| Сторінки (4/302): | « | 1 2 3 4 | » |
Пам ятай мене світлою і щасливою.
Соняшником, вірячим у сонце.
Світлячком.
Доброю, замріяною, милою,
Вільною від осудів й чуток.
Птахою, що марить земляним усім,
Дівчиною, прагнучою неба.
Квіткою, що ніжиться в росі й красі,
Лагідним і чисто-білим лебедем...
Серцем, що тримається за Бога,
Думкою, загубленою в римах...
Доки я не збилася з дороги,
Спомином своїм зігрій мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2014
Да, я вижу, все у тебя не так...
И вообще, пусть катятся все к чертям!
И не разобрать, кто, по правде, враг,
А кто больше, чем просто другом стал.
На работе хлопоты, заботы…Нить
Эта тянется вот уже сколько зим,
Тебе кажется, вот и есть оно, жить!
Только ради кого, если ты один…
А на улице вечно шумит детвора...
Солнце, кажется, превозмогло грусть.
И тебе вот бы тоже уже пора…
Ну и пусть.
Смотришь в мир…Но, похоже, в сплошную тьму,
Тишь и глушь, блажь да гладь, но ведь в сердце – ров,
Тебе даже некому, одному,
Сказать пару то злых, а то нежных слов.
Наварить тебе супа, когда больной,
Что там, просто, вечером поздним ждать...
И ведь дело даже не в той одной -
Ты и сам устал.
Если злишься, пеняешь – то сам на себя –
Опоздал сам к себе, сам себе насолил…
Ты так много в жизни этой успел,
Только лишь не любил...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487247
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.03.2014
Я завжди заздрила твоїй спокійності,
Коли у світі починались війни
Не за людей, а за гроші,
Ти був неначе й хорошим, але байдужим.
Брав мою руку в свою і говорив про надійність.
Дивно. Це ненадійне слово.
Я була не за стіною,
А ґратами…
В пишності цих кімнат,
В полоні твоїх подарунків
Найвищого ґатунку -
Найнижчої проби гідності.
Нащо мені твої гроші,
Коли я самотня й спустошена,
Розірвана, бо поношена
Коханням, що недоношене
Вмерло.
Дивись у мої очі.
Співаючи їм дифірамби,
Души мою діафрагму…
Називай їх чаруючими,
А насправді ж,
Вони розчаровані.
Лишай мене вдома
Хоч сто разів.
Байдуже.
Я вже померла
Тисячу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2014
Не називаймо вже чорне білим,
Мажучи медом діри…
Зовсім не страшно зрадити тіло,
Страшно - зрадить довіру.
Ходжу повз вікна твого будинку,
Ріжу морозом шкіру,
Не зустрічаю тебе. Так гірко.
Янголом яснокрилим
Вилети з серця мого на віки,
Щоби отак не боліло,
Щоб не горіло всередині сонце,
Бо це, насправді, пекло.
За ким душа крізь тенета гониться,
Чому світилась й змеркла?
Наче із силою стиснула вітер
У безборонних обіймах,
Стала й дивлюся у очі світу,
Молячи «ну зігрій мене»,
Щоби отримати холод у квітні
Й стати до болю вільною.
Не переконуй, що чорне – біле,
Медом не склеїш діри.
Найлегше в світі - зрадити тіло,
Тяжко – вернуть довіру…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2014
Кажеш, мила, вони спустошили душу?
Спраглі люди випили все до дна...
І тепер вона, щонайменше, звужена
До голок, що смуток у тебе ввігнав.
А мені здається, люди з криниці
Понаносили в душу тобі води
І наповнили щедро її повінця...
До їх злості-криниці крізь сміх добреди,
Відбери у них відра, вони - твій біль.
Вилий його.
Ти тоді зрозумієш - ти геть не пуста,
І без їх води, і сама по собі...
Пробач всіх, хто тобі ворогами став
І дозволь усе розсудити Богу.
Наостанок, стрибни у свою глибину,
Не спиняючи сльози, краплі невтомні,
Повір спокою, що тебе огорнув,
Глянь у душу й побач, що вона бездонна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014
Мене не купити грішми цими низкькими,
Бо серце, віриш, геть іншого просить:
Промов хоч слово мені українською -
Цього досить.
Не присягай мені швидко на вірність,
Якщо не зможеш підтвердити Богу,
Якщо поклястися моїй гідності
Не маєш змоги.
Не обіцяй мені золоті гори -
Я вдовольнюся рівнинами чистими.
Залиш на небі всі бідні зорі -
Серце й без того іскриться.
Не шепочи мені ніжне "люблю",
Поки про це не кричать твої очі.
Я навпіл серце і так розділю,
Якщо захочеш.
Не підіймай мене надто високо -
Я земний паросток, люблячий роси,
Якщо хоч слово промовиш вкраїнською -
Буде досить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2014
До років 12 я чітко знала, якою я буду дорослою. Необдумані, жахливі вчинки підлітків 16-18 років, здавалися мені абсурдом, бо як так? Це ж уже дорослі люди...17. де там. дурна була, дурною лишилася:) Зараз я розумію, що моя бабуся, насправді, теж дитина. Всередині ми завжди діти. Тільки міняється зовнішність. Скільки щастя від цього відкриття, як колись від украденої цукерки!:)
Знаю, всі діти прагнуть стати дорослими. Знайомтеся, я повна протилежність цьому стереотипу. Ну, почала бути з 5-ти років, бо до того натягувала мамині панчохи до носа, професійно криво малювала губи і співала "Мадам Брошкіну"...:) А взагалі, насалоджувалася кожною хвилиною свого дитинства. Я дивачка, з юних літ я спостерігаю, як майстерно час тане в моїх руках...Айсберг - твердий, але це лише лід, що ламається і тане...
Де та межа між дорослістю і дитинством? Вона точно не в віці.
Найбільш щасливою я почуваюся поруч з мамою. А отже, дитиною. І це не зміниться ніколи...
Хтось взагалі вчив вас, як розрізняти дорослість від дитинства? Окрім загальновідомих ознак, звісно( зовнішніх і в поведінці). От, і мене не вчили. Ні, були поради, як має поводитися доросла людина, особливо, коли я коїла дурниці. Ось воно! Дурниці - дитяче, стань дорослою!
Єдина зміна, яку я поки помітила, це зменьшення довіри до людей у серці й страх говорити "Люблю". Якщо з першим усе зрозуміло, то "люблю"...Виявилося, це дуже серйозне слово, а головне - відповідальність. Дитині пробачать "люблю", а от дорослій людині невиправдане "люблю" не пробачать ніколи...
Вже кілька днів я страждаю, бо у моєї найкращої подруги горе. Не любовні соплі чи щось такого роду, а справді, горе. Я відмінила всі побачення, всі свої заняття і ці дні я поруч з нею, бо не можу інакше. Її біль просочує мене і, так само, ранить. Я дуже гостро переживаю це, безперервно котяться сльози. І знаєте, що цікаво? Мене встигли нарікти дурною і малою(солідні ділові ковбаси вважають це образою!). Бо чого так побиватися? Ну подруга. Ну горе. Її горе! Підтримай. Життя продовжується. Тебе так ніхто не підтримуватиме, зрозумій. Дружби не існує. Не витрачай нерви, не допоможеш...
Я знаю про всі болісні моменти слова "дружба". Хочу сказати, що вже мала можливість зрозуміти, що вона за одна. Я знаєте з чим її порівнюю? З макарунз, такі французькі тістечка. Вони дуже солодкі й смачні, як на мене, але дуже малі й крихкі. Один клац зубами - і нема макарунчика.
Навіть знаючи це, я ніколи не буду вбивати в собі цю людяність, щоб, як мені сказали, "стати мудрою". От яка вона, мудрість, перестати бути людиною...Не погано, коли болить за ближнього, погано вважати це поганим. І якщо це і є дорослість, я не дарма так вороже до неї налаштована.
Я люблю цей світ, кожну його людину, кожну піщинку. І мені болить за всіх, тим паче, за близьких. Як сказав мій улюблений Хемінгуей: "Немає Людини, яка була б Островом, сама по собі, кожна людина є частиною Материка, частиною Суші; і якщо хвилею знесе в море береговий Стрімчак, менше стане Європа, і так само, якщо змиє край миса чи зруйнує Фортецю твою чи друга твого; смерть кожної Людини зменшує мене, оксікльки я і Людство - одне ціле, і тому не питай, за ким дзвонить дзвін: він дзвонить по Тобі».
Бажаю усім дорослим, щоб їхнє серце ніколи не старіло. Іще, нехай цифра 18 ніколи не стає початком кінця людяності...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484415
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.03.2014
Всі слова надпорожні віднині.
Я тільки мовчатиму.
Дай мені руку.
Я тобі дам свою.
Якби могла, я зробила би значно більше...
Дружба - коли болить дорогій людині,
А ніж
Встромляють у твої груди.
Хай мене
Із тобою
Зжере цей відчай.
Якщо потонеш,
То я із тобою.
Глибше.
Дружба - коли рана - це рідна людина,
А ріжуть,
Насправді,
Тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2014
Коли десь там носиками цілуються ескімосики,
У когось в грудях тане маленька льодова крихта
І перетворюється на тепле червоне сонечко,
Яке всміхається доторкам вітру і
Зазирає в твої віконечка,
В твої блакитні оченятка.
Й тоді вони стають небом.
Маленьке моє дівчатко,
Сяяти треба!
Як іскрами сяють тепло твої кучері,
Коли ти грою з лялькою надто змучена,
Біжиш до мене з цукерками...
Хай ці твої очі-віконечка,
В які зазирає сонечко,
Завжди відображують
Твою чисту душу,
Щоб ескімосики десь там
І люди десь тут
Ніколи не були байдужими...
До нас обох вже прийшли весни,
Хай тОбі завжди буде весело
І завжди тебе береже Господь,
Моє маленьке золотце,
Моя чарівна принцеса...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483977
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.03.2014
Розмитими фарбами по вікну
Не втішить мене цей весняний дощ.
