| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
- I don't love you anymore.
- Since when?
- Now. Just now. I don't want to lie. Can't tell the truth, so it's over.
- It doesn't matter. I love you. None of it matters.
- Too late. I don't love you anymore. Goodbye.
- Here's the truth, so now you can hate me. He fucked me all night. I enjoyed it. I came. I prefer you. Now go...
- I knew that. He told me.
- You knew?!
- I needed to hear it from you.
- Why?
- Because he might have been lying. I had to hear it from you.
- I would never have told you, because I know you would have never forgived me.
- I would. I have.
- Why did he tell you?
- Because he's a bastard.
- How could he?
- Because he wanted this to happen.
- (getting angry): But why test me?
- Because I'm an idiot.
- Yes. I would have loved you... forever. Now, please go.
- Don't do this, Alice. Please, talk to me.
- I am talking. Fuck off.
- I'm sorry. You misunderstand! I didn't mean to.
- Yes you did.
- I love you!
- Where?!
- What?!
- Show me! Where is this love? I... I can't see it, I can't touch it. I can't feel it. I can hear it. I can hear some words, but I can't do anything with your easy words. Whatever you say is too late.
- Please, don't do this!
- Done.
- Now, please go, or I'll call security.
- No, you're not in a strip club, there is no security.
She picks up the phone. He goes over and grabs it from her.
- Why did you fuck him?
- I wanted to.
- Why?
- I desired him.
- Why?
- You weren't there!
- (getting upset): Why him?
- He asked me nicely.
- You're a liar.
- So?
- (screaming): Who are you?!
- (crying): I'm no one!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2016
Вільним вітром в полі став,
В обіймах долі він зростав.
І став, зробився, становився...
Пропав, змарнів та не змінився,
Як птиця та, з вогню вродився.
На вільний світ повстав - злякався.
Поглянув кругом - не зостався.
Утік, не бачив тої крові,
Що падала дощем, як в Трої.
На землю, плити мармурові.
Багато світ вже того бачив,
Як мати вдома скорбно плаче.
Як брат на брата йшов з ножами,
З вогнем-мечем та іншими ружами,
Як люди гинули родами...
Не зміг, не витримав - піднявся,
Народ за ним. Звідкіль він взявся?
"Він був завжди", - шепнув хтось скраю.
Іду, тривожно завмираю,
Та щось у грудях відчуваю.
Горить, ламає та пече,
Візьмусь за братове плече.
Віддихаю, та піду далі,
Вже час ламати "Ложе з сталі",
Не буде у краю печалі.
Ідем всі разом, всі за волю.
А хто ще змінить нашу долю?
Ніхто. А хто нам допоможе?
А ти задумайся, хто зможе?
Наврядче хтось, спаси нас Боже.
І так ішли вони...вперед.
Серед наляканих черед.
Та не боялися нічого.
Ішли вперед, до перемоги.
Та воювали до знемоги.
І лилась кров, летіли кулі,
Згадалися роки минулі.
Коли все бу́ло майже так...
А хто зчинив оцей бардак?
Напевно він в душі слабак.
І от закінчилась війна,
Та буде ще, і не одна...
Допоки будуть в світі кати,
Що змушують народ страждати,
І хочуть в тюрми замикати.
Забити треба їх, до смерті.
Щоб не вважали, що - безсмертні.
Бо гріху більшого немає,
Як брат на брата поглядає,
З ножем в зубах..."Убью", - горлає.
Ніщо наш дух не переможе.
Зламає він "Стальнеє ложе".
Бо дух, він вічний, пам'ятай.
Ножа до брата не вертай.
Зламай усе. Верни свій край...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484916
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.03.2014
Шалено вдивляючись у далину,
Я бачу твій погляд - сміливий, глибокий.
Лиш магія темної ночі без сну,
Розкаже про тебе..а час же жорстокий...
...зриває, руйнує, вбиває надію,
Затьмарює образ чаруючий твій.
Закрию я очі - всміхаюсь, радію,
Відкрию - смурнію, кажу серцю:"стій!".
Біжу по суцвіттю, дивлюся на небо,
Зриваю квітки і падаю в них.
