| Сторінки (4/315): | « | 1 2 3 4 | » |
Цей Янгол просто зітканий із Світла.
Він справжній, вірить в вище, любить Бога
І людям — тим, що поруч опинились
Ліхтариком освітить їх дорогу.
Вона відкрита, добра, незрівняна,
Все вчить себе і тягне вгору інших,
Летить на крилах мудрості і знання
І посміхає добрі й злі обличчя.
В очах її блищать усмішки Сонця,
Вона серця і душі зігріває
Цей Янгол диво-промінець в віконці.
І я щаслива тим, що його маю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513099
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.07.2014
Не ищите виноватых. Перестаньте проклинать сепаратистов или Порошенко.
Перестаньте разжигать вражду. Остановитесь. Прямо сейчас.
Перестаньте мыслить категориями МЫ, ОНИ, ВЫ.
Каждый из нас. Из вас. Из них. Личность. Она не ограничивается территориальными рамками, политическими и даже религиозными.
Знаете, ещё в школе я читала рассказ Володимира Вінніченка "Між двох сил". Читала и плакала. Хотя и не представляла, что в моей жизни может случиться что-то похожее. Теперь мне больно слушать пророссийски настроенных людей не менее, чем проукраински. Мне больно слушать фанатиков. Мне больно от этого потока вранья, который льётся со всех сторон. И я не занимала и не стану занимать ни одну из сторон этого конфликта. Я хочу, чтоб Украина оставалась единой. Но не ценой стольких жизней.
Пока все рассуждают кто прав, кто виноват погибают люди. Люди лишаются всего. Кто подумает о них? Чужое горе - оно ведь чужое, правда? Несмотря на то, что все кричат о высоких идеях.
Эта война не разучила меня любить людей. Всех. Независимо от их позиции. Но люди, которые не берут в руки оружие... Низкий вам поклон и благодарность. Не важно, что для вас страшнее - убивать или быть убитым.
http://www.youtube.com/watch?v=BiNf8N41mLo
http://www.youtube.com/watch?v=nM4z4dUk0ks
ЗЫ:Это не для того, чтобы ещё больше возненавидить украинскую армию или ополченцев. (мнения на этот счёт разнятся, но Меня там не было. Я не доверяю ни тем, ни другим СМИ)
Это для того, чтобы хоть кто-то понял, что война - это не блокбастер, который вы смотрите по телевизору и выбираете за кого болеть. Не надо ждать, пока этот ужас придёт в каждый дом на Украине.
Перестаньте ненавидеть друг друга. Будьте людьми. Цените жизнь.
Мой Бог не призывал убивать людей. Наверное большинство людей просто верят в другого Бога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509179
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 04.07.2014
С трамплина в лужу из небесной чащи
Дождинка за дождинкой день за днём.
Они по ком-то плачут, не иначе,
Пока мы час рассветный снами пьём.
Дождь так спешит, чтоб рассказать о главном,
Не видно здесь, что в Небе собралось
Так много горя...Горя от неправды.
Ей к небесам добраться удалось.
Как вам спалось? Гремят раскаты грома...
Баюкает кого-то свист от пуль.
Неправде дома сладко в неге томной
Запятнан кровью и грехом июнь.
Им всё равно. Да как вы не поймёте?!
Здесь делят власть, ожесточая нас,
Здесь ничего не стоят даже дети,
Безжалостно на части рвут Донбасс.
Не надо отсылать сюда "героев".
От этой войны мы все только потеряем. ВСЕ.
Молитесь за мир. Пожалуйста, молитесь за мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506346
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 20.06.2014
Иду за вдохновением к тебе,
К извечно равнодушной Белой Музе.
В иных обличьях, только лишь затем
Не знала чтоб об истинной обузе.
Не знала б только ты, что это я
Так долго не давала спать ночами,
Когда летела прочь из бытия
В твой мир, где воздух накалён мечтами.
На перекрёстке линий на руке,
На берегу таких похожих мыслей,
В которых я тонула, как в реке
В потоке этой и минувших жизней
Тебя за край туники ухватив
Осыпала дождём своих вопросов,
Молчала о мечтах, что было сил –
Они как птицы разлетелись вроссыпь.
Без крыльев стало очень нелегко
Влачить во след тебе пустую душу,
Ты заперлась на тысячи замков,
А я не в силах тишину нарушить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504539
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.06.2014
По крупицам тебя собирая,
Чтобы в мысли вселить белой пастой
В твоём сердце осеннего рая
Заблудившись, найду столько разного...
Тихий берег и волны озера
Нотки музыки саксофона,
Тишину, что живёт только возле
Старых парков...уютного дома...
Вечереющее одиночество,
Утонувшее в красках заката,
Краски ярких рассветных пророчеств,
Белых чаек, парящих куда-то.
Белым снегом, как счастьем наполненный,
И шелками цветочного ветра...
Отпущу прямо к синему морю,
Там, где ты ещё не был, наверное..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502394
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.05.2014
Тихо-тихо дождь шепчет мне сказку.
Я так долго спала наяву?
Каждый день мне казалось напрасно,
Безучастно на свете живу...
Раскатился по комнате свистом
Белый чайник на старой плите,
Дождь по каплям ворвался душистым
Чая запахом в каждом листе.
Кот уютно о чём-то мурлыча
Нежно трётся о руку щекой
И зачем ты вдруг счёл себя лишним?...
Как и я себе стала чужой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500596
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.05.2014
Сегодня дождь. Благословенье неба.
Пронизывает холод лёгкой дрожью
Ловлю за чаем этот миг волшебный.
Я здесь. И это многого дороже...
Окутана закатом светло-синим,
Извечно одиноким серым небом,
Душа моя беспасмурно счастлива
В одно соединяет быль и небыль.
Откуда это птичье щебетанье
Над моей крышей? Прямиком из рая?
Роняет вечер капли на прощанье
Я без остатка в каждой утопаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500177
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.05.2014
Это пустая рама. Рама без полотна
Кисти, штрихи и краски.
Образы, мысли, слова...
Сокровенных, нежнейших, разных
Уродливых и прекрасных
В общем-то суть одна.
Может быть не старался?
Да нет, что есть духу и сил
Всё о чём раньше просил
Там, в пустоте и осталось.
Сколько бы ни пытались
Чувств воплотить и идей,
Сколько бы добрых людей
Ни вложило сюда слова
Правда может быть цифрой два,
Истина — нет. Едва
Только коснёшься рукой,
Едва только включишь свет …
Образы шустро в окно...
Как искусно обрамлено
То, чего нет давно
Лишь утерянное полотно
Истлевая в дыхании лет,
Лунно робко стучится в окно
Проливая мерцающий свет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500043
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.05.2014
Нет счастья ярче в маминой улыбке
Небес светила узнавать черты
И знать, что нити более прочны,
Чем больше жизнь добавит паутинки...
Нет счастья больше утренней прохлады,
Когда сошедший с неба ветерок,
Играя превращает в море травы,
А наши души в жизни стебелёк.
Нет выше счастья пасмурного утра,
Когда в крупинке каждой пахнет дождь
Разряжен воздух тысячами сутр
И хочется лететь в дыхании рощ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499338
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.05.2014
Мягкими звуками вязаных носков,
Поверх матроски тёплый плед накинув
Укутавшись в тени и дрёме ивы
В озёра звёзд я стану беглецом
Всё сказано. Всё спето. Прочтено.
Нет смысла дальше оббивать пороги
Вселенной...только посреди дороги
Упасть нельзя - ведь позади звено
Идти за кем-то, видеть только спину...
Идти одной...оправдан ли тот риск?
Самой себе подать с упрёком иск...
Себя приговорить неоспоримо..
Непостижимо...
Всё до мелочей...
Я только вздох, меня уж нет наверно,
Как звёзд, что ещё светят во Вселенной
Оновременно общей и ничьей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498782
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.05.2014
Духовные нити источника срезала лень,
Догадку, что компас сломался подбросил тупик.
Фонарь одинокий создал для себя мою тень,
Хотя среди тьмы он единственный видел мой лик.
Но дальше возможного сердцу светить не дано
Стена впереди намекает, мол лучше назад.
Сколько дорог, что подписаны "покорено"
Компасов сбитые стрелки в ничто превратят?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495737
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.04.2014
В океане покоя беспечного,
На волна́х музы непостоянства
Упиваясь палитрами вечности
Между чёрным и белым скитаться
Изменяя свои обличия,
Она снова вернётся туда же,
С каждым разом всё более призрачной,
Навсегда, чтоб покинуть однажды.
Чтобы просто смотреть, как он облаком
Улетает на свет теплоты...
Чтобы бризом носиться без отклика,
Разбиваясь о рифы мечты...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493032
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.04.2014
Знаешь, а у каждой солнечной системы есть свой центр. Его можно не любить, прятаться от него в тени, можно греться в его лучах, ему можно поклоняться, писать о нём стихи или просто желать доброго утра. Можно не обращать внимания. Можно даже обидеться за его порой не очень-то щадящие лучи. Но Солнце всё равно останется центром.
Во Вселенной конечно же очень много особенных планет,уникальных звёзд и даже маленьких метеоров...Нет ничего неважного. Но Солнце всё равно остаётся центром. Если оно потухнет, всё развалится. Исчезнут все проявления жизни.
Мы сами даём имя этому Солнцу наших мыслей.
Луна... А что если бы она была идеальной? Гладкой и глянцевой, как диск. Без шероховатостей, кратеров, впадин. Было бы скучно. И неинтересно. Человечество проявило всю свою фантазию и романтичность, когда давало названия этим глубинам: море спокойствия, ясности, изобилия... Восхищаемся. Посвящаем стихи. Шрамам. Именно в последствии взрывов, столкновений с астероидами они появились. Благодаря боли. Но именно благодаря этим шрамам мы считаем её особенной.
И каждый из нас носит свою Луну... где-то слева...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492546
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 14.04.2014
Это происходит внезапно. Будто бы умелый пианист начинает играть на клавишах твоей души... Или почти незримо арфист касается струн сердца, но музыка льётся неистово трепетная, и ты вдруг останавливаешься, чтобы её послушать.