Якщо не для тебе, тоді кому,
В сімнадцять засяяли мої очі?
Сімнадцять років - не більш, ніж вік -
Така ж, як сімнадцять років тому.
Ні сумно, ні весело. Ні горя, ні втіх...
Але про це не розкажеш нікому...
Але ж так сильно не люблять кожного!
До болю пройдено сімнадцять кроків...
Якщо ти не поруч в мій день народження,
Чому взагалі люд святкує ці роки?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2014
Люди не літають...А шкода.
Люди не літають... Це нестерпно.
Ми достигли рівня, що й вода,
Тільки віддаляючись від неба..
Небу не потрібен бруд землі,
Що ввібрав наші сліди у себе.
Ми живем на водній мілині,
Ось тому нас і не треба небу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2014
Заховайся від нього, весна!
Хай ніколи не скресне крига,
Щоби той, хто єдиним став,
Не розлився дощовим лихом...
Заховайся від нього, весна!
Не дозволь розпуститись квітам,
Щоб на них не бриніла роса,
Заколишена сумом стиха...
Заховайся від нього, весна!
Не дивись, що летять лелеки...
Рано будиш світанок, що спав,
Зеленієш занадто легко...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2014
"Будь-яке місце, яке ти любиш, для тебе - цілий світ" .
Оскар Уайльд
Я закохана у твоє смарагдове місто,
В твої хмурі, тривожні і схвильовані очі.
У цих чорних круків, що несуть тільки злі вісті,
У цих чайок, що кричать у мені щоночі.
В ці усміхнені вулиці, сповнені радісним гулом,
У цю хвилю, що вперто і ніжно об шкіру б ється.
В мене свій Бог коло мечетей твого Стамбула -
Не зруйнуй мій останній храм - моє серце...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2014
Сонні сонети Шекспіра…
Моя лірика…
Струмінь твоїх думок…
Ти не торкаєшся шкіри -
Ти грієш віру,
Коли зчиняєш мої долоні
В своїх замок.
Очі, льодові крихти,
Своєю ніжністю розтопи…
Квіти розквітнуть у квітні,
А ти прорости
У мені
Зараз…
Вічність застигла.
Достигла
Хвилина крихкої чуттєвості,
Кришталевої чистоти …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014
І мене народили для тебе.
Бо я тільки у тобі жива…
Ці поля, оце сонце, це небо,
Оці квітки, річки, трава -
Все існує, бо ти є для мене.
Бо для тебе існую я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2014
Ти збираєш по краплі сумніви з мого чола,
Я карбую втому в твоїх обіймах.
Я - як фенікс, а ти - неначе зола,
Ти - мій храм, коли я, насправді, - руїна.
Ти цілуєш кожну рану моїх думок.
Я друкую курсивом по тілу твої емоції...
Ти - як ключ, у той час, коли я - замок,
Ти - пісок, я - піщина у цьому соціумі...
І коли моє серце так сильно щемить -
Ти - вогонь, край якого я можу грітися.
Кожен подих, твій погляд і ця мить -
Це для мене і є те, що кличуть відданістю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
Моя думка - поле світлих перепаханих нив,
Що золотиться в мені тривожно...
Орошена ніжним подихом твоїх злив,
Я щаслива, наскільки собі дозволити можу.
Пройшовши усі простори моєї душі -
Лякаючу тишу цієї незвіданої пустки -
Тепер, вслухаючись в ноти моїх віршів,
Почуй здичавіло-закохану музику...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2014
Він цілував би їй ступні, що ходять тонкою кригою...
Ніжність виходить з порогів, наче предвісник лиха...
Доки її ланіти* будуть горіти ясно -
Він недарма буде жити -
Тільки би раптом не згасла...
Він цілував би їй руки, пальці, що грають по мареву...
Це коли любиш мукою, схибленою вустами...
Доки її зеніти сходяться в його ласці -
Він недарма буде жити -
Тільки би раптом не згасла...
ланіти - щоки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
Це - навіть більше, ніж просто відчай.
Я, навіть швидше за гірську річку,
Втрачаю себе назавжди.
Руки - мов стрічки,
Що міцно тримали мене у купі -
Гублять...
Руки -
Голуби миру й ніжності,
Вісники неба й грішності
Переплелися міцно...
А душить серце.
Сонце, хоч ти не ховайся вічно,
Дерево - нерв оголений - дівчина
Вірить у тебе...
Я ж, навіть більше за це сторіччя,
Втратила віру в небо.
Я, навіть швидше за гірську річку,
Втрачаю себе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2014
Віриш, крила ростуть не зі спини...
Вони розпускаються раз на століття,
Випорхуючи із грудей.
Крила - це те, що ти не можеш придбати,
Не можеш подарувати,
Не можеш забрати
І навіть просто, взяти в борг...
"Бо крил насправді нема!" - скажуть циніки.
"Бо тільки любов вирощує крила..." - скажу я.
І коли, побачивши тебе, в моїх грудях щось забилося,
Я засоромилась, впевнена, що розхвилювалося моє серце...
Але серце - це, насправді, троянда, яка лише запашіла на моїх щоках.
І тільки розчинившись в твоїх обіймах
Я зрозуміла,
Що це просто мої крила вирвались назовні.
Мої крила,
Даровані тобою,
Як найбезцінніший із подарунків,
Як найкраще, що може трапитись із людиною
В похмурому 21 столітті...
Саме тому, коли ти падатимеш
І втрачатимеш віру в себе,
Пам ятай,
Що я завжди буду поруч,
Аби як людина, яка має дані тобою крила,
Тримати тебе за руку
І піднімати до небес...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478528
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.02.2014
Вічність зустрілася із моїм серцем...
Льодовий панцир розбився ущент...
А може, це моя ніжність б ється,
Десь зустрічаючи твоє плече?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014
В мрачности этих дней
Не покидай меня.
Я не была твоей -
Это моя вина.
В свете этих ночей,
Чувственных по краям,
Ты оставался ничей.
Я не была твоя.
В горечи этих слов,
Кинутых сгоряча,
Помни, что мой озноб -
Плод твоего плеча.
В нежности этих рук,
Птицами, что кричат,
Мне оглушало слух
То, о чем все молчат.
В острие моих глаз -
Полных слезами огней -
Знай, уходя сейчас,
Что я была ничьей,
Что в моем сердце-щите,
Ядом себя губя,
Я не была твоей,
Только тебя любя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477652
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.02.2014
Романтик-мрійниця.
Душа, що гріється
Дитячим сміхом.
Жителька міста,
Що наче намисто,
Задушливо огортає шию.
Поетична до несвідомості,
Легковажна до невагомості,
Незграбна і трохи горда,
З недоліками десь із орду,
Із дивностями десь із серце -
Бранка у Всесвіту...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2014
Видите девочку? Ту, что плачет?
Не злорадствуйте сгоряча.
Просто с этих пор все иначе,
С головой на его плечах.
Ей теперь все неудачи,
Все печали - вовсе не крах.
Он ведь рядом, а это значит,
С нею то, о чем все молчат.
Не смотрите так озадачено,
В этом что-то плохое ища.
Эта девочка просто счастлива
На его
Плечах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476929
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.02.2014
Занадто просто бути у світі гостем.
Хочеться лишити слід.
Тому я кожного ранку робитиму тобі тости
З твоїм улюбленим абрикосовим джемом.
З тим ніжним щемом у душі.
Заварюватиму тобі запашну каву,
З пінкою.
Бо все, що ти маєш - хвилинка,
А все що я маю - це ти і ці ранки...
Й коли я тебе проводжаю із сонцем з ґанку,
Я не боюся прожити хоч день безслідно.
Бо слід - це, насправді, щось тепле і рідне
У серці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014
Якщо б про людей говорили в прогнозах погоди,
То мова йшла б про мінливу хмарність і вітряність.
Можливо, про сонце, але лише вряди-годи.
Коли надворі людяно - раджу вам грітися.
А люди - сукупність найдивовижніших змін.
Та худне до невагомості(чи непритомності)...
І тут найчастіше причина відома - він.
Хто скаже, що треба не їсти лиш злості і гордості?
Той ходить довкола такий, наче він -павлін.
І тяжко, ой тяжко, знайти собі гідну паву.
І думає, що він в світі, їй-Богу, один...
Мовчіть, не кажіть бідоласі, що є і ми з вами!
Та вибралась з грязі в князі(упустимо як).
І ставши тепер княжною, купається в златі.
Багатство - це добре, ой добре, так!
Але ось біда - нема в голові чого взяти.
Той хоче усього й одразу без зайвих зусиль...
Й такі все отримують, рухів багато не треба.
А інші, аби надягти свою пару крил,
Насправді, мусять спуститись з безхмарного неба...
Якщо б про людей говорили в прогнозах погоди,
То мова йшла б про мінливу хмарність і вітряність.
Можливо, про сонце, але лише вряди-годи.
Коли надворі людяно - раджу вам грітися...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2014
Заспокойся, моя Блискавко,
Не пали у душі осінь.
Бо ця осінь тусклявим листям
Сумно, мрійно про тебе просить.
Я тягнуся до тебе, гілляно,
І так мрійно на тебе дивлюсь.
Ти красою своєю - хоч вбий мене!
Так я вмерти і не боюсь.
Я крізь лісу колючі терена
Піднімуся до тебе, ввись...
Не палай так яскраво без мене
І так грізно мені не світись.
І хоч я усього лиш - Дерево,
Безнадійно тебе люблю...
Розгорись в мені ніжно й щемно,
І тоді я і сам сгорю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2014
Тебя нет. Среди тысячи этих лиц и знакомых, и чуждых.
И упрек не ко мне. Я тебя постоянно ищу.
Ты сейчас мне, как никогда, выдаешься нужным.
Находись. И отсутствие в вечность тебе прощу.
