| Сторінки (1/30): | « | 1 | » |
Жнивує літо. На серпанку роси.
Так тихо й трепетно замріялись поля.
Підстригло жито свої довгі коси
І шоколадиться розпечена рілля.
Сумують спраглі від утоми трави,
Прикрившись сивиною вздовж доріг.
До сонця тягнеться засмучена отава.
І зорепад – серпневий оберіг.
Сад захмелів від яблучного спасу,
Засмикав медогонку вітрогон.
Чекає прохолоди бутель з квасом
Й потроху осінь підсіда на трон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2015
Я мрію стати теплою весною,
Щоб лід в твоєму серці розтопити,
Тобою жити, дихати тобою,
Відчути, як по-справжньому любити.
Я хочу стати білим цвітом вишні,
Щоб осипатись у твої долоні.
Мені тебе подарував Всевишній
І залишив в солодкому полоні.
Бажаю стати келихом кохання,
Щоб з нього міг ти досхочу напитись
І, щоб ізвечора до самого світання
Ти міг любові пошепки молитись.
Волію стати синім сяйвом ночі,
Щоб місячним серпанком обіймати,
Щоб ніжно цілувати твої очі
І сни тобі солодкі дарувати.
Я прагну стати поцілунком вітру,
Щоб до щоки твоєї доторкатись,
Щоб захмеліти в почуттів палітрі,
Лиш би самій із ними не зостатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2015
З тобою я ввісні і наяву...
З тобою я сміюсь, радію, плачу.
Мені і гірко й солодко тому,
Що відчуваю я тебе і бачу.
В промінні сонця посмішка твоя,
В блакиті неба теплі твої очі.
Шепоче вітер лиш твоє ім*я,
У відповідь єство шепоче «хочу».
Я хочу доторкнутись до щоки
І ніжно цілувати твої губи,
Забути про турботи, про роки
І не боятись каяття чи згуби.
З тобою я лечу у височінь.
Без тебе я пітьму не переможу.
З тобою - сонце, а без тебе –тінь.
Ми такі різні і такі ми схожі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2014
А можна, я тобі приснюсь?
Прийду до тебе, як захочеш,
Присяду тихо, посміхнусь
І поцілую твої очі…
А можна я тобі вночі
У сон вплету барвисту казку
І тихо викраду ключі
Від твого серця. Ти будь-ласка
Пробач за те , що я така,
Можливо в чомусь і банальна,
Тобі далека і близька
І може, навіть, аморальна.
Прости за ніжності слова,
Що птахами в листах злітають.
Пробач за все, в чім не права
Й за те, про що й сама не знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2014
Я тебе побачила в тумані…
Я тебе зустріла вдалині.
Не чекала я ніяк кохання
Та щось защеміло у мені.
Жадібно, зворушено-глибоко
Я дивилась довго тобі вслід.
І з тобою втратила я спокій
А життя перетворилось в лід.
Крижані бурульки і сніжинки,
Мерзло-білі всюди холоди.
Лише ти, мов райдужна хмаринка,
Мов ковток джерельної води.
Білим інеєм сховався у тумані
І затих десь там у далині
На снігу кривавить моя рана –
Це любов, що плаче у мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2014
Я чекаю…Що? Й сама не знаю.
Може слів, а може почуттів…
Я чекаю…Водночас страждаю,
Що любов минає у житті…
Я чекаю... ввечері і зрання…
І боюсь признатися собі,
Що я вперше….мабуть і востаннє
Щось відчула рідне у тобі.
Я чекаю…в літню й зимню пору…
Надсилаю зречені листи.
Падаю донизу і злітаю вгору-
Бережу неспалені мости.
Я чекаю… і боюсь чекання,
Що колись ти можеш не прийти,
Від усіх приховую бажання
І слова, які не чуєш ти.
Я чекаю…це чекання вічне..
Знаю, що чекати все дарма,
І тому чекання стало звичним -
Це я зрозуміла вже сама….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2014
Я відчуваю ваші почуття…
Палкі, нестримні і такі жагучі.
Краплини весен кличуть в забуття,
Вирівнюють в шляхах ями і кручі.
Шляхетно нишпорять по закутках думок,
Невтомно в’ються на душі раменах.
