| Сторінки (4/302): | « | 1 2 3 4 | » |
Жити так, мов нічого не сталося -
Не зламалася, не зламалася,
Все життя я була половинною,
Півлюдиною з напівсерцем.
Надто замкнута і серйозна...
Відчини, покажи як "просто",
Випий із мене сльози...
Тіло, думки - ось я.
Вивільни мене справжню,
Стільки в тобі...
Страшно
Стільки бачити у людині.
Тиша дзвинить синьо,
Тим, хто оголює спину,
Треба колоти ножем зліва,
(тебе цього точно вчили)
В мені ненависть просіяла
Ніжність.
В вухах звучить пісня,
Думаю - зараз з ким ти?
Може її дійсно
Любиш, як чоловік жінку...
Як тільки чоловік може любити жінку.
Пристрасно,
Палко,
Гаряче,
Стрімко...
Я ж бо люблю тебе злісно,
Вмію так. Недоріко.
Вовком вий,
Вовком вий!
Півлюдино з напівсерцем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2015
Я тепер тільки люблю! Чуєш?
Не́нависті* вже нема
Зовсім.
Що мені літо, зима, осінь,
Я люблю листя, траву, просо,
А навесні увесь світ.
Що мені болі, образи, втрати...
Бачиш це сонце? Його б цілувати!
Бачиш ці хмари? Їх лиш обіймати!
Бачиш це небо? Літати, літати...
Й нащо ті крила!
Що мені ця гіркота одинокості?
В мені палає вогонь від жіночності,
Я у свободі, у правді, у гордості
Серце своє відчуваю повністю,
Душу лікую свою.
Ти відчуваєш цей солод емоцій?
Ніжно ступи на траву
Босим.
Глянь на це листя - найкраща постіль...
Ти і не знаєш як пахне
Просо.
Горя в моєму житі було досить.
Не́нависті вже нема
Зовсім.
Не́нависть у житті
Всує.
Я тепер тільки люблю,
Чуєш?
*В творі вживаю такий наголос задля дотримання ритмомелодики. Українською правильно [b]нена́висть[/b] ;)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2015
Шкода, що телефон не зберігає
Те, що зопалу видаляють люди.
Він давно уже не чекає
І ніколи тепер не буде.
Те, що він пробачить мовчання
Без вагань, нічого не змінить.
І цей танець стане останнім.
І ця пісня буде прощальною...
Відпусти.
І я буду - залізна статуя,
Коли в грудях помре найніжніше.
Літаки завжди відлітатимуть
З найріднішими...
Головне - це не повертатися.
Лишиш тишу - не вдарити іскрою.
І ці ночі, притулок коханців,
Вдягнуть у траур місто.
Тільки випалити востаннє правду.
Жалом втішитись від болю ріжучого.
Ми сьогодні назавжди щось втратимо
І розлучимося.
Я завжди, я навіки тебе пам'ятатиму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2015
Снова палит огонь внутри -
Заблудились, что не дойти,
В зыбких, черных ходах любви
Разошлись два земных пути.
Разбрелись человека два,
На полгода ль, иль на века,
Кораблями сквозь города...
Эта ненависть, как река.
Утерявши - не обрести.
Свет потух и мы сняли грим -
Два улыбчивых и простых,
А теперь еще и пустых,
Пилигрима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589795
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.06.2015
Босфор нам заздрить -
Ми точно глибші.
Втопімось в віршах,
Кохаймось в тиші
Під звуки хвиль
І серця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2015
Ця любов страшна, як вибухи під мостами,
Коли ми торкались вустами,
Втрачаючи землю.
Постріл у небо даремний, тому стріляють у серце,
Та й що там, не вбийте хоч небо.
Ці руки нікчемні, бо не обіймають тебе.
Ці ночі безсонні, бо надто багато світла -
Шлю тобі люстру, бо ніч може вбити.
Дзвінок може вбити.
Шлю тобі квіти: троянди, айстри...
Квіти - це щастя,
Якщо не під чорними надписами.
Шлю тобі пасту, сорочку, ковдру,
Трохи яблук й горіхів,
Кожне побачене, нами омріяне, добре і тихе...
Ця любов страшніша за вибухи.
Точно страшніша за вибухи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2015
Главное успеть выдышать все,
Что не будет сказано.
Нас так ломали... Правдою, ложью,
Словами, фразами.
Резали дружбу осколками,
О родстве душ - обманывали.
Нам не прощали многое,
Мы не прощали сами.
Нас загоняли мнением,
Нас добивали слухами,
Жизнь проверяется временем,
Сущность любви - разлукою.
Я к тебе стучусь буквами,
Я борюсь против времени,
Вот тебе моя рукопись
О навалившемся бремени:
Точки не там расставлены.
Повесть о диких не в племени...
Мы не сошлись параметрами:
Возрастом или верою...
Тягу обставили стенами,
Строим из безнадежности...
Так мы считаемся верными.
Только вот жить, возможно ли?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584136
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.05.2015
Окутує пронизливим холодом,
Виморює постійним голодом...
Щось крижане є в вроді
Серця, любов'ю спаленого.
Кидатимуться вустами,
Захочуть зцілити опіки...
Музика вже не всмоктує,
Я вже не знаю, що спокій,
Сон і реальність
Справді існують.
Немає правильності
Чи неправильності
У цьому сумі.
Є чоловік
І є жінка,
Які у сумі
Мають давати небо...
Тільки це все не треба.
Чуєш прощальну мелодію?
Окутує пронизливим холодом,
Виморює постійним голодом.
Залишайся хоча б горем,
Постійним горем в мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015
Плинуть небесною стежкою
Білі відважні вершники.
Сонцем впиваються,
Плачем століття вмиваються...
Мало хто в світі дізнається:
Це кимось кохані душі.
Обриси мужності, дружби,
Світлі лицарі,
Справжні принци
З небесними конями.
Линьте, кохаючи вітер, стомлені:
Більше ніяких болей,
Ніяких пострілів,
Ніяких вибухів.
Дякую, що я дихаю.
В спокої і безмежжі
Плиньте, шляхетні вершники,
Чисті, осяйні янголи...
1939-1945
Слава героям!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2015
Думки гнітючі -
Ті, що мучать,
Серце крають.
Досить кари -
Гоймо рани.
Досить чисел.
Страшно мислити.
Втрачені істини,
Шанси,
Душі.
Скільки ми мусимо...
Чого хочемо?
Світлі очі -
Ті, що люблять.
Рідні губи...
Досить кари.
Гоймо рани...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2015
Єдиний чоловік, котрого я будь-коли любила,
Має чорні, як сажа, очі
І ямочки на щоках, коли всміхається.
Коли він писав "Саша" своїм широким почерком
На моєму тілі, я задихалася
Від емоцій, що переповнювали.
Цей чоловік дуже добрий, але одинокий:
Просто є такі люди, звиклі до тиші.
І коли ти поруч - їм боляче.
Я, очевидно, була надто близько -
Він бо шпурнув мене прямо ліворуч,
Хоч я до нього й не знала про це дивовижне місце.
Кожна з глухих суперечок у нас зводилась до:
"Супер. Ти знову не розумієш".
Я ж, мабуть, не вмію горіти, що вдієш,
Звикну до згарища безнадії.
Є лиш один чоловік,
Що я його полюбила,
Що має чорні, як сажа, очі...
І я молю тебе! Чуєш, Боже?
Хоча б не чорне, як сажа, серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574153
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.04.2015
Дивишся просто
На ідеальне творіння Господа
Перед тобою.
І проступають сльози.
Це ідеальне творіння Господа в твоїх обіймах
Чисте, усміхнене,
Зовсім невинне,
Що прийшло в світ із війнами.
Бачиш у ньому якесь просвітлення.
Якусь обнадійливу віру у серце.
Щось в цьому згортку тендітному
Більше за Всесвіт,
Більше, ніж будь-що у просторі.
Ледь пробирає морозом -
Щось осягає розум:
Це ідеальне творіння Господа -
Частина тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015
Грай, мій скрипалю.
Струни моєї душі натягуючи,
Пустінь моїх думок накалюючи.
Музика ж завжди мене витягувала
Із найтемніших далей.
Грай, мій скрипалю.
В світі ж лише зосталися
Шия і руки твої, торкаючі
Вигини світлого дерева.
Скільки боліло мені без тебе,
Як зазвучало з тобою.
Грай, мій скрипалю.
Нотами серце захоплюючи...
Бачиш ці чисті очі?
Бачиш цей щирий захват?
Тільки смичок каже правду...
Скрипка звучить про завтра.
Я ж попрошу сьогодні
Тільки оцю безодню
Ніжності й звуків граней...
Грай, мій скрипалю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015
Яка різниця, якого ти розміру,
Якщо замість серця - пустка,
В душі діри, а в голові темінь.
Люби мене сіру, невпевнену,
Нестерпну, не нафарбовану,
Не всміхнену, ледь дихаючу,
Коли я найменше того заслуговую,
Коли мої білі крила склеїні, спалені,
Я падаю, забруднююсь...
Торкнися мене вустами, очищуючи
Очами-граалями.
Здається, що кожна любов - це кара,
Ось сонце, Ікаре, ось клітка, пташко,
Не сплю, не марю, не вірю,
Не знаю
В що вірити.
Яка різниця, якого ти розміру, серйозно,
Головне, щоб серце не товщало -
Легше позбутися крихітним,
Коли ти схочеш, у розпачі, віддати його,
Тому, хто від нього зречеться.
Тяжко віриться,
Але бачиш, не боляче.
Годуй свою честь й слідкуй,
Щоб серце не товщало,
Все інше ж бо - можна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2015
Де ти, де, моя Західе?
Скільки болей в твоїй душі?
Я колись тебе залишив
Й не знаходжу тепер ніде.
Наша пристань реве дощем,
Наші чайки кричать. Щемить.
Я тебе відпустив на мить,
Та лише, щоб зустріти іще.
Сонце полум'ям сипле в жар,
Сумно вітер торкає кларнет...
Ти впурхнула з моїх тенет
І лишила пекучий жаль.
Наша пристрасть іще тече...
Б'ються хвилі. Тримається міст.
Я сумний, бродячий артист,
Що шукає твоє плече.