Тебя нет. Средь миллионов тел, пропитанных ложью,
И твой запах не слышен в воздухе серого города.
Лучше б ты был хоть частью давно позабытого прошлого -
Я тогда бы хоть облик твой смутно помнила.
Тебя нет. Я не знаю где ты. А ты - где я.
И вопросов гораздо больше самих ответов.
Но от этого я не устану искать тебя...
До завтра,
До встречи,
До весны,
До лета...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475543
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.01.2014
Ти зустрів мене на дорозі своїх сумнівів й несвідомості.
Я стояти була не в змозі. Чи кохати. Чи бути порізно.
Ти зустрів мене, обліпихову. З серцем-медом й душею-м ятою.
Свою долю - це все із втіх, що могла я тобі віддати...
Ти зустрів мене. Половинную, четвертинную, може щезлую...
І коли я хотіла взлетіти - ти повстав горою кремезною.
Ти зустрів мене, обліпихову. З серцем-медом й душею-м ятою,
Щоб нічого й нікому більше у житті не змогла віддати я...
Ти зустрів мене. Пізно ввечері. Небо сонцем вже ледь посьорбувало...
Я втікти від тебе не в змозі, підняла стихлий погляд гордо.
І в цих сутінках гіацинтових я світилася, обліпихова,
Щоби тепло-холодним присмаком вберігати тебе від лиха...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
Погляд твій зовні холодністю ріже,
А ізсередини серце тішить...
Спалахи двох зірок нічних:
Я нічия, ти нічий.
Дві протилежності, дві особистості,
Тільки ти - море, а я - ріка...
На перехресті двох чистих вічностей -
Ти один, я одна.
Із протиріч наші душі зіткані,
Небо - я, ти - земля,
І нас єднають лиш подихи вітру -
Ти лиш мій...Я твоя.
І якщо нам не судилось магнітами -
Мінус на плюс мінусом й став...
Ти мене не люби й ненавидь,
Аби я й далі тебе кохала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
Безсовісна, безсоромна, бездушна…
І музика в вухах цього не заглушить.
Якщо замовчить цей крик із середини -
Я буду для себе мертвою.
Тіло сповило зло. Душа не просить реванш.
Сьогодні зустрілась з собою – страшно.
Так сильно за правду боролася на словах,
Що гідність потріскалась на вустах...
По швах розійшлось добро -
Не перемогло.
Тепер я на небі точно небажана гостя...
Ні, Господи, досить. Цей гріх - не відпусти.
Жахливо, коли люди довкола – монстри.
Жить неможливо - коли монстр, насправді, - ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2014
Джеймс Блант говорить, що я красива,
Туманом з фарб обіймає Моне...
Ти приносиш солодощів корзину,
Забувши про те, що мені від них зле.
Я, мабуть, багато у тебе просила:
Любити мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2014
Порожнеча. Тремтіння. Злодій.
Щастя. Щем.
Вечір їм награвав мелодію.
Дощем.
Він стояв на ногах впевнено,
Келих з міццю такою тримав,
Що, здавалось, з самою темінню
Часом грав.
А вона стояла печальною,
Хоч до неї був схильним Бог.
І грозою гучно-мовчальною
Вдарило двох.
Він зірвав їй самотності плани,
Міць в думках.
Бо побачив душу поранену
У очах.
Те, що в них, називають нірваною,
Теплою осінню.
В неї в серці він став
Найкращим незваним гостем.
Тільки спогадів сотней віддаль
Дощ вигравав.
Вона так його зненавиділа,
Що покохала..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2014
Я віддам своє серце тобі у півціни,
Щоб хоч ще раз, хоча б на мить тебе побачити...
Я не можу тебе відшукати навіть вві сні,
Саме так, з невимовним болем, з гріхами розплачуюсь...
Адже ж правда, щоб ти був тут, треба тільки серце???
Уяви: пожежа, а все, що я маю - речі...
Вони крам. Вони порох. Бери моє серце. За бесцінь.
Щоб усе, що лишилось мені - той жахливий вечір...
ЖИВИ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2014
Я жила в обіймах за адресою Ти, один.
Там було дуже холодно й сіро.
Дах стікав сльозами по вигинах стін,
А у вікнах, у вигляді серця, були діри -
І вони пропускали вітер,
І мене продувало наскрізь,
І ніщо не могло зігріти,
Навіть легко наведений надпис
На дверях
"Люблю".
Я збивала білесі подушки
І стікав із вікна румянець -
Сутеніло небо...
Я весь біль, що оселю душить,
Пропускала крізь себе.
Не вистачало прострору.
Так бракувало розуму...
Гучно гриміли грози,
Їх зміняли морози...
Я залишалась вдома...
Втома.
Депресія.
Над душею репресії -
Книги, сповнені ранячих слів.
Твоїх.
І ключі лежали зліва.
І вихід, як подих, близько.
Я відкривала двері і разом з тим
Сковувало тіло.
Ніхто не врятує мене за адресою Ти, один...
Тут не працюють телефони,
Не підключений інтернет...
5, 60, 1440 хвилин потому.
Я піднімаю погляд на твою стелю...
Припадаю, мов навіжена, на твою підлогу...
Знов розбираю складені ніжно постелі,
В домі, куди ведуть всі мої дороги...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2014
"...уві сні з явився йому Ангел Господній і сказав: "Йосипе, не бійся прийняти Марію. Дитина, котру вона носить, - від Духа Святого. Вона народить Сина, і ти назвеш Його Ісусом: Він врятує людей Своїх від їхніх гріхів".
Мт. 1:18-25
Шановні колеги! Вітю вас з цим найщирішим святом! Нехай ваші серця і твори будуть сповнені світла і любові, а життя - щастя і радості! Не бійтеся жертвувати заради ближніх своїх, як не боявся Син Божий. Ісус став спасінням для грішного людства, тож і ми будьмо спасінням один для одного, ділячись добром!
Христос ся рождає! Славімо Його!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470867
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 07.01.2014
Я навчала тебе ходити крок за кроком.
Годувала тебе із ложечки й милувалась.
Залюбки завжди робила з тобою уроки,
Щоби потім, з тобою ж, до несхочу награватися.
Чула всі твої скарги і побажання.
Дарувала тобі, до крихти, усю любов.
І надмужньо терпіла усі твої міні-повстання,
У яких обливалась лиш серця мого кров.
І весь час до мене підступно кралася старість.
Я трималась, не піддавалась з останніх сил.
І коли, програвши цей бій, їй віддалась,
Я просила тебе, щоб ти лиш мене
Любила.
Щоб ходила зі мною терпляче, крок за кроком.
Годувала із ложечки і, як я, милувалась...
Й мої очі, й без того завжди вогкі,
Лиш благали тебе, щоб ти мене
Не цуралась...
Я не прошу у тебе дорогих подарунків.
Не купуй мені ліків, ліки для мене - ти.
Ти приходь.
Бо, можливо, коли вкотре розпустяться бруньки,
Тобі вже не буде до кого, сонце моє, прийти...
І коли ти приносиш для мене зготоване печиво
Чи майструєш на зиму мені тепленького светра -
Мені, рідна моя, від цього стає легше,
Бо я бачу, що те, що вклала в тебе, не змеркне...
Не свари мене, прошу, коли я щось забуваю,
Щось не так роблю, чогось не розумію...
Мені вже, дитино, рукою подати до раю,
І любити тебе - це все, що тепер я вмію..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2013
Зима
Розсипається
Мерзлою
Сіллю
По своїх артеріях білих.
Лікуючись довго від малокрів’я,
Потроху втрачає віру…
Вона молода, та…
Безсила жінка.
Хворобою сильно втомлена…
І сивою, ледь мерехтить сніжинками,
Від страху життя зломлена...
Зима...
Надміцна та терпляча дівчина,
Що хоче на світ надивитися…
Та серце,
Здається,
Не зможе більше
Крізь стінки
Із криги
Битися…
І майже затерплою,
Серце хвилюючи,
Вона тепер Сонце кохає...
А Сонце її, з усіх сил рятуючи,
Насправді, вбиває…
І Сонце
Від горя
Сльозами-рікою
Скорботним ґрунтом розливається…
Зима
Із обличчям,
Вкритим снігом-фатою,
Цю землю лишає, прощаючись…
А потім вона
Нарешті пізнає
Легкість.
В туманну сукню
Жіночно й м яко вдягається...
І з першими вістками щастя –
Лелеками,
До Сонця
У небо
Здіймається…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2013
Чуєш мене? Ти надзвичайна!
Коли нестримна і трохи втомлена,
Навіть з очима цими печальними,
Навіть, коли твоя воля зломлена…
Навіть крихкою, міцніша більшості.
Із простотою до непересічності,
З крилами ніжності, вогнями пристрасті,
Поглядом сповненим подихом вічності -
Чуєш мене? Ти дивовижна!
З цими вустами багряно-терпкими,
З своєю вдачею сонячно-втішною,
З цими долонями щедрими й теплими -
Ти найгарніша, бо найважливіше,
Це скільки важить твоя душа.
Вигини ж серця твого точніші
Рим найчарівнішого вірша…
Навіть на Сонці існують плями -
Навіть картаючись, ти найбездоганніша…
Найщасливіша, якщо жива мама…
І якщо сяєш, то найкоханіша …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2013
Як весна приходить на ранок росами,
Так і ми у цей світ голими й босими…
І я щиро вірю, я майже певна, що пішла із твого ребра.
Мерехтінням казковим спадають коси…
Я до тебе прикута чуттями гострими,
Я кохаю тебе так віддано й просто, як ніхто іще не кохав…
І щебече душа і об тіло б ється…
Тебе Бог мені обіцяв.
Я належу тобі всім ївством, навіть серцем…
До кінця.
І як теплі деньки покидають осінь,
Так і ми оцей світ лишим голими й босими,
І коли зсутеніє трояндове небо і для нас -
Все, що прошу у Бога - те, що серце голосить:
Бути завжди з тобою,
Бути поруч тебе,
Вічний час…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2013
Мене всі питають чому пишу?
