Українка[/i]
Люди є міцні, неначе дуб,
Різні, за природою своєю,
Є тонкі й плакучі, на біду…
Я, мій любий, справжня іпоме́я*.
Бо стебло тендітне, і душа,
Просуватись у житті не вмію…
Лиш мене коханий залиша́ –
Падаю униз, ламаю шию.
Ти пробач, що стовбур заплела,
Скинь мене, якщо немає сили.
Все тепло тобі я віддала,
Та не згину унизу я, милий.
Хоч не підіймуся в висоту,
Вистачить мені води і неба.
Лиш корінням – в душу проросту,
А квітка́ми – потягнусь до тебе.
*Іпомея (у народі Кручені Паничі) або в'юнок, витень – по-різному називають цю чудову садову ліану з великими лійчастими квітками.
У англійців вона називається Morning Glory, що можна перекласти як "ранкова радість" або "слава ранку". Рід іпомей дуже великий, налічує понад 500 видів, серед яких і наша берізка польова (в'юнок, повитель, повелиця, павутиця, повійка, полятиця)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Чи була у радості, чи в біді
Чи мара, чи сон це?
Танцювала дівчинка на воді,
Як сідало сонце…
Все тепло, і радість, як в ту весну
В ті години милі,
Заплітала в море, на глибину,
У бурхливі хвилі.
Все штовхала в глиб, у безодню хвиль,
Це холодне літо.
В синій глибині все топила біль
…Нікому зігріти…
Не дала любов ніжних два крила,
Доля посміялась.
Танцювала трепетно, як могла,
Більше не боялась.
Та на дно не падав, не падав біль!
…Не заголосило…
На сипкий пісок, де шумів прибій,
Море відпустило…
Як метелик, пурхає там душа,
В морі сліз солоних
До хиткої гавані вируша́,
В морі не потоне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023
Серед списів смерек, там далеко, в прадавньому лісі,
Диво-камінь стоїть серед сутінок гі́лля та хмар.
Що приховує ліс в таємничій, казковій завісі,
Пам’ятають лиш предки, та сивобородий мольфар.
Колиха́ буревій час від часу скривавлені маки,
Чути звуки гучні, ніби стогне від горя душа…
На шорсткому «плечі» восени тут зітхатиме Мавка,
Що зчорніє в печалі від зради свого Лукаша́…
Тут колись наречені у духів зачаття просили,
Тут волхви́ на поля благодаті прохали й дощу,
Чабани з полонини сюди сир та «бриндзю» носили,
Їм у стогоні каменю чулось тоді «захищу́!»
Не проходить давно тут ні звір, ні ґаздиня, ні ґазда,
Хоч в сім’ї негаразди, сюди заросли всі стежки́.
Диха тихо земля. Відчувається сила одразу.
Диво-камінь стоїть, і стояти тут буде віки́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990772
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023
[i]«Там, де закінчуються слова,
починається музика»
Генріх Гейне[/i]
Не впізна́єш мене.
Бо давно вже твоя Атлантида
Потонула у зорях.
Прозріння тебе обмине.
Ніби в білих, прозорих,
Сліпучих снігах Антарктиди,
В лабіринтах бетонних
Блукає твоя Шагане́…
Не шукатиму душ,
Що ширяють на сьомому небі.
Не спинятиму час,
Бо кохання моє, як стріла,
Не торкається нас.
У атлантів немає потреби
Повертати із трас.
…А без тебе і я б не жила…
Тут безсилі слова.
Тут благання нема, і не треба.
Фрази стерті на порох,
Та ллються рікою вірші́…
Проростає трава.
Ми з тобою крокуємо поряд,
І між нами жива
Тільки музика, пісня душі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2023
Гей-гей-гей, мої Карпати,
Чарівний гуцульський край!
Буду силу тут черпати,
Тут, душа моя, співай!
Гей-гей, буки та смереки,
Звук трембіти вдалині,
Всі нащадки, діти, предки,
Переплетені в мені.
Тут світанки незбагненні,
Трави, скупані в росі,
Гей-гей-гей, країна-неня,
Твої діти ми усі.
Чебрецева наша доля,
Наша воля надміцна,
Гей-гей-гей, хай буде вольна
Наша рідна сторона!
Сині гори, бистрі ріки,
Потічки із гір стрімкі –
В моїм серці ви навіки,
Гей-гей, води гомінкі!