Скільки очі уміщують сліз?
Що за сила мене веде?
Моє серце, моя Західе,
Я благаю тебе, вернись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2015
Я буду твоїм голосом, твоєю совістю,
Чорною молодістю,
Єдиною, кого ти кохав і втратив.
Я буду твоєю відплатою за сльози,
Я буду твоєю свідомістю, твоїм мучитилем.
Слухай, як ледве дихаєш,
Слухай, як ледве дихаю.
Бачиш, як я прочитую ці молитви:
Як навіжена.
Боже, врятуй мою голову,
Якщо моє серце вщент
Знищене.
Я буду твоєю вічністю,
В криці й в жахах,
Думкою, від якої прокидаються вночі,
Тою, яку шахаються навіть привиди,
Навіть покарані душі.
Я буду відьмою.
Ненавидь мене, мусиш,
Ти ж створив мене!
Зненавидь же мене так сильно,
Щоб я не витримала й зникла
Назавжди.
Я буду твоїм голосом, твоєю совістю,
Чорною молодістю,
Єдиною, кого ти кохав і втратив.
Я буду стояти навколішках і прохати...
Але обіцяй ніколи мені не дати
Повернутися,
Покохати
І писати ці непотрібні вірші.
Слухай, як ледве дихаєш,
Слухай, як ледве дихаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2015
Поки ти спиш, я заберу твій ніж
І заховаю.
Любов - це мета,
Для кожного різна.
Я кохаю,
Бо ти потребуєш цього.
Сниться кошмар? Нічого, любий.
Це сон й усього. Тихіше.
Ніч темна-темна, душа ще більше...
Ось тобі губи й груди,
Дотик й серце.
Чомусь лиш в цій люмінесценції
Я бачу твої склади зброї
На враження,
Тяжкий багаж,
В якому ти тонеш,
Прокидаючись зранку.
Ти - чоловік і тому не плачеш
Ще змалку,
Рятуючись темрявою.
Хай мені буде боляче, а ти
Спи, моє чисте, стільки жахів побачивше,
Сумне сонечко,
Схилене дерево,
Грішний удень
І небесний в своєму сні
Змучений янголе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2015
Може, це будеш ти, навіть,
Може, зіткнемось з тобою вустами,
Як випадкові знайомі тілами
На вулиці.
Може все наше минуле збудеться,
Всупереч нам розгорнеться в майбутньому,
І ми там будемо більш розкутими
Й менше гордими.
Хай буде прокляте це "сьогодні"!
Люди кохають і це природньо,
Те, що вони обирають ненависть,
Ось, що лякає.
Очі мої твої зустрічають,
Те, що кричало, те, що пручалось
Раптом замовкло.
Люди усупереч всьому прощають.
Те, що вони обирають мовчання...
Ось, що лякає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565458
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2015
Млин ліниво потягнеться, розбуджений вітром.
Горизонт посміхнеться пшеничним полям.
Біля тебе так враннішньо - чисто і світло -
У тобі і у літі душа моя.
Промінь сонця торкнеться чола і спритно
Очі, суплячись, плигнуть в солодку тінь.
Це маленьке щастя таке тендітне,
Що не хочеться з світом ділитися їм.
П'янкий запах квітів лиш носик збудить,
І в коханні квітам зізнається він.
Португалія, у неземних етюдах,
Розцвіте із тобою у серці моїм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2015
Я люблю дивитися як ти говориш.
Як ліниво рухаються твої вилиці,
Як кумедно чухаєш свою потилицю,
Думаючи про серйозні речі.
Я люблю дивитися як вечір, ліниво,
Огортає твоє смугляве обличчя,
Ти тоді здаєшся ще чарівнішим,
Ще більш незбагненним.
Я люблю дивитись як ти, щоденно,
Смієшся поруч зі мною.
Я тоді здаюся такою простою,
Відчуваю себе такою щасливою.
Я люблю дивитися як маслинами
Твої очі, оліяні, розтікаються у мої -
У цей час під віями відбувається щось неймовірне,
Якийсь контакт суто твій і душі,
Таємнича магія.
Я люблю дивитись. Ти сонце нагадуєш.
Я дивлюся, жмурюся,
Насолоджуюсь, ніжуся.
Тільки ти і тиша.
І між всім оцим
Тільки голос вірша
Про мою любов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2015
Думаєш, стала доро́слішою, розумнішою,
Найсмішніше - мудрою.
Думаєш, він завжди з тобою буде.
Говориш, що любиш,
Щиро, дитячо.
А він, наче ляльці вуду,
Голками проколює серце.
І це пробачиш!
Мине.
Поплачеш гірко...
І плач - жалюгідна зброя жінки -
Знову промаже.
Думаєш, пронесеш ці пожинки -
Тобі не важко.
Ти, мовляв, знаєш, що робиш.
Ти ж робот, тобі до снаги
Стерпіти усе.
Його звичайне лице
Раптом сяє в твоїх очах.
І саме в цей час
Він "бах!"
У спину.
Здається, і це у силах ти
Винести.
Тобою так смітять...
Вимести
Не забудь.
Думаєш, що живеш у нього в грудях,
Думаєш, завжди у ньому будеш,
А він, в найкращих традиціях Голівуду,
Буде в тобі...
Думаєш, стала доро́слішою, розумнішою -
Перебільшуєш.
Не осмислюєш,
Що коли ти найбільше до нього звикнеш,
Він просто піде
До іншої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2015
Люди закохуються і одружуються.
Іноді кохаються з пустками в грудях...
Найдивовижніше, що трапляється:
Люди
Люблять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2015
Натискаю — воно у відповідь клацає.
Намацую пальцями, реінкарнацію болю.
Здивовано, стиха воно мені щось розказує.
Соромиться. Дихає. У підребер'ї коле.
Очиськами дивиться. Раптом в шиї спиняється.
Забравши повітря, щемно спускається донизу.
Танцює, підноситься, в піжмурки з розумом грається...
Теплом пробирається. Сочиться метаморфозою.
Беруся, хапаюся! Прошу його заспокоїтись.
Воно мене слухає, уважно, смиренно киваючи.
“Саме ледь борюся із чудесами, що коються,
Та тяжко, ой тяжко, так щиро і сильно кохаючи...”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2015
Never tell you - you are my world.
Well, this is odd,
Because, really, my world is a war.
I can't manage a single word.
Loving too much causes hurt
And so I am quiet.
Holding you tight...
That's all you see:
I'm over sea
Looking at you.
Hiding the truth: you are my world.
Well, this is all.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2015
Я боюся перелюбити тебе.
Чекати занадто віддано,
Соромлячи вікна
Відвертими поглядами.
Здаватися надто холодною
Чи надто відкритою.
Здригаюсь від думки,
Що я і ти...
Очима прочитую,
Безсило розпитуючи.
Наважуюсь випити
Грайливого погляду.
Хоч серце не видало б!
У думки запитую
Можливості схвалення.
Цілую вуста
І з новою силою
Себе пересилюю,
Аби
Не перелюбити тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2015
Купа таких, як ти!
Легше дихати так.
Викину всі листи -
Правди нема в листах.
Чайки так плачуть, що жах.
Чайки, моря кати...
Море в твоїх очах.
В по́корі човен в порті.
Жодних
Таких,
Як ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2015
Дякую тобі за мовчання,
За у чані настояну вірність,
Гірко проковтнуту.
За те, що не бовкнули,
Коли було просто, тихо.
Іноді, коли говоримо,
Стаємо крихкими, крихітними,
Не розуміємо один одного,
Кличемо лихо
Й у злості заплющуєм очі.
Дякую за те, що хочеш
Мовчати зі мною,
Це, напевно, найбільша любов
Найменша потреба в слові,
Природня відданість,
Бо подивись, он дерево хилиться
До іншого
Нишком, смиренно, любляче.
Так от і я, будучи
Людиною.
Хай крик відпочиває.
Дякую за мовчання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015
Як вона боязко ступала по льоду!
Наче під кригою хтось чекав.
Наче боялась розбити вроду
Об холодний кришталь.
Спину тримаючи рівно й гордо,
Сльози утерши на впалих щоках...
Скільки в ній грало тихих акордів
Про неземну печаль.
Якось було надто мокро і холодно.
Тріщини сипались в сніжний обрив,
Наче життя крихкотіло безоднею
Зламаних крил.
Ноги сковзили, душа потьохкувала.
Ця обережність байдужа льоду,
Суму, замерзлому в своїй вогкості.
Крик, що застиг у очах природи,
Битий
Холодний
Кришталь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2015
Знаєш, я іноді думаю,
Прокидатись о 6 ранку весело.
Особливо, коли в цьому є сенс,
Як, наприклад, бачити твої очі
І вдихати гори.
Знаєш, я завжди любила море,
А тому сині очі,
Але в твоїх карих
Знайшла океан.
Знаєш, коли ночі
Сиплять зорями
На вершини
І так тихо і лагідно на душі,
То від ніжності хочеться задушити
І писати такі вірші.
Знаєш, як після раю
Виростає ненависть до міста,
Що жило у мені, як колиска...
Або я у ньому.
Зв'язок, інтернет, стіни рідного дому...
Розпалити мости.
Очі здатні осліпнути від краси,
Серце може розквітнути
Від простих
Див природи.
У легенях лісу потоп чисоти,
Люди топчуться ними.
Як я і ти.
Як тиша словом.
Пробач, лісе.
Відчуття, що можна не пити й не їсти,
Все вже тут. Все у нас.
Дай нам, Господи, час
І розум
Не зруйнувати.
Знаєш, усі ці барви,
Ресторани, кіно, театри,
Скляні велетні,
Що точно колись затопчуть,
Насправді нічого не варті,
Тимпач світанків, накритих туманом
З любов'ю.
Знаєш, єдина людська зброя — горе.
Ми всі невиліковно хворі,
Особливо останнім часом.
Знаєш, хочеться кинути все
І будь-яким транспортом,
Ба навіть пішки,
Втекти до тебе.
Ми точно діти одного неба
І це відчуття сім'ї
Не пояснити.
Навшпиньках думка:
Ти, я і діти.
Життя прорадіти.
Ох, як же хочеться!
Щось воскресле
В душі
Хлюпочеться
Навколо тиші.