Навіщо мені ці вірші?!
А я у душі слова колишу -
Від цього мені ліпшає…
Поезія - річ казково-крихка,
Але найміцніша опора.
Вона минає зі мною лиха,
Тримає в хвилини горя…
І хоч тепер поет у нас всяк
(Як маєш листочка й ручку,
То ти вже єднати рими мастак,
Писати про справжнє й штучне)
І кажуть мені, мов це дрібниця,
«Поезія – не професія!» ,
Нічого не вдію, вам треба змириться,
Бо пише вірші серце…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2013
Ти говориш,що з понеділка ти будеш іншою.
Хоч не знаєш, чи в той понеділок прокинешся.
Може, так і не встигнеш віддати йому ті кляті вірші,
Може, вже взагалі з його поглядом більше не встрінешся...
Ти говориш, що скоро зречешся бути такою палкою,
Хоч не знаєш, скільки ще цьому вогні у тобі горіти...
Може, так і не встигнеш залишити щось на згадку
І навчитись, нарешті, дрібницям в житті радіти.
Ти говориш, що більше не будеш сваритися з мамою,
Хоч не знаєш, як довго ти зможеш дивитись в ці лагідні очі...
Може, так і не станеш стрункою, дзвінкою і ставною,
Але хтось все ж на тобі залишить свій ніжний почерк.
Не боїшся не встигнути вибачитись, та біжиш навздогін моді...
Хто тобі взагалі обіцяв, що завтра буде?!
Замість того, щоб перед кожним знімати одяг,
Відпусти свої крила, старанно заховані в грудях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013
Мені поруч з тобою завжди було млосно,
Але безпорадність тільки гнітила душу.
Усередині лоскотала все листями осінь,
Після літа, що відкрило солоними водами мої мушлі.
Мені поруч з тобою завжди було тепло,
Але це насправді була лиш холодна весна...
Всі бруньки у мені не розкрившись, затерпли,
А зима, повернувшись, обвила морозом вуста...
І мені без тебе стало щорічно гірко.
Крізь сезонні дощі й несезонні болі твоє серце несла...
Кожен раз після сонця, землетрусом десь на п ятірку,
Ти в мені, так пронизливо-терпко, знов воскресав.
І мені після тебе так аномально пусто...
Наче квіти в мені уже не розпустяться барвами.
Ти прийшов у мій сад, залишивши там пустку,
Ставши моїм найбезпощаднішим наприродним ангелом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013
Ты хорошая, очень хорошая!
Как раз в этом твоя вина.
Из-за этого предана, брошена...
Да, такой тебе грош цена.
Ты хорошая, очень хорошая!
Ты наверно с небес послана...
И по-этому столько предана,
И по-этому снова брошена...
Ты хорошая, очень хорошая!
Только, знаешь, не для меня.
Мною ты не последним брошена
И пора тебе это принять...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467465
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.12.2013
Міряю щастя твоїми цілунками,
Сонце всміхається тільки до нас...
Скинувши тонну своїх обладунків,
Я, що є сили, розтягую час.
Міряю серце твоїми обіймами,
Місяць колише в мені весь неспокій...
Ти огортаєшся ніжними римами,
Поглядом теплим і карооким...
Я віддаю тобі всі хвилини,
Усі вірші.
Міряю вічність своїми надіями,
Лагідний вітер стає буревієм...
Я огортаюся нашими мріями...
Ми піднімаємось в хмари над Києвом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2013
Вона була тихіше води і нижче трави,
Але пристраснішою за найгарячіше танго...
Коло неї диявол, манячи, увесь час ходив,
А ночами вона молила Бога прокинутись зранку.
Вона бачила надто багато і чула надлюдськи гостро,
Та у повну силу, боса, топтала істини....
Вона іноді у душі була справжнім монстром,
Але іноді, щоб хтось інший вижив, могла не їсти.
Вона була найбездоганнішою недосконалістю,
Будувала з повітря замки - уламки мрій...
І якщо ти побачиш її у цій реальності -
Прошепчи, що любиш, усупереч їй самій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2013
Я згодна просто з тобою.
Просто молитися.
Дивитись на тебе,
У тебе, крізь тебе дивитися...
В той час як виплескує фарби небо,
Кохати тебе до нестяму.
Нам буде шалено весело,
Нам буде безмежно добре:
Чи тут, чи там за обрієм...
Немає значення.
Найстрашніше казати тобі : "До побачення"
і не знати чи буде воно, чи ні.
Усі доторки ніжно по шкірі вітром...
Доки буря ця у мені не стихла,
Доки в серця навстіж відчинені двері,
Доки я - це суцільний екстаз і феєрія...
Забери мене.
І начхати в яку країну, в яку сферу...
Я готова втікти за тобою, з тобою піти.
Бо мій дім - там, де ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2013
Шоколад у зіницях з корицею
Топиться.
Полуниця у грудях, зліва,
Тріпоче.
Міліметри згущеної шкіри моляться
Лиш на тебе тепер,
Мій хороший.
А рум янець по щічках біжить,
Малиновий.
А троянди в руках,
Мов спіралі збитих вершків,
На мій смак...
Я твоя.
В цій сукні біло-зефірній,
Я кажу тобі тихо "Так".
Так.
Я буду любити тебе без міри.
Так.
Я буду тобі вірною.
Завжди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2013
Ти би віддав їй усе. Без супротиву.
Вона,як завжди, надмірно серйозна. Навпроти.
А ти ламаєш голову: "Думає, може...
А може, втомилась з роботи?
А може, дістали турботи, дістало все?..
Хто ти?
Для мене хто ти?
Ось, що хвилює серце понад усе -
А не твоя крижана відмовчуваність..."
Звертаєш до неї шалені свої очі...
В тебе у серці просто незгасна криця!
Кажеш їй, наче ехом в криницю:
"Може, твоя душа і ґелґоче...
Скажи одну річ:
Ти хочеш бути сьогодні зі мною?
А завжди хочеш?!
Лиш не мовчи, рахуючи зорями ночі!"
Ти ж бо занадто до неї схильний...
Наврочено, точно.
Доля зміцнила її, зробила сильною - душа стала кам'яна...
До тебе, усі їй, чомусь, кнутом, вона в відповідь - пряником...
В тебе кохання є - твоє невтомне кресало -
Тож допивай її сум, поки не взрієш спалаху...
Кожному айсбергу в світі є по Титаніку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2013
Любовь приходит тихо, смутным вечером.
Чтобы обнять всех опечаленных за плечи…
Заставив позабыть о всех увечьях –
Любовь, как может, бессердечных лечит.
Любовь приходит с нежностью и радостью…
Другое дело – люди любят гадости.
Любовь же хочет только… Чтоб до старости.
Ей надо дать отпор нашим усталостям и…
Нашим горечам.
Любовь приходит. С верой и надеждою.
После нее никто не остается прежним…
Другое дело - люди хорошо лишь судят.
Ну а любовь в себе и близких - губят.
Любовь приходит тихо, смутным вечером.
Чтобы обнять всех опечаленных за плечи…
Чтобы потом сразить! И вычестив всю нечисть –
Любовь всех тех, кто правда хочет, лечит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463116
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.11.2013
Збирати людяність крихтами:
Може, тому що мало,
А може, тому що хочу,
Щоб голод до неї
Не зміг втихнути
Ніколи.
Битися об твоїй холод
Своїми нісенітницями...
А ти - суцільна митниця,
А в мене - нема документів...
І аргументів...
І тебе
Немає.
Шовком розлитися б на твоїх грудях...
Є хоч трохи тебе у людях?
Є хоч трохи тебе в мені?!
Хто тебе так любити буде?
Ночі - хвилини, секунди - дні.
Є хоч капля мене у тобі?!
Є мені місце в твоєму серці?
Б'ється воно без тебе?
Б'ється!
А може й ні...
Ночі - хвилини, секунди - дні.
І тебе немає.
Знаєш,
Напевно немає
Й мене у тобі.
Ні каплі.
І тебе біля мене немає.
Зовсім.
Може, це просто кінець осені,
А не кінець нас?..
Час
Вичерпано.
Я вдовольнюся крихтами
Людяності.
Крихтами.
Може, тому що мало її,
А може, тому що хочу,
Щоб голод до неї
Не зміг втихнути
Ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2013
Шаг назад.
Из бабочки - в кокон.
Распуститься по миру локонами...
И поярче не жизнь - помада...
Мне не надо тепла от вас, люди.
Мне от вас ничего не надо...
Шаг назад.
Лебедь?
Просто утенок гадкий.
Я - простейшая из загадок.
Вы сложны. Сплошь и рядом Иуды...
Я не буду вам верить, люди...
Ничего я с вами не буду.
Шаг назад.
Говорила? Теперь молчу.
Я от вас ничего не хочу...
Лучше шаг назад, быть в сторонке,
Беззаботным, счастливым ребенком...
Превращенья ведут назад...
Не хочу я вас, люди, знать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462297
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.11.2013
Втома по мені топчеться босою.
Біль у очах бринить тихо, росяний:
Вільно, підступно і навіть з жалістю.
Вечір р’яно голосить протестами.
Кожного дня я складаю тести
На людяність.
І не завжди на відмінно.
Бродячи з острахом колами пекла,
Серце шматую, аби не затерпло,
Докорами сумління.
Хотілося бути настільки солодкою,
Що залишилась тепер в обгортці
Власної постелі…
Всі, кого знаю, - 12 апостолів…
А я – монстр.
Навіть любов у душу не стукає,
Слова і погляди - проекції муки -
В мені озиваються.
Якби цей крик у мені міг стихнути…
Важко до себе нової звикнути…
А може, це просто такий вік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2013
Маленькі спалахи великих сердець,
Що провокують вибухи...
Амур, мій янгол кохання-стрілець,
Збирає мої видихи.