Об этом нельзя говорить вслух. В одном слове может содержаться мощь всей Вселенной, вся её жизнь. А вдруг всё исчезнет, если сказать? В древних языках избегали написания гласных. Они олицетворяют голос, а значит содержат великую силу. И эти самые гласные разрывают тело на кусочки изнутри, когда ты их молчишь. Они открывают окна глаз, растягивают губы в улыбке, наполняют каждую клеточку собой. Кому их дарить. Как? Хочется всем по кусочку. По улыбочке. По звёздочке. По искорке глаз. Хочется, чтоб все заразились светом, счастьем, яростным ветром и тихим дождём. Хочется, чтоб добавили чего-то своего. Рассказали по-своему. Хочется, чтобы каждый.
Я не узнаю этого человека во мне. Он по-другому смеётся, не про то молчит, он даже слушает музыку, смотрит фильмы и читает совершенно иначе. Смотрит моими глазами, ходит моими ногами, но не так.И вообще ему там внутри меня не сидится. Он хочет выпрыгнуть, бежать, нестись куда-то. Он не нуждается в пище, сне и воде... Как успел этот человек во мне появиться? Ещё секунду назад его не было. Или минуту? Ну вчера точно не было...И куда интересно знать он подевал старого? Как вообще происходит эта подмена?
И что произошло раньше. Я написала этого человека? Или он пишет меня?
А ещё имя... Оно же тебя просто преследует. Нет, не твоё конечно. Своё ты вообще забываешь вместе с тем Я, что куда-то бесследно пропало... Нет. Это другое. Особенное. Его тайну хранит в себе тишина, о нём мурлыкает кот, хитро глядя на тебя — мол, я-то всё знаю, его пишут облака в небе, шепчет дождь, воет ветер, и даже в узорах на старом ковре тоже явно записано оно, просто неизвестными марсианскими иероглифами, оно становится небом над твоими мыслями. И даже если ты в него не смотришь, оно укрывает...
Я написала это имя? Или оно пишет меня?
«Если бы ты сумел правильно написать слово «шкаф» , он бы свалился тебе на голову». © Древняя пословица.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492060
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 12.04.2014
За вікном під завісою вечору вітер бушує
Нову арію голосно сильфи* співають душі...
Розривають кайдани із літер і щемно віршують
Все, що тиша міркує, але зазвичай лиш мовчить.
Шепіт серця без дозволу лине до сивого вітру
І питається шелестом листя старої вербИ
Як рівняння одне все проміння і загадки світу
Невідомо для інших таємно ховає в собі?
Запиваю питання і роздуми кавою ночі,
Вона знов заховалась під віями карих очей.
Що мені, милий вітер, сильфіди твої напророчать?
Поки Янгол маленький мій шлях його нитками тче...
*Сильфи, Сильфіди —істоти, вперше були введені алхіміком Парацельсом в якості елементаля Повітря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491860
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.04.2014
Ми з дощем пили чай. Говорили про світобудови.
Пили чай за здоров*я усіх, що у серці живуть.
Підбирали до сейфів забутих новенькі паролі
І змивали старанно з віконець-очей зайвий бруд.
Ми з дощем кожну мить відчайдушно сміялися серцем
Неприкаяний, вільний навіяв про осінь пісні,
Ти пролився у них ясно сяючим місячним скерцо,
Тайнописними згуками сірого неба із снів.
Мені дощ розповів про героїв старинні легенди
Я ж ретельно, як твій літописець, складала портрет.
Чорний чай мій розлився по небу, що враз стало темним
І у крапельких тиші сховало мінливий секрет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491611
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.04.2014
Напиши листа мені, майбутнє.
Відійшли на перехрестя мрій
Мелодійний спів дозволь почути
На його сторінках всіх стихій.
Розкажи, як зняти ті окови,
Що до тебе не дають іти.
Що за воїн Світла загадковий
З*єднує в один мої світи?
По моїх замислених мінорах
Пошепки співає вітерець
Знов блукає в темних коридорах
Промінь срібла місячних сердець...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491417
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.04.2014
Серед міста, що дихає пам*яттю різних обличь
Я крокую щоденно і думки так міцно стискають
Моє небо, що впало на очі... Розпалена ніч
Ароматом зірок, хвилі спогадів тихо вкривають.
Що в моїй голові? Де те серце? Хіба я живу...
Хто ще досі чекає на мене із ночі до рання?
Дратівлива година п*є спрагло воду дощову
Дрібні сльози небесні є грішним моїм покаянням.
Я так тихо живу, що думки мої мене гучніш...
Із дахів позривалися привиди мрій-самовбивців.
Я існую в тобі... В сумі..посмішці...в час, коли спиш...
І напевно у серці...що тут... у старенькій бруківці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014
Меняемся. Оставаясь детьми. Оставаясь прежними.
Даже небо такое разное было в марте...
С тонким вкусом оно подбирало себе надежды,
Чтобы мы утопали и вновь оживали в закате.
Весны первый месяц стремглав пролетел. Не заметили.
Как числа, что слева от нашей отметки "Сегодня".
А что если б мы никогда так друг друга не встретили?
Мне дождь о тебе всё равно бы конечно напомнил..
Меняемся. Каждый в свой путь, но по общим правилам.
Вопросы и тайны по-прежнему ищем на первое
Мне танец снежинок зима даже в марте оставила...
Чтоб я без тебя не грустила напрасно...
наверное...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014
Коли дощ розціловує вії,
Коли небо заплющує очі,
Чорно-білі, мов спогади, мрії
Розливаються дзвоном пророчим.
Це вони - темно-сірі калюжі,
По краплинці вбираючі небо,
На хвилинку лиш прірву подужав
Піді мною, від тебе до себе.
Не ввібрати їм хмари до щенту,
Як і нам наших мрій не ввібрати.
Та я хочу віддавшись моменту
Крадькома із дощем політати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490330
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.04.2014
Бракує слів, коли душа співає,
Криштальним дзвоном серце голосить.
Птахи несуть пісні із серця раю,
І в коси заплітають кожну мить.
Весна! Ти певно снишся немовляті...
Усе, що бачу я, то чисті сни.
Увись злетіли всі мої крилаті
Надії, мрії, спогади ясні.
Я чую скрізь акорди і пасажі,
Веснянки українські у ночах.
Що бачу я у стрічних персонажах...
Що бачить небо у моїх очах?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488582
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.03.2014
Місто моє, що захищене небом,
Сірим димом густим оповите.
Плаче сльозами і молить "не треба",
Та йому цього вже не спинити.
І пустими зіницями вікон квартир
Воно наскрізь прострілює душі,
А в руїнах живуть ті, що бились за мир,
Ті, до кого всім стало байдуже.
Білі машинки-доставка морфінів
Тим, що потрапили в пастку.
Голками з кров*ю все поле засіють...
Ліворуч живе якийсь пастор.
Секти... в них люди чекають спасіння...
Дехто ще вірить в мораль
Кожний своє обирає насіння,
Шукає свою пектораль.
Місто, скалічене гнівом, жорстокістю,
Зрадами, сміхом байдужим.
Відчаєм пошуків, спробами вбити
Себе... психлікарні... подружжя...
Третя дитина? Отож бо дають! -
Релігійні або божевільні?
Хлопці дівчат на аборти ведуть.
Закоханих, щирих, наївних.
Місто, яке підняли дідусі,
Мужності, рук працьовитих.
Знищили цінності, скарби усі.
Вороги? Ні. Власні діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477162
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.02.2014
Над вьюгою жизни зимнею
Тонкая. Белоснежная.
Виднеется дивная лилия
Верная. Стойкая. Нежная.
На грани бесстрашия с трепетом,
Любовью окутала ласковой.
Ты долго искал, наверное.
Но так и бывает в сказках.
Храним ею будь. Храни её
В ней для тебя всё лишь собрано.
Молния света незримого -
Честная. Смелая. Добрая.
Не разбивай её. Хрупкую.
В ней все секреты и истины.
Каждую ночь убаюкивай,
Будь, словно море, неистовым.
Чтобы постигнуть главное,
Доверься лишь ей, единственной.
Господи, ведь так мало...
Нужно нам всё же от жизни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474369
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.01.2014
Рими лікують. Книги навчають,
Очищують серце і душу.
Музика - струни на серці чіпляє,
В обіймах божествених душить.
Скільки всього неймовірного в світі,
Що неможливо пізнати.
Скільки доріг, скільки днів ще прожити,
Пливти і птахом злітати.
Скільки лісів надихатимуть щастям.
Скільки нам шлях вкажуть зорей!
Ще прийдуть вчити образи й напастя
Від сліз щоб був погляд прозорим.
Чисті слова і можливо не дуже,
Очі, що будуть блищати.
З серцем гарячим людей і байдужих.
З кимось навчитись літати.
Що важливіше для мене в коханні?...
Чиста і вірна людина.
Щоби в твій день на Землі цій останній
Казочку прошепотіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471888
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.01.2014
Ты знаешь, они ещё дышат.
Я слышу, когда засыпаю.
Из снежно-осеннего рая
Они мне поют в полусне.
Я видела неоднократно,
В моменты, когда прозреваю,
Как их сине-крылая стая
Рвёт небо на части Луне.
Ты знаешь, когда я ныряла
В глаза твои, чтоб найти душу,
То видела странные двери.
Не сразу, а ближе ко дну.
Их груда камней закрывала
Забытых вопросов снаружи.
Там тысячи три откровений
Нужны, чтоб открыть тишину.
Ты знаешь, бывает так страшно.
Увидеть их честные лица,
Услышать их чистые речи
И в них отыскать корень зла.
Но знаешь, без них невозможно
В наречиях жизни страницы
Тебя и меня настоящих
В глазах - океанах узнать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471623
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.01.2014
Душа під замком. Згасло багаття.
Інеєм вкрилося синєє плаття.
Тисячі слів, що горять у вогні.
Гордість є? Так. Слабкість є? Ні.
Дихати попілом. Вірити в краще.
Криками поштовхи: “досить, ледащо!”
Довге волосся в траві по землі.
Зморена? Так. Скорена? Ні.
Тисячна спроба. Майже безкрила.
Боже, я стільки всього не зуміла.
Більше від звіра, там де був птах.
Обпечена? ні. Спустошена — так.
Звір у капкані, з*їдено птаха,
Хтось забиває гостренького цвяха.
Метелик, що десь заховався на дні.
Там, де немає вже так, або ні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471361
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.01.2014
Там, под крепким покровом льда,
Что сковало сознанье в тиши.
Необъятные города.