Здається мить, бодай іще хоч крок
Й метеликом стріпнеться сокровенне.
Медовий трунок ляже на вуста
І погляд мій перлинами засяє,
І схарапудяться загнуздані літа
В стременах ошалілого розмаю.
В бік відійдуть реалії спочить,
А перецвіт в рожеве убереться.
О, зупинись, моя чарівна мить!
Для тебе час у мене ще знайдеться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014
Я розфарбую твої сни.
Мені палітру кине небо.
Тобі здається, що не треба?
Але це кольори весни:
Лілові, тепло-бірюзові.
З м’якого пензлика біжать
І легким подихом летять,
Зливаючись у ніжне слово,
Яке ти втопиш в мені зранку.
Присяде промінь на вікні –
Розсипле скельця чарівні.
Як пахне кави філіжанка!
Здійметься човен з мілини
Й розчиниться у срібних далях.
З весел стікатимуть печалі,
А я фарбую твої сни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014
Осінній Любінь. Тихий і щемливий.
Поважні клени тулять до ялин.
Старезний дуб в промінні сонця гливий
І падолист, що призабув про спин.
Шепоче стежка поруділим листом.
Смарагди трав вже не такі рясні.
Червоний глід розсипався намистом -
Кривава Мері плаче уві сні.
Тріпоче стан цнотливої берези –
Ще роздягатись їй не до смаку.
Нахабний промінь чеше листя лезом
І розстеляє килими в парку.
Здригнулась туя в поцілунках вітру,
Зелені вії ледве мерехтять.
Осінній фільм. Тут ні до чого титри.
Тут почуття замріяно мовчать.
Здається світ у русі зупинився,
Щоб хоч на мить скупатись у красі.
Це - Любінь низько осені вклонився
За спокій, тишу і принади всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446892
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2013
Вона справляється повсюди й з усіма ,
Долає легко всякі перешкоди,
Упевнено тримається сама ,
Коли хапає, маючи нагоду.
Не схожа ні на які почуття,
Років її і мало і багато,
Нахабою вдираючись в життя,
Будує храм свій вперто і завзято:
До святості в довіру увійде,
Вітчизні смакоту запропонує,
А справедливість дружбою візьме,
Та в пристрасті себе лише почує.
У сон впадає, та не назавжди
І, як не спить, то порух в силі вічний:
У теплі води прижене льоди
Із плином, що занадто швидкотічний.
Про млявість знає інших почуттів:
Не любить милосердя і братерства,
А сумнів, що позичений у снів,
Для неї залишається нестерпним.
Кмітлива, здібна, в праці замашна,
Гребе до цілі жадібно і вперто,
Комусь дарує пісню голосну
І підлість у барвистому конверті .
Когось пронумерує на спині,
Із когось килими порозстеляє,
Когось заякорить на мілині –
У кожній хаті свою правду знає.
Відверті ж будьмо, щирі над усе -
Красу вона таки творити вміє:
Прекрасні ночі темної есе
І чорний дим, як ранок рожевіє.
Плете контраст майстерно, мов боги,
Між гуркотом і тишею хмільною,
Червона кров і в білизні сніги,
І чистий кат над жертвою брудною.
Готова до роботи кожну мить,
Непосидюча в будь-яку хвилину,
Чекати вміє, коли хтось ще спить,
Пригне, якщо потрібно, власну спину.
Хтось може думає: поганий в неї зір?
Ні-ні! Той погляд аж в майбутнє бризка.
Вона єдина й хижа , ніби звір, -
Ця ненависть із ненависним блиском!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2013
Я постійно думаю про тебе.
Може це вже досить і не треба
Серце й душу на шматочки рвати?
Але ні! Я хочу зберігати
Вічно почуття в собі солодкі
Й мріяти про зустрічі короткі,
Про твою усмішку й твої очі
Що вгамують почуття жіночі.
Я люблю! Я так тебе кохаю!
Лиш тобою я живу й страждаю,
Лиш тобою дихаю і мару.
Ти – моя ілюзія, примара.
Ти життя моє перевернув,
Блискавкою в мені промайнув.
Ти – мій Бог, мого сузір’я зірка!
Я радію та водночас гірко
Бачити, що тут тебе немає.