Віддам тобі більше, ніж маю сама:
Хай стане кохання із Всесвіт розміром!
На подив усім, хто мене зламав,
Я буду в змозі...
Любити тебе.
Любитиму так, як вмію сама, -
У школі цього не навчали.
Немає надійніше твого плеча,
Цілунків- грабунків печалі...
Любитиму більше за серця стук,
На заздрість усім спустошеним.
Немає теплішого дотику рук
За твій, мій хороший...
Любитиму більше, ніж здатна душа,
На подив усім зневіреним.
Нехай мій розум мене полиша,
Йому не зрівнятись із крилами...
Маленькі спалахи великих сердець,
що провокують вибухи...
Амур, мій янгол кохання-стрілець,
Збирає мої видихи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2013
Серед глибин морів людських існують перли.
Є люди, що не втомно їх шукають.
І вірять, що добро іще не вмерло.
І знають, ще дивовижі бувають.
Знайти ці перли - це не так-то й просто!
Снують крізь душі перлошукачі...
Багато хто, для серця - просто гості.
Багато з тих, хто непрості, мовчить...
Вони шукають перли ці невтомно...
І на шляху багато пустих мушль.
Багато вже відкритих, "безвідмовних".
Багато хто закритим бути мусить...
Серед глибин морів людських існують перли.
Є люди, що не втомно їх шукають.
Вони ідуть своїм життям крізь терни,
Щоб не "одні", всі мушлі відкривають...
Й коли у їх серцях вмира надія,
Для них єдина мушля відкривається...
Ключів від щастя просто не існує,
Бо двері щастя і не зачиняються!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2013
Надобраніч, моє сонечко! Засипай-но, моя дівчинка...
Ти втомилась...Сьогодні точно з пів уроків життя вивчила.
Я зліплю тобі з тіста сонного надзвичайне, казкове місто,
І там житимуть душі бездонні, надзвичайно, криштально чисті.
Реготатимуть щиро діточки, небо буде без жодної хмарочки!
Там ростимуть пахучії квіточки, що збирати любила змалечку...
Не лякайся, ти можеш падати - наче в вітру шукатимеш прихистку...
А прокинешся, більше не плакати! Бо як падаєш, кажуть, виросла...
Гребінцем по твоєму золоту, що струїться хвилясто по плечах,
Розіллємо тепло...Не холодно. Розіллємо добро... Легшає.
Загорнися у ковдру, закрий оченята.
І рахуй слоненят по одному.
Надважливо забути про все і спати,
Віддаючи молочним подушкам втому...
Надобраніч, моє сонечко! Огортайся зірками-безмежністю...
Ти не бійся тепер монстриків, краще ж бо до людей з обережністю...
"Завтра" буде! Все стане краще! Потягнуться сонно вулиці...
Це гірке кохання забудеться, а омріяне точно збудеться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2013
Посылай их всех к черту! Давай, вперед!
Этот бесит и этот тоже!
Ну подумаешь, нежно ладонь возьмет-
Так, наверное, каждый может...
Не пиши им, не отзывайся больше!
Эти люди тебе не надо.
Сотни тысяч тебе пусть подарят ночи -
Это да! Куда ее взгляду!
А в конце ты придешь к ней такой ...
Одинокий. Одинокий и всеми брошенный...
Только помни, что, может быть, в тот момент
Для нее уже станешь ношею.
А потом и закончишь ты так. Один.
Умоляющий взгляд на двери...
Кто сегодня тебе не угодил?
С кем сегодня разделишь постель?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461154
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.11.2013
Чувствовать это так остро...
Хуже нет чувства.
Мне без тебя
не тоскно!
Не плохо!
Не грустно!..
Мне
без тебя
п у с т о.
Знать,
что ты где-то ходишь,
что ты живой...
Не мой.
Знать,
что ты тоже слышишь,
ты тоже видишь,
ты тоже есть...
Но не со мной.
Не здесь.
Верить,
что ты вернешься,
ты будешь рядом...
Жадно, пронзительно...
Сотни, тысячи взглядов...
Чтобы
Хотя бы
Похожий найти.
Дальше идти,
Но осторожно,
С опаской.
Возможно
Дальше идти?
Чувствовать это так остро...
Хуже нет чувства.
Мне без тебя
не тоскно.
Не плохо.
Не грустно.
Мне
без тебя
п у с т о...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460688
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.11.2013
А мужское геройство таится не в овладенье сердцами,
Да еще и по принципу, что чем больше, тем лучше,
Оно в том, чтоб спасать ту одну своими устами,
В времена, для нее, вероятно, самые худшие.
А мужская сила таится не в угрожанье рукой!
Она в том, чтобы с ним было совсем не страшно.
"Самый нежный, любящий, самый... Мой", -
Было б счастьем такое произнести однажды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459740
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.11.2013
Змалювала для себе героя,
Але ти чортеня, що найменше!
Ти казав мені "Дорога моя",
Отже, мабуть, знайшов дешевше.
Я б для тебе, мабуть, написала й прозою,
Чи зізнання, чи просто відверту сповідь,
Та ти просто зводиш сотней із розуму,
А мені лиш підвищуєш цукор у крові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2013
Я знов подивлюсь в твої очі.
І ще раз, так тихо скажу,
Що в чорнії-чорнії ночі
Я так за тобою тужу!
Я знов загляну тобі в серце.
І ще раз, з журбою зими,
Там тихо, лиш щось відізветься,
Там тихо розтаємо ми.
Я знов загляну тобі в душу.
І болі душевні мої,
Нехай твого сну не порушать,
Нехай вже не стануть твої.
Я знов поцілую відважно
Вуста твої, неначе жар.
І знов мені стане так страшно.
І знову життя, як кошмар.
Я знов відлечу, наче птаха.
Далеко-далеко назад.
І сльози мої твердим градом
Посипляться в твій літній сад.
Я знов обніму тебе палко,
Я знов просто так лиш скажу,
Що я розгадала загадку,
Що я подолала межу.
І знов гнівом всім океану,
Хай вильється вся моя жаль.
Я плакати більше не стану,
Вітрам віддаю всю печаль.
І знов почуттів не сховавши,
В кайдани себе закую.
Лебідкою так і не ставши,
Я знов повторю, що люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2013
"Вона вірила в Божу благодать, священність шлюбу і беззаперечну доброту кожної людини. У всіх інших відношеннях вона була такою ж ідіоткою".
Джонатан Коу "Випадкова жінка"
Коли вкотре оббиваєш пороги лікарень, надмірно втомлених від гарячих сліз, починаєш розуміти...Розумієш.
Розумієш, що холодні, колючі погляди, які неодмінно доженуть тебе(так ніби ти десь посеред безлюдних верхівок Евересту, а зверху на тебе котиться сніжна лавина) - насправді викликані лише заздрістю або ж...Абсолютною байдужістю до твоїх проблем і палким інтересом до твоїх невдач. Розумієш, що всі несхвальні слова, значно болючіші за уколи, що лунають довкола й мов змії пробираються всередину, безжально жалячи серце, - насправді пустий звук, в порівнянні з "Я тебе люблю" від найдорожчої людини. В такі моменти відчуваєш себе справжнім воїном.
Розумієш, що насамкінець ти виявилася абсолютною ілюзіоністкою. Ні, якби ж то чарівницею. Ти просто невтомна будівниця ілюзій про людську справжність і доброту, яка до останнього вірила в те, що якщо ти кладеш людям, яких знаєш багато років, до ніг своє серце, вони неодмінно зроблять теж саме, або ж, хоча б, посміхнуться із вдячністю. Розумієш ще й те, що найважливіше - людяність, яка здається обпікає людям душі, бо інакше чому б більшість у нас час її обходили стороною?
Розумієш, що гроші в цьому житті насправді потрібні лише для того, щоб робити неможливе: зупиняти невпинно сиплючийся пісок в годиннику життя, аби ще не раз побачити турботливі мамині очі, почути бабусине "З Богом!", спіймати посмішку незнайомої тобі дитинки і посміхнутися їй у відповідь.
Розумієш, що насправді ти маєш все, але не думаєш, що колись можеш це втратити і саме втративши, ти починаєш цінувати те, що вже ніколи тобі не дістанеться, бо більше тобі не належить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458877
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.11.2013
Кто-то пачками глотает обезболивающие...
Я же души .
Хобби мое, иногда мне кажется, -
Слышать и слушать.
Кто-то лечит грипп/ простуду...
Я лечу сердце.
В ассортименте аптек от этого
Что-то имеется???
Кто-то пачками глотает обезболивающие...
Я же души.
Но никто из "больных-желающих"
Меня не слушает...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458115
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.11.2013
Не люби его, сердце. Не надо! Нельзя!
Я похожа на этих безумных смертниц,
Я теряю рассудок… О сердце, зря,
Говоришь, что Земля круг него вертится…
Ты отдай его ей. Отдавай, давай!
Не держи его, сердце, в моей Вселенной…
Это грань, это всех ощущений край:
Я его ненавижу, любя откровенно…
Мне всего лишь бы с ним до глубокой старости…
Хоть искрой от огня его чувства греться…
Ты того, кто нон грата в твоей реальности,
Так легко... прямо внутрь... мое сердце…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458103
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.11.2013
Как-будто бы это - с глубин души,
Со стенок горячего сердца.
Как-будто бы я отдавала жизнь,
А ты лишь хотел согреться.
Как-будто бы я тону, не спасти.
Как-будто сгораю в пустыне...
Ну что же. Такой вот мне крест нести,
Пока моя кровь не остынет.
Как-будто бы я умерла живой...
Застыла в твоих глазах навек.
И знаю, что ты - никогда... Не мой...
Мой самый любимый, родной человек.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457913
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.11.2013
Точка, в которую я смотрю,
стала подругой.
Еще чуть-чуть и я догорю,
Ходя по кругу…
Ты извини, что не слушаю вовсе,
По телефону.
Я ложусь в час… или утром в восемь.