Ведут войны за власть души.
Извержение лавы вулкан
Громким криком любви подаёт,
Её нежно обнимет туман -
Она снова забудет про лёд.
Громовержец в неистовой мгле
Тогда явится верно сюда.
Стрелы гнева, как небо — земле,
Он направит огнём в стены льда.
Его верный противник силён,
Затрещит в тишине кромка льда,
Звонким эхом услышится стон,
Разольётся слезами вода.
«Что за чёрт?!» - прокричали над льдом,
Снова лужи и слёзы, и грязь.
Так болезнены трещины в нём...
Жили мы не на шутку сроднясь.
Запустив в громовержца стрелу
И засыпав землёю вулкан
Власть отдав ледяному стеклу
Голос сверху спасётся от ран.
Не увидев цветов, что под ним,
Дивной музыки, пения птиц.
На серебряный звон подменив
Тех осколков, что из-под ресниц.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471085
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.01.2014
Не стать бы такой, как те,
Что бросают слова на ветер.
Остаться бы ближе к мечте,
Где все взрослые верят, что дети.
Не стать бы очередной,
Что, как снег прошлогодний тают.
До первых лучей с тобой,
Пока в душах у них не светает.
Не бросить на пол-пути,
Хотя тысячи раз бросала.
Подняться и снова идти
Пусть даже опять сначала.
И если любить — то лишь раз,
Чтобы наше минорное скерцо
Растворилось в безбрежности глаз,
И дышать только воздухом терций.
Чтобы тонкие струйки души
Сливались в единое пламя.
Только б не зря прожить,
Упорно неся своё знамя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470596
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.01.2014
Зірочки, що живуть на землі,
Яскравіші небесних зірок.
У сузір*ях чи на самоті
Випромінюють кожний свій крок.
Світлі воїни йдуть в новий бій,
Вони б*ються за мудрість життя.
Знову слухаю твій черговий,
ВіршовЕ чую серцебиття.
Одночасно і ніж, і бальзам.
Найгучніша тиша із тиш,
Наодинці — не значить, що сам.
Де болить, там горить яскравіш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470566
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.01.2014
Увы и ах, что грош - цена словам,
Таким, на вид роскошным и богатым.
Лишь плакала святая тишина,
Считая сердца бережно караты.
Раскаты грома? Если бы...Но нет.
Не злится равнодушная погода.
Душе? Не страшно. Скоро будет снег.
Он бережно очистит сердца воды.
Обнимет с облегченьем тишина,
Которую запачкали словами.
И отряхнувшись от слепого сна,
Мы проследим, чтоб цену проверяли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470466
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.01.2014
Я в отраженьи лезвия ножа
Рифмую то, о чём молчу до боли.
Удар. Удар. Ещё один. Как жаль...
Что недобили...надо бы. Довольно...
Искать звезду, погасшую в заре.
Отматывать с конца опять в начало.
Не потерять бы осень в серебре
Зимы
На нашем стареньком бульваре.
Вкус шоколада. Запах мандарин.
Снежок - мечтами, что хотели сбыться.
И доброта подброшена в камин,
Чему-то слева не даёт смириться.
Я в отраженьи лезвия ножа,
Смотрю на птиц, что улетают в небо.
Зачем же было в клетке их держать
Голодными?
Без малой крошки хлеба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470432
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.01.2014
Идут за руку ночь и тишина
Активность превращая в расслабленье,
Захватывая мир в оковы сна
И предавая томной сладкой неге.
Лениво развалился на спине,
Медведь усталый у себя в берлоге,
И задремали сидя на земле
Гориллы, бегемоты, носороги.
Заткнул опоссум уши - «не мешать!»,
Косуля крепко спит — она устала,
Бычок во сне не перестал жевать,
Хоть крепко спит под звёздным одеялом.
Спят в воздухе, в воде и под водой,
Околдовала ночка все созданья.
И нам пора поддаться ей с тобой,
Чтобы узнать секреты мирозданья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470305
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 04.01.2014
В далёкой избушке живёт,
Забытая людом колдунья,
Волшебница дни напролёт
Проводит в мечтах и раздумьях.
И только ночами она,
Укрывшись от путников леса
Мечты и загадок полна
Свои открывает завесы.
Тогда, не касаясь земли,
Лесные владенья обходит
А в небе плывут корабли
Под пение дивных рапсодий.
Совята с волками поют,
Слетаются, ухая, выпи.
А звёзды - осколками в пруд,
Чтоб грусть и смятение выпить.
Но первые проблески дня
Разгонят уютные тени,
Да, людям она не нужна,
Но лесу её не заменят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470098
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.01.2014
Я слышу Новый год ступает тихо,
Идёт ловец забытых голосов.
Меня в охапку - и швыряет лихо
В любимый шёпот степи и лесов.
Внутри оборвалось. Оцепенела.
Я в зазеркалье. Я вперёд иду
Оттуда, где давно всё отшумело,
Но снова там, в желтеющем саду.
Зачем я здесь? Зачем, о повелитель
Без времени... забытых голосов,
Ты бросил меня в старую обитель
Смешных и неуклюжих детских снов?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470065
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.01.2014
Я буду твоей валькирией,
Той, что рядышком в каждом бою.
Дарить для победы силы,
Рисовать на закате зорю.
И двести одну победу
В поединке с самим собой,
Или с тяжкими мыслями тлена
Я зажгу путеводной звездой.
Ведь издавна, знаешь, воин?
Какой бы ты ни был боец,
Без валькирий не стал героем
Ни один молодой удалец.
Когда осень запахнет грозою,
Засмеётся мне лето звеня
И глаза заблестят росою
Ты люби, до безумства меня.
Когда встретишь меня, узнаешь.
Вдохновение тысячи муз
Я украла. Тебе. Понимаешь?
Не сдавайся. И я найдусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469849
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.01.2014
Снова плыть из древности вперёд,
Череда открытий и загадок,
Старый путь, да новый поворот,
Он уже ведёт тебя куда-то.
В алом платье кружится звезда,
И на юго-запад небосклона
Тянет ручки и зовёт туда,
Где мой голос зазвучит каноном.
Пусть людей относят облака
К чудесам, в какие стоит верить.
Я не знаю что ищу пока,
Но найду те сказочные двери.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469657
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.01.2014
Тишину стало страшно нарушить.
Про себя песни счастья поём.
Пишут ноты влюблённые души,
Чтоб звучать консонансом вдвоём.
Неуютно регистры всех клавиш
Одиночке по жизни играть.
Но в четыре руки, не слукавишь,
Можно больше... намного... объять.
Дирижёры шагают по крыше.
Вместо палочек — множество стрел.
И спасаясь, становятся ближе
Те, кто этого так не хотел.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469281
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.12.2013
Земля всё так же на своей орбите.
Её незаурядных зим не счесть.
Взрываются, летя метеориты,
Неся очередную злую весть.
Совсем неосторожно ходят кошки.
Смешались тени лиц и голосов.
И звёзды осыпаются в ладошки
По буковкам из самых нежных снов.
Так хочется обнять весь мир, хоть словом.
Осколочки души сквозь свет пронесть.
И утопить в реке мелодий слова.
Мерцая в них...
… спасибо, что ты есть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468773
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.12.2013
Который день, который год всё то же.
Лелеять, что давно пора огнём.
А то, что было издавна дороже,
Теряет цену в мире с каждым днём.
Одни и те же сплетни. Разговоры.
Попытки через шторы заглянуть.
От голода сверкают очи своры
Везде. Где только кто-то ищет путь.
А ангелы наверно одиноки...
Мы их не слышим и не говорим.
И не на звёзды смотрит, а под ноги
Мой верный одинокий пилигрим.
Который год так холодно до дрожи.
Который год я не люблю весну.
Ты, когда март мне сердце растревожит,
Не уходи, пока я не усну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468772
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.12.2013
Заполняю стихами пустоты,
Их так много в душе дневника.
Ты прости, стала слабою что-то.
Обрывается чаще строка.
Остановки. Длиннее привалы.
В тишине пустота родилась.
Сквозь неё различаю едва ли,
Как уходит всё, в пыль облачась.
Полюбить, чтоб в себе разобраться?
Мне не страшно совсем быть ничьей...
Вот бы снова, как раньше сражаться..
Мне ничем быть намного страшней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468462
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.12.2013
Я напишу сто тысяч колыбельных
И буду петь тебе, пока ты спишь.
Мы иногда встречались в параллельных,
Бросая звёзды в лужи с синих крыш..
Луна в окно со светом впустит тени,
Которые пугают по ночам.
Пока ты смотришь ленты сновидений,
Я их не подпущу к твоим плечам.
Ты сладко спишь, окутан томной негой,
Лишь отблеск звёзд касается ресниц.
Уносит ночка к сказочному брегу
На колеснице вдаль за стаей птиц.
Ти спи. Я поищу ключи от рая.
И нежно обниму своим крылом.
В лучах рассвета первых умирая,
Чтоб возрождаться вечером потом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468248
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.12.2013
[img]http://i070.radikal.ru/0912/b5/10007bde81be.jpg[/img]
Ти бачив як під світлом ліхтарів
Сніжинки так блищать небесним дивом?
Лиш підійми обличчя догори,
Захоплять душу тісно і бурхливо.
Розсиплються з небес чиїсь вірші,
Із янголяти крил злітає пір*я,
То ніжні поцілунки для душі
Плекають, огортаючи подвір*я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2013
Стало ровно, что было до дрожи.
Безразлично молчим о делах.
Я нашла пару линий на коже,
Ты слонёнка и мышь в облаках.
Монотонность ворчит, ты же слышишь?
Пустоты невидимки-ручьи.
Звонко капельки падают с крыши,
Как и мы - они больше ничьи.
И от сердца друг другу спонтанно
Возвращаем ключи вместо слов.
Переходим на меце-пиано,
Забывая все песни из снов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468046
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.12.2013
Просто було трохи боляче.
Трошечки. Майже нечутно.
Просто горіли мости чиїсь
Полум*ям незгасимим
Просто було трохи сонячно.
Серед осіннього смутку
Просто злетіла душа увись -
Перетворилась на іней.
Просто було так примружено,
Очі зшивались іголкою
Трошечки..трошечки боляче
Їх розрізає життя.
Просто хотілось би з осінню
Знов розливати калюжі,
Та мерзнуть очі від холоду.