Так шалено лиш тебе кохаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2013
Хоч Рафаель портрет твій не напише,
Але Мадонною ти по життю ідеш.
Оманливі краса і форми пишні,
Якщо селянський хрест в житті несеш.
Як тільки ранок вмиється росою,
Заплачуть трави в сивих берегах,
Ти - вже з дійницею, буває - і з косою,
І кожна мить для тебе дорога.
У тебе руки пахнуть свіжим сіном
І щойно видоєним теплим молоком,
Та змащені дешевим вазеліном,
Бо загрубіли з тертим буряком.
Не осягнути всі твої роботи
І не злічити довгі трудодні.
Ти, мов бджола, що носить мед у соти ,
Працюєш вдень і , мабуть, уві сні.
Твоя коса завчасно посивіла -
Турботи через серце перейшли,
Обличчя під вітрами помарніло,
Уста калини втратили сліди.
На голові вже вицвіла хустина -
Від спеки ціле літо берегла,
Вкриває плечі зношена кофтина,
Що в автолавці куплена була.
Для когось - подіуми, Луври і Версалі
Та світський блиск у брендових речах.
А ти з сапою. На ногах сандалії.
І сум селянський в постаті зачах.
Та лише зір, як і колись, глибокий
І очі , що позичили блакить.
В них суєта життя знаходить спокій
І відблиском гарячим мерехтить.
Де ж ви, митці, зі світу моди писку,
З фантомами уяви від Далі̀̀?
Звеличте ту – без ореолів лиску,
Що все життя прожила у селі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2013
Но почему любить тебя судьба послала
И бросила в безумный мир меня?
Туда, где не была, туда о чем не знала,
Где в чувств глубоких есть своя цена?
Я растворяюсь в них, как сахар в кофе,
Как шоколад в горячем молоке.
Мне кажется, я стала в чем-то профи,
А в чем-то чувствую себя совсем никем.
Я робко прячусь в мир иллюзий сладких,
Я задыхаюсь в нем, я жду вестей извне.
Я в жизни путь утратила свой гладкий
С тех пор, как жить твой образ стал во мне.
Но я не плачу, вовсе не жалею,
Что полюбила сердцем я тебя,
Что мучаюсь тобой, тобой болею,
Не упрекаю в этом я себя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2013
Мне казалось: всё уже погасло
Или гаснет. И остался миг.
А теперь я вижу, что напрасно
Извергать любви последний крик,
Вновь она огнем во мне пылает,
От тепла и нежности горит.
По тебе я сильно так скучаю,
Что всё вспять из-за тебя летит.
Что же делать? Где поставить точку,
Что исчезла - стала запятой?
За тебя я зацепилась, как за кочку,
Что меня определила на постой.
Между строчек пустоты и рая,
Между адом и всем тем, что всласть.
Ни о чем не думая, сгораю
От того, что в сердце к тебе страсть.
Рвутся в клочья жизненные цели,
Мысли - измельчённое стекло.
И опять ты под моим прицелом,
А казалось: всё уже прошло. . .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2013
Де хащі розляглися недолугі,
Зім’явши стежку до хистких воріт,
Проймаюсь сумом і находить туга̀ -
Десь тут дитинство загубило слід.
Дощі облизують напіврозлізлі стіни
У порослі нестримних яворів.
Шукаю поглядом колись вузенькі сіни
У горбику , що спориші пригрів.
Танцює з вітром бузина крислата,
Лопух присів на глину відпочить.
А спогади мережать білу хату
І двір, що у турботах гомонить.
Бабуся в хустці з бережком блакитним,
Спідниця під квітчастим фартухом;
Глибокі очі з поглядом привітним
І голос, що забрів за пастухом.
Плямистий песик ланцюга волоче,
Руденька Лиска з череди плете
І сум, що цвітом вишні залоскоче
Й лапатим снігом спогад замете.
Сніжинками засіє мої скроні,
Зіниці в тьмяні шати зодягне,
Притулиться до теплої долоні
Та мого щему так і не збагне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2013
Чому так спеко̀тно навколо?
І крапельки радості зрідка
Лиш падають. Спека. І голо.
Чорна розмітка.
Голо в містах і на пристанях.
Повсюди блукають тіні,
Лещатами спраги затиснені.
Інстинкти тваринні.