Это знакомо?
Я не могу объяснить, что творится
С моей душою.
Мне надоело смеяться-злится…
Плачу порою.
Музыка стала моим собеседником,
Моим спокойствием.
Кажется, горе стало усерднее -
Внутрь все просится...
Точка, в которую я смотрю,
Молча слушает.
И только ей я могу объяснить,
Что так мучает…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457911
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.11.2013
Скільки поглядів недоброзичливих в спину цілились.
Скільки слів незаслужено вугільних було сказано.
Скільки сліз через призму рожеву сріблилось.
Скільки "кам'яних" дружніх вузлів було розв'язано.
Скільки раз на коліна впавши, вставати не хтілося.
Скільки раз обіймало ліжко, що віяло ліками.
Скільки раз я наново вчила себе надіятись...
Я тепер задаюся одним лиш питанням інколи:
А Ви теж посміхаєтесь щиро, тамуючи крики???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2013
Когда умирает любимый, родной человек,
То кажется, умер и мир вместе с ним…
А смерти плевать, сколько - 100 иль 1 - за ним грех.
А смерти плевать, насколько он был любим…
Когда любимый, родной человек покидает мир,
То хочется вырыть яму себе самому…
А смерти плевать, сколько было за ним квартир.
А смерти плевать на вопросы «за что?», «почему?»...
Когда любимый, родной человек навеки замолк,
То кажется лучше бы ты навсегда замолчал…
А смерти плевать на то, что он сделать не смог.
А смерти плевать на то, о чем он мечтал…
И когда любимый, родной человек оставляет лишь прах,
То кажется, лучше б ты сам превратился в простую пыль…
А смерти плевать, что это кому-то - крах.
А смерти плевать, что это был чей-то тыл…
Когда умирает любимый, родной человек,
То хочется стать невидимкой, забыться на время…
А смерти… А что ей! А смерти плевать на всех!
Она навсегда забирает...Без доли сомнения...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457550
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.10.2013
Ти бачив її спраглою, ти бачив її голодною.
Її обіймав сонную, її обіймав холодную.
Ти бачив у ній дивную, ти бачив у ній прекрасную.
Ти точно знав букви імені, але називав Щастям.
Ти вірив її щирості, ти вірив її ніжності.
Ти знав про її вічності, ти знав про її грішності.
ЇЇ цілував разом з Сонцем, її цілував разом з Місяцем.
Ти знав, що у неї в серці щось більше за Всесвіт вміститься.
Ти лишив її тихо так... Забравши наймення Щастя,
Назвавши тепер Свята, назавжди, навік розпрощався.
Віддав їй для щастя спогади, віддав їй для муки хвилини...
Ти в неї застиг в погляді...А в серці своєму покинув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2013
Холодний вечір тебе обіймає за плечі в набридлому місті.
І плачеш - не легше, бо ти не сумна, а triste**.
І звідси туди - безмежная порожнеча
І спогадів, мабуть, зо двісті...
Тебе тут не радують речі, а живлять вісті.
Теплий світанок йому там готує сніданок в ліжко.
Він думає безперестанку... Але це трішки,
В порівнянні із останком до зустрічі лишеним.
Він став би вночі серпанком
І небом дійшов сюди пішки.
***
У тебе тут все - мама, друзі, робота, постійні турботи
Й рідніше, ніж вдома, у тебе немає стін.
Але ти не знаєш тепер: звідки і хто ти.
Клеймом у думках - Іспанія, серце, він...
*Сумна голубка(ісп.)
**Сумна(іспанською)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2013
Идеальная безупречность. Лишь доброта - порок...
Снова сбегаю к тебе на встречу, сердца взломав замок.
Самый большой парадокс у страсти:
Это нельзя? Это я хочу!
Только прошепчешь мне нежное "Здравствуй" - я замолчу.
Только губы. Только глаза.
Все, что я успеваю сказать:
"Погубишь меня когда-то..."
Так ужасающе, кто бы знал...
Кто бы в это поверил?!
Я убежала, когда ты спал,
Вновь закрывая двери.
Я словно ангел в их жадных глазах...
Падший ангел! Ты знаешь.
Я потеряла совесть и страх...
Что ты теряешь?
Что остается мне?!
"Бог, не суди! - Ты не был женщиной на земле..."
Идеальная безупречность. Лишь доброта - порок.
Снова сбегаю к тебе на встречу, сердца взломав замок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456949
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.10.2013
Обними меня просто, пожалуйста!
Не на публику, не из жалости.
Обними и не отпускай.
Обними меня просто. Прошу тебя!
Я всего уже не выношу.
Я себя же в себе глушу
Очень громко.
Обними меня просто. Молю тебя!
Я не знаю во что мне верить,
Как стучаться в закрытые двери...
Я не знаю, кто эти звери!
Люди?
Как мне жить? Оправдать надежды...
Я такая же, как и прежде!
Обними меня.
Пусть весь мир проганяет прочь -
Ведь не гений с обложки глянцевой-
Обними меня этой ночью
И останься.
Обними меня. Крепче. Пожалуйста.
Не на публику. Не из жалости.
Обними...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453883
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.10.2013
я увидел сегодня женщину:
станом стройную, взглядом дивную.
я клянусь вам, солнцем увенчанную
и клянусь вам, обвитую ливнями.
она пахла так сладко розами
и они, пробираясь до щек,
оставляли румянец розовый.
этих роз я забыть не смог.
я увидел в ней гордую, робкую
и совсем, абсолютно загадочную.
я б прожил с нею жизнь долгую,
не забитую страхами брачными.
я увидел сегодня женщину-
человека, который светиться.
и она была совершенством...
да, такая больше не встретиться.
я увидел сегодня женщину
и представил ее с тюльпанами...
о, она мне казалось вечною...
а в глазах ее - океаны...
а когда я хотел утонуть там в них,
кто-то, к горю, спасал меня:
"молодой человек, уж конечная!"
а ее уже нет...и я,
так безумно себя виня,
лишь обнял бы ее, нежно так.
лишь обнял бы ее, любя...
я дурак, дорогая женщина.
увидав тебя...я дурак.
я клянусь, потерял я дар речи.
я клянусь,засмотрелся так...
так найдись, неземная женщина.
и тогда, я обещаю, утону на совсем,
честно. утону я в твоем океане...
*от мужского лица
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453107
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.10.2013
Теперь никто не слушает мои песни,
Мои стихи теперь неинтересны
Никому.
Никто не смотрит в меня с надеждой,
Никто так нежно, как ты прежде,
Не греет мои ладони.
Никто с утайкой меня не ищет,
Пытаясь найти во мне, самой обычной,
Необычность,
Как ты.
Никто не верит в меня так сильно,
Никто не знает, что я бессильная
Постоянно.
Никто мельком мне в глаза не смотрит,
Никто любовью своей не портит,
Как ты.
Никто не пишет, что "Я скучаю.
Давай, приходи, вместе выпьем чая" -
Мол "между прочим".
Никто не знает, что я не со стали,
Не понимает мои печали,
Холодевшие на твоих плечах...
"Давай попробуем заново все начать..."
***
Я помню то, кем ты был до.
Плевать на то , кем ты стал после.
Ведь знаешь, мой дом без тебя - не дом
Этой осенью.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453106
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 07.10.2013
Я сьогодні дійшла до екватора мого серця -
Тому це не сльози, це просто жахлива спека.
І гримить, об стіну твоїх обіцянок б ється
Моя особиста ілюзорна безпека.
Я сьогодні просила осінь про полегшення-
Тому це не сльози, це просто звичайний дощ.
І тремтять від одинокості пальці схрещені...
Як не ти, то хто ж? То хто ж?!
Я сьогодні весь день малювала твої очі -
Тому це не сльози, це вкраплення акварелі.
"Будь із нею, якщо ти справді цього хочеш!" -
Я немовби шепчу, але чомусь здригається стеля.
Я сьогодні дійшла до екватора мого серця,
Я сьогодні поринула у апогей болю...
Із очей щось( не сльози!) нестримно ллється.
Просто треба дістати із верхнінх полиць парасолю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013
Хватит злословить! Да, улыбаюсь!
Если б улыбка стала знаком
Того, что в душе так долго скрывалось, -
Вы бы вместе со мною плакали.
Что говорить вам? Вы слышите нужное,
Помните темное, верите в худшее.
Вам важнее людей окружности,
Чем их сущность...
Хватит завидовать! Да, живая!
В жизни, как в боксе: проиграл
Тот, кто лежит не вставая,
А вовсе не тот, кто упал .
Что говорить вам? Вы любите сплетни,
Верите только тому, что хочется.
Я истерична, ревнива, ветрена...
А Вы в одиночестве.
Хватит злословить. Да, улыбаюсь...
Если б улыбка стала знаком
Того, что в душе так долго скрывалось, -
Вы бы вместе со мною плакали!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452922
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.10.2013
Спасибо тебе за то, что теперь я такая.
За то что дышу, как никогда, спокойно.
Я вроде все та же, но все же... Чуток другая.
Теперь я живу легко... Тяжело помня.
Спасибо тебе за то, как ты меня отвергал,
За все твои взгляды, которые были ядом.
Спасибо за все, что ты никогда мне не дал...
А знаешь, теперь мне этого и не надо.
Спасибо за то, как больно словами бил,
За то, что ты никогда не был рядом.
Спасибо за то, что ты меня не любил.
А знаешь, теперь мне этого и не надо.
Спасибо за все, что я сумела понять.
Ведь искренне радуясь счастью других людей,
Мне кажется, я научилась летать
И сделала лучше каждый из прожитых дней.
Спасибо за то, что я обучаюсь прощать,
Стараюсь, вылазя из кожи вон, отпускать прошлое...
Желаю тебе самым...Самым хорошим стать.
И никогда, никогда(!) не быть брошенным.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450887
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.09.2013
В жизни нету случайных людей
Или даже случайных прохожих.