Відчуття, наче горда Тиса,
Розкидає квіти
На береги
Своїх підданців,
Квіти заводяться в танці,
Повітря сочиться веснами.
Засинати не хочеться...
Прокидатись о 6 ранку весело.
Особливо, коли є для кого.
Несуть ноги.
Хочеш літати...
Знаєш, іноді дивишся: птаха,
Мов падає донизу
І раптом схоплюється...
Так закохуються.
Так кохаю.
Знаєш?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2015
Твій погляд мене потроху обмотує...
Наводить на думку про те, що не збудеться.
Щось бродить між нами, легке і природнє,
Як губи розтріскані кригою вулиці.
Не втримає слово — крізь сльози обвалиться
Прощання-пробачення на втомлені плечі.
Це масло запахне тепер по-інакшому —
Щось поміж тобою, мною і вечором.
Вкусити — боятися. Здаюся — оп'я́ніти.
Просочиться доторк крізь спину у вилиці.
Якщо обирати між батагом й пряником, —
То я обираю втечу. Самітництво.
Всміхаюсь, як згадую. Ні, зовсім не весело.
Лишитись загадкою і мучитись з нестяму.
Куштую. І присмак до болю нагадує
Любов. Гірку начинку солодкого Всесвіту...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556708
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.02.2015
А що, як ми, нічим не схожі і однакові у всьому, розділені кілометрами і заклопотаними людьми(яким немає діла ні до чого, щоб не стосувалося їх безпосередньо, як от до моєї маленької дурної думки про тебе) все ж таки зустрінемось? Як палко я жадаю цього. Як чекаю на цю зустріч. Як боюся цієї зустрічі. Як підніму очі на твоє огорнене сонцем обличчя, як вперше моє слово влетить у твоє вухо і вилетить з твоїх вуст, як потім воно торкнеться мого вуха і знову моїх вуст. Як скажу тобі, що єдина людина, яку я бачу поруч з собою, зараз і є там. Як ввірю тобі свій перший дотик і свій розпашілий сором. Як думки стрімкими конями проскочуть моєю головою, як солодко буде мені відчувати тебе. Як страшно. Немає нічого безглуздішого за цю нікчемну мрію, одну з сотень і тисяч, що стільки прекрасних, вірячих душ щодня посилає у Всесвіт, за цю маленьку дурну думку, яка з такою надією і впертістю сидить в моїй голові, що я день за днем втрачаю розум настільки, що вже сьогодні цілком і повністю належу тобі. Ця думка лякає мене. Вона стає розміром з моє тіло і моє місто, вона палить мене своєю нетерплячістю і звіриним страхом так, що я можу повністю згоріти...
Немає більшої туги, аніж туга за тобою. Ти щасливий. Здаєшся щасливим. І мені видається, що я вже і не знадоблюся, хоча кожна частинка мене каже про твою необхідність в мені. Про мою необхідність в тобі. Що я ще ненароджена, що я ще повинна зустріти тебе. Дивне відчуття. Інтуїція? Божевілля? Юнацька мрія? Доля? Я не знаю...
Я злюся на тебе. Я думаю, що в ці моменти в тебе з'являється те дивне відчуття, коли наче нічого не скоївши, душа твоя прободжується, розщеплюється сумнівами, докорами сумління й раптовими страхами. Я злюся на тебе за кожен день, прожитий окремо, за кожен подих, який я не чую і за блиск в очах, який я не бачу. Злюся на тебе, бо може ти — моя вигадка, з такою обережність і ніжністю вибудуваний повітряний замок, плід моєї уяви, стигла вишня, яку я, насправді, давно розчавила руками, сповненими бажаннями, злюся, бо не знаю чи зустріну тебе колись, бо знаю, на що здатна надія, яку цілющу і руйнівну силу вона несе...
Я не знаю твого запаху, але думаю ти пахнеш Босфором і теплою кавою, твої очі сповнені розуму і теплоти, твої руки пророкують щасливі моменти, а губи завжди говорять зі мною. Я повертаюся і чую твій голос. Я засинаю і чую його. Я боюся, що цей голос здатен загіпнозувати. Я боюся, що пройду за крок від тебе, буду на сусідній вулиці, у сусідньому кафе, буду на мить від тебе і знову застигну на вічність.
Що як я скажу тобі, що ти мій Стамбул і мій Київ, моя релігія і держава, моє правило й гріх?
Якщо мій Бог здатен зцілити і почути, чи здатен твій дозволити мені тебе? Чи здатна я дозволити собі тебе. Яка розкіш. Яка дурість. Яке лихо на голову, перечитавшу стільки книжок і стільки годин провівішу за навчанням, так і не набравшись істинного розуму.
Якщо ти можеш щезнути - щезни. Якщо це біль, нехай переболить зараз. Не заклинаю тебе. Не прошу тебе. Не прив'язую тебе до себе. Відпускаю тебе. Не хочу тебе. Сумую за тобою. Зустрінь і побач. Я поруч. Я завжди поруч..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550488
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.01.2015
Закладуся колоссям в твоє волосся
На прийдешнюю зиму.
Розростуся за осінь,
Розпущуся за осінь...
Прогодуємо сина.
Жоден бог не проситиме вбити людину:
Вітер згусне від туги,
Забракне повітря.
Ніч і день, день і ніч,
Бог і ми, люди й світ,
Очі й руки
І з них
Крик дитини.
Обіймуся тобою до неба вершин.
Розтечуся із піків гірських у долини...
Бо Любов, проостаюча до зими, -
Це, насправді, єдина Людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015
Перший танець під Ширана.
Елементи душі
Прозирають під шиєю
На дощі.
Розчинися під віями.
Неземний, засели мене,
Будь першим на цій землі.
Огорни нас надією..
Море тут. Зазирни туди
Крізь мої очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545654
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014
Рокзажи мені свою молитву.
Розкажи, що наші діти не знатимуть,
Кого більше любити -
Маму чи тата.
Скільки простору буде в наших кімнатах,
Скільки свтіла у наших душах.
Як ти любиш достиглі груші
І не вип'єш холодного чаю.
Як уміщуєш на плечах
Будь-яке горе.
Розкажи про затишок дому,
Який ми збудуємо самі
І про щастя,
Яке назавжди збережем.
Під сонцем чи під дощем,
Як ми знайдем вустами -
Як пташки клювами -
Лебедину вірність.
Розкажи, що найбільше любиш,
Коли я мовчанням поринаю в тебе,
Огортаю тебе поглядами
І токраюся словами.
Розкажи, чому згорнений щем
Терпкий, як кава,
Яку ти мені приносиш у ліжко.
Розкажи про книжку
Нашої долі.
Розкажи, скільки в тобі болю,
Скільки у тобі любові.
Розкажи, як майже казково
Я свічуся поруч з тобою.
Розкажи про зорі.
Про море, яке досягало нас,
Про небо, яке спадає на нас покривалом.
Розкажи як мало потрібно нам,
Коли ми проростаєм
Квітами
У груди.
Розкажи, як колись у грудні
У нас буде спільна ялинка,
Розкажи, чому кожна хвилинка
Не може тривати вічність.
Чому ми не сплітаємось віттям -
Проростками вічного дуба.
Розкажи, що кохання - згуба,
А потім, в своїй молитві
Згадай, як ти мене любиш
І як я
Безмежно
У тебе
Закохана...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2014
Любов забирає всі наші гріхи,
Бо в очах коханих для Бога ми всі хороші.
Доторкнись - я очищусь тобою. Всі думки лихі
Розчиню у тобі і залишаться соти порожні.
Я впущу у них світло - ти будеш медом в мені.
Я не буду боятися стати серйозно-жорстокою.
Розгориться у серці іскра, в зіницях - вогні -
Я тобою сягну чогось досі незнанно-глибокого.
Подивлюся на тебе. Розіллюсь у тобі, дзвінка...
Піднімусь до небес. Жодних болей. Ні краплі ненависті.
Я тепер вже нестримно щаслива, бурхлива ріка,
Що з тебе витікає і в тебе ж коханням вливається.
Так... Любов забирає всі наші гріхи.
Я лечу. Відчуваю. Тепер це зовсім не важко...
Вітер дмухне у вушко. Ці теплі звуки. Легкі...
"Залишайся сонцем в мені, моя колібрі, кохана пташко..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014
У мене на плечах сонце,
Хоча навіть лампа гріє...
Скільки в житті надії?
Один, два,три...
Прости їм,
Залиш мені більше.
Зараз уже скосить...
Заплетися в моє волосся,
Заховайся у ньому.
Колючі погляди — босими.
Холодні сніги — босими.
Душа не виходить із осені.
Я безголоса.
Вітер завиє на зорі.
Втекти у гори...
На сніжні вістря.
Надихатися повітрям.
Не надихатися тобою...
До біса!
Ти — кисень.
Між нами листя —
Поля мінні,
Подушки з пороху.
Не розкаже розвідка ворогу...
Ні, не знатиме дещо ворог!
Я вмираю щораз за порух
Сині твоїх очей.
Коли встигли ми стати жорстокими?
Замріяні хвилями, заміряні болями,
Накладемось на рани...
Зморені, але кохані,
Підсніжники
Ніжні...
Крізь постріл вустами.
Під кулі — ми самі...
А може ти був у моєму сні,
А я упустила?!
А я забула або не розгледіла...
Засинають ведмеді з розкритими пащами.
Ми від них, хіба що, на слово кращі,
У любові пропащими,
Засинаємо теж...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
Щасливі люди такі привітні,
Що навіть болі їхні ласкаві.
Утопиться з горя буденна сірість
У чорній каві.
Не витерпить критика.
Сотню політиків,
Руйнуючі війни,
Позбавлені сенсу...
І кожна повірене,
І кожне омріяне
Зіткнеться із цензором.
В очах оживиться
Нестримним обуренням,
Запалена думкою
Мовчазна блискавка.
Ми все перетерпимо.
В науці осмислимо
Минувше дитинство.
Отак дорослішаємо.
Замість розквітнути,
Вростаємо в ґрунття,
Стаючи багняними.
Хоча би лишитись
На крихту тендітними.
На серце коханими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2014
Я чувствую боль. Огненные шары
Мечутся где-то в корнях сердечных.