В’януть крислаті дерева -
Людських відчуттів барвистих.
У мене кімната окрема-
Зелене листя.
Приміщення цього замало,
Щоб світ врятувати зморений.
І це вже мене дістало.
Віват нескореним!
Душа відлучилась від Бога.
Джерела розради замулено.
Страждає віра убога.
Совість затулено.
Нам би в теплі долоні
Жменьку живої радості,
Таку, щоб до болю в скронях.
І аж до старості.
І спрагу вгамують квіти
Живих почуттів і овацій.
І втихне гарячий вітер
Світу прострацій .
Не важко з сірим справлятись!
В нагоді палітра зваблива,
Нема тут чого боятись.
Будьмо здогадливі.
Фарбуються мрії і спомини,
І слова, і стосунки, і вчинки,
І подих людського гомону...
Пахнуть ялинки.
Веселка на ранках сірих.
Міста в кольори вбираються.
Зникають чорні вампіри.
Розмітка стирається.
До життя повертають троянди
В людських озвірілих поглядах.
Легкий трунок сіють лаванди.
Їм би догляду!
Біга пензель. Виходить барвисто.
І краплини мізерні падають.
Хтось радіє! А решта? Якби ж то!?
Всім нагадую
До роботи взятись завзято,
Щоб прогнати гнітючу спеку.
Фарбувати життя. Багато.
Близьке і далеке.
Й не лишиться часу нітрохи
На пекучі слова і фрази,
На підлі думки і кроки.
І на маразми.
Я знаю. Світи б заливалися
Краплями радості чистої,
Якби в житті не ламалися
Душ наших пристрої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445878
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.08.2013
*****************************
Зазирає місяць до вікна оселі
І блакитне сяйво ледь торка книжок.
Десь заснув промінчик на твоїй постѐлі –
Вдень шукав дорогу до твоїх казок.
Під вікном замріялась яблуня лапата,
Що слова закоханих в гіллі берегла.
За причілком мальви підпирають хату.
В мерехтіння свічки думка заповзла.
Соловей колошкає береги заплакані,
А натхнення душу розриває вкрай.
І слова тихенько у рядочки скапують,
І танцюють прозою, ніби водограй.
Шелестить уява спомином і мріями
Про життя, кохання чисте і святе...
Тільки-но огледілась –аркуш вже засіяний,
А світанок нишком в тебе сон краде.
Зачалапав ранок по подвір’ї вмитому.
Потягнувся песик – дзенькнув ланцюжок.
Все тобою сіяне вічно в світі житиме
І комусь сплітатиме душу у клубок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445673
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.08.2013
Ненавиджу я совати кріслами,
Бо від них килими стають збрижені.
Не люблю̀ я маршрутки і тисняву
За слова в них, юрбою покривджені.
Ненавиджу вокзали і станції,
Що в зачовгані колії взулися.
Не люблю̀ анонімів і пальці їх,
Ті, що бруду ніяк не позбулися.
Ненавиджу горіхи розчавлені,
Бо нагадують мізки потрощені.
Почуття ненавиджу розбавлені,
Що зухвало були кимось спрощені.
Ненавиджу троянди я зрізані,
Що страждають в прозорому глечику.
Не терплю̀ я стосунків зализаних
Після слів вогненно-розпечених.
Ненавиджу закони з поправками,
Що нагадують зі̀м’яте листя.
Не люблю̀ я собак, що не гавкають
Та зненацька готові загризти.
Ненавиджу я мушлі зажурені,
Що з вітрин виглядають намистом.
Ненавиджу я підлість зіщулену,
Що сховалась в обгортці барвистій.
Я книжки ненавиджу надірвані,
Сторінки в них недбало заслинені.
Не люблю̀ загравати із прірвою,
Бо до мрій будуть двері зачинені.
Ненавиджу байдужість загиджену,
Що в красивих очах спалахує.
Я так хочу, щоб все зненавиджене
Свій кінець пов’язало із плахою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445670
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.08.2013
Надворі дощ. В душі слинявить мряка.
В багнюці роздумів заплутались листи…
Аж раптом… А я хочу до Монако!
Я просто хочу. А чи хочеш ти?
Втікає дощ. В мозаїці шибки.