Інеєм вкрита щока.
***
Цікаво, а Місяць і зорі завжди всім потрібні?
А сонце — я знаю, що дехто не любить його.
Але ж вони світять яскраво у наші віконця
І їм до байдужості нашій — давно все одно.
Чомусь тільки люди не хочуть любити від серця,
Чомусь нам потрібно, щоб хтось неодмінно любив.
І всі наші чари бувають страшніші від перця...
Хоча, що з нас возьмеш.. Бо пил...він і є тільки пил.
Та ні... серця різні.. я просто заплуталась трішки.
Я просто не те в голові увімкнула кіно,
Мене просто больно вкусила така рідна кішка...
А втім...все одно..все одно...все одно...все одно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2013
Когда мне плохо...
Когда мне плохо, я включаю любимую музыку. Обязательно грустную. Она грустит вместе со мной, и мне становится легче.
Когда мне плохо, я думаю о Боге. Нет, когда хорошо, я тоже думаю, просто когда плохо Он особенно нужен. И меня удивляют люди, которые не ищут Его на зло Ему... Мы нуждаемся в Нём гораздо больше...в тысячи раз больше, чем Он в нас.
Когда мне плохо, я вспоминаю о своей «генетической цепочке», о ряде поколений, которые были до меня. Пытаюсь представить, как им жилось, вспоминаю их имена... А вдруг из какого-то уголка Вселенной они меня услышат. Мне хочется их помнить, собирать те крупицы, что слышала из рассказов в детстве, хотя я их даже не знала, мне кажется это важным.
Говорят, нужно подумать о том, кому хуже. Меня от этих мыслей только разрывает. Когда ты не знаешь, что сделать со своей беспомощностью, чужая беда только усиливает боль.
Когда мне плохо, я думаю об устройстве мира. Я давно уже не разделяю взглядов о возможности случайного появления всего этого среди небытия. Мне это кажется абсурдом, как кому-то, наверное, мысль о Творце. Кстати, наука — это далеко не атеизм... от этого тоже легче.
Когда мне плохо, я выхожу из дома. Стены давят. И кстати, у них тоже есть уши и память. Не стоит копить эту энергию в своём доме, хотя не мне об этом говорить. Но на улице и правда легче. Даже дышать. И чувствовать. Там активизируется душа... даже если убивает рассудок.
Когда мне плохо, я не плачу... У меня не получается плакать. Выть и молчать получается, а плакать...очень редко. Хотя когда выплачешься — легче. А за меня плачет дождь. И тогда тоже легче.
Когда мне плохо, я много пишу. Очень много... как-будто всё выплёскивается буквами и словами. Как-будто на листе бумаги создасться отдельный мир и душа полетает там...
Когда мне плохо... я никому не звоню. Потому что.
Когда мне плохо, я стараюсь обойти знакомых другой дорогой. Потому же.
Когда мне плохо, мне достаточно знать только одно — всё не зря. Я вспоминаю о своём Ангеле. Конечно же они есть у каждого. Хотя мне кажется, что всё-таки чуть-чуть больше, чем один. Некоторых, мы успеваем встретить ещё здесь.
Когда мне плохо, я вспоминаю, что я — человек.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467610
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 22.12.2013
Моменты, в которых спрятана вечность.
Да, бывают такие моменты. Все говорят, что жизнь способна измениться в один лишь миг, какое-то судьбоносное решение может выражаться в простом «Да» или «нет», в каком-то аргументированном решении, выраженном в одном слове или предложении, а может и в молчании, иногда достаточно просто посмотреть в глаза, чтоб изменить всё, а иногда уйти не обернувшись, опять же начиная новую жизнь. Бывает достаточно просто ошибиться номером, и тогда события будут развиваться в совершенно другом русле… В общем масса этих событий, но они крепко-накрепко цепляются в нашем сознании, мы можем забыть множество интересных, насыщенных, увлекательных вещей, можем забывать события, которые длились неделями, забывать какие-то годы своей жизни, но этих мгновений не забудем никогда, хоть со стороны даже будет казаться, что ничего запоминающегося в этом нет…
А бывает так, что эти моменты ничего не решают, но ты просто помнишь их. Я могу не вспомнить всех с кем была на природе, когда, да и вообще какой был повод собраться, но я никогда не забуду того внутреннего восторга, который появлялся, когда я смотрела на чистое голубое небо, на фоне которого покачивалась зелёная листва деревьев, никогда не забуду того момента, когда все разбежались – подурачиться, а я просто лежала на земле и смотрела на проплывающие по небу облака, и я не могла сказать сколько прошло времени, пока я так лежала и думала о своём, я даже не помню о чём думала в тот момент, но тогда мне казалось, что он будет длиться вечность…
Я до сих пор помню, как, будучи малышкой, крепко обнимала близких мне людей, показывая как сильно я их люблю. Я не помню, что было потом, не помню, что после, но сам момент объятий до сих пор согревает мне сердце. Я не помню о чём мы болтали с подружкой, когда валяясь на земле смотрели на звёзды, но помню ощущение какой-то загадочности, опять же осознание того, что на это самое вечное небо смотрели тысячи людей до и будут смотреть после нас. Я могу уже через часа два забыть о чём думала, глядя на дождь, но то спокойствие, умиротворение и капельку грусти я забыть не смогу и с каждым новым приходом дождя вновь буду залезать на подоконник, чтобы в очередной раз прочувствовать этот момент.
И вот я пишу эти строки сейчас, если б не писала, то точно забыла о том, что подобные мысли приходили в мою голову, но то, что дождь приходит ко мне, как очень мудрый собеседник, развивающий воображение своего оппонента, я не забуду никогда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467261
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 20.12.2013
Вони завжди поруч. Завжди.
До раю? До пекла? З тобою.
Милуються цвітом весни,
Готують до нового бою.
Заходять на каву у сни.
Мудріша від слів їхня тиша.
Ти тільки за руку візьми,
Вони віднесуть тебе вище.
Довірся. Вони не підуть.
Не щезнуть. Тебе не покинуть.
Уважно вдивись в свою путь.
Буть Янголом може й людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2013
Страшно, когда понимаешь, что уже давно не ставишь перед собой никаких целей, но ещё хуже, когда ловишь себя на мысли, что вообще перестала мечтать и верить во что-то…
Страшно жить, понимая, что однажды всё это закончится, ещё страшнее осознавать, что ты бессилен что-то изменить.
Страшно понимать, что вещи, которые приносили удовольствие раньше – делаешь «для галочки» и чувствуешь, что от них только усталость.
Страшно, когда снятся страшные сны, ещё страшнее, когда ты стал по-другому на них реагировать…страшно, просыпаться от этих снов с криком и подскакивать на кровати
Страшно, просыпаться в 3 часа ночи…ужасное время…время, когда пребывание наедине со своими мыслями неизбежно…
Страшно просыпаться вечером после дневнего сна в пустой квартире…чудовищно страшно слушать эту зловещую тишину
Страшно, что раньше искал минуты для того, чтобы побыть наедине с собой и не заметил, как эти минуты превратились в часы, дни, месяцы, года…
Страшно, что так жить больно, трудно, что с каждым днём ты становишься слабее, но ещё страшнее понимать, что ты уже ничего не будешь менять, ты обессилена и боишься сделав хоть один шаг потерять последние силы…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466952
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 19.12.2013
Люди, открыв зонты, суетливо бежали, кто домой, кто в офис, кто в ближайшее кафе, укрыться от внезапного ливня. Была осень, все люди одеты в серое или чёрное, что создавало ещё более скучную и удручённую атмосферу. Эта девочка была одета в розовое, она ярким пятном выделялась в толпе. Словно яркая улыбка, старалась осветить грустное лицо, она была словно вспышка света в беспроглядной тьме, драгоценная, усыпанная камнями, брошь на чёрном платье. Но до неё никому не было дела. Вообще, если откровенно, никому ни до кого не было дела. Каждый бежал по своим делам и было абсолютно всё равно, что там в душе у соседа, у каждого были свои проблемы, каждый, как обычно был занят собой.
Она не бежала, она не пыталась скрыться от дождя и даже не открыла зонт, у неё его просто-напросто не было. Она шла в умеренном темпе, мирно и ровно. Шла и не знала куда идёт, дождь размывал её слёзы, поэтому было удобно идти и вот так просто, не сдерживая лишних эмоций, плакать. Хотя она была уверена, что даже если рыдала бы у всех этих людей на глазах обычным солнечным днём, вряд ли бы кто-то из них проявил бы сочувствие или просто остановился и задумался «Почему?»…Этих людей уже ни чем не возможно было удивить, эти люди, не задумываясь бы, шагнули через труп и побежали бы подписывать очередные контракты, руководствуясь мыслью «Ну а что, такова жизнь»…
Её вера в будущее была разбита в пух и прах, прошлое не держало её, она была реалисткой и знала, что прошлое не возвращается. Не задумываясь, она свернула на дорогу, которая вела к морю… Она часто бывала здесь, когда ей было плохо, здесь она пыталась найти ответы на свои вопросы, но сейчас…сейчас она не нуждалась в ответах.
Все её цели открылись ей с истинной стороны, они оказались какими-то приземленными и бессмысленными, мечты - недосягаемыми и неосуществимыми, все её надежды были растерзаны жизнью, одна, самая главная, та, которая умирает последней, ранена отравленной стрелой, давно… хоть она и пыталась жить, но вечно это не могло продолжаться, и она знала, что каждая клеточка её тела была отравлена.
Любовь? Абстрактное несуществующее понятие.
Вера убита чужим лицемерием, предательством, болью прошлых ошибок.
Вся её жизнь напоминала ей жизнь утопающего, который высовывает голову на поверхность, только ради одного глотка воздуха и снова идёт ко дну, с каждым разом этот глоток обходился всё дороже, сил не хватало, чтобы плыть дальше, но она всё же пыталась, после очередного погружения она выталкивала себя. Сама. Без посторонней помощи. Она так ценила этот настоящий живой воздух, который наполнял её лёгкие…
Ценила. Но так не может продолжаться вечно. И поддаваться течению – не для неё, она не такая. Она будет бороться. Она поплывёт туда, куда ей хочется. Она умрёт, но в борьбе. В борьбе, которая выражает всю её жизнь. Именно поэтому, она сейчас здесь. Не на крыше дома, привлекая всеобщее внимание людей, которым всё равно безразлично, для которых жизнь давно превратилась в шоу, не в ванной с таблетками или лезвием…слишком просто. Она не для того боролась всю жизнь, чтобы так легко уйти из неё, не почувствовав в полной мере её вкуса, вкуса свободы, вкуса победы. Победы над предубеждениями, над формулами счастья, прописанными правилами, над человечеством в целом и над собой в частности.
