| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Стою із квітами посеред бою,
під навіженим градом куль.
Не криюся, але дивуюсь,
Що неушкоджений. Пітбуль
війни все розрива навколо,
навкруг - тіла, тіла, тіла...
А я беззахисний, мов голий
в кривавому безумстві тла.
Мій оберіг, напевно, квіти,
звичайні квіти польові.
Горну до серця їх суцвіття,
мов обладунки щитові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2013
В часи настояні та чисті,
коли слова вбиралися у строї
правдиві, праведно-троїсті,
все зло стікало з мене лоєм.
Не лжі, не гаданої фальші
із рук моїх чи з уст не чуєш.
Брехлива фальш стирчить на палі,
не згадуй згадане те всує.
Я стратив марево омани,
із серця висмоктав отрую.
Тепер лишається останнє,
наповнити себе ТОБОЮ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2013
Орнамент долі, шитий майстром
на домотканнім полотні,
біжить з-під голки дивним рястом
у нескінченність плину днів.
Біг починається з коріння,
з коріння дубу чи верби,
що п'ють сік витоків творіння
з правічних предківських глибин.
Які охайні: стовбур, крона -
здорові, тягнуться у вись.
Радіє серце. Стиглі грона.
Немає в світі війн та сліз.
Співають птиці переможно,
мережать ангели союз
землі та неба. Голос Божий,
почутий кожним з нас довкруж:
"Плодіться рясно, мої діти!
Шануйте праведний закон.
Та не забудьте помолитись
у піст, в неділю, перед сном..."
Орнамент ліг чудовим рястом
на стежі, села і міста,
покровом волі, долі, щастя
на довгі многії літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417819
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.04.2013
Червонокнижний вождь комзагів
крокує містом в повний зріст.
А мав би критися, не в змозі
застосувати хибний хист
комуністичного причастя,
облудних рухів та думок.
За що йому цей люд нещасний
возносить почесті? Урок.
Нажаль зі згином покоління
не стане менше в нас "совка".
Ізломом сварг й зірчастих ліній
живіє сутність ця бридка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417647
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.04.2013
Відтінені святі перезирнулись
на подив свіч позбавлених вогню
і порухом, од болю звівши скули,
відтінки свята кинули в пітьму.
Ворожі воріженьки, вражі діти,
багнетами скололи очі їм
та винесли у двір аби спалити
на вогнищі своїх поводирів.
Кострищ вогонь святий незгасний,
дзвінниць бездзвінна німота -
здається сонце Правди згасло,
коли останнім скинули хреста.
"Прости. Прости їм смертовбивство", -
благав під стратою дзвонар.
І небо журавлине чисте
зронило вниз усю печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417637
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 11.04.2013