Їх спрагло лиже невгамовний промінь.
А я б поїхала в Монако залюбки.
А ти б поїхав?.. Зашуміло в скронях.
Біжу у дощ. Сковзається душа.
Думки вирують, ніби в оцті сода.
Я вже в Монако! В мене - ні гроша,
Лише любов до тебе і негода…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445420
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2013
Розпусна ніч на ярмарку торгує
Сережками й каблучками із зір.
Я вибрала прикрасу. Ти це чуєш?
Я діамант придбала. Ти повір.
Його тримаю близько біля серця,
Ховаючи від заздрісних очей.
Милуюсь наодинці і тепер це
Річ найдорожча із моїх речей.
В час радості чи стишеного смутку
Вдивляюся, як грані виграють -
Блакитні, мов пелюстки незабудки,
Душі рамена відблиском січуть.
І я від того nлачу і сміюся –
Радію і сумую водночас.
Свій діамант я втратити боюся.
Бо він – це ти, повторюю не раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2013
Теплий погляд і голос ніжний
В хвилях виру шаленого світу,
На землі вона камінь наріжний
І для всіх її серце відкрите.
Вона здатна схилитися низько
І на собі тягар пронести,
Обережною стане, як слизько,
А як брудно – може й підмести.
Одежина на ній простенька
І блискуча низка намиста.
Комусь рідна, неначе ненька,
Хтось дорогу їй стелить тернисто.
По Землі вона ходить тихо,
Заглядає в наші оселі.
Де вона – там немає лиха
І зникають злоби куделі.
Їй затѝшно в простому домі,
Він гостинно її зустрічає,
Дуже рідко буває в хоромах -
часто місця для неї немає.
Хтось вважає її заслабкою
І нездатною світ будувати,
Комусь ношею здасться важкою,
Коли треба по трупах ступати.
З нею тепло і світло у хаті,
Хоч комусь це аж серце шматує.
Безнадія картає ката…
Гільйотина підступна сумує -
Без кривавої ролі чманіє,
Коли лезо береться іржею.
Лише небо ще більше синіє,
Як з лакея спадає ліврея.
Кожен в собі її зроду має,
Лиш не кожен її хоче знати:
Десь багатство її затуляє,
Десь утримують ковані грати.
Хтось спровадив її у гори,
Хтось в могилу загнав необачно.
І тому поруч з нами горе,
І тому ми так часто плачем.
Її можна з глибин дістати,
Повернути обличчям до себе,
Якщо сонце у полі стрічати,
Милуватись веселкою в небі,
Дивуватись барвами літа
І хмеліти в пахощах м’яти.
Та повсюди саджати квіти,
Щоб красу на Землі зберігати.
І вона неодмінно знайдеться,
Проросте у душі білоцвітом.
І дощем життєдайним проллється
І добро запанує в світі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2013
Яке в літа життя коротке!…
Я йому установлю погруддя –
Чорно-біле і ледь солодке.
І ні до чого тут судді!
Піктограми вкарбую схиблені,
Щоб уява на них тренувалася,
Щоб не була лінива й розгублена,
Бо навіщо така мені здалася?
Біле в чорному , чорне на білому...
Непомітно десь осінь крадеться
І погруддям осиротілим
Тихо літо в мені̀ озоветься.
Височить чорно-біла ста̀туя
У словах, у думках, у поглядах,
І солодкими бризками скапують
Веселково-барвисті спогади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2013
У глечику душі зоріє свічка болю...
Їй мерехтіння спомин додає,
Що відблиском колишньої любові
Кубло тривоги в моїм серці в’є.
Солодкі дні в орнаменті кохання
Коралями в долонях залягли
З любові першої. А може то остання?..
Які щасливі ми тоді були!
Розцвіченим шатром здіймались далі,
А хтивий вітер танцював балет.
Сталевий сум зривав буденні шалі
І одягав фіалковий жакет.
А сонце капелюх свій підіймало,
Трусило жовтим клоччям з голови
І нам тепла з карафки наливало.
Яку виймало десь із-під поли.
Свій клунок щастя ми удвох з тобою
Знесилено та радісно несли.
І раптом нас штовхнули до двобою -
Так шкірилися заздрості посли.
Підступні і облесливо манірні
Порожнім словом з розуму звели.