Зможу небо прихилити,
Ватру в серці запалю,
Цю красу з росою пити,
Гей-гей, край я свій люблю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
Рожева хмарка сяє свіжістю –
Бабуся з флоксами сидить,
Прекрасними своєю ніжністю…
…І голос твій іще дзвенить
З такою слушною порадою,
З бажанням – зупинити мить,
Мою любов, що стрімко падала,
Піднести знову у блакить!
Звучить з турботою і ласкою,
Своє підставивши крило…
О, квіти, що здаються казкою,
Мого кохання джерело!
Той промінь, що в мені захований,
Палай світліше, не зникай!
З букетом флоксів, зачарована,
Спішу до тебе. Зачекай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023
Як я хочу забутись в обіймах долонь твоїх!
Тільки ми, поміж нами лиш дотик долоні, і тиша…
Світ завмер, навіть стукіт сердець притих,
Глибина відчуттів все триваліша та густіша…
Бісеринки роси покривають твоє чоло.
Не відсмикуй руки! Випадковий союз не порушуй!
По маленьких судинах струмує твоє тепло,
Відкриває канали, пульсує, пробуджує душу.
Я її збережу, цю невинну поєднану мить,
Блиск очей приховаю. Нічого тобі не залишу…
В чорний день, коли лихо-біда прогремить,
Добрим словом тривоги твої і жалі заколишу.
Знаю, щастя згоріло, кохання твоє відцвіло.
Біля тебе я бути не можу, не мушу, не маю…
Але це відчуття, коли руку кладеш на чоло!..
Я всім тілом так міцно незримо тебе обіймаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023
Я так чекала на тебе. Істинно.
Всупереч усім розстрільним спискам.
Не хочу – підводити риски.
Хочу бути твоєю долею, чи недолею,
Волею, чи неволею.
Запахом пороху на руках,
Слізьми, затиснутими в кулаках, солоними.
Полонянкою без полону.
Глибокою тобі – подякою.
Надійною. Ніжною. Всякою.
Нахабні насунили вороги.
В них танки, гармати і батоги.
Слова – колючі, як кущі тернові.
Чугайстре, любий, не стало мови!
Гірке похмілля. Та ти живий.
Непереможним є образ твій.
В твоїх руках байрактари, дрони,
Для перемоги та оборони.
За нас – Україна, за нас – природа,
За нас – козаки із усього роду!
Нам воля – дороговказом.
І ми переможемо – разом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
Два дерева удвох переплелись.
Чи ві́ддана тобі я? Чи віддáна?
Тримаєш ти, чи затуляєш вись?
Коханка я, чи все-таки кохана?
Ти молишся, щоб бути нам разо́м,
Чи наставляєш душу мою грішну?
Любов, що так потрібна нам обом,
Іде від серця, чи дає Всевишній?
Чи відчуваєш ти тремтіння рук,
Коли твоєї ризи я торкаюсь?
О, не спиняй моїх солодких мук!
Я знов іду до тебе, і не каюсь.
Твоя молитва, як солодкий мед,
Вливається в уста мої і вуха…
…Якби я долю знала наперед,
Якби уміла провидіння слухать…
Служниця я тобі, а чи сестра,
Моя струнка ясновельможна панна?
Неправедна твоя зі мною гра,
Ти – гралася зі мною, і з коханим…
Мої ти соки випила до дна,
Зневагою кохання розтоптала,
І кинула, де вир і глибина…
І все – щоб я тобі лиш слугувала.
Два дерева удвох переплелись.
Я ві́ддана, як я тебе покину?!..
На друзки – лампа!.. Полум’я увись!!!
Тепер ми – разом. Разом – до загину.
Трохи про історію створення твору:
Служниця Стефа виросла та виховувалась нерозлучно разом з панною Аделею. І так міцно сплелися їх долі, що панночка ніяк не хотіла свою служницю від себе відпускати. Дражнила її, нібито Йосип приходить подивитися на служницю, не на панянку. Йосип поїхав з міста і став священником. І коли Стефа пішла до нього на сповідь, їй здалося, що його лагідне ставлення до дівчини – це і є кохання…
Не буду переповідати вам всього сюжету. Подивіться фільм «Віддана» (2020р), почитайте книжку «Фелікс Австрія» С. Андрухович. І зробіть свої висновки. Я свої уже зробила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989732
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2023
[i]«Розчаруй мене, і я піду,
І мені полегшає нарешті…»
Т. Яровицина, збірка «Я буду тінню твоєю, Світе!..»
