| Сторінки (4/311): | « | 1 2 3 4 | » |
Не пишет мне никто, так почему же
я должен им слова мои дарить?
Какой же в этом смысл, коль большинству не нужен?
Тот занят, тот уже собрался уходить...
Соль горьких слез мне веки разъедает,
и в одиночестве душа моя горит.
Так тоскно мне...никто не понимает,
что значит, если всеми ты забыт.
Хоть кто-то б отозвался ненароком,
откликнулся б на зов, приехал навестить...
Взбодрил бы иль сказал с упреком
что хватит в комнате пустой хандрить.
Но нет же пустота вовсю сжимает душу,
и темный коридор тенями шелестит.
Порядок скорбный мой доселе не нарушен,
так и тону в тиши, пока душа кричит...
[i]21/11/2010[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
Липнева спека огорнула
палаючою кригою землю;
Сонце, немов лазерним скальпелем,
розрізало світ навпіл промінням;
Плакав дрібним пилом шлях,
І старіла земля, зсихаючи, розсипаючись,
- десь був кінець.
Нестримна колись, Велика Ріка вмирала,
разом із ненькою, втративши волю,
Її спроби втекти викривало нікчемне каміння,
як у добу легенд тіло Мученика
стримував простий заіржавілий цвях.
А пекельне коло звужувалося,
щоразу відриваючи шмат надії, висмоктуючи терпець.
У безнадії старіла остання квітка,
а поруч страждав замріяний метелик:
якби мати вміння оживити чарівну подругу,
піднятись удвох у безмежний небесний океан,-
природа сміялася над ними,
мов зомбійований мрець.
Метелик злітає-
сам має сховати Красу від всевбиваючого світла;
Підіймаючись, бачить Біль
і Ту, чиї сподівання забрав із собою, -
він має захистити світ!
Угорі зле посміхається недосяжне Сонце,
яке вже помітило маленьку жертву
і ладне перетравити.
Метелик сміливо розкриває пелюстки-крила,
кидаючи миттєву тінь на знесилену поверхню, -
зникає у чорному блиску.
Зневірена, розщеплюється на порох квітка...
Над обрієм з'являються дощові хмари...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427587
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.05.2013
У променнях денної зірки
гойдалась пелюстка над світом,
плавала, сумно і гірко,
уривком вишневого цвіту.
Колись, в обіймах весняних
мріяла небом блакитним
розповідей бджолинних,
п'яних нектаром вишневим.
Задл́я ілюзорних марень
залишила рідну домівку,
наважилась кинути Всесвіт -
вишневу квітучу гілку.
Самотня блукає повітрям,
мікронами вільного часу,
злітає назустріч хмаринам,
що чорною сунуть масою.
Шукає у них притулку,
та треба свинцевій краплині
втоптати пелюстку в багнюку,
зовсім не весняно-синю...
[i]травень 1997[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2013
У вихорі похмурого мерехтіння
Одиноко кружляв клаптик білої небесної сфери,
Дивуючи зиму досконалістю форм,
Граційністю викривлення кришталевих площин.
Він летів, ніби за покликом казкового віяння,
Вглиб суспільної одинокості,
до невітомої поверхні Терри,
Втомившись від Небесної книги,
повної безглуздості правил та норм
І намагаючись вирватися крізь одну з її щілин.
Його чомусь звали Сніжинкою,
наче був дитиною снігу, -
Ще одна безглуздість: Сніжинки, її незнайомі сусіди,
Були різні, пихаті своєю досконалістю.
Але хай буде замерзлою краплинкою -
Складовою водного кругообігу,
Може тоді пояснюватимуться теперішні біди
Цією природною впертістю.
Може їй пощастить стати сльозинкою
На розпеченному щастям обличчі дитини,
Щоб хоч часточку цього радісного тепла
Забрати з собою у невідомість...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426976
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.05.2013
Сріблясто-прозора й воднево легка
промайнула, як тінь, павутинка,
Полетіла просто у небо,
неначе барвиста хмаринка.
Злетіла вона високо,
й осіннього вітру бажання
віднесло її далеко,
немовби забуте кохання...
Час промайнув миттєво,
вдарила осінь сміливо:
відкинуто все чуттєве -
залишилось тільки важливе.
Від холоду й сонця світла
розірвана павутинка,
що потім у шквалі вітру
розтанула мов сніжинка.
зникли із нею мрії
в сталевих буденнощах швидко,
втратили-бо надію,
ніби зів'яла квітка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426975
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.05.2013
Цвинтар. Капличка.
Обеліски. Могили.
Тиші і спокою
грізні сили
вимірюють час
у просторі пустоти
темних проваль
вічних сну і дрімоти.
Тисне земля,
ніби пресом залізним.
Шкода мерців,
що гниють в ній безвісно.
Важко їм дихати -
груди стисло;
тіло і душу -
все черва погризла.
Стогін свинцевий
з щилин долинає,
сморідом трупним
у ямі зітхає.
Над цвинтарем
темні хмарини здіймає
легіон тіней,
злітає в одну...
ім'я її -
.......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426711
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2013
... Хрести, мільйони хрестів
на полях, заюшених кров'ю.
Трупи в чорно-рудій землі,
володарів вбиті любов'ю.
Розуму марні блукання в пітьмі.
Пороху затхлі калюжі.
Марень повсюди тіні німі
в темряву стягують душі.
Зламане жито. Колос тремтить.
Втікають у вирій лелеки.
В скорботи промінні мати стоїть:
сльози течуть як ріки.
Зникають сини - всі згорають в борні,
й кожен по-своєму гине:
в пекло за друга стрибає один,
іншому куля у спину...
Шалено-п'яний безглуздості сміх...
Людства трагічні зміни...
Мороку тіней - немовби бліх...
Вічні життя руїни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426708
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.05.2013
Туга, сум,
непотрібність... Для чого?
Хвиля дум,
жар у мозку. Ні бога,
ні чорта
вже нема. Відповідності -
повні когорти.
Ти не з ними:
в смітті, окремо;
тебе небу
і пеклу нетреба.
Розум мозок з'їда,
думки догора востаннє;
Сльози страх нагорта -
не буде нового світання...
Далі неначе у сні:
гак, мотузка,
рухи німі,
чорна краватка змією на шиї,
в останній раз
підіймаються вії...
В корчах руки за горло
хапаються,
присмертний хрип із грудей
виривається,..
..в чорній безодні тіло
хитається...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2013
...Лежала бліда людина,
повітря тяжко вдихала
в оточенні друзів різних -
хвороба її доконала.
Повітря ставало все важчим,
повіяло, ніби з болота,
з найглибшого підземелля
немовби з'явилась скорбота.
Рукою кістлявою тіні
хворому горло сціпило...
Вранці у домовині
лежало пожовкле тіло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2013
В небі сонце...
Спів пташок.
Вітерець - тепла мазок.
Шепіт лип,
і неба синь...
Тихий скрип -
химерна тінь.
Легкий подих -
важкенна брила,
крижаний протяг
як з домовини.
Згустилися хмари,
щось прогриміло.
Сильнішають чари -
душа відлетіла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426376
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2013
Скрип...Скрип...
Тихий шурхіт..,
знову скрип.
Лехкий подих -
Болі схлип.
Дзвін церковний.
Пес скавчить.
Важкий стогін.
Ніч тремтить.
Промайнула тінь крива
- всюди тиша...
й темрява...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426374
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2013