Гуляючи, думаю тільки про тебе,
Й про те, чом в руках бідуєш ти чужих.
Я хочу торкнутися твого волосся,
Я хочу поринути з ним у танок,
Я хочу щоб все, що надумав - збулося...
Я хочу позбутись усіх цих думок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442897
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.08.2013
Не забувай, твоє серце пам*ятає,
Що кожен рух мені нагадує тебе.
Неначе вітер думку прочитає,
Подує...гляну - небо вже рябе.
Я хочу втікти, я ненавиджу час,
Я хочу частинку твого тепла.
Та потяг надії напевно вже згас,
І в сонячний світ потрапила мла.
Погляну на тебе - ці очі, волосся,
Ці губи засніжені, погляд чіткий.
Замріявся я...невже це збулося?
Та ні, знову сон, знову смак цей гіркий.
А здається же ніби все просто...ридаю,
"Все так як є", - підкаже імла.
Всі навкруги ображають...прощаю,
Знаю...немають ніякого зла.
Я бачив моря, сніжні гори, кургани,
Я бачив всі зорі, сніги та ліси.
Я бачив усе...та не все...урагани?
Та ні, я не бачив такої "краси".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439385
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.07.2013
Кожен погляд переповнений надією,
Оживаючи вранці - все нібито так, як раніше.
...Завтра може ніколи не настати...
...Опинившись на краю захочеш жити вічно...
На краю всіх надій слово знову перетвориться на сенс...
На самому дні, але все-таки вище,
На краю всіх надій залишається нам тільки бути сильнішими...
Забуваючи себе під вагою днів,
Подаруй мені крила, якщо стане сумно...
...Але все одно можна бути сильнішим...
На краю всіх надій, руки друзів завжди допоможуть...
Сліпими очима навпомацки шукаючи світло...
...Потрібно бути лише сильнішим...
Якщо я не вірю в себе,
Навіщо я повинен вірити в тебе?
Навіщо я повинен падати вниз?
Навіщо я повинен вмирати один?
...Можна бути сильнішим, та який в цьому сенс??? ...немає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435740
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 07.07.2013
Сиджу на краю зрадливої мрії,
Дивлюся на неї, на погляд важкий.
Не зможу я мати ніколи надії,
Сиджу і запитую:"Хто я такий?"
Зриваюсь і плачу, кидаюсь об стіни,
Шукаю рятунку, шукаю себе.
Та около мене лиш тільки руїни,
Холодна пустеля та небо рябе.
Пішов би вперед - зробив би я зраду,
Назад - і там би її віднайшов.
Лиш тільки відчувши глибінь снігопаду,
Спинюсь я тихенько, піде з рота кров.
Нічого зробити не зможу й не схочу,
Бо буде все марно, бо я завинив.
Лиш тихо ім*я твоє прошепочу,
Коли помиратиму сам серед нив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435358
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.07.2013
Останній ковток, остання цигарка,
Останній ривок і повна поразка.
Кидаю палити, в урну - огарка,
Але в це не вірю...черго́ва відмазка.
Броджу по асфальтах, заходжу в провулки,
Зриваю із неба палючі зірки.
Ложу у кишеню, вони - це пігулки,
На вигляд - приємні, на присмак - гіркі.
Один у пітьмі, один в цьому світі,
Нікого й нічого довкола нема.
Лиш блідний метелик заснув у суцвітті...
...Пітьма розповзається наче чума.
Знайти б мені вихід, встати б з колін,
Залишити світ та сісти в байдарку.
Та це неможливо...вслуховуюсь в "Сплін"..
Підпалюю знову останню цигарку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432122
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.06.2013
Над темним узліссям та льоновим полем,
Летить перебитий військовий літак.
Не хочу стикнутися я із тим болем,
Що був-мав у серці кожен спартак.
До хвилі торкнувшись, відчувши тривогу,
Я падаю мертвий обличчям в пісок.
Я знаю, я вірю, я знайду́ дорогу,
Пройшвовши по ній, я лишусь без думок.
Ти плачеш-ридаєш, втікаєш і рвешся,
Та очі твої вже не мокрі - сухі.
Коли вже на заклик ти мій озовешся,
Чому відчуття вже твої всі глухі.