Она зашла в море. Волны выталкивали её к берегу. Нет, там больше нет места для неё. Там мертвы надежда, вера и любовь. Там всё бессмысленно… Есть смысл только здесь, достойный честный противник, ни капли лицемерия, ни капли лжи, огромное море, которое раньше так запросто принимало её, а сейчас всячески пытается отвергнуть, выбросить обратно в повседневную жизнь. Но больше никто не будет решать за неё, больше никто не сможет её обманывать, использовать, привязывать, а потом бросать…Никто… Она боролась с волнами, она заплывала всё дальше и дальше, понимая, что дно под ней уже очень глубоко, а берег практически не виден, дождь не прекращался, а она всё плыла, не останавливаясь. И если это можно назвать счастьем, она была счастлива. Она плыла от проблем, от людей, от принципов. Вся жизнь выходит из воды. И сейчас, именно сейчас, когда вода наполняла её отовсюду, она была живой…И эта жизнь, наполнявшая всё её тело, не имела ничего общего с тем, что осталось на берегу. Вся эта сплошная мимикрия, эта фальшивая актёрская игра, этот театр. Здесь, в лоне зарождения жизни, это было таким нелепым. Планы, цели, достижения – создание иллюзии, что живёшь… Ловкое укрытие от бессилия, бегство от правды, от взгляда вовнутрь.
Вода была прозрачна, как и её душа, сейчас она была видна насквозь… Она поняла, что родилась заново, поняла, что может жить дальше, что ей дали не глоток воздуха, а целый баллон кислорода про запас. Она ощутила свою духовную силу, несмотря на то, что обессилела физически. Она повернула к берегу… И жизнь пронеслась перед её глазами.
Близкие…единственные, кого сейчас было жаль. Единственные, кто имел смысл. Они не поймут, не простят, но будут продолжать её любить. Любовь – наивысшее чувство, лишённое мотивов, причин, объяснений. Сейчас её переполняет это чувство всеобъемлющей любви к жизни, но в тот же момент она вспоминает существование, которое ждёт её там, на берегу и понимает, что оно, этот театр фальшивых чувств отторгнет это, странное для всех чувство жизни…
А она…девочка, одетая в розовое, уже не сможет с ним расстаться.
Из обрывок газет…
«Найден труп девушки, лет 20-25, одета в…розового цвета, при себе имела… Следов насилия не обнаружено… личность не установлена»
Надо ли говорить, что эта новость затерялась между другими и никто не придал ей особого значения. «Ну а что…Такова жизнь».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466888
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 18.12.2013
[img]http://cs425816.vk.me/v425816580/503b/ksSzrDwAvqs.jpg[/img]
Я маю секретні двері, до світу небачених див...
Незвіданий шлях серед терній... Віднайти їх ніхто не зумів.
Це місто, в якім засинаю. Нескошені трави в степах.
Мій ліс — відображення раю, видніється лиш в моїх снах.
Там осінь малює хмаринки, там небо нестерпно ллє дощ
В забуту у чащі хатинку ворони злітаються з площ.
Пліткують про різні новини, вовчата, добріші людей,
Там в тиші кричать лише книги. Про світ божевільних ідей.
О півночі місяць і зорі навшпиньки до річки ідуть.
На варті стоять у камзолі фантоми, що ліс стережуть.
І серце здає оборону, і мозок втрачає контроль,
Та тільки фантоми в камзолах нікому не скажуть пароль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2013
Потік з дерев краплинами дощу.
"Не бійся. Я від всього захищу."
Махнув рукою. І пішов в туман.
Відкинувши останній свій кайдан.
І вільною пташиною у сни.
Тепер лиш постать. Очі. Мовчазний.
Тобі на гратах зламаний замок,
Але до тебе вже, як до зірок.
Знов підсвідомість розкрадає пам*ять,
І кожен день все ближче забуття.
З тобою поруч неодмінно встану,
Коли прокинусь тільки від життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2013
Ще сонцю зарано вставати,
Та місяць завершує хід.
Чарівна зима біля хати.
Ведмедик, загорнутий спить.
Прокинулось сонне обличчя...
Розчісує коси дівча..
А вітер, мов вовчик злий, свище..
В вікні загорілась свіча...
У когось ранкові молитви,
Хтось дивиться мовчки на сніг.
О п*ятій, під світом від зірки,
Дідусь у спортивках біжить.
Собаки ліниво дрімають
В теплі, що збирали всю ніч.
А я сиджу з чашкою кави.
Й дивлюсь, як ти солодко спиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2013
Коли в траву сиплються зорі -
Живі чарівні цвіркуни,
Повітря легке і прозоре,
Мольфар оживляє всі сни.
І в хорі співають дерева,
Злітаються феї у ліс,
Просвітлених дивом силенів,
Розшукує крізь Діоніс.
А німфи все мріють про принця,
Якого грифон принесе...
Рибальчине місце ельфійці
Ціннішим є понад усе.
Ще вранці рибалив тут хлопчик,
Це місце - портал в його сни.
І кожної зимньої ночі
Тут квітне все цвітом весни.
Грифон їх несе в небо чисте,
Хмаринки у пір*я збива,
Та швидко згорає намисто
І сонце ховає дива.
Він прийде сюди на світанку
Забуде і весну, і сон.
Якби ж тільки знав, що насправді
Були тут ельфійка й грифон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466463
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2013
На дні океану одна із незримих пісчин
Розшукує щастя в зірок відображенні золота.
Сніжинка, вчепившись за глибу посеред зими,
Пливе так незграбно, нестримно. Іще непоборена.
Протягують руки, торкаючись їх кораблі.
Ні-ні. Не сідай. Не рятуйся. Там зникнеш. Розтанеш.
Вони неповторні. Таких не знайдеш на землі...
А зорі по одній згасають... хіба їх дістанеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2013
Кто мой кот? Он ленивый сказочник.
Мы похожие с ним донельзя.
Ловим сны и мечты, словно бабочек,
По дорожкам неслышно скользя.
Он котёнок совсем, но заносчивый.
Любит споры со старшим котом
И за чаем под пледом со звёздочкой
Всё мурчит и мурчит обо всём.
Я пеку ему вкусные блинчики,
Он мой сон стережёт, как герой.
Волшебство поджигается спичкой.
С невидимками мы ведём бой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466257
рубрика: Поезія, Сказки, детские стихи
дата поступления 15.12.2013
Котик-мурчик натомився,
Сни солодкі бачить,
Біля дівчинки пригрівся -
І дріма, ледачий.
Спить малеча, ручки білі
Підклада під щочки
І примружено чарівні
Вії вкрили очки.
Всі поснули. Свята тиша.
Зірочки лиш сяють.
І десь поруч шепіт ніжний
Янголятів з раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465308
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.12.2013
Да, именно тёплые шаги холодной зимы… Первый снег…И хотя только начало декабря, но уже здорово чувствуется запах Нового года, чувствуется, что осторожно вступает в свою силу зима.
Гордая, холодная метель, отбирающая всё самоё лучшее, самые тёплые воспоминания, стирающая улыбки с лиц, приносящая страх одиночества, навевающая грусть и тоску…У вас так? Мне искренне жаль вас. Это звоночек, который говорит о том, что отношение к её величеству Зиме стоит менять. И тогда, вы уж мне поверьте, она отблагодарит вас сполна! Она одарит вас радостью, счастьем, каждый момент раскрасит яркими красками, такими же, как краски снега, переливающиеся на солнышке. Искренне, но по-доброму, завидую малышне, которая приметив снег, что едва покрыл дорожки, уже высыпала на улицы играть в снежки, кататься на санках, лепить первую в этом году снежную бабу. А юные старшеклассники…Эх,мне бы сейчас в свои 14 лет. Как мечтала я в том возрасте о свидании под светом вечерних фонарей, которые делают снегопад ещё загадочнее, придавая ему какое-то чарующее свойство. Наверное, это навсегда останется самым романтичным вариантом первого свидания для меня. Впрочем, в компаниях тоже всегда весело было гулять под этими вечерними снегопадами, ртом ловить снежинки, рассматривать, как дивно переливается снег под светом фонарей, догуляться до состояния холодной ледышки, а потом бежать домой греться горячим чаем безумно замёрзшей, но так же безумно довольной.
А как я не любила учить стихи наизусть…Сейчас бы мне эти стихи( о зиме в частности) так я бы их день и ночь учила, наверное. Зато я любила читать…очень. Зима всё равно больше ассоциируется с чтением, чем любое другое время года – времени свободного больше, дни короче…И лежишь себе в тёплых махровых носках, шерстяном свитере, потому что мама и бабушка наперебой ругаются, что нельзя ходить с босыми ногами и в майке, так вот, лежишь себе в тепле, читаешь интересную книгу – и так тебе уютно и хорошо, а за окном ветер гуляет или наоборот всё тихо, а солнышко тем временем освещает всю эту красоту нерукотворную, и блестит она поярче самого чистого бриллианта, самой яркой звёздочки, и так хочется сказать : «Остановись время…»…
А оно тем временем, совсем не думает останавливаться…оно бежит…и теперь уже не меня катают на санках, а я, и теперь не меня уже заставляют надеть тёплый свитер, а я. И не нужно мне теперь бегать до потери пульса под снегом, но та радость, которая взрывается фейерверком восторга во мне вновь и вновь возвращает в те прекрасные зимние моменты, и в который раз выходишь прогуляться по заснеженным улочкам и вновь сказать «остановись время», зная, что не остановится, но принесёт что-то новое, непременно хорошее…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465004
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 09.12.2013
Там, где я... На моей Луне
Куча книг, кружки чая, печенье.
Колыбельные в плейлисте.
За окном облажной звёздный дождь.
Там, где я... На моей Луне
Вместо крови льются по венам
Воды чистые волшебства,
От счастливого холода дрожь.
Там, где ты... На твоей Луне..
Я наверное там не бывала.
Может быть только в сказочном сне,
Может быть до рожденья...душой.
