| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
Дороги в мені й «дорогі» - намертво.
Перони й сезони летять ніби стріли наскрізь.
Все, що було важливим, лишає по собі сіль і в’язкість,
Дні болять мені, ніби свіжі синці на зап’ястях.
Дні печуть, як недопалки, й тануть на дні,
Час тече, стискається, по хребту тисне,
Розсипається й б’ється, немов кришталеве намисто…
У вітринах скаляться солодко гумові Мони Лізи.
Усі кроки вперед ковтають годинники й спроби втечі,
Всі «учора» - татуювання - сірі й занадто безпечні,
Все, що є, вростає в легені димом щовечора
І лягає на плечі сумом і тишею недоречною.
Всі маршрути і потяги, невдало так кимось змальовані,
Безнадійно застрягли між пунктами «десь» і «вдома».
Летаргійні люди біжать у справах, як зачаровані,
Й місто тебе обіймає
замкнутим
електричним
колом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677905
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 13.07.2016
[i]коли вода відступає від берегів,
оголивши водопровідні шляхи і нутро Сени,
сходить жінка на пристань
ходою усіх жовтооких котів,
що втрачали глузд, оберігаючи сни і семи.
жінка сходить як манна
і всі попри ризик і страх
відчиняють двері і вікна непроханій гості.
всі провидці світу передрікали війну в містах,
де вона лишала своє довге чорне волосся.
жінка знає всі види отрут і відьомські слова,
закарбовані в книзі крові і на вустах дитини.
один погляд – і королі танцювали по лезу ножа
прямо в теплі обійми революційної гільйотини .
жінка сходить на пристань,
лишивши по собі слова,
що приносять спасіння й стирають всі знаки питання.
як на полі бою завжди навесні проростає трава,
так і слово її завжди буде останнім.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2015
дівчина з кригою замість пальців
заходить у цю кімнату
так, ніби легкий човен знаходить собі причал.
і я знаю, що звуки будуть вічно про неї дбати,
яке не пекло б сонце
й який не піднявся б шквал.
дівчина з теплими, ніби мед, думками,
не переступивши порогу,
відкриває усі незламані ще замки -
й пустеля простилається під її ногами
від тихого слова,
легкого жесту руки.
дівчина з небом замість очей
ніколи не згадує про минуле.
коли приходиш кудись уперше - востаннє вже нікуди йти.
занадто багато каміння вже потонуло
аби збудувати
ці нові береги.
дівчина, що приходить сюди вечорами,
переписує всі прочитані мною колись книжки,
залишаючи на сторінках тільки ноти і голоси.
і якщо бути забобонним і вірити рунам -
то задля цього
вона і мала сюди прийти.
вітер змінює напрям,
вітер змінює настрій.
здраствуй, дівчинко з кригою замість пальців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2014
між вами струм,
а в мене пальці тремтять від нервів.
не можна гратися так з електрикою!
між діалогом рук
та блиском іскор в темряві
горять мости. і постають дилемами.
між вами мир,
а в мене тут війна з пігулками,
між «за» та «проти» рідкісна симфонія.
та рвуться струни
і в нікуди колії:
лишився крок. вагання недозволене.
у вас весна,
а тут фіранки вже тремтять від холоду,
і не рятують термоси і спогади.
коли слова рвуть «тут-і-зараз» порівну,
занадто пізно братися за зброю.
у вас повітря,
а навкруги вростають мури намертво,
прозоре небо в сни ховаючи щоночі.
крокуйте обережніше -
й мости постануть заново.
назустріч кроки – найдорожчі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2014
[i]це старе піаніно
давно не знало твоїх пальців
пам’ятаєш, люба
як ми танцювали сальсу
під дахами цих старих міст?
я бачив тебе наскрізь
як риби бачать море
як свідки єгови бачать горе
в очах своїх потенційних жертв
твій кришталево-польський акцент
й твоє британсько-руде волосся.
нам багато чого довелося
прожити, пробачити і прочути
ми у танку забували як виглядають люди
і завмирали як кораблі у штиль
втікаючи від пекучих життєвих хвиль
у забуття приречених софітів.
ми не вдавалися до жодних ліків
співали оди сонцю що вставало
і попри страх ніяк не визнавали
що пролунає грім куліс -
ми будемо ніде, хоч були скрізь.
