| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Глава перша
Моя історія, розпочиналась коли мені, зовсім юному, і ще не вміючому думати раціонально, було 15 років.
Саме тоді я переїхав з свого рідного міста, до іншого, де мене чекало, "як мені тоді здавалося" скучне життя.
З такими думками, я приїхав туди...
Та з кожним днем, я все більше і більше, розумів, що старі вулички міста, починають мене поглинати, і поглинати так, що повертаючись час від часу в рідний дім, я все бистріше хотів повернутися назад...
Для самого мене, це була загадка, чому, для чого мені там залишатися.
Але час почав помалу іти, я ходив на навчання, паралельно відвідуючи Зал, і друзі, товариші подруги і просто знайомі, ще більше, почали мене приковувати до міста.
Здається сама атмосфера міста над Смотричем, змушувала, мене так невимушено думати і сприймати його як рідне, як частинку себе в його великому і старовинному механізмі.
І день за днем, пройшов перший семестр мого навчання, після якого я вже тоді розумів, що хочу залишитись тут навік...
За першу половину року, я зрозумів, що місто змінювалось разом із порою року. Були помітні зміни, я б навіть сказав "матаморфози" з містом, яке після літнього теплого часу, коли місто було в зелені дерев, і пахучості квітів, починало міняти вбрання.
Жовтогарячі барви, починали змінювати місця, в яких раніше було стільки квітів й метеликів, тепер помалу - це ставало холодним на вигляд і дотик місцем, де часом ввечері гуляли поодинокі закохані пари, на яких було приємно дивитися, і думати, що в тебе ще все попереду.
Ооооо нічна пора, напевно найбільше, що я колись міг полюбити. Згадую, як одягаючись пізно ввечері, "мене запитував мій сусід по кімнаті" куди це я наніч зібрався. А Я, просто одягався, і йшов гуляти нічними вулицями міста, міста яке я вже занадто покохав, щоб залишити його вночі наодинці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807595
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2018