Я столько купила лекарств для больной души…
И вот: ни одно не лечит.
Шары пробираются в руки, пекут людей…
Горит все, пылает… Но я погасить не в силах.
И дело вовсе не во вердиктах врачей
И в том, что я разбита и некрасива.
Огонь сжигает меня саму, мой палач.
И землю, как почву, болью моей струсило.
Река моя. Только моя река…Плач.
И та, родимая, окоченеет в зиму.
Земля вращается, пульс ее где-то в ногах…
Бедняга, едва лишь, где-то под боком дышит.
Мы небу кричим: гибнем мы! Я и земля.
Оно же упорно делает вид, что не слышит.
Упрямый ветер срывает последний листок.
Земля попадает в глаза, небо падает в реку…
Смиреннейший шар из огня в средине меня
Горит ради лишь одного человека.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534741
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.11.2014
Я створила собі ідола.
І тому Бог мені не пробачить.
Зорі теж просипаються вкритими,
І, можливо, тому ми не бачим їх.
Я не сплю. Я дивлюся на ідола.
І є щось, що ніяк не побачу.
Думка сльозами сточена-сріблена –
І від того лиш плачу я.
Заворожена, слухаю ідола.
У покірності – необачлива.
Він в поезіях все прочитує,
Але не каже.
Поки цензор в мені мучителем
І з ним битися не наважиться,
Ідол мій на плечах сидітиме…
Щоб зостатися.
В молоко – ложку меду: зігрітися.
Заморожена-бо в цій статиці.
Поки кисень у мене литиметься –
Поклонятися.
Ще момент. Гляну вгору. Привиділось?
Зорі небом самим вкриваються…
Підіймається сонце над ідолом
В нашій кімнатці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2014
П’яно, п’яно.
Бачиш? П’яне, п’яне!
Серце паром пряним
П’яне від любові.
Ночі в порох.
Горять очі-зорі.
І не вітер –порух
Рушить хвилі моря.
Вище, вище.
Навіть голос тиші
Поруч з ніччю
Свище.
Ніжністьпристрастьгрішність…
Форте, форте…
У коханя фьйордом.
Без пристанищ порти.
Аж до морте, морте…
П’яно, п’яно.
Бачиш? П’яне, п’яне…
Серце паром пряним
П’яне від любові…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2014
Небо дивиться: наче бачило й гірших за нас.
«Аби гоїлось треба до рани прикласти час».
Я без доторку до твого плеча – тільки біль.
Серце молиться : ти - як милиця для руки.
Я тобою прожита, виждана для віршів
У пролитих хвилинами-тижнями сліз віків.
Серед тисячі пустозвуків й мовчань душі,
Як ти слово, священне слово порушить зміг?
Залишився в безглуздій доречності тільки слід.
Голос втомиться і від того зійде на крик.
Божевілля у п’ятницю ввечері вип’є за «нас»…
«Не загоїться… Не загоїться!!!» – взвиє час.
Я без доторку до твого плеча – тільки біль…
Серце молиться. Ти – як милиця…Для руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2014
Ось я і тут.
Ти так довго на мене чекало,
Маленьке-велике серце…
Хто іще так за тебе б’ється,
Бився чи буде битися,
Крім мене й забутих султанів?!
Сумнів розсіюється між нами,
Засихаючи у ґрунтах-у думках…
Але що мені, далеке-до болю знайоме місто?
Карі очі і не таку тугу вмістять!
Вітер з моря до мене вісті несе…
І тому я не здаюся.
Ось я, тут! Тож не ховай лице…
Я так довго чекала цієї зустрічі…
Шлях у душу в’ється крізь твої вулиці,
Крізь твої тепло-холодні пристані…
І я прокидаюся.
Іще мить відчуваю в руках ключі
До тебе-до істини.
Знов беру у руки слова-мечі
І борюся за тебе.
Знаєш, місто,
Щось у тобі живе таке,
Що навіть небо
Дає моєму маленькому-великому серцю
За тебе-від тебе
Битися,
Аби знову зустрітися
Уві сні.
Скільки туги
Ці
Карі очі
Вмістять?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2014
На добраніч, мої сподівання,
Кинуті в бій з молоком,
На губах залишеним,
З материнською плоттю
Й її же болем.
Спи, моя совість,
Розливайся джерелами тихими
Аж до витоків,
Аж до місць,
Де не чутно пострілів.
Не дивись, що я сірий і босий,
Не кажи, що примарне завтра
Принесе.
Вітер майже морозом вже
Б’є у лице…
І тому я не сплю.
А ти спи, моя юносте.
Хто чекає, а хто й не чека…
Не питай, не питай мене, серце!
Краще мовчи.
От у мене нога і рука,
А обабіч – ідейні мечі:
Я рубаю з плеча,
Я воюю за час,
Що віддам своїм –
Несвоїм дітям.
Тільки іноді щось болить…
Але ж ворог не спить,
Поки хочеться вити!
Поки хочеться жити,
«Великі» на іншого роду полях
Будують вілли.
Між гармат тихо змовкли Музи,
Але грайте ж, ліри!
Поки дихає моє тіло -
Дихай, серце.
На добраніч, моя душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2014
А ти чув, що метелики день живуть?
А так довго до того сидять у коконі...
Тільки б встигнуть! Як усього не забуть?
Я хвилинами - взльоти, ти роками - кроки.
Ну а як народжуся під сльозами злив?
У твоїх долнях мальована, спіймана...
Скільки щастя у почутті красивого,
Скільки сили у почутті вразливості.
Розгорнуся гордо, як прапором, крилами.
І здіймусь, хоч на день, твоїм серцем звільнена.
І я буду над полем, над лісом, над хвилями
Малювати радість барвистими римами.
А ти чув, що метелики день живуть?
А так довго (як довго!) мріють у коконах!
Тільки б взріти в цей день у очах твоїх суть...
Не сполохай метелика! Не сполохай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2014
Не так давно моя подруга сказала мені: «Ти щаслива. Ти пишеш вірші, вивчаєш мови і отримуєш від цього задоволення. У тебе є талант. А що я? Те, що в мене виходить найкраще і що я справді люблю – готувати, майструвати…Але хіба це талант? Хіба це щось значить? Хіба це допоможе мені вижити?».
І я запитала себе. Хто, коли і як встановив межі краси, розуму, таланту; поділив нас на потворних і красивих, розумних і дурних, талановитих і бездарних?.. Чи маю я продовжувати цю межу доти, доки під натиском інших вона не стане невідворотною безкінечністю?
Моя відповідь - ні.
Що таке краса? Коли чуємо це питання одразу малюємо в уяві певну картинку і вона, на жаль, у багатьох із нас буде схожою, хоча ще у школі нас вчили, що краса – це абстрактне поняття. Хіба визначається краса людини вагою, веснянками, довжиною волосся…Ні, звичайно зовнішність важлива, але ж яка зовнішність? На мою думку, краса – це вилив внутрішнього світу людини назовні. Саме ми визначаємо яким буде цей вилив, бо ми своїми словами і діями створюємо моральну, емоційну «серединку» людини. Для мене, людина з щирою посмішкою, вдумливими очима і теплими обіймами – неймовірно красива.
Ти маєш це?
Чи можна виміряти розум відсутністю чи наявністю вищої освіти, кількістю дипломів, нагород, визначати книгами, які претендують на звання класичних і апріорі правильних? Для мене, розумна людина це та, як здатна прийняти і зрозуміти погляди оточуючих, маюча сили пробачити, вміючи висловити в одному погляді тисячу почуттів, та, яка не боїться мати і відстоювати власну думку, навіть якщо вона суперечить всім давно усталеним світовим канонам.
Впізнаєш себе?
Невже талант – це вміння писати вірші, малювати, танцювати, грати на музичних інструментах?..Невже людина, яка робить те, що насичує її душу киснем не віддає це повітря оточуючим. Невже флорист, кухар, прибиральник не талановиті в уміння приносити користь і творити прекрасне?Що дає нам право казати, що от це от - талант, а ось це -ні? Невже мільйони і огида кращі, аніж відчуття життя? Що є результатом такого погляду на речі? Маємо країну з зруйнованою економікою і повною економістів, країну, де, будьмо чесними, щоденно порушуються права людей і водночас існує безліч юристів…
В тебе є талант?
Як на мене, можливість цінувати людину в її неповторності, намагання берегти її недеформоване осудженнями «я» - перша ознака людяності. Можливість спілкуватися з людиною, затуливши вуха і заплющивши очі, лише торкаючись того життєво важливого теплого згорточку зліва, розбивши призму телебачення, преси, суспільної думки, політики, історії – перша ознака мудрості.
Будьмо особистостями, які не будують стіни в безмежному Всесвіті, муруючи оточуючих і обмежуючи себе.
Ти зі мною?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527586
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.10.2014
Дикі троянди танцюють танго з темними вечорами -
Ночі цілують чужинцям очі і прокидаються самі.
Дикі троянди колються, борються,
Не підпускають близько –
Камені ломляться.
Душі, що без лиця, –
Дикі троянди-самітниці.
Планета крутиться, сонце всміхається.
Дикі троянди в корені -
Болем просочені, долею зломлені…
Завжди одні.
Полудні любляться, жваво тікаючи
Часом людським від істини:
Дикі троянди, будучи різними,
Всі,
До одної,
Самітниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2014
Some say the world will end in fire,
Some say in ice.
From what I've tasted of desire
I hold with those who favor fire.
But if it had to perish twice,
I think I know enough of hate
To say that for destruction ice
Is also great
And would suffice.
Хтось каже, світ поглине вогонь,
Хтось каже, - лід.
Пізнавши смак від пристрасних втіх,
Скажу без вагань: вогонь швидше б настиг.
Але як подумати двічі,
Дивившись ненависті прямо у вічі,
Я впевнився, лід може навіть швидше,
Майстерно знищити все…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2014
Всі як один - одинокі степні вовки,
Кожного дня будуючі стіни навколо себе.
А ти вір мені попри усе!
Попри утомлений світ,
Що колись безрозсудно довірився небу.
Поки ділять його
На чудовиськ і милих красунь,
Поки тільки уражений Бог
Залишається поза злом,
Не торкайся жодної
Із душевних болючих струн,
Щемно граючих знов.