і ось знову осінь
й твоє руде волосся
здається стало ще теплішим
зіграй мені, люба
це старе піаніно
давно не знало твоїх пальців
що може бути для нього гірше?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2014
З усіх пігулок оця найкраща
як з головою стрибки у воду
ковтати сни і події натще
пускатись навпомацки у дорогу
З усіх пігулок ця найсолодша
в пунктирах змучених траєкторій
робити розлуки й волосся коротшими
читати долю по візерункам колій
З усіх пігулок ця заборонена
лишати по собі невидимі нитки
пірнаючи в шепіт вокзалів стомлений
рідним на кінчиках пальців ніби відбитки
З усіх пігулок оця найдієвіша
у сотнях констант віднайти загублене
затамувати в легенях теперішнє
закарбувати на шкірі почуте
З усіх пігулок оця вічна
нести додому щастя в наплічнику
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2013
[i]і сірі тепер вже не тільки очі
до біса всі ноти і теплі фарби
я хочу вивчати тебе заочно
я хочу шкіру як фільми знімати
ліфти припиняють невдалі побачення
губи як древній пергамент тріскають
хтось знову має просити пробачення
слова як намисто на нерви нанизують
мені би торкати всі запахи завчені
міста немов від хвороби сонного
перші побачення й останні пробачення
завжди мають ефект некерованого
відбитки на вікнах й цілунки у вічі
правда завжди стріляє у спину
хто чує-тому не повторюють тричі
хто любить дощ-переживе найстрашнішу зливу[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2013
[i]давай будемо один з одним відвертими
як те, що читається між рядків у пожовклих конвертах
як перетин між двома паралельними
давай будемо один з одним чесними
як літо що після осені не воскресне
як те, що ми ніколи більше не станемо дітьми
давай будемо один з одним рівними
думки розливаючи по тілу водою прісною
будемо взимку вдома молоко гріти
згадуючи як колись були грішними
давай будемо один з одним відвертими
те що колись втратили, більше не вернемо[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2013
[i] боязко
осінь в міцні обійма-лещата сковує
голосно
говори зі мною всіма відомими мовами
вересень
листя пожовкле у шалик закутує
снись мені
кавою медом й каштанами грітися будемо
відстані
це лише кількість стовпів у вікні потягу
стрінемось
може ще до першої перемоги холоду
між рядків
навчимося ловити миттєві посмішки
снись мені
снись мені щирим в останній день осені[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2013
[i]І що тобі треба з твоїми анафемами?
Кадило палить очі смолою і ладаном.
Я пережила усі сотні ударів палями-
Я більше не грішна.
Мені Магдалина заздрила б.
Мені вже ні часу ні сили на всі твої наклепи.
Й піском у вічі кожному, хто сказав би :"Зрадила".
Я марю, я - мара, я мирру пила крадену.
Я - ноша.
Мене на Голгофі спалено.
Ти більше мені не вівтар чи теологічна теорія
І німб як тавро ребра наскрізь випалює.
Я схожа на Каїна, змучаного інсомнією.
Я воскресаю.
Я душу стратила.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434060
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.06.2013
[i]гетери чи гарпії?
у скільки несказаних слів напруга між тіл роз"єднаних?
у жінки пальці на дотики жадібні
у жінки значення жалем розмелені
окультні пристрасті
чи прикрощі?може культурні прянощі?
у жінки очі червоні до невеселого
у жінки сили лиш голос втрачений
довічні пам"ятки
у пам"яті шкіру здерто до несвідомого
у жінки зілля кипить у думках незварене
у жінки нерви стріляють як в простір колії
миттєві слабкості
прийдешні скалять зуби торішній ніжності
у жінці фарби мруть неначе праведні
у жінці страх кипить ніби грішний[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434058
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.06.2013
[i]Треба впіймати ритми і рими
риби прозорі повітря пронизують
осінь-у гості листя-в обійми
рани відкриті чаєм зализуєм
Фіранки відчинено двері на защіпки
здраствуйте дні мої я вас чекала
листи вже написано люди мов ящірки
тобі залишають останнє що мають
Холодні автобуси й теплі повернення
стрічки як волосся у вузлики сплутані
творчі прояснення й рум"яні затемнення
й кроки назустріч до серця тулимо
Спільні дрімання й окремі пробудження
синці під очима ранком ціловані
я вас тримаю. міцно. дуже.
я вас тримаю як синичку в долонях[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433880
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.06.2013
[i]зашморгом
затиском
затишком
ми з тобою
всотуємось без залишку
у всі ці звалища
згарища
марення
ми з тобою як рідні
як мертві
дикі
тихо
дихай, любий
бо ми з тобою легені і нирки
діряві
як клапті паперу
як сито
як діти щирі
бо нам, як і їм не ймуть віри
ніколи
хто ми?[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433877
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.06.2013
[i]Хто він тобі, цей чоловік?
нова формація пса домашнього,
рідного
вірного
до смерті
до крику
до зношених капців,
що він приносить тобі уранці
і пора б вже закінчувати ці апробації
шалені танці
як кров з пальця
він тебе розріджує
нівечить
чисту
грішну
скидає з помосту
але між вами досі є щось до біса гостре
те, що не відсікається ножицями разом з волоссям[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433750
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.06.2013
[i]Ти схожа на янголятко Гапчинської[i]
Що тобі сниться, дитино рожевощока:
Сніжинки в долонях зими іскристі[/i]
чи може знову Риби в шоломах?
Що ти малюєш на шкірі й пергаменті
вії прозорі у мед занурюючи?
Слова набувають нового значення
коли на пероні звук потягу чується.
Й звуки гріються між долонями
як зізнання в коханні несказане
і по східцях до шостого поверху-
шлях на небо дьогтем змазаний.
І кому ти присвячуєш вірші
що як шрами папір різали?
Ось останній рейс з Че до Ніжина.
Лиш від тебе до тебе встигнути б.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433747
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.06.2013