| Сторінки (1/11): | « | 1 | » |
Я б хотіла, щоб ти з’явився нарешті, чесно.
Мені, може б, вдалося бути справді щасливою.
Кажуть, як на тебе чекають – то чудесно.
А що я? Зачерствілою стала, зате не вразливою.
Мене тут попросили якось загадати бажання.
Знаєш, чорт забирай,я геть розівчилася мріяти!
Так ось склалось: усюди пориви, дуелі,змагання…
А хтось каже, що щастя самому треба сіяти.
Не барися, гаразд? Я не люблю чекати,ти знаєш.
Тут у мене для тебе вже майже засохлі весни.
І єдине хіба - не дивися, як всі. Обіцяєш?
А я віритиму, до останнього променя, чесно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2013
Де ми були? Були в старому Лондоні.
Я одягала капелюшок й рукавички,
А ти, в дуеті із попсовими акордами
Пробуджував в мені погані звички.
До ночі корблем із парусами,
І до світанку сходжували Прагу.
А ще, в наш номер попід небесами
Носили завжди круасани й каву.
Ми чули,як це – заспаний Париж,
Нью-Йорк в снігах як зараз пам`ятаєм.
Не вірять зовсім?Ну і що, облиш!
Нащо повзти за тим, хто не літає.
А ти насправді зовсім поруч спиш.
А я любителька собі фантазувати.
Проте, у тобі стільки бур, і стільки тиш -
Я мусила тебе всю вічність знати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2013
Не бреши.
Ніколи й нізащо
Не гніви янгола - хоронителя.
Та хіба ж воно буде краще –
Биті тріщини в стінах обителі?
Відкривай все, як мало би бути.
Криком, шепотом – байдуже,
так заведено.
Бо дозована кількість отрути -
Та ж отрута.
Доведено, гірко доведено.
Розбивайся об кожен вечір
Воскресай щоранку –
але не бреши.
Дійсно важко нести на плечах
Кладовища запізнілої сльози.
Обернися . То кроки – ті звуки.
Ти в чиїхось очах значно більше,
ніж « ТИ».
Не заломуй брехнею руки,
Тим, хто тільки навчається поруч іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2013
Десь там, на божевільній глибині,
Де душа торкається до чогось неосяжного
Я тебе ховаю у собі -
Незіпсованого, щирого і справжнього.
За межею тисячі позичених зірок,
У містах, сліпих від диму і важкого року,
Загубився твій останній, твій фатальний крок.
Прикро так - до вічності не вистарчає кроку.
Кажу – поки падають потомлені роки,
І численні «вчора» порозгублюють всі сили волі ,
Я втечу від тебе у віки,
На моє узбіччя не моєї долі.
Знаєш - десь далеко, де крилу
Музики торкнутись можна кінчиком,
Я тебе, втікаючи, прийму
Змученого, стертого і іншого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2013
Я б хотіла, щоб ти з’явився нарешті, чесно.
Мені, може б, вдалося бути справді щасливою.
Кажуть, як на тебе чекають – то чудесно.
А що я? Зачерствілою стала, зате не вразливою.
Мене тут попросили якось загадати бажання.
Знаєш, чорт забирай,я геть розівчилася мріяти!
Так ось склалось: усюди пориви, дуелі,змагання…
А хтось каже, що щастя самому треба сіяти.
Не барися, гаразд? Я не люблю чекати,ти знаєш.
Тут у мене для тебе вже майже засохлі весни.
І єдине хіба - не дивися, як всі. Обіцяєш?
А я віритиму, до останнього променя, чесно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422361
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2013
Не бий мої слова холодними руками,
Яка різниця, що і як було.
То дурість – довгими, вечірніми роками
Шукати омертвіле джерело.
Не каламуть бажання, бо навряд чи схоче
Знов добровільно лізти попід ніж.
Ти замахнувсь на мене якось проти ночі
А я стояла і благала «ріж».
Не присягайся більше, не кажи ні слова.
Ти так не можеш . І не обіцяй .
То була помилка – кумедна й випадкова,
А я тепер щаслива, вибачай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2013
Твоя душа –
звичайний секонд-хенд,
А я,дурненька, з повною завзятістю
У купах мотлоху шукала хоч момент,
Який би можна було охрестити
святістю.