І реальність, насправді, така,
Що лише любов
Не шукає й не має зиску від болю війни.
Тож ти...
Просто так
Обійми мене.
Й попри все, люби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2014
Вітер гуляє домом, неначе пан.
Віти падають тінями прямо в думки.
Вічна молодість й літо лишаються там,
Де усі помисли й рухи душі легкі.
Губи мовчать, в них тече липовий мед.
Постіль холодна й бліда - фреска із мертвеців.
Краще вже світлий журавель в небі,
Аніж синці,
Які лишають синиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2014
Хочу бути тобі штучним сонцем,
Єдиним світлом.
Хочу гріти тебе дні і ночі -
Тебе любити.
Хочу щоби ти лишався вічно спраглим,
В жадобі пити.
І тоді я буду aqua vita:
Тебе втолити. Тебе п'яніти.
Хочу бути твоїм денним хлібом,
Рости із жита.
Хочу бути в тобі попри голод,
У тобі жити.
Хочу щиро щоби в різну пору -
Узимку, влітку -
Я була тобі повітрям з моря,
Землею світу.
І хай небо собі стелить поле:
У зорях - квіти.
Хочу бути тобі штучним сонцем,
Єдиним світлом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2014
Я в в'язниці, Господи, віриш?
А ти
кожен день
присуджуєш мені волю.
Поясни, так написано в долі?
Та невже стільки болю?
Невже
ніколи
Світло?
Я втомлена. Я розбита.
Боротися?!
Та чи матиме все це сенс
врешті-решт?!
У Твоєму небі немає меж -
І немає меж у моєму розпачі.
Не зурочена! Ні, не зурочена!
Хай я повністю вже стопталася...
Знаєш, просто так склалося, Господи.
Кожен крок болить прямо спереду,
прямо зліва.
Кожен день обпікає тіло,
Спалює душу.
Та невже я терпіти змушена?!
Але,
Може,
Хоч Ти
Не осудиш?
Я живу у стінах!
Господи, зрушиш їх???
Я живу у війнах!
Боже, зупиниш їх???
Господи!!!
Хоч би до перших морозів...
Доповзти.
Господи! Боже!
Просто будь поруч...
Кожен крок болить
Прямо ліворуч!
І тому,
Ти прости мені, Господи,
Я
Не йду
Уперед...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524629
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2014
Я за тебе триматимусь в сто раз міцніш:
Хай багряні листки
Самі падають в ноги, а отже , вниз.
Є у мене ти.
Подарую тобі і життя, й любов.
Їх об'єм, врешті-решт:
Мій маленький портфельчик улюблених мов
І валізка одеж.
І я буду боятися в сто раз сильніш:
Втрата - страхоінстинкт.
Тільки б ти, прочитавши черговий мій вірш,
Всі помилки простив.
І тоді я б тобі віддала все ївство.
Лише не відпусти!
Я не падаю в ноги, а отже, вниз -
Є
У мене
Ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2014
Місто тюльпанів плаче:
Сонце сьогодні не вийшло.
Надто далекі і ніжні,
Надто казково і страшно.
Вік поміж нами більшає -
Душі в очі впиваються.
Сльози стають річками
І поміж нами вливаються
В бездну протоки Босфор.
Знаєш, розмови - не вічні.
Хай нас осудить більшість!
В різних уявах Всевишнього
Ми ж бо, однаково, - грішники!
Хтось - той, Хто найдобріший,
Милостивий до людського,
Поміж ненависті інших
Нас прирік до любові.
Тому, коли у січні
Раптом розквітнуть вишні,
Місто тюльпанів втішиться
Зустріччю двох сердець:
Надто далеких і ніжних,
І цим - життям покараних.
Тим, хто землею зрічені,
Небом дано кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2014
Любов -це волоський горішок.
Дві половинки цілого
Або щось розколене -
Все залежить від поглядів.
Кожен з нас, по-своєму, - мишка,
В пошуках свого горішка.
Всі ми, по-своєму, - африкати.
Літери, прагнучі бути разом,
Кимось написаний алфавіт,
Створюючий анекдоти.
Світло безмежно далеке доки
Вони живе у кімнаті
Або в ліхтарі далекої вулиці.
Світ настільки великий,
Що думається:
Всі ми - загублені кимось діти,
Потребуючі прихистку.
Навіть, як схочеш,
Всі біди не вмістяться
В одному щасливому серці.
Найусміхненіші люди - давно поламані.
Все зрозуміле й правдиве - мама.
Опісля неї - лиш знак питання...
Матеріальне не варте й коруша.
Врешті ж, з крихкими кістками і душами,
Кому ми насправді потрібні будемо?
Диплом нам піднесе води,
Робота скаже ласкаве слово,
А потім, знову, самотність.
З погляду мого вірша,
А насправді, мого серця,
Найцінніше - волоський горішок.:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2014
Tus ojos -sabor chocolate-
Me cojen, me atan,
Me dicen, me hablan.
Y heso me pone tan loca.
Mil cosas - tu boca.
Tu cuerpo -la roca -
Me come, me mata.
Sin fuerzas, trapada.
Tu voz! Como canta!
Tus ojos - sabor chocolate-
Me cojen, me atan...
Твої очі - на смак шоколадні-
Беруть мене(заворожують), прив язують,
Говорять мені, розмовляють зі мною.
Й від цього я шаленію.
Тисячі речей - твої вуста.
Твоє тіло -камінь -
З їдає, вбиває мене.
Безсила, спіймана.
Твій голос! Як співає!
Твої очі -на смак шоколадні -
Беруть мене, прив язують...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521979
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2014
На прилавках стоять торговці.
І їх сотні, а може й тисячі...
Але в цій бурхливій безодні,
Я ніяк потрібне не вишукаю.
"Продаю..." - чутно крики торговців.
Телефони от, вина вишукані.
-Але я шукаю грам сонця...
-Ні, таке не купується грішми!
-Продасте хоч пакетик емоцій?
-Чи Ви, дівчино, божевільні?!
Ми таке продавати не в змозі.
Заважаєте тільки тогргівлі.
І стоять все невтомні торговці,
І міняють товари на знаки...
Я стою собі, тихо, в сторонці
І не знаю, де ще пошукати.
-Ядьку! Цюєте! В мене є кексик!
Шкааарб! І нате, ісче копійка!
Ви плодайте тіііій тьоті селце,
Сьоб вона не сукала замінники...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2014
Щось, вбиваюче поосібно,
Або забираюче життя сотнями,
Стає між людьми ланцюгами срібними,
Серцями голодними:
Або сковує, або єднає.
У еру холоду й забутого раю
Фактор привабливості -
Тільки людяність,
Ознака розважливості –
Співчуття.
Залишаючись з ду́мками сам на сам,
Подумай про тисячі, про щасливіших!
І про те, як багато у тебе є:
Ти любиш жінку. Звеличуй її!
А вона за це, між іншим,
Покладе цілий Всесвіт в твої долоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2014
"...Благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті".
Ліна Костенко
Годинник тікає, але диктат природи
В тім, що живі - як не тримаєм злоби,
Як, насолоджуючись, створюємо спогади,
Аби вони якось зігріли нас.
Єдине, непідсильне нам ,– це час.
Сьогодні кину все й піду у пляс -
Навчусь нарешті танцювати сальсу!
Поки іще горю, поки не згасла.
Поки іще пишу, віддам всі вірші!
Тому, хто став для мене найріднішим.
Тоді вони у мить стануть ціннішими,
Або нарешті матимуть ціну.
Відкрию серце! Є щось важливіше?
Хай ранять, хай! Я вірю іще більше!
Нехай бояться, стережуться інші,
А я, нарешті, викрила секрет:
Поки ми думаємо про найгірше,
Воно бере нас до своїх тенет.
І поки ми не вишколені вщент,
Годинник тікає.
Але диктат природи
В тім, що живі – як не тримаєм злоби,
Як насолоджуючись, створюємо спогади,
Аби вони якось зігріли нас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2014
Коли в людській багатоликості
Ми раптом станем природно їдкими -
Мене з обіймів своїх не випусти,
На скільки б стан не здавався хи́тким.
Коли ми встигнем настільки набриднути,
Що навіть доторки будуть гидкими,
Зустріньмо всі наші вибрики з гідністю,
Відкинувши бридкості всі і критику.
Дедалі більше пізнавши недоліків,
Прижившись душами і емоціями...
Згадай, як ми рахували зорі
Й раділи сонцю.
Згадай, як щиро, як чесно вірили
У те, що долями переплетені...
Й тоді, з дедалі більшою силою,
Повір, що ми небом зведені.
Й тоді, залишивши усі прикрості,
Титанік прикрасимо білою квіткою,
Аби людська ця багатоликість
Нас не лишила самотньо-дикими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518864
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2014
Є чоловіки, здатні зводити з розуму,
Їм підкорюється будь-яка витримка, будья-яка гордість,
Вони стають підшікрним морозом, сердечною спекою,
Забираючи землю, стаючи сонцем, нищучи его.
Їх проковтуєш сотнями порцій і завжди мало,
Із ними порушуєш усі правила,
Згоджуєшся на пекло:
Вони - дияволи,
Й водночас, - мекка для зголоднілих вірою.
Заради них, здається, жінки і народжуються.
Вони просочуються емоціями,
У тілі ножі носять
І їх благають убити.
Є чоловіки, здатні зводити з розуму,
І я - божевільна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2014
"А чого ти очікував? На що розраховував? " -
Надто чесними, непотрібними вірша́ми,
Незнайомий ще світ, невідомою мовою,
Намагається вчити, як вижити:
"Прикупи вітаміни для зміцнення духу.
Уживай трохи людяності у їжу.
Все одно, чемно, мудро, хо́лодно, глухо,
У тобі убиватимуть ніжність.
На все краще мовчи, бо мовчання - ввічливість,
Прокричи все всередині, з відчаєм, лев'ячо.
Справжній вік - у відправленні поштою "вибач",
У бездушних болях й сердечній неміччі.
Навіть натяк на совість чи чуйність виріж.
Ні чудес, ані мрій. Знай, казковість - дикість.