Вы не бойтесь по жизни потерь
И пусть прошлое Вас не гложит!
Не бывает случайных событий
Или даже случайных мгновений.
Все мы - как человечки, сшитые
По крою судьбы веления.
Не бывает случайных взглядов,
А еще случайных улыбок.
Если что-то не так - так надо,
Забывайте про горы ошибок!
Не бывает случайных встреч
Или просто случайных касаний.
Просто так не теряют дар речи...
Так пишите побольше признаний!
Не бывает случайных потерь
И случайных находок тоже.
Пусть один закрывает дверь -
Вы ищите кого-то дороже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450885
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.09.2013
«Ведь чувства остывают, как зеленый чай!»
Я буду убеждать себя бессонными ночами…
Ну а пока свеча напротив догорает,
Все больше буду по тебе скучать...
Искать твой запах, табака и трав,
Я буду в тех, ненужных мне мужчинах.
И думать, что в случившемся - моя вина…
Вот в том, что не сложилось.
Ну а когда от тех мужчин решусь я убегать,
Бросая вслед короткое «не получилось»,
Я , как всегда, буду искать в себе причину…
Желая лишь тебя поцеловать .
«Ведь чувства остывают, как зеленый чай!»
Мне все вокруг об этом говорили …
А я…В других, чужих, топя свою печаль,
Пойму, что лишь тебя всегда любила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449798
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.09.2013
В новостях, как всегда, все сюжеты о катастрофах…
Ну а я пока небесам закажу эспрессо,
И они на себя разольют неуклюже мой кофе,
Превратив, невзначай, его цвет в свой телесный...
А ведь знаете, на ночь не надо фальшивого "я скучаю".
Да и книга в дрожащих руках в это время жалка.
Перед сном лучше выпить не кофе, а мятного чая.
И так просто: услышать. скрежет. дверного. замка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449797
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.09.2013
Сегодня мне тебя так не хватало.
Прости, что пишу об этом.
Прости, что написала.
Я просто без тебя скучала.
Кто виноват в потери сердца??
Никто не виноват.
Прости, от этого нам никуда не деться.
И нам не убежать.
Сегодня я так долго тебя искала.
Выходит, в своих мыслях.
Себя в тебе давно потеряла...
Бессмысленно.
Там где-то кто-то кого-то любит...
И я тебя.
Надеюсь, любовь меня не загубит.
Тебя любя...
Неужто так любят???
Прости меня.
Сегодня мне тебя так не хватало.
Прости, что пишу об этом.
Прости, что написала.
Я просто без тебя скучала.
И только вечер,
Горький, как дым твоих сигарет
Мне отвечает,
Что он по тебе, моя дорогая,
Давно не скучает...
Сегодня я так долго тебя искала.
Выходит, в своих мыслях.
Себя в тебе давно потеряла
Бессмысленно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449378
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.09.2013
Хрупкие строки в объятьях у строф:
Снова пишу о тебе, обреченная.
Мы же с тобою из разных миров.
А я с тобой... душа обнаженная.
Сладкое слово - привычная вежливость.
Я не виню тебя, не виню.
Просто ты нравишься мне больше прежнего...
Не надоем.Лишь стихи сочиню.
Когда ты рядом, я непривычная .
Ты же - всегда не такой, как я.
Я для тебя - совсем обычная...
Но я хочу к тебе...Все для тебя.
Взгляд полный нежности и интереса.
Или опять мне просто кажется?
Вот открывается в миг занавеса...
Я же не смелая... Не каждый отважится...
Хрупкие строки в объятьях у строф...
Я все пишу о тебе...Обреченная.
Просто пишу... Ну не нравлюсь, не смог.
Может проблема во мне? Прокаженная?
Случайная встреча. Твой терпкий запах.
Я не узнала, что было неверно.
Я...целиком в твоих львиных лапах.
А я люблю... Виновна? Наверное...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449377
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.09.2013
В темноте затуманенных улиц
Я искала тебя, словно свет.
Фонари в ожиданье проснулись,
Чтоб увидеть - придешь или нет.
В пустоту ранимого сердца
Я впустила тебя, как лекарство,
Чтоб холодной весной согреться...
Все же все мы достойны счастья.
И в "тик-так" часов на площади
Я себя потеряла, наверное.
Что же это со мной, Господи?
Что за чувство это безмерное?
В тихих каплях дождя грустного
Я боялась тебя не расслышать...
Лишь асфальта отблески тусклого
(Забирая с дождем мои слезы)
Мне напомнили: "Люди дышат".
И когда вокруг пахло сыростью
Я, боясь не учуять твой запах,
Укрывалась от мира тоскливостью,
Все молясь, чтоб опять не заплакать.
И вот вдруг фонари засверкали...
Я подумала, может конец?
Может слезы меня поднимали,
С горя, в мир поутухших сердец?..
А потом ты обнял меня нежно...
А я думала, вот уж и рай...
А часы все "тик-так" безмятежно...
Ты меня никогда не бросай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448970
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.09.2013
Ты пахнешь нежностью ранней весны…
Ты пахнешь счастьем.
Объятья твои не бывают тесны…
Они участливы.
Твои глаза слегка с шоколадом…
Таким вот, с перцем.
А губы твои, вишневым садом,
Пробрались в сердце…
Смотрю на тебя
И что-то необъяснимое рвется наружу...
Мурашки по коже.
Теперь доверяю тебе свою душу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448969
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.09.2013
Волна, что потеряла море,
Искала правды у прибоя,
Все думая, чем завинила,
Что стала морю так не мила...
Волна, что потеряла море,
Искала счастья у прибоя.
Волна мечтала, что однажды,
Поглотит ее море, с жаждой.
Волна, утратившая море,
От горя растекалась в океаны...
Но ей не в оправданье горе -
Виной всему самообманы.
Волна, утратившая море,
С мольбой смотрела в глаза небу...
Ведь волей неба, ее неволей,
Родного моря, как и не было...
Волна искала правды, счастья,
В чужие ей, впадала океаны...
Все верила, наступит день, и в одночасье,
Сольется с нею море вновь, залечит раны...
А морю было все равно.
Другие в море бушевали волны...
И море, хтиво и самодовольно,
Забыло лишь одно:
Что преданно лишь та волна его любила,
Которая так и не стала милой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448784
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.09.2013
А кажется, нравится нам родным делать больно.
И мы с охотой, от злости... ну или невольно,
Так беспощадно все думая «ранил!»,
Всегда забываем, что, может, «убил».
Ведь кто, как не мы, знает, кто им и как насолил,
кто им любим, кто не мил,
кто их спасал, кто губил…
Играя на струнах, которые нам лишь одним известны,
Становимся с теми, кто дорог, так беспощадно честными -
Лишь с теми, кого так пронзительно знаем,
Кого, мы уверенны, не потеряем…
Обидно, что самые ценные, сыпят больше всего нам соли
На раны внутри …Туда, где так сильно болит.
И так повелось, обжигаем лишь тех, кто близок по крови.
Ведь только родной человек нас всегда простит…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448783
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.09.2013
этот мир, я уверенна, можно спасти:
вместо долгих сомнений - пишите люблю.
вместо длинных фраз - говорите прости.
ну а вместо "сдаюсь", хоть сквозь зубы - "терплю"...
***
Расставаясь с родными и близкими даже на час,
Несмотря на обиды, скажите: «Люблю до предела!»
И не бойтесь прощенья просить, здесь и сейчас -
Никому неизвестно, сколько нам Бог отмерял…
***
Люди разучились помнить все хорошее...
Но зато, все чаще, слышно от них гадости.
Нет, чтобы сказать: "А я тебя не брошу!",
Только забирают лишь остатки радости...
***
А пора бы мне давно привыкнуть -
Если стелешься, то вытирают ноги...
Но я в безграничность мира крикну:
"Души без добра... Они - убоги!"
***
Мы плывем "по делам" по асфальтовым черным рекам,
Засыпая с надеждой, что завтра все будет лучше,
Чтоб услышать от самого нужного нам человека,
Что мы просто еще не нашли того, кто так сильно нужен...
***
Выучи
меня
наизусть.
И читай
меня
днем
и ночью.
Пусть я буду
про радость,
про грусть...
Ты читай.
На билбордах,
билетах,
учебниках...
Где
ты
захочешь.
Лишь читай.
Чтоб из тысяч
потом
узнавать
мой
влюбленный
почерк...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448606
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.09.2013
Я в шкарпетках, але все одно - холодний носик,
Бо відтоді моє полум'яне серце в твоїх грудях...
Я шукаю тепер відголоски тебе в усіх люядх.
І тепер навіть сіре, заплакане небо каже: "Досить!.."
Із-за обрію сонце виходить й промінням голосить:
"Посміхнись! Ще далеко до перших лютих морозів!.."
Тільки я все одно, поглинаючи чай і прозу,
Впізнаю тебе в кожній ноті холодної осені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2013
Мой любимый художник…
Разрисуй бледолицость мою цветом спелых персиков…
И добавь немного румянца.
И всю нежность ладоней твоих пропусти сквозь пальцы,
Чтобы сделать любимым тебе мой потерянный силуэт.
Покажи, сколько солнца струится сквозь кожу мою…
Нарисуй на мне, ласково, рук твоих след.
Музыкант моих мыслей и сердца…
Как гитару держи меня, трепетно. Заиграй на мне нежно и томно…
Среди серых земных простраций, улови на радиоволнах
Лишь меня.
И своей неземной мелодией,
Ты разбей мой защитный панцирь.
Мой танцор искаженной души…
Со мной в такт просто…Просто…Дыши.
Закружи меня в танце, давай летать!
И пусть вместе с нами планеты…
И танцуя, давай мечтать,
Что лишь мы есть на белом свете…
Безо всяких на то причин,
Заиграй на мне, разрисуй…
Лишь люби в ответ, не молчи.
И танцуй со мной вечность. Танцуй…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448420
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.09.2013
Так банально, но… Воздуха мало!