Там в садах плюшевые псы
Укрывают любви одеялом
Дождь сказал мне, что там хорошо
Для того, кто так любит покой.
Где-то там... Среди сети звёзд
Они будто привязаны чем-то.
Ведь твоя озаряет мне путь,
Вдохновляет на каждый мой шаг.
А когда облака наверху
Вновь закроют все звёзды брезентом,
Я поярче огонь разожгу,
Чтоб и ты не терялся в ночах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464901
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.12.2013
Она приходит ко мне... Тихой осенью.
Когда бальзамом по сердцу дожди.
А небо в реки, как в зеркало смотрится,
На седину, что покрыла виски.
А мне так хочется... Правда, так хочется
Громчайшим взрывом заполнить всё здесь,
Когда пронзает сто тысяч иголочек
И укрывает спокойствия лес.
И ото всех вдруг захочется спрятаться,
Чтоб эту осень душою питать,
И созерцать только вечности маятник...
Она приходит... И словно маяк
Для корабля, что своё место тихое
В огромном море волнений и бурь
Остановился. Увидел. И выдумал,
Что это дом его. Там и уснул.
Забыл о странствиях, о путешествиях,
Забыл, что где-то его ещё ждут
Звезда с небес в ярком пламене шествуя,
Гласит, что нет - не закончен маршрут.
***
Она приходит ко мне тихой осенью,
Она мечтой, ярче солнца горит.
И тянет вновь закоулками звёздными
О чём-то важном так громко молчит...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464683
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 07.12.2013
Иногда всё настолько запущено,
Что те нити причины и следствия
Узелками - от случаю к случаю.
И развязывать их бесполезно.
Нет, конечно ты можешь помаяться,
Поострее найти где-то ножницы
И с конца воскресенья до пятницы
Ими пальцы до крови корёжить.
И выискивать нити сомнения,
Всё надеясь, что как-то разгладится,
Но как-будто недобрыми феями
Очень прочные вдруг разрываются.
И когда всё настолько запущено,
Жизни шёлк безнадёжно испортили.
Пусть сожжёт его солнце меж тучами.
Ты начни шить другими иголками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464269
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.12.2013
Опуститься тихо й неспішно,
Ти будеш ще спати.
Холодна і ніжна
Весь світ заховає у вату.
Із неба посиплються чари,
У домішку - радість,
В обіймах бульвари
І душі летять в снігопаді.
Ступає м*якенько, нечутно
Із чаєм й книжками.
І погляд її не забутній
Знов душі торкає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2013
Ти ж знаєш, вона боїться її...
Вбивці душі...ласкою...
Не даруй паперових крил.
Це так страшно злетівши - впасти.
І як пишеш критику пастою,
Не забудь, що комусь ріжеш вени...
Ти насправді любов*ю натхненний?
Маєш мудрість зашити їх вчасно?
Не буває Всесвітнього щастя.
Та на зошитах всіх "Dimicandum".
А ти знову їй ставиш капкани.
Замість того, щоб взяти зап*ястя.
*Dimucandum (лат.)- треба боротись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2013
Моя філігранна самотність
Тче з павутиння ниви...
Туманом замріяна осінь
Знов сподівалась на диво.
Та трави поснули у росах,
Давно повмирали всі квіти.
Ті, що лишались в волоссі,
Нікому вже не оживити.
Ми випили осінь цю спрагло,
Вона була щедра дощами,
Усміхненно поруч літала
Примружено-мрійними снами.
Повчання.Поради.Повітря -
В конвертах пустих.Без адреси.
Вона розчиняється в світі
На крапочці власної п*єси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462577
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.11.2013
Ноябрь грустный и счастливый
Проходит чинно по земле.
Украсил златом косы ивы
И кружит листья в серой мгле.
А солнца отблеск меж деревьев -
От брата-сентября презент
И в лёгком шлейфе птичьих перьев
Играет ветер менуэт.
И замирают хороводы.
Финальный танец. В платье в пол
Под светло-синим небосводом
Выходит осень на танцпол.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461723
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 20.11.2013
Краплинки-балерини в танку малюють кола,
Відбитки ліхтарів - софіти для калюж,
Щасливий дах не спить,бо радісно навколо.
Кадриль танцює дощ зі співом вільних душ.
Навіщо цей театр дешевих декорацій -
З яскравих парасоль, без кольору облич.
Втопило небо дах в безмежності вібрацій,
А штучну фальш внизу сховала темна ніч.
По клавішам душі заграв майстерно вітер,
Когось заколисав, когось візьме в танок
А дах лиш спогляда і ловить кожну з літер,
Що прошепоче дощ краплинками зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460709
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.11.2013
Візьми олівець і пиши.
Все те, чого я не вбачаю.
Про те, що не бачать вони...
І навіть про те, що всі знають.
Не спи і папір не кидай -
Життя мого є ті сторінки.
Від подиху слів не тікай,
Хто душам поставить оцінки?
Пиши по моєму життю,
Мов книгу, хоч аркуш, чи строчку
Художник малює зорю,
Що в душі відбивалась дзвіночком
А я щось залишу в твоїй...
І в мить відпочинку святого,
Ці книги з досліджень і мрій
Ми вголос читатимем Богу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460014
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.11.2013
Чашка чорного чаю
Книжку дивну вивчаю,
І вночі, коли мирно поснуть.
Я себе зустрічаю, у життя позичаю
Трохи сили, щоб віднайти путь.
Я повітря, мов з раю
У легені вбираю,
Мов натхненням є той оксиген.
І до сну живу зграю
Із думок назбираю.
Йду під крилами мрій, мов знамен.
Світ зірок проводжає
І у тьмі зображає
Карту й шлях, що для мене лежить.
Небо поруч. Рушаю.
Уві сні залишаю
Лист до себе, що зранку примчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2013
Часто чую, що люди знецінились,
Їхній одяг дорожчий від них.
Все людське десь із вітром завіялось,
Міцно спить між сторінками книг.
У душі одяг - тіло. Прикрашене...
Як же пильно його бережуть..
Сумно..душі лишились зневажені,
Хоч у храмах шикарних живуть.
О, ці світські манери й обізнаність.
Ця надмінність "життя знатоків"...
Із незграбною трохи чарівністю
Грав скрипаль, що усе розгубив.
Він не міг помахати "бумажкою",
Виконавцем на сцені не був.
І не знав навіть нотної грамоти.
Тільки душу його кожний чув...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459869
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2013
Мені інколи дуже хочеться у дитинство…Особливо коли дивлюсь як яскраво палають зірки на небі. Коли я бачу те місячне сяйво, в моїй душі з*являється якесь загадкове відчуття таємничості. Я думаю про те, скільки людей так само як і я зараз, захоплювались цієї красою, скільки різних поколінь людей завжди об*єднуватиме дещо спільне – цей зірковий простір, думаю про те, що можливо та сама людина, яку ще не знаю, але на котру так чекаю, дивиться на ту саму зірку, що і я.
Певно я занадто романтична… В реальному житті це не так, але коли подивлюсь на ту красу ночі, щось мене перетворює на зовсім іншу людину. Хочеться тепла… домашнього родинного. Але саме того – з дитинства, коли вся сім*я разом, коли за вікном виє хурделиця, а в домі тепло і затишно, коли ввечері дивишся у вікно на сніг, що блищить під зорями і згадуєш як весело якусь годину тому каталась на санчатах, або грала в сніжки, або просто мрієш про щось хороше, як тепло стає на душі, коли згадую ті сімейні вечері у дідуся з бабусею, почуття безмірного щастя і безпеки.
Дивлюсь на небо і розумію – а є що згадати! Скільки різних подій асоціюються з цими зорями – і вечірні прогулянки у веселій компанії до пізньої ночі, коли приходила додому і тихесенько, щоб ніхто не почув повертала ключ у замку, і спокійні розмови з подружкою, наші з нею плани на майбутнє і філософські роздуми про життя, сльози, сміх – чого ви тільки не розділяли з нами, милі мої зіроньки, але найбільше, я вдячна вам за хвилини, коли була на самоті, коли могла тільки вам розказати про свій біль, або якісь страхи, за те, що не залишали мене наодинці з моєю самотністю, за те що ділили зі мною мій смуток і печаль. Ви завжди нагадуєте мені, що є щось вічне, щось важливіше за наші повсякденні проблеми. Врешті-решт, я завжди можу просто підійняти очі догори і знов перенестись у країну безтурботних спогад і згадати, що я – не одна, і можливо саме в цей момент десь сама рідна мені людина дивиться на мене згори і розділяє зі мною ті спогади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459688
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.11.2013
Вітре, друже. Зачекався? Сідай поруч... Ні, все добре... Нащо прийшла? Хочу, щоб ти розіслав моє щастя всім мешканцям цього міста. Хочу дивитись на них зверху і сипати їм настрій, немов сніг. Можна?... Ні, нікому конкретному. Сонце не обирає кому світити... Все роздав? Молодець, я бачила, як летіли листочки мого щастя з дерев. Малята їх ловили, а дорослі розкидували ногами купи листя і посміхались— здається, на одну хвильку вони теж перетворились на дітей...
Ні, не змерзла. Я гріюсь світлом з вікон квартир... Бачиш отой замок? Ми мріяли, що будемо там жити разом, пам*ятаєш? А може жили колись? В іншому житті, коли були поважними вельможами, але проміняли багатство на вільне життя. Ти більш за все любив волю, тому і став вітром, а я... я залишилась дівчинкою степу... Смієшся? Але ж ти і справді все знаєш! Розкажи мені правду...Обіцяєш?... Добре, коли засну...
Іди до мене, обійму. Та не смикай волосся, ми ж не в першому класі... Втомився? Хочеш спати?... Ти ж знаєш, ти дуже потрібний всім - в тому твоє призначення... Ну добре, відпочинь трохи. Я оберігатиму твій сон... Як? Перетвори мене на тишу.......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459159
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.11.2013
Ліхтарі розбиваються в щент
У великих калюжах.
Вечір пошепки мріє з дощем.
Тлінні стіни подужав.
Де-не-де, в простирадлі із хмар
Промайне моя зірка.
Я - шукач-антиквар
Просуваюсь в небесную хвіртку.
Ноги хочуть іти,
Відчуваючи вечір всім тілом.
І вібрати до краплі хвилин.
Я один раз - людина.