Все, що лишиться, все, в що ти праведно віриш,
Краще небу віддай чи... Залиш на виріст" .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2014
Розкажи мені, мила, скільки потрібно праці,
Аби він розбив(в друзки!) твій натруджений панцир?
На подушці троянди, кава міцна на таці.
Кожний доторк немовби пульс сердечний намацує.
Розкажи мені, люба, кому варто дістатися?
Елегантна постава. Голод. Парфуми. Грація.
Ось кіно тобі. Ось ресторани. А хочеш, танці?
Дика пристрасть, шалена ніжність - акціо, акціо!
Розкажи мені, сонце, що врешті-решт зостанеться?
Так старатися, будувати по крихтам панцир...
Бути гордою і холодною намагатися...
Щоби якось сердечний пульс
Не
Намацати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2014
Моє покоління не доживе до старості,
Я скоро прокинуся й буду до коренів сивою.
До витоків сивою, впереміш з неміччю й слабкістю,
Бо війни харчуються, живляться юними силами.
На нашу молодість в це́рквах по краплі стікає ґніт.
Пече, обпікає. Лунає молитвою слово.
Дитя моє знатиме інший, добріший світ.
Світ сповнений чуйності, радості і любові...
Моє дитя сили черпатиме від джерел,
Нап ється повагою, відданістю сво́їй країні.
У церкві палає надія і спалює вщент
Всіх тих, хто хоче не дати майбутнє дитині.
Моє покоління не доживе до старості...
Але я прокинуся! Буду до сліз щасливою!
Дитя моє буде пишатися, бо підросте,
В державі, яка буде
Рідною,
Вільною,
Мирною!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2014
Ніч сповзає стінами, втомлена.
Розливається присмерком, вулицями.
Надто пізно іти додому,
Надто тісно долоні ці.
Все довкола - не більш, ніж гомоном.
Розділімо погляди, спогади.
Твоє тіло сидить навпроти,
А душа хитається
Ніжкою на стільці.
Визнай, кожна з твоїх закоханостей –
Покарання за ту, яку не відпустив.
Офіціант пропонує каву,
Хоча треба, принаймні, віскі.
Врешті, справді, життя - вистава,
Будь артистом! Або
Push to add even more drama*.
Вбий головних героїв,
Або просто не дай їм бути разом.
У світі багато всього й одразу:
Піднесених вірою
І зраджених серцями…
*Натисни аби додати навіть більше драми
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2014
Бог відвідує землю дощами й наче каже:
"Люди, від всього Я вас відмию, все пробачу!
Тільки ви зупиніть ці війни,
Крик і плач цей.
Я створив вас задля надії,
Не інакше".
Люди ж беруть у руки зброю.
Мітками рани.
Тіло Бога і серце Бога вкрито синцями.
"Я створив вас аби любили, а не вбивали.
Вам не досить Моєї крові?
Крові мало???"
Бог відвідує землю дощами й наче плаче...
"Я сторив вас задля надії,
Не інакше..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014
Колись оголосять війну й ніхто не прийде.
Якщо ти любиш когось попри власну гідність,
То це не коханий – ідол,
Звичайна язичницька погань.
Люди завжди будуть бідними на благодійність,
Співчуття і доброту,
Хоч матимуть гроші.
Лідер, що живиться кров ю, - ноші,
Якими несуть тисячі мертвих.
Ціна за свободу – смерть,
Командирша боїв на передовій.
Тебе завжди дома чекає…
Їй
Ти потрібен.
Ти винен їй.
Коханій, рідній…
Колись оголосять війну й
Ніхто
Не прийде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014
Я відчуваю себе кларнетом в твої долонях.
Ніжно торкайся мене пальцями,
Натиском в скроні,
Пульсуючи звуками.
Цілковита імпровізація,
Грає наше життя.
Під небесні овації
Цілуй мої вуста,
Вдихай у мене повітря.
Розбивається, як кришталь,
Щось крихке і дуже тендітне,
Лине, як моя душа
Від подиху тво́го кохання.
Хай звучить ця мелодія з болем...
Але ж ноти написані серцем!
Хай ця музика буде про долю,
Яка неодмінно складеться,
Бо ти вдруге наткнувшись на мою дурість,
Утретє простив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2014
А він так щиро божиться:
"Я буду для тебе принцем!
Під домом запряжені коні,
Давай мені свої долоні,
Надіну обручку".
А він так натхненно дивиться,
Що віриться йому, віриться,
Здається, що усе зміниться,
Та не любов.
А він обіймає за талію:
"Нікому тебе не віддам!",
"Ніколи тебе не віддам!",
Колотиться в грудях серце,
Не відвернеться вже.
А він так цілує, аж світиться!
Дурити себе, дурітися,
Дурманіти від його запаху,
А потім плакати, плакати, плакати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2014
Смуток пахне лавандовими полями
І дивиться маминими очима.
В неї життя за плечима, тому вона знає,
Що в світі існує безліч морів злоби
І в противагу їм океани любові.
І тільки ми обираємо, де втопитися.
А ще можна жити в пустелі й дивитися
Як день малює наступний казковими барвами.
Я всіма правдами і неправдами
Ліктями пробивалась крізь хащі істини.
Причини смутку такі різні, а всі у воді.
Я захлинуся тоді, коли небо знітиться,
Бо як не соромно, знавши, світ - шибениця,
Зробити мене - мотузкою, а його - стільцем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2014
Присвячується всім загиблим в жахливому теракті і їх близьким...
Руки твої пахнуть викошеною травою -
Руки такі не здатні творити зло.
Дні ці наповнені жертвами і журбою.
Дні ці здаються просто кошмарним сном.
Ні, не зі мною. Ні, це усе не зі мною!
Ні, я не вірю. Всьому існує межа!
Очі твої по вінця повні добротою,
Очі такі не можуть дивитись на жах.
Губи твої - безодня солодкого меду.
Губи - невинні, тихий притулок "люблю".
Час зупинився. Час мертвий, якщо без тебе.
Вічність бездонна для Всесвіту і для жалю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512514
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.07.2014
Тримаю тебе на відстані - надто різні ми.
Різниця між нами іскриться, наче істина.
Людина не може не пити, а ще не їсти,
Відсутність любові ж і воду морську зробить прісною.
Якщо перелюбиш, повітря й саме - тиснява,
Якщо недолюбиш, то сам вмить стаєш киснем,
В душі звуки грому зловісного,
А серце у відповідь піснею.
Як ліс задихається в місті,
Так ти і я - надто різні ми.
Різниця між нами іскриться, наче істина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014
Треба уміти іти красиво.
Так, наче ти і сама щаслива,
Так, наче хмара - іще не злива,
От і усе.
Треба уміти іти із честю.
Кожному нести свій власний хрест,
Просто тепер в зовсім різні весни -
З сонцем і без.
В світі й без нас так багато злого...
Врешті-решт,
В кожній людині є частка Бога,
В кожному серці - частина неба,
Справжня любов - це простити його,
Крок уперед - це повага до себе,
Як би при тому не нили ноги
І не кричало его.
Треба уміти іти надвечір,
Коли утома зсудомить плечі
Й він засне.
Лишити хліб і з водою глечик.
Коли пече - ніхто не бреше...
Колись нарешті прийде полегшення,
Хоча б й на мить.
Поки ж нестямно болить.
Як болить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2014
Коли моє волосся, мед з молоком, гречаний, гіркий мед
Намагається вилікувати твоє серце доторком,
Ти, як найслухняніший хлопчик,
Покірно підставляєш своє плече, аби вилікуватись.
Наближаєш свої вуста так, наче в моїх криється чудодійна мікстура.
Очі твої блищать, ланіти грають багряно-червоними барвами.
Так трусить, що температура твого тіла певно зашкалює, виходячи за всі пристойні межі.
Тебе проймає то холод, то спека, на тобі то лід, то ковдра...
Точно хворий.
Невиліковно хворий.
Хоча, на перший погляд, це усього лише грип.
Я роблю усе для твого одужання, але коли випускаю свою долоню з твоєї тобі чомусь стає легше.
Хворі мусять не покидати ліжко, це загальновідомий факт, але чи казав хтось, що хворим можна розділяти це саме ліжко з кимось?
Ти вже давно міг бути абсолютно здоровим, але засипаєш з тією, яка за ніч виснажує тебе так, що не залишається жодних шансів...
І ти знову і знову прокидаєшся хворим.
Невиліковно хворим.
Я відчуваю себе вірусом, який залишиається із дня у день, кожну ніч,
На твоїх сорочці і подушці,
Філіжанці й улюбленій книзі,
У твоєму волоссі і...
У твоєму серці.
Любов - це коли, насправді, хворію я, коли ниє кожен нерв мого тіла, болить і мружиться кожна моя судома, коли мене проймає щось таке, від чого сил вистачає лише аби заплакати, але я, все одно, називаю себе вірусом і плачу над кожною найменшою твоєю подряпинкою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508247
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 29.06.2014
Я буду твердою і сильною - я кора!
Частинкою дуба, незламною, але не вічною...
Гранітом, фортецею; як гора
Або, хоча б, як гірська річка...
З гіркого зроблю солодке - я бджола.
Я жалитиму лише тих, хто таїть небезпеку.
Я є і я буду, але чи була,
Була чи я, коли ти був далеко?
Я поки боюсь навіть сліз землі - я стебло.
Вкриваюся квітом, коли настигають хмари.
Коли всі питають, де дім мій, кажу ребро,
Все тіло твоє, реальне й водночас примарне.
В тебе на дорозі тремчу - я ще лиш листок.
Здригаюся навіть од легких доторків вітру.
Коли всі питають, скільки в тебе було жінок,
Я їм кажу, що у тОбі безодня світла.
Я слухаю кожен подих твій - не мовчи...
Твій погляд пече лице, але я дмухаю...
Мене від себе захистивши, ти приручи
І чуй як кричить "я люблю тебе" серце у вуха...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2014
Усе незмінно. Новини безжальні.
Я чую, каже поставлений голос:
"Сотні вистрілів вогнепальних..."
Захмарене небо, кривавий колос.
Літак. Іще один. Кількість вмерших.
Кількість юних, палких свідомостей...
Хтось ізгори стільки долей вершить
І краде героїв, лицарів доблесті...
Не маю батька, та маю армію.