И в +30 мне просто, холодно.
Ты, наверное, стал моим дьяволом,
Пожирая меня, с голодом.
Пустота меня скоро задушит.
Пустота, что смешалась с кровью…
Все твердят: «Он совсем не лучший!»
Но не легче от этого… Помнить.
Так банально, но…Воздух бродит
По моей душе безжизненной.
Я боюсь, что смерть рядом ходит.
Я от фобий стаю… Мизерной.
Я пытаюсь стереть все, набело.
Но на сердце следы твоей плети…
Ты, наверное, был моим ангелом.
Ну а стал… Мучительной смертью.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448418
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.09.2013
Позволь мне в тебе раствориться,
Как сахару в кружечке чая.
Ведь я не могу смириться,
Что я по тебе скучаю.
Позволь мне тобой насладиться,
Хоть ты и не рядом, знаю.
В тебя целиком погрузиться,
Забыться в тебе, мечтая.
Позволь мне нырнуть в тебя,
Отведав твои глубины.
Я гнусь под тобой, любя...
А ты оставляешь руины.
Позволь мне в тебе раствориться,
Как сахару в кружечке чая.
Ведь я не могу смириться,
Что я по тебе скучаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448261
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.09.2013
Ніч пробирається крізь сітку хвіртки
З обережністю.
По клітиночці
Забирається в душу й там оселяється.
А по тілу від тебе мітки-
Мов від кулі сліди залишаються.
Так, я сталась з тобою. Сталася.
Проникав ти до мене... Всередину.
Я всміхалася і...Лякалася.
Поки руки були сплетені...
Тіло хвилею огорталося...
Ти мене називав Ніжністю...
Так, я сталась з тобою. Сталася.
Поєднались кохання з грішністю...
Ти збирав мене по мурашці -
Мов кульбаби в мені роздував...
Я була чимсь спорідненим пташці...
Я літала...А ти кохав???
Я тоді захистилась від світу
Твоєю сорочкою...
Я так хочу сказати, що вже сумую...
Вагаюся...
Ти ж пішов.
Навіть не попросивши розстрочку...
Бо я ж просто з тобою сталася.
Просто сталася...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2013
Вона любила ромашки. Він її не любив .
Сьогодні дійшов, ледве, пішки
З...Ромашками. Що купив.
То може кохав хоч би трішки???
***
Він їй казав: "Не кохаю".
Вона витирала сльози.
Він їй казав: "Пробач, благаю...
Не можу любити. Не в змозі".
Вона стискала вуста,
Долоні в замочку тримаючи...
Він їй казав: "Не спроста,
Холодний я, обіймаючи..."
Були її очі пусті.
У ньому ні крихти жалю...
"Прошу тебе, відпусти.
Як бути з тобою не знаю".
Вона мовчки, стримано встала...
Пронизливо. Очі в очі.
Кохала чи не кохала?
Спитайте безсонні ночі...
Вона з ресторану вийшла
Й побігла кудись стрімголов...
Так ніжно цвіли вишні,
А біль у грудях колов...
Дорога, блискіт і крики...
Скровавлене тіло бліде...
Пробачить чи Бог великий,
Якщо це кохання тверде?
Німе.
Сліпе.
І жорстоке...
Йому сповістили на ранок,
Чомусь він шалено кричав...
Чому ж то сердечна рана
Болить, як що він не кохав???
Він прокляв отой світанок.
Питав увесь час:"Чому?!"
Зненавидів всіх коханок...
Ця смерть належить йому??
***
Цей травень, на диво, плаксивий:
Дощами все плаче і плаче...
Її пам ятають зливи -
В той день небо все бачило...
Вона ж бо любила ромашки. Він її не любив...
Сьогодні ромашки купив і
Крики в собі тамував.
Питаючи себе, марно,
Кохав він чи не кохав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2013
Іноді навіть страшно бачити,
Як мій внутрішній океан
Виринає назовні цунамі із сліз...
Озирнись!
Ти єдиний, хто мене розуміє.
Бо іноді мені здається,
Що якщо у нас і справді є 7 життів,
То всі 6 попередніх я була нещасна...
І нарешті - ось ти! Моє сонячне щастя...
Доки ти поруч, я "просто прекрасна"...
Губи, що було посиніли,
Стали твоє згубою,
Стали червоно-багрняими,
Мов занавіс у театрі,
Відкриті тобі без антрактів,
Безперервно...
Я б в обіймів твоїх мереживо,
Я б з тобою в неволю безмежності,
Я б з тобою...
Ти б залишив хоча б кілька букв свого імені...
Хоча...Начхати!
Ти щось значно більше,
Ніж просто символи,
Ти шалено пульсуєш у тімені...
Ти просто інший. Інший.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448076
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.09.2013
Іноді просто не вистачає тепла...
Ба навіть, повітря.
Я у тобі розтіклась кольорами
Райдужної палітри.
Іноді просто не вистачає добра...
Що там, світла.
Я би, як Єва, з твого ребра
П'янко розквітла.
Іноді просто тебе ненавиджу...
В чім моя вада?!
Ти крізь тілесну пожежу побач
Душевні принади.
Іноді просто б до тебе в обійми,
Бути б поруч.
Якщо ж оте, що між нами - війни -
Просто вбий мене!
Іноді просто не вистачає тепла...
Ба навіть, повітря.
Я у тобі згораю до тла,
Ледве помітно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2013
Мама. Уквітчана росами...
Мама. Увінчана ливнями...
Мамо, ти - сонце між грозами,
Мамо, ти - зіронька дивная.
Мама. З пшеничним волоссям...
Мама. З очами лісними ...
Руки твої - колосся,
Втішно, спокійно з ними.
Мама. З душею бездонною...
Мама. Із серцем ангела...
Мамо, ти - неповторна.
Мамо, ти - бездоганна.
Мамо, пробачиш всі болі?
Мамо, пробачиш образи?
Мама. Найкращая в долі.
Мама... З думками-алмазами...
Мама. Постійно стомлена,
Мамо, моя соколице...
Мама. Роками надомлена...
Мамо, ти - ока зіниця.
Мамо, в словах моїх - вдячність,
Мамо, в словах твоїх - правда.
Мама. Порука обачності...
Мама. Єдина розрада...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447900
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2013
Пізно ввечері, тихо-тихо накриваєш її покривальцем...
Хто вона??? Твоє крихітне лихо чи твоє ще непізнане щастя?
Хто вона??? Немов іграшкова, мов з кришталю, з потребою захисту...
Ти в дарунок їй - серце і мову, наперекір суспільному натиску!
Хто вона??? Така невеличка, з носиком, що постійно морщиться...
І чому по твоєму личку сльози котяться тихим дощиком?
Так, життя тебе било безжально...Так, тебе на коліна ставило!
Ти ж бо сильна! Ти неповальна! Ти у світі встановлюєш правила!
Ти не плач! В неї твОї кучері і твоя доброта в очах...
Ти прекрасна! Лиш трохи змучена...Ви разом тепер! Геть увесь страх!
Ця манюня тобі буде втіхою!Як назвеш її? Саша, Настя?..
Подивись! Вона схожа на лихо???
Вона схожа на справжнє щастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2013
я не знаю ни лица твоего, ни имени...
только знаю: глаза мои плачут ливнями,
а на лужах от них зацветают лилии,
что все вянут от сердца туги обессилив...
я не знаю ни мыслей твоих, ни облика...
только знаю: душа моя стала облаком,
еще миг - улетит. а я в вечный обморок...
и пусть разум в протест едва слышным топотом...
я не знаю твой голос, не знаю твой шепот...
знаю, видно в глазах моих дерзкий ропот -
от того лишь, что я...то ли в жар, то ли в холод...
пустота все меня доедает, с голодом...
я не знаю ни лица твоего, ни имени,
только я прошу об одном: забери меня!
и верни очертаньям моим те же линии,
и сквозь бури внутри прокричи, что я - сильная!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447702
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.09.2013
У метро спускалися люди сірого кольору:
З горем в очах, від буденності втомлені.
І з-поміж тисяч відлунь їх звичного говору,
Їхав хлопець незвичний - сонячні промені,
А у нього в руках - оберемок троянд...
Екскалатор донизу, як черепаха.
З екскалатором, вниз, і душа... Аж у п'яти.
Ну а серце от-от відлетить, наче птаха...
Поїзд...Іще один... А в одному із них його щастя...
І "чух-чух" все ніяк не під силу зламати "тук-тук"...
І здається, що щось неймовірне ось-ось відлетить із зап'ястя...
І здається, що щось дивовижне ховають тремтячі ті руки... Стук.
Хлопець чекає. Хвилини, неначе до смерті...
Дівчини щось все нема і нема...
Та сподіванням немає кінця!
Хлопець кохає людину!
Так ніжно, відверто...
"Обережно, двері зачиняються"...
Обережно, зачиняються серця!
Перон...Лежать надломлені, як почуття, троянди...
Холодне "наступна зупинка...". Обабіч дверцят...
Хлопець один. Хлопцю болить. Ось яка вона, правда...
Не ламайте, люди, троянд.
Не ламайте, люди, серця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2013
Пригортаєш до себе так, ніби я - подушка,
А в той час твоє чоло цілує світанок.
Ти мені так ласкаво шепочеш на вушко:
«Ти готова зі мною так…Кожен ранок???»
Нам тепер заважає лише будильник,
Що у вухах дзвенить, як біль булої самотності.
Ти мене пробуджуєш дуже повільно,
Тонучи в цій нестримній невідворотності ...
І не кава нам палить вуста калинові,
А лише поцілунки, відверті та щирі.
Я сьогодні з твоєю свідомістю в змові.
Я сьогодні тобі, як ніколи, вірю.
Й коли сонце, наче наглядач, нахабно
Освічує наші рухи з-поміж фіранок,
Я кажу, витираючи сльози незграбно:
«Я готова з тобою так кожен ранок...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447509
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.09.2013