Перлини щастя у стосунках вірних
Розбили, а сліди всі розмелѝ.
І зимні дні настали в пору літа,
І ми блукали серед сірих мас.
Кохання ніжне стало сухоцвітом-
Гербарієм залишилось для нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2013
Божественна, таинственна, красива…
Пластичная в сверкающей игре.
Изящная, как сказочная дива,
Компания по имени Ламбре.
Ты удивительна, загадочна, прекрасна ...
Как женщина, в своём расцвете лет,
Общительна, заманчива и страстна.
Твои черты - изысканный букет.
Жемчужина с глубинной бездны моря.
Песчинка, что играет в янтаре.
Никто не дарит миру ярче взора,
Чем элегантная и стильная Ламбре.
Ты – амазонка в джунглях нашей жизни,
Что так уверенно прокладывает путь.
То просто девочкой наивной и капризной
Просякнута исконно твоя суть.
Но образ леди твой неотразимый!
Созвучье музыки и тела, и души…
Твоё дыханье так неповторимо,
Что радость покидать нас не спешит.
А если вдруг тоска стрелой вонзится
Иль грустно, что нет снега в декабре,
Янтарный праздник вмиг к тебе примчится,
Когда есть рядом милая Ламбре.
Ты – лучик солнца, шелковисто-сладкий,
Кусочек счастья, искупавшийся в добре.
Пусть будет путь твой ровный, чистый, гладкий!
И с Днём рождения, любимая Ламбре!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445164
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.08.2013
Кажуть: вона буває чорна й біла ,
Одна жорстока, інша, мов свята.
Та кожна з них терзає людське тіло
І тягне душу в темні болота.
Їй визначати вік ніхто не брався –
Вона в літах і ніби й молода.
До неї так ніхто й не залицявся ,
Мабуть тому і суть її брудна.
Живе собі жаринкою палкою
Ледь блимає із-за людських чеснот,
Спалахуючи по̀смішкою злою,
Якщо комусь не вдався поворот.
У пристрасті лютують її очі,
Якщо у когось краще щось і більше
Роззявить пащу й рясно слиноточить,
І закликає біди щонайгірші.
Глуха до святості найкращих почуттів,
Їх підло нищить, хоч і тишком –нишком,
Гріха тяжкого не вбачає в тім
І догризає , мов голодний кришку.
Комусь кохання розіб’є ущент,
Когось під камінь зажене могильний,
А хтось втрачає все в один момент,
Хоча, здавалось, був він семижильним.
Благословляє всіх: кого на сльози,
Когось на кров, когось на забуття.
Комусь улітку припече морозом,
А в когось хитро виманить життя.
Когось за грати селить просто так,
У когось владу забере чи гроші,
Комусь ярлик учепить, а чи знак,
А то̀му жару всипле у калоші.
Але погодьтесь –в цьому є плюси,
Коли кати гризуться між собою.
Якщо колись хтось і спалив мости,
То в радість плисти чистою водою.
Відкрити очі (теж бува резон)
На те, що було вкрите пеленою.
Когось підніме на високий трон
Посеред крові, що взялась піно̀ю.
Багряний жах і світська позолота,
Шалений біль і радість гомінка,
Трухлявий тин і ковані ворота,
Тужливий плач і музика дзвінка.
П’янкі контрасти заплітає в долі.
Руйнує, нищить... Створює, вершѝть...
Її не треба десь шукати в полі.
Вона –це заздрість – в кожному сидить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2013
Я квіткою хочу стати -
Ромашкою чи хризантемою,
Пелюстки свої фарбувати
Уявою незбагненною.
Гойдатись в долонях вітру
І дихати його пальцями,
Ловити сонця палітру
Смарагдовими окрайцями.
Хлюпати хочу дощами –
Прозорими – не кислотними
І закружляти в нестямі
Під зоряними полотнами.
Надвечора трунок леліяти,
Де комарі над лампами,
Хочу у тобі посіяти
Слова, не скалічені штампами.
Мрію байдужості збутись–
Барвисті дарую їй шалі,
Тільки не хочу, щоб втрутивсь
Холодний цілунок кришталю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2013
Шепоче вечір в унісон коханню.
Стікає світло від далеких зір.
