| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Закриті очі,втоплене життя
Розбите скло забуте на порозі,
І я стою на стоптаній дорозі,
Перебираю власні каяття.
Зав*ялі квіти плачуть на столі,
Думки тікають з темної кімнати,
Вони не хочуть більше заважати
Й не хочуть приклонятися мені.
А я піду,за хмари, до зірок,
Хоч без душі та зовсім не людина
Останній раз уранці я загину
Серед зрадливих,зморених пліток
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2014
Я закриваю міцно очі,
І поринаю в аромати,
Які блукають тут щоночі,
І не дають спокійно спати.
Я чую: шум руйнує тишу,
То ліхтарі біжать на свято,
А я самих їх не полишу,
Піду за ними шпигувати
Я бачу зорі вже сплелися,
Із ними місяць в хороводі,
Дерева шурхаються листям,
Пісень своїх уже заводять.
А вітер,наче мій обранець,
Підхоплює й летить у небо,
Веде мене у дикий танець,
Нічого більше і не треба
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2014
На вулиці сніг,так холодно й дуже пізно
Вертаюсь додому,в останній тролейбус сідаю
Затор на дорозі,години ще дві так стояти
Дивлюсь у вікно і мрію про чашку чаю.
Напроти сидить незнайомець,доволі гарний
У синіх штанях,стильній куртці ,а шапки немає
В руках телефон,можливо чекає на звістку
А сніг собі далі невпинно усе замітає.
Раптово дзвінок,розмовляє по телефону
Й таким симпатичним мені уже не здається
Відкрив свого рота,й за раз зіпсував весь образ
Так грубо говорить,до того ж іще й сміється.
Хотілось спитати "Не соромно тобі хлопче?"
Як потім згадала,що це так бабуськи кажуть
Напевно щоб час вдвічі швидше йшов у дорозі.
Хай краще сидять і шкарпетки тихенько в'яжуть
Тим часом юнак вже сховав телефон у кишеню
А за вікном був один з винуватців затору
Жовтий автобус загруз в кучугурі сніжнім
Із місця не зрушив,хоч чутний був рев мотору
Хлопчина вже також побачив сумну цю картину
І знов зіпсував мою думку про нього самого
"Це ми через нього волочимось довго і нудно?"
...Якби ж то усе було через нього одного
Але мій язик,це також моя проблема
"Який грубіян ти"-не втрималась і сказала
Здавалось що зараз далеко мене він відправить
На диво цього разу я таки не вгадала
Він глянув на мене,у відповідь лиш посміхнувся
Не так як до цього,а лагідно,навіть мило
Сказати по правді,я навіть занервувала
І очі свої засоромлено опустила
Ми майже не зрушили з місця,хоч стільки стояли
Водій відкрив усі двері,хто хоче виходить
Можливо й мені піти пішли,але так далеко
А з іншого боку прогулянка не зашкодить
Я бачу хлопчина підвівся й напнув капюшона
І я вже піду,бо так можна до ранку сидіти
Намотую шарф,натягаю на очі шапку
Не хочеться тижнями потім сидіти й хворіти
Забула додати,що я людина незграбна
Упасти,зламати щось у мене вийде відмінно
Сьогодні я мала ще раз собі це довести
Вийшла з тролейбусу,впала,здається розбила коліно
Я збрешу якщо вам скажу,що це зовсім не боляче
Так хочу підвестися,ще й клята метіль заважає
Мене вже навколо усе почало дратувати
Аж раптом мене хтось бере та з землі підіймає
І тут мені зовсім,ну зовсім незручно стало
Бо мій рятувальний-той самий сидячий напроти
І знов його усмішка,о Господи що ж робити
Не вечір,а одні неприємності і турботи
"Все добре? Не боляче? Дай допоможу!"
Я тільки кивнула,бо сил не було щось казати
Під руку він взяв мене,йшли ми собі повільно
Він став мені щось про себе розповідати
А я весь цей час думала- от дивина
Здається що грубий,але чомусь такий добрий
Хіба таке можу бути в одній людині?
Ніби злий персонаж і в той час лицар хоробрий
Дійшли ми до мене додому,вже дуже і дуже пізно
Дрімають замерзлі машини в снігу собі тихо
Звичайно,сказала йому я слова подяки
Він відповів,що з кожним трапляється лихо
А потім пішов.Заходжу я до квартири
В першу чергу перевдягаюсь і роблю чаю
В думках-хлопця посмішка ,а на серці незрозуміло
Сподіваюсь що я його знову колись пострічаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431696
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.06.2013
Удар-синяк, іще один - у кров
Немає сліз, залишились лиш крики
Така вона,сучасная любов,
І замість лиць ми бачим тільки пики.
Каструлі стук,німий поріз ножа
Дитина спить маленька у кімнаті
Так солодко....не знає ще вона,
Що за спиною тихо гине матір
А батько що? Побив собі й пішов
На кухню їсти,лагодить машину.
Цікаве хоббі він собі знайшов,
Щовихідних калічити дружину
Вона ж встає,тремтяче цуценя
Збирає сили,дивлячись на зорі
І подумки чекає того дня,
Коли закінчаться насмішки злої долі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428359
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2013
Сидівши тихенько собі на стільці
Хлоп`ятко маленьке дивилось в віконце
Невпинно летіли безжальнії дні
А він все не бачив те бажане сонце.
Лиш тільки вночі,коли він засинав
Купався у променях щастя й любові,
А клятий світанок усе руйнував
Й доводилось знову коритися долі.
А доля яка? Жить в дитячій тюрмі,
І бавитись кубиком на каруселі
Чекати когось у безмежній пітьмі,
Щоб очі сумні стали знову веселі.
Щоб руці холодні хтось просто зігрів
І на ніч поцьомав,завершивши казку
А біль від сирітських скалічених днів
У серці змінилась на радість та ласку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419827
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2013