Світ вогнів автострад,
Що потіками. Не зупинитись.
Тихих мрій водоспад.
І у нім хочу я розчинитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459104
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 07.11.2013
Розривають спогади тишу...
Тут дихати легше. ліпше.
Земля кожний крок пам*ятає.
Знов почує їх. знає. чекає.
Ні, ти зараз в іншому світі.
Сонця ніжні софіти. квіти.
Вже минулі, але не забуті.
Вперше линуть слова вже почуті.
Люди інші. Молодші. Рідні.
Бачу постаті їх. Ходу вільну.
Зупиняю. Найкращі моменти.
У тумані... і дещо потерті.
Дивна вулиця. Дивне місце.
Дитячий шепіт дорослому Місяцю.
Сни оживші. Розмова з тобою...
Пролунало так гучно у скронях.
Вимір дива - пробачить і вмиє.
Полікує, обнімить, зігріє.
Надихне...бо в дитя своє вірить.
Тої сили ніхто не зупинить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458716
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.11.2013
Вечір наступає, тайни оживають.
Тіло - у піжаму, душі - догола.
У когось красиві - зірочками сяють,
Та й у них зіяє чорних дір пітьма.
Плавають планети. По своїх орбітах.
Дехто - хаотично. Мають імена.
Деякі - відкриті, є - що загубились,
Ближчу встріну завтра, інших у роках.
Скрізь летять комети. Спалахи щомиті.
Невагомість. Вибух. Кожному своє.
А одна дівчина навіть садить квіти,
Їх великий дядько кожен день псує...
Віднайти б ту зірку, щоб в віках горіла.
А не так, як інші. Світ - а їх нема.
Залатати знову ті небесні дірки,
Бо лахміття душу...ні..не зігріва.
Нічка оживає. Роздягає душу.
Не топи у димі. В шафі не ховай.
Поводи за руку у небеснім гаї.
Дай води з криниці. Просто відчувай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458495
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.11.2013
Малому лисенятці
Так нудиться у хатці.
І йде воно до лісу -
Пригод собі шукать.
Із ночки до світанку,
Тікає воно з ганку,
Немає віри в ранки
Та розучилось спать.
Маленьке лисенятко,
Поранило десь лапку.
Але без перестанку
Шукає щастя знов.
Воно іще дитятко,
І душить та краватка...
Та, що йому на згадку
Залишила любов.
Маленьке лисенятко
Все розпочне спочатку.
І знайде, що шукає,
Бо серце вкаже шлях.
Прозорі ночі знають
Всі тайни. Хай гойдають,
Хай зірки відкривають
Потрошечку...у снах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458196
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.11.2013
Паралельні прямі. Майже однакові. Поруч, але на відстані. Розривають простір. Не перетнуться. Ніколи. Це закон.
Добрий учень малює перпендикуляр. Для однієї з них. І він неминучо перетинає іншу також. Під тим же кутом. Це теж закон.
Той перпендикуляр має назву "марна надія". Як і тисячі паралельних йому. Це ми знаємо закони. а вони не знають... хоча відчувають, що не перетнуться, але вірять... із кожною наступную прямою, що з*єднує їх, все сильніше. марно.
Це прикро - не знати закони. Та добрий учень знав... так буде краще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457931
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.11.2013
Дякую...уклінно за всіх вас я дякую.
За кожен сапфір,кожну ластівку,
Що в серце влітає щомиті.
За кожен відтіночок променя,
Що світить від вас на долоні мні,
За посмішку від слова доброго-
Повірте,мов свічка горить.
За віру у чисте нестримную,
За правду насиченно-синюю
І душі - світлиночки сильнії,
За те,що ви просто десь є.
У своєму світі існуєте,
Поради,усмішки даруєте.
За те,що ви душами чуєте.
Я в вас віднайшла щось своє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457690
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.10.2013
Це дитя поміняти не в змозі.
Воно вічно буде таким-
Всіх любити,та жити в берлозі,
Вхід відкритий у душу близьким.
Їх маленько,та це не важливо.
Із яскравих надмінних обличь
Так виблискують променем сірі...
Простота їх найцінна тут річ.
Мені жаль тих,хто їх не побачив-
Вони світло і спокій несуть.
Все одно їм,хто в світі цим кращий.
Бо не тим вони світом живуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2013
Байдужість і пустотність є полон.
Розбещеність і лінь ведуть до нього.
І ворог близько. дуже. під вікном.
Йому так необхіден Світла воїн.
А він все бачить у полутонах.
Бо чорне й біле відрізнити важко,
І все живе у кольорових снах,
Бо на спочинку затишно й не страшно.
Іде війна? Не бачу я бійців.
Я бачу лиш як граються в кохання,
Чи в контру, чи в життя...як палять дні.
І плачуть,коли бачаться востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457261
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2013
Запах осені. дощу. сили.
Вітер знову віддає крила.
І наповну цей ковток...серцем..
Біль з глибин потроху озветься.
Огортають тихі дні. Спокій.
Старше тіло з черговим роком.
І все менше в людях потреби.
І думки про вічність... і небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457259
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.10.2013
я знайду тебе. обіцяю.
як не в світі, шукатиму в тьмі.
тільки ти...я не прошу...благаю.
про одне лиш - не зраджуй собі.
буду всім. чуєш, вір. неодмінно.
я прийду з божевільним дощем.
це життя. і ніхто тут не виний,
в тім, що душі заковує щем.
не впадемо ми разом у прірву.
хоч і мрієш, хоч і мрію і я.
ми сильніші, до неба ми підем.
Бог лиш знає, хто ти і хто я.
я пишу оці строки старанно.
крізь них сумнів "це буде колись?"
вірш для тебе цей буде останнім.
та не змінюй свій погляд увись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2013
Вхопи лише той момент,
Коли листя летить до землі.
Ця краса, яскравіша комет.
В ній є все - і величність, і біль.
Я колись полечу, як вони.
Та не в землю. А в неба блакить.
Ти момент той, будь-ласка, влови.
Я тобі буду вічно світить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2013
Навіщо потрібна я,
Коли не існуєш ти?
Писати внікуди листи.
Тікати від самоти.
Будувати кудись мости.
Обрізати свої хрести.
Червоніти від духоти.
Підійматись і далі йти.
Проти течій ріки грести.
Старі фарби - нові холсти.
Смуток правди в собі нести.
Руйнувати. Не плакати.
Помирати. В дощі - цвести.
І не знати, що поруч ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2013
Посмішка. Впевненість. Інша.
Остання крапка за мільйонами ком.
Рушаю. Спокійно. Незвично.
Шлях, повний нових перепон.
Цього разу буде інакше.
Не вбита — мудріша й жива.
І сильна, щоб сОбі пробачить.
Все. Досить вже прагнути дна.
Жувальною гумкою — звичка.
Волосся псує із думок.
І ноги б*є струм електричний.
Минулого роблю ковток.
Шлях інший. А ти все та сама.
Від себе ніяк не втекти.
Хвіст крапці малюєш старанно.
Знов кома. Знов старі думки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2013
Закривай, маленя, оченята.
До пригод ми рушаймо у ліс.
Мудрі сови й малі воронята
Вже зіркову підкорюють вись.
Ти рукою махни, привітайся.
Йдемо далі. Під дивний спів сов.
Промайне тінь біленького зайця,
Що від вовка ховається знов.
Ведмежа на прогулянку хоче.
А матуся на нього ричить.
На весь ліс ведмідь-тато бурмоче
Щось крізь сон і так гучно хропить.
Подиви, коло дерева - привид.
Всіх залякує, але ж добряк,
Подаруймо йому мить щасливу...
Він так любить чужий переляк.
БіжімО від ньогО до Ягусі,
В нашій казці вона чепурна.
І на мітлах в повільному русі,
ЛЕтимо, щоб стоворити дива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456036
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.10.2013
Зустрічає завжди ясним світом очей-ліхтарів.
Завжди чорного, чи темно-синього кольору снів.
Він похмурий, та завжди привітний.
Він звучно мовчить.
Каже, довго не можна.
Бо я збожеволію вмить.
А мені все одно.
Бо я звикла, бо я так люблю.
Я з ним ладна до ранку гасити тривожність свою.
Дум-птахів відсилати,
Що комусь у небо летять.
Під рукою його подолаю я будь-який шлях.
Він дістане скарбницю...
Відкрию... Там спогади літ.
Заховаю той скарб під подушку.
Там цінне лежить -
Дідусева тільняшка, годинник і щось для думок.
Повертаюсь. Ну що? Біжімо?
Хто скоріш до зірок?
Він сміється. Зайдемо на каву.
Терпку. І без мрій.
Зовсім інша ти стала...
Можливо... та й ти не такий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2013
В одну нічку все може змінитися.
Ляжеш спати, але не заснеш.
На балкон чи в вікно подивитися
Ти на зірку свою підійдеш.
Ти можливо раніше не бачила,
Чи помітити в днях не змогла.
Все це зараз не матиме значення,
Лиш для тебе горіла вона.
Ти мовчиш - бо пуста і зневірена.
Сил немає за нею іти.
А вона так яскраво, посиленно
Все благає... Бо обрана ти.
І все тягне і тягне за мрією,
Все наповнює нею думки.
В шлях земний із небесними силами
Вона кличе тебе крізь віки.
Ти вагаєшся, довго вагаєшся.
Бо слабка, краще бути, як всі.
І під ковдру від мрій тих ховаєшся,
Обираєш спустошенність снів.
Нічкой темною. Тихою-тихою.
М*яким світом розбудить тебе.
Шляхом вірним, під серцем. за мрією.
Все з початку. З тобою піде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455821
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2013
Ліс вечірній. Осіння тиша.
Вітер-князь лиш панує у ній.
А дерева цілують обличчя,
Листям, що вже летить в вишині.
Заховатись у килимі з клену.
Чути запах дощу, шум води,
Що фонтаном вирує до неба.
Вічно-сіре. Так хочу туди.
Хмари спокою все огортають,
Шелест листя шепоче казки,
Вітер-князь у обійми приймає...
Зовсім поруч мисливці пройшли.
Запах пороху... І неминучість... -
Цілим шлейфом лишає думки...
Поруч з лісом душі все байдуже.
Він у серце пускає струмки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455614
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.10.2013
Листочок, сміливо відірваний,
Від рідного дерева й листя
Вже з подихом першим від вітру
На гіллі куща опинився.