У снах нічних збуваються бажання
Усім реаліям життя наперекір.
Ніч. Аж поки не скінчиться ніч,
Я буду думати про тебе
І відчувати біля себе
Тебе, як найдорожчу річ.
Ми відірвалися від різних берегів.
Нас течія знесла до водограю.
Ти доторкнувся і мене зігрів,
А дотик той і досі серце крає.
Ніч. Аж поки не скінчиться ніч,
Я буду думати про тебе
І відчувати біля себе
Тебе, як найдорожчу річ.
Ми зовсім різні і такі чужі
Та душі в нас споріднені і близькі.
Хоч почуття твої - далекі міражі,
Перед тобою я схиляюсь низько.
Ніч. Аж поки не скінчиться ніч,
Я буду думати про тебе
І відчувати біля себе
Тебе, як найдорожчу річ.
Безсонна ніч відійде в небуття,
А ти в душі залишишся розмаєм.
Ти став окрасою буденного життя.
І лиш тебе всім серцем я кохаю.
Ніч. Аж поки не скінчиться ніч,
Я буду думати про тебе
І відчувати біля себе
Тебе, як найдорожчу річ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2013
Танцює ніч у зорянім вінку,
Лукавий місяць на бандурі грає.
Мої думки у вічному танку
І це мене хоч трохи зігріває.
У них і радість, і моя печаль,
Моє натхнення і моя розрада.
Вони – це ти. А ти – мій ніжний жаль,
Моя любов і тиха моя зрада.
Квітучі дні без слів про почуття,
Твій погляд, що не раз мене бентежив.
Я йшла до тебе і без каяття
З нас кожен сам у долі щось мережив.
Та час непрохано забрав солодку мить
І наші долі, розійшлись як ріки.
А я все думаю про тебе і болить
У мене серце і душа без ліку.
Спливають дні і ночі мерехтять.
Я кличу думкою тебе щодня до себе
І спогади ромашками тремтять.
Та навкруги лиш тиша й в зорях небо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2013
Наш плинний час… Автобуси… Вокзали…
Слова без погляду…Дні…Тижні …Місяці…
Зустрівшись з поглядом із вуст вони тікали
Немов мурашки, що сповзали по руці.
Буденні речі (їм слова і плани),
Як брила льоду,що здіймається з води.
А там внизу… Душа кричить «Осанна»!
ЇЇ почула я. А може й чуєш ти?
Душа розгублена. Вона сміється й плаче.
Вона спинилась й водночас біжить
То кішкою красиво і обачно,
А то тигрицею у невідоме мчить.
Слова і вчинки. Фрази і сарказми.
Шалений водевіль до забуття…
Брязчать кайдани лютого маразму,
А осінь крише статую життя.
Спинися мить, манірна королево,
Налий ще в келихи солодкої води
З сиропом кольору від вогняного Лева.
Я хочу пити. Може хочеш й ти?
Не треба слів. Нехай собі блукають.
Чужі думки ідуть в чужі світи.
Вони належать душам, що страждають.
А я радію, бо живу! А ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2013
Рожевий дим…Ілюзія думок…
Фантом кохання втомленого серця
Розкрилено сягає до зірок,
Аж млість у тілі і у скронях терпне.
Солодкий сон розкришених подій.
Солоні роси на душі раменах,
Загублених у вихорі надій.
Сміється тихо й плаче сокровенне.
Хто ти у світі? А хто я така?
На дотик - спалахи вогню, протуберанці,
Яких звела невидима рука…
Адажіо… І памороч від танцю.
Не знаю я, як далі це нести.
Чи кинути? А може залишити?
Щодня благаю Бога, щоб простив
І сил додав любові говорити:
- Ти – сон-трава, ти – папороті цвіт,
Ти –скарб, що я шукала в темних долах.
Знайшла і заспівав для мене світ,
Окресливши кохання дивне коло.
У ньому я з обрізаним крилом,
А вийдеш з нього – пустка огортає.
Мабуть погано, що не вмію напролом,
Від того я сміюся і страждаю.
Рожевий дим…Фантазії порок..
Красива музика душі… Чиєсь кохання.
Я слухаю. Боюсь зробити крок.
Це може вперше. Може і востаннє.
19 серпня 2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2013