[/i]
Заплатила – перлами душі,
А від тебе полетіла «решта»…
Розчаруй мене. Мої вірші́
Підуть спати в спогади, нарешті…
Ніжним поцілунком не буди.
Як не можеш дати – не барися,
Набери холодної води,
Так хлюпни́, щоб краплі піднялися!
Я прозрію. Змерзну. Утечу
У свою улюблену шпарину.
Жало помсти гнівом заточу.
Шал кохання наче шмаття, скину.
Знаю, можеш. Не твоє плече
Для хитких думо́к моїх опора.
…Тут ні дощ, ні вітер не січе,
Темно у шпарині, і знадвору…
Ні! Не треба світла, і води.
Я засну, і довго буду спати.
Не турбуйся. Ти собі іди
Іншого
метелика
шукати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2023
[i]Присвячено Ігорю Я.[/i]
Він в дитинстві літав у снах,
Ой, які то чудові сни!
І душа була, наче птах!
Ясени мої, ясени…
Від світанку і до заграв,
Із фантазій його химер,
Над хатами то Змій шугав,
То прорізував вись Планер.
Лине Музика – серця спів
В неспокійній його душі.
Над усе він літать хотів!
Бо крилаті любив вірші́.
Все він спробував, навпаки,
До мети йшов, не нудьгував.
Він руками збирав Зірки́
І так щедро їх дарував!
Бо співуча його душа,
Бо по вінця у ній щедрот,
Бо, куди він не вируша,
«Ще співайте!» - кричить народ.
Як же мрія про свій Політ?
Чи порине ізнов у вись?
…Відривається від землі…
Він літає! Зліта!!! Дивись!
Картина Оксани Шапкаріної «Той, що збирає зірки»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023
Вечірній сад гілля додолу хилить,
З-за тину кущ гортензій вигляда.
Усі кущі колись садив тут милий,
А я була вродлива, молода…
Життя текло, несло свої уроки,
Сад зеленів, жовтів і знову цвів.
Гортає пам’ять дні, сезони, роки,
Коли ти на руках мене носив,
Коли гойдав на гойдалці стокрилій,
І цілував кармінові вуста,
У тому липні сонячних ідилій,
Коли в душі кохання пророста…
Обличчям я ховаюся грайливо…
Цей кущ колись для мене ти садив.
Гортензія – моє велике диво!
Але від тебе, любий – диво з див!
19.07.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
Снився сон мені. Я – це маятник.
Піді мною горить вогонь.
Пропускає вогонь, як митник,
Теплоту від твоїх долонь,
Всі слова твої, вчинки, дії,
Від обіймів до позіхань.
Всі безмежні мої надії,
Всю бездонність моїх зітхань…
Відхиляюся вправо, вліво,
То у відчай, то у розмай.
То безодня внизу, то диво,
То чужи́на, то рідний край.
Коливаюся неодмінно
Від любові і до жалю́.
Не вбачаю у тім провини.
То ненавиджу, то люблю.
Радиш ти мені зупинитись,
Не злітати то вниз, то вгору.
Та від гойдалок тих – звільнитись.
Опинитися десь знадвору.
Там така собі мертва тиша…
Рівновага твердої скелі.
Так надійно та так спокійно.
Рівномірно, як у пустелі.
Ні, я хочу-таки страждати,
Цілувати, радіти, кохати!
Руки зіб`ю у кров для того,
Щоб той маятник розхитати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Оркестрик вальс Шопена відіграв,
Але пливе у парку шлейф мелодій.
Це дивне світло сонячних заграв,
Чудовий світ від вальсів до рапсодій!
Струмочок, наче срібло увібрав,
Між пишних клумб тихесенько дзюркоче.
І день іде спочити поміж трав,
Стихá пташиний галас неохоче…
Далеко ти… Горо́д твій заряснів,
В саду дозріли яблука та сливи…
Не разом ми уже багато днів.
Це – парадокс. Окремо ми щасливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023
Нам не стрибнути вище голови,
Не оминути наших літ завію…
Люблю тебе. А Ти мене – на Ви.
І випадковим дотикам радію.
Якими ти стежками приблудив?
В яких лісах росло твоє коріння?