А вітер хотів підштовхнути лиш,
Та голки продрали все наскрізь,
Пожовклий, та плямку одну лишив,
Бо серце зеленим лишалось.
Сльозинки дощу, мов перлиночки,
Він, наче у росах - чарівний.
Подряпини часу, мов зірочки.
Замучений, та собі вірний.
Зігріла в кишені теплесенькій -
В Щоденних сторінках сховати.
А потім почула "навіщо це?
Я ж в лісі хотів помирати..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455465
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.10.2013
Нічне небо за вікном
Заплющує очі.
Засинають навкруги
І ти засинай,
Я веду тебе у сни,
Завжди буду поруч.
Мене за руку тримай.
Спи-спи, засинай.
Як чудовисько біжить,
То кричи до мене.
Знай почую і примчу,
Де б я не була.
І від всього захищу,
Можеш бути певним.
Та і небо для пригод
Їх лиш присила.
Я не випущу руки.
Спи, не озирайся.
Бачиш, всі ідуть у сни
І чекають там.
Тихо впали пелюстки
Вже на оченята
Розкриває ґрати ніч,
Тайни дарить нам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455431
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.10.2013
"Вона прокинулась від того, що відчула, як її стрімко, немов за течією несе кудись у простір. На диво спокійно, але цього спокою було аж занадто багато. Так затишно їй ще не було ніде і ніколи. Розплющивши очі, вона побачила місячне сяйво, що ледве-ледве пробивалось крізь вітки густих..дерев? Вона в лісі. Яким чином тут опинилась — незрозуміло. Зробивши декілька марних спроб пошевелити руками, Санні відчула якусь невагомість, немов була зв*язана, але ніяких “кайданів” на ній не було. Апогеєм всього цього становища було те, що вона лежала у якійсь чи то люльці, чи то величезній корзинці, немов маля.
Місяць випромінював тепло. По суті, їй варто було злякатись... але чомусь не вдавалось. Надто вже огортувала ця атмосфера затишку. Підвівши очі, вона побачила великого...ні, скорше величезного сірого вовка. Враження було таке, що він піджидав її. Хоча не відчувалось ніякого поштовху агресії чи атаки. Немов за якимось абсолютно незрозумілим їй сценарієм вона відчула дивну легкість і встала на повний зріст, прямуючи до нього вже за власним вибором, але враження, немов хтось її веде, все одно лишалось.
Санні подивилась йому у вічі. Вони мовчки дивились один на одного, не відводячи погляду. Зосередженно, з готовністю розпочати бій, якщо доведедеться... чи може ні..не доведедеться?
Дивне відчуття поштовху... і вона опинилась у його обіймах. Точніше, він у її. Занурившись у його пишний загривок, їй більше не хотілось відкривати очей. Ніколи. Здавалось, ніби вони — вже сто років, як друзі. Дивне враження спорідненості душ...
Їх огорнуло марево з диму, і ніби, відкрило портал з паралельної реальності, де Санні, немов у дзеркалі побачила, як цей самий вовк, роздирає її тіло... Жорстоко, криваво, нещадно. Фонтани крові бризкали на всі сторони, а вона мовчки дивилась у простір. Жива, але байдужа. Без опіру. Без страху. Пустотно.
Це було більше ніж моторошно, але ж насправді все було не так. Принаймні зараз. Вона закрила очі. Занурилась у біло-сірий загривок... І відчула, як задихається. Від гіркого запаха диму...
Ледве ковтаючи повітря, але не бажаючи відкривати очі, вона вчепилась в нього ще сильніше...
- Прокидайся, я приніс тобі каву у постіль.
Кімната була огорнута ароматом кави. Забагато аромату для такого маленького простору. Хотілось попросити води, але вона мовчки зробила ковток терпкого, жгучого напою. Свідомість розчинила шматочки сну у тій каві...
Лишилось тільки дивне відчуття, що ті очі навпроти неї, вона вже десь бачила..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455251
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.10.2013
Сонні-сонні оченятка,
Засинай моє малятко,
За цей день ти натомився,
Стільки нового навчився.
Щоби буть постійно в русі,
Бігти по новенькій смузі,
Варто сили відновити
В ліжечку перепочити.
А для затівок та ігор,
Ввімкнем в думці телевізор -
Сни покаже кольорові
І ідеї пречудові.
Як прокинемось із ранку,
Втілимо ті забаганки.
А тепер давай тихіше,
Бо прийдуть з надзором миші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455247
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.10.2013
Очищает музыка.
Очищает дождь.
Очищают слова молитвы.
И вера, что ты где-то ждёшь.
Очищает дыхание ветра.
Очищает запах цветов.
Очищает тёмно-серое небо
И ночь без мыслей и снов.
Очищает звёзд отблеск и лунный.
Очищает крик в пустоту.
Очищает безлюдные улицы
Ветер-дворник, сметая листву.
Очищает музыка ветра,
Очищает любимый дождь.
Очищают в тиши молитвы.
И вера, что ты ещё ждёшь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455181
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.10.2013
Тихо нічка ступила до двору,
Чуєш, тиша у двері стучить?
Ми про неї не скажем нікому,
А наш шепіт її захистить.
Чуєш, вітер шепоче нам казки?
А ти кажеш, що не розбереш?
Згодом ти з ним навчишся співати,
Коли трошечки ще підростеш.
Він в віконце підкидує зорі,
Нічне небо сапфірами вкрив.
Із перлинок лілейно-прозорих
Він для тебе зіткав світлих снів.
Вже по сходинках місячних сходять
Ведмежатко зіркове й дракон.
А на ньому сидить бравий воїн,
Вже видніються коло вікон.
Ти не бачиш? Закрий оченята.
Їх побачити можна лиш так.
Тихо-тихо ступають до хатки,
Щоб в пригоди забрати у снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455048
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.10.2013
Як мало пишеться віршів
Про наших кращих дідусів,
Що мудрість світла, спів весни
В долонях мужніх нам несли.
Що цю країну, що є сил -
З Донбасу до Карпатських гір,
Тих, що вугілля "На-гора!",
Що працювали у полях,
Простих і рідних - наших тат,
Не з фільма чувших звук гармат.
Вони б стояли три війни.
Ми - не такі вже, як вони.
Широкі душі і серця,
І поклик Воїна-Бійця
Несли в собі усе життя,
Не налякавшись небуття.
Ховаючи своїх братів,
Не дозволяючи собі
Нещадну біль ту відкривати,
Скупу сльозу з очей стирати.
Нас притискали до грудей,
Даруючи нових ідей.
І пахли спокоєм, теплом,
Свій захищаючи кордон.
В обіймах тих хотілось жити...
Ми любим вас, ми - ваші діти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454948
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.10.2013
Не шукай. Я в дощі.
Тут чудово. Спокійно і затишно.
Затулив мені вуха від світу.
Подих обійм.
Сухих дум у моїй голові
Завеликий надлишок
Розмочив, розтопив, розібрав
І ретельно так змив.
Бачу рухи очей,
Зліти рук,
Ти кричиш — я бачу.
І відверту нещирість,
Неправду омани губ.
Я в дощі... Я не чую...
Слова... Та нічого не значать.
Дощ для тебе кричав,
Та ти в фальші своїй
Не почув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2013
У серйозних і поважних,
У зубастих злих вовків
Народилось вовченятко,
Та з усіх булих віків
Ще не бачили такого -
Вередливого, смішного,
Доброго капризуна.
Хлопчика-веселуна.
Зграя вчить його ричати,
Доганяти і кусати.
А він жартів не спиня,
Дружбу водить з оленям.
Не ричить, але й не плаче,
Всім на допомогу скаче,
Маму з татом поважає
Та й зверей не ображає.
Посміхнеться він завжди
В очі страшної біди,
Непокірний. Навіть дням.
Дружбу водить з оленям.
Зграя врешті-решт змирилась.
Всі веганами зробились.
А мудресеньке вовча
Доброті звірей навча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454738
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.10.2013
В неї вкрали ключі від дому.
У тім домі вони мали жити.
Удвох. Там тепер живе втома.
Він доріг не знайшов погостити.
Засинає у зорях.Щаслива.
Втома рідною стала по крові.
Кожний вечір нашіптує сила
Казочки про козаків у полі.
Тільки втома - уколи. снодійне.
Міцний сон. Стук у двері. Тиша.
Дублікат є лише у нього.
Як знайде, то знайде. Інші - лишні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2013
Я раджу ніколи нікому мене не чіпати.
Не знає ніхто кожну ніч з ким лягаю я спати,
Не знає ніхто, хто ті сльози, слова оті чує
І все споглядає, як кожної ночі римую.
Як вчу, чи як важко, як злюсь, як не йде щось напам*ять,
Якщо ж ображаюсь...і хтось моє серце поранить,
Він всім буде мстити, повірте, його так назвали.
Мстиславом, з дитинства. Ім*я щоб життя відражало.
Ви думайте, справді. Бо я, коли вже засинаю,
То бачу — у небо кудись він собі відлітає.
Хто буде мені серце краяти — сльози дівочі,
Той сни препогані дивитися буде щоночі.
Я зранку все бачу — яка його морда довольна.
Хоч десь уночі я спихаю його на підлогу.
Та він все прощає... Серйозно, усе до краплини.
Ну що його возьмеш з малої дурної дитини?
А хтось мені каже: “Мстислав...Що воно таке в тебе?”
Це зайце-собака, що любить дивитися в небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454468
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.10.2013
Любов насправді світить там, де біль.
Де сміх з розвагою, у ній нема потреби.
Вона важлива там, де навіть небо
По ранах душ солоними слізьми.
Вона згорить. Дотла згорить на сонці.
У пристрасті яскраво спалахнув.
І непомітно далі промайнув
В новесеньке відкритеє віконце.
Не треба їй іти по промінцях,
Вона в дощі. Іде ночами в тиші.
Їй біль і чесність маякують вище...
Їх видно по порізах і синцях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454418
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2013
Мені тебе треба...
З перервами між самотністю.
Натхнення симфонія
Десь із глибин підсвідомості.
Не руки, не тіло, не посмішка -
Безмежна впевненість.
Взліт і падіння повік,
І відсутність ревності.
Краплиночку вредності
І вірну присутність розуму.
Мені тебе треба,
Коли засинаю...
Із втомленістю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454168
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.10.2013