Не маю сили, та маю серце.
Частина краю уже загарбана,
Частина мужньо і стійко б ється...
Усе незмінно. Проба на вірність.
Жовто-блакитної тверді агонія.
Я - мешканка вільної України.
"Сьогодні загинув іще один воїн..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507148
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2014
Над Лондоном смог. Зіниці вогкі.
Надмінний ворон удмухує вуголь
В мої надії ще юних років.
Закладений ніс. Заглушені вуха.
Тобі взагалі щось відомо про холод?!
Про голод? Про очі, що молять спасіння?
В епоху спотлайтів - суцільний морок
У проміжках між алкогольним сп'янінням...
У Барселоні сьогодні сонце.
Крилата палома* - віщунка миру -
В моїх надій безтурботне віконце
Удмухує ніжно мрію.
Тобі взагалі щось відомо про щастя?!
Про радість? Про очі, що наче блискіт,
Лишаються в когось таємною маскою,
Що віру вселяючи ще іскриться...
Над Лондоном смог. В Барселоні сонце.
Ненависть до тебе в мені божиться,
Що ти у своїй неласкавій сторонці
Зумів людиною залишиться...
Палома(ісп. paloma) - голубка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014
Хмари падають з неба й туляться до вікна.
Квітка розказує сонцю, мовляв одна,
Сама-самісінька в зеленім морі мегаполісу.
А їй би в гори, або хоч до лісу...
І сонце ніжить, і сонце гріє, але безсиле.
Квітка плачеться і до вітру: "У тебе крила,
Мене ж асфальт забира під землю.
Я поміж буйства фарб світлофорів така мізерна..."
І вітер дує, і вітер віє, але що вдіє?
Пелюстка в пелюстці, корінь в надії...
Квітка кричить тепер і людині:
"Врятуй мене ти, глянь - земна рабиня!"
Людина гляне, людина всміхнеться.
І думає квітка: розчулила серце.
Але, по правді, лишилась свого...
Людина квітку з землі.
Квітку у воду.
Але ж природа...
Але ж просилася квітка у гори,
Або хоч до лісу...
Вирване серце в воді криштально чисте.
Серце, що билось в землі, ненавидить місто...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2014
Кожен загиблий воїн - зів'яла квітка,
Вирвана в розпалі цвіту з корінням з ґрунту.
Кожне вкраїнське серце, що здатне любити,
Хай промовить до Бога в годину смутну.
Хай помолиться Богу у днину горя,
Коли оплакує сина нещасна мати.
Коли краплина крові, як крапля в морі -
Мікрочастина неоціненної втрати.
Коли вдова - рана, що кровоточить,
Має сказати дитині, де її татко...
"Зірка на небі - бачитимеш щоночі.
Дниною - чиста, всяяна сонцем хмарка..."
Кожен новий світанок просякнутий ртуттю.
Мапа рідного краю - суцільна мітка.
Кожен загиблий воїн - зів'яла квітка.
Я відчуваю себе засохшим ґрунтом...
Світла пам'ять, вічний спокій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505210
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.06.2014
Ти б мене тільки на чверть любив.
Я б тоді вже мала достатньо сил,
Аби після падіння безчесних див,
Огорнути світ сяйвом люблячих крил...
Мені б навіть тоді вистачало сил,
Коли ти, наче варвар моєї душі,
Мою мрію біля легень душив,
І забравши все, лиш мене лишив.
Не забракло б сил мені навіть тоді,
Коли все набудоване серцем згоріло б.
Головне, щоби ти по землі ходив.
А усе сердешне, із рештою, тлінне...
Ти б мене хоча би на чверть любив.
Покохав би хоч кінчик одної вії...
Охоловшу кров і тоді б зігрів
Цей єдиний промінь живої надії...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2014
Ґудзик за ґудзиком, наче музика...
Стишена мова двох сердець.
Пасма волосся, вузлик за вузликом,
Пальці пронизують, мов гребінець.
Очі у очі, неначе голками,
В водяні кульки останніх сил.
Подихом пристрасті терпко-вогким
Котяться краплі зі спраглих тіл.
Шкіра до шкіри, мов хмари з небом,
Ніжності доторком до душі.
Так залишаюсь у недрах тебе,
Мов з щастя вибуху порошиною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014
"Мій син буде рудим футболістом" -
Така думка прийшла до мене 5 років назад.
І досі блукає містом
У пошуках адресата.
А ти, незважаючи на спеку, затулюєш вікна...
Невже це так сильно турбує тебе,
Що навіть світло
Подразнює всі рецептори твоєї душі???
Вона не варта.
Напиши, розкажи, не мовчи...
Принаймні з вітром
Завжди єднатимуть нас слова.
Дивися - поруч мої вуста,
Готові віддати твоїм солод.
Зважаючи на Всесвітній устав,
Це для нас - несусвітній сором.
Зважаючи на те, ким ми двоє стали,
Це - лише море,
Яке, колись, затопить журбу у тобі.
А я в усіх із прожитих життів
Обирала тебе,
А ти - її,
А потім тужив...
Пристрасть тривала рік,
Ніжність - день,
Біль цей - вік.
Із натхнень
Ти - найдоленосніший.
Бог доторкнувся до мого серця,
Серце - руки, рука - до пензля,
І я пишу, віршами, малюнок в своїй уяві.
Про те, як весело буде у нашій сім ї,
Де всі будуть точно різними,
Але ніколи одні.
Ти, я, рудий футболіст.
Завжди самотнє місто.
Ніколи - ми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2014
Присвячується маленьким прометеям
Дорослі носять хворим апельсини,
Кажуть, у них якісь вітаміни,
Кажуть, їм треба лишатися сильними
Кожну прожиту хвилину.
Я от хворію й меня здається,
Все, що потрібно хворому - серце,
Серце, що поруч з любов ю б ється
І береже від сліз.
Але якщо за дорослими правда,
Я би просила мені принести
Посмішку, кульку, яйце шоколадне
Й одне апельсинове серце...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504209
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.06.2014
Жагучі вуста, пекуче "прощай",
Вологих очей діалог.
Єдиний момент, що в уяві постав, -
Ми завжди з тобою удвох.
Ніколи "привіт". Момент розставань.
Сумління, сльозливий кришталь.
Від кожного з наших сумісних повстань
Лишилася лиш тонка грань.
Миттєвість ота, між "тепер" і "було",
Щемить, наче ти назавжди...
Мов птахою, тільки з одним крилом,
"Побачимось" наше летить...
І чутно душевних крикливих судом
Відлуння у серці гучно.
Не так вже й болить відстань наших долонь,
В порівнянні з мертвим "до зустрічі"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2014
Не дивися так, наче бачиш мене уперше.
Бо коли подивився уперше, я втратила розум...
Слід долоні твоєї блищить на моїх косах,
Хоч між нами тепер з явились чіткі межі.
Ну а я закрию вуха аби не слухати
Гіпнотичну мелодію рідного твого голосу.
Біля мене завжди міцні конутри твого обрису
І водночас, довкола, болюча душевна розруха.
Не торкаймося один одного, хоча б й ненароком.
Хоч, здається, ти як тримав, так і не пустив...
Я палю, мов шалена, останні між нами мости,
А повітря, безжальне, на зло нас єднає подихами...
Серце все одно і благає, і просить, щоб ти любив.
Не затемнене хмарами небо очей найдорожчих...
Передай бабусі, що нас ніхто не наврочив.
Просто ми були такі світлі, що стали сліпі....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2014
Небо приносить в сніданок морю
Шматочок сонця жовтого кольору.
І морю від цього стає тепло.
Тому воно шкіру, неначе светром,
Обіймає…
А я
Кохаю тебе.
Тальком по шкірі, шалено ніжно,
Розсипом лоскоту пісок, поспішно,
Стелиться нам під ноги.
Тут. В цьому місці
Сходяться наші дороги.
Хвилі лагідно б ються об берег
І відкривають душевні двері,
Хоча ти завжди тримав ключі...
Не відчинив.
Мільярди причин...
Небо бере море в обійми
І зашарівшись, неначе дитина,
Сонце сідає нам прямо на голови.
Небо дарує морю всі зорі і пригортає,
А я
Кохаю тебе...
Чи так багато для щастя треба?
Просто, щоб ти був моїм небом,
І якщо так вже складеться в долі,
Я буду вічно для тебе морем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2014
Як ми жили один без одного?
Земля - асфальт, обійми - безодня,
Річки течуть потоками водними,
Кохання тече у нас.
Від нас - час.
Як ми жили, скажи мені, порізно?
Без оцих от доторків боязних...
Вітер свище у головах голосно -
В серці кричить любов:
Ніжність - мова.
Як ми жили, скажи, одинокими?
Відтепер лиш лічитиму роки,
Стукіт у грудях і стишені кроки.
Землі люблять цілунки дощів,
Люди - плащі.
Тож як ми жили? Погляд без погляду...
Світ без тебе був надто холодним і
Світла, здавалося, не було жодного -
Серце ж має потребу в вогні.
А я - в тобі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2014
Ніколи не знаєш, де чекатиме тебе він -
Звір, якого ти називатимеш чоловіком.
Я впустила тебе, обеззброєна, у свій дім,
Щоби ти, натомість, нагострював свої кігті.
Розставила всюду пастки, щоб не зміг утікти,
Коли у самої в думках було мінне поле,
Адже знала, що це мене вполював ти
І весь час тримав у своїй солодкій неволі.
По-людському тепло торкалась рукою щоки -
Щоби відстань у подих прямо до твої пащі.
Ти ж у відповідь жмурився і оголяв клики,
Але я забрати руку так й не наважилась.
Увесь час піклувалась про те, щоб ти добре їв.
Хоч сама, власне кажучи, завжди була здобиччю.
Ти згризав моє серце й вірив, що так любив.
А мені не боліло. Ні, не було боляче.
І якщо бажання кохати й первинний інстинкт,
То воно, все одно, під силу тільки великим.
Звір, якого ти зватимеш "чоловік",
Все одно, назавжди залишиться диким...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2014
Божих людей посмішки на вустах -
Розпис на писанці, безтурботному світі.
Ісус тіло своє без жалю розіп яв,
Щоби людство зуміло по правді жити.