Ліпити ідола із наболілих мрій,
Усе забути,
стерти,
відцуратися!
Щоб гордо шепотіти світу «мій»,
І хворобливо втратити боятися .
А ти – боєць.
Встигав на всі фронти,
З подачею такою,динамічністю…
Гурти готові були слідом йти,
Засліплені твоєю
псевдо-вічністю.
То,може твій талант.
Шкода, таки
Мусиш разючу істину дізнатися.
Час не покращує, мій любий,навпаки
Речі мають властивість
протиратися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2013
Хто ти мені?
Я не знаю.
Просто люблю твою душу на дотик,
Коли вже нічого не маю,
Тихцем тобі Всесвіт несу,
як наркотик.
Хто я тобі?
Без банальностей.
В скатованих звуках безсонного міста,
В шпаринках обридлих тональностей
На клаптику світла
не буде нам тісно.
Кохаєш?
Я знаю напевне - ні,
І нам того блефу даремно не треба!
Слова вже віками лежать німі,
Залишилось тільки
пекло і небо.
Найбільше боюся,
щоб назавжди.
Ти просто стрешся,як все стирається
Отак буває.
Хочеш - іди
Нехай даремно не обіцяється.
Коли всіх не стане, чекай -
я прийду
Ітиму з тобою, де інші не ходять.
Чого не знайшли,неодмінно знайду!
А ти?
Усміхайся, у тебе виходить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2013
Колись у вагоні зустріну тебе.
Випадково.
У мене тоді буде вже півжиття за плечима,
Ти, певне, заледве із чемності видавиш слово,
А я тільки гляну
до жаху пустими очима.
Нізащо не буду тебе називати
знайомим,
До себе в купе не запрошу на чашечку чаю.
Ти,знаєш, зробився з роками
таким невагомим,
А я буду комом у горлі тобі.
Обіцяю.
Далеке минуле не варто ділити на двоє,
Як хочеш, до крихти собі забереш.
З мене досить.
Топтала я свою дорогу під пильним конвоєм,
І врешті зайшла,
де минувшого вже не заносить.
Розвернуся і піду, ніби тебе забула.
Не гляну в слід,
я нікому у слід не дивилася.
Потяг – ціле життя.
Скільки станцій назавжди минуло
Аж незвично самій,
як далеко твоя залишилася.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2013
Хтось комусь сказав щось ніби-то важливе.
І пішов ,
лишивши недопитий чай.
За вікном тихенько сумувала злива –
Зливі, надто зливі,
теж буває жаль.
Хтось комусь , напевно,
вперше не пробачив,
Хтось до божевілля не хотів іти.
Крім сумної зливи жоден не побачив,
Як у щент розбилось
два пусті світи.
Хтось чекав таємно –
може, озирнеться
Хтось ішов повільно –
хай наздожене.
Так і залишились. Деколи стається,
Сліпне і німіє навіть
головне.
Потім роки-ліки,
радощі,
мороки,
Зустрічі в прощаннях, у риданнях сміх.
Як же бути,
доки озиратись, доки,
Тим, хто якось своє втримати не зміг?
Загалом, забулось.
Всі собі щасливі.
Всі все собі мають, паперовий рай.
Правду залатати важко тільки
зливі –
Їй запам’ятався недопитий чай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2013
Послухай вечір – вечір не брехатиме.
Бо правду взагалі говорять тільки вечори і очі.
Кожна людина, яка хоча б колись літатиме
Знає собі, чого вартують брудні дні і чисті ночі.
І небо слухай . Трохи неба май завжди в руці.
Небо для мрійників – як віра для невиліковно хворих.
Усі свої припалі порохом бажання і обітниці
Не затинаючись, пусти туди, де завжди вірять зорі.
Питай у моря. Море знає в світі майже все.
У моря правда є, а правда - щось таке,яке не тоне.
Кажи грозі. Гроза , як не забуде, віднесе
На край, а край не знає заборони.
А люди що? Оті, які не бачать своїх гір,
Своїх небес в зірках і свого моря
Із відданістю палача засудять твій "зіпсутий" зір .
Ти слухай вечір – хай собі говорять.
[b][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2013