Та ти – таку стихію пробудив!..
В родючий грунт упало те насіння.
Вливає ніч в сопілку самоти
Мої слова, що так тобі байдужі…
До тебе знов не можу – не прийти,
Далекий, невідомий милий друже.
Маро́ю біля лігва притулюсь…
Твою розмову з місяцем відчую,
Я так люблю, і так тебе боюсь!...
На вістрі жала в полі заночую…
Чи прийдеш на світанку до води?
Чи вовчу шкіру скинути зумієш?
Давай я обніму тебе, ходи!
Що хочу я? Сама не розумію…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
Була вечірка незбагнена.
Та що було, то відгуло…
Я знов самотня… І на ме́не
Дивилось небо крізь вікно.
Сховалось сонце. Сутеніло.
Вітали зорі-ліхтарі.
А я не стала, я не сміла
Ширяти в мріях угорі.
Ти був… До всіх ти був привітним,
Ти був десь там, удалині́…
Мені не вистачило світла.
Погасло сонце у мені.
29.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2023
[i]Присвячено Ігорю Я.[/i]
У цій печері тихо і просторо.
Не сяє сонце, не шумить вода.
Ні промінь світла, ні павук, ні ворог
Ні звір, ні птах сюди не загляда.
Тут прихисток знайшла свій Еврідіка.
Тут спить душа. Ні звуку не луна.
Висока скеля. Сіра, гола, дика.
Десь поряд - пекло. Там іде війна.
Глибока тиша. Не лунають кроки.
Тут бАйдуже, чи рік минув, чи мить?
Тут на чолі малює доля спокій.
Панує тут Той, хто в скалі сидить.
І раптом – що це? Як промінчик світла,
Тріпоче, ніби ніжні крильця фей?!
В печері ніби усмішка розквітла
І заясніла. То співа Орфей!
«Ні, милий, не тривож мене, не треба!
Злетіло пір’я, не підняти крил,
Що так колись торкалися до неба!...
Заклякло тіло, не зламати брил!»
А голос за собою підіймає,
Все дужчає; все кращає луна;
А голос все лунає і лунає,
Та квітне, наче сонячна весна!
А голос то гучніше, то шепоче,
То водоспадом в серці гуркотить,
І Еврідіка відкриває очі,
Всміхається, і ось уже летить!!!
О, я жива! До тебе лину, милий!
Що там Лукаш, чи Крез, а чи Еней?
Коли твій голос розправляє крила
І кличе до життя! Співай, Орфей!
***
27.06.2023
© Ірина Лівобережна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023
Ніч. Я без «броніка», без зброї.
Квартира. Вікна. Дві стіни.
Заснути можу тільки в строї,
В якому я прийшов з війни.
На ліжку донька спить «клубочком»,
Дружина бачить другий сон…
…В думках ми знову взяли «точку».
Крізь гуркіт – вибух! І полон.
І ось я вдома. Справді – вдома?
А в голові триває бій.
Важкі повіки душить втома,
Та я готовий знову в стрій!
Щоб опір ворога зламати,
Прогнати з рідної землі.
Щоб мирно жили батько й мати,
Щоб діти бавились малі,
Нам треба впоратись з бідою.
Повстали доньки і сини,
Щоб переможною ходою
Ми повернулися з війни.
14.06.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
Вже червень дивну пісню відспівав,
Вже липень виколисує дерева,
А ти мені – серпанками між трав
Як марево відсвічуєш рожево.
Там конюшини пропадає слід,
Бо літо вже у вересень веслує…
Як боляче дивитися на квіт,
Який бджола закохано цілує…
08.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
Я приїду до тебе. У зморений вечір ласкавий.
Скрип старенької хвіртки струною озветься в душі.
Крижаної води із цеберка нап’юсь замість кави
І босоніж пірну у зелені густі спориші.
Ти назустріч – поривом, синочок – усміхненим дивом,
Обіймає за ноги, гостинці шукає міські.
А на плечі нам небо, на кольорі стиглої сливи
Розсипає зернята – блискучі маленькі зірки.
Паничі кучеряві поснули під куполом ночі.
Ти лаштуєш вечерю. В повітрі дзвенять солов'ї.
Я тобі розкажу, що я іншого щастя – не хочу,
Лиш цілунки зривати, вдивляючись в очі твої.
26.09.2015
© Ірина Лівобережна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2023