Набравши ковток солодкого раю,
Зробивши лиш крок на зустріч тобі.
Я знову у смуток гіркий поринаю,
Не вірю у щастя, не вірю собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429676
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2013
Сонце засяяло вже за вікном,
Я розлучився із сонним човном.
Вітер тихенько гілля сколихне,
Мари вишневі заманять мене.
Скоро звільнюся я від цих мар,
Відійде тінь зра́дливих хмар.
Буду летіти з мріями я,
До тебе в обійми, кохана моя.
Буду і падати, і підійматись,
Знову коханням п*янким напиватись.
Навіть зламавши крила любові,
В мене залишиться потяг до волі.
Ні страшний сон, ні шалена гроза,
Що випадає з очей, як сльоза...
...не зрушить бажання мого стрімкого...
...терпкого, палючого, як камінь, важкого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425664
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.05.2013
Я душу свою віддам за твій дотик,
За ніжність у погляді світлім твоїм.
Ти - це спокуса, ти - мій наркотик.
Стань же хоч музою в шляху моїм.
Хочу я бачить щодня твої очі,
Твоє́ волосся, твої́ уста.
Ти як та зірка, що сниться щоночі,
Ззовні барвиста, позаду пуста.
Вийду я в місячну ніч на терасу,
Зловлю́ від вітру твою теплоту.
Скільки б у мене не було часу,
Я не відчую твою простоту.
Буду я мучитись вік у стражданнях,
Буду шукати в правді берхню.
Мене немає у тво́їх бажаннях,
Мене немає в жарині вогню.
Бачить, що ти щаслива й без мене,
Не дає сну, життя не дає.
Хочу упасти в пітьму незбагненну,
Щочу я згинуть, що там не є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424934
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.05.2013
Сірі ромашки у небі цвітуть,
Бідні альфонси в тумані ідуть,
Я поруч з ними в імлу поринаю,
Сонця і спокою вік я не маю.
Мла огортає усього мене,
Не дає сну лиш питання одне:
Чом не з тобою я, квітко моя?
Очі зжимаю, страждаючи, я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423940
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.05.2013
Тихо вітер по соснах гуляє,
Місяць зірки на лад свій справляє.
Я ж у цей час сиджу в самоті,
В холодному ліжку, в кривавій пітьмі.
Думка про тебе сну не дає,
Хочу до тебе, що там не є.
Подумки я намалюю малюнок,
Як шлю тобі повний щастя цілунок.
В мареві хмар, в холоді ночі,
Я бачу світ - це твої очі,
Глибоко, в танці, в них потону,
Іскрами викладу шлях в далину.
Вічно би йшов, не зробивши зітхання,
Тільки з тобою, моє ти кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423696
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.05.2013
Зриваю листя мертвих мрій,
Плету надію вчорашніх подій.
Мені сонце шле останній цілунок,
Відішлю йому я чарівний дарунок:
В ньому і сокола погляд, і спів солов*я,
В ньому і марення хмар...грайлива імла,
В ньому і доля бездарна моя,
І жорна в колоссі, й кривава пітьма.
Затьмарило хмари, скрапнули сльози,
Зникли птахи, сховались мімози.
Лиш моє тіло лишилось відкрите,
Смутком й печаллю повністю вкрите.
Чом ти сумуєш, чом не кричиш,
Чом ти на волю палку не летиш.
Я залишаюсь тут ли́ше тому,
Що хочу зробити справу одну:
Хочу зловити тінь вітру примарну,
Наче відчути все те, що не марне,
Все те життя, всі ті події,
Що переростають з роками у мрії.
Знаю, що хочу зробити щось дивне,
Щось тепле, тендітне і примітивне.
Я знаю, що хочу, я хочу не знати:
Не знати як в тілі із крилами не літати,
Як мати в руках своїх щастя єдине,
І втратити його́ в останню хвилину.
Не хочу я бачити світ непривітний,
В темряві ночі дощем оповитий.
Хочу відчути лиш вітру частинку,
Єдину та світлу, як сніг, половинку.
Хочу поринути з вітром в танок,
Й навіки закрити весь світ нещасливих думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423691
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.05.2013