Частка від кожного з нас у Бога є -
Бог є в душі. Ти його люби.
Сонце живе десь поміж дерев...
Світло Христове - в тобі.
І серед тисяч вже звичних людині чудес,
Не забувай про найбільше, дивлячись на хрести -
Ісус для того колись із мертвих воскрес,
Щоб усім серцем у Нього повірив ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493485
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2014
Поверни мені мене. А хоч колишнюю.
А хоч залишеною сам на сам з лихою тишею.
Можливо наївною, але мінімально грішною,
З душею кольору постелі твого ліжка...
Поверни мені мене. А хоч торішнюю.
Тоді сни, здавалось, завжди були віщими.
Тоді, віриш, для мене нікого за тебе ріднішого
Не було.
Усе ж повінь краще засухи на вустах.
Поверни мені мене у моїх віршах -
Хоч вони сформовані з слів, що не любить азбука -
Від мене тодішньої лишилась хоча б назва.
Зміцни мене правдою. Зціли мене ніжністю.
Збуди мене іншою - такою, як ти знайшов...
На перехресті моїх гріхів із вічністю
Завжди виднітиметься темно-червоний шов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2014
Безглуздо листа відправляти
Утраченому адресату...
***
Любов тримала мене за руку,
Дихала в спину...
Невимушено вбивча розлука.
Я гину.
Якби ж ти мене тоді до себе пришив,
Здушив би мій сумнів,
Як тільки він одурманив голову,
То зараз би все, в чому ти будь-коли грішив,
Ми ділили б порівну.
А так, далеко під раєм,
Я маю...
Оте, що маю.
Оте, на що заслуговую.
Приречена мовою,
Зневажена серцем...
Анатомічно до нього,
Аналогічно до вічності,
Ми могли би тонути в цілунках
До скону,
А так, логічно,
Я знову лишаюсь самою.
Любов тримала мене за руку,
Дихала в спину,
Розливалася ртуттю
Й ставала протиотрутою...
Я всі твої гріхи спокутую,
Бо мій - найбільший.
Цей біль залишиться
У краплях плачу,
Поки я засихатиму від нестачі...
Кохаю тебе,
Пробач мені
.................
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2014
Бережи мене від вогню і від вітру.
Відштвохни від мене пітьму, горни світло.
Віддавай на поталу добру, а не кіптяві,
Що лишатиметься після спроби любити.
Крепдешином по шкірі розливай жагу.
Чутно спів пташиний, що віщує біду:
Золотаву пшеницю, та не дорогу,
Буревій, шалений, додолу зігнув.
Я до тебе, зламана, добреду.
Прихисти, дай води, чим є, нагодуй.
Біля мене стіни міцні збудуй
Й відверни від мене біду....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2014
Хвилина з тобою - вічність.
Година поруч -мить.
Коли я читаю тобі вірші -
Мені не болить.
Це рідкість.
Мені досить доторку до тебе поглядом.
Бути засобом з догляду за твоєю шкірою
На поличці серед інших
Або стати частиною одягу,
Щоби ти, як не носиш, хоч вішав би
На спинку свого стільчика...
Решту з моєї любові собі залиши -
Я звикла ділитися з бідними,
Тим паче, з тими, у кого порожньо у душі,
Тим паче, з тим, хто став ріднішим,
Аніж дозволено.
Я поневолена
Самовільно.
Життя - за бесцінь,
Любов - за весни,
Проведені із тобою...
*З тобою(ісп.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
Чоловіки теж люди.
З такою ж червоною бомбою в грудях,
Що зветься серцем.
Воно теж б ється і
Теж болить.
А я на мить,
Колись,
Подумала,
Що всі вони ідентичні,
Холодні і прозаїчні -
Не поетичні...
Хоча про одного з них
Усі мої вірші...
На щастя, я помилялася.
Чоловіки теж вразливі,
Теж люблять сонце та зливи,
Їх щоки так само ріже вітер,
І іноді, вони сідають на край Місяця
І хочуть грітися,
Мов ті діти,
Мріями.
Чоловіки теж люди.
Прекрасні й прокляті,
Як в Фіцджеральда.
З своєю істиною і правдою,
З своїми дивностями звичайними,
Із неймовірними очами,
Які ніколи не плачуть,
Але все бачать.
Прагнучі увесь час свободи...
Я триматиму тебе за руку,
Та тільки з турботи:
Чоловіки - люди,
А не власність,
Любов у тому,
Аби вчасно
Це зрозуміти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
Тишком-нишком, наче та мишка,
Ти слідкуєш за мною.
В рамці щось височіє над ліжком,
Наче зброя.
Звідти ти, мовби справжній, втішно,
Дивишся в очі.
Шовком снів, невловимо грішних,
Будиш ночі.
Щось пов язує нас з тобою,
Наче зброя.
Думка - куля, прямо у скроню,
Над головою...
Ніжно-ніжно, наче та кішка,
Сон муркоче зі мною.
Рамка пише етюди ліжку
Про нас з тобою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2014
А що як не встигну?
Якщо всі вірші просто розділять на цикли,
Навіщо дотик пера так тривожить душу?
В очах - вода, у думках - вода, на вулиці - суша...
Де ця весна?
Дарма, що квітнуть дерева,
Холодні у кронах...
Де емоції?
Та любов, така, щоб до скону,
Щоб лізти на стіни,
Кусати лікті,
Ночами не спати,
Від щастя співати,
Хоч і безглуздо.
Кохати...
А світ, насправді, щасливий.
У нього чотири напрями,
Ціла орбіта й мільйони у нього закоханих.
Мені хоча б стати автором
Пари рядків сполоханих,
Не маючих сенсу,
Проте від серця...
А що як не встигну?
Головне
Вчасно зірвати плоди, що достигнули,
Щоб не згнили соковитими.
Головне,
Якщо душить,
Просто відкрити вікна,
Впустити сонце,
Аби гріло,
Повірити в те,
Що на віях - крила
І встигнути,
Хоч на мить,
Відчути себе
Щасливою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2014
Всі слова, що ти в море пускав корабликами,
Здіймались у небо й ставали янголами.
Несли у корзинках рум яні яблука,
Куплені на La Rambla*.
Чіпляли в волосся квіти лаванди.
Брели дуже довго небом трояндовим,
Минаючи хмари -
Солодку вату
Рожевих мрій.
Вони завжди прилітали вночі
Й сідали мені на вії.
Гріли мене
Навіть коли в Україні
Було нижче,
Ніж боляче.
Кораблики, борючись,
Весь час потопали в морі,
Наче знаково…
Та потім їх підіймали зорі,
Роблячи янголами,
Пам ятай про це!
Вони,
Від тебе,
Завжди були поруч,
За це
Я
Дякую...
*La Rambla - центральний ринок Барселони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2014
Сила жінки не в тому,
Щоб не боятися грому,
Мати успішну кар єру
Чи закривати двері
За тим, хто іде назавжди.
Сила жінки у тому,
Щоб зневажаючи втому,
Вкладати дітей спати
І жити на півкімнати,
А то і менше...
Й ніколи не жалітися.
Сила жінки у тому,
Що вона віддає її чоловіку.
Цілує йому повіки,
Коли в самої опускаються руки...
Сила жінки - в терпінні,
В вірі до божевілля...
В тому, щоб так любити,
Щоб і не страшно вмерти -
Щиро, міцно, відверто,
Коли ілюзії стерті,
Стіни у домі подерті
Й будні у круговерті
Хочуть
Забрати
Мрію.
Жінка із пластиліну.
Гнеться під чоловіка,
Щоби латати діри...
Жінка створена з глини.
Зліплена чоловіком,
Аби колись затвердіти так,
Щоб спиняти війни.
За успішним чоловіком
Немає дружини -
Це міфи.
Він стоїть за нею.
Коли вона душею,
Серцем,
Тілом
В холод його гріє.
Й в будь-яку іншу пору,
Будучи поруч, стиха,
Боронить від лиха...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2014
Якщо хочеш, бери і тікай хоч цієї ночі.
Що скажуть люди?
Байдуже!
Все одно, людям засліплено цим от "так треба" очі,
Наче ніколи по-іншому і не було.
Бери й тікай. Без диплому про вищу освіту,
"Без крихти розуму", "Лишене глузду дівча",
Якщо ти, вільна, як вітер, згодишся світу -
Хай тебе, божевільну, такою й встріча.
Бери й тікай, а хоч у хатину край поля,
Цілуй пташок, припадай чолом до землі...
Бо, як по правді, смерть і хвороба - то горе,
А от все інше можна цілком пережить...
Хай будеш снідати тільки окрайцем хліба -
Тяжко живеться лиш тим, в кого бідна душа.
Краще, ніж бути штампованим людовидом,
Втопитись в осуді лишеним глузду дівчам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2014
Дівчино, Вам не пасують квіти,
Загорнуті у компліменти.
Вашим волоссям грав тільки вітер -
Ви - chocolate con menta*.
Дівчино, марно фарбуєте вії,
Шкіру бентежите шовком...
Як воно, втратити навіть мрію
Й стати, як світ, одинокою?
Але ж бо Вам до лиця самотність,
Сльози, вмиваючі душу...
Гірко-солодка Ваша холодність,
Танучи, сонце мружить.
Яка ціна того, щоб зігрітися?
Це не вартує ні цента...
Йдіть і за ціле євро втопіться
у chocolate con menta...
*Сhocolate con menta(ісп.) -шоколад з м ятою(морозиво)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2014
Мені нічого від тебе не треба -
Очей, що схожі на небо,
Гарантій від твого его,
Наче від віри.
Походів в розкішні театри.
Повторювані, як мантри,
Любовні обіцянки.
Парфуми, тривожучі квіти,
Обійми, що тішать вітер
Й цілунки не маючі цінності...
Нічого,
Віриш?
Я все, що у тебе проситиму,
Насправді, можу вмістити
В маленьку кишеню зліва:
Залиш недосип - світанкам,
Сніданки - коханкам
І тільки кохання -
Мені.
Воно запалає в вогні,
А іскра, від нього дозріла,
Віддасть на землі
Тобі
́Новий початок...
Присвячується прекрасному материнському серцю Яни Сілецької-Васильєвої...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487724
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.03.2014